ĮVAI RENYBĖS

Kazimieras GAIVENIS

НАЗВИ ДЕЯКИХ РИБ

Може, і ми впіймаємо золоту рибку після всіх нещасть і воєн.

A. Baltakis

У морях, річках і озерах світу живе близько 21 тисячі видів риб. На одних людина зовсім не звертає уваги, бо вони крихітні (1–2 см) і непоказні. Інших боїться як вогню, знаючи, що їхні гострі зуби можуть смертельно поранити купальників або просто тих, хто опинився у воді. Забарвлення і форма третіх привертають погляд, тому людина тримає їх в акваріумах і милується ними. Четвертих — як уміє, ловить, солить, заморожує і кладе на пательні. Отже, ставлення людей до риб із давніх-давен неоднакове.

.. У прісних водах Литви живе близько 60 видів риб, а в Балтійському морі біля литовських берегів — ще близько 30 видів. Більшість наших риб — місцеві, деякі завезені й акліматизовані.

Найдавніші литовські назви риб — це давні індоєвропейські слова, наприклад: erškėtas, ešerys, karšis, lašiša, lydeka, lynas, menkė, plekšnė, ungurys, vėgėlė тощо. Характерна риса назв наших риб — синонімічність. Популярних риб називали принаймні кількома іменами, наприклад: gružlys (Gobio gobio) — kilbūkas, zablys, gūirė, gramzdė, kriaunys; kūoja (Rutilus rutilus) — mėkšras, brunšė; plākis (Blicca bjoerkna) — béržalpe, plėgždė, ykutis; raudė (Scardinius erythropthalmus) — raudonsp...

Оскільки вони схожі одна на одну, багато хто плутає і їхні назви. Наприклад, селіави (Coregonus albula) дуже схожі на сигів (Coregonus lavaretus). Крім того, остання риба дуже мінлива. Іхтіологи кажуть, що у водах Литви живуть щонайменше 4 форми сигів, наприклад: балтійський сиг, озерний сиг тощо. Найбільшого сига 1985 року було впіймано в Тау-

86

...рягне. Він важив 4,2 кг, мав 76 см завдовжки й був віком 1,4 року¹. J. Lyvinskis сига називав словом šalvė, а в «Сучасному словнику литовської мови» (1993) зазначено, що словом šalvis неточно називають щонайменше 4 риби: форель, сига, харіуса й жереха. Тим часом проф. T. Ivanauskas словами salava, šalava називав корюшок. Отже, назви риб доволі заплутані. Розібратися в них можуть лише фахівці.

Ще одна характерна особливість назв риб полягає в тому, що ми, литовці, утворили від назв риб відповідні дієслова, що означають їх ловити, наприклад: aukšliúoti, lydekauti, stintinėti, šapalaúti (šapalinėti) тощо. Для деяких інших мов, які нам краще відомі, таке словотворення не характерне. Наприклад, хоча в англійській мові конверсія дуже поширена (пор. the fish “zuvis” ir to fish “žvejoti”), англійці не сказали б to burbot “vėgėliauti”, а кажуть catch burbots. Навіть наші сусіди латиші не вміють сказати «ловити миня», а кажуть ķert vēdze-les.

Литовських прізвищ, утворених від назв риб, маємо також порівняно небагато, наприклад: Lydys, Lydekà, Lydekáitis, Lidekáuskis, Lidekávičius; Vėgėlė (ir Vėgelávičius); Karosas, Šapalas; Šalvìs (ir Šalvys); Kūjoja. Цікаво, що литовського прізвища Ešerys немає (принаймні в «Словнику литовських прізвищ» ми його не знаходимо), хоча ці риби в Литві — одні з найпопулярніших.

Корюшки (Osmerus eperlanus L.), за словами проф. V. Urbutis, колись були головною їжею тисяч людей, особливо найбідніших, на узбережжі Куршської затоки². Навесні ловити корюшку йшли всі. Поет E. Matuzevičius так пише про хід корюшки:

Такий уже звичай — нічого не зміниш, І байдуже, чи вітер, чи дощ: Навесні на першу риболовлю підеш — То будеш здоровий увесь рік³.

¹ V i r b i c k a s J. Lietuvos žuvys. V., 1986, P. 34.

² U r b u t i s V. Baltų etimologijos etuidai. V., 1991. P. 175.

³ M a t u z e v i č i u s E. Rinktiniai raštai. V., 1987. T. 1. P. 136.

87

Слово корюшка — германізм, а слово, уживане на сході, стинка — полонізм. Озерні корюшки, які зоологи називають озерними корюшками (Osmerus eperlanus m. relicta), надзвичайно апетитно пахнуть. Жителі Лабанора кажуть, що їхній запах нагадує свіжоквашені огірки. Північноморські велика корюшка не пахнуть. Після війни деякий час їх називали російським (насправді — фінським) словом мойва. Тепер для них створено назву стинтене.

У великому «Словнику литовської мови» біля слова селява наведено таке речення зі словника А. Юшки: «Селява — з білим оком, а гостроноса — з червоним». Отже, про яку червонооку родичку селяви говорив А. Юшка? З того самого словника видно, що словом smaila називали дві риби: верховодку й піскаря. На жаль, очі в жодної з них не червоні. Тож чи не називали словом smaila ще й третю рибу — червонооку, або зиежуле (Scardinius erythrophtalmus L.)? Її очі справді мають червону пляму у верхній частині. Щоправда, червоні очі також у плітки, або краснопірки (Rutilus rutilus L.). До речі, слово žiežulė («гніватися»), імовірно, теж використали для назви цієї риби через її червоні очі.

Буває, що молодь риб називають інакше, ніж дорослих особин. Наприклад, слово мінога — германізм. За словами проф. В. Урбутіса, «литовці, найімовірніше, запозичили цю назву — мабуть, через куршських литовців — з латиської мови». У термінології систематики слово мінога з’явилося порівняно недавно. Й. Елісона ще не вживав цього слова, а називав цю рибу словом семикрапкова (біля її голови є сім пар зябрових отворів, схожих на крапки). Мабуть, першим у термінології систематики риб слово мінога застосував проф. Т. Іванаускас. Річкову міногу (Lampetra fluviatilis L.) А. Юшка та Ф. Куршайтіс називали словом дев’ятиока. Очевидно, що вибір числа «дев’ять» у цьому разі мотивований лише переносним значенням, а саме: дев’ять — «багато» (пор. назву птаха дев’ятиголоса — Sylvia). Молодь міног називають словами гриза-вирба (гриза-вирбла), смегжерне та ін. Мотивація цих складних слів свідчить про те, що рибки люблять зариватися в річкове дно. Слово

‘ Urb u l i s V. Ten pat. P. 153.

88

вингіліс насправді означає не личинку міноги, а особину, яка ще не пройшла метаморфозу⁵. Вингіліси малих міног (Lampetra planeri) можуть навіть нереститися. Усі міноги — несампатичні, кровожерливі риби. Ось що яскраво писав про них зоолог Й. Елісона: «Семикрапкова живиться здебільшого падлом або, якщо їй пощастить присмоктатися, тілом живих риб. Не гребує вона й різними водяними тваринами, наприклад черв’яками та ін. Присмоктавшись до якоїсь водяної тварини, семикрапкова спершу роговими зубами прогризає її шкіру, а потім, як справжній паразит, починає висмоктувати язиком усі соки й м’ясо тіла свого хазяїна. Рибалкам семикрапкові іноді завдають чимало клопоту: нападаючи на поставлені ними сіті, вони за одну ніч можуть зіпсувати їх, тобто з’їсти рибу, що потрапила в ті сіті»⁶.

Старі литовські назви риб здебільшого не є складними словами. Нові назви (мабуть, за аналогією) вже дуже часто утворюють із другим компонентом žuvis (-žuvė), наприклад: бізонова риба (Ictiobus ap- prinellus), сомик (Ictalurus punctatus), сонячна риба (Leneaspius delineatus), масляна риба (Pholis gunellus L.), риба-голка (Belone belone L.), риба-вовк (Anarchichas lupus L.) та ін. До «Енциклопедії домашнього господарства» (В., 1987) можна було б додати ще чорну рибу (велику рибу, яка іноді важить до 10 кг і водиться в північних морях Далекого Сходу), рибу-кабана (невелику, але смачну рибку, на яку ловлять біля Гавайських островів) і рибу-папугу (дуже смачну рибу, яку ловлять біля берегів Куби). Усі такі назви можливі, але цей спосіб словотворення не слід надмірно поширювати. З погляду систематики всі ці назви невдалі, бо суперечать вимогам міжнародних кодексів номенклатури. Крім того, створюючи новотвори, слід уникати примітивних кальок, наприклад: щукоподібна білориба (Champsocelus esox), пор. рос. щучья белокопка. Її слід було б назвати якось інакше (наприклад, звичайною льодовою рибою). Невдала й назва великориба (Percottus glenhi), пор. рос. головешка. Для її назви можна було б використати назву пліснявого гриба з класу аспергілових (Aspergillus), тобто головень. Отже, назва виду могла б

⁵ Urbutis V. Ten pat. P. 153.

⁶ Elisonas J. Zoologijos vadovėlis aukštesniosios mokykloms. K., 1925. P. 386.

89

бути звичайною головнею.

Написання назв деяких риб дуже часто різниться. Навіть у дуже гарно виданих книжках іноді трапляються помилки, наприклад: skernukis (= skerssnukis), strimėlė (= strimelė) та ін. В «Енциклопедії домашнього господарства» (1987) натрапляємо на інші невдалі назви, наприклад: чавича (= тихоокеанський лосось), сайда (= пікша), вобла (= каспійська плітка) та ін.

Найстрашніша з усіх екзотичних риб, мабуть, піранья (Rooseveltiela nattereri). Зоологи часто називають її також американським лососевим коропом. Поряд зі словом піранья іноді трапляється ненормативна форма пірая. Ці риби живуть у басейні Амазонки. Їхня хижість, кажуть, неймовірна. Один рибалка писав так: «Якось, перепливаючи річку в човні, ми застрелили кабана, який плив поперек річки поруч із нами. Індіанець, що сидів біля кермового весла, прив’язав кабана до човна, і ми тягли його до берега, збираючись влаштувати собі бенкет. Але нашим мріям не судилося здійснитися: велика зграя піраній (= пірань — К.Г.), відчувши кров, негайно оточила кабана й накинулася на нього. Миттю вода заклекотіла від різких рухів цих чортенят, які шматували кабанину. Коли ми дісталися другого берега, від кабана мало що залишилося»⁸. Слово піранья прийшло через португальську мову з мови тупі (індіанців Бразилії). Проф. Т. Іванаускас, описуючи експедицію до Бразилії, писав, що піраній вони ловили в озері Пірі-Пірі, назва якого мовою місцевого індіанського племені означає «риба, риба»⁹. Отже, можливо, корінь слова піранья теж означає рибу.

Цікаві й гарні акваріумні рибки: гупі гупії, що виблискують усіма барвами веселки, флегматичні гурамі, зелені й спритні пецілії, великоокі родичі сріблястих карасів телескопи, рожеві мечоносці, сомики, що вусами обмацують дно сомики, барвисті забіяки півники, граційні чорні молінезії, плоскі скалярії та ін. Назви майже всіх цих рибок нелитовські. Трапляються й неправильні назви. Наприклад, мечоносець (Hipophorus) акваріумісти найчастіше—

⁷ Virbickas J. Ten pat. P. 19, 57.

⁸ Po žemynus ir šalis. K., 1979. P. 17-18.

⁹ Ivanauskas T. Trys mėnesiai Brazilijoje. V., 1960. P. 112.

90

їх називають мечоносцями, оскільки самці цих риб мають хвостовий виріст, схожий на меч. Це слово часто є калькою з латинської мови. Подібні до слова мечоносець кальки колись намагався створювати для термінології систематики рослин Й. Пабрежа, але згодом усі їх замінили іншими термінами.

Для деяких рибок із вод теплих країв, яких також розводять в акваріумах, разом із фахівцями ми створили кілька литовських назв, наприклад: сірий щукоподібний (Ctenolucius hujeta insculpatus), зелений веретенник (Labeo frenatus), звичайна плямистка (Chilodus punctatus) тощо. Однак це лише початок роботи. Багато акваріумних рибок досі не мають відповідних литовських назв. Крім того, ще треба впорядкувати й назви їхніх риб.

91