Казімерас ГАЙВЕНІС

Інститут литовської мови, Вільнюс

КІЛЬКА ДУМОК ПРО ТЕРМІНОЛОГІЮ

Кажуть, що у дворі Сорбоннського університету стоїть сонячний годинник із латинським написом «Sicut umbra dies nostrae» («Як тінь — наші дні»). Наука справді велична й вічна, а людське життя коротке. Однак і наука науці не рівня. Одні галузі науки, виникнувши, швидко зміцнюються й одразу досягають значного поступу, а розвиток інших — тривалий і повільний. Термінологія — прикладна галузь науки. У всьому світі вона формується поволі й важко, наче не знаючи, до чого їй долучитися — до мовознавства, інформатики чи якоїсь іншої галузі науки. Мовознавці досі мало цікавилися термінологією, мабуть, тому, що в ній багато немовознавчого, запозиченого з інших наук. Фахівці з традиційних галузей мовознавства часто не розуміють змісту (семантики) термінів інших сфер і зв’язків між ними. Тим часом для пересічного фізика, математика, медика, економіста чи інженера термінологія насамперед пов’язана з мовознавством. Цих фахівців нерідко бентежить оцінювання форми термінів, уявлення про їхню правильність, граматичне оформлення термінів та наголошування.

Термінологію почали створювати інженери (E. Wüsteris, E. Drezenas, D. Lotė та ін.), які задумали стандартизувати технічну термінологію на міжнародному рівні. Однак, як кажуть, справжньою наукою вона стала лише тоді, коли до її творення долучилися й мовознавці. Справді, успіх практичної роботи з термінології значною мірою залежить від злагодженої співпраці фахівців різних галузей науки та мовознавців-термінологів.

Мовознавцям іноді навіть дорікають, що вони не створюють потрібних неологізмів. Наприклад, про неологізм žiniasklaida, який швидко поширився і нині вживається всіма, нещодавно один журналіст написав так: «Мовознавці й справді жалюгідно не встигають. Лише на кількох роках уживання “mass media” спромоглися скласти фонетичну потвору “žiniasklaida”. Наче з часів Відюнаса». От тобі й маєш! Виявляється, мовознавці повинні пильнувати й хутко прибирати мовні смітники. На жаль... Усім

89

добре відомо, що терміни створюють не мовознавці, а фахівці. Точніше кажучи, їх створює навіть уся інтелігенція народу, приймаючи або відкидаючи запропоновані неологізми та іншомовні слова.

Правильність неологізмів часто не можуть оцінити не лише журналісти, а й науковці. Наприклад, оцінюючи литовський відповідник терміна failas — rinkmena, міркували так: «Замінник rinkmena неточний: він не може означати результат збирання, певну сукупність. Може означати лише окрему одиницю для збирання. Адже puošmena — це окремий елемент оздоблення, žymena — окремий елемент позначки, ėmena — окрема одиниця для взяття тощо». Звернімося до багатотомного «Словника литовської мови». У ньому зазначено, що слово rinkmenė означає сукупність. То чому слово rinkmena не може означати «сукупність»? Де і хто встановив, що слово žymena означає «елемент позначки»? Тим часом слово ėmena, мабуть, створив сам автор — у словниках його немає. Отже, правильність неологізмів у термінології об’єктивно можуть оцінити лише мовознавці.

У визначеннях неологізмів і загалом у поясненнях їхніх особливостей найчастіше зазначають два моменти: 1) що неологізми — це новостворені слова і користувачі відчувають їхню новизну; 2) що неологізми найчастіше виникають унаслідок культурного й наукового поступу та змін соціальних відносин і називають новий предмет або виражають нове поняття. Загалом ці твердження правильні, але відносні. Новизна життєздатних неологізмів дуже швидко тьмяніє, а нежиттєздатні неологізми можуть десятиліттями конкурувати з міжнародними словами, так і не витіснивши їх. Наприклад, слово nuošimtis ніяк не витісняє слово procentas, pūdinys – komposto тощо. Крім того, не зовсім точно вважати, що поступ суспільного життя більше сприяє творенню неологізмів, ніж внутрішні процеси розвитку мови.

В одних галузях науки міжнародних неологізмів уживають небагато, а в інших — навпаки. Дуже багато міжнародних слів уживається в термінології хімії, музики, астрономії, інформатики та інших галузей. Мовознавцям важко сказати, чи потрібен той чи інший новий міжнародний термін. Наприклад, чи потрібен термін benzenas поряд із benzolo, butenas поряд із butileno, cimenas поряд із cimolo, fosfanas поряд із fosfino, ksilenas поряд із ksilolo, nafta

90

лен поруч із нафталіном тощо. Насправді перші члени цих пар — це терміни, рекомендовані або дозволені до вживання IUPAC, а другі в «Тлумачному словнику хімічних термінів» (В., 1997) наведені з позначкою ntk. (не рекомендований термін). Крім того, тепер у номенклатурі хімічних сполук поряд із несистематичними (традиційними) назвами вживаються й систематичні назви, утворені за міжнародними правилами. Наприклад, несистематична назва — вода, а систематична — дигідроген оксид; несистематична — кисень, а систематична — диксиген; несистематична озон, а систематична — триоксиген; несистематична борна кислота, а систематична — тригідроген триоксоборат (3–) тощо. В інших випадках систематичні й несистематичні назви часто збігаються, наприклад: фторид натрію, сульфід цинку, гідроксид літію тощо. Загалом п о т р е б у в м і ж н а р о д н и х н е о л о г і з м а х у т е р м і н о л о г і ї н а й к р а щ е м о ж у т ь о ц і н и т и ф а х і в ц і. Мовознавці краще можуть усвідомити лише співвідношення міжнародних і литовських слів.

Під час створення термінологічних неологізмів і видових складених термінів часто постає питання мотивації. Мотивовані терміни легше запам’ятовуються, і їхнє місце в термінологічних мікросистемах визначається швидше. Однак загалом мотивація в термінології не відіграє вирішальної ролі, адже успішно вживаються й цілком немотивовані терміни, а також іншомовні слова, мотивація яких для нас зовсім незрозуміла, наприклад: барн «одиниця ефективного перерізу ядерних реакцій, під час яких утворюються радіоактивні ізотопи», цимен «1-ізопропіл-4-метилбензен», дамара «затверділа смола тропічних дерев Agathis dammara», потто «напівмавпа Perodicticus potto, що живе в Африці» тощо. Таких термінів тисячі й тисячі. Мабуть, можна вважати, що мотивація важливіша для видових термінів, ніж для родових. Адже види відрізняються один від одного означеннями, що відображають істотні розрізнювальні ознаки. Однак у термінології трапляються випадки, коли видова ознака «суперечить» словотвірному значенню головного компонента, наприклад: садова очеретянка (Acrocephalus dumetorum Blyth), лісовий печериця (Agaricus silvaticus), губчастий жук-водолюб (Megasternum boletophagum Marsh.) тощо. Такі терміни не є хибними й не потребують виправлення. Фахівці з різних галузей науки та виробництва іноді дуже енергійно захищають неправильно вживані активні дієприкметники

91

дієприкметники, що виконують роль видових означень (наприклад, п’янкі напої, вирішальний голос тощо), і засуджують генітивні словосполучення, що термінологізуються (наприклад, дорожній рух, охорона праці, державний контроль тощо). Адже термінологізація не може усунути відмінності значень загальномовних словосполучень і зробити їх цілком однозначними. Загалом у практичній роботі з упорядкування термінів фахівці з різних галузей науки та виробництва часто переоцінюють значення мотивації для точності термінів і логізують термінологію. Зміст терміна — це не його лексичне значення, а дефініція, яка не залежить ні від мотивації терміна, ні від його словотвірного значення.

Польський термінолог С. Ґайда у своїй книжці «Вступ до термінології» («Wprowadzenie do teorii terminu») (Ополе, 1990) пише, що термін — це слуга не двох, а багатьох панів. Це пояснюється тим, що термінологія пов’язана і з філософією науки, і з логікою, і з мовознавством, і з психологією, і з інформатикою тощо. Тому й постає питання, чи можлива комплексна теорія термінології. С. Ґайда відповідає на нього ствердно. Комплексна теорія термінології важлива ще й тому, що нині дедалі актуальнішими стають міжнародне впорядкування термінології, розроблення стандартів термінів і створення банків термінів.

Отримано 1998 05 25

92