LIETUVIŲ KALBOS LEKSIKOS RAIDA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ЩОДО ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ ЛИТОВСЬКИХ РІЧОК ДУНОЮС І ДНІПРА

А. ВАНАГАС

Нині корпус назв литовських річок налічує понад вісім тисяч назв річок та їхніх варіантів (включно з повторюваними). Ця система з кількох тисяч назв формувалася протягом багатьох століть існування литовського народу (певною мірою й балтійських народів). Тому вона неоднорідна за походженням: поряд із литовськими (балтійськими) є й назви річок іншомовного походження. Досліджуючи словотвір назв річок Литви, власні гідроніми балтійського походження необхідно відрізняти від чужих, запозичених назв. Небалтійське походження одних гідронімів очевидне, тоді як щодо інших можуть виникати різноманітні сумніви. Тепер, коли литовська гідронімія, як і весь корпус власних назв, уже порівняно ретельно зібрана, походження чи словотвір багатьох гідронімів можна пояснювати докладніше й певною мірою точніше (передусім з огляду на велику кількість і повноту матеріалу), ніж досі.

У цій статті буде розглянуто дві групи назв литовських річок (а також інших топонімів): одна, на нашу думку, потрапила до литовського корпусу власних назв через слов’ян, а шлях появи другої ще не цілком зрозумілий. Однак топоніми, що належать і до останньої групи, пов’язані із сучасною слов’янською гідронімією. Походження топонімів обох груп не зовсім ясне.

а) Одним із таких гідронімів Литви з не цілком ясним походженням є Dunojus (2) 1. Чк., прит. Дубиси. 2. Гл., прит. Йотії. 3. Кс., с. Юодконю. 4. Срд., прит. Наудупіса та Dunãjus (2) 1. Акм., струм. Дабікінес. 2. Грнк., с. Тенджьогали. 3. RdN., прит. Апашчіос. 4. Рс., с. Пакапурніо. 5. Скд. 6. Вн., прит. Бікавос. 7. Вн., прит. Шустієс. 8. Ввр., струм. Думблес. Пор. Dumõjus || Gudonių ežeras Срй., с. Гудоню та Dūnõjus оз. Лкм., с. Траїнішкіо. Нині неясно, чи є назви річок у Литві (і Латвії: Dunajs річка, Dunaji річка, Dunaj-plava річка; пор. інші топоніми з коренем dun-, dūn-, які J. Endzelīnas зіставляє з латв. dunajs або лит. Dunõjus, Dūnõjus — див. J. Endzelīns, LV I 1. 238, 239, 243), Dunõjus, Dunãjus балтійськими, утвореними від кореня dun-, який дещо частіше трапляється в латвійському корпусі власних назв, і суфікса -ojus, -ajus¹, чи запозиченнями, так чи інакше пов’язаними з назвою однієї з найбільших річок Європи — Dunõjus. Передусім тут слід пам’ятати, що в литовському фольклорі (найчастіше в народних піснях) широко вживається загальна назва dunõjus «велика вода», наприклад: Посеред маєтку широкий Дуно́юс Alvt. Відгукнулася мені часточка з Дуно́юса й моря Žrm. На березі моря глибокий Дуно́юс, там молода дівчина біло вмивала обличчя Lp. За глибокими морями, за Дуно́йчиком, там моя дівчина біля матінки LKŽ II 606; dunãjus «те саме»: Послала мене матінка до Дуная по водицю. Усередині Дуно́йчика вийшла LKŽ II 606. Окрім слів ду-

¹ Щодо суфіксів -ojus і -ajus пор. гідроніми Luk-õjus, Or-õjus, Ram-õjus, Žiežm-õjus, Blind-ajus, Nik-ajus.

173

nōjus і dūnājūs, у литовських народних піснях є багато інших варіантів цих слів, наприклад: dunojis «те саме»: …dunojin šal to vandenėlio Ld.²; dūnojus «те саме»: Siuntė mane motinėlė į dūnojų vandenėlio Vl. LKŽ II 606. Per kiemelį dūnojėlis teka Ld. Aš nueisiu tykan dūnojun Ld. Jojau dieną, jojau naktį ir prijojau dūnojėlį Ld.; dunujėlis: Ant vidurio dunujėlio Ld.; dūnavėlis: Ir nupūtė vainikėlį į tą dūną dūnavėlį Ld.; dunava: Ir užkilo šiaurės vėjas, ir nupūtė vainikėlį į dunavos ežerėlį Ld.; dujonaitis: Išplauks akmenaitis iš dujonaičio LKŽ II 560; dujonėlis: Dujonėlio pakraštyj: Mesk akmenėlį į dujonėlį LKŽ II 560; dujūnas «така вода, глибока річка, дуно́юс» (у пісні): Ir įkrito Bendorutė į gilų dujūną Jrb. LKŽ II 560. Пор. пруссько-литовське donajus, dano jus³; donujėlis: Anoj pusėj donujėlio Kdn. Ld.; donojėlis: Anoj pusėj donojėlio Slč. Ld.; danujėlis: Anoj pusėj danujėlio pievelė žaliavo Ps. Ld.; duinojėlis: Ažū duino duinojėlio Ad. Ld. (і, можливо, duinajėlis: Ažū duina duinajėlio Ad. Ld. Až to duino duinajėlio Ml. Ld., хоча тут голосний a після n може бути діалектним); daina: Siuntė mane motinėlė dainon upėn vandenėlio Kltn. Ld.; dauni: Siuntė mane motinėlė daunion [upen] šalto vandenėlio Ld. Слова dunojus, dunājūs, dūnojus та інші, як видно з наведених тут кількох прикладів, позначають не якусь конкретну річку, а воду загалом⁴. Від них у литовських народних піснях виникли різні інші слова (зазвичай у рефренах) із коренем dun-, dūn-, майже без винятку вживані в контексті, де йдеться про воду, наприклад: dūnoja рефр.: Глибоке озерце dūnoja, річка dūnoja Ds.; dūnojo рефр.: Dūnojo; dūnojo, тече Дуно́йчик, я чув, я чув, що татусь говорить Sb.; dūnō: Ти дурний хлопчино, dūno dūnoj струмочок, dūno dūnoj струмочок. Dūnō dūna річка dūna річка, лиліо, тече в озерце Jž.; sudunti (-dūna, -duno) неперех.: Зашуміла річечка, dūno, моїми сльозами, dūno LKŽ II 606; dunolaiški рефр.: Dunojau, на пагорбі маєток, dunojau dunolaiški Kb. LKŽ II 606 (або dunala iške: Dunojau, на пагорбі маєток, dunojau dunala iške Kb. LKŽ II 589); duna: Тихо тече річечка duna Brž. Ld.; dunas «?»: За тим duno, Дуно́йчиком Ml. Ld.; Послала мене матінка до duna по холодну водицю, пор. donas: Послала мене матінка до dona по холодну водицю, ай-ай-ай, до dona по холодну водицю Ld., пор. dūnelė «?»: Плив вінок у глибоку dūnelė, ай-ай, у глибоку dūnelė LKŽ II 602; dunūs,-i «?» (слово з пісні): Dunios marios LKŽ II 606. На такий напрям розвитку загальних слів dunojus, dunājūs указують також перші слова наведених нижче варіантів однієї литовської народної пісні⁵:

«In dunojų, in dunojų…» «Dūno jis, dūno jis, dunojėlis teka…» «Dunojau, dunojau, dunojėlis teka…» «Dunojo, dunojau, dunujėlis teka…» «Dūnojo, dūnojo, donujėlis teka…» «Dunojo, dunojo, dunojėlis teka…»

^² Цей та інші приклади, після яких подано скорочення Ld. (слова народних пісень), узято зі збірок фольклору Інституту литовської мови та літератури або із систематичного каталогу литовських народних пісень.

^³ Див. Chr. Bartsch, Über litauische Volksliteratur, „Mitteilung der litauischen litterarischen Gesellschaft“, Heft 8 (II.2), Heidelberg, 1884, p. 107.

^⁴ За A. Juška, dunojus означає «глибина (в озері, річці), озеро» (Литовський словник А. Юшкевича з тлумаченням слів російською та польською мовами, I, Санкт-Петербург, 1904, p. 366; за O. Kollberg, dunajus — «будь-яка водна маса: величезний став, озеро, море» (Pieśni ludu litewskiego zebrął Oskar Kollberg, p. 212).

^⁵ За систематичним каталогом народних пісень Сектору фольклору Інституту литовської мови та літератури (тут і далі).

174

Цікаво, що в литовських народних піснях dūnojus, dūnojus тощо часто чергуються з іншими загальними або власними (назвами річок) словами. Ось початки різних варіантів відомої народної пісні: Тихо, тихо тече dūnojelis; Тихо, тихо тече Немунеліс; Ой тихо, тихо тече Ширвінтеле̇ Šk. Ld.; …Святоя тече Ds. Ld.; Тихо, тихо текла річечка; Тихо, спокійно текла річка; Тихо, dūmiai текла річечка; Ой тихо ж, ой тихенько тече dūnojelis; Тихо, спокійно тече Немунеліс; Тихо тече dūna річечка тощо. Або: Через подвір’ячко тече озерце; Через маєток тече dūnojelis; Через подвір’ячко тече Дунайчик; Шалінеліс тече через подвір’ячко; Через подвір’ячко тече dūnojelis; Через поле тече струмочок; Тече річечка, озерце; Озерце, річечка тече; В озерце, в озерце тече бурхлива річка; Через річечку тече озерце; Річечка біжить до краю моря; Дунайчик тече не як річка; Ой вина, вина тече річка; Через маєток тече Немунеліс; Через маєток тече dūnojelis; Через подвір’ячко тече dūnojelis; Повз бабусин маєток тече dūnojelis тощо.

Деякі дослідники литовського фольклору вважали, що в народних піснях dūnojus, Nemunėlis, upelė, ežerėlis тощо чергуються залежно від географії пісні (у місцевостях, де більше озер, уживається слово ežeras, ближче до Німану — Nemunas, Nemunėlis, біля моря — marios, jūra тощо). Така думка не зовсім безпідставна, однак її можна дещо уточнити. Насамперед слід зазначити, що пісень, які співають по всій Литві й у яких dūnojus чергується з іншими словами, порівняно небагато. Територіальні пісні менш придатні для визначення географії вживання dūnojaus. Серед найпопулярніших і відомих майже по всій Литві пісень, у яких dūnojus чергується з іншими словами, слід назвати такі: «На тому боці Немунелі зеленіла галявина», «Щосуботи ввечері», «Тихо, тихо тече Немунеліс», «Послала мене матінка по водичку дуни». Найбільш відомі з цих чотирьох пісень — перші дві, а третя й четверта менш популярні. Щоправда, популярність і поширення пісні можна визначити лише приблизно, адже всі пісні «мандрують». Тому деякі з них, зокрема й чотири згадані, могли потрапити до того чи того куточка Литви зовсім недавно й різними шляхами. Отже, наші зауваги про географію цих пісень та їхніх варіантів нічого не говорять про місце їхнього походження і напрямки міграції, а лише показують поширення цих пісень за останні три — п’ять десятиліть. Розглядаючи ці чотири пісні разом, можна сказати, що виразного чергування dūnojaus з іншими словами залежно від фізико-географічних особливостей місцевості не помітно. Наприклад, у пісні «Тихо, тихо тече Немунеліс» слово Nemunėlis найчастіше замінюється словом ežerėlis у порівняно дуже малозерній місцевості — у центральній частині Північної Литви (в околицях Мажейкяя, Йонішкіса, Пушалотаса, Лінкуви тощо). У найозернішому, північно-східному кутку Литви слово Nemunėlis дуже часто (у деяких околицях — Смальвів, Дукштаса, Даугелішіса, Тверечюса, Мілагеная тощо — завжди) замінюється словами upelė, upelis. На південь від річок Німану та Неріс Nemunėlis майже ніколи не замінюється іншим словом.

У пісні «Послала мене матінка по водичку дуни», майже невідомій у Жемайтії, слово dūnojaus рідко замінюється іншим словом; за кількома винятками, це трапляється лише в Північно-Східній Литві (найчастіше його замінюють словами upelė, upytėlė тощо).

Слово dūnojaus у пісні «Хто в суботній вечір» нечасто чергується з іншими словами, однак виразної залежності цієї зміни від фізіографії місцевості немає.

Мабуть, найчастіше з чотирьох згаданих пісень dūnojaus замінюється різноманітними іншими словами в пісні «На тому боці Немунелісу». Цікаво, що на північному сході Литви,

175

тобто в особливо багатому на озера куточку Литви, у піснях dūnoju, Nemunėli дуже часто замінюють ežeras, ežerėlis. Однак і тут немає чіткої закономірності. Так, слово Nemunėlis замість dūnojus часто трапляється не лише в околицях Юрбаркаса, Раудоне, Каунаса, а й Мажейкяя, Вєкшняя, Акмене, Лайжуви.

Крім того, картографічне зображення чергування dūnojaus з іншими словами в цих чотирьох піснях не підтверджує припущення деяких дослідників фольклору, що слово dūnojus у народних піснях найчастіше траплялося в областях, що межують із поляками й білорусами, а на північ і північний захід поступово ставало рідшим, поступаючись місцем upeliui, ežerėliui, marelėms тощо. Щоправда, у пісні «Послала мене матінка» dūnojus особливо часто трапляється на південь від Немана й Няріса, але й сама пісня, очевидно, тут популярніша. У пісні «Тихо, тихо тече Немунеліс», як уже згадувалося, Nemunėlį замінює dūnojus, за кількома винятками, лише на північ від Немана й Няріса.

У піснях «Хто в суботній вечір» і «На тому боці Немунелісу» на північ від Немана й Няріса dūnojus, мабуть, частіше, ніж на південь від них. Це свідчить про те, що dūnojus, найімовірніше, закріпився в литовських народних піснях досить давно.

Що означають слова dūnojus, dunājūs, dūnōjus тощо, які так часто трапляються в литовських народних піснях, і як вони співвідносяться з назвами річок Dunōjus, Dunājus? Це питомі балтійські похідні чи вони якимось чином пов’язані з назвою європейської річки Dunōjus? Цікаво зазначити, що такі самі неясності щодо Dunōjaus у гідронімії та dūnojaus у фольклорі чи говорах, як і в литовців, виникають насамперед у болгар, словенців, поляків, росіян, українців, чехів та інших слов’янських народів. У слов’янських мовах є не лише багато річок із назвою Дунай, Дунаеџ тощо⁶, а й дуже широко вживаний апелятив dunajъ (дунай, dun’aj, dunaj тощо) зі значеннями «річка, течія, глибина, річище, стрімка течія; невідома й далека річка, дуже стрімка або дуже глибока й тиха; став, канал, стояча вода; повна води глибока яма, джерело, витік, водна безодня» та ін.⁷. Привертає увагу, що слово Dunōjus, яке функціонує як гідронім і апелятив, не є унікальним випадком. Насамперед у деяких слов’янських мовах подібно вживається слово Visla, яке позначає не лише річку (польськ. Wisła), а й вживається як апелятив: польськ. wisła «річка, велика вода, кожна велика річка, струмок, повінь»⁸. Певну аналогію можна побачити і в литовському слові Nėmunas, яке позначає не тільки річки (Nėmunas — дві річки, Nemunėlis — чотири річки, Nemuniūkas річка, Nemuny kštis річка), а й загалом річку чи воду (пор. nemunai, nėmunai: «Того весняного часу були непрохідні розливи» Grg. «По зелених луках верхи їхатимемо, немунелісами плисти будемо. Через озерця, через немунелісики припливає сивий коник» Drsk.; nemunaičiai: «На горі березнячки, під горою немунайчики»; nemunėlis: «На горі немунеліс, під горою дуноєліс» LKŽ K).

⁶ Žr. T. Lehr-Splawiński, Rozmieszczenie geograficzne prasłowiańskich nazw wodnych, „Rocz. sł.“ XXI, cz. I, p. 11; П. Маштаков, ДБ, p. 248; В. Топоров, О. Трубачёв, ЛАГВП, p. 224.

⁷ Див. B. Ślaski, Dunaj i Wisła, „Sl. occ.“, т. 16, с. 183; T. Lehr-Splawiński, Rozmieszczenie…, с. 11; M. Jurkowski, Rzeka, potok i jej synonimy w języku ukraińskim, „Sl. or.“, річн. XII, № 3, с. 462; V. Jagić, Dunav-Dunaj in der slavischen Volkspoesie, AslPh, I, с. 299—333.

⁸ Див. M. Rudnicki. Etymologies du nom de la Vistule et de la dénomination Veneti, „Premier Congrès International de Toponymie et d’Anthroponymie. Actes et mémoires“, Paris, 1938, с. 205 (там само „Sl. occ.“, т. 17, с. 132); B. Ślaski, Dunaj i Wisła, „Sl. occ.“, т. 16, с. 186; T. Lehr-Splawiński, Rozmieszczenie…, с. 7.

176

Подібне походження, найімовірніше, мають і литовські загальновживані слова alaušai || alaušos «де налито багато води; калюжа»: Коли налили, то на полях стоять alaušai Užp. Дивись, alaušus на столі наробив Užp. Скільки ж у них добра — alaušai геть усе! Ds. На полях стоять alaušai води Užp. LKŽ I 76; пор. alaušą «людина-розмазня, базіка»: Послухай-но того alaušos — зернятко йому на гору обертається Ds. Як видно з прикладів, усі ці загальновживані слова відомі на дуже невеликій території (Ужпаліс, Дусетос). Саме в цих околицях є два озера на ім’я Alaūšas (Alaūšas), одне озеро на ім’я Alaūšai і річка на ім’я Alaūša⁹.

Отже, є підстави вважати, що йдеться не про виняткове, цілком ізольоване явище, а про дуже своєрідний тип творення апелятивів і гідронімів. Щодо литовських Nėmunas і nemunai, то, здається, безсумнівно, що загальне слово є лише метафоричним уживанням назви найбільшої річки краю, тоді як деякі назви інших річок (Nėmunas, Nemunykštis, Nemunėlis), найімовірніше, утворені вторинно і пов’язані з назвою великого Неману (в окремих випадках, можливо, опосередковано, через апелятив nėmunas, nemunėlis). Подібна ситуація і з Visla, visla¹⁰. Однак щодо Дунаю (назви європейської річки) і слов. dunajb існують різні погляди. Одні вважають, що слов’янський апелятив dunajb не має нічого спільного з назвою річки Дунай, а походить від іє. *dheu- || «бігти, текти»¹¹; інші гадають, що широко поширений у слов’янських мовах гідронім Dunajb виник від назви європейської річки Dunaj; згодом від Dunajo утворилися такі назви річок, як Дунай, Дунаец тощо¹². Остаточно розв’язати цю проблему заважала надзвичайна неясність походження назви європейської річки Дунай, яке й досі залишалося нез’ясованим. Виникнення назви річки Дунай (рос. Дунай, рум. Dunăre та ін.) пояснювали дуже по-різному. Одні дослідники вважали європейський Дунай кельтською назвою¹³, інші — ірансько-скіфською¹⁴, треті — фракійсько-дакійською¹⁵, четверті — слов’янською¹⁶, а ще інші вважали її назвою неіндоєвропейського походження (грузинською¹⁷) тощо. Серед багатьох праць про назву європейської річки Дунай

⁹ Щодо походження цих гідронімів див. K. Būga, RR, I, p. 311, 500; III, p. 407, 414, 424 та ін.

¹⁰ Там само.

¹¹ K. Zierhoffer, Nazwy miejscowe północnego Mazowsza, Wrocław, 1957, p. 162–163; T. Lehr-Splawiński, Rozmieszczenie..., p. 11; T. Lehr-Splawiński, O pochodzeniu i pra-ojczyźnie słowian, Poznań, 1946, p. 73.

¹² Див. M. Vasmer, REW, p. 380 (там же література); B. Топоров, О. Трубачёв, ЛАГБИ, p. 224.

¹³ M. Förster, Der Name der Donau, ZsPh, I, p. 23–24; M. Vasmer, REW, I, p. 380 (кельтсько-латинське); B. И. Георгиев, Исследования по сравнительно-историческому языкознанию, M., 1958, p. 254; Wł. Georgijew, Нынешнее состояние ономастических исследований в Болгарии, „I międzynarodowa slawistyczna konferencja onomastyczna“, Wrocław-Warszawa-Kraków, 1961, p. 13; A. Л. Погодинъ, Изъ истории славянских передвижений, С.-Петербургъ, 1901, p. 85; B. Топоров, О. Трубачёв, ЛАГБИ, p. 224.

¹⁴ P. Kretschmer, Zum Balkan-Skythischen (I. Der Name der Donau), „Glotta“, XXIV, 1936, p. 1 ir kt.; A. A. Зализняк, Проблемы славяно-иранских языковых отношений древнейшего периода, ВСЯ, вып. 6, p. 45; R. Meister, Der Name der Donau, KZ, 78, 1/2. Heft, p. 55.

¹⁵ Літературу див. G. Ivănescu, Origine pré-indo-européenne des noms du Danube, „Contributions onomastiques“, Bucarest, 1958, p. 127.

¹⁶ T. Lehr-Splawiński, O pochodzeniu..., p. 73; T. Lehr-Splawiński, Rozmieszczenie..., p. 11; K. Zierhoffer, Nazwy miejscowe północnego Mazowsza, p. 162; J. Rozwadowski, Studia nad nazwami wód słowiańskich, Kraków, 1948, p. 247–251. Подальшу літературу див. G. Ivănescu, цит. праця, p. 125.

¹⁷ H. Я. Марр, Лингвистически намечаемые эпохи развития человечества и их увязка с историей материальной культуры, „Сообщения ГАИМК“, 1, Л., 1925, p. 40. (Або

12. Užsak. Nr. 174

177

Вирізняється нещодавно опублікована праця Vl. Georgijevo¹⁸. У ній не лише досить вдало пояснено співвідношення між *Dānavi(s) (давня форма назви Дунаю) та румунським Dunăre і слов’янськими Dunajъ та Dunav (це співвідношення досі було дуже неясним), а й походження самої назви європейської річки Dunōjus (а також слов’янського Dunaj) пояснено, мабуть, найпереконливіше. На думку Vl. Georgijevo, європейський Дунай мав три важливіші назви: 1) нижня течія називалася Ἴστρος (фракійська назва); 2) верхня течія (і частина середньої) — Dānuvius < індоєвр. *dānu-io- (кельтська назва); 3) нижня течія та частина середньої (приблизно від Будапешта чи Белграда) мали подібну дако-мізійську назву *Dānavi(s) < індоєвр. *dānaw-jo-. У дако-мізійській мові довге наголошене ā після III—IV ст. н. е. перейшло в ō (отже, *Dānavi(s) > *Dōnavi(s)). Пізніше в дако-мізійській мові інтервокальне v закономірно зникло, і *Dōnavi(s) > *Dōnai(s). Слов’янське Dunajъ (пор. рос. Дунай, польськ. Dunaj, хорв. Dunaj) могло походити лише від форми *Dōnai(s), бо праслов’янська мова не мала фонеми ǭ (пор. давньоболг. цкоуна < гр. εἰκών, буки < гот. bōka). Звідси випливає ще один важливий для нашої теми висновок: оскільки архетип кореня назви європейської річки Dunōjus — *dān- > *dōn (або *dān-), то литовський варіант назви європейської річки Dānuvius — Dunōjus — міг походити лише від слов’янського Dunajъ (< *Dōnai(s)), бо якби литовське Dunōjus прийшло не зі слов’янської мови, то в корені ми мали б інший голосний.²²

Той факт, що слов’янське Dunajъ є запозиченням, найімовірніше, з дако-мізійського *Dōnai(s), а литовське Dunōjus — зі слов’янського Dunajъ, ще не означає, що численні інші слов’янські гідроніми з dun- (Дунай, Дунаец тощо), а також апелятив dunajъ і литовські топоніми Dūnōjus, Dunajus, Dunōjus та апелятиви dūnōjus, dunājus, dunōjus пов’язані з назвою європейської річки (слов. Dunajъ, лит. Dunōjus). Як уже згадувалося, деякі дослідники вважають, що слов’янські Dunajъ і dunajъ сформувалися незалежно від назви європейської річки Dunajъ. Також робили спроби розглядати литовський гідронім Dunōjus, не пов’язуючи його з назвою європейської річки Dunōjus. Однак такому тлумаченню суперечить багато фактів. Щодо слов’янських назв річок із dun- (Дунай, Дунаец) та апелятива dunajъ, то слід погодитися з M. Fasmeriu, V. Toporovu, O. Trubačiovu та іншими (див. вище), що слов’янський апелятив dunajъ — це лише метафорично вживана назва найбільшої європейської річки, тоді як інші слов’янські гідроніми (Дунай, Дунаец тощо) мають пізніше, вторинне походження. Нам видається, що й назви річок Литви Dunājus, Dunōjus та апелятив dunōjus, dunōjus (подібно до Nėmunas, Nemunėlis і не-

H. Я. Марр, Избранные работы, III, p. 37); G. Ivănescu, згадана праця, p. 131—136. (Рецензію на цю статтю див. у ВЯ, 1960, № 2, p. 141).

¹⁸ Вл. Георгиев, Дунай, Дунаве, Dunāre, „Studia linguistica in honorem Thaddaei Lehr-Spławiński“, Warszawa, 1963, p. 87—90.

¹⁹ A. Vaillant, Gramaire comparée des langues slaves, I, Paris, 1950, p. 120.

²⁰ Пор. також G. Ivănescu, згадана праця, p. 126.

²¹ A. Vaillant, згадана праця, p. 120; Вл. Георгиев, Дунай, Дунаве, Dunāre..., p. 88.

²² Латинські слова в германських мовах свідчать, що в певний час ō могло переходити в ū і в германських мовах, пор. лат. Rōma > *Rūma, давньосакс. і давньоверхньонім. Rūma; лат. Rōmāni > гот. Rūmōneis (див. Сравнительная грамматика германских языков, II, М., 1962, p. 116), однак через відсутність інших гідронімів і апелятивів із dunaj- у германських мовах та через менш інтенсивні мовні контакти між балтами й германцями, ніж між балтами й слов’янами, важко уявити, що назва європейської річки Dunōjus потрапила до литовської мови через германські мови.

Див. також K. Būga, RR, III, p. 671; E. Fraenkel, LEW, p. 111.

²³ Див. B. Savukynas, Ežerų vardai, LKK, V₁, p. 197.

178

мунай, немуне́ліс: Вісла й вісла· Алаушай і алаушай) пов’язані між собою і генетично невіддільні від назви європейської річки Дунай та слов’янського апелятива dunajь. Цей апелятив, дуже широко вживаний у слов’янських мовах, особливо у фольклорі, міг потрапити й до балтійських мов²⁴ як своєрідний символ річки чи води, поетичний образ. Щоправда, у давніх слов’янських запозиченнях у литовській мові замість слов’янського u зазвичай виступає ū, пор. grūšia < spuća, kūmas < кум, dūlia < дуля, būbnas < бубен, tijūnas < тиюн²⁵. Якщо суворо зважати на фонетику, може здатися, що литовське dun- не відповідає слов’янському dun-. Цю невідповідність можна було б пояснити так: лит. dunãjus, dunõjus (а також лат. dunavas та назви місцевостей Dunava — річка, Dunajs — озеро тощо; див. J. Endzelīns, LV I 1. 238) — це пізніші запозичення, що перейшли зі слов’янських мов до балтійських після того, як у слов’янських мовах довге u скоротилося. У литовській мові є чимало запозичених загальних слів, у яких замість слов’янського u маємо коротке u, наприклад: bujà, burõkas < бр. буракъ, juká < бр. юха < пол. jucha, jupà < пол. jupa < бр. юпа, kupà < бр. купа < пол. kupa, kūtas < пол. kut, rujà < пол. ruja, šūtas < бр. шута²⁶. Як уже зазначалося, у фольклорі поряд зі словами dunõjus, dunõjus часто трапляються також dunõjus, dunojėlis, пор. dūnavėlis. У литовській системі назв також досить поширені топоніми з довгим ū у корені, наприклад: Dūnãjus оз. Лкм., с. Траїнішкіс, Dūnãjus луг, Брж., с. Мейлунай, Dūnõjus озеро, Анд., с. Лайчяй, Dūnõjus озеро, Вб., с. Medžūnai, Dūnõjai озеро, Ужп., с. Вішеікіяй, Dūnõjai озеро, Вшт., с. Павіштичис. Можна припустити, що загальні слова dunõjus і dūnõjus перейшли зі слов’янських мов до литовської не одночасно: dūnõjus було б давнішим запозиченням, ніж dunõjus. Є й інші слова, які перейшли зі слов’янських мов до литовської не в один і той самий час, наприклад, pundùs (K. Būga, RR I 339) і pūdas (там само, II 364), kuila (там само, I 347) і kyla (там само, 348), viešnė (там само, II 660) і vyšnia (там само) тощо. На те, що слова з коренем dun- пізніше ввійшли до литовського фольклору, вказує також обставина, що слова приспівів dūnoja, dūnojo, dūnõ, які, найімовірніше, значно давніші за апелятиви dunõjus, dunãjus тощо, мають у корені довге ū.

Пізніше від загальних слів dunõjus, dunãjus, dunõjus могли утворитися назви кількох невеликих струмків або боліт. Важко повірити, що назва європейської річки Dunõjus, яка прийшла через слов’ян, уже знайшла б у балтійській системі назв інші, цілком самостійно утворені балтійські Dunõjus. Щоправда, на перший погляд може здатися, що литовські гідроніми Dūnõjus, Dūnõjus тощо можна вважати балто-дако-мізійською (або балто-фракійською, балто-іллірійською) ізоглосою. Така ізоглоса, з огляду на численні паралелі балто-іллірійських інших топонімів²⁷, цілком можлива. Однак цьому припущенню суперечить фонетика. Оскільки архетипом кореня назви європейського Дунаю є *dān- > *dōn- (або *dān-), то голосним кореня балтійських паралелей цієї назви не міг би бути ū або u.

На те, що литовські топоніми Dūnõjus, Dūnõjus, Dūnõjus, Dunãjus мають вторинне, пізніше походження і постали від запозиченого загального слова dunõjus тощо, свідчить також повна ізольованість коренів dūn-, dun- у литовській системі назв.

²⁴ Литовські dunojų як запозичені зі слов’янського фольклору вважав A. Becenbergeris (A. Bezzenberger, Litauische Forschungen. Beiträge der Kenntniss der Sprache und des Volkstumes der Litauer, Göttingen, 1882, p. 18, примітка 1); дуже обережно — Chr. Barčas (Chr. Bartsch, Über litauische Volksliteratur, p. 108).

Запозиченим зі слов’янських мов dunojų вважав «Lietuvių kalbos žodynas», II, p. 606.

²⁵ Див. K. Būga, RR, I, p. 271; II, p. 621.

²⁶ Žr. P. Skardžius, Die slawischen Lehnwörter im Altltauischen, Kaunas, 1931.

²⁷ Б. Н. Топоров, Декілька іллірійсько-балтійських паралелей у галузі топономастики, „Проблемы индоевропейского языкознания“, М., 1964, с. 52.

12*

179

Цікавою є ще одна паралель. У балтійських мовах поряд із dūnaj-, dūnoj- є також dūnav-, пор. лит. dūnavėlis, dunava, прус. Dunow (G. Gerullis, AO 32), лат. dunavas «маленький струмок; джерело, витік; незамерзаюча вода» LVV 518, Dunav-a річка (J. Endzelins, LVI 1. 238). Подібні варіанти поширені й у слов’янських мовах (пор. рос. Дунай, Дунаецъ і Дунавец²⁸). Слов’янська назва річки Dunav-, як і Dunajь, найімовірніше походить від тієї самої назви європейської річки Dunōjus, яка у слов’янських мовах має дві форми: Dunajь і Dunav, пор. рос., укр. Дунай, хорв. Dūnai, словен., чес., пол. Dunaj і староболг. Доунавъ, старосерб. Доунавъ, болг. Дунав, серб. Дунав, Дунаво²⁹. Як уже зазначалося, слов’янське Dunajь найімовірніше походить від пізнішої європейської форми назви Дунаю дако-мізійського походження *Dōnai(s). На думку Vl. Georgijevo, слов’янське Dunav також походить від давнішої дако-мізійської форми назви Дунаю *Dōnavi(s)³⁰. Отже, паралель між балтійськими топонімами Dūnav- (поряд із Dūnaj-) і слов’янським Dunav (поряд із Dunajь), найімовірніше, не випадкова. Можна припустити, що балтійське Dūnav-, як і Dūnaj-, є слов’янською формою Dunav назви європейського Дунаю³¹.

Виникнення литовських топонімів Dūnōjus, Dūnājus, Dunājus тощо можна схематично зобразити так: *Dōnai(s) (дако-мізійська назва європейського Дунаю)→Dunajь (слов’янська назва Дунаю)→dūnojus, dūnajus, dunajus, dunojus тощо (литовські апелятиви)→Dūnōjus, Dūnājus, Dunōjus, Dunājus (литовські топоніми).

б) Друга група назв річок із не цілком ясним походженням — це Dniėpras Шмн., притока Лакменіоса, Doniėpras (2) Шлн., притока Шушве, Dunėprėlis (2) Йж., с. Чивіляй. До цієї групи належать і деякі інші назви місцевостей, наприклад, Dunėpriai озеро, РдН., с. Латвеляй, Dunėpras озеро, Йж., с. Чивіляй. Можна припустити, що всі вони мають спільне походження, хоча відповідно до фонетичних законів литовської мови основи dniepr-, doniepr-, dunepr-, dinepr- не можуть бути виведені з одного архетипу. Найімовірніше, вони пов’язані з назвою української річки Дніпро. Як відомо, у давнину Дніпро називався Borysthēnēs (βορυσ-θενης), а пізніша назва Dniėpras мала багато варіантів: Δανάπρις (Danapris), Дънѣпръ, Дънѣпръ, Непръ, Dnieper, Neper, Nieper, Niepor, Niper, Nyeper³². Назва річки Дніпро не є слов’янською. Її корінь an- < dan- (пор. Danapris) зазвичай пов’язують з ір. danu- «річка», осет. don «річка, вода»³³. Литовські топоніми Dniėpras, Doniėpras, Dunėprėlis, Dunėpriai, Dunėpras найімовірніше, походять від різних варіантів назви Дніпра. Найближчими до литовських топонімів були б варіанти Днепр, Данап-рис, Дънѣпръ, хоча зіставлення литовських топонімів із варіантами назви Дніпра виявляє також часткову фонетичну невідповідність (наприклад, Doniepras – Danapris). Можна припустити, що деякі литовські топоніми згодом змінилися або походять від інших варіантів назви Дніпра, не зафіксованих у писемних джерелах. Крім того, не всі литовські топоніми могли бути запозичені одночасно. Є підстави дуже гіпотетично припускати, що найдавнішим запозиченням є назва річки Doniėpras³⁴ (пор. Danapris). Можливо, ця назва річки потрапила до литовської

²⁸ П. Маштаков, ДБ, p. 248.

²⁹ Вл. Георгиев, Дунай, Дунав, Dunāre..., p. 87.

³⁰ Там само, p. 89.

³¹ Щодо слов’янського походження лит. Dunaj-, лат. dunavas див. також M. Vasmer, REW, p. 381.

³² П. Л. Маштаковъ, ДБ, p. 1.

³³ Див. A. A. Зализняк, Проблемы славяно-иранских языковых отношений древнейшего периода, ВСЯ, вып. 6, М., 1962, p. 45; T. Lehr-Spławiński, O pochodzeniu..., p. 61; M. Viasmer, REW, I. 354.

³⁴ Якщо o між d і n не є пізнішим, вставним.

180

до мови потрапило не через слов’ян, а було принесене давніми балтами, які жили в басейні Dnepro, або перейняте литовцями від тих балтських племен, які в давнину жили в Подніпров’ї. Подібним чином до литовської мови, можливо, могли потрапити й назви місцевостей із dniepr, dunėpr- тощо, хоча загалом шлях їхнього проникнення до литовської мови незрозумілий. Даних про те, що вони є результатом пізнішого, вторинного словотворення (як Dunõjus, Dunãjus тощо), ми не маємо.

Скорочення

висок. — аукштайтський

білор. — білоруський

болг. — болгарський

хорв. — хорватський

прав. — правий (притока)

пас. — пасовище

гот. — готський

гр. — грецький

прит. — притока

ір. — іранський

лів. — лівий (притока)

лат. — латиський

лит. — литовський

лат. — латинська

осет. — осетинська

луг — луг

рум. — румунська

рос. — російська

дав. — давня

сл. — слов’янська

нім. — німецька

жмуд. — жмудська

AO — Давньопрусські назви місцевостей, зібрані й мовознавчо опрацьовані Г. Геруллісом, Берлін і Лейпциг, 1922.

AšlPh — Архів слов’янської філології, Берлін, від 1876 р.

KZ — Журнал порівняльного мовознавства в галузі індоєвропейських мов, заснований А. Куном, Берлін і Ґютерсло, від 1852 р.

LEW — Litauisches etymologisches Wörterbuch von E. Fraenkel, Göttingen, 1962.

LKK — Питання литовського мовознавства, Вільнюс, від 1957 р.

LKŽ — Словник литовської мови, Вільнюс, від 1941 р.

LKŽK — Картотека «Словника литовської мови» Інституту литовської мови та літератури Академії наук Литовської РСР.

LV — J. Endzelīns, Топоніми Латвійської РСР, Рига, від 1956 р.

REW — M. Vasmer, Russisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg, I, 1953; II, 1955; III, 1958.

Rocz.sl. — Rocznik slawistyczny. Kraków, 1908 tt.

RR — K. Būga, Rinktiniai raštai, Vilnius, I, 1958; II, 1959; III, 1961.

Sl.Occ. — Slava Occidentalis, Poznań.

Sl. Or. — Savia Orientalis, Warszawa.

ВСЯ — Питання слов'янського мовознавства, Москва, 1957 і наст.

ВЯ — Питання мовознавства, Москва.

ДБ — П. Л. Маштаков, Список рек Днепровского бассейна, С. Петербург, 1913.

ЛАГВП — В. Н. Топоров і О. Н. Трубачёв, Лінгвістичний аналіз гідронімів Верхнього Подніпров'я, Москва, 1962.

Примітка: Скорочення назв населених пунктів такі самі, як у «Словнику литовської мови» (див. т. III, Вільнюс, 1956).

181

ЩОДО ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ ЛИТОВСЬКИХ РІЧОК

Dinojis и Dniepras

А. ВАНАГАС

Р е з ю м е

У цій статті розглядаються дві групи литовських назв річок: а) Dunõjus (чотири річки), Dunājūs (вісім річок), пор. Dunājūs || Gudonių ežeras озеро, Dūnõjus озеро, Dūnājūs lug, Dūnõjus lug, Dūnõjai lug. Існує певний зв’язок між цими топонімами та апелятивами dunõjus, dunājūs, dūnõjus «велика вода та ін.», пор. dūnõjis, dunujēlis, dūnavēlis, dujonēlis, dūjūnas, donajus, danojus, donajēlis, donojēlis, danujēlis, duinojēlis, рефрени dūnoja, dūnojo, dūno, дієслово sdundti (-dūna, -dūno), dūma ³⁴, dūnas ³⁵, dūnūs ³⁶. Вони дуже широко представлені в литовських народних піснях. Апелятиви dunõjus, dunājūs, dūnõjus та ін. увійшли до литовського фольклору зі слов’янських народних пісень як своєрідний поетичний образ, символ води. Литовські топоніми Dunõjus, Dunājūs, Dūnõjus, Dūnājūs, найімовірніше, є вторинними утвореннями від цих апелятивів.

б) Dniepras, Doniēpras, Duneprēlis, пор. Dunēprāi (луг), Dunēpras (луг). Генетично ці топоніми пов’язані з назвою української річки Дніпро. Як відомо, назва Дніпро в минулому мала багато варіантів: Δανήπρ, Дънѣпръ, Дънѣпрь, Непръ, Dnieper, Niper, Nieper, Непер та ін. Литовські топоніми Dniepras, Doniēpras, Duneprēlis, Dunēpras, можливо, походять від різних варіантів назви Дніпро. При зіставленні литовських топонімів із варіантами назви Дніпро помітні часткові фонетичні невідповідності. Можна припустити, що деякі зміни литовських топонімів відбулися пізніше.

Шлях проникнення назви річки Дніпро до литовської топонімії не зовсім зрозумілий. Можливо, що назви Dniēpras, Doniēpras та ін. є відгомоном тих давніх часів, коли балти населяли великі території басейну Верхнього Дніпра.

182