Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux- : Iran. *śrau ̯a-, *śrauša-, *śrū̆ta- (against Baltic and Germanic Background)

Alexander I. Iliadi

doi:10.35321/all89-03

Machine-translated document

This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.

Preparing document pages…

ALEXANDER I. ILIADI Державна установа «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» ORCID id: orcid.org/0000-0001-5078-8316

Галузі досліджень: етимологія, порівняльно-історичне мовознавство, загальне та типологічне мовознавство.

DOI: doi.org/10.35321/all89-03

СЛАВО-ІРАНІКА II: СКЛАДНІ СЛОВА ІЗ СЛАВ. *SLAV-, *SLUX-: ІРАН. *ŠRAUA-, *ŠRAUŠA-, *ŠRŪTA- (НА ТЛІ БАЛТІЙСЬКИХ І ГЕРМАНСЬКИХ МОВ)

Контакти слов’янських та іранських мов II: складні слова зі слов. *slav-, *slux-: іран. *šrau̯a-, *šrauša-, *šrūta- (у контексті балтійських і германських мов)

АНОТАЦІЯ

Дослідження містить результати порівняльно-історичного аналізу іранських, слов’янських, балтійських і германських лексичних та синтаксичних одиниць із рефлексами індоєвропейського кореня *kleu- «чути», «слухати». Утворення складних слів і (гіпотетично) формульних висловів (стійких синтаксичних сполучень, що виражають ідеологічну семантику) із зазначеним етимоном засвідчує структурно-семантичний паралелізм у чотирьох мовних культурах. Цей паралелізм виявляється в повній (або частковій) генетичній тотожності етимологічного складу порівнюваних одиниць і в спільних стандартах організації їхньої культурної семантики, що відображають: 1) розуміння слави як абсолютної цінності в системі моральних відносин усередині давніх суспільств (в іранській, слов’янській і германській мовах); 2) випадки спеціалізації (у слов’янській та іранській мовах) первісної «акустичної» семантики в напрямі значень Verba Dicere («прославляти») та їхніх похідних «слава», «прославлений»; цей семантичний зсув був широко затребуваний у системі антропонімічних мотивацій.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Зроблено висновки щодо причин структурної та етимологічної спорідненості або семантичної й типологічної подібності порівнюваних даних.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: етимологія, дериват, антропонім, ареальний, семантика.

АНОТАЦІЯ

У статті представлено результати порівняльно-історичного аналізу лексичних і синтаксичних одиниць іранської, слов’янської, балтійської та германської мов із рефлексами індоєвропейського кореня *ḱleu- «чути», «слухати». Утворення складних слів і (гіпотетично) сталих сполучень (стійких синтаксичних сполучень, що мають ідеологічний зміст) із зазначеним етимоном виявляє структурно-семантичний паралелізм чотирьох мовних культур. Цей паралелізм виражається в повній (або частковій) генетичній тотожності етимологічної будови порівнюваних одиниць і спільних стандартах організації культурної семантики, що відображають: 1) розуміння слави як абсолютної цінності в системі моральних відносин давніх суспільств (в іранській, слов’янській і германській мовах); 2) випадки спеціалізації (у слов’янській та іранській мовах) первісної «акустичної» семантики в напрямі значень Verba Dicere («славити») та їхніх похідних «слава», «прославлений»; цей семантичний зсув широко запотребуваний у системі антропонімічних мотивацій. Робляться висновки щодо причин структурної та етимологічної спорідненості порівнюваних даних або їхньої семантичної й типологічної подібності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: етимологія, складне слово, особове ім’я, ареальний, семантика.

1. ВСТУП

До найдавнішого шару системи компонентів, із яких у давніх індоєвропейських мовах складалися двочленні антропоніми, належить етимон *ḱleu-, *ḱlew-: *klu- (praes.), *ḱlū-: *ḱléu-s-, *klu-s- (desider.) «чути, слухати», «знаменитий», «прославлений, славний», *ḱleu-os «слава», «(по)хвала», *ḱlu-to-s «знаменитий», «прославлений», *ḱleu-men- «слух» (Pokorny 1959: 605; Rix 2001: 334). Утворюване ним генетичне гніздо не дуже багате в семантичному плані, але ця обставина компенсується виникненням у його парадигмі однієї з найдавніших назв слави, прославленості. Надзвичайно значуще для давнього суспільства поняття, воно містило оцінку когось із роду (або фратрії) і певною мірою визначало ставлення до нього інших. Здобута в битві, набута діяннями, слава (не просто відомість, а повага до її носія, визнання його вчинків, таланту), іноді випереджаючи людину (рос. слава бежит впереди нас), супроводжувала її після смерті (рос. бессмертная (вечная) слава, чес. věčně slavný, пол. chwała nieśmiertelna) і переходила до нащадків прославленого предка (серб. Дедослав, Братослав; Grković 1977: 46, 73,

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *śraua-, *śraušā-, *śrūta- (against Baltic and Germanic Background)

76, дав.-гр. Πατρόкλειο та ін.). Мабуть, для архаїчного соціуму слава — абсолютна цінність, на порядок вища за матеріальні блага й навіть саме життя, у чому переконують, по-перше, епічні тексти, що відображають звичаї «героїчної доби» в історії Давньої Греції, події часу давньоруських билин і скандинавських саг тощо, а по-друге, давня антропонімія з компонентом *ḱleu, що втілювала «екстракт» найзначнішого з того, що знали про людину.

Отже, слава — «інформаційний двійник» її носія, тому ставлення до неї дорівнювало ставленню до самої людини, що зафіксовано в семантиці імен-ідей із *ḱleu-, здатним приєднувати широкий спектр основ. Високий ступінь семантичної валентності рефлексів *ḱleu свідчить про численні контексти його вживання, згортання яких у різних мовах породило композити — лексичні еквіваленти «мікротекстів» (словосполучень, фразеологічних зворотів) зі словом слава. Будучи автономними семантичними комплексами-носіями ідеї або оцінки, «славні» композити фіксують «переживання прославленості» (або безслав’я), її сприйняття, атрибути, набуття, втрату, успадкування, ставлення, співмірність якостям носія тощо.

Слід згадати ще одну групу однокореневих імен із тривіальним для цього етимологічного гнізда розвитком значення у ‘слух’, ‘слухняність’. Їх не можна вилучити з поля зору через необхідність отримати якомога повнішу картину лексичних паралелей із *ḱleu у різних частинах індоєвропейського ареалу.

Для порівняльно-історичних розвідок у межах семантичного поля *ḱleu композитів важливо встановити, які з його одиниць є спільними для реліктової лексики різних мов (успадковані з прамови архаїзми та спільні інновації давньої доби), а які характеризують їхню індивідуальну спадщину або новоутворення.

2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. У світлі сказаного надзвичайно перспективним видається виокремлення категорії composita з *ḱleu у мовах, історично пов’язаних тісними контактами, наслідком яких стали спільні інновації в їхній лексиці та семантиці. Нас цікавлять результати слов’яно-іранської мовної взаємодії, що, як показує досвід класичних порівняльно-історичних студій, вплинула на розвиток окремих підсистем слов’янської поетичної мови, до якої належать саме двочленні

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

особові імена з притаманною їм образністю, орієнтованістю на урочисту рецитацію. Змістово, на рівні закладених у них культурних смислів, вони цілком відповідають вимогам словника «високої» мови. Ознаки спільного для давніх іранців і слов’ян лексичного шару рельєфно виокремлюються на тлі іменних складень із репрезентантами і.-є. *kleu в інших індоєвропейських мовах. Тут для порівняння взято дані давньої балтійської та германської ономастики, творці якої контактували з носіями іранської та слов’янської мов. Питома вага спільних новоутворень, ідеологічна близькість їхньої семантики мають виявити хоча б залишкові ознаки культурного взаємообміну, якщо такий був хоч скільки-небудь істотним.

2.2. Для процедури етимологічного та порівняльно-історичного аналізу було відібрано лексику, що продовжує варіанти єдиного індоєвропейського етимона на етимологічному зрізі кількох мов: псл. *slav- ‘слава’, ‘славний’, *slux- ‘слух’; іран. *śrau- ‘чути, слухати’ (вторинні ‘розуміти’, ‘знати’, ‘співати’, ‘вихваляти’, ‘славити’, ‘освячувати (мантрою)’, ‘показувати’, ‘навчати’, ‘дзвонити’, ‘кричати’; Cheung 2007: 356–357), *śrauca- ‘слава’, ‘прославлення’ (у композитах можна розуміти також у значенні, функціонально близькому до ‘славний’), ‘слово’ (> ‘вчення’), *śrauśa- ‘слухняність’, part. (perfi. pass.) *śrūta- ‘відомий, прославлений’: лит. šlavė ‘честь’, ‘слава’, ‘добре ім’я’, лтш. slava, slave ‘слух’, ‘плітка’ і ‘слава’, ‘похвала’, ‘добра думка’ (Smoczyński 2019: 1787–1788), лит. kláusti ‘питати’, klausýti ‘слухати’, ‘бути слухняним’, лтш. klausīt ‘те саме’, дав.-прус. klausiton ‘чути’, лит. klùsas ‘неглухий’, ‘той, хто погано чує’, лтш. kluss ‘тихий, мовчазний’, ‘спокійний’ (Fraenkel 1962: 265–266; Smoczyński 2019: 733–734: тут само див. про причини перебою в англ-уте): герм. *xlewarz ‘слава’, *xluðaz, *xlūðaz adj. (із part.) ‘відомий’ (Orel 2003: 176, 178) та ін. Надалі відповідний матеріал зазначених мов залучається за потреби.

2.3. Ставити знак рівності між слов. *slavъ та іран. *śrauah не зовсім коректно: слов’янське слово утворене від презентної основи *slovǫ (inf. *sluti, *slyti) за регулярною морфонологічною моделлю з подовженням кореневого вокалізму, тоді як іранське зберігає ще індоєвропейську короткість голосного. Але слов’янська антропонімія зберегла сліди ад’єктивної безсуфіксної форми *slovъ, еквівалентної іран. прототипу (псл. о = іран. a). Псл. *-slovъ відоме у складі іменних композитів, які часто консервують архаїчні елементи лексикону. Кореляція двочленних імен *X-slovъ: *X-slavъ практично повсюдно, де її зафіксовано, нагадує співвідношення «архаїзм: інновація» хоча б тому, що варіанти з *-slovъ мають явно залишковий характер. Пор.:

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *śrau̯a-, *śraušā-, *śrūta- (against Baltic and Germanic Background)

дав.-хорв. Berislov (Majkov 1857: 289: Берисловь) VS макед. Берислав (Stankovska 2000: 146);

дав.-рус. Вечесловь, 1560 (Archiv 1915: 437), Ілля Іванович Вечеслов, 1608 (Вологда) (Vasil’ev 2012: 88) < *Вячеслов VS Вячеслав;

хорв. *Doroslov-ak (пор. похідне прізвище Doroslovački; Leksik 1976: 137) VS Doroslav-ić;

слов. *Miroslov, що виділяється в основі ойконіма Mirosloveni (Dicţionarul 1993: 99), рос. дав. Мирослово — ойконім (Костром. губ.; Vasil’ev 2012: 88: з *Мирославль, –а, –е) VS Miroslav;

давн. *Časlov — ім’я, що стоїть на початку словотвірного ланцюжка, на кінці якого — топонім Časlovcu (Petrov 1924: 42) VS дав.-чеськ. Čáslav, XVI (Nováček 1894: 165). Сюди ж дав.-рус. *Чесловъ, пор. йотово-посесивний дериват Чесловле, 1571 — ойконім у Новгородській землі VS пол. Czesław (Vasil’ev 2012: 87);

дав.-рус. *Расловъ, твірна основа для ойконімів Расловль, 1539, рос. Расловичи, поч. XX ст. (Новгородська земля), Ростовль (Рославль; Смоленська, Орловська губ.), блр. Рысловль (район Гомеля) VS Раславъ (Vasil’ev 2012: 86: як твірне подається ім’я Раславъ);

дав.-рус. Твердисловъ Ісидоръ, 1474 (Ростов) VS дав.-рус. Твердиславъ Михалковичь, 1206 (Новгород; Tupikov 1903: 388);

слов. *Seslovъ < *Vbseslovъ в основі топоніма Σέσλοβον (Македонія, район Халкідіки, Салоніки), тобто *Seslovьjь = *Σέсловьjь (див. Iliadi 2008: 103) VS *Vbseslavъ, пор. болг. Всеслав (Ilčev 1969: 117).

У низці випадків східнослов’янські деантропонімні топоніми на -слов трактують як результат модифікації виходу -славль, -е (у йотово-посесивних формах) через фонетичну втрату л’, перерозклад і вирівнювання за продуктивною посесивною моделлю на -ово/-ево (Vasil’ev 2012: 88 і далі). Із цим важко сперечатися, але важко заперечувати й похідність деяких прикладів від особових імен із первісним *-slovъ. Річ у тім, що -слов трапляється не лише в топонімах, де воно потенційно може бути результатом перебудови первісного -славль під тиском словотвірного типу на -овъ, а й у географічних назвах на -словль (пор. вище рос. Рословль, блр. Рысловль), -ēne (Mirosloveni), які не зазнавали впливу слів цієї структури, і, найголовніше, — у давньописемних безафіксних антропонімах із широкою географією.

Зазначені факти дають підстави припускати в деяких антропонімах на *-slavъ: *slavo– діахронічне вирівнювання давнього *slov– за іменами з інноваційним вокалізмом. Відповідно, близьке порівняння іранських і слов’янських рефлексів цілком виправдане.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

2.4. Історична єдність витоків ономатетичної традиції з і.-є. *kleu– у слов’янській, іранській, балтійській та германській мовах не гарантує відсутності в цих мовах серйозних розбіжностей у її розвитку. Розбіжності зумовлені актуалізацією в них різних аспектів семантики індоєвропейського етимона в різних сферах, які обслуговуються композитами з *kleu– та співвідносними з ними синтаксичними кліше. Наприклад, в іранців і слов’ян він, окрім семем ‘слава’, ‘співати (= прославляти)’, розвинув спеціальні значення ‘слово’, ‘вчення’, (іран.) ‘релігійний послух’, ‘навчати’, а також ментальні ‘розуміти’, ‘знати’, тоді як у його балтійських та германських когнатів нічого подібного немає, що мало знайти відгук в акті надання імені.

У цій праці використано ту саму методику, яку було апробовано в попередній статті циклу (див. Iliadi 2022), що позбавляє нас необхідності докладно зупинятися тут на прийомах дослідження. Зазначимо лише кілька найважливіших для процедури деталей.

1. Цілісно оформлені лексеми-композити з повною генетичною тотожністю їхнього складу в іранській та слов’янській мовах за відсутності аналогічних іменних складень в інших мовах — потенційне свідчення спільного розвитку двох зазначених мовних і культурних традицій.

2. Часткове дублювання складу порівнюваних одиниць (гомогенність одного з компонентів) за спільності їхнього смислового контуру потенційно вказує на використання спільних стандартів організації культурної семантики. Саме складання або згортання формульних виразів у композити здійснювалося за спільними шаблонами, виробленими в процесі мовної взаємодії. Відсутність подібних смислових схем в інших мовах — додаткова підстава констатувати Slavo-Iranica.

3. Середовищем формування композитів був усний поетичний текст, що виник на стику двох мовних культур з первісно близькими ідеологемами та репертуаром мовних засобів.

4. Для коректності семасіологічних рішень у праці прийнято суто технічне розуміння композитів, значення яких окреслюється з урахуванням їхніх можливих синтаксичних корелятів: добра слава = Доброслава «[Носій] доброї слави», дав.-в.-нім. Clod-bald «Славний хоробрістю» або «[Чия] хоробрість прославлена» тощо. Точніше визначення семантики часто неможливе через неясність граматичного статусу першої частини.

5. Досяжна глибина семантичної реконструкції сильно обмежена нашими фрагментарними (навіть за наявності цілого корпусу різножанрових текстів) знаннями про духовну культуру давніх народів, їхнє світосприйняття. Тому, щоб не вдаватися до прямолінійного

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Славо-іранські студії II: складні слова зі слов’ян. *slav-, *slux-: іран. *s̑raua-, *s̑rauša-, *s̑rūta- (на тлі балтійських і германських мов)

моделювання семантики в ретроспективі, ми не відновлюємо значення, а лише окреслюємо загальні семантичні контури *k̑leu–імен для розуміння: а) їхнього місця в системі знаків зазначених мовних традицій; б) відсилань до певних об’єктів–цінностей їхнього духовного життя.

3. ЕТИМОЛОГІЧНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ТОТОЖНОСТІ

3.1. Slavica & Iranica

Псл. *Bogo-slavъ: іран. *Baga-śrauah-

Псл. *Bogoslavъ (: болг. Богослав, серб., хорв. Bògoslav; ESSJ II 161; слн. Bogoslav (SSI), ст.-пол. Bogosław: Bogozlaus, 1168; SSNO I 191; пол. Bogosław; Słownik 2003: 802) має цілком логічну етимологічну відповідність у вигляді іран. *Baga-śrauah-, пор. серед.-іран. *Bagasrauah- (арам. Bgsrw) «Божа слава» або (згідно з перекладом Манфреда Майрхофера) «Той, хто має славу від бога» (Hinz 1973: 162; 1975: 58–59; Tavernier 2007: 139), дав.-перс. *Baga-çavah- «Зі славою від богів» (Schmitt 2011: 157: з дав.-іран. *Baga-sravah-). Див. нижче приклад з інверсією *Slavo-bogъ.

Псл. *Borni-slavъ: іран. *Pāti-śrauah- (?)

Рефлекси слов’янського прототипу: болг. Браніслав (Ilčev 1969: 87: ‘захисник слави’; Kovačev 1987: 56: ‘захисти славу’), серб. Браніслав (Maretić 1886: 114: ‘in pugna gloriam habens’ або ‘pugnae gloriam habens’; Grković 1977: 44; Mihajlović 2002: 31, 98), дав.-слов. Branislav: Branizla, 1291 (Kos 1886: 112), ст.-чеськ. Branislaus (Codex 1854: 54), слов. Branislav (Ovsená 2014: 144), ст.-пол. Bronisław: Erga Bronislaum de Geligowo, 1402 (SSNO I 252). Перша частина — форма imper. до *borniti ‘захищати, охороняти’ або основа його інфінітива. Див. також ESSJ II 206 із дещо вужчим списком рефлексів. Втім, тут можна відійти від традиційних поглядів на тлумачення інлаутного i у композитах як дієслівного показника, припустивши в ньому показник ī-основи. Отже, перша частина може дорівнювати основі місцевого відмінка (безприйменниковий локатив), а семантику імені, ймовірно, реконструювати як «[У] бійці (захисті) славний, прославлений». Пор. синтаксичний аналог композита в дав.-рус. «Брань славна луче есть мира студна» (Sreznevskij 1912: 408).

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

В архаїчному іранському антропоніміконі слов’янському *Borni-slavъ відповідає пехл. Pātisrāu (Nyberg 1974: 45) ~ іран. *pāti- ‘захисник’ у *pāti-gauka-, *pāti-gāuya-, *pāti-māna та ін. (Hinz 1975: 186–187). Семантично цей номен, по суті, той самий «Брані-слав», «Борони-слав» або «Славний захисник».

Псл. *Dal’e-slavъ: іран. *Dūrai-śrauah-

Слав. стар. Далислав (Senkovskij 1859: 441) (зах.-слов.?) із давнішого *Далеслав, як у випадку зі ст.-чеш. Dalebor і Dalibor (див. про них ESSJ V 185–186), гіпокористики ст.-чеш. Daleša: Dalesse, ст.-пол. Dalesz: Dalesyus (Miklosich 1927: 54: dal-) *Dal’e-slavъ = «Далеко прославлений», «Широко відомий». Складання давнього типу з compar. *dal’e- ‘далі, дальше’. Пор. ономасіологічно близьке йому дав.-іран. *Dūraiśrauah- ~ дав.-інд. Dūréśravas- (Mayrhofer 1979: 37: *Dūraisravah-), пехл. Dūr-āsrau [dwlʾslwbʾ] «Широко відомий», Dūréśrav [dwlyslwbʾ] ~ пехл. dūr [dwl] ‘далекий, дальній’, ‘далеко’, ‘віддалік’ (Nyberg 1974: 67). Сюди ж ім’я з варіантною морфологією другої частини: авест. Dūraē-śruta- = adj. dūraē-srūta- ‘широко відомий, ‘про кого далеко чують’ < дав.-іран. *Dūraiśruta- ~ індоар. Dūré-śruta- (до індоіран. *dūrai- ‘далекий, дальній’, ‘вдалині’: авест. dūraē-, вед. dūre-; Mairhofer 1979: 37; Grantovskij 2007: 363; Schmitt 2009: 81–82: Dūréśi).

Псл. *Dobro-slavъ: іран. *u̯ahu-śrauah-, *u̯ahu-śrūta-

Пор. болг. Доброслав (Ilčev 1969: 176: ‘той, хто славиться добром’, ‘той, хто має добру славу’; Kovačev 1987: 83: ‘прославлений добром’), дав.-серб. Dobroslav, XI, серб. Доброслав (Maretić 1886: 117: ‘bonam gloriam habens’; Mihajlović 2002: 176, 323, 328, 330), словен. Dobroslav (SSI), ст.-чеш. Dobroslaus (Gebauer 1903: 273), словац. Dobroslav (Ovsená 2014: 144), ст.-пол. Dobrosław: Dobrozlaus, 1228, Dobrosław, 1426 (SSNO I 490), дав.-рус. Доброславъ, 1234 (ESSJ V 43: з вужчою географією форм) ~ adj. *dobrъ.

Дав.-перс. *Vau-śavah- ‘доброславний’ (елам. Ma-u-šu-ma) ~ дав.-інд. vásu-śravas- (Tavernier 2007: 342), а також варіантний за морфологією першої частини дав.-перс. *Vau-śūta- ‘прославлений добром’ (елам. Ma-u-šu-da) ~ дав.-інд. Vā́su-śruta- (там само). Пор. на рівні сталих зворотів авест. «zazə bu̯ije vanhāuca miždə vanhāuca srauu̯ahi urnaēca darəu̯e hauuan̯he» — про гідну винагороду, добру славу й довготривале благополуччя для душі (Skjærvø 2003: 193).

В арійському композиті — явна індоєвропейська спадщина з огляду на засвідчений ідентичний йому іллір. Ves-cleves (Pokorny 1959: 606) на іншому полюсі індоєвропейського мовного світу.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *śrau̯a-, *śraušā-, *śrūta- (against Baltic and Germanic Background)

Псл. *Dъlgo-slavъ: іран. *Darga-śrauah-

Ст.-чеш. Dluhoslav (Gebauer 1903: 259: Dluhoslav). Саме складання з основою псл. *dъlgъ ‘довгий, тривалий’ у першій частині, пор. ще ст.-чеш. Dluhowogius = Dlúhowoj (Gebauer 1903: 259). Слов. «Довгославний» відповідає цілолексемний етимологічний аналог в іранській: дав.-перс. *Dargačau̯ā (елам. Tarkašuma, tar–qa–šu–ma; Персеполь) = *darga-srava(h)- ‘довгославний, широко відомий’ ~ дав.-інд. (Ріґведа) dīrghā-śravas- ‘широко відомий’ (Gershevitch 1969: 236; Mayrhofer 1973: 238; Hinz 1975: 83; Tavernier 2007: 167).

Псл. *Gati-slavъ: авест. gā̆θā srāvayō

Слов’янська пара в цій паралелі може бути вказана з урахуванням словац. Gatislav (ОА). Початкове Gat-, можливо, співвідносне з *gatati, *gatiti (пор. ст.-пол. gatać ‘говорити, розмовляти’, дав.-рус. гатити ‘підмовляти, надихати (розмовами, міркуваннями)’ та ін.), споріднене з авест. gā̆θā- ‘релігійний спів’ (ESSJ VI 105: *gatati; Rastorgueva, Èdel’man 2007: 271) = «[Нехай буде] оспівана [твоя] слава»? Авестійський термін релігійної культури суто генетично об’єднує слов’янський композит і згорнуте в ньому *gatiti slavъ із формулою gā̆θā srāvayō у контекстах «gā̆θā srāvayō yašnəm yazəntəm paitistāiti», «uštavaitəm gā̆θəm srāvayō uštatəm nimraomno» та ін. (Bartholomae 1904: 519, 1641: srav-). Щоправда, однорідність складових, що входять до *gatiti slavъ & gā̆θā srāvayō, не забезпечується спільною семантичною основою обох конструкцій через різний граматичний і синтаксичний статус зазначених компонентів: в іранській gā̆θā– — не предикат, як у слов’янській, а об’єкт — рецитовані Гати. Але сам факт побудови фраз із рефлексів спільних етимонів в іранському та слов’янському «високому» мовленні явно не випадковий.

До початкового g у словац. прикладі пор. псл. *gan’ati > словац. gánať sa (ESSJ VI 100).

Псл. *Krajь-slavъ: авест. Daŋhu.srūta-

Слов’янські імена з першим членом *krajь ‘край, земля’ (: болг. Краислав, XV, XVI; Ilčev 1969: 275; дав.-серб. Крајислав, 1386 (Шибеник), серб. Крајислав; Mihajlović 2002: 592, 593: згідно з Йорданом Заїмовим, «Той, хто буде славним у рідному краї, на своїй землі», «Той, хто принесе славу у свій край, країну»; Maretić 1886: 121: «Той, хто має славу у своїй країні»; словен. Krajislav; SSI) відтворюють псл. *Krajь-slavъ як «Прославлений у [рідному] краї», «[Той, хто принесе] славу у [свій] край», ідеологічно близьке до авест. Daŋhu.srūta- «Прославлений у країні» (Mayrhofer 1979: 35) ~ daŋhu-, danhu- ‘край, країна’, ‘земля’ (Bartholomae 1904: 706).

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Псл. *Kъrto-slavъ: іран. *Kṛta-śrāuah-

Перший член наведеної пари відновлюється на основі незрозумілого хорв. Kortoslav (ОА), у якому Kort можна трактувати двояко, що підводить до різних висновків щодо композита загалом. По-перше, як ім’я слов’янського язичницького бога. Пор.:

1) дав.-чес. Kirt у «Глосах Вацеpада», де сказано: «Mercurius – Radihost, wnuk Kirtow». Його визнають функціонально близьким до Сатурна (Карл Ербен);

2) слвн. діал., хорв. діал. krt ‘вогонь’ і Krt – бог, ім’я якого до середини XIX ст. ще зберігалося у складі фразем, пор. «ne wsi gremo w K’rtowo, marsikteri w č’rtowo» = не всі підемо до Кърта, деякі до чорта, «wsi gremo w K’rtowo» = усі підемо до Къртового царства (тобто всі помремо), K’rtowa děžda = Къртова область, тобто небо або рай (Ізмаїл Іванович Срезневський; докладніше див. Afanas’ev 1869: 760–761; про *kъrt див. Kozlova 1997: 127).

Але зовнішня несуперечність такої етимології *Kъrto-slavъ «[Завдяки] Корту славний», «[Кортом прославлений» втрачає свою вагу через відсутність інших слов’янських антропонімів, що містять ім’я конкретного божества. Втім, імовірною залишається тотожність псл. *Kъrt і слвн., хорв. krt ‘вогонь’, що підводить до розуміння номена як «Вогне-слав».

По-друге (і ми дотримуємося цього погляду), у *Kъrto-slavъ можна вбачати результат «перекодування» іранського зразка, подібного до парф. krtsrw / Kerdsraw, Kirdsraw /, серед.-перс. kɫtslwbу (гр. Κιρδίστω) як продовжень іран. *Kṛta-śrāuah- «[Той, хто володіє] славою [завдяки своїм] діянням» (Livsic 2010: 101: *Kṛta-srawah-), «[Прославлений звершеними справами», «[Завдяки] створеному [ним] славний» ~ *kṛta- ‘справа’, ‘витвір’ (Schmitt 2016: 116: *Kṛta-srāuah-).

Втім, слов’янський вокабуляр має власний антропонім на роль «Славного діяннями», пор. *Dě(jb)-slavъ: серб. Deslav (Kollár, Pačić 1828: 35), дав.-слвн. *Děslavъ (Rymut 1993: 10), ст.-пол. Džiesław: Dzeslaus, 1389, na Dzeslawa, 1402 (SSNO I 559) ~ *dě(ja)ti ‘робити’, ‘закладати’, ‘ставити’ (ESSI IV 229).

Псл. *Miro-slovъ, *Miro-slavъ: іран. *Miθra-śrāuah-

Слв. *Miroslov (див. вище), болг. Мирослав (Ilčev 1969: 337: ‘прославлений у світі’; Kovačev 1987: 133: ‘будь славним у світі; прославляй світ’), дав.-слвн. fem. Miroslava: Merisclafa (Kos 1886: 126), слвц. Miroslav (Ovsенá 2014: 144) та ін. (докладніше про широкий ареал рефлексів, добре засвідчених пам’ятками різного часу, див. ESSI XIX 54–55; Toropov 2006: 47). Іранський етимологічний двійник слв. *Miro-slavъ – це *Miθra-sravah-: така праформа відновлюється для мід. (в арамейській передачі) mtrsrh = «Слава Мітри» або «Слава (завдяки) Мітрі» (Hinz 1975: 167). Із літератури див. також Schmitt, Vittmann 2013: 66;

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *śraua-, *śraušā-, *śrūta- (against Baltic and Germanic Background)

Èdelʹman 2015: 367. Сумніви щодо такого тлумачення у Вальтера Корнфельда (Tavernier 2007: 251).

Псл. *Něgo-slavъ або *Spasi-slavъ: авест. Buǰa-srauuaḥ-

Слав. *Něgo-slavъ відтворюється в: болг. Негослав, XV, XVI (Ilčev 1969: 356: ‘той, хто плекає славу’), серб. Негослав, fem. Негослава (Grković 1977: 149, 285, 288), слвн. Negoslav (SSI), ст.-пол. Niegosław: Negosław, 1224 (SSNO IV 41), ст.-укр. Нѣгославъ ~ *něga, *něgati, тобто ‘той, хто плекає славу’? (Rymut 1993: 13: *něga ‘насолода, блаженство’; ESSJ XXV 97–98).

Ймовірний еквівалент слав. *Něgo-slavъ «Той, хто плекає славу» або «Той, хто насолоджується славою» представлений авест. Buǰa-srauuaḥ- (брат Віштаспи) «Той, хто насолоджується славою». Таку семантизацію авест. імені див. у Манфреда Майрхофера, який констатує складність трактування закладеного в ньому значення через багатозначність іран. buǰ- ‘звільняти, визволяти’, ‘рятувати’ та ‘насолоджуватися, смакувати’, пропонуючи також тлумачення «другого ряду» як «Той, хто має славу угодника», «Той, хто має славу покровителя» (Mayrhofer 1979: 33: з літературою). Сюди ж пор.-перс. Būjisrawāh (Justi 1895: 71, 490: до авест. *būǰa, дав.-перс. buǰya ‘визволяти, рятувати’).

Однак семантичні ресурси авестійського дієслова baog-, praes. 3. vǰa- ‘звільняти, визволяти’, ‘рятувати’, спорідненого з першою частиною Buǰa-srauuaḥ-, вказують на ймовірність розуміння номена як «Спаси-слав». Саме так авест. в. Būǰisravah- «[Той, хто має] славу спасителя» ~ baog пояснено в «Давньоіранському словнику» Христіана Бартоломе (Bartholomae 1904: 916–917, 968). Із таким значенням іранське ім’я знаходить відгук у слов’янському іменнику, пор. *Sъpasi-slavъ: болг. Спасислав (м. Берковиця), слвн. Spasislav (SSI). Пор. *Sъpasi-mirъ (Toporov 2006: 57).

Псл. *Oto-slavъ: авест. Srūtaṭ.fəδrī-

Слов’яно-іранська паралель представлена: серб. Otoslav (Kollár, Pačić 1828: 74), (похідн.) ст.-чеш. «Wotycho de Othaslawicz» (Codex 1854: 18, 19), чеш. Otaslavice (Моравія) (Miklosich 1927: 50: om- ‘батько’), ст.-пол. Otosławski: Otosławski, 1448 (SSNO IV 161) проти авест. Srūtaṭ.fəδrī- «Той, хто має прославленого батька», пор. дав.-гр. Клеопатра і Патроклея з тим самим етимологічним складом (Mayrhofer 1979: 79; Tavernier 2007: 162: 4.2.461). Утім, з огляду на давньогрецькі імена говорити про винятковість слов’яно-іранської пари немає підстав, тим більше зважаючи на генетичну тотожність обох частин в іранському та грецькому номенах.

Псл. *Pravo-slavъ: авест. aṣəm.sravah-

Пор. словц. Pravoslav (Ovsená 2014: 129), чеш. Pravoslav, XIX ст. (Moroškin 1867: 155), де *prav несе семантику прямоти, істинності, автентичності, абсолютності об’єктивної оцінки (пор. рос. правое дело, чеш. věc spravedlivá ‘правильна справа’, слвн. prava cena ‘справжня ціна’ та ін.) =

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

«[Чиє] благочестя прославлене» або «Справедливістю славний». На рівні апелятивів йому відповідає, наприклад, давньорус. православие ‘благочестя’, пор. «Воспоминая вашему православію, да въ чувство придете» (Sreznevskiј 1902: 1350). Водночас як в антропонімах, так і в загальному іменнику навряд чи слід убачати кальку з гр. ὀρθοδοξία, ὀρθόδοξος або їхніх похідних, оскільки основа *prav наявна й в інших композитах, де займає обидві позиції: чеськ. стар. Pravislav (Kollár, Pačić 1828: 79) як основа дієслова, *Pravo-myslъ (Iliadi 2022: 39–40), рос. Правосуд – сучасне прізвище, пол. Świepraw (Rymut 1993: 14). Ба більше, відомі давні гіпокористики від двочленних слов’янських імен із початковим *Prav-, пор. серб. Правоје, Pravec, Praveš, Pravona, Pravon, Pravota (Moroškin 1867: 155), пол. стар. Prawęc-in (Miklosich 1927: 167: prawъ) < *Prawęta та ін.

Іранський аналог також зафіксований у текстах релігійного змісту, пор., зокрема, молодоавестійську формулу ašəm.sra wah у молитві до божества Aša (Aša), де перша складова aša- – персоніфікація істини, права, правди. Це слово в зороастрійській етиці означало ‘священний вічний закон’, ‘божественний порядок’, ‘право’, ‘правду’, ‘праведність’, ‘істину’, ‘віру’ (Bartholomae 1904: 229–238, 258). Обидва приклади виражають ідею прославлення істини, права, закону або ж поняття відомості (славності) завдяки діянням, які відповідали уявленням про законність, правильність, праведність. Пор. відповідну поетичну формулу в авест. «yahmi raiti vispəm maŋθrəm ašəm.srauuō vī.sruuīata» – «(Заратуштра...) у якому всяка поетична думка, що містить славу (слово, хвалу) Aше, розходилася (була чутна) повсюди» (Skjærvø 2003: 194).

Псл. *Prosi-slavъ: авест. Pati-Paršta-Sravah-

Пор. слвн. Prosislav (SSI) ~ псл. *prositi (пор. *Prosi-mirъ; Toporov 2006: 52–53) поряд з авест. Pati-Paršta-Sravah-, у якому paršta співвідносне з Praes. Inch. pərəsaiti ‘запитувати’ і зрештою генетично єдине з псл. *prositi (Sokolov 1964: 301, 317). Відповідно, *Prosi-slavъ і –Paršta-Sravah мають спільний етимологічний склад.

Псл. *Pro-slavъ: іран. *Fra-srūtaḥ-

Серб. стар. Proslav (Kollár, Pačić 1828: 82), чеськ. стар. Proslav (Moroškin 1867: 159), а також болг. Прослав – деантропонімний ойконім (р-н Пловдіва). Слов’янським іменам відповідають: мід. *Fra-srūta- ‘прославлений, славний’ (у вавилонській передачі – Pa-ar-sa-ru-tú) ~ авест. frasrūta- (Tavernier 2007: 181, 553). Пор. на рівні префіксальних дієслів «високої» мови: псл. caus. *pro-slaviti, *pro-slavljati: авест. fra.srāуаia- ‘читати вголос’, ‘виконувати’ (Skjærvø 2003: 106).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Складні слова зі слов. *slav-, *slux-: іран. *šrau̯a-, *šraušā-, *šrūta- (на тлі Baltic і Germanic)

Псл. *Slavo-bogъ (?): середньоперс. S̄rav-Yazd

Слов’янська форма (якщо вона не є пізньою перебудовою *Slavi-bogъ ~ *slavoi(ti) boga) наявна в рос. Славобогъ, 1890 (Vedomost’ 1890: 564). Їй відповідає ср.-перс. Srav-Yazd: (srʷ)yzdʾn ~ авест. srauuah- ‘слава’, ‘відомість’ & yazata- (Gignoux 1986: 159). Семантика обох імен – «Славний [перед] богом / богами».

Псл. *Slavo-borь, *Beri-slovъ, *Boro-slavь: іран. *śrauah-bāra–

Слов. *Slavo-borь відновлюється з урахуванням: слвн. Slavobor (SSI), луж. Slavobor (Rymut 1993: 8), ст.-пол. Sławobor: Sławobor, 1417 (SSNO V 113). Пор. варіанти з інверсією частин: *Beri-slovъ (: дав.-хорв. Berislov; див. вище), *Boro-slavь: серб. Борослав (Grković 1977: 43), ст.-пол. Borosław (?): Boroslaus, pfarrer (von Slewicz), 1287 (SSNO I 220), пол. (похідн.) Borosławski (Słownik 2003: 881). Нам уже доводилося говорити про використання у слов’янських композитах рефлексу і.-є. *bher в архаїчному значенні ‘нести’ поряд з іменним дериватом *bhoro- ‘носій’ (Iliadi 2022: 35). Псл. *Slavo-borь «Носій слави», «Той, хто несе славу» і *Boro-slavь «Носій слави» також можуть ілюструвати подібні випадки.

Іранський аналог – пехл. sōbār [swʾl] ‘радник’, ‘порадник’, що зрештою сходить до дав.-перс. *çava(h)-bāra- < *sravah-bāra- ‘носій слів, учень, заповідей’, ср.-перс. srwbr ‘учитель’ (Nyberg 1974: 176–177).

Псл. *Slavo-danь, *Дань-slavь: іран. *Śrauša-dāta–

У слов’янській представлені два рідкісні й ареально обмежені імена з похідним від *dati ‘дати’ у пре- та постпозиції. Значення другого (давньоруського) антропоніма визначається як «Славний даниною» (Vasil’ev 2012: 82) або, точніше, «[Хто] даниною славний». Пор.: *Danь-slavь, *Danь-slavь (: дав.-рус. Івашко Данcлав Рекопльт, 1393 (Червона Русь), новг. Даньслав, 1118; Tupikov 1903: 125; (похідн.) Даньславля – вулиця Софійської сторони в Новгороді, 1342, даньславцы – мешканці вулиці, 1394; Vasil’ev 2012: 82; до псл. *danь, *danъ; Rymut 1993: 10); *Slavo-danь (: хорв. Slavodan, (похідн.) пол. Sławdańska – прізвище; OA).

В іранській відомий композит, семантично віддалений від слов’янського, але водночас тотожний йому за етимологічним складом, пор. парф. srwšdt / Srošdat / із дав.-іран. *Srauša-dāta- «Даний Сраошею (богом послуху)» (Dʾjakonov, Livšic 1960: 24; Schmitt 2016: 195), де, крім генетично ідентичних іран. *šrau̯-š-: псл. *slušati, *sluxъ (~ і.-є. *ḱleu-, *ḱlou̯-s-), виявляється спільність іран. *dā-t-: псл. *dā-n як похідних від єдиного і.-є. кореня. Особливо цікава кореляція псл. *Slavo-danь: іран. *Śrauša-dāta-, яка засвідчує також однаковий порядок компонентів в обох іменах.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Псл. *Slavo-darbъ, *Daro-slavъ: согд. *Srava-yāna- (?)

Щодо слов’янських імен із псл. *darъ ‘дар’, ‘приношення’ пор. серб. (рідк.) Slavodar (Босански Петровац, 1039: Vuković Slavodar) VS серб. Дарослав, хорв. Daroslav (Maretić 1886: 105: k dar; Grković 1977: 73), словен. Daroslav (SSI), пол. (помер.) Daroslaw (Rymut 1993: 10), укр. Дарослав ~ Даромысл (Korduba 1938: 11). Їхній іранський відповідник — согд. sruw’y n < srawayana- (?) (Bogoljubov, Smirnova 1963: 99), ryw’y n /Rēwγān/ (Lurje 2010: 338–339). Можливо, це *srava-yāna- — утворення одного ряду із согд. m’xy’n /Māxyān/ «дар (бога) Місяця», sr’ws’rty’n /Srošart-yān/ «дар справедливого Сраоші» та ін., де y’n /yān/ ‘милість’, ‘прихильність’, ‘бажання’ набуває значення ‘дар’ (Gharib 1995: 443; Lurje 2017: 124, 125). Тоді *Srava-yāna- «Дар слави» або «[Чия] слава — дар» майже повністю дублює слов’янське *Slavo-darb.

Псл. *Slavo-těхъ: іран. *Šraua-sāti-

Пор. продовження зазначених архетипів у: ст.-пол. Sław(o)ciech: Sżlautech, 1188 (SSNO V 113) «Утішений славою» та бактр. РОСАЛДО. Якщо читати останнє ім’я як РАСАЛДО, то в ньому, ймовірно, слід убачати бактрійський розвиток давньоіран. *šraua-sāti- «Задоволений славою, прославлений» (Harmatta 1969: 101: *srava-sāti-).

Псл. *slux-menъ: авест. srao-man-

Рос. діал. костром. слухмéнье ‘слухання’ (Slovar’ XXXVIII 317), якщо це не діалектне утворення історичної епохи, зрештою походить від псл. *slux-menъ — похідного від *slux- (щодо словотвору пор. рос. діал. нижегор. глухмéнь ‘глуха або слабочуюча людина’; Slovar’ VI 214). Для цієї слов’янської форми в іранській виявляється цільнолексемна відповідність — авест. sraoma (srau-man-), sraoman- ‘слух’ (наведено за: Bartholomae 1634: до srav- ‘слухати’; Sokolov 1964 317), що демонструє тотожність як кореневої морфеми (псл. *slu-: іран. *šrau-), так і її словотвірного оформлення (псл. суф. –men-: іран. –man-). Відмінність лише в додатковому суфіксальному (-s- > -x-) розширенні слов’янського рефлексу, відсутньому в іранському. Допустимо говорити про діахронічне «оновлення» слов’янського рефлексу *klou-men- ‘слух’ через вирівнювання його за формою гомогенного *sluxъ. У такому разі історично структура іранського та слов’янського слів була ідентичною.

Псл. *Sъ-slavъ: іран. *Hu-šrauaһ-, *hu-šráuah-

Приклад іменного складання гомогенних псл. *sъ-: іран. *hu- ‘хороший’ із рефлексами зазначеного етимона в іранській та слов’янській мовах. Слов’ян. *Съ-слава fem. «Доброславна» — ім’я, похідне для ойконіма Сосавино (Волоколамський р-н Московської обл.). Іранський «полюс» порівняння — це добре відомий у мовах давньо- та середньоіранської доби

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *sraua-, *srausā-, *srūta- (against Baltic and Germanic Background)

номен, пор. мід. *Hu-srаваh- ‘той, хто має добру славу’, дав.-перс. *U-çavah- (Schmitt 2009: 180; 2016: 112: дав.-іран. *Hu-srauah-), Όσóγος (Hinz 1975: 127: *husrauah-), авест. Haosrauuah- (Mayrhofer 1979: 49–50; Schmitt 2009: 180, 181), дав.-іран. Husrau у сирійських документах (Gignoux, Jullien Ch., Jullien F. 2009: 84 і далі), бактр. χαοσσαο = Khwasrau, ототожнене із середньоперс. ḥwslwb, яке Філіп Жиньо читає як Husrau (Husraw), тобто *hu-srawah- ‘доброславний’. Докладніше про аналут див. Sims-Williams 2010: 150.

Апелятивні кореляти: авест. hu-srаваh- ‘славний, знаменитий’, пехл. hu-srav ‘честь’, ‘прославленість’, ‘славний, прославлений’ (Nyberg 1974: 103), husraw, xusraw ‘із доброю славою’ (Rastorgueva, Ėdel’man 2007: 417). Із літератури див. також Lurje 2010: 84.

Пор. точні етимологічні аналоги у вед. Su-srāvas і дав.-гр. Εὐκλήης (Schmitt 2009: 180, 181).

Псл. *Vědo-slavъ; авест. Viði'sravah-

Для хорв. Vjedoslav, польськ. Wiadosław (OA) з першою частиною, співвідносною з основою *vědati ‘знати, відати’ («Прославлений знанням, мудрістю», «Мудрістю славний»?), виявляється етимологічний двійник – авест. Vīði'sravah-, семантику якого Християн Бартоломе витлумачив як ‘той, хто має славу мудрого’, виокремивши в ньому компонент *viði- ~ vaēd- ‘дізнатися’, ‘пізнати’, ‘розуміти’ (Bartholomae, 1904: 1314, 1444).

Інакше про авестійський антропонім див. Mayrhofer 1979: 94: до дав.-інд. śravó vivide ‘здобув славу’; (Mayrhofer 1973: 206; і далі: Hinz 1975: 260; Tavernier 2007: 347): розглядається дав.-перс. *Vidiça-, *Vīdi-ç-a- (елам. Mi-ti-šá) як гіпокористик імені, еквівалентного авест. Vīdi-sravah-, своєю чергою орієнтованому на іран. *vidiša- ‘щедрий, рясний’, авест. vīdiša- ‘щедрість’. Пор. типологічно близьке укр. новоутворення Щедрослав(а) (Irkliėvs’kij 1968: 201).

Псл. *Voje-slavъ, *Vojь-slavъ: авест. Srūtō.spāda-, дав.-перс. *Çuta-iauda-

Пор. дав.-болг. Воцслав – двоюрідний брат Овятослава, болг. Воцслав (Ilčev 1969: 115), дав.-серб. Vojislav, серб. Војислав (Maretić 1886: 132: ‘bellatores gloriamque habens’; Mihajlović 2002: 87, 159, 161), словен. Vojeslav (SSI), старочеш. Woyzlaus (Codex 1854: 13, 70), старопольськ. Wojstaw, Wojistaw, Wоjesław: Voyslav, 1224, Wogizlaus; Woyeslaw, 1425 (SSNO VI 176, 177), дав.-новг. Воеславъ, Воеславъ, Воиславъ та ін. ~ *vojь ‘вой, воїн’. Дослівно – «[Чиї] воїни прославлені», «[Чиє] військо славне».

Ідеологічно слов’янський номен зіставний з авест. Srutō.spāda- «Той, хто зі славною армією» ~ дав.-іран. *sruta- ‘прославлений, славний’, авест. srūta- = вед. śrutá- (Mayrhofer 1979: 79: порівняння з вед. Śruta-sena-,

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

дав.-англ. Hlob-here; Schmitt 2009: 136) та з дав.-перс. *Čutayauḍa (Šuddayauda «Із прославленими воїнами» (Livšic 2010: 99).

Псл. *Vbse-slavь, *Vbse-slovъ: авест. vīspa sravā

Пор. болг. Всеслав (Ilčev 1969: 117: ‘всеславний’), дав.-слвн. Vseslav, Sveslav: Zweizlaus, 1240 (Kos 1886: 138), чес. Všeslav (Kollár, Pačić 1828: 21), дав.-рус. Всеслав — ім’я полоцького (1044) та вітебського (1175) князів, рос. деантропонімні ойконіми з –j-: новг. Всеславле, калузьк. Всеславль (Сеславль) (Vasil’ev 2012: 81) ~ дав.-рус. adj. вьсеславьныи у «Възненавидѣхъ всеславьныихъ» (Sreznevskii 1893: 470). Пор. також варіанти з аферезою: чес. Seslav, пол. Siesławice — топонім (Miklosich 1927: 58), а також слв. *Seslovъ (< *Vbseslovъ; Греція; див. вище). Іранська паралель: авест. vīspa sravā zaraθuštri у Ясні (57.4) (Bartholomae 1904: 1644), де sravah має значення ‘слово, учення’ (Заратустри), що не виключає можливості колишнього сукупного вживання vīspa & sravah в інших контекстах, де sravah — ‘слава’.

Псл. *Zblo-slavь: іран. *duš-srauah-

Пор. дав.-слвн. fem. Zleslava: Zelišlaua, Zelesclaua (Kos 1886: 149), стар. Zloslav (Каринтія), дав.-рус. злосьлавие ‘порочення (?) (про які див. Iliadi 2022: 49) VS авест. adj. duš.sravah- ‘злославний’, ‘той, хто має погану славу’ ~ duš- ‘поганий, лихий’ (Bartholomae 1904: 752, 755), пехл. dus-srav [dws lwb] ‘той, хто має погану славу’ < *duš-sravah- ‘те саме’ (Nyberg 1974: 68). В іранській це слово є частиною індоєвропейської спадщини, пор. етимологічно ідентичне, аж до деталей структури, дав.-гр. δυσκλεής (Bartholomae 1904: 755).

3.2. Slavica & Baltica

Псл. *Bol’e-slavь, *Mъnogo-slavь: дав.-прус. Tule-claws

Пор. ст.-чес. Boleslav, ст.-пол. Bolesław ~ adj. compar. *bol’e, *bol’bь ‘біль-ше’, ‘краще’ (ESSJ II 186), серб. Mnogoslav (Kollár, Pačić 1828: 65) поряд із дав.-прус. Tole-claus: Tollo-claus, Tule-claws ~ klausēiti ‘чути, слухати’, птш. kluss ‘тихий, мовчазний’, ‘спокійний, сумирний’ (Trautmann 1974: 142, 153) [= *‘слухняний’] ~ tūlan ‘багато’, adv. compar. tõuls ‘більше’ (Mažiulis 1997: 203). Слв. «[Із] більшою, кращою славою» (або побажання «[Будь] більш славним») і балт. «[Той, хто має] кращий слух».

Псл. *Če-slavь (?): лит. Kū-klausas

Слвн. Česlav (SSI), ст.-пол. Czesław: Czesław de Tarnowo 1393 (SSNI I 371) і под. з високою часткою ймовірності визначаються не лише як розвиток чьствславь, як це запропоновано для дав.-серб. Tę̨εύηλαβος = ‘honoris

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *śrau̯a-, *śraušā-, *śrūta- (against Baltic and Germanic Background)

gloriam habens’ (Maretić 1886: 116: як ст.-сл. чьславь < чьстьславь), а й як поєднання з займенниковим елементом *če, пор. ім’я з його варіантом *ko – *Ko-mt̄rъ (див. Топоров 2006: 41). Цей рідкісний у слов’янському тип антропонімічних складень, однак, знаходить підтримку в балтійському іменослові, де засвідчено лит. Kӯ-klausas (пор. Kӯ-bartas, Kӯ-mantas, Kӯ-tautas, Kӯ-vainas; Vanagas, ed., 1985: 985: Kӯ- «неясне») з kū-, етимологічно ідентичним дав.-прус. *ki- (в особових іменах, де він відповідає лит. Kӯ-), kai ‘що’, ‘щоб’ і слов. *ko, *če (Топоров 1980: 119–129, 359–360; 2006: 41).

Псл. *Dě(ib)-slavъ: дав.-латиськ. Darbe-slave

Слов. *Dě(ib)-slavъ (рефлекси див. вище) VS дав.-лтш. Darbe-slave, 1291 = «Прославлений [завдяки своїм] діянням» (Blese 1929: 19) ~ darba ‘робота, праця’, ‘справа’.

Псл. *Dobro-slavъ, *Bolgo-slavъ: лтш. Lab-slavis

Слов. *Dobro-slavъ (див. вище) і *Bolgo-slavъ (: болг. Благослав; Il̄čev 1969: 77; серб. Благослав; Kollár, Raićić 1828: 4, 5; ст.-чеш. Blaizlaus; Gebauer 1903: 59: Blahoslav?; пол. Błogosław-ski – топонім; Słownik 2003: 748) зіставні з лтш. Labslavis (Šmits 1913: 123) ~ laba slava ‘добра слава’ (Staltmane 1981: 4: примітка).

З огляду на широку географію слов’янського імені трактування його як перекладу лат. Benedictus (так див. Il̄čev 1969: 77) видається непереконливим.

Псл. *Na-slavъ: дав.-прусськ. Na-clusio

Пор. пол. Nasław (Miklosich 1927: 58), дав.-рус. Наславъ (Rymut 1993: 13) ~ дав.-прус. Na-clusio (Trautmann 1974: 142) з псл. *na-: дав.-прус. na- — прийменник і префікс ‘на’ (Mažiulis 1996: 162) як елемент, що характеризує особливу слов’яно-давньопрусську близькість форми й семантики на тлі відмінного східн.-балтійського nuo < *nō (ESSJ XXI 186).

Псл. *Skъrbi-slavъ: лит. Klaus-gėla

Пор. ст.-пол. Skarbislaw (Rymut 1993: 15: *skъrbiti) ~ псл. *skъrběti ‘сумувати’, *skъŕbiti ‘засмучувати, засмутити’ при лит. Klaus-gėla ~ gėlà ‘сильний біль’, ‘гіркота’, gėlti ‘боліти, нити, ломити’ (Vanagas, ed., 1985: 648) = «[Той, хто несе] сумну звістку, вістку»?

Псл. *Slavo-vidъ: лит. Klaũs-vydas

Слвн. Slavovid VS лит. Klaũs-vydas (Toporova 1996: 227–228: як ‘слух бачить’) ~ *vidь, *viděti: -vidas/-vydas, iš-výsti (iš-výdo) ‘побачити, уздріти, бачити’ (Vanagas, ed., 1989: 1204). Семантика номінації, мабуть, «Славний виглядом (образом)» (або «[Чиє] явлення славне»?) для слов. і «[З] мовчазним (слухняним) виглядом» (пор. нижче лит. klausà ‘слух’, ‘послух’) для балт.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Пор. варіант з інверсією частин у слов’янському *Vido-slavъ: болг. Видослав (Илчев 1969: 109), дав.-серб. Vidoslav, 1455, серб. Видослав (Miklosich 1927: 40: видѣ ‘вид, зовнішність’; Grković 1977: 53; Mihajlović 2002: 145, 146, 147), словен. Vidoslav (SSI).

Псл. *Želo-slavъ: лит. Klauš-gailas, дав.-прус. Clawsi-gail

Серб. стар. Zjeloslav (Зѣлослав) (Kollár, Pacić 1828: 109) при лит. Klauš-gailas, дав.-прус. Clawsi-gail ~ лит. klaušyti ‘прислухатися’, klaušà ‘слух’, ‘послух’ & gailùs ‘жалісливий’, ‘жалібний’ ~ ст.-сл. зьлъ ‘швидкий’, дав.-в.-нім. geil ‘гордий’, ‘зухвалий’ (Fraenkel 1962: 265; Trautmann 1974: 142; Toropov 1979: 129–130; 1984: 48, 49–53). Щодо семантики *žėl-: gailпор. також дав.-рус. зълъи, зълъ ‘сильний’, лит. gailùs ‘різкий’, ‘їдкий’, ‘мстивий’, gailas ‘буйний, ярий’ (Sreznevskij 1893: 1014; Vasmer 1986: 92), тому не видається обов’язковим визначати значення всього композита як ‘(через) слух жалібний’ (так див. у Torogova 1996: 227–228). Не менш можливе тлумачення «Силою славний» або «Швидко-слав» (для слов.) і побажання «Слався (= нехай про тебе почують) ярим» (для балт.).

3.3. Slavica & Germanica

Псл. *Bornі-slavъ: дав.-в.-нім. Flodo-ard

Слов. *Bornislavъ (див. вище) VS дав.-в.-нім. Flodoard (Förstemann 1856: 690–691, 698: Hlod- ~ hlu- ‘чути’, зокрема, до hlūt ‘гучний’ у значенні, ідентичному гр. κλυτός), якщо в останньому маємо втрату інлаутного w (часте явище в давньогерманських композитах). Тобто *Flodoward < *Hlodo-ward «Прославлений захисник» ~ дав.-в.-нім. wart ‘вартовий’, ‘охоронець’, ‘захисник’, як у випадку з Liud-ward, Liut-ward, Liut-wart, Leudo-ard (Förstemann 1856: 874, 875, 1262).

Псл. *Вързо-slavъ: прагерм. *Hluða-swenþaz

Старочеськ. «dceru Brzoflawowu» (Gebauer 1903: 111; Brzoslav), пор. чеськ. Brzimir, Brzivoj, Berzomil (Kollár, Pacić 1828: 3) ~ псл. *bъrzъ(jь) ‘швидкий, жвавий’, ‘прудкий, завзятий’, ‘сміливий’ (семантику рефлексів див. ESSJ III 137–138). Германські аналогії: лангобард. fem. Chlodesinda, дав.-в.-нім. Clodosuinda ~ suind ‘жорстокий’, ‘різкий, необузданий’ (Förstemann 1856: 694, 1135), дав.-англ. Hloþswith, Hlodsuinda (Searle 1897: 561).

Псл. *Xorbro-slavъ: дав.-в.-нім. Clod-bald

Слов’янський номен відновлюється на основі словен. стар. Hrաբroslav (пор. ім’я словенського композитора XIX ст. — Hrաբroslav Volarić) ~ *xorbrъ(jь) ‘хоробрий, сміливий’. Його германський аналог — дав.-в.-нім. Clodbald ~ bald ‘відважний, сміливий, хоробрий, зухвалий’ (Förstemann 1856: 202, 692).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *sraua-, *srausā-, *srūta- (against Baltic and Germanic Background)

Псл. *Jako-slavъ: дав.-в.-нім. Chlode-rich

Пор. серб., хорв. Jakoslav (Jakoslav Stanković – словенський футболіст) ~ *jakъ (серб., хорв. jāk ‘сильний, міцний’; ESSJ VIII 171) VS дав.-в.-нім. Chloderich ~ richi ‘багатий’, ‘сильний, могутній’ (Förstemann 1856: 694, 1036), дав.-герм. Hlodericus ~ дав.-кельт. Cloto-rix, кимр. Clotri (Schönfeld 1911: 140). Тобто «Славний [своєю] силою», «[Чия] сила прославлена».

Псл. *L’uto-slavъ: дав.-в.-нім. Flot-grimmus

Серб. Љутослав, чес. Litoslav (Kollár, Pačić 1828: 58), ст.-пол. Lutosław: Luthoslaus, 1413 (SSNO III 301) ~ *l’utъ ‘лютий, лютий’, ‘жорстокий’ при дав.-в.-нім. Flotgrimmus ~ grimm ‘лютий, лютий’, ‘жорстокий’ (Förstemann 1856: 546, 697: допускається і порівняння з дав.-сканд., англосакс. grima ‘маска’).

Псл. *Slavo-drugъ: дав.-в.-нім. Hlot-win, Hlud-win

Пор. хорв. стар. Slavodrug (Kollár, Pačić 1828: 92) ~ *drugъ ‘друг’ і дав.-в.-нім. Hlotwin, Hludwin ~ дав.-в.-нім. wini, гот. eiwa winjis ‘друг, товариш’ (Förstemann 1856: 696, 1315).

Псл. *Slavo-gostь: дав.-герм. Hlewa-gastiz

Пор. дав.-серб. Славогость, князь Брибира (Mihajlović 2002: 62), серб. Славогост (Grković 1977: 180), хорв. Slavogost (Maretić 1886: 127: ‘gloriae hospes’?), чес. Slavhost (Rymut 1993: 15), похідний топонім Slavhostice (Miklosich 1927: 58), рос. Славгуцуи, XIX ст., біл. Славогощу – ойконіми < Слав(о)гость (Vasil’ev 2012: 170). До псл. *gostь. У германській маємо рун. Hlewa-gastiz – композит рефлексів прагерм. *xlewaz ~ і.-є. слова для ‘слави’ (: авест. sravah-, санскр. śrávas- ‘слава, похвала’, гр. κλέος ‘слава’ та ін.) і *gastiz (: гот. gasts ‘чужинець, іноземець’, ‘гість’) ~ псл. *gostь ‘гість’ (Orel 2003: 127, 176).

Псл. *Slavo-mirъ: дав.-в.-нім. Lot-frid, дав.-англ. Hloth-frith

Пор. болг. Славомир (Ilčev 1969: 454), серб. Славомир (Maretić 1886: 128: ‘in gloria pacem habens’; Mihajlović 2002: 130), словен. Slavomir (SSI), словц. Slavomír (Ovsená 2014: 144), дав.-луж. Slavomir: Scalaomir, 819 – Abodritorum rex (Toporov 2006: 55–56), ст.-пол. Sławomir: Zlauomir, 1155, Slauomir, 1224 (SSNO V 113). Германські відповідники: дав.-в.-нім. Lotfrid ~ fridu ‘мир’ (Förstemann 1856: 421, 692: Hlod-), дав.-англ. Hlothfrith (Searle 1897: 299).

Псл. *Slavo-slavъ: прагерм. *Hluða-mērijaz

Балт. Славославов – патронім із суф. –ов– (Ilčev 1969: 454), серб. Славослав (Grković 1977: 180), ст.-пол. Sławosław: Szlawoslaus, 1469, Slawoslaus, 1471 (SSNO V 114). На відміну від тавтологічного (slav + slav) слов’янського імені, германське є композитом синонімічних етимонів *hluðaz ‘відомий, про кого чули’ & *mērijaz ‘відомий, славний’:

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

гот. Hluba-mērs, франк. Chlodomeris, Chlothomerus (Schönfeld 1911: 140), дав.-герм. Χλωθομήρος, дав.-в.-нім. Clodomer, Hlodmar (Förstemann 1856: 694, 907: до дав.-в.-нім. māri ‘ясний, світлий’ або mari ‘море’). Компонент -marius у дав.-герм. іменах ототожнюють із гот. *-mēreis (neutr. waila-mērei), дав.-сканд. mær ‘відомий, славний’, дав.-англосакс. mære ‘великий, відомий’, дав.-в.-нім. mari ‘славний, прославлений’ (Schönfeld 1911: 43).

Псл. *Tъvьrdo-slavъ: франк. Hлud-hart, дав.-в.-нім. Hлud-hart

Дав.-слвн. *Tъrьdoslavъ (Альпи; Rymut 1993: 17: *tъrьdъ(jь) ‘твердий’), дав.-слвн. Trdoslav: Tridizlav, Tridozlav, Tordosclaue (Kos 1886: 135, 141), чеськ. Tъrdoslav (Miklosich 1927: 64), старопольськ. Twardosław: Tuardoslaus, 1255 (SSNO V 493) при франк. Hludhart (Franck 1909: 33, 139), дав.-в.-нім. Hludhart ~ hart ‘жорсткий’, ‘твердий’ (Förstemann 1856: 604, 692).

Псл. *Voje-slavъ, *Vojь-slavъ: прагерм. *Hluða-wīgaz, *Hluðu-wīgaz

Пор. слов’ян. *Voje-slavъ, *Vojь-slavъ (див. вище) VS франк. Chlodowech, Chlodovius — ім’я короля франків (Wrede 1891: 109, 112), Hludovicus, Hlodovicus, Hlodēwig (Forssner 1916: 153: *hlūba-, *hlōba-), Hluduuig (Franck 1909: 113), дав.-англ. Hlotwig, Hlothewig (Searle 1897: 299), дав.-в.-нім. Hlud-wīg — композит рефлексів прагерм. *xluðaz (з і.-є. *klutó- ‘славний, прославлений’ ~ авест. srūta- ‘почутий’, санскр. śrutá- ‘те саме; славний, прославлений’, гр. κλυτός) і *wīgaz (: бург. *wigs ‘боєць’) (Orel 2003: 178, 465). Пор. ще сканд. рун. Hlauðu-wigaR, дав.-ісл. Hǫð-wér (Toporova 1996: 53: *Hlauði-weigaz).

Псл. *Voldi-slavъ: дав.-в.-нім. Clodo-wald

Болг. Владислав (Ilčев 1969: 113; Kovačev 1987: 66: ‘тримай славу’), дав.-хорв. Vladislavus, 839, серб. Владислав (Maretić 1886: 123: ‘dominandi gloriam habens’ або ‘dominationem gloriamque habens’; Mihajlović 2002: 154), хорв. Vladislavci — топонім (Miklosich 1927: 22), словен. Vladislav (SSI), чеськ. Vladislav (Miklosich 1927: 22), словац. Vladislav (Ovsená 2014: 144), старопольськ. Włodzisław: Włodzisław, 1437 (SSNO VI 143), дав.-рус. Володислав (Tupikov 1903: 92). До псл. *volditi ‘володіти’, ‘правити’. Див. також Rymut 1993: 18.

Інвертоване дав.-в.-нім. Clodowald ~ гот. waldan ‘володарювати, царювати’ (Förstemann 1856: 694, 1235) демонструє інші граматичні відношення між частинами словосполучення, на основі якого утворився композит. Вони зумовлюють відмінності в семантиці антропоніма, що розуміється як «[Той, чия] влада прославлена».

Псл. *Vьlьko-slavъ: дав.-в.-нім. Chlod-ulf

Серб. Вукослав, Вучеслав (Mihajlović 2002: 41, 176), Вучислав (Grković 1977: 61), чеськ. Vьkoslav (Kollár, Pačić 1828: 22) ~ *vьlkъ ‘вовк’ поряд із дав.-в.-нім. Chlodulf ~ wolf ‘вовк’ (Förstemann 1856: 696, 1339) = «Славу вовка [той, хто має]» (слов.) і «Той, кого вважають вовком» (герм.).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *sraua-, *srausā-, *srūta- (against Baltic and Germanic Background)

3.4. Slavo-Iranica та Baltica

Псл. *Dobro-slavъ: іран. *цaнi-s̄raуah-, *цaнu-s̄rūta-: лтш. Lab-slavis (про кожен із композитів див. вище).

3.5. Slavo-Iranica та Germanica

Псл. *Borni-slavъ: іран. *Pāti-s̄rauah- (?): дав.-в.-нім. Flodo-ard (про кожен із композитів див. вище). Псл. *Slavo-mirъ: іран. *Miθra-s̄rauah-: дав.-в.-нім. Lot-frid, дав.-англ. Hloth-frith (див. вище). Псл. *Voje-slavъ, *Vojь-slavъ: авест. Srūto.spāda-, дав.-перс. *Çuta-iauda-: прагерм. *Hludā-wīƷaz, *Hludū-wīƷaz (див. вище).

4. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ. ВИСНОВКИ

4.1. Розглядаючи слов’яно-іранські лексичні збіги на тлі споріднених балтійських і германських даних, ми неминуче приходимо до висновків, заснованих на порівнянні кількох серій достатньо давніх композитів і (дуже рідко) афіксальних імен. Характер порівняння іменних складень зумовлений ступенем етимологічної близькості їхнього складу в різних мовах. На першому місці стоять дитематичні лексеми, у яких обидві частини є генетично спільними для лексики слов’ян, іранців, балтів і германців. Це власне порівняльно-історичні паралелі. Отже, генетична тотожність обох компонентів представлена в: псл. *bogo-slavъ ~ іран. *baga-s̄rauah-; псл. *dьlgo-slavъ ~ іран. *darga-s̄rauah-; псл. *gati-slavъ ~ авест. gāu̯ā srāvayō; псл. *kьrto-slavъ ~ іран. *kṛta-s̄rauah-; псл. *miro-slovъ, *miro-slavъ ~ іран. *miθra-s̄rauah-; псл. *prosi-slavъ ~ авест. (pati-)paršta-sravah-; псл. *pro-slavъ ~ іран. *fra-s̄rūtah-; псл. *slavo-borъ, *beri-slovъ, *boro-slavъ ~ іран. *s̄rauah-bāra-; псл. *slavo-danъ, *danъ-slavъ ~ іран. *s̄raušā-data-; псл. *slux-menъ ~ авест. srao-man-; псл. *sъ-slavъ ~ іран. *hu-s̄rauah-; псл. *vědo-slavъ ~ авест. u̯idi-srāuah-; псл. *vьse-slavъ, *vьse-slovъ ~ авест. u̯ispa sravā. На другому місці опиняються міжмовні відповідності з гомогенністю лише одного члена з двох (рефлексу і.-є. *kleu-), тоді як позиція іншого в порівнюваних композитах представлена різними для зазначених

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

мов основами з близьким значенням. Наступні приклади — свідчення типологічної подібності схем побудови композитів із досить близьким семантичним контуром: псл. *borni-slavъ ~ іран. *pāti-śrauah– (?); псл. *dal’e-slavъ ~ іран. *dūrai-śrauah-, *dobro-slavъ ~ іран. *uahu-śrauah-, *uahu-śrūta-; *krajь-slavъ ~ авест. daǰhu.srūta-; псл. *něgo-slavъ или *sъpasi-slavъ ~ авест. buǰa-srau uah-; псл. *oto-slavъ ~ авест. srūtat.faðrī-; псл. *pravo-slavъ ~ авест. ašəm.sravah-; псл. *slavo-bogь (?) ~ серед.-перс. srav-yazd; псл. *slavo-darь, *daro-slavъ ~ согд. *srava-yāna- (?); псл. *slavo-těxь ~ іран. *śraua-śāti-; псл. *voje-slavъ, *vojьb-slavъ ~ авест. srūtō.spāda-, дав.-перс. *çuta-iauda-; псл. *zъlo-slavъ ~ іран. *duš-śrauah-.

Незалежно від ступеня етимологічної конгруентності складу розглянутих іменних складень реконструйована семантика маркує їхню належність до лексики поетичної («високої») мови як основи давніх клішованих висловів правового, морально-етичного змісту та текстів із релігійним навантаженням. Такі імена надзвичайно показові щодо давньої недиференційованості мовних засобів (слів і формульних словосполучень) на елементи «правової» та «релігійно-етичної» мови, адже вони тісно переплетені, втілюючи культурні смисли, властиві архаїчному комплексу «релігія — мораль — право», пор.: (‘славний [перед] богами’ або [‘зі] славою [від] богів’) псл. *bogo-slavъ ~ іран. *baga-śrauahили псл. *slavo-bogь (?) ~ серед.-перс. srav-yazd; (‘[у битві (захисті) прославлений’, ‘захисник славний’) псл. *borni-slavъ ~ іран. *pāti-śrauah- (?); (‘широко відомий’) псл. *dъlgo-slavъ ~ іран. *darga-śrauahили псл. *dal’e-slavъ ~ іран. *dūrai-śrauah-; (‘прославлений у країні, краї’) псл. *krajь-slavъ ~ авест. daǰhu.srūta-; (‘славний [завдяки / у] миру’, ‘слава Мітри — божества мирного договору або ‘слава [завдяки] Мітрі’) псл. *miro-slovъ, *miro-slavъ ~ іран. *miθra-śrauah-; (‘[чий] батько прославлений’) псл. *oto-slavъ ~ авест. srūtat.faðrī-; (ідея прославлення права, закону або ж славності праведними діяннями) псл. *pravo-slavъ ~ авест. ašəm.sravah-; (‘носій слави’ VS ‘носій слів (заповідей)’) псл. *slavo-borь, *beri-slovъ, *boro-slavъ ~ іран. *śrauah-bāra-; (‘дар слави’ або [‘чия] слава — дар’) псл. *slavo-darь, *daro-slavъ ~ согд. *srava-yāna- (?); (‘утішений славою’) псл. *slavo-těxь ~ іран. *śraua-śāti-; (‘[здобувший] добру славу’, ‘доброславний’, ‘прославлений добром’) псл. *sъ-slavъ ~ іран. *hu-śrauahили псл. *dobro-slavъ ~ іран. *uahu-śrauah-, *uahu-śrūta-; (‘прославлений мудрістю (= знанням, баченням)’) псл. *vědo-slavъ ~ авест. vīdi-sravah-; (‘[чиє] військо прославлене’) псл. *voje-slavъ, *vojьb-slavъ ~ авест. srūtō.spāda-, дав.-перс. *çuta-iauda-; (‘всеславний’ VS ‘усі слова (заповіді)’)

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *śraua-, *śraušā-, *śrūta- (against Baltic and Germanic Background)

псл. *ъvъse-slavъ, *ъvъse-slovъ ~ авест. uīspa sravā; («злославний») псл. *zъlo-slavъ ~ іран. *duš-śrauh-.

Аналіз спадщини слов’яно-іранських мовних контактів не дозволяє оминути ще одну потенційну ілюстрацію феномена «Slavo-Iranica». Йдеться про давнє слов’янське ім’я Jasoslav (чеськ. Jasoslav, словен. Jasoslav, пол. Jasosław): очевидна тривіальність складу не залишає сумнівів у слов’янському генезисі номена. Його буквально тлумачать як «Яскравий у славі» («Jasný v sláve») або «Світло, що прославляє» («Light celebrating») (Rodná 2011), маючи на увазі зв’язок зі словац. jas ‘сяйво, блиск’. Однак уважніший погляд на першу частину та зумовлену нею загальну семантику складення істотно похитує первісну впевненість у такій комбінації. Таке тлумачення виглядає анахронічним, будучи прямолінійним поглядом носія сучасної культури іменування на семантичний комплекс, сформований в епоху інших ідей, що стояли за іменами — втіленнями вже втрачених міфопоетичних формул. Зрозуміло, «неадекватність духовній ситуації праслов’янської доби» (Топоров 2006: 74) тією чи іншою мірою можна віднести й до інших результатів інтерпретації значення антропонімічних композитів, а тому орієнтацію на jas не можна остаточно відкидати. Однак, здається, існує переконливіша етимологія номена як іранського слов’янізму *Jazo-slavъ — «перекодованого» іран. *iāza(ta)-śraucah з *iaz- ‘поклонятися, шанувати’, ‘здійснювати жертвоприношення’ (пор. авест. adj. daēva-yaz- ‘той, хто шанує дівів’; Bartholomae 1904: 671), *iāzata- ‘божество’ у першій частині. Тобто «[Завдяки] божеству прославлений». Пор. наведений вище композит із дзеркальним розташуванням частин: середньоперс. Srav-Yazd: (sr’ w)yzd’n. Близьку ситуацію показує етимологія імені *Jasomirъ у давніх альпійських слов’ян: у ньому вбачають *yazamir, *yazomir як результат інверсії (через *yaza(ta)miθra) іран. *miθrayaz-, співвідносного з авест. формулою yazmiθrəm ‘приносити жертву Мітрі, шанувати Мітру’ (Oguibenine 1979: 433–437; Топоров 2006: 39).

Можливі ілюстрації до процесу переосмислення та перебудови слов’янами іранських імен, утворених із генетично спільного зі слов’янським коренеслів’ям матеріалу, окреслюють окремий аспект проблеми Slavo-Iranica. Її розроблення дає змогу зрозуміти ступінь взаємодії двох мовних і культурних традицій, за якого межі свого й чужого у сприйнятті слов’ян виявлялися стерті, що робило вільним використання та «перекроювання» ними матеріалу іранського ономастикону, осмислюваного як слов’янський. Цьому сприяли як матеріальна (фонетична) близькість і семантична дублетність елементів обох лексичних систем, так і сукупність спільних смислових принципів

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

комбінування слів, а також співвідносних із ними клішованих висловів. Тут доречно розширити низку розглянутих вище прикладів *Jazoslavъ < іран. *jāza(ta)-śrauah- (~ *śraua-jāzata-), *Jasomirъ < іран. *jāza(ta)-miϑra- (~ *miϑra-jāza-) і *Kъrtoslavъ < іран. *kṛta-śrauahще такими: серб. Одриво̄г < середньоіран. зах. *ādar-bag (~ середньоперс. Bay-Ādur) (Iliadi 2018: 56–57), болг. Въртивог < *uarϑa-baga- (~ *baga-uarϑa-) (Iliadi 2017: 6), ст.-пол. Kord(e)bog < алан. *Kard[a]-bay < іран. *kṛta-baga- (~ *baga-kṛta-) (Iliadi 2021: 76–81).

Тут ми маємо наголосити на винятково важливому критерії для хронологізації Slavo-Iranica з і.-є. *ḱleu-. Йдеться про відокремленість аланської мови, де немає подібних імен, і це свідчить про те, що епоха, коли формувалися спільні елементи слов’яно-іранського словника (конкретно — тип composita зі *slau-: *śrauça-) «високої» мови, можливо, була часом слов’яно-скіфських / сарматських контактів. Зокрема, ми апелюємо до: 1) відсутності у відомому корпусі аланської та осетинської ономастики антропонімів із рефлексами *śraua- (хоча апелятивному слововжитку осетинської відоме sut | sum ‘звук’, ‘шум’ < *srauta від *sraw-; Abaev 1979: 197–198); 2) функціонування в осетинській мові, що продовжує традиції аланського мовлення, іншого слова для слави та співвідносних понять — рефлекса іран. *kāta- (Abaev 1958: 565).

4.2. На відміну від яскраво вираженої релігійно-моральної і навіть правової семантики, яку доносять ірано-слов’янські паралелі, слов’яно-балтійські позбавлені такого навантаження. Через поляризацію значення «говорити VS слухати» етимона у слов’янській (‘усно передаване слово’, ‘побажання, яке стає надбанням інших’) і балтійській (‘слух’, ‘послух’, ‘прислухатися’) мовах суворе порівняння композитів обох мов проблематичне навіть для прикладів із гомогенністю двох частин. Пор. псл. *Čě-slavъ (?) «Що [за] слава!» ~ лит. Kū́-klausas «Що [за] слух!»; псл. *Na-slavъ «На & усне слово» ~ дав.-прус. Na-clusio «На & слух»; псл. *Slavo-vidъ «Славний виглядом (образом)» ~ лит. Klaũs-vydas «[Із] мовчазним (слухняним) виглядом»; псл. *Želo-slavъ «Сило-слав», «Швидко-слав» ~ лит. Klaũs-gailas, дав.-прус. Clawsi-gaill «Слався лютим». Те саме й із прикладом псл. *Bol’e-slavъ, *Mьnogo-slavъ «[Із] більшою, кращою славою», «[Будь] більш славним» ~ дав.-прус. Tule-claus «[Той, хто має] кращий слух».

Більш-менш однорідну картину значення, ймовірно, можна відновити лише для: псл. *Skrъbi-slavъ ~ лит. Klaus-gēla «[Той, хто несе] скорботну звістку» (?), псл. *Dě(jьb)-slavъ ~ дав.-лит. Darbe-slave «Прославлений діяннями» і псл. *Dobro-slavъ, *Bolgo-slavъ ~ латв. Lab-slavis «Добро-слав».

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Складні слова зі слов’ян. *slav-, *slux-: іран. *sraua-, *srauša-, *srūta- (на тлі балтійського та германського матеріалу)

Всупереч очікуванням, серія балто-слов’янських паралелей серед двотематичних імен з і.-є. *ḱleu представлена невеликою кількістю прикладів, мало показових щодо спільних культурних реалій, пов’язаних із поняттям прославлення, відомості в народі. Очевидно, слов’яно-балтійська мовна взаємодія не зачепила сферу цих суспільних цінностей. Ба більше, з урахуванням спостережень потрібно говорити про рудиментарність і.-є. *ḱleu у системі будівельних елементів для балтійських двочленних антропонімів.

4.3. Слов’яно-германські збіги серед двоосновних особових імен численніші та інформативніші. Культурні смисли, що стоять за ними, пов’язані з прославленням різноманітних бойових якостей воїна, настільки цінних у суспільстві, що живе війною. У складі імен цієї категорії наявні деякі терміни суспільного устрою (друг, гість), правові терміни (володіння), відзначено відсилання до пережитків тотемізму (вовк) як релігійно-соціальної системи. Пор. (‘[у] захисті прославлений’, ‘прославлений захисник’) псѧ. *Borni-slavъ ~ дав.-в.-нім. Flodo-ard; (‘славний різкістю, завзяттям’) псѧ. *Bьrzo-slavъ ~ прагерм. *Hludа-swęnaz; (‘хоробро-слав’, ‘хоробро-славний’) псѧ. *Xorьo-slavъ ~ дав.-в.-нім. Clod-bald; (‘славний [своєю] силою’, ‘[чия] сила прославлена’) псѧ. *Jako-slavъ ~ дав.-в.-нім. Clhode-rich; (‘лютощами прославлений’) псѧ. *L’uto-slavъ ~ дав.-в.-нім. Flot-grimmus; (‘славо-друг’, ‘[чий] друг прославлений’) псѧ. *Slavo-drugъ ~ дав.-в.-нім. Hlot-win, Hluđ-win; (‘славний гість’) псѧ. *Slavo-gostь ~ дав.-герм. Hlewa-gastiz; (‘[чий] мир (договір) славний’) псѧ. *Slavo-mirь ~ дав.-в.-нім. Lot-frid, дав.-англ. Hloth-frith; (‘посилення ознаки ‘славний’’) псѧ. *Slavo-slavъ ~ прагерм. *Hludа-mērijaz; (‘прославлений твердістю, стійкістю’) псѧ. *Tьvьrdo-slavъ ~ франк. Hlud-hart, дав.-в.-нім. H̄lud-hart; (‘[чиї] воїни прославлені’) псѧ. *Voje-slavъ, *Vojьb-slavъ ~ прагерм. *Hludа-wīzaz, *Hluđu-wīzaz; (ідея прославленої влади) псѧ. *Voldi-slavъ ~ дав.-в.-нім. Clodo-wald; (‘[той, хто здобув] славу [від] вовка’, ‘[завдяки] вовку прославлений’) псѧ. *Vьlko-slavъ ~ дав.-в.-нім. Chlod-ulf.

Отже, двочленні імена з гомогенним для германської та слов’янської мов складом (псл. *Slavo-gostь ~ дав.-герм. Hlewa-gastiz; псл. *Voldi-slavъ ~ дав.-в.-нім. Clodo-wald; псл. *Vьlko-slavъ ~ дав.-в.-нім. Chlod-ulf), поряд з іншими композитами, показують широкий діапазон валентності індоєвропейського етимона в спільному слов’яно-германському словнику. Вона реалізована в сукупності схем комбінування *ḱleu з іншими основами, а ці схеми сформувалися в умовах слов’яно-германських мовних контактів. Відмінність цього шару ономастики слов’ян від представленого прикладами Slavo-Iranica, як і у випадку з балто-слов’янськими паралелями, полягає в

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

«профанності» його семантики, відірваності його від семантичного поля «релігія». Це важливий показник типу мовної взаємодії, орієнтованого на реалії військового побуту та пов’язані з ними елементи поетичної мови. З іншого боку, вектор «генеральної» оформленості значення германських композитів у межах ідеї відомості, прославлення зближує їх (на відміну від балтійських прикладів) зі слов’янськими даними завдяки семантиці використаного в германському іменнику і.-є. дієприкметника perf. pass. на –t- *klutos ‘прославлений’, ‘знаменитий’.

Нечисленні антропонімічні збіги, що охоплюють матеріал трьох груп мов, значною мірою апелюють до типологічної подібності запозичених одиниць, а тому навряд чи можуть братися до уваги під час побудови конфігурації давніх ареальних ізоглос як маркерів доісторичних контактів.

ЛИТЕРАТУРА

Abaev Vasiliĭ I. 1958: Абаев, Василий И. Istoriko-ètimologičeskij slovar’ osetinskogo jazyka [Istoriko-ètimologičeskij slovar’ osetinskogo jazyka] 1, Москва, Ленинград: Издательство АН СССР [Moskva, Leningrad: Izdatel’stvo AN SSSR].

Abaev Vasiliĭ I. 1979: Абаев, Василий И. Istoriko-ètimologičeskij slovar’ osetinskogo jazyka [Istoriko-ètimologičeskij slovar’ osetinskogo jazyka] 3, Москва, Ленинград: Наука [Moskva, Leningrad: Nauka].

Afanas’ev Aleksandr N. 1869: Афанасьев, Александр Н. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов [Poètičeskie vozzrenija slavjan na prirodu. Opyt sravnitel’nogo izučenija slavjanskih predanij i verovanij v svjazi s mifičeskimi skazanijami drugih rodstvennyh narodov], Москва: Изд. К. Солдатенкова [Moskva: Izd. K. Soldatenkova].

Archiv 1915: Архив П. М. Строева [Archiv P. M. Stroeva] 1, под ред. С. Ф. Платонова, М. Г. Курдюмова [pod red. S. F. Platonova, M. G. Kurdjumova], Петроград: [б. и.] [Petrograd: (b. i.)].

Bartholomae Christian 1904: Altiranisches Wörterbuch, Lex 8°. XXXII, Strassburg: Karl J. Trübner.

B lese Ernest 1929: Latviešu personu vārdu un uzvārdu studijas 1: Vecākie personu vārdi un uzvārdi (XIII–XVI g. s.), Rīga: Generalkomisijā pie A. Gulbja.

Bogoljubov Michail N., Smirnova Ol’ga I. 1963: Боголюбов, Михаил Н., Смирнова, Ольга И. Согдийские документы с горы Муг. Чтение. Перевод.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *sraua-, *srauša-, *srūta- (against Baltic and Germanic Background)

Комментарий [Sogdiiskie dokumenty s gory Mug. Čtenie. Perevod. Kommentarii]. Выпуск [Vypusk] 3: Хозяйственные документы [Chozjajstvennye dokumenty], Москва: Издательство восточной литературы [Moskva: Izdatel’stvo vostočnoj literatury].

Bosanski Petrovac – Žrtve Rata 1941–1945. Available at: https://dokumen.tips/documents/bosanski-petrovac-zrtve-rata-1941–1945.html?page=76.

Cheung Johny 2007: Etymological Dictionary of the Iranian Verb, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 2, ed. A. Lubotsky, Leiden, Boston: Brill.

Codex 1854: Codex diplomaticus et epistolaris Moraviae, Bd. 6, herausg. von P. Ritter v. Chlumecky, Brünn: Commission bei Nitsch & Grosse.

Dicționarul 1993: Dicționarul toponimic al României, vol. 1 (A–B), sub red. G. Bolocan, Craiova: Editura Universitaria.

D’jakonov Igor’ M., Livšić Vladimir A. 1960: Дьяконов, Игорь М., Лившиц, Владимир А. Документы из Нисы I в. до н. э. Предварительные итоги работы [Dokumenty iz Nisy I v. do n. e. Predvaritel’nye itogi raboty], Москва: Издательство восточной литературы [Moskva: Izdatel’stvo vostočnoj literatury].

Èdel’man Džoj I. 2015: Эдельман, Джой И. Этимологический словарь иранских языков [Ètimologičeskij slovar’ iranskich jazykov] 5, Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura].

ESSJ II – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 2 (*bezъ – *bratrъ), под ред. О. Н. Трубачёва [pod red. O. N. Trubačёva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1975.

ESSJ III – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 3 (*bratrъсъ – *сьrky), под ред. О. Н. Трубачёва [pod red. O. N. Trubačёva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1976.

ESSJ IV – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 4 (*čaběniti – *děl’a), под ред. О. Н. Трубачёва [pod red. O. N. Trubačёva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1977.

ESSJ V – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 5 (*dělo – *dьržьbь), под ред. О. Н. Трубачёва [pod red. O. N. Trubačёva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1978.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

ESSJ VI – Этимологический словарь славянских языков. Праслaвянский лексический фонд [Ětimologičeskij] slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 6 (*e – *golъva), под ред. O. H. Трубачёва [pod red. O. N. Trubačëva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1979.

ESSJ VIII – Этимологический словарь славянских языков. Праслaвянский лексический фонд [Ětimologičeskij] slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 8 (*xa – *jьvъlga), под ред. O. H. Трубачёва [pod red. O. N. Trubačëva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1981.

ESSJ XIX – Этимологический словарь славянских языков. Праслaвянский лексический фонд [Ětimologičeskij] slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 19 (*męsъarb – *morzakъ), под ред. O. H. Трубачёва [pod red. O. N. Trubačëva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1992.

ESSJ XXI – Этимологический словарь славянских языков. Праслaвянский лексический фонд [Ětimologičeskij] slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 21 (*mъrskovatь – *nadějnъ(jь)), под ред. O. H. Трубачёва [pod red. O. N. Trubačëva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1994.

ESSJ XXV – Этимологический словарь славянских языков. Праслaвянский лексический фонд [Ětimologičeskij] slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 25 (*neroditi – *novotьnъ(jь)), под ред. O. H. Трубачёва [pod red. O. N. Trubačëva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1999.

Forssner Thorvald 1916: Continental-Germanic personal names in England in Old and Middle English times, Uppsala: Appelbergs Boktryck.

Förstemann Ernst W. 1856: Altdeutsches Namenbuch, Bd. 1: Personennamen, Nordhausen: Verlag von F. Förstemann [etc.].

Fraenkel Ernst 1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch 1, Heidelberg, Göttingen: Carl Winter and Vandenhoeck & Ruprecht.

Franck Johannes 1909: Altfränkische Grammatik: Lautund Flexionslehre, Göttingen: Vandenhoeck und Ruprecht.

Gebauer Jan 1903: Slovník staročeský 1, Praha: Unie.

Gershevitch Ilya 1969: Amber at Persepolis. – Studia classica et orientalia Antonio Pagliaro Oblata, Roma: Aziende Tipografiche Eredi Dott. G. Bardi, 167–251.

Gharib Badrozaman 1995: Sogdian Dictionary: Sogdian–Persian–English, Tehran: Farhangан Publications.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *sraua-, *srausā-, *srūta- (against Baltic and Germanic Background)

Gignoux Philippe 1986: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 2: Mitteliranische Personennamen, F. 2: Noms propres Sassanides en moyen-perse épigraphique, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Gignoux Philippe, Jullien Christelle, Jullien Florence 2009: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 7: Iranische Namen in semitischen Nebenüberlieferungen, F. 5: Noms propres syriaques d’origine iranienne, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Grantovskij Èdvin A. 2007: Грантовский, Эдвин А. Ранняя история иранских племён Передней Азии [Rannjaja istorija iranskich plemën Perednej Azii], изд. второе [izd. vtoroe], испр. и доп. Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura].

Grković Milica 1977: Грковић Милица. Речник личних имена код срба [Rečnik ličnih imena kod srba], Београд: Вук Караџић [Beograd: Vuk Karadžić].

Harmatta János 1969: The Bactrian Wall-Inscriptions from Kara Tepe. – Буддийские пещеры Кара-Тепе в Старом Термезе [Buddijskie peščery Kara-Tepe v Starom Termeze], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 82–125.

Hinz Walther 1973: Neue Wege im Altpersischen, Wiesbaden: Otto Harrassowitz.

Hinz Walther 1975: Altiranisches Sprachgut der Nebenüberlieferungen, Wiesbaden: Otto Harrassowitz.

Ilčev Stefan 1969: Илчев Стефан. Речник на личните и фамилни имена у българите [Rečnik na ličnite i familni imena u bŭlgarite], София: БАН [Sofija: BAN].

Iliadi Alexander I. 2008: Іладі, Олександр І. Слов’янські мовні релікти в топонімії Балкан [Slovjans’ki movni relikty v toponimiji Balkan], Київ, Кіровоград: КОД [Kyjiv, Kirovograd: KOD].

Iliadi Alexander I. 2017: Илиади, Александр И. Этимологические заметки по славянской лексике [Ėtimologičeskie zametki po slavjanskoj leksike] 65–77. – Studia semasiologica, Кировоград: РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка [Kirovograd: RVV CDPU im. V. Vinničенка], 3–25.

Iliadi Alexander I. 2018: Serb. Odribog and Croat. Odribožić: Deceptively Trivial Form. – Paradigm of Knowledge 4(30), 53–64.

Iliadi Alexander I. 2021: Goth. Kandak, Croat. Skorsur, Old Pol. Bagakarad, Old Russ. *Валаасть and Their Alanian Prototypes. – Innovative Solutions in Modern Science 3(47), 70–87.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Iliadi Alexander I. 2022: Иліади, Александр И. Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background). – Acta Linguistica Lithuanica 87, 30–63.

Irkliëvs’kij Vasil’ 1968: Ірклієвський Василь. Наші імення, їх походження та значення [Naši imen|nja, jich pochodženńja ta značennja], Мюнхен: Iskra [Mjunchen: Iskra].

Justi Ferdinand 1895: Iranisches Namenbuch, Marburg: N. G. Elwert’sche Verlagsbuchhandlung.

Kollár Jan, Pačić Jan 1828: Gmenoslow čili Slownik osobných Gmen rozličných kmenů a nářečí národu Slawenského, Budjn: Tiskem kr. všeučilište Pěštanského.

Korduba Miron 1938: Кордуба Мирон. Що нам кажуть назви осель? [Ščo nam kažuť nazvi osel’?, Львів: Наша Батьківщина [L’viv: Naša Bat’kivščina].

Kos Franc 1886: Ob osebnih imenih pri starih Slovencih. – Letopis matice slovenske, Ljubljana: Narodna tiskarna, 107–151.

Kovačev Nikolaj P. 1987: Ковачев, Николай П. Честотно-тълковен речник на личните имена у българите [Čestotno-tălkoven rečnik na ličnite imena u bălgarite], София: Д-р Петър Берон [Sofija: D-r Petăr Beron].

Kozlova Raisa M. 1997: Козлова, Раиса М. Структура праславянского слова (Праславянское слово в генетическом гнезде) [Struktura praslavjanskogo slova (Praslavjanskoe slovo v genetičeskom gnezde)], Гомель: ГГУ [Gomel’: GGU].

Leksik 1976: Leksik prezimena Socijalističke Republike Hrvatske, Zagreb: Institut za jezik.

Livšić Vladimir A. 2010: Лившиц, Владимир А. Парфянская ономастика [Parfjanskaja onomastika], Санкт-Петербург: Петерб. лингвист. общество [Sankt-Peterburg: Peterb. lingvist. obščestvo].

Lurje Pavel B. 2010: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 2: Mitteliranische Personennamen, F. 8: Personal Names in Sogdian Texts, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Lurje Pavel B. 2017: Лурье, Павел Б. Пантеон согдийцев по материалам имён собственных [Panteon sogdijcev po materialam imën sobstvennych]. – Проблемы археологии и истории Таджикистана [Problemy archeologii i istorii Tadžikistana], Душанбе: Дониш [Dušanbe: Doniš], 123–131.

Mayrhofer Manfred 1973: Onomastica Persepolitana. Das altiranische Namengut der Persepolis-Täfelchen, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *śrau̯a-, *śraušā-, *śrūta- (against Baltic and Germanic Background)

Mayrhofer Manfred 1979: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 1: Die altiranischen Namen, F. 1: Die avestischen Namen, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Majkov Apollon A. 1857: Майков, Аполлон А. История сербского языка по памятникам, писанным кирилицею, в связи с историей народа [Istorija serbskoga jezika po pamjatnikam, pisannym kiriliceju, v svjazi s istorijei naroda], Москва: Университетская типография [Moskva: Universitetskaja tipografija].

Maretić Tomislav 1886: O narodnim imenima i prezimenima u Hrvata i Srba. – Rad Jugoslavenske akademije znanosti i umjetnosti 14(81), 81–146.

Mažiulis Vytautas 1996: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 3 (L–P), Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Mažiulis Vytautas 1997: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 4 (R–Z), Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Mihajlović Velimir 2002: Михајловић Велимир. Српски презименик [Srpski prezimenik], Нови Сад: Аурора [Novi Sad: Aurora].

Miklosich Franz 1927: Die Bildung der slavischen Personenund Ortsnamen, Heidelberg: Carl Winter.

Moroškin Michail J. 1867: Морошкин, Михаил Я. Славянский именослов или собрание славянских личных имен в алфавитном порядке [Slavljanskij imenoslov ili sobranie slavjanskich ličnych imen v alfavitnom porjadke], Санкт-Петербург: Тип. 2-го отд-ния собственной е. и. в. канцелярии [Sankt-Peterburg: Tip. 2-go otd-nija sobstvennoj e. i. v. kanceljarij].

Nyberg Henrik S. 1974: A Manual of Pahlavi, Part 2: Ideograms, Glossary, Abbreviations, Index, Grammatical Survey, Corrigenda to Part 1, Wiesbaden: Otto Harrassowitz.

Nováček Vojtěch J. 1894: Listář k dějinám Školství Kutnohorského (1520–1623). Historický archiv 5, Praha: ČASU.

OA – Ономастический архив Института украинского языка НАН Украины (= Ономастičeskij archiv Instituta ukrainskogo jazyka NAN Ukrainy).

Oguibenine Boris 1979: Le Dieu Jazomir. – Wiener slavistischer Almanach, Bd. 4, 433–438.

Orel Vladimir 2003: A Handbook of Germanic Etymology, Leiden, Boston: Brill.

Ovsená Blažena 2014: Pátranie po tajných slovenských dejinách a slovenskom duchu, Trnava: Eko-konzult.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Petrov Aleksej 1924: Národopisná mapa Uher podle úředního lexikonu osad z roku 1773, Praha: ČAVU.

Pokorny Julius 1959: Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, Bd. 1, Bern, München: A. Francke AG Verlag.

Rastorgueva Vera S., Èdelʹman Džoj I. 2007: Расторгуева, Вера С., Эдельман, Джой И. Этимологический словарь иранских языков [Ėtimologičeskij slovarʹ iranskih jazykov] 3, Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura].

Rymut Kazimierz 1993: Zasób leksemów w prasłowiańskich imionach złożonych. – Onomastica 38, 5–19.

Rix Helmut 2001: Lexikon der indogermanischen Verben. Die Wurzeln und ihre Primärstammbildungen, Wiesbaden: Dr. Ludwig Reichert Verlag.

Rodná Cesta 2011: Časopis na obrodu rodnej kultúry, prírodného života a duchovna. Available at: https://www.ved.sk/RC.htm.

Schmitt Rüdiger 2009: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 7: Iranische Namen in Semitischen Nebenüberlieferungen, F. 1A: Iranische Personennamen in der Neuassyrischen Nebenüberlieferung, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Schmitt Rüdiger 2011: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 5: Iranische Namen in Nebenüberlieferungen Indogermanischer Sprachen, F. 5A: Iranische Personennamen in der griechischen Literatur vor Alexander D. Gr., Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Schmitt Rüdiger 2016: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 2: Mitteliranische Namen, F. 5: Personennamen in parthischen epigraphischen Quellen, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Schmitt Rüdiger, Vittmann Günter 2013: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 8: Iranische Namen in ägyptischer Nebenüberlieferung, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Schönfeld Moritz 1911: Wörterbuch der altgermanischen Personenund Völkernamen, Heidelberg: Carl Winter.

Searle William G. 1897–1897: Onomasticon Anglo-Saxonicum: a List of Anglo-Saxon Proper Names from the Time of Beda to that of King John, Cambridge: University Press.

Senkovskij Osip I. 1859: Сенковский, Осип И. (Барон Брамбеус) [(Baron Brambeus)] Собрание сочинений [Sobranie sočinenij] 7, Санкт-Петербург: Тип. Импер. Академии наук [Sankt-Peterburg: Tip. Imper. Akademii nauk].

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *sraua-, *sra ušā-, *šrūta- (against Baltic and Germanic Background)

S i m s–W i l l i a m s N i c h o l a s 2010: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 2: Mitteliranische Personennamen, F. 7: Bactrian Personal Names, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

S k j æ r v ø P r o d s O. 2003: An Introduction to Young Avestan, 4th revised version, unpublished, available online. Available at: https://d11.cuni.cz/pluginfile.php/866051/mod_resource/content/1/avestancomplete.pdf.

Slovar’ VI – Словарь русских народных говоров [Slovar’ russkikh narodnykh govorov] 6 (Выросток–Гон) [(Vyrostok–Gon)], ред. Ф. П. Сороколетов, Ф. П. Филин [red. F. P. Sorokoletov, F. P. Filin], Ленинград: Наука [Leningrad: Nauka], 1970.

Slovar’ XXXVIII – Словарь русских народных говоров [Slovar’ russkikh narodnykh govorov] 38 (Скинать–Сметушка) [(Skinat’–Smetuška)], гл. ред. Ф. П. Сороколетов [gl. red. F. P. Sorokoletov], Санкт-Петербург: Наука [Sankt-Peterburg: Nauka], 2004.

S ł o w n i k 2003: Słownik nazwisk używanych w Polsce na początku XXI wieku, red. K. Rymut, Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN (CD).

S m o c z y ń s k i W o j c i e c h 2019: Słownik etymologiczny języka litewskiego, współpraca redakcyjna M. Osłon, wydanie drugie, poprawione i znacznie rozszerzone, na prawach rękopisu. Available at: www.rromanes.org/pub/alii/Smoczyński W. Słownik etymologiczny języka litewskiego.pdf.

S o k o l o v S e r g e i N. 1964: Соколов, Сергей Н. Язык Авесты [Jazyk Avesty], Ленинград: ЛГУ [Leningrad: LGU].

S r e z n e v s k i j I z m a i l I. 1893: Срезневский, Измаил И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам [Materialy dlja Slovarja drevnerusskogo jazyka po pis’mennym pamjatnikam] 1 (А–К), Санкт-Петербург: Тип. Императорской акад. наук [Sankt-Peterburg: Tip. Imperatorskoj akad. nauk].

S r e z n e v s k i j I z m a i l I. 1902: Срезневский, Измаил И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам [Materialy dlja Slovarja drevnerusskogo jazyka po pis’mennym pamjatnikam] 2 (Л–П), Санкт-Петербург: Тип. Императорской акад. наук [Sankt-Peterburg: Tip. Imperatorskoj akad. nauk].

S r e z n e v s k i j I z m a i l I. 1912: Срезневский, Измаил И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам [Materialy dlja Slovarja drevnerusskogo jazyka po pis’mennym pamjatnikam] 3 (Р–Я), Санкт-Петербург: Тип. Императорской акад. наук [Sankt-Peterburg: Tip. Imperatorskoj akad. nauk].

SSI – Stara izvirna slovenska imena (= Old Original Slovenian Names). Available at: https://www.raptas.si/stara-izvirna-slovenska-imena/.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

SSNO I – Słownik staropolskich nazw osobowych 1 (A–D), red. W. Taszycki, Wrocław: PAN, 1965.

SSNO III – Słownik staropolskich nazw osobowych 3 (Kł–M), red. W. Taszycki, Wrocław: PAN, 1971.

SSNO IV – Słownik staropolskich nazw osobowych 4 (N–R), red. W. Taszycki, Wrocław: PAN, 1974–1976.

SSNO V – Słownik staropolskich nazw osobowych 5 (S–Ś), red. W. Taszycki, Wrocław: PAN, 1977–1978.

SSNO VI – Słownik staropolskich nazw osobowych 6 (V–Ž), red. W. Taszycki, Wrocław: PAN, 1981.

Staltmane Velta Ė. 1981: Сталтмане, Велта Э. Latvijas антропонимия. Фамилии [Latyšskaja antroponimija. Familii], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Stankovska Ljubica 2000: Станковска Љубица. Топонимијата на селото Рамно [Toponimijata na seloto Ramno]. – Македонски јазик [Makedonski jazık] 48–50 (1997–1999), 143–196.

Šmits Pēteris 1913: Smidts Pēteris. Par mūsu senču vārdiem. – Druva: daiļrakstniecības, zinātnes un mākslas mēnešraksts, 2. gads, pirmais pusgads, Rīgas Latviešu biedrības derīgu grāmatu nodaļa, atbild. red. T. Zeiferts, Rīga: Latvija, 123–125.

Tavernier Jan 2007: Iranica in the Achaemenid Period (Ca. 550–330 B.C.). Lexicon of Old Iranian Proper Names and Loanwords, Attested in Non-Iranian Texts, Orientalia Lovanieniensia Analecta, 158, Leuven, Paris, Dudley, Ma: Peeters Publishers.

Toporov Vladimir N. 1979: Топоров, Владимир Н. Прусский язык. Словарь [Prusskij jazyk. Slovarʹ] 2, Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Toporov Vladimir N. 1984: Топоров, Владимир Н. Прусский язык. Словарь [Prusskij jazyk. Slovarʹ] 4, Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Toporov Vladimir N. 2006: Топоров, Владимир Н. Праcлавянская культура в зеркале собственных имён (элемент *mir-) [Praslavjanskaja kul’tura v zerkale sobstvennych imën (ėlement *mir-)]. – Исследования по этимологии и семантике [Issledovanija po ėtimologii i semantike] 2/2, Москва: Языки славянской культуры [Moskva: Jazyki slavjanskoj kul’tury], 11–141.

Toporova Tat’jana V. 1996: Топорова, Татьяна В. Культура в зеркале языка: древнегерманские двучленные имена собственные [Kul’tura v zerkale jazyka: drevnegermanskie dvučlennye imena sobstvennye], Москва: Языки русской культуры [Moskva: Jazyki russkoj kul’tury].

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *śrau̯a-, *śraušā-, *śrūta- (against Baltic and Germanic Background)

Trautmann Reinhold 1974: Die altpreußischen Personennamen, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Tupikov Nikolaj M. 1903: Тупиков, Николай М. Словарь древнерусских личных собственных имён [Slovar’ drevnerusskich ličnych sobstvennych imën], Санкт-Петербург: Тип. И. Н. Скороходова [Sankt-Peterburg: Tip. I. N. Skorochodova].

Vanagas Aleksandras, ed., 1985: Lietuvių pavardžių žodynas 1 (A–K), aut. A. Vanagas, V. Maciejauskienė, M. Razmukaitė, ats. red. A. Vanagas, Vilnius: Mokslas.

Vanagas Aleksandras, ed., 1989: Lietuvių pavardžių žodynas 2 (L–Ž), aut. A. Vanagas, V. Maciejauskienė, M. Razmukaitė, ats. red. A. Vanagas, Vilnius: Mokslas.

Vasil’jev Valerij L. 2012: Васильев, Валерий Л. Славянские топонимические древности Новгородской земли [Slavjanskie toponimičeskie drevnosti Novgorodskoj zemli], Москва: Рукописные памятники Древней Руси [Moskva: Rukopisnye pamjatniki Drevnej Rusi].

Vasmer Max 1986: Фасмер, Макс. Этимологический словарь русского языка [Etimologičeskij slovar’ russkogo jazyka] 2, Москва: Прогресс [Moskva: Progress].

Vedomost’ 1890: Ведомость справок о судимости [Vedomost’ spravok o sudimosti], ч. 1 [č. 1], кн. 5 [kn. 5], Санкт-Петербург: Тип. правительств. сената [Sankt-Peterburg: Tip. pravitel’stv. senata].

Wrede Ferdinand 1891: Über die Sprache der Ostgoten in Italien, Strassburg: K. J. Trübner.

Zaliznjak Andrej A. 2004: Зализняк, Андрей А. Древненовгородский диалект [Drevnenovgorodskij dialekt], Москва: Языки славянской культуры [Moskva: Jazyki slavjanskoj kul’tury].

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Slavų–iranėnų kalbų kontaktai II: sudurtiniai žodžiai su slav. *slav-, *slux-: iran. *śrau̯a-, *śrauša-, *śrūta- (baltų ir germanų kalbų kontekste)

SANTRAUKA

Leksinės paradigmos turinio lyginamoji-istorinė analizė su indoeuropiečių etimono *kleyrefleksais iranėnų ir slavų kalbų žodynuose leidžia autoriui išskirti nemažai abiems kalbinėms kultūroms bendrų dūrinių. Iš tokių sudurtinių žodžių ypač dėmesį patraukia leksemos, kurių sudėtis (dvi dalys) abiejose kalbose yra vienoda, plg: Proto-Slav. *bogo-slavъ ~ Iran. *baga-śrau̯ah-; Proto-Slav. *dl̥go-slavъ ~ Iran. *darga-śrau̯ah-; Proto-Slav. *gāti-slavъ ~ Avest. gāθā śrau̯ō; Proto-Slav. *prosi-slavъ ~ Avest. (pati-)paršta-sravāh-; Proto-Slav. *pro-slavъ ~ Iran. *fra-śrūtah-; Proto-Slav. *sъ-slavъ ~ Iran. *hu-śrau̯ah-; Proto-Slav. *čědo-slavъ ~ Avest. vīδī-stravāhir kt. Straipsnyje kalbama apie bendrų naujovių, atsiradusių indoeuropiečių arealo „miškų“ ir „stepių“ dalių gyventojų kalbose artimiausių kultūrinių kontaktų sąlygomis, pėdsakus. Atsižvelgiant į tai, kad tokie dūriniai dažnai yra pastoviųjų junginių „suglaudinimo“ rezultatas, darytina prielaida, kad iranėnams ir slavams bendras poetinis (apeiginis, teisinis) tekstas (jo vienetai) buvo sudurtinių žodžių susidarymo aplinka. Šis tekstas formavosi artimų ideologemų ir bendrų gretiminių kalbinių priemonių rinkinių pagrindu.

Baltų ir vokiečių kalbos atskleidžia svarbų „šlovingų vardų“ paradigmos raidos skirtumą: tai pasireiškia siauresniu jų semantikos spektru, palyginus su slavų-iranėnų kalbomis, ir viso susidariusių dūrinių genetinio sutapimo kiekyjo nereikšmingumu. Visa tai, kas pasakyta, leidžia daryti išvadą, kad keturių kalbinių tradicijų atstovų bendravimas buvo skirtingo kultūrinio lygmens ir visų žodyno sluoksnių nepaveikė.

Įteikta 2023 m. lapkričio 1 d.

ALEXANDER I. ILIADI

The State Institution “South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushinsky” 65020, Ukraine, Odessa 34, Staroporotofrankivska Str. [email protected]

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX