This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
СІМОНА ВИНЯУТАЙТЕ
Інститут литовської мови
ORCID id: orcid.org/0000-0002-9164-8026
Напрями наукових досліджень: геолінгвістика, діалектологія, соціолінгвістика.
DOI: doi.org/10.35321/all87-14
РЕГРЕСИВНА АСИМІЛЯЦІЯ ГОЛОСНИХ: НОМЕНКЛАТУРНА ЗМІНА ОЗНАКИ З ПОГЛЯДУ ЖИТЕЛІВ ПЛУНҐЕ
Регресивна асиміляція голосних: номенклатурна зміна ознаки з погляду жителів Плунґе
АНОТАЦІЯ
У статті розглядається номенклатурна зміна основної розрізнювальної ознаки північносамогітських телшяйського та кретінґського піддіалектів — регресивної асиміляції голосних. Мета — визначити, наскільки жителі Плунґе сприймають регресивну асиміляцію голосних як розрізнювальну діалектну особливість північних самогітів, а також оцінити зміну цієї ознаки. Використано методи динамічної та перцептивної діалектології.
Аналіз зауваг інформантів із Плунґе щодо регресивної асиміляції голосних та інших діалектних ознак північносамогітських піддіалектів показав, що асиміляцію голосних рідко називають розрізнювальною ознакою північносамогітських піддіалектів. Найчастіше цю особливість помічають, проте надають їй незначного диференційного значення. Важливішими та істотнішими вважають інші відмінності фонетики, морфології й лексики. Регресивну асиміляцію голосних також пов’язують із впливом недіалектного мовлення.
Стаття розглядає номенклатурну зміну регресивної асиміляції голосних як основної розрізнювальної ознаки північносамогітських телшяйського та
292
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 2
Regresyvinė balsių asimiliacija: nomenklatūrinė požymio kaita plungiškių požiūriu
Кретинга. Мета — визначити, якою мірою мешканці Плунге усвідомлюють регресивну асиміляцію голосних як розрізнювальну ознаку північноземайтійських піддіалектів, а також оцінити зміну цієї ознаки. У статті використано методи динамічної та перцептивної діалектології.
Після аналізу зауважень інформантів із Плунге щодо регресивної асиміляції голосних та інших діалектних ознак північноземайтійських піддіалектів встановлено, що асиміляцію голосних рідко називають розрізнювальною ознакою північноземайтійських піддіалектів. Зазвичай цю особливість помічають, проте їй надають незначного диференційного значення. Важливішими та істотнішими вважають інші відмінності фонетики, морфології й лексики. Регресивну асиміляцію голосних також пов’язують із впливом недіалектного мовлення.
У дослідженнях мовної варіативності XXI ст. важливою стає не лише реалізація діалектних ознак певного варіанта, а й мовні установки користувачів, мовна самоідентифікація. Вони впливають як на реальне використання того чи іншого варіанта, так і на можливе (не)інтегрування, надають додаткових даних для розуміння й оцінювання мовної варіативності, допомагають створювати прогностичну модель (пор. Aliūkaitė, Bakšienė ir kt. 2014: 130; Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 19). З цієї причини в мультимодальній діалектології сприйняття вважають одним із компонентів застосовуваної дослідницької моделі (Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 31–51; Mikulėnienė, Meiliūnaitė 2017: 169–195; Mikulėnienė 2020: 11–33 та ін.). За допомогою різних методів перцептивної діалектології дедалі частіше досліджують геолінгвістичну компетентність користувачів певного мовного варіанта (або кількох варіантів), наприклад уявлення про діалектну й літературну мови, мовну батьківщину, оцінювання діалектного мовлення (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016: 89–120; Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017; Bakšienė 2019: 1–17; Geržotaitė 2019: 1–25; Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Brazaitienė 2020 та ін.).
Дослідження мовної варіативності та її оцінювання з погляду перцептивної діалектології, у яких аналізувалися також установки членів громади Плунге, показують, що молоді плунгешці вважають ареал Плунге, тобто мовну батьківщину, зоною найвищого ступеня діалектності, а 94,67% молодих людей стверджують, що користуються діалектом (Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 94, 127, 129; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2019: 11). Імовірно, не існує
Straipsniai / Articles
293
Page 3
SIMONA VYNIAUTAITĖ
конфлікту між усвідомленими та неусвідомленими установками. Варто наголосити, що, на думку молоді й інших місцевостей, Плунге частіше вважають зоною, найбільш маркованою діалектом, ніж інші ареали, локалізовані в Жемайтії (Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 280). Серед міст Жемайтійського регіону діалектний код найактивніше використовується саме в Плунге; тут члени громади найбільше схильні заохочувати дітей і молодь розмовляти діалектом (Kliukienė 2014: 3, 11). Оптимістичні тенденції демонструють і заявлені плунгешцями зв’язки з діалектним кодом та людиною, яка розмовляє діалектом. На думку гімназистів Плунге, важливе місце посідає повага, значно важливіша, ніж для молоді інших досліджених місцевостей (Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 97). Саме асоціації поваги, патріотизму, мови як природного, успадкованого коду переважають і серед плунгешців різних поколінь, які зазначили це під час виконання проєкту Сучасні геолінгвістичні дослідження в Литві: оптимізація мережі пунктів та інтерактивне поширення діалектної інформації виконання¹
Щодо Плунге фіксується геолектна зона, що формується, одна з тих, які утворюють жемайтійський регіолект (докладніше про найновіші діалектні утворення див. Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 39–40; Berruto 2010: 235–236; Auer 2005: 7–42) (див. рис. 1).
Варто наголосити, що цей геолект є стабільним. В етнокультурному аспекті Плунге сприймається не як перехідна зона чи периферія регіону. У просторовій структурі сучасного регіону етнічної самосвідомості Жемайтії, запропонованій Valdas Petrulis, Плунге належить до ядра регіону (Petrulis 2005: 168). До етнокультурного ядра Жемайтії Плунге також віднесено в новішій комплексній структурі етнокультурних регіонів (Ragauskaitė 2016: 176–179)². Отже, околиці Плунге можна оцінювати як такі, що мають досить міцне етнокультурне й діалектне підґрунтя, яке дає членам громади змогу легко усвідомлювати себе жемайтами та ототожнювати себе з цим краєм.
Проте незрозуміло, наскільки плунгешці здатні в діалектному аспекті ідентифікувати себе з кретингиським піддіалектом і, навпаки, відрізняти себе від тельшяйського піддіалекту за основною ознакою, що диференціює ці піддіалекти, — регресивною асиміляцією голосних. Цю діалектну особливість та її реалізацію аналізували в діалектних варіантах, уживаних мешканцями Плунге (LKA 156), але ставлення самих інформантів до асиміляції та її номенклатурна цінність досі не досліджувалися (Vyniautaitė 2020: 1–19; 2021). Отже, об’єктом цієї статті є номенклатурна зміна регресивної асиміляції голосних.
¹ Загалом усі кретингисьці й тельшяйці сприймають діалект радше як знак гідної ідентичності, етнічну цінність (Aliūkaitė, Bakšienė ir kt. 2014: 136–137, 140).
² Хоча це місце має міцну етнокультурну й регіональну самосвідомість, значнішим центром воно не було, на відміну, наприклад, від Vaŕniai, Raseiniai, Kražiai (Kalnius 2012: 163–164).
294
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 4
Regresyvinė balsių asimiliacija: nomenklatūrinė požymio kaita plungiškių požiūriu
РИС. 1. Жемайтійський регіолект і геолекти (фрагмент карти з Geržotaitė, Mikulėnienė 2014: XIII карта та коментар)
РИС. 2. Діалектометричний зріз жемайтійських піддіалектів (фрагмент карти з Mikulėnienė, Čepaitienė ir kt. 2019: 240)
РИС. 3. Жемайтійські піддіалекти в класифікації діалектів Antanas Salys (фрагмент карти з Salys 1933)
РИС. 4. Жемайтійські піддіалекти в класифікації діалектів Zigmas Zinkevičius і Aleksas Girdenis (фрагмент карти з Girdenis, Zinkevičius 1966)
Straipsniai / Articles
295
Page 5
SIMONA VYNÍAUTAITĖ
У Plungė зафіксовано чимало діалектних фонетичних особливостей, спільних як для традиційного піддіалекту північних жемайтів-кретингішкісів, так і для телшішкісів:
• довгі голосні ē, ō у корені слова та наголошеному закінченні дифтонгізуються, напр.: [ˈpɛːlʲɛ] ~ pelė, [ˈrʊːvɛ̯] ~ rovė;
• кінцеві голосні i, u, що походять від давніх довгих i, u, не розширюються, напр.: [ˈvʲe̯nʲɪs] ~ vinis (мн. род.), пор. [ˈvʲe̯nʲe̯s] ~ vinis (одн. наз.), [ˈtʰo̯rʲɡʊs] ~ turgus (мн. род.), пор. [ˈtʰo̯rʲɡo̯s] ~ turgus (одн. наз.);
• наголошені голосні a, e перед довгим складом вимовляються коротко, напр.: [ˈrɑtɑɪ̯] ~ ratai, [ˈmɛtɑɪ̯] ~ metai;
• африкати č, dž не вживаються (за винятком випадків, коли немає чергування з t, d, а також у запозиченнях і звуконаслідувальних словах), напр.: [ˈjɑu̯tʲʊs] ~ jaučius, [ˈɡɑu̯dʲʊs] ~ gaidžius;
Основною розрізнювальною ознакою піддіалектів північних жемайтів-телшішкісів і кретингішкісів є регресивна асиміляція некінцевих коротких голосних i, u (докладніше див. Rokaitė 1961: 149–153; Girdenis 1962: 141–150; LKTCh 2004: 235–237; Zinkevičius 2006: 239–241 та ін.; також див. Vyniautaitė 2021: 15–25). На території піддіалекту північних жемайтів-кретингішкісів голосні i, u в усіх випадках розширюються (напр.: [ˈlʲe̯pʲɪ] ~ lipi, [ˈʃo̯nʲɪ] ~ šuni), а представники телшішкіського піддіалекту перед короткими та довгими голосними високого підняття зберігають ці голосні вузькими (напр.: [ˈlʲɪpʲɪ] ~ lipi, [ˈʃʊnʲɪ] ~ šuni). Регресивна асиміляція голосних може відбуватися в таких випадках:
1. Короткі некінцеві i, u (асиміляція голосного i відбувається лише перед м’яким приголосним), напр.: [ˈɡʊlʲɪ] ~ guli, [ˈɡʲɪlʲɪ] ~ gili;
2. Коли голосні i, u входять до складу дифтонгів il, ir, ul, ur та дифтонга ui, наприклад: [ˈsmʲɪlʲɪtʲʊs] ~ smilčių, [ˈɡʲɪrʲɪ dʲɪ] ~ girdi, [ˈdʊlkʲʊs] ~ dulkių, [ˈɡʊrʲkʲɪnʲʊs] ~ gurkšnius, [ˈpʊkʲɪ] ~ puikį;
3. Коли голосні i, u мають інше походження (у дифтонгах [ɔn], [ʊm], [ɛn], [ɛm] з an, am, en, em, наприклад: [ˈlɑŋɡʊs] ~ langus, [sʊmʲˈdʲɪs] ~ samdys, [ˈpʲɪŋkʲɪs] ~ penkis, [ˈɪʃtʲɪmʲsʲɪ] ~ ištempti; довгі [oː], [eː] з ą, ę, наприклад: [ˈkʊ̯ɑsʲɪ] ~ įkąsi, [ˈɪʃˈsprʲeɪ̯ʃʲɪ] ~ išspręsi; у дифтонгах [e͡ɪ], [o͡ʊ] з ie, uo, наприклад: [ˈlʲe̯pʲɪnɐs] ~ liepynas, [ˈpʊo̯dɐs] ~ puodas).
У Плунґе (LKA 156), як і на всій території кретингішкіської підмови, голосні i, u не повинні розширюватися перед звуками високого підняття. Проте регресивну асиміляцію голосних у околицях Плунґе зафіксовано: зазначено, що ненаголосні голосні i, u, а також i, u, які утворюють перші компоненти дифтонгів il, ir, ul, ur, під впливом асиміляції (Zinkevičius 1966: карта № 19, 464; карта № 70,
296
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 6
Regresyvinė balsių asimiliacija: nomenklatūrinė požymio kaita plungiškių požiūriu
515; карта № 71, 516); регресивній асиміляції голосних могли піддаватися дифтонги [ɛɪ], [ɔʊ] з ie, uo (Zinkevičius 1966: карта № 58, 503, карта № 59, 504, карта № 61, 506); також могли зберігатися вузькі спорадично наголошені напівдовгі i, u (Grinaveckienė 1982: 38). Релікти регресивної асиміляції голосних виявилися в текстах центральної північної жмудської кретингішкіської говірки, до якої належить Плунґе (Babickienė, Jasiūnaitė, Pečeliūnaitė, Bagužytė 2007: 11). У говірках Кулів, Будрів тієї самої діалектної території та Дарбеная, який не належить до цього центрального ареалу, результат дії асиміляції певних голосних i, u охарактеризовано не як нову фонему (у випадку телшішкіської підмови), а як варіанти тієї самої фонеми (вужчі алофони [ɛ], [ɔ]) (Babickienė 1991: 15). Варто додати, що на території кретингішкіської підмови в окремих випадках відбиваються ненаголосні вузькі короткі i, u, але ця вузькість не залежить від регресивної асиміляції голосних (Grinaveckis 1978: 126). Дію асиміляції також підтверджує аналіз рукописних діалектних матеріалів другої половини XX ст.: перед звуками високого підняття голосні i, u часто не розширюються (Vyniautaitė 2018: 151, 156–158).
Проте кількісні дослідження, проведені методами діалектометрії, показують, що ця ознака не має значного впливу на диференціацію північних жмудських кретингішкіської та телшішкіської підмов (Mikulėnienė, Čepaitienė ir kt. 2019: 229–270, 312) (див. рис. 2). У діалектних варіантах, уживаних мешканцями Плунґе (LKA 156) у XXI ст., трапляються випадки дії регресивної асиміляції голосних; дещо більшою є варіативність реалізації коротких голосних i, u, які не входять до складу дифтонгів (Vyniautaitė 2020: 1–19; 2021: 103–119). Отже, регресивну асиміляцію голосних слід оцінювати як досить варіативну діалектну особливість.
Мета цієї статті — встановити, наскільки мешканці Плунґе (LKA 156) усвідомлюють регресивну асиміляцію голосних як розрізнювальну діалектну особливість північної жмудської говірки, та оцінити номенклатурну зміну цієї ознаки. Дослідження спирається на методи динамічної та перцептивної діалектології. Застосовано один із компонентів моделі перцептивного дослідження Денниса Р. Престона — завдання концептуального оцінювання (Preston 1999: xxxiv–xxxv; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016: 95–96; Cramer 2016: 5–14). Під час розмови у вільному діалектному коді інформантів запитували про діалектні відмінності між північною жмудською телшішкіською та кретингішкіською підмовами, а також ставили запитання, пов’язані з основною розрізнювальною діалектною ознакою — регресивною асиміляцією голосних.
Завдання: 1) відібрати матеріал з інтерв’ю з інформантами; 2) проаналізувати мовні установки мешканців Плунґе (LKA 156), пов’язані з (не)розпізнаванням регресивної асиміляції голосних; 3) оцінити номенклатурну зміну регресивної асиміляції голосних.
Досліджуваний матеріал становлять дані, зібрані 2019 року в околицях Плунґе: близько 9 годин аудіозаписів. Було записано по три інформанти різних поколінь: молодшого (до 30 років), середнього (31–49 років), старшого (50 років і
Straipsniai / Articles
297
Page 7
СІМОНА ВИНЯУТАЙТЕ
старші). Такий розподіл ґрунтується на методиці проєкту Сучасні геолінгвістичні дослідження в Литві: оптимізація мережі пунктів та інтерактивне поширення термінологічної інформації (№ VP1-3.1-ŠMM-07-K-01-028) (Kalėdienė, Mikulėnienė 2014: 375). Інформантів зашифровано скороченнями: перші літери вказують на пункт LKA (PLN – Plungė), друге скорочення літер позначає вікову групу інформантів (JAUN – молодше покоління, VID – середнє покоління, VYR – старше покоління), третє – стать (M – жінка, V – чоловік), а число вказує на різних респондентів одного покоління.
1. ДІАЛЕКТНА (НЕ)ВИОКРЕМЛЕНІСТЬ З ПОГЛЯДУ МЕШКАНЦІВ ПЛУНГЕ
1.1. Асиміляція голосних як диференційна діалектна ознака
У попередніх класифікаціях діалектів регресивній асиміляції голосних не надавали великого значення — у класифікаціях Antanas Baranauskas та Antanas Salys, який уточнив розподіл діалектів Kazimieras Jaunius, північні жемайти взагалі не поділялися на піддіалекти (див. Salys 1933: вкладка з картою; Salys 1992: 30–36; Geržotaitė 2014: карта II та коментар; Geržotaitė 2018: 177–179; Mikulėnienė 2018: 142–152) (див. рис. 3). Цю діалектну особливість почали вважати основною ознакою, що розмежовує північних жемайтів, у класифікації литовських діалектів Zigmas Zinkevičius та Aleksas Girdenis (Girdenis, Zinkevičius 1966: 139–147) (див. рис. 4). Стверджувалося, що самим північним жемайтам властива інтуїтивна характеристика говірок Kretinga і Telšiai: мешканці Kretinga зазвичай помічають регресивну асиміляцію голосних в околицях Sėda, Telšiai, Mosėdis та ін., тоді як представники піддіалекту Telšiai звертають увагу на розширення голосних i, u перед звуками високого піднесення (Girdenis 1981: 23).
Хоча й небагато, але зафіксовано випадки, коли асиміляцію в Plungė (LKA 156) називали яскравою діалектною ознакою, що відрізняє її від населених пунктів сусіднього піддіалекту, наприклад: „шуні“ тут кажуть у Telšiai, телшяйці. У Plungė кажуть „шоні“, а тут „шуні“, тут і Telšiai. Jėzau, ні, тут той знає і, наприклад, у нас також працює одна жінка, тепер вона виїхала, і в Німеччину виїхала вчора, отже, вона телшяйка, а тут живе, і її так змінює: „ну, я тут уже справжня мешканка Plungė“. Ну, кажу, з вимови зрозуміло, хто що „шуні“, з вимови, і вона каже „шуні“, а я кажу: тут у Plungė кажуть „шоні“. Це дуже виразно, ой, це дуже велике. Це дуже велике (PLN_VID_M3); У Telšiai сказали б „болвіу“, тут у Plungė скажуть „болвіу“. Plateliai, Plungė чіткіше „болвіу“, чіткіше „болвіу“, чіткіше
298
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 8
Регресивна асиміляція голосних: номенклатурна зміна ознаки з погляду мешканців Plungė
(PLN_VID_M3)³. Помітну асиміляцію голосного u та того самого голосного, що входить до складу дифтонга, у наголошених позиціях, де ця риса, судячи з даних про варіанти термінів, уживаних мешканцями Plungė, є послідовнішою (пор. Vyniautaitė 2021: 103–119). Інформантка безсумнівно називає цю особливість дуже яскравою термінологічною ознакою, що відрізняє мешканців Plungė від представників піддіалекту Telšiai.
Розпізнавання регресивної асиміляції голосних пов’язане (можливо, частково) і з мовними знаннями, наприклад: це ж і є та відмінність між Kretinga і Telšiai, я це добре знаю, наприклад, „nomeni“ ми справді кажемо „ė“, а телшяйці вже „numinī“ (PLN_VYR_V3)⁴.
Упевненість у помічанні відмінностей реалізації голосного i перед звуком високого піднесення в піддіалектах північних жемайтів, з одного боку, свідчила б про диференційну силу регресивної асиміляції голосних, її розпізнаваність з погляду інформанта, а з іншого боку, варто замислитися, чи без теоретичних мовних знань асиміляція також сприймалася б як розмежувальна ознака.
Як видно, настанови інформантів коливаються від повного сприйняття асиміляції як легко розпізнаваної та розмежувальної термінологічної ознаки північних жемайтів до певного знання. Не можна виключати, що здатність обох цих інформантів розпізнавати асиміляцію пов’язана з їхніми специфічними знаннями про діалектні особливості жемайтської мови.
1.2. Асиміляція голосних як нечітка термінологічна ознака
Набагато частіше фіксувалися випадки, коли регресивної асиміляції голосних не помічали й не називали яскравою термінологічною ознакою.
Розширення або нерозширення голосного у відповідній позиції загалом вважається незначущим, наприклад: ну, „шони“, ми „зуікі“, „зуікі“, „зойкі“, ну, тут усе якось, можливо, якась еволюція, усе якось розвивається двома мовами, ну, як сказати. Ну, „зуікі“, „зойкі“, навіть не знаю, я сам не помічав у себе, не помічав, „зуікі“, „зойкі“ — для мене це насправді невелика відмінність, „зуікі“, „зойкі“, для мене це все-таки інтонація і жемайтська, тож, як сказати, усе нормально (PLN_JAUN_V3). На думку інформанта, важливішою ознакою є інтонація, яку загалом досить часто помічають, особливо люди, які не розмовляють жемайтською.
Значення асиміляції не вбачається і після того, як почути мовлення представниці піддіалекту Telšiai та зіставити мовлення населених пунктів, що належать до обох північножемайтських піддіалектів
³ Інформантка має філологічну освіту, прослухала курс діалектології.
⁴ Доповідач цікавиться питаннями, пов’язаними із Жемайтією, жемайтським написанням, особливостями, іноді сам пише тексти жемайтською.
Straipsniai / Articles
299
Page 9
SIMONA VYNI A UT AITĖ
Особливості говірок (Плунге, Скуода), наприклад: eš tava kalbuos atruod, kad to netuolēi Plungės čė kažkor gēmė. [...]. Tėn daug nesiskēr (PLN_VYR_V3). Skouds tor skērtumu, bet Skouds panašė šnek (PLN_VID_V2). Anei į telšēškė, bet mes esam kretingēškė, bet tėi skertornā, aiško, kad tėn anei i tuokėi, tori jau specele klausītēis tėn veina keta garso kažkor pamatītė, ka ten skėrās, jau tėp šnekont paprastā, tai... Jau dūnininkā jau kėts dalīks jau ten (PLN_VYR_V3).
Отже, можна сказати, що значущість диференційних ознак зменшується; для розпізнавання цих особливостей по суті потрібні велика увага й прислуховування, а північні жемайти загалом сприймаються як мовно досить цілісна територія. Додамо, що мовну цілісність телшяйської та кретингської підгруп північних жемайтів підтвердило й дослідження, проведене кількісними методами (Mikulėnienė, Čepaitienė ir kt., 2019: 229–270, 312).
Важливо, що необхідність уважності й спостережливості, щоб почути фонетичні відмінності, підтверджує також думка іншого інформанта, наприклад: nežėnau, kāp to čė dabā tau įduomė tėi garsā, aš torbūt nesulīgėno tėik atidžė tų garsų (PLN_IAUN_V2). Виокремити певні фонетичні відмінності в цьому випадку виявилося досить складно; значно легше було помітити лексичні відмінності, наприклад уживання слів knuisis, kiocis мешканцями, які походять із Кретинги та Моседіса.
Ще частіше регресивна асиміляція голосних виявлялася ознакою, непомітною для слухачів. Більш виразними відмінностями між плунгяйцями й телшяйцями називали відтворення слова taip , творення суфіксів прізвищ, наприклад: kad kažkāp ne, mon atruod, vēns iš tū tuokìų pagrindėniu tas „tāp“, „tėp“, kad, no, labā neveiniuodā sakoun, o daugiau no nē, mon atruod, kad žuodžē panašus (PLN_VID_M1); kažkāp aš atsēmėno mon sakīdava a telšēškė, ka mes sakuom Bernuotale, –kalė, vuo anei saka –kātė (PLN_VID_M2). Jego sakā Bernuotale, anei saka Bernuotātė (PLN_VYR_M2).
Після прослуховування, можливо, чути певні відмінності мовлення представниці телшяйської підгрупи від мовлення зі Скуода, хоча й короткого; згадували інше вживання африкат, наприклад: negėrdo, tiktās atkreipiau dėnesį, kad vat tas tuoks ne „č“ o „t“ daugiau (PLN_VID_M1). Варто наголосити, що Плунге (LKA 156) належить до тієї самої території реалізації африкат (у всіх формах, за винятком певних випадків, вимовляються t, d), тому теоретично відмінностей не мало б бути (LKT 1970: 19; Vanagienė 1982: 95, žemėl. Nr. 80; Salys 1992: 23–25; LKTCh 2004: 240, 257–258).
Утім, оцінюючи сучасну варіативність, слід зважати на можливі зміни, але очевидно, що африкати в мовленні представників різних жемайтських підгруп помітні значно більше, ніж асиміляція⁵.
5 Це підтверджують зауваження самих жемайтів; наприклад, авторці статті довелося почути від жінки, родом із Тельшая, занепокоєння, навіть обурення щодо форми žemaičių, ужитої на Великій жемайтській стіні в цьому місті, оскільки, за її словами, люди, батьківщина яких — Тельшяй, так не кажуть, вони вимовляють žemaičių; думка рієтавської мешканки: Плунге й Тельшяй відрізняються від Рієтава та Твярай реалізацією африкат, тоді як Варняй...
300
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 10
Regresyvinė balsių asimiliacija: nomenklatūrinė požymio kaita plungiškių požiūriu
Є випадки, коли конкретно не називаються особливості, що відрізняють північні жемайтійські піддіалекти, а підкреслюється лише незначна мовна відмінність північних жемайтійських піддіалектів, наприклад: je žemaitiška šnek, ten nieka neriež ausies (PLN_VYR_V3); skeras Telšē, negali ten sakitė, kad riškė įpatinga skėras kalba, bet akcentās skėras (PLN_VID_V2).
На думку іншого інформанта, регресивна асиміляція голосних узагалі не є жемайтійською діалектною ознакою, наприклад: kāp sakiet, „zoikis“, no ir „zuikis“ čė jau labiau aukštaitėškiau, a nė, tai tuokiuos labiau literatūrinės kalbuos indielis čė būto, a nė, i ton (PLN_JAUN_V3). Збереження вузькості голосного u, що входить до складу дифтонга ui, пов’язується з аукштайтійським діалектом або впливом недіалектного мовлення. Той самий представник молодшого покоління згадував про «еволюцію» мов, що відбувається, отже, асиміляція була б новопосталим явищем, результатом змін, а не автентичною рисою північних жемайтійських телшяйців.
Імовірно, збіг регресивної асиміляції голосних у певних випадках із формами літературної мови, на думку інформантів, робить цю особливість не такою впізнаваною й автентичною, як, наприклад, згадане (не)вживання африкат.
2. НОМЕНКЛАТУРНА ЗМІНА РЕГРЕСИВНОЇ АСИМІЛЯЦІЇ ГОЛОСНИХ
На підставі зауваг пунгішкяйських інформантів про регресивну асиміляцію голосних та інші терміни діалектних ознак північних жемайтійських піддіалектів вимальовується неоднорідне ставлення до асиміляції. Можна зафіксувати змінну номенклатурну цінність ознаки⁶.
У литовській діалектології первинні (найлегше помітні мовцями в їхньому мовленні), вторинні (доволі легко помітні) та третинні (важко помітні, важко нівельовані) діалектні ознаки корелюють із розрізнювальними, характерними та блідими ознаками (Taeldeman 2005: 233–248; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 46–47; Mikulėnienė 2019: 56–57; Aliūkaitė, Mikulėnienė ir kt. 2020: 40). Підкреслюється, що загалом поділ діалектних особливостей на розрізнювальні, характерні та бліді є досить умовним, оскільки цінність тих самих ознак може бути неоднаковою: наприклад, бліда діалектна ознака може стати характерною або розрізнювальною, а розрізнювальна — характерною або блідою (Geržotaitė, Mikulėnienė 2014: I
житель стверджував, що він трохи «зіпсувався», бо, спілкуючись із пунгішкяйцями, телшяйцями та маже́йкяйцями, звик казати žemaitė, хоча варняйці завжди сказали б žemaitė.
⁶ Наприклад, встановлено, що значення діалектних ознак південних жемайтійських расейнішкяйців змінилися (Dambrauskienė 2021: 126).
Straipsniai / Articles
301
Page 11
СІМОНА ВІНЯУТАЙТЕ
карта та коментар; Mikulėnienė 2018: 119–121). Відповідно, усунення ознак розрізнювальних і характерних термінів, виявлення термінологічних відмінностей через малопомітні термінологічні особливості, які набувають додаткової — розрізнювальної — функції, впливає на зменшення диференціації традиційних діалектів і субдіалектів та формування нових термінологічних утворень (Mikulėnienė 2019: 56–57).
Дані респондентів із Плунґе виявляють різнопланову термінологічну оцінку асиміляції голосних (див. рис. 5).
РИС. 5. Термінологічна цінність регресивної асиміляції голосних з погляду мешканців Плунґе
Інформанти схильні надавати регресивній асиміляції голосних значення розрізнювальної та малопомітної ознаки, однак асиміляція не вважається характерною ознакою.
Слід наголосити, що виникає ще одна категорія цінності, коли асиміляція розуміється як ознака недіалектного мовлення — у цьому разі вузькість голосних пов’язується з реалізацією літературної мови (наприклад: [dɔ̄ˈrʲis] ~ duris, [ˈpʲiːrʲkʲsʲi] ~ pirksi, пор. північноземайтське телшяйське [ˈdɔ̄rʲis] ~ duris, [ˈpʲiːrʲkʲsʲi] ~ pirksi). Між значеннями, приписуваними регресивній асиміляції голосних, існує досить значний розрив: цю ознаку сприймають як дуже виразну особливість або як таку, яку важко помітити чи взагалі неможливо помітити. Попри наявність різних поглядів, переважає тенденція не надавати регресивній асиміляції голосних надмірного значення, не вважати її основною розрізнювальною особливістю північноземайтських субдіалектів, тобто, на думку більшості респондентів, ця ознака по суті є малопомітною. Оскільки мовні настанови, пов’язані з регресивною асиміляцією голосних, раніше не досліджувалися, незрозуміло, чи тенденція частіше сприймати асиміляцію як
302
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 12
Regresyvinė balsių asimiliacija: nomenklatūrinė požymio kaita plungiškių požiūriu
малопомітну ознаку більшою мірою характерна для жемайтів XXI ст. (а така оцінка асиміляції може бути або є результатом нових діалектних утворень, місцевих варіантів), чи все-таки термінологічна зміна фіксувалася б і в попередні періоди.
Не можна виключати, що в деяких випадках помічена в околицях Плунґе регресивна асиміляція голосних або інша вузькість голосних i, u, не залежна від асиміляції (див. Вступ), також може спричиняти плутанину, потенційно стираючи цінність асиміляції як розрізнювальної ознаки.
Варто зазначити й те, що під час оцінювання діалектних особливостей відмінностям між місцевими варіантами в певних випадках самі інформанти суперечать, стверджуючи, що існують досить виразні діалектні ознаки, але водночас применшуючи значення відмінностей (пор. думку інформанта PLN_VYR_V3, див. с. 299, 300).
Отже, по суті створюється образ досить однорідної діалектної території, на якій північні жемайти у своєму мовленні більше подібні, ніж відмінні. У цьому випадку варто згадати й A. Salys, який не поділяв доунінінків, тобто північних жемайтів, на два субдіалекти, а навіть стверджуючи, що в класифікації Z. Zinkevičius і A. Girdenis північних жемайтів загалом можна додатково поділити на телшяйців і кретингішців (хоча остання назва незрозуміла іншим жемайтам через різну реалізацію носових ą, ę), він не виокремив асиміляцію як основну рису для обґрунтування доцільності такого поділу північних жемайтів (Salys 1968: 576).
Інакше кажучи, важливішими вважаються не регресивна асиміляція голосних, а інші діалектні ознаки, наприклад рефлексація носових голосних.
ВИСНОВКИ
Аналіз мовних настанов мешканців Плунґе виявив різне ставлення до основної діалектної ознаки, що розмежовує північних жемайтів — телшяйців і кретингішців, — регресивної асиміляції голосних.
Цю особливість рідко називають розрізнювальною ознакою північноземайтських субдіалектів. Не можна виключати, що в тих випадках, коли асиміляція чітко усвідомлюється як виразна риса, вплив можуть мати специфічні мовні знання. Найчастіше регресивну асиміляцію голосних помічають, однак надають їй незначного диференційного значення. Важливішими та значущішими вважаються інші відмінності у фонетиці, морфології та лексиці. Регресивну асиміляцію голосних також пов’язують із впливом недіалектного мовлення. Отже, інформанти більше сприймають асиміляцію як характерну діалектну ознаку або навіть як цілком недіалектну. Цій особливості надають неоднакової термінологічної цінності.
Складність асиміляції (варіювання поширення, варіювання, певні винятки), інша вузькість голосних i, u, не залежна від
Straipsniai / Articles
303
Page 13
SIMONA VYNI A U TAITĖ
асиміляції, збіг деяких форм із формами літературної мови також може впливати на нерозпізнаваність цієї ознаки та номенклатурну зміну.
Результати дослідження загалом свідчать про досить значну діалектну однорідність північних жемайтських піддіалектів з погляду інформантів і дають підстави припускати, що зі зростанням мовної варіативності регресивна асиміляція голосних тим більше не стане для членів спільнот легше розпізнаваною діалектною ознакою, що має значне диференційне значення.
LITERATŪRA
Aliūkaitė Daiva, Bakšienė Rima, Jaroslavienė Jurgita, Judžentytė Gintarė, Leskauskaitė Asta, Lubienė Jūratė, Meiliūnaitė Violeta, Pakalniškienė Dalia, Ragaišienė Vilija, Rinkauskienė Regina, Švambarytė-Valužienė Janina, Urbanavičienė Jolita, Vaišnienė Daiva 2014: Punktų tinklo tankis geolingvistinės skirties aukštaičiai: žemaičiai požiūriu. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas: žemėlapiai ir jų komentarai, sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: leidykla „Briedis“, 129–196.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Geolingvistika: ideologija, teorija ir metodai. Pagrindinės sąvokos. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas: žemėlapiai ir jų komentarai, sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: leidykla „Briedis“, 29–47.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2019: Paprastojo kalbos bendruomenės nario naratyvas: kur ir kodėl (su)kuriamas vietos tarmiškumas. – Lietuvių kalba 13, 1–22. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22481/21746.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Geržotaitė Laura 2017: Kalbos variantiškumas ir jo vertinimas perceptyviosios dialektologijos požiūriu: variantų ir vietų vaizdiniai, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Brazaitienė Laura 2020: Lietuvių kalbos variantai: tyrėjo ir paprastojo kalbos bendruomenės nario perspektyvos, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Auer Peter 2005: Europe’s sociolinguistic unity, or: A typology of European dialect standard constellations. – Perspectives on Variation, eds. N. Delbecque, J. van der Auwera, D. Geeraerts, Berlin: Mouton de Gruyter, 7–42.
304
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 14
Regresyvinė balsių asimiliacija: nomenklatūrinė požymio kaita plungiškių požiūriu
Babickienė Zofija, Jasiūnaitė Birutė, Pečeliūnaitė Angelė, Bagužytė Rūta 2007: Centrinė šiaurės žemaičių kretingiškių tarmė: tarmės tekstai su komentarais ir žodynėliu, Vilnius: Vilniaus universitetas.
Baksienė Rima 2019: Terminio kalbėjimo vertinimas paprūsėje: XXI a. pradžios Vištyčio arealo tyrimas. – Lietuvių kalba 13, 1–17. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22487/21751.
Berruto Gaetano 2010: Identifying dimensions of linguistic variation in a language space. – Language and Space, Vol. 1, eds. P. Auer, J. E. Schmidt, Berlin, New York: Walter de Gruyter, 226–241.
Cramer Jennifer 2016: Perceptual Dialectology. Oxford Handbooks Online. Linguistics, New York: Oxford University Press, 1–29. Prieiga internete: https://english.okstate.edu/images/Documents/Preston/Perceptual_Dialectology/Perceptual_Dialectology_Cramer_2018.pdf.
Dambrauskienė Diana 2021: Pietų žemaičių raseiniškių kalbinis pereigiškumas: horizontalusis ir vertikalusis variantiškumas: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Geržotaitė Laura 2014: Antano Baranausko tarmių klasifikacija (rekonstrukcija): žemėlapis ir komentaras. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas: žemėlapiai ir jų komentarai, sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: leidykla „Briedis“, II žemėlapis ir komentaras.
Geržotaitė Laura 2018: Naujі duomenys Antano Baranausko lietuvių tarmių skirstymo rekonstrukcijai. – Linguistica Lettica 26, 174–190.
Geržotaitė Laura 2019: Bendrinės lietuvių kalbos vaizdinių kalbinio standarto plote tyrimas: vienos Kauno rajono gimnazijos atvejis. – Lietuvių kalba 13, 1–25. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22483/21748.
Geržotaitė Laura, Mikulėnienė Danguolė 2014: Dabartinė lietuvių tarmių klasifikacija ir Lietuvių kalbos atlaso punktai: žemėlapis ir komentarai. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas: žemėlapiai ir jų komentarai, sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: leidykla „Briedis“, I žemėlapis ir komentaras.
Girdenis Aleksas 1981: Šiaurės žemaičių fonemų dažnumai. – Kalbotyra 32(1), 15–37.
Straipsniai / Articles
305
Page 15
SIMONA VYNÍAUTAITĖ
Girdenis Aleksas, Zinkevičius Zigmas 1966: Dėl lietuvių kalbos tarmių klasifikacijos. – Kalbotyra 14, 139–147.
Grinaveckienė Elena 1982: Kamieno kirčiuoti i, u. – Lietuvių kalbos atlasas II. Fonetika, ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 37–38.
Grinaveckis Vladas 1978: Vakarų dounininkų žodžio kamieno siaurėji u, i ir jų kilmė. – Baltistica 14(2), 123–126.
Kalėdienė Laima, Mikulėnienė Danguolė 2014: Lietuvių kalbos atlaso punkto tyrimo metodika. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas: žemėlapiai ir jų komentarai, sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: leidykla „Briedis“, 374–377.
Kalnius Petras 2012: Žemaičiai: XX a. – XXI a. pradžia, Vilnius: Mintis.
Kliukienė Regina 2014: Kalbėjimas su tevais tarmiškai ir gyventojų požiūris į tarmes Žemaitijos miestuose (kiekybinė analizė). – Taikomoji kalbotyra 5, 1–15. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/taikomoji kalbotyra/article/view/17458/16618.
LKT 1970: Lietuvių kalbos tarmės. Chrestomatija, ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mintis.
LKTCh 2004: Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, sud. R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Mikulėnienė Danguolė 2018: Lietuvių tarmėtyra: genezė, raida ir paradigminiai lūžiai. D. 1: Iktarmetyrinis laikotarpis. Lietuvių tarmėtyros pradžia: tarmių skyrimas, tyrimų perspektyvų užuomazgos ir jų tipai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras.
Mikulėnienė Danguolė 2019: Tarmiškumo bruožų nomenklatūra: nuo tarminių požymių prie tarmiškumo žymenų. – Respectus philologicus, 35(40), 51–62. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/respectus-philologicus/article/view/12716/11395.
Mikulėnienė Danguolė 2020: New Trends in Lithuanian Dialectology: Multimodal Research Model. – Acta Linguistica Lithuanica 82, 11–33.
Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Bakšienė Rima, Geržotaitė Laura, Kardelytė-Grinevičienė Daiva, Leskauskaitė Asta, Meiliūnaitė Violeta, Vyniautaitė Simona 2019: Dialektometrinis lietuvių tradicinių tarmių klasifikacijos pjūvis: žvalgomaisis tyrimas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Mikulėnienė Danguolė, Meiliūnaitė Violeta 2017: Tarmiškumo matmuo Lietuvos etnografinių regionų struktūroje. – Naujos tradicinės regionų tapatybės konstravimas: integralumas, sudėtingumas, konkurencingumas, sud. A. Augustinaitis, D. Mikulėnienė, J. Zabarskaitė, V. Meiliūnaitė, L. Labanauskas, A. Kiškienė, R. Venckus, K. Rudokas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 169–195.
306
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 16
Regresyvinė balsių asimiliacija: nomenklatūrinė požymio kaita plungiškių požiūriu
Petrulis Valdas 2005: Žemaitijos etninės savimonės regiono erdvinė struktūra. – Geografijos metraštis 38(1), 163–175.
Preston Dennis R. 1999: Introduction. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. by Dennis R. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, xxiii–xl.
Ragauskaitė Alma 2016: Lietuvos etnokultūrinis regionavimas: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvos muzikos ir teatro akademija.
Rokaitė Birutė 1961: Kai kurie nauji žemaičių dounininkų tarmių fonetikos dalykai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 4, 141–155.
Salys Antanas 1933: Kelios pastabos tarmių istorijai. – Archivum Philologicum 4, 21–34.
Salys Antanas 1968: Lietuvių kalbos tarmės. – Lietuvių enciklopedija 15, South Boston (Mass.): Lietuvių enciklopedijos leidykla, 571–589.
Salys Antanas 1992: Raštai 4: Lietuvių kalbos tarmės, Roma: Lietuvių katalikų mokslo akademija.
Taeldeman Johan 2005: Polarisation Revisited. – Language Variation – European Perspectives: Selected Papers from the Third International Conference on Language Variation in Europe (ICLaVE 3), eds. F. Hinskens, Amsterdam: Benjamins, 233–248.
Vanagienė Birutė 1982: Afrikatų č, dž atliepimas prieš galūnę. – Lietuvių kalbos atlasas II. Fonetika, ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 93–96.
Vyniautaitė Simona 2018: Regresyvinė balsių asimiliacija šiaurės žemaičių patarmių paribio šnektose XX a. 6–9 dešimtmečių rankraštinių šaltinių duomenimis. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 5, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 140–166.
Vyniautaitė Simona 2020: Plungės geolektas regresyvinės balsių i, u asimiliacijos požiūriu. – Lietuvių kalba 14, 1–19. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22465/21727.
Vyniautaitė Simona 2021: Terminio požymio statika ir dinamika: žemaičių regresyvinės balsių asimiliacijos atvejis: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvos kalbos institutas.
Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija: lyginamoji tarmių fonetika ir morfologija, Vilnius: Mintis.
Zinkevičius Zigmas 2006: Lietuvių tarmių kilmė, Vilnius: Lietuvos kalbos institutas.
Straipsniai / Articles
307
Page 17
SIMONA VYNIAUTAITĖ
Regressive Vowel Assimilation: Nomenclatural Change of Feature from the Point of View of Plunge Residents
SUMMARY
The article addresses the nomenclatural change of regressive vowel assimilation as the main distinguishing feature of the subdialects of the Northern Samogitian of Telšiai and Kretinga. It attempts to determine to what extent the residents of Plungė are aware of regressive vowel assimilation as the distinguishing feature of Northern Samogitian and to evaluate the change of this feature. The article draws upon the methods of dynamic dialectology and perceptual dialectology.
After analysing the comments provided by the informants from Plungė on regressive vowel assimilation and other dialectal features of Northern Samogitian subdialects, it was established that vowel assimilation is rarely considered a distinguishing feature of Northern Samogitian subdialects. The informants tend to consider regressive vowel assimilation a distinguishing and weak dialectal feature, but it is not regarded a characteristic feature. Other phonetic, morphological and lexical differences are considered more significant. It is noteworthy that another value category comes into play when assimilation is understood as a feature of non-dialectal speaking; in this case, vowel narrowness is associated with the expression of standard language.
The research findings reveal rather high dialectal homogeneity of Northern Samogitian from the point of view of the informants and imply that as linguistic variation increases, regressive vowel assimilation will not be perceived by community members as a more easily recognizable dialectal feature with a high differential power.
