ОЛЕКСАНДР І. ІЛІАДІ

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0001-5078-8316

Галузі досліджень: етимологія, порівняльно-історичне мовознавство, загальне та типологічне мовознавство.

ІЛОНА М. ДЕРІК

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0002-8979-4745

Галузі досліджень: загальне та типологічне мовознавство, перекладознавство, корпусна лінгвістика.

DOI: doi.org/10.35321/all90-07

УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ У СЕМАНТИЧНІЙ ДИНАМІЦІ: ВІД «ТІЛА» ДО «ОСОБИ», «САМОСТІ», «ДУШІ»

Універсальність семантичної динаміки: від «тіла» до «особи», «самості», «душі»

АНОТАЦІЯ

Дослідження спрямоване на опис відповідної закономірності розвитку семантики, яка завдяки даним багатьох мов має тенденцію до універсальності. У центрі дослідження перебуває тотожна послідовність етапів семантичної еволюції «тіло», «corpus» → «особа», «сам», «душа» та її результат, виявлений у мовах, що аналізуються. Розглядуваний семантичний зсув представлений у генетично споріднених і неспоріднених мовах у різні періоди їхньої історії, що дає змогу визначити його як явище, діахронно відтворюване на кожному хронологічному зрізі. Постулат універсальності семантичної кореляції між «тілом», «частинами тіла» та «душею», «духом», «особою» і «самістю» ґрунтується на достовірно встановленій регулярній послідовності «кроків» від етимологічного «тіла» до інших значень у мовах одинадцяти генетичних сімей. Цю кореляцію семем можна визначити як кластер ланцюгів семантичних змін. Попри певні відмінності, ці ланцюги

170

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

усе ж вписуються в рамки тієї самої семантичної моделі, реалізованої в різних умовах, з яких і походять ці відмінності. Тобто всі варіанти семантичних зсувів відбувалися за певних умов і входили до «операційного поля» однієї моделі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: семантична універсалія, кореляція значень, лінгвістична типологія, модель, займенник, складне слово, рефлекс.

АНОТАЦІЯ

Мета дослідження — описати відповідну закономірність розвитку семантики, яка завдяки доказам у багатьох мовах є універсальною. Об’єкт дослідження — ідентична послідовність етапів семантичної еволюції «тіло», «корпус» → «особа», «особистість», «душа» та її результати, виявлені в аналізованих мовах. Розглядуваний семантичний зсув представлений у генетично споріднених і неспоріднених мовах у різні періоди їхньої історії, що дає змогу визначити його як явище, діахронно відтворюване в кожному хронологічному зрізі. Постулат універсальності семантичної кореляції між «тілом», «частинами тіла» та «душею», «духом», «особою», «самістю» ґрунтується на достовірно встановленій закономірній послідовності «кроків» від етимологічного «тіла» до інших значень у мовах одинадцяти генетичних сімей. Цю кореляцію семем можна визначити як кластер ланцюгів семантичних змін. Попри певні відмінності, ці ланцюги все ж вписуються в рамки однієї й тієї самої семантичної моделі, що реалізується за різних обставин, звідки й походять ці відмінності. Це означає, що всі варіанти семантичних зсувів відбувалися за певних умов і входили до «операційного поля» однієї моделі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: семантична універсалія, кореляція значень, лінгвістична типологія, модель, займенник, складне слово, рефлекс.

1. ВСТУП

1.1. Сформувалася особлива традиція вивчення проблеми типовості й навіть універсальності семантичних змін. Однак досі вона не набула загального визнання, існуючи як сукупність ідей у працях представників різних лінгвістичних шкіл. Спочатку вузько визначена Michail M. Pokrovskij як явище закономірності переривань значення в мовах Європи (за його словами, «ідентичні, досить оригінальні значення в кількох мовах незалежно одна від одної виробляються однаковим чином»; Pokrovskij 1895: 13), ця ідея (або близька до неї) згодом знайшла суто практичне втілення у Carl Darling Buck, а саме в його праці A dictionary of selected synonyms in the principal Indo-European languages (Buck 1949). Упродовж тривалого часу аспект пошуку універсалій у семантичній динаміці слів залишався прерогативою етимологічних досліджень,

Straipsniai / Articles

171

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

де переконливість інтерпретації реконструйованого значення та його еволюції залежить від надійності типологічно подібних прикладів з інших мов. Зокрема, увага до типологічних аналогій у семантиці вирізняє такі фундаментальні праці з етимології, як Historical and Etymological Dictionary of the Ossetian Language (1958–1995) Vasilij I. Abaev, а також Etymological Dictionary of Slavic Languages (1974–2021), опублікований у Moskva, і нещодавній Etymological Dictionary of Germanic Languages (2010) Victor V. Levitsky. Однак етимологічні дослідження через широкий спектр своїх завдань не обмежуються перерахуванням типологічних аналогій у розвитку значення і не встановлюють ареал їхнього поширення; вони лише збирають факти для власних потреб, які можуть стати основою майбутніх теоретичних досліджень у відповідній галузі універсології.

1.2. Результати етимологічних і семасіологічних досліджень лексичного значення в синхронії та діахронії потребують теоретичної основи для численних прикладів типовості й закономірності семантичної динаміки в часі та просторі. Існує потреба в теорії, яка могла б розробити методологічні принципи опису й верифікації моделей семантичних змін, спільних для великої кількості споріднених і неспоріднених мов. Відповідний комплекс теоретичних і методологічних питань частково проаналізовано в нещодавніх (1) дослідженнях Anna A. Zalizniak, яка першою проаналізувала універсалії в полісемії та розпочала укладання каталогу семантичних переходів (Zalizniak 2013: 397–409; 2018); (2) дослідженнях Elena G. Mikina (Mikina 2009; 2012; 2020; 2022), присвячених семантичній еволюції латинських і романських дієслів мовлення. Праці E. G. Mikina ілюструють органічний синтез порівняльно-історичного мовознавства та лінгвістичної типології, оскільки ланцюги етапів динаміки значення встановлено на широкому індоєвропейському тлі. Близькі ідеї викладено в: (Nerlich 1992; Geeraerts 1997: 28 and next).

1.3. Відбувається пошук відповідей на два фундаментальні питання, актуальні для сучасного стану цієї проблеми. Перше з них стосується збалансованого співвідношення між синхронним станом семантики та її історичною динамікою в науковому апараті дослідження. Відомо, що «семантична еволюція і синхронна полісемія — дві сторони одного явища» (Zalizniak 2013: 413), але невідомо (відповідно, неочевидно), чи є це окремим випадком семантичної деривації в мові (мовах) певної епохи, чи маємо справу з давньою кореляцією семем, відтвореною в пізньому хронологічному зрізі. Обидва ці явища потрібно розрізняти. Наприклад, індоєвропейські дієслова з достовірно встановленим первинним значенням «знаходити» регулярно мають вторинну семему «народжувати» (: Ossetian aryn (Southern waryn), erun «знаходити» і «породжувати», Pamir Ormuri vār- «знаходити» і «народжувати» ~ PIE *uer- «знаходити» (Abaev 1958: 73–74); Russian dial. ребя́ненок

172

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

naʒде́тся «народиться дитина», укр. діал. зна́йти дитину́ «народити дитину», серб. діал. нашло се дете та ін. ~ *na-joti (ESS) XXII 113–114, 116; Tolstaja 1997: 290–291)) із відповідно давнім віком. До речі, у слов’ян це виникло в межах мови ритуальної (ще язичницької!) дії з обману долі: новонароджену дитину нібито приносив гість, який знайшов її на дорозі. Отже, можна припустити відтворення давно усталених семантичних відношень у пізній період історії мов обох груп. Але у випадку тюрк. tap- «знаходити», «народжувати» (Abaev 1958: 74) немає такої ясності, як у пра-тюркській (Starostin, Dybo, Mudrak, eds., 2003: 1436: *tāp-; Tenišev et al. 2006: 208, 288) або навіть у давньотюркському мовному стані (VII–XIII ст.), оскільки засвідчено лише перше значення (DTS 533); однак у давнину немає даних про значення «народжувати» для *tāp, тому його можна розглядати як локальну пізню семантичну деривацію в одній із мов. Отже, культурні умови цієї деривації серед індоєвропейців (іранців, слов’ян) і тюрків також не збігаються.

Друге полягає в тому, що кожен приклад імовірно універсального типу семантичного розвитку слід розглядати «під збільшувальним склом» і перевіряти достатньою кількістю аргументів. Збирання доказів для кожного випадку, їхня перевірка, класифікація зібраного матеріалу та його пояснення — це тривала й дуже кропітка робота, але майже завжди такі дослідження приводять до дуже цікавих результатів. Наукове осмислення багатьох із цих явищ семантики ще попереду, тим більше що важливість вивчення універсалій у динаміці лексичного значення ще не усвідомлена повною мірою.

2. МЕТА Й ЗАВДАННЯ

Цікавий приклад кореляції між семемами «тіло» та «людина», «я», «душа», які досліджуються тут, із певними застереженнями можна розглядати як ілюстрацію тези про універсальність деяких моделей семантичного розвитку. У спеціальній літературі цю кореляцію ігнорували, хоча наукові передумови для її вивчення існували вже давно. Наприклад, в електронному каталозі «The Catalogue of Semantic Shifts» (Zalizniak et al.: https://datsemshift.ru/shift4380), зафіксовано перехід «тіло» → «я» у кількох неіндоєвропейських мовах. Хоча «The Catalogue» просто фіксує синхронну кореляцію цих семем, зібрані дані спонукають до пошуку проявів подібної кореляції в індоєвропейських мовах і дослідження умов її виникнення.

Straipsniai / Articles

173

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

Відповідно, мета дослідження полягає в описі моделі семантичного розвитку «тіло/частина тіла», «corpus» → «людина», «я», «душа» (або її варіанти) і доведенні її універсального характеру, тобто її реалізації в лексичних і семантичних системах мов різних генетичних родин у синхронії та діахронії.

Досягнення цієї мети передбачає виконання кількох завдань, а саме: 1) узагальнити всі відомі свідчення кореляції семем «тіло», «corpus» та «людина», «я», «душа»; 2) довести безпосередній характер семантичної деривації у всіх (якщо можливо) випадках, виключивши можливість опосередкованих (проміжних) стадій; 3) обґрунтувати відтворюваність розглядуваної моделі на різних хронологічних зрізах історії мов, залучених до аналізу; 4) з’ясувати причини цього семантичного зсуву.

3. МАТЕРІАЛ І МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Дослідження охоплює лексичний матеріал одинадцяти генетичних родин мов, у яких ми спостерігаємо реалізацію цієї моделі семантичного розвитку. Наскільки нам відомо, ці дані ще не були об’єктом спеціального (у межах окресленої проблеми) лінгвістичного дослідження, і, відповідно, типологічна подібність різних слів, що демонструють спільність їхнього семантичного розвитку, не була ані зафіксована, ані пояснена.

Оскільки первинність значення «тіло» щодо семем «я», «людина», «душа» тощо є істотною для запропонованого дослідження, першим кроком у процедурі доведення первинності соматичного значення є звернення до результатів етимології та реконструкції. Ці дані подано в етимологічних словниках і розділах порівняльних граматик. Численні факти в цих джерелах часто потребують узагальнення на широкому типологічному тлі. Якщо ми маємо справу з мовами, лексика яких ще не отримала етимологічного пояснення, матеріал вилучається з доступних граматичних описів цих мов, їхньої лексики та текстів. Більшою мірою це стосується алгонкінських та австронезійських мов. Оскільки ця стаття не є корпусним дослідженням, а має на меті обґрунтувати універсальність однієї моделі семантичної деривації, нам видається достатнім просто вказати на її прояви в кількох мовах кожної з розглянутих мовних родин.

3.2. Під час аналізу матеріалу ми спиралися на загальні теоретичні принципи роботи з динамікою семантичної структури слова, викладені в працях наших попередників, а саме: (Budagov 1963; Stern 1964;

174

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

Trubačіov 1964; Schuster-Šewc 1975; Nerlich 1992; Geraerts 1997: 23–122; Traugott 1999; Traugott, Dasher 2002; Geraerts 2010: 25–41; Mikina 2012).

Завдання дослідження зумовили вибір його методів. Зокрема, тут застосовано деякі прийоми таких методів: (1) порівняльно-історичного (для уточнення відносної хронології станів семантики досліджуваних об’єктів (слів) у різні періоди їхньої історії та визначення генетичного споріднення зіставлюваних лексем); (2) типологічного (для опису різнорідних одиниць із подібною семантичною еволюцією); (3) методу коментування словникових статей (для уточнення логіки розвитку та напрямку семантичних зв’язків між семемами певної лексеми). Вони реалізуються в межах процедури аналізу, суть якої описується через:

– сукупність критеріїв добору матеріалу для дослідження; – інтерпретацію досліджуваного матеріалу; – схему представлення фактів (див. розділ 4).

Критерії

1. Лексеми, використані в дослідженні, мають два полюси семантичного спектра: ‘тіло/частина тіла’, ‘corpus’ VS ‘людина’, ‘сам’, ‘душа’.

2. Між обома групами значень мають існувати дериваційні відношення, а саме: семеми ‘людина’, ‘сам’ і ‘душа’ походять від ‘тіла’ або ‘частини тіла’.

3. У межах кластера семем ‘людина’, ‘сам’ і ‘душа’ у деяких випадках також допускаються дериваційні відношення.

4. Враховано, що семема ‘(я) сам’ у тілі може розвиватися за трьох таких умов: а) унаслідок морфологічної модифікації тіла (за допомогою афіксації); б) як частина складних слів; в) синтаксично, тобто у функції зворотного займенника (‘сам’ як ‘моє/його/її тіло’). Остання умова справджується лише для кількох мов тієї самої гілки індоєвропейської сім’ї та спорадично кількох мов усередині індоєвропейського мовного ареалу.

5. Лексеми, у яких між обома кластерами значень зафіксовано проміжні семеми, за винятком прямої семантичної деривації ‘тіло’ → ‘людина’ тощо, не розглядаються, оскільки вони не відповідають моделі семантичної деривації. Однак цього критерію не завжди можна дотриматися через відсутність писемних пам’яток у деяких мовах або низький рівень їхнього етимологічного опрацювання.

6. Лексеми з тим самим типом семантичної кореляції, що виникла в різних культурно-семіотичних (міфологічних, релігійних, апотропеїчних) умовах (пор. наведений вище приклад кореляції ‘знайти’: ‘народити’) також не враховуються.

Straipsniai / Articles

175

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

Інтерпретація (загальні засади)

1. Природу кореляції значень одного слова або групи споріднених слів описують за допомогою моделювання, але кожну модель необхідно перевіряти через типологічні паралелі, що відповідають сукупності параметрів, заданих моделлю. Це означає, що напрям і результат семантичного розвитку (передусім у випадках, які потребують семантичної реконструкції) вважають доведеними за умови, що той самий вектор еволюції значення, його початкові, проміжні та кінцеві стадії можна простежити в різних словах із різних мов. Для аналізу вирішальним є лише факт відповідної хронології семантичних станів слова-доказу та підтвердження збереження кореляції семем як первинних і вторинних у різних мовах у різні періоди їхньої історії.

2. Що ширша географія реалізації моделі (її засвідчено в багатьох мовах), то вища ймовірність того, що маємо справу з універсальним типом семантичної еволюції.

3. Якщо матеріал виявляє актуальність (нагальність) згаданого типу семантичної деривації на кількох хронологічних зрізах або навіть упродовж цілого історичного періоду, слід говорити не про інновацію в семантичній структурі слів, що виникла на певному етапі історії мови, а про давні відношення семантичної деривації, відтворювані в діахронії.

4. ПРОЦЕДУРА

Отже, наведімо деякі факти pro domo sua універсальності трансформації лексичних значень за цим вектором. Дослідження передбачає такий порядок викладу фактів і їхнього аналізу.

4.1. Свідчення індоєвропейських мов

4.1.1. Іранська лексика

Праіранське *gṛuā- ‘шия, потилиця’, рефлекси якого демонструють такі значення (із розширенням семантики до ‘тіло загалом’):

Хорезмійське γryʷ ‘тіло’ & ‘душа’, а далі засвідчені значення ‘сам, сама, сам, самі’, вторинні щодо ‘душі’ (Ēdelʹman 2008: 57), пор. сполучення слів yʹ γryʷ ‘сам; сам’; далі пор. согдійське ʾγryʷ, ман. γryʷ ‘тіло’ & ‘особа’, ‘душа’, ‘сам’ (Livšic 1962: 128, 192; Rastorgueva, Ēdelʹman 2007: 291–292; Gharib 1995: 130, 167), середньоперське grīw |glyw|

176

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

«шию», «горло», grīw [gɫyw], gryw [gryw] «самого себе», «душу» (MacKenzie 1986: 37; тут обидва слова наведено в різних словникових статтях), gryw, gryw [grīw] «шию», «форму» & «самого себе», «душу», пор. Gryw hsyng «Первісну Людину» VS gryw zyndg, gryw jywndg «Живу Душу» (Durkin-Meisterernst 2004: 164).

Такі приклади тлумачать як семантичну гілку (Rastorgueva, Ēdelʾman 2007: 292) або семантичний розвиток (Ēdelʾman 2008: 57), проте причини та умови цієї семантичної спеціалізації не пояснено.

Ось приклади вживання согдійського ʾyryw як відповідника зворотного займенника в таких фразах: ʾXRZY ZNH ʾyrywh nwšk(wʾ?) mynʾm – «Тоді я вважаю себе безсмертним» VS ʾXRZY ZNH ʾyrywh ʾmrtch mynʾm, букв. «тоді я вважаю себе мертвим» (Livšic 1962: 128, 192).

Щодо семантичного розвитку «кінцівки тіла», «частини тіла» → «тіло загалом» в іранських прикладах див. новітнє дослідження Velizar Sadovski (Sadovski 2017: 567–599; зокрема с. 577 і 579).

Proto-Iranian *tanū- «тіло»; авестійське tanū- «тіло» & «особа», «саме» (також уживалося як зворотний займенник) (Bartholomae 1904: 633; Abaev 1979: 261), пор. «[…] hīiat mā vōhū pairī.jasət̰ manaŋhā / pərəsaətā mā čīs ahī kahiiā ahī / kaθa auiarə.daxšārā frasaiiai dīsā / aibī θβahū gaēθāhū *tanušucā» – «[…] коли він *оточує мене доброю думкою / і питає мене: “Хто ти? Чий ти?” / Як ти *представиш для допиту свої щоденні *позначені заробітки / *щодо своїх стад і осіб» (Skjærvø 2018: 121).

Далі див. давньоперське tanūš (tnūš) «тіло», «тулуб» & «особа», «сам», «себе» (Hinz 1973: 152; Abaev 1979: 261: «також уживається як зворотний займенник»), хорезмійське tn «тіло», «тулуб» & «сам», пор. y’ tn’h «його тіло» і «його самого» (Benzing 1983: 612), середньоперське tan [tn] «тіло» & «особа», «сам», пор. xwēš tan «самого себе» (MacKenzie 1986: 81; Durkin-Meisterernst 2004: 324), перське tan, tanda, пехлевійське tan «тіло» & «особа» (Abaev 1979: 261), заза tan «людина, особа» < *tanu- «тіло» (Cabolov 2010: 373), перське tän «тіло, плоть» & «особа», «(людина)» (Rubinčik 1970: 398).

Як бачимо, в іранських мовах *tanū часто вживається як зворотний займенник. Арійське *tanū також виконує ту саму функцію в дардських та індоарійських мовах (див. нижче). Загалом семантичний спектр праіранського *tanū ідентичний набору основних значень його індоарійського етимологічного відповідника (див. нижче). Можна припустити дві ймовірні умови, за яких ця лексема розвинула значення «самого себе» та «сам».

1. У словосполученні авестійського tanū із xʷa- «його, її, своє», «сам», «саме», «він сам», пор. auuaēnaātā sūčā manaŋhā / āuuaranā vīčiθahiiā narəm.naram xʷačiiāi tanuiie – «Спостерігай крізь це полум’я своєю думкою / за *перевагами розрізнення (=судження), зробленого людиною за людиною для його власного тіла» (Skjærvø 2018: 34, 82), пор. наведене вище середньоперське xwēš tan. Те саме, ймовірно, є

Straipsniai / Articles

177

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

припускається для давньоіндійського tanū- «сам», пор. svā́ya tanvā̀ (приклад наведено за: Mayrhofer 1992: 621). Отже, «власне/своє тіло» → «я сам», «сам», «особа».

2. У словосполученнях і композитах, утворених на основі словосполучень із рефлексами *tanū-, пор. молодоавестійське tanu.karata прикм. «зроблений самостійно, створений самим собою» (Bartholomae 1904: 636), tanūm (ā)guz ~ давньоіндійське tanvàm gúh «ховатися» (Mayrhofer 1992: 622) = «сховайся».

Розвиток семантики «тіло» → «особистість, особа (= один, єдиний)» також спостерігається в морфологічній деривації, пор. пехлевійське tanīhā «самотній» (MacKenzie 1986: 82), перське tanha «самотній», «однина», «лише», утворене від tan «тіло» за допомогою прислівникового суфікса -ihā (Cabolov 2010: 373–374).

Праіранське *sarah- «голова»:

Согдійське sr- /sar/ «голова» (→ «сам») уживається як відповідник зворотного займенника в таких фразах: ZKW srw nwš’kw myn’m — «я вважаю себе щасливим» (букв. безсмертним), prw srw pcyrβ’n — «(наказ) я неодмінно виконаю», букв. «я візьму це на [свою] голову (= на себе)» (Livšic 1962: 128);

Осетинське sæр «голова» → «особа»; також наявне вживання, функціонально близьке до «сам», «сам я», пор.: (a) «nal mæ xæssys dæ særmæ’ — «ти став надто чутливим до мене»; (b) (Kosta) «adærny farnæj køy skænir mæxæcn kad æmæ sæр!» — «Якби тільки я міг створити для себечесть і гідність силою народу!», «dæ særyl mæ ’rxæssaj» — «нехай ти принесеш мене в жертву собі («твою голову»)» (Abaev 1979: 73, 74).

Опозиція

Тут доцільно вказати на зворотний порядок семантичного розвитку, який також засвідчений в іранській лексиці. Йдеться про рефлекси давньоіранського *vi-āna- «дихання» (Bailey 1943: 106–107), *vyāna- (Nyberg 1974: 106), пор. його культурну семантику в: середньоперському jān [y’n] «тваринний дух людини» (там само: 106), перському jān «душа», «дух», «життя» & «живе тіло» та «сутність», «дитина, малюк, немовля» (Rubinčik 1970: 425; Avdoev 2017: 18). Тут група семем «душа», «дух», «життя» є первинною, мотивованою первісним значенням «дихання» (пор. праслов’янське *duxъ «дух», *duša «душа» (поетичне «життя»: російське душа моя «життя моє»): *dyšati, *(vъz)dyxnoti «дихати»), тоді як семеми «живе (= дихаюче) тіло», «сутність» (→ «дитина, малюк, немовля») є вторинними.

Слід зазначити, що семантична деривація «дихання» → «душа» → «(дихаюче) тіло» → «сутність» → «дитина» є прикладом відносно пізньої хронології, оскільки середньоперські тексти не містять свідчень давності значень «тіло», «дитина».

178

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

Подібно до соматичної лексики, слова зі значенням «дихання» (→ «дух», «душа») можуть бути ізофункціональними зворотними займенниками, оскільки вони також розвивають семему «сам», пор.:

Avestan (Gathas) oyānā- (у at̰ ā vaočāt ahurō mazdā … oyānayā – «тоді він сам промовив Агу́ра Мазда з мудрістю») (Bartholomae 1904: 1478: vī + *yanā-) = *uyāna- «дихання». У (там само): «значення та етимологія непевні», але, за словами Harold Walter Bailey, «може розумітися як “сам”, але навряд чи може пояснюватися як “інтелектуальна душа”» (Bailey 1943: 107). Отже, ймовірний семантичний ланцюг: «дихання» → *«тіло, що дихає» → «сам»;

Khotanese uysana «дихання» (*uz-ana-) та uysānā «сам» (*uz-ānakā-) у uysānā dištai tīn̄a dānā – «ти (як заєць) кинув себе у вогонь» (там само);

Ancient Greek ψυχή «прагнення», «дихання», «душа (померлого)», «дух» (Beekes 2010: 1671) і «самі» в «Іліаді» Гомера, пор.: πολλὰς δ’ ἰφθίμους ψυχὰς Ἄϊδι προΐαψεν / ἡρώων, αὐτοὺς δὲ ἑλώρια τεῦχε κύνεσσιν… (Homeri 1920: Book I, lines 3 and 4) – «[Гнів Ахілла] відправив до Аїда багато доблесних душ героїв і зробив їх самих здобиччю для собак....» Тут займенник самі стосується мертвих тіл (= душ) героїв (цей приклад люб’язно навів рецензент статті, за що автори висловлюють йому глибоку вдячність).

Тип семантичного розвитку «дихання» → «душа», «дух» → «сам», «особа» також має тенденцію до універсальності, оскільки засвідчений не лише в індоєвропейських, а й у семітських мовах, пор.:

Slavonic *duša «дух», «душа» (споріднене з *dbxṇqti, *dyšati «дихати», «зітхати») → «особа», «людина», пор. рос. ни души «жодної особи», «нікого», пять душ = пять человек «п’ять людей»;

Semitic: Arabic nafas «дихання», nafs (nefs) «душа», «життєвість», «життєва сила», «сутність» і «особа». Aramaic nafšī «моя душа» і «моя ідентичність», «моє “его”», «моє “я”» (Abaev 1973: 196) ~ *naf- «дихання» (Orel, Stolbova 1994: 395–396).

4.1.2. Індоарійська лексика

Вище ми розглянули кореляцію семем у рефлексах праіранського *tanū-. Та сама ситуація представлена в санскриті, де засвідчено tanūḥ «тіло» і «особа», «сам» (Monier-Williams 2002: 435). Значення «особа» у tanūтакож з’являється у складі складних слів tanū-kṛtī «той, хто формує особу», tanū-pāna «захист особи» тощо Monier Monier-Williams (там само), які часто є згорнутими словосполученнями. Саме з цих композитів tanūбуло абстраговано з інноваційною семантикою.

Це слово часто вживається як зворотний займенник у санскриті, де tānū-napāt «син самого себе; самонароджений» (там само), tanvā tāńca «із самим собою та своїми

Straipsniai / Articles

179

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

засвідчені ‘нащадки’, tanū-kṛt- ‘самостворений’, tanuàm gūh ‘ховати’ (= ‘ховати себе’) (Mayrhofer 1992: 622). Аналогічно в північно-західному пракриті tanuvakka- (Mayrhofer 1956: 475). Такий самий стан семантики засвідчений у дардських мовах (див. нижче).

4.1.3. Дардська лексика

Праарійське *tanū- ‘тіло’ в дардських мовах змінило свій граматичний статус, перетворившись на займенники, пор.: кашмірське pān ‘сам, сама, само’, а також ‘тіло’, panun ‘свій’, шина tomū ‘свій’, (зворотне) кховарське, калашське tan, пашайське tānuk, гавар-баті, тірахі tanū та інші, а також фалурське ṭēṇi ‘свій’ < *tān(u)wa- (Kogan 2005: 182–183), пор. також торвальське tanu ‘власний’ (Mayrhofer 1956: 475) і кховарське tān ‘сам’, ‘власний’ (Mayrhofer 1992: 621).

Пор. пушту tānek = šēr-a eke jāy-a ma b-e-č-e — «Нехай ви ніколи не зберетеся разом в одному місці» (Lehr 2014: 195; «категоріальний статус tānek незрозумілий»), де tānek може дорівнювати «сам(і)» = «ваші власні тіла».

Пашайське tānek як зворотна присвійна форма розкриває механізм розвитку семеми ‘сам’: вона утворена від слова tān ‘тіло’ + суфікса номіналізації –ek (там само: посилання на Georg Morgenstierne).

4.1.4. Давньогрецька лексика

σῶμα ‘живе тіло’ та ‘людина’ у значенні ‘сам’, пор. καὶ χρήματα καὶ τὰ ἑαυτῶν σώματα = (їхнє) майно і вони самі (Dvoreckij 1958: 1596). Кореляція семем, що сформувалася в давньогрецький період, збереглася (відтворилася) у середньогрецькій мові, пор. тут σῶμα як ‘тіло’, ‘тіло Христа, сакраментальний хліб’ та ‘раб’ (Sophocles 1900: 1065). Семема ‘раб’ = ‘безіменна людина’.

Для σῶμα постулюється доформа *tuoH-m̥ з основним значенням ‘щільність, набряклість’ (?) або *(s) tioH-m̥ ‘те, що затверділо’ (Beekes 2010: 1439–1440).

4.1.5. Латинська лексика

corpus, –oris ‘тіло, плоть’, ‘corpus’ та ‘особа’, ‘людина’, пор. liberum corpus = вільна особа, nostra corpora = nos ‘ми’ (Forcellini, Gesner, Bailey 1828: 498; Dvoreckij 1976: 264). Другий набір значень є нововведенням латини, оскільки для праіндоєвропейського прототипу латинського corpus реконструюється лише семема ‘тіло’ (ПІЄ *kʷrp-os- ‘тіло’, пор. Mlr. crí ‘тіло’; Vaan 2008: 137);

180

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

Можливість семантичного розвитку, а саме «частина тіла» → «людина» тощо, обговорювалася вище. Цю еволюцію можна проілюструвати латинським pectus, -oris «груди», «серце», яке в «Metamorphoses» Овідія вживається у значенні «людина», «особа», пор.: «Aut ultor vestrae, fidissima pectora, mortis, / Aut comes, inquit, ero» (Ovidius 1984: Book III, line 58 sq.), де fidissima pectora = означає «найвідданіші/найнадійніші люди». Типологічно цей перенос підтверджується рос. поетичним верные сердца = «віддані люди», де сердца — Nom. plur. до сердце «серце».

4.1.6. Хетська лексика

tuekk-/tukk-, tuekka- «тіло» (мн. «частини тіла», «кінцівки») & «людина», «сам» (< PIE *tuék ~ Sanskrit tvác- «шкіра»). Значення «сам» < *«власне тіло» з’являється в однині (Kloekhorst 2008: 885). Семантична інновація хетського періоду.

4.1.7. Германська лексика

Середньоанглійське bodie, bodi «тіло» & «людина», пор. взаємозамінність body і self in my ioly body and my jolly self (Mayhew, Skeat 1888: 31).

Важко з’ясувати природу зв’язку між семемами «тіло» та «людина», «особа» в сучасному англійському слові body, якщо не залучати типологічно подібні лексичні одиниці. Однак внутрішня логіка семантичної деривації цього слова прояснюється, якщо розглядати його на широкому типологічному тлі.

Німецьке Leib «тіло» в ранній період нововерхньонімецької мови також уживалося у значенні «людина», поряд із пізнішим «corpus» (Kluge 2002: 566).

4.1.8. Слов’янська лексика

Російське тело «тіло» нещодавно набуло значень «людина» та «особа» в сучасному розмовному мовленні, пор.: со мной разговаривают тело в должности директора – я розмовляв із тілом на посаді директора; відкривається дверь і виходить тіло – двері відчиняються, і виходить тіло. Однак фразеологія XIX століття дещо відсуває в минуле час цього семантичного розвитку в російській мові, пор.: Не такое тело попало в дело (Dal’ 1989: 263) — про недосвідчену людину у складній ситуації.

4.1.9. Балтійська лексика

Латиське augums «зріст» і «статура», «фігура людини», яке в поетичному тексті набуває нового значення «(я) сам» як «моє тіло» (manu augumiņu), пор. у «Kur tu jāsi, bāleliņi»: «Šķir, Dieviņi, manu ceļu / Sargā manu augumiņu / Lai godam

Straipsniai / Articles

181

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

es varētu / Ienaidnieku uzvarēt? (Lyrics Translate 2024) – «Обери [для мене], дорогий Dievs [верховне божество балтійського пантеону або християнський Бог], мій шлях / [І] захисти мене (= моє тіло/статуру) / щоб я міг у славі / Перемогти [моїх] ворогів» (цей приклад актуалізувала професорка Grasil da Blažienė, у зв’язку з чим висловлюємо їй глибоку вдячність).

4.2. Свідчення мов, що належать до інших генетичних сімей

4.2.1. Фіно-угорська лексика

У фіно-угорській лексиці нашу увагу привертають угорські особові займенники ввічливого звертання, пор. Maga «ви» (одна особа), Maguk «ви» (багато осіб), які містять maga, що сягає mag «тіло». Крім того, в угорській мові з mag «тіло» + відповідними особово-присвійними суфіксами утворювалися зворотно-підсилювальні займенники зі значенням «сам», пор. mag-am «я сам», mag-ad «ти сам», mag-a «він сам», mag-unk «ми самі», mag-atok «ви самі», mag-uk «вони самі» (Majtinskaja 1976: 392, 394).

4.2.2. Тюркська лексика

Proto-Turkic

Тюркське (османське) beden «тіло» і «я сам» (Vladimircov 1989: 261), уйгурське діал. boj «тіло» та алтайське poj «я сам» (уживається з присвійними афіксами), «сам» і «хтось» тощо (Sevortian 1978: 177), «особи», «люди». Пор. давньотюркське kalın bod kara baš – «великий натовп, простий народ», 1622 (Clauson 1972: 296–297: bod «статура» та «сам»).

Для пра-тюркського періоду передбачаються обидві семеми: *bod (1) «тіло», «статура», (2) «сам» (унаслідок займенникового вживання *bod) тощо, але для давнішого (праалтайського) хронологічного зрізу реконструюється лише семема «тіло» («кишки», «живіт») (Tenišev 2001: 266; Starostin, Dybo, Mudrak, eds., 2003: 365). Див. також (Sevortian 1978: 177): «тіло» є найдавнішим значенням, тоді як семема «я сам» виникла пізніше.

Отже, тут маємо приклад відтворення давніх (ще прамовних) семантичних відношень у пізніші періоди історії тюркських мов.

182

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

4.2.3. Монгольська лексика

Монгольське bu̇din, bu̇dün ‘тіло’ & bu̇düm ‘його’, ‘власний’, beje ‘тіло’, ‘самість’, ‘сутність’, ‘сам’, монгорське Bīje ‘тіло’, ‘тулуб’, ‘стебло рослини’ & ‘людина’ (Sevortian 1978: 178), пор. особливо монгорське bījepa ‘особисто’, буквально — ‘тілом’ як іменник із показником орудного відмінка -pa; також пор. bījepernә ‘на собі’, буквально — ‘на своєму тілі’, що є формою місцевого відмінка з показником -pe & показником рефлексивного присвійного значення –hā (Sanžeev 1953: 172, 173), монгольське (писемна форма) beye ‘тіло’ & ‘людина’, ‘я сам’ (Vladimir­cov 1989: 261). Пор. у писемних пам’ятках, де beye, bei засвідчені у значеннях ‘людина’ і ‘я сам’:

‘sayi beye yuyen saki’at ger iyen tegusgen cidaju’ у значенні ‘людина’ (Haenisch 1952: 22); ‘Bii bei ~ ee uji–sen’ — ‘Я бачив себе’ (Martin 1961: 121).

4.2.4. Тунгусько-маньчжурська лексика

Маньчжурське ǯəjə ‘людина’, ‘чоловік’, ‘самець’, ‘особа’, ‘покоління’, ‘вік’ & ‘тіло’, евенкійське ǯəjə (boje) ~ ǯəi ‘людина’, ‘сам’, ǯəj (bēj, bəj) ‘людина’, ‘чоловік’ & ‘тіло’, ǯəjə ‘тіло’ & ‘сам’, ‘тіло, плоть, corpus’, ‘життя, буття’, ‘людина’, ‘сам’, ‘власний’ (маньчжурське) (Sevortian 1978: 178; Vladimircov 1989: 261);

Удегейське ǯəjə (у функції іменника) ‘я сам’ (‘Бэйэнгиэ, бэйэнгиэ […] йэу йэгдiг’эни бiниэ?!’ — ‘[Сміється з мене], і він сам, і він сам … що це за егдига?!’) & ‘(людське) тіло’ (‘Нуани бэйэни донғор сўнъалини!’ — (про шамана) Його тіло почало тремтіти, наче в гарячці) (Simonov, Kialundziuga 1998: 217–218).

Співвідношення семем ‘тіло’: ‘людина’, ‘людський’: ‘я сам’ у словах із цим етимоном наявне в усіх мовах цієї генетичної родини (Cincius, ed., 1975: 122–123). Однак без історичних даних важко говорити про первинність або вторинність значень. У «Каталозі» (для евенкійського ǯəe наведено лише два значення ‘тіло’ — ‘людина’; Zalizniak et al.: https://datsemshift.ru/shift3666) напрям семантичної деривації не визначено (ibid.: https://datsemshift.ru/shift4380), що є правильним за відсутності етимології.

4.2.5. Чукотсько-камчатська лексика

Коряцьке уwik ‘тіло’ і ‘я сам’ (Žukova 1990: 82). Пор. Mei, Ká’li–ná ut, ū’wik muna’yatən! — ‘Гей, Розфарбована Жінко! Я сам спущуся вниз!’ (букв. моє власне тіло) (Bogoras 1917: 32).

Straipsniai / Articles

183

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

Коряцька лексема відтворює дуже давній стан семантики, оскільки обидва значення реконструюються для проточукотської епохи, пор. семантизацію проточукотського прототипу *uwiki ‘тіло’, ‘я сам’ (Mudrak 2000: 146). Але реконструкція його проточукотсько-камчатського предка *uwɨki засвідчує лише семему ‘тіло, туша’ (ibid.: 146), що доводить інноваційність значення ‘я сам’ для проточукотської мови. Отже, відносна хронологія проточукотсько-камчатського ‘тіло, туша’ > проточукотського ‘тіло’, ‘я сам’ демонструє семантичну деривацію ‘я сам’ від ‘тіла’, як і в інших випадках.

4.2.6. Дравідійська лексика

Семантичний зсув, постульований у нашому дослідженні, також засвідчений у межах двох дравідійських словесних родин (етимологічних кластерів), пор.:

Tamil piṇam, piṇan ‘тіло’, ‘труп’, ‘туша’ & ‘безтілесна душа’, ‘диявол’, ‘дух’, Maṇḍa piṇam ‘труп’, ‘мертве тіло тварин’ тощо, Tulu puṇa ‘труп’, ‘мертве тіло’ тощо (Burrow, Emeneau 1984: 368). Когнати з різних мов демонструють той самий набір значень ‘тіло’, ‘труп’, ‘туша’ і ‘мертве тіло’, тоді як ‘душа’ та ‘дух’ розрізняються лише в тамільській, що дає підстави припускати тут локальну семантичну інновацію ‘тіло’, ‘мертве тіло’ → ‘безтілесна душа’, ‘душа’. Цей спосіб семантичного розвитку (‘тіло’ → ‘душа’) підтверджується моделлю архаїчного безчасового заперечного речення, пор. yaareyyum kaṇṇoom – ‘я не бачу жодної душі’ (букв. усі не-побачені). Наведено за Schriffman 1999: 149.

Tamil mey ‘істина’, ‘реальність’, ‘свідомість’, ‘душа’ & ‘тіло’ (вживається евфемістично), meym-mai ‘істина’, ‘існування’, Maṇḍa mey, mai ‘тіло’ & ‘людина’, Toda moy ‘тіло’, Kannaḍa may(i), mey(i), mai ‘тіло’, ‘бік’, ‘частина’, Tulu mai ‘тіло’ & ‘людина’ (Burrow, Emeneau 1984: 458).

Специфіка кореляції між «тілом»: «душею»: «людиною», представлена в дравідійських прикладах, дещо відрізняється від інших розглянутих випадків. Зокрема, маємо архаїчні значення «тіло» і «труп» (вони вживаються евфемістично, а також у піснях, тобто в архаїчних формах мовлення, що вказує на їхню давність) та інноваційне «душа» = «безтілесна душа» (пор. наведене вище тамільське piṇam) → «людина». Головним аргументом на користь первинності семеми «тіло» в тамільському mey, манда mey, mai тощо та вторинності решти значень є посилання на тамільське mēni «тіло», «форма», манда mēni «тіло», «форма» тощо, наведені авторами A Dravidian Etymological Dictionary (Burrow, Emeneau 1984: 458, 461). Пор. також прототип *may-(mt)- → *mē-ndfor для mey у значенні «частина тіла» в: (Krishnamurti 2003: 483). Отже, послідовність етапів можна подати як «тіло» → «(безтілесна) душа» → «людина».

В інших прикладах постає інша картина, де ‘тіло’ → ‘живе (дихаюче) тіло’ → ‘душа’, ‘дух’ / ‘людина’, ‘я сам’ (в іранських мовах; див. вище)

184

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

або ‘тіло (= основна частина істоти)’ → ‘сам (= власне тіло)’, ‘людина’, ‘душа’ (в інших випадках).

4.2.7. Вайнахські мови

Chechen дoц ‘серце’ & ‘душа’ (пор. дaгaтх ‘у серці’, ‘у душі’) (Karasaev, Maciev 1978: 147, 555), дyоɣ ‘серце’, інгуське дyоɣ ‘серце’, бацбійське дoкI ‘серце’ (Dešeriev 1963: 527) ~ чеченське деI ‘тіло’ (деIан меженаш ‘частини тіла’) (Karasaev, Maciev 1978: 615), пор. Догмайра Асланбек / Ша юккъе иккхича, / Болатчу шен герзех / Кадетта и вавлча […] – ‘Асланбек хоробрий духом, / Увірвавшись у гущу ворогів, / Став сталевою зброєю, / Щоб знищувати ворога […]’ (B. Saidov) (Index 2011: 67). Очевидно, семема ‘душа’ є інновацією чеченського слова, оскільки для його генетичних «відповідників» в інших мовах зафіксовано лише значення ‘серце’.

У всіх цих випадках ми бачимо окремі форми, що продовжують етимологічно спільний прототип. У вайнахських мовах він розділився внаслідок первинного чергування голосних у корені (див., наприклад: Dešeriev 1963: 527).

4.2.8. Афразійська лексика

Semitic

Ge’ez ’akal ‘тіло’, ‘кінцівка’, ‘субстанція’, ‘іпостась’ & ‘людина’, ‘об’єм’, тигринья ’akal ‘тіло’, амхарське akal ‘людина’ ~ арабське ’ukl- ‘тіло’ (Belova 2012: 53). Давність кореляції ‘тіло’: ‘людина’ випливає з її представленості вже в давній ефіопській мові (геєзі), нині вимерлій. Як бачимо, сучасні мови зберегли цю кореляцію.

Ge’ez »abāl ‘тіло’, ‘плоть, шматок плоті’, ‘частина тіла’ & ‘(я) сам’, ‘людина’ тощо (Majzel’ 1983: 197; Leslau 1987: 3). Пор. ›Emma ‘ayneka ›enta yamān tāseḥḥetaka, melexā wa-’ awdə’ā em-lā ‘lēka, ›esma yexēyyesaka kama […] ›emenna »abāleka ›em-kʷellu […] у значенні ‘людина’, ‘я сам’ (Lambdin 1978: 307).

Aramaic gūp- ‘тіло’ & ‘особистість’, ‘я сам’, івритське gūp-ā ‘труп’, (постбіблійне) gūp ‘тіло’ та gap ‘я сам’, ‘сам’ (Majzel’ 1983: 197), be-gappō ‘власним тілом = сам’, тигре gōf ‘тіло’, ‘серце’ & ‘душа’ (Cohen 1970: 108).

Арабська ġutt-at- ‘тіло’, ‘труп’, сокотрі giteh ‘труп’, ‘тіло’ (ibid.: 199) < *gṭṭ ~ єгипетське ṣs [< *gs] ‘особа’, ‘-сам’ (Takács 1999: 255).

Південноаравійська gitt-eh ‘тіло’, ‘труп’ ~ єгипетське (Pyr) ʒs ‘я сам’ < афразійське *gVc-. Див.: (Majzel’ 1983: 197).

Епіграфічна південноаравійська grb ‘тіло’, ‘(тілесне) життя’ & ‘особа’, сабейське grb ‘тіло’ & ‘особа’, тигре gārob ‘тіло’ & ‘особа’ (Cohen 1970: 178) і

Straipsniai / Articles

185

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

мехрі garabēt ‘маса’, ‘група людей’ тощо < *gVrVb- (Blažek 2020: 56: з літературою). Це приклад відносно давньої хронології кореляції ‘тіло’: ‘особа’, оскільки обидві семеми засвідчені в давньоарабській лексиці.

Кушитська

Беджа gari ‘тіло’, ‘тулуб’ & ‘сам’, знах. в. garob (Rp) = garoot ‘тіло’ & ‘сам’ ~ Se *gVrVb- (Blažek 2020: 56). Щодо інших семітських когнатів див. попередній пункт. Щодо прикладів із беджа, вживання соматизму тіло у функції зворотного займенника досягається за допомогою прийому, подібного до представленого в угорській мові (див. вище). Тут беджа gari ‘тіло’ перетворюється на ‘сам’ завдяки додаванню присвійного суфікса, пор. ugarooyu ‘я сам’. Так само семема ‘сам’ виявляється в nifis ‘душа’ > unifsu ‘я сам’ (BPG 2005: 225).

4.2.9. Алгонкінська лексика

Могікансько-пекотська –ahak ‘тіло’ та ‘я сам’, уживане як зворотний займенник, пор.: ‘Tapi ni nukucusumó nahak’ – ‘Я можу митися сам’; ‘Mus numic wici kahak wiwáhcumunsh’ – ‘Я їстиму кукурудзу з тобою’ (Fielding 2006: 56). Показовий приклад зміни граматичного статусу слова, що супроводжується появою займенникової семантики. Давність граматико-семантичної трансформації незрозуміла.

Меноміні (як частина однослівного речення) vail taskųcikēw – має коротке тіло VS dni nēyaw – я сам (= моє тіло). Див.: (MD 20–21, 151).

Арапахо (як частина однослівного речення) honoo3i3insin̨enoo – я лежу на спині VS ceniiko’ooteihin̨oo – я егоїстичний (Cowell, Moss et al. 2012: 22, 177; DoReCo: doreco.huma-num.fr/languages/arap1274).

Натик або вопанаак (вампаноаг) /hogᵏ/ ‘живе тіло або особистість’ & ‘істота’, ‘особа’, ‘душа, дух’, /–hogk(a)/ ‘тіло’, ‘сам’, пор.: ‘[…], n noh keteahogkou pish tummuswau wutch ummissinninnuttu, […]’ – ‘[…], та душа буде відсічена від його народу; […]’; ‘[…]. kah noh keteahogkou kesohkóadtog’ – ‘[…], і та особа буде винною’ (AT 2011: 225, 226).

Шає́нська –vétove ‘тіло’ у присвійному вживанні розвиває семантику ‘я сам’ (Leman 2011: 12; ChD: https://www.cheyennelanguage.org/dictionary/lexicon.php?letter=13#e21037).

186

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

4.2.10. Австронезійська лексика

Малайсько-полінезійські мови: Cham trāj ~ ṭaj «тіло» та «я сам», «наш» (Alieva, Buj Kchan’ Tche 1999: 134). Напрям і давність семантичної деривації є сумнівними.

Індонезійське badan «тіло», «тулуб» & «я сам», «особисто» (Korigodskij 1990: 69). За словами Роберта Блуста та Стівена Трассела (Blust, Trussel 2013: https://www.trussel2.com/ACD/acd-lo_b.htm?zoom_highlight=badan), це слово, запозичене «з арабської через малайську», в усіх австронезійських мовах означає «тіло». Отже, семеми «я сам», «особисто» є результатом семантичної деривації в індонезійській мові.

Західна Футуна-Аніва hkano «тіло», «плоть», «сутність» (традиційно найважливіший аспект самості) & «душа», «дух», «свідоме я», пор.: «[…] kaie uri tano hkano – «[…] але його тіло» VS «[…] tiona noh kano» – «його дух, розум (свідоме я»). Однак семема «душа/дух», що виникла внаслідок зміни місіонерами значення ata та hkano» (Dougherty 1983: 263).

Малагасійське tēna «тіло» вживається на позначення самого себе, оскільки в малагасійській мові немає зворотного займенника; пор. namòno tēna izy — він убив самого себе (Parker 1883: 40).

* * * * *

Матеріал, доступний для спостереження в деяких сучасних мовах інших сімей, лише підтверджує кореляцію між «тілом» & «людиною» та «особою» (Zalizniak et al.: https://datsemshift.ru/shift3666), однак відсутність даних про їхню історію та етимологію унеможливлює визначення напряму й ступеня давності семантичної еволюції. Це стосується таких мов: Cavineña (такананська сім’я), Yuwana або Hodi (генетично некласифікована мова), Otomi (ото-мангська мовна сім’я), Inanwatan (Suabo) та Warembori (трансновогвінейська мовна сім’я), Mikir (сино-тибетська мовна сім’я), She (хмонг-м’єнська, або мяо-яоська, мовна сім’я), Yaminahua (паноська мовна сім’я).

5. РЕЗУЛЬТАТИ (СИНТЕЗ І КОМЕНТАРІ)

5.1. Розглянутий матеріал дає змогу виокремити три важливі особливості. Зокрема, до них належать:

A) Лексеми з етимологічними значеннями «тіло (загалом)» і «корпус (загалом)» є закономірною основою для розвитку семем «душа», «самість», «особа» та менш частих випадків, коли ці вторинні семеми виникають у

Straipsniai / Articles

187

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

слів, що позначають «шию», «горло», «голову» або «серце». Можлива причина (міфологічне підґрунтя) семантичної деривації «серце» → «душа» полягає в архаїчному уявленні про серце як осередок душі або почуттів, пор. латинське pectus «груди», «серце» & «душа», а також наведені вище вайнахські, афроазійські (тігре) приклади та найближчу аналогію в мандо sondomme «серце як осередок почуттів», «мужність» (Vydrin 1997: 234).

B) Жоден із наведених прикладів не має повної парадигми значень; вони демонструють лакуни в семантичній структурі. Описану картину подано в таблиці в найзагальнішій формі.

Однак ми можемо впевнено говорити про універсальність таких типів семантичного розвитку, як (1) «тіло» → «сам», «особа» або «тіло» → «сам» → «особа»; (2) «тіло» → «сам», [«особа»], «власний»; (3) «тіло» → «душа», «особа» (моделі 2 і 3 представлені в мовах трьох мовних родин); (4) «тіло» & «особа». Усі вони виявляються варіантними реалізаціями

188

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

єдиного зразка семантичної деривації (пор. Geeraerts 1997: 23–24), відмінність між якими зумовлена граматичними (морфолого-синтаксичними) та культурними (світоглядними) умовами функціонування лексем із зазначеним набором значень. Про локальні прояви цього зразка ([«тіло», «мертве тіло» → «безтілесна душа», «душа»]; [«тіло» → «(безтілесна) душа» → «особа»]; [«тіло» → «живе (дихаюче) тіло» → «душа», «дух» / «особа», «сам»]; [«тіло (= головна частина істоти)» → «сам (= власне тіло)», «особа», «душа»] тощо) див. вище.

Щодо низької частотності прикладів семантичної деривації «тіло» → «душа», «дух» (що не заперечує того факту, що вона представлена в мовах кількох родин), то цей стан частково можна пояснити реалізацією значення «душа» у спеціальних сакральних термінах, тому не було потреби переносити «душу» на інші слова. Але цей висновок потребує перевірки за даними писемних пам’яток.

C) Відсутність значення «сам» у семантичному діапазоні деяких аналізованих слів можна пояснити обмеженнями, закладеними в самій системі мови. Зокрема, займенник «сам» міг виникнути й надалі існувати лише в межах спеціального граматичного класу слів із власною морфологією, тому жодна інша лексема з іншої граматичної парадигми (іменник, числівник), що має інші формальні ознаки, не могла породити відповідну займенникову семантику. Наприклад, така картина засвідчена у вайнахських мовах, де сам може виникати лише в парадигмі займенників і ніколи серед іменників, пор. тут: займенник «сам» сӧ (1-ша особа, однина), хьӧ (2-га особа), шуӓ (3-тя особа), вай–вашу (1-ша особа, множина), шайна (2-га особа), цӀара шваши (3-тя особа) & іменник «душа», «дух» дог, са, «тіло» дегӀ (Karasaev, Maciev, 1978: 146, 147, 552, 615). Отже, семема «сам» може виникнути в іменнику лише за умови відсутності прямої залежності займенникового значення від форми, яка пов’язує семантику з певним граматичним класом слів. Система мови принаймні допускає дві умови, за яких слова, що позначають тіло або його частини, розвивають семеми «сам» і «я сам»: 1) у певному контексті; 2) як частина складених слів (див. нижче).

5.2. Коментарі щодо специфічного взаємозв’язку між «тілом» & «особою», «душею» та «самим собою». Як показано вище, розглянута семантична кореляція засвідчена в багатьох мовах. Залишаючи осторонь значення «стебло рослини» як вторинні (похідні від первинних «тіло», «corpus»), дослідник має приділити особливу увагу іншим значенням. Передусім можна зробити висновок, що вторинні значення «сам», «власний», «особа», «душа» щодо «тіла», «corpus» і «стовбура», а також звернення до даних словникових статей, текстів, етимології та реконструкції (див. вище) це підтверджують. Отже, можна констатувати семантичний універсальний зсув, але яким є його механізм?

Straipsniai / Articles

189

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

A) Семантичний аспект. Його семантичною основою (у деяких випадках), імовірно, було сприйняття тіла як головної частини людської істоти, тому «тіло» або «голова» → «особа», «сам»; «тіло» → «сам» → «особа». Варіантний розвиток для «душі»: «живе (тіло)» і далі — «одухотворене» → «душа».

Якщо в наборі значень лексеми представлені «сам» і «особа», то в більшості випадків «особа» є вторинною щодо «сам», оскільки «сам» виник у тілі, коли воно вживається у значенні «чиєсь тіло» = «я сам» (пор. також «тіло» → «чийсь власний», «власний» = «власне тіло»), а потім «особа», «людина» виникли внаслідок «відчуження» (абстрагування) від «займенникового» контексту.

Безпосередній перехід «тіло» → «особа», «людина» ґрунтується на синекдосі, як у випадку російського тело «тіло» та вторинного значення «особа», «людина».

B) Морфологічний чинник. У деяких мовах перехід «тіло» → «сам» відбувся в певних граматичних формах іменника тіло, де саме умови (граматична семантика) спричинили його. Отже, семантичний механізм «сам» ← «тіло» ґрунтується на морфологічній модифікації слів зі значенням «тіло». Приклади цього можна проілюструвати даними: (1) пашайського tānek як зворотної присвійної форми до tān «тіло»; (2) угорської мови, де зворотно-підсилювальний займенник self утворився від іменника mag «тіло» + відповідні особово-присвійні суфікси; (3) gari «тіло» в мові бежа, яке перетворюється на «сам» завдяки додаванню присвійного суфікса; (4) монгольських мов, де биеpa «особисто» = «тілом», тобто іменник із показником орудного відмінка -pa; биеpeнä «на собі» = «на його тілі» — форма місцевого відмінка з показником -pe & показником зворотної присвійності -нä. Отже, тут семантика «сам», «я сам» розвинулася у відмінкових формах зі значенням «тілом» (→ «особисто» → «я сам», «сам»), «на його тілі» (→ «на собі», «сам»), а також в іменнику тіло, розширеному особово-присвійними суфіксами («тіло» → «моє, його тіло» → «я сам» тощо).

C) Чинник композиції основи. У деяких прикладах лексема тіло набула семем «сам», «я сам» у межах словосполучень, які згодом перетворилися на складні слова. Тобто сполучення слів із тілом згорнулися в лексичний композит, де значення «тіло» нейтралізувалося, як і «я сам», пор. авестійське tanu.kərata прикм. «зроблений власноруч». Давньоіндійське tanū-kṛt «створений самим собою». Подібна ситуація представлена в угорській мові (див. вище), де «тіло» було нейтралізоване в займенникових дериватах.

За тих самих умов семантика «особа» з’являється в тілі: зокрема, у давньоіндійському tanū вона також постає в складі складних слів tanū-kṛt «той, хто формує особу», tanū-pāna «захист особи».

D) Синтаксичні умови. Значення «сам», «я сам», «(чийсь) власний» у тілі з’являються внаслідок його вживання в реченні як зворотного займенника або як слова, функціонально близького до зворотних і присвійних займенників. Займенниковий

190

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

вживання тіла як такого спочатку ґрунтувалося на таких словосполученнях, як авестійське xᵛaxīiāi tanuiiē «його власне тіло», давньоіндійське svāyā tanuā «власне тіло» тощо. Інші приклади спорадично трапляються в середньоіранських, сучасних іранських (осетинській) мовах, а також у тюркських, монгольських, тунгусо-маньчжурських, чукотсько-камчатських та інших мовах. Пор. могеган-пекотське –ahak «тіло», яке змінило свій граматичний статус, інтегрувавшись до складу полісинтетичної конструкції тощо. Потім тіло у займенниковій функції замінило подібні конструкції.

Умови виникнення значення «сам» у тіла

E) Фактор «нульової семантичної кореляції». Однак існують мови, у яких описаний вище семантичний зсув неможливий. Особливо привертають нашу увагу такі лексеми в мовах Африки, як руандійське umu-biri «тіло», кінга emi-hano «тіла» (Toporova 2000: 28, 29), пулаар-фульфульде (фула) ter-gal «тіло», ter-de «частини тіла» (Koval’ 2000: 223), bandu «тіло», серерське fo baal ol «тіло», волоф yar W «тіло» ~ серерське njer/cer «тіло» (Pozdniakov 1993: 40, 101), пулаар-фульфульде fitan-du «душа», pital-i «душі» (Koval’ 2000: 162: з посиланням на Edward Sapir). Слова на позначення «тіла» і «душі» тут належать до різних семантичних класів: «активного класу» (класу активних об’єктів, активних назв) та «пасивного класу» (класу пасивних об’єктів, пасивних назв) тощо. Закони цих класів не дозволяють утворювати значення одного класу в межах інших класів. Іншими словами, семантична деривація тут дуже суворо регламентована й відрізняється від інших досліджуваних мов, де виникнення нового значення можливе завдяки ширшому спектру культурних (релігійних, поетичних

Straipsniai / Articles

191

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

та інших) асоціацій із більш вільним, гнучким характером відношень між значеннями.

6. ВИСНОВКИ

1. Лексика, проаналізована в цьому дослідженні, надає достатньо ілюстрацій універсальності моделі семантичної деривації, реалізованої в різних мовах найширшої географії (приклади з 11 мовних сімей!). Семантичні та граматичні закони цих мов створили умови для сукупності подібних семантичних зсувів, визначених як численні прояви цієї моделі. Множинність передбачає наявність кластера ланцюжків семантичних зсувів (див. вище), на основі якого моделюється семантична деривація.

2. Насправді ми маємо підстави стверджувати про напрям семантичної деривації «тіло» → «сам», «людина», «душа», оскільки «тіло» і «corpus» є первинними, що підтверджується етимологічними даними.

3. Відтворюваність розглянутої моделі в діахронії доводиться її представленістю в лексичній семантиці мов у різні періоди їхньої історії. Пізня семантична деривація в мовах, де її раніше не було зафіксовано, свідчить про типовість деяких семантичних структур мовного мислення.

4. Ми маємо справу з одним з універсальних семантичних зсувів, однак у межах цієї семантичної моделі його «технічний аспект» (умови та механізм) виникнення значень «душа», «людина», «особа» і «сам» може бути різним. Зокрема, причини породження цих семем визначаються особливостями картини світу, культурним тлом, особливостями морфологічної варіативності слів, їхньою функцією в реченні та словосполученнями, що виникли на основі відповідних комбінацій слів.

REFERENCES

Abaev Vasilij I. 1958: Абаев, Василий И. Историко-этимологический словарь осетинского языка [Istoriko-etimologičeskij slovar’ osetinskogo jazyka] 1, Москва, Ленинград: Издательство АН СССР [Moskva, Leningrad: Izdatel’stvo AN SSSR].

Abaev Vasilij I. 1973: Абаев, Василий И. Историко-этимологический словарь осетинского языка [Istoriko-etimologičeskij slovar’ osetinskogo jazyka] 2, Москва, Ленинград: Наука [Moskva, Leningrad: Nauka].

192

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

Abaev Vasilii I. 1979: Абаев, Василий И. Историко-этимологический словарь осетинского языка [Istoriko-ètimologičeskij slovar’ osetinskogo jazyka] 3, Москва, Ленинград: Наука [Moskva, Leningrad: Nauka].

Alieva Natal’ja F., Buj Kchan’ Tche 1999: Алиева, Наталья Ф., Буй, Кханъ Тхе. Язык чам. Устные говоры восточного диалекта [Jazyk čam. Ustnye govory vostočnogo dialekta]. Санкт-Петербург: Петербургское востоковедение [Sankt-Peterburg: Peterburgskoe vostokovedenie].

AT – The State of the Material: algonquian texts, available online, 2011. Available at: https://web.archive.org/web/20120606165553/http://people.umass.edu/aef6000/Texts/AlAlgonqui/Massachusett/Alia/Trmbll.pdf [retrieved 02.05.2024].

Avdoev Teimuraz V. 2017: Авдоев, Теймураз В. Езидско-русский словарь [Ezidsko-russkij slovar’] (Ferhengoke Êzdîkî-Rûsî), ч. 1: Лексический словарь [č. 1: Leksičeskij slovar’], Калининград: Апокриф [Kaliningrad: Apokrif].

Bailey Harold W. 1943: Zoroastrian Problems in the Ninth-Century Books, Oxford: Clarendon Press.

Bartholomae Christian 1904: Altiranisches Wörterbuch, Strassburg: Verlag von Karl J. Trübner.

Beekes Robert S. P. 2010: Etymological Dictionary of Greek, with the assist. of L. van Beek, Leiden, Boston: Brill.

Belova Anna G. 2012: Белова, Анна Г. Этимологический словарь древнеарабской лексики (на материале избранных текстов доисламской поэзии) [Ètimologičeskij slovar’ drevnearabskoj leksiki (na materiale izbrannych tekstov doislamskoj poèzii)], вып. 1 [вып. 1], Москва: Институт востоковедения РАН [Moskva: Institut vostokovedenija RAN].

Benzing Johannes 1983: Chwaresmischer Wortindex, mit einer Einleitung von H. Humbach, hrsg. von Z. Taraf, Wiesbaden: Otto Harrassowitz.

Blažek Václav 2020: An Excerpt from the Comparative and Etymological Dictionary of Beja: Anatomical Lexicon. – Folia Orientalia 57, 25–125.

Blust Robert, Trussel Stephen 2013: The Austronesian Comparative Dictionary, web edition. Available at: https://www.trussel2.com/ACD/ [retrieved 03.05.2024].

Bogoras Waldemar 1917: Publications of the American Ethnological Society 5: Koryak Texts, ed. by F. Boas, Leyden: Brill.

BPG – Wedekind Klaus, Wedekind Charlotte, Abuzeinab Musa. Beja Pedagogical Grammar, Aswan 2004 – Asmara 2005.

Straipsniai / Articles

193

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

Buck Carl D. 1949: A Dictionary of Selected Synonyms in the Principal Indo-European Languages: A Contribution to the History of Ideas, Chicago: University of Chicago Press.

Budagov Ruben A. 1963: Будaгов, Рубен А. Сравнительно-семасиологические исследования (романские языки) [Sravnitelʹno-semasiologičeskie issledovanija (romansкие jazyki)], Москва: МГУ [Moskva: MGU].

Burrow Thomas, Emeneau Murray B. 1984: A Dravidian Etymological Dictionary, ^2nd edition, Oxford: Clarendon Press.

Cabolov Ruslan L. 2010: Цаболов, Руслан Л. Этимологический словарь курдского языка [Ėtimologičeskij slovarʹ kurdskogo jazyka] 2 (N–Z), ред. Д. Н. Ушаков [red. D. N. Ušakov], Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura].

ChD – Cheyenne Dictionary, available online. Available at: https://www.cheyennelanguage.org/dictionary/index.html [retrieved 28.05.2024].

Cinсius Vera I., ed., 1975: Цинциус, Вера И., ред. Сравнительный словарь тунгусо-маньчжурских языков: материалы к этимологическому словарю [Sravnitelʹnyj slovarʹ tunguso-mančžurskich jazykov: materialy k ėtimologičeskomu slovarʹju] 1 (А–Н), составители В. А. Горцевская, В. Д. Колесникова, О. А. Константинова, К. А. Новикова, Т. И. Петрова, В. И. Цинциус, Т. Г. Бугаева [sostaviteli V. A. Gorcevskaja, V. D. Kolesnikova, O. A. Konstantinova, K. A. Novikova, T. I. Petrova, V. I. Cincius], Ленинград: Наука [Leningrad: Nauka].

Clauson Gerard 1972: An Etymological Dictionary of Pre-Thirteenth-Century Turkish, Oxford: Clarendon Press.

Cohen David 1970: Dictionnaire des racines sémitiques ou attestées dans les langues sémitiques, comprenant un fichier comparative de J. Cantineau, Paris, La Haye: Mouton & Co.

Cowell Andrew, Moss Alonzo Sr. et al. 2012: Dictionary of the Arapaho Language, 4th edition, Wyoming: University Press of Colorado.

Dalʹ Vladimir I. 1989: Даль, Владимир И. Пословицы русского народа [Poslovicy russkogo naroda] 1, Москва: Художественная литература [Moskva: Chudožestvennaja literatura].

Dešeriev Junus D. 1963: Дешериев, Юнус Д. Сравнительно-историческая грамматика нахских языков и проблемы происхождения и исторического развития горских кавказских народов [Sravnitelʹno-istor ičeskaja grammatika nachskich jazykov i problemy proischoždenija i istoričeskogo razvitija gorskich kavkazskich narodov], Грозный: Чечено-ингушское книжное издательство [Groznyj: Čečeno-ingušskoe knižnoe izdatelʹstvo].

194

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

D o R e C o – Language Documentation Reference Corpus. Language: Arapaho. Available at: https://doreco.huma-num.fr/languages/arap1274 [retrieved 28.05.2024].

D o u g h e r t y J a n e t W. D. 1983: West Futuna-Aniwa: An Introduction to a Polynesian Outlier Language, Berkeley, Los Angeles, London: University of California Press Publications in Linguistics 102.

D T S – Древнетюркский словарь [Drevnetjurkskij slovar’], редакторы В. М. Наделяев, Д. М. Насилов, Э. Р. Тенишев, А. М. Щербак [redaktory V. M. Nadeliaev, D. M. Nasilov, Ė. R. Tenišev, A. M. Ščerbak], Ленинград: Наука Ленинградское отделение [Leningrad: Nauka Leningradskoe otdelenie], 1969.

D u r k i n - M e i s t e r e r n s t D e s m o n d 2004: Dictionary of Manichaean Middle Persian and Parthian, Corpus Fontium Manichaeorum Subsidia: Dictionary of Manichaean Texts 3: Texts from Central Asia and China, Part 1, Turnhout: Brepols.

D v o r e c k i j J o s i f C h., c o m p., 1958: Дворецкий, Иосиф Х., сост. Древнегреческо-русский словарь [Drevnegrečesko-russkij slovar’] 2, ред. С. И. Соболевский [red. S. I. Sobolevskij], с прил. грамматики, сост. С. И. Соболевским [s pril. grammatiki, sost. S. I. Sobolevskim], Москва: ГИС [Moskva: GIS].

D v o r e c k i j J o s i f C h. 1976: Дворецкий, Иосиф Х. Латинско-русский словарь [Latinsko-russkij slovar’], ред. К. Н. Яблонская, Г. А. Барышева [red. K. N. Jablonskaja, G. A. Baryševa], издание 2-е, переработ. и доп. [izdanie 2-e, pererabot. i dop.], Москва: Русский язык [Moskva: Russkij jazyk].

È d e l ’ m a n D ž o j I. 2008: Эдельман, Джой И. Хорезмийский язык [Chorezmijskij jazyk]. – Основы иранского языкознания: среднеиранские и новоиранские языки [Osnovy iranskogo jazykoznanija: sredneiranskie i novoiranskie jazyki], отв. ред. В. А. Ефимов [otv. red. V. A. Efimov], редколлегия М. Н. Боголюбов, В. А. Ефимов, Д. И. Эдельман [redkollegija M. N. Bogol’jubov, V. A. Efimov, D. I. Èdel’man], Москва: Издательская фирма «Восточная литература» РАН [Moskva: Izdatel’skaja firma “Vostočnaja literatura” RAN], 6–60.

E S S J X X I I – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 22 (*naděliti – *narodъ), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1995.

F i e l d i n g S t e p h a n i e 2006: A Modern Mohegan Dictionary. For the Council of Elders, reviewed by the Cultural and Community Programs Department. Available at: https://ja902904.us.archive.org/16/items/mohegan-dictionary/MoheganDictionary.pdf.

F o r c e l l i n i E g i d i o, G e s n e r J o h a n, B a i l e y J a m e s 1828: Totius latinitatis lexicon 1, red. J. Bailey, Londini: sumptibus Baldwin et Cradock.

Straipsniai / Articles

195

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

Geeraerts Dirk 1997: Diachronic Prototype Semantics: A Contribution to Historical Lexicology, Ser. Oxford Studies in Lexicography and Lexicology, Oxford: Clarendon Press.

Geeraerts Dirk 2010: Theories of Lexical Semantics, New York: Oxford University Press.

Gharib Badrozaman 1995: Sogdian Dictionary: Sogdian–Persian–English, Tehran: Farhangan Publications.

Haenisch Erich 1952: Sino–Mongolische Dokumente vom Ende des 14. Jahrhunderts, Ser. Abhandlungen der Deutschen Akademie der Wissenschaften zu Berlin, Klasse für Sprachen, Literatur und Kunst Jahrg. 1953, 3; 1954, 2. Deutsche Akademie der Wissenschaften zu Berlin. Klasse für Sprachen, Literatur und Kunst. Abhandlungen; 1953, 3, etc. Berlin: Akademie Verlag.

Hinz Walther 1973: Neue Wege im Altpersischen, Wiesbaden: Otto Harrassowitz.

Homeri 1920: Opera, Tomvs 1, Iliadis Libros I–XII Continens, eds. D. B. Munro, T. W. Allen, Ser. Scriptorum classicorum bibliotheca Oxoniensis, Oxford: Oxford University Press.

Index 2011: Index of /pdf/Books/Linguistics/Mega linguistics pack/Caucasian/. Available at: https://theswissbay.ch/pdf/Books/Linguistics/Mega%20linguistics%20pack/Caucasian/ [retrieved 01.05.2024].

Karasaev Aisaš T., Maciev Achmet G. 1978: Карасаев, Айсаш Т., Мациев, Ахмет Т. Русско–чеченский словарь [Russko–čečenskij slovarʹ], отв. ред. И. Ю. Алироев [otv. red. I. J. Aliroev], ред. А. Т. Карасаев, А. Д. Тимаев, Я. У. Эсхаджиев [red. A. T. Karasaev, A. D. Timaev, J. U. Èschadžiev], эл. версия [ěl. versija], Москва: Русский язык [Moskva: Russkij jazyk].

Kloekhorst Alwin 2008: Etymological Dictionary of the Hittite Inherited Lexicon, Ser. Leiden Indo–European Etymological Dictionary, 5, Leiden, Boston: Brill.

Kluge Friedrich 2002: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, bearb. von E. Seebold, 24., durchges. und erw. Aufl., Berlin, New York: Walter de Gruyter.

Kogan Anton I. 2005: Коган, Антон И. Дардыские языки. Генетическая характеристика [Dardskie jazyki. Genetičeskaja charakteristika], Москва: Издательская фирма «Восточная литература» РАН [Moskva: Izdatelʹskaja firma “Vostočnaja literatura” RAN].

Korigodskij Robert N. 1990: Коригодский, Роберт Н. Большой индоенизийско–русский словарь [Bolʹšoj indonezijsko–russkij slovarʹ] 1 (A–L), Москва: Русский язык [Moskva: Russkij jazyk].

196

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

K o v a l ’ A n t o n i n a I. 2000: Коваль, Антонина И. Морфемика пулaр-фульфульде [Morfemika pular–ful’ful’de]. – Основы африканского языкознания: морфемика, морфонология [Osnovu afrikan̄skogo jaz̄ykoznanija: morfemika, morfonologija], отв. ред. В. А. Виноградов [otv. red. V. A. Vinogradov], Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura], 103–290.

K r i s h n a m u r t i B h a d r i r a j u 2003: The Dravidian languages, Ser. Cambridge Language Surveys, Cambridge: Cambridge University Press.

L a m b d i n T h o m a s O. 1978: Introduction to Classical Ethiopic (Ge’ez), Ser. Harvard Semitic series, 24, Missoula, Montana: Scholars Press.

L e h r R a c h e l 2014: A Descriptive Grammar of Pashai: The Language and Speech Community of Darrai Nur: A dissertation submitted to the faculty of the division of the humanities in candidacy for the degree of Doctor of Philosophy, Chicago, Illinois.

L e m a n W a y n e 2011: A Reference Grammar of the Cheyenne Language, 4^th edition, Raleigh: Lulu Press.

L e s l a u W o l f 1987: Comparative Dictionary of Ge’ez (Classical Ethiopic) – Ge’ez-English, English-Ge’ez, with an Index of the Semitic Roots, reprinted, Wiesbaden: Otto Harrassowitz Verlag.

L y r i c s T r a n s l a t e 2024: Kur tu jāsi, bālelini. Available at: https://lyricstranslate.com/en/kur-tu-j%C4%81si-b%C4%81leli%C5%86i-where-will-you-ride-brother.html.

L i v š i c V l a d i m i r A. 1962: Лившиц, Владимир А. Согдийские документы с горы Муг. Чтение, перевод, комментарий [Sogdijskie dokumenty s gory Mug. Čtenie, perevod, kommentarij], вып. 2: Юридические документы и письма [vyp. 2: Juridičeskie dokumenty i pis’ma], Москва: Издательство восточной литературы [Moskva: Izdatel’stvo vostočnoj literatury].

M a c K e n z i e D a v i d N. 1986: A Concise Pahlavi Dictionary, reprinted (with corrections), Oxford: Oxford University Press.

M a j t i n s k a j a K l a r a E. 1976: Майтинская, Клара Е. Венгерский язык [Vengerskij jazyk]. – Основы финно-угорского языкознания. Марийский, пермские и угорские языки [Osnovu finno-ugorskogo jazykoznanija. Marijskij, permskie i ugorskie jazyki], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 342–414.

M a j z e l ’ S o l o m o n S. 1983: Майзель, Соломон С. Пути развития корневого фонда семитских языков [Puti razvitija kornevogo fonda semitskich jazykov], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Straipsniai / Articles

197

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

Martin Samuel E. 1961: Dagur Mongolian Grammar, Texts, and Lexicon, Based on the Speech of Peter Onon, Indiana University Publications, Ser. Uralic and Altaic Series, 4, Bloomington: Indiana University; The Hague: Mouton & Co.

Mayhew Anthony L., Skeat Walter W. 1888: A Concise Dictionary of Middle English from A.D. 1150 to 1580, Oxford: Clarendon Press.

Mayrhofer Manfred 1956: Kurzgefaßtes etymologisches Wörterbuch des Altindischen 1 (A–TH), Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

Mayrhofer Manfred 1992: Etymologisches Wörterbuch des Altindoarischen 1, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

MD – Menominee Dictionary: English–Menominee, available online. Available at: https://web.archive.org/web/20200712174150/https://static1.squarespace.com/static/53129cd4e4eb06c7ef09b071b/t/53271601e4b055350d944f15/1395070465326/Menominee+Dictionary+English-Menominee.pdf.

Mikina Olena H. 2009: Мікіна, Олена Г. Про унікальність та закономірність у семантичній еволюції [Pro unikal’nist’ ta zakonomirnist’ u semantyčnij evoljuciji]. – Вісник донецького національного університету [Visnyk donec’koho nacional’noho universytetu], сер. В: Гуманітарні науки [ser. B: Gumanitarni nauky] 1, 59–63.

Mikina Olena G. 2012: Мікіна, Олена Г. Історико-семасіологічне дослідження латинських і романських дієслів мовлення на індоєвропейському фоні [Istoryko-semasiologične doslidžennja latyns’kych i romans’kych diěsliv movlennia na indoěvropejs’komu foni], Донецьк: Юго-Восток [Donec’k: Yugo-Vostok].

Mikina Olena H. 2020: Мікіна, Олена Г. Еволюція від ‘рахувати’ до ‘розповідати’ як семантична універсалія [Evoljucija vid ‘rachuvaty’ do ‘rozpovidaty’ jak semantyčna universalia]. – Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського [Včeni zapysky TNU imeni V. I. Vernads’koho], сер. Філологія. Соціальні комунікації [ser. Filolohija. Social’ni komunikaciji] 31(70), 1/3, 115–119.

Mikina Olena H. 2022: Мікіна, Олена Г. Історія латинського дієслова inquam, inquīt як підтвердження семантичної універсалії [Istorija latyns’koho diěslova inquam, inquīt jak pidtverdžennia semantyčnoji universalii]. – Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського [Včeni zapysky TNU imeni V. I. Vernads’koho], [Včeni zapysky TNU imeni V. I. Vernads’koho], сер. Філологія. Журналістика [ser. Filolohija. Žurnalistyka] 33(72), 4/2, 19–24.

Monier-Williams Monier 2002: A Sanskrit–English Dictionary: Etymologically and Philologically Arranged with Special Reference to Cognate Indo-European Languages, ed. E. Leumenn, 2ⁿᵈ edition, Delhi: Munshiram Manoharlal.

198

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

Mudrak Oleg A. 2000: Мудрак, Олег А. Этимологический словарь чукотско-камчатских языков [Ètimologičeskij slovar’ čukotsko-kamčatskich jazykov], Москва: Языки русской культуры [Moskva: Jazyki russkoj kul’tury].

Nerlich Brigitte 1992: Semantic Theories in Europe 1830–1930. From Etymology to Contextuality, Ser. Amsterdam studies in the theory and history of linguistic science. Studies in the history of the language sciences, 59, Amsterdam Philadelphia: J. Benjamins Co.

Nyberg Henrik S. 1974: A Manual of Pahlavi, Part 2: Ideograms, Glossary, Abbreviations, Index, Grammatical Survey, Corrigenda to Part 1, Wiesbaden: Otto Harrassowitz.

Orel Vladimir E., Stolbova Olga V. 1994: Hamito-Semitic Etymological Dictionary: Materials for a Reconstruction. Ser. Handbook of Oriental Studies, Sec. 1: The Near and Middle East, 18, Leiden, New York, Köln: Brill.

Ovidius 1984: Metamorphoses: in Two Volumes, translated by F. J. Miller, revised by G. P. Goold, Cambridge: Harvard University Press.

Parker G. W. 1883: A Concise Grammar of the Malagasy Language 4, ed. R. Rost, Trübner’s collection of simplified grammars, London: Trübner & Co., 57 and 59, Ludgate Hill.

Pokrovskij Michail M. 1895: Покровский, Михаил М. Семиасиологические исследования в области древних языков [Semasiologičeskie issledovanija v oblasti drevnich jazykov], Москва: Университетская типография [Moskva: Universitetskaja tipografija].

Pozdniakov Konstantin I. 1993: Поздняков, Константин И. Сравнительная грамматика атлантических языков. Именные классы и фоно-морфология [Sravnitel’naja grammatika atlantičeskich jazykov. Imennye klassy i fono-morfologija], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Rastorgueva Vera S., Èdel’man Džoj I. 2007: Расторгуева, Вера С., Эдельман, Джой И. Этимологический словарь иранских языков [Ètimologičeskij slovar’ iranskich jazykov] 3 (F–H), Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura].

Rubinčik Jurij A. 1970: Рубинчик, Юрий А. Персидско-русский словарь [Persidsko-russkij slovar’] 1, Москва: Русский язык [Moskva: Russkij jazyk].

Sadovski Velizar 2017: The lexicon of Iranian. – Handbook of Comparative and Historical Indo-European Linguistics. HSK 41.1, ed. by J. Klein, B. Joseph, M. Fritz, in cooperation with M. Wenthe, Berlin, Boston: De Gruyter Mouton, 566–598.

Straipsniai / Articles

199

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

Sanžeev Garma D. 1953: Санжеев, Гарма Д. Сравнительная грамматика монгольских языков [Sravnitel’naja grammatika mongol’skich jazykov] 1, Москва: АН СССР [Moskva: AN SSSR].

Schiffman Harold F. 1999: A Reference Grammar of Spoken Tamil, Cambridge: Cambridge University Press.

Schuster-Šewc Heinz 1975: Modellierung semantischer Prozesse und Etymologie. – Slawische Wortstudien, Sammelband des internationalen Symposiums zur etymologischen und historischen Erforschung des slawischen Wortschatzes (Leipzig, 11–13.10.1972), Bautzen: Domowina-Verlag, 12–19.

Sevortian Èrvand V. 1978: Севортян, Эрванд В. Этимологический словарь тюркских языков. Общетюркские и межтюркские основы на букву «Б» [Ètimologičeskij slovar’ tjurkskich jazykov. Obščetjurkskie i mežtjurkskie osnovy na bukvu “B”] 2, Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Simonov Michail D., Kjalundzjuga Valentina T. 1998: Симонов Михаил Д., Кялюндзюга Валентина Т. Словарь узбекского языка (хорский диалект) [Slovar’ udëgejskogo jazyka (chorskij dialekt)] 1, Стеншев: Издание А. Маевича [Stenšev: Izdanie A. Maeviča].

Skjærvø Prods O. 2018: An Introduction to Old Avestan, 3^rd version, unpublished, available online. Available at: https://www.academia.edu/72414767/Old_Avestan_Primer [retrieved 03.05.2024].

Sophocles Evangelinos A. 1900: Greek Lexicon of the Roman and Byzantine Periods (From BC 146 to A–D 1100), New York: Charles Scribner’s Sons.

Starostin Sergei A., Dybo Anna V., Mudrak Oleg A., eds., 2003: Etymological Dictionary of the Altaic Languages, Leiden: Brill.

Stern Gustaf 1964: Meaning and Change of Meaning. With Special Reference to the English Language, 2^nd edition, reprinted, Bloomington: Indiana University Press.

Takács Gábor 1999: Etymological Dictionary of Egyptian 1: A Phonological Introduction, Ser. Handbook of Oriental studies, Sec. 1: The Near and Middle East, 48, Leiden, Boston, Köln: Brill.

Tenišev Èdgem R. et al. 2001: Тенишев, Эдгем Р. и др. Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков. Лексика [Sravnitel’no-istoričeskaja grammatika tjurkskich jazykov. Leksika], 2-е изд., доп. [2-е izd., dop.], ред. коллегия А. В. Дыбо, И. В. Корniушин, Л. С. Левитская и др. [red. kollegija A. V. Dybo, I. V. Kormušin, L. S. Levitskaja i dr.], ред. тома Е. А. Поцелуевский [red. toma E. A. Poceluevskij], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

200

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

Tenišev Èdgem R. et al. 2006: Тенишев, Эдгем Р. и др. Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков. Пратюркский язык-основа. Картина мира пратюркского этноса по данным языка [Sravnitel’no-istorìčeskaja grammatika tiurkskikh jazykov. Pratïurkskij jazyk-osnova. Kartina mira pratiurkskogo ètnosa po dannym jazyka], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Tolstaja Svetlana M. 1997: Толстая, Светлана М. Из полесской обрядовой лексики: нашлось дитя [Iz polesskoj obrjadovoj leksiki: našlos’ ditja]. — Український діалектологічний збірник [Ukrajins’kyj dialektolohičnyj zbirnyk] 3, Київ: Довіра [Kyjiv: Dovira], 287–292.

Toporova Irina N. 2000: Топорова, Ирина Н. Морфемика и морфонология имени существительного в языках банту [Morfemika i morfonologija imeni suščestvitel’nogo v jazykach bantu]. — Основы африканского языкознания: морфемика, морфонология [Osnovy afrikanskogo jazykoznanija: morfemika, morfonologija], ред. В. А. Виноградов [red. V. A. Vinogradov], Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura], 9–45.

Traugott Elizabeth C. 1999: The Role of Pragmatics in a Theory of Semantic Change. — Pragmatics in 1998. Selected Papers from the 6th International Pragmatics Conference 2, ed. J. Verschueren, Antwerp: International Pragmatics Association, 93–102.

Traugott Elizabeth C., Dasher Richard B. 2002: Regularity In Semantic Change, Ser. Cambridge Studies in Linguistics, 97, Cambridge: Cambridge University Press.

Trubačìov Oleg N. 1964: Трубачёв, Олег Н. «Молчать» и «таять». О необходимости семасиологического словаря нового типа [“Molčat’” i “tajat’”. O neobchodimosti semasiologičeskogo slovarja novogo tipa]. — Проблемы индоевропейского языкознания. Этюды по сравнительно-исторической грамматике индоевропейских языков [Problemy indoevropejskogo jazykoznanija. Ètjudy po sravnitel’no-istoričeskoj grammatike indoevropejskich jazykov], отв. ред. В. Н. Топоров [otv. red. V. N. Toporov], Москва: АН СССР [Moskva: AN SSSR], 100–105.

de Vaan Michiel 2008: Etymological Dictionary of Latin and the other Italic Languages, Leiden, Boston: Brill.

Vladimircov Boris J. 1989: Владимирцов, Борис Я. Сравнительная грамматика монгольского письменного языка и халхаского наречия. Введение и фонетика [Sravnitel’naja grammatika mongol’skogo pis’mennogo jazyka i chalchaskogo narečija. Vvedenie i fonetika], 2-е изд. [2-e izd.], Москва: Главная редакция восточной литературы изд. «Наука» [Moskva: Glavnaja redakcija vostočnoj literatury izd. “Nauka”].

Straipsniai / Articles

201

ALEXANDER I. ILIADI, ILONA M. DERIK

Vydrin Valentin F. 1997: Выдрин, Валентин Ф. Следы именной классификации в языках манде [Sledy imennoj klassifikacii v jazykach mande]. – Основы африканского языкознания. Именные категории [Osnovy afrikanskogo jazykoznania. Imennye kategorii], ред. В. А. Виноградов [red. V. A. Vinogradov], Москва: Аспект Пресс [Moskva: Aspekt Press].

Zalizniak Anna A. 2009: Зализняк, Анна А. О понятии семантического перехода [O ponjatii semantičeskogo perechoda]. – Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии: по материалам ежегодной Международной конференции «Диалог 2009» [Kompiuternaja lingvistika i intellektual’nye technologii: po materialam ežegodnoj, Meždunarodnoj konferencii “Dialog 2009”] 8(15), 107–111.

Zalizniak Anna A. 2013: Зализняк, Анна А. Русская семантика в типологической перспективе [Russkaja semantika v tipologičeskoj perspektive], сер. [ser.] Studia philologica, Москва: Языки славянской культуры [Moskva: Jazyki slavjanskoj kul’tury].

Zalizniak Anna A. 2018: The Catalogue of Semantic Shifts: 20 Years Later. – Russian Journal of Linguistics 22(4), 770–787.

Zalizniak Anna A. et al.: The Catalogue of Semantic Shifts. Available at: https://datsemshift.ru/shifts [retrieved 04.05.2024].

Žukova Alevtina N. 1990: Жукова, Алевтина Н. Словарь корякско-русский и русско-корякский – около 4000 слов [Slovar’ koriaksko-russkij i rus­sko-koriakskij – okolo 4000 slov]: пособие для учащихся начальной школы [posobie dlia učaščichsja načal’noj školy], 2-е изд. дораб. [2-e izd. dorab.], Ленинград: Просвещение, Ленингр. отд-ние [Leningrad: Prosveščenie, Leningr. otd-nie].

Semantinės dinamikos universalumas: nuo ‘kūno’ iki ‘asmens’, ‘savasties’, ‘sielos’

SANTRAUKA

Somatinių žodžių, reiškiančių ‘kūnas’ arba ‘kūno dalis’, stebėjimas vienuol nąkoje genetiškai skirtingų šeimų kalbose atskleidžia įdomią tokių žodžių sememų koreliaciją. Visų pirma, kontekstai, kuriuose somatizmai pateikiami, be kita ko, būtinai parodo, kad jie vartojami kaip ‘asmuo, žmogus’, ‘aš, savastis’ ir ‘siela, dvasia’. Toks sememų santykio dėsningumas vargu ar yra atsitiktinis, o semantinė-tipologinė analizė, atlikta atsižvelgiant į etimologijos ir lingvistinio modeliavimo duomenis, suteikia rimtų priežasčių manyti, kad tokie gausūs

202

Acta Linguistica Lithuanica XC

Universality in Semantic Dynamics: from ‘body’ to ‘person’, ‘self’, ‘soul’

atvejai atskleidžia universalios semantinės kalbinio mąstymo struktūros apraiškas. Šią struktūrą galima apibrėžti kaip semantinio darinio tipą, perteikiamą semantinių poslinkių grandinėmis: [‘kūnas’ → ‘siela’], [‘kūnas’ → ‘asmenybė’, ‘žmogus’], [‘kūnas’ → ‘sava?stis’ → ‘aš pats’], [‘kūnas’ → ‘sava?stis’ → ‘asmenybė’ → ‘žmogus’]. Kartu jie sudaro daugiamatį semantikos kūrimo modelį su vienu vektoriumi. Galima daryti prielaidą, kad modelis neapsiriboja tam tikru kalbos istorijos laikotarpiu, bet yra atkuriamas diachroniškai dėl jo vaizdavimo skirtinguose sinchroniniuose pjūviuose.

Šio tipo semantinio darinio realizavimo niuansai visiškai priklauso nuo sąlygų (veiksnių) visumos – semantinio, morfologinio, kamieno komponavimo ir sintaksinio veiksnio.

Nagrinėjamas semantinės darybos tipas būdingas ne tik afrikiečių kalboms dėl specifinės jų semantinių santykių sistemos organizacijos pagal žodžių, priklausančių skirtingoms klasėms ‘aktyvus’ ir ‘pasyvus’, principą, todėl ‘aktyviajai’ klasei būdinga semema ‘siela’ negali būti įkūnyta leksemoje iš ‘pasyviosios’ klasės.

Įteikta 2024 m. gegužės 5 d.

ALEXANDER I. ILIADI ILONA M. DERIK

The State Institution “South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushinsky” 65020, Ukraine, Odessa 34, Staroporofrankivska Str. [email protected] [email protected]

Straipsniai / Articles

203