БІРУТЕ ТРІШКАЙТЕ

Інститут литовської мови

ORCID id: orcid.org/0000-0003-2286-4080

Напрями наукових досліджень: писемність Прусської Литви XVI–XVIII ст., історія двомовної литовської лексикографії та писемної литовської мови.

DOI: doi.org/10.35321/all85-05

ПЕРЕКЛАДЕНІ ПЕТРОМ ГОТЛИБОМ МІЛКАУСОМ ГІМНИ В ОФІЦІЙНОМУ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОМУ ПІСЕННИКУ ПРУССЬКОЇ ЛИТВИ: КІЛЬКІСНИЙ АСПЕКТ

The Hymns Translated by Peter Gottlieb Mielcke in the Official Hymn Book for Prussian Lithuania’s Evangelical Lutherans: Quantitative Aspect

АНОТАЦІЯ

У статті кількісно аналізується внесок Петра Готлиба Мілкауса (Peter Gottlieb Mielcke, 1695–1753) до репертуару гімнів пісенника Йоганна Берента (Johann Behrendt, 1667–1737) Iß naujo perweißdėtos ir pagérintos Giesmû=Knygos (Кенігсберг, 1732, ^²1735 та ін.), а також розглядається рецепція перекладених Мілкаусом гімнів у пізніших редакціях і виданнях офіційного євангелічно-лютеранського пісенника Прусської Литви. Аналіз репертуару пісенників XVIII–XX ст. виявив, що найбільше гімнами Мілкауса було доповнено перше видання збірки гімнів Берента, а в деяких пізніших виданнях один перекладений Мілкаусом гімн було приписано Адамові Фрідріху Шиммельфеніґу (Adam Friedrich Schimmelfennig, 1699–1763).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовська писемність XVIII століття, Петро Готлиб Мілкус (Peter Gottlieb Mielcke), офіційний євангелічний

98

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Перекладені Петром Ґотлібом Мільке піснеспіви в офіційному євангелічно-лютеранському співаники Прусської Литви: кількісний аспект лютеранський співаник, співаник Йоганна Берента Iß naujo pérweizdėtos ir pagerintos Giesmũ=Knygos (1732).

А Н О Т А Ц І Я

У статті з кількісного погляду аналізується внесок Петра Ґотліба Мільке (1695–1753) до репертуару піснеспівів у співанику Йоганна Берента (1667–1737) Iß naujo pérweizdėtos ir pagerintos Giefmũ=Knygos (Кеніґсберг, 1732, 1735 тощо). Також розглянуто включення піснеспівів, перекладених Мільке, до пізніших видань і версій Офіційного співаника для євангелічних лютеран Прусської Литви. Аналіз репертуарів піснеспівів, що входять до співаників XVIII–^20th століть, показує, що найбільший внесок Мільке зробив до першого видання співаника Берента. Крім того, в окремих наступних виданнях співаника один піснеспів, перекладений Мільке, помилково приписували Адамові Фрідріху Шимельпфенніґу (1699–1763).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовські писемні пам’ятки XVIII століття, Петра Ґотліба Мільке, Офіційний співаник для євангелічних лютеран Прусської Литви, співаник Йоганна Берента Iß naujo pérweizdėtos ir pagerintos Giefmũ=Knygos (1732).

Вихованець Кеніґсберзького університету, перший відомий доцент тамтешнього семінару литовської мови, євангелічно-лютеранський пастор Юрбарка (нім. Georgenburg) і Мелькеміса Петро Ґотліб Мільке (Peter Gottlieb Mielcke, 1695–1753), батько видатного кантора Пількалніса Християна Ґотліба Мільке (Christian Gottlieb Mielcke, 1733–1807), був одним із найактивніших плекальників литовської писемності першої половини XVIII століття. Його заслуги найбільше пов’язані з колективним проєктом видання литовських релігійних книг, очолюваним головним придворним проповідником і професором теології Йоганном Якобом Квандтом (Johann Jacob Quandt, 1686–1772): Мільке відомий як один із перекладачів першої друкованої литовської Біблії (1735) і коректор усього перекладу, один із укладачів нового офіційного співаника (1732) та перекладач піснеспівів, коректор Нового Завіту (1727); він також переклав щонайменше п’ять указів прусської влади, а нещодавно встановлено, що його перу належить чимало доповнень у рукописному словнику Clavis Germanico-Lithuana (рубіж XVII–XVIII століть) (Triškaitė 2013: 39–86). У цій статті увагу зосереджено на одному з напрямів лінгвістичної діяльності Мільке — перекладі піснеспівів.

В історіографії литовської писемності кількість перекладених і опублікованих Мільке піснеспівів подається по-різному. Так, Ґотфрід Остермайєр (Gottfried Ostermeyer, 1716–1800) у праці Erfte Littauifche Liedergefchichte, а згодом Миколас Біржішка

Straipsniai / Articles

99

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

у книзі mūsų kultūros ir literatūros istorijos «З історії нашої культури й літератури» згадували 18 (Ostermeyer 1793: 253; Ostermejeris 1996: 418; Biržiška 1931: 243), Ансас Бруожис у дослідженні Mažosios Lietuvos buvusieji rašytojai ir žymesnieji lietuvių kalbos mylėtojai — близько 18 ([Bruožis] 1920: 43), Вацловас Біржішка в Aleksandryne (1963) — 17 або 16 (BržA II 52–53), а у виданій у Бостоні Lietuvių enciklopedijoje (1959), а також у Mažosios Lietuvos enciklopedijoje (2006) і Mažosios Lietuvos enciklopedijos žinyne (2015) зазначено лише 16 (LE XVIII 473; MLE III 117; MLEŽ 472). Крім того, слідом за Остермайєром зазвичай беззастережно дотримуються думки, що найбільше піснеспівів до співаника, укладеного Йоганном Берентом (Johann Behrendt, 1667–1737), подав Адам Фрідріх Шимельпфенніґ (Adam Friedrich Schimmelpfennig, 1699–1763) (пор. «Schimmelpfennig hat zu dem Behrendtſchen Gefangbuch das meiſte geliefert», Ostermeyer 1793: 130; Ostermejeris 1996: 364).

Мета цієї статті — оцінити кількісний внесок Петра Ґотліба Мільке до репертуару співаника Йоганна Берента, розкривши його співвідношення з внеском інших перекладачів, а також встановити рецепцію перекладених Мільке піснеспівів у пізніших виданнях і редакціях офіційного євангелічно-лютеранського співаника Прусської Литви. Для аналізу застосовано історико-порівняльний і аналітико-описовий методи.

1. ПІСНЕСПІВИ ПЕТРА ҐОТЛІБА МІЛЬКЕ У ВИДАННІ СПІВАНИКА 1732 РОКУ

Уперше перекладені юрбаркським пастором Петром Ґотлібом Мільке піснеспіви були надруковані в першому виданні нового офіційного євангелічно-лютеранського співаника Прусської Литви Insterburg), укладеного головним пастором Ісрутіса Йоганном Берентом, Iß naujo perweiždėtos ir pagerintos Giefmų=Knygos. Воно вийшло 1732 року в Кеніґсберзі, у друкарні Йоганна Фрідріха Ройснера (?–1742) (далі — G1732). Новий співаник почали укладати в межах реалізації програми видання литовських релігійних книг Йоганна Якоба Квандта.

За словами Остермайєра, під час укладання нового співаника Берент мав у Мільке ревного помічника: «Peter Gottlieb Mielcke [...] [w]ar [...] beym damaligen Gefangbuch [...] Behrendts vornehmster Gehülfe» (Ostermeyer 1793: 253; Ostermejeris 1996: 418). Умови для співпраці цих двох пасторів не лише над співаником, а й над литовською Біблією були сприятливими, адже від весни 1726 року до кінця 1735 року Мільке служив у Юрбарку, розташованому неподалік центру церковного округу Ісрутіса, де пастором був Берент.

Сам Мільке згадував про свій внесок до нового співаника у проханні від 23 квітня 1731 року, адресованому прусському урядові в Кеніґсберзі. Він стверджував, що виправив і переписав співаник та переклав багато нових піснеспівів: «habe ich das Littauſche Gefang=Buch verbefſert, abgeſchrieben, und viele neue Lieder überſetzet»

100

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Перекладені Петром Ґотлібом Мілкусом гімни в офіційному євангелічно-лютеранському гімнарії Прусської Литви: кількісний аспект

(Mielcke 1731–04–23: 21r; факсиміле, транскрипцію та переклад див. Triškaitė, Sidabraitė 2019: 98–99, 105). Кількості своїх перекладених і поданих гімнів він не зазначив, однак про це свідчить збережений до наших днів і наразі єдиний відомий примірник першого видання, що зберігається в Державній бібліотеці прусської культурної спадщини в Берліні (нім. Staatsbibliothek zu Berlin – Preußischer Kulturbesitz; SBB PK: En 9820) (LBP 18, Nr. 135), оскільки перекладачі зазначені біля гімнів криптонімами.

Щоб оцінити кількісний внесок Мілкуса до нового гімнарію, слід зважити на те, що Берент спирався на гімнарій Naujos pagėrintos Giefmjų=Knygos (1705, далі – G1705), укладений на початку XVIII ст. пастором Будвечяєм Фридрихом Зигмундом Шустером (Friedrich Sigmund Schuster, 1671–1750), — третє видання гімнарію Даніеля Кляйна (1609–1666) Naujos Giefmjų Knygos (1666), з якого було запозичено три чверті гімнів (LB I 45; Michelini 2009: 97). Отже, внесок Мілкуса слід оцінювати на двох рівнях, точніше кажучи, важливо визначити його внесок до нового репертуару гімнарію та загалом до всього репертуару, що охоплює як нові, так і старі гімни.

У виданні 1732 року та пізніше перекладені Мілкусом гімни позначалися криптонімом «P. G. M. P. G.», тобто P[eter] G[ottlieb] M[ielcke,] P[astor] G[eorgenburgensis] (Петрас Ґотлібас Мілкус, пастор Юрбаркаса). Назви гімнів Мілкуса, надрукованих у першому виданні нового гімнарію, подано в таблиці 1 (їх перелічено в алфавітному порядку за першим словом гімну). Із них 6 було опубліковано в основній частині гімнарію, а 13 — у додатку «Appendix arba Kittos naujos Giefmes ßwėžey pridėtos»¹ (див. таблицю 3).

ТАБЛИЦЯ 1. Перекладені Петром Ґотлібом Мілкусом гімни, опубліковані в G1732, та їхні німецькі оригінали

Назви литовських перекладів Мілкуса, опублікованих у G1732 (кількість строф)

Назви німецьких оригіналів, подані в G1732 (кількість строф)

Автори німецьких оригіналів

IĖy Pon’s Diew’s mus nę́gelbėtu (3 str.) ← Wăr GOtt nicht mit uns diefe Ȝeit (3 str.) Martin Luther (1483–1546)

IĘsau Kristau, kurs tu gawaï (3 str.) ← Der Du HErr IEsu Ruh und Raft (3 str.) Georg Werner (1589–1643)

^¹ Очевидно, прагнення опублікувати якомога більше нових гімнів зумовило структуру гімнарію Берента 1732 року: його видано не як цілісний твір, а укладено з основної частини (G1732 1–358, Nr. 1–301) і додатка (G1732 359–408, Nr. 302–335). Мабуть, після передання до друку основної частини гімнарію інші нові гімни ще готувалися до друку, тому їх згодом надрукували в додатку.

Straipsniai / Articles

101

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

Ісусе Христе, до тебе взиваю (13 ст.)

←

Господи Ісусе Христе, я взиваю до тебе (13 ст.)

анонім

Ісусе, ти — небесна радість (8 ст.)

←

Ісусе, життя мого життя (8 ст.)

Ернст Крістоф Гомбург (1607–1681)

Коли гріх хоче мене мучити (8 ст.)

←

Коли мій гріх мене гнітить (8 ст.)

Юстус Гезеніус (1601–1673)

Хваліть Бога на небі, християни (8 ст.)

←

Хваліть Бога, усі християни (8 ст.)

Ніколаус Герман (~1500–1561)

Будь милостивий до нас, Боже (3 ст.)

←

Нехай Бог буде милостивий до нас (3 ст.)

Мартін Лютер

Любі християни, радіймо (10 ст.)

←

Тепер радійте, любі християни (10 строф)

Мартін Лютер

Любі християни, радійте (5 строф)

←

Радійте, бідні християни (5 строф)

Валентин Тіло (1607–1662)

Милий Ісусе, зішли мені Свою милість (9 строф)

←

Дозволь мені тепер відчути, Ісусе, Твоє милосердя (9 строф)

Гайнріх Буссеній (~1626–1665)

Прославлений будь, Боже, і благословенний (3 строфи)

←

Нехай Бог буде прославлений і благословенний (3 строфи)

Мартін Лютер

Доручай свої дороги милому Богові (12 строф)

←

Доручи свої дороги (12 строф)

Пауль Гергардт (1607–1676)

Перед своїм милим Богом (9 строф)

←

Я це заслужив — чого ж я ще хочу (9 строф)

Пауль Герхардт

Радійте, ви, вірні (6 строф)

←

Nun jauchtzet all ihr Frommen (6 str.)

Міхаель Ширмер (1606–1673)

З подякою радісно прославляйте (9 строф)

←

Nun dancket all’ und bringet Ehr (9 str.)

Пауль Герхардт

Щиро прийміть те, що кожен своє серце (4 строфи)

←

Mit Ernſt o Menſchen Kinder (4 str.)

Валентин Тіло

Святий Дух, відвідай нас (7 строф)

←

O Heil’ger Geift kehr bey uns ein (8 str.)

Міхаель Ширмер

Ти, милий Ісусе, душе моя (12 строф)

←

IEſu/ der du meine Seele (12 str.)

Йоганн Ріст (1607–1667)

Всевишній вічний Отче, змилуйся над нами (3 строфи)

←

О всемогутній вічний Отче / змилуйся над нами (3 строфи)

Johann Horn (~1490–1547)

Як видно, авторами німецьких гімнів, перекладених Milkaus, були найвидатніші творці XVI та XVII ст. Він переклав чотири гімни Martin Luther (1483–1546) і три

102

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Перекладені Petro Gotlybo Milkaus гімни в офіційному євангелічно-лютеранському збірнику гімнів Прусської Lietuvos: кількісний аспект

гімни Paul Gerhardt (1607–1676), по два гімни Michael Schirmer (1606–1673) і Valentin Thilo (1607–1662), а також по одному гімну Johann Horn (~1490–1547)^², Nicolaus Herman (~1500–1561), Georg Werner (1589–1643), Heinrich Bussenius (~1626–1665), Justus Gesenius (1601–1673), Johannes Rist (1607–1667), Ernst Christoph Homburg (1607–1681), а також один анонімний^³ (див. таблицю 1). Встановлено, що 15 німецьких гімнів Milkus переклав литовською мовою вперше, а 4 його переклади є новими варіантами вже попередніх перекладів (Michelini 2010: 133–161, а також 225–226).

Інші криптоніми, наведені у виданні 1732 року, свідчать, що, крім Milkaus, до збірника гімнів Berento з новими перекладами гімнів долучилися ще кілька священників Прусської Lietuvos. Гімни, позначені криптонімами «J. B. Arch. Inft.», «I. B. Arch. I.» та «J. B. A. J.», переклав сам Berentas, «A. F. S. P. P.» — священник Papelkių Adomas Frydrichas Šimelpenigis, «P. R. P. W.» — священник Valtarkiëmio Pilypas Ruigys (Philipp Ruhig, 1675–1749), «C. St. P. S.» — священник Želvos Kristijonas Štimeris (Christian Stimer, Stimehr, 1676–1750), «A. L. P. M.» — священник Klaipėdos Abraomas Dovydas Liuneburgas (Abraham David Lüneburg, 1670–1743), «J. J. S. Pašt. Ruff.» — священник Rusnės Jonas Jokūbas Šperberis (Johann Jacob Sperber, 1679–1741). Berentas доповнив свій збірник гімнів також кількома гімнами з гімнодичної спадщини трьох уже на той час померлих перекладачів: священника Katyčių Jonas Andrius Cezaris (Johannes Andreas Caesar, ~1650–1710), священника Pilupėnų Kristupas Polis (Christoph Poll,?–1693) і священника Narkyčių Frydrichas Kristupas Rabė (Friedrich Christoph Rabe, 1669–1720) (перед перекладеними ними гімнами відповідно було зазначено «J. A. Cæf. P. C.», «J. Andr. Cæfar. Paft. Coadjut.», «Chriftoph. Poll. P. Pillupp.», «Chriftoph. Pollii. Paft. Pillup.», «C. Poll. P. P.»; «F. C. R. P. N.») (пор. LB I 46).

Berentas у збірнику гімнів 1732 року опублікував 335 давніх і нових гімнів (G1732 1–408, Nr. 1–335; Quandt 1735–12–01: [VI]). Згідно з дослідженнями Guido Michelini, перше видання збірника гімнів Berento, порівняно з його джерелом — збірником гімнів Schusterio, було доповнене 81 гімном, із яких 75 гімнів були перекладені

^² Авторство німецького оригіналу гімну Milkaus «Wilffálys ämžináffis Tėwe, fufimilk ant murû» — «O allmächtiger ewiger Vater / erbarm dich unfer» — приписано Hornui на підставі даних, наведених Philippo Wackernagelio (див. Wackernagel 1870: 356, Nr. 427; також див. Michelini 2010: 226).

^³ Автором німецького оригіналу гімну Milkaus «Įežau Kriftau, tawęſp’ Baukiu» — «HErr IEſu Chriſt ich ſchrey zu dir» — у пізніших збірниках гімнів (напр., 1877, 1936 рр.) зазначено «Janssen». Можливо, мається на увазі перекладач гімнів Petrus Janssen (1698–1770) (докладніше про нього див. Koch 1973: 34–35).

Straipsniai / Articles

103

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

десяти священиків Прусської Литви, а 6 є анонімними^⁴. Із криптонімів, поданих у виданні 1732 р., видно, що Берент опублікував 18 перекладів, Шімельпеніґіс — 15, Руїґіс — 9, Штімеріс — 4, а Люнебурґас і Шперберіс — по одному. Крім того, Берент уключив до свого гімнівника 8 нових гімнів уже померлих священиків: Цезаріо і Поліо — по 3^⁵, а Рабе — 2. Усіх цих перекладачів за кількістю гімнів випереджає Milkaus — його перекладів опубліковано 19 (див. таблицю 1), тобто на один гімн більше, ніж Берентових. Отже, якщо оцінювати новий репертуар гімнів кількісно, інакше кажучи, зважаючи на кількість нових гімнів, слід констатувати, що 1732 р. з тогочасних перекладачів найбільше було опубліковано перекладів Milkaus: у першому виданні його переклади становлять 23,45%, або майже чверть, нового репертуару гімнів і 5,67% усіх гімнів, опублікованих у цьому виданні (щоправда, згодом офіційний гімнівник постійно доповнювався новими гімнами інших перекладачів, тому внесок Milkaus зменшувався, див. далі — розд. 2). Повертаючись до твердження Ostermejeris, що найбільше гімнів для гімнівника Берента подав Шімелпеніґіс (Ostermejer 1793: 130; Ostermejeris 1996: 364), мусимо констатувати, що у виданні 1732 р. за кількістю опублікованих гімнів він був лише третім.

2. ГІМНИ PETRO GOTLYBO MILKAUS У ВИДАННІ ГІМНІВНИКА 1735 Р.

Новий гімнівник Берента видавали кожні кілька років. До смерті Milkaus 9 червня 1753 р. він вийшов ще п’ять разів: друге видання надруковано 1735 р., третє — 1738, четверте — 1740, п’яте — 1745, шосте — 1748 р. (LB I 45–47, Nr. 135–140)^⁶.

⁴ Така кількість гімнів (75 + 6 = 81) утворюється внаслідок підсумовування опублікованих у монографії Michelini Jono Berento Iš naujo perweizdėtos ir pagėrintos Giesmių Knygos. Mörlino traktato pritaikymas poezijoje нових текстів G1732 (Michelini 2010: 67–209; plg. Michelini 2009: 104).

⁵ Один із цих трьох гімнів Jono Andriaus Cezario — «Kam tu Žmogau wargingas» — уперше опубліковано в гімнівнику Jono Rikovįjaus (Johann Richovius, 1652–1703) (див. «Kám režáili žiwatą», G1685 522–524), згодом передруковано у Frydricho Zigmanto Šusterio (див. G1705 407–408), а 1732 р. він з’явився суттєво відредагованим, тому вважається новим перекладом (Michelini 2010: 185–186). Ще один гімн — «Diewe miel’s Štav Taw Paklàną» — було передруковано з гімнівників Шустера та Риковія (див. G1685 367–368; G1705 566–568), отже, 1732 р. загалом опубліковано 4 перекладені Цезаріо гімни.

⁶ Додамо, що ще пізніші видання, хоча й виросли з гімнівника Берента та зберегли наскрізну нумерацію (наприклад, видання 1750 р. вважається сьомим, а 1753 р. — восьмим), були підготовлені Adomo Frydricho Šimelpenigio і називаються гімнівником Шімелпеніґіса (див. LB I 386, Nr. 1097–1098 та ін.; докладніше про укладений Шімелпеніґісом офіційний литовський гімнівник класичної моделі див. Michelini 2009: 132–153).

104

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Перекладені Petro Gotlybo Milkaus гімни в офіційному євангельсько-лютеранському гімнівнику Прусської Литви: кількісний аспект

Литовським бібліографам і дослідникам литовської писемності не був відомий жоден примірник другого (1735) видання, що зберігся до наших днів (Biržiška 1924: sk. 54, Nr. 153; LB I 45, Nr. 136). Вважалося, що це видання не збереглося (Michelini 2010: 49; Michelini 2013: 84). Нещодавно один примірник другого видання знайдено в Празі, у Національній бібліотеці Чеської Республіки (чеськ. Národní knihovna České republiky; NK ČR: 33 K 139; про гімнівник 1735 р. як джерело та як твір див. Triškaitė 2020: 33–82).

Хоча друге видання з’явилося лише через три роки після першого друку, порівняльний аналіз обох видань виявив важливі кількісні та якісні зміни. Друге видання гімнівника, що вийшло 1735 р., не лише доповнили новими гімнами, а й перебудували його структуру та відредагували мову гімнів. Порівняно з першим виданням друге було доповнене 26 новими гімнами, а від одного попереднього відмовилися. Інакше кажучи, кількість гімнів у гімнівнику зросла з 335 до 360 (пор. G1732 1–408, Nr. 1–335 і G1735 1–432, Nr. 1–360). Цим гімном, який більше не потрапив до видання 1735 р., був переклад Milkaus «Mieli Krikščionis džiaukimės» популярного гімну Martin Luther «Nun freut euch lieben Christen». У 1732 р. було опубліковано аж два його переклади — не лише Milkaus, а й Берентовий «Iu mes mielėji Krikščionis linksmay», а від 1735 р. у гімнівнику залишився тільки другий (пор. G1732 171–172, Nr. 161; 389–390, Nr. 323 і G1735 196–197, Nr. 182; також див. G1832 225–226, Nr. 208 та ін.). Важливою новацією було й те, що всі гімни, опубліковані в додатку до видання 1732 р. «Appendix arba Kittos naujos Giesmės ßwėžey pridėtos» (G1732 359–408, Nr. 302–335), зокрема й гімни Milkaus, у 1735 р. перенесли до основної частини гімнівника, до відповідної тематичної групи гімнів, а також уклали новий додаток «Kittos naujos Giesmės ßwėžey pridėtos» (G1735 398–432, Nr. 335–360). У ньому розмістили всі 26 нових гімнів, перекладачів яких було лише двоє: Fabijonas Ulrichas Glazeris (Fabian Ulrich Glaser, 1688–1747), який уперше опублікував тут 18 гімнів, і Adomas Frydrichas Šimelpenigis, що подав 8 нових перекладів (докладніше про нововведення другого видання гімнівника Берента див. Triškaitė 2020: 55–67). Нових перекладів Milkaus не з’явилося ні в основній частині гімнівника, ні в новоукладеному додатку. Саме за кількістю опублікованих 1735 р. гімнів Milkaus випередив Šimelpenigis: у другому виданні опубліковано 18 перекладів Milkaus, а Šimelpenigio — 23 (крім згаданих 8 нових гімнів, уміщених у додатку, в основній частині гімнівника було повторно надруковано 15 його гімнів із першого видання). Отже, Ostermejeris, стверджуючи, що найбільше гімнів для гімнівника Берента подав Šimelpenigis (Ostermeyer 1793: 130; Ostermejeris 1996: 364), мав рацію лише частково, адже Šimelpenigis здобув перевагу завдяки дедалі більшій кількості перекладів від 1735 р. Опубліковані в другому виданні гімни Milkaus становили 16,98% нового репертуару гімнів і 5% усього репертуару гімнівника.

Straipsniai / Articles

105

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

Імовірно, стільки ж пісень Мілкауса було опубліковано у третьому (1738) і четвертому (1740) виданнях, жодного примірника яких досі не знайдено, а також у п’ятому (1745), відомий лише один примірник якого зберігається в бібліотеці Російської академії наук у Санкт-Петербурзі (ЛБ 1044) (LB I 46–47, Nr. 139), і шостому, відомі два примірники якого: один зберігається в Державній бібліотеці Прусської культурної спадщини в Берліні (SBB PK: En 9822) (LBP 18, Nr. 140), інший, дефектний, — у бібліотеці Вільнюського університету (VUB: LR 810/1) (LB I 47, Nr. 140). Це припущення підтверджує аналіз рецепції пісень Мілкауса в пізніших співаниках (див. далі — розд. 3). Змінювалися лише пропорції порівняно з внеском інших перекладачів, оскільки репертуар нових видань постійно розширювався: наприклад, четверте видання містило 400 пісень (Ostermeyer 1793: 111; Ostermejeris 1996: 356), п’яте — 409, сьоме — 417 (G1748; див. також Quandt 1748–03–01: [VII]).

3. РЕЦЕПЦІЯ ПІСЕНЬ ПЕТРО ҐОТЛИ́БО МІЛКАУСА В ПІЗНІШИХ ВИДАННЯХ ОФІЦІЙНОГО СПІВАНИКА

Перекладені Мілкаусом пісні передруковувалися і в пізніших редакціях та виданнях офіційного співаника. 1750 року вийшло підготовлене Адамом Фридрихом Шимелпенґіґом видання офіційного співаника з доданою другою частиною, започаткувавши традицію пісенних збірників класичної моделі (детальніше див. Michelini 2009: 132–153). Від 1750 до 1776 року вийшли сьоме–тринадцяте видання офіційного співаника, а 1791 року, ймовірно, повторно з’явилося восьме (див. LB I 386–388, Nr. 1097–1104; LBP 68, Nr. 1097, 1102). У першій половині XIX ст. редакція співаника, підготовлена Карлом Ґоттардом Кебером (Karl Gotthard Keber, 1756–1835) (^¹1832), друкувалася з доданою ним третьою частиною (див. LB I 191–192, Nr. 533–535), а в другій половині століття кожні кілька років виходила редакція Фридриха Куршайта (Friedrich Kurschat, 1806–1884) (див. LB I 204–205, Nr. 570–576; LB I 213–215, Nr. 595–601), яка від 1857 року друкувалася вже з укладеною ним третьою частиною. Перші дві частини всіх цих редакцій були запозичені з підготовленого Шимелпенґіґом співаника класичної моделі, основу першої частини якого становив співаник Берента, а другої — збірник пісень Ґлазера.

⁷ Квант у передмові згадував 408 пісень цього видання (цитату див. Michelini 2010: 49, прим. 279), однак насправді їх 409 (LB I 46, Nr. 139; Kaunas 1996: 166; Michelini 2009: 115).

106

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Petro Gotlybo Milkaus verstos giesmės Prūsijos Lietuvos oficialiajame evangelikų liuteronų giesmyne: kiekybinis aspektas

ТАБЛИЦЯ 2.

Пісня «IEżau Kriftau, kurs tu gawai» та атрибуція її перекладу у виданнях офіційного співаника 1732, 1735 і 1832 років

G1732 375, Nr. 313

G1735 62, Nr. 61

G1832 [68], Nr. 72

P. G. M. P. G.

P. G. M. P. G.

A. F. S. P. P.

IEżau Kriftau, kurs tu gawai, Grabbe atfiilfet’ ſkannay, dūk mums tawij’ ilſētifi irgi nũ Grieķū lautifi.

IEżau Kriftau, kurs tu gawai, Grabbe atfiilfet’ ſkannay, dūk mums tawij’ ilſētifi, irgi nũ Grieķū lautifi.

Iėżau Kriftau, kurs tu gawai Grabe atfiilfet ſkaney, dūk mums tawij’ ilſētifi, irgi nũ Grieķū lautifi.

2. Dūk mums Nuſſitikkejimą, atpirk­tiems per tawo Kraujã, welk mus į Dangauſ Linkſmybę, pas ſawo Tėwo Sżwiefybę.

2. Дай нам Віру, відкупленим Твоєю Кров’ю, веди нас до Небесної Радості, до святості Твого Отця.

2. Дай нам Віру, відкупленим Твоєю Кров’ю, веди нас до Небесної Радості, до святості Твого Отця.

3. Тобі дяка, любий Ісусе, розіп’ятий за нас; дай нам через Твою Муку дістатися до Небесної Радості.

3. Тобі дяка, любий Ісусе, розіп’ятий за нас; дай нам через Твою Муку дістатися до Небесної Радості.

3. Тобі дяка, любий Ісусе, розіп’ятий за нас. Дай нам через Твою Муку дістатися до Небесної Радості.

Аналіз репертуару офіційного гімнарію свідчить, що й пізніше — як у редакціях Шімельпеніґа, так і Кебера, Куршайтіса та наступних редакціях XX ст. (наприклад, 1936 р.) — залишалися 18 гімнів, перекладених Мілкусом (див. таблицю 3). Це все ті самі гімни, уперше опубліковані 1732 р., які було повторено у виданні 1735 р. (див. вище — розд. 2). Іншими словами, від 1735 р. кількість гімнів Мілкуса в офіційному гімнарії стала сталою: протягом наступних двох століть незмінно публікували 18 його перекладів (див. таблицю 3).

Варто звернути увагу на те, що в деяких пізніших виданнях (наприклад, 1776, 1832, 1877, 1936 рр.) до гімну Мілкуса «IEżau Kriftau, kurs tu gawai», перекладеного з «Der Du HErr IEſu Ruh und Raft» Георга Вернера, як перекладача криптонімом «A. F. S. P. P.» зазначено Шімельпеніґа (G1776 67–68, Nr. 72; G1832 [68], Nr. 72; G1877 67–68, Nr. 72; G1936 67–68, Nr. 72). Іншими словами, у цих виданнях є лише 17 гімнів, позначених криптонімом «P. G. M. P. G.» і приписаних Мілкусу (див. таблицю 3). Однак філологічний зіставний аналіз свідчить, що насправді цей гімн є тим самим перекладом, який уже 1732 р. було опубліковано під іменем Мілкуса (див. таблицю 2).

Те, що приписування перекладу «IEżau Kriftau, kurs tu gawai» Шімельпеніґу в пізніших гімнаріях слід вважати помилкою, підтверджує й та обставина, що Мілкус як перекладач зазначений як у другому виданні гімнарію Берента (G1735 62, Nr. 61, див. таблицю 2), так і в гімнарії, відредагованому самим Шімельпеніґом

Straipsniai / Articles

107

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

у восьмому (див. G1753[=G1791] 67–68, № 72)⁸ (щоправда, у тринадцятому виданні, що з’явилося після смерті Шимельпеніґа 1776 року, біля цієї пісні вже було зазначено криптонім «A. F. S. P. P.»). Більше того, переклад цієї пісні Петру Ґотлібу Мільку приписав і його син Крістия́нонас Ґотлібас Мількус у підготовленому ним неофіційному збірнику пісень Sėnos ir naujos krikščioniškos Giesmės (1806, далі – MG1806, див. рис. 1). Додамо, що син, публікуючи цю перекладену батьком пісню, дещо її відредагував^⁹:

P. C. M. P. G. Jezau Kristau! kurs tu gawai Grabbe atſilſēt ſkanney, dûk mums tawiĵ’ ilſētiſi irgi nû Griekû lâutiſſi. 2. Dûk mums Nuſſitikėjimą, atpirk­tiems per tawo Kraują, weſk mus į Dangų błownajį pas Tėwą, mus taip mylinti. 3. Taw Dėkui Jezau mielaſſis, uź mus nukry­źawotaſſis, dûk mums per tawo Muką tą nukaikt į Dźiaugſmą amźiną. (MG1806 69, Nr. 70)

¹ РИС. 1. Пісня «Jezau Kristau! kurs tu gawai» та атрибуція її перекладу в збірнику пісень Крістия́нонаса Ґотлібаса Мілкуса Sėnos ir naujos krikščioniškos Giesmės (1806); VUB: Lʀ 777

^⁸ Те, що збірник пісень, який з’явився 1791 року, був перевиданим восьмим виданням, див. LB I 388, № 1103. Нині відомий єдиний примірник восьмого видання зберігся без титульного аркуша, тому точний рік видання невідомий. На підставі передмови Кванта (датованої 1752 роком) і молитовника, оправленого разом зі збірником пісень (його надруковано 1753 року), вважають, що він мав вийти 1752 або 1753 року (LB I 386).

^⁹ У наведеній цитаті виправлені місця перекладу, крім корекцій орфографії та пунктуації, підкреслено авторкою цієї статті. Варто зазначити, що в криптонімі «P. C. M. P. G.», поданому біля пісні, залишилася коректурна помилка: замість «C.» мало бути «G.» (тобто «G[otlybė]»).

108

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Petro Gotlybo Milkaus verstos giesmės Prūsijos Lietuvos oficialiajame evangelikų liuteronų giesmyne: kiekybinis aspektas

ТАБЛИЦЯ 3. Пісні, перекладені Петром Ґотлібом Мільком і опубліковані в G1732, та їхня рецепція в офіційних виданнях збірника пісень XVIII–XX ст.

Порядковий номер | Початкові назви литовських перекладів, опублікованих у G1732 | сторінка G1732, номер пісні | сторінка G1735, номер пісні | сторінка G1753, номер пісні | сторінка G1776, номер пісні | сторінка G1832, номер пісні | сторінка G1877, номер пісні | сторінка G1936, номер пісні 1. Pagarbinti Š, Dieve buk įgal laupintas — с. 138–139, № 130 — с. 161, № 149 — с. 106–167, № 173 — с. 106–167, № 173 — с. 106–167, № 173 — с. 106–167, № 173 2. MAnoumus buk Dieve — с. 152–153, № 144 — с. 175, № 163 — с. 178, № 187 — с. 178, № 187 — с. 201–202, № 187 — с. 178, № 187 — с. 178, № 187 3. JEr Pon’s Diew’s mus ne gelbetu — с. 157, № 148 — с. 179, № 167 — с. 181–182, № 191 — с. 181–182, № 191 — с. 205, № 191 — с. 181–182, № 191 — с. 181–182, № 191 4. Mieli Krikščionis džiaukimės — с. 171–172, № 161 — – — – — – — – — – — – 5. Jėzau Kratau, tavep’ bačkiu — с. 194–196, № 178 — с. 223–225, № 201 — с. 244–246, № 241 — с. 244–246, № 241 — с. 279–281, № 241 — с. 244–246, № 241 — с. 244–246, № 241 6. Miel’s Jėzau fawa man futek Malonę — с. 196–197, № 179 — с. 225–226, № 202 — с. 246, № 242 — с. 246, № 242 — с. 281–282, № 242 — с. 246, № 242 — с. 246, № 242 7. RYškauk it jus wiernеji — с. 361, № 303 — с. 5–6, № 5 — с. 7–8, № 7 — с. 7–8, № 7 — с. 8–9, № 7 — с. 7–8, № 7 — с. 7–8, № 7 8. Širdingay pratikykit, kožnas favo Szirdį — с. 362, № 304 — с. 7–8, № 7 — с. 9, № 9 — с. 9, № 9 — с. 10–11, № 9 — с. 9, № 9 — с. 9, № 9 9. Laupinkit’ Diewą Danguje, Krikščionis — с. 362–363, № 305 — с. 18–19, № 19 — с. 18–19, № 18–19, № 21 — с. 16(e)–16(f), № 21 — с. 18–19, № 21 — с. 18–19, № 21 10. Jėzau, tu Dangaus Linksm ybę — с. 372–373, № 311 — с. 51–52, № 52 — с. 54–55, № 61 — с. 54–55, № 61 — с. 52–53, № 61 — с. 54–55, № 61 — с. 54–55, № 61

Straipsniai / Articles

109

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

Порядковий номер | Назви литовських перекладів Мілкауса, опублікованих у G1732 | сторінка G1735, номер пісні | сторінка G1753, номер пісні = [179] сторінка, номер пісні | сторінка G176, номер пісні | сторінка G182, номер пісні | сторінка G1877, номер пісні | сторінка G1936, номер пісні 11. KAD Griekės manne kankinių nór — с. 373–374, № 312 — с. 54–55, № 54 — с. 57–58, № 63 — с. 55–56, № 63 — с. 57–58, № 63 — с. 57–58, № 63 12. Ilgiau Kritau, kurs tu gavai — с. 375, № 313 — с. 62, № 61 — с. 67–68, № 72 — с. [68], № 72* — с. 67–68, № 72* — с. 67–68, № 72* — с. 67–68, № 72* 13. Sėventa Dvawna mus aplanky — с. 379–380, № 316 — с. 85–87, № 87 — с. 94–95, № 102 — с. 99–101, № 102 — с. 94–95, № 102 — с. 94–95, № 102 — с. 94–95, № 102 14. Wingdÿs amžinasis Tėve, užmirik ant mumū — с. 380–381, № 317 — с. 93–94, № 95 — с. 100–101, № 110 — с. 108, № 110 — с. 100–101, № 110 — с. 100–101, № 110 — с. 100–101, № 110 15. Tu, miel’s Tėvau, Dūže mano — с. 382–384, № 319 — с. 148–150, № 139 — с. 154–156, № 162 — с. 173–175, № 162 — с. 154–156, № 162 — с. 154–156, № 162 — с. 154–156, № 162 16. SO Dekawone jau lhnkmy auplinhkit — с. 388, № 322 — с. 189–190, № 177 — с. 192–193, № 203 — с. 218–219, № 203 — с. 192–193, № 203 — с. 192–193, № 203 — с. 192–193, № 203 17. Paliecawók mielaumui Diewui Iawo Kellus — с. 390–392, № 324 — с. 203–204, № 187 — с. 206–207, № 215 — с. 234–236, № 215 — с. 206–207, № 215 — с. 206–207, № 215 — с. 206–207, № 215 18. Prieš Diewą ławą mielėj — с. 395–397, № 326 — с. 226–228, № 203 — с. 247–248, № 243 — с. 282–283, № 243 — с. 247–248, № 243 — с. 247–248, № 243 — с. 247–248, № 243 19. Mielí Krikščionis džiaugkities — с. 407–408, № 335 — с. 396–397, № 334 — с. 410–411, № 398 — с. 480–481, № 398 — с. 410–411, № 398 — с. 410–411, № 398 — с. 410–411, № 398

(Знак * означає, що в пісні «Ezaal Kritau kurs tu gavai» у виданні зазначено криптонім «A E F S P. P.»)

110

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Перекладені Петром Готлібом Мілкусом гімни в офіційному євангельсько-лютеранському збірнику гімнів Прусської Литви: кількісний аспект

Вацловас Біржішка припускав, що Петрас Готлібас Мілкус міг перекласти більше гімнів, ніж було опубліковано в офіційному збірнику гімнів, і навіть укласти рукописну збірку литовських гімнів, якою згодом скористався його син Крістійонас Готлібас Мілкус, однак не аргументував своєї думки й не вказав джерела інформації (див. BržA II 53). Якби така збірка існувала, імовірно, син опублікував би не лише вже раніше надруковані батькові гімни, а й принаймні частину рукописних. Однак у власному збірнику гімнів Sėnos ir naujos krikßçonißkos Gieſmės Крістійонас Готлібас Мілкус опублікував лише 17 батькових гімнів — усі вони вже були опубліковані в офіційному збірнику гімнів; не включено лише два переклади: уже згаданий «MIeli Krikßçionis dźauk imės» і «Wißgálys amźinaffis Tėwe, ſuffimilk ant mufû» (другий гімн і надалі друкували в офіційному збірнику гімнів, див. таблицю 3).

Підсумовуючи рецепцію перекладених Мілкусом гімнів, слід зазначити, що їх передруковували не лише у збірниках гімнів Берента та Шімелпеніґа, а й у пізніших виданнях офіційного євангельсько-лютеранського збірника гімнів Прусської Литви аж до середини четвертого десятиліття XX століття (див. таблицю 3).

4. ВИСНОВКИ

1. Кількісний аналіз гімнів Петра Готліба Мілкуса (Peter Gottlieb Mielcke, 1695–1753), опублікованих в офіційному євангельсько-лютеранському збірнику гімнів Прусської Литви, виявив, що його гімни, які вперше з’явилися в першому (1732) виданні збірника гімнів Йонаса Берента (Johann Behrendt, 1667–1737) Jß naujo pérweizdėtos ir pagerīntos Gieſmû=Knygos, істотно сприяли оновленню репертуару цієї збірки гімнів: серед усіх тодішніх перекладачів Мілкус подав найбільше перекладів (19) — вони становили майже чверть нового репертуару гімнів.

2. У другому (1735) виданні збірника гімнів Берента гімн Мілкуса «MIeli Krikßçionis dźauk imės», перекладений із «Nun freut euch lieben Chr iften» Мартіна Лютера, було вилучено, тому в цьому виданні опубліковано 18 його гімнів. Починаючи з другого видання кількість опублікованих перекладів Мілкуса більше не змінювалася, тобто новими перекладами він більше не долучався до поповнення збірника гімнів, а ці 18 гімнів залишалися стабільною частиною репертуару офіційного збірника гімнів аж до передодня Другої світової війни.

3. Гімн Мілкуса «IEzau Kristau, kurs tu gawai», перекладений із «Der Du HErr IEſu Ruhn und Raft» Георга Вернера і вперше опублікований у першому (1732) виданні збірника гімнів Берента, у деяких пізніших виданнях, очевидно починаючи з другої половини XVIII століття, безпідставно приписували Адамові Фрідріху Шімелпеніґу (Adam Friedrich Schimmelpfennig, 1699–1763).

Straipsniai / Articles

111

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

4. Оцінюючи кількісний аспект індексу Мілкуса в репертуарі офіційного збірника гімнів і порівнюючи його внесок із внеском інших тогочасних перекладачів, слід констатувати, що за кількістю опублікованих гімнів Мілкус посідав перше місце в першому (1732) виданні, а починаючи з другого (1735), у міру поповнення збірника гімнів новими гімнами інших перекладачів його індекс зменшувався.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

Biržiška Vaclovas 1924: Lietuvių bibliografija 1. XVI–XVIII amž., Kaunas: Švietimo Ministerijos leidinys.

Biržiška Mykolas] 1931: Iš mūsų kultūros ir literatūros istorijos I knygos. Vytauto Didžiojo universiteto Humanitarinių mokslų fakulteto leidinys, Kaunas: „Spindulio“ B-vės spaustuvė.

[Bruožis An­sas] Probočių Anūkas 1920: Mažosios Lietuvos busimieji rašytojai ir žymesnieji lietuvių kalbos mylėtojai, Tilžė: „Spaudos“ (Pavlovskio) spaustuvė.

BržA II – Vaclovas Biržiška, «Александринас. Біографії, бібліографії та біобібліографії давніх литовських письменників, які писали до 1865 року» 2. XVIII–XIX століття, Вільнюс: Sietynas, 21990.

Fischer Albert Friedrich Wilhelm 1878–1879: Kirchenlieder=Lexicon. Hymnologisch=literarische Nachweisungen über ca. 4500 der wichtigsten und verbreitetsten Kirchenlieder aller Zeiten in alphabetischer Folge nebst einer Übersicht der Liederdichter. Zusammengestellt von Albert Friedrich Wilhelm Fischer, Oberpfarrer zu Groß=Ottersleben, Superintendent a. D. 1–2 [...] Gotha. Friedrich Andreas Perthes.

G1685 – «Нові, за згодою всіх церков нашої Литви, поліпшені вчителями ПІСЕННІ КНИГИ, а також МАЛІ МОЛИТОВНИКИ, дуже корисні для використання в церквах, зручно укладені та ретельно видані через М. Йона Риковія / пастора Норкичів». У КОРОЛІВЦІ, видані через ФРІДРІХА РОЙСНЕРА, що залишився після смерті вдовою / 1685 (інтернет-видання: Danielius Kleinas, Jonas Rikovi jus, «Нові поліпшені пісенні книги, Нові молитовні книжечки», 1685, транскрипцію та конкорданції словоформ підготували Mindaugas Šinkūnas, Ona Aleknavičienė, Vytautas Zinkevičius, 2004).

G1705 – Danielius Kleinas, Frydrichas Šusteris, «Нові поліпшені пісенні книги, Нові молитовні книжечки», 1704, інтернет-видання: транскрипцію та конкорданції словоформ підготували Mindaugas Šinkūnas, Vytautas Zinkevičius, 2008.

G1732 – Заново переглянуті та виправлені Книги гімнів=, у яких записані найдорожчі старі та нові гімни, на честь Бога й для литовців, які перебувають у Прусському королівстві,

112

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Перекладені Петром Готлібом Мілкаусом гімни в офіційному євангельсько-лютеранському збірнику гімнів Прусської Литви: кількісний аспект

для спасіння душ, разом із Книгами молитов=, у яких знаходяться не лише старі, а й нові молитви. У Кенігсберзі, року 1732. Надруковано Йоганном Фрідріхом Ройснером; SBB PK: En 9820.

G1735 – Заново переглянуті та виправлені Книги гімнів=, у яких записані найдорожчі старі та нові гімни, на честь Бога й для литовців, які перебувають у Прусському королівстві, для спасіння душ, разом із Книгами молитов=, у яких знаходяться не лише старі, а й нові молитви. Вдруге надруковано в Кенігсберзі, року 1735. [...]; NK ČR: 33 K 139.

G1748 – Заново переглянуті та виправлені Книги гімнів=, у яких записані найдорожчі старі та нові гімни, на честь Бога й для литовців, які перебувають у Прусському королівстві, для спасіння душ разом із Книгами молитов=, у яких знаходяться не лише старі, а й нові молитви. Вшосте надруковано. Кенігсберг, року 1748. Королівським коштом; SBB PK: En 9822.

G1753 – [Заново переглянуті та виправлені Книги гімнів=, у яких записані найдорожчі старі та нові гімни, на честь Бога й для литовців, які перебувають у Прусському королівстві, для спасіння душ разом із Книгами молитов=, у яких знаходяться не лише старі, а й нові молитви. (...) Кенігсберг, року 1753]; LLTIB: B 1956 (деф., назву подано за виданням 1748 року).

G1776 – Заново переглянуті та виправлені Книги гімнів=, у яких записані найдорожчі старі та нові гімни на честь Бога й для литовців, які перебувають у Прусському королівстві, для спасіння душ разом із Книгами молитов=, у яких знаходяться не лише старі, а й нові молитви. У Кенігсберзі, надруковано в королівській Книг=друкарні Артунга [1776] (www.epaveldas.lt).

G1832 – Заново переглянуті та виправлені Книги гімнів=, у яких записані найдорожчі старі та нові гімни на честь Бога й для литовців, які перебувають у Прусському королівстві, для спасіння душ разом із Книгами молитов=, у яких знаходяться не лише старі, а й нові молитви. У Кенігсберзі, надруковано в королівській Книг=друкарні Артунга [1832] (www.epaveldas.lt).

G1877 – Виправлені Книги гімнів=, у яких записані найдорожчі старі та нові гімни на честь Бога й для литовців, які перебувають у Прусському королівстві, для спасіння душ разом із Книгами молитов=, у яких знаходяться не лише старі, а й нові молитви. Заново переглянув Ф. Куршатіс, литовський пастор у Кенігсберзі. Кенігсберг, 1877. Друкарня газети та видавництва=Гартунга= (www.epaveldas.lt).

G1936 – Виправлені Книги гімнів, у яких записані найдорожчі старі та нові гімни на честь Бога й для литовців для спасіння душ разом із Книгами молитов та новим доповненням до третьої частини. Заново видав Клайпедський крайовий євангельський

Straipsniai / Articles

113

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

Конфіторія 1936 року. Надруковано в друкарні «Lituania». Клайпеда, вулиця Паланґос, 23/24 (www.epaveldas.lt).

Kaunas Domas 1996: Mažosios Lietuvos knyga. Lietuviškos knygos raida 1547–1940, Вільнюс: Baltos lankos.

Koch Eduard Emil 1973: Geschichte des Kirchenlieds und Kirchengesangs der christlichen, insbesondere der deutschen evangelischen Kirche 6. Erster Haupttheil. Die Dichter und Sänger, Гільдесгайм, Нью-Йорк: Georg Olms Verlag.

LB I – Lietuvos TSR bibliografija. Serija A. Knygos lietuvių kalba 1. 1547–1861, Вільнюс: Mintis, 1969.

LBP – Lietuvos bibliografija. Serija A. Knygos lietuvių kalba 1. 1547–1861. Papildymai, Вільнюс: Mintis, 1990.

LE XVIII – Lietuvių enciklopedija 18. Maurai–Mintauja, Бостон: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1959.

Michelini Guido 2009: Mažosios Lietuvos giesmynų istorija: nuo Martyno Mažvydo iki XX a. pabaigos, Клайпеда: Klaipėdos universiteto leidykla.

Michelini Guido 2010: Jono Berento Iß naujo perveizdetos ir pagerintos Giesmû Knygos. Mörlino traktato pritaikymas poezijoje, Вільнюс: Lietuvos mokslų akademijos leidykla.

Michelini Guido 2013: Прусські литовські співаники за часів Донелайтіса. – Acta Historica Universitatis Klaipedensis 26. Kristijono Donelaičio epochos kultūrinės inovacijos, 79–89.

Mielcke Peter Gottlieb 1731–04–23: Прохання до прусського уряду в Кенігсберзі про звільнення від штрафу, Юрбаркас (копія); GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, EM 46 e, Nr. 53, 20r–21v, 22v.

MG1806 – Sénos ir naujos krikščioniškos Giesmės, ypaczey Sennieniems ant Gėro ju dideléis Raßtais išßpaũstos draug ju naujom’s Maldû Knygėlėmis. У Кенігсберзі, у друкарні Лебрехта Еринга, 1806 року; VUB: Lᵣ 777 (www.epaveldas.lt).

MLE III – Mažosios Lietuvos enciklopedija 3. Mec–Rag, Вільнюс: Mažosios Lietuvos fondas, Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2006.

MLEŽ – Mažosios Lietuvos enciklopedinis žinynas, Вільнюс: Mažosios Lietuvos fondas, Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2015.

Ostermeyer Gottfried 1793: Erÿte Littauiſche Liedergeſchichte, ans Licht geſtellet von Gottfried Oſtermeyer, der Trempenſchen Gemeine Paſtore ſeniore und der Königl. Deutſchen Geſellſchaft zu Königsberg Ehrenmitglied. Кенігсберг, надруковано друкарськими шрифтами Дріфтіуса.

114

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Petro Gotlybo Milkaus verstos giesmės Prūsijos Lietuvos oficialiajame evangelikų liuteronų giesmyne: kiekybinis aspektas

Ostermejeris Gotfrydas 1996: Вибрані праці, упорядкувала й переклала L. Citavičiūtė, Vilnius: Видавництво науки та енциклопедій.

Quandt Johann Jacob 1735–12–01: I. N. I. In Christo hertzlich geliebter Lefer! – Наново переглянуті й покращені Пісенні=книги, у яких записано найцінніші старі та нові пісні / на честь Бога й для спасіння литовців, що живуть у Прусському королівстві, разом із Книгами молитов=, у яких містяться не лише старі, а й нові молитви. Удруге видані у Кеніґсберзі / року 1735. [...], [III–X].

Quandt Johann Jacob 1748–03–01: I. N. I. In Christo hertzlich geliebter Lefer! – Наново переглянуті й покращені Пісенні=книги, у яких записано найцінніші старі та нові пісні, на честь Бога й для спасіння литовців, що живуть у Прусському королівстві, разом із Книгами молитов=, у яких містяться не лише старі, а й нові молитви. Ушосте видані. У Кеніґсберзі, року 1748. Друком короля, [III–XIV].

Triškaitė Birutė 2013: Приписки Петра Готлиба Мілкуса в рукописному словнику Clavis Germanico-Lithuana. – Archivum Lithuanicum 15, 39–86.

Triškaitė Birutė 2020: Друге видання пісенника Йоганна Берента Наново переглянуті й покращені Пісенні=книги та молитовника Книжечки молитов= (1735): невідомий примірник у Празі. – Archivum Lithuanicum 22, 33–82.

Triškaitė Birutė, Sidabraitė Žavinta, упоряд., 2019: Вияви литуаністського руху XVIII століття в Пруссії 2. Документальна спадщина родини Мілкусів = Die Hintergründe der litauistischen Bewegung im 18. Jahrhundert in Preußen 2. Das dokumentarische Erbe der Familie Mielcke, Vilnius: Інститут литовської літератури та фольклору.

Wackernagel Philipp 1870: Німецька церковна пісня від найдавніших часів до початку XVII століття 3, Leipzig: Друк і видавництво B. G. Teubner.

Гімни, перекладені Петром Готлібом Мілкусом, в офіційному гімновому збірнику для євангелічних лютеран Прусської Литви: кількісний аспект

РЕЗЮМЕ

У статті аналізується внесок Петра Готліба Мілкуса (лит. Petras Gotlybas Milkus, 1695–1753) до репертуару гімнів у пісеннику Йоганна Берента (лит.

Straipsniai / Articles

115

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

збірник гімнів Йонаса Берента, 1667–1737) Iß naujo pérweizdėtos ir pagėrintos Giefmnû=Knygos (Reviewed and Improved Hymn Book) (Кенігсберг, ^¹1732, ^²1735 тощо) з кількісного погляду. Також розглянуто включення гімнів, перекладених Мілкусом, до пізніших видань і версій офіційного збірника гімнів для євангелічних лютеран Прусської Литви.

Кількісний аналіз гімнів Мілкуса, які вперше з’явилися в першому виданні збірника гімнів Берента (1732), засвідчив, що вони істотно збагатили оновлений репертуар збірника: серед усіх тогочасних перекладачів найбільше перекладів належало Мілкусу (19 гімнів); вони становили майже чверть нового репертуару гімнів.

Гімн Мілкуса «Mleli Krikßčionis d͡zaukimos», перекладений із «Nun freut euch lieben Chriſten» Мартіна Лютера, не був включений до другого видання збірника гімнів Берента (1735), отже, у цьому виданні загалом було 18 перекладених ним гімнів. У наступних виданнях кількість перекладів Мілкуса не змінилася, тобто він більше не сприяв розширенню збірника гімнів новими перекладами, а згадані 18 гімнів залишалися стабільною частиною офіційного репертуару збірника гімнів до передодня Другої світової війни.

Гімн Мілкуса «IEзaut Kriftau, kurs tu gawãi», перекладений із «Der Dd HErr IEiu Ruh und Raiſt» Георга Вернера та вперше опублікований у першому виданні (1732) збірника гімнів Берента, у деяких пізніших виданнях, що, ймовірно, датуються другою половиною XVIII століття, помилково приписували Адамові Фрідріхові Шиммельпфенніґу (лит. Adomas Frydrichas Šimelpenigis, 1699–1763). Тому в них подано лише 17 гімнів, позначених криптонімом «P. G. M. P. G.»

Оцінювання внеску Мілкуса до репертуару офіційного збірника гімнів із кількісного погляду та його порівняння з внесками інших тогочасних перекладачів дають підстави стверджувати, що за кількістю опублікованих гімнів Мілкус посідав провідне місце в першому (1732) виданні, тоді як від другого (1735) видання його внесок поступово зменшувався, оскільки збірник гімнів постійно доповнювали новими гімнами інших перекладачів.

Подано 9 жовтня 2021 р.

БІРЮТЕ ТРІШКАЙТЕ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілейшіо, 5, Вільнюс LT–10308, Литва

[email protected]

116

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV