LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, VI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ВІДНОСИНИ МІЖ БАЛТІЙСЬКИМИ ТА ПРИБАЛТІЙСЬКО-ФІНСЬКИМИ МОВАМИ

A. SABALIAUSKAS

Загальні зауваги

Щодо давності відносин балтів із їхніми північними сусідами — прибалтійськими фінами — існують різні думки. Однак одне зрозуміло: вік цих відносин слід обчислювати вже не сотнями, а тисячами років. На думку радянських археологів А. Брюсова¹, Х. Моора², у III тисячолітті до н. е. у лісовій смузі Східної Європи, що охоплювала й Прибалтику, жили фінно-угорські племена — предки сучасних фінно-угрів. Ці племена займалися переважно полюванням і рибальством. Для них була характерна ямково-гребінцева, або гребінчаста, кераміка. У II тисячолітті до н. е. у Східній Прибалтиці поряд зі стоянками мисливців і рибалок, для яких була характерна ямково-гребінцева кераміка, з’являється вже цілком новий тип стоянок: їхні мешканці добре знали скотарство й землеробство та користувалися шнуровою керамікою. Крім того, цим мешканцям були притаманні човноподібні бойові сокири. Оскільки ця культура не пов’язана спадковістю з попередньою культурою Східної Прибалтики, а є новим самобутнім явищем, її появу пов’язують із вторгненням нового етнічного елемента на територію фінно-угрів. Цим новим етнічним елементом, найімовірніше, і були предки сучасних балтів. Із думкою А. Брюсова та Х. Моора погоджуються й інші радянські історики та мовознавці.³

Іноземні мовознавці (В. Томсен, Е. Н. Сетяля, Й. Калима, Е. Ніємінена, Л. Хакулінена), спираючись виключно на мовні аргументи, датують зіткнення прибалтійських фінів із балтами здебільшого значно пізнішим часом—

¹ А. Я. Брюсов, Нариси з історії племен європейської частини СРСР у неолітичну епоху, Москва, 1952, с. 162 і наст.

² Х. А. Моора, Питання формування естонського народу та деяких сусідніх народів у світлі даних археології, «Питання етнічної історії естонського народу», Таллінн, 1956, с. 49—141.

³ Історія Латвійської РСР, т. I, за редакцією К. Страздині, Я. Зуша, Я. Крастіні, А. Дрізуліса, Рига, 1953, с. 14—15; Історія Литовської РСР, т. I, редакційна колегія: К. Яблонскіс, Я. Юргініс, Я. Жюгжда (головний редактор), Вільнюс, 1957, с. 18—21; П. Аристе, Примечания к книге Л. Хакуливена «Развитие и структура финского языка», ч. II, Москва, 1955, р. 278—279; Формирование прибалтийско-финских языков и древнейший период их развития, «Вопросы этнической истории эстонского народа», р. 12.

109

давніші часи. На їхню думку, предки балтів і прибалтійських фінів зустрілися в останні століття до н. е. і перші століття н. е. К. Буґа схилявся до того, щоб віднести цю дату до дещо раніших часів («... і ступінь культури, на який вказують фінські слова литовського походження, більше відповідає тисячному (1000) року, ніж п’ятисотому (500) до н. е.»).⁴ Однак і ці мовознавці вважають, що з окремих індоєвропейських племен прибалтійські фіни першими зустрілися з балтами. Лише після зустрічі з балтами прибалтійські фіни вступили в контакт із германцями та слов’янами.

Крім того, слід зауважити, що коли йдеться про взаємини балтійських і фіно-угорських мов, зазвичай мають на увазі контакти цих народів біля Балтійського моря, тобто із західними фінськими племенами. Однак запозичення з балтійських мов трапляються і у фіно-угорських мовах волзької групи, наприклад у мордовських і марійських мовах. В. Томсен намагався пояснити цей факт тим, що в давнину між волзькими та прибалтійськими фінами жили й інші фіно-угорські племена, які відігравали роль посередників.

Радянський мовознавець Б. Серебренников⁵ висунув гіпотезу, що в лісовій смузі між річками Волгою та Клязьмою, ще до появи там слов’ян, жили люди, які розмовляли індоєвропейською мовою, дуже близькою до сучасних балтійських мов. О. Трубачов і В. Топоров⁶ також висувають припущення про безпосередній контакт балтійських мов із поволзькими мовами.

Поки що бракує аргументів, щоб підтвердити правильність висунутих тут гіпотез. Проте, так чи інакше, вони заслуговують на увагу. Насамперед ці гіпотези підтверджують сліди балтійської топоніміки, виявлені у Середньому та Верхньому Подніпров’ї, а також у межиріччі Волги й Оки. Крім того, згадані припущення узгоджувалися б і з галіндами, яких згадують руські літописи й які ще в XI—XII ст. жили неподалік Москви.

Балти, проникнувши у Східну Прибалтику, зайняли рідше заселені фінські землі. Північна частина балтів, очевидно, поступово розчинилася серед фінських племен, які були значно численнішими. Південна частина балтів асимілювала фінів, що в цих місцевостях, вочевидь, жили не так численно. Про те, що на нинішніх землях північних балтів раніше жили фіни, наочно свідчить фінська топоніміка цих місцевостей. На території сучасної Литви сліди такої топоніміки дуже незначні, та й ті здебільшого спірні; наприклад, деякі мовознавці вказують на фінське походження назви Німану тощо. Натомість територія Латвії рясніє топонімами фінського походження. Процес асиміляції фінів тривав цілі тисячоліття, а на території Латвії він триває й сьогодні: ліви, які колись численно жили навколо Ризької затоки та в басейнах Західної Двіни й Гауї, уже майже повністю втрачають свою мову—

⁴ K. Būga, Rinktiniai raštai, t. II, Vilnius, 1959, p. 83.

⁵ Б. А. Серебренников, О некоторых следах исчезнувшего индоевропейского языка в центре Европейской части СССР, близкого к балтийским языкам, „Lietuvos TSR Mokslų akademijos darbai“, S. A, 1, Vilnius, 1957, p. 69—71.

⁶ О. Н. Трубачев, Три литовских этимологии, „Lingua Posnaniensis“, VIII, Poznań, 1960, p. 242; В. Н. Топоров, О. Н. Трубачев, Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья, Москва, 1962, p. 247—8.

110

ти. Сьогодні людей, які розмовляють цією прибалтійсько-фінською мовою, залишилося лише кілька сотень.⁷

Археологічні дані свідчать, що балти мали дещо вищий рівень культури, ніж їхні північні сусіди. На час зустрічі балтів і фінів балти вже займалися скотарством і землеробством. Це твердження підтверджують не лише археологічні, а й мовні дані. Фінські племена також почали переймати ці заняття у балтів. Загалом мовні дані свідчать, що між балтами й фінами існували тісні дружні зв’язки.

Вплив балтійських мов на прибалтійсько-фінські мови досить відчутний. Особливо помітний цей вплив у лексиці прибалтійсько-фінських мов.

Дослідженню лексичних зв’язків між згаданими мовами присвячено чимало цікавих праць. Серед них особливо важлива й досі не втратила своєї цінності фундаментальна праця данського мовознавця В. Томсена «Зв’язки між фінською та балтійськими (литовсько-латиськими) мовами» («Beröringer mellem de finske og de baltiske (litauisk-lettiske) Sprog», Kopenhagen, 1890), видана 1890 року. Найновіші досягнення в цій галузі узагальнено у праці фінського мовознавця Й. Калими «Балтійські запозичення у прибалтійсько-фінських мовах» («Itämerensuomalaisten kielten balttilaiset lainasanat», Helsinki, 1936). Варто згадати численні праці фінського мовознавця Е. Ніємінена, який нещодавно помер.

Прибалтійсько-фінські мови мали порівняно менший вплив на балтійські, особливо це стосується литовської та давньопрусської мов. Найбільше слідів цього впливу помітно в латиській мові. Він відчутний і у фонетиці, і в морфології латиської мови, а особливо — у лексиці. Щоправда, багато прибалтійсько-фінських запозичень у латиській мові належать до пізніших часів. Деякі з них через латиські діалекти, а часом і через писемні джерела, як побачимо, проникли й до литовської мови. Той факт, що прибалтійсько-фінські мови зазнали сильнішого впливу балтійських мов, ніж балтійські — прибалтійсько-фінських, можливо, пояснюється дещо вищим рівнем культури балтів. Однак слід погодитися з естонським академіком П. Арісте, що вплив фінських мов на балтійські поки що досліджено дуже мало. Деякі балтійські запозичення у фінських мовах, які раніше не викликали жодних сумнівів, останнім часом намагаються вважати фінськими словами, запозиченими балтійськими мовами.

Серед праць, присвячених висвітленню впливу фінських мов на балтійські, насамперед слід згадати працю естонського мовознавця К. Абена «Естонські й лівські запозичення в латиській лексиці» («Eesti ja liivi laenud läti sõnavaras (kultuuriloone uurimus)», Tartu, 1947 (рукопис).

Немає одностайної думки про те, з якою балтійською мовою зустрілися перші фінські племена. Деякі фінські мовознавці вважають, що прибалтійські фіни зустрілися ще з балтійською прамовою. Однак Е. Ніємінен стверджує, що фіни зустрілися вже з окремою балтійською мовою, яка і за фонетичною, і за морфологічною структурою виразно відрізнялася від балтійської прамови.⁸. Проте така думка Е. Ніємінена

⁷ П. А. Аристэ, Ливы и ливский язык, „Eesti NSV Teaduste Akadeemia Toimetised, k. VII, Ühiskonnateaduste seeria“, Nr. 1, Tallinn, 1958, p. 38.

⁸ E. Nieminen, Über einige Eigenschaften der baltischen Sprache, die sich in den ältesten baltischen Lehnwörtern der ostseefinnischen Sprachen abspiegelt, „Sonderabdruck aus den Sitzungsberichten der Finnischen Akademie der Wissenschaften 1956“, Helsinki, 1957, p. 185.

111

це твердження суперечить висновкам істориків, оскільки важко уявити, що у II тисячолітті до н. е. прабалтійська мова могла розпастися на окремі мови.

Граматичні особливості

У прибалтійсько-фінських і балтійських мовах можна помітити певні подібності граматичної структури. Щоправда, такі подібності не завжди можна пояснити взаємодією цих мов, впливом однієї мови на іншу. Наприклад, дуже впадає в око подібність творення місцевих відмінків у литовській і фінській мовах, які вказують напрямок і називаються ілативами, пор. фін. maa «країна, земля»: maahan «у країну, у землю», фін. puu «дерево»: puuhun «у дерево», фін. pilli «сопілка, свисток»: pilliin «у сопілку, у свисток», фін. koti «будинок»: kotiin «у будинок»⁹, поряд із лит. laukan, dangun, pilin тощо. Однак і у фінській, і в литовській мовах місцеві відмінки такої структури виникли порівняно недавно, і їхню появу в обох мовах слід пояснювати як незалежний розвиток¹⁰.

Вважається, що суфікс фінської мови -pa, -pä (jopa «також, навіть», vieläpä «також, і», jospa «якщо», kunpa «якщо»), що виражає підсилення, інтенсивність, міг бути запозичений із балтійських мов (лит. bė, bei, прус. bhe)¹¹.

Для прибалтійсько-фінських мов характерне атрибутивне узгодження іменника з прикметником, пор. ест. uus maja «новий будинок», uuele majale, uued majad. Як бачимо, така особливість притаманна й балтійським мовам, проте в інших фіно-угорських мовах подібні конструкції не вживаються, пор. ерз. мокш. odʼ kydo, odʼ kydonenh, odʼ kydot, угор. új ház, új háznak, új házak. Атрибутивне узгодження іменника з прикметником у прибалтійсько-фінських мовах могло виникнути і як самостійний результат розвитку цих мов, однак певний вплив тут могли справити й сусідні балтійські мови.

Такі складені форми минулого часу естонської мови, як olen lugenud, olin lugenud, також мають відповідники в балтійських мовах, пор. лит. esù skaitęs, buvaũ skaitęs, латис. esmu lasījis, biju lasījis.¹²

Останнім часом імперативні форми литовської та російської мов із формантом -k намагаються пояснити впливом фіно-угорських мов¹³.

В. Пізані¹⁴ також схильний пояснювати впливом фінської мови деякі дієприкметникові конструкції литовської та латиської мов.

Навіть такі особливості балтійських і слов’янських мов, як уживання орудного відмінка як предикатива складеного присудка, уживання родового відмінка додатка у ви-

⁹ Л. Хакулинен, Развитие и структура финского языка, ч. I, Москва, 1953, р. 88.

¹⁰ A. Meijė, Lyginamasis metodas istorinėje kalbotyroje, Vilnius, 1956, p. 92.

¹¹ Л. Хакулінен, Розвиток і структура фінської мови, ч. I, с. 217.

¹² П. Н. Арісте, Формирование прибалтийско-финских языков и древнейший период их развития, р. 12.

¹³ В. Н. Топоров, О. Н. Трубачев, те саме, р. 249—50.

¹⁴ V. Pisani, До балтійсько-естонсько-фінської дієприкметникової конструкції, „Rakstu krājums, veltījums akadēmikim profesoram Dr. Jānim Endzelīnam viņa 85 dzīves un 65 darba gadu atcerei“, Рига, 1959, с. 215—217.

112

Цю тенденцію — вживати акузатив після заперечних перехідних дієслів і поєднувати в одному слові кілька суфіксів — частина мовознавців вважає наслідком субстрату фінно-угорських мов.

Дещо помітніший вплив фінських мов спостерігається в граматичній структурі латиської мови, особливо в тих її діалектах, де раніше жили ліви. Звичайно, ці запозичені з фінських мов особливості тут не є давніми й пояснюються залишками лівського субстрату. Лівським впливом пояснюють відтягнення наголосу в латиській мові на перший склад. Очевидно, цей процес був дуже складним і міг розпочатися навіть без впливу лівської мови, проте лівська мова, ймовірно, принаймні сприяла інтенсифікації цього процесу¹⁵.

Лівська мова вплинула на формування системи інтонацій у латиських діалектах. Під впливом лівської мови в латиських діалектах форми чоловічого роду часто витісняли форми жіночого роду, а форма третьої особи дієслова узагальнилася для однини й множини обох осіб тощо¹⁶.

Б. Серебренников¹⁷ зазначає, що впливом лівської мови пояснюється вживання в латиській мові тієї самої форми місцевого відмінка зі значенням напрямку й місця (mežā dzīvot «жити в лісі», mežā braukt «їхати до лісу»).

Деякі особливості лівської мови, не властиві іншим прибалтійсько-фінським мовам, виникли під впливом латиської мови. Наприклад, з латиської ліви запозичили деякі дієслівні префікси, пор. лів. vöttö «брати»; aizvöttö «позичити, відібрати» (лат. ņemt-aizņemt), лів. tiedō «робити»: aptiedō «оточити» (лат. taisīt-aptaisīt), лів. kandō «нести, носити»: pakandō «винести, перенести» (лат. nest-panest) тощо. До лівської мови проникли також деякі латиські суфікси, пор. лів. āndig «щедрий, рясний»: āndab «він дає» (латиський суфікс -īgs), лів. pūdōm «чистота»: pūdōz «чистий» (лат. -ums), лів. kovalib «розум»: koval «розумний» (лат. -ība). Синтаксису лівської мови також властиві деякі інші риси латиської мови¹⁸.

Латиські префікси трапляються також у деяких естонських діалектах Південної Латвії. Наприклад, у зникаючому естонському діалекті лейву, поширеному на півночі Латвії, вживаються латиські префікси at-, bez-, iz-, no-, pa-, пор. ест. masma «платити»: atmasma «відшкодувати» (:лат. maksāt: atmaksāt), ест. jema «мати»: bezjemada «без матері» (:лат. māte: bez mātes), ест. pidämä «тримати»: ispidämä «утримати» (:лат. turēt: izturēt), ест. laskma «дозволяти»: nūlaskanu «розхристаний, спущений» (:лат. laist: nolaidies), ест. jema «мати»: pajema «мачуха» (:лат. māte: pamāte) тощо¹⁹.

¹⁵ J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 32.

Там само, с. 10—11.¹⁶

¹⁷ Б. А. Серебренников, О некоторых возможных причинах происхождения иллативного значения у латышского локатива, „Rakstu krājums...“, p. 243—246.

¹⁸ П. А. Аристэ, Ливы и ливский язык, p. 43.

¹⁹ P. Ariste, Indoeuropäische Präfixe in den ostseefinnischen Sprachen, „Studii si cercetari lingvistice omagiu lui Al. Graur cu prilejul implinirii a 60 de ani“, 3, Bucuresti, 1960, p. 338.

8. Kalbotyros klausimai VI.

113

Балтійські запозичення в прибалтійсько-фінських мовах

Вплив одних мов на інші виявляється переважно в лексиці. Саме в лексиці найвиразніше відбилися й мовні відносини між балтійськими та прибалтійсько-фінськими мовами. Фінський мовознавець Л. Хакулінен у своїй книзі «Структура та розвиток фінської мови» («Suomen kielen rakenne ja kehitys», Helsinki, 1946)²⁰ наводить цікаву статистику лексичного складу сучасної літературної фінської мови. Ретельний аналіз показав, що балтійські запозичення становлять 1,1% сучасної літературної фінської мови, тобто з тисячі фінських слів одинадцять мають балтійське походження. Слід зазначити, що такого відсотка балтійської лексики не знайдемо в жодній індоєвропейській мові, хоча балти набагато більше спілкувалися із сусідніми індоєвропейськими мовами. Багато слів балтійського походження, що трапляються у фінській мові, вживаються й у сучасній літературній естонській мові. Хоча, як уже зазначалося, балтійські запозичення у фінських мовах порівняно добре досліджені, тут також залишається чимало дискусійних питань. У майбутньому мовознавство змінить не одне рішення, яке нині, здавалося б, не викликає сумнівів. Ми наведемо ті балтійські запозичення, які зазначає фінський мовознавець Й. Каліма у своїй праці «Балтійські запозичення в прибалтійсько-фінських мовах», а також вкажемо іншу літературу.²¹

Фін. ahdas, род. в. ahtaan «тісний», ест. ahas, ест. ahastama «лякати, гнітити», пор. лит. ankštas (V. Thomsen, 158—9; J. Kalima, 86; Y. H. Toivonen, I, 5; L. Hakulinen, II, 42). J. Kalima та Y. H. Toivonen висловлюються ствердно, але з сумнівом.²²

Фін. ahingas, род. в. ahinkaan «рибальська вилка», ест. ahingas, род. в. ahinga; ahing, род. в. ahingi «гарпун (для рибальства)», päeva- ahingid «сонячні промені», пор. лит. akštinas, akštis (V. Thomsen, 157; J. Kalima, 86; Y. H. Toivonen, I, 5).

Фін. aina «завжди; ще», ест. aina, ainu, ainute «лише, тільки; цілком», пор. прус. ainat «завжди», лит. vienàt, лат. vien (V. Thomsen, 156—7; J. Kalima, 87; Y. H. Toivonen, I, 9; L. Hakulinen, II, 42). J. Kalima та Y. H. Toivonen висловлюються ствердно, але з сумнівом.

Фін. aisa «дишло», ест. ais, род. в. aisa «жердина для вилоподібного дишла» могли походити від якогось слова балтійських мов, якого нині не знаходимо ані в сучасних балтійських мовах, ані загалом у пам’ятках балтійських мов (J. Kalima, 87—8; L. Hakulinen, II, 41).

²⁰ А. Хакулинен, Развитие и структура финского языка, ч. II, Москва, 1955, p. 151.

²¹ З прибалтійсько-фінських мов тут спочатку наводимо лише приклади з фінської та естонської мов; приклади з інших прибалтійсько-фінських мов (лівської, карельської, вепської, водської) наводяться тільки в тих випадках, коли їх немає у фінській та естонській мовах.

²² Тут маються на увазі праці згаданих авторів: V. Thomsen, Beröringer mellem de finske og de baltiske (litauisk-lettiske) Sprog, København, 1890; J. Kalima, Itämeren-suomalaisten kielten balttilaiset lainasanat, Helsinki, 1936; Y. H. Toivonen, Suomen kielen etymologinen sanakirja, I—II (II — Y. H. Toivonen, E. Itkonen, A. J. Joki); Helsinki, 1955—1958; А. Хакулинен, Развитие и структура финского языка, ч. II, Москва, 1955; П. А. Аристэ, Примечания к книге А. Хакулинена.

114

Лив. aistai «веснянки (на обличчі)», пор. лит. änkštara, inkštiras, лат. ankšteri «личинки, личинки мух, хрущі» (V. Thomsen, 158; J. Kalima, 88). Погляд В. Томсена вважають сумнівним.

Фін. aitta, ген. aitan «комора для запасів», ест. ait, ген. aida «комора, сховище запасів» могли походити від нині невідомого балтійського слова, яке дехто намагається пов’язати з лит. aitvaras (J. Kalima, 88–90; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I. 11).

Фін. ajattara, ajattaro, aattara «міфологічна істота», ест. äijätär «відьма, мати диявола, дочка Юди», пор. лит. aitvaras (J. Kalima, 90). Погляд Дж. Калими вважають сумнівним.

Фін. ankerias, angerjas, änkeriäs «вугор», ест. angerjas, пор. лит. ungurys, прус. angurgis (V. Thomsen, 158; J. Kalima, 90–1; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 19).

Фін. ansa «петля, сильце, пастка, мотузка», ест. aas, ген. aasa «вічко, петля, кільце, ручка», пор. лит. ąsą, лат. uosa, прус. ansis «гачок для казана» (V. Thomsen, 159; J. Kalima, 91; L. Hakulinen, II, 41, Y. H. Toivonen, I, 19).

Фін. apila, apilas «конюшина», пор. лит. dobilas, лат. ābuls, прус. wobilis (V. Thomsen, 156; J. Kalima, 91; Y. H. Toivonen, I, 21; L. Hakulinen, II, 41). Погляди Дж. Калими, Ю. Х. Тойвонена й Л. Хакулінена вважають сумнівними.

Фін. arta, ген. arran «жердинний каркас для підвішування сітки тощо», пор. лит. ār̃das, ardai, лат. ārds, ārdi «сушильні жердини в опалюваній клуні: товсті балки, встановлені в кімнаті над або біля печі для сушіння хмелю, одягу тощо; балки на кухні або в лазні, у Лівонії також над піччю клуні для копчення м’яса; вогнище» (V. Thomsen, 159; J. Kalima, 91–2). Погляд В. Томсена вважають сумнівним.

Ест. eherus, iherüs «кумжа (Salmo trutta)», пор. лит. ešerys, лат. asars, asers (J. Kalima, 92). Погляд вважають сумнівним.

Фін. elki, eljen «вдача, характер (природна риса, норов)», eljet, elkeen, elkiä «примхливий; з поганим настроєм», пор. лит. elgesys, elgtis (J. Kalima, 92–3; L. Hakulinen, II, 42; Y. H. Toivonen, I, 36–7). Погляд Ю. Х. Тойвонена вважають сумнівним.

Фін. hako «зрубана зелена гілка хвойного дерева, ялинова, смерекова чи ялівцева гілка, повалене дерево», ест. hagu «хмиз; волоть, верхівка листяного дерева», пор. лит. žagaras, лат. žāgars, лит. žaginiai, лат. žagas «листяний опад, облистнені прути, банні віники», пор. також лит. šakā, лат. sakas «вила для сіна, хомут» (J. Kalima, 93–4; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 50–1). Етимологія слова викликає певні сумніви.

Фін. haljakka «світло-блакитний; блідо-сірий; спідниця з блакитної тканини», halea, halia, haleva «світло-зелений; сірий, сіруватий», ест. haljas, ген. halja «блискучий, сяйливий, блискуче-зелений», пор. лит. žalias, лат. zaļš, прус. saligan (V. Thomsen, 244–6; J. Kalima, 94–5; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, I, 51).

Фін. halla «нічний мороз», ест. hall, ген. halla, пор. лит. šalna, лат. salna (V. Thomsen, 220–1; J. Kalima, 95; Y. H. Toivonen, I, 51).

115

Фін. hammas, род. в. hampaan «зуб», ест. hammas, род. в. hamba, пор. лит. žãmbas, латис. zuobs «зуб» (V. Thomsen, 246—7; J. Kalima, 95—6; L. Hakulinen, II, 41; P. H. Toivonen, I, 54).

Фін. hanhi, род. в. hanhen «гуска», ест. hani, пор. лит. žąsis, латис. zuoss, прус. sansy (V. Thomsen, 247; J. Kalima, 96; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 55). П. Арісте (II, 279) сумнівається в балтійській етимології згаданого фінського слова.

Фін. harakka «сорока», ест. harakas, harak, пор. лит. šárka, прус. sarke (V. Thomsen, 221; J. Kalima, 96; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 57—8). J. Kalima та L. Hakulinen вважають цю етимологію сумнівною.

Фін. harja «щетина, грива, щітка, гребінець», ест. hari, род. в. harja «щітка, чесалка, гребінець, гребінь», пор. лит. šer̃ys, латис. sars (V. Thomsen, 222; J. Kalima, 97; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 58).

Фін. harmaa «сірий», ест. arm, armi «сірий, світло-сірий; кличка собаки», пор. лит. šìrmas, латис. sirmus (V. Thomsen, 223—4; J. Kalima, 97; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, I, 59).

Фін. hautoo «висиджувати, виводити (пташенят)», haude «розпарювання», ест. haudma «висиджувати, насиджувати», hauduma «висиджувати, виводити пташенят, бродити (про солод), ошпарювати», пор. латис. sautēt «розпарювати, ошпарювати; бити», лит. жем. šautas «суп із листя; суп із листя щавлю»; лит. šùsti, латис. sust (J. Kalima, 97—8; L. Hakulinen, II, 42; Y. H. Toivonen, I, 63). Етимологію вважають сумнівною.

Фін. havu, havo «гілка хвойного дерева; хвоя», пор. лит. žãbas, žãbaras (J. Kalima, 99; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 64). Етимологію вважають сумнівною.

Фін. heimo «рід, плем'я, родичі», ест. håim, род. в. hõimu «спорідненість, родич», пор. лит. šeimà, латис. saime «домашня челядь; сім'я в широкому значенні», прус. seimins (V. Thomsen, 222; J. Kalima, 99; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 64).

Фін. heinä «сіно, трава, зелень», ест. hein, пор. лит. šiẽnas, латис. siens (V. Thomsen, 223; J. Kalima, 99—100; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 64—5).

Фін. heitiä, hetiä «цвісти (про жито, ячмінь)», hede «квітка», hedelmä «плід», пор. лит. žydėti, žiedas (V. N. Toporov, O. N. Trubačiov, 247).

Фін. helle, род. в. helteen «задушливо; спека», пор. лит. šiltis, šiltas, латис. silìs (J. Kalima, 100; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, I, 67). J. Kalima та L. Hakulinen вважають цю етимологію сумнівною.

Фін. herhiläinen, hörhiläinen, hörhöläinen «оса, шершень», ест. herilane, erilane, пор. лит. širšuõ, širšuolis, латис. sirsenis, прус. sirsilis (V. Thomsen, 224; J. Kalima, 100; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 70).

Фін. herne «горох», ест. hernes, пор. лит. žirnis, латис. zirnis, прус. syyne «зерно» (V. Thomsen, 251; J. Kalima, 100—1; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, 70).

116

Фін. hihna «ремінь, шкіряний пояс», ест. ihn, пор. лит. šikšna, лат. siksna (V. Thomsen, 223; J. Kalima, 101; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 73). П. Арісте (II, 279) сумнівається в балтійському походженні фінських слів.

Фін. hirvi, род. в. hirven; hirvus, род. в. hirvahan «лось, олень», ест. hirv, род. в. hirve «косуля», пор. прус. sirwis «косуля» (V. Thomsen, 225; J. Kalima, 101—2; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 78).

Вепс. hähk, род. в. hähkän «видра (норка)», пор. лит. šeškas, лат. sesks (V. Thomsen, 223; J. Kalima, 102—3).

Фін. härkä «віл», ест. härg, род. в. härja, пор. лит. žirgas, лат. zirgs «кінь», прус. sirgis «жеребець» (V. Thomsen, 249—51; J. Kalima, 103; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 99).

Фін. härmä «іній», ест. härm, род. в. härma, пор. лит. šarmà, лат. sarma, serma (V. Thomsen, 221; J. Kalima, 103—4; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, I, 99).

Фін. irta «вільний стан» намагаються пов’язати з лит. irti, лат. irt, лит. ardýti, лат. ārdīt (V. Thomsen, 174; J. Kalima, 104; Y. H. Toivonen, I, 108).

Фін. jäytää «жувати, гризти (точити); обгризати, вигризати (гризти, їсти)» намагаються пов’язати з лит. ėsti, лат. ēst, прус. ist (J. Kalima, 201).

Фін. jäära, jaara «баран, овен», ест. jäär, jaar, пор. лит. érdas, лат. jērs, прус. eristian (V. Thomsen, 169; J. Kalima, 104; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 133).

Фін. kaarna «кора, соснова кора», ест. kaarn, род. в. kaarna «скребок», пор. лит. karnà (J. Kalima, 104—5; Y. H. Toivonen, I, 135). Пов’язують, висловлюючи сумнів.

Вепс. kabuta «обіймати» J. Kalima (105) намагається пов’язати з лит. kabinti.

Фін. kaikki «усі, все», ест. kõik, род. в. kõige «усе, цілий», пор. лит. kiek, kiekvienas, лат. cik (V. Thomsen, 186—7; J. Kalima, 105; Y. H. Toivonen, I, 141). Висловлюють сумнів.

Фін. kaima «тезко», ест. kaim, род. в. kaimu «родич за ім’ям, родич, побратим», пор. лит. káimas, kiėmas, лат. ciems, прус. caymis, лит. kaimýnas, прус. kaiminan, лат. cieminš «гість із близького сусідства; гість узагалі» (V. Thomsen, 177; J. Kalima, 105—6; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 142).

Фін. kaleva: Kalevanpoika «велетень, великий, сильний чоловік», ест. Kalevipoeg намагаються пов’язати з лит. kálvis (J. Kalima, 106).

Фін. kantele, род. в. kanteleen «примітивна фінська цитра, оснащена п’ятьма струнами й призначена для гри пальцями», ест. kannel, род. в. kandle «арфа» намагаються пов’язати з лит. kañklės, лат. kuokle (V. Thomsen, 178—81; J. Kalima, 106—7; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. kappale «шматок, річ, предмет», пор. лит. gābalas, лат. gabals (V. Thomsen, 170; J. Kalima, 107; L. Hakulinen, I, 139, II, 42; Y. H. Toivonen, I, 160). П. Арісте (I, 302) стверджує, що балти запозичили це слово з прибалтійсько-фінських мов.

117

Ватське (vatjalaiset) karissā «карати (штрафувати)», ест. karistama «виховувати, карати, напучувати», kari «суворий наказ, спонукання, сувора дисципліна», karima «стерегти, охороняти; виховувати, тримати в дисципліні» намагаються пов’язати з лит. kāras, лат. karš (J. Kalima, 107).

Фін. karsas, kilm. karsaan «кривий, косоокий», пор. лит. skreĩsas, лат. šķērs (V. Thomsen, 218; J. Kalima, 108; Y. H. Toivonen, I, 165). Стверджують із сумнівом.

Фін. karsina — слово, яке вживається щонайменше в десяти значеннях у фінських діалектах і за своєю фонетичною структурою та значенням нагадує лит. gardinys, gardas (J. Kalima, 108; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 165).

Фін. karsta «вовняний гребінь, чесалка» намагаються пов’язати з лит. karšti, karštuvai (J. Kalima, 108—9; Y. H. Toivonen, 165—6).

Фін. karta «листове залізо» намагаються пов’язати з лит. skārda, лат. skārde (V. Thomsen, 218; J. Kalima, 110—1; Y. H. Toivonen, I, 166).

Вепс. karte «подібно, на зразок, у спосіб» намагаються пов’язати з лат. kārta «шар, пласт, ряд» (J. Kalima, 201—3).

Фін. kartta «корито» намагаються пов’язати з лит. prākartas «корито для годівлі худоби, видовбане з круглого стовбура; ясла», прус. pracartis «корито» (J. Kalima, 111; Y. H. Toivonen, I, 166).

Фін. karva «волосся; колір», ест. karv, род. відм. karva, пор. лит. gaurai, лат. gauri (V. Thomsen, 171—2; J. Kalima, 111; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 166—7).

Фін. karvas, kilm. karpahan «кошик, маленький човен» намагаються пов’язати з лит. kāibas «кошик», лат. kārba (J. Kalima, 109—10; Y. H. Toivonen, I, 167).

Фін. karve, kilm. karpeen «деревний мох, лишайник», ест. karbe, kilm. karpe, пор. лат. karpitnes «лишайники (lichenes)», kērpes «лишайниковий мох на дахах», лит. kérpės (V. Thomsen, 186; J. Kalima, 111—2; Y. H. Toivonen, I, 167).

Фін. kataja, katava «ялівець», ест. kadakas, kadak, пор. лит. kadagys, лат. kadegs, прус. kadegis (V. Thomsen, 176; J. Kalima, 112; L. Hakulinen, I, 108). J. Kalima і L. Hakulinen висловлюються з сумнівом. P. Ariste (I, 301) вважає, що балти, ймовірно, запозичили це слово з прибалтійсько-фінських мов.

Фін. kauha «ополоник», пор. лит. kaušas, лат. kauss (V. Thomsen, 184—5; J. Kalima, 112—3; Y. H. Toivonen, I, 172).

Фін. kaula «шия», ест. kael, пор. лит. kaklas, лат. kakls (V. Thomsen, 177; J. Kalima, 113; Y. H. Toivonen, I, 173).

Фін. kaunata «ображатися на когось через щось, дорікати комусь чимось», пор. лат. kauns «сором, ганьба, безчестя» (J. Kalima, 113). Стверджує із сумнівом.

Фін. kekäle «головешка, жарина», пор. лит. dėgalas (J. Kalima, 113—4; L. Hakulinen, II, 40). Стверджують із сумнівом.

Фін. kela «моталка», пор. прус. kelan «колесо», maluna-kelan «млинове колесо», лат. duceles «двоколісний віз» (V. Thomsen, 185; J. Kalima, 114; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 179). Стверджують із сумнівом.

118

Фін. keli «санна колія», пор. лит. kelias, латис. ceļš (V. Thomsen, 185, J. Kalima, 114; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, I, 179).

Фін. kelle, род. в. kelteen; kelles, род. в. kelteen «поверхневий зріз; шматок (частина поверхні [зазвичай дерева]; шматок)», пор. лит. skiltis (J. Kalima, 114—5; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 179). Y. H. Toivonen висловлює це припущення із сумнівом.

Фін. kelta, keltainen «жовтий», ест. kõld, kold «жовте, жовтий колір», пор. лит. geltà, geltas, латис. dzeltens (V. Thomsen, 172; J. Kalima, 115; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, I, 180).

Фін. kerta «шар, поверх; серія, ряд; період часу; раз», ест. kord, род. в. korda, пор. прус. en kėrdan «у той час», prei swaian kerdan «у свій час» (V. Thomsen, 185—6; J. Kalima, 115—7; L. Hakulinen, II,42; Y. H. Toivonen, I, 184—5). J. Kalima та L. Hakulinen висловлюють це припущення із сумнівом.

Лів. kēu «кобила» намагаються пов’язати з латис. kēve, лит. kēvė (J. Kalima, 117).

Лів. kill «зелений дятел», пор. латис. dzilna, dzilnis «дятел (лише більші види дятлів)» (V. Thomsen, 173; J. Kalima, 117).

Фін. kina «сварка, чвари; суперечка; розбрат; диспут», kinata «сваритися, сперечатися, дражнити одне одного» намагаються пов’язати з лит. ginčas, ginčyti (J. Kalima, 117—8).

Фін. kinnas, род. в. kintaan «рукавиця», ест. kinnas, род. в. kinda, пор. латис. cimds (V. Thomsen, 187; J. Kalima, 118; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 195—6). Усі висловлюють це припущення із сумнівом.

Фін. kirstu «скриня, труна», ест. kirst, род. в. kirstu, пор. лит. karštas (J. Kalima, 118; J. H. Toivonen, I, 200). Зіставлення викликає сумніви.

Фін. kirves, род. в. kirveen «сокира», ест. kirves, род. в. kirve «сокира, тесло», пор. лит. kirvis, латис. cirvs (V. Thomsen, 189; J. Kalima, 118—9; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, I, 200).

Фін. kirvi, kirvinen, kiuru «жайворонок» намагаються пов’язати з латис. cīrulis (J. Kalima, 119).

Фін. kouko «смерть», ест. kõu, род. в. kõue; kõukene, род. в. kõukese «громовичок (дідок)», пор. лит. kaukas «домашній дух; душа нехрещеної дитини; чорт», латис. kauks «домовик», прус. cawx «чорт» (J. Kalima, 119—20; Y. H. Toivonen, II, 226). Висловлюють це припущення із сумнівом.

Ест. kõblas, род. в. kõpla «мотика, сапка», kõblima «рубати мотикою, розпушувати (землю)» намагаються пов’язати з лит. kablys, латис. kaplis (J. Kalima, 120).

Фін. kuhmu «ґуля, вузол, наріст», ест. kuhm «ґуля» намагаються пов’язати з латис. kuzma «зоб; горб, опуклість» (J. Kalima, 120—1).

Ест. kukru «потилиця», карел. kukkuri зіставляють із лит. kukūrai, kukūriai «горб, потилиця» (J. Kalima, 121).

Фін. kulo «стара нескошена трава з минулого року», ест. kulu, kulo, пор. латис. kūla «стара суха трава минулого року; стара шерсть тварин; стара шкіра змії», лит. kūlės, kūlėti (V. Thomsen, 190—1, 263; J. Kalima, 121—2; Y. H. Toivonen, II, 234—5). Висловлюють це припущення із сумнівом.

119

Фін. kupo «в’язка соломи», ест. kubu, kubo «в’язка, оберемок», пор. лит. gubà, латис. guba (J. Kalima, 122; Y. H. Toivonen, II, 243). J. Kalima висловлює це припущення із сумнівом.

Фін. kurko, kurki «злий дух, диявол, привид, ведмідь, воша», пор. прус. curche, curcho «бог жнив у язичницьких пруссів» (J. Kalima, 122—3; Y. H. Toivonen, II, 245).

Ест. kurb, род. в. kurva «сумний, засмучений», пор. лит. skūrbė «смуток», skurbstū (J. Kalima, 123).

Фін. kurpponen, kurppunen, kurpunen, «різновид взуття з волохатої шкіри», пор. лит. kūrpė, латис. kurpe, прус. kurpe (V. Thomsen, 191—2; J. Kalima, 123; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 246).

Ест. kurt, род. в. kurdi «глухий», пор. лит. kur̃tas, kur̃čias, латис. kurls (V. Thomsen, 192; J. Kalima, 123).

Фін. kuuro «глухий», пор. латис. kuorns «глухий» (J. Kalima, 124; Y. H. Toivonen, II, 252).

Фін. kypärä, kypäri «шолом, висока шапка, капелюх», ест. kübar, род. в. kübara «капелюх, шапка», пор. лит. kepurė, латис. cepure (V. Thomsen, 185; J. Kalima, 124; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 256).

Фін. kytö, kyttö «довга смуга іншого кольору на спині вола або коня», ест. küüt, род. в. küüdu «смугастий, смугастий; худоба з білою смугою на спині» намагаються пов’язати з лит. skiaūtas, skiaūtė «латка, шматок тканини» (K. Būga, Aist. st.23, 70, 94), skiaūtė (J. Kalima, 203).

Фін. kyäs, род. в. kykään «копиця, стіг, діма, димен» намагаються пов’язати з лит. kūgis (J. Kalima, 124; Y. H. Toivonen, II, 258).

Фін. käki, род. в. käen «зозуля», ест. kägi намагаються пов’язати з лит. gegė, gegutė, латис. dzeguze, прус. geguse (V. Thomsen, 172; J. Kalima, 124—5; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 259).

Фін. kärme, käärme «змія», пор. лит. kirmis, kīrminas, kirmėlė, латис. cirmenis (V. Thomsen, 188; J. Kalima, 125; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 265).

Ест. kärpima «стригти, обрізати, підрізати (дерева)», пор. лит. kirpti, латис. cirpt (J. Kalima, 125—6).

Фін. kääppä, род. в. kääpän «насипний пагорб», ест. kääp, kääbas «насипний пагорб; курган; привид», пор. лит. käpas, латис. kaps (J. Kalima, 126; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, II, 265). J. Kalima і Y. H. Toivonen висловлюють це припущення із сумнівом.

Фін. lahto, род. в. lahdon «дерево, на верхівці якого влаштовано пташину петлю», пор. лит. sląstai, латис. slasts, slazds (V. Thomsen, 219; J. Kalima, 126—7; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 269).

Фін. laiha «худий», ест. lahi, род. в. lahja, пор. лит. liesas, латис. liess (V. Thomsen, 196; J. Kalima, 127; L. Hakulinen, II, 42; Y. H. Toivonen, II, 269).

²³ K. Būga, Aistiški studijai, d. I, Peterburgas, 1908.

120

Фін. laiska, ген. laiskan «ледачий», ест. laisk, пор. латис. laiks «ледачий, млявий» (V. Thomsen, 193; J. Kalima, 127; L. Hakulinen, II, 42; Y. H. Toivonen, II, 270). Y. H. Toivonen висловлюється з сумнівом.

Фін. laita «порядок, властивість, відношення» намагаються пов’язати з лит. lieta «користь, вигода, прибуток; мета», латис. lieta «річ, предмет» (V. Thomsen, 196; J. Kalima, 127—8).

Фін. laita «бік, край, межа, борт», ест. laed «ряд обшивних дощок на кораблі» намагаються пов’язати з латис. laides «дошки, що їх прикріплюють для збільшення до верхнього краю видовбаного зі стовбура човна» (V. Thomsen, 193; J. Kalima, 128—9). Y. H. Toivonen вважає, що латис. laides запозичено з естонської (Y. H. Toivonen, II, 271).

Фін. laiva «корабель», ест. laev «корабель, великий човен», пор. лит. laivas, латис. laiva (V. Thomsen, 193; J. Kalima, 129; Y. H. Toivonen, II, 271). Y. H. Toivonen висловлюється з сумнівом. Останнім часом деякі дослідники вважають балтійську назву судна (лит. laivas, латис. laiva) запозиченням із прибалтійсько-фінських мов, пор. с. 133.

Фін. laukki «лисість», ест. lauk, ген. lauga «лисість, біла пляма на лобі тварин, проділ (спереду у волоссі), тварина з білою плямою», пор. лит. laukàs «тварина з білою мордою або білим чолом», латис. lauks (V. Thomsen, 194; J. Kalima, 129; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 281).

Фін. lausua «висловлювати, виражати щось, вимовляти, декламувати», ест. lausuda «висловлюватися, декламувати (говорити)» намагаються пов’язати з лит. kláusti, латис. klaust (J. Kalima, 129—30).

Фін. lauta «дошка, лава, стіл, полиця в лазні», ест. laut, ген. laudu «полиця, дощана конструкція (особливо на стіні, щоб ставити на неї речі), шар рейок» намагаються пов’язати з лит. plautas «широка полиця в лазні; бічна дощечка колодної бджолиної борти; дошка, прибита до борту човна, щоб той не перекидався і в нього не заливалася вода», латис. plauts «настінна дошка, полиця», plaukts «полиця, сховище» (V. Thomsen, 209; J. Kalima, 130—1; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 282—3).

Фін. lava «дощатий каркас, ліжкова рама, нари, ліжко; купа хмизу; парник», ест. lava «полиці, лави (полиці в лазні)» намагаються пов’язати з лит. lóva, латис. lāva «полиця для паріння, нари в лазні» (J. Kalima, 131—2).

Фін. leuka «підборіддя», ест. lõug, ген. lõua «підборіддя, щелепа» намагаються пов’язати з лит. liukà (J. Kalima, 132). Y. H. Toivonen із сумнівом виводить фін. leuka з германського *fleugō (Y. H. Toivonen, II, 288). E. Nieminen також заперечує балтійське походження фін. leuka (E. Nieminen, Eripainos Virittäjästä, 1945, Nr. 1, p. 40—56).

Фін. lielo: yölielo «caprimulgus; strix funerea» намагаються пов’язати з лит. lėlìs, lėlỹs «caprimulgus europaeus», латис. lēlis «нічний ворон» (J. Kalima, 132—3).

Фін. liika «надлишковий», liian «занадто багато», liika luku «непарне число», ест. liig «занадто багато, надмірний, надмір», пов’язують із лит. liėkas,

121

лат. lieks (V. Thomsen, 195—6; J. Kalima, 133; Y. H. Toivonen, II, 292). Фін. lohi, род. відм. lohen «лосось», ест. lõhi, род. відм. lõhe, пор. лит. lašišà, лат. lasis, прус. lasasso (V. Thomsen, 194; J. Kalima, 133; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 300).

Фін. louhia «гризти, ламати, розколювати», louhi «великий камінь, кам’яна брила», louhos «кам’яний кар’єр», пор. лит. láužti, лат. lauzt (V. Thomsen, 194—5; J. Kalima, 133—4; Y. H. Toivonen, II, 304). Вважають, висловлюючи сумнів.

Фін. luhta «низько розташований луг, болотистий луг», ест. luht, род. відм. luha «низький луг біля струмка, який затоплюється під час повені; також осоки, що ростуть там», пор. лит. lūkštas «калюжниця болотна (caltha palustris)», лат. luksts «замкнене місце, вологий низько розташований луг» (V. Thomsen, 197; J. Kalima, 134—5; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, II, 306).

Фін. lunka «здатність кори свіжого дерева відділятися», пор. лит. lūnkas «плахта, кора», прус. lunkan, лат. lūks (J. Kalima, 135; Y. H. Toivonen, II, 309—10). Y. H. Toivonen висловлюється із сумнівом.

Фін. luoma «притока річки або її рукава, за розміром проміжна між канавою і річкою; насип; русло висохлої річки... (відвідна протока, русло пересохлої річки...)» намагаються пов’язати з лит. lomā, лат. lāma (J. Kalima, 135; Y. H. Toivonen, II, 312).

Фін. luuta «мітла», ест. luud, род. відм. luua, пор. лит. šluota, лат. sluota (V. Thomsen, 225—6; J. Kalima, 135—6; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 316).

Фін. maja «халупа, заїжджий двір, притулок, житло, помешкання», ест. maja «будинок, хата, житло», пор. лат. māja «селянський двір; житло в широкому значенні, будинок, батьківщина» (V. Thomsen, 198; J. Kalima, 136—7; Y. H. Toivonen, II, 328). Інші вважають лат. māja словом фінського походження, пор. с.

Фін. malka, род. відм. malan «покрівельна рейка», ест. malk, род. відм. malga «палиця, кий, дубина, жердина», пор. лит. mālka, лат. malka, прус. malko «дерево» (V. Thomsen, 198; J. Kalima, 137; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 330).

Фін. meri, род. відм. meren, ест. meri, род. відм. mere, пор. лит. mārios, прус. mary «затока» (V. Thomsen, 198—9; J. Kalima, 137—8; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, II, 341). V. Thomsen висловлювався із сумнівом.

Фін. metu «мед, мед», ест. mõdu, пор. лит. medūs, лат. medus, прус. meddo (V. Thomsen, 200; J. Kalima, 138; Y. H. Toivonen, 343). Вважають, висловлюючи сумнів.

Фін. morsian, род. відм. morsiamen «наречена», ест. mõrs, род. відм. mõrsi; mõrsja, род. відм. mõrsja «доросла дівчина; наречена», пор. лит. marti, лат. mārša, прус. martin, martan «наречена» (V. Thomsen, 199—200; J. Kalima, 138; L. Hakulinen, 41; Y. H. Toivonen, II, 348).

Фін. muli: mulipää «безрогий», пор. лит. mūlas, šmūlas, лат. muls «без рогів» (V. Thomsen, 226; J. Kalima, 138—9; Y. H. Toivonen, II, 350).

122

ест. mulk, род. відм. mulgi «прізвисько жителів Фелліна у верроестів» намагаються пов’язати з лит. mulkis (J. Kalima, 139).

фін. mytyri «шапка, капелюх» намагаються пов’язати з лит. mūturas (J. Kalima, 139; Y. H. Toivonen, II, 356).

фін. mäntä «товкач для масла, калатало», ест. mänd, род. відм. männa, пор. лит. mentė, mentūris, латис. mieturs (V. Thomsen, 200—1; J. Kalima, 139—40; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 359).

фін. märkä «мокрий, гній», ест. märg, род. відм. märja «мокрий; волога, рідина, напій», пор. латис. mērka «волога, цілком промоклий предмет», лит. merkti (V. Thomsen, 201; J. Kalima, 140—1; L. Hakulinen, II, 40; Y. H. Toivonen, II, 360). J. Kalima, L. Hakulinenas і Y. H. Toivonenas висловлюються із сумнівом.

фін. napa «пупок», ест. naba, род. відм. nāvd «пупок, маточина, полюс», пор. латис. naba «пупок; у плуга — поперечна балка лемеша», давньопрус. nabis «пупок; маточина колеса» (V. Thomsen, 201; J. Kalima, 141; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 365). Y. H. Toivonenas висловлюється із сумнівом.

карел. nautti «поганий ріст (рослин)» намагаються пов’язати з давньопрус. nautin «кропива» (J. Kalima, 141).

фін. nepaa, род. відм. nepaan «дитина брата чи сестри з боку батька, тобто діти дядька або тітки по батькові», ест. nõbu «двоюрідний брат чи сестра», nõbedused «діти братів», пор. давн. лит. nepuotis, nepotis «онуки, племінники», neptė «онука» (V. Thomsen, 203; J. Kalima, 141; Y. H. Toivonen, II, 373).

фін. niisi, род. відм. niiden «ткацьке ремесло», ест. niis, род. відм. niie «ткацьке ремесло, застібка», пор. лит. nýtis, латис. nīts «частина ткацького верстата» (V. Thomsen, 203—4; J. Kalima, 142; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 378).

фін. nukero «нижній кінець хребта». Лів. nugar: sālganugar «хребет тварин» намагаються пов’язати з лит. nugarà, латис. mugura (V. Thomsen, 204; J. Kalima, 142; Y. H. Toivonen, II, 396).

фін. nuode, род. відм. nuoteen «чоловік сестри, свояк» намагаються пов’язати з латис. znuots «зять; свояк» (V. Thomsen, 251; J. Kalima, 142; Y. H. Toivonen, II, 299—300).

фін. oinas, род. відм. oin aan, ест. oinas, õinas «самець вівці, баран», пор. лит. ávinas, латис. avns, давньопрус. awins (V. Thomsen, 160; J. Kalima, 142—3; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 422).

фін. olut, род. відм. oluen «пиво», ест. õlut, õlu намагаються пов’язати з лит. ¹ alùs, латис. alus, давньопрус. alu «мед» (V. Thomsen, 157—8; J. Kalima, 143; Y. H. Toivonen, II, 428).

фін. orsi (orte-), род. відм. orren «кроква, балка», ест. õrs, род. відм. õrre «жердина», õre-puu «розпірна балка», пор. лит. ardas «молоді жердини, на які кладуть для сушіння льон або зернові», латис. ārds, ārde (J. Kalima, 143—4; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 439).

фін. -pa, -pää, підсилювальна частка, ест. -p, -ba намагаються пов’язати з латис. -ba (-be, -b) (V. Thomsen, 160—1; J. Kalima, 144; L. Hakulinen, I, 217, II, 42).

123

Фін. paarre, род. paarteen «край, складка, облямівка» намагаються пов’язати з лат. bārksts, bārkste, bārsts «торочка, волокно; край одягу» (V. Thomsen, 162; J. Kalima, 144).

Фін. pahla, род. pahlan «різка, прут», ест. pahi, pahlas «спис, загострена палиця (для проколювання)», пор. лит. baslÿs (J. Kalima, 144—5; Y. H. Toivonen, II, 456).

Ест. pahr, род. pahru «кабан», пор. лит. pāršas (J. Kalima, 145).

Фін. paimen «пастух», ест. paimendama «захищати, оберігати», пор. лит. piemuo (V. Thomsen, 208; J. Kalima, 145; L. Hakulinen, II, 41; Y. H. Toivonen, II, 459).

Лів. palandaks «голуб (поштовий)», пор. лит. balandis, лат. baluodis (V. Thomsen, 161; J. Kalima, 145).

Фін. panu «вогонь», пор. прус. panno «вогонь», panustaclan «кресало» (V. Thomsen, 206; J. Kalima, 146).

Фін. parjata, parjaan «ганити, лихословити, обмовляти», пор. лит. bārti, лат. bart (J. Kalima, 146; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. parta, род. parran «борода», ест. pard, род. parra намагаються пов’язати з лит. barzdā, лат. bārda, прус. bordus (V. Thomsen, 162; J. Kalima, 146).

Фін. pauna «невелика сумка або торба, яку носять на ремені через плече», ест. paun, род. pauna «ранець, дорожня торба, (жарт.) живіт» J. Kalima (146) пов’язує з лат. pauna «невелика шапочка; ранець; лахміття; в’язка, вантаж». V. Thomsen (272) вважав лат. pauna запозиченням із прибалтійсько-фінських мов.

Фін. pelu, мн. pelut «січка», пор. лит. pėlūs, лат. pelus, прус. pelwo (V. Thomsen, 207; J. Kalima, 147).

Фін. perkele, род. perkeleen; perkule «чорт», ест. pergel, põrgel намагаються пов’язати з лит. perkūnas, лат. pērkūns, pērkuons, прус. percunis (V. Thomsen, 207; J. Kalima, 147; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. pirtti, род. pirtin «курна хата (хатина без димаря), приміщення для слуг», пор. лит. pirtis, лат. pirts (V. Thomsen, 208; J. Kalima, 148; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. purje, род. purjeen «вітрило», ест. purje, пор. лит. būrė (V. Thomsen, 163—4; J. Kalima, 148). J. Kalima сумнівається. Останнім часом схиляються до того, щоб вважати балтійську назву вітрила запозиченням із прибалтійсько-фінських мов, пор. с.

Фін. puuro, putro «каша, круп’яна каша», ест. pudr, род. pudru «каша, зварена крупа», пор. лит. putrā, лат. putra «круп’яна каша, каша» (V. Thomsen, 210; J. Kalima, 148—9; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. rahna, rahno, rahnu «тріска, скалка (щепа, уламок, заноза)», ест. rahn, род. rahnu, rahna «нерозколоте дерево, колода, брила» намагаються пов’язати з лит. rąstas (J. Kalima, 149).

Фін. rahtu «частинка (маленька частина чогось)» намагаються пов’язати з лит. raštas, лат. raksts (J. Kalima, 149—50).

Фін. raita «верба (Salix alba), верба, яку використовують для плетіння», ест. raid, род. відм. raia «ламка верба (Salix fragilis), а також інші деревоподібні верби» намагаються пов’язати з лат. priede «сосна» (J. Kalima, 150).

124

Фін. rako, род. відм. raon «тріщина, щілина», aidan rako «прогалина в огорожі», ест. ragu, pragu, пор. лит. spragą, лат. spraga «відкрите місце в огорожі, у кризі, проміжок між двома будівлями» (V. Thomsen, 219; J. Kalima, 150—1).

Фін. ranka, ranko «стовбур дерева; довга колода; хребет» намагаються пов’язати з лит. drąnga «жердина, лом» (J. Kalima, 151).

Фін. raisu «дикий, буйний, неприборканий, свавільний» намагаються пов’язати з лит. drąsūs, лат. druošs (J. Kalima, 151).

Фін. rastas, rāstās «дрізд», ест. räästas, род. відм. räästa «дрізд, а також інші види птахів», пор. лит. strāzdas, лат. strazds, прус. tresde (V. Thomsen, 220; J. Kalima, 151; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. rasti «знак, ознака» намагаються пов’язати з лит. rāstas, лат. raksts (J. Kalima, 151—2). Цікаво, що фін. rastikka «цифра» К. Яуніус уже вважав запозиченням із балтійських мов (K. Būga, Aist. st., 149).

Фін. rata, род. відм. radan «шлях», ест. rada, род. відм. raja, raa «смуга, ряд, пішохідна доріжка, мотузкова драбина (на щоглі), слід» намагаються пов’язати з лат. pusra- tā, uz pusrata «на півдорозі, приблизно на півдорозі» (J. Kalima, 152).

Фін. ratas, род. відм. rattaan «колесо», rattaat «колеса, віз», ест. ratas, род. відм. ratta «колесо, ролик», пор. лит. rātas, лат. rats (V. Thomsen, 211; J. Kalima, 152; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. reisi, reite- «стегно», ест. reiz, род. відм. reie, пор. лит. rietas, лат. rieta «нога» (V. Thomsen, 212; J. Kalima, 152—3; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. reki, род. відм. reen «сани», ест. regi, род. відм. ree, пор. лит. rōgės, лат. ragavas (V. Thomsen, 211, J. Kalima, 153).

Фін. rentiä, rennin «брести убрід», ест. rändama «мандрувати, здійснювати паломництво, блукати, тинятися», пор. лит. bristi, лат. brist (J. Kalima, 153—4).

Фін. reuna «край, кромка», пор. лит. briaunà (J. Kalima, 154). Фін. reuna вважав балтизмом і К. Буга (Aist. st., 41—2).

Фін. rieska «свіжий, неквашений; солодке молоко; неквашений свіжоспечений ячмінний хліб», ест. röōsk, род. відм. röōsa «солодкий (некислий); молодий, ніжний, невинний (особливо щодо чаклунства)», пор. лит. prēskas (V. Thomsen, 209—10; J. Kalima, 154—5; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. rihma «ремінь, шнур, нитка», ест. rihm, род. відм. rihma; rehm, род. відм. rehma «ремені» намагаються пов’язати з лит. rišimas, ryšys (V. Thomsen, 212; J. Kalima, 155—6).

Фін. riita «полінниця (стос дров)» намагаються пов’язати з лит. sritis «акуратно складена купа дров» (K. Būga, Aist. st., 30; J. Kalima, 156).

Фін. rouhia, rouhata «тупцювати, розбивати, розчавлювати», ест. rōhuma «тиснути, розчавлювати, тіснити», rōhwe «зім’яте, розкришене, стара зім’ята солома», пор. лат. krausēt «тупцювати, обмолочувати остюки ячмінних зерен», лит. krausýti «тупцювати, розбивати» (J. Kalima, 156).

Фін. routa, kilm. roudan «твердо промерзлий ґрунт, замерзлий послід; мороз у землі», routakuu «грудень», пор. лит. grúodas (V. Thomsen, 173—4; J. Kalima, 157; L. Hakulinen, II, 40).

125

Фін. rujo «калічний, скалічений, потворний, хворий, слабкий, інвалід», ест. ruju, rudu «слабкий, млявий» намагаються пов’язати з латис. krūja «опудало, каліка» (J. Kalima, 157).

Фін. ruopas «купа каміння» намагаються пов’язати з латис. drupas «руїни» (J. Kalima, 157—8).

Фін. ruskea «коричневий», ест. ruske «жовто-коричневий, червоно-коричневий» намагаються пов’язати з латис. ruskans, rūsgans «рудий, коричнюватий, червоно-коричневий», лит. rùdas, rùsvas (J. Kalima, 158).

Фін. sakara, sakari «виступ, ріг, вістря» намагаються пов’язати з лит. siāgaras (J. Kalima, 203).

Фін. salo «лісистий острів, лісиста місцевість, великий безлюдний ліс», ест. salu «острівець серед болота, пагорб на болоті», пор. лит. salà, латис. sala «острів, острівець; підвищення серед болота» (V. Thomsen, 214; J. Kalima, 158; L. Hakulinen, II, 40).

Фін. sammas, sampas «межовий камінь, lapis terminalis (межовий знак)», ест. sammas «колона, стовп, опора, пристрій для затискання дощок під час обтісування» намагаються пов’язати з лит. žambas «кут», žambis, žambris «плуг, дерев’яний рало» (J. Kalima, 158—9).

Фін. sapu «хвіст (без шерсті)», ест. saba, род. sava «хвіст, шлейф, поділ, додаток, кінець, вихід» намагаються пов’язати з лит. stãbas «стовп, колона; ідол, апоплексичний удар», stãbaras «суха гілка дерева», латис. stabs «стовп, колона, опора, ганебний стовп» (J. Kalima, 159—60).

Фін. seinä «стіна», ест. sein, род. seina, пор. лит. siena, латис. siena (V. Thomsen, 217; J. Kalima, 160; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. seiväs «стовп для огорожі, кілок для огорожі», ест. teivas, saibas, пор. лит. stiebas (V. Thomsen, 219—20; J. Kalima, 160; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. seura «товариство, почет», seuralainen «член товариства, товариш», seurakunta «громада», seurata «слідувати, супроводжувати», ест. sõber, род. sõbra «друг, коханий, доброзичливець, клієнт», пор. лит. sėbras, латис. sėbrs (V. Thomsen, 215—6; J. Kalima, 160—1; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. siemen «насіння», ест. seeme, род. seeme, seemne «посів, насіння», пор. лит. sėmens, sėmenys, прус. semen (V. Thomsen, 216; J. Kalima, 161—2; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. sii «балка стіни, що підтримує покрівельну основу й виступає за площину стіни будинку», пор. лит. sijà, латис. sija (E. Nieminen, пор. с. 177—82).

Фін. silta «міст, кладка, пристань; підлога», ест. sild, род. silla «міст, гатка, доглянута дорога», пор. лит. tiltas, латис. tilts (V. Thomsen, 232; J. Kalima, 162; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. sisär, sisär «сестра», ест. sõzar, sõhar «сестра; дочка сестри», пор. лит. sesuõ (V. Thomsen, 217; J. Kalima, 162—3). J. Kalima стверджує це із сумнівом.

Фін. suova «конусоподібна копиця сіна на луках», хоча й із великим сумнівом, намагаються пов’язати з лит. stógas, прус. stogis (J. Kalima, 204).

126

Фін. taivas «небо», ест. taevas, колм. tǝeva, пор. лит. dievas, латис. dievs, прус. deywis, deiwas, deiws (V. Thomsen, 166—7; J. Kalima, 163; L. Hakulinen, II, 40).

Фін. takiaien (tǝkkiaien, tahkiaien) «лопух», ест. takijas, takjas, takis, takaia, tagijas, tagi, пор. лит. dagỹs, латис. dadzis (V. Thomsen, 165; J. Kalima, 163—4; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. talkoo, мн. talkoot; talkoos, talkos «спільна учта всіх помічників (під час жнив тощо)», ест. talgu, мн. talgud «жнивна учта», пор. лит. talkà, латис. talka (V. Thomsen, 226—7; J. Kalima, 164; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. tapa, колм. tavan «звичай, звичка, спосіб», tavallinen «звичайний», ест. taba, колм. tava «звичка, звичай, ужиток, спосіб», пор. лит. dabà «природа, властивість, характер», латис. daba (V. Thomsen, 164—5; J. Kalima, 164—5; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. tarha «обгороджене місце, скотарня, двір навколо місяця», puutarha «сад», ест. tara, tahr «загорода, огорожа, двір навколо місяця, навколо сонця», пор. лит. daržas, латис. dārzs (V. Thomsen, 166; J. Kalima, 165; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. tarista «розповідати, балакати», tarina «оповідь, байка», пор. лит. tãrti, прус. tãrin «голос, мовлення» (V. Thomsen, 228; J. Kalima, 165—6).

В. Томсен висловив це припущення з сумнівом.

Фін. tarpa, колм. tarvan «жердина для піднімання риби», tarpo, колм. tarvон, ест. tarbu, колм. tarbu «жердина рибалок для піднімання риби» намагаються пов’язати з латис. dalba, dalbs «стовбур дерева; жердина для розполохування риби; жердина для штовхання, веслування, підпирания човнів» (J. Kalima, 166).

Фін. tarvas «якась тварина з родини оленевих», ест. tauras, tõuras «північний олень», пор. лит. taūras, прус. tauris «зубр» (V. Thomsen, 228—30; J. Kalima, 166—7).

Фін. taula «трут», ест. tael, tagel, пор. латис. dagla, degla «березова губка та приготований із неї трут», лит. dėglas, dãglas «чорно-рябий (про свиней)» (V. Thomsen, 165; J. Kalima, 167; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. teiri (teire-, teiri-), teeri, teer «тетерук», ест. tetre, tedre пов’язують із лит. tėtervinas, латис. tetēris, прус. tatarwis «тетерів» (V. Thomsen, 231—2; J. Kalima, 167—8).

Фін. temmata, tempaan «рвати, смикати», ест. tõmbama «тягнути» намагаються пов’язати з лит. tėmpti, латис. tiepties (V. Thomsen, 231; J. Kalima, 168; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. terve «дьоготь», ест. tõrv, колм. tõrva, пор. лит. dervà, латис. darva (V. Thomsen, 166; J. Kalima, 168—9; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. tiine, колм. tiineen «вагітна», ест. tiine, колм. tiine намагаються пов’язати з лит. dieni «така, що має народити, отелитися (про тварин)» (J. Kalima, 169; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. toe, колм. tokeen «дамба, огорожа у воді для рибальських знарядь», ест. tõge, колм. tõke; tõke, колм. tõkke «підпора, хвилеріз (збоку однієї

127

місток), рибна загата», пор. лит. tākišas «загати для лосося в річках», лат. tacis, tace «рибна загата», прус. takes «загата (на млині)» (V. Thomsen, 226; J. Kalima, 169—70; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. torvi, род. в. torven «пастуший ріг, мисливський ріг, валторна; труба», ест. tõrv, род. в. tõrve «рупор, дерев’яний ріг сторожа», пор. лит. taurė, лат. taure (V. Thomsen, 230—1; J. Kalima, 170; L. Hakulinen, II, 41).

Ест. tõug, род. в. tõu «гурт, група, рід, плем’я, раса, різновид» намагаються пов’язати з лит. daũg, лат. daũdz (J. Kalima, 170).

Фін. tuhat (tuhante-), род. в. tuhannen «тисяча», ест. tuhat, род. в. tuhande, пор. лит. tūkstantis, лат. tūkstuots (V. Thomsen, 232—3; J. Kalima, 170—1; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. tuohi, род. в. tuohen «березова кора», ест. tohi, род. в. tohe, tohu, пор. лит. tõsi, лат. tāsis (V. Thomsen, 232; J. Kalima, 171).

Фін. tuulas, род. в. tuulahan, tuulaksen «лов риби острогою при світлі смолоскипа; рибальська острога», tuulastaa, tuulostaa «колоти рибу острогою (при світлі смолоскипа)», пор. лит. dūlis, лат. dūlajs (V. Thomsen, 168; J. Kalima, 171—2; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. tuura «льодоруб», ест. tuur, род. в. tuura, tuure «лом із дерев’яним держаком, гарпун, спис, льодоруб», tuurama «розбивати ломом» намагаються пов’язати з лит. durà «залізне знаряддя з дерев’яним держаком для руйнування борони», лат. dūre, dūris «кулак; льодоруб, лом» (V. Thomsen, 168—9; J. Kalima, 172—3).

Фін. tyhjä «порожній», ест. tühi, род. в. tühja, пор. лит. tuščias, лат. tukšs (V. Thomsen, 233; J. Kalima, 173; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. tytär, род. в. tyttären «дочка», ест. tütar, род. в. tütre; tüdrar, tüter, ест. tüdruk «дівчина, діва; служниця, наймичка» пов’язують із лит. duktė, прус. duckti (V. Thomsen, 167—8; J. Kalima, 173—4; L. Hakulinen, II, 42).

Ест. uba, род. в. oa «біб, вика, кінський біб», пор. лит. pupà, лат. pupa (V. Thomsen, 210; J. Kalima, 174).

Фін. vaaja «клин, кілочок, стовп», ест. vai, род. в. vaiu; vaiga, пор. лит. vãgis, лат. vedzis (V. Thomsen, 235; J. Kalima, 174; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. vaha «віск», ест. vaha, пор. лит. vãškas «віск», лат. vasks (V. Thomsen, 238; J. Kalima, 175; L. Hakulinen, II, 41).

Ест. vaidlema, vaielda «заперечувати, сперечатися, боротися, змагатися, прагнути, тужити», vaidlemata «беззаперечний, безперечний», vaidlus «суперечка, диспут» намагаються пов’язати з лит. vaidas, лат. vaids (J. Kalima, 175—6).

Фін. vaikku, род. в. vaikun «сила, енергія, здоров’я, достаток (сила, енергія, сміливість; упевненість)», пор. лит. viekas, veikti (J. Kalima, 176).

Фін. vako, род. в. vaon «борозна», ест. vago, vagu, пор. лит. vagà, лат. vaga (V. Thomsen, 235; J. Kalima, 176—7; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. vannas «леміш», ест. vannas, род. в. vanda «лопатоподібна дерев’яна деталь, до якої кріпиться плужне залізо; ніс корабля», пор. прус. wagnis «леміш (частина плуга)» (J. Kalima, 177; L. Hakulinen, II, 41).

128

Фін. vapsahainen, vapsiainen, vaapsahainen, vaaksahainen «Wespe», ест. vapsik, vapsikas «Wespe», пор. лит. vapsà, vapsvà, прус. wobse «Wespe» (V. Thomsen, 236—7; J. Kalima, 177; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. varsi, varte-, род. відм. varren «Schaft, Stiel, Griff; Stengel, Stamm, Rumpf; Körperbau, Wuchs», ест. vars, род. відм. varre «Stengel, Stiel» намагаються пов’язати з лит. vārpstis, vārpstė «старовинне прядильне знаряддя: стрижень прядки, на який надягають куделю; залізний стрижень, на який спирається верхній жорновий камінь; жердина, на якій обертаються мотовила», лат. varpsta, vārpsta «Spindel, Treibholz an der Handmühle» (V. Thomsen, 237—8; J. Kalima, 177—8).

Фін. vielä «ще», ест. veel; пор. лит. vėl, vėliai, лат. vēl «ще; проте» (V. Thomsen, 240; J. Kalima, 178; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. vihvilä, vihviläs, vihviläinen «Binse», пор. лит. viksvà (V. Thomsen, 242; J. Kalima, 178; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. villa «Wolle», ест. vill «Fliess», пор. лит. vilna, лат. vilna, villa, прус. wilna, wilnis «Rock» (V. Thomsen, 242; J. Kalima, 178; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. vinka, род. відм. vingan; vinkke, род. відм. vinkkeen «Kette, Kesselhaken», намагаються пов’язати з лит. vingis (J. Kalima, 178—9).

Фін. virpi (virpe-), virpu «Zweig, Reis, Gerte, Stange, Rebe», ест. virb, род. відм. virvi, пор. лит. vīrbas, vīrbalas, лат. virbs (V. Thomsen, 242—3; J. Kalima, 179; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. virsi, род. відм. virren (virte-) «церковний гімн, пісня з пісенника, пісня», пор. прус. wīrds «Wort», лит. vārdaş, лат. vārds «Wort; Vorname» (J. Kalima, 180; L. Hakulinen, II, 42).

Фін. virve, род. відм. virveen «стрічка, перев’язь, хвиляста стрічка (стрічка, тасьма, пов’язка)», пор. лит. vīrvė, лат. virve «Strick, Seil» (V. Thomsen, 244; J. Kalima, 180).

Фін. vuohi, род. відм. vuohen «Ziege», ест. voho, vohu, пор. лит. ožys, лат. āzis, прус. wosee «Ziege» (V. Thomsen, 205; J. Kalima, 181; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. vuonna, vuonna «ягня, ягнятко», ест. vuun намагаються пов’язати з відповідними балтійськими праформами (J. Kalima, 181—2; L. Hakulinen, II, 41).

Фін. vuota, род. відм. vuodan «здерта, необроблена шкіра великої рогатої худоби або коня», пор. лит. óda, лат. āda (V. Thomsen, 205; J. Kalima, 183; L. Hakulinen, I, 102, II, 41).

Лів. vāgal «Quappe», пор. лит. vėgėlė, лат. vēdzele (V. Thomsen, 238; J. Kalima, 183).

Ест. vähi, род. відм. vähi; vähk, род. відм. vähi «рак», пор. лит. vėžys, лат. vēzis (V. Thomsen, 241; J. Kalima, 183).

Фін. väive, väiveen; vääve, vääveen «Viehlaus», ест. väiv, род. відм. väivi, väi, род. відм. väie «маленька воша худоби, воша-соня, коров’яча воша», пор. лит. vievesà (V. Thomsen, 241; J. Kalima, 183). В. Томсен висловлював сумніви.

Фін. ätelä «Grummet», ест. hädal, род. відм. hädala, пор. лит. atòlas, лат. atāls, прус. attolis (V. Thomsen, 159—60; J. Kalima, 183—4).

9. Kalbotyros klausimai VI.

129

Фін. äes, род. в. äkeen «борона», ест. äes, род. в. äkke, äe, пор. лит. akėčios, латис. ecēšas, прус. aketes (V. Thomsen, 169; J. Kalima, 184; L. Hakulinen, II, 41).

Точно встановити достовірність тієї чи іншої балтійської позики найважче через те, що тут ми оперуємо дуже великими часовими проміжками. Крім того, балтійські та прибалтійсько-фінські мови дуже відрізняються за своєю структурою, і слово, перейшовши з однієї мови до іншої, за такий тривалий час під впливом законів нової мови настільки змінюється, що його просто неможливо впізнати. Як ми бачили, балтійське походження деяких слів у фінських мовах засвідчене лише прикладами з прусської мови. Безперечно, у прибалтійсько-фінських мовах є й такі слова, запозичені з балтійських мов, які за тисячоліття зникли і з самих балтійських мов. Балтійські запозичення в прибалтійсько-фінських мовах настільки «офінізувалися», що в повсякденному вжитку зовсім не відчувається різниці між ними та словами давнього фінно-угорського походження. На основі цих запозичень утворюються нові складні слова, змінюються їхні значення, виникають нові семантичні варіанти. Наприклад, поряд із фін. paimen «пастух» уже є також paimentaa «пасти», paimentaminen «пастухування, випасання», paimenkoira «вівчарський собака», paimenpilli «пастуша сопілка», paimenpoika «пастушок», paimentolainen «кочівник», elää paimentolaisena «кочувати»; поряд із фін. tytär «дочка» у фінському мовному середовищі вже виникло tyttö «дівчинка»; поряд із фін. käki «зозуля» виникло також käetä «намірятися, обіцяти» тощо. Більшість балтійських запозичень у прибалтійсько-фінських мовах має цілком такі самі права, як, скажімо, якесь слово alus, knyga, miestas чи будь-яке інше запозичення в литовській мові.

Цікаво зауважити, що деякі балтійські запозичення з прибалтійсько-фінських мов потрапили до російських говірок. Ось вони:

Рос. гина, игна, хигна «ремінь у запряжці з північним оленем», пор. фін. hihna «ремінець, шкіряний пояс», лит. šikšna (M. Vasmer, I, 267).²⁴

Рос. гирвас, ирвас «самець північного оленя на другому році життя», пор. фін. hirvas «лось, олень», прус. sirwis «сарна» (M. Vasmer, I, 270).

Рос. корбачч «личакове взуття, взуття з березової кори», пор. фін. kurpunen, мн. kurpuset «різновид взуття з волохатої шкіри, взуття з невичиненої шкіри», лит. kùrpė (M. Vasmer, I, 623).

Рос. лох «виснажений лосось після нересту в річках», пор. фін. lohi «лосось», лит. lašis (M. Vasmer, II, 62).

Рос. лухта «затока, морська затока; мілке, поросле травою місце в озері», пор. фін. luhta «низький луг, болотистий луг», лит. lùkštas «калюжниця болотна (caltha palustris)» (M. Vasmer, II, 72).

Рос. песка, решка «прісний корж із борошна та потовченої ялинової кори», пор. фін. rieska «свіжий, прісний; солодке молоко; прісний і щойно спечений ячмінний хліб», лит. prėskas (M. Vasmer, II, 514).

²⁴ M. Vasmer, Russisches etymologisches Wörterbuch, Bd. I—III, Heidelberg, 1953—1958.

130

Рос. pobga «нерівна, волога поверхня землі, що промерзла», pobra, pobka, пор. фін. routa «твердо промерзла земля, замерзлий гній; морозне промерзання ґрунту», лит. grúodas (М. Vasmer, II, 526).

Рос. себра «спільна праця, артіль робітників», сября, пор. фін. seura «товариство, почет», лит. sėbras (М. Vasmer, II, 599).

Згадані слова найчастіше трапляються в північно-західних російських говірках.

Запозичення з прибалтійсько-фінських мов у балтійських мовах

У своїй праці В. Томсен зазначає 180 слів, що перейшли з прибалтійсько-фінських мов до балтійських. Щоправда, до цього числа входять і ті слова, щодо фінського походження яких він сумнівається, і їх іноді включено до обох списків: запозичень у балтійських мовах і балтійських запозичень у фінській. К. А́бен нараховує в латиській мові вже близько 500 естонських і лівських запозичень. Слід зазначити, що здебільшого це слова, які трапляються в латиських говірках, передусім у тих, що безпосередньо межують з естонською та лівською мовами. Спробуємо навести лише ті слова, які широко вживаються в літературній латиській мові, а також ті, що переважно через латиську мову потрапили до литовських говірок:

. Лат. allaž «звичайно, завжди», пор. ест. alati, лів. ales (V. Thomsen, 252; EM, I, 68; K. Aben, 18).²⁵

Лат. aši, ašas, ašavas «хвощ, ситник», лит. asiūkliai, asiai, пор. ест. osja, фін. hosia (V. Thomsen, 253; EM, I, 361; K. Aben, 21). В. Томсен і Я. Ендзелінс сумніваються у фінському походженні згаданих слів балтійських мов.

Лат. buoža, b. «погано йти, псуватися», пор. лів. puoi «ґрунт, земля», ест. põhi, острівне діал. põhja (V. Thomsen, 253; EM, I, 361; K. Aben, 21). На нашу думку, фінським за походженням може бути й литовське слово buo-jis «калюжа, трясовина» (LKŽd., I, 955).²⁶

Лат. bura «вітрило», лит. būrė, пор. ест. purje, фін. purje (K. Aben, 21; E. Nieminen, KZ, 72, 129).²⁷ В. Томсен вважав, що це слово прибалтійські фіни запозичили з балтійських мов. Однак праця Е. Ніємінена свідчить, що переконливішим є перший варіант.

Лат. duole, duõla «корова без рогів», пор. ест. tohl «м'яка внутрішня частина рогів і копит» (V. Thomsen, 253; K. Aben, 24; В. Томсен стверджував, що це походження сумнівне). Якщо таке походження латиського слова правильне, то й лит. duõlas «безрогий», (LKŽd, II, 612), duõlis «безрога тварина» (LKŽd., II, 613) були б словами фінського походження.

Лат. jauda «спроможність, фізична сила», пор. лів. joud «сила, спроможність», ест. jõud, фін. joutaa «бути спроможним, мати час» (V. Thomsen, 254, EM, II, 97; K. Aben, 27).

²⁵ K. Aben, Eesti ja liivi laenud läti sõnavaras, Tartu, 1947 (rankraštis); EM = K. Mühlenbacha Latviešu valodas vārdnīca, S. I—IV, red., papild., turpin. J. Endzelīns, Rīgā, 1923—1932.

²⁶ LKŽd. = Словник литовської мови, I—V, I—II під редакцією J. Balčikonis, III—V відповідальний редактор K. Ulvydas, Вільнюс, 1941—1959.

²⁷ KZ = Журнал порівняльного мовознавства в галузі індоєвропейських мов.

131

Лат. juoma «глибина між двома береговими мілинами, глибока ділянка між мілководдями», пор. лів. juom «глибша вода між піщаними мілинами», ест. joom (V. Thomsen, 255; EM, II, 126; K. Aben, 30).

Лат. juonis «проміжок часу, потяг», пор. лів. juoń «розгін, почин, рух», ест. joon (V. Thomsen, 255; EM, II, 127, K. Aben, 30).

Лат. kadikis «ялівець», пор. лів. gadag, ест. kadakas, фін. kataja (K. Aben, 33; П. Аристэ, I, 301). Якщо таке походження латиського слова правильне, то й лит. kadagys, прус. kadegis були б словами фінського походження. V. Tomsenas (176), навпаки, стверджував, що прибалтійські фіни запозичили назву цієї рослини з балтійських мов.

Лат. kaija «буревісникова чайка», пор. лів. kajag, ест. kajakas, фін. kaija (V. Thomsen, 255—6; EM, II, 132; K. Aben, 34). Із латиської мови це фінське слово потрапило й до литовської, пор. kaja «птах родини гусеподібних; чорна казарка (Branta bernicla)» (LKŽd., V, 85). На латиському мовному ґрунті виник і варіант згаданого слова kaiva (імовірно, з *kaia < kaija, EM, II, 136), яке також потрапило до литовської мови, пор. kaiva «птах родини мартинових; сріблястий мартин (Larus argentatus)» (LKŽd., V, 84).

Лат. kaite «шкода, помилка, вада», kaitēt «шкодити», пор. лів. kait «шкодити», ест. kahju (V. Thomsen, 256; K. Aben, 34—5; обидва наводять це зі застереженнями). Якщо лат. kaitēt має фінське походження, то такого самого походження було б і лит. kaitėti (LKŽd., V, 78—9), яке найбільше поширене в Жемайтії. Поблизу Шакіни вживають також запозичене з латиської kaitē «нестача, вада».²⁸

Лат. kāzas «весілля», пор. лів. kozgond (V. Thomsen, 257; EM, II, 206; K. Aben, 40). Із латиської мови це слово потрапило й до творів С. Даукантаса — kozas.

Лат. ķeksis «гачок; милиця, ходуля», пор. лів. ķekš, фін. keksi (V. Thomsen, 258; EM, II, 361; K. Aben, 53). Через латишів це слово потрапило й до литовської мови: keksis, kėkšis «жердина із залізним гаком; ходуля» (LKŽd., V, 500, 501).

Лат. ķesele «торба, невеликий мішок», пор. ест. kessel «сітчастий мішок для перенесення риби, невеликий мішок або кошик» (V. Thomsen, 260; EM, II, 370; K. Aben, 57—8). Це слово запозичили з латиської й литовці — keselys, kėselė. У діалектах воно вживається з досить різними значеннями: «сітчастий мішечок, прикріплений до держака, для ловлі раків; бочкоподібний кошик, сплетений із пруття, для перенесення корму; складане дитяче ліжечко, зроблене з планок і тканини; рами, які кладуть на сани, щоб зробити їх ширшими, тощо» (LKŽd., V, 635, 636).

Лат. ķīla «застава, заклад», пор. лів. kī'l, ест. kihl (V. Thomsen, 261; EM, II, 388; K. Aben, 61—2).

Лат. ķilda «суперечка, сварка, чвари», пор. лів. kildo «тріска», kildo nust «стружку знімати, починати сварку» (EM, II, 380; K. Aben, 61). Через латишів

²⁸Слова, що вживаються в Шакіні та інших прикордонних із Латвією діалектах, авторові здебільшого вказала А. Йонайтите.

132

Це фінське слово, ймовірно, потрапило й до литовської мови, пор. kildā «бенкет, учта; велика біда, тяжкий стан» (LKŽd., V, 774).

Лат. ķipis, ķipa «невелика посудина для черпання», пор. ест. kipp «невелика посудина для черпання», фін. kippo (V. Thomsen, 261; K. Aben, 64; V. Tomsenas стверджує це із сумнівом). Якщо походження латиського слова визначено правильно, то й лит. ķipis, ķipė «невелика дерев’яна посудина з ручкою; дерев’яна посудина, ширша внизу, з кришкою» (LKŽd., V, 827f) — фінські слова, що потрапили до литовської через латиську.

Лат. ķiris «маленька чайка», пор. лів. ķir, ест. tiir (V. Thomsen, 261—2, EM, II, 389; K. Aben, 67). Імовірно, з цими словами пов’язане й лит. ķiras (LKŽd., V, 830).

Лат. kukainis «комаха; свійська тварина», пор. лів. kukki «жук» (V. Thomsen, 263; EM, II, 301; K. Aben, 46—7).

Лат. laiva «човен, барка; корабель», пор. лів. lōja «корабель, великий човен», фін. laiva (K. Aben, 70; G. Must, KZ, 69, 179—84). V. Tomsenas (193) і K. Būga (RRš.,²⁹ I, 309—11) вважали лит. laivas, лат. laiva балтійськими словами. На їхню думку, прибалтійські фіни запозичили ці слова з балтійських мов. Однак останнім часом і būrė, і laivas дедалі частіше вважають словами фінського походження. Щоправда, фін. laiva також не має надійної етимології. G. Must стверджує, що фін. laiva походить із германських мов, пор. рунічні написи *hlaiwa «труна», гот. hlaiw. Семантичний розвиток згаданих слів він пояснює тим, що давні германці любили ховати й спалювати померлих у кораблях.

Лат. ļaunāt «довіряти», пор. лів. loul «співати, довіряти», ест. laulma «співати» (V. Thomsen, 264; EM, II, 428; K. Aben, 70).

Лат. laungas «полуденний час, обід, полуденна їжа», пор. лів. lōnag «південний схід», ест. lõuna «полудень, південь, південний схід» (V. Thomsen, 265; EM, II, 429; K. Aben, 72—3). Імовірно, через латиську це слово потрапило й до литовської — laūngas «полуденок, полуденна їжа». Слово вживається переважно в прикордонних районах Латвії та в жемайтських говірках. До литовської з латиської походять і зрідка вживані форми laūngis, laūnadžis «південно-східний вітер», пор. лат. launadzis «південний вітер» (EM, II, 429).

Лат. ļipa, ļipe «короткий тонкий хвостик; підсака; козирок шапки», пор. ест. lipp «прапор, вимпел, довга стрічка», фін. lippu (V. Thomsen, 266; EM, II, 540—1; K. Aben, 84). Слово lipà «короткий хвостик, вузька смуга землі» трапляється також у деяких литовських говірках на латвійському кордоні (Векшняй, Шакіна, Даунорава, Жагаре), куди воно, безперечно, потрапило з латиської.

Лат. luga «п’єса, час, драма», пор. ест. lugu «історія, оповідь, пісня, музичний твір» (V. Thomsen, 266; EM, II, 510; K. Aben, 82—3).

Лат. luoma, luoms «улов; шар; ряд; щогла», пор. лів. luoma «витяг снасті під час риболовлі, улов», ест. loom «лов риби, оточення; раз» (V. Thomsen, 267—8; EM, II, 526; K. Aben, 81—2). V. Tomsenas безпідставно відніс до цієї групи й лит. lūomas «вік, стан, відношення», що має зовсім іншу етимологію.

29 K. Būga, Rinktiniai raštai, t. I, Vilnius, 1958.

133

Лат. māja «селянська челядь; будинок; батьківщина», пор. лів. mōi «житло», ест. maja «будинок», фін. maja «заїзд, житло» (K. Aben, 87–8). V. Tomsenas (198) стверджував, що прибалтійські фіни запозичили ці слова з балтійських мов, але це видається доволі малоймовірним (пор. там само EM, II, 578).

Лат. maksa «платіж, сплата», maksāt «платити», пор. лів. maks «плата», ест. maks, фін. maksu (V. Thomsen, 269; EM, II, 555; K. Aben, 86). З латиської запозичені також слова makšoti, makšėti «платити», що трапляються в деяких литовських діалектах.

Лат. muiža «маєток аристократа, тепер також міщанина», пор. лів. moiz, ест. mõiz, фін. moisio (V. Thomsen, 270; EM, II, 662; K. Aben, 90–1). На думку J. Endzelynas, джерелом латиського слова могло бути також рос. мыза «маєток». Однак і рос. мыза запозичене з прибалтійсько-фінських мов (M. Vasmer, II, 183). З латиської запозичено також лит. muižė «маєток», яке трапляється в деяких литовських діалектах, поширених ближче до Латвії.

Лат. nūja «дубець, палиця», пор. лів. nuj «палиця, кий», ест. nui, фін. nuija (V. Thomsen, 271; EM, II, 754; K. Aben, 98–9). Через латиську це фінське слово потрапило також до деяких литовських діалектів Прибалтійського краю — nūja «довбня, палиця».

Лат. nuka, nuka, nuks, nuks «великий шматок хліба клиноподібної форми», пор. лів. nukā «товстий шматок хліба», ест. nukk (V. Thomsen, 271; EM, II, 753; K. Aben, 98). Це слово запозичили з латиської також деякі литовські діалекти Прибалтійського краю — niūka «товста скибка хліба» (Шакіна, Жагаре).

Лат. paijāt «гладити, пестити», пор. лів. paij «гладити», ест. paiuma (V. Thomsen, 272; EM, III, 34; K. Aben, 101).

Лат. pērtikis «мавпа, мартишка», пор. ест. pärdik «дивак, дурень, блазень, мавпа» (EM, III, 210; K. Aben, 108–9).

Лат. pestīl «відв’язати, розв’язати; звільнити», пор. лів. päst «відв’язати, визволити, звільнити», фін. päästää (V. Thomsen, 272–3; EM, III, 203; K. Aben, 108).

Лат. pīlādzis «горобина, горобина звичайна (sorbus aucuparia)», пор. лів. pīlag, ест. pihlakas, фін. pihlaja (V. Thomsen, 273; EM, III, 231; K. Aben, 110–1).

Лат. puika «хлопець, юнак», пор. ест. poeg, лів. puoga, фін. poika (V. Thomsen, 273–4; EM, III, 403; K. Aben, 114). Через латиську це фінське слово потрапило також до деяких литовських діалектів — pūika (Шакіна, Даугелішкіс, Дукштас, Даунорава).

Лат. puisis «хлопець, юнак, неодружений чоловік; наймит (неодружений або одружений), дружина якого не взяла на себе жодних повинностей», пор. лів. pois «хлопець, парубок; наймит» (V. Thomsen, 273; EM, III, 403; K. Aben, 114–5). Через латиську це слово потрапило також до деяких литовських діалектів — pūišis «наймит» (Шакіна).

Лат. puķe «квітка», пор. лів. putk (V. Thomsen, 274; EM, III, 406; K. Aben, 115; V. Tomsenas висловлював це припущення з сумнівом). Через латиську це слово потрапило до литовських діалектів Прибалтійського краю — pūkė (Шакіна, Жагаре).

Лат. pulka, pūlkis «кілочок, затичка, дерев’яний цвях, шплінт дишла», пор. лів. pūlkka, ест. pulk (V. Thomsen, 274; EM, III, 409; K. Aben,

134

115—6). У литовських говірках Пабалтійського краю вживається слово pūlkis «предмет, яким щось затуляють» (Шакіна). Це, безперечно, фінське слово, запозичене через латишів.

Лат. rija «зерносушарка», пор. лив. rī, ест. riha, rehi, фін. riihi (V. Thomsen, 276; EM, III, 523; K. Aben, 124). У тому самому значенні слово (rija) досить широко вживається також у жемайтських та інших литовських говірках Пабалтійського краю.

Лат. sams, лит. šāmas намагаються виводити з фін. sampi «осетер», мар. šamba «минь» (V. N. Toporov, O. N. Trubačiov, 247).

Лат. seķis «рябий кінь», пор. лив. sek «рябий кінь» (EM, III, 815; K. Aben, 136). Імовірно, з латиської запозичено й лит. šėkis «рябий кінь» (Шакіна, Жагаре, Даунорава).

Лат. selga «високе місце в морі, низько розташоване, вологе й родюче місце», пор. лив. sälga «спина; відкрите море», ест. mere selg «високе місце в морі» (V. Thomsen, 278—9; EM, III, 816; K. Aben, 131, 137).

Лат. sēne «гриб», пор. лив. sēn, ест. seen (V. Thomsen, 279; EM, III, 827; K. Aben, 137).

Лат. suga «рід, порода, вид, сім’я», пор. лив. sug, ест. sugu, фін. suku (V. Thomsen, 279; EM, III, 1115; K. Aben, 141).

Лат. sulainis «слуга, служитель», пор. лив. sulli, ест. sulane, фін. sulha «наречений» (V. Thomsen, 280; EM, III, 1119; K. Aben, 142).

Лат. šķirsts «ящик, скриня, труна», пор. ест. kirst, лив. kirst, фін. kirstu (V. Thomsen, 280; EM, IV, 45; K. Aben, 143).

Лат. tērauds «сталь», пор. лив. tērōda (V. Thomsen, 281—2; EM, IV, 172; K. Aben, 148—9).

Лат. tullis «кочет, втулка кочета», пор. лив. tol’ (EM, IV, 259; K. Aben, 154—5). У подібному значенні це слово трапляється в литовських говірках Пабалтійського краю — tūlis «обух сокири; ніжка коси, косовище» (Жагаре).

Лат. vagaris «головний наглядач за роботою в маєтку», пор. лив. vagar (V. Thomsen, 283—4; EM, IV, 432; K. Aben, 164). Через латишів запозичено також литовськими говірками Пабалтійського краю vàgorius «наглядач» (Шакіна).

Лат. vai «питальна частка зі значенням лат. -ne та рос. ли, чи, можливо, також», пор. лив. voi (V. Thomsen, 287—8; EM, IV, 433; K. Aben, 165).

Лат. vajaga ir «потрібно», пор. лив. vajāg «потреба; потрібно» (V. Thomsen, 284; EM, IV, 445; K. Aben, 162—3).

Лат. veseris «ковальський молот», пор. ест. vasar (V. Thomsen, 286; EM, IV, 544; K. Aben, 170).

Лат. zaimuot «лихословити, лаяти, зневажати», пор. лив. soim «сварити, ганьбити, лихословити» (V. Thomsen, 277; EM, IV, 681; K. Aben, 175). Імовірно, до того самого походження належать і лит. žāimoti «плутати, заплутувати», žāimotis «кривлятися, жартувати, гримасувати, поводитися несерйозно».

Вільнюс

135

ВІДНОШЕННЯ БАЛТІЙСЬКИХ І ПРИБАЛТІЙСЬКО-ФІНСЬКИХ МОВ

А. САБАЛЯУСКАС

Резюме

У статті подано огляд дослідження відношень балтійських і прибалтійсько-фінських мов.

Передусім указано на різні подібності граматичної будови: 1) локативи зі значенням напрямку (фін. maa — maahan: лит. laukas — laukan); 2) фін. суфікси -ра, -pä: лит. be, bei, давньопрус. bhe; 3) узгодження атрибутивних прикметників з іменниками (ест. uus maja, uuele majale, uued majad); 4) складні форми минулого часу (ест. olen lugenud, olin lugenud); 5) наказовий спосіб на -к; 6) деякі дієприкметникові конструкції; 7) тенденція до скупчення численних суфіксів в одному слові; 8) використання орудного відмінка як іменної частини присудка; 9) уживання родового відмінка замість знахідного після заперечення; 10) деякі особливості граматичної будови латиської мови пояснюються впливом лівської мови (перенесення наголосу на перший склад, у деяких латиських говорах — формування інтонаційної системи, уживання форм чоловічого роду замість жіночого, узагальнення форми дієслова третьої особи для всіх осіб однини й множини); 11) до лівської мови проникли деякі префікси та суфікси латиської мови; 12) латиські префікси іноді виявляються також в естонських говорах.

Більшу частину статті займає словник балтійських запозичень у прибалтійсько-фінських мовах. Під час укладання словника використано переважно праці В. Томсена, Я. Калими, Ю. Х. Тойвонена, Л. Хакулінена.

Словник прибалтійсько-фінських запозичень у балтійських мовах укладено насамперед на основі праць В. Томсена і К. Абена. У цій частині статті автор указує на низку прибалтійсько-фінських запозичень, які через латиську мову проникли в говори литовської мови (buojis, duõlas, kaija, kãiva, kaitė, kozas, kēksis, kēkšis, keselỹs, kėselė, kildà, kipė, kipis, kìras, laũnagas, laũnagis, laũnadzis, lipà, maksėti, maksóti, muižė, nùja, niùka, pùika, puišis, pùkė, pùikis, rijà, šėkis, tūlis, vãgorius, žaimoti, žaimotis).