Стандарт Литовської Республіки «Принципи та методи термінології»

З 1 січня 1990 року набув чинності стандарт Литовської Республіки (Литовський RST) 1115–90 «Принципи та методи термінології» (наклад 250 прим.), підготовлений відповідно до міжнародного стандарту ISO 704–87. Цей стандарт підготували працівники Вільнюського університету та Інституту литовської мови; його затвердив і встановив дату набуття чинності Департамент стандартизації та якості.

Згаданий стандарт складається з п’яти розділів і чотирьох додатків.

У першому розділі зазначено призначення цього стандарту та сферу його застосування.

У другому розділі наведено міжнародні документи, які можуть знадобитися під час створення та впорядкування термінології.

У третьому розділі «Поняття» пояснюється, що таке поняття, зміст і обсяг поняття, системи понять. Розглядаються відношення між поняттями. У практичній діяльності з упорядкування термінів розрізняють два типи відношень між поняттями: ієрархічні та неієрархічні. Ієрархічні відношення поділяються на родо-видові відношення та відношення цілого й частини. Неієрархічні відношення — це часовий і просторовий зв’язок або причинно-наслідковий зв’язок.

Сукупність понять певної галузі утворює систему, у якій кожне поняття посідає певне місце. Зазначається значення системи понять для впорядкування термінів. Наведено два приклади графічного зображення систем понять. Поняття класифікують за ознаками, які допомагають відрізнити одне поняття певної галузі від іншого. Ознаки можуть бути внутрішніми та зовнішніми, істотними й неістотними.

У четвертому розділі «Визначення» подано загальне поняття про визначення. Перелічено цілі визначення. Визначення є основою добору й аналізу термінів. У термінологічній роботі найчастіше використовують два види визначень: інтенсіональні та екстенсіональні. Визначення всіх понять, що становлять систему, мають бути узгоджені між собою.

Розглянуто вимоги, яких слід дотримуватися під час укладання визначення. Вони такі:

1. У визначенні мають бути відображені істотні ознаки поняття.

2. Адекватність визначень.

3. Системність визначень.

4. Стислість визначень.

99

Визначення можна доповнювати ілюстраціями (фотографіями, малюнками, кресленнями тощо).

У п’ятому розділі «Терміни» розглядаються такі питання:

1. Загальне розуміння терміна.

2. Структура термінів і термінотворення.

3. Системи термінів.

4. Взаємозв’язок терміна й поняття.

5. Вимоги до добору й утворення термінів.

6. Абревіатури та скорочення.

7. Транслітерація та латинізація термінів.

8. Упорядкування литовських термінів.

Термін — це слово або словосполучення, що використовується для називання поняття. Отже, термін, як і кожне слово, складається з таких елементів: кореня, афіксів (префікса, суфікса), закінчення.

Наведено основні способи творення термінів:

1. Зміна значення.

2. Синтаксичний спосіб.

3. Зміна синтаксичної категорії.

4. Морфологічний спосіб — поєднання коренів і афіксів.

5. Створення скорочень.

6. Запозичення термінів.

Розглянуто співвідношення терміна й поняття.

До кожного терміна висуваються такі вимоги:

1. Мовна правильність.

2. Точність.

3. Стислість.

4. Зручність словотворення.

5. Однозначна відповідність терміна й поняття.

У розділах «Поняття», «Визначення» і «Терміни» пояснювані положення ілюструються прикладами.

Як уже зазначалося, цей стандарт має чотири додатки. У першому додатку наведено визначення основних понять, уживаних у стандарті, а в другому — графічні скорочення термінів. У третьому додатку наведено зразок термінологічної картки, рекомендованої для впорядкування литовських термінів. Вимоги до оформлення цієї картки пояснено в четвертому додатку.

Adelė NOREIKAITĖ

100