ALISA STUNŽAITĖ

Інститут литовської мови

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0002-4816-2629

Галузі досліджень: топоніміка, когнітивна ономастика, когнітивна семантика.

DOI: doi.org/10.35321/all89–11

РОЗКРИТТЯ ДРИМОНІМІЇ ВІЛЬНЮСЬКОГО ПОВІТУ: ВИПАДОК МЕТОНІМІЇ

Аналіз дримонімії Вільнюського повіту: випадок метонімії

АНОТАЦІЯ

Основна мета цього дослідження — висвітлити метонімічні моделі, притаманні дримонімам сучасного Вільнюського повіту. Дослідження зосереджене на вибірці з 696 назв, відібраних із загальної кількості 787 офіційно функціонуючих дримонімів, зафіксованих на території Вільнюського повіту. Дані для дослідження зібрано з різних джерел, зокрема друкованих матеріалів, електронних ресурсів та інтерактивних карт. Результати дослідження засвідчують поширеність метонімічного мислення у творенні дримонімів. Аналіз виявив три окремі метонімічні моделі: МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, ВИЗНАЧАЛЬНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ та ОСОБА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ. Модель МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ виявилася надзвичайно продуктивною: за нею утворено 570 дримонімів. Модель ВИЗНАЧАЛЬНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ пов’язана зі 100 дримонімами. Модель ОСОБА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ вплинула на найменування 26 дримонімів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Вільнюський повіт, дримоніми, метонімія, метонімічні моделі, когнітивна ономастика.

АНОТАЦІЯ

Метою цього дослідження є встановити, які метонімічні моделі домінують у дримонімії Вільнюського повіту. Із письмових та електронних джерел, а також інтерактивних карт для дослідження було зібрано 787 дримонімів, що функціонують у сучасному Вільнюському повіті. Результати дослідження виявили метонімічну природу 696 дримонімів Вільнюського повіту. Згадані

236

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

назви пов’язані з такими метонімічними моделями: МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЕВОСТІ МІСЦЯ, ВИЗНАЧАЛЬНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ ТА ЛЮДИНА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ. Надзвичайно продуктивною є модель МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, за якою утворено 570 дримонімів. Метонімічна модель ВИЗНАЧАЛЬНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ пов’язана зі 100 дримонімами. За моделлю ЛЮДИНА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ було названо 26 лісів Вільнюського повіту.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Вільнюський повіт, дримоніми, метонімія, метонімічні моделі, когнітивна ономастика.

ВСТУП

Власні назви, тобто топоніми, становлять невід’ємну частину мови, аналогічну до будь-яких інших лексичних одиниць. На відміну від загальних слів, назви наділені виразними конотаціями та семантичними імплікаціями. Хоча деякі власні назви спочатку можуть здаватися такими, що виконують суто референтні функції, їх розгляд крізь призму когнітивної ономастики виявляє притаманну їм наративну значущість. Такі позначення виникають унаслідок взаємодії між людьми та конкретними місцями, надаючи їм змістовного значення, особливо для користувачів (Ainiala, Östman 2017: 5). Справді, назви здатні викликати спогади, фантазії, мовні компетентності та емоційні реакції (Nyström 2016: 40). Крім того, вони можуть зумовлювати певні когнітивні процеси, розширюючи зміст топоніма (Berezovič 1991: 75; Langendonck 2013). Отже, назви виходять за межі простих ярликів; натомість вони мають глибоке культурне значення, підвищуючи загальну цінність мови, у якій функціонують.

Згідно з постулатами когнітивної лінгвістики, значення онімів не виникає ізольовано; натомість воно конструюється. Іншими словами, воно є результатом процесу концептуалізації, що охоплює безліч чинників, виходячи за межі вже відомих понять та унікального особистого досвіду індивіда (Langacker 2006: 30; Boldyrev 2016: 32). Концепт є багатовимірним, і його можна уподібнити до образу з нечіткими межами (Lakoff, Johnson 1980: 3; Gudavičius 2011: 109, 112–113). Однак можливе помилкове тлумачення, за якого концепт ототожнюється зі значенням слова (Kerevičienė 2009: 5). Лексичне значення є відправною точкою декодування концепту. Водночас не слід забувати, що концепти є абстрактними сутностями. Вони потребують способу маніфестації, і саме тут мова слугує основним засобом їх вираження. Як значення слів зберігаються в словниках, так концепти знаходять своє місце в ментальному лексиконі. У цьому когнітивному сховищі протягом життя індивіда зберігаються всі накопичені знання. Отже, будь-які можливі перешкоди

Straipsniai / Articles

237

ALISA STUNŽAITĖ

які перешкоджають розумінню, можна точно окреслити, а згодом виразити мовою, у якій концептуальний зміст узгоджується зі значеннями, пов’язаними з конкретними словами (Karpenko, Golubenko 2015: 286; Nyström 2016: 43).

Процес концептуалізації здійснюється за допомогою різних механізмів мислення. Одним із таких механізмів, якому протягом останнього десятиліття приділяли значну увагу, є теорія концептуальної метафори (Gibbs 1994: 123–124; Croft 2000: 197; Lakoff, Johnson 1980: 4), що виходить за межі цієї статті. Натомість це дослідження зосередиться на вияві метонімічного мислення в топонімії, тобто дримонімії. Передусім необхідно уточнити саме поняття метонімії.

Метонімічне мислення становить важливий аспект людської когніції, висвітлюючи складність уживання мови, розуміння та різноманітних когнітивних взаємодій (Gibbs 1999: 61, 66). По суті, метонімія є когнітивним і мовним інструментом репрезентації універсальних категорій, поширених у людській свідомості; вона передбачає спосіб осмислення одного об’єкта через його асоціацію з іншим, особливо коли обидва об’єкти співіснують у межах тієї самої сфери (Kövecses, Günter 1999: 21; Kerevičienė 2009: 14–15). Це означає, що близькість і пов’язаність об’єкта розглядаються в широкому сенсі. Перенесення назв відбувається між об’єктами, пов’язаними різними способами: просторово, ситуативно, структурно, історично тощо. За словами Jurij Karpenko (1980: 49), будь-яка топонімічна сфера за своєю природою схильна виходити за власні межі, передусім через міграцію власних назв, утворення за аналогією та інші тонші топонімічні процеси.

Спираючись на уявлення про те, що оніми можна аналізувати крізь призму інших назв, наукові дослідження були спрямовані на пояснення поширених моделей метонімічного найменування. Сьогодні представники когнітивної ономастики не сумніваються, що метонімія справді є одним із ключових засобів творення назв (Langendონck 2007: 4; Rapa 2019: 38). У цьому зв’язку Katalin Reszegi (2022) виокремила кілька моделей на матеріалі топонімних колекцій на рівні країн. До них належить схема МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, заснована на просторових відношеннях, а також інші схеми, як-от ОСОБА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, РОСЛИННІСТЬ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, ТВАРИНА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ тощо. Примітно, що Pierre Arnaud (2022) дійшов аналогічних висновків, однак обрав ширше позначення — ВИЗНАЧАЛЬНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, яке охоплює конкретні моделі, що спостерігаються в метонімічному найменуванні. З огляду на сприйманий потенціал метонімії як продуктивного джерела в топонімній сфері було вирішено здійснити поглиблене дослідження топонімної системи Литви, зосередившись на класі дримонімів Вільнюського повіту.

238

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

Це дослідження обстоює комплексне тлумачення дримонімів, узгоджене зі східноєвропейською традицією. Цей тип топоніма позначає назви, пов’язані з лісистими територіями, як-от ліси, соснові гаї та будь-які інші вкриті лісом ділянки (Nikonov 1966: 124; Superanskaja 1973: 186; Podol’skaja 1988: 57). У регіональних ономастичних дослідженнях зазвичай уживається рівнозначний термін miško vardas, що означає forest name, і його також буде взаємозамінно вживано з терміном drymonym.

Галузь литовської дримонімії ще не була всебічно досліджена. Безперечно, вагомий науковий доробок Ilona Mickienė (2001, 2004, 2006, 2011, 2012, 2018, 2019) має незаперечне значення. Майже два десятиліття її дослідження були присвячені вивченню дериваційного аспекту дримонімів Північної Литви. Хоча існували окремі обмежені епізодичні аналізи Renata Endzelytė (2003, 2005), Nerija Bartkutė (2006, 2008) та Dalia Sviderskienė (2006), важливо зазначити, що жодне з цих досліджень не розглядало дримоніми з погляду когнітивної ономастики. Однак застосування альтернативного підходу могло б збагатити парадигму литовських ономастичних студій, оскільки здатне виявити наративні аспекти, що їх містять оніми. Іншими словами, когнітивний підхід міг би пояснити, як складні ідеї та досвід закарбовуються в місцевій топонімії. Дримоніми можуть розкрити цікаві особливості мислення, закладені в їхній структурі. Тому мета цього дослідження полягає у виявленні метонімічних моделей, відображених у дримонімах сучасного Вільнюського повіту.

Матеріал і джерела дослідження охоплюють 696 дримонімів, основаних на метонімії, які становлять предмет цього дослідження. Із корпусу 787 дримонімів, що нині офіційно вживаються в географічних межах Вільнюського повіту, ці конкретні оніми було ретельно відібрано. Збирання даних охоплювало як електронні, так і друковані довідкові матеріали та джерела.^¹ Із дослідження вилучено дримоніми з властивою їм неоднозначністю. На ці назви могли вплинути полісемантичні апелятиви або апелятиви та/або власні назви. Урахування таких випадків могло б спричинити варіації, зумовлені метонімічними моделями, і тим самим вплинути на результати дослідження. Отже, було вирішено аналізувати дримоніми з однозначною семантикою. Для з’ясування походження дримонімів, що ґрунтуються на апелятивах, основними джерелами були словники литовської, польської, російської та білоруської мов.

^¹ Основними джерелами збирання матеріалу дослідження були: Портал просторової інформації Литви (GP), Ономастикон лісів Литви (LMV) та Словник литовських топонімів (LVŽ I, II, III, IV), див. також «Джерела та бібліографію дримонімів».

Straipsniai / Articles

239

ALISA STUNŽAITĖ

Для дримонімів, утворених від особових іменників, застосовано комплексний підхід із використанням електронних і друкованих джерел для перевірки.^²

Методологія дослідження. Це дослідження дотримується традиції когнітивної ономастики, згідно з якою всі назви мають внутрішню значущість. Аналітичну модель дослідження дримонімів адаптовано з пропозиції Nicola Dobrić (2010), що передбачає розгляд концептуалізації цих онімів через вихідну та цільову сфери, репрезентовані як source → conceptual structure → domain. Однак, оскільки нашу увагу зосереджено винятково на дослідженні метонімічних моделей, модель реалізації концептуального змісту спрощено до source → target, підкреслюючи перенесення концепту з однієї сутності на іншу.

Деякі досліджувані випадки потребують докладнішого пояснення, тому ми використовуємо дослідницькі моделі, запропоновані Aleksandras Vanagas (1981), Sviderskienė (2016, 2017, 2019, 2022), Ilona Mickienė, Rita Baranauskienė (2019), Pavel Skorupa (2019, 2021, 2021a, 2023) та іншими. У цьому дослідженні аналіз дримонімів здійснюється через три узагальнені метонімічні моделі: I. МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, II. ВИЗНАЧАЛЬНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ та ОСОБА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, які надалі поділяються на конкретніші моделі.

1. МЕТОНІМІЧНА МОДЕЛЬ: МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ

Метонімічна модель МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ добре усталилася в ономастичній сфері як трансономізація, що означає перенесення онімів з одного класу до іншого (Podol’skaja 1988: 87). Це комплексне визначення охоплює різноманітні можливості взаємодії між власними назвами, наголошуючи на широкому розумінні сутності явища. З когнітивного погляду цей тип переходу можна класифікувати як метонімію. Це означає, що близькість і суміжність об’єктів ураховуються значною мірою. Такі назви також сприяють кращому розумінню зв’язків між різними топонімічними об’єктами, завдяки чому легко розпізнати вияв метонімічного мислення (Markert, Nassim 2006: 2; Reszegi 2012: 5). У цій статті пропонується розрізняти дві домінантні цільові сфери: населені пункти та водні об’єкти. Однак ця модель зазвичай

^² Див. бібліографію.

240

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

пов’язана з визначальними ознаками місцевості.^³ У цій статті розрізняються дримоніми, мотивовані іншими онімами й таким чином пов’язані з певним місцем, та дримоніми, мотивовані апелятивними формами, що пов’язують їх із визначальними ознаками місцевості. Нижче аналізуються дримоніми, які належать до категорій, заснованих на інших онімах.

1.1. Населений пункт замість лісу

Більшість дримонімів, виявлених у Вільнюському повіті, походить від розташованих поблизу населених пунктів. З огляду на широкий масштаб цього дослідження тут подано лише найбільш прототипові та виразні приклади. Загалом 546 дримонімів відповідають цій метонімічній моделі. За Reszegi (2022: 209), може виникнути нова назва, що позначає ширший простір; нова назва зберігає тісний зв’язок із первісним значенням назви, яка її мотивувала. З огляду на синтетичну природу литовської мови, у якій лексичні одиниці змінюють форми через відмінювання, новоутворені назви зазвичай репрезентуються формою присвійного відмінка (лит. Kilmininko linksnis), яка може виражати надзвичайно широкий спектр різних відношень, зокрема володіння/власність (Vaičienė 214: 320). Ці дримоніми також мають додатковий лексичний компонент miškas, що перекладається як forest. Отже, можна спостерігати такі метонімії: Avižonys (Šr D) → Avižonių miškas (Šr D), Bagotėliai (El D) → Bagotėlių miškas (El D), Būikos (Šlčn D) → Būikų miškas (Šlčn D), Gelėdnė (Švčnč D) → Gelėdnės miškas (Švčnč D), Girulaičiai (V D) → Girulių miškas (V D), Kakarieka (Ukm D) → Kakariekos miškas (Ukm D), Semeliškės (El D) → Semeliškių miškas (Trak D), та інші.

Подібний зв’язок простежується в деяких дримонімах, де другий лексичний компонент має точніше семантичне значення. Для ілюстрації розглянемо такі приклади: Barsūniškės (El D) → Barsūniškių eglynas (El D), де литовське слово eglynas позначає «ялиновий ліс», надаючи конкретну інформацію про вид рослинності. В іншому випадку Beliōnys (Švčn D) → Belionių šilėlis (Švčn D) другий компонент, лит. šilas, означає «ліс із високими прямими хвойними деревами (особливо соснами), що ростуть на піщаних дюнах». Крім того, лит. суф. -el^⁴ тут, імовірно, передає поняття малості, а маркерне слово šilėlis виявляє переважну характеристику рослинності місцевості.

^³ Пор. Arnaud 2022.

^⁴ Пор. Urbutis 2009: 330.

Straipsniai / Articles

241

ALISA STUNŽAITĖ

В іншому ілюстративному прикладі топонімічна трансформація Šešuoliai (Ukm D) → Šešuolių giria (Ukm D) використовує литовське слово giri̇̀ для передавання поняття «великий ліс», ефективно підкреслюючи значні розміри лісистої території. Подібно, у випадку Batėnai (MIt D) → Batėnų girėlė (Ukm D) литовський суфікс -elis, доданий до маркерного слова, позначає прихильність. Обидва другі лексичні компоненти цих дримонімів виразно відображають тип лісу.

У Januvka (V D) → Janūv̇kos raistel̇is (El D) литовське слово raistel̇is, зменшувальна форма від raistas, що означає «вологе місце, вкрите кущами або деревами, болото», додає подробиці про ландшафт. Крім того, литовський суфікс -el передає тут поняття малості або приємності.⁵

Цікавий приклад другого лексичного компонента можна знайти в Gudėliai (Šlčn D) → Gudėlių kelias (Šlčn D), де лит. kelias пов’язане зі значенням road. Розглянувши карту, можна помітити, що цей маркер не має нічого особливого, адже очевидно, що дорога, яка веде до Gudėliai, проходить через цю лісисту місцевість.

Ще один захопливий приклад знаходимо в Naujienos (Trak D) → Naujienų sala (Trak D), де лит. salà означає «ділянка суші, оточена водою». Вибір саме цього маркера можна пояснити спостереженням, що під час уважнішого вивчення околиць стає очевидним: водотоки, зокрема річка Grãžupis та менші потоки, оточують ліс. Аналогічний маркер salà спостерігається також у Til̇tai (Trak D) → Ti̇ltų salà (Trak D), де ліс також оточений водотоками. Примітно, що обидва ці дримоніми розташовані в межах того самого району, що може свідчити про культурну особливість процесу найменування, зважаючи на відсутність таких маркерів в інших районах Вільнюського повіту.

Деякі дримоніми демонструють уживання подвійних або навіть потрійних маркерів, як-от Antakalnis (V D) → Antakalnio šilo miško párkas (V D). У цьому випадку топонім надає додаткові відомості про переважну рослинність: лит. šilas передає поняття «ліс із високими прямими хвойними деревами (особливо соснами), що ростуть на піщаних дюнах», тоді як лит. párkas означає «парк», натякаючи тим самим на рекреаційне призначення, приписуване лісу.

Примітно, що повторювана модель найменування, у якій другим лексичним компонентом є párkas, постає як поширена тенденція в міських районах. Це видно з численних дримонімів у межах муніципального району Вільнюса, що містять цей специфічний елемент. Наприклад, Bukčiai (V D) → Bukčių miško párkas (V D), Gariūnai (V D) → Gariūnų miško párkas (V D), Fabijoniškės (V D) → Fabijoniškių miško párkas (V D), та кілька інших прикладів ілюструють цю модель.

⁵ Там само.

242

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

Варто підкреслити, що окремі дримоніми охоплюють поєднання кількох населених пунктів із лексичним елементом-уточнювачем, зокрема miškas (forest). Ці складені оніми передбачають близький просторовий зв’язок з обома населеними пунктами: Nerāvai (V D), Grigiškės (V D) → Nerāvų-Grigiškių miškas (V D), Vaišėtai (Šlčn D), Trėbuškės (Šlčn D) → Vaišėtų-Trėbuškių miškas (Šlčn D). У цьому контексті варто відзначити наявність дримонімів із кількома маркерами, подібних до раніше розглянутих моделей. Приклади таких подвійних маркерів, як miško párkas, можна знайти в таких назвах лісів, як Višoriai (V D), Bajõrai (V D) → Višõrių-Bajõrų miško párkas (V D).

На противагу цьому, деякі дримоніми містять назву населеного пункту без пов’язаного з нею маркера. У таких випадках ці дримоніми функціонують як об’єднувальні елементи простору, передбачаючи спільну належність до обох населених територій. Для ілюстрації цього явища розглянемо такі приклади: Mažosios Sėlos (Šlčn D), Didžiosios Sėlos (Šlčn D) → Sėlių miškas (Šlčn D), Naujosios Rakliškės (Šlčn D), Senosios Rakliškės (Šlčn D) → Rakliškių miškas (Šlčn D).

Метонімічний зв’язок між населеним пунктом і лісом стає очевидним у дримонімах, що використовують литовський префікс pa-. Цей префікс зазвичай надає значення близькості до об’єкта, позначеного основним терміном (LKG I 424). Отже, ці дримоніми передають значення розташування на периферії населеного пункту. Наступні приклади ілюструють це явище: Lentvaris (V D) → Palentvario miškas (V D), Dailidžiai (Šr D) → Padailidžių miškas (Šr D).

Застосовуючи метонімічну модель НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ ЗАМІСТЬ ЛІСУ, можна отримати уявлення про історичну траєкторію розвитку країни. Передбачається, що окремі населені пункти набуватимуть prominence, тоді як інші поступово зникатимуть. Населені пункти, що зникли з географічних карт Вільнюського повіту, продовжують існувати через дримоніми, які вони колись мотивували. Ці населені пункти могли зазнати змін офіційних назв, як видно з прикладу Gailiškė (Švčn D) → Gailiškės miškas (Švčn D), Ivučizna ^{(Trak D)⁶} → Ivučiznos miškas (Trak D), або були скасовані, як-от Plačiavėlė (Ukm D) → Plačiavėlės miškas (Ukm D).

Цікавий приклад метонімічної моделі спостерігаємо в такому випадку: Šveičārai (V D) → Šveičārijos miškas (V D). У цьому конкретному прикладі топонім населеного пункту Šveičārai походить від назви народу the Swiss. Натомість дримонім Šveičārijos miškas ґрунтується на назві країни — Switzerland. Ця ілюстрація

^⁶ Тепер Barbõriškės (Trak D).

Straipsniai / Articles

243

ALISA STUNŽAITĖ

порушує цікаві питання, потенційно пов’язані з аналогією ландшафту. Важливо визнати, що Швейцарія відома своїм гірським рельєфом — особливістю, яка відрізняється від відсутності в Литві виразних гірських хребтів. Проте згадана лісиста територія розташована на хвилястій місцевості, що перегукується з місцевими урбанонімами, такими як Aukštōji str., що означає High Street.

Ретельний аналіз засвідчує, що метонімія на основі поселень є продуктивним джерелом мотивації для литовських дримонімів. Використовуючи модель ПОСЕЛЕННЯ ЗАМІСТЬ ЛІСУ, можна розшифрувати просторові кореляції між топографічними елементами та виявити нюансовані способи, у які окремі маркери надають цінну інформацію про характеристики лісу й унікальні риси ландшафту. Дримоніми, що походять від назв поселень, відіграють особливу роль як охоронці історичної пам’яті. Вони засвідчують існування колишніх населених місць і втілюють сутність цих зниклих локусів. Це явище підкреслює складну взаємодію між мовним вираженням та культурною і географічною історією регіону, проливаючи світло на складні шари значення, закладені в топонімах.

1.2. Водний об’єкт замість лісу

Водні об’єкти мають надзвичайно важливе значення в діяльності людини й, отже, постають помітними елементами географічного регіону. Їхня ключова роль у формуванні ландшафту та впливі на людські поселення робить їх невід’ємними складниками місцевої топонімічної тканини. Історично водні об’єкти слугували джерелами харчування, торговельними шляхами та місцями культурного значення, перетворюючись на осередки людських поселень і діяльності. Ці назви створюють відчуття місця та слугують зв’язками між водним об’єктом і іншими топонімічними одиницями поблизу (Reszegi 2022; Skorupa 2023: 231). У результаті топонімічна номенклатура формує семантичну взаємопов’язаність, яка забезпечує глибше розуміння просторових взаємозв’язків і культурного ландшафту регіону.

Хоча можна стверджувати, що річки, озера та ставки часто функціонують як помітні ознаки певного місця, у цьому контексті варто процитувати Vanagas (1981: 35), зважаючи на його слушне спостереження: річки, серед різноманітних географічних об’єктів, можуть виконувати функцію своєрідних маркерів локусу, коли в ширшому географічному контексті вирізняються характерними ознаками. Було свідомо вирішено охопити дримоніми, мотивовані іншими топонімами, у межах загальної метонімічної моделі МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, тобто ВОДНИЙ ОБ’ЄКТ ЗАМІСТЬ ЛІСУ, натомість

244

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

лише пов’язувати ці лісові назви з помітними ознаками географічної території, яку вони репрезентують. Отже, у межах Vilnius County 24 дримоніми ґрунтуються на близькості до водних об’єктів. Важливо підкреслити, що ці конкретні дримоніми черпають мотивацію винятково з гідронімів, без урахування можливого впливу сусідніх регіонів, які мають тотожні назви. Розгляньмо найвиразніші приклади.

З огляду на відсутність прилеглих морів у географічному контексті Vilnius County, дримоніми, засновані на гідронімах, зазвичай пов’язуються з водними об’єктами, поширеними в цій місцевості. Так, дримоніми, мотивовані назвами озер, як-от топоніми Rašià (Švčn D) → Rašiõs miškas (Švčn D), Skrebỹs (Trak D) → Skrebio miškas (Trak D), Žīrnajai (Ukm D) → Žīrnajų miškas (Ukm D), а також ті, що походять від назв річок, як-от Šalčià (Šlčn D) → Šalčiõs miškas (Šlčn D), Šventėlė (Švčn D) → Šventėlės miškas, Versekà (Šlčn D) → Versekõs miškas (Šlčn D), (Švčn D), постають поширеними моделями в цьому регіоні.

Як видно з наведених вище прикладів, дримоніми, що походять від гідронімів, дотримуються традиційної структури: вживаються у присвійному відмінку й містять додатковий лексичний компонент miškas. Однак, подібно до явища, спостережуваного в метонімічній моделі ПОСЕЛЕННЯ ЗАМІСТЬ ЛІСУ, тут також помітна паралельна тенденція: деякі оніми змінили свою форму, зберігши походження від водних об’єктів. Наприклад, у випадку Vėrniė (Trak D) → Miškas Pāverknė (Trak D) морфологічна конструкція дримоніма використовує литовський префікс pa-, який зазвичай передає значення периферійного розташування.^⁷ Однак за уважнішого картографічного аналізу стає очевидно, що річка перетинає ліс. Отже, семантичне значення литовського префікса pa можна пов’язати з проходженням крізь: у цьому випадку річка протікає крізь ліс.

Іншим вартим уваги прикладом є дримонім Jūodupės raištas (Ukm D), найімовірніше, похідний від потамоніма Jūodupis (Ukm D). Цей випадок цікавий з кількох причин. По-перше, він демонструє очевидну невідповідність граматичного роду: дримонім явно походить від жіночої форми, тоді як потамонім має чоловічий рід. Цю невідповідність роду можна пояснити різними мовними контекстами, у яких були утворені оніми, що й зумовило різне мовне походження. По-друге, у ньому звичайний маркер miškas замінено конкретнішим терміном raistas, який можна пов’язати з поняттям «в’язке місце, вкрите кущами або деревами, болото» (LKŽe). Це доповнення

^⁷ Пор. LKG I 424.

Straipsniai / Articles

245

ALISA STUNŽAITĖ

надає додаткове уявлення про ландшафт цієї території. Крім того, зміна форми в межах дримоніма потребує розгляду. Тоді як у литовській мові зазвичай уживається ūpė [річка], вихідний гідронім ґрунтується на альтернативній формі upis [річка]. Як докладно зазначає Vanagas (1981: 51), теоретично можливо, що потонім спочатку походив від форми жіночого роду ūpė. Відповідно, Juōdupis могло означати зміну форми. Отже, дримонім може бути пов’язаний зі зміною у вживанні лексичної форми. Як найдавніші компоненти топонімічних утворень, водні об’єкти відіграють фундаментальну роль у мотивації та формуванні цілісного ландшафту топонімічних даних. Дримоніми, попри свою специфічну природу, відповідають цій тенденції. Однак очевидно, що, хоча гідроніми посідають важливе місце в цьому контексті, вони не є основним джерелом творення дримонімів. Зазвичай дримоніми, що походять від гідронімів, дотримуються класичної структури. У цьому традиційному представленні назва водного об’єкта вживається у присвійному відмінку й доповнюється додатковим маркером, який позначає характер об’єкта. Ця модель є сталою, і лише зрідка трапляються винятки.

2. МЕТОНІМІЧНА МОДЕЛЬ: ПОМІТНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ

Хоча метонімія, будучи продуктивним джерелом номінації, іноді може однаково виразно проявлятися на всіх рівнях онімів. Процес творення назв місць часто передбачає використання апелятивних форм. Ця модель особливо очевидна у сфері литовської топонімії, і такі дослідники, як Vanagas (1981: 20), Sviderskienė (2016, 2017, 2019, 2022), Mickienė (2018) та Skorupa (2021, 2021a, 2023), ґрунтовно досліджували цей аспект. У цій статті розмежовано метонімії, засновані на онімах, що відповідають концептуальній моделі МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, і метонімії, засновані на апелятивах, пов’язані з моделлю ПОМІТНІ ОЗНАКИ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ. У цьому розділі безпосередньо аналізується останній підхід.

2.1. Тип лісу замість лісу

Reszegi (2022) зазначає, що це можна пов’язати з метонімічною моделлю МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, оскільки апелятивні форми описують і позначають місце. Справді, загальновизнано, що такі топоніми безпосередньо передають

246

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

характерні ознаки місцевості, пояснюючи унікальні характеристики лісу. Загалом ця категорія охоплює 36 дримонімів.

У попередньому дослідженні було розглянуто мотивацію більшості дримонімів, що належать до категорії типу лісу.^⁸ Однак для ілюстрації метонімічної моделі в цій статті буде проаналізовано деякі дримоніми, які раніше не розглядалися. Одним із таких випадків є дримонім Lužynė (Šr D), який, імовірно, походить від литовського терміна lūža, що означає «густі зарості переплетених дерев і рослинності або вирубана лісова ділянка» (LKŽe). Цей вибір назви проливає світло на стан лісу в час створення назви, надаючи додаткову інформацію про його стан; отже, концептуальна структура представлена так: Lith. lūža → Lužynė (Šr D).

Інший цікавий приклад у категорії дримонімів, пов’язаних із типом лісу, становить Margai (Šr D). Цей онім, імовірно, мотивований лит. márgas, -à, що означає «різноманітний, змішаний, неоднорідний» (LKŽe). Отже, такий вибір назви передає думку, що ліс складається з різних порід дерев. У ході дослідження стало очевидно, що рослинність лісу різноманітна й охоплює листяні та хвойні дерева. Тому концептуальну структуру можна окреслити так: Lith. margai → Margai (Šr D). Однак можливе й інше джерело мотивації: дримонім міг бути зумовлений лит. márgas у значенні «одиниця земельної міри» (LKŽe). Отже, це пов’язує відповідний дримонім із практиками вимірювання землі. Концептуальна схема залишається незмінною: Lith. margai → Margai (Šr D).

2.2. Ландшафтна ознака замість лісу

Ця категорія зображує ліс, уміщуючи його в контекст навколишнього ландшафту й тим самим позначаючи його як важливу ознаку місцевості. Отже, стає очевидно, що дримоніми можуть передавати інформацію про характер рельєфу, вказуючи, чи є він болотистим, рівнинним, порізаним піщаними дюнами або характеризується іншими топографічними нерівностями. Такі топоніми прозоро відображають первинний рівень концепту. Водночас ці назви можна пов’язати з процесом категоризації. Цілком природно, що люди прагнули орієнтуватися у своєму середовищі, визначаючи його характерні елементи й наділяючи ландшафт значенням. У Vilnius County є 35 дримонімів, заснованих на концепті ландшафту.

^⁸ Пор. Stunžaitė 2022.

Straipsniai / Articles

247

ALISA STUNŽAITĖ

Найефективніший спосіб передати характерні риси ландшафту — назвати помітний об’єкт поблизу за його ознаками. Ця логіка простежується в дримонімі найбільшого й найдавнішого парку Vilnius, відомого як Vingis (V D), назва якого походить від вигину річки Neris. Термін vingis перекладається англійською як loop. Примітно, що парк із трьох боків омивається течіями річки Neris, демонструючи чітку концептуальну відповідність: Lith. vingis → Vingis (V D).

Топографічні характеристики регіону втілено в дримонімі Kapinių miškas (ŠĮčn D), мотивованій литовським терміном kāpinės, що означає cemetery. Такий зв’язок є обґрунтованим, адже приблизно за 700 метрів від цього місця є кладовище. Однак, згідно з офіційними даними муніципалітету Šalčininkai,^⁹ сусіднє кладовище засновано лише 2009 року. Проте, зважаючи на те, що лісовий компонент належить до давнішого шару топонімічних даних, можна припустити, що в певний час поблизу було кладовище. Отже, перехід ландшафтної характеристики в дримонім відбувається так: Lith. kāpinės → Kapinių miškas (ŠĮčn D).

2.3. Рослинність замість лісу

У цих дримонімах важливого значення набуває поняття переважної рослинності. Часто домінантний вид не лише характеризує місцевість, а й указує на потенційне джерело деревини, сировини або інших матеріалів, які можна з нього отримати. Такі назви можуть також мати культурні конотації. Наприклад, значення беріз і лип у литовській культурі беззаперечне. Ці породи дерев пов’язували з містичними силами: липи вважалися священними, а березовий сік, як вірили, мав лікувальні або магічні властивості (Klimka 2011: 26–29). Отже, ліси, де ці дерева мали культурне значення, могли підкреслювати їхню важливу роль у громаді. Тому символічне значення цих дерев могло забезпечувати зв’язок між культурними традиціями та самим лісовим середовищем. Загалом 24 дримоніми репрезентують метонімічну модель РОСЛИННІСТЬ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ.

Згадка про берези особливо примітна, адже може здивувати те, що в Vilnius County щонайменше 7 лісів отримали назви від лит. bērzas у значенні birch. До цих дримонімів належать Beržynas (ŠĮčn D, Ukм D, Ukм D), Beržynė (Švnč D), Beržynėlis (Šr D), Beržytė (Ukм

^⁹ Пор. https://www.salcininkai.lt/data/public/uploads/2023/01/kopija-kapines-sarasas.pdf.

248

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

D), і Berželiai (Ukm D). Хоча ці форми мають відмінності у відмінюванні, такі відмінності не впливають на їхню концептуальну репрезентацію. Вони лише надають додаткову інформацію.¹⁰ Усі вони втілюють домінантну рослинність, якою в цьому випадку є берези: Lith. beržas → Beržynas (Šlčn D, Ukm D, Ukm D), Beržynė (Švčn D), Beržynėlis (Šr D), Beržytė (Ukm D), Berželiai (Ukm D).

Загалом у литовських дримонімах поширена тенденція відображати домінантний вид рослинності, як засвідчують такі приклади: Lith. liepynas [липовий ліс] → Liepynas (El D), Lith. bruknynė [місце, де росте брусниця] → Bruknynė (Šlčn D), Lith. eglȳnas [ялиновий ліс] → Eglynėlis (Švčn D) та подібні випадки.

2.4. Фауна замість лісу

У дримонімах цієї метонімічної моделі переважно представлені зооніми, що вказують на поширеність певних видів тварин у відповідних місцевостях. По суті, вони наділяють поняття фауни значенням. Крім того, ці оніми можуть передавати додаткові імплікації. Історично ліси були не лише місцями відпочинку та свіжого повітря, а й активними осередками господарської діяльності та добування засобів до існування. Тварини, на яких полювали в цих лісах, давали їжу, хутро та різноманітні ресурси. Отже, ці назви надають цінні відомості про ресурсний потенціал лісу. До цієї категорії належать лише 4 дримоніми.

Розгляньмо приклад дримоніма, який може виконувати подвійну функцію: з одного боку, він є застережливим індикатором, а з іншого — репрезентує концентрацію тварин на певній території. Це Gyvatynė (V D), що походить від лит. gyvatynas, gyvatynė «місце, повне змій» (LVŽ III 216). Отже, цей дримонім попереджає про високу ймовірність зустріти змій. Історично змії виконували різноманітні функції: їх смажили, варили, сушили й навіть використовували з лікувальною метою (TLE I 629). Не слід ігнорувати й те, що литовська міфологія також зосереджена навколо змій; зокрема, Žaltys [вуж] сприймався як уособлення хтонічної та життєвої енергії, доброзичливий домашній дух і охоронець (VLEe). Концептуальну репрезентацію метонімічного перенесення можна подати так: Lith. gyvatynė → Gyvatynė (V D).

¹⁰ Див. Stunžaitė 2022.

Straipsniai / Articles

249

ALISA STUNŽAITĖ

2.5. Мета замість лісу

Ця категорія має певний рівень неоднозначності, оскільки складно встановити точну метонімічну модель, яка охоплювала б сутність дримонімів, що до неї належать. Неоднозначність полягає в мотивувальному концепті. Не дивно, що ліси історично й нині слугують місцями збирання ягід і грибів та добування різноманітних ресурсів. Полювання здавна було улюбленим заняттям литовців: спочатку воно мало на меті забезпечення харчування, а згодом перетворилося на рекреаційне заняття. Один із дримонімів Vilnius County утілює цей концепт і потенційно може відповідати метонімічній моделі ФАУНА ЗАМІСТЬ ЛІСУ. Підстава для цього полягає в тому, що за наявності тварин у лісі відбувалося б полювання. Крім того, оскільки цей конкретний дримонім, Medžiōklės miškas (Trak D), не містить зоолексеми, його віднесено до окремої категорії, яка точніше передає його сутність. Цей дримонім походить від лит. medžiōklė, що означає hunting, ужитого у присвійному відмінку, що відображено в лит. закінченні -ės; ніби показуючи призначення цього лісу, він відображає таке концептуальне перенесення: Lith. medžiōklė → Medžiōklės miškas (Trak D).

Метонімічну модель ПОМІТНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ ЛІСУ можна додатково прояснити, наголосивши на конкретній ознаці, яка заслуговує на увагу. У цій категорії деякі дримоніми мають чіткі й безпосередні семантичні зв’язки. Однак заглиблення в концептуальну еволюцію від апелятивної форми до дримоніма може відкрити додаткові відомості. По суті, ця модель висвітлює унікальну ознаку лісу, утілюючи її в дримонімі. Хоча безпосередній зв’язок між ознакою та лісом очевидний, дослідження шляху від первинного описового терміна до кінцевого дримоніма може забезпечити глибше контекстуальне розуміння. Цей процес проливає світло на хід думок, який зумовив вибір саме цієї ознаки для асоціювання з лісом, і потенційно виявляє культурні, історичні або практичні міркування.

3. МЕТОНІМІЧНА МОДЕЛЬ: ОСОБА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ

Ці назви часто відображають значення окремих осіб у формуванні історичних, культурних та ідентифікаційних аспектів регіону. Вони слугують способом ушанування й увічнення пам’яті тих, хто відіграв ключову роль у розвитку суспільства. Такі назви можуть ушановувати першопрохідців, власників території або будь-кого, хто істотно долучився до місцевої громади. Походження цих

250

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

назв не викликає сумнівів, оскільки вони безпосередньо вказують на скупчення людей у конкретних місцевостях. Водночас ці назви дають цікавий матеріал з погляду когнітивної ономастики завдяки своїй менш очевидній і складнішій моделі концептуалізації. Щоб зрозуміти мотивацію цих дримонімів, необхідно звернутися до основного концепту, який утілюють ці назви. Це передбачає ретельний аналіз кожного унікального випадку, адже мотивація може істотно відрізнятися. Проте спільним для всіх антропонімічних топонімів залишається те, що певна особа або група осіб мала певне значення. Наприклад, як зазначає Santa Rapa (2019: 39), імена лісових охоронців можуть зберігатися в дримонімах. У цій статті, замість заглиблення в можливі причини творення цих назв, увагу зосереджено на огляді дримонімів, що походять від особових назв. Загалом до цієї категорії належать 26 лісових назв, які походять виключно від антропонімів і відповідають метонімічній моделі ОСОБА ЗАМІСТЬ ЛІСУ.

Зазвичай дримоніми, що відображають скупчення людей в одному місці, характеризуються використанням форм множини, похідних від мотивувальних патронімів. Показовим прикладом є Kiškėnų miškas (Švčn D), який, як вважають, мотивований лит. патронімом Kiškėnas (PDBe). Цей зв’язок підтверджується тим, що лит. патронім Kiškėnas зафіксований у тій самій географічній місцевості, зокрема в Kaltanėnai старостві, де розташований ліс Kiškėnų miškas (Švčn D). Отже, перенесення патроніма в дримонім має такий вигляд: Lith. Kiškėnas → Kiškėnų miškas (Švčn D). Подібним чином можна навести приклад Mikáiliškių miškas (Trak D). Тут дримонім ґрунтувався на пол. патронімі Michajło, Michał (SSNO III 448–449), біл. Міха́йло, Міха́йла Михаил (Biryla 1966: 121), лит. Mikáilas (PDBe). Отже, це можна подати так: пол. Michajło, Michał, біл. Міха́йло, Міха́йла Михаил, лит. Mikáilas → Mikáiliškių miškas (Trak D).

Однак варто зазначити, що трапляються й форми однини. Наприклад, пол. патронім Lisowski (SSNO III 270), рос. Лисовский, біл. Лісоўскі, Лысеўскі (Biryla 1969: 253) перенесено в Lešovskio miškas (Šr D). Цей перехід можна подати так: пол. Lisowski, рос. Лисовский, біл. Лісоўскі, Лысеўскі → Lešovskio miškas (Šr D).

Таке узгодження дримонімів у межах конкретної місцевості дає підстави припускати, що мотивація називання ґрунтується на зв’язку особи з ландшафтом. Твердження, що всі ці дримоніми або будь-які інші топоніми ґрунтуються винятково на концепті власності, без подальшого аналізу реєстрів та інших документів було б надто сміливим. У цьому дослідженні метонімічну модель ОСОБА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ використано для кращого ілюстрування її продуктивності та значущості й запобігання неправильному тлумаченню даних.

Straipsniai / Articles

251

ALISA STUNŽAITĖ

ВИСНОВКИ

Результати цього дослідження дають змогу виокремити кілька ключових положень:

1. Метонімія, важливий когнітивний механізм, відіграє центральну роль у формуванні дримонімів. Вона виявляється у 696 офіційно визнаних дримонімах у Vilnius County, що становить значну частину загальної кількості — 787 дримонімів.

2. Виявлено три основні метонімічні моделі: МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ, ПОМІТНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ та ОСОБА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ.

• Метонімічну модель МІСЦЕ ЗАМІСТЬ МІСЦЯ можна уточнити як дві окремі моделі: ПОСЕЛЕННЯ ЗАМІСТЬ ЛІСУ, що охоплює назви навколишніх населених місць, домінує з 546 випадками й є найпоширенішою моделлю концептуалізації дримонімів. Друга модель, ВОДНИЙ ОБ’ЄКТ ЗАМІСТЬ ЛІСУ, репрезентує назви близьких водних об’єктів і зумовила появу 24 дримонімів.

• Метонімічну модель ПОМІТНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ можна поділити на п’ять конкретних моделей: ТИП ЛІСУ ЗАМІСТЬ ЛІСУ, ЛАНДШАФТНА ОЗНАКА ЗАМІСТЬ ЛІСУ, РОСЛИННІСТЬ ЗАМІСТЬ ЛІСУ, ФАУНА ЗАМІСТЬ ЛІСУ та МЕТА ЗАМІСТЬ ЛІСУ. Ці підкатегорії репрезентовані відповідно 36, 35, 24, 4 і 1 дримонімом.

• Метонімічну модель ОСОБА ЗАМІСТЬ МІСЦЯ уточнено як ОСОБА ЗАМІСТЬ ЛІСУ. Важливо зазначити, що це не обов’язково означає власність; радше йдеться про зв’язок між особою та лісом. Загалом до цієї моделі належать 26 дримонімів.

Загалом результати проливають світло на складну взаємодію між мовою, ландшафтом і людською діяльністю у Вільнюському повіті, демонструючи багатство значень, закладених у назвах його лісів.

СКОРОЧЕННЯ

Bel. – білоруська; cf. – порівн.; D – район, El – Електренай; et al. – та ін.; Lith. – литовська; Mlt. – Молетай; Pol. – польська; Pref – префікс; Rus. – російська; Suf – суфікс; Šlčn – Шальчинінкай; Šr – Ширвінтос; Švčn – Швенчёнис; Trak – Тракай; Ukm – Укмерге; V – Вільнюс.

ДЖЕРЕЛА ДРИМОНІМІВ

GP – Lietuvos erdvinės informacijos portalas (= Портал просторової інформації Литви). Доступно за адресою: https://www.geoportal.lt/geoportal/.

252

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

LMV – Lietuvos miškų vardynas, т. 1, Каунас: Lietuvos miškininkų sąjunga, 1994.

LVŽ I – Lietuvos vietovardžių žodynas 1 (A–B), редколегія L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph, Вільнюс: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2008.

LVŽ II – Lietuvos vietovardžių žodynas 2 (C–F), авт. L. Bilkis, G. Blažienė, M. Norkaitienė, M. Razmukaitė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відповідальний ред. L. Bilkis, Вільнюс: Lietuvių kalbos institutas, 2014.

LVŽ III – Lietuvos vietovardžių žodynas 3 (G–H), авт. V. Adamonytė, L. Bilkis, G. Blažienė, D. Kačinaitė–Vrubliauskienė, M. Norkaitienė, M. Razmukaitė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відповідальний ред. L. Bilkis, Вільнюс: Lietuvių kalbos institutas, 2018.

LVŽ IV – Lietuvos vietovardžių žodynas 4 (I–J), авт. L. Bilkis, G. Blažienė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відповідальний ред. L. Bilkis, Вільнюс: Lietuvių kalbos institutas, 2021.

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), редколегія G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, головний ред. G. Naktinienė, електронна версія, Вільнюс: Lietuvių kalbos institutas, 2005 (оновлена версія, 2008 & 2018). Доступно за адресою: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas.

REFERENCES

Ainiala Terhi, Östman Jan–Ola, eds., 2017: Socio–Onomastics. The Pragmatics of Names, Pragmatics & Beyond New Series, 275, Amsterdam: John Benjamins Publishing Company.

Arnaud Pierre 2022: Metaphor, Metonymy and the Nounness of Proper Names. – Lexis. Journal in English Lexicology 20. DOI: doi.org/10.4000/lexis.6617.

Bartkutė Nerija 2006: The Tendencies of Change: Toponymy Derivation in Skaistgyris’ surroundings. – Proceedings of the 4th International Congress of Dialectologists and Geolinguists, Abstracts, July 28 – August 2, Riga: 2003, 56–61.

Bartkutė Nerija 2008: Joniškio rajono teritorijos toponimija: daryba ir raidos polinkiai: daktaro disertacija, Šiauliai: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

Berezovič Elena L. 1991: Березович, Елена Л. Семантические микросистемы топонимов как факт номинации [Semantičeskie mikrosistemy toponimov kak fakt nominacii]. – Вопросы ономастики [Voprosy onomastiki] 19, 75–90.

Straipsniai / Articles

253

ALISA STUNŽAITĖ

Biryla Nikolaj V. 1966: Бiрыла, Николай В. Беларуская антрапанімія. Уласныя імёны, імёны-мянушкі, імёны па бацьку, прозвішчы [Belaruskaja antrapanimija. Ulasnyja imëny, imëny-mjanuški, imëny pa baćku, prozviščy], Мінск: Навука тэхніка [Minsk: Navuka tèchnika].

Biryla Nikolaj V. 1969: Бiрыла, Николай В. Беларуская антрапанімія [Belaruskaja antrapanimija] 2, Прозвішчы, утвораныя ад апелятыўнай лексікі [Prozviščy, utvoranye ad apeljatyŭnaj leksiki], Мінск: Навука тэхніка [Minsk: Navuka tèchnika].

Boldyrev Nikolaj N. 2016: Болдырев Николай Н. Когнитивная семантика [Kognitivnaja semantika], Москва, Берлин [Moskva, Berlin]: DirectMedia.

Croft William 2000: Cognitive Linguistics, Cambridge: Cambridge University Press.

Dobrić Nicola 2010: Theory of Names and Cognitive Linguistics – the Case of the Metaphor. – Filozofija i društvo 21, 135–147.

Endzelytė Renata 2003: Šiaurės panēvežiškių vietovardžiai. – Žmogus kalbos erdvėje, 566–583.

Endzelytė Renata 2005: Šiaurės vidurio Lietuvos vietovardžiai: daktaro disertacija, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

Gibbs Raymond 1994: The Poetics of Mind, Cambridge: Cambridge University Press.

Gudavičius Aloyzas 2011: Reikšmė – sąvoka – konceptas ir prasmė. – Res Humanitariae 10, 108–119.

Lakoff George, Johnson Mark 1980: Metaphors we Live By, Chicago: The University of Chicago Press.

Langacker Roland 2006: Introduction to Concept, Image and Symbol. – Cognitive Linguistics: Basic Readings, ed. by D. Geeraerts, New York: Mouton de Gruyter, 29–69.

Langendonk van Willy 2007: Theory and Typology of Proper Names, Berlin, New York: Mouton de Gruyter.

Langendonk van Willy 2013: A Semantic-Pragmatic Theory of Proper Names. – Acta Linguistica Lithuanica 69, 99–130.

LKG I – Lietuvių kalbos gramatika 1: Fonetika ir morfologija (daiktavardis, būdvardis, skaitvardis, įvardis), red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1965.

Karpenko Elena, Golubenko Lidija 2015: Problems of Cognitive Onomastics. – Записки з ономастики [Zapyski z onomastyki] 18, 285–293.

Karpenko Jurij A. 1980: Карпенко, Юрий А. Признаки молодости топонимической системы [Priznaki molodosti toponimičeskoj sistemy]. – Перспективы развития славянской топонимики [Perspektivu razvitija slavjanskoj toponimiki],

254

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

отв. ред. А. В. Суперанская, Н. В. Подольская [otv. red. A. V. Superanskaja, N. V. Podol’skaja], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 48–57.

Kerevičienė Jurgita 2009: Glossary of Cognitive Terms, Kaunas. Available at: https://www.knf.vu.lt/dokumentaifailaikatedrugermanuKereviciene%20%20kognityviniu%20ter minu%20zodynas.pdf.

Klimka Libertas 2011: Medžių mitologizavimas tradicinėje lietuvių kultūroje. – Acta humanitarica universitatis Saulensis 13, 18–39.

Kövecses Zoltán, Günter Radden 1999: Towards a Theory of Metonymy. – Metonymy in Language and Thought, eds. by K.-U. Panther, G. Radden, Amsterdam: John Benjamin Publishing, 17–59.

Markert Katja, Nissim Malvina 2006: Metonymic proper names: A corpus-based account. – Trends in Linguistics Studies and Monographs 171, 1–17.

Mickienė Ilona 2001: Telšių rajono toponimų daryba: daktaro disertacija, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

Mickienė Ilona 2004: Dėl Lietuvos asmenvardinės kilmės drimonimų darybos. – Baltu filoloģija 13(1), 121–131.

Mickienė Ilona 2011: Sudėtiniai Lietuvos drimonimai: asmenvardiniai, hidroniminiai, toponiminiai. – Valoda dažādu kultūru kontekstā: Zinātnisko rakstu krājums 21, Daugavpils: Saule, 387–395.

Mickienė Ilona 2019: Asmenvardinės kilmės miškų vardai: vakarinių pietų aukštaičių regionas. – Lituanistica 1(115), 30–38.

Mickienė Ilona, Bačiūnaitė-Lužinienė Lina 2013: Onomastikos įžvalgos: mokomoji knyga, Vilnius: Vilniaus universitetas. Prieiga internete: http://www.khf.vu.lt/dokumentai/failai/katedru/lietuviiu/Onomastikos_izvalgos_Mickiene_Baciunaite-Luziniene_2013.pdf.

Mickienė Ilona, Bankauskaitė-Sereikienė Gabija 2012: Labūnavos krašto toponimija: lingvistinės įžvalgos. – Lituanistica 2(58), 161–179.

Mickienė Ilona, Baranauskienė Rita 2019: Pietų Aukštaitijos regiono toponimai, kilę iš asmenų pavadinimų. – Respectus philologicus 36(41), 60–72.

Mickienė Ilona, Bieliauskaitė Rimantė 2018: Radviliškio rajono drimonimų darybos aspektai. – Respectus Philologicus 33(38), 83–92.

Nikonov Vladimir A. 1966: Никонов, Владимир А. Краткий топонимический словарь [Kratkij toponimičeskij slovar’], Москва: Мысль [Moskva: Mysl’].

Straipsniai / Articles

255

ALISA STUNŽAITĖ

Nyström Staffan 2016: Names and Meaning. – The Oxford Handbook of names and naming, Oxford: Oxford University Press.

Podol’skaja Natalija V. 1988: Подольская, Наталия В. Словарь русской ономастической терминологии [Slovar’ russkoj onomastičeskoj terminologii], отв. ред. А. В. Суперанская [otv. red. A. V. Superanskaja], 2-е изд., Москва: Наука [2-е izd., Moskva: Nauka].

Rapa Santa 2019: Metonymy as a Basis of Toponymy. – 4ᵗʰ International Scientific Aleksandras Vanagas’ Conference “Onyms in Space and Space in Onyms”, Abstracts, November 7–9, Vilnius: 2019, 38–39. Available at: http://lki.lt/wp-content/uploads/2019/10/Vanago-konferencijos-prane%C5%A1im%C4%85-TEZ%C4%96S.pdf.

Reszegi Katalin 2012: Cognitive approaches to Hungarian toponymy. – Onoma 47(1), 367–379.

Reszegi Katalin 2022: Metonymic Namegiving from a Cognitive Perspective. – Acta Onomastica 63(1), 206–225.

Skorupa Pavel 2019: Semantic Oppositions in Vilnius County Toponyms. – Acta Linguistica Lithuanica 81, 139–159.

Skorupa Pavel 2021: Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy. – Acta Linguistica Lithuanica 85, 219–243.

Skorupa Pavel 2021a: Vilnius County Toponyms as Signs of National and Cultural Identity, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Skorupa Pavel 2023: Semantics of Present-Day Vilnius County Toponym Oppositions: Doctoral Dissertation, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

SSNO III – Słownik staropolskich nazw osobowych 3 (Kł–M), red. W. Taszycki, Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1971.

Stunžaitė Alisa 2022: Manifestation of Physis in Vilnius County Drymonymy. – Acta Linguistica Lithuanica 87, 155–176.

Superanskaja Aleksandra V. 1973: Суперанская, Александра В. Общая теория имени собственного [Obščaja teorija imeni sobstvennogo], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Sviderskienė Dalia 2006: Marijampolės apskrities drimonimų darybos ir kilmės polinkiai. – Acta Linguistica Lithuanica 54, 49–62.

256

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Unraveling Vilnius County Drymonymy: the Case of Metonymy

Sviderskienė Dalia 2016: Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija, – Acta Linguistica Lituanica 75, 243–273.

Sviderskienė Dalia 2017: Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija, – Acta Linguistica Lituanica 77, 78–102.

Sviderskienė Dalia 2019: Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija. – Acta Linguistica Lituanica 81, 110–140.

Sviderskienė Dalia 2022: Utenos apskrities Anykščių valsčiaus (1935–1937) helonimų motyvacija. – Lituanistica 68, 1(127), 43–65.

TLE I – Tarybų Lietuvos enciklopedija 1 (A–Grūdas), red. J. Matulis, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1985.

Vaičienė Agnė 2014: Lietuvių kalbos kilmininko semantikos tyrimai: rezultatai ir perspektyvos. – Res Humanitariae 16, 319–339.

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų semantika. – Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 4–153.

VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija (= Universal Lithuanian Encyclopedia), e. variantas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2020. Available at: https://www.vle.lt.

Vilniaus apskrities drimonimijos analizė: metonimijos atvejis

SANTRAUKA

Šio tyrimo objektas – metonimijos būdu sudaryti Vilniaus apskrities drimonimai. Iš 787 atrinktų dabartinėje Vilniaus apskrityje funkcionuojančių vardų net 696 buvo inspiruoti metoniminio mąstymo būdo. Į tyrimo lauką nepateko drimonimai, kurių motyvacija siejama su motyvuojančių apelatyvų polisemija ir su motyvuojančios sąvokos apelatyvine ir (arba) onomine prigimtimi. Minėti drimonimai, įtraukti į tyrimą, potencialiai galėjo kelti abejonių, ar atitinka nustatytus metoniminius modelius, todėl jų buvo atsisakyta ir apsiribota tik visiškai aiškios semantikos miškų vardų analize.

Atlikus tyrimą nustatyti dominuojantys modeliai: VIETA VIETOJ VIETOS, IŠSKIRTINĖ YPATYBĖ VIETOJ VIETOS IR ŽMOGUS VIETOJ VIETOS. 570 drimonimų yra siejama su metoniminiu modeliu VIETA VIETOJ VIETOS, jį sukonkretinus, paaiškėjo, kad drimonimų susiradymą dažniausiai inspiravo gyvenvietės (546) ir vandens telkiniai (24). 100 miškų vardų motyvacija grindžiama metoniminio modelio IŠSKIRTINĖ YPATYBĖ VIETOJ VIETOS. Minėtinos šios tyrimo patvirtintos išskirtinės ypatybės: miško tipas (36), kraštovaizdis (35), augmenija (24), gyvūnija (4) ir miško

Straipsniai / Articles

257

ALISA STUNŽAITĖ

paskirtis (1). Apie žmonių santalką miškingose vietovėse galima spręsti iš 26 Vilniaus apskrities drimonimų, jie siejami su žmogus vietoj vietos, t. y. žmogus vietoj miško, metoniminiu modeliu.

Kadangi šis tyrimas buvo vykdomas kognityvinės onomastikos lygmeniu, jame laikomasi nuostatos, kad visi vardai turi reikšmę. Analizuotų drimonimų konceptualizavimo modelis buvo atskleistas adaptavus Nikolas Dobričiaus (2010) modelį, pagal kurį autorius siūlo numatyti koncepto kelią per šaltinio ir tikslo sritis, iš kurių šaltinis – apeliatyvas arba tikrinis žodis, o tikslas – onimas, šio tyrimo atveju – drimonimas. Taigi straipsnyje nagrinėjamų vardų konceptai atvaizduojami remiantis šia schema: apeliatyvas / tikrinis žodis → drimonimas. Panašią schemą vykdomuose tyrimuose taiko ir Vengrijos mokslininkė Katalina Reszegi (2022).

Kadangi metonimijos apraiškų randama apeliatyvuose, tikimasi, kad metoniminis mąstymas būdingas ir tikriniams žodžiams. Juk metonimija yra kognityvinė ir lingvistinė priemonė universalioms kategorijoms formuotis žmogaus sąmonėje, kurios vėliau gali būti atspindėtos kalboje. Metonimija apima vieno objekto sampratos modelį susiedama jį su kitu, ypač tada, kai abu objektai egzistuoja toje pačioje paradigmoje (Kövecses, Günter 1999: 21; Kerevičienė 2009: 14–15). Toponimija ir yra būtent ta sritis, kuri parodo, kad objektai koegzistuoja, kad dėl įvairių priežasčių jai būdingas polinkis peržengti savo pačios ribas, iškaitant vardų migraciją tarp objektų klasių bei analogiją pagrįstų darinių (Karpenko 1980: 49). Metoniminiai procesai yra labai svarbūs ir įdomūs, kadangi jie atskleidžia glaudų žmonijos suvokimo, vietovės ypatybių, kalbos bei vardo formavimosi mechanizmų ryšį.

Įteikta 2023 m. rugpjūčio 21 d.

ALISA STUNŽAITĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva

alisa.stunzaitė@vilniustech.lt

258

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX