VAIDA BUIVYDIENĖ

Інститут литовської мови

ЙОНАС ЯБЛОНСКІС — РЕЦЕНЗЕНТ ПІДРУЧНИКІВ ЮОЗАСА ДАМІЙОНАЙТІСА

Хоча діяльність Йонаса Яблонскіса обговорювалася й аналізувалася в різних аспектах (Balčikonis 1956; Girdenis, Piročkinas 1977, 1978; Vidžiūnas 1997 та ін.), досі бракує праць, у яких його було б ширше представлено як рецензента шкільних підручників. У цій статті¹ розглядаються п’ять рецензій Йонаса Яблонскіса на два видання підручника Юозаса Дамійонайтіса Граматика литовської мови. Короткий підручник для шкіл (для початкового навчання) (Damijonaitis 1920, 1923), досліджується, як мовознавець вплинув на мову й структуру пізніших видань. У дослідженні застосовано аналітично-описовий (дескриптивний), порівняльний і статистичний методи.

Pedagoginėje Lietuvos spaudoje Juozo Damijonaičio (1871–1926) veikla palyginti nedaug nagrinėta, nors šio pedagogo ir visuomenės veikėjo darbų reikšmę amžininkai suprato ir vertino (Ruseckas 1926: 93–94; Vokietaitis 1927: 3–9; Poderys 1931: 95–100). Vėliau J. Damijonaitis prisimintas tik antroje XX a. pusėje, minint 100-ąsias mirties metines (Malėnas 1970: 123–124; Juozapavičius 1971a: 3, 1971b: 3). Šio amžiaus pradžioje jis vėl paminėtas per 130-ąsias gimimo metines (Ažubalis 2001a: 11–14, 2001b: 1–3)². Pabrėžtina, kad J. Damijonaitis – ne tik lietuvių kalbos, bet ir matematikos, istorijos vadovėlių autorius³. Iki šiol plačiau aptarti jo matematikos vadovėliai (Ažubalis 1997, 2001a, 2001b).

¹Статтю підготовлено на основі доповіді, виголошеної 7 жовтня 2010 року на міжнародній конференції Йонаса Яблонскіса Йонас Яблонскіс і століття спільної литовської мови.

²Спогадами про Й. Дамійонайтіса в пресі поділилася онука його сестри Біруте Битаутене (2006: 2). Ім’я шанованого педагога й автора підручників ще 1937 року було присвоєно одній зі шкіл Каунаса. Нині його ім’ям у Каунасі названо вулицю, діє приватна квартира-музей, заснована 1996 року, а на цьому будинку встановлено меморіальну дошку.

³Для навчання литовської мови в початковій школі призначені такі підручники: ABC. Початковий посібник із письма та читання (Варшава, 1906; третє видання — 1922), Коротка граматика литовської мови

84

KALBOS KULTŪRA | 83

Як згадувалося, перше видання підручника Й. Дамійонайтіса Граматика литовської мови було надруковано 1920 р. у Каунасі. Це не був новий оригінальний підручник — у примітках зазначено, що терміни, багато прикладів і висловів автор узяв із Граматики литовської мови Пятраса Кряушайтіса та Ригішкю Йонаса (Дамійонайтіс 1920: 3). Це був оновлений, виправлений і доповнений варіант попереднього підручника Й. Дамійонайтіса Коротка граматика литовської мови (перше видання — 1909 р.).

Підручник охоплює весь курс граматики початкової школи (Частина перша: 1. Частини слова; 2. Предмет, його ознака та дія. Частина друга: 3. Частини мови. Частина третя: 4. Синтаксис). Граматичні правила й визначення кожного розділу або підрозділу ілюструються прикладами та доповнюються завданнями. Наприклад, на початку другого розділу (Предмет, його ознака та дія) пояснюється, що таке предмет. Наводяться приклади видимих і невидимих предметів: видимі — камінь, корова, коса, невидимі — Бог, розум, любов. Подано завдання виписати й підкреслити «назви видимих предметів однією рискою, невидимих — двома» (Damijonaitis 1920: 15). Іменник як термін представлено в розділі другої частини Частини мови (там само, 19). Наприкінці підручника є список книжок, рекомендованих для читання (11 книжок)⁴, і виправлення помилок.

Коли вийшло перше видання граматики Й. Дамійонайтіса, було надруковано три рецензії Й. Яблонскіса — 1920 року у виданнях Lietuva (Jablonskis 1920a) і Švietimo darbas (Jablonskis 1920b), а 1921 року — у Lietuvos mokykloje⁵ (Jablonskis 1921). У рецензіях, спираючись на зміст підручника, Й. Яблонскіс стисло й чітко розглянув основні питання його структури, терміни та визначення, важливі для навчального матеріалу. Рецензент стверджує, що учень має вивчати чіткі, унормовані терміни й визначення, тому надає методичні поради (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 163]; 1920b: 50 [1933: 176]). Зазначено численні коректурні помилки в підручнику.

(Вільнюс, 1909; 9-те видання — 1923), Граматика литовської мови. Короткий підручник для шкіл (для початкового навчання) (Каунас, 1920; 8-ме видання — 1939), Vaikų darželis (читанка для другого розділу, Маріямполе, 1922). Й. Дамійонайтіс написав також методичну книжку — 1923 року вийшла його брошура Pavyzdžiai rašybos ir sintaksės reikalui (diktantas). Інші підручники Й. Дамійонайтіса: Підручник з арифметики (Варшава, ч. 1–2, 1909–1910), Збірник задач з арифметики (Маріямполе, ч. 1–3, 1922–1923; 12 видань), Збірник читанок з краєзнавства (1926–1928, 2 видання).

⁴ Зазначено Граматику литовської мови П. Кряушайтіса та Ригішкю Йонаса, Синтаксис литовської мови Ригішкю Йонаса та Наш словничок, твори Жемайте, казки Андерсена, Теорію арифметики, Для школи нужденних, частини I і II, Довідник і Жменька — книжки для читання.

⁵У 1921 році Lietuvos mokykloje повторно надруковано ту саму рецензію Й. Яблонскіса, яку роком раніше було опубліковано Lietuvoje.

V. BUIVYDIENĖ. Jonas Jablonskis – Juozo Damijonaičio vadovėlių recenzentas

85

Особливо докладну рецензію було надруковано в Lietuvoje упродовж двох номерів: тут Й. Яблонскіс (1920a: 3 [1933: 160–169]) насамперед розглядає структуру підручника, наголошуючи, що «[г]раматичний текст — це, здається, лише по-своєму викладений зміст тих підручників „для початкового навчання“^[6]». Недоліки підручника Й. Дамійонайтіса, які потребують виправлення, рецензент поділяє на шість груп і розглядає кожну з них, наводячи приклади. Це: 1) методичні поради й виправлення — пропонується переходити від прикладів до правила або визначення (Jablonskis 1920a: 2 [1933: 161]); 2) недоліки методики викладу матеріалу підручника — пропонується деякі питання синтаксису описати на початку підручника (Jablonskis, там само); 3) правила й визначення — неточні описи кличного відмінка, роду прикметника та прислівника (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 163]); 4) структура підручника — на думку Й. Яблонскіса, не потрібен розділ граматики про види дієслова, пряму мову, підрядні й сурядні речення тощо, натомість слід включити основи наголошування та правопис (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 167]); 5) недоречні приклади й завдання — деякі приклади не зовсім зрозумілі⁷, а завдання надто складні для учнів початкової школи⁸ (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 167–168]); 6) виправлення коректорських помилок у підручнику, наприклад: papraukite – pabraukite, apie kelius – apie kelius тощо (Jablonskis, там само). Загалом оцінка підручника позитивна: кращої граматики для початкової школи поки що немає, хоча підручник потрібно вдосконалювати (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 169]).

Antras trumpas palankus atsiliepimas, išspausdintas Švietimo darbe (Jablonskis 1920b), yra anoniminis⁹, čia paminėtas ne tik vadovėlis, bet ir pirmoji recenzija: rašoma, kad vadovėlį recenzavęs ir daugelį klaidų suminėjęs J. Jablonskis, kad autorius, rašydamas gramatiką, rėmėsi Petro Kriaušaičio ir Rygiškių Jono gramatika ir Rygiškių Jono Sintakse¹⁰. Taigi

^[6] Йдеться про граматики П. Кряушайтіса та Ригішкю Йонаса.

⁷ Пор.: «Добра дружина чоловікові дорогу показує»; «Любов серця — найкраща вчителька» (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 167]).

⁸ Пор.: «Приклад: „За pikt+ слід покарати, за ger+ похвалити“ (36) — діти мають замість хрестиків написати закінчення; варто сумніватися, чи зможуть вони (учні початкової школи) тут утворити й написати замість хрестиків а (не ą) середній рід прикметників». (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 167–168]).

⁹ Авторство Яблонскіса зазначено у працях Яблонскіса, упорядкованих Юозасом Балчиконісом (Jablonskis 1933).

¹⁰ У примітці до першого видання подано пояснення: «Тут терміни, багато прикладів і висловів я взяв із „Граматики литовської мови“ П. Кряушайтіса й Ригішкю Йонаса» (Damijonaitis 1920: 3). У рецензії Й. Яблонскіс пише: «Тим, хто ще не звик уживати граматичні терміни для навчальних потреб, поки що можемо порадити користуватися саме граматикою Дам-ця [Дамійонайтіса]» (Jablonskis 1920a: 50 [1933: 176]).

86

KALBOS KULTŪRA | 83

Й. Яблонскіс вважав нескромним підписуватися власним ім’ям. Наприкінці рецензії також наведено кілька помилок, згаданих у першій рецензії (щодо вживання прийменника sulig та щодо переходу звука t у č при зміні закінчень). Третя публікація про підручник Й. Дамійонайтіса, як уже зазначалося, вийшла 1921 року в Lietuvos mokykloje (це ще раз передрукована з Lietuvos рецензія) (Jablonskis 1920a).

Після трьох рецензій Й. Яблонскіса 1921 року вийшло наступне видання граматики Й. Дамійонайтіса (Damijonaitis 1921), а 1922 року — ще одне видання, але без нових виправлень. У виданні 1921 року виправлено лише деякі коректорські помилки, а за одним із зауважень Й. Яблонскіса змінено методику навчання прикметника (див. табл. 1). Інших зауважень не враховано.

ТАБЛИЦЯ 1. Відмінності між першими трьома виданнями граматики Й. Дамійонайтіса

Видання 1920 року

Зауваження Й. Яблонскіса після першого видання

Видання 1921 року

Видання 1922 року

«Одні літери великі, інші малі». (Damijonaitis 1920: 3)

«Тут, здається, пошкодували терміна (для різновиду літер). У граматиці П. Кр. і Риг. Йонаса у відповідному місці (5) це сформульовано інакше: „[л]ітери вживаються великі й малі“». (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 165])

Nepakeista (Damijonaitis 1921: 3)

Nepakeista (Damijonaitis 1922: 3)

«Прикметниками називаємо такі слова, що означають властивість предметів. Прикметники вказують, який або якої вдачі є предмет. Приклади: Добрий чоловік. Добра дружина». (Damijonaitis 1920: 33)

«У своєму підручнику J. Damijonaitis майже скрізь подає мовні правила або просто пояснення, за якими йдуть мовні приклади. У мовознавстві, особливо на початку, мабуть, мало б бути якраз навпаки». (Jablonskis 1920a: 2 [1933: 161])

«Хороша людина. Хороша дружина. (...). Словами: geras, gera, gražus, graži, medinis, medinė виражаємо, якими є предмети, про які йдеться, і позначаємо особливість, спосіб цих предметів». (Damijonaitis 1921: 33)

Taip pat (Damijonaitis 1922: 33)

V. BUIVYDIENĖ. Jonas Jablonskis – Juozo Damijonaičio vadovėlių recenzentas

87

Отже, після перших рецензій підручник J. Damijonaitis змінився дуже мало. Це не залишилося непоміченим J. Jablonskis, тож 1922 року в Lietuvoje з’явилася його четверта рецензія з багатьма зауваженнями з перших рецензій, у якій висловлювалося жаль, що автор не скористався попередніми порадами¹¹. Рецензент перелічує аж десять питань, які слід виправити й які обговорювалися в перших рецензіях, — наприклад, нагадує, що слід говорити про наголос, про правопис, уникати деяких надто складних тем тощо; деякі попередні зауваження він доповнює¹². Рецензія завершується досить різким зауваженням, що автор «пропускає повз вуха дану йому пораду» (Jablonskis 1922: 4 [1933: 275]).

Po aptartosios recenzijos pasirodžiusiame J. Damijonaičio gramatikos leidime (1923)¹³ jau atsižvelgta į daugelį J. Jablonskio pastabų, pakeista vadovėlio sandara. Autorius taisė daugelį dalykų: ištaisyti apibrėžimai, terminai, mokomosios medžiagos pateikimo metodika. Vadovėlis papildytas naujais apibrėžimais, rašybos taisyklėmis, kirčiavimo pradmenimis, ištaisytos ir korektūros klaidos (2 lentelėje pateikiama keletas taisymo pavyzdžių).

Ці видання різняться не лише виправленими помилками. Змінилася структура підручника, тобто граматику поділено на два ступені (новий термін уживається замість частини). Сам автор у примітках пояснює, що на другому ступені «повторюються деякі граматичні правила, уже пройдені на першому ступені» (Damijonaitis 1923: 75). Отже, підручник став послідовнішим і систематичнішим.

Головна особливість структури оновленого видання граматики — навчання за концентрами: розвиваючи ті самі теми, поглиблюючи знання учнів і

¹¹ Пор.: «Два роки тому я вже писав про цей підручник рецензію в „Lietuvoje“, а потім у „Lietuvos Mokykloje“, зазначивши, що в ньому слід виправити в наступних виданнях. Однак підручник не скористався багатьма моїми вказівками в наступному виданні. Як на мене, підручник учинив так без потреби: деякі інші виправлення йому справді необхідні». (Jablonskis 1922: 4 [1933: 273]).

¹² Пор.: «В одному місці (89) сказано, що „прислівники, утворені від дієслів, називаються напівдієприкметниками“. У першій своїй рецензії я сказав, що так само слід було б називати напівдієприкметниками й слова suprantamai, neregėtai, gulomis (?). Чому автор і досі зовсім не виправляє це своє визначення, уміщене в розділі про прислівники? З дітьми треба говорити ясно й точно». (Jablonskis 1922: 4 [1933: 274]).

¹³ На титульному аркуші зазначено, що це друге видання, хоча після видання 1920 року (першого) ще виходили видання 1921 і 1922 років, у яких виправили коректурні помилки та врахували кілька зауважень із рецензій J. Jablonskis. Пізніше видання граматики (1925 року), хоча на титульному аркуші його названо виправленим виданням, майже нічим не відрізняється від видання 1923 року: лише список із 20 рекомендованих для читання книжок доповнено ще чотирма, а також виправлено коректурні помилки.

88

KALBOS KULTŪRA | 83

ТАБЛИЦЯ 2. Зауваження Йонаса Яблонскіса та виправлення граматики Юозаса Дамійонайтіса

Перше видання (1920)

Зауваження Й. Яблонскіса після першого видання

Друге видання (1923)

«Одні літери є великими, інші малими». (Damijonaitis 1920: 3)

«Тут уже ніби пошкодували терміна (для різновиду літер). У граматиці Йонаса П. Кр. і Риг. у певному місці (5) з цього приводу сказано інакше: „[л]ітери вживаються великі й малі“. (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 165])

«Великі й малі літери. Літери вживаються великі й малі». (Damijonaitis 1923: 3)

«Відмінок, яким ми виражаємо звертання, називаємо кличним, наприклад: о! дитин-о! дитин-и!» (Damijonaitis 1920: 23)

«В одному місці (23) автор каже, що „відмінок, яким виражаємо звертання, називаємо кличним, і що цей відмінок, якщо не помиляюся, є відповіддю на запитання (?) – о! (...) однак частка „о!“ у тексті стоїть не на своєму місці (внизу, у третьому рядку). У граматиці Йонаса П. Кр. і Риг. ця форма кличного відмінка (17) сформульована простіше“. (Jablonskis 1920a: 2 [1933: 165])

Кличний відмінок не включено до переліку відмінків, лише написано: «У нашій мові є й інші відмінки. Кажемо: „Мовчи, жабо!“ слово жабо у формі кличного відмінка, якою не відповідаємо на запитання, а лише звертаємося до іншої особи або предмета. І кличний відмінок включаємо до переліку відмінків». (Damijonaitis 1923: 22)

«Дифтонг ie на початку слова пишеться без „j“, наприклад: ieškoti, iešmas, ieva». (Damijonaitis 1920: 10)

«У підручнику сказано, що дифтонг „ie“ на початку слова пишеться без „j“. Але в підручнику всюди написано „jie dirba, jiems duonos reikia“ (з „j“): (Jablonskis 1922: 4 [1933: 274])

«Дифтонг ie на початку слова пишеться без „j“ (...). Лише у словах jie, jiems, jiedvi пишемо ту саму j, яку пишемо й в інших формах цих слів (jų, juos, jais..).» (Damijonaitis 1923: 12)

навички. У другій частині підручника повторюються частини мови, але вже складніше й докладніше, подається більше теоретичних знань. Удосконалюючи структуру підручника, написано й цілком нові розділи (наприклад, етимології¹⁴), бу-

¹⁴ У першій рецензії Й. Яблонскіс пише: «Автор у заголовку свого твору вживає слово „граматика“, слова „етимологія“, здається, у підручнику взагалі немає, значення цих двох слів у підручнику зовсім не пояснено; згадано лише слово „синтаксис“ у заголовку розділу наприкінці підручника, але й його значення ніде не пояснено». (Jablonskis 1920a: 3 [1933: 167]).

V. BUIVYDIENĖ. Jonas Jablonskis – Juozo Damijonaičio vadovėlių recenzentas

89

Попередні частини й розділи доповнено (наприклад, Перший ступінь¹⁵, Синтаксису розділ¹⁶), подано нові визначення (наприклад, етимології, граматики й синтаксису) (Damijonaitis 1923: 166). Було враховано зауваження Й. Яблонскіса про те, що слід «згадати наголос слова (акцент), навчити дітей кількох питань нашого правопису [...], пояснити їм, як переносити слова з кінця одного рядка на наступний» (Jablonskis 1921: 108). Отже, у нових виданнях¹⁷ питання наголошування викладено в Етимології¹⁸ розділі (Другому ступені) (Damijonaitis 1923: 74), а порядок перенесення слів обговорюється в розділі Звуків і букв (Damijonaitis 1923: 14).

У виданні «Švietimo darbas» також опубліковано рецензію на виправлений підручник Й. Дамйонайтіса (Jablonskis 1926). Рецензія докладна й об’ємна, однак рецензентові й досі незрозуміло, для яких класів школи призначена ця граматика, адже автор ніде про це не писав. Це питання було актуальним уже під час рецензування перших видань граматики, а при розгляді нової структури підручника з двох «ступенів» (тобто частин) стало ще важливішим. Оцінивши завдання підручника, Й. Яблонскіс припускає, що граматику призначено для початкових класів, однак деякі завдання (як і рекомендовані для читання книжки) більше підходили б учням старших класів.

У згаданій рецензії пропонується ще чимало виправити й удосконалити; нагадується, на що не зважили в попередніх рецензіях: наприклад, бракує змісту підручника. Також пропонується виправити визначення інфінітива, дієслова й прикметника. Увагу привернули нові матеріали, подані в підручнику; зокрема, щодо наголосу Й. Яблонскіс пропонує почати пояснення раніше: «у першому ступені автор нічого не каже про наголос. У другому ступені коротко зазначено, що таке наголос, і, як мені здається, поспішно пояснено всі різновиди наголосу (лівий, правий і циркумфлексний). Про наголос, здається, потрібно було дати уявлення й у першому ступені» (Jablonskis 1926: 419 [1933: 374]). Також пропонується змінити визначення синтаксису, подане в останньому розділі,

¹⁵ Першого ступеня (пор. першого видання Перша частина) розділи 3, 4, 5, 6, 7: у них розглядаються всі частини мови, подається визначення речення й читача ознайомлюють із головними та другорядними членами речення.

¹⁶ Додано підрозділи: Безсполучникові речення; Підрядні речення; Сурядні речення; Вставні речення (Damijonaitis 1923: 155–162).

¹⁷ Йдеться про друге й третє видання, оскільки третє, хоча в заголовку зазначено, що це виправлене видання, дуже мало відрізняється від другого (1923) — виправлено деякі завдання (Damijonaitis 1922: 8), доповнено список рекомендованих для читання книжок тощо.

¹⁸ Й. Дамйонайтіс подає дещо інше, ніж прийнято нині, визначення етимології: «Та частина граматики, яка досліджує звуки й слова мови, називається етимологією» (Damijonaitis 1923: 166).

90 KALBOS KULTŪRA | 83

kuris, jo manymu, per sudėtingas mokslo pradžiai (Jablonskis 1926: 421 [1933: 376])¹⁹.

На жаль, того самого року, коли було надруковано останню рецензію Й. Яблонскіса, Й. Дамйонайтіс раптово помер. Докладні зауваження до цієї рецензії залишилися непочутими. Наступні сім видань граматики Й. Дамйонайтіса виправляли зусиллями видавців. Аналіз показує, що в них виправляли лише коректурні помилки.

Отже, за життя Дамйонайтіса було видано п’ять видань його граматики й написано п’ять рецензій Й. Яблонскіса, у яких рецензент розглянув перше й третє (виправлене) видання. Проаналізувавши всі рецензії Й. Яблонскіса, можна стверджувати, що загалом мовознавець оцінював граматику Й. Дамйонайтіса, особливо виправлене видання, проте прагнув і надалі підвищувати якість майбутніх видань граматики. Рецензента цікавили не лише правильність і зрозумілість мови, точність мовознавчих термінів і визначень, а й педагогічні питання.

УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ

У проаналізованих рецензіях Йонаса Яблонскіса розглянуто й виправлено такі питання підручника Юозаса Дамійонайтіса Lietuvių kalbos gramatika:

1) правильність, точність і ясність визначень з огляду на вік учнів (це становить 28 відсотків), наприклад: «Визначення дієслів, запропоноване автором, як на мене, не підходить для граматики. Якщо „слова, що означають дію предмета“, — це дієслова, то й слова važiavimas, gulėjimas, rašymas будуть дієсловами. Визначаючи цю частину мови, маємо бути точнішими». (Jablonskis 1926: 418 [1933: 373]);

2) методика (12 відсотків) — розглядаються питання, пов’язані з викладом матеріалу, засвоєнням і закріпленням нових знань з огляду на вік учнів (пор. приклади в таблицях 1 і 2);

3) структура підручника (зауваження про те, чого бракує, а чого забагато (8 відсотків) — найчастіше, як і зауваження щодо методики, це пов’язується з віком учнів; обмірковується, чи доцільно навчати деяких питань, наприклад: «не треба було подавати всі різновиди обставин у першому ступені навчання» (Jablonskis 1926: 419 [1933: 373]);

4) терміни (3 відсотки) — зазначаються неправильні терміни й подаються виправлення (пор. приклади в таблицях 1 і 2);

¹⁹ «Та частина (граматики), яка пояснює, як і коли окремі слова мови поєднуються в реченнях, називається синтаксисом». (Damijonaitis 1923: 166).

V. BUIVYDIENĖ. Jonas Jablonskis – Juozo Damijonaičio vadovėlių recenzentas

91

5) згадуються й інші недоліки (3 відсотки) — критикуються деякі завдання та наведені приклади²⁰, хоча більшість прикладів у граматиці Й. Яблонскіс оцінював як достатньо правильні й придатні для мовознавства (Jablonskis 1921: 108);

6) найбільше виправлень стосується коректурних помилок (46 відсотків) — цими виправленнями завершується кожна рецензія (у першій рецензії зазначено 28, в останній — 15).

Мовні питання, які розглядаються в рецензіях, Й. Яблонскіс пояснює стисло; докладніше коментує лише такі виправлення, що є новими й не згадувалися в попередніх рецензіях. Найдовші й найдетальніші — перша та остання (перевидання) рецензії. Про деякі питання він згадує ніби нетерпляче, якщо сам уже писав про це або подавав їх у своїх нових працях з мовознавства. Загалом мовознавець визнає, що мова граматики Й. Дамійонайтіса ясна, проста й зрозуміла (Jablonskis 1922: 4).

Й. Дамійонайтіс ніде не оприлюднював своїх мовних поглядів; на рецензії він відповідав лише виправленнями у своїх підручниках, тому не завжди зрозуміло, чому одні зауваження рецензента він брав до уваги, а інші — ні. Можливо, частково це пояснює коментар, написаний 1909 року до виправлень Trumpos lietuvių kalbos gramatikos: автор зазначав, що, пишучи цю книжечку, він дбав «більше про педагогічні вимоги, ніж про філологічні міркування» (Damijonaitis 1909: 302).

Порівняння рецензій Й. Яблонскіса з повторними виданнями граматики Й. Дамійонайтіса показало, як удосконалювалися підручники Й. Дамійонайтіса. Численні пропозиції Й. Яблонскіса виправити терміни, визначення, методику й структуру підручника свідчать про те, що на час написання підручника та виходу його повторних видань термінологія литовського мовознавства й традиція викладання мови ще лише формувалися, однак Й. Яблонскіс уже висував до підручників рідної мови дуже чіткі вимоги щодо правильності, ясності, точності й конкретності мови.

ŠALTINIAI

Damijonaitis J. 1909: Trumpa lietuvių kalbos gramatika, Juozapo Zავადskio spaustuvė Vilniuje.

Damijonaitis J. 1920: Lietuvių kalbos gramatika. Trumpas vadovėlis mokykloms (mokslo pradžiai), Kaunas: Lietuvos Valstybės Spaustuvė.

²⁰ Aptardamas užduotį, t. y. pasaką „Avis ir avinėlis“ parašyti pasakojamąja kalba, J. Jablonskis sako, kad „toks uždavinys išspręsti sunku bus ne tiktai vaikui, silpnam dar mokinėliui, bet ir jo mokytojui“ (Jablonskis 1921: 108).

92

KALBOS KULTŪRA | 83

Damijonaitis J. 1921: Lietuvių kalbos gramatika. Trumpas vadovėlis mokykloms (mokslo pradžiai), Kaunas: Lietuvos Valstybės Spaustuvė.

Damijonaitis J. 1922: Lietuvių kalbos gramatika. Trumpas vadovėlis mokykloms (mokslo pradžiai). Spausdinta „Dirvos“ B-vės spaustuvėje Marijampolėje.

Damijonaitis J. 1923: Lietuvių kalbos gramatika. Trumpas vadovėlis mokykloms (mokslo pradžiai). Antrasis leidimas. Spausdinta „Dirvos“ B-vės spaustuvėje Marijampolėje.

Damijonaitis J. 1925: Lietuvių kalbos gramatika. Trumpas vadovėlis mokykloms (mokslo pradžiai). Trečiasis leidimas (pataisytas). Spausdinta „Dirvos“ B-vės spaustuvėje Marijampolėje.

Jablonskis J. 1920a: J. Damijonaičio „Lietuvių kalbos gramatika“. – Lietuva 164, 2–3; 165, 2.

Jablonskis J.1920b: J. Damijonaičio „Lietuvių kalbos gramatika“. – Švietimo darbas 10, 49–51.

Jablonskis J. 1921: J. Damijonaičio „Lietuvių kalbos gramatika“. – Lietuvos mokykla 2–3, 103–109.

Jablonskis J.1922: J. Damijonaičio „Lietuvių kalbos gramatika“. – Lietuva 257, 4.

Jablonskis J.1926: J. Damijonaičio „Lietuvių kalbos gramatika“. – Švietimo darbas 4, 415–421.

Jablonskis J.1933: Jablonskio raštai 2. Švietimo reikalai. Red. J. Balčikonis, Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys.

LITERATŪRA

Ąžubalis A. 1997: Iš Lietuvos matematinio švietimo praeities, Kaunas: Šviesa.

Ąžubalis A. 2001a: J. Damijonaičio 130-osioms gimimo metinėms. – Dialogas 29, 11–14.

Ąžubalis A. 2001b: Juozui Damijonaičiui – 130 metų. – Matematika ir mokykla 3, 1–3.

Balčikonis J. 1956: Keletas atsiminimų apie J. Jablonskį. – Literatūra ir kalba 1, 27–30.

Bytautienė B. 2006: Įprasmimo save darbuose. – Nemunas 43, 2.

Girdenis A., Piročkinas A. 1977–1978: Jonas Jablonskis – dialektologas. – Kalbotyra 28 (1), 29–39; 29(1), 19–28.

Juozapavičius P. 1971a: Gyvenimą paskyręs liaudies švietimui: J. Damijonaičio gimimo 100-osioms metinėms. – Gimtasis kraštas 32, 3.

Juozapavičius P. 1971b: J. Damijonaičio šimtosioms. – Kauno tiesa 191, 3.

Kelmutis A. 1930: Atsiminus a. a. Juozą Damijonaitį. – Sėjos baras 1, 4–7.

Malėnas I. 1970: Kaip gimė skiemenų metodas. – Aidai 3, 123–126.

Piročkinas A. 1980: Jonas Jablonskis, Kaunas: Šviesa.

V. BUIVYDIENĖ. Jonas Jablonskis – Juozo Damijonaičio vadovėlių recenzentas

93

Poderys J. 1931: Atsiminimai apie a.a. Juozą Damijonaitį jo mirties 5-rių metų sukaktuvių proga. – Sėjos baras 5–6, 95–100.

Ruseckas J. 1926: Juozas Damijonaitis – 35 metų pedagoginio bei literatūros darbo sukaktuvėms paminėti. – Lietuvos mokykla 2, 93–94.

Skučaitė V. 2006: Butas, kuriame sustojęs laikas. – Kauno diena 224, 12.

Vidžiūnas A. 1997: Jono Jablonskio akcentologija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Vokietaitis J. 1927: A. a. Juozui Damijonaičiui atminti. – Švietimo darbas 1, 3–9.

Gauta 2010 10 29

JONAS JABLONSKIS AS A REVIEWER OF TEXTBOOKS BY JUOZAS DAMIJONAITIS

S u m m a r y

The article discusses five reviews by Jonas Jablonskis written in 1920(2), 1921, 1922 and 1926 for the two editions of the Lithuanian grammar by Juozas Damijonaitis, namely, Lietuvių kalbos gramatika. Trumpas vadovėlis mokykloms (mokslo pradžiai) (The Lithuanian Grammar. A short textbook for schools (introduction) (1920, 1923; the second edition was revised according to J. Jablonskis’ recommendations). The comparative analytical and statistical methods have been used to establish J. Jablonskis’ impact on the revision of the grammar.

In his reviews, J. Jablonskis considered the following aspects: 1) the accuracy and clarity of definitions with respect to the pupils’ age (28%); 2) the methods of presentation, explanation and drilling of the material (12%); 3) the structure of the textbook and methodological remarks related to the age of the pupils (8%); 4) incorrectly used terms (3%); 5) other shortcomings (3%).

Many corrections of the textbook proposed by J. Jablonskis regarding the terminology, definitions, teaching approaches and structure of the material show that at the time of writing and editing the tradition of terminology in the Lithuanian grammar was only starting to appear. It is thus remarkable that J. Jablonskis introduced a very clear standard for the correctness, clarity and rationality of the requirements for the textbooks of Lithuanian.

VAIDA BUIVYDIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

94

KALBOS KULTŪRA | 83