Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl- : Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

Alexander I. Iliadi

doi:10.35321/all87-02

Machine-translated document

This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.

Preparing document pages…

ALEXANDER I. ILIADI

Державна установа «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0001-5078-8316

Галузі досліджень: етимологія, порівняльно-історичне мовознавство, загальне й типологічне мовознавство.

DOI: doi.org/10.35321/all87-02

СЛАВО-ІРАНІКА: СКЛАДНІ СЛОВА ЗІ СЛОВ. *MYSL-: ІРАН. *MANA-, *MAZDA- (НА БАЛТІЙСЬКОМУ ТЛІ)

Контакти слов’янських та іранських мов: складні слова зі слов. *mysl-: іран. *mana-, *mazda– (у контексті балтійських мов)

АНОТАЦІЯ

Дослідження містить результати порівняльно-історичного аналізу іранських, слов’янських і балтійських лексичних та синтаксичних одиниць із рефлексами індоєвропейського кореня *men– «думати», «думка». Утворення складних слів і формульних виразів (стійких синтаксичних сполучень, що виражають ідеологічну семантику) із зазначеним етимоном виявляє структурно-семантичний паралелізм у трьох мовних культурах. Цей паралелізм проявляється в повній генетичній тотожності етимологічного складу (за винятком форманта) зіставлюваних одиниць і в спільних стандартах організації їхньої культурної семантики, що відображають: 1) дуалізм в основі релігійних і моральних відносин усередині давніх суспільств (для іранської та слов’янської мов); 2) релігійно немарковані культурні поняття (для слов’янської та балтійської мов). Зроблено висновки щодо причин структурної та етимологічної спорідненості або семантичної й типологічної подібності зіставлюваних даних.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: етимологія, дериват, антропонім, ареальний, семантика.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

АНОТАЦІЯ

У статті представлено результати порівняльно-історичного аналізу іранських, слов’янських і балтійських лексичних та синтаксичних одиниць із рефлексами індоєвропейського кореня *men- «думати», «думка». Утворення складних слів і сталих сполучень (стійких синтаксичних сполучень, що мають ідеологічне значення) із зазначеним етимоном виявляє структурно-семантичний паралелізм трьох мовних культур. Цей паралелізм виражається в повній генетичній тотожності етимологічної будови зіставлюваних одиниць (за винятком форманта) та у спільних стандартах організації культурної семантики, і виявляє: 1) релігійний дуалізм і моральні відносини, сформовані в давніх (іранських і слов’янських) суспільствах; 2) релігійно немарковані культурні (слов’янські та балтійські) поняття. Подано висновки щодо причин структурної й етимологічної спорідненості зіставлюваних даних або їхньої семантичної й типологічної подібності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: етимологія, складне слово, особове ім’я, ареальний, семантика.

1. ВСТУП

Гніздо з етимоном *men- «думка» (від і.-є. *men- «думати») непогано описане у спеціальній літературі з індоєвропейської етимології. Це стосується як аналізу морфології та семантики його історично засвідчених похідних у мовах різних епох, так і сукупності реконструйованих архетипів, передбачуваних для прамовної давнини різної хронологічної глибини: праіндоєвропейської → праслов’янської, праіранської, прагерманської тощо. Однак завжди залишаються деталі, які з різних причин опиняються поза межами наукового аналізу, не отримуючи належної уваги дослідників. У деяких випадках деталь сприймається саме як деталь, яка принципово нічого не змінює у вже продуманій процедурі дослідження, у схемі подання матеріалу, і тому її оминають як чинник, що відволікає від поставлених цілей. Значущість деталей усвідомлюється в міру їх накопичення, коли в їхній сукупності простежується певна закономірність, що висвітлює ознаки самостійної наукової проблеми. Зокрема, пильна увага до нюансів семантики похідних від *men-, їхнього контексту в писемних пам’ятках та архаїчних висловах, збережених у сучасній фразеології, показує належність лексики з цим коренем виключно до «високої мови» — мови поезії, ритуалу, права (їхній перехід до словника повсякденного побутового спілкування — результат пізнішої профанації в окремих мовах), пор. рос. святая мысль, пол. święta myśl при ав. spəṇtā mainyu vahistāčā manaŋhā hačā ašāt (Bartholomae 1904: 1136) з формулою spəṇtā mainyu «святий дух», «свята думка»

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

«думка» (mainyav̄- «дух, душа», «дух як осередок думки й волі»), етимологічно тотожною слов’янському епітетові. Це цілком очікувано, адже йдеться про лексику ментальної сфери, органічно вплетену в тексти поетичного епосу, молитов, гімнів, клятв, правових приписів із властивими їм поетичними формулами, «будівельним матеріалом» яких часто виступають одиниці із зазначеним коренем. Для порівняння: у діловій та економічній документації давньої і середньоіранської епох це гніздо представлене відносно невеликою кількістю одиниць із вузьким діапазоном семантики, натомість вони широко вживані в текстах релігійного й поетичного змісту. Отже, питання опису зазначеного лексичного гнізда має вирішуватися з позицій мовної стратифікації найдавнішої епохи, у ключі вивчення функціональних різновидів мови, які обслуговували соціальне життя індоєвропейських суспільств. А отже, не втратила актуальності висунута й частково розроблена класиками порівняльно-історичного мовознавства (Антуан Мейє, Джакомо Девото, Рюдігер Шмітт, Еміль Бенвеніст, Агнія Василівна Десницька та ін.) ідея виділення в праіндоєвропейському словнику особливого шару, пов’язаного зі сферами поезії, релігії та права, а також у самій системі прамови шарів, умовно схарактеризованих як «просторічний» («народний», «вульгарний») і «шляхетний» («поетичний», «сакральний»), пор. (Десницька 1970: 13–14 із літературою).

2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

З урахуванням сучасної фактології ця думка застосовна й до дослідження аналогічних об’єктів як в окремій мові, так і в групі споріднених мов, що мали тісні контакти на ранньому етапі своєї історії, і це позначилося на формуванні їхньої релігійно-етичної та правової термінології. Лексика духовної сфери, значною мірою збережена в літературному й діалектному словнику цих мов сучасної доби, дає змогу судити про оригінальний розвиток власних рефлексів і.-є. *tep і виокремити серед них сліди впливу іншої культури, які виявляються в ідеологічній семантиці термінів та утворенні композитів за семантичними моделями, сформованими в межах іншої системи смислів. Дуже показовою в цьому плані є пам’ять про мовні контакти давніх іранців і слов’ян, відображена в лексиці та фразеології їхніх мов. Багатий матеріал для роздумів і висновків дає, крім іншого, клас антропонімів-композитів з основами слов. *bogь: іран. *baga- (ідея дарувальника благ, частки у спільному добробуті); слов. *mirь: іран. *miθra- (ідея

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

договору, згоди, союзу, громади, миру); слов. *slavъ: іран. *šrava- (ідея слухняності та слави); слов. *sъvętъ: іран. *śuanta- (ідея достатку, зростання і святості) і, звичайно ж, слов. *myslъ, *-myslъ: іран. *mana-, *mania-, *maniu-, *mata-, *mati-, *mazda- (ідея ментальної сили, розуму, думки, духу), оскільки утворювана ними система є істотним (кількісно й якісно) сегментом поетичної мови або наддіалекту, серйозно зачепленого слов’яно-іранською культурною взаємодією. Відносно повну картину її результату можна представити лише шляхом систематичного порівняння корпусу антропонімів (та інших іменних складень) в іранській і слов’янській мовах, що вже зроблено в класичних працях В. Н. Топорова, присвячених іменам mir і sъvęt (Топоров 1995; 2006), а також в етимологічних словниках слов’янських (ЕССЯ) та іранських (ЕСІЯ) мов. Дещо відстає опис етимологічних паралелей і типологічних аналогій у межах гнізда і.-є. *men-, тому будь-яке узагальнення даних лексикону обох груп мов, здатне привести до системи відповідників, заповнює прогалини в наших уявленнях про те, як формувалися спільні для давніх іранців і слов’ян поняття сакрального, морального та як вони відображалися в загальних принципах іменування.

Забігаючи трохи наперед, зазначимо, що¹ тлом, на якому рельєфніше постають результати порівняння іранських і слов’янських composita з етимоном *men-, виявляється однорідна з іранською та слов’янською балтійська антропонімія з основою man(t)- (через варіантність man-: mant-, про що див. уже Skardžius 1960: 146), пов’язана з лит. manýti «звертати увагу на що-небудь», «думати, міркувати», «бути переконаним», «розуміти», «усвідомлювати», manìs «пам’ятливий», «кмітливий», mantùs «розумний», «кмітливий» і «спритний», «проворний», «красивий», «витончений» і далі — з menì, mintì «пам’ятати», menta «дух, душа», «розум» (Fraenkel 1962: 408; Топоров 1963: 7–13; Vanagas, ed., 1989: 151–153; Smoczyński 2019: 959). Етимологічну тотожність балт. *man(t)-: *myslъ, *-myslъ: *mana-, *mania-, *maniu-, *mata-, *mati-, *mazda переконливо обґрунтовано В. Н. Топоровим у кількох дослідженнях (Топоров 1963: 7–13; 1995: 450–453), підтримано О. Н. Трубачовим (Трубачев 2003: 402–405) і закріплено в ЕССЯ (далі — ESSJ; ESSJ XXI: 50), тому немає потреби спеціально на цьому зупинятися. Див. також (Расторгуєва, Едельман 2015: 178). Однак існує потреба в порівняльному аналізі слов’янських, іранських і балтійських двочленних антропонімів із зазначеними компонентами з метою виокремлення спільних закономірностей у їхній комбінаториці як свідчень давніх контактів відповідних етносів, результатом чого могли бути спільні для них елементи духовної культури, зокрема в ідеології іменування. У

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

У цьому сенсі запропонована праця розвиває вже давно сформульовану в етимологічній літературі ідею мовних відносин народів лісу та степу, засновану на сукупності ірано-слов’янських і балто-іранських лексичних збігів.

Тут доречно розглянути низку прикладів, у яких природно вбачати сліди спільного розвитку, з одного боку, давніх іранців і слов’ян, а з іншого — слов’ян і балтів. Запропоновані зіставлення виявляють імена-композити та формульні сполучення з однорідним складом (у композитах генетично єдиними є обидві частини або одна *myslъ: *manah: *man(t)-) та однаковим семантичним контуром, що демонструє близьку організацію значення як можливу вказівку на спільний зразок.

3. ЕТИМОЛОГІЧНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ТОЖНОСТІ

3.1. Slavica & Iranica

Прасл. *Bogomyslъ, *Božemyslъ: іран. *Baga-mania- (?)

Старочеськ. Jan Bohomysl, 1825 (Michl 1839: 255), луж. Bademäusel = Božemysle — топонім (Miklosich 1927: 132). Імовірний давньоіранський двійник — Va-ku-man-ya = *Baga-manya-, якщо правильним є прочитання другої частини саме як *manya-, а не *vahya(h)- (Mayrhofer 1973: 139, 321, 322: *Bagamanya- (?) або *Bagāvanya- (??)). Тобто «[Той, хто] з божим духом», «[Той, хто] з богом (Baga) у думках, душі»?

Прасл. *Vol’emyslъ: зах.-іран. *vahīia mainiiuš

Старопольськ. Bolemysł: Bolemizl, 1265 (SSNO I: 210). Іранський аналог підказує согд. bȳtnwrz {*Vyātanwarz} «Диво найкращої думки», похідне від раннього согдійського запозичення із зах.-іран. джерела: *vahīia mainiiuš «найкраща думка» — компаратив (Лурье 2017: 124 із посиланням на Н. Симс-Вільямса).

Прасл. *Voromyslъ: іран. *Bara(t)-hu-mānah або *Māna-barat-, *mania-bāra-

Слов’янський корелят, на нашу думку, стоїть за хорв. ім’ям Boromisa (Leksik 1976: 61) < *Boromísao, *Boromisl, структура якого змінилася в діалектному середовищі, звідки слово потрапило до списків прізвищ.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

Перша частина *bor у *Borotmyslъ — це регулярний дериват за моделлю з o-вокалізмом від дієслова з кореневим e, тобто *berǫ, *brati з архаїчною індоєвропейською семантикою «нести» («брати» — інноваційне значення, що розвинулося у слов’янській мові), збереженою в реліктових іменних дериватах *berte, *berdja (посилання на них див. ESSJ III: 163). У загальних рисах семантика двочлена визначається як «Носій [доброї, благої] думки». Близький за структурою та етимологічним складом іранський аналог представлений согд. βrxm’n, ’βrxm’n {(Θ)varxumān} — ім’я самаркандського царя (А)вархумāна = «Той, хто несе благу думку» < *Bara(t)humānah- (згідно з М. Н. Боголюбовим) (Лившиц 2008: 44; 2010: 75; Lurje 2010: 146). Пор. близьке согд. ім’я m’nβrt {Mānvarat}, яке тлумачиться як «Носій пам’яті», «Той, хто несе свідомість» (Lurje 2010: 229).

Так само обґрунтованою є орієнтація прасл. *Borotmyslъ на інвертований іран. *manja-bāra з тими самими компонентами, але з іншою ідеологічною семантикою «носій авторитету», пор. зведені до цього прототипу осет. tīnaеvar «особа, уповноважена вести переговори між двома сторонами, наприклад, під час війни, примирення кровних ворогів, сватання; посол, посланець, посередник» і согд. tynβr [tīnaβar] «повноважний, наділений владою, авторитетом» (Абаев 1973: 120–122; Расторгуева, Эдельман 2015: 192).

У славістиці існує традиція тлумачити антропонімічні композити з основою –borъ як похідні від *borti. Це справедливо щодо старочеськ. Myslibor, старопольськ. Myślibor, 1212, витлумачених як рефлекси прасл. *Mysliborb із саме таким другим компонентом (ESSJ XXI: 44; див. також матеріал у Miklosich 1927: 79, 163; Rospond 1983: 96). Але з огляду на сказане вище для *bor у *Borotmyslъ з дещо іншою морфологією та порядком компонентів допустиме інше пояснення.

Прасл. *Čistomyslъ: іран. *ača-súk-ta-mānaka-

Слов’янський матеріал засвідчений в імені *Чистомысл, яке мотивувало мікротопонім *Чистомислів (Теофіпольський р-н Хмельницької обл., 1971; Ономастичний архів), а також у таких формульних словосполученнях, як давньорус. съмысль чисть («Блажениы же хотящe молитвоy сътворити, и съмыслa чиста не бяще въ немъ, нъ тъкмо сынъ и зияние и протагание» (Срезневский 1912: 1533)) і рос. чистый помыслами, згортання яких призвело до появи *Čistomyslъ «Щирий», «Чиї наміри чисті». В іранській маємо бактр. οσογομαγγο [ōsogdomaggo] «з чистим серцем, із чистими помислами» (< *ača-súk-ta-mānaka-) з ōsogdo- «чистий, очищений» у препозиції (Расторгуева, Эдельман 2000: 280; 2015: 187).

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Прасл. *Dětomyslь: середньоперс. Mān-dād, ав. mainyu.tāštəm, manyu.stātō

Потенційність слов’янського імені підтверджується рос. прізвищем Детомыслов. Зрештою, перша частина зіставна з *dē-tъ — дієприкметником perf. pass. від *dē(ja)ti «робити, чинити», «закладати», «ставити» і «обтісувати» (болг. dějam), «довбати» (пол. dziąć) (ESSJ IV: 229), пор. повну структурно-етимологічну тотожність в іран. *data- — лексикалізований perf. дієприкметник до *dā- «встановлювати, ставити», «робити, творити» (Расторгуева, Эдельман 2003: 423). І семантика іменного складення, таким чином, може розумітися як «Створений [доброю, благою] думкою» або «Поставлений [благим] духом». Для слов. *Děto-myslь виявляється іранський двійник з інверсією частин у вигляді детермінативного композита середньоперс. Mān-dād (mn’d’t, m’nɒt) «Створений [Благою] Думкою», де наявні все ті самі man «думка» і part. dād «створений» (< *dāta-) (Gignoux 1986: 115: сумніви щодо m’n у другій формі: помилка запису чи інший корінь). Близький аналог маємо ще в ав. mainyu. tāštəm «створений духом» і manyu.stātō «поставлений духом» (Расторгуева, Эдельман 2015: 184) із дериватами від taš-, tāš- «різати, кроїти» та stā- «стояти», «ставити» у другій частині. Щодо семантичної деривації «різати» → «створювати» пор. як власне ав. tašan- «творець, создатель» (Bartholomae 1904: 645) ~ taš-, tāš-, так і узагальнення у слов. *dē(ja)ti «робити, творити» давніших конкретних термінологічних значень «довбати», «обтісувати», «ставити».

Прасл. *Dobromyslь: іран. *uahи-manah-, *uahи-maniš-, *hu-manah-

Слов’янський композит (adj. *dobrъ & *mysl-) відображений у серб. стар. Dobromisl (Чорногорія, Герцеговина) (Miklosich 1927: 56), серб., хорв. стар. Dobromisao, Dobromisal, XIII–XIV ст., старочеськ. Dobromysl (ESSJ V: 43), Dabramuzl — слов’янське ім’я в германських джерелах (Miklosich 1927: 56), старопольськ. Dobromysł, 1136 (Rospond 1983: 66), давньорус. Добромыслъ (Новгород) (Зализняк 2004: 241). Пор. давньорус. добра мысль = добрый помысел, добрая дума «І бачачи Бог його покаяння, подасть йому добру думку, щоб не почав він бажати чужого» (Slovar’ IX: 333).

Іранські аналоги представлені: 1) іран. антропонімом *Vahu-maniš — «Добрий помислами», парф., середньоперс. Vahman (див.: Schmitt 2009: 107–108: з літературою), ав. Vahu manō — ім’я священної сутності, ангела в зороастризмі (Воху Мана — буквально Блага Думка, Благий Намір) (Bartholomae 1904: 1395, 1397; 25: 454: yohu=ča man-ō), зведеним до іран. *uaнu-manah- (Hinz 1973: 117; 1975: 250: *vaниmanah-; Mayrhofer 1979: I/99), а також согд. ’βγтуш {Евγάνταν(εω)?} — теонім «Благий дух» = ав. *vahiia mainiиš — compar. до vohu-mainiiu- (Lurje 2010: 81), середньоперс. Vahman (whwmn, wḥwmn, whmn),

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

що сходить до того самого давнього Nomen proprium *Va(h)u-manah- (Gignoux 1986: 170; 2003: 64; Tavernier 2007: 334). Пор. також похідне парф. Vahumanak, Wahumanak — ім’я (Дьяконов, Лившиц 1960: 76, 95, 98). Складення має близькі аналоги в давньоінд. Vasurnaras-, Vasurnati- «Той, хто має добру думку» і давньогр. Εὐμένης «Той, хто має добру життєву силу» (гр. μένος = давньоінд. manas «думка») (Топоров 1963: 11 до слов. Dobromyslь);

2) молодоав. adj. hu-manah- «добромислий», «чия думка добра» (Bartholomae 1904: 1833), середньоперс. hu-mēnišn {humynšn} «добромислячий» (Расторгуева, Эдельман 2015: 186), пор. також ав. (гат., пізн.) adj. hu-mata- «добре задуманий», «із добрим наміром», (пізн.) hu-matay- «блага, добра думка» (~ давньоінд. sumatāy-) (Bartholomae 1904: 1832, 1833) < *hu-mn-ta-, *hu-mn-ti-.

Прасл. *Drugomyslь: давньоперс. Naxā-maniš-

Чеськ. Druhomysl, реальність якого випливає з ойконіма Druhomyšl. Іранський аналог представлений давньоперс. Naxāmaniš- (елам. Ak-qa-man-nu-iš, аккад. A-ha-ma-ni-iš, давньогр. Ἀχαιμένης) — династичне ім’я царів Давньої Персії (Ахеменідів), складене з нахā (= ав. г., п. naxау-, naxi- «друг, товариш») і maniš- (арійськ. *manas- «дух», «сенс»), букв. «Дружньо мислячий» (Mayrhofer 1979: II/22; Justi 1895: 502; Расторгуева, Эдельман 2007: 340).

Прасл. *Dъlgomyslь: іран. *Darga-manah-

Серб. Дугомисао, чеськ. Dlúhomysl (Rospond 1983: 65), (похідне) рос. Долгомыслов — сучасне прізвище. Пор. також похідний чеський прикметник dlúhomyslný «терплячий» (Kott 1890: 64). Давній іранський аналог засвідчений в арамейському записі drgmn (*dargamanah-) «довгомислий» = терплячий, наполегливий», пор. також його гіпокористик *darga в арам. drg’, а також Δαργαμάνης (у Птолемея) — назва річки в Бактрії (Mayrhofer 1973: 297; Hinz 1975: 83) і парф. drgmn {daryman} «терплячий», «твердий духом» (Durkin-Meisterernst 2004: 139). Інший переклад *Darga-manah запропонував В. Корнфельд — «Далекоглядний», «Той, хто має велику сміливість» (Tavernier 2007: 168).

Прасл. *L’udьmyslь: іран. *aria-man-, *Ariia-manah-

Давньосерб. Liudemisl, 814, 822 (Морошкин 1867: 115: Людомыслъ, Людемыслъ), Liudemuhslus (Miklosich 1927: 72: прочитання Ljudemysl), старохорв. Łudemisal (Maretić 1886: 121). Складення *l’udь & *myslь.

Цікавим і показовим щодо з’ясування мотивів поєднання цих основ є також іран. *aria-man-, *Ariia-manah-, продовження якого позначають друга, товариша, людину з вищої касти арійського суспільства (пор. ав. airyaman-, airyūman-; Bartholomae 1904: 198; Расторгуева, Эдельман 2000: 223), а також «арійський, іранський дух» (давньоіран. *Aryamanah-,

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

*Ariya-manah, засвідчене в елам. Har-ri-ma-na, Har-re-ma-na, давньогр. ’Aριαμένης як стягнута форма *Arīmanah-) (Mayrhofer 1973: 156; Hinz 1975: 40; Tavernier 2007: 116; Schmitt 2011: 201), але одне з них уживалося як ім’я племінного божества аріїв — Арйāман, приблизно — «Арія–мислий», тобто той, хто думає про плем’я, покровитель народу (?) (Стеблин-Каменский 2009: 161: Йасна 54), а в пізнішій релігійній літературі (маніхейських текстах) також узагалі як «друг» та епітет Христа, як у согд. ’rym’n (Lurje 2010: 364, 467), середньоперс. ’rym’n {aryāmān} (Durkin-Meisterernst 2004: 53). Тлумачення семантики іранського імені-композита як *«друг народу» → «друг / товариш» цілком застосовне до прасл. *l’ude-myslь «той, хто думає про людей / плем’я», де *l’ud як «народ, люди» (значення рефлексів див. ESSJ XV: 194) за функцією еквівалентне іран. *aria- (народ аріїв, арії), а *myslь «мислий», той, хто думає», так само як іран. *mana ґрунтується на і.-є. *men- «думати». Втім, зазначена відповідність не є суто слов’яно-іранською, оскільки балтійська мова виявляє етимологічно ще ближчий аналог слов. *L’udь-myslь, а саме — лит. Liáud-minas «(Той, хто) пам’ятає про народ», у якому обидва компоненти споріднені зі складниками слов’янського імені.

Композити *L’udь-myslь: *aria-man-: Liáud-minas попередньо можна визначити як релігійно-етичні терміни, що виникли досить рано. Якщо ці терміни позначали вождя народу, який у давньому суспільстві часто обожнювався, то вживання їх як теоніма (можливо, через стадію імені легендарного предка), як у випадку з арійським прикладом, є закономірним.

Прасл. *Miromyslь: іран. *Miθra-mazdā(h)

Рефлекс слов’янського імені — сер.-верх.-нім. стар. Miromisl (Miramuscle) (Rospond 1983: 94; Stara slovenska imena), еквівалентний давньоіран. Мεθρομαздес < *Miθra-mazdā(h) (Лившиц 2008: 281). Іран. *ma(n)z-dā- (пор. також похідне *maz-d-ra- > ав. mazdra «мудрий, розумний») зрештою продовжує і.-є. *mendh- «докладати розумових зусиль; учитися» (див. ESSJ XX: 132–133), тобто словотвірне розширення і.-є. *men-. Слов’янська мова має також інвертоване *Mysli-mirь (: серб. Mislimir (Stara imena)) з іншою семантикою. Див. також: (ESSJ XXI: 44: на основі старопольськ. Myślimir).

Прасл. *mǫžemyslь: іран. *uira-manah-, *nar(i)ia-manah-

Слов’янське слово (безсуфіксальний прикметник) відновлюється з урахуванням давньорус. похідного на –ьnмужемысльно: «И од̑на въ женъсколѣпною удьние мужемысльно нетълѣнною одѣею облекостаса», 1096 (Срезневский 1902: 189). Щодо іранських паралелей пор. еламську фіксацію mi-ra-ma-na, mi-ra-man-na = *Vīra-manah- «Мужемислий» і Na-ri-ya-ma-na =

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

*Nariya-manah-, ав. naire.manah- «мужній духом», Noratmanah-, Nairimantā «з чоловічою вдачею», «мужній» (~ санскр. Nṛ́mṇas, дав.-гр. Ἀνδρομένης), серед.-перс. Narēman (nlym(n)), Nylwmn, Nērōtan, перс. Narīmān (Justi 1895: 225; Mayrhofer 1973: 200, 211; Mayrhofer 1979: I/64–65; Hinz 1975: 174, 263; Gignoux 1986: 133, 135; Tavernier 2007: 258, 349). У (Fritz 2006: 158): «Доблесть вождя / правителя».

Ц.-слов. чиста думка: серед. *spita-manah-

Слов’янська формула засвідчена в календарному гімні з мінеї, пор. «зустрінемо Його чистою думкою …» і «Цього чистотою мисленною приймемо» (Минея 2002: 91, 93). Можливу іран. відповідність представлено серед. Σπιταμένος = *spitamanah«той, хто має чистий розум», «той, хто має чисті помисли» (Hinz 1975: 227). Однак для цього останнього існує альтернативне тлумачення семантики й морфології: «той, хто має невичерпну / зростаючу мужність [у бою]», «[той, хто має] зростаючу волю [до боротьби]» (Schmitt 2011: 346, 347), «сповнений сили», «чистий і сильний», «[чия] сила зросла». *Spita-ama- (Tavernier 2007: 314; Gignoux, Jullien 2009: 124; Schmitt 2011: 347), що змушує нас обережніше пропонувати це порівняння.

Псл. *Nezamyslъ / *Nejъzmyslъ (?): серед.-перс. арē-gu-mān

Дав.-чеськ. Nezamisł, чеськ. Nezamysl (Miklosich 1927: 78), полаб. Nezemuissles (Шафарик 1848: 201: Незамыслъ), старопол. Niezamyst, 1136 (Rospond 1983: 101). Похідне на базі *ne zamysliti. Водночас полабська назва зовсім не однозначна структурно, оскільки допускає можливість паралельного прочитання як *nejъzmyslъ ~ *ne jьzmysliti, пор. чеськ. діал. zm ysliti si «вигадати, придумати» (ESSJ IX: 50). Пор. близьке за мотивацією (частково також і в етимологічному відношенні — слов. *mysl-: іран. *mana-) серед.-перс. arēdītān «той, хто не має сумнівів», «той, хто не сумнівається», де arē- — префікс, що вказує на відсутність будь-якої ознаки або якості (як рос. без-), gu- — непродуктивна приставка (як рос. с-), а корінь -mān (у складі gumān «думка», «сумнів») співвіднесений із praes. mēn «думати», «мислити» (Расторгуева 1966: 36, 83) ~ перс. gumān «(сумнівна) думка», «віра», «переконання» (Cheung 2007: 263: *man-).

Псл. *Pravomyslъ: іран. *ṛta-man(i)ų-, *ṛdu-mani-

Пол. Prawomysł — топонім (р-н Біловежі), похідне на -jь від антропоніма. Іменне складення adj. *pravъ із *myslь, дослівно — «праведний у помислах», «справедливий у задумах» або «щирий у помислах». Псл. *Pravomyslъ має близький у типологічному й (частково) етимологічному відношенні іран. відповідник у вигляді дав.-перс. Ardumaniš (в еламській передачі — [artumanniš], у вавилонській — a-ar-di-ma-ni-iš) — ім’я одного із союзників Дарія проти Гаумати, що складається з ardu- «справедливий, вірний»

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

і maniš «розум; думка» (Tolman 1908: 67) = «З чесною (щирою) або прямою (правильною) думкою» (Грантовский 2007: 241; сумніви щодо правильності відомих тлумачень див. Tavernier 2007: 12–13). Етимологічна тотожність псл. *myslъ: іран. *mana-, їхня однакова роль у складі іранських і слов’янських антропонімів-композитів дає підстави говорити про ідеологічно близьку відповідність *pravo-myslъ: *ṛta-manіu- (іран. *arta-/*ṛta- «відповідний, правильний, пор. середньоперс. ран. artai «справедливий, правдивий» (Расторгуева, Эдельман 2000: 207)) > давньоіран. (з еламського джерела: ir-tam-man-nu-ú-iš) ім’я духа світового порядку *ṛtаtanyu- (Hinz 1975: 213), *Ṛta-manіyu- (як особове ім’я «Той, хто має дух Рти») (Mayrhofer 1973: 169), *Ṛta-manah- (Tavernier 2007: 297) і *rdu-manі- (*r-du- > *r-du-ka-, пор. согд. ман. ’rδwk [arδuk] «вірний, щирий») > давньоперс. Ardu-mani (Расторгуева, Эдельман 2000: 206).

Псл. *Samomyslъ: іран. *hāmā-māna-, *hama-manah-, *aiua(ka)-manah-, *hau̯ra-mania-

Слов’янська лексема засвідчена в таких іменах, як: Samotmysl — ім’я у давніх моравських слов’ян поряд із Samo, Samoslaw, Samotmir, Samouid, Samotmien (Acta societatis 1775: 40), старочес. Samotysl, (у лужицьких сербів) Samotysl (Renč–Wjelećanski 1901: 50: примітка Е. Муки у виносці).

Для слов’янського імені (спочатку — прикметника зі значенням «з однаковою думкою», «найбільш однодумний») виявляються такі іранські відповідники:

1) *hama-manah-, пор. авест. пізн. adj. hamō.manah- «той, хто однаково думає», «однодумний» (Bartholomae 1904: 1777; Соколов 1964: 258), найближче до слов’янського слова, оскільки точно (за винятком форманта –slъ) повторює його етимологічний склад. Сюди ж согд. ”m’n (Соколов 1964: 258) і з подовженим вокалізмом *hāmā-māna- > согд. xp. ’wšn [āw-mān, ōmān] «однодумний, одностайний» (Расторгуева, Эдельман 2007: 351; 5, 2015: 182);

2) *aiua(ka)-manah- «одностайний; згодний» (букв. «однодумний»), пор. кл. перс. yaktmanіš, бактр. ευμοаνο «згодний; одностайний» (Расторгуева, Эдельман 2000: 138; 2015: 183);

3) близький за семантикою компонентів мідийський прикметник (в еламській передачі) ha-tar-ri-man-nu (*haθramanya-), буквально «однодумець» («послідовник», «прихильник») (Hinz 1975: 119).

Псл. *Světomǫdrъ: ав. spəntō mazdā

Паралель представлена, з одного боку, старорос. святомѫдрый «той, хто володіє божественною мудрістю» (Slovar’ XXIII: 215), а з іншого — авест. spəntō mazdā «свята мудрість», пор.: tā dā spəntā mainyu mazdā…, huzāntušə spəntō mazdā ~ mazdāh- «пам’ять», məz-dā-, maz-dā- «запам’ятовувати» < арійськ. *ma(n)δ-dhā- (Bartholomae 1904: 1162, 1181, 1619, 1620). Псл. *mǫdrъ:

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

іран. *ma(n)z-dā відтворюють і.-є. *men dh- ‘докладати розумових зусиль’ (див. вище).

У давньоіранському лексиконі відзначено семантично близьке складення з іншим постпозитивним компонентом, а саме — молодоавестійське spaṇtō.xrətav- (як особове ім’я), пор. до другої частини (гат., молодоавест.) xrətav- ‘інтелектуальне бажання та вміння’, ‘розсудливість’, ‘інтелект’, ‘мудрість’ (Bartholomae 1904: 535, 1622).

Псл. *Svętomyślъ: ав. spəṇtō.mainyava-

Серб. Svetomisl, пол. Świętomysł — особові імена, етимологічний склад яких однаковий із молодоавестійським ад’єктивом spəṇtō.mainyava- ‘такий, що походить від святого духу’ (Bartholomae 1904: 1622). Відмінність лише в суфіксальному оформленні другої частини: ав. manyu- ‘дух’ = man-yu- (~ manah- ‘думка’) при форманті slь у слов’янських формах. Про семантику продовжень і.-є. *men у слов’янських мовах див.: (Топоров 1963; ESSJ XXI: 51).

До прикладів розвитку семем ‘дух’, ‘настрій’ у слов’янських словах пор. чеський фразеологізм požbýti mysli ‘занепасти духом’, а також пол. nie po myśli ‘не до душі’ (наведено за: Топоров 1963: 7), ц.-сл. мысльнъ ‘мислительний, мисленнєвий’ і ‘духовний’, ст.-чеськ. myšlný ‘духовний, мислячий’ тощо (ESSJ XXI: 51).

Псл. *sъmyslъ (?): іран. *hu-manah-

Дав.-пол. Smysł: Dominus Bogusław Szmiszl, 1417 (SSNO V: 132), а також апелятив *sъmyslъ, *sъmyslьnъ ‘наділений доброю думкою’ (Топоров 1963: 11), що мають аналог в ав. hunamanah- ‘той, хто добре мислить; веселий’, парф. hwn {Human} < іран. *Humanah-/*Haumanah- «Той, хто добре мислить, або Добродійний» (Лившиц 2010: 91; Tavernier 2007: 199), пор. середньоперс. hu-mēnišn {hwmynšn’} ‘добромислячий’ (Расторгуева, Эдельман 2015: 186). Як і в інших випадках із препозитивним і.-є. *su- ‘добрий’, для іранських і слов’янських складень виявляється давньоіндійська паралель sumánas-. Із синонімічним першим компонентом пор. вище дав.-гр. Εὐμένης. Те саме й у ситуації із суфігованими ав. hu-mata adj. ‘добре задуманий, доброзичливо задуманий’ (антипод duš-mata-) і дав.-інд. sumata-; ав. hu-matay- ‘добра думка’ і дав.-інд. sumatay- (Bartholomae 1904: 1832, 1833) з арійськ. *su-mṇ-ta-, *su-mṇ-ti-.

Псл. *Širomyślъ: іран. *uару-manah-

Слов’янський номен реєструється у варіантах Siromysl, Sziromysl (релікти мови слов’янського населення острова Рюген у Балтійському морі) (Beversdorf 1883: 23). В іранській мові йому близько відповідає *uару-manah-, відображене в ʾОромāн̄š = «Широкомислий» (Hinz 1975: 257: *varumanah-). Ще один ідеологічно та етимологічно (за другим компонентом) однорідний випадок являє собою хор. ʾсw̄n-mʾnʾwk, ʾj̄w̄n-mʾnʾwk ‘щедрість,

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

великодушний’ (Benzing 1983: 24) або, згідно з Вальтером Бруно Хеннінгом і Девідом Ніелем Мак-Кензі, ‘із широкими поглядами’, букв. ‘широкомислячий (?)’ (Расторгуева, Эдельман 2015: 182), у чому є сенс, пор. значення першої частини *čwən [‘čwən, ’ǰwən] ‘широкий, просторий (Benzing 1983: 24).

Псл. *Terbomyslъ: мід. *Mazdayazna-, сх.-іран. *Mazdayasna-

Ст.-чеськ. морав. Třebomysl (Kollár, Pacić 1828: 105), ст.-пол. Trzebiemysł «Trebemisl, Vilcan», 1136, «Trebemyslio subcamerario», 1287, Trzebomysł «Trebomisl, subcamerarius», 1282 (SSNO V: 478, 479). Тобто «Той, хто мислить про жертву» або, можливо, «Той, хто шанує Духа» (= «Той, хто виконує обов’язок перед духом»), якщо прийняти думку, що ст.-сл. trъ́ba, дав.-рус. тереба ‘жертвоприношення’ (псл. *terba) — це ‘виконання обов’язку’ (див. Фасмер 1987: 95). В іранському іменослові цьому номену відповідають антропоніми мід. *mazdayazna-, сх.-іран. *mazdayasna- «Той, хто поклоняється Мазді» (Расторгуева, Эдельман 2011: 122), пехл. Mazdēsn (mzdysn) < ав. Mazdaiiasna- (Gignoux 1986: 122).

Псл. *Těхomyslъ, *Těšimyslъ: ав. Tušnа.mаtаy-

Слав. форми: чеськ. Těchomysl — місцева назва, похідна від антропоніма (Miklosich 1927: 182), ст.-пол. Cieszymysł: Tessimtzl, 1136 (SSNO I: 376) = «Той, хто має лагідний, утішений дух», «Спокійний у думках». Вони семантично аналогічні авестійському (у «Гатах») імені божества tušnā.matau- «[Той, хто має] заспокоєну (утішену) думку» та новоавестійському антропоніму tušnā.matau- ~ adj. *tušnа-, новоав. tušnау- ‘мовчазний’ (Bartholomae 1904: 658). Зіставлення *těšimyslъ з tušnā.matau вперше запропонував В. Н. Топоров (Топоров 1963: 11).

Псл. *Vojƅmyslъ, *Vojьmyslъ: іран. *iauda-mana(h)-

Паралель засвідчена в давньому словацькому імені Vojimysl, IX ст. (Ovsená 2014: 131), а також серб. стар. Воjмислићи, 1766–1770 — ойконім у Косові (Елезовић 1932: 85), з одного боку, і дав.-перс. (в еламському передаванні) Hihuddamana (< *Yauda-mana(h)- «Той, хто думає про бій, Воимысл»), Ywdmngn, ʾIwdmwnʾn (Mayrhofer 1973: 159; Лившиц 2010: 99: «З войовничим духом») — з іншого. Інше прочитання еламської форми пропонує В. Хінц: як *yutamanah- «Пов’язаний почуттям [із Богом]» (Hinz 1975: 275), пор. ще (Tavernier 2007: 366; Schmitt 2011: 207) із семантично однотипним прочитанням *Hita-manah і *Yuta-manah-.

Псл. *Vyšěmyslъ: іран. *Bŕ̥zi-manah-, *Mazā-manah- (?)

Полаб. Vezemuisl, XI ст. (Press 1986: 13: як *vyšemysl-). Складне утворення *vyšę (пор. ~ *vysokъ ‘високий’) і *myslъ. Пор. також дав.-рус. высокаѧ мысль ‘зарозумілість, гординя’, ‘високомерні помисли: «Богъ бо не любить высокаѧ мысли наша, возносящаго(ся) смиреть», «Господи боже силъ, мы людие твои, овца пажити твоея, имя твое призываемь, призри на кроткыя люди

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

своя, і смиренних піднеси, і гордих високыя мысли низложи» (Slovar’ IX: 333), що відтворює формулу давньої поетичної мови (стійке, діахронічно відтворюване словосполучення як носій морально-релігійної ідеї), значення якої змінило полярність «плюс» на «мінус» у текстах християнського релігійного змісту. Псл. *Vyšemyslь (= «[Більш] високого способу мислення») є одним зі слідів слов’яно-іранської мовної взаємодії в лексико-семантичній сфері, що супроводжувалася виробленням сукупності спільних моделей номінації для двоскладових особових імен з обов’язковою етимологічною тотожністю одного або обох складових компонентів.

Як іранські відповідники слов’янській формі можуть бути наведені: 1) мід. (з еламського джерела) pír-zí-ma-na (= *brzimanah-, *Brzi-manah-) і згадане в Геродота дав.-перс. Σμερδομένης — ім’я сина Отани, тобто *brd́imanah-, *Brdimaniš, *Brdimanā ‘з високими помислами, почуттями’ (Mayrhofer 1973: 219; Hinz 1975: 67, 68; Tavernier 2007: 151) або *Br̥damaniš «Високого способу мислення» (Грантовський 2007: 273), «Той, хто має високу свідомість, розум» (Расторгуева, Эдельман 2003: 121). Ім’я складене з *brd- — форми з «південно-західним» d до іран. *br̥z- ‘високий’, ‘піднесений’, ‘великий’ та *man- < і.-є. *men- ‘думати’ (Грантовський 2007: 273; Расторгуева, Эдельман 2003: 121). Запропонована відповідність псл. *vyšemyslь: іран. *br̥zimanah- — можливе свідчення контактів предків західних слов’ян з іранськими народами; 2) *Mazā-manah- (Ma-za-man-na) = дав.-інд. вед. mahā-manas- ‘піднесеного способу мислення’ (Mayrhofer 1973: 197).

Псл. *Želomyslь: дав.-перс. *ǰūra-manah-

Пол. Zielomyśl (Miklosich 1927: 35: сумнівне порівняння зі ст.-сл. зел-) — топонім на -jb, похідний від *Zialo-mysl з першою частиною, тотожною дав.-рус. зълъи, зълъ ‘сильний’, лит. gailùs ‘різкий, їдкий, мстивий’, gailas ‘буйний, ярий’ (Срезневский 1893: 1014; Фасмер 1986: 92). Тобто «Той, хто має сильну волю», «Сильний духом» (пор. серб., хорв. tīsao, mīsli ‘розум’ і ‘воля’ (ESSJ XXI: 48), ст.-чеськ. mysl ‘дух’, ‘сенс, зміст’ (Срезневский 1902: 217), що близько відповідає семантиці іранського особового імені (з аккадського документа) *ǰūramanah- (?) (tu-ra-ma-na-a) «Сильний духом» (Hinz 1975: 241).

Псл. *Zъlomyslь: іран. *Ahra-mani̯u-, *Aka-manah-, *duš-mani̯u-, *duš-manah-

Псл. *Zъlomyslь збережене в Зломислит (: Zlomislich – родове ім’я католицької сім’ї в Мостарському Блату, 1743) (Михајловић 2002: 441), хорв. прізвищі Zlomislić — патронім на -ić від *Zlomisl. Пор. дав.-рус. зломысль ‘той, хто бажає комусь зла’, ‘ворог’, 1212 (Slovar’ VI: 26), ст.-рус. злая мысль =

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

злой помысел, злая дума у «И вложи дияволъ царю Василию злую мысль блудную», XVII ст., а також із десубстантивним дієсловом: дав.-рус. мыслити зло «Въскую мыслите вы зло въ сърдцихъ вашихъ?» (Slovar’ IX: 333).

Іранські аналоги: *ahra-manīyu- ‘злий дух’ (> ав. п. anrō.mainyu- ‘створений злим духом, пов’язаний зі злим духом’); ав. п. dušmainyu- ‘той, хто погано, вороже думає; ворог’, серед.-перс. dušmēn {dušnyn} ‘ворог’, хор. δn, δυn ‘ворог’ (< *duštan̄iu-), ав. п. duš-manah-, duž-manah- ‘той, хто має погану, ворожу думку, задум; зловмисник’ та ін. з іран. *duš- ‘злий, поганий, кепський’ як першою частиною композита (Расторгуева, Эдельман 2000: 100; 2003: 411, 415–416). До цього ж ряду складень належить ав. Aka Manah — ім’я одного з Daēva (Львів), противника Vohu Manah = Благой Мысли з авест. adj. aka- ‘злий, поганий, кепський’ (Bartholomae 1904: 44, 45).

3.2. Slavica & Baltica

Псл. *Čaj̄myslъ: лит. Mañt-vila, Moñt-vilas, Man̄-vilas

Укр. Чамишель — гідронім (Slovnyk 1979: 601) < *Čaj̄-myslъ (~ *čajati ‘сподіватися’, ‘чекати’) + possess. суф. -jь. Балтійська паралель представлена лит. Manti-vilas (Монти-виль, XVII ст.), Mañt-vila, Mañt-vilas, Mònt-vila, Moñt-vilas, Man̄-vilas ~ viltis ‘живити надію, сподіватися’, viltis ‘надія’ (Vanagas, ed., 1989: 151, 1211).

Псл. *Dal’emyslъ: лит. Tól-mantas, Tál-mantas

Чеськ. Dalemysl (Rospond 1983: 63) і Dalemyšl — похідний топонім (Miklosich 1927: 29) ~ лит. Tól-mantas, Tál-mantas, Tál-montas ~ toli ‘далеко, удалині’, tólas ‘далекий, віддалений’ (Vanagas, ed., 1989: 153, 1052, 1054).

Псл. *Golomyslъ: лит. Gal-manas, Gal-i-mantas, Gał-mantas

Пор. ст.-блр. Голомысль, Голомышьская — волость із центром у селі Голомыши (нині — село Голомысло (Галомысла) у Вітеб. обл. Полоцького повіту), 1506, 1513 (Полоцкие грамоты 2015: 411, 821; 2015a: 257) < *Голомысл-jь (з подальшим отверді́нням -л). У першій частині — коренева основа *gol-, представлена в *golēmъ ‘великий, сильний’ ~ лит. galti ‘могти, бути в силі’ (ESSJ VI: 203) і (Smoczyński 2019: 154: до і.-є. *gelH- ‘здобути силу, владу’).

Слав. Голо-мысль відповідає лит. Gal-manas, Gal-i-mantas, Gał-mantas ~ galēti ‘могти’ (Būga 1911: 30, 45; Vanagas, ed., 1985: 616–617; 1989: 152).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

Псл. *Gostomyslъ: лит. Vaiš-mantas

Про псл. *Gosto-myslъ ~ *gostъ (див. ESSJ VII: 67). Балтійський корелят засвідчений у лит. Vaiš-mantas ~ vaišės ‘бенкет, ‘частування’, viešės ‘перебування в гостях, viešėti ‘гостювати’ (Vanagas, ed., 1989: 1137), латис. viesis ‘гість’.

Псл. *Xotě-myslъ, *Xoti-myslъ: дав.-прус. Nore-munt, лит. Nór-mantas

Псл. *Xotě-myslъ, *Xoti-myslъ ~ *xotěti (ESSJ VIII: 85; Rospond 1983: 55) семантично рівнозначне або дуже близьке до дав.-прус. Nore-munt – особове ім’я ~ Nor-mantas, Nori-mantas (як ‘nori mantyti’), Петрикъ Нармунтысъ, Петръ, Якубъ Нармантисъ (Būga 1911: 16, 40, 47), Nór-mantas, Nór-montas, Nár-mantas, Nār-montas, Nar-muntas ~ norėti ‘бажати, хотіти’, nóras ‘бажання, воля’ (Vanagas, ed., 1989: 152, 296, 297).

Псл. *L’udъmyslъ: лит. Liáud-minas

Докладніше про цю паралель див. вище. З іншим лексичним складом і порядком основ пор. лит. Mon-tautas ~ tautà ‘народ’ (Vanagas, ed., 1989: 151, 1028).

Псл. *Myslimilъ: дав.-прус. Mente-myl, Monte-myle, Munte-mil

Серб. Mislirnil (Stara imena) ~ дав.-прус. Mente-myl, Monte-myle, Munte-mil VS Myle-munt (Trautmann 1974: 144) ~ *mīli < балт. *mile ‘ласкавість’, adj. *mīla- ‘ласкавий, ніжний’ (Mažiulis 1996: 137). Однорідною є й друга частина композитів: псл. *milъ(jь) ‘милий’, ‘м’який’: дав.-прус. *mīli (ESSJ XIX: 46–47; Mažiulis 1996: 137–138).

Псл. *Permyslъ: лит. Per-manas (?), Pér-monas

Псл. *Per-myslъ відтворюється у словен. Premisl, Premisel, -sla (Stara slovenska imena), дав.-чеськ. Premizl (Přemysl) – селянин-орач, легендарний засновник першої династії чеських князів (Legenda Christiani 1978: 18, 19), Premisl, Premyzl, Przemysl та ін., верхньолуж. Priěmäusel – гора < *Premyslъ (Słowiańska onomastyka 2003: 203), дав.-пол. Przemyśl: Nicolaus, filius Morsus de Premysl..., Premisl, 1265 (SSNO III: 556; IV: 369) та ін. (Rospond 1983: 110), Перемишль (пол. Przemyśl) – місто на південному сході Польщі < *Перемыслъ та ін. У балтійському іменнику маємо: лит. Per-manas (?), Pér-monas ~ per – прийменник (Vanagas, ed., 1989: 152, 430).

Псл. *Svaromyslъ: лит. Vaĩd-manas (?)

Дав.-слов’ян. топонім Swaromel = *Svarom-je < *Svaromъ < *Svaromyslъ (Torkar 2013: 118) ~ словен. svariti ‘лаяти, напучувати’, svariti se ‘сваритися. Пор. лит. Vaĩd-manas (?) ~ vaĩdytis ‘здаватися або vaidas ‘сварка, розбрат, vaĩdytis ‘сваритися, сперечатися’ (Vanagas, ed., 1989: 153, 1131, 1132).

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Псл. *Velemyslъ: лит. Daug-mantas

Рефлекси псл. композита з *vele- (*vele – neutr. до *velь(jь) ‘великий’) з ідеєю великої величини, ступеня, кількості тощо (Анікін 2012: 204–205) у препозиції: дав.-слов’ян. Elemischl – топонім = *Velemysl-ib < *Velemъslъ (Torkar 2013: 117), чес. *Velemуsl, що реконструюється з похідного топоніма Velemyšlovec (Miklosich 1927: 21: Velemyšloves) та ін. (Rospond 1983: 144, 146). Балтійський аналог маємо в лит. Daug-mantas, Daũ-mantas, Dau-manas, Dau-minas, Daũ-montas, Dòv-montas ~ daũg ‘багато’ (Būga 1911: 20, 22, 44: Daug-mantas пояснюється через пол. *Wiele-mąt; Vanagas, ed., 1985: 465–466, 473).

Псл. *Vědomyslъ (?): дав.-прус. Weide-munt, лит. Vaid-manas

Пор. ст.-чес. Wegmyslice (Codicis 1850: 181) – топонім, похідний від рефлекса псл. імені *Vědo-myslъ (чи це письмова помилка замість *Vojь-myslъ?). Далі пор. імена дав.-прус. Weide-munt ~ *veid-/*vīd- ‘бачити’ (> *veid-ulas ‘видимий’) (Mažiulis 1997: 228) і лит. Vaid-manas (Юркенас 1999: 31), гомогенний псл. *věd- ‘знати’.

Псл. *Voldomyslъ: лит. Vaĺd-mantas

Дав.-слов’ян. топонім Gladomės, Gladomouž, 1220–1230 = *Vladomysl-ib < *Vladomyslъ (Torkar 2013: 115) ~ *volděti, *volda ‘влада’. Його близький структурно-етимологічний аналог – лит. Vaĺd-mantas ~ valdýti ‘правити, керувати’, valdžià ‘влада’ (Vanagas, ed., 1989: 153, 1149).

Псл. *Vъsemyslъ: дав.-прус. Wysse-manth, Wisse-munt, лит. Vis-mantas

Рефлекси слов’янського імені: слвн. Svemisel, –sla (Stara slovenska imena), ст.-пол. Wsze-mysl: Wschemisl, 1431 (SSNO VI: 220), чес. Všemyšlice – деантропонімний топонім (Miklosich 1927: 46, 140: вьсь). Балтійські відповідники: дав.-прус. Wysse-manth, Wisse-munt (Trautmann 1974: 144) ~ wissa, wyss- ‘весь’ (Mažiulis 1997: 248–249) і лит. Vïs-mantas, Vŷs-mantas, Vïs-montas ~ visas ‘весь’ (Būga 1911: 29; Vanagas, ed., 1989: 153, 1234).

Литовська й латиська мови виявляють композити з етимологічно відмінним, але семантично близьким препозитивним членом: лит. Aĩ-manas, Aĩ-manis, Aĩ-monas, Aĩ-mintas, лат. Almanas. Зокрема, ймовірним вважається тлумачення al у зв’язку з гот. alls ‘весь’, лит. aliaí ‘кожен’ у aliaí vienas (Vanagas, ed., 1985: 78, 88, 89).

3.3. Baltica & Iranica

Дав.-прус. Wirse-mund: дав.-іран. *Vīra-manah–Wirse-mund (Trautmann 1974: 144) ~ wirs, wijrs ‘чоловік’ (Mažiulis 1997: 246–247) при дав.-іран. *Vīra-manah– «Мужемислий» < та іран. *ui̯ra-manah– (див. вище).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

3.4. Slavica & Iranica & Baltica

Псл. *Ľudъmyslъ & іран. *arja-man-, *Ari̯a-manah- & лит. Liáud-minas (див. вище).

Псл. *Myslimilъ: дав.-прус. Mente-myl, Monte-myle, Munte-mil: іран. *Fria-manah-. Про слов’янські та балтійські складення з етимологічною тотожністю обох частин див. вище. Їхній передбачуваний іранський аналог із протилежним порядком складників має генетично відмінну препозитивну основу, пор. *Fru̯a-manah- (елам. Pír-ri-ia-ma-na) «Той, хто має дружній, привітний норов» (Tavernier 2007: 184) ~ іран. *frī- ‘бути приємним, радувати’, ав. frya-, мід. *frya- ‘милий, любий’ (Расторгуева, Эдельман 2007: 70, 74) = «Мило-мислий».

Псл. *Těxomyslъ, *Těšimyslъ: ав. Tušna.matay-: дав.-прус. Monte-glaude. Про іранські та слов’янські одиниці див. вище. Балтійська паралель представлена дав.-прус. Monte-glaude (Trautmann 1974: 144). Через часте змішування в прусській мові основ *gland і *glaud за орфографією Monte-glaude може приховуватися *Monte-gland ~ glands ‘утішання’, glandint ‘утішати’ (Топоров 1979: 258, 260) = «Мисло-тіх» VS слав. «Тихо-мис», «Тіши-мис».

4. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ, ВИСНОВКИ

4.1. Порівняльний аналіз іранських і слов’янських лексичних та синтаксичних одиниць із рефлексами і.-є. *men показує паралелізм в оформленні композитів із цим етимоном в обох мовних культурах. Це виявляється як у повній етимологічній тотожності структури (крім форманта) порівнюваних одиниць, так і в спільних стандартах організації їхньої культурної семантики, що відображає дуалізм в основі релігії та моральних відносин в іранському і слов’янському суспільствах. Пор. приклади з генетичною тотожністю обох частин: псл. *borotmyslъ ~ іран. *bara(t)-hu-mānahили *maṇia-bāra-; псл. *dětomyslъ ~ ср.-перс. mn’dt; псл. *dъlgomyslъ ~ іран. *darga-manah-; псл. *samotmyslъ ~ іран. *hāmā-māna-, *hama-manah-; псл. *sъ̑etomъdrъ ~ ав. spəntō mazdāi; псл. *sъ̑etomyslъ ~ ав. spəntō.mainyava-; псл. *sъmyslъ (?) ~ іран. *hu-manah-.

Такі збіги не можуть бути випадковими, а є результатом тісного спілкування народів із близькою духовною культурою, зі спільною індоєвропейською спадщиною, що забезпечило їхню глибоку взаємодію

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

у деяких сферах. На рівні мови це простежується у вигляді слов’яно-іранських ізоглос — спільних елементів поетичного тексту, правової та релігійно-етичної фразеології, які, очевидно, існували у вигляді формульних конструкцій та їхніх згорнутих варіантів — імен-композитів із певним ідеологічним навантаженням. Вони становили значний шар «високої» мови тією мірою, якою передавали моральну ідеологію культур, що обслуговувалися цією мовою. Див., напр.: (‘носій [доброї, благої] думки’ або ‘носій авторитету’) пс. *borotmyslъ ~ іран. *bara(t)-hu-mānahили *man̄ia-bāra-; (‘створений [доброю, благою] думкою’ або ‘поставлений [благим] духом’) пс. *dětomyslъ ~ ср.-перс. mn’d’t, ав. mainyu.taštəm, manyu.stātō; (‘наділений мудрістю святого [духу]’ або ‘[той, хто має] пам’ять про священне’, пор. ав. mazdāh- ‘пам’ять’) пс. *světomоdrъ ~ ав. spəntō mazdā; (‘[створений] святим духом’ або ‘[носій] святої думки (духу)’) пс. *světomyslъ ~ ав. spəntō.mainyava-; (‘наділений доброю, благою думкою’) пс. *sъmyslъ (?) ~ іран. *hu-manah-; (‘[той, чиї] помисли чисті (правдиві)’) ц.-слав. чиста мисль ~ мід. *spita-manah- (?); (‘шанувальник духу [мудрості]’) *terbomyslъ ~ мід. *mazda-yazna-, сх.-іран. *mazda-yasna-; (‘[той, хто має] лагідний, утішений дух’) пс. *těxomyslъ, *těšimyslъ ~ ав. tušnā.matay-. Своєю чергою, це стало можливим завдяки усталеним спільним семантичним кліше, які визначали принципи добору компонентів для формул і типів словоскладання з погляду їхньої сполучуваності.

Звичайно, комплекс спільних інновацій обох мов формувався не у вузьких хронологічних межах якогось певного періоду і не в межах одного ареалу. У різні часи (у перші століття I тис. н. е.) слов’яни сусідили з іранцями (слов’яно-скіфські, наступні слов’яно-сарматські, пізніші слов’яно-аланські контакти на Волзі, Дону, у карпатському ареалі та суміжних територіях) у межах різних ареалів або ж були пов’язані досить стійкими торговельними шляхами. Характер взаємовпливу під час цих контактів — окрема проблема на майбутнє, оскільки сліди слов’янського впливу на давні східноіранські мови та слов’янські запозичення в їхньому вокабулярі встановити досить складно через фрагментарність наявних відомостей про ці мови. Сприятливішою є ситуація з виявленням результатів іранського впливу на мову слов’ян. Частина слов’янських антропонімів із коренем *menутворена зі слов’янського за походженням матеріалу, але за кліше, запозиченими з іранського джерела, що закономірно з огляду на іранізацію семантичного поля релігійної лексики всередині слов’янського словника, пор. Иванов 2002: 38, а також Иванов 1998. Ще від часів

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

Антуана Мейє та Романа Осиповича Якобсона і слідом за ними особливу увагу приділяли ідеї ймовірного впливу іранських релігійних поглядів на слов’ян. Думки деяких учених про запозичення слов’янами іранських парних назв дуалістично протиставлених полюсів світобудови підвели В’ячеслава Всеволодовича Іванова до висновку, що «у слов’ян сліди давнього індоєвропейського дуалізму пожвавилися завдяки наступним іранським впливам, які йшли в тому самому напрямі. Як і щодо мови, особливо глибокий вплив у сфері релігії виявився можливим саме через початкову спорідненість традицій, що взаємодіяли» (Иванов 2002: 35). Це правильно й стосовно згаданого класу антропонімів, внутрішня форма яких, крім іншого, відображає нюанси релігійного дуалізму, актуальні під час наречення ім’ям. Тут, окрім уже відомих *z̑blo-myslь VS *dobro-myslь, доречно згадати ще кілька прикладів такого роду:

*z̑bla(ja) slava, *z̑blo-slavь (: слвн. стар. (Каринтія) Zloslav, дав.-рус. зло-славие ‘опорочення’ (?); Slovar’ VI: 30) VS *dobra(ja) slava, *dobro-slavь (: серб. Доброслав (Чорногорія, Герцеговина), дав.-хорв. Dobroslaus, 1243, 1256, 1265, а також пол. Dobrostaw – топонім та ін.; Miklosich 1927: 56, 31; ще див. ESSJ V: 43);

*z̑blo-dějb (: ст.-пол. Paulus Złodzieј; Miklosich 1927: 63) VS *dobro-dějb (: дав.-серб. Dobrodei = сучас. Dobro-djej; Maretić 1886: 105; дав.-рус. Добродѣя; Miklosich 1927: 56; ст.-сл. добродѣи ‘людина, яка добре чинить’, чеськ. діал. dobrod’ej ‘благодійник’ та ін.; ESSJ V: 42; ст.-пол. Dobrogost, 1153; Rospond 1983: 65);

*z̑blo-gostь (: ст.-рус. Федора Злыгостева; Грамотки 1969: 269, 270; (похід.) болг. Злогошит, макед. Злогоши – топоніми; Rospond 1983: 154) VS *dobro-gostь (: ст.-чеськ. Dobrogost, XIII ст., Dobrohost, похідний чеськ. топонім Dobrohošť; Miklosich 1927: 56, 147; ст.-чеськ. dobrohost ‘добрий гість’, ‘герой’ та ін.; ESSJ V: 42; ст.-пол. Dobrogost, 1153; Rospond 1983: 65);

*z̑blo-mirь, *z̑blo-měrь (: угор. Zelemér – запис слов’янського імені; Топоров 2006: 66; болг. Зломер – топонім; Rospond 1983: 154) VS *dobro-mirь (: болг. Добромир, чеськ. Dobromir та ін.; ESSJ V: 43; Топоров 2006: 33);

*z̑blo-vědь (: чеськ. Zlověď; Rospond 1983: 154, (похід.) Zlovědice – топонім; Miklosich 1927: 152 = *Zblověd-itji) VS *dobro-vědь (: рус. стар. *Добровед > ойконім Доброведово, XIX ст. у районі Великих Лук; Новодворский 2014: 263). Відповідно – «Зло-вісний» і «Добро-вісний» (або «[Той, хто несе] зле / добре знання»), пор. *věda ‘вість’, ‘чутка’, ‘знання’. Наявність -vědь в іменах-композитах – аргумент на користь давності subst. *věda (в Аникин 2012: 166: «Реконструкція проблематична (потребує застережень)»);

*z̑blo-věťь (: чеськ. (похід.) Zlově̇tice – топонім; Miklosich 1927: 152, похідне від імені *Zlověť) VS *dobro-věťь (потенційно можливе як

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

результат згортання відповідної формули, відлуння якої чути в укр. добре вітати, з добром вітати ‘з добром, щиро вітати, поздоровляти’). Компонент *věť (пор. дав.-рус. вѣть ‘умовляння’, ‘порада, нарада’, ст.-сл. вѣть ‘угода, договір’) у цій парі цікавий своїми зв’язками з ав. vaēδā- ‘судове рішення’, ‘викриття (обвинуваченого)’, а також як назва одного з «насків» («Nīkatum») і vaēδ- ‘визначати (встановлювати) судом’ (Bartholomae 1904: 1322; Аникин 2013: 67). Усі слововживання можна об’єднати на основі мовленнєвої семантики ‘нарада, порада’, звідки ‘суд’ і ‘договір’.

*zъlo-vidъ (: ст.-рус. «живет sa Иваном Слови́довым Матвѣ́и Слови́дов»; Грамотки 1969: 111) VS *dobro-vidъ (: чеськ. Dobrovid; Rospond 1983: 45, 56; похідний на –jь топонім Dobroviz; Miklosich 1927: 31);

*zъl-oba (: дав.-серб. Slobba = Zloba; Maretić 1886: 97; хорв. Zlobin; Miklosich 1927: 152 – дериват із суф. -in-) VS *dobr-ota (: болг. Добро́та; ESSJ V: 43; серб. стар. Доброта; Miklosich 1927: 30).

Етична складова семантики, закладеної в цих протиставленнях, як і семантика системи антропонімів-композитів із *bog-, *mir-, *mysl-, *slav-, *svęt, що містять ці елементи сакральних формул, відсилає до тези про знайомство слов’ян із мітраїзмом, чиї ідеї були ними засвоєні та піддані рецепції в синтетичному ключі, органічно злившись зі слов’янськими релігійними поглядами (див., напр.: Топоров 2006: 12; Вяч. Вс. Иванов упевнено говорить, що слов’яни зазнали впливу саме мітраїзму як особливої окремої релігії; Иванов 2011: 16). Тому дуже ймовірно, що слов. *dobro-myslь, *dobro-slavь (не як слово чи молитва, а як поголос, чутка), *dobro-tvorъ / *dobro-dějь – імена, що дублюють «перекодовану» тріаду Добра Думка (ав. humata-) – Добре Слово (ав. huxta-) – Добра Справа (ав. hvaršta-), основоположну для зороастрійської релігійної етики та близької до неї етики мітраїзму. І так само, як у зороастризмі, цій тріаді протистоять Зла Думка (ав. dušmata-) – Зле Слово (ав. dužūxta-) – Зла Справа (ав. dužvaršta-): слов. *zъlo-myslь, *zъlo-slavь, *zъlo-tvorъ / *zъlo-dějь.

Лінгвістичні свідчення іранського впливу на релігійну сферу слов’ян, семантику їхніх текстів, що належать до сакральної сфери, не дають відповіді на питання про місце й приблизний час контактів з іранським етносом-носієм мітраїстичної ідеології. Навряд чи це знайомство відбулося в межах лише одного ареалу. Імовірно, слов’яни могли засвоїти деякі риси цієї ідеології двома шляхами: від іранського населення Паннонії, яке сусідило тут зі слов’янами перед їхньою міграцією на інші території (про поширення мітраїзму в Паннонії та ширше – у Подунав’ї див. Бурлинова 1999: 96–105, 110–129), і

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

від іраноязычних етносів Криму, де знайдено пам’ятки культу Мітри (Пантікапей і Херсонес, див. Кобылина 1978: 46–47, 88–90). Знайомство слов’ян із мітраїзмом, якщо прийняти його як імовірну гіпотезу, за характером культурного впливу можна порівняти з тим впливом, якого слов’янська зазнала в епоху давніших контактів з іранською (Трубачёв 1967).

4.2. Порівняння валентності основи *man(t)- у двочленних антропонімах балтійських мов і комбінаторних властивостей споріднених із нею слов. *mysl-, *man(i)a-, *maniu-, *mata та ін. в ономастиконі іранців і слов’ян дає підстави говорити про відокремленість балтійського матеріалу від сукупності ірано-слов’янських етимологічних і семантичних збігів в антропонімії. Відомий нам матеріал показує лише один приклад, коли в іранському й балтійському композитах генетично тотожні обидві частини, а самі складення мають близьку семантику, пор. дав.-прус. Wirse-mund & дав.-ір. *Vīra-manah-. І в трьох випадках можна підозрювати «зустріч» усіх трьох антропонімічних систем, що оперують і.-є. *men-, пор.: прасл. *L’udbmyslь & лит. Liáud-minas (і Moñ-tautas) & іран. *arja-man-, *Aria-manah-; прасл. *Myslimilь & дав.-прус. Mente-myl, Monte-myle, Munte-mil & іран. *Fria-manah-; прасл. *Tēxomyslь, *Tēšimyslь & дав.-прус. Monte-glaude & ав. Tušna.mətay-. Подібний результат руйнує припущення про значнішу серію двочленів з і.-є. *men-, *mata-, *mati- < *mn-t- VS балт. *man-t-. Особливість балтійських антропонімів з цікавою для нас лексичною ознакою виявляється двояко.

(1) Частина з них або не має типологічних двійників серед слов’янських *myslімен, демонструючи оригінальність семантичного рисунка, або другий / перший член складень з *man(t)- етимологічно неясний (випадків достатньо у: Vanagas, ed., 1985; 1989), без чого будь-які порівняння позбавлені сенсу.

(2) Установлено сепаратні балто-слов’янські паралелі, ідеологічно не пов’язані з ірано-слов’янськими, що навряд чи випадково з огляду на тісну слов’яно-балтійську взаємодію пізнішої доби, яка істотно не торкнулася етичного боку їхнього життя. У цей час сформувалися спільні для обох мов кліше для організації гомогенних *man(t)- і *mysl- (< *mon-sl-) у композити.

Отже, приклади з повною етимологічною тотожністю складу композита у слов’ян і балтів та однаковим порядком компонентів: прасл. *Golomyslь ~ лит. Gal-manas, Gal-i-mantas, Gãl-mantas; прасл. *L’udbmyslь ~ лит. Liáud-minas; прасл. *Myslimilь ~ дав.-прус. Mente-myl, Monte-myle, Munte-mil; прасл. *Permyslь ~ лит. Per-manas (?), Pér-monas; прасл. *Vědomyslь ~

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

дав.-прус. Weide-munt, лит. Vaid-manas; прасл. *Voldomyslъ ~ лит. Vald-mantas; прасл. *Vbsemyslъ ~ дав.-прус. Wysse-manth, Wisse-munt, лит. Viš-mantas.

Приклади з тотожністю *mysl-: *man(t)-, але гетерогенністю другої частини задіяних у порівнянні композитів: прасл. *Dalъmyslъ ~ лит. Tól-mantas, Tál-mantas; прасл. *Gostomyslъ ~ лит. Vais-mantas; прасл. *Xoti-myslъ ~ дав.-прус. Nore-munt, лит. Nór-mantas; прасл. *Svaromyslъ ~ лит. Vaid-manas; прасл. *Velemyslъ ~ лит. Daug-mantas; (з інверсією частин) прасл. *Čajbmyslъ ~ лит. Mañt-vila, Moñt-vilas, Mañ-vilas.

У загальних рисах культурна семантика, що передається переліченими іменами, описується так: («[який має] двох воїнів») дав.-прус. Wirse-mund ~ дав.-ір. *Vīra-manah-; («той, хто думає (дбає) про народ» = «вождь») прасл. *L’udъmyslъ ~ лит. Liáud-minas ~ іран. *Ariia-manah-; («чий дух утішений») прасл. *Tēxo- / *Tēši-myslъ ~ дав.-прус. Monte-glaude ~ ав. tušnā.matay-; («сильний духом / думкою / волею») прасл. *Golomyslъ ~ лит. Gal-manas; («м’який вдачею») прасл. *Myslimilъ ~ дав.-прус. Monte-myle, Munte-mil; («той, хто знає / бачить думки») прасл. *Vēdomyslъ ~ дав.-прус. Weide-munt; («володар дум») прасл. *Voldomyslъ ~ лит. Vald-mantas; («всемислячий») прасл. *Vbsemyslъ ~ дав.-прус. Wysse-manth, лит. Viš-mantas; («далекомислячий = далекоглядний») прасл. *Dalemyslъ ~ лит. Tól-mantas, Tál-mantas; («гість, на якого чекають (мислимий гість)») прасл. *Gostomyslъ ~ лит. Vais-mantas; («?») прасл. *Xoti-myslъ ~ дав.-прус. Nore-munt, лит. Nór-mantas; («той, хто широко задумує») прасл. *Svaromyslъ ~ лит. Vaid-manas; («багатомислячий») прасл. *Velemyslъ ~ лит. Daug-mantas; («?») прасл. *Čajbmyslъ ~ лит. Mañt-vila, Mañ-vilas. Як бачимо, балто-слов’янські збіги в частині словника, представленій рефлексами і.-є. *men-, стосуються не аксіології язичницького світогляду чи морально-етичних категорій, як це було у випадку з іранським і слов’янським, а радше нейтральнішої характеристики ментальних якостей (або їх використання), визначених для носіїв імені.

Балтійські детематичні антропоніми мають значний вік. Наприклад, «Система литовських складних імен має архаїчний характер. Новоутворень у системі цих імен, що виникли на литовському ґрунті, порівняно небагато» (Юркенас 1964: 62), тому закономірним є питання: якщо слов’яни й балти переживали спільні інновації в морфології, словотворі (зокрема й у словоскладанні / складанні основ), чому для групи литовських, латиських і давньопрусських двочленних номенів відсутні слов’янські двійники? Звичайно, не доводиться розраховувати на збереження повного набору складних імен із *mysl і *man(t)-, адже, строго кажучи, навіть для самої балтійської мови загалом спільні композити з повною етимологічною тотожністю частин нечасті, наприклад, спільні для

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

Імена литовців і латишів із *man(t)- не збігаються з литовсько-прусською серією номерів. Новий матеріал може збільшити кількість паралелей, але загалом це навряд чи розв’яже проблему, оскільки етнічні пересування й контакти слов’ян і балтів не можна мислити як цілісний моноліт, а тому навряд чи варто очікувати, що повні структурно-етимологічні тотожності двочленних імен як усередині балтійського ономастикону, так і в балто-слов’янському іменнику виявляться численними.

ЛИТЕРАТУРА

Abaev Vasilij I. 1973: Абаев, Василий И. Istoriko-etimologičeskij slovar' osetinskogo jazyka [Istoriko-etimologičeskij slovar' osetinskogo jazyka] 2, Ленинград: Наука [Leningrad: Nauka].

Acta societatis 1775: Iablonovianae de originibus ab Aquilone Venientium Slavorum. Anni MDCCCLXXV, t. V: De rebus Slavicis ultimus, Lipsiae: ex officina Loeperia.

Anikin Aleksandr E. 2012: Аникин, Александр Е. Русский этимологический словарь [Russkij ėt imologičeskij slovar’] 6 (вал I – вершок IV) [(val I – veršok IV)], Москва: Рукописные памятники Древней Руси [Moskva: Rukopisnye pamjatniki Drevnej Rusi].

Anikin Aleksandr E. 2013: Аникин, Александр Е. Русский этимологический словарь [Russkij ėt imologičeskij slovar’] 7 (верш I – вняться II) [(verš I – vnjat’sja II)], Москва: Рукописные памятники Древней Руси [Moskva: Rukopisnye pamjatniki Drevnej Rusi].

Bartholomae Christian 1904: Altiranisches Wörterbuch, Lex 80, XXXII, Strassburg: Karl J. Trübner.

Benzing Johannes 1983: Chwaresmischer Wortindex, Wiesbaden: Harrassowitz.

Beversdorf Dr. 1883: Slawische Streissen. Die slawischen Ortsnamen der Insel Rügen. – Baltische Studien, Stettin: Druck und Verlag von Herrcke & Lebeling, 13–64.

Būga Kazimieras 1911: Apie lietuvių asmens vardus. – Lietuvių tauta, kn. 2, d. 1, Vilnius: Martyno Kuktos spaustuvė, 1–50.

Burlinova Alla J. 1999: Бурлинова, Алла Ю. Распространение культа Митры в европейских провинциях Римской империи [Rasprostranenie kul’ta Mitry v evropejskix provincijax Rimskoj imperii]: диссертация кандидата исторических наук [dissertacija kandidata istoričeskix nauk], Москва: Московский педагогический государственный университет [Moskva: Moskovskij pedagogičeskij gosudarstvennyj universitet].

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Cheung Johny 2007: Etymological Dictionary of the Iranian Verb, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, ed. by A. Lubotsky, 2, Leiden, Boston: Brill.

Codicis 1850: Codicis diplomatici et epistolaris Moraviae. Index, Brunae: Ex typographia Caroli Winikerii.

Desnickaja Agnija V. 1970: Десницкая, Агния В. Наддиалектные формы устной речи и их роль в истории языка [Naddialektnye formy ustnoj reči i ix rol’ v istorii jazyka], Ленинград: Наука [Leningrad: Nauka].

D’jakonov Igor’ M., Livšic Vladimir A. 1960: Дьяконов, Игорь М., Лившиц, Владимир А. Документы из Нисы I в. до н. э. Предварительные итоги работы [Dokumenty iz Nisy I v. do n. è.], Москва: Издательство восточной литературы [Moskva: Izdatel’stvo vostočnoj literatury].

Durkin-Meisterernst Desmond 2004: Dictionary of Manichaean Texts, Vol. III, 1: Texts from Central Asia and China (Texts in Middle Persian and Parthian), Turnhout: Brepols.

Elezović Gligorij 1932: Елезовић Глигориј: Речник косовско-метохиског дијалекта [Rečnik kosovsko-metohiskog dijalekta] 1, Београд [Beograd].

ESSJ III – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 3 (*bratrьcь–*cьrky), под ред. О. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1976.

ESSJ IV – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 4 (*čaběniti–*děl’a), под ред. О. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1977.

ESSJ V – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 5 (*dělo–*deržьb), под ред. О. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1978.

ESSJ VI – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 6 (*e–*golva), под ред. О. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1979.

ESSJ VII – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 7 (*golvačь–*gyžati), под ред. О. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1980.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

ESSJ VIII – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 8 (*xa–*jьvьlga), под ред. O. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1981.

ESSJ IX – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 9 (*jež–*klenъje), под ред. O. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1983.

ESSJ XV – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 15 (*lětina–*lokač), под ред. O. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1988.

ESSJ XIX – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 19 (*męs’arъ–*morzakъ), под ред. O. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1992.

ESSJ XX – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 20 (*morzatъjь–mъrsknǫti), под ред. O. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1994.

ESSJ XXI – Этимологический словарь славянских языков. Праcлавянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskix jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 21 (*mъrskovatъjь–*nadějьnъjь), под ред. O. Н. Трубачева [pod red. O. N. Trubačeva], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1994.

Fraenkel Ernst 1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch 1, Heidelberg, Göttingen: Carl Winter and Vandenhoeck & Ruprecht.

Fritz Sonja 2006: Iranisches Personennamenbuch. Bd. III: Neuiranische Personennamen. F. 3: Die ossetischen Personennamen, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Gignoux Philippe 1986: Iranisches Personennamenbuch. Bd. II: Mitteliranische Personennamen. F. 2: Noms propres Sassanides en moyen-perse épigraphique, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Gignoux Philippe 2003: Iranisches Personennamenbuch. Bd II: Mitteliranische Personennamen. F. 3: Noms propres Sassanides en moyen-perse épigraphique. Supplément [1986–2001], Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Gignoux Philippe, Jullien Christelle, Jullien Florence 2009: Iranisches Personennamenbuch. Bd VII: Iranische Namen in semitischen Nebenüberlieferungen. F. 5: Noms propres syriaques d’origine iranienne, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Gramotki 1969: Грамотки XVII – начала XVIII века [Gramotki XVII – načala XVIII veka], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Grantovskij Èdvin A. 2007: Грантовский, Эдвин А. Ранняя история иранских племен Передней Азии [Rannjaja istorija iranskih plemen Perednej Azii], Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura].

Hinz Walther 1973: Neue Wege im Altpersischen, Wiesbaden: Otto Harrassowitz.

Hinz Walther 1975: Altiranisches Sprachgut der Nebenüberlieferungen, Wiesbaden: Otto Harrassowitz.

Ivanov V’acheslav Vs. 1988: Иванов, Вячеслав Вс. Проблемы изучения славяно-иранских связей [Problemy izučénija slavjano-iranskih svjazej]. – Славяне и их соседи. Место взаимных влияний в процессе общественного и культурного развития. Эпоха феодализма [Slavjane i ih sosedi. Mesto vzaimnyh vlijanij v processe obščestvennogo i kul’turnogo razvitija. Èpoha feodalizma], Москва: Институт славяноведения и балканистики АН СССР [Moskva: Institut slavjanovedenija i balkanistiki AN SSSR], 5–7.

Ivanov Vjačeslav Vs. 2002: Иванов, Вячеслав Вс. Славяно-арийские (= индоиранские) лексические контакты [Slav’ano-arijskie leksičeskie kontakty]. – Славянская языковая и этноязыковая системы в контакте с неславянским окружением [Slav’anskaja jazykovaja i etnojazykovaja sistemu v kontakte s neslavjanskim okruženjem], отв. ред. Т. М. Николаева, Москва: Языки славянской культуры [Moskva: Jazyki slavjanskoj kul’tury], 17–60.

Ivanov Vjačeslav Vs. 2011: Иванов, Вячеслав Вс. Границы митраизма в свете работ В. Н. Топорова [Granicу mitraizma v svete rabot V. N. Toporova]. – Балты и славяне: Пересечения духовных культур [Balty i slavjane: Peresečenija duhovnyh kul’tur], Vilnius: Lietuvos Respublikos seimo kanceliarija, 13–16.

Jurkenas Juozas K. 1964: Юркенас, Юозас К. Морфологические типы древних литовских сложных имён [Morfologičeskije tipy drevnih litovskih složnyh imën]. – Kalbotyra 13, 57–65.

Jurkenas Juozas K. 1999: Юркенас, Юозас К. К истории формирования антропонимии балтийских и славянских языков [K istorii formirovanija antroponimii baltijskih i slavjanskih jazykov]. – Slavistica Vilnensis 48(2), 27–34.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

Justi Ferdinand 1895: Iranisches Namenbuch, Marburg: N. G. Elwert’sche Verlagsbuchhandlung.

Kobylina Marija M. 1978: Кобылина, Мария М. Изображения восточных божеств в Северном Причерноморье в первые века н. э. [Izobraženija vostočnyx božestv v Severnom Pričernomor’e v pervye veka n. è.], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Kollár Jan, Pačić Jan 1828: Gmenoslow čili Slowník osobných Gmen rozličných kmenů a nářečí národu Slawenského, Budjn: Tiskem kr. wšeučiliště Pěštianského.

Kott František Št. 1890: Česko-německý slovník zvláště grammaticko-fraseologický 6, Praha: J. Kolář.

Legenda Christiani 1978: Legenda Christiani vita et passio Sancti Wenceslai et Sancte Ludmile ave eius, ed., in linguam Bohemicam vertit, commentariis auxit J. Ludvíkovský, Pragae.

Leksik 1976: Leksik prezimena Socijalističke Republike Hrvatske, Zagreb: Institut za jezik.

Livshits Vladimir A. 2008: Лившиц Владимир А. Согдийская эпиграфика Средней Азии и Семиречья [Sogdijskaja èpigrafika Sredney Azii i Semireč’ja], Санкт-Петербург: Филологический факультет СПбГУ [Sankt-Peterburg: SPbGU].

Livshits Vladimir A. 2010: Лившиц Владимир А. Парфянская ономастика [Parfjanskaja onomastika], Санкт-Петербург: Петерб. лингвист. общество [Sankt-Peterburg: Peterb. lingvist. obščestvo].

Lurje Pavel B. 2010: Iranisches Personennamenbuch. Band II: Mitteliranische Personennamen. F. 8: Personal Names in Sogdian Texts, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Lurje Pavel B. 2017: Лурье Павел Б. Пантеон согдийцев по материалам имён собственных [Panteon sogdijcev po materialam imën sobstvennyx]. – Проблемы археологии и истории Таджикистана [Problemy arxeologii i istorii Tadžikistana], Душанбе: Дониш [Dushanbe: Doniš], 123–131.

Mayrhofer Manfred 1973: Onomastica Persepolitana. Das altiranische Namengut der Persepolis-Täfelchen, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Mayrhofer Manfred 1979: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 1, F. I–II, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Maretić Tomislav 1886: O narodnim imenima i prezimenima u Hrvata i Srba. – Rad Jugoslavenske akademije znanosti i umjetnosti XIV (LXXXI), 81–146.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Mažiulis Vytautas 1996: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 3 (L–P), Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Mažiulis Vytautas 1997: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 4 (R–Z), Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Michl Josef V. J. 1839: A úplný literaturnj lé topis, čili Obraz slowesnosti slowanů nárecj českého w Cechách, na Morawě, w Uhrjïh atd., od léta 1837 ¼..., Praha: Kommissja Kronbergrowy wdowy a Webra.

Mihajlović Velimir 2002: Михајловић Велимир. Српски презименик [Srpski prezimenik], Нови Сад: Аурora [Novi Sad: Aurora].

Miklosich Franz 1927: Die Bildung der slavischen Personenund Ortsnamen, Heidelberg: Carl Winter.

Mineja 2002: Минеја јануар [Mineja januarʹ] 1, Москва: РПЦ [Moskva: RPC].

Moroškin Mixail J. 1867: Морошкин, Михаил Я. Славянский именослов или собрание славянских личных имен в алфавитном порядке [Slavjanskij imenoslov ili sobranie slavjanskih ličnyh imen v alfabитnom poriadke], Санкт-Петербург: Тип. 2-го отд-ния собственной е. и. в. канцелярии [Sankt-Peterburg: 2-go otd-nija sobstvennoj e. i. v. kanceljarii].

Novodvorskij Vitold V. 2014: Новодворский, Витольд В. Ливонский поход Ивана Грозного. 1570–1582 [Livonskij pohod Ivana Groznogo], Москва: Директ-Медиа [Moskva: Direkt-Media].

Onomastičeskij arhiv – Ономастический архив Института украинского языка НАН Украины [Onomastičeskij arhiv Instituta ukrainskogo jazyka NAN Ukrainy].

Ovsená Blažena 2014: Pátranie po tajných slovenských dejinách a slovenskom duchu, Trnava: Eko-konzult.

Polockie gramoty 2015: Полoцкие грамоты XIII – начала XVI в. [Polockie gramoty XIII – načala XVI v.] 1–2, Москва: РФСОН [Moskva: RFSON].

Polockie gramoty 2015a: Полoцкие грамоты XIII – начала XVI в. [Polockie gramoty XIII – načala XVI v.] 2, Москва: РФСОН [Moskva: RFSON].

Press J. Ian 1986: Aspects of the Phonology of the Slavonic Languages: The Vowel y and the Consonantal Correlation of Palatalization, Amsterdam: Rodopi.

Rastorgueva Vera S. 1966: Расторгуева, Вера С. Среднеперсидский язык [Srednepersidskij jazyk], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Rastorgueva Vera S., Èdel’man Džoj I. 2003: Расторгуева, Вера С., Эдельман, Джой И. Этимологический словарь иранских языков [Ėtimologičeskij

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

slovar’ iranskix jazykov] 2, Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura].

Rastorgueva Vera S., Èdel’man Džoj I. 2007: Расторгуева, Вера С., Эдельман, Джой И. Этимологический словарь иранских языков [Ètimologičeskij slovar’ iranskix jazykov] 3, Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura].

Rastorgueva Vera S., Èdel’man Džoj I. 2015: Расторгуева, Вера С., Эдельман, Джой И. Этимологический словарь иранских языков [Ètimologičeskij slovar’ iranskix jazykov] 5, Москва: Восточная литература [Moskva: Vostočnaja literatura].

Renč-Wjelečanski Marćin 1901: Žórła k najstaršim stawiznam serbskeho naroda. – Časopis Maćicy Serbskeje, Lětnik LIV, Zešiwk I, 41–56.

Rospond Stanisław 1983: Słowiańskie nazwy miejscowe z sufiksem –jb, Wrocław: Wyd-wo Uniwersytetu Wrocławskiego.

Schmitt Rüdiger 2009: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 7: Iranische Namen in Semitischen Nebenüberlieferungen, F. 1A: Iranische Personennamen in der Neuassyrischen Nebenüberlieferung, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Schmitt Rüdiger 2011: Iranisches Personennamenbuch, Bd. 5: Iranische Namen in Nebenüberlieferungen Indogermanischer Sprachen, F. 5A: Iranische Personennamen in der griechischen Literatur vor Alexander D. Gr., Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.

Skardžius Pranas 1960: Lit. zweistämmige Personennamen mit mantund mantà «bewegliche Habe». – Zeitschrift für Slavische Philologie 29(1), 146–150.

Slovar’ VI – Словарь русского языка XI–XVII вв. [Slovar’ russkogo jazyka XI–XVII vv.] 6 (Зипунъ–Иянуарий) [(Zipun’–Ijan uarii)], гл. ред. С. Г. Бархударов, ред. Г. А. Богатова, сост. Г. А. Богатова, О. В. Малкова, Г. П. Смолицкая [gl. red. S. G. Barxudarov, red. G. A. Bogatova, sost. G. A. Bogatova, O. V. Malkova, G. P. Smolickaja], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1979.

Slovar’ XI – Словарь русского языка XI–XVII вв. [Slovar’ russkogo jazyka XI–XVII vv.] 9 (М), гл. ред. Ф. П. Филин, ред. Г. А. Богатова [gl. red. F. P. Filin, red. G. A. Bogatova], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1982.

Slovar’ XXIII – Словарь русского языка XI–XVII вв. [Slovar’ russkogo jazyka XI–XVII vv.] 23 (Съ–Сдымка) [(S’–Sdymka)], гл. ред. Г. А. Богатова [gl. red. G. A. Bogatova], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1996.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Slovnyk 1979: Словник гідронімів України [Slovnyk gidronimiv Ukrajiny], Київ: Наукова думка [Kyjiv: Naukova dumka].

Słowiańska onomastyka 2003: Encyklopedia 2, pod red. E. Rzetelskiej-Feleszko, A. Cieślikowej przy współudziale J. Dumy, Warszawa, Kraków: Towarzystwo Naukowe Warszawskie.

Smoczyński Wojciech 2019: Słownik etymologiczny języka litewskiego, współpraca redakcyjna M. Osłon, wydanie drugie, poprawione i znacznie rozszerzone, na prawach rękopisu. Available at: www.rromanes.org/pub/alii/Smoczyński W. Słownik etymologiczny języka litewskiego.pdf.

SSNO I – Słownik staropolskich nazw osobowych 1 (A–D), red. W. Taszycki, Wrocław: PAN, 1965.

SSNO III – Słownik staropolskich nazw osobowych 3 (Kł–M), red. W. Taszycki, Wrocław: PAN, 1971.

SSNO IV – Słownik staropolskich nazw osobowych 4 (N–R), red. W. Taszycki, Wrocław: PAN, 1974–1976.

SSNO VI – Słownik staropolskich nazw osobowych 6 (V–Ž), red. W. Taszycki, Wrocław: PAN, 1981.

Sokolov Sergej N. 1964: Соколов, Сергей Н. Язык Авесты [Jazyk Avesty], Ленинград: ЛГУ [Leningrad: LGU].

Sreznevskij Izmail I. 1893: Срезневский, Измаил И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам [Materialy dlja Slovarja drevnerusskogo jazyka po pis’mennym pamjatnikam] 1 (A–K), Москва: Тип. Императорской акад. наук [Moskva: Tip. Imperatorskoj akad. nauk].

Sreznevskij Izmail I. 1902: Срезневский, Измаил И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам [Materialy dlja Slovarja drevnerusskogo jazyka po pis’mennym pamjatnikam] 2 (Л–П), Москва: Тип. Императорской акад. наук [Moskva: Tip. Imperatorskoj akad. nauk].

Sreznevskij Izmail I. 1912: Срезневский, Измаил И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам [Materialy dlja Slovarja drevnerusskogo jazyka po pis’mennym pamjatnikam] 3 (Р–?), (йотированный юс малый) и дополнения [(jotirovannyj jus malyj) i dopolnenija], Москва: Тип. Императорской акад. наук [Moskva: Tip. Imperatorskoj akad. nauk].

Stara imena – Стара Српска имена [Stara Srpska imena]. Available at: https://www.stormfront.org/forum/t280581-3/.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

Stara slovenska imena – Stara izvirna slovenska imena [Old Original Slovenian Names]. Available at: https://www.raptas.si/stara-izvirna-slovenska-imena/.

Steblin-Kamenskij Ivan M. 2009: Стеблин-Каменский, Иван М. Комментарий [Kommentarii]. – Гамбл Заратуустры [Gatu Zaratuštry], Санкт-Петербург: Петербургское Востоковедение [Sankt-Peterburg: Peterburgskoe Vostokovedenie].

Šafarik Pavel I. 1848: Шафарик, Павел И. Славянские древности: часть историческая [Slavjanskie drevnosti: čast’ istoričeskaja] 2, соч. П. И. Шафарика, пер. с чеш. и предисл. О. Бодянского, изд. 2-е, испр. [soč. P. I. Šafarika, per. s češ. i predisl. O. Bodjanskogo], Москва: Унив. тип. [Moskva: Univ. tip.].

Tavernier Jan 2007: Iranica in the Achaemenid Period (Ca. 550-330 B.C.). Lexicon of Old Iranian Proper Names and Loanwords, Attested in Non-Iranian Texts. (Orientalia Lovaniensia Analecta, 158), Leuven: Peeters Publishers.

Tolman Herbert C. 1908: Ancient Persian lexicon and the texts of the achaemenidan inscriptions transliterated and translated with special reference to their recent re-examination, New York, Cincinnati: American Book Company.

Toporov Vladimir N. 1963: Топоров, Владимир Н. К этимологии слав. myslъ [K ètimologii slav. myslъ]. – Этимология [Ètimologija], Москва: АН СССР [Moskva: AN SSSR], 5–13.

Toporov Vladimir N. 1979: Топоров Владимир Н. Прусский язык. Словарь [Prusskij jazyk. Slovar] 2, Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Toporov Vladimir N. 1995: Топоров, Владимир Н. Святость и святые в русской духовной культуре [Svjatost’ i svjatye v russkoj duxovnoĭ kul’ture] 1 (Первый век христианства на Руси [Pervyĭ vek xristianstva na Rusi]), Москва: Языки русской культуры [Moskva: Jazyki russkoĭ kul’tury].

Toporov Vladimir N. 2006: Топоров, Владимир Н. Праславянская культура в зеркале собственных имён (элемент *mir-) [Praslavjanskaja kul’tura v zerkale sobstvennyx imën (element *mir-)]. – Исследования по этимологии и семантике [Issledovanija po ètimologii i semantike] 2/2, Москва: Языки славянской культуры [Moskva: Jazyki slavjanskoj kul’tury], 11–141.

Toporova Tat’jana V. 1996: Топорова, Татьяна В. Культура в зеркале языка: древнегерманские двучленные имена собственные [Kul’tura v zerkale jazyka: drevnegermanskie dvučlennye imena sobstvennye], Москва: Языки русской культуры [Moskva: Jazyki russkoj kul’tury].

Torkar Silvo 2013: Dvočlenski slovanski antroponimi v slovenski toponimiji. – Jezikoslovni zapiski 19/1, 111–128.

Straipsniai / Articles

ALEXANDER I. ILIADI

Trautmann Reinhold 1974: Die altpreußischen Personennamen, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Trubachev Oleg N. 1967: Трубачев, Олег Н. Из славяно-иранских лексических отношений [Iz slavjano–iranskix leksičeskix otnošenij]. – Этимология 1965 [Ètimologija 1965], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 3–81.

Trubačev Oleg N. 2003: Трубачев, Олег Н. Этногенез и культура древнейших славян. Лингвистические исследования [Ètnogenez i kul’tura drevnejšix slavjan], издание 2-ое, дополненное [izdanie 2-oe, dopolnennoe], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Vanagas Aleksandras, ed., 1985: Lietuvių pavardžių žodynas 1 (A–K), aut. A. Vanagas, V. Maciejauskienė, M. Razmukaitė, ats. red. A. Vanagas, Vilnius: Mokslas.

Vanagas Aleksandras, ed., 1989: Lietuvių pavardžių žodynas 2 (L–Ž), aut. A. Vanagas, V. Maciejauskienė, M. Razmukaitė, ats. red. A. Vanagas, Vilnius: Mokslas.

Vasmer Max 1986: Фасмер Макс. Этимологический словарь русского языка [Ètimologičeskij slovar’ russkogo jazyka] 2, Москва: Прогресс [Moskva: Progress].

Vasmer Max 1987: Фасмер Макс. Этимологический словарь русского языка [Ètimologičeskij slovar’ russkogo jazyka] 4, Москва: Прогресс [Moskva: Progress].

Zaližnjak Andrej A. 2004: Зализняк, Андрей А. Древненовгородский диалект [Drevnenovgorodskij dialekt], Москва: Языки славянской культуры [Moskva: Jazyki russkoj kul’tury].

Slavų–iranėnų kalbų kontaktai: sudurtiniai žodžiai su slav. *mysl-: iran. *mana-, *mazda- (baltų kalbų kontekste)

SANTRAUKA

Lyginamojo-istorinio iranėnų, slavų ir baltų sudurtinių asmenvardžių ir sintaksinių vietenų, sudarytų iš *mysl-: *man(i)a-, *manįu-, *mata-, *mati-, *mazda-: *man(t)-, tyrimo rezultatai leidžia daryti tam tikras išvadas. 1. Slavų ir iranėnų dvikamieniai asmenvardžiai su ide. *menatskleidžia nemažai bendrų požymių, tokių kaip: a) visiškas genetinis etimologinės sandaros tapatumas (*boromyslъ ~ iran. *bara(t)-hu-mānahar *manįa-bāra-;

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *mysl-: Iran. *mana-, *mazda- (against Baltic Background)

slav. *dėtomyslь ~ vid. pers. mn’d’t; slav. *samomyslь ~ iran. *hāmā-māna-, *hama-manah-; slav. *svetomoǫdrь ~ avest. spanṱō mazdā; slav. *světomyslь ~ avest. spənṱō.mainyavair t. t.); b) bendri kultūrinės semantikos organizavimo standartai, atskleidžiantys religinį dualizmą ir abiejose visuomenėse susiklosčiusius moralinius santykius. Šios paralelės rodo senųjų slavų ir iranėnų kalbų kontaktų pėdsakus. Dėl iranėnų įtakos slavų mitologiniams ir poetiniams tekstams slavai sudarė su iranėnais bendrus struktūrinius asmenvardžių tipus ir semantinius modelius, kurių dalis įrodo slavų perimtus mitraizmo etikos elementus (šią religiją iranėnai išplatino Panonijoje, Kryme). 2. Slavų ir baltų dvikamienių asmenvardžių su ide. *menrefleksais paralelės nesutampa su slavų ir iranėnų paralelėmis, nes baltiški pavyzdžiai atskleidžia religiškai nežymėtas kultūrines sąvokas. 3. Minėtos žodžių kategorijos formavimosi metu slavų ir iranėnų kontaktai siekė senesnius laikus nei baltų ir slavų ryšiai.

Įteikta 2022 m. spalio 23 d.

A L E X A N D E R I. I L I A D I The State Institution “South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushinsky” 65020, Ukraine, Odessa 34, Staroportofrankiuvska Str. [email protected]

Straipsniai / Articles