РЕГІНА КОЖЕНЯУСКЕНЕ

Вільнюський університет

ГРА З ПЕРЕРОБЛЕНОЮ ФРАЗЕОЛОГІЄЮ В МЕДІА

КЛЮЧОВІ СЛОВА: перероблена фразеологія, синтаксичні деструктивні фігури, акумуляція, гіпербатон, парцеляція, парентеза.

ВСТУП

У всьому світі жива мова, навіть така давня, як литовська, постійно оновлюється, пристосовується до актуальних потреб часу. Перероблення фразеології — один із найяскравіших прикладів оновлення мови, коли вислови, що, здавалося б, навіки застигли, стали цілісними, неподільними, із постійною лексичною та граматичною структурою, а також загальновідомі цитати зазнають стилістичних і семантичних змін. Найважливіше те, що це оновлення не має кінця: щоразу автор актуалізує навіть той самий вислів, творчо змінює його по-новому, пристосовуючи до нових умов і нового контексту¹. Це свідчить про «здоров’я» мови: вона — динамічна, відкрита, намагається пристосуватися до живої дійсності².

У цій статті дотримуємося широкого розуміння фразеології³, найважливішою розрізнювальною ознакою якого є застиглість вислову і згідно з яким до фразеології ми відносили б не стільки образні фразеологізми (у статті їх

¹ Наприклад, можна знайти десятки цілком різних переробок назви відомого роману Йонаса Авіжюса Час спустошення садиб: від теми нестачі фінансів і констатації становища «Содри» до метаморфоз телебачення та характеристики поведінки політиків. Ось кілька прикладів: Час зменшення грошей, Час остаточного спустошення телебачення, Час спорудження парканів, Тепер час літати між каналами, Час спустошення «Содри» тощо (усі переробки взято з текстів Скірмантаса Валюліса, крім останньої — вона належить Еугенії Грібаускене).

² http://www.delfi.lt/news/daily/lithuania/v-alisauskas-kalbininkas-turi-buti-tarnas-o-ne-diktatorius.d?id=61285085#ixzz2S6oIKFCG.

³ Юозас Пікчілінгіс у праці «Стилістика литовської мови» до розділу «Фразеологія», крім фразеологізмів, також включив популярні літературні цитати, «крилаті» фрази, біблійні вислови (див. Pikčilingis 1975: 361–370). Казимієрас Жуперка, розглядаючи способи актуалізації рекламної мови, поруч згадує не лише стилізацію та перефразування (переробки) фразеологізмів, а й цитат із відомих текстів, приказок, прислів’їв, сентенцій, рядків із віршів, мотивів пісень і відомих (рекламних) гасел, що належать до явища інтертекстуальності (Župerka 2008: 89–90). Такої думки дотримується й авторка цієї статті (див. Koženiauskienė 2013: 60–86).

R. KOŽENIAUSKIENĖ. Perkurtos frazeologijos žaismas žiniasklaidoje

149

небагато), наскільки загалом широко вживані сталі вислови різних типів, «а також такі одиниці малої фольклорної традиції, як прислів’я, приказки, загадки, шаради, елементи казок, ігор, лічилок, наслідувань, крім того, прокльони, слова різних ритуалів і молитов, етикетні фрази та інші формули ввічливості, афоризми, сентенції, загальновідомі цитати або алюзії на них, гасла, застереження, словесні елементи реклами та взагалі всілякі вислови, що не потрапили до попередніх рубрик, якщо тільки вони достатньо усталені, загальнопоширені, відтворюються з пам’яті, а їхні відсутні ланки легко вгадуються» (Marcinkevičienė 2001: 83).

Співвідношення традиційної⁴ і перетвореної⁵ фразеології нагадує стародавні палімпсести⁶. Через брак письмового матеріалу на дорогих папірусах або пергаментах, зіскрібши старий текст, писали нові; іноді другий змінював третій і так далі. Первісний або навіть вторинний текст проступав крізь новий, і часом можна було прочитати, що було написано раніше. Іноді ці тексти цілком випадково доповнювали один одного, іноді — дисонували, викликаючи усмішку, інтригу, подив. Так само й перетворена фразеологія не стирає з пам’яті адресата звичного вислову, хоча іноді й суперечить йому; більше того, він і його контекст розповідають усе, чого автор не сказав, але хотів сказати грайливим підтекстом уже в інший час, за змінених умов життя й обставин, про інших дійових осіб.

Про перетворення фразеології писали литовські та зарубіжні науковці. У Литві їй присвячено докторську дисертацію (Butkutė 2010), у якій наведено найрізноманітніші способи модифікації фразеології: від розширення її складу, перестановки компонентів та їх пропуску до розгортання в ширший контекст. Проте чимало аспектів цієї теми досі не досліджено, і вони залишаються актуальними. У цій статті вперше зроблено спробу поглянути на перетворену фразеологію по-новому: її описано й проаналізовано в контексті синтаксичних фігур, що її супроводжують. Сама фразеологія зазвичай образна й змістовна, однак стилістичного забарвлення, більшої гри та нового змісту їй надають синтаксичні фігури, розташовані довкола неї.

Об’єкт статті — найновіші журналістські тексти 2013 року⁷ (основним джерелом є інтернет-видання Lrytas.lt, Respublika.lt, Delfi.lt,

⁴ Ще: узуальні, звичні.

⁵ Ще: оказіональні, оновлені, перефразовані.

⁶ Гр. palimpsēstos — знову зіскоблений.

⁷ Критичні, полемічні, політичні коментарі та редакційні статті оцінного характеру в публіцистичному стилі.

150

KALBOS KULTŪRA | 86

15min.lt, TV antena) використовується перетворена фразеологія та контекст синтаксичних фігур, що її супроводжують. Мета — показати зв’язок між грайливо перетвореною фразеологією та найвиразнішими деструктивними фігурами, виконувану ними риторичну функцію, місце в структурі абзацу, а також розкрити причини їх уживання. Методи дослідження — описовий, стилістико-структурний і семантичний аналіз.

ЗВ’ЯЗОК ПЕРЕТВОРЕНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ ТА ДЕСТРУКТИВНИХ ФІГУР

Усі синтаксичні фігури — і конструктивні, і деструктивні⁸ (Клюев 2001: 238–261) — трансформують структуру нормативних синтаксичних конструкцій (висловлювань або речень) і, змінюючи її, створюють нові моделі; лише за цієї умови вони виправдовують назву фігур, тобто виконують риторичну функцію. Різниця полягає в тому, що конструктивні фігури — «більш урівноважені» (Клюев 2001: 238), побудовані на плавному, хоча й надмірному, повторенні та переліку, — не конфліктують із традиційною фразеологією, а прокладають паралельні лінії:

Телебачення має добрий характер, тільки критика його — зла⁹.

Як бачимо, синтаксичну структуру збережено: Сирітка мала добрий характер, а її мачуха була злою (С. Неріс).

⁸ У статті спираємося лише на поділ синтаксичних, інакше кажучи макрофігур, сутність яких полягає не в трансформації слова (так звані мікрофігури), а в трансформації структури речення, на конструктивні й деструктивні; цей поділ запропонував дослідник риторики Е. В. Клюєв. До конструктивних фігур цей автор відносить: паралелізм, ізоколон, епаналепсис (різновид повтору — R. K.), анафору, епіфору, анадиплозу, симплоку, діафору, хіазм, епанод (різновид хіазму — R. K.), асиндетон, полісиндетон, апокойну (різновид хіазму — R. K.), циклос (обрамлення — R. K.), гомеотелевтон. До деструктивних синтаксичних фігур належать: інверсія, анастрофа (різновид інверсії — R. K.), еліпсис, парцеляція, гіпербатон, тмесис (вставка, вставне слово — R. K.), акумуляція, ампліфікація, екплеція (складніший різновид акумуляції й ампліфікації — R. K.), контамінація (ланцюг — R. K.) (Клюев 2001: 238–261). Литовські стилісти не пропонували такого поділу фігур, хоча всі вони описані в працях зі стилістики й риторики; однак через численні різновиди подекуди мають інші назви, тому в дужках я пояснила, яку саме фігуру мають на увазі. Авторка цих рядків (Koženiauskienė 2001: 254–328) розподіляє перелічені фігури за прийнятою в риториці класифікацією: figurae per adiectionem (розгортання), per detractionem (скорочення) і per ordinem (компонування). Більшість останніх через незвичну зміну синтаксичного порядку (лат. ordo, inis — порядок), а також через перегрупування синтаксичних одиниць у кількох фігурах скорочення Е. В. Клюєв називає деструктивними фігурами.

⁹ С. Валіуліс, TV antena, 1998 01 31–02 06.

R. KOŽENIAUSKIENĖ. Perkurtos frazeologijos žaismas žiniasklaidoje

151

Завдяки властивому конструктивній фігурі ізоколону¹⁰ гармонійному звучанню в паралельних реченнях виникає ритм, певна періодичність. Між заміненими лексичними одиницями також немає суперечності. Занедбане, погано фінансоване телебачення не лише не конфліктує, а й гармоніює з нашілайтеле, критика — з памоте.

Деструктивні фігури, навпаки, не лише позбавлені ладу, а й виразно підкреслюють синтаксичний безлад. На відміну від конструктивних фігур, вони не поєднують окремі слова, висловлювання чи цілі речення, а виокремлюють, ізолюють, розщеплюють їх, несподівано (з погляду природного синтаксису — навіть неприпустимо) відмежовують одне від одного. Для деструктивних фігур, як і для повсякденного розмовного стилю, характерні свобода, навіть не цілком логічне поєднання слів або речень, сплеск емоцій, фрагментарність, спонтанність. У тексті свідомо створюється синтаксична неузгодженість: чути уривчастість, інтонаційні паузи, короткі зауваги, додатки, цілковиті зупинки, незавершену думку.

Говорячи про співвідношення перетвореної фразеології та фігур, слід наголосити, що для трансформації придатні як конструктивні, так і деструктивні синтаксичні фігури:

Із надутої N. V. протягом кількох років чортівськи вправно бульбашки масового психозу «Шлях хоробрих» зі свистом виходить повітря. Захід сонця в Гарлявській волості. Із задуму правильно керувати Литвою на горі педофілії голим залишився лише не надто приємно пахнучий союз із підсудним князем із Кедайняй¹¹.

Абзац складається з цілих трьох переплетених переробок фразеологізмів. Спершу з традиційного фразеологізму пускати бульбашки в очі, тобто брехнею роздувати нікчемну річ, автор створює заплутану конструкцію Із надутої N. V. протягом кількох років чортівськи вправно бульбашки масового психозу. За нею йде ще одна виокремлена й актуалізована переробка Захід сонця в Гарлявській волості (модифікація твору Петра Цвірки Захід сонця в волості Ника). Третє перетворення на горі педофілії голим залишився лише не надто приємно пахнучий союз із підсудним князем із Кедайняй — з відомих рядків Антанаса Баранаускаса Анікщяйський ліс. Автор зберігає, як в оригіналі, конструктивну фігуру гомеотелевтон¹², але також уживає виразну дест-

¹⁰ Гр. ізоколон — повторення однакової або дуже подібної кількості складів чи тактів в однорідних паралельних синтаксичних конструкціях.

¹¹ www.15min.lt/.../rimvydas-valatka-kedofilijos-saulelydis-500-325175.

¹² Гр. homoioteleuton — подібність закінчень, співзвуччя граматичних форм голим / залишився в однотипних синтаксичних структурах; у цьому прикладі фігура поєднується з паралелізмом — основою основ конструктивних фігур.

152

KALBOS KULTŪRA | 86

…рукційну фігуру — гіпербатон¹³, відкидаючи на велику відстань (замість трьох вставлено аж вісім слів) граматично пов’язані частини речення. Автор творить новий текст, іронізуючи — дотепно й жартівливо. Конструкційна фігура підкреслює зв’язок між припорошеними пилом сосонками та не надто приємно пахучим союзом, однак комічний ефект виникає через невідповідність, через своєрідний дисонанс між контекстом романтично описаних природних сосонок і новими реаліями кедофілії та підсудного князя Кедайняй. Поєднані в одне поетичні, хоч і сумні, слова та речі, дуже далекі від поезії, конфліктують, надаючи переробці нового глузливого відтінку (цьому сприяють і контамінаційний неологізм кедофілія, і русизм із литовським закінченням князь.

Три сповнені гри переробки та супровідні їм деструктивні фігури так закручують і заплутують текст, що ще більше посилюють функцію іронізації, краще показують цей масовий психоз і диявольськи майстерно сплетену героїнею Гарляви історію. У цьому абзаці виразна парцеляція¹⁴, яка окремим реченням виокремлює семантично важливе утворення Захід сонця у Гарлявському повіті. А парцеляція згодом притягує за собою і гіпербатон, що підкреслює дисонанс.

ПОШИРЕННЯ ПАРЦЕЛЯЦІЇ ТА ЇЇ СИЛА АКТИВІЗУВАТИ ФРАЗЕОЛОГІЮ

З утвердженням переробленої фразеології в текстах публіцистичного стилю помітна її схильність поєднуватися з парцеляцією: від заголовка до останнього абзацу. «У публіцистичному стилі особливо часто трапляється розчленування (парцеляція)» (Bitinienė 2007: 57). Стилістка передає думки семіотика Р. Бартеса про парцельований, розчленований текст, коли автор не виявляє жодної «поваги» до природного членування тексту, безперервно його розриває, прагнучи надати нову інформацію: «Адже додаткова інформація ланок розчленування, потрапивши в новий простір смислу, змінює значення всього висловлювання» (Bitinienė 2007: 58). Як показують приклади, пар-

¹³ Гр. hyperbaton — віддалений, переставлений. Значно складніший різновид інверсії, коли через численні вставні конструкції, довгі непослідовні переліки порушується й руйнується природний плин мовлення; через розлад частин речення у свідомості адресата виникає певна плутанина. Називається «однією з найчастіше вживаних і тому найважливіших фігур» (Ziomek 1990: 221–222).

¹⁴ Лат. parcere — уживати ощадливо (частинами). Парцеляція — це інтонаційне виокремлення частини з цілого, коли частина набуває значення самостійного речення. Кожна виокремлена фраза, названа парцелятом, набуває особливої ваги. Ця фігура є засобом виокремлення найважливіших смислових акцентів.

R. KOŽENIAUSKIENĖ. Perkurtos frazeologijos žaismas žiniasklaidoje

153

целяція в ощадливій формі допомагає виокремити додаткову підтекстову інформацію переробленої фразеології.

Про поширення парцеляції, про факт активного вживання цієї стилістичної фігури, тенденцію сучасного синтаксису змінювати синтаксичні конструкції не лише в художньому, а й у публіцистичному стилі (у рекламі та інших так званих засобах масової інформації) пишуть і зарубіжні дослідники стилістики. «Парцеляція є не лише індивідуальною авторською манерою поділу тексту, а й виразним соціолінгвістичним явищем, що відображає основні тенденції змін сучасної живої мови» (Марышова 2011: 188). Парцеляція посилює іронічну мовну гру, смислові відтінки тексту, «дає змогу передати максимум інформації за мінімального обсягу тексту» (Марышова 2011: 189). Парцельоване мовлення наближається до розмовного стилю. Думка, викладена короткими реченнями неквапливо, з паузами, стає для адресата зрозумілішою, легше сприймається, а отже, є виразнішою та прийнятнішою.

Стилістична сила парцеляції в актуалізації фразеології є особливою. Усі синтаксичні фігури належать до засобів експресивного синтаксису, однак особливо це стосується «парцеляції, сегментації¹⁵, лексичних повторів, монологічних фрагментів текстів із запитаннями й відповідями, ланцюжків номінативних речень, еліпсисів, деяких випадків порядку слів» (Bitinienė 2007: 56). Отже, серед перелічених фігур експресивного синтаксису насамперед також названо парцеляцію та її різновид — сегментацію; до них долучаються і ланцюжки номінативних речень¹⁶, і еліпсиси, які дають змогу посилити смислові та експресивні відтінки значень висловлювання. Деякі дослідники навіть «побоюються, що парцеляція нині стала предметом захоплення, модною грою, явищем, що активно поширюється, „мовною пристрастю“» (Марышова 2011: 186).

У медіа чимало прикладів гри з парцеляцією. Ось у заголовку однієї з найновіших публікацій TV antenoje: Телебачення померло. Хай живе телебачення! (перероблений вислів Король помер, хай живе король) — яскрава фігура парцеляції. Далі, вже в першому абзаці, пишуть:

Хай би скільки говорили про смерть телебачення, воно все одно підводиться, мов той фенікс. Або дракон.Тут кому що більше до вподоби¹⁷.

¹⁵ Різновид парцеляції — сегментація. Це винесення найважливішого компонента на початок у називному відмінку.

¹⁶ Той самий різновид парцеляції — сегментація, тільки тоді парцелюють кілька іменників у називному відмінку поспіль.

¹⁷ Savukynas V. Телебачення померло. Хай живе телебачення! – TV antena, 14–20 вересня 2013 р.

154

KALBOS KULTŪRA | 86

У цьому коротенькому абзаці дещо перетворено фразеологізм і використано ще дві фігури парцеляції. Відомий вислів: піднятися, мов фенікс із попелу скорочують і подовжують: відмовляються від із попелу, але додають займенник той, а крім того, окремо приєднують інтригуюче речення, відпарцеліроване від основного, яке починається сполучником Або дракон. Останнє самостійно відпарцеліроване речення з побічною думкою слід називати додатком¹⁸.

Прагнучи передати експресивні відтінки вислову, автори за допомогою перетвореної фразеології та супровідної парцеляції створюють фрагментарно жвавий, значно ефектніший, оригінальний, а тому пам’ятний вислів із глибоким підтекстом.

У медійних текстах досить ефективною є також деструктивна фігура акумуляції, що супроводжується парцеляцією¹⁹: її синтаксис справді іноді буває надміру перевантаженим і через це заплутаним.

Справжні Содом і Гоморра – так англійці назвали литовців, які працюють у Лондоні, чорноробами. [...] Ось у чому й полягає проблема. Нескінченні теорії змови, гнів і відкрита агресія впереміш із сентиментальними казками про державу від моря до моря та містичну язичницьку цивілізацію, не кажучи вже про рухи на кшталт Н. В., важко узгоджуються зі здатністю посміятися із самого себе²⁰.

Сам по собі широко відомий вислів із Біблії Содом і Гоморра означає неймовірний безлад: загальну розпусту, жахливу аморальність і розбещеність. Залучена автором фразеологія, що символізує безлад, добре поєднується з акумульованим синтаксисом. Автор іще розширює цей фразеологізм та іронічно підсилює його, кажучи, що це Справжні Содом і Гоморра, хоча насправді має на увазі протилежне: він не бачить жодної англійської розпусти, бо вони, мовляв, кажуть правду. Цим переосмисленим біблійним висловом і перевантаженим синтаксисом, де перелічено безліч майже не пов’язаних між собою подробиць, автор увиразнює риси співвітчизників, що викликають сміх і є негативними. Акумуляцію ще більше

¹⁸ Ще один різновид парцеляції — додаток, наче коротка приписка наприкінці.

¹⁹ Уже сама назва цієї фігури означає перевантаження, безлад: лат. accumulare — навантажувати, накопичувати. Слід наголосити, що існує кілька різновидів акумуляції: від перевантаженого, але відносно послідовного переліку численних подробиць (зазвичай саме так її подають литовські стилісти) до цілком неорганізованого нагромадження різноманітних аспектів, коли автор прагне заплутаним і надзвичайно рясним переліком абстрактних елементів не розкрити цілісної картини, а навіть свідомо затьмарити її й у такий спосіб підтекстом показати справжній хаос самого життя. Такий різновид акумуляції і є типовою деструктивною фігурою.

²⁰ http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/rimvydas-valatka-tikra-sodoma-ir-gomora-londono-lietuvius-anglai-isvadino-juodadarbiais-500-361948#ixzz2cPAJcocB.

R. KOŽENIAUSKIENĖ. Perkurtos frazeologijos žaismas žiniasklaidoje

155

посилюють дві деструктивні фігури — гіпербатон і парентеза²¹: що вже казати про рухи на кшталт Н. В.

СПРИЯННЯ ПАРЕНТЕЗИ ТА ІНШИХ ФІГУР ПЕРЕСТВОРЕНІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Парентезу, як і парцеляцію, зараховують до найвиразніших деструктивних фігур. У переліку фігур, наведених Е. В. Клюєвим, їй цілком відповідає tmesis²² (Клюев 2001: 256). Це різноманітні вставки віддаленої побічної думки, що виконують риторичну функцію полів, приписок, уточнень і створюють інтригуючу смислову перспективу. Парентеза розриває думку, несподівано, а іноді й агресивно перебиває її та відводить убік. Про це пише дослідник парентез Гінтаутас Акелайтіс. «Парентеза — це особливий мовний засіб, який дає змогу водночас висловлювати й іншу думку (зміст), хай навіть побічну, хай навіть фрагментарну. [...] Члени парентези утворюють одну з груп експресивних стилістичних конструкцій. Тому парентеза є синтаксико-стилістичним явищем того самого рівня, що й еліпсис²³, парцеляція, анаколуф²⁴ тощо» (Akelaitis 2005: 30–31). Як бачимо, автор досить точно перелічив найвиразніші деструктивні фігури, а парентезу обґрунтовано поставив у цей ряд.

Трапляється, що парентезою (як і іншими фігурами) виступає сама фразеологія:

В. У., Н. В., П. Г., П. С., А. П. і — слів із пісні не викинеш — сам В. Л. є пасажиром того самого вагона ВУ. Несподівано, але це — реальний політичний союз²⁵.

Юозас Абаравічюс пише, що за допомогою парентез і вільного лінійного тексту автори «своєрідно увиразнюють діалогічність, суперечності, розбіжності, згоду

²¹Гр. parenthesis, лат. interpositio — несподіване вставлення побічної думки в дужках (може виділятися також крапками, тире, комами).

²²Гр. tmesis — вставка, вкраплення (різновид парентези).

²³Гр. elleipsis — нестача, пропуск. У динамічній фігурі еліпсису може бути пропущений будь-який легко відновлюваний член речення.

²⁴Гр. anakoluthus — непослідовний. Цю фігуру називають «однією з найскладніших деструктивних фігур, коли в реченні свідомо зловживають і не узгоджують відмінки, рід тощо. Е. В. Клюєв наводить такий її приклад: „Гамсахдурія, між іншим, інтелігенція. Цей інтелігенція добре знав, куди йде.“ (Клюев 2001: 257).

²⁵ www.15min.lt/.../rimvydas-valatka-kedofilijos-saulelydis-500-325175.

156

KALBOS KULTŪRA | 86

ir nesutikimo, dermės ir neder-mės sąveiką“ (Abaravičius 2002: 229). Šiame akumuliuotame tekste kaip tik ta prieštarų grandinė ir pertraukta ilga parentezės pauze. Jos tikslas aiškus: leisti skaitytojui atsipie-kėti po keistokai pateikto ilgo politinės draugijos sąrašo, prie kurio po brūkšniais išskirtos parentezės paminima dar viena, regis, visai nederanti VU26 bendrakeleivio pavardė. Populiaraus posakio žodžių iš dainos neišmesi forma čia išlaikyta, bet įgavusi visai kitą potekstę. Parentezė „nuosekli sakinio grandinė per-traukiama, pažeidžiama. Dėl to atsiranda ar tik suaktyvėja asociacijų, aliu-zijų ar apskritai potekstės tėkmė“ (Abaravičius 2002: 228).

Згадані найважливіші деструктивні фігури — парцеляція, гіпербатон, акумуляція, парентеза — рідко бувають цілком чистими; залежачи одна від одної, вони здебільшого утворюють різноманітні нероздільні комбінації та поєднуються з багатьма іншими фігурами.

Біда одна не ходить. Мало того, що поліцейські кілька разів склали й запакували захисника традиційних сімейних цінностей П. Г., так, як їх навчали в поліцейській школі поводитися з хуліганами, то борця з вітряками геїв ще й дружина покинула. На очах у всього народу. У такий час боротьби. Та ще й так безжально — звинувативши, що той не дбає про сім’ю²⁷.

Фразеологізм боротися з вітряками автор оновив, замінивши лише один звук. Щоправда, дієслово боротися замінено на спільнокореневий іменник борець. Дотепна гра подібно звучними словами геїв / вітрів (фігура парономазії²⁸) пробуджує в пам’яті відомий вислів: боротися з вітряками, тобто з уявним ворогом. Отже, це донкіхотська боротьба. Вислів додатково посилюється парцеляцією, гіпербатоном, еліпсисом та його різновидом — ад’юнкцією²⁹. Така структура, віддалена від нормативного синтаксису, виразно засвідчує здатність автора створювати ефект грайливої дотепності: адже цей

²⁶У ЗМІ це скорочення, що позначає ініціали одного політика, який судиться, зазвичай пишуть із крапками, однак у цьому тексті їх немає (імовірно, навмисно, щоб іронічним зіставленням із скороченням назви Вільнюського університету досягти саркастичного ефекту).

²⁷ http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/rimvydas-valatka-ikliu-vo-kaip-mu-sele-i-isrugas-500-358795#ixzz2b5QHnnv9.

²⁸ Гр. парономазія — поруч називаю. Ця фігура сама собою є мовною грою, засобом дотепності, коли між подібно звучними, але не пов’язаними між собою словами знаходять логічний причинно-наслідковий зв’язок. Найчастіше ця фігура виконує риторичну функцію сарказму.

²⁹ Лат. adiunctio — додавання, приєднання. Це різновид еліпсису, коли кілька елементів речення приєднуються до одного компонента. Зазвичай поєднується з інверсією або гіпербатоном. Докладніше про ад’юнкцію та її види див. Koženiauskienė 2001: 302–305.

R. KOŽENIAUSKIENĖ. Perkurtos frazeologijos žaismas žiniasklaidoje

157

дійова особа голосно всюди й завжди виголошує промови про турботу про традиційну сім’ю, її збереження, а ось сам не зміг зберегти власну. Парцеляція трьох окремих речень, перенесених у кінець, допомагає наголосити й надати значущості кожній подробиці цієї біди, підсилюючи відомий вислів, сказаний на початку: Біда одна не ходить. Те, що не сказано й перенесено в кінець, що приховано, та ще й приховано тричі, завжди інтригує. Текст із парцеляцією без ад’юнкції звучав би так:

[...] то борця з вітряками геїв ще й дружина покинула. На очах у всього народу [покинула]. У такий час боротьби [покинула]. Та ще й так безжально [покинула] — звинувачуючи, що той не дбає про сім’ю³⁰.

Якщо поглянути на синтаксис цього абзацу, видно, що три розчленовані й перенесені в кінець речення насправді не є самостійними, а лише відокремлені від головного речення, винесені за його межі. Без головного речення їхній зміст був би незрозумілим. Це ніби три зауваження після того, як основну думку вже висловлено, але гіпербатон робить ці негативні зауваження надзвичайно значущими: адресат запам’ятає їх найкраще. У цьому абзаці також відчувається ад’юнкція — різновид деструктивної фігури еліпсису, що виконує риторичну функцію привернення уваги. Тричі пропущене слово покинула (вписане мною у квадратні дужки — R. K.) ще більше посилює смислове звучання. Хоча ці слова пропущені, вони виступають ще виразніше, набувають більшої значущості завдяки здатності кінцевої ад’юнкції привертати увагу адресата.

МІСЦЕ ФРАЗЕОЛОГІЇ У СТРУКТУРІ АБЗАЦУ

У засобах масової інформації переосмислюються найрізноманітніші застиглі вислови: фольклорні фразеологізми, а також вислови біблійного й міфологічного походження, рядки відомих пісень і літературних цитат, назви романів, рядки набридлої реклами чи політичних плакатів (див. Koženiauskienė 2013: 72–76; 168–170). Незалежно від походження фразеології³¹, її місце в синтаксичній структурі однієї завершеної думки, яку в письмовому тексті зазвичай утворює абзац,

³⁰ http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/rimvydas-valatka-ikliuvo-kaip-mu-sele-i-isrugas-500-358795#ixzz2b5QHNnnv9.

³¹ Авторка статті свідомо обрала щонайменше по кілька прикладів фразеології різного походження.

158

KALBOS KULTŪRA | 86

абзацу, варіює: вона може вживатися на початку, у середині й наприкінці абзацу. В усіх трьох випадках її супроводжують сповнені гри деструктивні синтаксичні фігури, і вона виконує різні риторичні функції.

Фразеологію на початку можна вжити вже в заголовку публікації. «Прагнучи привернути увагу, автори надають назвам негативної конотації [...]. Найчастіше засоби художньої виразності використовують для посилення експресивності заголовка (Mažylė 2012: 170). Дотепна фразеологія як стилістичний засіб для цього особливо придатна:

Не плачте над могилою (in memoriam баскетбольній церкві Литви)³² — така назва статті.

Що може налаштувати на негативніше, ніж сумне in memoriam? І не кому завгодно, а обожнюваному литовському баскетболу. Виділений рядок поезії Юліуса Яноніса точний, однак неповний: вирваний із контексту, він є незавершеною думкою (це так званий пропуск компонента, або замовчування), перенесеною в зовсім інший контекст, який автор пояснює фігурою парентези в дужках. Проте первинний контекст усе ж добре пасує: Не плачте над могилою відважних друзів, / хто поліг у бою — ті герої. Адже автор статті говорить про тих, хто програв битву, тобто полеглих у бою, наших героїв — баскетболістів. Однак вірші поета-революціонера, написані на зовсім іншу тему, конфліктують і з баскетболом, про який ідеться, і тим більше з релігійною термінологією, що постійно вживається у статті: церква, церковний собор, кардинал, священники, єпископи, молитва, піснеспів, богослужіння тощо. З іншого боку, вони і конфліктують, і пасують (гармонія невідповідності), адже баскетбол — друга релігія, якій поклоняються литовці (автор називає це литовською баскетбольною церквою). Ось як виглядає весь абзац статті з цією фразеологією:

Трагедія? Не плачте над могилою. Було б безглуздо пояснювати, що кардинал Кястутіс обрав не ті молитви, не ті піснеспіви для богослужіння чвертьфіналу або взагалі призначив не тих баскетбольних священників єпископами напередодні найважливішого за чотири роки нашого церковного собору³³.

У абзаці виділену фразеологію винесено в окреме парцельоване речення Не плачте над могилою. Супровідні фігури акумуляції та гіпербатону лише підкреслюють, як

³² http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/neverkit-pas-kapa-in-memoriam-lietuvos-krepsinio-baznyciai-500-240368#ixzz2aR sqhAU9.

³³ http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/neverkit-pas-kapa-in-memoriam-lietuvos-krepsinio-baznyciai-500-240368#ixzz2aRsqhAU9.

R. KOŽENIAUSKIENĖ. Perkurtos frazeologijos žaismas žiniasklaidoje

159

автор оцінює становище литовського баскетболу, невизначеність становища баскетболістів, втрати та сум’яття, що виникає через це в головах співвітчизників.

Так само дотепно деструктуруються й церковні тексти, пристосовані до найнесподіваніших сфер: війська, політики, спорту, банківської справи тощо.

Знову впадьмо на коліна перед молотом і серпом. Тільки по-європейськи — з власної волі. Поліція та Б. В. з компанією нам допоможуть. І дочекаємося ще більшої кількості нагород³⁴.

Загальновідомі перші слова піснеспіву Антанаса Страздаса, який співають у церкві перед месою, іронічно перероблено додаванням двох слів: Знову. Отже, цими словами відразу стає зрозуміло, що мається на увазі, особливо якщо продовжити думку: перед молотом і серпом. Конфлікт у цьому вислові виникає між священними словами піснеспіву та молотом і серпом — символом Радянського Союзу, який пропагував атеїзм, перед яким ми вже одного разу впали. Фразеологію, що відображає конфлікт релігійного піснеспіву й атеїзму, підсилюють супровідні деструктивні фігури: аж три парцеляції та еліпсис.

Перероблена фразеологія, винесена на початок (зазвичай — і в заголовок), одразу привертає увагу адресата й справляє несподіване, інтригуюче враження: це коротка й дієва реклама всієї публікації, що передає адресатові найважливіше повідомлення.

Своєрідний ефект створює і фразеологія в середині тексту. Фраза з одного політичного передвиборчого плаката Ми заслужили жити краще стала класичною завдяки двозначності: виборці адресували ці слова не собі, а самим політикам, які рвалися до влади. Переробка якраз і відображає такий вирок, винесений суспільством.

Замість гумору Б. В. щедро обдарована сповільненим мисленням. Так це й залишилося б таємницею національної безпеки, якби після 20 років у Сеймі соціал-демократи не вирішили, що їхня подруга, яка так довго там просиділа, заслужила жити краще — на посаді міністра господарства³⁵.

У цьому абзаці фразеологію в середині тексту, як кульмінацію всього абзацу, обрамлено деструктивними фігурами. Спочатку — парцеляція, коли підрядне означальне речення незвично виокремлюється в самостійне. Потім — гіпербатон. Через ужиті деструктивні фігури довгу паузу перерізано посеред абзацу sin-

³⁴ http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/rimvydas-valatka-kujis-pjautuvas-ir-j-stalinas-vel-pagarboi-500-334703#ixzz2T9D1wLDD.

³⁵ http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/rimvydas-valatka-paplauke-ministrai-kietuole-ir-pukuotukas-500-325861#ixzz2Rpoohyrx.

160

KALBOS KULTŪRA | 86

Такса виконує риторичну функцію іронізації, ніби підтверджуючи «уповільлене мислення» міністерки.

Ще один приклад фразеології в середині тексту:

Тим часом, коли Д. Г. сама була змушена тримати парасольку над головою президента Ізраїлю Sh. P, на «YouTube» уже крутилися недипломатичні розмови двох литовських дипломатів. Про прем’єра-розумника, ще розумнішу президентку і пришелепкуватих послів Вірменії та Азербайджану, які по черзі ходять до нашого Міністерства закордонних справ. Скаржитися. Один каже, що Литва провірменська, другий — що проазербайджанська³⁶.

У цьому абзаці вставлену в середину фразеологію переосмислено досить винахідливо. Чуючи два ритмічні восьмискладові рядки, ми справді можемо провести паралелі з текстом С. Няріс, який ледь вловлюється в підтексті:

Про третього брата Йонаса — Який він вершник чудовий. Про Еґле — дружину вужа, На дерева дітей обернувши.

Отже, недипломатичні розмови литовських дипломатів у підтексті прирівнюються до дурниць, довгих казок, які розповідають «малечі». Дотепності тексту надає стрибок від казкового мотиву до прозаїчної повсякденності, за допомогою якої дотепно описано парцеляцію: уперше розмови відокремлено крапкою. Про..., далі — парцеляція, відокремлена крапками, з одного слова Скаржитися. Ці зиґзаґи перетину казок і реальності ще більше підкреслює гіпербатон: звично було б сказати: ходять скаржитися, однак цю конструкцію розтинає довгий вислів до нашого Міністерства закордонних справ.

Ще один приклад фразеології в середині тексту.

Для більшості з вас, або навіть для тих, хто ніколи й за жодних обставин не читає цієї газети та порталу (або від завтрашнього дня відмовляється від передплати), це було доказом того, що медіа, які впали нижче плінтуса, тепер уже здирають плитку з бетонної підлоги й опускаються ще нижче. Туди, де підвал і вже брама пекла³⁷.

У середині абзацу використано фразеологізм, переосмислений шляхом контамінації: фразеологізм удар нижче пояса автор поєднав із висло-

³⁶ http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/rimvydas-valatka-ik як муха в киселі 500-358795#ixzz2b5RXMkrd.

³⁷ http://www.lrytas.lt/lietuvos-diena/komentarai/tetutes-neringos-krepsys-kaip-pamoka-ziniasklaidai.htm 2013 08 22.

R. KOŽENIAUSKIENĖ. Perkurtos frazeologijos žaismas žiniasklaidoje

161

ти низько впасти (у переносному значенні це означає моральне падіння), і виводиться оказіональне утворення впала нижче плінтусів. Це нечуване раніше висловлювання далі іронічно розвивається: автор переходить до мовлення так, ніби вживає його і в прямому значенні, хоча потім знову повертається до переносного значення воріт пекла. Таке дещо хаотичне утворення, поєднане з деструктивними фігурами — парцеляцією та гіпербатоном — наприкінці абзацу, підсилюється також акумуляцією й парентезою (або від завтра відмовляється від передплати), що свідчить про бажання автора поглузувати, показати нібито занепад і крах медіа.

Фразеологія в середині абзацу, обрамлена деструктивними фігурами, стає його кульмінацією, вершиною дотепності автора.

А фразеологія наприкінці підтверджує думку теоретиків риторики про те, що те, що перенесене в кінець, найдовше залишається в пам’яті адресата.

Ось приклад, коли перероблений фразеологізм нарешті завершує текст, щедро насичений акумуляцією та парцеляцією, і слугує остаточним висновком. Бажаючи показати, що самі консерватори не розуміють, що таке консерватизм, автор навмисно висловлюється так хаотично: у мові, нагромадженій акумуляцією, консерватизм тоне, ніби в тумані незрозуміло переплетених слів. Це «дає авторові змогу порожніми, перекрученими одна на одній конструкціями довести адресата до відчаю, щоб в останній момент простягнути йому руку допомоги — і розірвати ланцюг “роздумів”» (Клюев 2001: 259).

Хай там і болото з тим консерватизмом, якого не тямить і більшість консерваторів, якщо залишається тільки голий розрахунок, що краще, ніж нічого, — ще п’ять років мати в президентському кріслі Д. Г., яка принаймні слухає В. Л., усе одно цього разу було трохи незручно слухати клятви партійної вірності президентці від дуету В. Л. та А. К. Чому? В. Л. добрий місяць дорікав А. К. за брак любові до ближнього. Гарні й правильні слова. Гріх не погодитися. Людина живе не лише подоланням криз³⁸. Пор.: Не хлібом єдиним живе людина (Новий Завіт, Мт 4,4).

Гіпербатон ще більше підкреслює безлад акумуляції і в самому переробленому вислові. В оригіналі наголошено на хлібі, тому його поставлено в кінець. У новому варіанті хліб замінює подолання криз, а слово живе, перенесене в кінець, стає найважливішим.

І ще один приклад, коли той самий фразеологізм змінено у двох варіантах і в обох випадках перенесено в кінець:

³⁸ http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/v-landSbergis-nokdaune-n-venckiene-pogrindy-prie-razlivo-500-329932#ixzz2d4xD81Ac.

162

KALBOS KULTŪRA | 86

Навіть якщо А. К. переможе у суперфіналі консерваторів, а схоже, що так і буде, це буде лише його особиста перемога. Результат цих виборів не можна було б назвати Зимою Патріарха. Але й перемога А. К. не стане весною консерваторів³⁹.

Фразеологізм наприкінці цього абзацу досить винахідливо перероблено за назвою книги «Осінь Патріарха» (Габріель Гарсія Маркес). У першому утворенні змінено лише пору року, у другому — обидві лексеми, але зрозуміло, що джерелом є той самий твір. Обидва утворення супроводжуються парцеляцією (нетипово перед сполучником але ставиться крапка, а не кома) і парентезою (а схоже, що так і буде). Там, де є парцеляція і ще й вкраплюється парентеза, зазвичай з’являються також елементи гіпербатону. Дотепно створені утворення, перенесені в кінець, читач неодмінно запам’ятає.

Фразеологізм, перенесений у кінець, створює враження сильного логічного наголосу й дотепно сформульованого підсумкового висновку. Це наче довгоочікуваний і нарешті знайдений вихід із заплутаного мовлення.

ПРИЧИНИ ПЕРЕРОБЛЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Свобода слова, демократизація мови, коли замість офіційної мови дедалі більше схиляються до приватного вжитку, вільного стилю повсякденного спілкування (Miliūnaitė 2009: 41–43), вплив молодіжного мовлення, прагнення привабити адресата в умовах агресивного загострення конкуренції між засобами масової інформації — це лише кілька причин інтенсивної мовної трансформації, зміни нормативного синтаксису й звичних синтаксичних конструкцій, а відтак і дедалі численнішого перероблення фразеології. Автори дотепними й винахідливо переробленими висловами вже в заголовку намагаються прихилити до себе адресата.

«Традиційна фразеологія вже не задовольняє потреб сучасного адресата, тому її уточнюють, переробляють семантично й стилістично, їй заперечують, не погоджуються з її думкою» (Stojanova 1999: 336). Те, що пишуть про оновлення традиційної фразеології (до її поняття належать і паремії⁴⁰) в інших країнах, придатне й для опису ситуації з литовською фразеологією в широкому сенсі. Угорська дослідниця Ана Літовкіна пише: «Пародіювання прислів’їв — явище не нове, однак протягом останніх двох десятиліть прислів’я спотворюють

³⁹ http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/komentarai/v-landsbergis-nokdaune-n-venckie-ne-pogrindy-prie-razlivo-500-329932#ixzz2d4xD81Ac.

⁴⁰ Гр. paroimia — приказка, прислів’я. Поняття паремій протягом останніх десятиліть значно розширилося: до них належать також «крилаті» фрази, сентенції, афоризми, цитати літературного походження тощо.

R. KOŽENIAUSKIENĖ. Perkurtos frazeologijos žaismas žiniasklaidoje

163

і пародіюються настільки інтенсивно, що нові варіанти іноді звучать значно частіше, ніж оригінальні прислів’я» (Litovkina 2004: 295). Часто фразеологію переосмислюють, ніби граючись: іронізують, пародіюють, критикують, змінюють і лексику, і синтаксис — «те, що старе, віджиле, що вже не відповідає цим часам» (Zaikauskienė 2008: 86).

Поширення переосмисленої фразеології та супровідних деструктивних фігур у медіа можна пов’язати також із модною схильністю, притаманною публіцистичним текстам різних жанрів. З іншого боку, це соціолінгвістичне явище могло постати внаслідок конфліктів і суперечностей у соціальному, економічному, політичному та культурному житті. Деструктивні фігури, споріднені за природою з переосмисленою фразеологією, значною мірою допомагають відображати ці суперечності, створювати динаміку й напругу: «нелінійно викладати думку, змінювати інтонаційний малюнок речення, перерозподіляти місця логічних наголосів, щоб увиразнити суперечливий, дилемний розвиток думки» (Abaravičius 2002: 223). Критично пародіюючи, іронізуючи, руйнуючи старе, автори добре відображають загальну напругу й мінливість життя.

ВИСНОВКИ

1. Виразність переосмислення фразеології, стилістичні можливості актуалізації її змісту й активізації мовлення посилюються, коли воно поєднується із синтаксичними деструктивними фігурами. Тоді вплив цих фігур також стає помітнішим.

2. Залежно від того, у якому місці синтаксичної структури опинився перефразований текст, можна виокремити фразеологію на початку, у середині та в кінці абзацу. З’ясовано, що незалежно від місця, яке фразеологія посідає в синтаксичній структурі, у медіа останніх років вона насамперед поєднується з повсюдно поширеною парцеляцією. Разом із нею використовуються й інші виразні деструктивні фігури — гіпербатон, акумуляція, еліпсис, ад’юнкція, парентеза.

3. Ефективність переосмисленої фразеології значно посилюється завдяки переплетенню деструктивних фігур; вона виконує риторичні функції привернення уваги, інтригування, сатиричної іронізації, дотепності, жартівливості й пародіювання. Грайливо переосмислений вислів привертає увагу адресата, миттєво відновлює в його пам’яті первинну фразеологію з усією звичною лексикою та синтаксисом, і лише контекст деструктивних фігур підказує думці справжній намір переосмислення фразеології.

164

KALBOS KULTŪRA | 86

LITERATŪRA

Abaravičius J. 2002: Skyrybos stilistika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Akelaitis G. 2005: Parentėzė poezijoje. – Žmogus ir žodis 1, 29–34.

Bitinienė A. 2007: Publicistinis stilius, Vilnius: Vilniaus pedagoginio universiteto leidykla.

Butkutė L. 2010: Okazionaliųjų frazeologizmų stilistinės išgalės publicistiniame stiliuje. Daktaro disertacija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Koženiauskienė R. 2001: Retorika: iškalbos stilistika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Koženiauskienė R. 2013: Retorinė ir stilistinė publicistinių tekstų analizė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Litovkina A. T. 2004: Old Proverbs Never Die: Anti-Proverbs in the Language Classroom. – Res Humanae Proverbium et Sententiarum. Ed. Csaba Földes, Tübingen: Gunter Narr Verlag, 295–326.

Marcinkevičienė R. 2001: Tradicinė frazeologija ir kiti stabilūs žodžių junginiai. – Lituanistica 4, 81–98.

Mažylė J. 2012: Rašto raiškos (spaudos) žanrų klasifikavimas: tradicija ir konvergencija. – Medijos, žiniasklaida, žurnalistika tradicinėje ir tinklaveikos visuomenėje, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 160–178.

Miliūnaitė R. 2009: Dabartinės lietuvių kalbos vartosenos variantai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Pikčilingis J. 1975: Lietuvių kalbos stilistika 2, Vilnius: Mokslas.

Zaikauskienė D. 2008: Formos ir turinio pokyčiai tradicinių lietuvių patarlių perdirbiniuose. – Tautosakos darbai XXXV, 84–93.

Ziomek J. 1990: Retoryka opisowa, Wrocław-Warszawa-Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich wydawnictwo.

Župerka K. 2008: Reklamos tekstas: pragmatika, stilius, kalba, Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla.

Клюев Е. В. 2001: Риторика. Инвенция. Диспозиция. Элокуация, Москва: Издательство ПРИОР.

Марышова М. А. 2011: Стилистическая функция парцелляции в текстах разных жанров. – Stil: international journal, Beograd, 183–193.

Стоянова Е. 1999: „Новая“ фразеология в языке масс-медиа (на материале русского языка). – Русский язык и русская литература в современном обществе. Шумен, 335–340. Priega per internetą: <http://www.rusian.slavica.org/article 657.html>.

Gauta 2013 10 09

Priimta 2013 12 20

R. KOŽENIAUSKIENĖ. Perkurtos frazeologijos žaismas žiniasklaidoje

165

PLAY ON RECREATED PHRASEOLOGY IN THE MEDIA

Summary

The recreation of phraseology in the media relies on both the change of conventional and well-established lexis as well as syntactic order. First of all, phraseology itself is figure-based; stylistically, the figures around it are none the less important. The article shows how syntactic destructive figures help to highlight the meaning, implication and reasons of recreation of phraseology.

As a result of the playful combination of recreated phraseology and destructive figures in the text, rhetorical functions of attraction of attention, intriguing, satire-based irony and parody become especially strong. In combination with phraseology, destructive figures, which simultaneously comment on it, help to explain and understand the recreation of traditional phraseology and to highlight the turn of thought. The effect of the figures themselves increases when they intertwine among themselves, support one another and go together with phraseology.

It has been proven that irrespective of the place of phraseology in the syntactic structure, it first of all combines with parcellation and other accompanying destructive figures – hyperbaton, accumulation, parenthesis, adjunction, ellipsis. The domination of parcellation and other destructive figures is seen in a number of publicistic texts of the journalism of evaluative type of recent years.

The phraseology of the beginning, centre and end can be distinguished by the place of the paragraph content structure in which the rephrased text is located. The wittily recreated phraseology positioned in the beginning immediately draws the addressee’s attention and makes an unexpected intriguing impression. Central phraseology, framed by destructive figures, becomes the culmination of the paragraph. The phraseology positioned at the end creates an impression of a strong logical highlight and a vividly formulated final conclusion.

The growth in the number of recreated phrases conflicting with conventional phraseology and the accompanying destructive figures can be associated with the confusion in social, economic, political and cultural life as well as the increased competition within the media.

Critically and ironically-minded authors with a negative and especially hyperbolic evaluation of topical life affairs, witty and ingenuous parody as well as brave destruction of the old try to attract the addressee and to grip his/her attention by any means possible.

KEYWORDS: recreated phraseology, syntactic destructive figures, accumulation, hyperbaton, parcellation, parenthesis.

REGINA KOŽENIAUSKIENĖ

Vilniaus universiteto Filologijos fakultetas

Universiteto g. 5, LT-01513 Vilnius

[email protected]

166

KALBOS KULTŪRA | 86