EDITA LEDICHOVA

Інститут литовської мови

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛАБІАЛІЗОВАНИХ ГОЛОСНИХ СУЧАСНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

КЛЮЧОВІ СЛОВА: коартикуляція; лабіалізація; якість голосного; алофон.

АНОТАЦІЯ

Про лабіалізацію в литовському мовознавстві почали говорити ще в середині XX століття. Уже тоді було помічено, що голосні, які опиняються поруч із губними приголосними чи голосними, мають інші акустичні й артикуляційні характеристики. Однак досі не було проведено жодних ґрунтовних експериментів; спостереження та висновки робилися лише на слух або на підставі невеликих розвідувальних досліджень. Ця праця — одна з перших спроб експериментальним шляхом з’ясувати вплив лабіалізації на довгі й короткі голосні сучасної литовської літературної мови. Якісні характеристики лабіалізованих алофонів аналізуються шляхом порівняння даних вимови голосних у природних і штучних словах ізольовано вимовленими звуками. Результати експериментального дослідження показують, що найвиразніше відрізняються дані третьої форманти (F3^{) лабіалізованих алофонів. Зміна значень другої форманти (F}2^{) також має чітку тенденцію, однак вплив лабіалізації на голосні заднього й переднього ряду різний. Найменше лабіалізовані та нелабіалізовані алофони відрізняються положенням першої форманти (F}1^{) у спектрі. Оцінювання значень формант F}1^{, F}2 ^{ir F}3 ^{виявило, що за компактністю (дифузністю), бемольністю, тональністю та напруженістю алофони в позиції C}p_{V C}p _{якісно також відрізняються від варіантів голосних, вимовлених ізольовано.}

ВСТУП

У працях із фонетики литовської мови значну увагу приділено експериментальним акустичним і артикуляційним дослідженням голосних сучасної литовської літературної мови¹ та діалектів (Pakerys 1982; Kaukėnienė 2002: 41–59; 2003: 35–47; 2004: 199–211; Girdenis 2003: 222; Jaroslavienė 2014: 68–84; 2015; Jaroslavienė ir kt. 2019 ir kt.) або приголосних (Vaitkevičiūtė 1965: 72–90; Mikalauskaitė 1975; Kliukienė 1994: 43–52; 1995: 58–68; 2011; Dereškevičiūtė 2008: 15–19; Dereškevičiūtė, Kazlauskienė 2009: 98–111; Ambrazevičius 2010: 5–10; 2012: 13–18; Urbanavičienė, Indričianė 2016a: 46–77; 2016b: 46–79; Urbanavičiūnė ir kt. 2019 ir kt.), однак ґрунтовного дослідження взаємодії голосних і приголосних —

¹ У цій статті сучасною литовською літературною мовою вважається нормативний різновид литовської мови — усний або писемний, заснований на нормах словника, граматики, правопису й пунктуації та призначений для потреб суспільного життя (VKĮPI 2011).

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 2

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

досліджень коартикуляції² усе ще бракує. Досліджено й описано лише окремі випадки взаємодії звуків (Vaitkevičiūtė 1960: 207; Girdenis, Kubiliūtė-Kliukienė 1982: 30–38; Kliukienė 2002: 33–49; Jaroslavienė 2010: 133–139; 152–158; 2013: 105–125; Ledichova 2012: 76–85; Kliukienė, Raudžiūtė 2013: 111–119; Ambrazevičius, Leskauskaitė 2014; Jaroslavienė ir kt. 2019 та ін.).

Зазвичай у мовленнєвому потоці розрізняють два випадки коартикуляції: асиміляцію й акомодацію (Pakerys 2003: 178–179; Thomas 2010: 174, 293–294). Асиміляція — повне або часткове уподібнення звука до інших звуків того самого чи сусіднього слова, внаслідок чого змінюється фонологічне значення цього звука (LKE 2008: 36). Наприклад, приголосний [p] може змінитися на приголосний [b]: lĭpa [ˈlʲipʲə]³: lĭpdavo [ˈlʲibdɛʋoː]. А акомодація — це таке узгодження звуків, яке зазвичай не спричиняє зміни фонем; виникають лише незначні зміни звука, а результатом цього процесу є варіанти тих самих фонем, тобто алофони. На письмі такі звукові зміни здебільшого не відображаються (Pakerys 2003: 189).

У цій статті розглядається один із типів акомодації — лабіалізація. Лабіалізація (лат. labialis — губний), або огублення, визначається як перетворення негубного звука на губний. Вона зумовлена вимовлянням звука з додатковим висуванням губ уперед (Ladefoged, Maddieson 2008: 356; Ladefoged, Johnson 2014: 245), унаслідок чого подовжується ротова порожнина й знижується тембр звука (LKE 2008: 296), однак, як і в усіх випадках акомодації, це лише часткове узгодження звуків, що не змінює диференційних ознак звука та фонемного складу мови (або діалекту).

Хоча в працях дослідників литовського мовознавства термін «лабіалізація» згадується досить часто, ґрунтовних досліджень лабіалізованих звуків не проводять. Щоправда, Еліжбета Мікалаускайте (1975: 12) й Антанас Пакеріс (2003: 192) у своїх працях із фонетики згадують про можливий вплив губних приголосних на голосні, проте не беруться докладніше розглядати ці спостереження й підтверджувати їх експериментальними дослідженнями; в інших працях із фонетики литовської мови також описано лише найзагальніші особливості лабіалізації⁴.

² Коартикуляція (англ. coarticulation) визначається як злиття суміжних звуків, що виникає внаслідок безперервного переформування голосового тракту для вимови наступного звука (Ladefoged, Johnson 2014: 75).

³ У працях із фонетики літературної литовської мови та діалектів найчастіше використовують знаки литовської фонетичної абетки, однак, щоб результати дослідження були зрозумілішими й дослідникам інших мов, у статті застосовано стандартизовану універсальну міжнародну фонетичну абетку, створену Міжнародною фонетичною асоціацією (TFA, англ. International Phonetic Alphabet [IPA]; докладніше про знаки TFA див. Ball ir kt. 2018: 155–164; про можливість застосування символів TFA для передавання звуків літературної литовської мови див. Jaroslavienė 2017: 196–218; Kazlauskienė 2018: 18–19, 54–55, 57; про застосування для передавання звуків діалектів див. Bakšienė, Čepaitienė 2017: 105–135). У міжнародній фонетичній абетці звичні знаки наголосу не використовуються, лише символом „ˈ“ позначається головний наголос. Однак у литовській мові необхідно розрізняти позначення складів із висхідно-спадною та висхідною інтонацією, тому в цій праці використано запропоноване Astos Kazlauskienės позначення інтонацій: „¹“ — висхідна, „²“ — висхідно-спадна інтонація (Kazlauskienė 2018: 19).

⁴ Термін «лабіалізація» досить часто вживається в працях дослідників діалектів; вона властива анькшчяйцям і купішкійцям (Salys 1992: 119–120; Zinkevičius 1994: 68–69; 2006: 86–89; LKTCh 2004: 142, 152; Markevičienė 2011: 305; Balčiūnienė ir kt. 2017: 47), а також деяким жмудським говіркам, наприклад, клайпедським, кретингським і плунгянським (Girdenis, Riaubiškytė 1981: 92; Zinkevičius 1994: 122; LKTCh 2004: 272; LKE 2008: 296), однак це не зміна звуків під впливом коартикуляції, тому вона не належить до предмета дослідження цієї статті.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 3

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

У зарубіжних мовознавчих працях основні принципи лабіалізації вже досить ґрунтовно досліджено й описано. Найважливішими якісними ознаками лабіалізованих голосних вважаються зміни значень другої (F₂) і третьої (F₃) формант. Виявлено дуже виразне зниження значень F₂ голосних переднього ряду, коли вони опиняються поруч із губними приголосними, тоді як голосні заднього ряду під впливом лабіалізації частіше артикулюються ближче до передньої частини ротової порожнини, тобто їхні F₂ частіше резонують у ділянці вищих частот; крім того, значення F₃ голосних, що стоять між губними приголосними, відповідають нижчим частотам (Stevens, House 1963: 111–128; Ohde, Sharf 1975: 923–927; Strange ir kt. 1976: 213–224; Hillenbrand ir kt. 2001: 748–763; Flemming 2002: 22; Steinlen 2005: 87–91, 101–106, 118–122; Thomas 2011: 49; Fletcher, Bucher 2014: 98; Renwick 2014: 186; Sylak-Glassman 2014: 17–38; Beeley 2015 та ін.). Експериментальними дослідженнями не зафіксовано виразніших якісних змін першої форманти, пов’язаних із лабіалізацією.

Мета цієї праці — послідовно й ґрунтовно дослідити та описати експериментальним шляхом вплив лабіалізації⁵ на якісні ознаки довгих⁶ [ɑː, oː, uː, æː, eː, iː] і коротких [ɐ, ɔ, ʊ, ɪ, ɛ] голосних літературної литовської мови. Поставлено такі завдання: 1) сформувати базу слів для дослідження; 2) підібрати дикторів і записати досліджувані слова; 3) за допомогою спеціальних програм провести експериментальні дослідження якості алофонів; 4) порівняти й описати акустичні ознаки лабіалізованих та ізольовано вимовлених варіантів голосних.

1. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження складається з двох частин. Спочатку досліджувалися голосні в природних литовських словах⁷, переважно двоскладових: [ɑː] – bąbą [²ˈbɑːbɑː], pãpadė [²ˈpɑːpɐdæː]; [oː] – bóbos [¹ˈboːboːs], põpo [²ˈpoːpoː]; [uː] – būbų [²ˈbuːbuː], pūpso [²ˈpuːpsoː]; [æː] – bėbė [²ˈbʲæːbʲæː], pėplė [²ˈpʲæːpʲlæː]; [eː] – bėbė [²ˈbʲeːbʲeː], pėpė [²ˈpʲeːpʲeː]; [iː] – riebýbė [rʲɪe¹bʲiːbʲeː], pỹpė [²ˈpʲiːpʲeː]; [ɛ] – bàbsi [ˈbæpsʲi], pàpsi

⁵ Досліджувався вплив лабіалізації на голосні, що містяться між губними приголосними [p], [b] (графічно досліджувана позиція позначається CₚVCₚ).

⁶ Хоча в сучасному литовському мовознавстві дотримуються думки, що /ie/ і /uo/ функціонують у мові як довгі голосні (Bacevičiūtė 2002: 5–17; Girdenis 2003: 102–104; 2009: 213–242), методика дослідження й опису цих звуків зі змінним піднесенням відрізняється від методики дослідження й опису звуків зі сталою артикуляцією, тому їх не включали до експериментального дослідження.

⁷ Формуючи базу природних литовських слів для дослідження та прагнучи отримати якомога точніші результати експерименту, намагалися, щоб якомога більше досліджуваних слів були двоскладовими і, якщо це було можливо, досліджувані голосні вживалися між приголосними з однаковим місцем артикуляції та мали однакову (висхідну) інтонацію. Однак створити ідеальні фонетичні умови часто складно, тому до дослідження довелося включити деякі трискладові слова або слова з нисхідною інтонацією.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 4

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

[ˈpʲepʲsʲ]; [ɔ] – bòbo [ˈbɔbɔ:], pòpo [ˈpɔpɔ:]; [ɔ] – bùbų [ˈbɔbų:], pìpų [ˈpɔpų:]; [ɪ] – bìblijà, pìpkì [ˈpʲipʲkʲi:]; [ɛ] – bèbyti [ˈbʲɛbʲi:tʲi], pèpsi [ˈpʲɛpʲsʲi]. Другу частину дослідження становлять голосні в штучних словах⁸, тобто штучно утворених з урахуванням особливостей структури литовських слів, але не наявних у литовській мові: [ɑ:] – baba⁹ [bɑ:bɑ:], papa [pɑ:pɑ:]; [ɔ:] – bobo [bɔ:bɔ:], popo [pɔ:pɔ:]; [u:] – būbū [bu:bu:], pūpū [pu:pu:]; [æ:] – bebe [bæ:bæ:], pepe [pæ:pæ:]; [e:] – bėbė [bʲe:bʲe:], pėpė [pʲe:pʲe:]; [i:] – byby [bʲi:bʲi:], pypy [pʲi:pʲi:]; [ɛ] – baba [bɛbɛ], papa [pɛpɛ]; [ɔ] – bobo [bɔbɔ], popo [pɔpɔ]; [ʊ] – bubū [bʊbʊ], pupu [pʊpʊ]; [ɪ] – bibi [bʲiˈbʲi], pipi [pʲiˈpʲi]; [ɛ] – bebe [bʲɛbʲɛ], pepe [pʲɛpʲɛ]. Ці слова відповідають ідеальним прикладам для експериментального дослідження, оскільки дають змогу порівняльно вивчати голосні, вживані між приголосними з однаковим місцем артикуляції.

Голосні алофони природних і штучних слів порівнювали з якісними характеристиками голосних, вимовлених ізольовано¹⁰. Ізольовано, тобто без жодного контексту, вимовлені звуки відображають природну артикуляцію. Під час їх вимови усувається вплив сусідніх звуків та інших чинників, що зумовлюють зміни якісних параметрів, тому такий голосний є найближчим до акустичного еталона. Крім того, порівняння ізольованих голосних із голосними, вимовленими в мовленнєвому потоці, дає змогу встановити відмінності в якісних характеристиках алофонів. Ізольований голосний подавався в короткому розповідному реченні, наприклад, aš tariu ilgąjį [ɑ:], aš tariu ilgąjį [i:] тощо. Дикторів попросили прочитати речення в нормальному темпі, нічого спеціально не наголошуючи й не подовжуючи, а перед вимовою досліджуваного голосного зробити коротку паузу.

У багатьох працях із литовської експериментальної фонетики значення формант голосних обчислюють як середнє значення формант усього досліджуваного звука (див. Atkočaitytė 2002; Kazlauskaitė 2002a; Bacevičiūtė 2004; Kaukėnienė 2004; Leskauskaitė 2004; Trumpa 2005; Murinienė 2007), однак так узагальнюються показники формант не лише стаціонарної частини звука, а й перехідних сегментів — початку та кінця звука, на які найбільше впливає коартикуляція із сусідніми звуками. Тому в цьому дослідженні значення формант звуків обчислювали інакше: алофон поділяли на 3 частини й обчислювали значення для початку сегмента (позиція I), середини стаціонарної частини (позиція II) та кінця

⁸ За такою методикою дослідження за кордоном проводять чимало експериментальних досліджень взаємодії звуків (наприклад: Whalen 1990: 149–176; Marchal, Hardcastle 1993: 137–153; Boyce, Epsy-Wilson 1997: 3741–3753; Herrick 2007: 231–254; Strange ir kt. 2007: 1111–1129; Maxwell ir kt. 2015; Zellou, Pacha 2018: 1–24); такі дослідження також проводилися на матеріалі литовської фонетики (Ledichova 2012: 76–85; Grigorjevs, Jaroslavienė 2014: 35–49).

⁹ Штучні слова не мають наголосу чи інтонації, тому склад, який інформанти мали виділити, було підкреслено.

¹⁰ Ізольовано вимовлені голосні не слід плутати з кардинальними голосними Джонса — загальновизнаними еталонами якості голосних, які використовуються як теоретичні конструкти для опису вокалізму певних мов або діалектів, але не збігаються з реальними голосними будь-якої конкретної мови (докладніше див. Jaroslavienė, Kaukėnienė 2004: 25–38; щодо порівняння акустичних та артикуляційних характеристик голосних окремих литовських говірок, вимовлених ізольовано, з кардинальними голосними Джонса див.: Murinienė 1998: 91–105; Bacevičiūtė 2000: 13–17; Leskauskaitė 2000: 83–94; Kazlauskaitė 2002b: 61–78; Urbanavičienė 2004: 65–80 та ін.).

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 5

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

(III позиція), тобто 1/3 частини звука, формантних значень. Загалом досліджено 1056 реалізацій лабіалізованих алофонів.

Матеріал для експерименту зібрано у Вільнюсі. Приклади для дослідження начитали два диктори-чоловіки: A. S. (23 роки) і K. B. (22 роки), які походять із ареалу західноаукштайтського діалекту, мають добру вимову литовської літературної мови й активно спілкуються нею в повсякденному житті. Саме представники цього діалектного ареалу найкраще зберігають кількісні характеристики довгих голосних, а фонетична система й граматична будова самого діалекту майже такі самі, як у літовській літературній мові (LKE 2008: 310). Під час запису досліджуваного матеріалу обидва диктори були студентами третього курсу спеціальності акторської майстерності Музичної академії. Їхня артикуляція не має помітних вад, а вимова відповідає нормам литовської літературної мови.

Щоб дикторам не була відома мета дослідження і вони не могли впливати на результати експерименту, досліджувані слова подали у випадковому порядку; крім того, було вставлено слова аналогічної структури, неважливі для дослідження. Досліджуваний матеріал начитували у звичному, природному темпі мовлення, з однаковою емоційно нейтральною номінативною інтонацією, не знижуючи голос наприкінці слова. Кожен інформант начитав подані слова тричі.

Для сегментації записів і проведення спектрального аналізу використовували комп’ютерну програму обробки й аналізу звуків PRAAT, створену науковцями Амстердамського університету Паулюсом Боерсмою та Давидом Веенінком. За її допомогою обчислювали значення перших чотирьох формант (F₁, F₂, F₃, F₄) у герцах (Hz); у роботі значеннями формант вважали округлені до 10 герц значення на початку звука, у стаціонарній частині (середині) та наприкінці звука.

Щоб точніше описати якісні співвідношення між аналізованими алофонами, за значеннями першої, другої та третьої формант (Hz) у початковій, стаціонарній і кінцевій артикуляційних позиціях було обчислено такі акустичні параметри звуків: компактність (C), тональність (T), бемольність (b), дифузність (df) і напруженість (it). Арифметичні обчислення виконано за допомогою електронної таблиці Excel пакета Microsoft Office, яка відповідно до методики дослідження, розробленої Raimund G. Piotrovsky (Пиотровский 1960: 24–38), обчислювала індекси досліджуваних сегментів. Отримані результати дають змогу оцінити, як змінюється якість алофона під час його вимови ізольовано та разом із приголосними, а також яка частина досліджуваного сегмента — початок, стаціонарна частина (середина) чи кінець — найбільше зазнає впливу коартикуляції.

Pagal Bladono ir Fanto formulę (Bladon, Fant 1978: 2–3) papildomai skaičiuota vadinamosios efektyviosios antrosios formantės (F₂') reikšmė.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 6

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

c обчислюють, вважаючи, що B₂ = 67 Hz, а K(f) = 12 · F2/1400, за такою формулою:

F′₂ = F₂ + c² · (F₃ · F₄)^1/2 / (1 + c²); (1)

c = K(f) · B₂ · F₂ · (1 − F₁² / F₂²) · (1 − F₂² / F₃²) · (1 − F₂² / F₄²) / (F₄ − F₃)² · (F₃ · F₄ / F₂² − 1). (2)

Į barkus rezultatai paversti pagal Traunmüllerio formulę (Traunmüller 1988: 97).

Bark = 26,81/ (1 + (1960/f)) − 0,53. (3)

Співвідношення графічно порівнюваних варіантів голосних зображено в психоакустичному просторі F₂/ F₁. У ньому досліджувані алофони позначено колами діаметром 1 барк (z), а відстані між колами показують ступінь відмінності сприйманої якості: що далі кола одне від одного, то сильніше звуки відрізняються якісно (Jaroslavienė 2015: 5). Стверджується, що таке зображення співвідношень між голосними точніше передає особливості слухового сприйняття, оскільки враховує логарифмічну природу сприйняття (Grigorjevs 2013: 303).

2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ЛАБІАЛІЗОВАНИХ ДОВГИХ І КОРОТКИХ ГОЛОСНИХ

Оцінювання лабіалізованих голосних здійснюється шляхом порівняння значень перших трьох формант (F₁, F₂ і F₃) на початку, у стаціонарній частині (середині) та наприкінці з відповідними значеннями формант ізольовано вимовлених голосних — з’ясовується, яка частина досліджуваного алофона найбільше зазнає впливу губного приголосного. У науковій літературі (наприклад: Ladefoged 2008: 440; Krug, Schlüter 2013: 234; Carignan ir kt. 2017: 363; Wayland 2019: 170) стверджується, що перша форманта F1 обернено пропорційна підняттю язика, тобто що нижча ця форманта, то вище піднятий язик і закритіший звук; друга форманта F2 пов’язана з горизонтальним рухом язика, тобто що вища ця форманта, то більш переднім є звук. Вважається, що для опису акустичних характеристик голосних достатньо значень F1 і F2, а інші значення здебільшого передають лише експресивну інформацію або індивідуальні характеристики голосу (пор.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 7

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

Girdenis 2003: 221–222; Ladefoged 2008: 48). Tačiau, kaip atskleis šio tyrimo rezultatai, kai kuriais atvejais trečiosios formantės F₃ duomenys gali būti ypač svarbūs diferencijuojant balsinius alofonus.

2.1. Довгі голосні в природних словах

Спочатку аналізуються спектральні характеристики довгих лабіалізованих алофонів, вимовлених у природних словах, а потім результати порівнюються з даними дослідження штучних слів. Аналогічно описуються характеристики коротких лабіалізованих та ізольовано вимовлених голосних.

ТАБЛИЦЯ 1. Якісні ознаки лабіалізованих та ізольовано вимовлених довгих голосних [ɑː], [oː], [uː], [æː], [eː], [iː] у природних словах

Позиція | Звук | Форманти (Гц): F1, F2, F3 | Індекси: C, b, T, df, it I | Cₚ[ɑː:]Cₚ | 760 | 1300 | 2440 | 908 | 106 | −40 | 540 | 520 II | Cₚ[ɑː:]Cₚ | 800 | 1310 | 2490 | 915 | 106 | −65 | 510 | 500 III | Cₚ[ɑː:]Cₚ | 790 | 1290 | 2470 | 915 | 106 | −69 | 500 | 530 [ɑː] | 810 | 1250 | 2670 | 923 | 106 | −141 | 440 | 730 I | Cₚ[oː:]Cₚ | 500 | 860 | 2630 | 898 | 111 | −250 | 640 | 770 II | Cₚ[oː:]Cₚ | 550 | 840 | 2620 | 918 | 111 | −310 | 610 | 830 III | Cₚ[oː:]Cₚ | 560 | 830 | 2570 | 923 | 111 | −320 | 610 | 800 [oː] | 470 | 750 | 2680 | 909 | 111 | −350 | 780 | 960 I | Cₚ[uː:]Cₚ | 380 | 760 | 2680 | 871 | 113 | −246 | 860 | 1040 II | Cₚ[uː:]Cₚ | 370 | 700 | 2660 | 878 | 113 | −303 | 930 | 1090 III | Cₚ[uː:]Cₚ | 380 | 760 | 2630 | 871 | 113 | −238 | 860 | 990 [uː] | 350 | 660 | 2700 | 877 | 114 | −336 | 990 | 1190 I | Cₚ[æː:]Cₚ | 690 | 1620 | 2500 | 869 | 106 | 182 | 930 | 310 II | Cₚ[æː:]Cₚ | 710 | 1610 | 2450 | 874 | 106 | 173 | 900 | 370 III | Cₚ[æː:]Cₚ | 730 | 1650 | 2410 | 876 | 106 | 190 | 920 | 470 [æː] | 710 | 1740 | 2550 | 866 | 105 | 223 | 1030 | 500 I | Cₚ[eː:]Cₚ | 430 | 2080 | 2650 | 784 | 106 | 579 | 1650 | 800 II | Cₚ[eː:]Cₚ | 440 | 2100 | 2630 | 786 | 106 | 581 | 1660 | 790 III | Cₚ[eː:]Cₚ | 450 | 2050 | 2610 | 791 | 106 | 554 | 1600 | 710 [eː] | 390 | 2260 | 2840 | 763 | 106 | 664 | 1870 | 1210 I | Cₚ[iː:]Cₚ | 280 | 2230 | 3030 | 720 | 108 | 768 | 1950 | 1480 II | Cₚ[iː:]Cₚ | 260 | 2260 | 3080 | 709 | 108 | 805 | 2000 | 1580 III | Cₚ[iː:]Cₚ | 270 | 2280 | 3030 | 714 | 108 | 803 | 2010 | 1540 [iː] | 280 | 2380 | 3080 | 715 | 107 | 817 | 2100 | 1680

Примітки: I — початок голосного, II — середина, III — кінець; у квадратних дужках наведено значення формант ізольовано вимовленого голосного та значення їх оцінювання.

Проаналізувавши тенденції зміни значень формант довгих лабіалізованих голосних у природних словах, оцінивши якісні параметри (див. таблицю 1) та порівнявши отримані результати з

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 8

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

За даними ізольовано вимовлених голосних можна зробити кілька попередніх висновків (їх відображає рис. 1). Помітніші відмінності значень першої форманти (F₁) лабіалізованих голосних зафіксовано лише для голосних середнього підняття [oː] і [eː] — у алофонів між губними приголосними F₁ дещо вища, ніж відповідна форманта ізольовано вимовлених голосних, тому вони мають бути трохи відкритішими. Сильніший вплив коартикуляції на значення F₁ лабіалізованого [oː] встановлено під час оцінювання стаціонарної та кінцевої артикуляційних позицій (пор. Cₚ[oː]:Cₚ F₁ = 550 Hz, 560 Hz і [oː] F₁ = 470 Hz; також пор. 500 Hz і 470 Hz), тоді як усі три позиції лабіалізованого [eː] зазнають дуже подібного впливу сусідніх приголосних (пор. Cₚ[eː]:Cₚ F₁ = 430 Hz, 440 Hz, 450 Hz і [eː] F₁ = 390 Hz). Результати для інших досліджених вокалічних алофонів не виявляють жодних істотних якісних змін першої форманти у спектрі.

Значно помітніші відмінності значень другої форманти лабіалізованих і нелабіалізованих алофонів. Як можна помітити, вони пов’язані з рядом вимови голосних. F₂ алофонів довгих лабіалізованих голосних заднього ряду [ɑː], [oː], [uː] має вищі частоти, тому ці алофони слід вважати артикуляційно більш передніми, ніж ізольовано вимовлені голосні. Це справді дуже ймовірно, оскільки приголосні [p], [b], між якими були лабіалізовані голосні, також артикулюються передньою частиною ротової порожнини — зімкнення утворюється обома губами, сильно притиснутими одна до одної. Під час вимови таких приголосних язик також трохи зміщується вперед. Тож природно, що після цього, вимовляючи голосний, мовленнєві органи не встигають повернутися в заднє положення, і голосні заднього ряду вимовляються дещо передніше. Значення F₂ лабіалізованих алофонів голосних переднього ряду [æː], [eː] і [iː] нижчі, ніж у варіантів ізольовано вимовлених голосних. З погляду артикуляції це співвідношення слід інтерпретувати так: язик відсувається назад до твердого піднебіння, і вимовлений голосний стає заднішим. Встановлено, що коартикуляція сильніше впливає на

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 9

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

початкову та/або кінцеву частину досліджуваного сегмента, однак увесь алофон, на який впливають губні приголосні [p], [b], якісно також дуже відрізняється від варіанта ізольовано вимовленого голосного.

Напрям зміни значень третьої форманти також дуже послідовний: в усіх випадках і в усіх артикуляційних позиціях досліджуваного лабіалізованого голосного F₃ має значно нижчі частоти.

РИС. 1. Спектри довгих голосних у природних словах: лабіалізованих (---) та ізольованих (....)

Попередні результати експериментального дослідження

patvirtina užsienio fonetikos tyrėjų (Stevens, House 1963: 111–128; Ohde, Sharf 1975: 923–927; Hillenbrand ir kt. 2001: 748–763; Cole ir kt. 2010: 167–184; Paillereau 2016) darytas išvadas apie antrosios formantės reikšmių kitimo tendencijas, taip pat paremia Edwardo Flemmingo (2002: 22), Eriko R. Thomaso (2011: 49), Helenos Beeley (2015) ir Andrew Bucherio, Janetos Fletcher (2014: 98) mintį, kad labializacija labiausiai susijusi su nuosekliu trečiosios formantės reikšmių mažėjimu.

Слід звернути увагу, що зміна значень першої форманти дуже невиразна і, як можна припустити, мало пов’язана з лабіалізацією. Про виразніші відмінності F₁ не пишуть і зарубіжні фахівці з фонетики.

Результати оцінювання значень формант також дають змогу зробити деякі попередні висновки; щоправда, виявлені тенденції також тісно пов’язані з природними акустичними властивостями голосних. Голосні низького підняття за своєю природою компактні, тому зміни акустичних властивостей їхніх алофонів найкраще відображають індекси компактності. Голосний низького підняття [ɑ:] між губними приголосними [p], [b] має нижчу компактність, ніж ізольований [ɑ:] (пор. Cₚ[ɑ:]Cₚ C = 908, 915 і [ɑ:] C = 923), тоді як значення індексу компактності лабіалізованого алофона голосного низького підняття [æ:] більші в усіх трьох артикуляційних позиціях (пор. Cₚ[æ:]Cₚ C = 869, 874, 876 і [æ:] C = 866). Більші також значення індексу компактності лабіалізованого голосного середнього підняття [e:] (пор. Cₚ[e:]Cₚ C = 784, 786, 791 і [e:] C = 763). Для голосних високого підняття важливіший індекс дифузності: алофони в позиції CₚVCₚ у початковій, стаціонарній та кінцевій артикуляційних позиціях мають меншу дифузність, ніж варіанти ізольовано вимовлених голосних (пор. Cₚ[u:]Cₚ df = 860, 930 і [u:] df = 990; Cₚ[i:]Cₚ df = 1950, 2000, 2010 і [i:] df = 2100). Меншими значеннями індексу дифузності характеризуються й усі три артикуляційні позиції лабіалізованого голосного середнього підняття [o:] (пор. Cₚ[o:]Cₚ df = 640, 610 і [o:] df = 780). Відмінності за бемольністю між варіантами лабіалізованих та ізольовано вимовлених голосних зафіксовано лише під час дослідження [æ:], [i:] і [u:]. Голосні переднього ряду [æ:] та [i:] між губними приголосними мають більшу бемольність (пор. Cₚ[æ:]Cₚ b = 106 і [æ:] b = 105; Cₚ[i:]Cₚ b = 108 і [i:] b = 107) — під час їх артикуляції губи мають бути активнішими, ніж під час вимови ізольованого голосного. Очікувалося, що індекси бемольності виявлять і ступінь лабіалізації губного голосного [u:], однак губні приголосні не підсилюють типового для цього голосного

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 10

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

ознаки огубленості, навіть зумовлює меншу бемольність (пор. Cₚ[u:]Cₚ b = 113 і [u:] b = 114). Зі зміни другої форманти було чітко видно, що лабіалізовані голосні заднього ряду мають більш передню, а голосні переднього ряду — більш задню артикуляцію, ніж ізольовані голосні; та сама тенденція характерна й для значень параметрів тональності: для алофонів [ɑ:], [o:] і [u:], що стоять між губними приголосними, у трьох досліджених артикуляційних позиціях визначено вищі значення індексу тональності, тому їх слід оцінювати як такі, що мають вищий тембр (пор. Cₚ[ɑ:]Cₚ T = −40, −65, −69 і [ɑ:] T = −141; Cₚ[o:]Cₚ T = −250, −310, −320 і [o:] T = −350; Cₚ[u:]Cₚ T = −246, −303, −238 і [u:] T = −336); індекси тональності варіантів лабіалізованих голосних [æ:], [e:] і [i:] нижчі, ніж у ізольованих голосних, а отже, і тембр нижчий (пор. Cₚ[æ:]Cₚ T = 182, 173, 190 і [æ:] T = 223; Cₚ[e:]Cₚ T = 579, 581, 554 і [e:] T = 664; Cₚ[i:]Cₚ T = 768, 805, 803 і [i:] T = 817). Загальною якісною ознакою, що відрізняє лабіалізовані варіанти голосних від вимовлених ізольовано, є напруженість: артикуляції всіх алофонів у позиції CₚVCₚ властиве менше напруження мовленнєвих органів.

РИС. 2. Співвідношення лабіалізованих (зелені кола) та вимовлених ізольовано (жовті кола) довгих голосних природних слів у психоакустичному просторі

Співвідношення варіантів голосних, на які вплинула коартикуляція, графічно зображено в психоакустичному просторі F₂′/F₁ у барках (z). Вважається, що таке зображення співвідношень голосних точніше передає особливості слухового сприйняття, оскільки враховує логарифмічну природу сприйняття (Grigorjevs 2013: 303).

Як можна помітити, більшість досліджених варіантів довгих лабіалізованих і вимовлених ізольовано голосних значно відрізняються за якістю (див. рис. 2)¹¹, особливо це стосується [o:]،

¹¹ На рис. 2, а також на рисунках 4 і 7–8 наведено значення формант у барках (z) для лабіалізованих голосних у початковій позиції вимови (позиція I), на яку лабіалізація часто впливає дещо сильніше, та для вимовлених ізольовано довгих голосних.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 11

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

алофони [uː], [æː] і [eː] — їхні порівнювані кола діаметром 1 барк у психоакустичному просторі дуже чітко віддалені одне від одного, отже, досліджені варіанти голосних мають сприйматися як якісно різні звуки. Алофони голосного [ɑː] також можна вважати звуками різної якості, оскільки порівнювані кола лише трохи торкаються одне одного, проте якісно вони відрізняються значно менше, ніж розглянуті [oː], [uː], [æː] чи [eː]. Найбільше в психоакустичному просторі перекриваються порівнювані кола [iː] — вони майже повністю збігаються, тому говорити про сприйману якісну відмінність між цими алофонами не можна. Слід звернути увагу, що всі варіанти лабіалізованих голосних зміщені ближче до центру психоакустичного простору, а варіанти голосних, вимовлених ізольовано, займають периферійне положення відносно центру.

2.2 Довгі голосні штучних слів

Якісні зміни спектра, спричинені лабіалізацією, аналізували також на матеріалі штучних слів, які, як уже зазначалося, становлять ідеальне дослідницьке середовище. Експериментальне дослідження засвідчило, що якісні ознаки лабіалізованих і нелабіалізованих алофонів як у природних, так і в штучних словах демонструють однакові тенденції.

ТАБЛИЦЯ 2. Якісні ознаки лабіалізованих і вимовлених ізольовано довгих голосних [ɑː], [ɔː], [uː], [æː], [eː], [iː] у штучних словах

Форманти (Гц) | Індекси Позиція | Звук | F1 | F2 | F3 | C | b | T | df | it Cₚ[ɑː]Cₚ I | 780 | 1280 | 2470 | 914 | 106 | −70 | 500 | 530 II | 800 | 1280 | 2520 | 918 | 106 | −90 | 480 | 540 III | 780 | 1270 | 2510 | 915 | 106 | −84 | 490 | 520 [ɑː] | 810 | 1250 | 2670 | 923 | 106 | −141 | 440 | 730 Cₚ[ɔː]Cₚ I | 510 | 820 | 2510 | 909 | 111 | −280 | 670 | 700 II | 530 | 810 | 2500 | 918 | 111 | −305 | 660 | 720 III | 530 | 800 | 2500 | 920 | 111 | −316 | 670 | 730 [ɔː] | 470 | 750 | 2680 | 909 | 111 | −350 | 780 | 960 Cₚ[uː]Cₚ I | 380 | 770 | 2650 | 869 | 112 | −230 | 850 | 1000 II | 400 | 640 | 2640 | 906 | 113 | −311 | 960 | 1100 III | 390 | 700 | 2640 | 887 | 113 | −322 | 910 | 1050 [uː] | 350 | 660 | 2700 | 877 | 114 | −336 | 990 | 1190 Cₚ[æː]Cₚ I | 650 | 1720 | 2390 | 856 | 106 | 280 | 1070 | 480 II | 710 | 1710 | 2340 | 869 | 106 | 246 | 1000 | 580 III | 690 | 1660 | 2360 | 868 | 106 | 228 | 970 | 490 [æː] | 710 | 1740 | 2550 | 866 | 105 | 223 | 1030 | 500 Cₚ[eː]Cₚ I | 580 | 1950 | 2470 | 830 | 106 | 424 | 1370 | 560 II | 610 | 1980 | 2470 | 835 | 106 | 415 | 1370 | 620

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 12

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

III 610 1960 2490 836 106 403 1350 580 [e:] 390 2260 2840 763 106 664 1870 1210 I 300 2250 2950 729 108 757 1950 1400 II C_p[i:]C_p 290 2270 2990 723 108 774 1980 1470 III 290 2280 2970 723 108 781 1990 1460 [i:] 280 2380 3080 715 107 817 2100 1680

Iš dirbtinių žodžių ilgųjų labializuotų ir izoliuotai ištartų [ɑː], [oː], [uː], [æː], [eː], [iː] variantų kokybės tyrimo rezultatų (žr. 2 lent. ir 3 pav.) aiškiai matyti, kad labializuoto vidutinio pakilimo balsio [oː] ir ypač [eː] pirmoji formantė linkusi būti aukštesnių dažnių nei izoliuotai ištartų variantų formantė. Ryškesnis abiejų C_pVC_p pozicijos alofonų F₁ skirtumas užfiksuotas tiriant pradines artikuliacijos pozicijas (plg. C_p[oː]C_p F₁ = 510 Hz, 530 Hz ir [oː] F₁ = 470 Hz; C_p[eː]C_p F₁ = 580 Hz, 610 Hz ir [eː] F₁ = 390 Hz). Stebint tokią pačią tendenciją, kokia išryškėjo tiriant natūralių žodžių tyrimo duomenis, galima patikimiau teigti, jog labializuotų ir nelabializuotų alofonų pirmosios formantės padėtis spektre susijusi su tiriamųjų balsių pakilimu – tarp lūpinių priebalsių [p], [b] esantys vidutinio pakilimo [oː] ir [eː] turėtų būti kiek atviresni bei žemesnio pakilimo nei izoliuotai ištarti jų variantai. Aukštutinio ir žemutinio pakilimo balsių tyrimo rezultatai jokio aiškesnio pirmosios formantės reikšmių kitimo neatskleidė. Kai kurie užsienio fonetikos specialistai irgi yra nurodę, kad F₁ skirtumas analizuojant labializuotus ir nelabializuotus balsių variantus dažnai būna visai

і спектри ізольованих (...) довгих голосних

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 13

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

mažas (plačiau žr. Steinlen 2005: 87–91, 101–106, 118–122; Paillereau 2016).

Аналіз значень другої форманти також підтвердив тенденцію, виявлену на попередньому етапі експериментального дослідження: положення F₂ лабіалізованих алофонів у спектрі пов’язане з рядом вимови — F₂ задніх [ɑː], [oː], [uː], що стоять між губними приголосними, завжди вища, ніж відповідна форманта ізольованих голосних, тому лабіалізовані алофони, ймовірно, тяжіють до переднішої артикуляції; натомість F₂ лабіалізованих голосних переднього ряду [æː], [eː], [iː] нижча, отже, під час їх артикуляції язик відтягується назад до твердого піднебіння, і алофони відсуваються назад. Зарубіжні фахівці з фонетики також звернули на це увагу й експериментально підтвердили, що F₂ лабіалізованих голосних резонує в ділянці вищих або нижчих частот залежно від ряду вимови: для варіантів переднього ряду характерне зниження значень F₂, для заднього ряду — підвищення (Stevens, House 1963: 111–128; Strange і ін. 1976: 213–224; Hillenbrand і ін. 2001: 748–763; Cole і ін. 2010: 167–184; Renwick 2014: 186; Paillereau 2016).

Дані третьої форманти також дуже наочні. Як уже зазначалося під час аналізу якісних особливостей алофонів у словах природного мовлення і було виявлено в результатах експериментів інших фахівців із фонетики (докладніше див. Flemming 2002: 22; Thomas 2011: 49; Bucher, Fletcher 2014: 98; Beeley 2015), значення F₃ лабіалізованих алофонів у всіх випадках нижчі, ніж значення F₃ їхніх ізольовано вимовлених варіантів. З огляду на цю тенденцію можна стверджувати, що лабіалізація найбільше впливає на третю форманту.

Результати оцінювання значень якості майже збігаються з даними дослідження слів природного мовлення (пор. табл. 1), однак виявилися деякі відмінності. Алофон нижнього підняття [ɑː] у позиції CₚVCₚ менш компактний, ніж ізольовано вимовлений варіант (пор. Cₚ[ɑː]Cₚ C = 914, 918, 915 і [ɑː] C = 923), а голосний нижнього підняття [æː] — компактніший (пор. Cₚ[æː]Cₚ C = 869, 868 і [æː] C = 866), проте індекс компактності початкової артикуляційної позиції нижчий. Компактнішим видається також [eː] середнього підняття, що стоїть між губними приголосними (пор. Cₚ[eː]Cₚ C = 830, 835, 836 і [eː] C = 763). Тенденції зміни індексу дифузності голосних верхнього підняття [uː], [iː] і середнього підняття [oː] такі самі, як і в словах природного мовлення: лабіалізовані алофони [uː], [iː], [oː] у початковій, стаціонарній і кінцевій фазах артикуляції характеризуються меншою дифузністю, ніж їхні ізольовано вимовлені варіанти (пор. Cₚ[uː]Cₚ df = 850, 960, 910 і [uː] df = 990; Cₚ[iː]Cₚ df = 1950,

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 14

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

1980, 1990 і [i:] df = 2100; C_p[o:]C_p df = 670, 660 і [o:] df = 780). Значення індексу бемольності відповідають результатам дослідження слів природного мовлення — відмінності між лабіалізованими та ізольовано вимовленими варіантами голосних виявлено лише для [æ:], [i:] та [u:]: значення бемольності алофонів [æ:], [i:], що стоять між губними приголосними [p], [b], вищі (пор. C_p[æ:]C_p b = 106 і [æ:] b = 105; C_p[i:]C_p b = 108 і [i:] b = 107). Отже, можна припустити, що під час їх артикуляції активність губ дещо вища. Натомість більшими значеннями бемольності характеризувався ізольовано вимовлений варіант голосного [u:] (пор. C_p[u:]C_p b = 112, 113 і [u:] b = 114). Індекси бемольності інших досліджуваних алофонів не відрізняються. За тональністю, як і на попередньому етапі дослідження, можна виокремити дві групи голосних: лабіалізовані алофони заднього ряду [ɑ:], [o:], [u:], ступінь тональності яких вищий, отже, вони мають вищий тембр (пор. C_p[ɑ:]C_p T = −70, −90, −84 і [ɑ:] T = −141; C_p[o:]C_p T = −280, −305, −316 і [o:] T = −350; C_p[u:]C_p T = −230, −311, −322 і [u:] T = −336), та лабіалізовані голосні переднього ряду [e:] і [i:], значення індексу тональності яких нижчі, отже, їхній тембр нижчий, ніж у ізольовано вимовлених варіантів (пор. C_p[e:]C_p T = 424, 415, 403 і [e:] T = 664; C_p[i:]C_p T = 757, 774, 781 і [i:] T = 817). Очевидно, що зміни тональності безпосередньо відповідають даним про зміну другої форманти. Варто зазначити, що не лише лабіалізований звук задньої артикуляції, а й лабіалізований [æ:] нижчого тембру в дослідженні штучних слів виявляє інше співвідношення: хоча цей голосний і характеризується дещо нижчими значеннями F₂, коефіцієнти тональності вищі (пор. C_p[æ:]C_p T = 280, 246, 228 і [æ:] T = 223). Таке співвідношення, ймовірно, можна пов’язати зі змінною артикуляцією [æ:]: на початку вимови голосний закритий, передньої артикуляції, а його кінцева частина досить відкрита, нагадує голосний [ɑ:]. Можливо, під час вимови штучних слів виразніше наголошувалася саме кінцева частина голосного: його вимовляли дуже відкрито, тому співвідношення його алофонів ближчі до тенденцій вимови голосного [ɑ:], а не [æ:]. Індекси напруженості, як і для голосних у словах природного мовлення, свідчать, що для артикуляції лабіалізованих алофонів [ɑ:], [o:], [u:], [æ:], [e:], [i:], за винятком лише стаціонарної частини [æ:], характерне менше напруження мовних органів.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 15

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

4 РИС. Співвідношення лабіалізованих (зелені кружечки) та вимовлених ізольовано (жовті кружечки) довгих голосних штучних слів у психоакустичному просторі

Порівнявши співвідношення досліджуваних варіантів голосних у психоакустичному просторі (див. рис. 4), чітко бачимо, що для лабіалізованих і вимовлених ізольовано варіантів довгих голосних у штучних словах характерні тенденції, подібні до тенденцій алофонів у природних словах (пор. рис. 2): порівнювані кружечки всіх голосних, за винятком [ɑː] та [iː], очевидно віддалені один від одного або принаймні не торкаються краями, отже, алофони мають сприйматися як якісно різні звуки. Найбільшу відстань на схемі психоакустичного простору встановлено між варіантами голосного [eː] — різниця становить понад 2 барки. Між лабіалізованим і нелабіалізованим алофонами [ɑː], як показує і дослідження природних слів, якісна різниця незначна: кружечки лише трохи накладаються один на одного, а це означає, що варіанти голосного сприймаються як дуже подібні, хоча й не тотожні за якістю. Те саме можна сказати й про [iː]. Хоча порівнювані кружечки лабіалізованого й нелабіалізованого варіантів [iː] у психоакустичному просторі торкаються один одного, дані штучних слів указують на більшу якісну різницю між порівнюваними алофонами, ніж результати вимови природних слів (пор. рис. 4). Не можна не зважати на повторюване розташування алофонів на схемі психоакустичного простору: усім лабіалізованим голосним властиве більше чи менше зміщення в бік центру психоакустичного простору, тоді як їхні варіанти, вимовлені ізольовано, тяжіють до периферійнішого розташування, тобто розміщуються на краях чвертей системи координат.

2.3. Короткі голосні природних і штучних слів

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 16

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

Результати дослідження коротких голосних як у природних, так і в штучних словах виявляють однакові тенденції зміни якісних параметрів, тому далі дані дослідження коротких голосних розглядаються разом, із висвітленням найзагальніших закономірностей або обговоренням окремих випадків, що вирізняються.

ТАБЛИЦЯ 3. Якісні ознаки лабіалізованих і вимовлених ізольовано коротких голосних [ɐ], [ɔ], [ʊ], [ɪ], [ɛ] у природних словах

Позиція Звук Форманти (Гц) F1 F2 F3 Індекси C b T df it I Cₚ[ɐ]Cₚ 670 1290 2420 891 107 11 620 460 II 650 1330 2420 883 107 51 680 400 III 640 1350 2440 878 107 67 710 350 [ɐ] 740 1290 2690 904 106 −78 550 640 I Cₚ[ɔ]Cₚ 600 920 2590 919 109 −264 480 770 II 590 920 2590 916 109 −257 490 760 III 580 920 2580 913 109 −247 500 740 [ɔ] 580 890 2720 918 109 −299 530 910 I Cₚ[ʊ]Cₚ 410 900 2520 860 112 −106 690 710 II 410 870 2550 865 112 −140 720 770 III 410 870 2570 865 112 −144 720 790 [ʊ] 420 810 2620 878 112 −225 770 890 I Cₚ[ɪ]Cₚ 390 1990 2600 775 107 592 1600 700 II 380 2010 2610 771 107 610 1630 740 III 380 1990 2560 772 107 610 1610 670 [ɪ] 400 2090 2790 772 107 593 1690 980 I Cₚ[ɛ]Cₚ 500 1740 2570 818 107 372 1240 310 II 510 1750 2310 823 107 415 1240 450 III 500 1750 2580 818 107 375 1250 330 [ɛ] 650 1790 2760 849 105 252 1140 700

ТАБЛИЦЯ 4. Якісні ознаки лабіалізованих і вимовлених ізольовано коротких голосних [ɛ], [ɔ], [ʊ], [ɪ], [ɛ] у штучних словах

Позиція Звук Форманти (Гц) F1 F2 F3 Індекси C b T df it I Cₚ[ɛ]Cₚ 640 1310 2550 881 107 22 670 380 II 690 1320 2530 892 107 −1 630 400 III 670 1290 2590 890 107 −18 620 470 [ɛ] 740 1290 2690 904 106 −78 550 640 I Cₚ[ɔ]Cₚ 570 930 2520 909 110 −220 500 660 II 570 910 2580 912 110 −249 520 740 III 560 870 2600 916 110 −284 570 790

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 17

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

[ɔ] 580 890 2720 918 109 −299 530 910 I 430 840 2570 877 112 −195 730 800 II Cₚ[ɔ]Cₚ 430 850 2600 875 112 −190 720 820 III 420 820 2600 877 112 −211 760 860 [ʊ] 420 810 2620 878 112 −225 770 890 I 390 2070 2660 771 107 616 1680 840 II Cₚ[ɪ]Cₚ 380 2090 2680 767 107 632 1710 890 III 380 2050 2690 768 107 614 1670 860 [ɪ] 400 2090 2790 772 107 593 1690 980 I 580 1750 2470 839 106 330 1170 360 II Cₚ[ɛ]Cₚ 610 1780 2460 844 106 325 1170 430 III 600 1750 2430 844 106 322 1150 420 [ɛ] 650 1790 2760 849 105 252 1140 700

Під час аналізу результатів вимови як природних (див. табл. 3 і рис. 5), так і штучних (див. табл. 4 і рис. 6) слів помічено, що виразнішою різницею значень першої форманти характеризуються голосні низького підняття [ɛ], [ɛ] — у алофонів [ɛ], [ɛ], розташованих між губними приголосними [p], [b], F₁ у початковій, стаціонарній і кінцевій артикуляційних позиціях має нижчі частоти, ніж у варіантів голосних, вимовлених ізольовано (пор. Cₚ[ɛ]Cₚ F₁ = 670 Hz, 650 Hz, 640 Hz і [ɛ] F₁ = 740 Hz; Cₚ[ɛ]Cₚ F₁ = 500 Hz, 510 Hz і [ɛ] F₁ = 650 Hz (дані природних слів); Cₚ[ɛ]Cₚ F₁ = 640 Hz, 690 Hz, 670 Hz і [ɛ] F₁ = 740 Hz; Cₚ[ɛ]Cₚ F₁ = 580 Hz, 610 Hz, 600 Hz і [ɛ] F₁ = 650 Hz (дані штучних слів)), тому можна припустити, що під час артикуляції лабіалізованих алофонів ступінь підняття язика більший, і вони є закритішими. Значення F₁ варіантів лабіалізованих [ɔ], [ʊ] і [ɪ] під час дослідження природних або штучних слів не виявляють виразної якісної різниці — різницю 10–20 Hz між порівнюваними позиціями можна вважати цілком несуттєвою.

Значення другої форманти змінюються досить послідовно; крім того, співвідношення аналогічне до вже розглянутих результатів дослідження довгих голосних у природних словах (пор. табл. 1 і 2): значення F₂ у лабіалізованих алофонів заднього ряду [ɛ], [ɔ], [ʊ] вищі, отже, усі вони мають оцінюватися як артикуляційно передніші за голосні, вимовлені ізольовано, тоді як F₂ лабіалізованих голосних переднього ряду [ɪ], [ɛ] має нижчі частоти, тому можна припустити, що під час їх артикуляції язик дещо зміщується до задньої частини ротової порожнини. Ця ознака притаманна результатам дослідження як природних, так і штучних слів. Слід звернути увагу, що дані про значення формант коротких голосних

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 18

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

виявляють не таку виразну якісну різницю, як у довгих голосних, проте зміна F₂ дуже послідовна й дає змогу стверджувати, що це не випадковість, а безсумнівний вплив губних приголосних [p], [b].

РИС. 5. Спектри лабіалізованих (---) та ізольованих (....) коротких голосних у природних словах

Найпослідовніші якісні результати, спільні для всієї групи досліджуваних алофонів, демонструють дані третьої форманти: F₃ у трьох артикуляційних позиціях лабіалізованих алофонів [ɛ], [ɔ], [ʊ], [ɪ], [ɛ] нижча, ніж у варіантів голосних, вимовлених ізольовано.

Тенденція, виявлена впродовж усього експериментального дослідження і констатована також багатьма зарубіжними фахівцями з фонетики (Flemming 2002: 22; Thomas 2011: 49; Fletcher, Bucher 2014: 98; Beeley 2015), дає підстави впевнено стверджувати, що виразні відмінності в результатах F₃ пов’язані з впливом лабіалізації.

Слід звернути увагу, що значної різниці між значеннями формант у початковій, стаціонарній і кінцевій артикуляційних позиціях не зафіксовано — подібний вплив губних приголосних на якісні результати спостерігається в усіх трьох фазах вимови алофонів. Значної різниці між результатами дослідження природних і штучних слів за значеннями F₁, F₂ і F₃ не виявлено — вплив лабіалізації на досліджувані варіанти коротких голосних в обох випадках дуже подібний.

РИС. 6. Спектри лабіалізованих (---) та ізольованих (....) коротких голосних у штучних словах

Оцінювання значень формант дає змогу ще точніше описати особливості коротких лабіалізованих алофонів і алофонів, вимовлених ізольовано. У трьох досліджених артикуляційних позиціях варіанти низького підняття [ɐ], [ɛ], розташовані між губними приголосними, мають меншу компактність (пор. Cₚ[ɛ]Cₚ C = 891, 883, 878 і [ɛ] C = 904; Cₚ[ɛ]Cₚ C = 818, 823, 818 і [ɛ] C = 849 (дані природних слів), а також Cₚ[ɛ]Cₚ C = 881, 892, 890 і [ɐ] C = 904; Cₚ[ɛ]Cₚ C = 839, 844 і [ɛ] C = 849 (дані штучних слів)). Необхідно

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 19

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

слід звернути увагу, що під час дослідження довгих голосних значення компактності лабіалізованого голосного низького підняття [æː] виявилися вищими за значення, встановлені для ізольовано вимовленого варіанта голосного, тоді як уже розглянутий лабіалізований варіант короткого голосного [ɛ] характеризується меншою компактністю. Значення дифузності голосних високого підняття [ʊ], [ɪ] та середнього підняття [ɔ] дещо варіюються, однак можна простежити певні загальні тенденції. Лабіалізовані алофони [ʊ], [ɪ], [ɔ] у природних словах у початковій, стаціонарній та кінцевій артикуляційних позиціях менш дифузні, ніж їхні ізольовано вимовлені варіанти (пор. Cₚ[ʊ]Cₚ df = 690, 720 та [ʊ] df = 770; Cₚ[ɪ]Cₚ df = 1600, 1630, 1610 та [ɪ] df = 1690; Cₚ[ɔ]Cₚ df = 480, 490, 500 та [ɔ] df = 530). Результати дослідження штучних слів свідчать, що серед губних

приголосних [ʊ] у трьох досліджуваних артикуляційних позиціях (пор. Cₚ[ɔ]Cₚ df = 730, 720, 760 та [ɔ] df = 770), [ɪ] — у стаціонарній і кінцевій (пор. Cₚ[ɪ]Cₚ df = 1680, 1670 та [ɪ] df = 1690), [ɔ] — у початковій і стаціонарній (пор. Cₚ[ɔ]Cₚ df = 500, 520 та [ɔ] df = 530) менш дифузні, ніж ізольовано вимовлені варіанти; у нерозглянутих фазах вимови ступінь дифузності лабіалізованого варіанта вищий. Індекс бемольності свідчить, що лабіалізовані алофони [ɛ] та [ɜ] характеризуються активнішою роботою губ, ніж їхні ізольовано вимовлені варіанти (пор. Cₚ[ɛ]Cₚ b = 107 та [ɛ] b = 106; Cₚ[ɛ]Cₚ b = 108 та [ɛ] b = 107 (дані природних слів); Cₚ[ɛ]Cₚ b = 107 та [ɛ] b = 106; Cₚ[ɛ]Cₚ b = 106 та [ɛ] b = 105 (дані штучних слів)). Щоправда, різниці значень індексу бемольності між довгим лабіалізованим та ізольовано вимовленим [ɑː] не зафіксовано. Слід звернути увагу, що лише для [ɔ] зі штучних слів, вимовленого між губними приголосними, характерний вищий індекс бемольності (пор. Cₚ[ɔ]Cₚ b = 110 та [ɔ] b 109); зміни значень індексу бемольності [ɔ] у природних словах не зафіксовано. Варто пам’ятати, що за значеннями другої форманти чітко виокремилися дві групи голосних: лабіалізовані голосні заднього ряду з вищими значеннями F₂ та голосні переднього ряду з нижчими значеннями F₂. Однак під час аналізу параметрів тональності встановлено інше співвідношення: усіх заднього й

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 20

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

переднього ряду коротких голосних [ɛ], [ɔ], [ʊ], [ɪ]¹² і [ɛ], досліджених у трьох артикуляційних позиціях, характеризують вищі значення тональності, ніж відповідні ізольовано вимовлені варіанти цих голосних, тому лабіалізовані алофони слід оцінювати як такі, що мають вищий тембр (пор. C_p[ɛ]C_p T = 11, 51, 67 та [ɛ] T = −78; C_p[ɔ]C_p T −264, −257, −247 та [ɔ] T = −299; C_p[ʊ]C_p T = −106, −140, −144 та [ʊ] T = −225; C_p[ɪ]C_p T = 610 та [ɪ] T = 593; C_p[ɛ]C_p T = 372, 415, 375 та [ɛ] T = 252 (дані природних слів); C_p[ɔ]C_p T = −22, −1, −18 та [ɛ] T = −78; C_p[ɔ]C_p T = −220, −249, −284 та [ɔ] T = −299; C_p[ʊ]C_p T = −195, −190, −211 та [ʊ] T = −225; C_p[ɪ]C_p T = 616, 632, 614 та [ɪ] T = 593; C_p[ɛ]C_p T = 330, 325, 322 та [ɛ] T = 252 (дані штучних слів). З’ясовано, що найпослідовніше змінюється параметр якості — напруженість: усі лабіалізовані алофони коротких голосних як у природних, так і в штучних словах вимовляються з менш напруженим мовленнєвим апаратом, ніж їхні ізольовані варіанти. Меншу напруженість алофонів між губними приголосними виявлено в усіх групах голосних.

¹² Дещо нижчий параметр тональності виявлено лише для лабіалізованого [ɪ] у початковій артикуляційній позиції (пор. C_p[ɪ]C_p T = 592 та [ɪ] T = 593).

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 21

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

РИС. 7. Взаємне розташування лабіалізованих (зелені кружечки) та ізольовано вимовлених (жовті кружечки) коротких голосних у психоакустичному просторі природних слів

РИС. 8. Взаємне розташування лабіалізованих (зелені кружечки) та ізольовано вимовлених (жовті кружечки) коротких голосних у психоакустичному просторі штучних слів

Аналіз взаємного розташування голосних (див. рис. 7 і 8) показав, що і в природних, і в штучних словах короткі голосні низького підняття [ɛ] та [ɛ] — як лабіалізовані, так і вимовлені ізольовано — вирізняються в психоакустичному просторі найбільшою відмінністю: відповідні кружечки чітко віддалені один від одного. Відстані безперечно свідчать, що алофони сприймаються як звуки з істотно різною якістю. Досліджені варіанти голосного [ɪ] також, імовірно, сприймаються як якісно різні, однак відповідні кружечки розташовані дещо ближче один до одного, ніж у випадку алофонів [ɔ], [ɛ]. Подібним чином можуть сприйматися й варіанти [ʊ], але слід звернути увагу, що якісна відмінність між варіантами голосних у природних словах більша (кружечки не торкаються один одного), ніж між варіантами голосних у штучних словах (кружечки злегка торкаються краями). Найменше в психоакустичному просторі відрізняються лабіалізовані та ізольовано вимовлені варіанти [ɔ]: кружечки перекривають один одного на третину й більше, тобто алофони, імовірно, сприймаються як дуже подібні, але не тотожні за якістю. Усі лабіалізовані короткі голосні, крім [ɔ] у природних словах, зміщені ближче до центру психоакустичного простору, тоді як ізольовані варіанти цих голосних займають периферійніше положення. Подібну тенденцію виявлено також під час аналізу відмінностей у розташуванні варіантів довгих голосних у психоакустичному просторі.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 22

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

ВИСНОВКИ

Докладне дослідження якісних параметрів лабіалізованих алофонів довгих і коротких голосних у природних та штучних словах, а також їх порівняння з даними ізольовано вимовлених голосних дало змогу встановити такі характеристики варіантів голосних:

1. Найвиразніше й найпослідовніше в усіх групах голосних відрізняються дані третьої форманти F₃: значення F₃ усіх досліджених артикуляційних позицій, тобто початкової, стаціонарної та кінцевої, лабіалізованих алофонів довгих і коротких голосних у природних та штучних словах відповідають нижчим частотам. Отже, можна припустити, що найвиразніші в спектрі ознаки лабіалізації звука пов’язані насамперед зі зниженням третьої форманти.

2. Зміни значень другої форманти також дуже виразні й послідовні, однак пов’язані з природним рядом артикуляції голосних. Значення F₂ лабіалізованих довгих і коротких голосних заднього ряду [ɑː], [ɐ], [oː], [ɔ], [uː], [ʊ] у природних та штучних словах відповідають вищим частотам, ніж у ізольовано вимовлених голосних, отже, усім їм має бути властива дещо передніша артикуляція; резонанс значень F₂ лабіалізованих варіантів голосних переднього ряду [æː], [ɛ], [eː], [iː], [ɪ] зосереджений у нижчому частотному діапазоні, тому їм, найімовірніше, властива задніша артикуляція. Зафіксовано дещо виразнішу різницю значень другої форманти F₂ голосних заднього ряду, тож можна припустити, що ці голосні зазнають сильнішого впливу приголосних [p], [b]; напрям змін голосних переднього ряду менш виразний, однак загальна тенденція зберігається в усіх досліджених групах голосних.

3. Вплив лабіалізації на значення першої форманти F₁ пов’язаний із підняттям досліджуваних голосних: лише довгі голосні середнього підняття [oː] і [eː] та короткі голосні низького підняття [ɐ] і [ɛ] демонструють виразні зсуви F₁ у спектрі, однак їхні якісні характеристики неоднакові. Значення F₁ алофонів [oː], [eː], розташованих між губними приголосними, вищі, тож вони мають бути відкритішими, ніж ізольовано вимовлені варіанти; перша форманта лабіалізованих [ɐ] і [ɛ] нижча, ніж у ізольованих голосних, отже, алофони слід оцінювати як закритіші. Інші довгі й короткі голосні не демонструють виразних змін положення першої форманти в спектрі.

4. Результати оцінювання значень формант можна підсумувати так:

4.1. Компактність алофонів голосних низького підняття [ɑː], [ɐ], [ɛ] та середнього підняття [eː] у позиції C_pVC_p менша, ніж у їхніх ізольовано вимовлених варіантів; значення індексу компактності всіх трьох артикуляційних позицій лабіалізованого варіанта голосного низького підняття [æː] вищі; голосних високого

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 23

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

Алофони високого підняття [uː], [o], [iː], [ɪ] та середнього підняття [oː], [ɔ] виявляють дещо інше співвідношення: лабіалізовані варіанти досліджуваних голосних у початковій, стаціонарній і кінцевій позиціях артикуляції мають тенденцію бути менш дифузними, ніж варіанти, вимовлені ізольовано.

4.2. За ступенем тональності можна виокремити такі групи досліджуваних голосних: довгі лабіалізовані алофони заднього ряду [ɑː], [oː], [uː], що характеризуються вищим ступенем тональності, а отже, й вищим тембром, і довгі лабіалізовані варіанти переднього ряду [æː], [eː], [iː], ступінь тональності яких у позиції C_pV_Cp нижчий, а отже, і тембр нижчий; короткі лабіалізовані голосні заднього й переднього ряду [ɐ], [ɔ], [ʊ], [ɛ], [ɪ] слід оцінювати як такі, що мають вищий тембр.

4.3. Відмінності за бемольністю між лабіалізованими й вимовленими ізольовано алофонами зафіксовано лише під час дослідження [ɐ], [æː], [ɛ], [iː] та [uː]: у позиції C_pV_Cp голосні переднього ряду [æː], [ɛ], [iː] і заднього ряду [ɐ] є більш бемольними — під час їх артикуляції активність губ має бути вищою, ніж під час вимови ізольованих варіантів цих голосних; алофон голосного заднього ряду [uː], що стоїть між губними приголосними, характеризується нижчими значеннями бемольності.

4.4. Спільною якісною ознакою, що відрізняє лабіалізовані варіанти голосних від вимовлених ізольовано, є напруженість: усі алофони в позиції C_pV_Cp артикулюються менш напруженими органами мовлення.

5. Лабіалізація дещо сильніше впливає на початкову або початкову й кінцеву позиції артикуляції довгих алофонів. У групі коротких голосних значної різниці між порівнюваними початковою, стаціонарною та кінцевою позиціями не зафіксовано — подібний вплив губних приголосних на якісні характеристики виявлено в усіх частинах короткого алофона.

6. Значної різниці якісних значень між природними й штучними словами не виявлено — лабіалізація дуже подібно впливає на характеристики як слів, уживаних у природному мовленнєвому потоці, так і штучно утворених слів, тобто в усіх випадках зберігається той самий напрям зміни якісних значень.

7. Більшість досліджених лабіалізованих і вимовлених ізольовано голосних демонструють чіткі відмінності в психоакустичному акустичному просторі. Особливо це стосується варіантів довгих голосних [oː], [uː], [æː], [eː] та коротких [ɐ], [ɛ]: відстані між колами лабіалізованих та ізольованих алофонів у психоакустичному просторі дуже чітко свідчать, що ці варіанти голосних мають сприйматися як якісно відмінні звуки; найбільше збігалися порівнювані кола варіантів довгого [iː] і короткого [ɪ], отже, якісна відмінність між їхніми алофонами незначна.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 24

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

8. Для лабіалізованих голосних характерне більше або менше зміщення в напрямку центру психоакустичного простору, тоді як ізольовані варіанти тяжіють до периферійнішого положення, тобто розташовуються на краях чвертей координатної системи.

LITERATŪRA

A m b r a z e v i č i u s R y t i s 2010: Differential Acoustical Cues for Palatalized vs Nonpalatalized Prevocalic Sonants in Lithuanian. – Žmogus ir žodis 12(1), 5–10.

A m b r a z e v i č i u s R y t i s 2012: Loci of Palatalized vs Nonpalatalized Prevocalic Plosives in Lithuanian. – Žmogus ir žodis 14(1), 13–18.

A m b r a z e v i č i u s R y t i s, L e s k a u s k a i t ė A s t a 2014: Priebalsių akustinės ypatybės: palatalizacija ir balsingumas, Kaunas: Technologija.

A t k o č a i t y t ė D a i v a 2002: Pietų žemaičių raseiniškių prozodija ir vokalizmas, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

B a c e v i č i ū t ė R i m a 2000: Lukšių šnektos izoliuotų balsių tyrimas. – Kalbotyra 48(1)–49(1), 5–18.

B a c e v i č i ū t ė R i m a 2002: Lietuvių kalbos kintamųjų garsų [ie], [uo] eksperimentinė analizė. – Kalbotyra 51(1), 5–17.

B a c e v i č i ū t ė R i m a 2004: Šakių šnektos prozodija ir vokalizmas, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

B a k š i e n ė R i m a, Č e p a i t i e n ė A g n ė 2017: Tarptautinės fonetinės abėcėlės taikymo lietuvių tarmių garsams galimybės. – Baltistica 52(1), 105–135. DOI: 10.15388/Baltistica.52.1.2303.

B a l č i ū n i e n ė A s t a, R i n k a u s k i e n ė R e g i n a, M e i l i ū n a i t ė V i o l e t a 2017: Kupiškėnų ir uteniškių paribio šnektų fonetinė kaita XXI a.: Vabalninko, Darsiškių ir Salamiesčio punktų atvejis. – Lituanistica 63, 38–60.

B a l l M a r t i n J., H o w a r d S a r a J., M i l l e r K i r k 2018: Revisions to the extIPA Chart. – Journal of the International Phonetic Association 48(2), 155–164. DOI: 10.1017/S0025100317000147.

B e e l e y H e l e n a 2015: British English [kw], [k], and [w] Distinction in Back Round Vowel Contexts. – ICPhS. Prieiga internete:

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 25

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

https://www.academia.edu/14852799/British_English_kw_k_and_w_distinction_in_back_round_vowel_contexts.

Bladon Anthony, Fant Gunnar 1978: A Two-formant Model and the Cardinal Vowels. – Speech Transmission Laboratory – Quarterly Progress and Status Report 1, Stockholm: KTH, 1–8.

Boyce Suzanne, Espy-Wilson Carol Y. 1997: Coarticulatory Stability in American English /r/. – Journal of the Acoustical Society of America 101(6), 3741–3753.

Butcher Andrew, Fletcher Janet 2014: Sound Patterns of Australian Languages. – The Languages and Linguistics of Australia. The World of Linguistics 3, De Gruyter Mouton, Berlin, Germany, 89–136.

Carignan Christopher, Ximenes Arwen B., Shaw Jason A. 2017: A Comparison of Acoustic and Articulatory Methods for Analysing Vowel Differences across Dialects: Data from American and Australian English. – Journal of the Acoustical Society of America 142, 363–377.

Cole Jennifer S., Linebaugh Gary, Munson Cheyenne, McMurray Bob 2010: Unmasking the Acoustic Effects of Vowel-to-vowel Coarticulation: A Statistical Modeling Approach. – Journal of Phonetics 38(2), 167–184.

Dereškevičiūtė Sigita 2008: Dėl lietuvių kalbos sklandžiųjų priebalsių kiekybės. – Žmogus ir žodis 10(1), 15–19.

Dereškevičiūtė Sigita, Kazlauskienė Asta 2009: Dusliųjų sprogstamųjų priebalsių spektrinė analizė ir jų sprogimo trukmė. – Garsas ir jo tyrimo aspektai: metodologija ir praktika, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 98–111.

Flemming Edward 2002: Auditory Representations in Phonology, Routledge, New York.

Girdenis Aleksas 2003: Teoriniai lietuvių fonologijos pagrindai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Girdenis Aleksas 2009: Vadinamųjų sutaptinių dvibalsių [ie uo] garsinė ir fonologinė sudėtis. – Baltistica 44(2), 213–242.

Girdenis Aleksas, Kubiliūtė-Kliukienė Regina 1982: Regresyvinis priebalsių palatalizacijos poveikis balsių spektrui šiaurės žemaičių tarmėje. – Kalbotyra 33(1), 30–38.

Girdenis Aleksas, Riaubiškytė Svajonė 1981: Viena šiaurės žemaičių ir prūsų fonetikos paralelė. – Baltistica 17(1), 92–95.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 26

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

Grigorjevs Juris 2013: Problems Using the Traditional Acoustic Cues for the Phonological Interpretation of Vowels. – Baltistica 48(2), 301–312.

Grigorjevs Juris, Jaroslavienė Jurgita 2014: Dabartinių baltų bendrinių kalbų nosinių sonantų spektrinė analizė. – Žmogus ir žodis. Didaktinė lingvistika 16(1), 35–49.

Herrick Dylan 2007: An Acoustic Description of Central Catalan Vowels Based on Real and Nonsense Word Data. – Catalan Review 21, 231–256.

Hillenbrand Jame M., Clark Michael J., Nearey Terrance M. 2001: Effects of Consonant Environment on Vowel Formant Patterns. – Journal of the Acoustical Society of America 109(2), 748–763. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2013~1383055005364/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content.

Jaroslavienė Jurgita 2010: Rytinių kauniškių Prienų šnektos fonologija: humanitarinių mokslų daktaro disertacija, Vilnius: Vilniaus universitetas.

Jaroslavienė Jurgita 2013: Prienų šnektos nosinių sonantų spektrinė charakteristika. – Acta Linguistica Lithuanica 68,105–125.

Jaroslavienė Jurgita 2014: Spectral Characteristics of the Lithuanian Vowels: Some Preliminary Results of a New Experimental Research. – Linguistica Lettica 22, 68–84.

Jaroslavienė Jurgita 2015: Lietuvių kalbos trumpųjų ir ilgųjų balsių kiekybės ir kokybės etalonai. – Bendrinė kalba 88. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/?88.

Jaroslavienė Jurgita 2017: Different IPA Equivalents for Some Lithuanian and Latvian vowels. – Acta Linguistica Lithuanica 77, 196–218.

Jaroslavienė Jurgita, Grigorjevs Juris, Urbanavičienė Jolita, Indričāne Inese 2019: Baltų kalbų garsynas XXI a. pradžioje: Balsių ir garsų sąveikos instrumentinis tyrimas: mokslo monografija su garsinėmis iliustracijomis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: http://lki.lt/wp-content/uploads/2020/03/Balt%C5%B3_kalb%C5%B3_garsynas_XXI_a_prad%C5%BEioje_1_knyga_2019.pdf.

Jaroslavienė Jurgita, Kaukėnienė Lidija 2004: Danielo Joneso kardinalinių balsių spektrinės charakteristikos. – Kalbotyra 53(1), 25–38.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 27

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

Kaukėnienė Lidija 2002: Lietuvių bendrinės kalbos nekirčiuotų balsių spektrai. – Kalbotyra 51(1), 41–59.

Kaukėnienė Lidija 2003: Lietuvių bendrinės kalbos nekirčiuotų balsių kiekybė. – Acta Linguistica Lithuanica 48, 35–47.

Kaukėnienė Lidija 2004: Dabartinių baltų bendrinių kalbų balsių spektrai. – Baltistica 39(2), 199–211.

Kazlauskaitė Rūta 2002a: Pašūsvio šnektos fonologinė sistema: vokalizmas ir prozodija: daktaro disertacija, Vilniaus universitetas.

Kazlauskaitė Rūta 2002b: Pašūsvio šnektos izoliuotų balsių spektrų tyrimas. – Kalbotyra 51(1), 61–78.

Kazlauskienė Asta 2018: Bendrinės Lietuvių kalbos fonetikos ir fonologijos pagrindai, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. DOI: 10.7220/9786094673290.

Kliukienė Regina 1994: Šiaurės žemaičių priebalsių spektrai ir akustinės priebalsių klasės. – Kalbotyra 43(1), 43–52.

Kliukienė Regina 1995: Šiaurės žemaičių intervokalinių priebalsių trukmė. – Kalbotyra 44(1), 58–68.

Kliukienė Regina 2002: Regresyvinis minkštųjų priebalsių poveikis trumpųjų aukštutinių ir žemutinių balsių spektrui lietuvių bendrinėje kalboje. – Kalbotyra 51, 33–49.

Kliukienė Regina 2011: Šiaurės žemaičių tarmės konsonantizmas: akustinės ir audiacinės ypatybės, Vilnius: Vilniaus universitetas.

Kliukienė Regina, Raudžiūtė Ieva 2013: Minkštųjų priebalsių poveikis lietuvių bendrinės kalbos ilgųjų kirčiuotų balsių spektrui. – Žmogus ir žodis 15(1), 111–119.

Krug Manfred, Schlüter Julia 2013: Research Methods in Language Variation and Change, Cambridge: Cambridge University Press.

Ladefoged Peter 2008: Vowels and Consonants: An Introduction to the Sounds of Languages, Oxford: Blackwell Publishers.

Ladefoged Peter, Johnson Keith 2014: A Course in Phonetics. Cengage Learning, Inc.

Ladefoged Pete, Maddieson Ian 2008: The Sounds of the World's Languages, Cambridge: Cambridge University Press.

Ledichova Edita 2012: Lietuvių bendrinės kalbos nazalizuotųjų balsių [aː], [oː], [uː] trukmės ir kokybės ypatybių eksperimentinis tyrimas. – Žmogus ir žodis 14(1), 79–85.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 28

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

Leskauskaitė Asta 2000: Kučiūnų šnektos izoliuotų balsių spektrinės charakteristikos. – Kalbotyra 48(1)–49(1), 83–94.

Leskauskaitė Asta 2004: Pietų aukštaičių vokalizmo ir prozodijos bruožai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

LKE 2008: Lietuvių kalbos enciklopedija, red. Vytautas Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

LKTCh 2004: Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija. Sud. Bacevičiūtė Rima, Ivanauskienė Audra, Leskauskaitė Asta, Trumpa Edmundas, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

Marchal Alain, Hardcastle William J. 1993: Instrumentation and Database for the Cross-language Study of Coarticulation. – Language and Speech 36, 137–153.

Markevičienė Žaneta 2011: Anykštėnų patarmės diferenciacija. – Lituanistica 57, 305–313.

Maxwell Olga, Baker Brett, Bundgaard-Nielsen Rikke, Fletcher Janet 2015: A Comparison of the Acoustics of Nonsense and Real Word Stimuli: Coronal Stops in Bengali. – International Congress of Phonetic Sciences (ICPhS). Prieiga internete: https://www.internationalphoneticassociation.org/icphs-proceedings/ICPhS2015/Papers/ICPhS0900.pdf.

Mikalauskaitė Elžbieta 1975: Lietuvių kalbos fonetikos darbai, Vilnius: Mokslas.

Murinienė Lina 1998: Akmenės šnektos izoliuotų balsių spektrinė analizė. – Kalbotyra 47(1), 91–105.

Murinienė Lina 2007: Rytinių šiaurės žemaičių fonologija: vokalizmas ir prozodija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Ohde Ralph N., Sharf Donald J. 1975: Coarticulatory Effects of Voiced Stops on the Reduction of Acoustic Vowel Targets. – Journal of the Acoustical Society of America 58(4), 923–927.

Paillereau Nikola 2016: Do Isolated Vowels Represent Vowel Targets in French? An Acoustic Study on Coarticulation. – Congrès Mondial de Linguistique Française. DOI: 10.1051/SHS 27 shsconf/20162709003.

Pakerys Antanas 1982: Lietuvių bendrinės kalbos prozodija, Vilnius: Mokslas.

Pakerys Antanas 2003: Lietuvių bendrinės kalbos fonetika, Vilnius: Enciklopedija.

Renwick Margaret E. L. 2014: The Phonetics and Phonology of Contrast: The Case of the Romanian Vowel System, Berlin: de Gruyter Mouton.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 29

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

Salys Antanas 1992: Lietuvių kalbos tarmės. – Raštai 4, Roma: Lietuvių Katalikų Mokslo Akademija.

Steinlen Anja K. 2005: The Influence of Consonants on Native and Non-native Vowel Production: A Cross-linguistic Study, Tübingen: Gunter Narr.

Stevens Kenneth N., House Arthur S. 1976: Perturbation of Vowel Articulations by Consonantal Context: An Acoustical Study. – Journal of Speech Language and Hearing Research 6(2), 111–128.

Strange Winifred, Verbrugge Robert R., Shankweiler Donald 1976: Consonantal Environment Specifies Vowel Identity. – Journal of the Acoustical Society of America 60, 213–224.

Strange Winifred, Weber Andrea, Levy Erika S., Shafiro Valeriy, Hisagi Miwako, Nishi Kanae 2007: Acoustic Variability within and across German, French, and American English Vowels: Phonetic Context Effects. – Journal of the Acoustical Society of America 122(2), 111–129.

Sylak-Glassman John 2014: The Effects of Post-Velar Consonants on Vowels in Ditidaht. – Papers from the 49th Annual International Conference on Salish and Neighbouring Languages, 17–38.

Thomas Erik R. 2011: Sociophonetics. An Introduction, Basingstoke: Palgrave Macmillan.

Traunmüller Hartmut 1988: Analytical Expressions for the Tonotopic Sensory Scale. – PERILUS 8, Stockholm: University of Stockholm, 93–102.

Trumpa Edmundas 2005: Pelesos šnektos balsinės fonemos ir jų variantai (daktaro disertacija), Vilnius: Vytauto Didžiojo universitetas.

Urbanavičienė Jolita 2004: Svirkų šnektos izoliuotų balsių akustinė analizė. – Kalbotyra 53(1), 65–80.

Urbanavičienė Jolita, Indričāne Inese 2016a: Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė. – Acta Linguistica Lithuanica 75, 46–77.

Urbanavičienė Jolita, Indričāne Inese 2016b: Lietuvių ir latvių kalbų uždarumos priebalsiai: sprogimo fazės trukmė ir FFT spektrai. – Žmogus ir žodis 18(1), 46–79. DOI: http://dx.doi.org/10.15823/zz.2016.3.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 30

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

Urbanavičienė Jolita, Indričāne Inese, Jaroslavienė Jurgita, Grigorjevs Juris 2019: Baltų kalbų garsynas XXI a. pradžioje: Priebalsių instrumentinis tyrimas (mokslo monografija su garsinėmis iliustracijomis), Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: http://lki.lt/wp-content/uploads/2020/03/Balt%C5%B3_kalb%C5%B3_garsynas_XXI_a_prad%C5%BEioje_2_knyga_2019.pdf.

Vaitkevičiūtė Valerija 1960: Lietuvių kalbos balsių ir dvibalsių ilgumas, arba kiekybė. – Lietuvių kalbotyros klausimai 3, 207–217.

Vaitkevičiūtė Valerija 1965: Fonetika. – Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius: Mintis, 72–90.

VKĮPĮ 2011: Lietuvos Respublikos valstybinės kalbos įstatymo pakeitimo įstatymas. Projektas XP-1320(3). Prieiga internete: https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAP/TAIS.402981?jfwid=-wbkgqm837.

Wayland Ratree 2019: Phonetics – A Practical Introduction, Cambridge: Cambridge University Press.

Whalen Douglas H. 1990: Coarticulation is Largely Planned. – Haskins Laboratory Status Report on Speech Research 101/102, 149–176.

Zellou Georgia, Pycha Anne 2018: The Gradient Influence of Temporal Extent of Coarticulation on Vowel and Speaker Perception. – Journal of Laboratory Phonology 9(1), 1–24.

Zinkevičius Zigmas 1994: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Zinkevičius Zigmas 2006: Lietuvių tarmių kilmė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Пиотровский Раймонд Г. 1960: Еще раз о дифференциальных признаках фонемы. – Вопросы языкознания 6, 24–38.

Gauta 2020 04 16

Priimta 2020 06 19

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 31

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

THE EXPERIMENTAL RESEARCH OF QUALITATIVE CHARACTERISTICS OF LABIALISED VOWELS IN STANDARD LITHUANIAN

Summary

In natural language, sounds usually do not exist in isolation, they are included in larger units – syllables, words, phrases, sentences, and their specific realisation depends mostly on the influence of adjacent sounds. Language would be very easy to study if it was realized through separate allophones. We would then see clearly, where one sound ends and where another begins, but the sounds merged in the speech stream become not only difficult to distinguish, but also acquire the sound of another phonetic unit or completely new features. Traditionally, there are two variants of vowels usually recognized in phonetics: positional and combinational. Positional variants depend on accent. This feature has been extensively investigated in the Lithuanian language. Combinational variants of vowels is another phenomenon, which occurs due to the influence of adjacent sounds.

Although the term labialization is mentioned quite often in the works of Lithuanian linguists, so far little attention has been paid to detailed and systematic studies of Lithuanian standard language vowels influenced by labialization, usually only the most general features of labialization are described. Therefore, the aim of this paper is to describe labialized vowels and compare the main qualitative characteristics of labialized and isolated (zero context) vowels found by experimental research.

All long [ɑː, oː, uː, æː, eː, iː] and short [ɛ, ɔ, ʊ, ɪ, ɛ] vowels of the Lithuanian standard language were selected for the study. They were produced in zero context and C_pVC_p sequences by 2 native male speakers with flawless articulation. To achieve the aim, two types of experiments were carried out using words that are actually used in speech and artificially constructed ones. The segmentation and analysis of the sounds was performed using free license sound processing and analysis software PRAAT. The allophones analysed in this study were divided into 3 parts and the meaning of formants in the beginning, the middle part and the end of the segment were calculated, i. e., 1/3 of the sound part. This was done to find out which part of the investigated allophone receives the strongest coarticulation influence. For the measurements of the isolative pronounced vowel, the average of the values forming the whole sound was taken, because this sound is not affected by the adjacent sounds, the dynamics of its formant values is quite even, the spectrum varies little. In order

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 32

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

to describe better the qualitative ratios of the analysed allophones, the following acoustic parameters of the beginning, the middle part and the end of the segment articulation positions were calculated according to the first, second and third formant values (Hz): compactness (C), tonality (T), flatness (b), diffusivity (df) and tension (it). The relationships of the graphically compared vowel variants are represented in the psychoacoustic F₂'/F₁ space, in which the researched allophones are marked by circles of 1 bark size (z) in diameter, and the distances between them indicate the degree of difference in perceived quality: the farther the circles are from each other, the more qualitatively those sounds differ.

After a detailed study of the qualitative characteristics of labialized vowels of the Lithuanian standard language and their comparison with the data of isolated vowels, the following general tendencies were identified. Labialized allophones are most evidently and stably characterised by the data of the third formant F₃ – in all articulation positions, i. e., in the beginning, the middle part, and the end of the segment, they are characterised by lower-frequency F₃ values. Thus, it is considered that the most obvious signs of sound labialization in the spectrum are primarily related to the degradation of the third formant. The change in the values of the second formant F₂ of labialized vowels is also greatly pronounced and tendentious, but its changes are related to the pronunciation of vowels. The labialized allophones of back vowels [ɑː], [ɐ], [oː], [ɔ], [uː], [ʊ] of all the studied groups more often have higher frequency F₂ values, so they should be slightly more front articulation than pronounced in isolation. The corresponding variants of the front vowels [æː], [ɛ], [eː], [iː], [ɪ] have a resonant F₂ in the lower frequency range, so they are likely to have a slightly more back articulation. The effect of labialization on the values of the first formant F₁ is not systematic. The evaluation of labialized allophone formant values has shown that consistent trends were found by analysing the values of compactness/diffusion, tonality, flatness and stress indices, but systematic differences were not recorded in all groups of vowels.

The analysis of the relationships of vowel variants in psychoacoustic space has shown that in many cases, the allophones pronounced in different positions are perceived as sounds of unequal quality.

Attention was drawn to the fact that no greater qualitative difference was observed between the words that are actually used in speech and artificially constructed ones – labialization has a very similar effect on their acoustic characteristics.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

EDITA LEDICHOVA. Labializuotų bendrinės lietuvių kalbos balsių eksperimentinis tyrimas | 33

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.03

The strength of coarticulation influence on the quality characteristics of labialized vowels depends primarily on the length of the vowel. Long allophones are more likely to experience a stronger influence of adjacent consonants in the beginning or in the beginning and the end of the segment articulation positions. Short vowel variants experience a stronger effect of full-sound coarticulation because no more pronounced differences were found between the measured articulation positions – all allophonic phases receive a similar effect of adjacent consonants.

KEY WORDS: labialization; coarticulation; quality; allophone.

EDITA LEDICHOVA

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204