MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

Західнопаранський державний університет (Universidade Estadual do Oeste do Paraná), Бразилія

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0003-2859-1749

Сфери досліджень: ономастика, порівняльна ономастика, теорія релевантності.

DOI: doi.org/10.35321/all86-06

ЖІНОЧІ ОСОБОВІ ІМЕНА ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ЯК КУЛЬТУРНІ ІМЕНА, ПОХІДНІ ВІД ЗАГАЛЬНИХ ІМЕННИКІВ, З ПОГЛЯДУ НОСІЇВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ЯК МОВИ СПАДЩИНИ^¹

Литовські жіночі особові імена як культурні імена, похідні від загальних іменників, з погляду користувачів литовської мови як рідної^²

^¹ Я вдячна за чудову редакцію перекладу професорові Igor Antônio Lourenço da Silva (Universidade Federal de Uberlândia, ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0003-0738-3262), який отримав фінансування від Бразильської програми підтримки аспірантури (PROAP) CAPES (Координація з удосконалення персоналу вищої освіти). Я також вдячна за підтримку, надану аспірантурою з мов і літератури (мовознавство та літературознавство) (PPGL) в Unioeste, Бразилія.

^² Дякую професорові Igor Antônio Lourenço da Silva (Федеральний університет Уберландії, ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0003-0738-3262), який отримав фінансування за програмою підтримки післядипломної освіти Бразилії (PROAP) CAPES (Координація вдосконалення персоналу вищої освіти), за бездоганну редакцію перекладу. Я також дякую за підтримку, отриману в межах програми післядипломної освіти з гуманітарних наук (мов і літератури) (PPGL) Західнопаранського державного університету Бразилії.

144

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

АНОТАЦІЯ

Існують литовські жіночі особові імена, утворені від загальних іменників, наприклад ім’я Audra, яке походить від audra (буря). Цей тип імен відповідає традиційним жіночим особовим іменам, а деякі з них є винятково литовськими. Крім того, точна інформація, надана інформантом, свідчить, що ономастичні знання є невід’ємною частиною мовної компетентності носіїв литовської мови як успадкованої, що показує: для ономастики також становить інтерес розглядати народні знання та уявлення про особові власні імена.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ономастика, антропоніміка, литовські жіночі особові імена, лексичне поле, культурне особове ім’я.

АНОТАЦІЯ

Деякі литовські жіночі особові імена походять від загальних іменників, наприклад ім’я Audra походить від audra (буря). Імена цього типу відповідають традиційним жіночим особовим іменам, а деякі з них властиві лише литовській культурі. Крім того, точна інформація, надана інформантами, показує, що ономастичні знання є невід’ємною частиною знань рідної литовської мови, розкриваючи, що для ономастики також становить інтерес розглядати популярні знання та уявлення, пов’язані з особовими іменами.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ономастика, антропоніміка, литовські жіночі особові імена, лексичне поле, культурне особове ім’я.

ВСТУП

Деякі жіночі особові імена, утворені від власних іменників, раніше досліджувалися як приклади імен, пов’язаних із природою, тобто як «імена, утворені від слів, що позначають природні явища» (Gudavičius 2013: 144). Після консультації з трьома джерелами особових імен (тобто базою даних особових імен громадян Литви за 1989–2010 роки, реєстром громадян Шяуляя, народжених у 1999–2011 роках, і різними словниками) Алойзас Гудавічюс встановив, що, хоча впродовж останнього століття вживання та популярність цього типу імен змінювалися, «природний компонент і далі посідає важливе місце в литовській антропонімній системі» (Gudavičius 2013:144) і є частиною репертуару особових імен, який становить «шар давньої національної ономастики» (цит. за: Zinkevičius 2009: 134). Насправді імена, проаналізовані в цій статті, можна вважати литовськими традиційними особовими іменами, оскільки вони мають такі ознаки: 1) інтегрованість в ономастичну номенклатуру країни в певний період

Straipsniai / Articles

145

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

часу, 2) вибір відповідно до місцевого або локального звичаю та в гармонії з ним і 3) зв’язок із національною або релігійною традицією (Felecan 2014: 133).

У цій статті зосереджено увагу на литовських жіночих особових іменах, похідних від загальних назв; стверджується, що цей різновид особових імен увиразнює взаємозв’язки між мовою, культурою та загальними назвами, а також показано, що знання особових імен є частиною ономастичних знань носіїв литовської мови як мови спадщини. Конкретніше, стаття має на меті: 1. виявити литовські жіночі особові імена, похідні від загальних назв, і організувати їх у лексичні поля, 2. засвідчити, що носії литовської мови як мови спадщини знають цей різновид особових імен, і 3. показати, що деякі з цих імен є культурними іменами. Вихідним пунктом було припущення Косеріу, що «кожній [мовній] діяльності відповідає окремий, автономний різновид мовного знання» (1985: 28), а також припущення Престона, що «вірування щодо мови, реакції на неї та коментарі до неї тих, кого ми називаємо “реальними людьми” (тобто нелінгвістами), є цікавими, пізнавальними та такими, що розширюють можливості, з етнографічного, лінгвістичного та практичного (або прикладного лінгвістичного) погляду» (2002: 13).

Попри значущість жіночих особових імен, похідних від загальних назв, для литовської антропонімічної системи, нещодавній огляд літератури виявив лише згадану вище статтю Gudavičius (2013) як найближчу до цього дослідження. Огляд було проведено автором цієї статті за допомогою DOAJ (Directory of Open Access Journals) 11^th грудня 2022 року. Як ключові слова використано терміни “personal”, “Lithuanian” та “names”. Загалом було знайдено 21 назву, з яких 15 належали до досліджуваної галузі. Дослідження зосереджувалися на особливостях діахронної литовської жіночої антропонімії (Ragauskaitė 2021), історичній морфології особових імен, утворених від вибраних коренів (Sinkevičiūtė 2007, 2010, 2013), етимологічному написанні конкретних особових імен (Zinkevičius 1981), походженні шляхетного прізвища (Čiūnaitė 2002), етимологічному походженні польських і литовських імен мігрантів у міграційному контексті обох країн (Walkowiak 2017), виборі імені представниками литовської меншини в Польщі (Walkowiak 2019), виборі імен у литовському міграційному контексті в Бразилії (Seide 2020) та перекладі іншомовних особових імен литовською мовою (Kvašytė 2018).

Це дослідження заповнює цю прогалину, підтверджує висновки Gudavičius (2013) і припущення Felecan (2014) та пропонує поглиблений аналіз, який показує, що жіночі імена, похідні від власних назв, є частиною ідеального мовця

^³ Оскільки будь-який огляд літератури обмежений критеріями виключення та включення, під час жодного пошуку не виявляється вся наявна література. Подальші дослідження в цій галузі можна знайти в Kuzavinis, Savukynas 1994; Sinkevičiūtė 2006; 2011; 2015 та Sinkevičiūtė, Griniūtė 2014.

146

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

ономастичних знань (Seide 2021), і що деякі з них можна розглядати як литовські культурні особові імена.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

У науковій літературі широко обговорюються лінгвістичні особливості особових імен. Одне з таких обговорень стосується питання, чи мають вони значення. Тоді як Mill (1806–1873) стверджує, що власні імена позбавлені значення, оскільки слугують лише для референції (Mill 2009: 38–40), його сучасник Lower (1821–1876) наполягає, що «спочатку всі імена були значущими, хоча з плином століть значення більшості з них могло стертися з пам’яті людства» (Lower 1849: 2).

Наслідуючи Lower, López-Franco (2014) дослідила особові імена, похідні від загальних назв, в арабській мові та в одній із корінних мексиканських мов. Вона проаналізувала такі жіночі арабські імена, як Jamāl (краса) і Karima (щедра та шляхетна), а також такі жіночі імена корінного населення, як Citlalli (зоря) і Tonatiuh (сонце) мовою Náhuatl. Вона дійшла висновку, що особові імена з прозорим значенням є радше правилом, ніж винятком (López–Franco 2014: 71).

Саме існування особових імен, похідних від загальних назв, видається свідченням на користь припущення López–Franco, що прозорість значення є правилом у кількох ономастичних системах. Але тоді постає питання: для кого ці особові імена є прозорими? Поняття ономастичних знань ідеального мовця видається корисним для належної відповіді на це питання:

«Це є частиною знань мовця, знанням про лінгвістичні характеристики власних імен у його/її рідній мові та про те, як вони використовуються в мовній спільноті, частиною якої він/вона є. Слід зазначити, що ці знання можуть включати або не включати відомості, пов’язані з вивченням етимологічного значення власних імен, але вони безумовно включають вірування та ставлення мовця до цих імен [...]. Тоді як вірування стосуються того, як кожен уявляє, якими імена мають або можуть бути, і включають суб’єктивні критерії, відповідальні за оцінювання власних імен (позитивне, нейтральне або негативне), ставлення вказує, чи сприймаються власні імена як семантично непрозорі або прозорі, тобто чи мають вони певне значення, чи лише виконують референційну функцію» (Seide 2021: 213).

Що стосується одномовних мовців, знати свою рідну мову означає знати, які слова мова використовує як власні імена, як вони вимовляються і як вони використовуються. Окрім цих імен, може існувати певне знання про деякі

Straipsniai / Articles

147

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

іноземні імена. У таблиці нижче описано ономастичні знання ідеального мовця.

ТАБЛИЦЯ 1. Ономастичні знання ідеального мовця

1. процедурне денотативне значення у повсякденній мові (як використовуються власні назви)

2. взаємозв’язок між назвою та референтом, відомий або згадуваний у повсякденному житті (які імена мають люди й місця, наприклад)

3. репертуар (сукупність і типи відомих власних назв; він може містити назви іншими мовами)

4. вимова відомих імен і передбачувані правила вимови невідомих імен (як вимовляються імена)

5. написання відповідно до орфографічних правил мови (воно може охоплювати знання написання імен іншими мовами)

6. граматична інформація (така як рід і число власних назв)^⁴

7. будова (кількість імен; наприклад, вона може стосуватися імені або топоніма)

8. асоціативне значення (воно формується відповідно до досвіду мовця, пов’язаного з референтами імен)

9. емоційне значення (наявне, наприклад, у пестливих формах, у яких імена мають афективну конотацію)

10. соціолінгвістичні чинники (наприклад, припущення щодо соціального класу та статі людей за їхніми іменами)

11. етносоціокультурні уявлення (припущення щодо якостей імен, наприклад, що в бразильській культурі імена англійською мовою мають більший престиж, ніж імена португальською)

12. процес надання імені: хто дає ім’я і коли (він може охоплювати правові аспекти офіційного надання імені)

13. мотивація надання імені (знання історії вибору імені, чому було обрано конкретне ім’я)

14. використання та цінності імен у вигаданому світі (література, кіно, мінісеріали, мильні опери, ігри тощо)

15. етимологічне та/або історичне значення

Джерело: Seide (2021: 214).

Коли особові імена походять від загальних іменників, їхнє значення, як правило, встановлюють, приділяючи йому увагу. Студентів колишнього Шяуляйського

^⁴Граматична інформація залежить від відповідної мови. У випадку флективних мов, таких як литовська, також наводиться інформація про відмінки та їхні відміни.

148

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

університету (з 2019 року — Академія Шяуляй Вільнюського університету) запитали про їхні імена. Відповідь однієї студентки показала, що вона знала значення свого імені, оскільки знала значення загальних іменників, від яких походить її ім’я: «Моя мама вирішила назвати мене Raminta, оскільки очікувала, що я буду спокійною людиною (1999 [рік її народження])» (Butkuvienė et al. 2021: 432).

У контекстах мовного зсуву в родині та втрати рідної мови майбутніми поколіннями трапляються випадки, коли ономастичне знання мови, якою розмовляли батьки, зникає. Наприклад, Reyes-Contreras (2020) народився в родині носіїв мови махауа. За його словами, родина вирішила не розмовляти зі своїми дітьми мовою корінного народу й не використовувати її, щоб уникнути мовних і соціальних упереджень. У дитинстві його називали різними формами його імені Miguel: e Migue та ta Migue. Тоді він думав, що це пестлива форма його імені. Вивчаючи мову махауа вже в дорослому віці, він виявив, що ці форми були лише його власним ім’ям, адаптованим до мови махауза (Reyes-Contreras 2020: 146).

У цьому дослідженні інформанти є дорослими носіями литовської мови як спадкової мови, які мають подвійне або білінгвальне ономастичне знання. Важливо, що у випадку особових імен, утворених від загальних іменників, мовне знання є передумовою ономастичного знання. Виходячи з цього припущення, вважалося, що лексикон відповідає «інтеріоризованому знанню носіїв мовної спільноти про лексичні властивості слів»⁵ (Vilela 1994: 10).

Аналіз особових імен не обов’язково є морфологічним або синтаксичним, а радше семантичним, оскільки імена можна аналізувати відповідно до їхнього лексичного поля. Наприклад, ім’я Audra («буря») пов’язане з полем природних явищ. У цьому дослідженні особові імена, наведені інформантами, було розподілено за лексичними полями, які також називають семантичними або концептуальними полями. Лексичне поле є результатом упорядкування лексичних одиниць відповідно до їхнього значення: «Це парадигма, що складається з розподілу континууму змісту (лексичного) між різними одиницями мови [...]. Ознаки, спільні для всіх лексем поля, утворюють архісемему [...]; лексичні поля є відносно відкритими класами» (Vilela 1994: 23).⁶ Певне слово пов’язане з іншими за значенням і утворює поле, межі якого визначаються іншими лексичними полями. Наприклад, слово «буря» може бути пов’язане за значенням зі словами «дощ», «вітряний» і «туман», які разом належать до поля «природні явища». «Пов’язані

5 «Ми розуміємо лексикон як [...] інтеріоризоване знання носіїв мовної спільноти про лексичні властивості слів.»

6 «Це парадигма, що складається з розподілу континууму змісту (лексичного) між різними одиницями мови [...] Спільні для всіх лексем поля ознаки утворюють архісемему [...] лексичні поля є відносно відкритими класами.»

Straipsniai / Articles

149

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

слова та багатослівні єдності в будь-якому лексичному полі будь-якої мови показують нам, що мова розподілила семантичний простір» (McCarthy 1995: 21).

Організація лексикону в лексичні поля в певній мові залежить від картини світу, уможливленої самою мовою, оскільки мова, картина світу та культура взаємопов’язані. Важливо, що культура визначається по-різному залежно від галузі дослідження науковця. У цій статті вона розглядається не як продукт інтелектуальних досягнень і не як своєрідна сила, що диктує норми соціальної поведінки, а радше як те, чого індивід навчається, соціалізуючись у групі (Katan 2009: 74–75). Отже, це дослідження не розглядає зовнішній шар культури, який «репрезентований звичаями, нормами поведінки, артефактами та символами, пов’язаними з групою»; натомість увага зосереджена на «глибших, або внутрішніх, шарах, що складаються з переконань і цінностей, яких дотримується група» (Davies 2003: 68).

Звертаючись до метафори айсберга, використаної Hall (1990) для визначення культури, зазначимо, що увага зосереджена не на видимих елементах, а нижче ватерлінії, тобто на рівні, якого можна досягти за допомогою дослідження лексичних полів, оскільки культура й мова корелюють, тобто є взаємозалежними системами: «Культура не може існувати без мови, а мова позбавлена сенсу, якщо не співвідноситься з культурою» (Nida 2003: 423–424). Хоча мова є частиною культури, культура зазнає впливу мови й формується нею. Мова та культура спільно виконують функцію символізації, репрезентації й опису «подій, ідей, цінностей і нас самих» (Nida 2003: 423–424).

Кожна мова має свої лексичні одиниці, які організовані в лексичні або семантичні поля особливим чином, відображаючи те, як мова сприймає та категоризує світ.

«Категоризація охоплює процеси, за допомогою яких люди, використовуючи мову, ідентифікують і класифікують усе, що можуть сприймати п’ятьма органами чуття (варто згадати також шосте чуття, оскільки тонкий вимір, або невидимий світ божеств і привидів, справді вербалізується). Крім того, лінгвістичну (когнітивну) категоризацію не слід плутати з науковою класифікацією. [...] Іншими словами, поняття категоризації пояснює, як світ структурований у свідомості людей, які говорять за допомогою своєї мови, але не обов’язково на основі наукових принципів» (Petrulionė 2015: 30)

Визначення Petrulionė (2015) особливо придатне для загальних іменників. Що стосується власних назв, похідних від загальних іменників, то тут відбувається повторна категоризація (загальний іменник стає власною назвою). Не всі загальні іменники підлягають повторній категоризації, а лише деякі з них. Існує процес відбору, який зосереджує культурну увагу (Newmark, 1988: 94) на тому, що вважається достатньо важливим, щоб стати власною назвою.

150

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

Це не означає, що всі власні назви мають культурний фокус: вони також можуть бути міжкультурними або акультурними. Якщо перші — це власні назви, які існують і використовуються в кількох культурах і мовах, то другі «не можна ідентифікувати як належні до якоїсь конкретної мови чи культури» (Davies 2003: 71). Культурні власні назви — це назви, своєрідні та ексклюзивні для певної мови та/або культури. Щоб визначити, чи є власна назва культурною, необхідно провести порівняльний аналіз між мовами. У цьому дослідженні литовський репертуар жіночих імен порівнюється з репертуаром двох інших мов: англійської та бразильської португальської.

Лінгвістичний процес, унаслідок якого загальний іменник стає власною назвою, розглядається як різновид слабкого перекладу функції. Термін і поняття перекладу були створені французьким лінгвістом Lucien Tesnière близько 1940 року з метою уможливити уніфікований синтаксичний аналіз, придатний для кількох мов і такий, що слугує частиною теоретичної концепції загального синтаксису (Tesnière 1959: 380). Щоб проілюструвати його призначення та об’єкт дослідження, лінгвіст наводить і аналізує синтагму трьома мовами: «Le livre de Pierre» (French), «liber Petri» (Latin) і «Peter’s book» (English).

Як показує Tesnière, суб’єкт розглядається неоднорідно, оскільки традиційна граматика відрізняється в кожній мові. У французькій граматиці синтагма «Le livre de Pierre» аналізується з урахуванням синтаксичної функції прийменника «de». Еквівалентна синтагма аналізується з урахуванням синтаксису родового відмінка в латинській граматиці та вживання саксонського родового відмінка в англійській граматиці. Однак використання поняття перекладу уніфікує ці аналізи та інтегрує їх один з одним: у всіх випадках спостерігається те саме явище, тобто переклад функції слова, а саме: «Dans son essence, la translation consiste donc à transférer un mot plein d’une catégorie grammaticale, c’est à dire à transformer une espèce de mot en une autre espèce de mot. C’est à ce changement de nature syntaxique que nous donnons le nom de translation» (Tesnière 1959: 67).

У перекладі відбувається зміна категорії внаслідок зміни функції. Застосовуючи це поняття до зміни відповідних підкатегорій, тобто загального іменника та власної назви, маємо особливий різновид перекладу, за якого загальний іменник починає функціонувати як власна назва. Tesnière усвідомлював відмінності між власними та загальними іменниками, але не враховував можливості перекладу між цими підкатегоріями. Він лише стверджував:

«Les substantifs propres ont l’extension la plus limitée, puisqu’ils s’appliquent à des individus, mais en même temps la compréhension la plus vaste, puisque ces individus comportent un nombre infini de qualités. Les substantifs communs on une extension plus large, puisque comme leur nom l’indique, ils sont communs

Straipsniai / Articles

151

МАРЦІЯ СІПАВІЧЮС СЕЙДЕ

до більш-менш значних груп індивідів, але водночас менш широке розуміння, оскільки ці групи мають спільною лише меншу кількість якостей» (Tesnière 1959: 67).

Функцію імені як загальної назви та як власної назви розглянув van Langendonck (2007) у своїй пропозиції розрізняти власну назву як функцію і власну назву як пропріальний лемм, щоб пояснити випадки, подібні до наведених нижче прикладів. У цих прикладах уживання імен John і Napoleon у (3) та (4) надає їм функції загальних назв, а не власних назв:

(1) «John attended a meeting today. (2) The emperor Napoleon was defeated at Waterloo. (3) You are talking about a different John. (4) He is becoming a second Napoleon» (van Langendonck 2007: 11).

Виходячи з припущення, що переклад між підкатегоріями одного й того самого класу слів відбувається так само, як і переклад між категоріями, можна стверджувати, що в реченнях (3) і (4) імена були перетворені на загальні назви відповідно за допомогою перекладацьких засобів «different» і «second». Однак явищем, що становить інтерес у цьому розвідувальному дослідженні, є зворотний переклад, тобто перехід від загальної назви до власної назви, як показано в наведених нижче реченнях:

(5) Buvo titin galinga audra / Була надзвичайно сильна storm. (6) Mano draugė Audra yra labai graži / Моя подруга Audra дуже красива.

Тоді як у (5) загальна назва audra вживається як така, у (6) вона функціонує як власна назва. Якщо в писемній мові використання великої літери допомагає вказати, коли іменник є власною назвою, то в усній мові це розрізнення здійснюється винятково через прагматичну інтерпретацію висловлювань, у яких ужито ці слова.

У проаналізованій вибірці є власні назви, похідні від загальних назв, які самі є перекладеними назвами. Це прикметники, переведені в загальні назви, після чого, унаслідок цього першого перекладу, функцію слова було перенесено на функцію власних назв. У литовській мові існує особове ім’я Aušrinė, яке за своїм походженням є прикметником, що буквально можна перекласти як «належний до світанку, ранковий».

Як стверджує Zymovets (2021), між загальними та власними назвами немає чіткого розмежування; вони відрізняються радше ступенем, ніж суттю. Через це існують процеси онімізації (процес переходу загальної

152

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

імена на загальні назви) та деонімізацію (у зворотному напрямі, тобто коли власні назви стають загальними назвами) у кількох мовах. Ці процеси свідчать, що «семантика власної назви має багато спільних рис із семантикою загальних іменників, із принциповою відмінністю: перші є позначеннями унікальних сутностей» (Zymovets 2021: 247).

Після опису теоретичних засад у наступному розділі пояснюються процедури цього дослідження.

2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОЦЕДУРИ

Як зазначалося в першому розділі, першою метою цього дослідження є виявлення й упорядкування литовських імен, похідних від загальних іменників, а другою — показати, що носії литовської мови як мови спадщини володіють ономастичними знаннями (Seide 2021). Беручи до уваги обидві цілі, дані було зібрано за допомогою опитування дорослих носіїв литовської мови у приватній групі Facebook, до якої входять нащадки литовців, народжені в англомовних країнах. Ці інформанти є двомовними мовцями, для яких литовська є мовою спадщини.

Третя мета цієї статті — засвідчити, що деякі особові імена, згадані інформантами, є культурними іменами, тобто показати унікальність литовських жіночих імен. Для цього імена було організовано в лексичні поля, а потім перевірено наявність відповідників у бразильській португальській та англійській мовах; в іншому разі їх вважали культурними іменами відповідно до методології порівняльної антропоніміки (Fernández Juncal, Seide 2021; Seide, Frai 2019; Seide, Petrulionė 2018; Seide, Petrulionė 2020).

Коли йдеться про мовців мови спадщини порівняно з носіями мови, важливо пам’ятати, що оволодіння першою мовою в одномовному середовищі відрізняється від оволодіння мовою спадщини у двомовному середовищі. Тоді як мовою спадщини користується лише певна група людей і для обмеженішої кількості цілей, в одномовному середовищі мовою користуються всі й для всіляких цілей. Такі обмеження можуть призводити до дуже різного мовного входу, що дає різні результати. Balčiūnienė та Dabašinskienė порівняли здатність одномовних литовськомовних дітей, які проживають у Литві, та послідовно двомовних литовсько-англомовних дітей того самого віку (у середньому 78 місяців), які живуть у Великій Британії, усно створювати наративи. Їхні результати показали, що, хоча наративи двомовних дітей литовською мовою були довшими, створені наративи

⁷ Вони засвоїли литовську як рідну мову, а невдовзі після цього вивчили англійську, ставши таким чином двомовними.

Straipsniai / Articles

153

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

в одномовних дітей містили набагато більше випадків уживання синтаксичних засобів, які допомагають їм створювати зв’язність тексту (Balčiūnienė, Dabšinskienė 2019: 5).

Як відправну точку було наведено ім’я Audra як приклад жіночого імені, похідного від загальної назви. Після цього прикладу членів групи запитали, чи знають вони інші особові імена такого типу. Цей етап генерування та збору даних тривав чотири дні: з 01 до 04 лютого 2018 року.

Критерії, використані для оцінювання відповідей респондентів, були такими: бути жіночим ім’ям і мати в мові загальний іменник, формально та семантично пов’язаний із повідомленим ім’ям, незалежно від його етимологічного походження. Для проведення цього лінгвістичного аналізу імен було використано онлайн-словник Zodynas.lt. Цей словник було обрано тому, що в різних вкладках він подає результати для слів, які є загальними іменниками, — у вкладці Kalbų žodynas⁸ (словник мов), — і результати для слів, які є власними назвами, — у вкладці Vardai (особові імена). Хоча онлайн-словники можуть бути неточними джерелами інформації, цей словник визнано придатним для пошуку свідчень уживання як власних назв, так і загальних іменників. Якби дослідження стосувалося лише власних назв, можна було б використати інше джерело інформації, наприклад дані, доступні на вебсайті Vardai⁹. Приклади досліджень, виконаних із використанням цих даних, можна знайти в Seide and Petrulionė (2018, 2020).

Важливо, що це дослідження зосереджене не на лінгвістичних знаннях у тому вигляді, як їх описують литовські мовознавці та фахівці з литовської мови, а радше на ономастичних знаннях носіїв литовської мови як мови спадщини. Тому те, що може сприйматися як наївне тлумачення походження імен, надане респондентами, у цій статті оцінюється як легітимне знання мови, як це обґрунтовано в Coseriu (1985) та, нещодавно, Preson (2002).

Незалежно від лінгвістичного походження імені оцінювалося, чи був перехід від загального іменника до імені прозорим для носія мови. Одним із прикладів є литовське ім’я Lilija, яке позначає квітку «lelija» (лілія). Іншим прикладом є імена міфологічних істот, омонімічні загальним іменникам, деякі з яких мають походження, відкрите для інших інтерпретацій. Оскільки за формою вони ідентичні, лише опитування тих, хто обирав ці імена, могло б показати, чи думав дарувальник імені про значення загального іменника, чи про значення міфологічної істоти. Показовим є ім’я Laima, яке стосується як загального іменника «laimė» (чиясь доля), так і імені міфологічної істоти Laimė та його варіанта Laima — язичницького напівбожества, пов’язаного з пологами та радістю (EB 2018).

^⁸ Доступно за адресою Žodynas internete – Teksto vertėjas | Žodynas.lt (Available at: https://www.zodynas.lt).

^⁹ Імена VLKK (Доступно за адресою: http://vardai.vlkk.lt).

154

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

За цими критеріями було відібрано всі згадані імена, тобто підтверджено 100% запропонованих імен. Цей результат свідчить про ономастичні знання інформантів із литовської мови. Після впорядкування особових імен за лексичними полями,¹⁰ було здійснено пошук їхніх відповідників, якщо такі існували, в англійській та бразильській португальській мовах. Якщо для певного імені існував відповідник, це ім’я вважалося інтеркультурним власним ім’ям; інакше його розглядали як культурно зумовлене власне ім’я.

3. УПОРЯДКУВАННЯ ІМЕН ЗА ЛЕКСИЧНИМИ ПОЛЯМИ

Як показано в таблиці 2, жіночі імена, згадані інформантами, походили переважно з 10 лексичних полів. Поле флори (до якого належать квіти) містить більше лексичних одиниць, ніж інші поля; далі йдуть кліматичні явища, час і почуття. Найчастотніші з них можна пов’язати з природним середовищем або екосистемами, оскільки вони описують оточення традиційного сільського життя в Литві.

ТАБЛИЦЯ 2. Кількісний аналіз вибірки

Лексичні поля | Кількість імен флора (включно з квітами) | 10 кліматичні явища | 8 час | 7 почуття | 5 сільськогосподарські продукти | 4 класичні елементи | 4 дорогоцінне каміння | 3 ландшафт | 3 абстрактні поняття | 2 музика | 2 інші | 6 разом | 54

¹⁰ Відповідно до теорії лексичних полів, лексичні одиниці організовані в набори слів, подібних за значенням у певній мові. Сукупність лексичних полів мови та кількість одиниць у кожному полі можуть показати, які частини дійсності мова концептуалізує та виокремлює.

Straipsniai / Articles

155

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

3.1. Флора

Половина імен цього поля — це назви квітів: LILIJA, RAMUNĖ, ROŽĖ, SAULUTĖ та ŽIBUTĖ. Надання дівчатам назв квітів може бути пов’язане із західним культурним світоглядом, згідно з яким краса й чутливість є належними жіночими рисами. Як спільні культурні риси, деякі з цих імен мають відповідники в інших мовах, тобто та сама квітка також використовується для називання жінок в інших мовах. LILIJA відповідає “Lily” в англійській та “Lílian” у бразильській португальській. ROŽĖ відповідає “Rose” в англійській та “Rosa” у бразильській португальській. SAULUTĖ відповідає “Daisy” в англійській та “Margarida” у бразильській португальській. ŽIBUTĖ відповідає “Violet” в англійській та “Violeta” у бразильській португальській.

Щодо RAMUNĖ, поширеним відповідником є “camomila” у бразильській португальській та “chamomile” в англійській, але ці іменники не були перетворені на власні імена в цих мовах. Наступні жіночі імена також, здається, є унікальними для литовських жіночих імен: EGLĖ (ялина), GILĖ (жолудь), JORĖ (богиня природи навесні), JORŪNĖ (похідне від JORĖ) та RŪTA (рута).

3.2. Кліматичні явища

Як приклад було наведено ім’я Audra. Результати вказали на AUDRONĖ, що походить від імені Audra, а також на такі імена: MIGLĖ (туман), RASA (крапля роси), SNIEGĖ (форма, пов’язана з литовським загальним іменником “sniegas”, що означає сніг), SNIEGUOLĖ (похідне від SNIEGĖ), VAIVA (слово, пов’язане з “vaivorykštė”, що означає веселка), та VĖJŪNĖ (легкий вітерець). Лише останнє ім’я використовується в англомовних країнах, але дуже рідко. Інші взагалі не використовуються як імена в бразильській португальській. Цікаво, що імена в цьому лексичному полі пов’язані з кліматичними характеристиками країни, де випадає значна кількість опадів, а зима є суворою.

3.3. Час

Загальні іменники, пов’язані з часом, які були перенесені в особові імена: AUŠRA (світанок), AUŠRINĖ (похідне від AUŠRA), LIEPA (липень), RYTĖ (пов’язане з формою “rytas”, що означає ранок), VAKARĖ (пов’язане з формою “vakaras”, що означає вечір), VASARA (що означає літо),

156

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

і VASARĖ (пов’язане з формою «vasaris», що означає лютий).¹¹ І в англомовних країнах, і в Бразилії відповідні загальні іменники не використовуються як особові імена. Цікаво, що споріднене ім’я Aurora існує в обох мовах, але походить від латинського імені богині світанку й не є таким семантично прозорим, як литовське ім’я.

3.4. Почуття

У цьому лексичному полі було наведено шість жіночих особових імен. До нього належать імена GAILĖ (смуток), VILTĖ (гіпокористична форма повного імені Viltautė, що означає надію для народу), TAUTVILĖ (те саме значення, що й у Viltautė), LAIMA (пов’язане з формою «laimė», що означає щастя) та MEILĖ (любов). Жодне з них не існує як особове ім’я в англійській мові та в португаломовних країнах. Хоча два з них (Viltautė і Tautvilė) пов’язані з патріотизмом, інші, здається, стосуються почуттів матері або родини до новонародженої дитини.

Ці імена здебільшого евфоричні. Єдине дисфоричне — GAILĖ, що означає жаль і є нейтральним прикметником, широко вживаним у вигуках. У литовській мові вигук «Gaila!» відповідає англійському вислову «What a pity!».

Також цікаво відзначити синонімію між іменами VILTĖ і TAUTVILĖ. Перше є гіпокористичною формою імені Viltautė. В імені Viltautė спочатку міститься корінь слова «viltis» (надія), за ним — «-taut» (корінь слова, що означає народ литовською мовою) і «-ė» (морфема жіночого роду). У TAUTVILĖ спочатку стоїть морфема «taut-», за нею — «viltis» і морфема жіночого роду «-ė». Отже, в обох випадках маємо словотвір шляхом композиції.

3.5. Продукти сільської місцевості

Наступні імена позначають продукти поля — отримані шляхом добування або вирощування: BITĖ (бджола), MEDA (пов’язане з формою «medus», що означає мед), LINA (пов’язане з формою «linas», що означає льон або лляне волокно) та RUGILĖ (жито). Оскільки BITĖ позначає діяльність, пов’язану з бджільництвом, це ім’я віднесли не до поля тварин, а до продуктів сільської місцевості

¹¹ У цих випадках, коли споріднена форма є чоловічого роду, закінчення чоловічого роду на -s змінюється на закінчення жіночого роду на -ė.

Straipsniai / Articles

157

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

оскільки він пов’язаний із виробництвом і торгівлею медом. Усі назви цього поля стосуються сільської традиції Литви. Дійсно, льон і жито є продуктами вирощування в Литві. Це лексичне поле не існує в бразильській португальській та англійській мовах.

3.6. Класичні елементи

Класичні елементи — це ті, які філософи античності вважали простішими речовинами, з яких мала складатися вся матерія: VANDENĖ (пов’язане з формою «vanduo», що означає воду), UGNĖ (пов’язане з формою «ugnis», що означає вогонь), ŽĖMYNA (пов’язане з формою «žemė», що означає землю) і, за аналогією, SMILTĖ (пов’язане з формою «smiltys», що означає пісок). Як і у випадку з іншими описаними вище лексичними полями, у бразильській португальській або англійській мовах немає еквівалентів.

3.7. Дорогоцінне каміння

Також наявне в природі, дорогоцінне каміння утворює важливе лексичне поле. До нього належать AUKSĖ (золота), GINTARĖ (бурштинова) і GINTA (гіпокористична форма імені GINTARĖ). З погляду хімічного складу бурштин не є мінералом, але його класифікували як коштовний камінь, оскільки ця сировина є рідкісною і використовується для виготовлення ювелірних виробів. Бурштин — це скам’яніла деревна смола, яка у більшій кількості трапляється в Литві. За винятком імені Amber в англійській мові, інші імена цього поля не використовуються як жіночі імена в португальській або англійській мовах.

3.8. Ландшафт

Імена цього лексичного поля включають DANGUOLĖ (від неба), JŪRA (море) і SAULĖ (сонце). Вони описують ідилічний прибережний ландшафт і не мають еквівалентів у бразильській португальській та англійській мовах.

3.9. Абстрактні поняття

У цьому полі згадуються два імені: GUODA (честь) і DALIA (доля), які не мають еквівалентів у бразильській португальській та англійській мовах.

158

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

3.10. Музика

Це ще одна галузь із двома згадками та без еквівалентів у бразильській португальській та англійській мовах: DAINA (нерелігійна пісня) і DAINORA (ті, хто хоче співати, ім’я від дієслівної синтагми «norinti dainuoti»¹²).

3.11. Інші

Нарешті, категорія «Інші» охоплює згадки про імена, які мають лише один випадок уживання в певному лексичному полі, а саме: AIDA (жіноча форма від «aidas», луна, зі сфери звуків), AINĖ (нащадок, зі сфери спорідненості), AUSTĖJA (ткаля, зі сфери професій), UNDINE (русалка, зі сфери міфологічних істот), SVAJONĖ (мрія, зі сфери психічних явищ), ŽYDRŪNĖ (блакитнувата, зі сфери кольорів) і ŽIEDĖ (жіноча форма від «žiedas», що означає перстень або цвіт, зі сфери предметів). Жодне з них не має еквівалентів у бразильській португальській або англійській мовах.

4. ЗАКЛЮЧНІ ЗАУВАГИ: ЖІНОЧІ ОСОБОВІ ІМЕНА ЯК КУЛЬТУРНІ ВЛАСНІ НАЗВИ

Відповідно до категоризації Davies (2003), жіночі особові імена, що не мають еквівалентів в англійській і португальській мовах, розглядалися як культурні власні назви. За винятком чотирьох імен, утворених від назв квітів, та одного імені, утвореного від загальної назви amber, усі решта 48 імен є культурними власними назвами. Іншими словами, це імена, характерні та виняткові для литовського репертуару жіночих особових імен. Кількість і різноманітність цих культурних власних назв натякають на культурні риси. Особливо це стосується лексичних полів, пов’язаних із сільським способом життя.

Проаналізовані в цій статті імена є конвенційними й частково відповідають здоровому глузду (повсякденному знанню про особові власні назви) щодо того, що вважається ознакою литовськості, як це, наприклад, описано в книзі, покликаній представити країну туристам:

¹² У цьому випадку спочатку відбувся перехід функції: дієслово перетворилося на загальну назву, а після цього загальна назва стала власною назвою. Синтагма «norinti dainuoti» означає «вони хочуть співати».

Straipsniai / Articles

159

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

«Хоча кілька поколінь виросли в міських районах, ми нерозривно пов’язані із землею: справжній литовець примудриться посадити кілька кущів картоплі навіть на підвіконні своєї багатоповерхівки» (Kairienė 2001: 5).

Крім того, більшість лексичних полів співвідноситься з ідеалом lietuvybė («литовськості»), описаним у тій самій книзі:

«Основою литовської культури є любов до природи, особливо до дерев і лісів [...] Історичні та надзвичайно мальовничі природні об’єкти стали символами Литви, маючи майже такий самий статус, як офіційні державні прапор, герб і гімн. Хвилі Балтійського моря викидають на берег шматочки бурштину, відомого як балтійське золото. Він також є ознакою нашої національної ідентичності та символом нашої самобутності, стійкості й сили» (Kairienė 2001: 56).

Оскільки описи національних культурних рис литовського народу та семантичний зміст лексичних полів жіночих особових імен, утворених від загальних назв, збігаються, наведений аналіз, здається, підтверджує, що імена такого типу є традиційними жіночими іменами в литовській мові.

Беручи до уваги початковий доробок, присвячений литовським жіночим особовим іменам, утвореним від загальних назв (див. Gudavičius 2013), ця стаття має на меті заповнити цю прогалину. Її аналіз підтверджує висновки Gudavičius (2013), вказуючи на існування в литовській антропонімії категорії жіночих особових імен, утворених від загальних назв, пов’язаних із природою.¹³ Він також підтверджує припущення Felecan (2014). Імена такого типу є: 1) традиційними жіночими іменами в литовській мові, 2) частиною ономастичної компетентності ідеального мовця (Seide 2021) і, певною мірою, 3) культурно зумовленими особовими іменами з Литви.

Крім того, точна інформація, надана інформантом, засвідчує, що ономастична компетентність є невід’ємною частиною його культурної та мовної компетентності в литовській мові як мові успадкованого володіння. Однак необхідні подальші дослідження, особливо опитування носіїв литовської мови та дослідження, які оцінюють, чи відрізняються результати залежно від віку інформантів і рівня їхньої освіти.

REFERENCES

Balčiūnienė Ingrida, Dabašinskienė Ineta 2019: Language Dominance in Bilingual Acquisition: A Case Study of Narrative Production in Lithuanian. – Eesti

¹³ If the masculine forms of those cultural names are used, the uniqueness of such first names should apply to them as well. However, further research is needed to confirm this. Please see two studies on masculine and feminine forms of first names, one in Brazilian Portuguese (Seide 2021a) and another in Peninsular Spanish (Fernández Juncal 2021).

160

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

Rakenduslingvistika Ühingu aastaraamat [Estonian Papers in Applied Linguistics] 15, 1–19. DOI: http://dx.doi.org/10.5128/ERYa15.01.

Butkuvienė Karolina, Petrulionė Lolita, Seide Márcia Sipavičius, Valiulienė Edita 2021: Name-Giving Motives in Lithuania and Brazil: A Comparative View. – Domínios de Lingu@gem 15(2), 405–445. DOI: https://doi.org/10.14393/DL46-v15n2a2021-6.

Coseriu Eugeniu 1985: Linguistic Competence: What Is It Really? – The Modern Language Review 80(4), 25–35.

Čirūnaitė Jūratė 2002: Bajorų pavadinimai – lietuvių pavardžių šaltinis. – Baltistica 37(2), 28–41.

Davies Eirlys E. 2003: A Goblin or a Dirty Nose? The Treatment of Culture-Specific References in Translations of the Harry Potter Books. – The Translator 9(1), 65–100.

EB 2018: Laima. – Encyclopaedia Britannica, 3^th edition, e. version, Feb, 14, 2018. Available at: https://www.britannica.com/topic/Laima.

Fernández Juncal Carmem 2021: Estructura formal del repertorio antroponímico español. – Revista de Filología Española 10(1), 127–149. Available at: http://revistadefilologiaespañola.revistas.csic.es/index.php/rfe/article/view/1287.

Fernández Juncal Carmen, Seide Márcia Sipavicius 2021: Convergencia y divergencia de los repertorios antroponímicos brasileño y español. – Fórum Linguístico 18(2), 6101–6123. DOI: 10.5007/1984–8412. 2021. e73809.

Felecan Oliviu 2014: Unconventional First Names: Between Onomastic Innovations and Illustrious Models. – Unconventional Anthroponyms: Formation Patterns and Discursive Function, eds. O. Felecan, D. Felecan, Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing, 133–155.

Gudavičius Aloyzas 2013: Nature in the System of Lithuanian Personal Names. – Voprosy Onomastiki 10(2), 137–145.

Hall Edward Twitchell 1990: The Silent Language, New York: Doubleday.

Kairienė Audra 2001: Lithuania, Vilnius: R. Paknio leidykla.

Katan David 2009: Translation as Intercultural Communication. – The Routledge Companion to Translation Studies. Munday Jeremy, London: Routledge, 74–92.

Kuzavinis Kazimieras, Savukynas Bronys 1994: Lietuvių vardų kilmės žodynas, 2-asis stereotip. leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Straipsniai / Articles

161

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

Kvašytė Regina 2018: Theory and Practice of Rendering Foreign Proper Names into Lithuanian and Latvian. – Voprosy onomastiki 15(1), 155–167.

López-Franco Yolanda Guillermina 2014: En torno al semantismo de los nombres propios: entre debate y síntesis teórica. – Revista Trama 10(20), 69–81.

Lower Mark Anthony 1849: English Surnames, London: John Russel Smith. Available at: https://archive.org/details/englishsurnames01lowe/page/2.

Nida Eugene 2003: Language and Culture: Two Similar Symbolic Systems. – Translation Translation, ed. S. Petrilli, Amsterdam: Rodopi, 433–449.

McCarthy Michael 1995: Vocabulary, Oxford: OUP.

Mill John Stuart 2009: A System of Logic, Ratiocinative and Inductive. Available at: mill1843book1.pdf (earlymoderntexts.com).

Newmark Peter 1988: A Textbook of Translation, New York: Prentice-Hall International.

Petrulionė Lolita 2015: Translation of Culture-Specific Items from English into Lithuanian and Russian: The Case of Joanne Harris’ Gourmet Novels: unpublished Doctoral Dissertation, Kaunas: Vytautas Magnus University. Available at: Translation of Culture-Specific Items from English into Lithuanian and Russian: the Case of Joanne Harris’ Gourmet Novels (vdu.lt).

Preston Dennis 2002: What is Folks Linguistics. – Målbryting 6, 13–23. DOI: 10.7557/17.4751.

Ragauskaitė Alma 2021: Naming System of Kėdainiai Women in Local Register Books of the 17^th–18^th Centuries. – Onomástica desde América Latina 2(4), 4–31. DOI: 10.48075/odal.v0i0.27485.

Reyes-Contreras Miguel 2020: Truncamientos de hipocorísticos españoles y nombres de pila en mazahua: un fenómeno compartido. – Onomástica desde América Latina 1(1), 145–171. DOI:10.48075/odal.v1i1.24164.

Seide Sipavicius Márcia 2020: Antroponimia, diáspora y migración: los descendientes de lituanos en Brasil. – Onomástica desde América Latina 1(1), 100–121. DOI: 10.48075/odal.v1i1.24156.

Seide Márcia Sipavicius 2020a: Antroponomástica comparada. – Onomástica desde América Latina 1(2), 83–102. DOI:10.48075/odal.v1i2.25488.

Seide Sipavicius Márcia 2021: Proposal of Interdisciplinary Definition of Proper Names. – Onomástica desde América Latina 4(2), 200–222. DOI: 0.48075/odal.v0i0.28007.

162

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Lithuanian Female Personal Names as Cultural Names Derived from Common Nouns from the Point of View of Speakers of Lithuanian as a Heritage Language

Seide Márcia Sipavicius 2021a: Caracterização morfológica dos prenomes mais populares no Brasil nas décadas de 1930 a 2000: um estudo exploratório. – Filol. Linguíst. Port. 23(1), 47–69. DOI: 10.11606/issn.2176-9419.v23i1p47–69.

Seide Márcia Sipavicius, Frai Patrícia H. 2019: Antroponímia comparada: um estudo sobre os nomes inovadores na antroponímia da Espanha e do Brasil. – Afluente 4(12), 64–86. Available at: http://www.periodicoseletronicos.ufma.br/index.php/afluente/article/view/11443/6843.

Seide Sipavicius Márcia, Petrulionė Lolita 2018: Between Languages and Cultures: An Exploratory Comparative Study of Usage of Lithuanian and Brazilian Masculine Anthroponyms. – Revista de Estudos da Linguagem 26(3), 1201–1226. DOI: 10.17851/2237-2083.26.3.1201–1226.

Seide Sipavicius Márcia, Petrulionė Lolita 2020: Formation and Usage of Hypocoristic Forms in Brazilian Portuguese and Lithuanian. – Alfa: Revista de Linguística 64, 1–25. DOI: 10.1590/1981-5794-e11611.

Sinkevičiūtė Daiva 2006: Dėl vardyno plėtimo dvikamieniais vardais ir jų variantais. – Kalbos kultūra 79, 275–280.

Sinkevičiūtė Daiva 2007: Asmenvardžių su kamienais žyg– ir žy–m– raida. – Baltistica 42(1), 117–131.

Sinkevičiūtė Daiva 2010: Dėl lietuvių dvikamienio asmenvardžių kamieno dal– atsiradimo. – Baltistica 45(2), 325–340.

Sinkevičiūtė Daiva 2011: Nauji 2007–2010 m. lietuviškos kilmės vaikų vardai ir jų davimo polinkiai. – Kalbos kultūra 84, 214–229.

Sinkevičiūtė Daiva 2013: Dėl nesutrumpėjusių dvikamienių asmenvardžių kamieno gaud– variantų lietuvių kalboje. – Baltistica 48(1), 119–128.

Sinkevičiūtė Daiva, Vaida Griniūtė 2014: Ispaniški vardai lietuvių vardyne 1991–2010 m. – Bendrinė kalba 87, 1–17.

Sinkevičiūtė Daiva 2015: Nauji dvikamieniai asmenvardžiai 1991–2010 m. Lietuvos vardyne. – Acta Linguistica Lithuanica 73, 82–100.

Tesnière Lucien 1959: Éléments de Syntaxe Structurale, Paris: Libraire C. Klincksieck.

Van Languendonck Willy 2007: Theory and Typology of Proper Names, Berlin, New York: Mouton de Gruyter.

Vilela Mário 1994: Estudos de Lexicología do Português, Almedina: Coimbra.

VLKK – Valstybinė Lietuvių Kalbos Komisija [State Commission of the Lithuanian] 2022. Available at: http://www.vlkk.lt/.

Straipsniai / Articles

163

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE

Walkowiak Justyna Barbara 2017: O rozbieżnych etymologiach nazwisk polskich i litewskich Wstęp. – Acta Baltico-Slavica 41, 251–265.

Walkowiak Justyna Barbara 2019: Imiona mniejszości litewskiej w Polsce. – Acta Baltico Slavica 43, 81–104.

Zinkevičius Zigmas 1981: Sirvydas ar Širvydas? – Baltistica 17(1), 28–41.

Zinkevičius Zigmas 2009: Lietuvių asmenvardžių sąveika. – Baltistica 45(1), 125–134.

Zymovets Galyna 2021: Frame Semantics as an Explanatory Model for Commercial Names Formation. – Acta Linguistica Lithuanica 85, 244–261.

Žodynas internete – Teksto vertėjas 2022: Available at: https://www.zodynas.lt.

Lietuviški moterų asmenvardžiai kaip iš bendrinių daiktavardžių kilę kultūriniai vardai gimtosios lietuvių kalbos vartotojų požiūriu

SANTRAUKA

Straipsnyje analizuojami lietuviški moterų asmenvardžiai, kilę iš bendrinių daiktavardžių. Teigiama, kad šio tipo asmenvardžiai išryškina ryšius tarp kalbų, kultūrų ir bendrinių žodžių ir parodo, kad žinios apie asmenvardžius yra neatsiejama gimtosios lietuvių kalbos vartotojų onomastikos žinių dalis. Straipsnį sudaro šios dalys: po įžangos einanti pirmoji straipsnio dalis pateikia teorinį pagrindimą ir šio žvalgomojo tyrimo prielaidas; antrojoje dalyje aprašomi tyrime taikomi metodai; trečiojoje dalyje duomenys klasifikuojami pagal leksinius laukus, o ketvirtoji dalis apibendrina tyrimo rezultatus. Tikrinių žodžių analizė patvirtina, kad šio tipo vardai atitinka tradicinius moterų asmenvardžius ir atskleidžia, kad kai kurie iš jų yra būdingi tik lietuvių kultūrai. Be to, informantų pateikta tiksli informacija parodo, kad onomastikos žinios yra neatskiriama gimtosios lietuvių kalbos žinių dalis.

Įteikta 2022 m. sausio 2 d.

MÁRCIA SIPAVICIUS SEIDE Rua Rio Grande do Norte, 1363, Marechal Cândido Rondon, PR, 85960–970, Brazil [email protected]

164

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI