PAVEL SKORUPA

Інститут литовської мови

ORCID id: orcid.org/0000-0003-3903-7006

Галузі досліджень: топонімія, когнітивна ономастика, когнітивна семантика.

DOI: doi.org/10.35321/all85-12

СЛІДИ МОВНИХ КОНТАКТІВ У ГІДРОНІМАХ І ОЙКОНІМАХ СУЧАСНОГО ВІЛЬНЮСЬКОГО ПОВІТУ: ВПЛИВ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ НА ЛИТОВСЬКУ ТОПОНІМІЮ

Сліди мовних контактів у гідронімах і ойконімах сучасного Вільнюського повіту: вплив слов’янських мов на литовську топонімію

А Н О Т А Ц І Я

У цьому дослідженні зроблено спробу визначити вплив слов’янських мов (російської, білоруської, польської) на топонімію Вільнюського повіту на рівні творення назв. Виявлено такі особливості творення топонімів: похідні зі слов’янськими суфіксами від власних назв і апелятивів литовського походження; похідні з литовськими суфіксами та флексіями від слов’янських власних назв і апелятивів; топоніми слов’янського походження, тобто топоніми, утворені за допомогою слов’янських афіксів від слов’янських власних назв і апелятивів. Мовні контакти також відображені в слов’янських топонімах, транслітерованих литовською мовою, тобто в топонімах, що виникли від слов’янських апелятивів або онімів шляхом онімізації чи трансономізації. У низці випадків важко визначити, чи має топонім слов’янське або литовське походження. Також подано розподіл цих похідних за класами топонімів і районами Вільнюського повіту.

Straipsniai / Articles

219

PAVEL SKORUPA

КЛЮЧОВІ СЛОВА: топоніми Віленського повіту, гідроніми, ойконіми, топоніми слов’янського походження, топоніми, утворені за допомогою афіксів, транслітеровані топоніми, мовні контакти.

АНОТАЦІЯ

У статті ставиться за мету визначити вплив слов’янських мов (російської, білоруської, польської) на топонімію Віленського повіту на рівні словотворення назв. У ході дослідження було виявлено такі особливості творення топонімів: похідні зі слов’янськими суфіксами від власних назв та апелятивів литовського походження; похідні з литовськими суфіксами й закінченнями від власних назв та апелятивів слов’янського походження; топоніми слов’янського походження, тобто похідні зі слов’янськими афіксами від слов’янських власних назв та апелятивів. Мовні контакти відображають також слов’янські топоніми, транслітеровані литовською мовою, тобто топоніми, що походять від слов’янських апелятивів або власних назв шляхом онімізації чи трансономізації. У деяких випадках важко визначити, чи має топонім слов’янське або литовське походження. Також подано розподіл контамінованих топонімів за районами Віленського повіту та класами топонімів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: топоніми Віленського повіту, топоніми слов’янського походження, гідроніми, ойконіми, топоніми, утворені за допомогою топонімічних афіксів, транслітеровані топоніми, мовні контакти.

0. ВСТУП

Сьогодні навряд чи можна знайти націю, яка з погляду мови й культури не зазнала б жодного впливу сусідніх народів унаслідок мовної, культурної, економічної та іншої комунікації, а також історико-політичного розвитку держави. Упродовж тривалого часу Литва була оточена безпосередніми сусідами: слов’янами (білорусами, поляками, росіянами), німцями, фіно-уграми та іншими балтійськими народами (Būga 1961: 493ff.). Крім того, історичні землі Литви, як і її сучасна територія, здавна були домівкою представників різних етносів, які залишили свій слід у литовській мові, культурі та інших сферах життя, зокрема в литовських власних назвах. Найбільший вплив на литовський ономастикон справили слов’яни. Щоб чітко зрозуміти, як і чому слов’янські мови вплинули на литовський ономастикон, необхідно стисло знати геополітичну та культурну ситуацію регіону в історичній перспективі.

Із запровадженням християнства (1251–1387) (пор. Muldoon 1997: 137; Vitkus 2001: 42–43; Zinkevičius 2011: 193ff.) та згодом утворенням польсько-литовської Співдружності (після Люблінської унії 1569 року),

220

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

до литовської антропонімії та топонімії увійшли назви іншомовного походження. Багато литовських власних назв зазнали впливу слов’янських мов, особливо польської (Jurkštas 1985: 25–26; Zinkevičius 2011: 237ff.). У цей період литовська знать часто орієнтувалася на Польщу та інші країни й нерідко давала своїм місцям проживання назви, принесені з-за кордону. Полонізація литовського ономастикону тривала кілька століть і особливо виразно проявилася у Віленському краї в першій половині 20^th ст., коли цей край був анексований Польщею та відомий як Віленське воєводство. Після розпаду польсько-литовської Співдружності Литва опинилася під владою Російської імперії (1795–1918), і розпочався процес русифікації, який продовжувався в радянський період (1944–1990)^¹

З історичного погляду Віленський край, тобто землі в Литві та Білорусі — території, розташовані далеко на схід і південний схід від сучасної Литви, — спочатку був заселений етнічними балтійськими племенами. Це засвідчують праці Kazimieras Būga^², Zigmas Zinkevičius (2011), а також інших ономастів і мовознавців; це підтверджується й археологічними дослідженнями, пор. праці Eugenijus Jova iša (2012, 2014, 2016, 2020, 2020a тощо) та інших учених. Нині Віленський повіт, який охоплює значну частину (близько третини) міжвоєнного Західного Віленського краю, є культурною та мовною периферією, населеною литовцями й досить численними слов’янськими етнічними групами. У 2011 році 23% населення Віленського повіту становили поляки, 10% — росіяни, 3% — білоруси (LSD2013: 2). Упродовж історії чисельність представників згаданих етносів істотно коливалася. Результатом багатовікових контактів і тривалого багатомов’я місцевого населення, а також довгої, величної й часто бурхливої історії цього краю є низка досі

^¹ Вважається, що в період, коли Литва повністю перебувала під владою Російської імперії, згодом частково під польським впливом (анексія Віленських земель), а зрештою протягом півстоліття була окупована радянським режимом, найбільше постраждали топоніми з чіткою, однозначною семантикою, оскільки їх перекладали польською, а пізніше російською мовами. Литовські географічні назви інших регіонів також піддавалися слов’янізації та германізації, але залишалися стійкішими, оскільки мали підґрунтя у функціонуванні литовської мови (пор. Jurkštas 1985: 5–7, 37–38; Zinkevičius 2011: 247ff.). Нині аспект мовних і культурних контактів у литовському ономастиконі розглядається у працях Laimutis Bilkis (2020, 2020a), Grasilda Blažienė (2011, 2013, 2018, 2020, 2020 тощо) [Примітка: див. також Bilkis et al. 2019], Kazimieras Garšva (1993, 1999, 2019, 2020, 2020a тощо), Darius Ivoška (2016, 2018, 2019, 2019a, 2020, 2020a), Dalia Kiseliūnaitė (2020) та інших.

^² На території сучасної Білорусі існує значний шар балтійських топонімів, особливо гідронімів; також простежуються певні аспекти матеріальної культури, мови, окремих звичаїв і вірувань. Безперечно, найбільшим слідом балтів у Білорусі є топоніми, оскільки на білоруському прикордонні більше балтійських (литовських) назв, ніж назв білоруського походження (Būga 1961: 493–550).

Straipsniai / Articles

221

PAVEL SKORUPA

функціонуючих топонімів слов’янського походження. Це також зумовлює складність і новизну нинішнього дослідження, оскільки: 1) топоніми слов’янського походження є нетиповим об’єктом дослідження серед литовських ономастів, їх часто вважають неавтохтонною спадщиною та ігнорують, 2) ідентифікація топонімів слов’янського походження ускладнюється відсутністю чіткого підходу до слов’янізмів у загальнолитовській мові^³; 3) вплив суперечливих історичних процесів (різних політичних режимів і міграції народів, особливо в прикордонні) на топонімію важко оцінити. У багатьох випадках ми вважаємо, що без екстралінгвістичних знань і ґрунтовного вивчення історичних джерел просто неможливо визначити, чи має топонім балтійське походження і в певний момент історії був ослов’янений (перекладений), чи це слов’янський топонім.

Мета. Це дослідження є спробою визначити вплив слов’янських мов (російської, білоруської, польської) на топонімію Віленського повіту на рівні творення назв, зосереджуючи основну увагу на моделях деривації топонімів та ідентифікації твірних слів (етимонів), а також на поширенні топонімів, що відображають мовні контакти, серед муніципалітетів Віленського повіту.

Матеріал і джерела дослідження. Основний корпус дослідження становлять 158 назв місцевостей (13 потамонімів, 8 лімнонімів, 137 ойконімів), що відображають мовні контакти. Топоніми було відібрано з корпусу 5126 офіційно функціонуючих топонімів Віленського повіту^⁴ та фактичних даних, зібраних автором із різноманітних сучасних електронних, друкованих і рукописних архівних джерел (див. «Джерела та посилання щодо топонімів»).

Методологія дослідження. Спираючись на традиційні моделі ономастичних досліджень (пор. Buga 1958, 1959, 1961; Vanagas 1970, 1981, 1996 тощо; Jurkštas 1985; Razmukaitė 1998, 2002, 2003, 2009 тощо; Sviderskienė 2006, 2006a, 2007 тощо та інші), лінгвістичне дослідження топонімів Віленського повіту ґрунтується на етимологічному й дериваційному аналізі, а також на різноманітних лексикографічних джерелах (словниках литовської, російської, польської та інших мов).

Кожен топонім супроводжується посиланнями на названі об’єкти (у _subscript) та місцерозташування, після чого подається пояснення його походження: гіпотетичне

^³ За нашими спостереженнями, у литовських ономастичних дослідженнях немає загальної згоди щодо того, коли топонім, утворений від слов’янізму, вважається топонімом слов’янського або литовського походження, тобто топонім, утворений від слов’янізму в загальнолитовській мові, зазвичай вважається топонімом литовського походження. Згідно із загальним визначенням, слов’янізми — це запозичення зі слов’янських мов, які внаслідок постійних тісних контактів між балтійськими та слов’янськими мовами увійшли до литовської мови й становлять близько 1,5% її загальної лексики, а в діалектах — ще більшу частку. Часто важко визначити походження слов’янізму через спільність слов’янських мов (VLEe).

^⁴ 3900 назв поселень (міст, містечок, сіл, залізничних станцій із поселеннями), 718 назв озер, 362 назви річок і струмків та 146 назв ставків.

222

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

твірне слово (етимон) та його значення. Сучасні форми аналізованих топонімів виділено курсивом, жирним шрифтом і, де можливо, позначено наголос. Якщо неможливо визначити, до якої саме слов’янської мови (білоруської, польської, російської) «генетично» належить назва місцевості, оскільки вона може походити від основи, уживаної в зазначених слов’янських мовах, наводяться всі етимологічні можливості. Електронні версії литовських, польських, російських і білоруських словників використовувалися для ідентифікації етимонів, з якими пов’язані аналізовані гідроніми й ойконіми та від яких вони походять, а також для зазначення значень апелятивів (див. «Лексикографічні джерела»). У наведених нижче розділах топоніми згруповано за найтиповішими ознаками творення топонімів.

1. ПОХІДНІ ІЗ СЛОВ’ЯНСЬКИМИ СУФІКСАМИ ВІД ЛИТОВСЬКИХ ВЛАСНИХ НАЗВ І АПЕЛЯТИВІВ

Першою категорією назв місцевостей, що відображають контакти литовської та слов’янських мов, є так звані «контаміновані» топоніми. Під назвою «контаміновані» топоніми маються на увазі назви місцевостей, утворені слов’янськими афіксами^⁵ від литовських апелятивів або власних назв. Назви місцевостей, які «генетично» належать одній мові, але містять елементи інших мов, є типовими для прикордонних територій, де спільно проживають різні етнічні групи й відбуваються мовні впливи. У таких районах назви місцевостей, які генетично належать певній мові, часто адаптуються іншими національностями, що там проживають, тоді як походження таких назв зазвичай визначається походженням їхнього кореня (IGC 1993: 7–8). Такий вплив слов’янських мов на литовську топонімію спостерігається в класах гідронімів та ойконімів.

1.1. Топоніми, утворені від власних назв

1.1.1. Pol. Suf -anka / Rus. Suf -анка (–янка) похідний потамонім Kubanka (Šlčn D) від назви поселення Kubōnys_ᵥ (Šlčn D);

^⁵ Щодо слов’янських афіксів див. Ambrazas (2000: 111ff.), Biryla, Shuba (1985: 210ff.), Bąk (1984: 211ff.), Shvedova et al. (1980: 183ff.).

Straipsniai / Articles

223

PAVEL SKORUPA

1.1.2. Бел. / пол. / рос. суф. -ка /-ка дериватований потамонім Girdžiūnka (V D) від назви поселення Girdžiūnaiᵥ (V D) (пор. LVŽ I 194)^⁶, та ойконім Gelvā́nka (Šr D) від лімноніма GelvānęL (Šr D) (пор. LVŽ I 136);

1.1.3. пол. суф. -ówka дериватовані ойконіми від лит. антропонімів: _{Bugeluwkaₛₜₑₐd} (Trak D) ← Bugėlis (пор. LVŽ I 599); _{Petruoktaₛₜₑₐd} (Šr D) ← PN Pėtras (поширене християнське ім’я в Литві); Sakaluwkaᵥ (Ukm D) ← Sākalas (PDB)^⁷;

1.1.4. пол. суф. -szczyzna (-yzna) / бел. -шчына (-шчызна) дериватовані ойконіми від лит. антропонімів Adamaŭčiznaᵥ (Ukm D) ← Adamaŭskas (Razmukaitė 1998: 82), або християнське ім’я Adõmas: Adam- (Zinkevičius 2011a: 71), також пор. ПН пол. Adam, бел. / рос. Aдaм (Biryla 1966: 22ff.; 1982: 18ff.); _{Baikoščiznaₛₜₑₐd} (Švčn D) ← Baikoŭskas (Razmukaitė 1998: 94); Baraučiznaᵥ, Baraučiznaᵥ (Ukm D) ← Baraŭskas, Baraŭskas, Baraŭskis, Baraŭskis (Razmukaitė 1998: 94, пор. LVŽ I 365)^⁸; Bartkelevičiznaᵥ (Ukm D) ← Bartkelēvičius (Razmukaitė 1998: 48, пор. LVŽ I 390; Zinkevičius 2011a: 72); Grebliaŭčiznaᵥ (Šr D) ← Grebliaŭskas, Grebliaŭskas (PDB, пор. Razmukaitė 1998: 94, LVŽ III 272); Miliaŭčiznaᵥ (Ukm D) ← Miliaŭskas, Miliaŭskas (PDB); Rakaučiznaᵥ (Ukm D) ← Rakaŭskas, Rakaŭskas (PDB); Rinkaŭčiznaᵥ (El) ← Rinkāŭskas (Razmukaitė 1998: 95); _{Rutovčiznaₛₜₑₐd} (Švčn D) ← *Rutovas, пор. Rutāvičius (Razmukaitė 1998: 48); _{Stakaŭčiznaₛₜₑₐd} (Šr D) ← Stakaŭskas (Razmukaitė 1998: 82).

Ці топоніми, похідні від литовських власних назв, становлять більшу групу в категорії контамінованих топонімів. Як видно з наведених вище прикладів, найбільше контамінованих топонімів належить до класу ойконімів: 11 ойконімів утворено за допомогою слов. суф. -(ш)чизна, а 3 ойконіми — за допомогою слов. суф. -увка від литовських антропонімів; 1 ойконім є дериватом слов. суф. -ка від лімноніма литовського походження. У

^⁶ Далі повністю подано офіційно функціональні на момент написання цієї статті топоніми Віленського повіту (ойконіми та гідроніми), що відображають мовні контакти, зокрема як назви місць литовського походження, зазнали впливу слов’янських мов, так і назви місць слов’янського походження. Деякі назви місць уже проаналізовано в працях литовських ономастів і в трьох опублікованих томах Dictionary of Lithuanian Place Names (LVŽ – Lietuvos vietovardžių žodynas). Наскільки це було можливим і з належною повагою автор цієї статті посилається на науковців, які аналізували такі назви місць, та на відповідні праці. Будь-які пропущені топоніми або праці, яким не надано належного посилання, є виключно помилкою автора.

^⁷ За Зінкявічюсом (2011a: 94), ойконім пов’язаний із зоолексемою лит. sākalas «хижий птах (Falco)».

^⁸ З іншого боку, Зінкявічюс (2011: 120) пов’язує обидва ойконіми зі слов’янським фізіографічним терміном bor (пол. bór, рос. бор) «великий, густий, старий хвойний ліс».

224

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

класу потамонімів: 1 назва є дериватом слов. суф. –anka, а 1 назва — дериватом слов. суф. -ka від ойконімів литовського походження.

1.2. Топоніми, похідні від апелятивів

Апелятивні деривати становлять меншу частину категорії контамінованих топонімів і включають 2 потамоніми та 2 ойконіми, пор.:

1.2.1. пол. суф. -anka / рос. суф. –anka (–янка) / бел. суф. –янка дериватовані потамоніми Akliánka (Šlčn D) ← лит. åklas «заросле болото, непрохідне, глухе»; Koplyč ianka (V D) ← лит. koplyčia «каплиця, невелика церква»; та ойконім Smĕliánka хутір (Šr D) ← лит. smĕlis «пісок» (пор. Razmukaitė 1998: 14); 1.2.2. рос. суф. –овка дериватований ойконім Plentovkа хутір (Švčn D) ← лит. pléntas «(велика) дорога, шосе».

2. ЛИТОВСЬКІ СУФІКСИ ТА ФЛЕКСІЙНІ ДЕРИВАТИ ВІД СЛОВ’ЯНСЬКИХ ВЛАСНИХ НАЗВ І АПЕЛЯТИВІВ

2.1. Топоніми, похідні від власних назв

Топоніми, похідні від власних назв (у всіх випадках — від слов’янських антропонімів), охоплюють 8 випадків у класах гідронімів (1 потамонім і 1 лімнонім) та ойконімів (5 назв) із такими словотвірними моделями^⁹:

2.1.1. Лит. f sg флексія –ē, дериватований потамонім Nezdīlė (Šlčn D) ← ПН бел. / рос. Незды́ло (Vanagas 1981: 230); 2.1.2. Лит. род. відмінок, дериватований лімнонім Privalskio ežeras (Trak D) ← ПН рос. Прива́льский / Пржевальский, пор. пол. Pszewalski / Przewalski (Wójtowicz 2013: 255); 2.1.3. литовські pl флексії, дериватовані ойконіми Andreìkosᵥ (Švčn D) ← ПН пол. Andrejko (SSNO I 36), укр. Андре́йко (Редько 1969: 73)¹⁰; Krupàviesaiᵥ (Šlčn D) ← ПН бел. Крупавец (Biryla 1969: 220); Stasŷlosᵥ (Šlčn D) ← ПН пол. Stasil, Stasło (Gała 1985: 262), але, найімовірніше, від Stasilo (прізвище, яке нині функціонує в Шальчинінкському районі).

^⁹ Щодо литовських словотвірних афіксів, пор. DLKG 88ff.; Skardžius 1996; Ambrazas 2000.

^¹⁰ Ойконім, однак, може бути пов’язаний із PN Lith. Andreikà, Andreìkus (пор. LVŽ I 93).

Straipsniai / Articles

225

PAVEL SKORUPA

2.1.4. Lith. Suf -iškės похідні ойконіми Gornostajiškės (Šlčn D) ← PN Pol. Ulianna Hornostajowa 1731 (LVŽ III 243), Bel. Гарнастай ^{(Biryla 1969: 104)¹¹}; Zatiškėsᵥ (Švčn D) ← PN Pol. Zata (LVGDB);

2.1.5. Lith. Suf -avas, -ава слов’янського походження, похідний ойконім Ivanavàᵥ (Šr D) ← PN Bel., Rus. Иван (Biryla 1966: 83ff.; 1982: 64ff.), пор. Razmukaitė (1998: 80), яка пов’язує це поселення з християнським ім’ям Ivānas. За Razmukaitė (1998: 14), у литовській топонімії суфікси Suf –ava, –avas є типовими словотвірними суфіксами назв місцевостей, особливо у прикордонних землях^¹².

2.2. Топоніми, утворені від апелятивів

Топоніми, утворені від слов’янських апелятивів, становлять найбільшу групу (29 випадків) у цій категорії — 24 топоніми є похідними литовських флексій (2 потамоніми, 1 лімнонім, 21 ойконім), а ще 5 назв місцевостей є похідними литовських суфіксів (4 ойконіми та 1 лімнонім), пор.:

2.2.1. Lith. f sg флексія –ė, похідні потамоніми Bezdonė (V D) ← Bel. бяздонне: бездань ‘безодня, глибоке місце’, пор. Rus. бездонный, –ая ‘бездонний; (переносно) надзвичайно глибокий (← Rus. бездна)’, або Pol. bezdenny ‘глибокий, бездонний’^¹³; Petruškė (Švčn D) ← Pol. pietruszka ‘петрушка’; лімнонім Tapelnė (El) ← Rus. топель ‘бруд, болото’, Pol. topiel, topielisko ‘глибоке місце в річці, ставку або озері; заболочене болото’, Bel. тапелец (тапельник, тапельніца) ‘утопленик’,? (діал.) *тапельня ‘місце, де щось/хтось тоне’; ойконім Roskošněstead (Šr D) ← Bel. раскошны / Pol. rozkoszny / Rus. роскошный ‘розкішний, пишний’;

2.2.2. Lith. m sg флексія -is, похідний ойконім Poliešisᵥ (El) ← Bel. палесце, падлесце / Rus. полесье ‘ділянка землі, прилегла до лісу’;

2.2.3. Lith. m sg флексія –(i)us, похідні ойконіми Zatišiusstead, Zatišiusᵥ (V D) ← Bel. зацішша / Pol. zacisze / Rus. затишь, затишье ‘тихий, захищений від вітру; відокремлене, безлюдне, віддалене місце, пустка’;

2.2.4. Lith. pl флексії, похідні ойконіми Grabniokaiᵥ (Trak D) ← Bel. грабнік, грабняк / Pol. grabnik / Rus. грабинник ‘зарості граба’ (пор. LVŽ III 248); Kaniūkaiᵥ, Kaniūkaiᵥ (V D), Kaniūkaiᵥ (Šlčn D) ← Rus. конюх / Bel. конюх ‘конюх; коняр’ (пор. LVGDB); Kalesniūkaiᵥ (V D),

¹¹ Razmukaitė (1998: 31) припускає, що ойконім пов’язаний із потамонімом *Gornostaja, пор. назву струмка Gornost aika (Šlčn D).

¹² Щодо цих суфіксів див. також Skardžius 1996: 379–381.

¹³ Щодо інших етимологічних версій цього потамоніма див. LVŽ I 466, а також Jurkštas (1985: 19).

226

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Сліди мовних контактів у сучасних гідронімах та ойконімах Віленського повіту: вплив слов’янських мов на литовську топонімію

Kalesniškaiᵥ (Šlčn D) ← Bel. калеснік / Pol. koleśnik ‘колісник, майстер із виготовлення коліс’ (щодо можливого антропонімного походження цих ойконімів див. LVGDB); Navasiòlkaiv, Navasiòlkaiv (El), Navasiòlkaiv, Navasiòlkai Iv, Navasiòlkai IIv, Navasiòlkai IIIv (Šr D), Navasiòlkosv, Navasiòlkosstead (Švčn D) ← Bel. навасéлка (f pl навасёлкі, m pl навасёлы, m sg навасёл, навасельцу) / Rus. новосёлка, новосёл (f pl новосёлки) ‘той, хто нещодавно десь оселився’, пор. Pol. nowy ‘новий’ + Pol. sioło ‘село; сільське поселення’: Pol. nowe ‘нове’ + siołko ‘невелике село, поселення в сільській місцевості’ (також див. LVGDB); Novosãdaiᵥ (V D) ← Bel. новы / Rus. новый / Pol. nowy ‘новий; той, що з’явився нещодавно’ + Bel. / Rus. сад / Pol. sad ‘сад’; Piõrkosᵥ (Švčn D) ← Bel. пёрка (pl пёрки) ‘пір’я’; Popiẽlaiᵥ (V D) ← Bel. попел ‘попіл’;

2.2.5. Ойконім-дериват із литовським суфіксом –iškė Slabadiškėᵥ (Švčn D) ← Bel. слабадá / Rus. слободá ‘велике село з вільним населенням (до скасування кріпосного права в Росії)’ або ‘село поблизу міста, передмістя’;

2.2.6. Лімнонім-дериват із литовським суфіксом –okas Glušõkas (Šr D) ← Bel. глу̌шак / Rus. глухой ‘віддалений’^¹⁴.

2.2.7. Ойконіми-деривати із суфіксом –auka слов’янського походження Malináuka Iv, Malináuka IIv, Malináukaᵥstead (El) ← Rus. малина / Bel. маліна / Pol. malina ‘малина’. У литовській топонімії суфікс –auka (пор. Rus. Suf –овка, Pol. Suf –ówka) є типовим словотвірним суфіксом назв місцевостей у прикордонних землях (Razmukaitė 1998: 14).

2.3. Топоніми, утворені від апелятивів або власних назв

У деяких випадках важко визначити, чи походять назви місцевостей від апелятива, чи від власної назви, через нечітку природу лексичної основи. Такі топоніми становлять найменшу групу в категорії назв місцевостей слов’янського походження; пор. такі 4 ойконіми:

2.3.1. Dzekceriškėsᵥ (El) може бути пов’язаний або з Bel. дзяцяр ‘виробник або продавець дьогтю’, або з PN Bel. Дзядзяр, Дзяхцяр (Biryla 1969: 132) і утворений за допомогою литовського суфікса –iškės^¹⁵;

¹⁴ Див. також Vanagas (1970: 186).

¹⁵ Пор. LVŽ III 442, де ойконім також пов’язується з PN Pol. Dzięgciar, Dziekciarz; або Razmukaitė (1998: 58), яка пов’язує назву поселення з PN Lith. *Dzekceris.

Straipsniai / Articles

227

PAVEL SKORUPA

2.3.2. Dembniākai^stead (Trak D), найімовірніше, є лит. похідним із флексією множини чоловічого роду –ai від пол. m pldėbniak «дубовий гай», або може бути пов’язане з ПН пол. Dėbniak (SMPRL 214; також пор. LVŽ II 201).

2.3.3. Jalōvėv (Trak D), можливо, походить від пол. jałowiec «ялівець (Juniperus)» або від ПН біл. Яловы (Biryla 1966: 281) за допомогою лит. флексії -ė;

2.3.4. Sarōkpolis (Švčn D) може бути пов’язаний або з біл. сарока / рос. сорока «сорока» + рос. поль: поле «поле». З іншого боку, перший компонент назви може бути пов’язаний з особовими іменами: біл. Сарока, Сарокін / укр. Сорока / рос. Сорока, Сорокин (Biryla 1969: 366). Другий компонент позначений литовським відмінюванням m sg із закінченням –is.

3. ТОПОНІМИ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

3.1. Топоніми, утворені від власних назв

У процесі дослідження було виокремлено групу «генетично» слов’янських назв місцевостей. Аналіз показав, що топоніми, які походять від слов’янських власних назв, утворені за допомогою слов’янських афіксів від антропонімів, зафіксованих у класі ойконімів (17 випадків). У більшості випадків просто неможливо визначити, який саме антропонім із трьох слов’янських мов, якими нині розмовляють у Вільнюському повіті, послужив основою ойконіма, пор.:

3.1.1. Ойконіми, утворені за допомогою пол. суфікса –ówka Januwkà^v (V D), Januwkà^stead (Šr D) ← пол. Jan (Rospond 1973: 180–181; SSNO II 403) / біл. Ян (Biryla 1966: 84); Kijuwkà^v (Trak D) ← біл. Кіÿ (Biryla 1969: 220) / пол. Kij (SNNP 68); Leonuwkà^v (Švčn D) ← біл. / рос. Леон (Biryla 1966: 108ff.; 1982: 85ff.); Michaluwkà^stead (Šr D) ← пол. Michał, пор. біл. / рос. Михаил, Михал (Biryla 1966: 121); Stanislawuwkà^stead (Šr D), Stanislawuwkà^v (Ukm D) ← біл. Станіслаў / рос. Станислав / пол. Stanisław (Biryla 1966: 155; 1982: 110ff.)¹⁶;

3.1.2. Ойконіми, утворені за допомогою рос. суфікса –овка Agurjānouvka^stead (Švčn D) ← рос. Агурьянов (Agurjanov) (прізвище, нині зареєстроване в Švčn D)¹⁷; Kochanovkà I^v, Kochanovkà II^v, Kochanovkà III^v (Švčn D) ← пол. Kochan,

¹⁶ За словами Zinkevičius (2011a: 88), ойконім може бути похідним із пол. суфіксом -uwka від християнського імені лит. Stanislovas.

¹⁷ Антропонімічне походження цього ойконіма також запропоновано в LVŽ I 25.

228

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

Кохановський (Rymut 1999: 420), або Bel. / Rus. Кохан (Biryla 1969: 216) (пор. LVGDB);

3.1.3. Bel. / Rus. Суфікс -ka — похідні ойконіми Kazareškàv (Šr D), Kazareškàv (Ukm D) ← Bel. Казарэз, Козорез, Козарез (Biryla 1969: 169);

3.1.4. Bel. Суфікс -iha — похідні ойконіми Kazerežina v (El) ← Bel. Казарэз, Козорез, Козарез (Biryla 1969: 169); Marusinà хутір (Ščn D) ← Bel. DIM Марусь: Марцін (Biryla 1982: 86ff.); Lipinàv (Švčn D) ← Bel. Ліна, Ліпка, Ліпінскі / Rus. Липин, Липов (Biryla 1969: 252);

3.1.5. Pol. Префікс pod- / Rus. Префікс pod(ле)- — похідний ойконім Podhaliampōlisv (El) ← Pol. Префікс pod- / Rus. Префікс pod(ле)- «біля/під» + ойконім Haliampōlis^18.

Найпродуктивнішими суфіксами в цій групі є Pol. Суфікс -ówka та Rus. Суфікс -овка, засвідчені відповідно у 7 і 4 ойконімах. Bel. Суфікс -iha засвідчений у 3 випадках, тоді як найменш продуктивним є Bel. / Rus. Суфікс -ka, засвідчений у 2 однорідних ойконімах. В одному випадку ойконім утворений від іншого складеного ойконіма за допомогою Slav. Префікс pod-.

3.2. Топоніми, похідні від апелятивів

3.2.1. Pol. Суфікс -ówka — похідні ойконіми Astrukàv (Šr D), Ostrukàv (Trak D) ← Pol. ostrówek, «ліс, зарості на берегах річки», ostrów «поле, розташоване між канавами», але може бути пов’язане з Bel. acmpoy «острів» (пор. LVŽ I 194); Boruvkàv, Boruvkà хутір, Boruvkà хутір (Švčn D), Baruvkà хутір (Ukm D) ← Pol. bór, Bel. / Rus. бор «великий, густий, старий хвойний ліс»19; Dambruvkàv (El), Dambuvkàv, Dembuvkà хутір, Dembuvkàv (Šr D) ← Pol. dąbr (dąmrze), dąb «дуб», dębówka, debina, dąbrowa «діброва» (також пор. LVŽ II 116–118); Gajuvkà хутір (V D) ← Bel. гай, Pol. gaj «невеликий ліс», або може бути пов’язане з Pol. gajówka «лісницька хатина» (пор. LVŽ III 30); Lipuvkà хутір (Šr D) ← Bel. липа / Pol. lipa / Rus. липа «липа»; Osinuvkàv (Šr D) ← Pol. osina «осика; зарості або хащі осики»; Saduvkà хутір (Švčn D) ← Bel. / Rus. сад, або Pol. sad «сад»; Sasnuka хутір (Šr D) ← Bel. сосна «сосна», пор. Pol. sosna;

3.2.2. Rus. Суфікс -овка — похідні ойконіми Beregovkà хутір (Švčn D) ← Rus. берег «берег, узбережжя», береговой «розташований на березі» (пор. LVŽ I 437); Borovkà хутір (Švčn D) ← Bel. / Rus. бор «великий, густий, старий хвойний ліс»

¹⁸ Складений ойконім Haliampōlis очевидно має антропонімне походження і може бути пов’язаний з PN Pol. Halian, Haliana (LVŽ III 379). Другий компонент — похідний від Rus. поль: поле литовський флексійний суфікс -is.

¹⁹ Альтернативно, ці ойконіми пов’язані з Bel. бароўка «місцями, де ростуть чорниці», або Lith. bãras «хвойний ліс» (LVŽ I 392–393, 540; Zinkevičius 2011a: 120).

Straipsniai / Articles

229

PAVEL SKORUPA

(пор. LVŽ I 392–393, 540); Malinovŭka_stead, Malinovŭka_stead (Švčn D) ← Rus. малина / Bel. маліна «малина»;

3.2.3. Bel. / Pol. / Rus. суфікс –ka /–ka — дериватонім потамоніма Nedzviadka (V D) ← Pol. niedźwiadek: niedźwiedź «дитинча (Ursus) ведмедя», а також ойконіми Vigadka (Švčn D), Vigodka_stead (El), Vigodka_v (Trak D) ← Bel. выгода «зручність; просторість; (переносно) свобода, воля, незалежність» / Pol. wygoda «зручність».

3.2.4. Bel. префікс па–(за) — дериват ойконіма Pazaliėšė_stead (V D) ← Bel. префікс па–(за) «позаду» + залессе «територія за лісом».

Топоніми, утворені від слов’янських апелятивів за допомогою слов’янських дериваційних афіксів, становлять найбільшу групу в категорії «генетично» слов’янських назв. Загалом виявлено 24 випадки: 1 потамонім і 23 ойконіми. Найпродуктивнішим суфіксом у цій групі є Pol. суфікс –ówka, зафіксований у 15 ойконімах, утворених або від фітолексем, що позначають зарості певних рослин, або від номенклатурних термінів. Найменш продуктивним афіксом є Bel. префікс na–(за), використаний для утворення ойконіма від номенклатурного терміна.

3.3. Топоніми, утворені від власних назв або апелятивів

Ойконіми цієї групи (3 випадки) очевидно мають слов’янське походження й утворені за допомогою біл. / пол. / рос. суфікса –ka/–ka. Однак лексична природа етимона неясна, пор.: Manastirka_stead (Šr D) може бути пов’язана з біл. манастыр «монастир» або з особовим ім’ям біл. Манастырэнка (Biryla 1966: 188); Saloménka_stead (Švčn D) може походити від біл. саломінка «солома», саломяны «зроблений із соломи» або може бути пов’язана з особовими іменами: біл. Салома, Солома, рос. Соломин (Biryla 1969: 363); Začerpka_v (Trak D) може бути похідною від біл. (діал.) зачэпка, зачэпка / пол. zaczepka «зачіпка, гак» або від особового імені біл. Зачэпна (Biryla 1969: 158) (також пор. LVGDB).

4. ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ ЛИТОВСЬКОЮ МОВОЮ

4.1. Транслітеровані топоніми апелятивного походження

Транслітеровані топоніми апелятивного походження становлять найбільшу групу в категорії транслітерованих топонімів. Такі назви можна спостерігати в

230

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Сліди мовних контактів у сучасних гідронімах та ойконімах Віленського повіту: вплив слов’янських мов на литовську топонімію

класи потамонімів, лімнонімів та ойконімів із відповідно 3, 3 і 34 назвами, пор.:

4.1.1. потамоніми Aliosà (El) ← Bel. (dial.) алёц, альца ‘торф’янисте болото; заболочений луг, іноді з вільхами; вільховий гай’, пор. Pol. ols ‘ліс на болоті’ (також пор. LVŽ I 62, 64; Vanagas 1981: 39, 40); Kamenà (Šlčn D) ← Pol. kamienna, -y / Bel. каменны, -ая / Rus. каменный, -ая ‘кам’янистий’, пор. Bel. / Rus. камень^{, ‘stone’²⁰}; Manièrka (V D, Švčn D) ← Pol. manierka, Rus. манерка ‘фляга: плоска закривна пляшка для носіння питної води або напою, прикріплена до поясного ременя чи плечового ременя або яку носять у кишені’ (пор. Vanagas 1981: 204);

4.1.2. лімноніми Glušnià (Švčnč D) ← Rus. глушня: глушь / Bel. глушы ‘віддалене, (лісисте), безлюдне місце’ (також пор. Vanagas 1981: 118–119); Zapolè (V D) ← Pol. zapole ‘безліса місцевість; місцевість, укрита орною землею’, пор. Rus. заполоть ‘місце за орними полями’; Zatišè (V D) ← Pol. zacisze, пор. Bel. зацішша, Rus. затишье ‘тихе, захищене від вітру; відокремлене, безлюдне місце, глушина’;

4.1.3. ойконіми Cegèlniestead, Cegèlnièv, Cegèlnièstead, Cegèlnièv, Cegèlniàstead, Dembinàv, Dembinàv, Koliòniјаv, Akoliòniјаv, Papierniàv, Paguliánkaₛₜₑₐd, Poguliánka Iᵥ, Poguliánka IIᵥ, Poguliánkaₛₜₑₐd, Poguliánkaₛₜₑₐd, Pyšnàₛₜₑₐd, Slabadàᵥ, Slabadàᵥ, Slabadàᵥ, Slabadkàᵥ, Slabadàᵥ, Slabadàₛₜₑₐd, Slabadàᵥ, Slabadàᵥ, Slabadàᵥ, Slabadàᵥ, Smoliárniėₛₜₑₐd, Šafárnėₛₜₑₐd, Šafárnėᵥ, Šafárnėᵥ, Ustrõnėᵥ, Zacišèₛₜₑₐd, Zabłòčėᵥ (Šr D), (Švčn D), (Trak D), (V D), ← Bel. цагельня, Pol. cegielnia ‘завод із виробництва цегли та інших глиняних будівельних матеріалів’ (пор. LVŽ II 4–5); Dembinàv, (Trak D), Dembinàv (V D) ← Pol. dębina ‘дубовий гай’ (пор. LVŽ II 201); Koliòniјаv (Šr D), Akoliòniјаv (Švčn D) ← Pol. kolonia ‘група будинків, розташованих далеко від центру міста або за межами села’; Papierniàv (Šr D) ← Bel. паперня, Pol. papiernia ‘паперова фабрика’; Paguliánkaₛₜₑₐd, Poguliánka Iᵥ, Poguliánka IIᵥ (Trak D), Poguliánkaₛₜₑₐd (Šr D), Poguliánkaₛₜₑₐd (Švčn D) ← Bel. пагулянка, Pol. pohulanka, Ukr. погулянка ‘сільська танцювальна вечірка, вечірка, дозвілля’ або ‘місце для прогулянок’, або ‘пиятика, лестощі, бенкет’; Pyšnàₛₜₑₐd (V D) ← Bel. пышна: пышны ‘багатий, пишний, величний’; Slabadàᵥ, Slabadàᵥ, Slabadàᵥ, Slabadkàᵥ (V D), Slabadàᵥ (Šlčn D), Slabadàₛₜₑₐd (Švčn D), Slabadàᵥ (Trak D), Slabadàᵥ, Slabadàᵥ, Slabadàᵥ, Slabadàᵥ (Ukm D) ← Bel. слабада́, пор. Rus. слобода́ ‘велике село з вільним населенням (до скасування кріпосного права в Росії)’ або ‘село поблизу міста, передмістя (застаріле)’²¹; Smoliárniėₛₜₑₐd (V D) ← Rus. смолярня / Pol. smolarnia / Bel. смалярня ‘смолярня’; Šafárnėₛₜₑₐd, Šafárnėᵥ (Šr D), Šafárnėᵥ (Trak D) ← Bel. (зневажл.) шафарня ‘візники’; Ustrõnėᵥ (Šr D) ← Pol. ustronie ‘місцевість, віддалена від людських поселень’, пор. Pol. ustroń ‘усамітнення, сховок’; Zacišèₛₜₑₐd (El) ← Pol. zacisze / Rus. затишье ‘тихе, захищене від вітру; відокремлене, безлюдне, віддалене місце, глушина’; Zabłòčėᵥ (Švčn D) ← Pol. zabłocie ‘місце за болотом, заболочена місцевість’.

^²⁰ Для іншої етимологічної версії див. Vanagas (1981: 144).

^²¹ Також пор. Zinkevičius (2011a: 131).

Straipsniai / Articles

231

PAVEL SKORUPA

4.2. Транслітеровані топоніми, утворені від власних назв

До транслітерованих топонімів належать дві назви в класі гідронімів (1 потамонім і 1 лімнонім), що походять від слов’янських власних назв без будь-яких словотвірних афіксів. Ці назви можна вважати результатом трансонімізації, пор.:

4.2.1. потамонім Vŏlga (V D) найімовірніше є транспозицією потамоніма Volga (Rus. Волга), найдовшої річки Європи;

4.2.2. лімнонім Òlga (El) пов’язаний зі слов’янським PN Ольга / Olga.

4.3. Топоніми, утворені від апелятивів або власних назв

До цієї категорії належать 3 назви в класах потамонімів та ойконімів (1 назва потоку і 2 назви поселень), пор.:

4.3.1. потамонім Ščerba (Šlčn D) може бути пов’язаний із Pol. szczerba / Rus. щерба ‘нестача, втрата; тріщина; порожнє місце; пролом; нерівність, яма, вибите місце’ (WS]Pe, SRYAe), або з власною назвою Pol. Szczerba, Bel. / Rus. Щерба, Щарба (Biryla 1966: 280) (Примітка: прізвище нині функціонує в Šlčn D);

4.3.2. ойконіми Veseluchăstead (V D), Veseluškăstead (Ukm D)^²² найімовірніше є результатом онімізації від Rus. (dial.) веселуха, веселушка (веселье) ‘веселощі’ (SRYAe) або результатом трансонімізації від власних назв Rus. Веселуха, Веселушка, Bel. Весялуха (Biryla 1969: 86).

5. ГЕНЕТИЧНО НЕЗ’ЯСОВАНІ ТОПОНІМИ

У низці випадків важко визначити, чи має топонім слов’янське, чи литовське походження. Наведені нижче топоніми можуть бути або суфіксальними дериватами від слов’янських чи литовських апелятивів або власних назв, або результатом онімізації слов’янських чи литовських апелятивів, або перекладною назвою. З огляду на те, що у Віленському повіті проживають досить численні слов’янські етнічні групи, існує ймовірність, що наведені нижче назви населених пунктів могли походити з мов, якими послуговуються ці національні меншини, пор.:

5.1. лімнонім Skarbėlis (V C) можна вважати дериватом від пол. skarb ‘скарб’ із лит. суфіксом -elis або литовським полонізмом skárbas ‘скарб’;

^²² Пор. Zinkevičius (2011a: 109), який стверджує, що ойконім має неясне походження.

232

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

5.2. ойконім Būlbinė_stead (V D) можна вважати дериватом із біл. бу́лба, пол. (діал.) bulba ‘картопля’ з лит. суфіксом -inė або, альтернативно, від литовського славізму būlba / būlbė (пор. LVŽ I 610; Razmukaitė 1998: 17);

5.3. ойконім Jadlurokà_stead (Švčn D), яке може бути дериватом із пол. суфіксом -ówka від фітолексеми пол. jodła ‘ялиця’, біл. я́ловец ‘ялівець (Juniperus); ялівцеве дерево’, або від лит. ПН *Jadla, пор. лит. ПН Jadlaùskas (LVGDB). З іншого боку, ойконім може бути пов’язаний із пол. Jadłowski (там само);

5.4. ойконіми Būdā_v, Būdā_{v (El),} Būdā (Šr D), Būdā_v, Būdā_v, Būdā I_v, Būdā IIIv (Trak D) можуть мати литовське походження, пор. лит. būdà, būdė ‘намет, укриття, (сторожова, пастуша тощо) хатина’ (LKŽe), або бути слов’янським топонімом від біл. būdа, пол. buda ‘проста споруда з нетривких матеріалів, що використовувалася як тимчасове укриття для людей’ (також пор. LVŽ I 588–590); Majākas_stead (Šlčn D) може бути пов’язаний із лит. majākas ‘тріангуляційний пункт’, ‘земельна ділянка; садиба’ або рос. маяк ‘тріангуляційний пункт’; Ūtà_v, Ūtà_v, Ūtàv (Šlčn D) може бути пов’язаний або з литовським полонізмом utà ‘плавильня, плавильний будинок’, або з пол. huta;

5.5. ойконім Vispà_stead (Švčn D), яке, можливо, пов’язане з пол. wyspa ‘острів’ або ‘місце, що вирізняється на тлі свого оточення’, може бути просто перекладом і могло мати лит. *Sala, *Šela, пор. лит. sala ‘село’ ← лит. *šėla ‘село’ та/або ‘острів; підвищення, пагорб на болоті; лісова земля тощо’ (пор. Būga 1959: 554; Karaliūnas 2005: 308–310).

***

Вплив слов’янських мов (російської, білоруської, польської) на топонімію Віленського повіту на рівні творення назв є очевидним у проаналізованих класах гідронімів та ойконімів. Аналіз моделей деривації вибраних топонімів та виявлення твірних слів (етимонів) показав, що мовні контакти відображені у 158 назвах місцевостей, які становлять 3% усіх назв, що нині офіційно функціонують у Віленському повіті. Розподіл цих топонімів за муніципалітетами подано в таблиці 1. Як видно з таблиці, найбільша кількість топонімів, що відображають мовні контакти, припадає на муніципалітет Швенчоніського району й становить 35 випадків, тобто 33 ойконіми (зокрема 2 поселення, забруднені слов’янськими афіксами), 1 потамонім і 1 лімнонім. Далі йде муніципалітет Ширвінтоського району з 32 випадками, тобто 31 ойконімом (зокрема 5 назв поселень, забруднених слов’янськими афіксами) і 1 лімнонімом. Найменшу кількість таких топонімів зафіксовано в муніципалітеті міста Вільнюса — 1 випадок у класі лімнонімів. Щодо розподілу забруднених топонімів, тобто литовських назв місцевостей, утворених за допомогою слов’янських афіксів, див. таблицю 2.

Straipsniai / Articles

233

PAVEL SKORUPA

ТАБЛИЦЯ 1. Розподіл топонімів, що відображають мовні контакти

Муніципалітет | Потамоніми | Лімноніми | Ойконіми | Разом: Elektrėnai | 1 | 2 | 12 | 15 Šalčininkai District | 5 | | 11 | 16 Širvintos District | | 1 | 31 | 32 Švenčionys District | 1 | 1 | 33 | 35 Trakai District | | 1 | 17 | 18 Ukmergė District | | | 14 | 14 Vilnius City | | 1 | | 1 Vilnius District | 6 | 2 | 19 | 27 Разом: | 13 | 8 | 137 | 158

ТАБЛИЦЯ 2. Розподіл топонімів із контамінованими слов’янськими афіксами

Муніципалітет | Потамоніми | Лімноніми | Ойконіми | Разом: Elektrėnai | | | 1 | 1 Šalčininkai District | 2 | | | 2 Širvintos District | | | 5 | 5 Švenčionys District | | | 2 | 2 Trakai District | | | 1 | 1 Ukmergė District | | | 7 | 7 Vilnius City | | | | Vilnius District | 2 | | | 2 Разом: | 4 | | 16 | 20

Як видно з таблиці 2, контаміновані топоніми становлять 20 випадків, тобто 12% усіх проаналізованих топонімів. Найбільшу кількість контамінованих топонімів зафіксовано серед ойконімів, що нині функціонують у муніципалітеті Укмергеського району; далі йде муніципалітет Ширвінтоського району з 5 контамінованими топонімами в тому самому класі. Найменшу кількість таких топонімів зафіксовано в муніципалітеті Електреная та муніципалітеті Тракайського району — лише по 1 випадку в класі ойконімів, тоді як у муніципалітеті міста Вільнюса контамінованих топонімів немає.

234

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

6. ВИСНОВКИ

1. Мовні контакти відображені у 158 назвах місцевостей (13 потамонімів, 8 лімнонімів, 137 ойконімів), тобто у 3% із 5126 назв місцевостей Вільнюського повіту, які нині офіційно функціонують. До них належать 20 (4 потамоніми, 16 ойконімів) контамінованих топонімів, тобто 12% проаналізованих назв місцевостей.

2. Мовні контакти спостерігаються на різних рівнях творення топонімів і охоплюють:

a) Контаміновані топоніми — похідні від литовських власних назв і апелятивів зі слов’янськими суфіксами. Топоніми, утворені від власних назв литовського походження, охоплюють 15 ойконімів (11 похідних із Suf –(š)čizna і 3 похідних із Suf –uwka від литовських PN, 1 похідний із Suf –ka від литовського лімноніма), 2 потамоніми (1 похідний із Suf –anka і 1 похідний із Suf –ka від литовських ойконімів). Похідні від апелятивів включають похідні із Suf –anka (2 потамоніми, 1 ойконім) і похідний із Suf –ouka (1 ойконім).

b) Похідні з литовськими суфіксами та флексіями від слов’янських власних назв і апелятивів. Топоніми, утворені від власних назв, відповідно антропонімів, охоплюють 8 гідронімів (1 потамонім, 1 лімнонім) і 5 ойконімів. Топоніми, утворені від слов’янських апелятивів, охоплюють 29 випадків — 24 похідні з флексіями (2 потамоніми, 1 лімнонім, 21 ойконім) і 5 похідних із суфіксами (4 ойконіми, 1 лімнонім). 4 ойконіми є похідними від апелятивів або власних назв, утвореними за допомогою флексій і суфіксів.

c) Топоніми слов’янського походження, тобто топоніми, утворені від слов’янських власних назв і апелятивів за допомогою слов’янських афіксів. Топоніми антропонімічного походження охоплюють 17 ойконімів (7 похідних із Suf –uwka, 4 похідних із Suf –ouka, 3 похідних із Suf –ina, 2 похідних із Suf –ka та похідний із Pref pod–). Топоніми, утворені від слов’янських апелятивів, охоплюють 24 випадки (15 похідних із Suf –uvka, 4 похідних із Suf –ovka, 3 похідних із Suf –ka, 1 похідний із Pref pa– — ойконіми; 1 похідний із Suf –ka — потамонім). 3 ойконіми утворені із Suf –ka від апелятивів або антропонімів.

d) Серед топонімів слов’янського походження є гідроніми й ойконіми, які можна вважати простою транслітерацією литовською мовою. Ця категорія охоплює 45 топонімів, що походять від слов’янських апелятивів або онімів унаслідок онімізації чи трансономізації.

e) У низці випадків важко визначити, чи має топонім слов’янське або литовське походження, переважно через те, що в загальнолітовській мові є багато слов’янізмів. Такі топоніми можуть бути або суфікс

Straipsniai / Articles

235

PAVEL SKORUPA

похідними або від слов’янських чи литовських апелятивів або власних назв, або результатом онімізації слов’янських чи литовських апелятивів, або могли бути перекладними назвами.

3. Вплив суперечливих історичних процесів (різних політичних режимів і міграції народів, особливо в прикордонні) на топонімію, як і на онімію загалом, важко оцінити. У деяких випадках важко визначити, чи має топонім литовське походження і в певний момент історії був слов’янізований (перекладений), чи це слов’янський топонім. Глибше вивчення історичних даних могло б допомогти чіткіше інтерпретувати топоніми.

СКОРОЧЕННЯ

Bel. – білоруська мова; C – місто; cf. – порівняйте; D – район; dial. – діалектний; DIM – здрібнілий; El– Електренай; eld – староство; et al. – та інші; f – жіночий рід; Gen. – родовий відмінок; _l – озеро; Lith. – литовська мова; m – чоловічий рід; PN – особове ім’я; Pol. – польська мова; pl – множина; Pref – префікс; Rus. – російська мова; sg – однина; _stead – садиба/хутір; Suf – суфікс; Šlčn – Шальчинінкай; Šr – Ширвінтос; Švčn – Швенчоніс; _tn – містечко; Trak – Тракай; trib. – притока; Ukm – Укмерге; Ukr. – українська мова; V – Вільнюс; v – село.

ДЖЕРЕЛА ТОПОНІМІВ

GP – Geoportal.lt – Lietuvos erdvinės informacijos portalas. Доступно за адресою: https://www.geoportal.lt/geoportal/.

LKIVK – Каталог литовських назв місцевостей, записаних із живої мови.

LVGDB – Геоінформаційна база даних назв місцевостей Литви. Доступно за адресою: https://ekalba.lt/lietuvos-vietovardziu-geoinformacine-duomenu-baze.

UETK – Кадастр річок, озер і ставків Литовської Республіки. Доступно за адресою: https://uetk.am.lt.

Вебсайти муніципалітетів Віленського повіту: вебсайт муніципалітету Електреная за адресою https://www.elektrenai.lt/; вебсайт муніципалітету Шальчинінкайського району за адресою http://www.salcininkai.lt/; вебсайт муніципалітету Ширвінтоського району за адресою https://www.sirvintos.lt/lt; вебсайт муніципалітету Швенчоніського району за адресою https://www.svencionys.lt/lt/ I_pradzia; вебсайт муніципалітету Тракайського району за адресою https://www.trakai.lt/; http://old.trakai.lt/;

236

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

Вебсайт муніципалітету Укмергеського району за адресою https://www.ukmerge.lt/; вебсайт муніципалітету міста Вільнюса за адресою https://vilnius.lt/lt/; вебсайт муніципалітету Вільнюського району за адресою https://www.vrsa.lt/.

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), редколегія: G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, головний редактор G. Naktinienė, електронна версія, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005 (оновлена версія, 2008 і 2018). Доступно за адресою: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas.

PWN – Słownik języka polskiego (на основі Słownik języka polskiego pod red. W. Doroszewskiego 1997; Słownika 100 tysięcy potrzebnych słów pod red. J. Bralczyka 2005; Wielkiego słownika ortograficznego PWN z zasadami pisowni i interpunkcji під ред. E. Polańskiego 2017), онлайн-версія, Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN 1997–2021. Доступно за адресою: https://sjp.pwn.pl/.

Skarnik.by – Мазок Алег, Літ Серж, упоряд. 2015: Белорусско-русский словарь (на основі академічного словника за редакцією Я. Коласа, К. Крапиви та П. Глебки 1953: Русka-беларускі Слоўнік 1–3, Мінск: Інстытут Мовазнаўства АН БССР), електронна версія. Доступно за адресою: https://www.skarnik.by/.

SRYA – Yevgenyeva Anastasiya (ред.) 1999: Словарь русского языка: в 4-х т., ред. А. П. Евгеньева, Москва: Полиграфресурсы. Доступно за адресою: http://feb-web.ru/feb/mas/mas-abc/default.asp.

SUMe – Словника української мови. Академічний тлумачний словник (1970–1980), онлайн-версія на базі Словника української мови в 11 томах за ред. І. К. Білоїда, Київ: Наукова думка, 1970–1980. Available at: http://sum.in.ua/.

WSJPe – Wielki słownik języka polskiego, ред. P. Żmigrodski, електронна версія, Kraków: Instytut języka polskiego PAN. Доступно за адресою: https://wsjp.pl/.

REFERENCES

Ambrazas Saulius 2000: Daiktavardžių darybos raida II. Lietuvių kalbos vardažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Bąk Piotr 1984: Gramatyka języka polskiego, Warszawa: Wiedza Powszechna.

Bilkis Laimutis, Kačinaitė-Vrubliauskienė Dalia, Ragauskaitė Alma, Skorupa Pavel, Sviderskienė Dalia, sud., 2019: Grasilda Blažienė: bibliografija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Straipsniai / Articles

237

PAVEL SKORUPA

Bilkis Laimutis 2020: Dėl kaimo vardo Ūvoliai kilmės. – Acta Linguistica Lithuanica 83, 178–192. Available at: http://journals.lki.lt/actalinguisticallithuanica.

Bilkis Laimutis 2020a: Dėl kaimo vardo Jedžiotai raidos ir kilmės. – Lituanistica 66, 4(122): 275–287.

Biryla Mikalaj V. 1966: Бырыла Мікалай В. Беларуская антрапанімія. Уласныя імёны, імёны-мянушкі, імёны па бацьку, прозвішчы, Мінск: Навука і Тэхніка.

Biryla Mikalaj V. 1969: Бырыла Мікалай В. Беларуская антрапанімія 2. Прозвішчы, утвораныя ад апелятыўнай лексікі, Мінск: Навука і Тэхніка.

Biryla Mikalaj V. 1982: Бырыла Мікалай В. Беларуская антрапанімія 3. Структура ўласных мужчынскіх імён, Мінск: Навука і Тэхніка.

Biryla Mikalaj V., Shuba Pavel P. 1985: Бырыла Мікалай В., Шуба Павел П. Беларуская граматыка 1, Мінск: Навука і Тэхніка.

Blažienė Grasilda 2011: Блажене Г. О балтийских ойконимах Калининградской области. – Культурное наследие Восточной Пруссии: сборник статей, ч. 1, Калининград: Изд-во БФУ им. И. Канта, 78–95.

Blažienė Grasilda 2013: Noch einmal zum Altpreußischen und zu den altpreußischen Eigennamen in den geschichtlichen Quellen des Deutschen Ordens. – Индоевропейское языкознание и классическая филология – XVII: материалы чтений, посвященных памяти профессора Иосифа Моисеевича Тронского 24–26 июня 2013 г., Санкт-Петербург: Наука, 66–78. Available at: http://iling.spb.ru/comparativ/mater/tronsky2013/tronsky2013.pdf.

Blažienė Grasilda 2018: Zu den russischen Personnamen in den Folianten des Deutschen Ordens. – Индоевропейское языкознание и классическая филология – XXII (чтения памяти И. М. Тронского): материалы Международной конференции, проходившей 18–20 июня 2018 г., отв. ред. Н. Н. Казанский, 1–ый полутом, Санкт-Петербург: Наука, 109–75. Available at: https://tronsky.iling.spb.ru/static/tronsky2018_01.pdf.

Blažienė Grasilda 2020: Блажене Г. Baltische Spuren in Ortsnamen Europas? – Индоевропейское языкознание и классическая филология – XXIV: материалы чтений, посвященных памяти профессора Иосифа Моисеевича Тронского 22–24 июня 2020 г., Санкт-Петербург: Институт лингвистических исследований, 443–465. Available at: https://tronsky.iling.spb.ru/static/tronsky2020_01.pdf.

Būga Kazimieras 1961: Rinktiniai raštai 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mintis, 1994.

238

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

Gala Sławomir 1985: Polskie nazwy osobowe z podstawowym –ł-, -łw części sufiksalnej. – Acta Univ. Lodzien­sis. Folia Linguistica 10, Łodź: Uniw. Łodzki.

Garšva Kazimieras, Grumadienė Laima, red. ir sud., 1993: Lietuvos rytai, Vilnius: Valstybinis leidybos centras.

Garšva Kazimieras, sud., 1999: Etninių žemių lietuviai dabartinėje Baltarusijoje, Vilnius: Tautinių mažumų ir išeivijos departamentas prie Lietuvos Respublikos Vyriausybės.

Garšva Kazimieras 2019: Балтизмы (топонимы, фамилии) в Польше, Беларуси. – Droga ku wzajemnosci 20, 51–64.

Garšva Kazimieras 2020: Vilniaus apskrities kalbų interpretacijos. – Voruta 2(868), 60–64.

Garšva Kazimieras 2020a: Lietuvių kalba ir vardynas tarp Kernavės, Trakų ir Vilniaus. – Voruta 3(869), 77–83.

IGC 1993 – Institute of Geodesy and Cartography, The Polish Toponymic Guidelines, Warsaw, Poland, 1993. Available at: http://ksng.gugik.gov.pl/pliki/the_polish_toponymic_guidelines.pdf.

Ivoška Darius 2016: Bemerkungen zur Problematik der baltischen Ortsnamen westlich der Weichsel. – Acta Linguistica Lituanica 74, 208–225.

Ivoška Darius 2018: Baltische Eigennamen in den Dokumenten des Deutschen Ordens: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Vytauto Didžiojo universitetas.

Ivoška Darius 2019: Litauische historische Personennamen in dem „Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399–1409“. – Acta Linguistica Lituanica 81, 97–109.

Ivoška Darius 2019a: Widerspiegelung der prussischen Kultur in den Grenzenbeschreibungen des Deutschen Ordens. – Jahrbuch der Historischen Kommission für ostund westpreußische Landesforschung und der Copernicus-Vereinigung für Geschichte und Landeskunde Westpreußens. Mitteilungen aus dem Geheimen Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz 10, 7–23.

Ivoška Darius 2020: Trends of Naming Individuals of Different Origin in the Medieval Prussia. – Onoma 55, 133–147. Available at: https://doi.org/10.34158/ONOMA.55/2020/8.

Ivoška Darius 2020a: Zur Frage der baltischen Eigennamen des Gebietes Ragnit und Tilsit in den Ordensdokumenten des 14–15 Jahrhunderts / Dėl baltiškų Ragainės ir Tilžės srities tikrinių vardų XIV–XV a. ordino dokumentuose. – Acta Linguistica Lituanica 83, 132–150. Available at: http://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/2045.

Straipsniai / Articles

239

PAVEL SKORUPA

Jovaiša Eugenijus 2012: Aisčiai. I knyga. Kilmė, Vilnius: Edukologija.

Jovaiša Eugenijus 2014: Aisčiai. II knyga. Raida, Vilnius: Lietuvos edukologijos universiteto leidykla.

Jovaiša Eugenijus 2016: Aisčiai. III knyga. Lietuvių ir Lietuvos pradžia, Vilnius: Lietuvos edukologijos universiteto leidykla.

Jovaiša Eugenijus 2020: The Aestii. The Western Balts, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

Jovaiša Eugenijus 2020a: Kapai ir žmonės, Vilnius: Unseen Pictures.

Jurkštas Jonas 1985: Vilniaus vietovardžiai, Vilnius: Mokslas.

Karaliūnas Simas 2005: Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose 2, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Kiselīnaite Dalia 2020: Klaipėdos krašto toponimai. Istorinis ir etimologinis registras, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Available at: https://doi.org/10.35321/e-pub.6.klaipedos-krasto-toponimai.

LSD2013 – Lietuvos statistikos departamentas 2013: Gyventojai pagal tautybę, gimtąją kalbą ir tikybą. Lietuvos Respublikos 2011 metų visuotinio gyventojų ir būstų surašymo rezultatai, Vilnius. Available at: https://web.archive.org/web/20130923095014/http://web.stat.gov.lt/uploads/docs/gyv_kalba_tikyba.pdf.

LVŽ I – Lietuvos vietovardžių žodynas 1 (A–B), red. kolegija L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008.

LVŽ II – Lietuvos vietovardžių žodynas 2 (C–F), autoriai L. Bilkis, G. Blažienė, M. Norkaitienė, A. Ragauskaitė, M. Razmukaitė, D. Sviderskienė, atsak. red. L. Bilkis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2014.

LVŽ III – Lietuvos vietovardžių žodynas 3 (G–H), autoriai V. Adamonytė, L. Bilkis, G. Blažienė, D. Kačinaitė-Vrubliauskienė, M. Norkaitienė, A. Ragauskaitė, M. Razmukaitė, D. Sviderskienė, atsak. red. L. Bilkis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2018.

Muldoon James 1997: Varieties of Religious Conversion in the Middle Ages, Florida: University Press of Florida.

PDB – Lietuvių kalbos instituto lietuvių kalbos išteklių informacinė sistema „E. Kalba“: Pavardžių duomenų bazė (The Institute of the Lithuanian Language Informational System of the Lithuanian Language Resources: The Surnames Database). Available at: https://ekalba.lt/Pavardziu_zodynas.

240

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

Razmukaitė Marija 1998: Lietuvos priesaginiai oikonimai: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Vytauto Didžiojo universitetas.

Razmukaitė Marija 2002: Lietuvos sudėtinių oikonimų darybos bruožai. – Acta Linguistica Lithuanica 46, 123–130.

Razmukaitė Marija 2003: Sudėtiniai Lietuvos oikonimai. – Baltų filologija 12(2), 63–80.

Razmukaitė Marija 2009: Apie kai kuriuos Vakarų Lietuvos priesaginius oikonimus. – Kalbos kultūra 82, 34–40.

Red’ko Julian K. 1969: Редько Юлиан К. Довідник українських прізвищ, Київ: Радянська школа.

Rymut Kazimierz 1999: Nazwiska Polaków 1 (A–K), Kraków: Wydawn. Inst. Języka Polskiego PAN.

Rospond Stanisław 1973: Słownik nazwisk śląskich 2, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich – Wydawnictwo.

Shvedova Natalija Y. 1980: Шведова Наталия Ю. Русская грамматика 1, Москва: издательство „Наука“.

Skardžius Pranas 1996: Rinktiniai raštai 1. Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

SMPRL – Spis miejscowości Polskiej Rzeczpospolitej Ludowej, Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łączności, 1967.

SNNP – Kowalik-Kaleta Zofia, Dacewicz Leonarda, Raszewska-Żurek Beata 2007: Słownik najstarszych nazwisk polskich – pochodzenie językowe nazwisk omówionych w „Historii nazwisk polskich“, tom 1, Warszawa: Slawistyczny ośrodek wydawniczy.

SSNO – Słownik staropolskich nazw osobowych 1–2, Wrocław, Warszawa, Kraków: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1965–1968; 3–5, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. 1971–1980; 6–7, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981–1985.

Sviderskienė Dalia 2006: Marijampolės apskrities sudurtiniai oronimai. – Lituanistica 4(68), 47–59.

Sviderskienė Dalia 2006a: Marijampolės apskrities drimonimų darybos ir kilmės polinkiai. – Acta linguistica lituanica / Lietuvių kalbotyros klausimai 54, 49–62.

Straipsniai / Articles

241

PAVEL SKORUPA

Sviderskienė Dalia 2007: Marijampolės apskrities gyvenamųjų vietų vardai. – Acta linguistica lituanica / Lietuvių kalbotyros klausimai 57, 99–122.

Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius: Mintis.

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mintis.

Vanagas Aleksandras 1996: Lietuvos miestų vardai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Vitkus Aleksandras 2001: Dualistinis lietuvių tautybės susidarymas ir trialistinis Lietuvos krikšto pobūdis; skiriama Mindaugo krikšto 750 metų sukakčiai. – Mokslas ir gyvenimas 7/8, 42–43.

VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija. Available at: https://www.vle.lt.

Wójtowicz Marian 2013: Współczesne nazwiska rosyjskie pochodzenia polskiego. – Studia rossica Posnaniensia 38, 253–260.

Zinkevičius Zigmas 2011: Lietuvos senosios valstybės 40 svarbiausių mįslių, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Zinkevičius Zigmas 2011a: Ukmergės rajono gyvenviečių vardynas. Pavadinimų kilmė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Kalbų kontaktų pėdsakai dabartinės Vilniaus apskrities hidronimuose ir oikonimuose: slavų kalbų įtaka lietuvių toponimijai

SANTRAUKA

Dėl istorinės Lietuvos raidos dabartinėje jos teritorijoje nuo seno gyveno įvairių tautų ir kultūrų atstovai, tarp jų ir slavai (baltarusiai, lenkai, rusai), palikę pėdsaką lietuvių kalboje, kultūroje ir kitose gyvenimo srityse, įskaitant vardyną, ypač rytinėse teritorijose, t. y. istoriniame Vilniaus krašte, kurio didesnė dalis dabar yra Vilniaus apskrities ribos, žyminčios kultūrinę ir kalbinę periferiją. Apie tai liudija ne tik ilgalaikė vietinių gyventojų daugiakalbystė, bet ir regiono toponimika (resp. hidronimija ir oikonimija). Kalbų kontaktus atspindi 158 vietovardžiai (13 potanоnimų, 8 limnonimai, 137 oikonimai), t. y. 3 proc. iš 5126 šiuo metu oficialiai funkcionuojančių Vilniaus apskrities vietovardžių tarp kurių yra ir 20 „užterštų“ toponimų (4 potanоnimai, 16 oikonimų), t. y. 12 proc. analizuotų vietovardžių. Kalbų kontaktai pastebimi įvairiuose toponimų darybos lygmenyse. Pirma, užfiksuota

242

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Footprints of Language Contacts in the Present-day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: the Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy

„užterštų“ toponimų – slavų priesagų vedinių iš lietuvių tikrinių žodžių ir apelatyvų. Rasta vietovardžių, kilusių iš lietuviškos kilmės tikrinių žodžių – 15 oikonimų (11 priesagos –(š)čizna ir 3 priesagos –uvka vediniai iš lietuviškų asmenvardžių, 1 priesagos –ka vedinys iš lietuviško ėžerevardžio), 2 upėvardžiai (1 priesagos –anka ir 1 priesagos –ka vedinys iš lietuviškų oikonimų). Prie apelatyvinių vedinių priskiriami priesagos –anka vediniai (2 potamonimai ir 1 oikonimas) ir priesagos –ovka vedinys (1 oikonimas). Antra, užfiksuota lietuvių kalbos priesagų ir galūnių vedinių iš slavų tikrinių žodžių ir apelatyvų: 8 hidronimai (1 potamonimas ir 1 limnonimas) ir 5 oikonimai yra asmenvardinės kilmės; 29 vietovardžiai yra apelatyvinės kilmės, t. y. 24 lietuviškų galūnių vediniai (2 potamonimai, 1 limnonimas, 21 oikonimas) ir 5 lietuviškų priesagų vediniai (4 oikonimai ir 1 limnonimas); 4 oikonimai (lietuviškų galūnių ir priesagų vediniai) yra neaiškaus leksinio pagrindo. Trečia, buvo rasta slavų kilmės vietovardžių – slaviškų afiksų iš slavų tikrinių žodžių ir apelatyvų vedinių: 17 asmenvardinės kilmės oikonimų (7 priesagos –uvka, 4 priesagos –ovka, 3 priesagos –ina, 2 priesagos –ka ir 1 priešdėlio pod– vediniai); 24 apelatyvinės kilmės oikonimų (15 priesagos –uvka, 4 priesagos –ovka, 3 priesagos –ka, 1 priešdėlio pa– vediniai; 1 potamonimas – priesagos –ka vedinys); 3 oikonimai (priesagos –ka vediniai) yra neaiškaus leksinio pagrindo. Tarp slavų kilmės vietovardžių yra hidronimų ir oikonimų, kurie gali būti laikomi tiesiog transliteracija į lietuvių kalbą. Į šią kategoriją įeina toponimai, kilę iš slavų apelatyvų arba tikrinių vardų onimizacijos ar transonimizacijos būdu (iš viso – 45 atvejai). Be to, daugeliu atvejų sunku atskirti, ar toponimas yra slavų, ar lietuvių kilmės, dažniausiai dėl to, kad bendrinėje lietuvių kalboje yra daug slavizmų. Tokie toponimai gali būti arba slavų, arba lietuvių kalbos apelatyvų ar tikrinių žodžių priesaginiai vediniai, arba slavų ar lietuvių apelatyvų onimizacijos rezultatas, arba gali būti tiesiog išversti vardai. Prieštaringų istorinių procesų (įvairių politinių režimų ir tautų migracijos, ypač paribyje) įtaka toponimijai ir apskritai vardynui yra sunkiai įvertinama. Kai kuriais atvejais sunku atskirti, ar vietovardis yra lietuviškos kilmės ir tam tikru metu buvo suslavintas, t. y. išverstas, ar tai slaviškos kilmės vietovardis. Išsamesni istoriniai duomenų tyrimai galėtų padėti aiškiau interpretuoti tokius atvejus.

Įteikta 2021 m. spalio 31 d.

PAVEL SKORUPA

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

Straipsniai / Articles

243