нас проведений урок, провів урок у такому значенні: «Коли ми кажемо «учитель проводить урок», маємо на увазі процес; «проводив урок» — означає, що не завершив його, а «провів урок» — провів і завершив його» (с. 18). Однак дієслово виконати не обов’язково пов’язане з проведенням і завершенням уроку — воно може також означати засвоєння, наприклад: виконати домашнє завдання, завдання. Отже, можливо, «провів урок» можна було б зрозуміти і як «був на уроках», «вивчив уроки».

На завершення слід сказати, що ці зауваження аж ніяк не применшують наукової та нормативної цінності словника. Це видання заохочує цікавитися педагогічною наукою та надалі розвивати її литовську термінологію.

Nijolė Banevičienė

СЛОВНИК ПСИХОЛОГІЇ

Поява кожного нового словника термінів є важливою подією як для відповідної галузі науки, так і для термінології загалом. Тим паче, якщо цей словник — перший, адже він може визначити, якою буде термінологія цієї галузі, а водночас показує орієнтири самої науки та хоча б частково її подальший розвиток.

Психологією почали цікавитися, а її терміни створювати ще в довоєнній Литві. У складених Ст. Шалькаускісом словничках філософії та педагогіки (останній, щоправда, тоді так і не було видано) можна знайти й досить багато психологічних термінів (погляд, свідомість та ін.). Згодом психологію також не забули: друкувалися статті й книжки (хоча, можливо, їх було недостатньо), у яких, звісно, не можна було обійтися без термінів цієї галузі. Однак перший словник з’явився лише 1993 року. Це «Словник психології», виданий Видавництвом науки та енциклопедій¹. За словами самих укладачів словника, він призначений як для психологів, так і для фахівців інших галузей або просто людей, які цікавляться психологією з метою самоосвіти. З цієї причини словник має бути укладений надзвичайно ретельно. Небагато

¹ Psichologijos žodynas. V: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993. 368 p.

102

фахівців інших галузей купують і читають словники фізичних чи математичних термінів, тоді як знання психології та її терміни потрібні майже всім представникам соціальних і гуманітарних наук, тож вплив словника на мову суспільства у будь-якому разі буде більшим.

Обсяг «Словника психології» невеликий (368 с.), але для початку цього цілком достатньо. Не можна надто критикувати й поліграфічну якість (особливо якщо порівняти з іншими словниками, виданими останнім часом). Формат невеликий, але зручний для читача.

Укладачі словника спиралися на виданий російською мовою «Короткий психологічний словник» (Краткий психологический словарь/ Под общей редакцией А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского. М., 1985) та матеріали, надані литовськими науковцями. Поряд із литовськими заголовними термінами подано російські й англійські відповідники, а наприкінці словника — покажчики термінів цими мовами та короткі біографії найвідоміших психологів.

Можна було б засумніватися, чи достатньо лише російських та англійських відповідників. Якщо не було змоги подати французькі відповідники, неодмінно слід було подати принаймні німецькі. Адже багато відомих психологів були німцями або австрійцями. Крім того, маючи відповідники не двома, а більшою кількістю мов, укладачі могли б легше вирішити, чи запропонований ними до вжитку термін поширений і в інших мовах (у цьому випадку також дуже допомогла б німецька мова, яка не шанує чужомовних запозичень).

Певним закидом укладачам можна було б вважати й те, що практично не подано вказівок, як користуватися словником. Читачеві залишається, за словами самих психологів, послуговуватися методом спроб і помилок (див. статтю «метод спроб і помилок», уміщену на с. 166). Незрозуміло, які терміни рекомендовано вживати, а які, можливо, наведено лише як наявні (чи є також такі, що вживаються, але їх можна замінити значно кращими?). Чи є слова, що вживаються, але не рекомендуються? Через це дещо важче досить серйозно й ґрунтовно досліджувати цей словник, тож можна сказати лише те, що мимоволі впадає в око, коли його перегортаєш.

Напевно, немає такої галузі науки, яка могла б (і хотіла б) обійтися без міжнародних (або принаймні тих, що вважаються міжнародними) термінів. Багато науковців вважають цю ознаку просто необхідним елементом наукової мови, однак зрозуміти таку мову, у якій литовськими нерідко бувають лише

103

сполучників, читачів чи слухачів не завжди вдається.

А що ж пропонує «Психологічний словник»? Адже в мовленні часто співіснують і литовське слово, і слово, запозичене з іншої мови. Яке з них пропонують уживати, а яке подають як його синонім?

Слід сказати, що в багатьох випадках укладачі словника віддають перевагу литовським термінам, наприклад: бінокулярний зір (його синонім — бінокулярний зір), бінауральний слух (бінауральний слух), письмо для сліпих (рельєфний шрифт), відтворення (репродукція), відновлення (реконструкція), бадьорість (вігілантність), ділова гра (професійна гра), психологія праці (індустріальна психологія), швидкий сон (парадоксальний сон), нав’язливі стани (обсесії, ананказми), навіювання (сугестія), німота (мутизм), рівновага нервової системи (баланс нервових процесів), патологічна тривога (базова тривога), мова пальців (актальна мова), самовираження (самоактуалізація, самореалізація), самогубство (суїцид), сприйняття (перцепція), короткочасна пам’ять (оперативна пам’ять), уява (фантазія), уникання (ескапізм) тощо.

Значно менше випадків, коли пропонують уживати термін, запозичений з іншої мови, наприклад: автоконцепція (образ Я, самосприйняття), егоїзм (себелюбство), експектація (очікування), епілепсія (падуча), етнопсихологія (психологія народу), фригідність (статева холодність), гештальт (цілісність), ідеальне Я (бажане Я), інцест (кровозмішення), інсайт (осяяння), інтелект (розум), контрперенесення (протилежне перенесення), олігофренія (розумова відсталість, недоумкуватість), персоніфікація (уособлення), ретроактивне гальмування (зворотне гальмування), селективність (вибірковість), сенсорні процеси (чуттєві процеси), зоопсихологія (психологія тварин) тощо.

Частина наведених прикладів за походженням є змішаними, тому логічніше було б говорити не про вибір усього терміна, а лише його компонента. Іноді гібриди утворюються зовсім без потреби. Напр., пілотажне дослідження (синонім — пошуковий експеримент). Якщо вже неодмінно потрібні два варіанти, то, можливо, краще, щоб хоча б один був литовським. Самі собою напрошуються взаємозамінні компоненти цих термінів (вийшли б пошукове дослідження і пілотажний експеримент).

Важко сказати, чи завжди достатньо вмотивоване вживання термінів нелитовського походження. Те, що таке саме слово вживається і в російській, і в англійській мовах, ще не можна вважати достатньо вагомим аргументом: адже саме з цих мов проникає найбільше непотрібних чужомовних слів. Варто було б поглянути й на інші мови.

104

ській, і англійській мовах, ще не можна вважати достатньо вагомим аргументом: адже саме з цих мов проникає найбільше непотрібних чужомовних слів. Варто було б поглянути й на інші мови.

Дивно, що укладачі словника, самі наводячи литовський термін, охочіше обирають запозичення з інших мов навіть тоді, коли литовський варіант значно коротший або принаймні зручніший для вимови. Адже багато термінологів вважають стислість і зручність терміна досить важливою вимогою або принаймні бажаною рисою. Серед наведених прикладів чимало випадків, коли литовський термін коротший (самоназва, вибірковість, падуча, зворотне гальмування, осяяння, розум, чуттєві процеси, очікування, уособлення). Зручнішими й набагато зрозумілішими були б терміни кровозмішення, недоумкуватість. У словнику подано короткий і, здається, досить влучний відповідник терміна німецького походження гештальт — цілісність. Однак незрозуміло, чому так бояться показати це литовське слово: його не подано як синонім до слова гештальт, а лише вписано окремо з відсиланням до цього слова. Зрозуміло, що гештальт, будучи також частиною багатьох складених термінів, уживається дуже широко, але, можливо, короткість і ясність литовського терміна переважили б?

Не можна сказати, що в словнику надмірно зловживають інтернаціональними словами. Однак у багатьох місцях пішли найлегшим шляхом: слово просто пристосовують до литовської мови й подають як термін, навіть не намагаючись знайти відповідне литовське слово. Зрозуміло, що самі мовознавці не створять нових і справді відповідних психологічних термінів. Необхідно, щоб над цим думали й самі психологи. Так чи інакше, можна запропонувати дещо: 1) амбіде́кстрія (однакове володіння обома руками — лівою і правою) могла б називатися дворукістю або рівнорукістю (пор. ліворукість). Тим більше, що російською й англійською наведено не лише термін «амбідекстрія», а й інші терміни (рос. двуправорукость, англ. two-handedness); 2) асистування не дуже підходить, оскільки саме слово має два значення (1. перебування асистентом; 2. залицяння). Найкраще було б замінити це слово литовським і вживати як термін залицяння. Оскільки це слово часто вживається як дієслово, термін залицятися був би ще й коротшим за асистувати. Так само гнучкість (рос. гибкость, англ. flexibility) могла б називатися гнучкістю, причинна (атрибуція, схема) — причинна, контамінація — змішання, кооперація — спів-

105

співпраця, лонгітюдне дослідження — тривале або безперервне дослідження, сукцесивність (протилежність одночасності) — послідовність або наступність, валідність (критерій якості експериментів і засобів психологічного вимірювання — їхня придатність, адекватність) — відповідність.

Окрім цих зауважень, можна згадати й певну непослідовність. Не заглиблюючись у проблеми системності термінів чи послідовності їх уживання, досить сказати, що укладачі словника ніяк не можуть визначитися, чи існують іще психологи СРСР, чи ні. Того самого А. Лурію в одному місці називають психологом СРСР, а в іншому (в одному випадку навіть на тій самій сторінці) — російським психологом. Однак такі розбіжності дуже легко виправити.

Слід сподіватися, що укладачі словника, готуючи його нові видання, чимало чого виправлять, зокрема й згадані недоліки. Можливо, серйозніше подбають і про створення литовської термінології. Тим паче, що, як видно з наведених прикладів, литовські терміни часто бувають і зрозумілішими, і коротшими. Адже психологи, безперечно, хочуть, щоб їх розуміло якомога більше людей і читало їхні праці.

Birutė LENKTYTĖ

ЯК НЕ СЛІД УКЛАДАТИ СЛОВНИКИ

Нині видають чимало різноманітних словників, особливо словничків. Поглянувши на цифри, можна було б вигукнути від захвату і масштабом роботи, і численністю гурту лексикографів, укладачів словників та видавців. Адже здавна відомо, що з усіх мовознавчих праць найважче писати словники. А працює так багато людей! Які великі лінгвістичні поривання, просто злети! Справжній золотий вік лексикографії.

На жаль, на жаль... Переглядаючи не один із нових плодів нашої лексикографічної праці, доволі швидко доводиться розчаровуватися: багато укладачів і видавців надто легковажно сподіваються збагатити литовську лексикографію. Безліч поспіхом зробленої роботи, дивовиж у підготовці й наборі — просто нісенітниця. Виявляється, не один укладач і видавець не має ані найменшого уявлення про те, як слід писати словники і як їх видавати. Одну з найважливіших, найплідніших і найавторитетніших галузей литовської мовознавчої праці починають перетворювати на лексикографічний бізнес, на своєрідні мовознавчі Гарюнай. Адже на перше місце

106