Термін до терміна. IV

JONAS KLIMAVIČIUS

Інститут литовської мови

НАЗВИ МІСЦЕВОСТЕЙ ІЗ КОМПОНЕНТОМ - VIETĖ

Розглядаючи, Чи слід виправляти radimvietė? і пропонуючи замість radvietė варіант radavietė, навряд чи достатньо сказати, що «складних слів згаданого типу з компонентом vieta у мові небагато» і що це «загалом новотвори лише XIX–XX ст.» (Umbrasas 2007: 14). Звичайна точність вимагає сказати, що вже у словниках Костянтина Сирвіда були новотвори paleidavietė «будинок розпусти», reikiavietė «вбиральня» (Pakalka 1979: Rodyklė). Kalvietė «в'язниця» є у словнику Якуба Бродовського (~1692–1744) (LKŽ V 1959). І нині утворюють терміни lydvietė, litavietė.

Розглядаючи неправильність лише цього одного слова radimvietės та його замінників, не це є найважливішим, однак усе ж не слід забувати, що численними є складні слова іншого способу творення — іменник / прикметник + vieta, серед них чимало давніх. У словниках К. Сирвіда вже є turgavietė, ugniavietė. Новотвори самого К. Сирвіда mergavietė, auksavietė, geležiavietė «рудник» (Pakalka 1979: Rodyklė) не прижилися, хоча за наявності живого слова rūd yną (1. «болото з бурою водою, торфовище», 2. «вода, що містить іржу, іржава», 3. «земля, що містить руду»), 4. «родовище руди, копальня» у словнику К. Мілкуса (тепер термін), у новітні часи утворено сирвідоподібне rū dvietė LEnc VI 1937 568 (LKŽ XI 1978), а в DŽ 1993 лише rū dvietė див. rūd ynas 1. геол. «родовище руди» (у DŽ 1954 і 1972 rū dvietė геол. «місце, де є руда; рудник», а rūd ynas 1. «родовище руди, рудник»). У живому мовленні варто згадати давні форми (із незмінним закінченням) dvarvietė і kėl vieta, нові — kel iavietė / kėl vietė, daržavietė, gubavietė та statvietė, kaimavietė, kiemavietė, kluon(a)vietė, kaupavietė, kérvietė «місце, заросле кущами чи чагарником», kūgiavietė, miškavietė, namavietė і trobavietė, butvietė «місце, де була оселя; місце садиби» (: butas 3. «садиба, житло, життя», хоча 1. «житловий будинок, хата, оселя»), sodybvietė ir sodvietė, žagvietė. У писемних джерелах (і словниках) прикладів більше: aklavietė, alkvietė, bebravietė BM ir RT 281, darbovietė S. Daukantas / darbavietė словники П. Ругіса та Ф. Куршайтіса /

160 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IV

darbovietė, dyk(a)vietė, dvarovietė, gaisravietė, gimtavietė, kapavietė, karūvietė «поле бою» словник Ф. Нессельмана, С. Даукантас, kurortavietė GKr 1988 36 6, laužavietė, lizdavietė, mokslavietė «школа», nakuyvietė, naudovietė Л. Івінскіс, pelkiavietė, poilsiavietė, ponvietė, slaptavietė, startavietė, statybvietė, stirtavietė, stovyklavietė, šventvietė словник Ф. Куршайтіса / šventavietė Й. Шлапеліс, vandenvietė, vasarvietė, verslavietė, žaibavietė, žygvietė. Не можна забувати, що траплялися й зовсім невдалі утворення, наприклад, senrašvietė A 1883 80, kalnavietė і slesnavietė (Хоч бери та осушуй slesnavietes, а kalnavietes зволожуй) Вайжґантас. Слід пам’ятати, що численними є (і повторюються) також подібні назви сіл: Būdvietė, Būdvietės (також Būdvietis, Būdviečiai ir Būdviečiai, Būdąviečiai); Arlõvietė, Čerioškavietė, Diliãvietė, Gražiãvietė, Gùčiavietė, Kluonãvietė, Linksmãvietė, Liẽgavaitė, Pirktãvietė, Ramõvietė, Saliniavietė, Šilvietė, Šmylavietė, Šūkiavietė, Zumbrickãvietė; Žãrdavieta; taip pat Bilvietis, Masikuvietiškis, Põcvietis, Rãdvietis, Šãkuvietis, Ūosvietis; Bãzviečiai, Daukšviečiai, Didviečiai, Dvãrviečiai / Dvarviečiai, Gėrviečiai, Júostaviečiai, Kiškėlviečiai, Kúokeaviečiai, Lénkviečiai, Mėtirkeviečiai, Mìlviečiai, Mìsviečiai, Nõrkviečiai, Pũzraviečiai, Sãrviečiai, Skeŕsviečiai, Svirnaviečiai, Šiauďviečiai, Tatõrviečiai, Žárdoviečiai; Dangviečiai.

Radimvietė ir augimvietė — неправильні утворення; у відповідному значенні таким є і kirtimvietė. Але в іншому значенні — kirtimvietė «місце колишньої вирубки» — принаймні як потенційне слово могло б бути антонімом до miškavietės «місце, де ріс ліс, місце колишнього лісу» (LKŽ VIII 1970). У термінології не обійтися без слів складної будови, наприклад: šlapimtakis, šilumvežis, geležinkelis, kritulmatis, sodybvietė, statybvietė, vainiklapis, žiedynkotis, žiedynlapis, žiedynpumpuris, žiedynsostis, žiedynstiebis... У цьому сенсі термінологія подібна до ономастикону: у ньому також не уникнути ще складніших утворень, особливо щодо наголошування, наприклад: Ąžuolpamušė ir Lašmėnpamušis, Aržūolupis, Dambāvaragio piliakalnis, Didžprūdėliai, Kerkùtviečiai, Ketūrnaujiena, Kunigókālnis, Mėldikviršiai, Paantvardỹs, Pabūdupiai, Pabūdviečiai, Pajúodupė, Pāłazdijis ir Pāpalazdijai, Pāpiliakalnis, Pasandravõys, Pašilūpiai, Pavilkūjys, Pykuõliakalnis, Plinkāgalis, Salapėraugis, Tiltėliamiškio kalnas,...

Найважливіше те, що слова, утворені обома різними способами словотворення — іменник / прикметник + vieta (місце було чи є) і дієслово + vieta (зазвичай місце існує), входять до спільних семантичних мікросистем: rūdvietė і kasvietė, gręžvietė, kirtavietė; lizdavietė і tuokvietė; poilsiavietė, kurort(a)vietė і gydvietė. Деякі слова досить складно віднести до того чи того способу словотворення. Тож про це слід говорити, поки не пізно.

Terminologija | 2007 | 14 161

Найкращим прикладом була стаття Вінцаса Урбутіса Ще про kirtavietė та kirtimvietė (KK III 1962: 45–50) — відповідь на статтю Антанаса Ліберіса Чи правильно утворене слово kirtavietė (KK I 1961: 35–36). Питання словотвору й форми похідного слова — kirtavietė — Урбутіс розв’язав зразково. Але одне питання залишилося нерозплутаним, і так тривало довго. Значення слова kirtavietė опонент назвав чітко — рос. забой (Lyberis 1961: 35). Цікаво, що там уже згадано kasvietė, gręžvietė, хоча kasvietė немає не лише в LKŽ V 1959, а й у DŽ 1954 та 1972 (з’являється лише в DŽ 1993); gręžvietė немає ні в LKŽ III 1956, ні в DŽ 1993, хоча gręžvietė згадує ще раніше сам А. Ліберіс (Lyberis ir Ulvydas 1958: 71, 102); слово є в термінологічних словниках: забой – kirtavietė (у гірничих виробках), gręžvietė (у свердловині), забой скважины – 1. gręžvietė, gręžinio dugnas (геол.), 2. gręžinio dugnas (геол.), забой штрека – štreko kirtavietė (гірн.) G ir FGTŽ 1956, забой – kirtavietė, пор. забойщик – rūdos kirtėjas PolŽ 1959, забой – 1. kas. kirtavietė, 2. геол. gręžvietė, забой скважины – gręžvietė PolŽ 1984. Але пропонують замінити kirtavietė не лише на kirtvietė, а й «найкраще — на kirtimvietė» (Lyberis 1961: 35). Урбутіс відповідає: «<...> слово kirtavietė <...> цілком можна й надалі вживати як термін зі спеціальним значенням (наприклад, навіть замість російського забой). У звичайному мовленні, звісно, воно мало потрібне. Замість kirtaviečių valymas (у лісі) найкраще сказати kirtimų valymas» (Urbutis 1962: 49). На свій подив, ми виявляємо, що й у DŽ 1954 kirtavietė відсилає до kirtimas (знач. 2) «ділянка лісу, яку рубають або вирубали», тоді як у LKŽ V 1959 вже без відсилання: kirtavietė «ділянка лісу, яку рубають; рубка»: Очищення лісосік — одна з найважливіших робіт лісового господарства (радянські писемні джерела), хоча й kirtimas у знач. 6 — «вирубана ділянка лісу, вирубка» — засвідчене і в живому мовленні, і в писемних джерелах. Виходить, що ще до появи гірничого терміна kirtavietė (можливо, разом із kasvietė та gręžvietė), лісівники замінили слово живого мовлення kirtimas, -ai — невідомо чому, вигадавши його самі чи за чиєюсь порадою, — новотвором kirtavietė, призначеним для іншого. Чи то до настанови Урбутіса 1962 року не дослухалися, чи, найімовірніше, навіть не чули її — можливо, навіть самі мовознавці: у DŽ 1972 kirtavietė — лише «ділянка лісу, призначена для рубки; ділянка лісу, яку рубають», а kirtimas у знач. 2 — «вирубана ділянка лісу, вирубка». Можливо, до цього також спричинилося безпідставне відкидання запропонованого kirtimvietė (забой!) (kirtimvietė відсилає до kirtavietė у DŽ 1972). Лише в DŽ 1993 kirtavietė подано вже з двома значеннями: 1. «ділянка лісу, призначена для рубки; ділянка лісу, яку рубають», 2. «місце в породі, де ведеться рубання»: anglių kirtavietė. Імовірно, це перехідний, компромісний спосіб подання. Уживання підтверджує таке словникове подання значень: 1. Скрізь багато лісосік, стирчать пні Vd 2007 32 54. 2. <...> шахтарі, <...>, змушені спускатися до забоїв Vd 2007 47 44.

162

Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IV

Жоден зі словотвірників — Пранас Скарджюс, Вінцас Урбутіс, Саулюс Амбразас — не говорив про те, що такі назви результату дії, як kirtimas, -ai, мають якийсь важливий, розрізнювальний відтінок значення часу: цей результат може настати в майбутньому, бути наявним тепер або вже настати. Це підтверджують і лексичні значення, наприклад: audimas 2. «кількість полотна, основу для якої за один раз заправляють у верстат»: З цієї пряжі буде один сувій тканини Geistarai, 3. «полотно, тканина»: Скільки метрів тканини ти заправила? Upýna. Спряди собі пряжі, виткай полотна — пошиєш собі, буде що вдягти J. Jablonskis; maišymas 4. «замішане тісто для хліба, заквашений хліб»: Для замішування борошна буде, та не забувай Geistarai; 2. pūdymas, pūdymas 1. «залишене незасіяним, відпочиваюче оброблюване поле»: Тепер не залишають парів, тільки сіють, сіють Juodáičiai (р-н Юрбаркаса). Хоча про такі результати нерідко звичніше говорити в минулому часі, наприклад, скосив покіс, сплів плетіння Kartėna, але ж це завжди може бути й майбутня, запланована дія, що вже має назву (а нині й план, проєкт). Можливо, на це впливає й словотвір — утворення від минулого одноразового часу, хоча «колись похідні з суфіксом -imas утворювалися від основ теперішнього часу дієслів» (Ambrazas 1993: 24). До речі, деякі такі похідні не мають жодного семантичного зв’язку з часом — kinkymas, -ai, grendymas, -ai, pasakymas, -ai. Слід зауважити, що в тлумаченнях значень минулий час нерідко без потреби вживають замість теперішнього. У назвах зазвичай не розрізняють час — важливий не час, теперішній чи минулий, а призначення; пор. malimas 2. «зерно, призначене для помелу або вже змелене». Якщо pylimas означає лише «те, що вже насипали», то як бути з тим, що «ще насипатимуть»?!

Лісівники підхопили почуте слово й створили непотрібне розрізнення — kirtavietė (до речі, перший компонент — із минулого часу: kirt-o) і kirtimas: kirtavietėje відбувається рубання лісу або окремих дерев kirtimas, але що таке kirtimė? Це розрізнення не спирається на живе мовлення — тут радше логізування мови. Якщо вже розрізняти, то «вирубана ділянка лісу» точніше й ясніше називати не kirtimas, а засвідченим у живому мовленні словом iškarta «вирубана в лісі ділянка; вирубка, рубка» — Шимкайчяй, Тельшяй, Ужвентіс, Жемайте, словник А. Юшки (LKŽ IV 1957); менш придатне miškavietė — Гегренай, Ду́сетос (LKŽ VIII 1970), бо воно, можливо, спрямовує думку до miškas як до лісового масиву. Система LTE V 1979 цілком заплутана: kirtavietė — 1. «поверхня, що обмежує кінець гірничої виробки, утворена інструментом для руйнування породи <…>», а 2. «ділянка лісу, призначена для рубки або вже вирубана»; ще ↗ biržė 1. «ділянка лісу, призначена для рубки, <…>» LTE II 1977, а kirtimas немає, бо kirtavietė — «<…> або вирубана ділянка лісу». У VLE X 2006 «поверхня, що обмежує кінець гірничої виробки, <…>» — це kirtavietė 3., а 1. «вирубана й не засаджена або ще не заросла природним шляхом ділянка лісу <…>» (автор — лісівник Антанас Юодвалкіс), а 2. «ділянка лісу, яку рубають

Terminologija | 2007 | 14 163

ділянка», ще ↗ biržė 3. «ділянка лісу, відведена для головних і проміжних рубок, <...>» (автор) VLE III 2003, а kirtimo немає.

Короткий висновок: ось уже пів століття лісівники, перейнявши kirtavietę, не можуть визначитися, що це таке: то «ділянка, призначена для вирубування або вже вирубана», то просто «вирубана» чи «та, що вирубується» ділянка. Без ґрунтовного словника лісівничих термінів тут нічого не вдієш.

Augavietė зафіксовано в LKŽ I₂ 1968 року, а DŽ 1993 унормував: augimvietė — див. augavietė — «місце, де рослина росте природно». Radvietė зафіксовано значно пізніше — в AplApsŽ 2000. Ще через 7 років запропонували за аналогією з augavietė – radavietė (Umbrasas 2007: 14). Чи потрібна ця аналогія — адже маємо добрий прецедент: як Urbutis відкинув аналогічну форму kasvietę та grėžvietę — kirtvietė: він оцінив її як «такої ж якості» (Urbutis 1962: 48), але рекомендував kirtavietę — «уживану вже понад п’ятнадцять років» (Urbutis, там само). Важливіше, щоб не бракувало бажання, волі й часу виправляти те, що справді необхідно. А аналогії бувають різні, вони тягнуть і в протилежні боки; у цьому випадку — radvila: radvilà, radviliukas psn., tarm. «підкидьок» — див. pamestinukas DŽ 1954 (DŽ 1972 — ні psn., ні tarm.; DŽ 1993 — див. rastinukas).

A. Umbrasas оминув perimvietę, ніяк її не оцінивши (формальна підстава — її немає у словниках). Вона схожа, але відрізняється від radimvietė, augimvietė, – perėti, peri, perėjo — дієслово змішаного типу, отже від perėjimas утворилося б громіздке perėjim(a)vietė, а складні слова з такою дієслівною частиною (змішаного типу) нехарактерні, хоча можливі (є guldavietė «лежанка» і навіть gyvenvietė — від вторинного дієслова). Perimvietė могло б походити хіба що від дієприкметника в першій частині perimas, -a, але таких форм невідомо. А можливе похідне pera vietė було б, мабуть, двозначним — насамперед могло б тлумачитися як perai (бджолиний розплід) + vieta (місце у вулику). Отже, варто було б зважитися на форму pérvietė (вона також підкріпила б radvietę).

Lizdavietė «місце для гнізда», уживане Vaižgantas і орнітологом Tadas Ivanauskas, лексикографічно зафіксоване в LKŽ VII 1966, але в DŽ — лише в DŽ 1993. Нелегко визначити, за якою моделлю утворене žiemavietė LEnc IV 1936: 1383, T. Ivanauskas (LKŽ XX 2002) і ži emovietė DŽ 1972. Не завершено й унормування: у DŽ 1993, здається, перевагу надано ži emovietė, бо її пояснено як «місце зимування», тоді як žiemavietė визначено лише синонімом — «ži emovietė». Словотвірний антонім vasarvietė «місце літнього перебування» в DŽ 1993 також має не цілком ясну будову — перша частина може походити й від vasar-oti. Žiemovietė формально походило б від žiema + vieta, žiema-vietė – iš žiem-oti + vieta, але не обов’язково — сполучний голосний –a– може бути й за аналогією з žiemos. Знову найкраще було б зважати на первинність уживання — рекомендувати форму žiemavietė (T. Ivanauskas).

164 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IV

Nerštavietė „žuvų neršimo vieta“ DŽ 1954, 1972 ir 1993, LKŽ VIII 1970 formaliai irgi galėtų būti abiejų darybos būdų, nors veikiausiai yra iš nerštas + vieta. Žūklavietė „žūklės vieta“ DŽ 1993, LKŽ XX 2002 sudaryta aiškiai – iš žūklė + vieta. Plintant aiškios motyvacijos darinių madai gal kam dingojasi viena žvejyba galėsiant verstis. Bet medž-ioklei į porą kaip tik geriau tinka žū-klė (:žūti ryt. „žvejoti, žuvauti“ DŽ 1993), o žūklavietę keisti žvejybos vieta neracionalu.

Постійно з’являються подібні похідні, але не завжди вдалі. Наприклад, письменник Pulgis Andriušis ужив слово — [мух] miegovietė Mt 1992 2 36. Можливо, правильнішою була б miegavietė, але ж із сполучним голосним –o– усталилося й darbovietė. Безперечно, слід виправити maudimvietė LP 1985 86 2, але це точно має бути не maudymvietė, а maudavietė.

Варто нагадати: значення складного слова й відповідного словосполучення можуть різнитися, наприклад: darbovietė — «місце роботи, служби (як установа)» і darbo vieta — «спеціально обладнане місце, призначене для роботи»; gyvenvietė — у DŽ₃ неточно пояснено як «місце проживання»: саме таке значення має gyvenamoji vieta — «місце, де живе особа», тоді як gyvenvietės, gyvenamosios vietovės — «місця проживання та діяльності людей» — міста, містечка, села VLE VI 2004.

НЕ ЗЛИВНИЙ, А ПЛОСКИЙ ДАХ

Питання, чи добрий термін sutapdintas stogas, було б майже зайвим: який у ньому сенс, якщо він незрозумілий? Він не лише незрозумілий, а й дивний. Однак дослідження показує, що інші можливі кандидати відкинули — без необхідності, але й не зовсім без причини. Звісно, відкидати їх справді треба, бо було обрано найгірший варіант (аж ніяк не всіма, до того ж).

Пояснюють, що такий дах злитий зі стелею. Але тут відразу виявляється неточність терміна: і скатний дах (або його частина) може бути злитим зі стелею. Інша вада — з самого терміна незрозуміло, з чим саме злитий. Та й інших злитих конструкцій у будівництві немає, хоча, скажімо, стеля одного поверху може збігатися з підлогою іншого.

Sutapdintas stogas уживається і в науковій будівельній літературі, і особливо в періодиці (зовсім свіжий приклад: спеціалізується на покритті злитих і скатних дахів Vd 2007 31 20). Але дивовижно, що його немає не лише в DŽ 1993, LKŽ XIII 1984 і XV 1991, RLKŽ II 1983 і IV 1985, LRKŽ 1988, а й у PolŽ 1959 і 1984 та StatŽ 2002.

А в термінологічних словниках знайдемо ще й різні варіанти. Наприклад, у PolŽ 1959 плоская крыша – lėkštas stogas, а в PolŽ 1984 і плоская, і плоскоскатная крыша —

Terminologija | 2007 | 14

1 6 5

пологий дах (протилежне скамая крыша – šlaitinis stogas), хоча плоское перекрытие – plokščioji perdanga, а в StatŽ 2002 це plokščiasis stogas – flat [deck] roof, terrace – Flachdach – toiture-terrase – toit plat [en terrasse] – плоская крыша, а statusis stogas – steep roof – steiles Dach – toit abrupt – крутая крыша.

У літературі трапляється й змішання, наприклад: Jeigu pastatas be pastogės, tai perdenginio ir stogo funkcijas atlieka viena konstrukcija, vadinama sutapdintu denginiu CivilP 1969 7. Залежно від величини ухилу дахи можна поділити на stačiaslaičius (su didesniu kaip 10⁰ nuolydžiu), lėkštaslaičius (4–10⁰) ir plokščius (0–4⁰) (там само, 98). Plokščiųjų stogų konstrukcija susideda iš gelžbetoninio perdenginio, garo izoliacijos, šiluminės izoliacijos, hidroizoliacinio sluoksnio ir grindų, kurios tuo pačiu yra ir stogo danga (там само, 119).

Уже в DŽ 1972 stogas 1. має значення lėkštas, status, plokščias (так само і в DŽ 1993). Усі різні, але чи всі зрозумілі? Багатьом це запитання видасться порожнім, але відповідь буде несподіваною.

Справді несподіваним є тлумачення слова lėkštas — 1. «плоский, неглибокий» (хоча приклади не свідчать про пласкість: lėkštas dubuo (пор. lėkštė — 1. «неглибока миска»), lėkštas stogas, lėkšti salos krantai (не круті, пологі) DŽ 1954; 1. «плоский, рівний»: lėkštos dirvos – vanduo nenubėga, 2. «не крутий, похилий»: lėkštas stogas, lėkšti salos krantai, 3. «неглибокий»: lėkštas dubuo DŽ 1972 і 1993 (пор. lėkštė — 1. «кругла посудина з похилими краями» DŽ 1972, 1. «кругла столова посудина з похилими краями» DŽ 1993, хоча і в DŽ 1972, і в DŽ 1993 є: gili lėkštė sriubai, negili – mėsai¹. У глибокої lėkštės і краї, мабуть, крутіші.

Уже в DŽ 1954 значення plokščias 1. «рівний, невипуклий, приплюснутий» ілюструється

¹ У DŽ 1954 немає слова puslėkštė, а в DŽ 1972 і 1993 подано хибне значення puslėkštės — 1. «маленька тарілка» (2. «половина тарілки»), хоча насправді — уживання найвиразніше це показує! — це lėkštelė «невелика тарілочка, щоб поставити склянку, чашку тощо»: servizo lėkštelė DŽ 1972, 1. «невелика тарілка» DŽ 1993 (а 2. «половина кількості» — pusė lėkštės). Подібним чином у багатьох джерелах пояснюється й pusdubenis — 1. «невелика миска» DŽ 1954, 1972 і 1993, 1. «невелика, менша миска» LKŽ X 1976. Менший посуд зазвичай називають не складними словами з компонентом pus-, а похідними зі зменшувальними суфіксами — statinaitė, kibirėlis, puodukas, skardelė, buteliukas / butelaitis, stiklinėlė / stiklinaitė, lėkštelė / lėkštaitė, dubenėlis (також maišelis, krepšelis, pintinė / pintinaitė, dėžutė); вирізняється лише новіше pusbutelis, але тут значення походить від кількості (пор. puslitr(l)is («пляшка місткістю пів літра») — як і puskartė, pusmaišis. Термін Палати сільського господарства pusduben(is) замість архаїзму palmisks (пол. półmisek) GK 1934 5–8 86 (вар. palunksas 1. «миска», 2. «піднос» LKŽ IX 1973; LKŽ IX не фіксує palumickas Pilviškiai), насправді мало б бути puslėkštė — адже й пояснюється: 2. «трохи глибша довгаста тарілка», бо це посудина зі звичного для тарілок матеріалу (кераміки) і форми, тільки не «половина тарілки», а «напівтарілка» (пор. puspriekabė). Варто звернути увагу, що g(l)oodo передусім означає 1. «велика», 2. «тарілка» і лише 3. «миска» PrekŽ 1996. Два подібні види посуду — dubuo 1. «кругла глибока посудина; <...>» DŽ 1993, 1. «широка й глибока кругла посудина для супу, вмивання, прання тощо, <...>» LKŽ II 1969; lėkštė 1. «кругла столова посудина з похилими краями» DŽ 1993, 1. «кругла посудина з пологими краями, з якої їдять» LKŽ VII 1966 (визначення

166

Jonas Klimavičius │ Terminas prie termino. IV

словосполученням plokščias stogas; у DŽ 1972 тлумачиться точніше — «з прямою і рівною поверхнею, горизонтально рівний», у DŽ 1993 гірше — «який має пряму й рівну поверхню». У DŽ 1972 і 1993 є також plokščiastogis, -ė (namas). Значення plokščio у літературній мові недвозначно засвідчують і похідні від нього — терміни plokštė, plokštelė, plokštainis, plokštuma геом. і геогр., plokščiakalnis (хоча й із дещо хвилястою поверхнею), plokščiaspaudė, plokščiareplės, plokštinis (kapas) археол. (із плоскою поверхнею), а також термінологічні прикметники plokščia-dugnis, -ė (laivas, valtis), plokščiaviršūnės (kalvos), plokščiagrūdžiai (vikiai), plokščiavarpiai (miežiai).

Однак у LKŽ X 1976 для plokščias наведено 4. «пологий»: flache Schüssel – plokščias bliūdas у словнику П. Ругіса (уточнено de visu) (у цьому значенні plokščias ir plokštus не зафіксовано). Звісно, це не сучасна літературна мова — тепер plokščias dubuo було б contradictio in adiecto.

Ще один тонкий натяк міститься в LKŽ VII 1966 — lėkštas 1. «плоский, рівний, гладкий» Kvėdarna, Kartena, Skirsnemunė, прусські писемні пам’ятки, а також — 1. «плоский» Sintautai (ZanŽ II 2004); варіант lėkšnas žr. lėkštas 1: lėkšnas stogas J. Jablonskis (хоча lėkšnus žr. lėkštas 3: lėkšni torielka — також J. Jablonskis). Лише lėkštas 2. «пологий, похилий, некрутий» (ареал значення зазначено недостатньо), 3. «з похилими краями, неглибокий, невисокий»: flache Schüssel – lėkštas bliūdas (а tiefe Schüssel – dubus bliūdas) у словнику Ф. Куршайтіса (уточнено de visu) // «мілкий»: lėkšta vieta Vilkaviškis, а також 3. «мілкий, неглибокий» Lukšiai (ZanŽ II 2004). У словнику К. Мілкауса — обидва значення: bliūdas lėkštas, plokštus – eine flache Schüssel (уточнено de visu).

Plokščias основне значення в літературній мові може бути лише «горизонтально рівний». Однак згадані варіації значень plokščio, ir lėkšto у діалектах,

(точність яких іще не цілком достатня) відрізняються не по суті, а радше матеріалом (хоча й не завжди цілком), до того ж призначення dubens ширше. Те, що їх два, склалося історично. Обидва кореневі слова, нині мотивовані особливостями форми посудини (dubuo: dubus, lėkštė: lėkštas), пов’язані зі стравою та їжею. Dubuo (Kvėdarna, Gargždai; вар. dubenìs Skriaudžiai) у LKŽ II₂ 1969 за пропозицією Казимираса Буйги (Sabaliauskas 1990: 293) і, ймовірно, завдяки зусиллям Йонаса Яблонскіса замінило слов’янізм bliūdas, уже зафіксований у словнику П. Ругіса (bliūdelė уже є в Біблії Й. Бреткуна) LKŽ I₂ 1968; рос. блюдо — спільне слов’янське запозичення з гот. biuþs (род. відм. biudis) «миска» < biudan «пропонувати» (Фасмер I 1986). І рос. миска — зменшувальна форма слова мица; пол. misa, miska, miseczka — спільне слов’янське запозичення, ймовірно через гот. mēs з вульг. лат. mēsa < лат. mensa «стіл; їжа, страва» (Фасмер II 1986; Brückner 1974). За зразком mucka було пристосовано й запозичено з лат. discus (< гр. discos) «диск» (а також підставка для їжі; за формою — попередник тарілки / миски) — через германські мови (середньонід. disc, давньоверхньонім. tisc → сучас. нім. Tisch) слов’янська форма — пол. deska, рос. доска, укр. дошка (Фасмер I 1986; Brückner 1974). Lėkštė (Šatės, Pandėlys, Skirsnemunė) LKŽ VII 1966 (можливо, Fraenkel 1955–1965 помилково вважає його новотвором), імовірно, також запроваджене Яблонскісом замість torielkos, яке вже вживалося в Біблії Й. Бреткуна (існують і варіанти) LKŽ XVI 1995; запозичене зі слов’янських мов — рос. миска < пол. talerz < чеськ. talíř; слов’янські слова — з германських (середньоверхньонім. talier), а ті — з італ. tagliere < tagliare «різати» < лат. taliare «різати» (Фасмер IV 1987; Brückner 1974).

Terminologija | 2007 | 14 167

мабуть, не дозволяє вважати їх синонімами літературної мови. Тут необхідно сказати, що словника синонімів літературної мови ми ще не маємо — SinŽ 1980 є словником синонімів усієї литовської мови (хоча загалом, якщо не зважати на синхронію, а особливо на синтопію, укладання синонімічного ряду є довільним, а не справжніми даними про синонімію). Це спотворена картина: plokščias 1. (stogas) — lėkštas (stogas), а 2. → seklus, але seklus — насамперед negilus, nedubus (lėkštė), а вже потім — lėkštas. AntŽ 2003⁴ status – lėkštas, nuolaidus, nuožulnus, slėsnas — «який майже зовсім не піднятий, низький»: Шито upelio labai statūs krantai, o ano lėkšti Višakio Rūdà; а plokščias – smailus «який виступає» (?!). Факт несталості значення має чимало підтверджень, наприклад: lėkštas — 1. плоский: lėkštas dubuo – плоское блюдо (хоча також plokščias — 1. плоский), лише 2. (не крутий) пологий, отлогий LRKŽ 1988, пологий — насамперед nuožulnus, nuokalnus, nuolaidus, nuotakus, pažulnus, nuokalbus, pašliaunus, і лише потім lėkštas, але з позначкою tarm. (далі ще šlainus tarm.) RLKŽ III 1984. Здається, кожен автор тут визначає значення, упорядковує їх і ставить позначки tarm. відповідно до власного діалекту... А в SinŽ 1980 серед синонімів домінанти nuotakus (той, що поступово, не круто спускається) — nuolaidus (kalnas), nuožulnus (stogas), pažulnus, žulnas (krantas), nuokalnus, nuokalbus, pakalnus, nuožulnus tarm., pašliaunus tarm. (stogas, kalnas) ir pašliautinas tarm., pašlėd­nus tarm. (dirva), pašliuodnus tarm. (lubos), šlainus tarm.. А lėkštas узагалі немає: адже за діалектом автора lėkštas означає «плоский»... Але це хибно. У StatŽ 2002 наведено nuožulniosios grindys – inclined floor – einsteigender Fußboden – plancher oblique – наклонный пол.

Можливо, через те, що не вдалося подолати міждіалектну колізію значень прикметників plokščias і lėkštas — коли її ще не усунули й у нормалізувальній лексикографії, як компроміс з’явився штучний вислів sutapdintas stogas. Можливо, тому поряд із lėkštės у MokŽ 2000 немає слова lėkštas.

Компромісне рішення неодмінно слід усунути. А кодифікацію значень слів plokščias і lėkštas необхідно терміново завершити й закріпити. У літературній мові не може залишатися така колізія значень слова lėkštas — plokščias — 1. lēzens; plakans: plokščias stogas – lēzens jumts, plokščia krūtinė – plakans krūtis, тоді як lėkštas — 1. plakans, 2. lēzens LieLaŽ 1964, lėkštas — 1. flat; plane, 2. (не крутий) gently-sloping LAKŽ 1991.

Думку, що lėkštas мотивовано може означати «плоский», певною мірою підтверджувала б етимологія, але не цілком — первісна мотивація, безперечно, була б лише «лежачий», — хоча латиський споріднений прикметник lēzns, lēzens означає «flach» (Būga II 1959: 421), але литовське східноаукштайтське ložėti, -ėja (ložti), -ėjo — «бути зламаним, полеглим» (з іншого ареалу

168 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IV

ložinti «трохи згинати» — словник П. Ругіса (70), словник К. Мілкуса (92)), ²ložė «місце, де полягло збіжжя, полегле збіжжя», 2. «зламаний, зігнутий сніп», lažoti «лягати, падати (про збіжжя)» (išležti, -lenža, -ležo «полягти, зів’янувши» Куршняй), lažekai ir lažonai «полегле збіжжя»; ¹palažas «те, що впало, полягло, було покладене» (Fraenkel 1955–1965, перевірено за LKŽ VII 1966 і IX 1973 — тут lažoti, lažekai, lažonai і ¹palažas вважаються чужими запозиченнями — слов’янськими, але це неправда; до речі, ¹palažas не слід відрізняти від ²palažas «жертва» М. Мажвідас, Вольфенбюттельська постила < * «те, що покладене — лежить (на жертовнику)» (імовірно, паронім іншого походження lėkšnas «м’який, ніжний» Пагиряй:? lekšti, lėška (lenška), lėško «розм’якшуватися, ставати м’яким» Ужвентіс, хоча також lėkšti, lėkšta, lėško (див. lekšti) Купішкіс (LKŽ VII 1966)). Отже, lėkštas *«лежачий, полеглий, той, що лежить» легко могло набути значення і «плоский», і «пологий» (пор. lėkis «кроква» Fraenkel 1955–1965).

Для сучасної семантики слова lėkštas найважливіші його відношення з членами мікросистеми. Вирішальним є те, що рос. плоский, нім. flach, англ. flat, франц. plat — лит. plokščias. Отже, уся мікросистема мала б виглядати так:

Sutapdintas до неї просто не вміщується.

ВИСНОВКИ

1. Складні слова з другим іменниковим компонентом, що позначає місце, та першим іменниковим / прикметниковим або дієслівним компонентом — досить численні слова живого мовлення й новотвори (часто терміни), від найпершого словника литовської мови (до 1620 року). Хоча перші називають або колишні, або наявні місця, другі — з дієслівним компонентом — лише наявні місця; деякі одиниці обох способів словотворення входять до спільних семантичних мікросистем, у яких трапляються аналогії та взаємодії. Словотворення другим способом складніше, менш прозоре; тут трапляються

Terminologija | 2007 | 14 169

сполучного голосного чергувань, деякі з яких зумовлені неправильними утвореннями фахівців із предметної галузі з першою частиною –ція від дієслівних абстрактів. Іноді тут спотикаються й нормувальники, а фахівці з предметної галузі — основні користувачі цих термінів — виглядають зовсім слабко. Особливо довга й заплутана, а тому повчальна історія лісосіки.

2. Досить широко вживаний, хоча й не затверджений термін суміщений дах (спершу затверджений як пологий або пологий, тепер — плоский дах), мабуть, виник як компроміс — через неможливість подолати міжтермінологічну колізію значень прикметників плоский і пологий, коли її ще не було (повністю) усунуто в нормувальній лексикографії (ця колізія відображається у зміні норми терміна). Якщо плоский — це рос. плоский, нім. flach, англ. flat, фр. plat, то пологий не може бути «плоским», а лише «похилым» — рос. наклонный, пологий, нім. geneigt, abschüssig, англ. sloping, фр. oblique.

LITERATŪRA IR ŠALTINIAI

A: Auszra (laikraštis).

Ambrazas S. 1993: Daiktavardžių darybos raida. Lietuvių kalbos veiksmažodiniai vediniai, Vilnius.

AntŽ 2003: Ermantytė I. Antonimų žodynas, Vilnius.

AplApsŽ 2000: Aplinkos apsaugos terminų žodynas, Vilnius.

BM ir RT 2000: Toporov V. Baltų mitologijos ir ritualo tyrimai. Vert. E. Jakulis, Vilnius.

Brückner A. 1974: Słownik etymologiczny języka polskiego, Warszawa.

Būga K. II 1959: Rinktiniai raštai 2, Vilnius.

CivilP 1969: Krasenskis V., Fedorovskis L. Civiliniai, pramoniniai ir žemės ūkio pastatai. I d. Civiliniai pastatai. Vert. R. Pranaitienė, Vilnius.

DŽ 1954: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius.

DŽ 1972: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius.

DŽ 1993: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius.

Fraenkel E. 1955–1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg–Göttingen.

G ir FGTŽ 1956: Gudelis V. Geologijos ir fizinės geografijos terminų žodynas, Vilnius.

GK 1934: Gimtoji kalba.

GKr: Gimtasis kraštas (savait­raštis).

KK I 1961: Kalbos kultūra 1.

KK III 1962: Kalbos kultūra 3.

LAKŽ 1991: Piesarskas B., Svecevičius B. Lietuvių–anglų kalbų žodynas, Vilnius.

LEnc IV 1936: Lietuviškoji enciklopedija 4, Kaunas.

LEnc VI 1937: Lietuviškoji enciklopedija 6, Kaunas.

Lyberis A. 1961: Ar gerai sudarytas žodis kirtavietė. – Kalbos kultūra 1, 35–36.

Lyberis A. ir Ulvydas K. 1958: Lietuvių literatūrinės kalbos leksikos praturtėjimas tarybinės santvarkos metais. – Literatūra ir kalba 3, 31–110.

LieLaŽ 1964: Bojāte A., Subatnieks V. Lietuviešu–latviešu vārdnīca, Rīga.

LKŽ I₂ 1968: Lietuvių kalbos žodynas 1, Vilnius.

LKŽ II₂ 1969: Lietuvių kalbos žodynas 2, Vilnius.

LKŽ III 1956: Lietuvių kalbos žodynas 3, Vilnius.

LKŽ IV 1957: Lietuvių kalbos žodynas 4, Vilnius.

LKŽ V 1959: Lietuvių kalbos žodynas 5, Vilnius.

LKŽ VII 1966: Lietuvių kalbos žodynas 7, Vilnius.

LKŽ VIII 1970: Lietuvių kalbos žodynas 8, Vilnius.

170 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IV

LKŽ IX 1973: Lietuvių kalbos žodynas 9, Vilnius.

LKŽ X 1976: Lietuvių kalbos žodynas 10, Vilnius.

LKŽ XI 1978: Lietuvių kalbos žodynas 11, Vilnius.

LKŽ XIII 1984: Lietuvių kalbos žodynas 13, Vilnius.

LKŽ XV 1991: Lietuvių kalbos žodynas 15, Vilnius.

LKŽ XVI 1995: Lietuvių kalbos žodynas 16, Vilnius.

LKŽ XX 2002: Lietuvių kalbos žodynas 20, Vilnius.

LP: Lietuvos pionierius (laikraštis).

LRKŽ 1988: Lyberis A. Lietuvių–rusų kalbų žodynas, Vilnius.

LTE II 1977: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 2, Vilnius.

LTE V 1979: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 5, Vilnius.

MokŽ 2000: Norkaitienė M., Šepetytė R., Šimėnaitė Z. Mokomasis lietuvių kalbos žodynas, Vilnius.

Mt: Metai (žurnalas).

Pakalka K. 1979: Pirmasis lietuvių kalbos žodynas, Vilnius.

PolŽ 1959: Rusų–lietuvių kalbų politechninis žodynas. Red. kol. p-kas A. Novodvorskis, Vilnius.

PolŽ 1984: Rusų–lietuvių kalbų politechnikos žodynas. Sudarė G. Daugėla, spec. red. J. Stanaitis, Vilnius.

PrekŽ 1996: Pričinauskas J. Rusų–lietuvių kalbų prekių žodynas, Vilnius.

RLKŽ II 1983: Rusų–lietuvių kalbų žodynas 2. Sudarė Ch. Lemchenas, Vilnius.

RLKŽ III 1984: Rusų–lietuvių kalbų žodynas 3. Sudarė J. Kardelytė, J. Macaitis, A. Mankevčiėnė, Vilnius.

RLKŽ IV 1985: Rusų–lietuvių kalbų žodynas 4. Sudarė J. Kardelytė, Ch. Lemchenas, J. Macaitis, A. Mankevičienė, Vilnius.

Sabaliauskas A. 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius.

SinŽ 1980: Lyberis A. Sinonimų žodynas, Vilnius.

StatŽ 2002: Statybos terminų žodynas. Moksl. red. A. Kudzys, Vilnius.

Umbrasas A. 2007: Ar taisytina radimvietė? – Gimtoji kalba 6, 14.

Urbutis V. 1962: Dar dėl kirtavietės ir kirtimvietės. – Kalbos kultūra 3, 45–50.

Vd: Veidas (журнал).

VLE III 2003: Visuotinė lietuvių enciklopedija 3, Vilnius.

VLE VI 2004: Visuotinė lietuvių enciklopedija 6, Vilnius.

VLE X 2006: Visuotinė lietuvių enciklopedija 10, Vilnius.

ŽanŽ II 2004: Zanavykų šnektos žodynas. Red. V. Sakalauskienė (vyriaus. red.), K. Vosyly tė, Vilnius.

Фасмер М. I 1986: Этимологический словарь русского языка 1, Москва.

Фасмер М. II 1986: Этимологический словарь русского языка 2, Москва.

Фасмер М. IV 1987: Этимологический словарь русского языка 4, Москва.

Отримано 2007-09-10

Йонас Клімавічюс Інститут литовської мови вул. П. Вілейшіо, 5, LT-10308 Електронна пошта: [email protected]

Terminologija | 2007 | 14 171