До 80-річчя Володимира Мойсейовича Лейчика, ученого і людини

СЕРГІЙ ШЕЛОВ

Інститут російської мови ім. В. В. Виноградова

Друга книга трактату Метафізики Аристотеля починається словами: «Досліджувати істину в одному відношенні важко, в іншому — легко». Я згадав про це, тому що писати про Володимира Мойсейовича в одних відношеннях мені легко, а в інших — важко. Мій багаторічний співавтор і друг, колега, а часто — рецензент і критик, людина, з якою ми дружимо сім’ями і яку я знаю із сімдесятих років минулого століття, Володимир Мойсейович у своїх наукових пріоритетах загалом іде цілком самостійним дослідницьким шляхом, іноді зближуючись із моїми поглядами та інтересами, а іноді — істотно розходячись. Але оскільки взаємна наукова й людська довіра протягом усього цього часу залишалася

Terminologija | 2008 | 15

271

незмінною, смію сподіватися, що маю право поділитися своїми враженнями про цього чудового дослідника й людину.

Надкоротка біографія ювіляра така.

Володимир Мойсейович Лейчик народився 06.11.1928 р. в м. Одесі. Його дід був почесним спадковим громадянином міста, як було записано в його дипломі, «експертом із цукру», інший дід розводив виноградники. Хлопчиком у зв’язку з початком Великої Вітчизняної війни він був евакуйований до столиці Казахстану — міста Алма-Ати (як вона тоді називалася), а після повернення до Одеси й закінчення школи із золотою медаллю вступив на філологічний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова, на відділення романських мов. Здобувши вищу освіту, Володимира Мойсейовича направили до тієї самої Алма-Ати, де він пропрацював викладачем французької мови цілих чотири роки і де вперше й назавжди захопився лексикологією та навіть почав писати дисертацію «Складні іменники у французькій мові». Потім він приїжджає до Москви, але вже з родиною — дружиною Любов’ю Яківною, дочкою Еллою та сином Віктором, після чого починається московський період його життя, який триває й досі.

У 1955 р. Володимир Мойсейович захищає дисертацію, ідея якої виникла ще в Казахстані, а потім тривалий час працює в Москві перекладачем науково-технічної літератури. Ця робота разом із практичними навичками інформаційної обробки документів різного роду (наукових статей, стандартів, патентів та ін.) викликала в нього невичерпний і донині інтерес до різних аспектів функціонування науково-технічних термінів. Якщо початок цього періоду можна дещо умовно віднести до 1969 року, коли в журналі Научно-техническая информация (Сер.1, N 8) вийшла його праця «Місце термінології в системі сучасних наук», то найважливішою іншою віхою після років дослідницької роботи й сотень публікацій безумовно є захист у 1990 р. в Інституті мовознавства Академії наук СРСР докторської дисертації. Монографія Терминоведение: Предмет, методы, структура, що вийшла у 2006 р. і в основу якої покладено докторську роботу, є, можливо, однією з найбільш цитованих книг із термінознавства, адже, крім викладу ідей і результатів самого Володимира Мойсейовича, є незамінним довідником із цієї галузі знань...

272 Сергей Шелов | К 80-летию Владимира Моисеевича Лейчика,...

Тут мені слід перервати хронологічний перебіг подій і відзначити одну яскраву рису характеру Володимира Мойсейовича: цілеспрямованість і постійне бажання весь час бути в курсі досягнутих результатів, постійний інтерес до узагальнення зробленого колегами, врахування всього нового (до речі, він завжди дорікав і авторові цих слів за посилання на праці, якщо вони є останнім виданням, — завжди вимагав враховувати перевидання, у яких могли бути зміни й доповнення). Чи не з цієї причини він так часто виступає опонентом на кандидатських і докторських дисертаціях, публікує відгуки, опрацьовує автореферати, керує студентами й аспірантами? Чи не з цієї причини він — автор монографії Люди и слова, написаної в найскладнішому жанрі науково-популярної літератури, — жанрі, яким володіють дуже небагато найдостойніших і найавторитетніших дослідників? Чи не з цієї причини серед нечисленних оглядів саме його перу належать узагальнювальні праці з російського термінознавства, його історії, основних досягнень (а часом — і невдач), сучасного стану й перспектив подальшого розвитку, причому частина цих оглядів популяризує російську термінологічну науку англійською мовою за кордоном...

Однак після захисту докторської дисертації наукова активність Володимира Мойсейовича анітрохи не знижується. Незабаром він стає викладачем факультету «Мови і культури» Російського відкритого університету (де працював разом з автором цих рядків), а з 1993 р. обирається на посаду професора Вищої педагогічної школи м. Слупська (Польща). В Інституті неофілології цього навчального закладу він читає лекції з дисциплін лінгвістичного циклу, перелік яких свідчить про широту його інтересів: «Основи російсько-польського і польсько-російського перекладу», «Російське ділове мовлення», «Вступ до мовознавства», «Лексикологія російської мови для польських студентів», «Російська графіка й орфографія» та ін., причому читання лекцій поєднувалося з активною міжнародною діяльністю та доповідями на конференціях у Москві, Копенгагені, Берліні, Гродно, Самарі, не кажучи вже про міста Польщі.

Провівши в Польщі загалом близько шести років, Володимир Мойсейович повернувся до Росії, де невдовзі так само активно й захоплено почав працювати професором у Державному інституті російської

Terminologija | 2008 | 15 2 7 3

мови імені А. С. Пушкіна, де працює й досі. Нині, маючи у списку своїх публікацій понад 400 праць (!!!), він став одним із найвідоміших фахівців, відсутність посилань на якого в галузі термінознавства вважається просто поганим тоном. Але його праці знають і цінують також стилісти, лексикологи й лексикографи.

Від себе особисто хочу також відзначити ще кілька людських якостей ювіляра. По-перше, це дуже важливе для мене почуття м’якого гумору, можливо, певним чином пов’язане з місцем народження: адже Одеса за радянських часів завжди мала ореол південного міста з особливим гумором і підприємливістю своїх громадян, що, схоже, досі позначається на характері героя цих рядків. По-друге, це рідкісні нині сумлінність, пунктуальність і взагалі — чоловіча надійність у справах. Якщо Володимир Мойсейович пообіцяв, можна не хвилюватися... Саме ця обставина й спонукала мене написати до його ювілею невеликий вірш, яким і хотілося б завершити ці нотатки.

Володимиру Мойсейовичу Лейчику

07.11.08

Про чоловіків

Чоловік не той, хто заввишки у дві сажні, Та ще й важить сім пудів, Просто від Бога й роду отримав Дар халявний — без напруги, без трудів.

А тому, хто стільки здолав і витримав, Знехтувавши важким пульсом у жилах, Хто залишився таким багатьом любий і потрібний, Я скажу: «Ну, Мойсейовичу, ти — чоловік!»

Ти — чоловік, чоловік, батько й дід, Ти — чоловік, прадід і товариш, Ти зумів здобути авторитет, Навіть почавши все з пожарищ.

274 Сергей Шелов | К 80-летию Владимира Моисеевича Лейчика,...

Мужика й справді назви тим конем, що, не псуючи борозен, тягне плуга, здоровий чи кульгає... Мойсеїчу, тільки ти живи, мужиків-бо вічно не вистачає.

Отримано 2008-11-20

Сергій Дмитрович Шелов Інститут російської мови ім. В. В. Виноградова вул. Волхонка, буд. 18/2, Москва, Росія Електронна пошта: [email protected]

Terminologija | 2008 | 15

275