doi.org/10.35321/term29-05

Класифікація концепцій творчості та визначення поняття творчості

GEDIMINAS BERESNEVIČIUS

Факультет комунікації Вільнюського університету

ORCID id: https://orcid.org/0000-0001-5357-0697

А Н О Т А Ц І Я

У статті класифіковано найпоширеніші в науковій літературі концепції поняття творчості. Виокремлено п’ять їхніх типів: творчість як внутрішня властивість творця, творчість як творчий процес, як результат творчості, як утворення з різних компонентів і як чинник, що сприяє багатосторонньому прогресу. Кожен тип концепції має кілька підтипів. Аналіз концепцій показує, що єдиною семантично й логічно правильною є концепція творчості як внутрішньої властивості творця, а слід уживати визначення творчості як підтипу творчих здібностей. Прийнятною є також концепція творчості як властивості процесу, продукту або середовища. На основі проведеного аналізу наукової літератури сформульовано таке визначення творчості: творчість — це здатність творця створювати щось якісно нове; новизна творчого процесу, створеного продукту або середовища.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: творчість, класифікація концепцій творчості, визначення поняття творчості.

А Н О Т А Ц І Я

У статті класифіковано концепції поняття творчості, які найчастіше трапляються в науковій літературі. Описано п’ять їхніх типів: творчість як внутрішня властивість творця, творчість як творчий процес, як продукт, як утворення з різних компонентів і як рушійний чинник багатостороннього прогресу. Кожен тип концепції має кілька підтипів. Аналіз концепцій показує, що єдиною семантично й логічно правильною є концепція творчості як внутрішньої властивості творця, і слід уживати визначення творчості як підтипу творчих здібностей. Прийнятною є також концепція творчості як властивості процесу, продукту або середовища. На основі аналізу наукової літератури сформульовано таке визначення творчості: творчість — це здатність творця створювати щось якісно нове; новизна творчого процесу, створеного продукту або середовища.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: творчість, класифікація концепцій творчості, визначення поняття творчості.

76

Gediminas Beresnevičius

Kūrybiškumo sampratų klasifikacija ir kūrybiškumo sąvokos apibrėžtis

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Творчість¹ і досі породжує чимало запитань. Психологи та інші дослідники не дійшли згоди щодо того, як визначити це поняття. У науковій літературі ми стикаємося з великою кількістю визначень творчості, які нерідко суперечать одне одному. Різні визначення творчості подають навіть словники й енциклопедії². Це не лише спричиняє теоретичний дисонанс, а й ускладнює емпіричні дослідження творчості. Отже, визначення терміна й поняття творчість є надзвичайно актуальним у психології, педагогіці, соціології та інших науках.

Зрозуміло, фахівці різних галузей по-різному розуміють творчість, визначають це поняття у найбільш прийнятний для себе спосіб і надають цьому терміну особливого змісту. Ми вважаємо, що будь-яка концепція творчості має бути правильною, а не хибною (як нерідко трапляється в науковій літературі), незалежно від контексту чи галузі досліджень. Особливі, конкретні терміни можуть установлювати і психологи, і соціологи, і науковці інших галузей. Найважливіше, щоб сутність поняття творчості у термінології розуміли правильно.

Більшої ясності могла б надати класифікація концепцій творчості. Однак запропоновані науковцями класифікації творчості не усувають згаданої плутанини. Наприклад, поділ творчості на «мале с» і «велике С» (Sawyer 2012) радше є класифікацією твору, а не творчості. Поділ творчості на «героїчну», «історичну» (Černevičiūtė, Strazdas 2014) чи іншу «творчість» не охоплює всього спектра концепцій розглядуваного поняття, а ознаки, за якими здійснюється класифікація, викликають значні сумніви.

Плутанина у концепціях творчості та значна теоретична невизначеність зумовлюють мету цього дослідження — створити класифікацію наявних концепцій творчості, засновану на науковому аналізі, яка дасть змогу сформулювати належне й придатне до вживання визначення творчості. Об’єкт дослідження — поняття творчість.

Для досягнення поставленої мети сформульовано такі завдання:

1) розглянути й класифікувати основні концепції творчості, представлені в науковій літературі;

2) проаналізувати концепції творчості та оцінити їхню правильність і придатність до вживання;

1 У статті йтиметься про творчість, хоча в литовській мові є також поняття креативність. Такий вибір зумовлений аналізом понять, який показує, що семантичне поле поняття «творчість» ширше за семантичне поле поняття «креативність» (докладніше див. Beresnevičius 2022). У цитатах ми зберігаємо оригінальне вживання цих слів авторами.

2 Визначення творчості, подані у виданих у Литві словниках, розглядають Aurelija Ganusauskaitė, Agnė Blažienė і Jolita Vveinhardt (2020).

Terminologija | 2022 | 29

77

3) на основі проведеного аналізу наукової літератури визначити поняття творчості.

Метод дослідження — порівняльний і узагальнювальний якісний аналіз наукової літератури. Дослідження проводилося з 2007 до 2022 року. Розглядалися концепції творчості, викладені в публікаціях зарубіжних і литовських науковців, у назвах яких є слово творчість або творчість у будь-якому відмінку або слово creativity, якщо це публікація англійською мовою³. Абсолютна більшість досліджених публікацій належить до галузей психології та педагогіки. Праць з інших галузей — соціології, економіки, філософії, — у яких згадується поняття творчості, дуже мало.

У дослідженні розглядаються не лише визначення творчості, наведені в наукових текстах, а й концепції, тобто те, як автор або автори тексту розуміють творчість: як внутрішню властивість творця, як процес, як продукт чи якось інакше. Під концепцією поняття ми розуміємо твердження або думку, що випливає з контексту й окреслює смислове поле (зміст) поняття. У цій праці розглядаються лише суттєві ознаки поняття творчості, які становлять основу запропонованої класифікації.

Правильним вважаємо таке визначення (концепцію), яке відповідає таким вимогам:

1) до визначення застосовуються правила його побудови;

2) визначення не порушує основних принципів логіки;

3) термін, що позначає визначуване поняття (у нашому випадку — творчість), є однозначним⁴ (його значення фіксоване й не залежить від контексту);

4) концепція є науковою, тобто придатною для опису теоретичних моделей творчості та емпіричних досліджень.

1. КЛАСИФІКАЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ТВОРЧОСТІ

Як відомо, визначення складається з трьох частин: визначуваного виразу, визначального виразу та зв’язувального виразу (виражається словами є, називається, означає). Визначення — це рівність визначуваної та визначальної частин (Plečkaitis 2001).

Поняття зазвичай визначають, дотримуючись правил визначення. На жаль, не всі твердження, що визначають творчість, можна вважати визначеннями через різні

³ Докладніше про дослідження, що охоплює публікації литовських науковців за 1979–2019 рр., див. Beresnevičius 2020.

⁴ У цій статті спираємося на правило однозначності логіки.

78

Gediminas Beresnevičius

Kūrybiškumo sampratų klasifikacija ir kūrybiškumo sąvokos apibrėžtis

порушення правил, що застосовуються до визначень, або очевидних логічних помилок. Такі твердження ми називатимемо неналежними визначеннями.

За допомогою визначення (логічної операції) встановлюють специфіку досліджуваного об’єкта та значення мовного виразу, що вживається. Що вужчим є визначальний вираз, то ширшим є визначення, і навпаки. Якщо, наприклад, визначальний вираз обмежити одним словом, то об’єкт належатиме до дуже широкого класу об’єктів або навіть до кількох класів. Указуючи особливості, ознаки й властивості об’єкта, ми уточнюємо поняття і водночас звужуємо визначення.

Визначення з мінімальним визначальним виразом для стислості називатимемо концепцією поняття. Концепція — найелементарніше визначення, найважливіша ознака визначуваного об’єкта, утворена шляхом вилучення слів, що неістотно характеризують об’єкт, і залишення сутнісної конструкції «X = A», де «A» — одне або кілька сутнісних слів, що характеризують поняття «X».

Наприклад, Ala Petrulytė пише: «Творчість — одна з істотних рис психологічно здорової особистості» (Petrulytė 1995: 3.) Відкинувши слова, що уточнюють сутнісне твердження, отримуємо концепцію творчості: «<...> творчість — це риса».

Коли існує велике розмаїття визначень, єдиний шлях до більшої ясності — їх класифікація й аналіз. Основою класифікації є групування об’єктів за їхніми сутнісними ознаками.

Концепції творчості ми згрупуємо за видами й підвидами. Кожна концепція має дуже багато конкретних визначень. Наприклад, у наведеному вище визначенні творчості А. Petrulytė (1995) риса особистості є внутрішньою особливістю творця. Особливостей існує дуже багато, і риса — одна з них, тож внутрішня особливість творця є видом концепції творчості, а риса — її підвидом.

Далі стисло розглянемо види концепцій, які найчастіше трапляються в наукових працях. Через обмежений обсяг статті дуже рідкісні визначення не розглядатимемо.

1.1. Креативність як внутрішня властивість творця

Концепція креативності як внутрішньої властивості творця є найпоширенішою в науковій літературі. До цього типу концепцій креативності належать визначення, які описують креативність як творчу здатність людини, властивість, рису, спроможність особистості творити, якість або кваліфікацію.

Кілька прикладів цього типу концепцій: «[Креативність] можна визначити як здатність створювати твори, які є новими й доречними» (Lubart

Terminologija | 2022 | 29

79

2009: 339); «Як у популярних медіа, так і в політичних документах креативність означає важко раціоналізовану, але позитивну спроможність <...>» (Trilupaitytė 2015: 26); «Креативність — одна із загальних кваліфікацій, що належать до формальних здібностей людини у когнітивній сфері» (Laužackas 1998).

Значна частина литовських авторів у науковій літературі ототожнює креативність із комплексом рис і здібностей людини або властивостей особистості. Таке розуміння знаходимо в «Енциклопедичному словнику з педагогіки» Леона Йовайші: «Креативність <...> — комплекс властивостей особистості, що дає змогу завдяки продуктивній праці досягати оригінальних, суспільно значущих, якісно нових результатів діяльності» (Jovaiša 2007: 127). Елліс Пол Торренс зазначав, що дослідники пов’язували креативність із «сузір’ям найважливіших здібностей» (Torrance 1965: 665).

У литовських наукових публікаціях трапляються випадки, коли креативність визначають як схильність людини до творчості. А. Петруліте стверджує, що креативність — це «схильність індивіда до нового, оригінального чи новаторського компонування, моделювання або осмислення чого-небудь» (Petrulytė 2001: 8). Визначення креативності як схильності можна знайти й у працях зарубіжних авторів. «Креативність визначають як схильність створювати або розпізнавати ідеї, альтернативи чи можливості <...>» (Franken 1993: 396).

Підсумовуючи, можемо стверджувати, що креативність як здатність, властивість, риса, спроможність, якість, комплекс якостей і схильність є підвидами концепції креативності як внутрішньої властивості творця.

1.2. Креативність як процес

В енциклопедіях, книжках західних дослідників і багатьох статтях стверджується, що креативність — це генерування ідей, розв’язання проблем, виготовлення продуктів (продукування), створення технологій або інший процес. «Найчастіше креативність визначають як процес, у ході якого створюється щось нове й корисне», — стверджують Джон С. Гоутц і Катрін Патрікола (Houtzas, Patricola 1999: 1). З ними погоджується Майкл Д. Мамфорд: «Схоже, за останнє десятиліття ми досягли загальної згоди щодо того, що креативність означає виробництво нових, корисних продуктів» (Mumford 2003: 110).

У науковій літературі трапляється чимало визначень, у яких креативність описують як діяльність або поведінку людини. Ці концепції також можна віднести до типу концепцій креативності як процесу. Юнона Алмонайтене, розглянувши погляди різних науковців, доходить висновку, що «креативність — це

80

Gediminas Beresnevičius

Kūrybiškumo sampratų klasifikacija ir kūrybiškumo sąvokos apibrėžtis

радше не внутрішня властивість людини, або потенція, а певна поведінка» (Almonaitienė 2000: 83).

У працях психологів гуманістичного напряму можна знайти твердження, що креативність — це самовираження людини, актуалізація особистості, вираження творчого потенціалу, реалізація творчих потреб. Перелічене — також процеси. Наприклад, Марк А. Ранко (2007) цитує Альберта Бандуру, за словами якого, «креативність є однією з найвищих форм самовираження людини» (Runco 2007: 385).

До креативності як процесу слід віднести й концепцію, згідно з якою це поняття розуміють як творче або дивергентне мислення. «Дж. П. Гілфорд ототожнював креативність із дивергентним мисленням <...>», — стверджує Дайва Гракаускайте-Каркокене (2002: 10). Ототожнення креативності з творчим мисленням зустрічаємо також у працях одного з найвідоміших у світі дослідників креативності Е. П. Торренса. На думку вченого, творче мислення — це процес, під час якого: 1) виявляють невизначеності, проблеми, прогалини в інформації, дивні й незвичні речі; 2) формулюють гіпотези, ставлять запитання; 3) оцінюють і перевіряють висунуті гіпотези та припущення; 4) за потреби повторно перевіряють рішення; 5) оприлюднюють результати (Torrance 1988).

Є визначення, які ототожнюють креативність із розв’язанням проблеми, що (як і мислення) є процесом, який відбувається в мозку. Так, Дін Кіт Саймонтон пише: «Креативність зазвичай визначають як успішне розв’язання проблем, що потребують певної проникливості» (Simonton 2009: 116).

Нерідко креативність визначають як явище або феномен. Рута Гірдзяускаскене стверджує: «У працях сучасних науковців креативність розглядають як складне й багатовимірне явище» (Girdzijauskienė 2014: 80). А за словами Лукаша Свьонтка, «креативність — це багатогранний і складний феномен, що охоплює численні процеси та практики» (Swiatek 2014: 73).

Слова явище і феномен трактуємо як синоніми, оскільки феномен — це незвичайне явище, подія або факт. У цій статті поняття феномена звужуємо, виходячи з того, що його тлумачень дуже багато.

Отже, до концепції креативності як процесу ми віднесли б такі її підвиди: креативність як творення, виробництво або продукування, діяльність, поведінка, самовираження чи самоактуалізація, творче або дивергентне мислення, розв’язання проблеми⁵, явище або феномен.

5 Розв’язання проблеми тут розуміємо як ментальну дію. Результат мислення доречніше було б називати розв’язком.

Terminologija | 2022 | 29

81

1.3. Креативність як результат

У науковій літературі трапляються концепції, у яких креативність ототожнюється з результатом творчої діяльності. Роберт Дразін, Роберт К. Казанджян і Мері Анна Ґлінн пишуть: «У цих дослідженнях креативність майже завжди розуміють як продукт, важливий для соціальної системи, а незалежні змінні вважають чинниками, якими можна керувати, щоб покращити ці продукти» (Drazin, Kazanjian, Glynn 2009: 268).

Є група дослідників, які визначають креативність як оцінювання. За словами Камерона Форда і Марібет Куензі, креативність — це «суб’єктивне, залежне від конкретної галузі оцінювання новизни та цінності результату певної дії» (Ford, Kuenzi 2009: 66). Хоча оцінювання (як і розв’язання проблем) можна розуміти двояко, тут ми трактуємо його як продукт процесу (мислення) — думку, яку висловлюють або записують оцінювачі.

Отже, до різновиду концепцій креативності як продукту творчості належать такі підвиди: креативність як продукт або результат діяльності, оцінювання, а також розв’язання проблеми чи ідея та результат взаємодії.

1.4. Креативність як компонентне утворення

У наукових публікаціях трапляються визначення креативності, що містять кілька концепцій різних типів. Наприклад, «креативність можна описати як результат і як процес» (Shalley, Zhou 2009: 4).

До складних (складених із кількох частин) визначень креативності належать також так звані компонентні моделі креативності. Одна з перших і, мабуть, найвідоміша серед них — модель 4P Мела Роудса (Rhodes 1961). У цій моделі креативність складається з 4 компонентів: особистості (англ. person), процесу (англ. process), продукту (англ. product) і впливу середовища (англ. press). У своїй статті М. Роудс (1961) описує ці елементи не як елементи креативності або її складові частини, а як галузі наукових досліджень, що так чи інакше пов’язані з креативністю. Однак автор усе ж назвав модель моделлю креативності. Саме так цю модель зрозуміла більшість дослідників, тож у науковій літературі поширилася думка, що креативність складається з кількох різних частин. Згодом з’явилися теоретичні схеми креативності, що містили понад 4 елементи «креативності».

Vienas iš labiausiai tyrėjų cituojamų kūrybiškumo modelių – Teresos M. Amabile (1983) schema, kurioje vaizduojami kūrybos proceso etapai ir juos veikiantys kūrėjo gebėjimai, žinios, motyvacija. Vėliau šią schemą autorė

82

Gediminas Beresnevičius

Kūrybiškumo sampratų klasifikacija ir kūrybiškumo sąvokos apibrėžtis

modifikavo ir papildė aplinkos poveikiu kūrėjo motyvacijai (Amabile 1996). T. Amabile (1983, 1996) savo schemą vadino „Kūrybiškumo modeliu“.

Savita kūrybiškumo modelį sukūrė Mihaly’is Csikszentmihalyi’is (2009). Jo modelyje yra 3 pagrindinės dalys: kūrėjas, vertintojai ir kūrybos sritis. Kūrėjas šiame modelyje suprantamas kaip individas, turintis reikiamų gebėjimų ir tinkamą pasirengimą kūrybai. Vertintojai yra visos visuomenės dalis, o kūrybos sritis įeina į savo laikmečio kultūrą. Sukūręs produktą kūrėjas jį pateikia įvertinti atitinkamos srities ekspertams. Jei ekspertai produktą įvertina palankiai, produktas (jau kaip kūrinys) patenka į kūrybos sritį. Pavyzdžiui, mokslinis straipsnis publikuojamas žurnale, jei jį priėmė redakcija ir teigiamai įvertino recenzentai.

У психологічній літературі є чимало моделей креативності. Вони відрізняються одна від одної компонентами та зображеними між ними зв’язками. Моделі М. Роудса, Т. Амабайл і М. Чиксентмігаї — найвідоміші та найчастіше обговорювані в науковій літературі.

Іноді креативність описують як взаємодію між внутрішніми чинниками особистості та чинниками середовища або між частинами сконструйованої теоретичної моделі. «Креативність — це взаємодія між здібностями, процесом і середовищем, завдяки якій індивід або група створює відчутні нові продукти, корисні в соціальному контексті», — стверджують Джонатан А. Плакер і Саша А. Бараб (Plucker, Barab 2005: 201). Креативність іноді називають результатом взаємодії. Обговорюючи модель М. Чиксентмігаї (2009), Емма Полікастро і Говард Ґарднер пишуть: «Креативність розуміють не як продукт розуму індивіда, а радше як результат динамічної взаємодії між творчою особистістю, сферою, у якій вона працює, та сукупністю суддів (полем), які оцінюють якість роботи» (Policastro, Gardner 2009: 214).

Концепцію креативності як взаємодії слід віднести до різновиду концепцій процесу, а результат взаємодії — до різновиду креативності як результату.

Можемо констатувати, що дослідники креативності вже давно говорять про креативність як про складне утворення, що складається з кількох різних компонентів. До цього різновиду концепцій ми віднесли б і компонентні моделі креативності.

1.5. Креативність як чинник

В інтернеті, популярній літературі, а іноді й у статтях економічного, соціологічного та політичного характеру трапляються концепції, у яких креативність представлено як чинник, що сприяє економічному, науковому, технічному та іншому прогресу

Terminologija | 2022 | 29

83

«Креативність <...> нині є вирішальним джерелом конкурентної переваги», — стверджує Річард Флорида (Florida 2002: 5). Трапляються близькі за змістом до цієї концепції образні визначення креативності, які більше нагадують крилаті вислови або поетичні метафори. Наприклад: «Креативність — це локомотив, що рухає еволюцію культури» (Csikszentmihalyi 2009: 320); «Креативність і творчі здібності є головним рушієм наукового прогресу, адже лише творча наукова думка та наявні творчі здібності породжують різноманітні винаходи й інновації» (Barevičiūtė 2014: 19).

2. АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЙ КРЕАТИВНОСТІ

У цьому розділі ми проаналізуємо раніше наведені типи й підтипи концепцій з погляду їхньої правильності, тобто спробуємо визначити, які концепції креативності є правильними чи неправильними, прийнятними для вживання чи ні.

2.1. Креативність як внутрішня особливість

З огляду на мовну логіку словотворення в литовській мові, похідні прикметників із суфіксами -ingas, -a і -iškas, -a указують, яку особливість має об’єкт: творчість (kūrybingumas) позначає значну вираженість цієї особливості, а креативність (kūrybiškumas) — її сутність (DLKG 1997). Обидва поняття дуже близькі за значенням і вживанням цих слів: можна сказати, що креативність і творчість позначають особливість об’єкта, показують, який цей об’єкт, чим він вирізняється тощо.

Якщо йдеться про людину, яка творить, то згадана особливість, безперечно, полягає у здатності творити. Саме здібності людини є такими психічними механізмами, які дають змогу виконувати розумову чи фізичну функцію, у цьому випадку — творити. Отже, концепція, згідно з якою креативність є здатністю творити, цілком правильна. Така концепція не порушує мовної логіки й придатна для опису результатів психологічних досліджень, розвитку креативності, впливу середовища та інших аспектів, пов’язаних із творчістю.

Як ми вже зазначали, до цього типу концепцій креативності належать не лише концепції здібностей, а й креативності як особистісної якості, комплексу якостей, риси, сили, якості та схильності.

Визначення, у яких креативність названо властивістю людини, загалом правильні, оскільки здібність — це також властивість. Властивість є стійкішим психічним утворенням, ніж здібності, що залежать від навчання й розвитку, тобто здібність зміцнюється в процесі навчання та виховання. Дослідження показують, що

84

Gediminas Beresnevičius

Kūrybiškumo sampratų klasifikacija ir kūrybiškumo sąvokos apibrėžtis

Творчість може легко розвиватися або пригнічуватися — це залежить від створених умов, впливу оточення, зусиль індивіда та інших чинників. Тому творчість варто називати не властивістю, а здатністю.

Концепція творчості як комплексу властивостей є складною. Виникає запитання: з чого складається цей комплекс? Який набір властивостей є достатнім, щоб людину, яка ним володіє, вважали творчою? Складання переліку властивостей може спричинити серйозні розбіжності. Неминуче до комплексу було б включено особистісні властивості, не пов’язані з творчістю або пов’язані з нею опосередковано (наприклад, наполегливість, працьовитість, які потрібні не лише у творчості). Ця концепція була б правильною, якби до комплексу включалися лише творчі здібності, однак у такому разі вона збігалася б із концепцією творчості як здібності.

Ще стабільнішим утворенням людської психіки є риса. Вона формується дуже довго й може залишатися незмінною протягом усього життя, тож творчість краще не називати рисою, хоча така концепція і є правильною.

Ототожнення творчості із силою по суті є правильним, однак таке вживання ускладнює те, що поняття сила має багато значень, і лише невелику їх частину можна пов’язати з людиною. Якщо розглядати силу як сукупність здібностей, умінь, навичок і знань, така концепція збігалася б із концепцією комплексу здібностей або властивостей.

Ототожнення творчості з якістю вважали б не надто обґрунтованим. Якщо розуміти якість як особливість, характеристику творця, то це була б прийнятна й правильна концепція творчості. Однак про якість частіше говорять щодо предметів, а не людей. Тож краще не вживати цю концепцію.

Проблеми, подібні до тих, що виникають із комплексом властивостей, постають і тоді, коли творчість вважають кваліфікацією, оскільки поняття кваліфікації охоплює багато здібностей, умінь, знань та інших особливостей індивіда (не лише пов’язаних із творчістю). Тож ця концепція правильна лише частково, і ми радили б її не вживати.

Не слід ототожнювати схильність із творчістю. Схильність — це спрямованість особи, пов’язана з внутрішньою мотивацією. Схильність — чинник, що визначає початок творчості, її розвиток і тривалість, але не ті особливості людини, які відповідають за саму творчість. Якби схильність вважали творчістю, усі вимірювання творчості втратили б сенс, оскільки найчастіше тестують когнітивні здібності людини (а не схильності). Ототожнення творчості зі схильністю вносить плутанину, тож така концепція неправильна й неприйнятна до вживання, хоча й належить до типу концепцій внутрішніх особливостей творця.

Terminologija | 2022 | 29

85

2.2. Креативність як процес

Творення, створення, творча діяльність або мислення, виготовлення, продукування, поведінка, акт творчості, генерування ідей, самовираження, самоактуалізація, діяльність — це процеси. Процес — послідовність дій, що має початок і кінець. Процеси можуть бути короткочасними або тривалими, переривчастими або безперервними чи іншими. Їхня істотна ознака — перебіг у часі. Очевидно, що процес — це не творчість як здатність, а творення. Твердження «творчість — це виробництво нових і цінних творів» визначає не творчість як здатність, а створення, творчий процес, «виробництво» творів. Тож усі концепції, що ототожнюють творчість із тим чи іншим процесом, неправильні й водночас неприйнятні до вживання.

Концепції творчості, у яких це поняття характеризується як мислення, розв’язання проблем⁶, явище або феномен, також є неправильними й неприйнятними до вживання, адже це не особливість об’єкта, а знову ж таки — процеси.

2.3. Креативність як результат

Мистецький або літературний твір, наукова теорія, винахід, удосконалення, бізнес-план, технологія, метод, правовий акт, розв’язання проблеми, ідея, думка — це не креативність, а результати творчого процесу. Продукт, отриманий унаслідок творчої діяльності чи творчого процесу, слід називати продуктом, результатом діяльності, твором, творчістю (як сукупністю творів або результатів творчої діяльності), а не креативністю.

Як можна зрозуміти поняття креативності, у межах якого це поняття описується як результат взаємодії? Якщо результатом взаємодії є процес, то для його опису поняття креативності не підходить — слід уживати поняття творчості (творення) або іншого процесу. Якщо результатом взаємодії є якісь реальні чи віртуальні об’єкти (речі, ідеї, проєкти тощо), їх, безперечно, слід називати не креативністю, а продуктами або творами.

Узагальнюючи, можна сказати, що концепції, у яких креативність ототожнюється з певним результатом, є хибними й неприйнятними до вживання.

2.4. Креативність як компонентне утворення

Визначення, у якому креативність описується як утворення, що складається з різних елементів, порушує правило однозначності, застосовне до визначень, згідно з яким у межах однієї теорії кожну частину визначення

⁶ Розв’язання проблеми тут розуміється як ментальна дія, що відбувається у свідомості людини. Наслідок цього процесу — розв’язок (результат мислення).

86

Gediminas Beresnevičius

Kūrybiškumo sampratų klasifikacija ir kūrybiškumo sąvokos apibrėžtis

визначальній частині має відповідати лише одне визначуване поняття, але не навпаки (Plečkaitis 2001). Як приклад візьмімо вже цитоване визначення Christinos E. Shalley і Jingo Zhou’o (2009), у якому креативність ототожнюється і з результатом, і з процесом. Із наведеного можна скласти таку систему рівностей:

Креативність = { результат, процес,

Отримуємо, що результат є процесом, а це явна суперечність: не може бути так, щоб те саме поняття описувало два різні предмети або різні предмети означали одне й те саме. Безперечно, є слова, які залежно від контексту означають різні речі, наприклад слово каса. Але така багатозначність слова не стосується креативності, оскільки для позначення процесу й результату маємо чіткі й недвозначні слова.

Спроби визначити креативність як те чи інше (наприклад, креативність — це або здібність, або процес, або результат) не рятують ситуації. Є дослідники, які пояснюють, що може існувати багато різних «креативностей». Саме так, наприклад, стверджує Pamela Burnard (2012), однак згадані в її книжці «креативності» — це форми, способи, методи творчості (а не креативності!). Якби твердження про існування двох чи більше креативностей вважати правильним, щоразу, коли ми вживаємо це поняття, слід було б уточнювати, яку саме креативність (процесу, результату чи іншу) маємо на увазі. Зрозуміліше було б процесну креативність називати просто процесом, а креативність результату — просто результатом.

M. Rhodes’as (1961), kalbėdamas apie žmones, kaip 4P modelio sudedamąją dalį, be kitų klausimų, kelia ir tokį: „Koks yra kūrybiškumo ir intelekto koreliacijos koeficientas?“ Jei kūrybiškumą suvoksime kaip 4P visumą, klausimas taps absurdiškas, nes kokia gali būti koreliacija tarp intelekto ir žmogaus su visais bruožais, temperamentu, intelektu (!), procesu, produktais bei aplinkos įtaka? Akivaizdu, kad neįmanoma nustatyti koreliacijos tarp intelekto ir teorinio konstrukto, į kurį įeina ir pats intelektas. Jei kūrybiškumas yra vienas iš žmogaus parametrų (kas logiškai ir išaiškėja iš autoriaus teksto apie žmogų), tai 4P nebegalime vadinti kūrybiškumo modeliu, nes nelogiška, kad visuma kartu būtų ir savo paties dalis. Kaip matome, kūrybiškumo kaip sudėtingo darinio traktavimas pažeidžia moksliškumo ir logiškumo reikalavimus. Panašių nelabai logiškų aspektų galima rasti ir T. Amabile (1983, 1996) ir M. Csikszentmihalyi’o (2009) modeliuose.

Terminologija | 2022 | 29

87

Автори моделей креативності говорять про одну креативність, лише складену з кількох частин. Логічну плутанину таких конструктів усунула б зміна назв моделей. Модель М. Rhodes (1961) можна було б назвати моделлю не креативності, а сфер досліджень, пов’язаних із креативністю. Модель Т. Amabile (1983, 1996) — моделлю впливу мотивації, здібностей та інших чинників на творчий процес, модель М. Csikszentmihalyi (2009) — моделлю взаємодії між творцем, оцінювачами та сферою творчості або моделлю входження твору до сфери творчості. Так чи інакше перейменовані моделі вже не зображують і тим паче не визначають креативність.

Можливо, зручно вважати креативність комплексною сукупністю пов’язаних із творчістю об’єктів і процесів та змінювати зміст поняття залежно від специфіки дослідження, але, на нашу думку, така позиція не є науковою.

Можна зробити висновок, що компонентні моделі креативності або визначення, які складаються з кількох різних концепцій креативності, є неправильними й неоднозначно визначають це поняття, а отже, не повинні вживатися.

2.5. Креативність як чинник

Визначення, у яких креативність називають людським капіталом або людськими ресурсами (далі — ЛК / ЛР), є складними, оскільки автори таких визначень не завжди зазначають зміст згаданого капіталу чи ресурсів. ЛК / ЛР — комплексні поняття, що охоплюють багато різних аспектів. Якщо в цій концепції креативність ототожнюють зі здібностями, то вона є правильною, і її слід віднести до концепції здібностей. Якщо ж ЛК / ЛР розуміти просто як працівників, що мають креативність, кмітливість, знання, досвід, навички тощо, то визначення, згідно з яким креативність є ЛК / ЛР, — абсурдне, адже тоді виходить, що креативність — це... людина чи група людей! Якщо вважати ЛК / ЛР комплексним утворенням, що складається зі здібностей, знань та інших складників, виникає ситуація, аналогічна до розглянутих моделей.

Зі сказаного можна зробити висновок, що визначення креативності через ЛК / ЛР є правильними лише тоді, коли ЛК / ЛР вважають творчими здібностями (і таке визначення збігається з підвидом концепції креативності як здібностей). Однак така концепція не повинна вживатися, оскільки щоразу, коли використовуватимемо це поняття, доведеться уточнювати зміст ЛК / ЛР.

До різновиду визначень креативності як певного чинника належать різноманітні метафори, у яких креативність називають чинником, що стимулює економічний та інший поступ («рушієм» тощо). Такі твердження по суті правильні, однак метафори не можна вважати визначеннями, оскільки вони не відповідають вимогам до визначень і порушують їхні правила.

88

Gediminas Beresnevičius

Kūrybiškumo sampratų klasifikacija ir kūrybiškumo sąvokos apibrėžtis

3. ПІДСУМОК АНАЛІЗУ КОНЦЕПЦІЙ КРЕАТИВНОСТІ

Концепції креативності, представлені в науковій літературі, можна поділити на п’ять найчастіше згадуваних різновидів, а ті — на 26 підвидів, як показано в таблиці. У ній, з огляду на критерії правильності концепції, наведені на початку статті, та проведений аналіз концепцій креативності, ми також зазначаємо, які концепції є правильними чи неправильними, прийнятними чи неприйнятними для вживання.

Таблиця. Класифікація концепцій креативності, їх оцінювання та прийнятність до вживання

РІЗНОВИД КОНЦЕПЦІЇ

ПІДВИД КОНЦЕПЦІЇ

ОЦІНКА КОНЦЕПЦІЇ

ПРИЙНЯТНІСТЬ КОНЦЕПЦІЇ ДО ВЖИВАННЯ

1. Внутрішня властивість творця

Здібність

Правильна

Рекомендована до вживання

Властивість

Правильна

Не рекомендована до вживання

Комплекс властивостей

Сумнівна

Не рекомендована до вживання

Риса

Сумнівна

Не рекомендована до вживання

Здатність

Правильна

Не рекомендована до вживання

Якість

Правильна

Невживана

Кваліфікація

Сумнівна

Невживана

Схильність

Неправильна

Невживана

2. Творчий процес

Створення

Неправильні

Невживані

Виробництво, продукування

Діяльність

Поведінка

Самовираження, самоактуалізація

Творче або дивергентне мислення

Розв’язання проблеми

Явище, феномен

3. Результат творчості

Продукт, результат діяльності

Неправильні

Невживані

Розв’язок проблеми, ідея

Оцінювання (як думка)

Результат взаємодії

4. Компонентна структура

Модель 4P

Неправильні

Невживані

Модель Т. Амабайл

Модель М. Чиксентмігаї

Terminologija | 2022 | 29

89

5. Економічний та інший чинник

ЛК / ЛІ як творча здатність

Правильна

Не рекомендовано до вживання

ЛК / ЛІ як працівник або комплексне утворення

Неправильна

Не рекомендовано до вживання

«Двигун прогресу» та інші метафори

Неправильна

Не рекомендовано до вживання

З таблиці бачимо, що з усіх виявлених у науковій літературі концепцій поняття творчості правильною й рекомендованою до вживання залишається лише одна концепція, згідно з якою творчість — це здатність як внутрішня властивість творця. Усі інші концепції або неправильні, або правильні, але не рекомендовані до вживання.

4. ВИЗНАЧЕННЯ КРЕАТИВНОСТІ

Ми встановили, що креативність є здатністю. Спробуємо уточнити це розуміння.

Хто має творчі здібності? Психологи найчастіше говорять про креативність людини й тварин, соціологи — групи людей, колективу, економісти — підприємства, регіону, міста, країни. А досягнення сучасної кібернетики, програмістів та ІТ дають змогу говорити про здатність штучного інтелекту створювати тексти, малюнки, музику. Отже, творцем може бути людина, тварина, колектив, організація, штучний інтелект та інші суб’єкти, які мають творчі здібності. Психологи досі дискутують, чи є здібності вродженими, чи набуваються завдяки практиці. В останні десятиліття з’являється дедалі більше доказів того, що всі здібності можна розвинути.

Що таке творчість? Ми дотримуємося думки, що творчість — це процес, під час якого відкривають, вигадують, створюють якісь нові, оригінальні (не скопійовані) уявні чи матеріальні об’єкти (ідеї, рішення, проєкти, твори тощо). Не кожен новий продукт є твором. Майже всі процеси (навіть копіювання чи шаблонне виробництво) створюють щось нове — те, чого не було до моменту його створення: нову копію, новий виріб. Отже, твором варто називати лише ті продукти, які якісно відрізняються від свого прототипу, аналога чи подібного продукту⁷.

Багато дослідників додають до критеріїв твору цінність, корисність, художність, придатність та інші характеристики, однак ці критерії визначають майстерність, художність, науковість та інші особливості продукту, але не його креативність.

⁷Звісно, оцінювання якісної новизни може викликати чимало проблем через специфіку сфери творчості та суб’єктивність оцінювання, проте цей критерій найкраще підходить для визначення відмінності між креативними й некреативними продуктами.

90

Gediminas Beresnevičius

Kūrybiškumo sampratų klasifikacija ir kūrybiškumo sąvokos apibrėžtis

У визначеннях креативності, наведених у науковій літературі, про це згадується рідко, хоча іноді з контексту можна зрозуміти, що креативність є певною внутрішньою особливістю не лише творця, а й самого твору або творчості як процесу. Відповідно до семантичного значення слова креативність саме так і слід розуміти це поняття — як характеристику об’єкта чи дії. Звертаємо увагу на те, що креативність — це не ідея, не об’єкт, не процес, а характеристика чи особливість ідеї, об’єкта, процесу.

Отже, можемо сказати, що креативність — це набута творцем здатність створювати якісно нові уявні чи матеріальні об’єкти, а також якісна новизна процесу, продукту діяльності творця та середовища якісна новизна.

Наведене визначення не претендує на остаточну істину й може бути вдосконалене.

ВИСНОВКИ

1. Оглянувши наукову літературу, у якій ідеться про креативність, усі знайдені тлумачення цього поняття ми класифікували на п’ять основних видів: 1) креативність як внутрішня властивість творця, 2) креативність як творчий процес, 3) креативність як результат творчості, 4) креативність як компонентна структура, 5) креативність як чинник прогресу. Кожен вид тлумачення має кілька підвидів. Інші тлумачення креативності, які не входять до цієї класифікації, становлять дуже незначну частину всіх тлумачень цього поняття.

2. Проаналізувавши класифіковані тлумачення креативності, ми встановили, що правильним і придатним до вживання є тлумачення креативності як здатності творити.

3. Спираючись на проведений аналіз концепцій креативності та розширивши поняття креативності до властивостей об’єкта й процесу, креативність можна визначити як набуту творцем здатність створювати якісно нові уявні чи матеріальні об’єкти, а також якісну новизну процесу, продукту діяльності творця та середовища якісну новизну.

LITERATŪRA

Almonaitienė Junona 2000: Šiuolaikinis požiūris į kūrybingumą ir įvertinimo problemas. – Psichologija 21, 117–121.

Amabile Teresa M. 1983: The Social Psychology of Creativity, New York: Springer-Verlag.

Amabile Teresa. M. 1996: Creativity in Context: Update to The Social Psychology of Creativity, Boulder, CO: Westview Press.

Barevičiūtė Jovilė 2014: Pagrindiniai kūrybiškumo ir kūrybingumo aspektai šiuolaikiniuose humanitariniuose bei socialiniuose moksluose. – Filosofija. Sociologija 25(1), 19–28.

Beresnevičius Gediminas 2020: Kūrybiškumas: lietuvių mokslinių publikacijų 1979–2019 m. statistika. Prieiga internete: https://www.academia.edu/43463246/K%C5%ABrybi%C5%A1kumas_lietuvi%C5%B3_mokslini%C5%B3_publikacij%C5%B3_1979_2019_m_statistika.

Terminologija | 2022 | 29

91

Beresnevičius Gediminas 2022: Kūrybiškumo ir kūrybingumo sąvokų Lietuvos autorių mokslinėse publikacijose vartosena bei prasmių analizė. – Psichologija 66, 8–20.

Bernard Pamela 2012: Musical Creativities in Practice, Oxford: Oxford University Press.

Csikszentmihalyi Mihaly 2009: Implications of a Systems Perspective for the Study of Creativity. – Handbook of Creativity (12^th printing), ed. R. J. Sternberg, Cambridge: Cambridge University Press, 313–335.

Černevičiūtė Jūratė, Strazdas Rolandas 2014: Kūrybingumo sampratų raida: nuo genijaus į kūrybines sistemas. – Santalka: Filosofija, Komunikacija 22(2), 113–125.

DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, trečias pataisytas leidimas, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1997.

Drazin Robert, Kazanjian Robert K., Glynn Mary Ann 2009: Creativity and sensemaking among professionals. – Handbook of Organizational Creativity, eds. J. Zhou, C. E. Shalley, N.Y.: Psychology Press, 263–281.

Florida Richard 2002: The Rise of the Creative Class, New York: Basic Books.

Ford Cameron, Kuenzi Maribeth 2009: “Organizing” Creativity Research Through Historical Analysis of Foundational Administrative Science Texts. – Handbook of Organizational Creativity, eds. J. Zhou, C. E. Shalley, N.Y.: Psychology Press, 65–92.

Franken Robert E. 1993: Human Motivation, 3rd ed., Boston: Cengage Learning.

Ganusauskaitė Aurelija, Blažienė Agnė, Vveinhardt Jolita 2020: Kūrybingumo ir kitų su kūryba susijusių žodžių apibrėžčių diskurso analizė lietuvių kalbos žodynuose. – Visuomenės saugumas ir viešoji tvarka 24, 70–87.

Girdzijauskienė Rūta 2014: Kūrybiškumui ugdyti palanki aplinka Lietuvos mokyklose. – Tiltai 4, 79–91.

Grakauskaitė-Karkockienė Daiva 2002: Kūrybos psichologija, Vilnius: Logotipas.

Houtz John C., Patricola Cathryn 1999: Imagery. – Encyclopedia of Creativity 2, eds. M. A. Runco, S. R. Pritzker, San Diego: Academic Press, 1–11.

Jovaiša Leonas 2007: Enciklopedinis edukologijos žodynas, Vilnius: Gimtasis žodis.

Laužackas Rimantas 1998: Sistemetorinės profesinio ugdymo kaitos dimensijos: hab. darbas, Kaunas.

Lubart Todd I. 2009: Creativity Across Cultures. – Handbook of Creativity (12^th printing), ed. R. J. Sternberg, Cambridge: Cambridge University Press, 339–350.

Mumford Michael D. 2003: Where have we been, where are we going? Taking stock in creativity research. – Creativity Research Journal 15, 107–120.

Petrulytė Ala 1995: Kūrybiškumo ugdymo aktualijos, Vilnius: Leidybos centras.

Petrulytė Ala 2001: Kūrybiškumo ugdymas mokant, Vilnius: Presvika.

Plečkaitis Romanas 2001: Apibrėžimas. Prieiga internete: https://www.vle.lt/Straipsnis/apibrezimas-74875.

Plucker Jonathan A., Barab Sasha A. 2005: The Importance of Contexts in Theories of Giftedness. – Conceptions of Giftedness (Second edition), eds. R. J. Sternberg, J. E. Davidson, Cambridge: Cambridge University Press, 201–216.

Policastro Emma, Gardner Howard 2009: From Case Studies to Robust Generalizations: An Approach to the Study of Creativity. – Handbook of Creativity (12^th printing), ed. In R. J. Sternberg, Cambridge: Cambridge University Press, 213–225.

Rhodes Mel 1961: An analysis of creativity. – Phi Delta Kappan 42(7), 305–310.

Runco Mark A. 2007: Creativity. Theories and Themes: Research, Development, and Practice, Amsterdam: Elsevier Academic Press.

Sawyer R. Keith 2012: Explaining Creativity: The Science of Human Innovation, 2nd edition, Oxford: Oxford University Press.

Shalley Christina E., Zhou Jing 2009: Organizational Creativity Research. – Handbook of Organizational Creativity, eds. J. Zhou, C. E. Shalley, N.Y.: Psychology Press, 3–31.

Simonton Dean Keith 2009: Creativity from a Historiometric Perspective. – Handbook of Creativity (12^th printing), ed. R. J. Sternberg, Cambridge: Cambridge University Press, 116–133.

Swiatek Lukasz 2014: Rewarding and Promoting Creativity: New Approaches, Old Realities. – Academic quarter 9, 73–86.

Torrance Ellis Paul 1965: Scientific Views of Creativity and Factors Affecting Its Growth. – Daedalus 94(3), 663–681.

Torrance Ellis Paul 1988: The nature of creativity as manifest in its testing. – Nature of creativity, ed. R. J. Sternberg, New York: Cambridge University Press, 43–75.

Trilupaitytė Skaidra 2015: Kūrybiškumo galia? Neoliberalistinės kultūros politikos kritika, Vilnius: DEMOS kritinės minties institutas.

92

Gediminas Beresnevičius

Kūrybiškumo sampratų klasifikacija ir kūrybiškumo sąvokos apibrėžtis

CLASSIFICATION OF THE CONCEPTIONS OF CREATIVITY AND THE DEFINITION OF CREATIVITY

Summary

Scientific literature provides many different definitions of the concept of creativity. This raises theoretical problems and complicates empirical research. The only method to reduce the current misunderstanding related to the concept of creativity in psychology is the classification of the concepts of creativity and its scientific analysis. This would allow to determine the correct and usable concept of creativity. In this article, we consider such a definition (conception) to be correct that meets the following requirements: (1) the rules for its compilation apply to the definition; (2) the definition does not violate the fundamental principles of logic; (3) the term defining the conception is unambiguous; (4) the conception is scientific, i. e., suitable to describe theoretical models of creativity and empirical research.

In this article, conceptions of creativity are grouped into types and subtypes. Five types of the conception of creativity are distinguished: creativity as an internal singularity of the creator, creativity as a creative process, creativity as a product, creativity as a formation of different components, and creativity as a driving factor of multi-sided progress.

We identified that the type of the conception of creativity as internal singularity of the creator has the following subtypes: creativity as an ability, characteristic feature, power, quality, a complex of features, and predisposition. Creativity as a creative process has the following subtypes: creativity as creation, production, activity, behaviour, self-expression or self-actualisation, creative or divergent thinking, and a problem-solving (as a mental act) phenomenon. The type of creativity as a product has the following subtypes: creativity as a product or result of activity, an evaluation, a solution to a problem or an idea, and the result of the interaction of different factors. Conceptions perceiving creativity as a theoretical structure or a formation that consists of several components (parts) are based on Mel Rhodes (1961), Teresa Amabile (1983, 1996), Mihaly Csikszentmihalyi (2009), and other componential models of creativity. The fifth type of the concept of creativity describes it as a factor that promotes economy, science, technology, culture, and other kinds of progress.

After the analysis of the classification of the conceptions of creativity, we determined that the conception of creativity as the ability to create that belongs to conception of creator’s inner characteristic is correct and usable.

Based on the analysis of the conceptions of creativity, we can define creativity as the creator’s ability to create qualitatively new imaginary or material objects, as well as the qualitative novelty of the process, the product or environment created.

Gauta 2022-08-10

Gediminas Beresnevičius Vilniaus universiteto Komunikacijos fakultetas Saulėtekio al. 9, I rūmai, LT-10222 Vilnius E. paštas [email protected]

Terminologija | 2022 | 29

93