співпрацею, лонгітюдне дослідження — тривалим або таким, що триває, сукцесивність (протилежність одночасності) — послідовністю або послідовністю, валідність (критерій якості експериментів і засобів психологічного вимірювання — їхня відповідність, адекватність) — придатністю.

Окрім цих зауваг, можна згадати й певну непослідовність. Не заглиблюючись у проблеми системності термінів чи послідовності їх уживання, досить сказати, що укладачі словника ніяк не можуть визначитися, чи існують психологи СРСР і досі, чи ні. Того самого А. Лурію в одному місці названо психологом СРСР, а в іншому (в одному випадку навіть на тій самій сторінці) — російським психологом. Однак такі розбіжності дуже легко виправити.

Слід гадати, що укладачі словника, готуючи його нові видання, багато чого виправлять, зокрема й згадані недоліки. Можливо, серйозніше переймуться й творенням литовської термінології. Тим паче що, як видно з наведених прикладів, литовські терміни часто і зрозуміліші, і коротші. Адже психологи, безперечно, хочуть, щоб їх розуміли й читали їхні праці якомога більше людей.

Birutė LENKTYTĖ

ЯК НЕ СЛІД УКЛАДАТИ СЛОВНИКИ

Нині видають чимало різноманітних словників, особливо словничків. Побачивши цифри, можна було б вигукнути від захвату і масштабом роботи, і такою численною громадою лексикографів, укладачів та видавців словників. Адже з давніх-давен відомо, що з усіх мовних праць найважче писати словники. А працює так багато людей! Які великі лінгвістичні поривання, просто злети! Справжній золотий вік лексикографії.

На жаль, на жаль... Переглядаючи не один із нових плодів нашої лексикографічної праці, досить швидко доводиться розчаровуватися: чимало укладачів і видавців надто легковажно сподіваються збагатити литовську лексикографію. Безліч поспіхом зробленої, укладеної та зібраної нісенітниці, просто-таки мотлоху. Виявляється, що не один укладач і видавець не має найменшого уявлення про те, як слід писати й видавати словники. Одну з найважливіших, найплідніших і найавторитетніших галузей литовської мовознавчої праці доводять до того, що вона стає лексикографічним бізнесом, своєрідним мовознавчим Гарюнаєм. Адже на перше місце

106

поставлено не збагачення литовської лексикографії і не якість праці, а матеріальне збагачення самих укладачів та видавців. Скільки люди купують усякого мотлоху і, якщо чогось навчаються з тих словників, як багато неправди вони засвоюють!

Щоправда, цим «бізнесом» насамперед займаються не один укладач чи перекладач загальних перекладних словників, розмовників, а також словників і словничків з економіки, бізнесу тощо. На словниках з інших галузей багатства не наживеш. Не так завзято беруться і за їх укладання та видання. Зі згасанням державного книговидавництва й дедалі більшим розростанням дорогого приватного книговидавництва, яке прагне швидкого й, очевидно, великого прибутку, невдовзі настануть часи, коли наукову книжку чи якийсь спеціальний словник зможе видати хіба що сам автор — на свою мізерну зарплату. Замість того щоб бодай щось отримати за плоди своєї праці, він сам муситиме дати нажитися видавцям, друкарям і продавцям, як це вже було до війни з професором Л. Вайльонісом, керівником укладачів «Литовського ботанічного словника». І цілком справдиться давня народна мудрість: наукою багатим не станеш, лише горбатим.

Отож, ознайомившись із «Словничком термінів анатомії та морфології рослин» Стасе Янонієне, виданим Вільнюським державним педагогічним інститутом (нині Вільнюський педагогічний університет)¹, я захотіла написати про нього зовсім не тому, що авторка прагнула тут нажитися (цей словничок писався й видавався не з такою метою), а тому, що вона мала велике бажання допомогти студентам, майбутнім учителям біології, краще зрозуміти терміни своєї науки, як вона сама пише в передмові до словничка: «допомогти засвоїти терміни, систематизувати й осмислити поняття анатомії та морфології рослин, підготувати студентів до користування науковою літературою тощо» (с. 1–2). Це дуже серйозні й гідні схвалення цілі. Вища педагогічна школа, школа вчителів, безперечно, не має й не може мати важливіших цілей, ніж готувати добрих, навіть дуже добрих учителів. А добрий учитель насамперед має бути добрим, просто чудовим знавцем предметів, яких навчає. Належно не впорядковане вміння н а в ч а т и аж ніяк не виправить навіть зразкове вміння я к н а в ч а т и. Призначення словничка — допомогти студенту-

¹ J a n o n i e n ė S. Augalų anatomijos ir morfologijos terminų žodynėlis. Vilnius, 1990. 40 p.

107

краще навчитися, чого вчити.

Наскільки словничок придатний для навчання самої ботаніки, неботаніку судити важко, але для навчання й розвитку ботанічної мови він, на жаль, мало допоможе. Насамперед читачеві словничка зовсім незрозуміло, чому принаймні половину передмови (понад сторінку) присвячено, як зазначено, «викладенню основних відомостей про правопис, вимову та наголошування слів латинської мови» (с. 2). Адже до цього словничка внесено не латинські, а запозичені з інших мов і адаптовані до литовської слова. Щоправда, наведено й пояснення походження слів-надбудов, запозичених і адаптованих до литовської (наприклад, dorsalis — лат. dorsum — спина, с. 12; хоча й тут не в одному випадку бракує точності, зокрема в цьому — чому не зазначено латинський прикметник dorsalis), але первинним джерелом значної частини цих слів або їхніх морфем є грецька мова (у поясненнях походження їх спрощено записано латинськими літерами). Читаючи стислий виклад правил латинського наголошування (лише кілька правил, с. 3), з’ясувалося, що авторка словничка вважає ці запозичення нашої мови латинськими словами й наголошує їх за правилами латинської мови — вона пише: «1. У багатоскладових словах наголошується:

1.1. Передостанній склад, якщо він довгий (aleurónas).

1.2. Третій склад від кінця слова, якщо він короткий (aktinomórfinis)» тощо. Ось чому передусім словничок здивував дивовижними наголосами: тут уживається лише знак гострого наголосу, а чимало слів, якщо оцінювати за правилами літературної мови, мають жаргонне наголошування. Виявляється, авторка не знала, що запозичення, адаптовані до литовської, наголошуються за правилами литовської мови! А може, це нове слово в акцентології?

Однак мовознавці, безперечно, поки що не керуватимуться «Словничком термінів анатомії та морфології рослин» і позначатимуть інтонації наголошених складів (тобто вживатимуть не лише знак правого наголосу), але, почувши або десь знайшовши, як наголошують, не навчатимуть наголошувати аеренхима 4, атмосфера 7, біосфера 8, халаза 9, хлоренхима 9, хондріосома 10, хроматомера 10, хромонема 10, хромосома 10, цитоплазма 11, діафрагма 11, діастра 11, диктіосома 12, екзина 13, епіблема 15, епітема 15, флоема 17, флора 17, гамета 18, грана 19 тощо — загалом понад пів сотні таких неправильно наголошених іменників другої відміни, що належать до другої акцентної парадигми. У всіх них форми однини var-

108

Називний і орудний відмінки мають наголошуватися на закінченні, тобто arenchimà, atmosferą, biosferą, chalazą, chlorenchimą, diafragmą, diastrą... hialoplazmą, intiną, kaliptrą, karioplazmą, kolenchimą, koleorizą, komisūrą, ksilemą, leptonemą, lizosomą, membraną, meristemą та інші, аж до останнього терміна цього типу zoosporą. На жаль, у цьому словничку лише один термін (ekosistemą) наголошено на закінченні, та й то не тим знаком наголосу (потрібен знак гравіс). Ось ще деякі інші помилки в наголошуванні термінів словничка: fitohormonai 17 (=fitohormonai), fotosintezė 17 (=fotosintezė), periferija 31 (=periferija), politomija 32 (=politomija), protoginija 33 (=protoginija), tetraedras 37 (=tetraedras), zoofilija 39 (=zoofilija) тощо. Крім того, у складених термінах чомусь наголошено лише перший компонент, наприклад: achromatinė verpstė 4 (=achromatinė verpstė), amfitbloeminė sifonostelė 5 (=amfitbloeminė sifonostelė) аж до vegetatyvinio dauginimosi 38 (=vegetatyvinis dauginimasis). Отже, зрозуміло, що рецензований словничок зовсім не придатний для навчання наголошуванню. Майбутніх учителів тут навчають неправильно наголошувати, а це є грубим порушенням загальних вимог до мовного виховання як у вищій, так і в середній школі.

Користувачі словників, безперечно, звикли вважати, що весь текст сучасних словників написано за чинним правописом — і подані терміни (багато з них не потрапляють до загальних словників мови, тому термінологічні та інші спеціальні словники є єдиними джерелами, у яких наведено їх нормативне написання), і пояснення, і, зрештою, відповідники іншими мовами узгоджуються з правилами правопису цих мов. Так і має бути. У словниках, укладених бодай трохи краще й виданих ретельно, так воно й є. На жаль, у «Словничку термінів анатомії та морфології рослин» є різні правописні (не лише коректорські!) помилки — неправильно написано деякі заголовні терміни, наприклад: androcėjus 5 (=androcėjus), endemai 14 (=endemai), empyrinis 14 (=empirinis), generatyvinis 18 (=generatyvinis), genecėjus 18 (=ginecėjus), partenogenezė 31 (=partenogenezė), plasmolizė 32 (=plazmolizė), trachėjos 38 (=trachėjos); правописні помилки є і в поясненнях, наприклад: abecėlė (=abėcėlė; ст. stigma 35), išsiskyrimas (=išsiskyrimas; ст. gutacija 19), išskirimas (=išskyrimas; ст. ekskrecija 13), kurinys (=kūrinys; ст. rep-raduktyvinis 34), molekulė (=molekulė; ст. chromomera 10), netoks

109

(=ne toks; ст. hemiceliuliozė 19), oranžinė (=oranžinė; ст. karotinas 23), pasisukymas (=pasisukimas; ст. anizotropija 6), žiuželiai (=žiūželiai; ст. zoospora 39) тощо. Чимало орфографічних і переписувальних помилок є в наведених у поясненнях походження термінів словничках латинської та грецької мов. Отже, навіть щодо правопису цілковито довіряти згаданому словничку не можна: у ньому подекуди проглядається ненормативна вимова слів.

У словничку трапляються недостатньо або незвично адаптовані до литовської терміни, наприклад: dichasis (лат. dichasium 11; =dichazis =dvistypis žiedynas BŽ 455), funikulus (лат. funiculus 18; =funikulas =sėklasaitis BŽ 374), perpendikuliaris (лат. perpendicularis 31; =perpendikuliaras =status), sinezezis (гр. sinezezis 36, syniezis BŽ 379; =sinizezė), sora (гр. sóros 36; =soras BŽ 391, TŽŽ 458) тощо.

У словничку насамперед пояснюються терміни іншомовного походження. Оскільки не всюди наведено наявні литовські відповідники цих запозичень, а наведені не виділено й не відокремлено від решти тексту, користувача словничка вчать лише розуміти запозичення, але, можна сказати, не вчать наявних литовських термінів. Наприклад: andafazė 5 (BŽ 24 і tol neslioji fazė), androcejus 5 (але в BŽ 219 для цього подається лише kuokelynas), asimiliacija 7 (BŽ 40 і įsisavinimas), bazalinis 8 (pamatinis), bivalentas 9 (BŽ 87 bivalentos žr. dvynės, geminos), dermatogenas 11 (BŽ 300 основний термін — odapradis), hipoderma 21 (BŽ 179 і poodis), meristema 26 (BŽ 275 і ginamasis audinys) тощо. Щоправда, ботанічну термінологію ще недостатньо литуанізовано; у цьому сенсі замало дав і виданий 1965 року «Словник ботанічних термінів». Тож принаймні звичних литовських термінів слід ретельно дотримуватися, якщо не наважуємося на більшу литуанізацію. Тому важко зрозуміти, чому до рецензованого словничка потрапило cielė «клітина» 9 (сім десятиліть тому посперечалися й зупинилися на ląstelė), навіщо до нього внесено не засвідчене нормативними працями štatyvas 37 (=stovas, pastovas), чому в поясненні терміна epikotilis вставлено слово antskiltė, коли в BŽ 31 основним терміном вважається його варіант antskiltis (цей варіант також у TŽŽ 141). До речі, у згаданому словничку є й чимало інших, не найкращих варіантів термінів, наприклад: alkoloidas 5 (пор. alkaloidai BŽ 20, TŽŽ 23), libriformos 26 (пор. medienos plaušai, libriformas BŽ 328, 262, TŽŽ 288), nitrofilai 28 (пор. nitrofitai, azotamėgiai BŽ 298, нітрофільні рослини...

110

галаї, нітрофіти LTE VIII 208, нітрофіли див. нітрофіти TŽŽ 341), перисперма 31 (пор. периспермій BŽ 320, LTE VIII 560, TŽŽ 376) та ін. До незвичних форм у словничку слід зарахувати й термін, ужитий лише в поясненнях: яйцеклітина 6, 7, 31, 35 (= яйцеклітина BŽ 203, DŽ 337 та ін.). У словничку наведено термін веламен 39 (до речі, BŽ 431 пропонує для цього термін кореневий чохол, лат. velamen) у поясненні іншого терміна — чи не перетворюється він просто на вален (див. корпус 24). У навчальному словничку доречно пояснювати різні терміни та їхні варіанти, що трапляються в літературі, однак водночас користувачеві такого видання слід чітко вказати, що рекомендується вживати. І, звісно, сам укладач словничка має подавати студентові приклад терміновживання.

Значення термінів у словничку пояснено. Можливо, під час укладання використано матеріали з переліку лексикографічних джерел (усього 9 видань), наведеного наприкінці книжечки. Дивно лише, що до цього переліку не потрапили «Словник ботанічних термінів» (В., 1965) і литовські енциклопедії. Можливо, тому, а можливо, й ні, чимало пояснень неточні, а частина з них — просто неправильні. Написати точне, зрозуміле й стисливе пояснення значення слова чи терміна — робота, що вимагає великої обізнаності та вміння. Для цього потрібне досконале знання не лише фаху, а й основ лексикографії. Так само як недостатньо прочитати підручник із внутрішніх хвороб, щоб лікувати людей, недостатньо погортати чи навіть прочитати словник, щоб самому взятися за укладання словників. На жаль, автори чи укладачі словників і словничків досить часто не володіють цим останнім умінням і навіть не цінують його. Треба вміти не лише пояснювати значення. Як і кожна праця, лексикографія має свої таємниці, свою теорію і практику. Щоб стати лексикографом, потрібно витратити не менше часу, ніж на вивчення ботаніки. На жаль, авторка «Словничка термінів анатомії та морфології рослин» явно не усвідомила цієї «дрібнички».

Тепер про самі пояснення термінів у словничку. По-перше, зовсім неправильно пояснено чимало прикметників, яких у словничку досить багато. Найчастіше їх пояснено як іменники, нерідко навіть як іменники з конкретним значенням, тобто як назви конкретних речей (прикметники позначають ознаки, а утворені від них іменники — назви цих ознак), наприклад: ахламідний «квітка, що не має оцвітини» 4, ациклічний

111

«спіралеподібна квітка, її частини прикріплені спірально» 4 (ці два терміни пояснено як різновиди квітки, а не як певні ознаки квітки), акропетальний «верхівковий ріст рослини. Галуження верхівки» 4 (пояснено як назву дії або стану), автохтонний «крохмаль місцевого походження, утворений на місці» 7 (отже, за словом авторки словничка, цим словом називається різновид крохмалю!), циклічний «кільчаста квітка, її частини розташовані (=розташовані⟧) кільцями» 10 (тут пояснюється не ознака, а поняття «циклічна квітка»), едафічний «ґрунтові чинники, що впливають на рослини» 12, міфологічний «оповідь про богів» 26, оптичний «пристрій, що ґрунтується (=ґрунтується⟧) на законах поширення світла» 29 і так без кінця. Щоправда, на цю хворобу страждає й частина пояснень у «Словнику ботанічних термінів», але там можна знайти й вдалі пояснення, пор.:

ациклічний – 1) у рец. слов. с. 4: «спіралеподібна квітка, її частини прикріплені спірально»;

2) BŽ 12: «не утворює кола, спіралеподібний»;

3) TŽŽ 10: «має відкритий (нерозгалужений або розгалужений) ланцюг атомів вуглецю».

апокарпний – 1) у рец. слов. с. 6: «гінецей квітки, утворений з незрослих плодолистків»;

2) BŽ 35: «утворений з незрослих плодолистків».

По-друге, деякі пояснення неясні, наприклад: паракарпний «одногнізда зав’язь і пристінкова плацентація (див.) гінецей» 30, стамінодій «стерильна тичинка квітки — така, що не утворює пилку» 36, зигота «після злиття гамет утворюється клітина, яка дає початок новому організму» 39 тощо. Неясність тут виникає через те, що це описові речення. Що таке стамінодій — стан, ознака? Що таке зигота — процес, під час якого після злиття гамет утворюється клітина, що дає початок новому організму? BŽ тими самими словами стверджує інше: стамінодій — «редукована стерильна тичинка без пилку» 404 (тобто різновид тичинок), а зигота — «клітина, утворена після злиття гамет, яка зазвичай дає початок новому організму» 485 (тобто сама ця клітина).

Неточно висловлюючи думку, можна написати й чимало дивовижних речей, наприклад: еволюція «розвиток змін світу й суспільства» 15 (еволюція — це сама зміна, або розвиток, а не «розвиток змін»), фунікулус «насінина-

112

Нижня частина плодоніжки називається насіннєніжкою 18 (тут же слід пояснити, що таке насіннєніжка! Щоправда, у BŽ 374, відкривши словничок, бачимо, що вжито термін «насіннєва ніжка» — так називається ця маленька частина, лат. funiculus або funiculus umbilicalis, рос. семяножка, фуникулюс, литовською теж називається насіннєніжкою. Отже, цей фуникул узято з латинської, а може, й з російської мови), у генезі «сукупність пелюсток квітки називається пелюсткою» 18 (та сама примітка? У BŽ такого терміна взагалі немає, є лише vaislapynas — лат. gynaeceum, gynoecium, gynoeceum, рос. гинецей), отже, тут уже русизм винесено в заголовне слово, а замість пояснення наведено визначення гінецею) тощо.

Студентові буде незрозуміло, кому вірити — викладачці чи BŽ, коли пояснення термінів різняться, пор. akrogamija «пилкова трубка потрапляє всередину насінного зачатка через мікропіле (див.)» 4 і «проникнення пилкової трубки в насінний зачаток через його верхівку з руйнуванням тканини, коли мікропіле закрите внаслідок повного зростання покривів» BŽ 16–17; akrotonija «верхівкові гілки пагона, розташовані ближче до верхівкового — материнського пагона» 4 і «таке розміщення бруньок і бічних пагонів на головній осі, за якого бруньки й пагони поступово збільшуються в напрямку верхівки, і завдяки цьому найбільші бруньки або найсильніші пагони, що розвинулися з них, розташовані у верхівковій частині головної осі. <...>» BŽ 17; anemofilija «вітер — посередник у запиленні рослин» 6 і «запилення квіток за допомогою вітру» BŽ 26 тощо.

Можна було б навести чимало прикладів, які очевидно свідчать, що авторка словничка St. Janonienė не вміє пояснювати терміни. Це видно з уже наведених прикладів, підтвердили б це й багато інших, наприклад: kommensalizmas «рослини, зростаючи, шкодять одна одній» 24 (пор. «одна з форм міжвидового співіснування організмів: особини одного виду (коменсали) постійно або тимчасово живуть за рахунок іншого виду, не завдаючи йому шкоди» TŽŽ 254); maceracija «після розчинення міжклітинних пластинок у тканині клітини відокремлюються» 26 (пор. «відокремлення окремих клітин у тканині внаслідок розчинення міжклітинних пластинок. <...>» BŽ 267); poliploidija «під час поділу ядра (=поділу) збільшується кількість хромосом» 92 (пор. «збільшення кількості хромосом у ядрах рослинних клітин більш ніж удвічі порівняно з характерною для цього виду диплоїдною кількістю хромосом» BŽ 334); zoochorija «тварини поширюють плоди» 39 (пор. «поширення насіння за допомогою птахів або тварин» BŽ 485) тощо.

113

«поширення насіння за допомогою птахів або худоби» BŽ 485) тощо.

Трапляються випадки, коли загальнобіологічні терміни у словничку пояснюються лише як ботанічні, наприклад: biocenozė «рослинне угруповання» 8 (пор. «угруповання організмів, що охоплює сукупність рослинного і тваринного світу в певному місці існування» BŽ 86). У навчальних виданнях, і не лише в них, однак, слід подавати весь обсяг значення терміна. Краще й зручніше одразу, а не поступово, у кілька етапів ознайомити користувачів термінів зі справжнім значенням терміна.

Ну, і мовні питання. Авторка словничка приділила мові явно замало уваги. Окрім уже згаданих особливостей наголошування й правопису, є чимало неузгодженостей, ніби термін узято звідси, а пояснення до нього — звідти, наприклад: astrosklerėidė «кам’янисті клітини (=кам’яниста клітина) з променеподібними виростами» 7, ekstrafloralinė nektarinė «нектарники (див.), розташовані не в квітці, а, наприклад, на черешках (=нектарник, що міститься не в квітці, а, наприклад, на черешку)», geofitas «наземні рослини (=рослина), у яких (=якої) бруньки відновлення приховані (=є приховані) у землі» 18, velamenas «покрив повітряних коренів, утворений (=утворений) з мертвих клітин. <...>» 39 тощо. У поясненнях ужито й ненормативні слова, наприклад: bestruktūrinis (= bestruktūris) у поясненні терміна kuticula 25, beazotinis (= beazotis) у поясненні терміна «тинідай» 37; трапляються й ненормативні вислови, наприклад: fiksavimas «оброблення клітин, тканин або органів різними речовинами, які зберігають їх незмінними (=незмінними) протягом певного часу» 16, а також пунктуаційні помилки.

Додамо, що словничок має й різні інші недоліки лексикографічного опрацювання — терміни, розміщені не за абеткою, наприклад: bazipetalis 8, heterogeninis 20, oksifolitai 29 тощо; терміни без пояснень, наприклад: dominavimas 12, heterotipinis 20, koguliuoti 24, objektas 29 тощо; бракує чимало термінів, уміщених у поясненнях із посиланням «див.», наприклад: branduolys (див. homogeninis 21), geografinis (див. endemai 14), mikrobas (див. fitoncidai 17), nektarinė (див. ekstrafloralinė nektarinė 13), polisacharidas (див. hemiceliuliozė 19), protoplastas (див. ergastinis 15), vegetacija (див. efemeras 12) тощо; можна не сумніватися, що користі користувачам від рецензованого словничка буде мало, а шкоди може бути багато. Він не виконуватиме ролі «допоміжного навчального посібника для студентів біологічних спеціальностей» (с. 1).

114

Шкода, що авторці словничка не допоміг і однофамілець, рецензент проф. A. Janonis. «Словничок термінів анатомії та морфології рослин» — ще один доволі промовистий приклад сучасної лексикографії, що показує: нерідко за написання словників беруться люди, які не мають уявлення, як це робиться (що вже казати про бодай якусь підготовку!).

Скорочення

BŽ – Botanikos terminų žodynas// Vyr. red. J. Dagys. V.: Mintis, 1965.

DŽ₁ – Словник сучасної литовської мови// Відп. ред. J. Kruopas/ I видання. В.: Держ. політ. і наук. літ.-вид., 1954.

LTE VIII – Lietuviškoji tarybinė enciklopedija. V.: Mokslas, 1981. T. 8.

TŽŽ – Tarptautinių žodžių žodynas// Ats. red. V. Kvietkauskas. V.: VER, 1985.

Примітка: цифри, написані поруч зі скороченням, указують сторінку того словника, на якій наведено згаданий термін.

St. KEINYS

115