This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
DARIUS IVOŠKA
Інститут литовської мови
ORCID id: orcid.org/0000-0003-3898-0000
Наукові напрями досліджень: історична ономастика, балтійсько-слов’яно-німецькі мовні контакти.
DOI: doi.org/10.35321/all88-01
СОЦІАЛЬНИЙ СТАН ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЖІНОК У ПРУССІЇ XIV–XVI СТ. НА ПІДСТАВІ ДОКУМЕНТІВ НІМЕЦЬКОГО ОРДЕНУ
Соціальне становище прусських жінок та їхня ідентифікація в документах Німецького ордену XIV–XVI ст.
АНОТАЦІЯ
Згадування та ідентифікація жінок в історичних джерелах, зокрема в середньовічних канцелярських документах Німецького ордену та документах раннього Нового часу, становлять явище, яке потребує дослідження з погляду багатьох наукових дисциплін. Ця тема є предметом дослідження не лише ономастики, а й загального мовознавства, історії, соціології, антропології та ін. У цій статті зроблено спробу розглянути її у двох аспектах. З одного боку, цікаво, чи можна ідентифікувати жінок в історичних документах за їхніми іменами, якщо вони були зафіксовані; з іншого боку, постає питання, як корелюють їхній соціальний стан і згадування або ідентифікація жінок.
Називання та ідентифікація жінок в історичних джерелах, особливо в канцелярських документах Тевтонського ордену (далі – DO) Середньовіччя та ранньомодерного періоду, становить явище, яке потребує дослідження з погляду багатьох академічних дисциплін. Ця тема є предметом дослідження не лише ономастики, а й загального мовознавства, історії, соціології, антропології та інших наук. У цій статті зроблено спробу розглянути цю тему у двох аспектах. З одного боку, цікаво з’ясувати, чи можна ідентифікувати жінок в історичних документах за їхніми, можливо, зафіксованими іменами; з іншого боку, постає питання, як корелюють їхній соціальний статус і називання або ідентифікація жінок.
Предметом цього дослідження є особливості згадування жінок та їхніх імен як ознаки їхнього соціального стану в історичних документах Тевтонського ордену (DO). З прагматичних міркувань дослідження не було обмежено лише джерелами орденського періоду, а також залучено одне джерело з часів раннього Прусського герцогства.
До емпіричного матеріалу та його джерел
Для дослідження навмисно було відібрано рукописні та друковані історичні документи DOs, а також документи ранньогерцогського періоду Пруссії. Причини вибору німецькомовних і латиномовних документів орденської та герцогської канцелярій, а також їхню роль в ономастичних дослідженнях тут немає потреби спеціально пояснювати, оскільки рання історіографія Пруссії та Литви, як і мови, якими було укладено відповідні матеріали, вже неодноразово розглядалися (Blažienė 2017: 63; Ivoška 2016: 209; 2019: 98–99; 2020: 133–135). Основний корпус досліджених джерел становлять привілеї DOs, видані наприкінці XIV – на початку XV ст. Переважно йдеться про рукописні грамоти, укладені німецькою та латинською мовами, короткі записи у фінансових реєстрах, примітки про бідних мешканців міста Кенігсберга у списках орденської канцелярії, а також про
12
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 3
Sozialer Stand und Identifizierung von Frauen im Preußen des 14.–16. Jhs. aufgrund der Dokumente des Deutschen Ordens
записи про мешканців східної частини Прусського герцогства, які підлягали оподаткуванню, у реєстрах турецького податку1. Характер і призначення зазначених вище документів без їхнього спеціального опрацювання вказують на те, що вони містять багато інформації про мешканців Прусської землі, їхні взаємини між собою та з орденською адміністрацією, а також про умови їхнього проживання й діяльності. Такі різноманітні масиви інформації є цікавими й важливими для досліджень у численних галузях.
До задуму
Уже сама назва статті свідчить, що фактично йтиметься не про жіночі імена, а про згадування жінок і зумовлену цим частотність згадування жіночих імен у пізньому Середньовіччі та невдовзі після нього. До ідеї розглянути історико-ономастичний матеріал під таким кутом зору автор статті дійшов після детального аналізу екстралінгвістичного контексту, в якому він існує. Самі історичні імена, частотність їхнього згадування, їхня варіативність, адаптація до парадигм іноземної мови тощо є показовими явищами. Однак трапляється багато випадків, коли особу неодноразово згадують в історичних документах, щоразу позначаючи різними апелятивами (ймовірно, частково з метою ідентифікації), але не називаючи її іменем. Саме такі явища спонукають до альтернативного дослідницького задуму, що відокремлюється від основного ономастичного напряму досліджень.
Метою цієї статті є критично-оглядовий аналіз згадувань жінок як ознаки їхнього соціального стану в Прусській землі XIV–XVI ст.
1Опис джерел наведено в розділі «Жінки та згадування жінок і жіночих імен у документах Тевтонського ордену та Прусського герцогства в XIV–XVI ст.»
Straipsniai / Articles
13
Page 4
DARIUS IVOŠKA
II. ЗГАДКИ ПРО ЖІНОК І ЖІНОЧІ ІМЕНА В ДОКУМЕНТАХ ТЕВТОНСЬКОГО ОРДЕНУ ТА ГЕРЦОГСТВА ПРУССІЯ У XIV–XVI СТ.
З метою хронологічного дослідження проблематики згадок про жіночі імена як ознаки їхньої соціальної ролі спочатку було обрано найдавніші джерела XIV ст., а далі — пізніші джерела XV і XVI ст.
1. ОРДЕНСЬКІ ФОЛІАНТИ № 105, 107
До найдавніших згадок про жінок, відповідно про жіночі імена, належать випадки, задокументовані в привілеях DOs. Тут ідеться про орденські фоліанти № 105 і 107 (далі — OF). Обидва фоліанти є переважно збірниками привілеїв. OF 105 містить також документи іншого характеру, як-от внутрішні та зовнішні описи кордонів держави Ордену, договори чи угоди між DO і єпископами Samland та Ermland тощо. Однак те, що є значно кориснішим для ономастичних досліджень і було додане до OF 105, називається реєстром великого магістра. Саме Handfesten (привілеї) є найкращими об’єктами дослідження для ономастів, оскільки вони містять не лише Orts- і Personennamen, а й створюють надзвичайно цінний контекст із докладними додатковими даними. Завдяки цьому виявляються також відносини між привілейованими особами, такі як родинні зв’язки, які виявилися особливо корисними для цього дослідження.
У жодному разі не можна сказати, що згадки про жінок у OF 105 і 107 є численними. У OF 105 задокументовано щонайбільше два випадки.
Перша згадка стосується дуже скороченої Handfeste, на підставі якої маршал DOs Ruther von Elner у 1373 році надав братам Pიმenen, Wisselgin та їхньому небожеві 6 Hoken землі в Lekeniken² (OF 105 106ᵛ, див. Abb. 1).
² Löcknicken, Kr. Gerdauen (Gerullis 1922: 87).
14
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 5
Sozialer Stand und Identifizierung von Frauen im Preußen des 14.–16. Jhs. aufgrund der Dokumente des Deutschen Ordens
Рисунок 1, OF 105 106ᵛ
Небіж позначений як fwest[er] JonPიმenen і Wisselgin; його ім’я, як і ім’я його матері, не згадується. Імена осіб чоловічої статі в таких документах майже завжди записувалися, за винятком імен неповнолітніх наступників і Erben. Тому можна зробити висновок, що в родині сестри двох братів не було повнолітнього чоловіка — голови сім’ї. Оскільки небіж відповідав щонайменше одній вимозі до майбутнього Erben (був чоловічої статі), він увійшов до Handfeste як привілейований одразу після своїх дядьків. Його матір згадано лише для вказання родинного зв’язку між дядьками та небожем з ідентифікаційною метою. Жінку, як суб’єкта, не наділеного спадковими правами, не названо на ім’я, хоча, можливо, їй доводилося виконувати роль голови сім’ї.
В OF 105 є також особливий випадок, коли згадується жінка, чиє ім’я також задокументоване. Документ, датований 1392 роком, із незрозумілих причин вставлено між документами зовсім іншого характеру, датованими 1262 та 1286 роками. Erfame froze Gerdrud разом із Irem Jone Wernher пообіцяли в день святої Гертруди zcu burnen вічну лампу в лікарні Кенігсберга (OF 105 29ʳ–29ᵛ, див. Abb. 2).
Рисунок 2, OF 105 29ʳ–29ᵛ
Ім’я вшанованої жінки в цьому випадку згадано тому, що вона була безпосередньою контактною особою в угоді з радником міста Кенігсберга. Це одна з найдавніших згадок про жіноче ім’я в документах DOs. Жодних інших згадок про жінок чи їхні імена в OF 105 немає.
Straipsniai / Articles
15
Page 6
DARIUS IVOŠKA
Інший орденський фоліант, який охоплює приблизно той самий часовий проміжок, а саме OF 107, також передає деякі свідчення про жінок. Спочатку йдеться про згадану 1396 року дружину Кретшмера, яку разом із чоловіком зазначено як одну з бенефіціарок, але її ім’я відсутнє. Вважається, що родина Кретшмерів проживала в Самланді, у Girmow³, і отримала від самландського фогта Йоганна фон Лоріха 20 моргенів орної землі (OF 107 301ᵛ, див. рис. 3)
Рисунок 3, OF 107 301ᵛ
Ім’я Кретшмера Hermann є єдиним документально засвідченим ім’ям серед усіх бенефіціарів. Імена жінки та інших спадкоємців не наведено. Особливо примітним тут є той факт, що дружину взагалі згадано, причому безпосередньо після головного бенефіціара — її чоловіка. Зазвичай у ручних грамотах називають лише спадкоємців і нащадків чоловічої статі; з-поміж них зазначають тільки тих, хто був присутній під час видачі привілею та акту надання, наприклад 1339 Item dedimꝰ fidelibus noſtriß nirwex et filio fratriß sui furtheyken none uncoß in campo Girdewitigen⁴ [...] (OF 105 240ʳ). Із цього уривка видно, що до тексту ручної грамоти не внесено нікого, крім головного ленотримача. Згадку про законних спадкоємців і нащадків, яка належить до звичайної формули ручної грамоти, також пропущено. Справжнім прикладом типової ручної грамоти в сенсі зазначення ленотримачів був би запис 1376 року: [...] mit willen unſir metege b ite g[er] vorlien vn̄ gebin unſi[r]n getruwen Jacob Smalken vn̄ wiſſekant den brud[er]n vnd ſine rechten erben vn̄ nochkomelingen drie hacke czu gauladin⁵ [...] (OF 105 68ᵛ). Виразно простежується суто чоловіча лінія бенефіціарів і нащадків; імена другорядних спадкоємців могли як наводитися, так і пропускатися. Жінок у таких документах згадують лише у виняткових випадках.
³ Germau, округ Фішгаузен, парафія Гермау (Blažienė 2000: 41).
⁴ Gerteniken, у Самланді (PUB III 234), помилково прочитане Gerullis (1922: 40) як Girdenithigen.
⁵ Gaul ed en, округ Велау (Blažienė 2005: 60).
16
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 7
Sozialer Stand und Identifizierung von Frauen im Preußen des 14.–16. Jhs. aufgrund der Dokumente des Deutschen Ordens
У OF 107 є ще один своєрідний запис, зроблений 1388 року, на підставі якого [...] Bruder Johan von Lorich Voyt czu Samland haben gegeb[e]n Martyn eine frouwe czu Slakalaux6 mit ij hoken acker do felbeft gelegen und haben daß getan umb daß willen wenne do frowe arm waß und vorichten der acker wurde vorwuftet vnd vnß do von kein dynft wurde getan vnd haben Im do czwene hoken gegeben czum selben rechte alß ire handfeste spricht di obir diß gut ist gegeben [...] (OF 107 183v, див. рис. 4).
Рисунок 4, OF 107 183v
Попри бідність і скруту жінки, на той час вона була єдиною власницею маєтку та всіх пов’язаних із ним прав. Однак і це не стало підставою для зазначення імені колишньої власниці під час передачі всіх прав власності панові Mertyn. Слід підкреслити, що після надання ручної грамоти під владою Mertyns опинився не лише маєток, а й сама жінка. Це правдоподібне свідчення про соціальний статус жінок наприкінці Середньовіччя.
Останні скупі записи орденської канцелярії в OF 107 стосуються вдови, яка близько 1400 року потрапила до короткого реєстру й разом із сином була названа власницею двох гуф землі, на які вона не мала ручної грамоти (OF 107 1r, див. рис. 5)
Рисунок 5, OF 107 1r
6 Schlakalken, округ Фішгаузен, парафія Санкт-Лоренц (Blazienė 2000: 144).
Straipsniai / Articles
17
Page 8
DARIUS IVOŠKA
З огляду на це було передбачено оформити текст хандфести, зробивши заголовкоподібну примітку Kyne wytwe mit Irem Jone (OF 107 3ᵛ, див. рис. 6), однак аркуш залишився порожнім.
Рисунок 6, OF 107 3ᵛ
Цей випадок є надзвичайним, оскільки позначення Ibidem Kyne evne wittewe mit Ire[m] Jone (OF 107 1ʳ), здається, містить ім’я Kyne, що можна також виснувати з даних Reinhold Trautmanns (1925: 45). Серед інших згадок імені Kynne автор навів також гадане жіноче ім’я Kyne, але не подав жодних коментарів щодо можливого гендерно орієнтованого вживання імені. Volens nolens тут постає питання, чи є Kyne чоловічим чи жіночим ім’ям? Схоже, що раніше це питання ніколи не ставилося й не розглядалося. Єдині зауваження та натяки на його жіночу природу містять праці упорядника й видавця «Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399–1409» Dr. Erich Joachim та упорядника «Kontenführungsbuchs der Elenden Bruderschaft von Königsberg-Löbenicht (1477–1523)» Dieter Heckmann. На підставі записів Joachims у реєстрі осіб і топонімів Tresslerbuch – Judekynne = Jüdin (MTB 619) – немає сумнівів, що він вважає обидва слова синонімами. Пор. також Kuwerkynnen = Kurinnen, Kurische Frauen (MTB 624). Отже, виявляється, що -kynne розглядається як суфікс або самостійна морфема, що має значення «жінка». Це стане очевидним і з багатьох наступних згадок про жінок.
Heckmann (2000: 25) однозначно вважає -kynne «іншомовним суфіксом», який, за його словами, мав уживатися «в жіночих іменах, як-от Prewschkynne або Lyttawekynne замість Prewssche і Lyttawesche». Ці зауваження є дуже точними, що підтверджується також уривками із записів Tresslerbuch, зокрема записом 1407 року про frauwen Mackynnen Surwillen mumen (MTB 434).
Це хоча й достовірно, однак породжує певні питання у зв’язку із записами в «Scriptоres Rerum Prussicarum» (далі – SRP).
18
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 9
Sozialer Stand und Identifizierung von Frauen im Preußen des 14.–16. Jhs. aufgrund der Dokumente des Deutschen Ordens
У хроніці Wigands von Marburg, серед іншого, повідомляється також про провідника (провідницю?) на ім’я Kynne:
1386 [...] Bunse, Rexa, Matryco, Kynne und Darge wellin fürem von Mislo czü Susükendorf [...] (SRP II 668–669),
1386 [...] an der Wisle czwe mile obinwendig Ragnit dy wege gancz os, als sy Eykint und syn bruder, Mase, Skotz, Bunse, Kynne, Darge, Rexa, Mateiko und Paül habin lasin zeichեն [...] (SRP II 671),
1393 [...] Desin weg haben gegangen Preiwus, des conturs dyner czu Ragnit, Zanda und Kinnen von der Balge, Claus, Wirsemund und Lailicke von Ragnit [...] (SRP II 673),
1394 [...] Zanda und Kinne vs deme cmirampt czu Synthen im gebite Balge haben dese wege gegangn in dem xciiij jare ken Weduckeln [...] (SRP II 678),
Чи можна на цій підставі припустити, що серед багатьох чоловіків, які показували братам ордену дороги з Пруссії до Литви, була також жінка? Це навряд чи можливо, оскільки згадки про жінок у документах DOs завжди містили певні позначення, що вказували на їхню стать7. Однак питання про те, чи міг чоловік мати ім’я, що ґрунтувалося на апелятивному значенні «жінка, дружина», ще потребує відповіді.
2. МАРІЄНБУРЗЬКА КНИГА СКАРБНИКА ЗА 1399–1409 РОКИ ТА ВЕЛИКА КНИГА ЧИНШУ НІМЕЦЬКОГО ЛИЦАРСЬКОГО ОРДЕНУ 1414–1438 РОКІВ
Іншим джерелом, що містить відносно численні згадки про жінок, є «Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399–1409» (далі – MTB). Ідеться про друковану версію орденського фоліанта № 140 — однієї з небагатьох фінансових збірок документів DOs, що збереглися донині. У реєстрі доходів і видатків DOs жінки згадуються частіше, ніж раніше:
У 1400 році die frauwe zu Tzippelynsdorff im gebite zu Osterrode [...] mit iren kyndern дала DO 15 марок (MTB 45). 1403 року Kunne Pauwil Ruszen wyp
7 Вказівки на соціальний або сімейний стан, як у випадках Kyne eyne wittewe mit Ire[m] /one (OF 107 1r), deß metc3eners hawß3ffraw (OF 89K 19v), der frauwen Mackynnen Surwillen mumen (MTB 434) та ін., супроводжують майже всі згадки про жінок у середньовічних документах DOs.
Straipsniai / Articles
19
Page 10
DARIUS IVOŠKA
до Danczk8 7 марок Тевтонському ордену (MTB 207). Як фінансову допомогу (hulfe) у 1405 році 3 марки росіянці Русинні з Ржеца9 було надано (MTB 367). У 1407 році Марті, жінці із Самланду, було надано 1 марку (MTB 434). Крім того, у 1408 і 1409 роках куверкінням у Мемелі10 було виплачено 1/2 і 1/4 марки за поставлені харчові продукти (MTB 487, 548). У 1408 році також було надано 6 марок одній шанованій жінці з Чеделіна (Діршау)11 (MTB 467). Ще один запис про виплату ¼ марки якійсь єврейці з 3 дітьми, а також одній жінці, яка принесла майстрові лілії, зроблено також у 1409 році. Ще одна згадка про 4 марки, виплачені жінці або вдові в Келліонені12, також датується 1409 роком (MTB 540).
За період лише у 9 років задокументовано дев’ять згадок про жінок, у яких зазначено лише два жіночі імені: Kune, дружини русина на ім’я Paul (1403), і жінки із Самланду на ім’я Martha (1407). Примітним є спосіб, у який ідентифікують жінок. І далі спостерігається тенденція позначати жінку з погляду ідентифікації інакше, ніж чоловіка. У кожному окремому випадку безпосередньо вказується на стать або на ознаки, що її маркують, — жінка, жона, шанована жінка, єврейка, русинка13, вдова тощо. Якби йшлося про типову згадку чоловіка у фінансових документах Тевтонського ордену, було б достатньо імені (іноді також назви професії, соціального стану тощо): 1409 Item Hannos von Czechlaw im gebyte zu Slochow14 (MTB 518), 1409 Item her Jakub Bruwer (MTB 525), 1409 Item 10 m her Johannes Tuर्नиц dem pfarer zu Montaw15 (MTB 538). Якщо ж ідеться про жінку, то, крім прямого гендерного маркера, необхідним є також указання на її зв’язок із чоловіком, сімейні обставини, походження, національність тощо: Kunne Pauwil Ruszen wyp, frauwen adir wittewen zu Kellyonen, erbaren frauwen Frau von Czhedelin, der frowen Russynne zu
13 Попри труднощі тлумачення Kynne або -kynne у широкому сенсі, безсумнівно, що конструкції етнонім + kynne завжди репрезентують жіноче позначення національності.
14 Слохов, повіт у Польщі.
15 Ментови-Мате, Ельблонзьке воєводство, гміна Мілораз (Blažienė 2005: 368).
20
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 11
Sozialer Stand und Identifizierung von Frauen im Preußen des 14.–16. Jhs. aufgrund der Dokumente des Deutschen Ordens
Rszecz. Дев’ятирічний період є надто коротким, щоб робити точні висновки щодо зростання частотності згадування жіночих імен.
Тут також слід навести єдиний випадок згадування жінки у «Великій книзі чиншу Німецького лицарського ордену 1414–1438»16 (далі — GZB) — 1419 [...] Krusekyne czinset 1 m. [...] (OF 131 211). У реєстрі чиншоплатників, що складається з понад 300 сторінок, знайдено лише одну згадку про жінку. Це має свідчити про те, що лише у виняткових випадках жінка могла бути особою, відповідальною за володіння майном і такою, що несла за нього відповідальність.
3. КНИГА ОБЛІКУ КОРОЛІВСЬКО-КНАЙПГОФСЬКОГО БРАТСТВА МИЛОСЕРДНИХ (1477–1523)
Одним із найкращих джерел для дослідження згадувань жінок і жіночих імен є OF 89k17, відома також під назвою «Книга обліку Братства милосердних Кенігсберга—Лебеніхта (1477–1523)», опрацьована Dieter Heckmann і надрукована 2000 року. Жінки та згадки про їхні імена в цьому архівному документі вже не є винятком чи рідкістю, а навпаки. Це не обов’язково пов’язано зі швидкою зміною на користь згадувань жінок унаслідок змін їхнього соціального стану або ролі в суспільстві, а радше з характером і призначенням реєстру. Тут ідеться не про права, обов’язки чи відповідальність у широкому розумінні, а про соціальну групу — осіб, які потерпали від життєво необхідної нестачі. У згадуванні жінок в OF 89k спостерігаються певні тенденції.
16 Також відома як OF 131.
17 Архівний документ, що зберігається в Таємному державному архіві прусської культурної спадщини (далі — GStA PK), шифр: GStA PK, XX. HA, OF, Nr. 89k.
Straipsniai / Articles
21
Page 12
DARIUS IVOŠKA
3.1. Спочатку зазначається ім’я жінки, а далі йде детермінанс, що виражає певну належність до чоловіка:
3.1.1.
18
Близько 1477–1484 Anna [chaberß (OF 89k 1ᵛ)
= Anna, Schabers дружина. Schaber наприкінці XV ст. ймовірно можна вважати прізвищем чоловіка, яке мало походити від професійного апелятива Schaber «інструмент для шкребіння, скребок». Те, що в такому випадку вказується не на прізвище чоловіка, а на його професію, також цілком правдоподібно. Про це свідчать інші випадки згадування, як-от близько 1477–1484 Cecilia, Jons hawßfrawe (OF 89k 7ʳ), близько 1477–1484 Anna, Peter Beckersche (OF 89k 2ᵛ) та ін.
3.1.2.
Близько 1477–1484 Anna scholtijßche (OF 89k 1ᵛ)
= Anna, Schultz дружина. З інших задокументованих в OF 89k випадків можна зробити висновок, що двоіменне називання жінки, у якому другий компонент утворений за допомогою суфікса –(i)sche, радше вказує на особове ім’я, ніж на професію: 1490 Margarithe Schulers та 1491 Margarithe Schulersche (OF 89k 21ʳ, 22ᵛ)
3.1.3.
Близько 1477–1484 Lucia, deß metçgeners hawßffraw (OF 89k 19ᵛ)
18 Короткі уривки з OF 85k (у тексті випадки 3.2.1–3.3.4), що мають слугувати ілюстрацією записів, не вважаються рисунками, тому вони не містять нумерації та назв. Після кожного уривка подається транскрипція тексту, що міститься в уривку.
22
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 13
Sozialer Stand und Identifizierung von Frauen im Preußen des 14.–16. Jhs. aufgrund der Dokumente des Deutschen Ordens
= Lucia, Metzeners домогосподарка. Ім’я чоловіка можна було б вивести з апелятива Metze ‘стара міра різного розміру, особливо для зерна’. Надалі цю згадку також слід інтерпретувати так само, як розглянуті вище.
3.2. Жіночі імена досі не зазначаються:
3.2.1.
Близько 1477–1484 [...] Hans Jomptretrir cu[m] ux[ore] [...] (OF 89k 15r)
Усі записи, що містять формулювання cum uxore (лат. з дружиною), крім одного — близько 1477–1484 [...] Hennrich Kruger cum uxore Girtrude [...] (OF 89K 15r), не зазначають імен жінок.
3.3. Національність жінки використовується як детермінант її ідентифікації:
3.3.1.
Близько 1477–1484 Grythe preußkynne (OF 89k 13r)
3.3.2.
Близько 1477–1484 Katerina taterkynne (OF 89k 18r)
Straipsniai / Articles
23
Page 14
DARIUS IVOŠKA
3.3.3.
1478 Marthe reʒkynne (OF 89k 21r)
3.3.4.
Близько 1477–1484 Katherina Lyttawekynne (OF 89k 18r)
Конструкція жіночого найменування — ім’я як компонент 1 і лексема на позначення національності + суф. -(k)ynne як компонент 2 — є дуже цікавим випадком. Тут навряд чи йдеться про другий компонент як про особове ім’я, а лише про спосіб ідентифікації особи — Grytte, прусська жінка, або прусска, Katherina, татарська жінка, або татарка, Marthe, руська жінка, або русинка, Katherine, литовська жінка, або литовка. Отже, загалом у багатьох випадках ідеться про двокомпонентне жіноче найменування, але чи можна, наприклад, Anna ſchaberß, Anna ſcholt[i]ſche und Katherina Lyttawekynne oder Marthe reʒkynne прирівняти?
Також примітно, що не спостерігається різниці в найменуванні німкень і жінок інших національностей: близько 1477–1484 [...] Kriſtina Irregangeſche [...] (OF 89k 18r); [...] Margəritthe Heydenreichß [...] (OF 89k 22r); [...] Margəritthe Tydekyɳne [...] (OF 89k 22v).
4. ПОДАТОК НА ТУРКІВ У ГЕРЦОГСТВІ ПРУССІЯ 154019
Останнім джерелом, що охоплює XVI ст., є так званий реєстр «податку на турків». Його було обрано з метою виявити можливі зміни в традиції найменування жінок на переломі від римсько-католицької держави Ордену до секулярної держави, де протестантизм крок за кроком витісняв католицизм. Проте результати не свідчать про жодні нові тенденції в найменуванні жінок. Та сама посесивна
19 Для цього дослідження було використано друковану версію, опубліковану Гансом Гайнцом Дільманом у 2006 році.
24
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 15
Sozialer Stand und Identifizierung von Frauen im Preußen des 14.–16. Jhs. aufgrund der Dokumente des Deutschen Ordens
форма ідентифікації все ще спостерігається 1540 [...] Anna, des Dargus Myscheken tochter [...] (Diehlmann 2006: 79), [...] Dyalte Wagersche [...] (там само: 126), [...] Katherina ist bey Matz Kurschinne, hot keyn vihe, sall derwegen 3 β geben [...] (там само: 128). Класичне найменування з ім’ям і подальшим описом соціального стану або родинних зв’язків також переважало 1540 року [...] Patzschullin ein arme witwe, erlassen [...] (там само: 229).
III. ВИСНОВОК
Суспільний статус жінок, усталений у середньовічному суспільстві й надалі збережений, не дозволяв їм мати будь-які права на власність або ухвалювати рішення щодо важливих життєвих обставин. З одного боку, це могло бути однією з головних причин того, що про них та їхні імена рідко згадували в привілеях і подібних документах DO. З іншого боку, слід також враховувати умови в державі Ордену, її систему управління та канцелярію. Сприйняття світу й розуміння гендерних ролей у бутті, сформованому християнсько-католицькими доктринами, також визначали ставлення посадовців DO до жінок. Схоже, їх нехтували там і настільки, наскільки це було можливо. Причини та частота згадування могли частково залежати також від призначення й характеру відповідних документів. Відносно частіше згадування жінок можна спостерігати в розрахункових документах XV ст., де жінки самі брали участь у виконанні певних обов’язків (передачі певних дарів, сплаті боргів, постачанні сільськогосподарської продукції тощо). Протилежність цьому становлять привілеї, які навіть після XVI ст. залишали справи сімей за їхніми головами — чоловіками.
ДЖЕРЕЛА ТА БІБЛІОГРАФІЯ
Blažienė Grasılda 2000: Die baltischen Ortsnamen im Samland (= Hydronymia Europaea, Sonderband II), Stuttgart: Franz Steiner Verlag.
Blažienė Grasılda 2005: Baltische Ortsnamen in Ostpreußen (= Hydronymia Europaea, Sonderband III), Stuttgart: Franz Steiner Verlag.
Straipsniai / Articles
25
Page 16
DARIUS IVOŠKA
Blažienė Grasilda 2017: Альтпрусські власні імена як джерело альтпрусської лексики. – Incontri Baltistici in Pisa. Studi e saggi, Піза: Joker, 63–85.
Diehlmann Hans Heinz 2006: Турецький податок у герцогстві Пруссія 1540/2, Мемель – Тільзит, Гамбург: Verein für Familienforschung in Ostund Westpreußen.
Diehlmann Hans Heinz 2008: Турецький податок у герцогстві Пруссія 1540/3, Рагніт – Інстербург – Георгенбург і Залау, Гамбург: Verein für Familienforschung in Ostund Westpreußen.
Gerullis Georg 1922: Альтпрусські назви поселень, Берлін, Лейпциг: Vereinigung wissenschaftlicher Verleger Walter de Gruyter & Co.
GZB – Велика книга чиншів Німецького лицарського ордену (1414–138), за редакцією P. G. Thielen, Марбург: N. G. Elwert Verlag, 1958.
Ivoška Darius 2016: Зауваження щодо проблематики балтійських назв поселень на захід від Вісли. – Acta Linguistica Lituanica 74, 208–225.
Ivoška Darius 2019: Литовські історичні особові імена в Марієнбурзькій книзі треслера за 1399–1409 роки. – Acta Linguistica Lituanica 81, 97–109.
Ivoška Darius 2020: До питання про балтійські власні імена території Рагніта й Тільзита в орденських документах XIV–XV століть. – Acta Linguistica Lituanica 83, 132–150.
MTB – Марієнбурзька книга треслера за 1399–1409 роки, за редакцією архівного радника Dr. Joachim, Кенігсберг у Пруссії: Verlag von Thomas & Oppermann, 1898.
OF – Орденські фоліанти з Таємного державного архіву «Прусська культурна спадщина» (у тексті – OF 105, OF 107, OF 89k).
PUB III – Прусська книга документів, т. 3, вип. 1: 1335–1341, видана за дорученням Історичної комісії з дослідження краю Східної та Західної Пруссії, за редакцією M. Hein, Марбург: N. G. Elwert Verlag, 1944.
SRP II – Scriptores Rerum Prussicarum, Історичні джерела прусського минулого до занепаду орденського панування, т. 2, за редакцією T. Hirsch, Dr. M. Töppen, Dr. E. Strehlke, Лейпциг: Verlag von S. Hirzel, 1863.
Trautmann Reinhold 1925: Альтпрусські особові імена, Геттінген: Vandenhoeck & Ruprecht.
26
Acta Linguistica LXXXVII
Page 17
Sozialer Stand und Identifizierung von Frauen im Preußen des 14.–16. Jhs. aufgrund der Dokumente des Deutschen Ordens
Соціальний статус жінок Пруссії та їхня ідентифікація в документах Тевтонського ордену XIV–XVI ст.
РЕЗЮМЕ
Називання жінок пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу й їхня ідентифікація в історичних джерелах, особливо в канцелярських документах Тевтонського ордену, є феноменом, що цікавить не одну галузь науки. У статті розглядається не лише називання жінок на ім’я, а й взаємозв’язок імені зі статусом жінки в досліджуваний період. Обраний емпіричний матеріал дає змогу легко й послідовно простежити динаміку цієї проблематики. Виявлено, що протягом XIV–XVI ст. істотних змін у називанні жінок за іменами або в їхній ідентифікації не відбувається. Як показало хронологічне дослідження, жіночі імена як основний спосіб їхньої ідентифікації є досить рідкісним явищем, особливо порівняно зі згадуванням чоловічих імен. Частіші згадки жіночих імен у деяких документах не свідчать про зміну тенденції з часом, а радше залежать від обставин згадування та призначення документів. Виявлено, що у фінансових документах, особливо тих, що фіксують зобов’язання та заборгованості, жіночі імена згадуються частіше, ніж у привілеях або актах платежу й дарування. Загалом у документах жінки згадуються в тих випадках, коли вони є єдиними відповідачками або коли їхні імена допомагають ідентифікувати чоловіків у описових згадках, наприклад, у 1373 році, коли землю було надано братам Pimenен та Wisselginbei для племінника, останнього ідентифіковано як сина сестри згаданих братів ƒwest[er] Jon von Pimenен und Wisselgin OF 105 106v. Проаналізований матеріал дає підстави зробити висновок, що жінки, як і чоловіки, згадуються в тих випадках, коли їхня відповідальність умовно така сама, як у чоловіків, наприклад, коли вдова розпоряджається належним їй майном, є матір’ю неповнолітнього спадкоємця чоловічої статі тощо. В інших випадках основними суб’єктами правочинів або відповідачами були чоловіки, тому саме їх і називають у цих документах. Звичайно, слід пам’ятати й про те, що соціальна роль жінки в середньовічному суспільстві та ставлення католицької церкви до жінки в ті часи також сприяли досить стриманому згадуванню жінок в історичних документах.
