VILIJA SAKALAUSKIENĖ Інститут литовської мови ORCID i d: orcid.org/0000-0002-0487-7710

Напрями наукових досліджень: етнолінгвістика, лексикографія, лексикологія.

DOI: doi.org/10.35321/all89-12

РОЗВИТОК, СВОЄРІДНІСТЬ І ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛИТОВСЬКИХ ТЛУМАЧНИХ СЛОВНИКІВ

Розвиток і своєрідність литовських тлумачних словників

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається розвиток словників сучасної та стандартної литовської мови від кінця XIX ст. до перших десятиліть XXI ст. на матеріалі найважливіших словників цього періоду та конкретних прикладів із них. Однією з найвизначніших лексикографічних праць XIX ст. є литовсько-польський словник видатного литовського лексикографа й збирача фольклору Антанаса Юшки. Важливість і значущість цього словника оцінив також Йонас Яблонскіс, який зробив перші кроки в лексикографічній роботі, редагуючи словник А. Юшки. Робота над словником спонукала мовознавця збирати матеріал для дослідження стандартної литовської мови, записувати дані на картках і накопичувати їх в окремій картотеці. Очікування Й. Яблонскіса щодо укладання словника стандартної литовської мови частково реалізував Словник литовської мови, який немовби поєднує три різні словники: діалектний, словник старих писемних пам’яток і словник сучасної стандартної мови. Багатий і різноманітний матеріал цього словника дав змогу укласти Словник сучасної литовської мови (1954) та багато інших його видань. Кожен опублікований словник давав той чи інший поштовх замислитися над новим, досконалішим словником або його наступним виданням. Електронний Словник стандартної литовської мови, який нині укладається, істотно відрізняється як складом лексики, так і структурою самого словника та методикою його укладання. У статті розглядаються найважливіші проблеми, що постають перед укладачами литовських тлумачних словників.

Straipsniai / Articles

259

VILIIJA SAKALAUSKIENĖ

КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексикографія, тлумачні словники, Antanas Juška, Jonas Jablonskis, Словник литовської мови, Словник сучасної литовської мови, Словник стандартної литовської мови.

АНОТАЦІЯ

У цій статті має на меті показати еволюцію словників сучасної та стандартної литовської мови від кінця ¹⁹ століття до ²¹ століття, спираючись на найважливіші словники цього періоду та конкретні приклади з цих словників. Однією з найвизначніших лексикографічних праць ¹⁹ століття є литовсько-російсько-польський словник видатного литовського лексикографа та збирача фольклору Антанаса Юшки. Важливість і значущість цього словника визнав також Йонас Яблонскіс, який зробив перші кроки в лексикографічній роботі, редагуючи словник А. Юшки. Робота над словником спонукала мовознавця збирати матеріали для дослідження литовської писемної мови, записувати дані на картки й зберігати їх в окремій картотеці. Бажання Яблонскіса укласти словник стандартної литовської мови було частково здійснене завдяки Словнику литовської мови, який поєднує три різні словники: діалектний, давньої писемної мови та сучасної стандартної мови. Багатий і різноманітний матеріал цього словника дав змогу укласти Словник сучасної литовської мови (1954) та багато інших його видань. Кожен із виданих словників тією чи іншою мірою спонукав замислитися над новим, досконалішим словником або черговим його виданням. Нинішній Словник стандартної литовської мови істотно відрізняється складом лексики, структурою та методикою укладання. У статті розглянуто найважливіші проблеми, з якими можуть стикатися укладачі тлумачних словників.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексикографія, тлумачні словники, Antanas Juška, Jonas Jablonskis, Словник литовської мови, Словник сучасної литовської мови, Словник стандартної литовської мови.

ВСТУП

За словами Йонаса Круопаса, після епохи словника Костянтина Ширвідаса в Литві майже на два століття зупинилася литовська лексикографічна робота (Kruopas 1998: 423). Лише в XIX ст., коли почалося суспільне, культурне й літературне піднесення, багато хто з литовської інтелігенції, усвідомлюючи, що нормувати й розвивати литовську стандартну^¹

^¹ Старіші терміни стандартної мови — літературна та писемна мова. У статті для всіх періодів обрано один термін — стандартна мова, але, говорячи про процес, уживається термін стандартизації мови.

260

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

мову могли розвивати не лише граматики, а й словники, укладачі яких бралися до роботи над литовськими словниками. Тому чимало з них почали збирати слова й писати словники (нерідко паралельно з граматикою), переважно двомовні або тримовні, призначені для практичного вивчення литовської мови (Palionis 1995: 191). На жаль, більшість укладених словників так і залишилася в рукописах. Це словники Dionizo Poškos, Simono Daukanto, Dominiko Sutkevičiaus, Lauryno Ivinskio, Andriaus Ugenskio, Mikalojaus Akelaičio та ін. Доля рукописів словників багатьох із цих авторів невідома (Sawaniewska-Mochowa 2014: 123; Balašaitis 2018: 93).

Мета цього дослідження – здійснити огляд розвитку тлумачних словників сучасної та стандартної литовської мови від кінця XIX ст. до перших десятиліть XXI ст., спираючись на найважливіші словники цього періоду та конкретні приклади з них. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: 1) розкрити витоки тлумачних словників; 2) показати прагнення до стандартизації мови в литовських тлумачних словниках XIX ст.; 3) на основі конкретних прикладів словників наочно розкрити зміни й нововведення в макроструктурі словників сучасної та стандартної литовської мови. У дослідженні застосовано дескриптивний і зіставний методи, завдяки яким показано розвиток литовських тлумачних словників, розкрито співвідношення матеріалу аналізованих словників, висвітлено специфіку, своєрідність і взаємозв’язки словників.

Емпіричну основу дослідження становлять картотека матеріалів до литовського–польського словника Antanas Juškos^², Lietuvių kalbos žodynui, дані Lietuvių kalbos žodyno (LKŽ), різних видань Dabartinės lietuvių kalbos žodyno (DLKŽ^³) та електронного Bendrinės lietuvių kalbos žodyno (BLKŽ).

1. ЛИТОВСЬКО–ПОЛЬСЬКИЙ СЛОВНИК ANTANO JUŠKOS

Однією з найвидатніших лексикографічних праць XIX ст. є литовсько–польський словник видатного литовського лексикографа та збирача фольклору A. Juškos. Його автор прагнув подати ту лексику, яка ніде не була надрукована чи зафіксована. Матеріал для словника почали збирати 1850 р. (Sawaniewska-Mochowa 2002: 42), а близько 1860 р. розпочали писати текст словника. Загалом було надруковано три

² Литовський словник А. Юшкевича з тлумаченням слів російською та польською мовами, вип. другий, Санкт-Петербург, 1904, I–LIX.

³ Скорочення без індексу вживається узагальнено, коли йдеться загалом про Dabartinės lietuvių kalbos žodyną.

Straipsniai / Articles

261

V I L I J A S A K A L A U S K I E N Ė

Частини литовсько–польського словника A. Juškos^⁴ (детальніше про редагування словника та редакторів див. Sakalauskienė 2012: 257–267; Balašaitis 2018: 154–161). Перший редактор цього словника Filipas Fortunatovas наголошував, що литовсько–польський словник A. Juškos – це зібрання лексики живої^⁵ мови та речень, що ілюструють і пояснюють її вживання (Sakalauskienė 2012: 256), кілька частин якого було надруковано аж через кілька десятиліть після написання словника. Цікавлячись побутом і культурою селян, автор словника насамперед призначав свою працю литовській інтелігенції^⁶. У словнику A. Juška зафіксував численні мовні факти, пов’язані з повсякденним домашнім побутом, що дають етнографічні та фольклорні відомості. Використання народної розмовної мови у словнику та його багатий матеріал мали величезне значення і для загальних досліджень литовської мови, і для практичної мовної роботи – створення та розвитку стандартної мови всього народу. A. Juška як лексикограф, усвідомлюючи значення живої мови, фольклору й етнографії для розвитку національної культури, протягом кількох десятиліть із невичерпною енергією записував литовські слова й вислови, збирав пісні, спостерігав і описував звичаї. Литовську народну мову A. Juška оцінював не лише як джерело філологічних фактів, а й звертав увагу на психологію людей, спосіб вираження думок, шукав у мові відображення життя, традицій та історичного досвіду простих людей.

Записавши для свого словника понад 30 000 слів із розмовної мови, A. Juška пішов у литовській лексикографії новим шляхом – від виписування матеріалу зі старих і новітніх писемних джерел до розмовної мови як основного й невичерпного джерела (Tolutienė 1961: 89). Отже, литовсько–польський словник A. Juškos – важливе лексикографічне джерело, тлумачний словник розмовної мови нового типу. За словами A. Balašaičio, литовська частина словника є не лише ілюстраціями вживання слів, а часто й поясненнями значень слів, які зазвичай належать не автору словника, а записані з народної мови (Balašaitis 2018: 158). Рукописи словника та окремі їх редакції свідчать про звивистий і складний шлях, дуже цікавий і цінний для становлення та розвитку стандартної литовської мови

^⁴ Перша частина тому I за 1897 р., що охоплює літери A–D (редактор F. Fortunatovas), друга частина тому I за 1904 р., що охоплює літери E–G (редактор J. Jablonskis), перша частина тому II за 1922 р., що охоплює частину літери K до слова kuukštuotės (редактор K. Būga). Інші редактори словника: Jonas Boduenas de Kurtenė, Jurgis Šlapelis та Grigorijus Uljanovas. Друком опікувалися Viešlavas Jag多čius, F. Fortunatovas, Aleksejus Šachmatovas (Sakalauskienė 2012: 257).

^⁵ У статті терміни жива, народна та розмовна мова уживаються як синоніми.

^⁶ Словник A. Juškos був новим для тогочасного суспільства. У той час литовські просвітителі здобували освіту переважно в польських школах, тому польська мова панувала поруч із рідною литовською. Цілком зрозуміло, чому A. Juška обрав для литовського словника польський переклад. Він був потрібен не стільки польському суспільству, скільки самим литовцям (Sakalauskienė 2012: 256). Jonas Juška, редагуючи словник, додав переклад російською мовою (детальніше див. Sakalauskienė 2012: 257–258).

262

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

для дослідження мовлення (Sakalauskienė 2012: 264). Багато рідкісніших слів, поданих у словнику A. Juška, наприклад, gėris ‘напій, питво’, gernõra ‘доброзичливець, людина з добрими намірами’, і сьогодні знаходимо в різних виданнях Dabartinės lietuvių kalbos žodyno. За даними LKŽe, дієслово jovalúoti, подане у словнику A. Juška у значенні ‘готувати свиням корм, помиї’, у значенні ‘перевертати, безладно перемішувати, створювати безлад’ уживається в західноавкштайтському каунаському говорі (у Veliuona, Žvirgždaičiai) та південноавкштайтському говорі (у Liškiava). У різних виданнях Dabartinės lietuvių kalbos žodyno дефініції цього дієслова засвідчують розширення значення та сучасне вживання (див. таблицю 1).

ТАБЛИЦЯ 1. Деякі слова зі словника A. Juška у виданнях Dabartinės lietuvių kalbos žodyno

Straipsniai / Articles

263

VIL IJA SAKALAUSKIENĖ

Діалектне дієслово jó dytis, зафіксоване у словнику A. Juška, увійшло також до Bendrinės lietuvių kalbos žodyną: jódytis 4. недокон. розм. ‘пустувати, бешкетувати’: Vaikai, nesijódykit!

2. JONAS JABLONSKIS І СЛОВНИК ANTANAS JUŠKA

Важливість і значущість словника A. Juška оцінював також J. Jablonskis, який зробив перші кроки в лексикографічній роботі, редагуючи цей словник. Перевіряючи литовські слова в розмовній мові⁷, J. Jablonskis мав змогу перевірити й їхню семантику. Редактора не задовольняв російський⁸ переклад литовських слів. Тому російський переклад він виправляв відповідно до значень, уживаних у говорах, а не до значень, зазначених A. Juška у рукописах. Спочатку J. Jablonskis висував ширше відоме в мові, основне значення слова, а потім — ті значення, які були важливими для розуміння ілюстративного матеріалу статті.

За словами J. Jablonskis, Juška, записавши якийсь вислів з уст людей, перед внесенням до свого словника досить часто його шліфував, робив повнішим, прагнучи подати його більш літературно й правильно, але, чинячи так, усував властиві цим фразам особливості (Piročkinas 1991: 116).

Процес стандартизації мови у словнику має важливе значення для історії литовської стандартної мови. J. Jablonskis, не маючи змоги встановити, з якого говору A. Juška записав те чи те слово або речення, не наважувався відновлювати діалектні особливості й уніфікував матеріал словника, продовжуючи започатковану автором стандартизацію мови. Як і автор, за основний говір він обрав західноавкштайтський, оскільки завжди був переконаний, що потрібен словник литовської стандартної мови, написаний зрозумілою для всіх мовою.

⁷ J. Jablonskis як редактор мав змогу перевіряти слова в говорах литовської мови. Під час літніх канікул редактор їздив досліджувати литовські говори (Čepaitienė, Lapinskienė 2010: 83). Провівши в Литві все перше літо, J. Jablonskis перевірив у Veliuona, Vilkija, Jurbarkas, Kaltinėnai та Alsėdžiai рукописи літер E, G, I, J, K, L (докладніше див. Totulienė 1961: 237–238; Sakalauskienė 2021: 36–37).

⁸ Задум подати відповідники російською мовою частково належав J. Бодуену де Куртене. В останні десятиліття XIX ст. у Литві встигла поширитися російська культура. Отже, у роки друку словника польський переклад уже був менш актуальним. J. Juška перекладав російською навіть ті ілюстративні речення, для розуміння яких було достатньо перекладу, поданого на початку словникової статті. «Наближаючи переклад заголовного слова до ілюстративного речення, J. Juška іноді настільки звужував його значення, що спотворював смисл заголовного слова» (Tolutienė 1961: 222).

264

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

Отже, редагуючи словник А. Юшки, Й. Яблонскіс уже думав про інший словник, який потрібно було укладати паралельно з редагованим. Тому він не лише перевіряв і доповнював матеріал словника А. Юшки, а й збирав слова, укладав картотеку для нового словника литовської мови. Кілька прикладів із картотеки Й. Яблонскіса Lietuvių kalbos žodynui medžiaga (JJk):

Arklɪus į grutiùs^⁹ sudėk (JJk, Als), plg. Ašvienius sudėk į grūtes (JŽ 482), Ašvienius sudėk į grūtes (LKŽe, J); Arklėi grūžin^¹⁰ peivą (JJk, Als), plg. Arkliai grūžina pievą (LKŽe, Als); Šóną pragilą^¹¹ begulint, pragilɪst rónkas barašónt (JJk, Als), plg. Šonai pragilo begulint (LKŽe, Vkš); Su gōndras išsikėlė, su varnomɪs nukrita (JJk, Als), plg. Su gandrais išsikėlė, su varnomis nukrito (кажуть про тих, хто дуже хоче піднестися, але їм не щастить) (LKŽe, Als); Linai galvóti (JJk, Puš), plg. Galvoti^¹² linai, galvoti kopūstai (DLKŽe⁸); Kas sūgarga, tas vadinas gargāžem (JJk, Puš), plg. Kas sūgarga^¹³, tas vadinas gargāžem (LKŽe, Puš); Starkus garglinėja (po bala) (JJk, Skap^¹⁴), plg. Starkus garglinėja [po bala] (LKŽe, Skp).

Редагування словника А. Юшки було дієвим стимулом для Й. Яблонскіса, а також для Казимира Буґи^¹⁵, у майбутньому укладати словник литовської мови. Про це свідчать подальші праці редакторів цього словника (Й. Яблонскіса та К. Буґи).

3. КАРТОТЕКА LIETUVIŲ KALBOS ŽODYNUI MEDŽIAGA

Робота над словником А. Юшки спонукала Й. Яблонскіса збирати матеріал для дослідження литовської писемної мови, записувати дані на картках і накопичувати їх у картотеці, в якій було зібрано понад 14,5 тис. карток, а слів та речень, що їх

⁹ «у пари»; ¹⁰ «коротко обгризли траву»; ¹¹ «обскуб»; ¹² «з багатьма головами або великими головами, головасті»; ¹³ «тверднуть, стискаються». ¹⁴ Біля прикладів із картотеки Й. Яблонскіса подано скорочення назв населених пунктів, уживані Яблонскісом, а біля прикладів із LKŽe — такі, як у словнику. ¹⁵ К. Буґа був одним із редакторів словника А. Юшки.

Straipsniai / Articles

265

ВІЛІЯ САКАЛАУСКЕНЄ

які ілюструють їх, записано ще більше. У картотеці є досить багато речень, позначених скороченням J. Ž.¹⁶, наприклад:

Ans nugurgiojo¹⁷ virvę nedail ei (J. Ž.) (див. JĮk nugurgioti); Nudabyk¹⁸ tu mane, bo man pirštai sugrubo (J. Ž.) (див. JĮk dab yti); Pabaigs mus ponai neįvoti¹⁹ (J. Ž.) (див. JĮk neįvoti); Jinai nerštės²⁰ ant jo už bitis pavogtas (J. Ž.) (див. JĮk nerštis).

Розглядаючи діалектний матеріал словника А. Юшки, було помічено, що збіг матеріалу цього словника з прикладами картотеки Й. Яблонскіса свідчить: редактор позитивно оцінював зібраний А. Юшкою матеріал і сам ним користувався (докладніше див. Sakalauskienė 2012: 269). Й. Яблонскіс не переписував речення А. Юшки дослівно, а подавав вибрані ілюстрації відповідно до тогочасних принципів правопису, скорочував речення, не переписував відповідних пояснень російською чи польською мовами, хоча в картотеці біля окремих слів пояснював значення також не литовською мовою. Редагування словника А. Юшки було одним із найважливіших чинників початку укладання картотеки для іншого словника литовської мови.

Записані Й. Яблонскісом листки свідчать, що його картотеку почали укладати наприкінці XIX ст., після відвідин Велюони 1897 року. У картотеці накопичено не лише дані живої мови, а й слова з опублікованих словників²¹, різноманітних писемних джерел, художньої літератури²².

Й. Яблонскіс завжди був переконаний, що потрібен словник нормативної литовської мови. 1918 року у Воронежі, уже після Ґродненського періоду (1912–1914 рр.), він видав невеликий за обсягом Mūsų žodynėlį, до якого було включено лише невелику частину слів із зібраної ним картотеки. У словничку (обсягом 61 сторінка) було подано понад 1500 слів нормативної мови того періоду з литовськими

16 Цим скороченням Й. Яблонскіс позначав слова та речення, переписані зі словника А. Юшки.

17 «прогнав»;

18 «збери»;

19 «нищити»;

20 «лютував».

21 Високо оцінивши словник і граматику Фрідріха Куршайтіса, Й. Яблонскіс уніс до картотеки чимало матеріалу. У післямові до другої частини першого тому словника А. Юшки, обговорюючи мову редагованого словника, Й. Яблонскіс дуже часто спирався на словник Фр. Куршайтіса й порівнював матеріал останнього з іншими діалектами литовської мови. У картотеці Й. Яблонскіса є чимало речень і слів, позначених прізвищем Фр. Куршайтіса. На картках картотеки трапляються приклади зі словника К. Сирвідаса. Його тримовний (польсько-латинсько-литовський) словник Dictionarium trium linguarum, який витримав аж п’ять видань (I — близько 1620, II — 1631, III — 1642, IV — 1677 і V — 1713), протягом кількох століть був одним із основних джерел литовської писемної мови (Palionis 1995: 18).

22 Із позначок джерел видно, що укладач уніс до картотеки слова з літературних творів Сімона Станявічюса, С. Даукантаса, Жемайте, Петраса Авіжоніса, Антанаса Баранаускаса та ін.

266

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

із поясненнями значень і перекладами російською мовою. Усі слова були наголошені. Мета словничка була суто практичною — допомогти учням читати й розуміти литовські підручники. Тому до нього потрапили переважно діалектні слова та неологізми, які мовознавець рекомендував уживати в літературній мові. Mūsų žodynėlis важливий не лише як джерело нових термінів, а й загалом як перший нормативний словник літературної мови. Словничок міг перерости в словник литовської літературної мови. Отже, можна висунути ще одне припущення: Й. Яблонскіс, маючи величезну картотеку й досвід лексикографічної роботи, міг написати такий словник. Тим більше що у спогадах сучасників постійно згадується його бажання самому написати словник.

4. ЛИТОВСЬКИЙ СЛОВНИК

Очікування Й. Яблонскіса підготувати тлумачний словник литовської мови частково реалізував Lietuvių kalbos žodynas, який начебто поєднує три різні словники: діалектний, словник давніх писемних пам’яток і словник сучасної літературної мови. Тому слід підкреслити особливий зв’язок картотеки Й. Яблонскіса та Lietuvių kalbos žodyno, першим укладачем і редактором якого був К. Буга. Редакція словника отримала від різних збирачів кілька ящиків зі словами, з яких робилися копії (приблизно 25–30 тисяч карток). Із картотеки Й. Яблонскіса К. Буга переписав близько 10 тисяч слів^²³, які згодом увійшли до фондів великого словника. У багатьох випадках слова з картотеки Й. Яблонскіса начебто зникли в цих фондах, оскільки матеріал Й. Яблонскіса часто ніяк не позначений у самому словнику — у таких випадках подається лише скорочення назви місцевості. Те, що слово взято з картотеки Й. Яблонскіса, можна побачити лише на картках картотеки Lietuvių kalbos žodyno.

Й. Яблонскіс сам не встиг написати словник литовської мови, але своєю діяльністю багато сприяв підготовчій роботі над таким словником. Про перший зошит Lietuvių kalbos žodyno, підготовлений К. Бугою й опублікований близько 1924 року, він писав, що це «дуже незвичайний словник своєї мови, якого тим часом на потребу суспільства не видають ні латиші, ні поляки, ні росіяни. У словнику записані всі слова, які досі вживаються в писемності та розмовній мові. Однак суспільство, яке очікувало від професора К. Буги лише словника писемної мови, тепер знайде в словнику багато різноманітного матеріалу, придатного й потрібного для дослідження етимології, історії та діалектів нашої мови» (JR 1935: 294–296). Сам текст словника здавався суспільству незвичним, оскільки це був науковий словник.

Тому Й. Яблонскіс шкодував, що «цей словник призначений переважно для тих людей, які вже досить добре володіють основною писемною мовою і можуть,

²³ Редакція Lietuvių kalbos žodyno ретельно переглянула праці Й. Яблонскіса (підручники, переклади книжок тощо) і виписала з них для словника ще щонайменше 14 тисяч слів (докладніше див. Lyberis 2009: 69).

Straipsniai / Articles

267

VILIIJA SAKALAUSKIENĖ

маючи перед собою здоровий і нездоровий матеріал для мовознавства, як слід орієнтуватися в ньому для власних потреб» (JR 1935: 296). Найважливіше те, що К. Бӯґа також розпочав свій лексикографічний шлях, редагуючи словник А. Юшки (II том). Як і Ю. Яблонскіс, він хотів на основі матеріалу словника А. Юшки створити досконалий словник литовської мови, але, переконавшись, що для такого словника матеріалу істотно бракує, також почав накопичувати дані для свого майбутнього словника. 1923 року він почав писати власний словник, у якому щодо кожного слова вирішив записати все, що на той час було відомо про це слово в мовознавстві (Sabaliauskas 1997: 3). На жаль, робота перервалася. Другий зошит словника К. Бӯґи було видано вже після смерті автора. За словами лексикографки Броне Восилюте, «словник Бӯґи започаткував новий етап розвитку литовської лексикографії — етап видання великого Lietuvių kalbos žodyno» (Vosylytė 2002: 80).

1930 року було укладено нову редакцію словника, керувати якою призначили Юозаса Балчиконіса. Нова редакція відразу зіткнулася з викликом — який словник укладати. Характер розпочатого К. Бӯґою словника було змінено. Від 1936 року почали писати словник нового типу: відмовилися від власних назв, мінімально включали запозичення, вирішили виразніше показувати вживання слів у лексикографічних джерелах і географію слів. Відповідно до інструкції з написання словника 1952 року речення з джерел, що ілюстрували значення, мали бути розташовані в певній послідовності: спочатку мали подаватися приклади із творів радянських класиків, лише після них — із літературної класики, діалектів і фольклору, а наприкінці словникової статті — приклади зі старих писемних пам’яток. Було змінено й порядок подання значень. Історичне подання значень Ю. Балчиконіса було впорядковано за частотністю вживання, перебудовано також подання дієслів: кожне префіксальне дієслово виносили окремо від основного дієслова, не в одному словотвірному гнізді, але починаючи з III тому (1956), який відредагував Ю. Балчіконіс, а переробила редакторська колегія під керівництвом Казіса Улвідаса, знову повернулися до гніздового розташування дієслів (докладніше див. Vitkauskas 2001: 109–113). В останніх томах словника (XVI–XX), редактором яких був Вітаутас Віткаускас, намагалися дотримуватися правильної, успадкованої мови, однак інструкція, хоч і виправлена, не дозволяла змінювати структуру словника.

Для багатьох Lietuvių kalbos žodynas — одна з найважливіших тлумачних праць литовської мови, мета якої — якомога повніше й ширше подати всю лексику литовської мови, усі загальновживані литовські слова: найдавніші й найновіші, розмовної мови й писемності, діалектів і стандартної мови, питомі та запозичені слова. В інструкції до словника 1980 року зазначено, що словник є основою для словника сучасної литовської мови (LKŽi 3). У подальшому, аналізуючи й порівнюючи матеріал згаданих словників, ми переконаємося в обґрунтованості цього твердження.

Дослідження теоретичних проблем лексикології та лексикографії впливало на структуру словника й спонукало змінювати інструкцію з написання та редагування словника. У словнику прагнули охопити всю лексику литовської мови від найдавніших часів до цих

268

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

днів, виокремити й пояснити більше значень, намагаючись розкрити їхній розвиток, указати походження, історію, поширення слів, словотвірні зв’язки, наголос, граматичні форми, виокремити нові слова й вислови, схарактеризувати їхнє вживання та стиль, подати значно більше ілюстративних речень із діалектів і писемних пам’яток, усюди точно вказати джерела і вже згадувану раніше географію слова.

Бажання редактора словника Ю. Балчиконіса та всіх словникарів, за словами головного редактора останніх томів словника В. Віткаускаса, полягало в тому, щоб «зробити словник вичерпним, ніби описати мислення й думку народу щодо багатьох життєвих питань. Хотіли виразити литовський погляд на явища світу, мораль, спілкування, питання віри» (Vitkauskas 2001: 112). У словнику багато прислів’їв, приказок, загадок, фразеологізмів. Багатьом здається, що, читаючи словник, читаєш своєрідні картини життя людей Литви, документальне свідчення народної творчості, філософствування та мудрості. Це прагнення творців і редакторів словника сьогодні втілюють новітні дослідження картини мовного світу, у яких наголошується на цінності словника як культурного тексту. Lietuvių kalbos žodynas є важливим джерелом не лише для дослідження минулого, а й текстом, що розкриває національний, народний і частково релігійний світогляд (Rutkovska 2021: 187). Матеріал кожного слова, яке іноді займає кілька або навіть десятки сторінок, можна читати як цілком окрему статтю: «Розглядаючи словникові статті як специфічний дискурс, створений певним чином, і читаючи їх у різних площинах, ми можемо знайти різноманітні дані про риси литовського світогляду та світовідчуття» (Gritėnienė 2017: 2). Головним джерелом Lietuvių kalbos žodyno завжди була жива мова — діалектна лексика литовської мови. Рецензенти словника наголошували, що діалектні факти особливо цінні і для мовознавства, і для мовної практики (Urbutis 2010: 40). Важливість і значущість даних словника для сучасних досліджень засвідчують також кілька видань електронної версії.

22 червня 2005 року в інтернеті було опубліковано перше електронне видання Lietuvių kalbos žodyno (далі — LKŽe)^²⁴. Готуючи весь текст у двадцяти томах, було уніфіковано відмінності в написанні та пунктуації, переглянуто дані лексики діалектів і старих писемних пам’яток у перших томах, подання змінених реалій, уніфіковано скорочення, тексти словника редагували, адаптували й уточнювали. Томи XV–XX вважалися взірцевими під час редагування цього видання. Виправляли питання транспонування й транслітерування в заголовках статей, в ілюстративних реченнях і словосполученнях, докладніше див. Naktinienė 2005: 192–197.

Перше видання LKŽe було оновлено у 2008 і 2017 роках, створюючи дедалі більше можливостей пошуку: до пошуку слів та окремих словникових статей було додатково включено

²⁴ В інтернеті подано накопичення з 11 мільйонів слів, розміщених у словникових статтях, що містять понад пів мільйона заголовних і підзаголовних слів, лексикографічно описаних за допомогою картотеки з 4,5 мільйона одиниць (докладніше див. Naktinienė 2005: 191–203; 2012: 92–102).

Straipsniai / Articles

269

ВІЛІЯ САКАЛАУСКЕНЕ

додаткові варіанти фразеологізмів, форми прикметників жіночого роду, наприклад, balta, nauja, vėlį, а також прислівники, подані у статтях прикметників і дієслів, тощо. У тексті словника розкриваються пояснення скорочень.

2008 року опубліковано оновлену версію. У ній уточнено оцінювання нормативності заголовних слів. У другому (2013 року) електронному виданні додатково відредаговано тексти томів XVI–XX, які в першому виданні вважалися певним зразком уніфікації текстів усіх томів словника, здійснено редакційні та коректурні виправлення в текстах усіх інших томів, враховано висновки нових теоретичних і нормувальних праць (докладніше див. Naktienienė 2012: 96). Крім того, написано статті до нових слів, знайдених у статтях і визначеннях інших слів, оскільки під час укладання відповідних томів у картотеці ще не було цих даних.

У вступній частині LKŽ зазначається, що лексикографічні статті можна вважати своєрідно створеним колективним дискурсом, у якому відображено литовський світогляд і світовідчуття. У словнику багато різноманітного етнолінгвістичного матеріалу для дослідження цінностей мовної спільноти та реконструкції національної картини світу.

5. СЛОВНИК СУЧАСНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

К. Буга розумів, що суспільству та школі потрібен практичний словник, а мовознавцям — науковий (Balašaitis 2018: 163). Однак через брак матеріалу підготувати добрий практичний словник було неможливо. Через 30 років після виходу першого зошита Словника литовської мови К. Буги з’явився тлумачний словник литовської мови, призначений для практичних потреб (1954 року). Багатий і різноманітний матеріал Словника литовської мови дав змогу підготувати Словник сучасної литовської мови та інші його видання (1972, 1993, 2000, 2003, 2006, 2012, 2017, 2021). А. Люберіс 1972 року писав у Mūsų kalboje, що після початку роботи 15 вересня 1947 року в Інституті литовської мови Ю. Бальчиконіс доручив йому та ще кільком його колегам укласти однотомний тлумачний словник литовської мови — надзвичайно потрібну суспільству практичну книгу (Lyberis 2009: 258). Документи, що зберігаються в Центральному державному архіві Литви, свідчать, що матеріал для словника писемної мови, який готували, почали збирати від 1940 року і зібрали до літери K (Mikulėnienė 2022: 52).

270

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

_₁Словник сучасної литовської мови^²⁵ був також першим нормативним словником, який тривалий час слугував найкращим джерелом інформації для всіх, хто розв’язував питання добору слів, їхніх значень, правопису, наголошування, стилістичного вживання тощо; він охоплював 45 тисяч слів. «Думка про те, що потрібно почати укладати нормативні словники, виникла ще в епоху Відродження, коли національна інтелігенція почала дбати про розвиток рідної мови та встановлення спільних для всього народу мовних норм. Перший словник такого типу 1694 року підготувала Французька академія наук Dictionaire de l’Academie française (Словник Французької академії)» (Jakaitienė 2005: 46–47). Обсяг слів у кожному новому виданні Словника сучасної литовської мови збільшувався: 2-е видання (1972 року) охоплювало 60 тисяч слів, 3-є видання (1993 року) — 75 тисяч, 5-е видання (2003 року) — 80 тисяч. _₁У Словнику сучасної литовської мови було подано всю поширенішу на той час лексику литовської мови, а також слова й словосполучення, що з’явилися в литовській мові в той період і позначали переважно радянські реалії та радянську ідеологію, наприклад, darbadienis, kolūkis, kolūkietis, komitetas, pionierius, darbinis auklėjimas, kolūkinis derlius, antipartinis, buožė тощо (докладніше про збільшення литовської лексики в період радянської окупації див. Lyberis 2009: 129–196). Це видання (у самому словнику зазначено, що це друге видання) із прихованими місцями радянської ідеології було опубліковано 1962 року американськими литовцями в Чикаго (докладніше див. Balašaitis 1999: 28–31; 1999a: 28–32; 2018: 235–237).

_₁У вступі до Словника сучасної литовської мови наголошується, що «цей словник, як і тлумачні словники інших мов, на відміну від енциклопедичних та інших спеціальних словників, прагне висвітлити значення слів короткими поясненнями (інколи синонімами), виокремлюючи найістотніші ознаки поняття, достатні для розуміння самого слова та його вживання» (_₁Словник сучасної литовської мови: VII). Слова пояснюються стисло, іншими відомими словами, які легко знайти в словнику (там само, VIII). Рецензенти словника пропонували включити до наступного видання пропущені синоніми слова jėga «сила» — spėka, viekas (Urbutis 2010: 33). У другому виданні словника ці слова з’явилися і збереглися аж до восьмого видання (див. таблицю 2).

² ТАБЛИЦЯ. Іменники spėka і viekas у виданнях Словника сучасної литовської мови

DLKŽ₂ DLKŽₑ spėk||à (4) сила: Daug ~̃ų turi. Atgavo ~às. spėk||à (4) фізична сила людини, спроможність: Daug ~̃ų turi. Atgavo ~às. viek||las (2) діал. сила: Neturi ~o. ~ų ieško teisybės. Stengėsi iš viso ~o. viek||las (2) діал. фізична сила людини: Не має ~o. ~ų ieško teisybės. Stengtis iš viso ~o.

^²⁵ Цей словник також називали малим словником нормативної литовської мови, оскільки робота над його укладанням відбувалася паралельно з написанням і редагуванням великого Словника литовської мови (докладніше див. Mikūlėnienė 2022: 94, 129), однак його опубліковано під назвою Словник сучасної литовської мови.

Straipsniai / Articles

271

ВІЛІЯ САКАЛАУСКЕНЕ

Редакційна колегія DLKŽ₂ врахувала пропозицію рецензентів першого видання ширше використовувати синоніми у визначеннях значень. Рецензенти зауважили, що під час розмежування омонімів усе ще було багато непослідовності: значну частину семантичних омонімів не було виокремлено, висловлювалися також зауваження щодо розміщення фразеологічних висловів у словниковій статті (Urbutis 2010: 30). Друге видання доповнено словами з різних діалектів, які ширше вживаються в художній літературі, наприклад: babaliuoti, babanyti, babaužis, badadvėsauti, badadvėsys, badija, blazgatyti, dailėtyra, dailidystė, daingas, macas, machinatoriaus, madona, magauti, magma, vogčioti, sausledis, saussakė та ін. Від деяких рідковживаних, діалектних, міжнародних слів відмовилися, наприклад, deviacija, mainomis, maišienė, maišysena, rančiuotas, randėtinis тощо.

Що стосується розташування значень, то не завжди найпоширеніші в сучасній мові значення подано першими (пор. apysaka, engti, pažiūra). Однак і у восьмому виданні словника подання значень слова apysaka таке саме, як і в попередніх виданнях (див. таблицю 3).

ТАБЛИЦЯ 3. Іменник apysaka у виданнях «Словника сучасної литовської мови»

DLKŽ apysaka (1) 1. оповідання, розповідь. 2. літ. прозовий художній твір, за обсягом проміжний між романом і оповіданням DLKŽₑ apysaka (1) 1. оповідання, розповідь. 2. літ. жанр прозової художньої літератури, проміжний між романом і оповіданням; твір цього жанру: Istorinė a.

З міркувань економії в ілюстративних реченнях заголовне слово словникової статті повністю скорочується, тому іноді важко зрозуміти й саме речення (див. таблицю 4).

ТАБЛИЦЯ 4. Іменник engti у виданнях «Словника сучасної литовської мови»

DLKŽ₁ éng||ti, ~ia, ~ė 1. лупити, здирати шкіру: Aviai kailį ė., nuė. 2. гнітити, виснажувати, мучити: Dvarininkai ~ė valstiečius. ~iamosios klasės. 3. шкребти, скоблити; рвати: Ledai kranto ~ia. Drabužius ė. Ranką nuė., nusiė. 4. перен. бити, шмагати; сильно лаяти: Kam kailį ė., išė., nuė. ~tis tarp savęs (сваритися, лаятися). ~ėjas, ~ėja ім. (1), ~ikas, ~ikė ім. (2) той, хто гнітить; гнобитель, кривдник. ~imas (2); Kapitalistai varo tautų ~imo bei pavergimo politiką. DLKŽₑ éng||ti, ~ia, ~ė 1. лупити, здирати шкіру: Aviai kailį ė. 2. шкребти, скоблити: Ledai krantus ~ia. 3. рвати, зношувати: Drabužius ė. 4. перен. гнітити, виснажувати, мучити: ~iami žmonės. Neėnk taip arklio. 5. перен. бити, шмагати; сильно лаяти: ~iau tą vaikėzą. || зворотн.: Vaikai ~iasi tarp savęs. ~ėjas, ~ėja ім. (1), ~ikas, ~ikė ім. (2), ~imas, ~imasis (1)

272

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

Трапляються значення слів, пояснені такими словами, які взагалі не потрапили до словника, наприклад: pažiūra пояснюється словом pažiūrėjimas, однак у словнику немає ні цього іменника, ні дієслова, від якого можна було б утворити іменник (Urbutis 2010: 32; див. таблицю 5).

ТАБЛИЦЯ 5. Іменник pažiūra у виданнях «Словника сучасної литовської мови»

DLKŽ₁ pažiūr‖a (3ᵇ) 1. вигляд, зовнішність: З ~ õs гарний кінь. 2. думка, переконання: Здоровий, правильний п. П. щодо роботи

DLKŽₑ pažiūr‖a (3ᵇ) 1. вигляд, зовнішність: З ~õs гарний кінь. 2. думка, позиція: Здоровий, правильний п. П. щодо роботи

Деякі недоліки словника пов’язані з недостатньо дослідженими проблемами, наприклад із поданням фразеологізмів, розташуванням дієслів із префіксами, розмежуванням значень слів та їх поясненням, розмежуванням омонімів тощо.

Доводиться констатувати, що під час аналізу різних видань словника питання укладання макроструктури словника були актуальними для всіх видань DLKŽ (нині вже існує 8 видань). Із цього приводу висловлювалися різні думки.

Вже під час укладання першого видання словника (1954 р.) актуальною була проблема відбору слів^²⁶. Відбір слів як найважливіший принцип нормування мови висував і латвійський мовознавець Яніс Ендзелін: «[...] мовознавець сам від себе не диктує жодних законів; він лише спостерігає, як говорить народ, відбирає те, що підходить для писемної мови, і подає це іншим» (Endzelīns 1971: 662).

1993 року було видано третє видання DLKŽ₃. Під час підготовки цього видання словника було визначено, що словник передусім має бути джерелом і довідником із мови, а не якоїсь іншої інформації (Keinys 2004: 77). У цьому виданні словника особливо прагнули дотримуватися об’єктивності під час пояснення значень слів і добору прикладів уживання^²⁷.

²⁶ За словами Й. Крупаса, основний орієнтир відбору слів — «відображення в Словнику всієї, а не лише літературної, лексичної системи мови» (Kruopas 1998 [1968]: 456). Нині з цим твердженням можна й не погодитися, оскільки подання слова в нормативному словнику узаконює його вживання в літературній мові, і воно набуває статусу слова літературної мови. З іншого боку, Й. Крупас говорить про словник сучасної, а не літературної мови. Тому очевидно, чому мовознавець розумів лексику літературної мови як несамостійну, таку, що розвивається й не відокремилася (пор. Klimavičius 1997: 26; Sakalauskienė 2010: 296).

²⁷ Саме на основі заголовника комп’ютерного варіанта DLKŽ₃, який 1995 року створили працівники інститутів литовської мови та математики й інформатики, було розпочато укладання BLKŽ (детальніше див. Liutkevičienė, Murmulaitytė 2015: 84).

Straipsniai / Articles

273

В І Л І Я С А К А Л А У С К І Є Н Е

2000 року вийшло четверте видання DLKŽ_₄. По суті, це перевидане третє видання словника, лише виправлено помічені коректурні помилки. Склад редакційної колегії залишився тим самим. 2003 року було випущено компакт-диск із цим словником. У ньому словник доповнено тлумачною частиною найважливіших топонімів Литви та світу. Цю версію словника було розміщено в інтернеті.

Наприкінці 2003 року вийшло п’яте видання DLKŽ_₅e — заново відредаговане, виправлене й доповнене, лише електронне (компакт-диск із надрукованим буклетом, що містив вступ, методичні поради та опис роботи з комп’ютерною програмою); додано окремий додаток приблизно з 3000 топонімів Литви та світу — тлумачну частину найважливіших топонімів Литви та світу.

2006 року до користувачів надійшло дещо виправлене шосте (третє електронне) видання DLKŽ_₆e. Склад його редакційної колегії залишився тим самим.

Опубліковане 2012 року (оновлена версія — 2017 року) сьоме видання DLKŽ_₇e підготовлено на основі диска шостого видання, однак істотно від нього відрізняється. Найбільші відмінності цієї редакції словника такі: 1) вилучено слова, що не подаються для зразкової літературної мови (позначені скороченням ntk. =); 2) вилучено частину застарілих і рідкісніших регіональних слів (із позначками psn. та діалектними позначками) і варіантів (майже дві тисячі); 3) вилучено частину найважливіших топонімів Литви, пов’язаних із нею країв і світу, що була в попередніх електронних виданнях DLKŽ (приблизно три тисячі статей); 4) слова наголошено відповідно до постанов Державної комісії литовської мови; 5) уточнено тлумачення значень деяких слів, виправлено помічені коректурні помилки. До цього видання словника додано невеликий додаток (приблизно двісті п’ятдесят) слів, відсутніх у DLKŽ_₇e, із новостворюваного Bendrinės lietuvių kalbos žodyno.

У передмові до найновішого DLKŽ_₈e головний редактор зазначає, що «словник підготовлено як порадник із мови для всіх литовців світу та для тих іноземців, які вже вивчили литовську або лише її вивчають» (DLKŽ_₈e, Передмова). Наголошується на універсальності словника, оскільки, по-перше, у ньому відображено всі сфери функціонування літературної мови, усі її вживані різновиди, а по-друге, користувачам подано необхідну інформацію про написання, наголошування та відмінювання нормативних слів, пояснено характерні значення слів, прикладами вживання показано сполучуваність слів, уміщено чималу кількість образних висловів, фразеологізмів, а також складених термінів різних галузей. Додаток нових слів доповнено двома сотнями слів.

DLKŽ_₈e підготовлено на основі восьмого друкованого видання DLKŽ. Основні нововведення цього видання: 1) повернено деякі слова, які раніше вважалися ненормативними, але Державна комісія литовської мови визнала їх прийнятними в літературній мові: bobutė ‘1. бабуся (мати батька або матері) 2. див. акушерка’; kaladė ‘1. див. trinka. 2. див. malka 3’; linčas ‘насильницька розправа натовпу без суду’; 2) відповідно до постанов Державної комісії литовської мови впорядковано

274

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

написання та наголошування слів: č i árdašas, čárdašas; drīksti, drỹska (dryksta), drisko; fjõrdas тощо; 3) оновлено відсилальне тлумачення слів (у деяких випадках повернено позначку žr., від якої відмовилися під час підготовки сьомого видання DLKŽ): bizūnas див. rimbas, bul̃jonas див. sultinys, gérbūvis див. gerovė, pakalikas, ~ė див. pataikinas тощо; 5) повернено деякі слова, від яких у сьомому виданні DLKŽ відмовилися через обмеження обсягу друкованого видання.

6. СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

Електронний Bendrinės lietuvių kalbos žodynas, який нині укладається, зовсім відрізняється від Dabartinės lietuvių kalbos žodynas як за складом лексики, так і за структурою самого словника та методикою його укладання. У ньому можна знайти найновішу лексику, уживану від 2000-х років до сьогодення, наприклад: feisbukas, gūglas, gūglinti, jutubas. До словника буде включено також instagramas, skaipas, tviteris та ін. З нагоди п’ятдесятиріччя DLKŽ головний редактор цього словника наголосив, що під час передачі користувачам третього видання DLKŽ писали: неодмінно потрібен більший словник літературної мови — приблизно на три-чотири томи, з більшою кількістю статей і особливо прикладів уживання (Keinys 2004: 82). BLKŽ реалізує це сподівання.

Під час написання, редагування та апробації BLKŽ беруть до уваги реальне вживання слів і тенденції їхнього наголошування, але дотримуються норм літературної мови. Отже, у словнику подано нині функціональну нормативну лексику літературної мови. Тому відмовляються від значної частини застарілих, діалектних слів і слів, характерних лише для вузької сфери, натомість залучають набагато більше, ніж раніше, іншомовних слів, термінів і неологізмів, що називають нові реалії.

Головна відмінність цього словника від різних видань DLKŽ полягає в тому, що словник укладають і редагують не лише за абеткою, а й, більшою мірою, за лексико-семантичними групами. Крім того, дотримуються принципу, що слово має тлумачитися зрозумілими для всіх, семантично та стилістично нейтральними словами, які також можна знайти в цьому словнику (Liutkevičienė 2006: 14). Безперечно, укладачі BLKŽ використовують досвід попередніх, уже згаданих у цій статті (LKŽė, DLKŽ), інших словників литовської та іноземних мов, спираються на найновіші наукові дослідження, матеріали баз даних і корпусів текстів.

Straipsniai / Articles

275

ВІЛІЯ САКАЛАУСКЕНЄ

Доцільно згадати деякі з численних відмінностей між DLKŽ і BLKŽ: 1) відмовлено від гніздового²⁸ подання²⁹ споріднених слів; 2) як заголовні слова подаються й пояснюються всі слова, ужиті у визначеннях; 3) подаються й пояснюються поширеніші, лексикалізовані словосполучення та складені терміни³⁰; 4) усі заголовні слова BLKŽ або їхні значення, за винятком окремих випадків, ілюструються прикладами вживання; 5) усі слова ілюстративних речень мають позначений наголос; 6) у статтях деяких слів (наприклад, прикметників, прислівників) виділяється більше морфологічних форм (вищого, найвищого ступеня, означених); 7) позначається синтаксична сполучуваність дієслів, а в окремих випадках — прикметників і фразеологічних сполучень; 8) подається більше граматичної інформації; 8) відмовлено від включення ненормативних слів до макроструктури BLKŽ тощо. Щодо відмінностей між DLKŽ, який свого часу мав те саме призначення і виконував ті самі пояснювальні та нормувальні функції, і BLKŽ, шляхом порівняння статей заголовних слів на літери обох словників самі редактори BLKŽ провели докладний аналіз, результати якого не лише підтвердили правильність обраної методики укладання словника, а й виявили сфери, що потребують удосконалення (Liutkevičienė, Murmulaitytė 2015: 86, 139). З огляду на результати цього дослідження постійно переглядається реєстр Бази даних неологізмів литовської мови (LKND).

Отже, словник укладається з урахуванням постійно мінливого стану мови, нових потреб суспільства знань і вживання престижної мови, найновіших результатів дослідження та нормування стандартної мови, опублікованої або іншим чином висловленої критики інших словників і текстів цього словника, що укладаються.

ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ

1. Огляд розвитку словників сучасної та стандартної литовської мови від кінця XIX ст. до перших десятиліть XXI ст. показує, що одна з найвизначніших лексикографічних праць XIX ст. — литовсько-польський словник Антанаса Юшки — заклала підвалини тлумачного словника литовської мови. Це важливе лексикографічне джерело нового типу тлумачних словників розмовної мови, нове для суспільства другої половини XIX ст.

²⁸ У деяких статтях названого включеного (докладніше див. Liutkevičienė, Murmulaitytė 2015: 84).

²⁹ У BLKŽ, на відміну від DLKŽ, окремими заголовними словами подаються демінутиви, абстрактні іменники від дієслів і прикметників, прислівники, похідні іменники із суфіксами –tojas, –ėjas.

³⁰ Одна з новацій BLKŽ — як заголовні слова виносяться також частіше вживані двослівні або багатослівні терміни чи просто назви реалій (Liutkevičienė 2010: 147).

276

Acta Linguistica Lituanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

2. Процес стандартизації мови, започаткований у словнику А. Юшки та продовжений Й. Яблонскісом, мав важливе значення для історії литовської літературної мови. Основним діалектом і автор словника, і редактор обрали західноаукштайтський діалект. Й. Яблонскіс був переконаний, що потрібен словник литовської літературної мови, написаний зрозумілою для всіх мовою.

3. Як перший нормативний словник літературної мови та джерело нових термінів важливим був Mūsų žodynėlis Й. Яблонскіса, який міг перерости у словник литовської писемної мови. Й. Яблонскіс сам не встиг написати словник литовської мови, але своєю діяльністю значно долучився до підготовчої роботи над таким словником.

4. Очікування Й. Яблонскіса частково здійснив Lietuvių kalbos žodynas, редактор якого К. Буга також розпочав свій лексикографічний шлях із редагування словника А. Юшки. Lietuvių kalbos žodynas — одна з найважливіших тлумачних праць литовської мови, започаткував новий етап розвитку литовської лексикографії. Важливість і значущість даних словника для сучасних досліджень засвідчують кілька видань електронної версії.

5. Різноманітний і багатий матеріал Lietuvių kalbos žodyno дав змогу підготувати Dabartinės lietuvių kalbos žodyną та інші його видання (1972, 1993, 2000, 2003, 2006, 2012, 2021). Аналізуючи різні видання DLKŽ, слід наголосити, що для всіх видань актуальними є питання формування макроструктури словників, одне з них — добір слів, а одним із найважливіших завдань є унормування лексики.

6. Електронний Bendrinės lietuvių kalbos žodynas зовсім відрізняється від Dabartinės lietuvių kalbos žodynas як за складом лексики, так і за структурою самого словника та методикою його укладання. Основна відмінність цього словника від різних видань DLKŽ полягає в тому, що словник пишеться й редагується не лише в алфавітному порядку, а й за лексико-семантичними групами. BLKŽ укладається з урахуванням постійно змінюваного стану мови, нових потреб суспільства знань і престижного вживання мови, найновіших результатів дослідження та нормування літературної мови, а також критики інших словників і текстів цього словника, що укладаються.

7. Кожен тлумачний словник литовської мови тією чи іншою мірою давав поштовх думати про новий, досконаліший словник або інше його видання. Кожен із розглянутих словників мав свою мету, спонукав рухатися вперед, переймати досвід попереднього, не повторювати помилок, знаходити нові способи укладання та редагування.

Straipsniai / Articles

277

VIL IJA SAKALAUSKIENĖ

СКОРОЧЕННЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Als – Алседжяй, Плунгеський р-н

Puš – Пушалотас, Пасвальський р-н

Skap, Skp – Скапішкіс, Купішкіський р-н

Vkš – Векшняй, Мажейкяйський р-н

ДЖЕРЕЛА ТА СКОРОЧЕННЯ

BLKŽ – Bendrinės lietuvių kalbos žodynas, ред. колегія D. Liutkevičienė, D. Murmulaitytė, V. Sakalauskienė, A. Gritėnienė, A. Gaidienė, D. Daugirdienė, L. Jonušys, гол. ред. D. Liutkevičienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013–2022. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lki.lt/bendrinės-lietuvių-kalbos-zodynas.

DLKŽ¹ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, відповідальний ред. J. Kruopas, 1-ше видання, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1954.

DLKŽ² – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, відповідальний ред. J. Kruopas, 2-ге видання, Vilnius: Mintis, 1972.

DLKŽ³ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, гол. ред. St. Keinys, 3-тє видання, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993.

DLKŽ⁴ – Словник сучасної литовської мови, гол. ред. St. Keinys, 4-е видання, Вільнюс: Інститут наукового та енциклопедичного видавництва, 2002.

DLKŽ^5e – Словник сучасної литовської мови, гол. ред. St. Keinys, 5-е електронне видання, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2003.

DLKŽ^6e – Словник сучасної литовської мови, гол. ред. St. Keinys. 6-е (3-є електронне, 4-е інтернет-видання) видання, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2006. [Інтернет-версія з 2015 р. більше не доступна публічно.]

DLKŽ^7e – Словник сучасної литовської мови, гол. ред. St. Keinys, 7-е (5-е інтернет-видання) видання, оновлена версія, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2017. [Інтернет-версія з 2022 р. більше не доступна публічно.]

DLKŽ^8e – Словник сучасної литовської мови, гол. ред. St. Keinys, 8-е (6-е електронне / інтернет-видання) видання, оновлена версія, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2021. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lki.lt/dabartines-lietuviu-kalbos-zodynas. DOI: doi.org/10.35321/dlkz.

J̄k – Jonas Jablonskis. Картотека матеріалів до Словника литовської мови, що зберігається у Відділі рукописів Бібліотеки Академії наук Литви імені Врублевських, F-99.

278

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

J – Литовський словник А. Юшкевича з тлумаченням слів російською та польською мовами [Litovskij slovar’ A. Juškeviča s’ tolkovaniem’ slov’ na russkom’ jazykačh’], вип. другий [vуp. vtoroj], Санкт-Петербург [Sanktpeterburg], 1904, I–LIX.

LKND – Miliūnaitė Rita, Aleksaitė Agnė. База даних новотворів литовської мови, безперервний інтернет-довідник з 2011 р., уклад. і відп. ред. R. Miliūnaitė, Вільнюс: Інститут литовської мови. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lki.lt/naujazodziai. DOI: doi.org/10.35321/neol.

LKŽe – Словник литовської мови 1–20 (1941–2002), ред. колегія G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, гол. ред. G. Naktinienė, електронна версія, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2008 (оновлена версія, 2018). Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/lietuviiu-kalbos-zodynas.

LITERATŪRA

B a l a š a i t i s A n t a n a s 1999: Dabartinės lietuvių kalbos žodyno Čikagos leidimas (1962). – Gimtoji kalba 5, 28–31.

B a l a š a i t i s A n t a n a s 1999a: Dabartinės lietuvių kalbos žodyno Čikagos leidimas (1962). – Gimtoji kalba 6, 28–32.

B a l a š a i t i s A n t a n a s 2018: Žodžiai ir žodynai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Č e p a i t i e n ė G i e d r ė, L a p i n s k i e n ė L i o n ė, sud., 2010: Atsiminimai apie Joną Jablonskį, Vilnius: Gimtasisi žodis.

E n d z e l ī n s J ā n i s 1971: Darbu izlase 1, Rīga: Zinātne.

G r i t ė n i e n ė A u r e l i j a 2017: Žodyno vaizdinys Lietuvių kalbos žodyne. – Bendrinė kalba 90, 1–19.

J a k a i t i e n ė E v a l d a 2005: Leksikografija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

JR – Jablonskio raštai 4, red. J. Balčikonis, Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys, 1935.

K e i n y s S t a s y s 2004: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas per penkiasdešimt metų. – Kalbos kultūra 77, 76–83.

K l i m a v i č i u s J o n a s 1997: Kas yra bendrinės kalbos leksika? Sampratos, nuomonės ir prietarai. Žodyno praktika ir teorija. Vartojimo reikšmės ir problemos. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 20–32.

K r u o p a s J o n a s 1998 [1968]: Rinktiniai raštai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Straipsniai / Articles

279

VIL IJA SAKALAUSKIENĖ

Lyberis Antanas 2009: Leksikografijos teorija ir praktika, sud. Z. Šimėnaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Liutkevičienė Danutė 2006: Bendrinės lietuvių kalbos žodynas. Siekiamybė ir realybė. – Leksikografija ir leksikologija 1. Aiškinamųjų bendrinės kalbos žodynų aktualijos, red. kolegija D. Liutkevičienė, R. Mikulskas, D. Murmulaitytė, sud. R. Petrokienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 9–33.

Liutkevičienė Danutė 2010: Bendrinės lietuvių kalbos žodyno struktūra, tikslai ir perspektyvos. – Kalbos kultūra 83, 141–150.

Liutkevičienė Danutė, Murmulaitytė Daiva 2015: Nuo Dabartinės prie Bendrinės lietuvių kalbos žodyno. – Leksikografija ir leksikologija 5, sud. A. Gritėnienė, red. kolegija J. Girčienė, L. Levancevič, D. Liutkevičienė, D. Murmulaitytė, V. Sakalauskienė, I. Zuicena, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 83–146.

LKŽi – Lietuvių kalbos žodyno instrukcija, Vilnius: 1980.

Mikulėnienė Danguolė 2022: Lietuvių kalbos instituto istorija: kalbotyros aneksija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Naktinienė Gertrūda 2005: „Lietuvių kalbos žodyno“ taisymai elektroniniame variante. – Kalbos kultūra 78, 191–203.

Naktinienė Gertrūda 2012: Elektroninio Lietuvių kalbos žodyno naujovės. – Kalbos kultūra 85, 92–102.

Palionis Jonas 1995: Lietuvių rašomosios kalbos istorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Piročkinas Arnoldas, sud., 1991: Jonas Jablonskis. Straipsniai ir laiškai. Vilnius: Mokslas.

Rutkovska Kristina 2021: Leksikografiniai šaltiniai lietuvių kalbos pasaulėvaizdžio tyrimuose. – Vertybės lietuvių ir lenkų kalbų pasaulėvaizdyje 2. Liaudiškasis, tautinis, daugiatautis ir daugiakultūris paveldas, Vilnius, Liublinas: Vilniaus universiteto leidykla, 181–200.

Sabaliauskas Algirdas 1997: Kazimieras Būga ir lietuvių leksikografija. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 1–4.

Sakalauskienė Vilija 2010: Dialektizmų atranka dabartinės ir bendrinės lietuvių kalbos žodynuose. – Leksikografija ir leksikologija 2. Jono Kruopo 100-osios gimimo metinės, sud. V. Sakalauskienė, A. Auksoriūtė, red. kolegija O. Karaeva, I. Lemeškin, G. Naktinienė, R. Petrokienė, V. Sakalauskienė, J. Zabarskaitė, vyr. red. Z. Šimėnaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 295–305.

280

Acta Linguistica LXXXIX

Lietuvių kalbos aiškinamųjų žodynų raida, savitumas ir tarpusavio sąsajos

Sakalauskienė Vilija 2012: Antano Juškos lietuvių–lenkų kalbų žodyno terminė medžiaga. – Priešaušrio mokslas, kultūra ir švietimas. Lauryno Ivinskio 200-osioms gimimo metinėms (su CD), sud. A. Auksoriūtė, red. kolegija D. Mikulėnienė, V. Sakalauskienė, Z. Sawaniewska-Mochowa, V. Šaūdina, P. Zemlevičiūtė, vyr. red. A. Auksoriūtė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 256–274.

Sakalauskienė Vilija 2021: Leksikografinis Jono Jablonskio palikimas. – Kultūros studijos Panevėžyje. Jonas Jablonskis, sud. L. Lapinskienė, Panevėžys: Komunikacijos centras „Kalba. Knyga. Kūryba“, 32–44.

Sawaniewska-Mochowa Zofia 2002: Ze studiów nad socjolektem drobnej szlachty kowieńskiej XIX wieku (na podstawie słowników przekładowych Antoniego Juszkiewicza), Bydgoszcz: Wydawnictwo Akademii Bydgoskiej im. Kazimierza Wielkiego.

Sawaniewska-Mochowa Zofia 2014: Lietuviški XIX amžiaus verstiniai žodynai – regioninės lenkų kalbos tyrimų šaltiniai. – Leksikografija ir leksikologija 4, sud. R. Petrokienė, red. kolegija S. Berg-Olsen, O. Kažukauskaitė, D. Murmulaitytė, V. Sakalauskienė, Z. Sawaniewska-Mochowa, J. Urbanavičienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 123–138.

Tolutienė Birutė 1961: Antanas Juška leksikografas. – Literatūra ir kalba 5, 87–377.

Urbutis Vincas 2010: Knygos apie žodžius, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Vitkauskas Vytautas 2001: Baigiant didįjį „Lietuvių kalbos žodyną“. – Kalbos kultūra 74, 109–113.

Vosylȳtė Bronė 2002: K. Būga žodynininkas. – Kelias į didįjį Žodyną, sud. K. Morkūnas, K. Vosylȳtė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 50–80.

The Development, Uniqueness and Interrelationship of Lithuanian Explanatory Dictionaries

SUMMARY

In the 19^ᵗʰ century, as a social, cultural, and literary renaissance began, many Lithuanian intellectuals recognized that, in addition to grammar books, dictionaries could also help develop the Lithuanian written language. Consequently, they embarked on the compilation of Lithuanian language dictionaries. The article reviews the development of current and

Straipsniai / Articles

281

VILIJA SAKALAUSKIENĖ

Standard Lithuanian language dictionaries from the end of the 19^th century to the first decades of the 21^st century. The exploration is grounded in the analysis of the most prominent dictionaries of the era and specific examples drawn from these references. The article also scrutinizes the most important problems that the compilers of Lithuanian explanatory dictionaries may face. The empirical basis of the study consists of the data from Antanas Juška’s Lithuanian–Polish dictionary, the card index of Jonas Jablonskis’ Material for the Lithuanian Language Dictionary, Lithuanian Language Dictionary (LKŽe), various editions of the Modern Lithuanian Language Dictionary (DLKŽ) and the data from the electronic Standard Lithuanian Language Dictionary (BLKŽe). The Lithuanian–Polish dictionary, edited by the renowned Lithuanian lexicographer and folklore collector Antanas Juška, stands as one of the most remarkable lexicographical achievements of the 19^th century. The importance and significance of this dictionary were also appreciated by Jonas Jablonskis, who took the first steps in lexicographic work by editing Juška’s dictionary. The work on the dictionary encouraged the linguist to collect material for a study of the Standard Lithuanian language, write the data on cards and catalogue them in a card index. Jablonskis’ aspiration to compile a Lithuanian standard language dictionary found practical realization in the Lithuanian Language Dictionary, which combines three different dictionaries, encompassing written and dialectal forms, texts from diverse historical periods, and modern standard language. The wealth of diverse material within this dictionary paved the way for the creation of the Dictionary of the Contemporary Lithuanian Language (1954) and its subsequent editions (1972, 1993, 2000, 2003, 2006, 2012, 2017, 2021). The electronic dictionary of the Standard Lithuanian Language that is currently being edited, distinguishes itself by featuring a distinct lexicon structure and the methodology for its compilation. Each published dictionary served as a catalyst, inspiring the writing of a new and more refined dictionary or the development of fresh editions.

Įteikta 2023 m. liepos 18 d.

VILIJA SAKALAUSKIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

282

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX