ПРО НАЗВИ КВІТІВ, ЇХНІХ КОЛЬОРІВ ТА ІНШІ РЕЧІ

Звично прикрашати й доглядати за домом та довкіллям. Яким би не був навколишній світ — приємним чи не дуже, — без квітів не обійтися. «Квіти — це наші добрі друзі: і коли ми радіємо, і коли сумуємо; вони супроводжують нас від самого народження протягом усього життя, здатні без слів виражати найпрекрасніші людські почуття, створювати святковий настрій і здорове середовище, надавати душевної сили»¹.

Біля садиб, особливо на літніх дачах міських жителів, навіть на балконах багатоповерхівок можна побачити найрізноманітніші барвисті квіти. На клумбах і досі садять звичні здавна квіти, наприклад: авизи, бітуті, жоржини, дзвіночки, нагідки, ромашки, тюльпани, горошки, горошинки, нічні запашні нічниці, нічні красуні. Однак нерідко вирощувані квіти називають чужими назвами, хоча мають і гарні литовські, наприклад: канкаліцас, канкаліяс, француженки слід називати сережками; півонії, півонії, панавії слід називати півоніями; цинії — прекрасними гвоздиковими; так звані пліокції або пліокси слід називати флоксами; черевички, черевичата, бернардини — синіми орлики; рясно квітучі бальзамінки — недоторками; узарелії — настурціями; конвалії слід називати конваліями; не шареліс, шпарас, а лікарською спаржею; намистинки слід називати мускарі. Звісно, усіх тут і не перелічити.

Тепер із-за кордону привозять найрізноманітніші квіти, з якими любителі й вирощувачі рослин можуть ознайомитися, переглянувши призначені для них видання. У книгарнях красуються великі ошатні книжки «Квіти», «Серед квітів», «Книга квітів», «Садові квіти», «Кімнатні квіти» та інші, виходять журнали «Квітник», «Барви саду», «Наші сади», друкують навіть книжечки для юних садівників, наприклад: «Початкова книжка із садівництва», «Мої травички»; про квіти й садові рослини пишуть у журналі «Наш дім». Звичайно, слід згадати й каталоги фірми „Florexlit“, які потрапляють до багатьох домівок, 1999 року.

¹ Balvočiūtė J., Gudanavičius S. Jaunajam gėlininkui. K.: Šviesa, 1988. P. 3.

98

виданий підприємством „Biofonas“ «Каталог насіння квітів». Погляд зупиняється на безлічі надзвичайно барвистих листівок, інформаційних листків і невеликих каталогів різних фірм, у яких знайомлять із насінням рослин, різними видами квітів, саджанцями декоративних рослин, засобами догляду за ними, інструментами, способами підживлення, сумішами компостного ґрунту тощо.

Цією невеликою статтею хотілося привернути увагу до окремих мовних аспектів згаданих видань і брошур.

Чудово представлені найгарніші й найдивовижніші квіти, та, на жаль, трапляються назви, не надто зручні для вжитку. Іноді своїм звучанням ці назви викликають побічні, негативні асоціації, наприклад, геліосперма, лептосифон. Чимало назв, що прийшли з-за кордону, не пристосовані до нашої фонетики. Чи не зламаємо язика, намагаючись їх вимовити? Ось кілька прикладів: альстромерія, брахікома, центроденія, цинерарія, дизиготека, екремокарпус, есхінантус, ешольція, фаукарія, годеція, гіпоцирта, хортадерія, гутчинзія, іпомея, космідіум, ніренбергія, роджерсія, сальпіглоса тощо. Для назв цих та багатьох інших привезених квітів дуже потрібні українські відповідники. Пропонувати, як українською називати ошатні, гарні квіти, які досі відомі лише під чужою назвою, могли б не тільки мовознавці, а й квітникарі, продавці, укладачі букетів тощо. Щоб знайти відповідну назву, потрібно часто бачити квіти перед собою, спостерігати, як вони ростуть, уміти вирізнити їхні особливі властивості.

Варто згадати нові литовські назви квітів, запропоновані мовознавцем Казімерасом Гайвенісом. Дифенбахію строкатолисту — рослину з родини аїрових — К. Гайвеніс пропонує називати аїрницею. Кімнатну квітку з родини лілійних, яку часто вирощують, — сансев’єру, довге м’ясисте листя якої схоже на мечі, пропонують українською називати мечолистом. Гутчинзії, так звані квіти, що ростуть купками, можна було б називати купчистими. Квітку, яку часто вирощують у кімнатах і яка має дуже декоративне листя, пропонують називати не каладієм, а листяником. Хавортію особливо прикрашає гарне строкате листя. Українською її пропонують називати строкаткою. Квітку, що зацвітає ранньою весною на клумбах і має чужу назву ерантіс, К. Гайвеніс пропонує називати весняником. Крапчаста белопероне цвіте невеликими крапчастими квіточками. Її суцвіття схожі на шишки хмелю,

99

тому литовська назва роду могла б бути spurguotė. Хлорофітум Штернберга цвіте невеликими білими квіточками, але погляд привертають зазвичай не вони, а пучки корінців, що виростають із верхівок стебелець. Цю квітку К. Гайвеніс пропонує називати литовським словом viksvūnė².

Чимало квітів уже мають добру власну назву, відому багатьом, але, на жаль, іноді її забувають. Наприклад, милують око в садках і квітниках квітучі raktažolės. Раніше первоцвіти росли лише в садках, а тепер їх вирощують і в кімнатах. Не слід більше називати первоцвіти primulėmis. У багатьох країнах уже утвердилася литовська назва вирощуваних там gladiolių, gladiolusų — kardeliai. Квітникарі розрізняють bijūną ir pinaviją, хоча насправді це лише різні види одного роду. Назва pinavija, або pivonija, походить від латинської назви Paeonia L. Отже, квіти з великими головками, що схиляються, які вирощували в аптекарських садах і на територіях монастирів та потрапили до Литви кілька сотень років тому, слід називати також bijūnais. Гарні квіти квітників vilkdaligiai квітникарі досить часто називають чужою назвою irisai. Рясно й довго цвіте geranija. Вона особливо придатна для квітників і озеленення балконів, однак перевагу слід віддавати іншій назві — snaputis. Скромні квіточки, які часто вирощують у квітниках, балконних і підвіконних ящиках, не слід називати balsaminomis, balsaminkomis. Чарівну квіточку слід називати sprige. Аж до заморозків садки прикрашає довгоквітуча квітка tagetė, запозичена з латини назва якої часто трапляється в різних виданнях. Однак у «Словнику сучасної литовської мови» 1993 року (далі — DLKŽ₃) (с. 688) зазначено, що згадану садову рослину з різким запахом слід називати інакше — serentis. Квіти heliotropo (тільки не elijotropo), який вирощують на балконах, пахнуть ваніллю; він має темне, зморшкувате листя дивовижних кольорів, тож могла б прижитися назва raukšlius.

У багатьох кімнатах красується здавна вирощувана в Литві рослина з родини ароїдних — kalija. Вона має також литовську назву žinginys. Квіткове підвіконня оживляє ciklamenas, який у журналах для квітникарів образно називають Alpių žibuokle.

² Gaivenis K. Siūlome kelis lietuviškus gėlių pavadinimus // Kalbos kultūra. Sąs. 69. 1997. P. 46–48.

100

Гербери можна купити зрізаними; дехто вирощує їх у горщиках, тому їхні квіти тішать у будь-яку пору року. Вони бувають найрізноманітніших і найяскравіших кольорів. Але слід казати не herbera, а gerbera³.

У раніше згаданих виданнях і книжечках переважають однослівні назви. Частина номенклатурних слів — це просто назви родів, пристосовані до системи литовської мови, наприклад: achimenė, brunfelsija, dipladenija, dipterakantas, erantema, eševerija, gardenija, iksora, krosandra, puansetija, stefanotis тощо. Інша частина однослівних назв — це загальновживані слова, пристосовані для цієї мети, наприклад: ąsotenis, bajorė, gvaizdūnė, katilėlis, margenis, mėlenis, nakviša, rykštenė, snaputis, sprigė, sukutis, šilokas, vaistutis, viks­vuolė, žvaigždūnė та ін.

Слід звернути увагу на те, що існує чимало складних назв, які дають змогу назвати рослину коротшим і досить інформативним словом, наприклад: gebenkrūmis, juodgrūdė, karpažolė, kauliauogė, kiškiako­pūstis, liūtpėdė, pilarožė, plačiaragis, rugiagėlė, saulėgraža, storalapis, šilagėlė, viks­vamel­dis, žiognagė та ін.

Однак особливо вирізняється група складених назв, утворених із кількох слів. Складені назви вживають, коли потрібно виокремити певну ознаку або уточнити термін, наприклад: lapiniai kaktusai, plačialapis papartis, smulkiažiedis katilėlis, grakščioji chamedorėja, gelsvasis kalistemonas, kvapniosios pelargonijos тощо.

Дуже важливо, щоб складена назва була словотвірно й граматично правильною.

Вид або різновид квітки зазвичай позначають означеними формами прикметників, тому має бути не geltona lelija, а geltonoji lelija; не baltas katilėlis, а baltasis katilėlis; не paprasta šilagėlė, а paprastoji šilagėlė; не mėlynas vilkdalgis, а mėlynasis vilkdalgis, так само як paprastoji saulėgraža, paprastoji lobelija тощо. Слід уживати й писати не kvepiantis narcizas, kvepiantys naktinukai, а kvapnusis narcizas, kvapnieji naktinukai.

Назва одного й того самого роду квітів не повинна різнитися в різних джерелах, наприклад: лат. Celosia, лит. celiozija, celioza — має бути ce-

³ Terminologijos taisymai / Liet. k. inst.; Parengė K. Gaivenis ir kt. V.: Mokslas, 1992. P. 44.

101

ліозія; лат. Zephyranthes, лит. zefyrantas, zefirantas — має бути zefyrantas; лат. Hydrangea, лит. hortenzija, ortenzija. У DLKŽ₃ (с. 198) подано назву садової або горщикової рослини з родини каменеломкових — hortenzija.

Щоб описати рослини, потрібно якомога точніше визначити їхній колір, тому варто звернути увагу на способи називання кольорів. Автори текстів про рослини часто обирають прикметники із суфіксами -inis, -ė, за допомогою яких можна передати схожість із кольором предмета, названого твірним словом, наприклад: абрикосовий, бузковий, апельсиновий колір; квіти малинового кольору; золотисті квіти; каштанова серединка квітки; кремові пелюстки; морквяний відтінок; цегляний колір; рожева брунька; листочки сріблясто-зеленого кольору; пісочний колір; квітка вишневого кольору тощо.

Порівняння з конкретними предметами, що трапляються досить часто, мають зацікавити не лише мовознавців, наприклад: колір слонової кістки; пелюстки кольору лимонів; квіти лимонно-жовтого кольору; пірчасті квіти бурштинового кольору; жовтий колір яєчного жовтка; центр квітки темного кольору чорної смородини.

Зрозуміло, багато що залежить від домовленості, адже багато згаданих раніше прикметників мають переносне значення подібності, наприклад: серединка із золотим вічком, тобто із вічком кольору золота.

Знову доводиться нагадати про часто припускані, а також часто виправлювані помилки у вживанні відмінків. У невеликих виданнях мету й призначення неправильно виражають родовим відмінком у поєднанні з давальним відмінком віддієслівного іменника, наприклад: одна з найгарніших весняних рослин, придатна для прикрашання альпінаріїв (=для прикрашання альпінаріїв); рясно квітуча рослина, придатна для озеленення стін (=для озеленення стін); багаторічна рослина, ідеальна для букетів і сушіння (=для сушіння); плоди використовуються для прикрашання приміщень і зовнішнього простору (=для прикрашання приміщень і зовнішнього простору); використовується для засаджування країв квітників (=для засаджування країв квітників) тощо.

Під час дослівного перекладу з інших мов з’являються нові, не завжди вдало утворені слова та синтаксичні конструкції, наприклад: безліч сферичних (=кулястих), махрових дрібних квіток; компактна (=невелика, невисока, компактновіткова, густолиста) квітка, кущ; має великі гарні жовті пелюстки й широкі центральні диски (=ди-

102

велику серединку, центр); сушать неповністю (=не повністю, ледь) розквітлі квіти; засоби проти шкідників (=від шкідників); традиційний люпин значно (=дуже) поліпшує палітру кольорів.

Ще в «Термінологічних виправленнях» було зазначено, що вислів вічнозелені рослини слід замінити нормативною назвою вічнозелені рослини (с. 14), а замість сполуки квіткові рослини слід уживати просто квіти (с. 41).

Досить часто повідомляють, що певну квітку можна вирощувати у квітниках, садових контейнерах. У литовській мові міжнародне слово контейнер уживається у досить вузькому значенні — «велика скриня для перевезення вантажу» (DLKŽ₃, с. 324). Звісно, у цьому випадку не зовсім доречно замінювати його на садова скриня, адже цією сполукою схильні називати певний ящик для інструментів, у якому зберігають садове знаряддя. Замість садового контейнера, скрині, можливо, краще підійшли б садовий вазон, вазон-ящик, квіткова скринька тощо. До речі, слово квіткова скринька у значенні «ящик для висаджування квітів надворі» включено до DLKŽ₃ (с. 169).

Різноманітність описів місць вирощування квітів не поступається різноманітності самих квітів. Поряд зі звичними термінами квітник, клумба, квітковий горщик тощо з’явилося чимало нових назв, наприклад: балконне, підвіконне коритце, квіткова скринька, підвісний кошик, підвісний горщик, напівкущ, квітковий кошик, квітковий горщик, квіткова стіна, садова діжка (для квітів), квіткова полиця, квіткова полиця-сходи (краще називати східчастою квітковою полицею). Усе це допомагає розкрити красу квітів, робить довкілля затишним і приємним. А нам усім цього справді потрібно!

Literatūra

1. B a l v o č i ū t ė J., G u d a n a v i č i u s S. Jaunajam gėlininkui. K.: Šviesa, 1988.

2. Botanikos vardų žodynas. V.: Botanikos institutas, 1998.

3. Dabartinės lietuvių kalbos žodynas / Liet. k. inst.; Redkol.: S. Keinys (vyr. red.) ir kt. 3-čiasis patais. ir papild. leid. V.: Mokslo ir enciklopedijų l-kla, 1993.

4. Dabartinės lietuvių kalbos gramatika / Red. V. Ambrazas [K. Garšva, A. Girdenis ir kt.]; Lietuvių k. inst. V.: Mokslo ir enciklopedijų l-kla, 1993.

5. G a i v e n i s K. Siūlome kelis lietuviškus gėlių pavadinimus // Kalbos kultūra. Sąs. 69. 1997. P. 46–48.

6. K e i n y s S. Terminologijos abėcėlė. V.: Mokslas, 1980.

103

7. Plateliai: monografija. V.: Versmė, 1999.

8. Tarptautinių žodžių žodynas / Vyr. enciklopedijų red.; Ats. red. V. Kvietkauskas. V.: VER, 1985.

9. Terminologijos taisymai / Liet. k. inst.; Parengė K. Gaivenis ir kt. V.: Mokslas, 1992.

10. Trumpas anglų–lietuvių ir lietuvių–anglų kalbų augalų biologijos terminų žodynas / Parengė Ona Rupainienė. V.: UAB „Nacionalinių tyrimų centras“ leidykla, 1998.

Dana VAINAUSKIENĖ

104