LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, III LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

DĖL NERINGOS VARDO

V. MAŽIULIS

§ 1. У давнину пруси, як і їхні близькі сусіди та родичі литовці, на півдні межували із західними слов’янами — поляками. На південному заході прусська земля простягалася аж до нижньої течії Вісли, а на заході прусські землі омивали Віслинська затока, Куршська затока й Балтійське море. Отже, до прусської землі належала або принаймні безпосередньо з нею була пов’язана і Віслинська та Куршська Neringa, відповідно Nerija: остання назва, як слід гадати, була відома живій прусській мові (див. нижче). Однак прусська мова вже вимерла (прусів остаточно онімечили наприкінці XVII ст.), а в збережених пам’ятках її писемності не засвідчено ані назви Neringos, ані Nerijos.

§ 2. Назви Neringos (ця форма найчастіше вживається в сучасній літературній литовській мові) чи Nerijos, за моїми даними, не знають також давні литовські писемні пам’ятки й литовські діалекти¹. Самі місцеві жителі Куршської коси зазвичай називають свій край Kōpomis², пор. Kōpos, -ų Subst. f. Pl. коса, смуга дюн між Куршською затокою та Балтійським морем (KršŽ II 197), пор. Kōpininkas Subst. mob. житель коси (KršŽ II 196); Kōpai, ų m. pl. Куршська коса (NsŽ 204); коса біля Мемеля kopos (Kraž. 363), проте Nehrung Randawos. Kalnai (там само), пор. Nahrung³ Pajūrei, Randawōs (KžŽ 144); коса. Pajūrei, ų, M. Randawos, ų, F. (CGL II 124); коса Pajūrei, Randawos (B 942). Останні назви Нерінги знаходимо також у словниках Несельмана й Куршайтіса: Pajūrei, ų m. pl. коса (NsŽ 43); Rándawos, ų, f. pl. коса (Bd. Qu) (NsŽ 427); [pajūriai, -ių, Subst. m. Pl. коса, інакше kūpos⁴] (KršŽ II 287); [randawos, -ų, Subst. f. Pl. коса, інакше kūpos] (KršŽ II 344). Як бачимо, Куршайтісові форми pajūriai і randawos у значенні «коса» не були відомі з живої мови; те саме слід сказати і про randawų Несельмана (Несельман посилається на Бродовського та «Clavis Germanico-Lith-

¹ Цієї назви не знає й латиська мова. Пор. також: «лит. nerijà „Nehrung“ — цілком нове штучне утворення!» — Zeitschrift für slavische Philologie 27, 439; Språkliga Bidrag (Meddelanden från seminarierna för slaviska språk...), 3 (Nr. 13), 50, Lund, 1959.

² Цю назву (≈ нім. Nehrung) уживав і К. Буга, пор. «Куршські латиші разом із латишами Kōpų (Nehrung)» — K. Būga, Lietuvių kalbos žodynas, 2 sąs., CXXII, Kaunas, 1925.

³ У KžŽ написано Nahrung, очевидно, замість Näһrung (оскільки Nahrung тут стоїть після Näһr-).

⁴ Куршайтісове kūpes = літ. kūpos, пор. також KršŽ II 197.

301

словники), можливо, і через граматичний рід pajūriai «Nehrung», пор. відому Фр. Куршайтісу з живої мови форму: pajūrės, -ių, Subst. f. Pl. die Gegend am Meer (KrŽ II 287), пор. Pajures, ū f. pl. die Gegend an der See, der Strand, die Nehrung (NšŽ 43).

§ 3. Зв’язок назв Куршської коси, згаданих вище, Kōpos (Kopai) Kalnai, Pajūriai (Pajūrės) із загальними іменниками литовської мови цілком очевидний: точніше кажучи, ці слова є радше загальними, ніж власними назвами (у множині їх також уживають для називання згаданих місцевостей). Те саме, мабуть, слід сказати і про форму Randawos «die Nehrung» resp. randavos⁵. Є певні підстави стверджувати, що слово randavos утворили самі «куршинінки» (мешканці Куршської коси⁶): randavos, можливо, пов’язане з латв. randa «ein niedriger Heuschlag am Meere»⁷ (<*«берег») <, лів. rända resp. ест. randa «берег, Strand». Таким чином, слід вважати, що слово «куршинінків» randavos означало приблизно те саме, що й литовське pajūriai «Strand, Nehrung» (див. вище); крім того, пор. примітку № 24. Щодо такого словотворення слова randavos пор. латв. dumbrs «болото»; латв. dumbrava «трясовина», латв. pane «рідкий гній» (прус. pannean «Moosbruch»): латв. peņava «калюжа», лит. salā: salava «Werder» тощо⁸. Форма Randuwas (Kraž 363) від форми Randawos, здається, по суті відрізняється лише суфіксом -uw-⁹ (обидві форми — жіночого роду, множини, називного відмінка). Отже, згадані вище (§ 2) назви Куршської коси Kalnai, Kōpos (Kopai), Pajūriai (Pajūrės), Randavos, очевидно, утворюють дві семантичні групи: 1. «(піщані) височини» і 2. «узбережжя (моря чи затоки)», або 1. Kalnai = Kōpos (Kopai) і 2. Pajūriai (Pajūrės) = Randavos (щодо цього співвідношення цікаво додати, що ті наші словники XVII—XVIII ст., у яких для Куршської коси не наведено форми Kōpos, не наводять і форми Kalnai, див. B 942, CGL 124, KžŽ 144: у них є лише Pajūriai і Randavos, зрозуміло, як паралельні форми, див. § 2). Слід вважати, що Куршську косу литовці почали називати kalnais ir pajūriais, а куршинінки — kopomis ir randavomis — kopomis, можливо, — і литовці, і пруси?¹⁰.

§ 4. Слова Neringą і Neriją увійшли (або були створені як новотвори) до литовської літературної мови з писемних джерел. Первісне джерело назв Neringos і Nerijos слід шукати у відповідних середньовічних латинських і німецьких документах. У цих документах назву Нерінги записано досить по-різному. Тут наведу основні варіанти досліджуваного топоніма, зібрані з документів Тевтонського ордену за 1235—1521 рр.

⁵ Наприклад, і J. Endzelynas пише randavos (загальний іменник), див. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, 287, Rīgā, 1951.

⁶ Зауваження (і літературу) щодо мешканців Куршської Нерінги див., наприклад, у K. Morkūnas і A. Sabaliauskas, Kuršių Neringos žvejų lietuvių tarmė. — Lietuvių kalbotyros klausimai, 2, 132—135, Vilnius, 1959.

⁷ Щодо латв. randa та його походження див. K. Mūlenbacha, Latviesu valodas vārdnīca, 3, 477, Rīgā, 1927—1929. Пор. A. Leskien, Die Bildung der Nomina im Litauischen, 350, Leipzig, 1891.

⁸ Щодо словотвору останніх слів див. J. Endzelīns, op. cit., 286 та далі; Pr. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, 379 та далі, Vilnius, 1943.

⁹ Щодо співвідношення суфіксів -uw- і -av- див. Pr. Skardžius, l. c.; J. Endzelīns, l.c.

¹⁰ Пор. також те, що в Нерінзі, крім куршинінкських, є литовські топоніми, див. A. Bezzenberger, Die Kurische Nehrung und ihre Bewohner, 132—140, Stuttgart, 1889.

302

Вар. 1. Neria — «Нерінга Віслинської коси»¹¹: Neria (1235 р. PoU 42, 44), et mare recens et Neriam (1251 р. CDP II 1, MHW I D 48), Partem Nerie… litus Nerie (1283 р. CDP I 176), Cujus tempore magister praelibatus personatim cum militibus terrae intravit mare navigio et signum in littore versus orientem in Neria fieri fecit praecipiens, ut non vicinius illo signo ad Wislam monasterii retia locarentur (1309 р. SRP I 712)¹², pro quodam prato in Neria (1309 р. SRP I 713), prata in Neria (1309 р. SRP I 714), Magister ergo pro captura sturionum sub Neria et pro libertate piscandi in Wisla et aliis superius exaratis confirmavit (1309 р. SRP I 720), cum prato in Neria (1316 р. PUrk. II₁ 111), et prato in Neria (1316 р. l. c. 112), partem Nerie, que se versus Danzk extendit (1321 р. US II 138). — «Куршська коса»: octingenti viri de Lethowia [= Литва. — V. M.] equites… per Neriam Curoniensem intraverunt Sambiensem terram (1283 р. SRP I 144), Frater Conradus, ut vir sapiens et providus, considerans, quod per Neriam, viam utique occultam, possent fratribus et terrae Sambiae multa damna et pericula ab infidelibus suboriri, edificare fecit in dicta Neria super litus maris salsi castrum, quod dicitur Nova domus, ne Lethowini [= литовці. — V. M.] terram Sambiae intrent a modo improvise (1283 р. l. c.), Mansto et Sudargus et alli nobiles de Samenthia [= Жмудини, Жмудь. — V. M.] cum V milibus equitum circa castrum novum in Neria Curoniensi intraverunt terram Sambiae et territoria Powundie et Rudowie incendio vastaverunt (1308 р. SRP I 174–175), Item terciam partem Nerie Curoniensis cum piscatura adjacente (1321 р. US II 138), quia in illis finibus instaret Neria Curonica inter fratres et ecclesiam adhuc dividenda (1331 р. US II 192), Item terciam partem Nerie versus memlam (1366 р. CDP II 123), Nerya versus Memlam (1366 р. CDP III 124.).

Вар. 2. Nerey (Nerei) — «Нерінга Віслинської коси»¹³: Swentepolko et heredibus suis insulam, que vocatur Nerei, et sylvam in eadem insula comprehensam, necnon et harenas sitas juxta eandem insulam a flumine… concesserunt (1248 р. PU I₁ 148), однак в іншому місці того самого документа: insula, que Nerie vocatur (1248 р. l. c.); insulam, que vocatur Nerey¹⁴ (1248 р. l. c. [паралельний документ]); in predicta silva¹⁵, que Nerey¹⁴ dicitur (1248 р. l. c. [у паралельному документі: insulam, que Nerie vocatur 1248 р. l. c.])¹⁶, in predicta parte sua nerei viam bestiis non precludat (1247 р. PU I₁ 138).

Вар. 3. Nerie¹⁷—«Нерінга Віслинської коси»: insula que Nerie vocatur (1248 р. PU I₁ 148), Dantzker Nerie (1497 р. SRP V 210). — «Куршська коса»: die Keurische Nerie (1497 р. l. c.).

¹¹ «Нерінгою Віслинської коси» тут і далі називається те, що німецькою означає «Frische Nehrung».

¹² Пор. Neria (1310 р., 1310 р., 1337 р. SRP V 607, 609, 614).

¹³ Nerey, Nerei найімовірніше означає «Нерінгу Віслинської коси», пор. G. Gerullis, Die altpreussischen Ortsnamen, 107, Berlin und Leipzig, 1922.

¹⁴ Вар. Nerie Cop., див. PU I₁ 148.

¹⁵ Silva — це ліс «insulae Nerey» (який тут і названо іменем «insulae Nerey»).

¹⁶ У цьому орденському документі 1248 р. в усіх випадках Neria має форму Codex Diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lithuaniae, 4, 15, Vilnae, MDCCXIV.

¹⁷ Nerie — це форма однини називного відмінка.

303

Вар. 4. Nergia, Nergya — «Нерінга Віслинської затоки»: Nergia 9X [1258 р. CDP I 114—115, пор. MHW I R 24 (16X US II 25—28)], Nergya 3X (1258 р. CDP I 114—115), Nergia [вар. Neria, Nerea (1258 р. US II 23)], et alterius Nergie terciam partem, que extendit versus Gdanzk (1322 р., уся фраза 2X, US II 152). — «Куршська коса»: una cum tercia parte Nergie Curoniensis, que se extendit versus Memelam (1322 р., уся фраза 2X, US II 152), Nergia Curoniensis¹⁸ (1331 р. Us II 192).

Вар. 5. Nerge, Nerye — «Нерінга Віслинської затоки»: uff der Nerye (1408 р. SRP III 290), uf dy Nerye (1410 р. SRP III 320), zcu dem Stuthoffe uf der Nerge (1465 р. SRP V 243). — «Куршська коса»: von Littouwin durch ir erge ubir di kürische Nerge (близько 1340 р. SRP I 508), ûf der kürschin Nerge vart (близько 1340 р. l. c.), und zugen durch ir erge ob di Kürsche nerge in zu Samelande (SRP I 572), Czüm ersten nachtleger Rossiten; von dannen ken Wintburg vff der Nerge (1387 р. SRP II 665), uff der Nerge (1465 р. SRP V 252), uf der Nerge (1465 р. SRP V 243).

Вар. 6. Nerige, Neriga — «Нерінга Віслинської затоки»: Nerige (1390 р. CDP IV 114), et in Insulam majorem et in Nerigam (1440 р. SRP III 398), uff der Nerige (1465 р. SRP V 244), uff die Nerige (1465 р. SRP V 258), uf die Nerige (1465 р. SRP V 252).

Вар. 7. Neringe — «Нерінга Віслинської затоки»: uffir Nerynge (1453 р. SRP III 486), under die Neringe (1458 р. SRP IV 556), auf der Nerynge (1497 р. SRP V 501), in der Neringe (1507 р. SRP V 456), der Neringe halben (1508 р. SRP V 457), umb der Nerynge halben (1512 р. SRP V 462), auf dy Nerynge (1521 р. SRP V 514); Neringen: uff der Neringen [вар. Nerige] zcu halden (1465 р. SRP IV 619), uff der Neringen 2X (1465 р. SRP IV 620, 627).

Вар. 8. Nerunge — «Нерінга Віслинської затоки»: uff der Nerunge (1455 р. SRP IV 516), an die Nerunge (1457 р. SRP IV 546), die Nerunge (1464 р. SRP IV 611), uff der Nerunge (1465 р. SRP IV 623), langst die Nerunge (1490 р. SRP IV 781), auf die Nerunge (1518 р. SRP V 530), langest die Nerunge (1520 р. SRP V 533); Nerungen: uff der Nerungen [вар. Nerige] (1465 р. SRP IV 624).

Вар. 9. Nerung, Neerung — «Нерінга Віслинської затоки»: uff der Nerung [вар. Nerige] und im Fisch auschen Werder (1466 р. SRP IV 629), Die Nerung (1497 р. SRP V 447), von der Nerungk (1501 р. SRP V 453), an die Nerungk (1511 р. SRP V 462), in der Neerung... in der Neerunge (1516 р. SRP V 476), in die Nehrung (1515 р. SRP V 473).

§ 5. Наведений тут документальний матеріал за 1235—1521 рр., що стосується обох кос, можна узагальнити таким хронологічним висновком:

«Нерінга Віслинської затоки»

1. Neria, 1235—1331 рр. (лат.¹⁹)

2. Nerey (Nerei) 1247—1248 рр. (лат.)

3. Nerie 1248—1497 рр. (лат., нім.¹⁹)

«Куршська коса»

1. Neria Curoniensis 1283—1366 рр. (лат.)

2..........

3. Kęwrische Nerie 1497 р. (нім.)

¹⁸ Пор. граматичну форму паралельного документа Neria Curonica (1331 р. l. c., тобто US II 192).

¹⁹ Скорочення лат., нім. означають, що слово трапляється в документах, написаних відповідно латинською або німецькою мовою.

304

4. Nergia, Nergya 1258—1366 рр. (лат.)

4. Nergia Curoniensis 1322—1331 рр. (лат.)

5. Nerge, Nerve 1410—1465 рр. (нім.)

5. Kurische Nerge 1340—1465 рр. (нім.)

6. Nerige, Neriga 1390—1465 рр. (нім., лат.)

6..................

7. Neringe 1453—1521 рр. (нім.)

7..................

8. Nerunge 1455—1520 рр. (нім.)

8..................

9. Nerung 1466—1511 рр. (нім.)

9..................

10. Neerung, Nehrung 1515—1516 рр. (нім.)

10..................

§ 6. Як бачимо, у згаданих документах ордену хрестоносців знаходимо значно більше матеріалу щодо назви Нерінга Віслинської затоки, ніж щодо назви Куршської коси (адже Орден мав більше справ саме з Нерінгою Віслинської затоки). У переглянутих мною документах щодо Куршської коси немає навіть прикладів варіантів 2, 6—9, див. § 4, пор. § 5, № 2, 6—9 (це, звичайно, зовсім не означає, що останні варіанти не вживалися), хоча знайдені форми назви Куршської коси Neria, Nerïe, Nergia, Nerge (див. § 4, вар. 1, 3—5, пор. § 5, № 1, 3—5) і не відрізняються від відповідних форм назви Нерінги Віслинської затоки. Відмінність між цими двома назвами Нерінги лише в тому, що Куршську косу зазвичай пишуть (за винятком випадків, коли та сама назва повторюється в тому самому документі тощо) з означенням «куршська» (—Neria Curoniensis, Kürische Nerge тощо), тоді як Нерінга Віслинської затоки (принаймні у XIII—середині XV ст.) не має подібного сталого означення (—Neria, Nerïe тощо). Крім того, в документах Ордену ці дві Нерінги розрізняються й таким чином, пор. postulamus et petimus terciam partem Nergie se versus Gedanczk extendentis: Item terciam partem Nerie versus memlam (1366 р. CDP III 123); з цієї причини Нерінга Віслинської затоки одного разу (за даними переглянутого мною матеріалу) названа (щоправда, вже наприкінці XV ст.) Dantzker Nerie (1497 р. SRP V 210).

§ 7. Neria Curoniensis (NB з означенням Curoniensis тощо) уперше з’являється в документах лише наприкінці XIII ст. (1283 р.²⁰ SRP I 144); приблизно в той самий час у документах уперше знаходимо таке саме означення й щодо Куршської затоки — stagnum Curoniense (1303 р.²⁰ SRP I 169), das kürische hab (1303 р. SRP I 565), stagnum Curonicum (1331 р. US II 192), mare Curonicum (1331 р. l. c.), a mari Curonico (1366 р. CDP III 123), а також (у тому самому документі) recentis maris Curonici (1366 р. l. c.) тощо. Якщо в документах Ордену кінця XIII — початку XIV ст. (а також і пізніше) Куршська коса зазвичай пишеться лише з означенням «куршська», тобто Neria Curoniensis тощо, то Куршська затока в документах того самого часу ще нерідко записується як recens stagnum (1321 р. US II 138) тощо; пор. das vrische hab (LR versus 3830, 3980). І для Куршської коси, і для Куршської затоки згадане означення Curoniensis (Kürische тощо), імовірно, було запозичене в ті часи з назви єпископства Куршського-

²⁰ Цю дату наведено (за видавцями SRP) з такою похибкою (щоправда, тут, здається, несуттєвою), що твір Дусбурга (Petrus de Dusburg) «Chronicon terre Prussie», здається, написаний у 1326 р. (точніше кажучи, цього року хроніку Дусбурга присвячено магістру Ордену — можливо, написано її було раніше).

20. Kalbotyros klausimai, III

305

пійос (пор. Curonia, dioecesis Curoniensis 1237 р. Biel. Gr. 422) назви²¹, пор. «das vorbeschreiben lant vnd wiltnisse mit dem grossen v rischen habe ist und wirt geheysen, hehalden vnd genant nach dem bischtom vnd der kirchen czu Kurlant vnd hot den namen Kurlant vnd Kurche hap (SRP II 110). Куршська коса не могла отримати означення «Куршська» від назви Куршської затоки (mare Curonicum [1331 р. US II 192] тощо), чому, зокрема, суперечить і те, що в давніх документах хрестоносців топоніми обох Нерінг, які тут розглядаються, не пов’язуються з Куршською затокою та Віслинською затокою; пор. Item terciam partem Nerie Curoniensis cum piscatura adiacente et terciam partem Nerie, que se versus Danzk extendit, cum utraque piscatura tam salsi maris quam recentis stagni episcopus et capitulum repetunt et requirunt (1321 р. US II 138), extra Sambiam postulamus et petimus terciam partem Nergie se versus Gedanczk extendentis: Item terciam partem Nerie versus memlam (1366 р. CDP III 123). Отже, слід вважати, що означення Curoniensis,-e (Kürische тощо) до топонімів Neria Curoniensis і mare Curonicum (stagnum Curoniense тощо) додали писарі Ордену (хрестоносців, див. нижче) лише після того, як межі Курляндського єпископства в Лівонії дійшли до Куршської коси та Куршської затоки, тобто до Клайпеди. Частиною Курляндського єпископства околиці Клайпеди фактично стали після 1252 року, коли Лівонський орден мечоносців збудував (точніше кажучи, 1252 року було вирішено збудувати²²) у Клайпеді свій замок. Тевтонський орден, підкорюючи прусські землі, просувався з півдня до Куршської затоки, на берегах якої остаточно закріпився також від початку другої половини XIII ст.

§ 8. Важливим є той факт, що мечоносці (які, здається, досягли Куршської коси та Куршської затоки раніше за хрестоносців), вирушаючи 1256 року через Куршську косу до Самбії (щоб допомогти хрестоносцям придушити повстання самбів) і повертаючись назад, ще не знали назви Куршської коси, яка пізніше згадується в документах хрестоносців: у Лівонській римованій хроніці сказано, що вони йдуть «bi des meres strant» (LR versus 4073; див. також LR versus 3953—3960, 4070—4073, пор. SRP I 631, 632). Фламандський мандрівник Жильбер де Ланнуа (нар. 1386 р.), який подорожував тими самими місцями 1413 року, називає Куршську косу німецькою (діалектною «нижньонімецькою»²³) назвою Strang (= strant LR versus 4073)²⁴: et coste on la mer a main senestre en cheminant de Keuniczeberghe et a la main dextre une autre grosse riviere, et nomme l’on ce chemin le Strang (1413 р. SRP III 445), quant on a passe outre le dit Strang, on entre ou pais de Samette; mais on treuve bien douce lieues de desertes solitudes sans trouver quelque trace de humaine habita-

²¹ Пор. V. Diederichs, — Magazin, herausgegeben von der Lettisch-Litterarischen Gesellschaft, 17 (1), 7, Mitau (1883); A. Bezzenberger, Über die Sprache der preussischen Letten, 137, Göttingen, 1888; J. Endzelīns, Par kurseniekiem un viņu valodu, 6 (відбиток із «Burnickes» 1931 р., 1202—8).

²² Žr. E. Joachim-W. Hubatsch, Regesta historico-diplomatica Ordinis S. Mariae Theutonicorum 1198—1525. Pars II (Regesta Privilegiorum Ordinis S. Mariae Theutonicorum), 17, Göttingen, 1948.

²³ Žr. A. Bezzenberger, Die Kurische Nehrung und ihre Bewohner, 22, Stuttgart, 1889.

²⁴ «bi des meres stranz» (1256 р. LR versus 4073); вислів Strang 3X (1413 р. SRP III 445—446) пор. з лит. pajūriai (B 942, CGL II 124, KžŽ 144) ≈ randavas (B 942, CGL II 124) «(Куршська) коса» (див. § 3).

306

ції, постійно тримаючи море праворуч; і ця пустельна місцевість називається Странгом Летайським, хоча вона належить до Самметії (1413 р., там само, 445—446); звідси бачимо, що навіть на початку XV ст. назва Neria Curoniensis (Kürsche Nerge тощо) ще не набула широкого поширення (у німецькій мові). Отже, є підстави вважати, що Neria Curoniensis (та інші її варіанти) з’явилася, насправді, не раніше другої половини XIII ст. (що підтверджують і німецькі документи того часу, див. § 7). Назва Neria Curoniensis з’являється саме в документах хрестоносців (не мечоносців). Тому, беручи до уваги все сказане вище (особливо § 6 — Neria «Нерінга Віслинської затоки»: Neria Curoniensis «Куршська коса»), слід вважати, що спочатку назвою Neria (= прус. *Nerjā, див. § 15) називали тільки «Нерінгу Віслинської затоки» (тобто Neria означала лише «Нерінга Віслинської затоки»), а назву Neria Curoniensis (відповідно Kürsche Nerge тощо) для Куршської коси в другій половині XIII ст. запровадили самі люди Тевтонського ордену (який остаточно закріпився поблизу Курляндського єпископства — біля Куршської затоки, а отже, й Куршської коси), узявши за зразок Neria «Нерінга Віслинської затоки», ту саму форму Neria («Нерінга Віслинської затоки») та означення Curoniensis²⁵; пор. співвідношення Neria «Нерінга Віслинської затоки»: Neria Curoniensis «Куршська коса» із recens mare (1234 р. SRP I 60, пор. хроніку Єрошина SRP I 358: daz vrische hab) «Віслинська затока»: daz vrische hab (1256 р. LR versus 3830, пор. хроніку Єрошина SRP I 630) «Куршська затока» > recens mare Curonicum (1366 р. CDP III 123) > mare Curonicum (1331 р. US II 192; 1366 р. CDP III 123). Висновками цього параграфа, здається, слід пояснювати й той факт, чому діалекти західних литовців, прусських литовців та рибалок Нерінги не знають назви Nerija, відповідно Neringa (див. § 1—2)²⁶, а також і слова «Куршська» — у назві Куршська затока (marės, -rių, Subst. f. Pl. 1. das kurische Haff²⁷; 2. jeder grössere Binnensee KrŠž II 243, пор. jürios und jūrės, -ių, Subst. fem. Pl. die See, das Meer, vorzugsweise die Ostsee KrŠž II 157, див. NsŽ 383, 43; та ін.).

§ 9. Згадані форми Nergia, Nergya (§ 4 вар. 4), Nerge, Nerye (§ 4 вар. 5) і Nerge (Neriga) (§ 4, вар. 6) — не що інше, як та сама Neria латиномовних документів XIII—XIV ст. (=Nerie²⁸ § 4 вар. 3). Форми Neria = Nergia = Nergya = Nerie = Nerge = Neriga, найімовірніше, були трискладовими, а Nerge = Nerye — двоскладовою, утвореною від першої трискладової²⁹; пор. Marienburg і Mergenburg. Написання літери -g- замість -j- (відповідно -ij-) у згаданих випадках

²⁵ Plg. ir A. Bezzenberger, l. c.

²⁶ Мандрівник другої половини XVII ст. Й. А. фон Бранд, який подорожував Куршською косою і описав її (1674 р.), також не навів назви Нерінга (тобто нім. Nehrung чи подібної; див. Johan-Arnholde von Brand, REISEN durch die Marck Brandenburg, Preussen, Churland, Liefland, Plesscovien, Gross-Naugardien, Tweerien und Moscovien, 48—49, Wesel, 1702). Цей факт, можливо, свідчить про те, що для місцевих жителів Нерінги того часу (навіть тих, хто розумів або й розмовляв німецькою) навіть німецька форма назви Нерінга (Nehrung чи подібна) була незвичною (відповідно, невідомою).

²⁷ Dėl marių reikšmės „Haff“ plg. atitinkamus ir ilirų kalbos faktus, žr. H. Krahe, Baltico—Illyrica. — Festschrift für Max Vasmer zum 70 Geburtstag, 247, Berlin, 1956.

²⁸ Dėl Neria→Nerie (vns. vard.) plg. H. Paul, Deutsche Grammatik, 2 Band, 3 Teil, 154 § 107, Halle (Saale), 1954.

²⁹ Plg. R. Ekblom, Der Ordensdeutsche Ortsname Nerge „Nchrung“ ein nordgermanisches Lehnwort. — „Språkvetenskapliga Sällskapets i Uppsala Förhandlingar“, 152, Uppsala (1946—1948).

307

відображає відповідний факт вимови середньовічної німецької мови (перед голосними переднього ряду, особливо після сонорних l, r, замість i пишеться g)³⁰; пор. тогочасні німецькі historge = historie (< лат. historia), vigilge = vigilie (< лат. vigilia), Mergenburg (1416 р. CEV 1029), Margenburg (1392 р. SRP II 651), Margenburch (SRP II 162, 165), Mergenburgk i. e. castrum sancte Marie (1280 р. SRP I 142) Marienburg (1350 р. SRP II 515, 691); Mergenwerden (близько 1340 р. SRP I 355), Mergenwerdir (l. c. 354), Merginwerdir (l. c.) Merienwerder (1391 р. SRP II 268), Marienwerdir (1390 р. l. c.), Insula sancte Marie (1279 р. SRP I 120); Gilge (1393 р. SRP II 673), Gilga (1352 р. SRP II 517, 656) = лит. Gilija. Можна також порівняти написання назви нашої річки Nėris (Nerìes, Nėri) у документах того часу: Вар. 1. Nerge (Nerga): vlize Nerge (близько 1340 р. SRP I 539), Nerge (1372 р. SRP II 101), uff der Nerge bey Kawen (1384 р. SRP V 224), vf der Nerge (1384 р. SRP III 130), obir dy Nerge (1385 р. SRP II 695), bi der Nerge (1385 р. SRP II 696), dy Nerge (1385 р. II 700), dy Nerge 2X (1385 р. SRP II 694), vf die Nerge [вар. Nerye] (1386 р. SRP II 686), vassir Nerge (1409 р. CEV 173); circa Nerge (1373 р. SRP II 104), fluvii Nerge (SRP III 137), vada Nerge (1385 р. SRP III 139), vada Nerge et Memele (1385 р. SRP III 138), a Nerga (1361 р. SRP II 531), prope Nergam (1362 р. SRP II 532), prope Nergam (1362 р. SRP II 533), contra Nergam sitam (1362 р. SRP II 537), prope Nergam (1364 р. SRP II 543), juxta Nergam (1364 р. SRP II 642), juxta Nergam 2X (1365 р. SRP II 552, 553), usque Nergam (1377 р. SRP II 590), prope Nergam (1379 р. SRP II 591), in Nerga (1379 р. SRP II 597), ad Nergam (1379 р. SRP II 601), Nergam 2X (1382 р. SRP II 619), ad Nergam (1382 р. SRP II 622), venit in Nergam (1383 р. SRP II 623), ad Nergam (1385 р. SRP II 624), venit ad Nergam (1385 SRP II 632), venit ad Nergam (1388 р. SRP II 634), proficiscitur… per Nergam in Lithwaniam (1390 р. SRP II 641), trans Nergam (1390 р. SRP II 643), venientes ad Nergam (1393 р. SRP II 652), Nergam 3X (ост. згад. 1394 р. SRP 659). Вар. 2. Nerye: Nerye (1377 р. SRP III 106), uf der Nerye (1384 р. SRP III 135), von der Neryen kele (1385 р. SRP II 694), uf der Nerye… uf die Nerye (1385 р. SRP III 138), syt der Nerye… ober die Nerye (1388 р. SRP III 154), uff der Nerye (1390 р. SRP III 165), obir die Nerye (1391 р. SRP III 172), bie der Nerye (1396 р. SRP II 692), uff der Nerye (1401 р. SRP III 247), bie der Nerye (1401 р. SRP III 254), uf der Nerye (1402 р. SRP III 159), uf dy Nerye… die Nerye… syten der Nerye (1402 р. SRP III 258), uff der Nerye (1404 р. SRP III 272). Вар. 3. Nerie: die Nerie in die Memel fellet (1409 р. CEV 3 і на стор. 1384). Вар. 4. Nerea: vadum per Neream (1402 р. SRP III 258). Вар. 5. Nerryne: flumen vulgariter Nerryne (1365 р. SRP II 550). Вар. 6. Nare: a fluvio Nare (1294—1300 рр. SRP I 159). Вар. 7. Nyeriz, Nieriz (1237 р. Biel. Gr. 422, 106, 107).

§ 10. Форма Nerey (див. § 4, вар. 2) співвідноситься з Neria так само, як прус. Wilkey (1261 р. PÜ II 114), Wilkeye (1450 р.)³¹ з лит. Vilkija³², якщо врахувати, що в XIII ст.

³⁰ Žr. H. Paul, Mittelhochdeutsche Grammatik, 33, Halle (Saale) 1953; B. M. Жирмунский, Немецкая диалектология, 285, Москва — Ленинград, 1956.

³¹ Žr. G. Gerullis, op. cit. 201.

³² Plg. l. c.

308

На початку прусські назви місцевостей орденські писарі записували неточно (див. § 11 цієї статті)³³. Отже, Nerey, найімовірніше, походить від *Nereye, яке співвідноситься з Nerea (варіант при Nergia 1258 р. US II 23) так само, як Nerie³⁴ (див. § 4, вар. 3) = Nerige (§ 4, вар. 6) співвідноситься з Neria = Neriga (§ 4, вар. 6), тобто *Nereje (≈ Nerie): *Nereja (≈ Neria). Пор. жмудську річку Notiją = Nateye (1253 р. LU I 327)³⁵. Від *Nereje, відповідно *Nereja (= Nerea див. US II 23), виникла також польська назва Nicrzeja «Nehrung»³⁶, згодом перероблена (за зразком mierzą) на Mierzeja. Формант жіночого роду *Nereje = *Nereja із -ej- замість -ij- відображає тогочасний факт німецької або прусської мови, який свідчить про широту -i-. Отже, і Nerey, і польське Nierzeja, найімовірніше, вказують на те саме джерело — Neria, Nerie тощо.

§ 11. Наведений вище матеріал (§ 4, вар. 1—9) із документів XIII—XVI ст. досить виразно свідчить про існування двох основних форм назви Неринги (Віслинської та Куршської): 1. Neria (вар. Nerey, Nerie, Nergia, Nerge, Nerige тощо) і 2. Neringe: Nerunge (вар. Nerung тощо). Форма Neria старіша за Neringe: Nerunge, оскільки Neringe: Nerunge трапляється лише з XV ст., тоді як у пам’ятках XIII—XIV ст. засвідчено тільки Neria (звичайно, разом з іншими її варіантами, пор. § 4); вона трапляється, крім того, і пізніше (у документах XV ст., див. § 4, вар. 3, 5, 6). Слід зазначити, що німецькі хроніки та інші подібні тексти до початку XIV ст. зазвичай писалися латиною, а з XIV ст. дедалі більшого поширення набуває мова німецьких діалектів³⁷. Те саме можна сказати й про документи Німецького ордену. Хоча документи Ордену і до 1300 р., і пізніше зазвичай писали німці (представники різних діалектів), утвердження німецької мови в документах хрестоносців підозріло збігається з пізнішою появою форми Neringe:Nerunge, порівняно з Neria. Крім того, якщо Neria трапляється (від XIII ст.) у латинських текстах (звідти вона в різних варіантах потрапила й до німецьких), то Neringe: Nerunge з середини XV ст. з’являється лише в документах, написаних німецькою. Тому можна припустити, що Neringe замість Nerie, Nerge (= Neria), можливо, отримала -n- з уст писарів Ордену (див. нижче). На користь цієї думки свідчить також і те, що «після 1450 року, а подекуди й раніше, дедалі сильніше складається враження, що назви, хоч і мають прусське походження, майже перестають сприйматися як такі. Ба більше, як ми побачимо, вони зазнають німецьких звукових змін, тобто поступово перетворюються на нинішні германізовані топоніми колишньої прусської мовної території. Коротко кажучи, для граматичного аналізу прусських топонімів знову й знову доводиться залучати й німецьку мову для пояснення»³⁸. У першій половині XIII ст. прусські топоніми в записах Ордену ще фіксувалися не зовсім добре³⁹,— найточніше їх записували наприкінці XIII ст.³⁹. Форма назви Неринги кінця XIII ст. (записана латиною) — це Neria (лише ця, а не Neringe: Nerunge,

³³ Plg. l. c., 213.

³⁴ Закінчення -e < -a, пор. примітку № 28.

³⁵ Plg. K. Būga, Upių vardų studijos ir aisčių bei slavėnų senovė. — „Tauta ir žodis“, 1, 32, Kaunas, 1923; Biel. Gr. 235; V. Kiparsky, Die Kurenfrage. — Suomalaisen Tiedeakatemian Toimituksia, 42 (ser. B), 129, Helsinki, 1939.

³⁶ Plg. ir R. Ekblom, op. cit.

³⁷ Žr. H. Paul, Deutsche Grammatik, 1, 120, Halle (Saale), 1955.

³⁸ G. Gerullis, op. cit., 213.

³⁹ l. c.

309

імовірно, була відома живій прусській мові, див. § 15). Neringe та Nerunge в орденських документах уперше з’являються саме після 1450 року: Neringe — 1453 року (див. § 4, вар. 7), Nerunge — 1455 року (див. § 4, вар. 8).

§ 12. Латинські варіанти Neria (онімечені) Nerge, Nerye, Nerige тощо в прийменникових конструкціях, за моїми даними, не мають давального⁴⁰ (німецького) закінчення -n, але у формі, що виникла, Neringe: Nerunge трапляється і давальний із -n⁴¹: uf der Neringen (1465 р., див. § 4, вар. 7), uf der Nerungen (1465 р., див. § 4, вар. 8), хоча поруч маємо: uffir Neringe (1453 р., див. § 4, вар. 7), uff der Nerunge (1455 р., див. § 4, вар. 8). Якщо Nerge, Nerige та інші подібні варіанти свідчать про «сильне» відмінювання в німецькій мові, то Neringen (дав. одн.), Nerungen (дав. одн.), Neringe (і дав. одн.), Nerunge (і дав. одн.) — і «слабке», і «сильне» відмінювання. Отже, форми «слабкого» відмінювання назви Neringa з’являються лише в середині XV ст., тобто тоді, коли виникають і самі онімечені форманти назви Neringa -ing-: -ung- (NB з -n).

§ 13. Man rodos, gana reikšmingas faktas yra tai, kad Johano Lindau’o kronikoje esančioms lytims Neringe(n) — Nerung(e)(n) šios kronikos kitame kodekse (t. y. Gdansko — Dancingo kodekso, kurį SRP leidėjai sutrumpintai žymi raide D, ištraukoje) pateikiama (kaip variantinė lytis) Nerige (NB ne Nerge ar pan.)⁴², t. y. lytims Neringen (vns. naud. 1465 m. SRP IV 619), Nerungen (vns. naud. 1465 m., SRP IV 624), Nerung (vns. naud. 1466 m. SRP IV 629) variantinė lytis yra Nerige (D. 2 — SRP IV 619, 624, 629) [NB ne Nerge ir pan.]. Galima spėti, kad triskiemenės lyties Nerige (≈ Neria ir pan., žr. aukščiau) formantas -ige savo laiku bus imtas fonetiškai vertinti taip, kaip ir formantas -ig(e), pvz., šiais atvejais: Venedig < Venedige (< Venetia), vok. Käfig „narvas“ Kefige, keuje (< lot. cavea), vok. Mennig(e) < lot. minium ir pan. ⁴³ Priesagos -ing(e): -ung(e)⁴⁴ daiktavardžių resp. vietovardžių (tokios priesagos tikrinių vardų pažįstama vokiečiams gana daug⁴⁵) pavyzdžiu pačiu vokiečių lūpose, būtent, apie XV a. vidurį (kada ir prasideda intensyvus prūsų vietovardžių vokietinimas, žr. aukščiau) minėta triskiemenė lytis Nerige savo formanto -ige atžvilgiu, gal būt, ir galėjo būti perdirbta į Neringe („stiprusis“ linksniavimas) bei Neringe(n) („silpnasis“ linksniavimas): Nerung(e) („stiprusis“ linksniavimas) bei Nerunge(n) („silpnasis“ linksniavimas)⁴⁶. Šiam, man rodos, pagrindiniam,

Щодо частого вживання давального відмінка (тобто у прийменникових конструкціях) у німецьких топонімах (у певних випадках форма давального навіть впливала тут на форму називного) пор. H. Paul, op. cit., 2, 160—163.⁴⁰

⁴¹ Форми відмінювання («слабкого» відмінювання) Neringen: Nerungen (тобто з -n!), які я знайшов у тому самому документі (хроніці Йоганна Ліндау SRP IV, 490—637), стоять у давальному відмінку (sc. прийменникова конструкція).

⁴² Рід Nerige: Neriga я виявив у документах 1390—1465 рр.

Щодо цих прикладів див. H. Paul, op. cit., 1, 305—306.⁴³

⁴⁴ Щодо суфікса -ing: -ung див. H. Paul, op. cit., 5, 64—66; щодо паралелізму суфіксів -ing і -ung пор. те, що, наприклад, Ner-ing-en (дав. одн. 1465 р. SRP IV 619): Ner-ung-en (дав. одн. 1465 р. SRP IV 624): Nerunge (дав. одн. 1465 р. SRP 623): Ner-ung (дав. одн. 1465 р. SRP IV 629) уживаються в тому самому документі.

Пор. H. Paul, op. cit. 5, 64.⁴⁵

⁴⁶ Крім того, можна припустити, що рід Nerige поряд із «сильною» відміною, можливо, мав (у середині XV ст.?) іноді й випадки «слабкої» відміни (можливо, пор.

310

На цей чинник, можливо, певний вплив мало й таке співвідношення суфіксів -ig(e): -ing(e), яке знаходимо, наприклад, у таких паралелях імен: Hartig: Harting, Tausig: Tausing, Lumig: Luming тощо. ⁴⁷

§ 14. Як би не виникла форма Neringe: Nerung(e) замість або, відповідно, поряд із давнішою формою (див. § 11) Neria (Nerge тощо), однак, здається, правдоподібним є одне: у виникненні Neringe: Nerung(e), імовірно, брали участь самі німці Ордену. Як уже зазначалося, назва Neria, що означає «Нерінга Віслинської затоки», з’являється в першій половині XIII ст.; від тієї самої форми Neria з означенням Curoniensis (Kürsche тощо) у другій половині XIII ст. було утворено назву Neria Curoniensis «Куршська Нерінга» (див. § 7 — § 8). І лише з середини XV ст. з’являється Neringe: Nerung(e) (див. § 11). Якщо форма Neria (Nerge тощо) в документах Ордену, що означає «Нерінга Віслинської затоки», відображає, здається, факт живої прусської мови — прус. *Nerijā (імовірно; див. § 15), то цього не можна сказати про форму Neringe: Nerung(e), або, інакше кажучи, ми не маємо підстав реконструювати форму прус. *Neringā (??)⁴⁸. Щоправда, прусам (як і всім балтам) добре відомі топоніми (відповідно, назви) із суфіксами -ij- та -(i)ng-; однак прусські географічні назви (гідроніми та інші топоніми) із -ij- і -(i)ng-, зафіксовані в документах Ордену XIII—XIV століть і збережені в німецькій мові аж до недавнього часу, закономірно не змінювали суфікс -ij- на суфікс -(i)ng- (і навпаки)⁴⁹; пор. Seria (1388 р.) = до недавнього часу (=скор. Sorge⁵⁰, Warnye (1341 р.) = скор. Warnien⁵¹, Wilkey (1261 р.)= скор. Wilkie⁵², Berring (1340 р.) = скор. Berting-See⁵³, Ising (1354 р.)= скор. Eissing-See⁵⁴, Seringe (1331—35 рр.): Serung (1415 р.) = скор. Sarong-See⁵⁵ та багато інших. Нарешті, слід також згадати, що на перероблення форми Neria у документах Ордену (=прус. *Nerijā, імовірно; див. § 15) ≈ Nerige (як припускалося вище, див. § 11—13), мабуть, вплинуло й те, що Neria (та інші її варіанти) у XIII-XV століттях (можливо, й узагалі ніколи) не була ані гідронімом, ані назвою поля, поселення, міста тощо, а була назвою краю—області (Landstrich), щоправда, порівняно невеликої (де, однак, було не одне поселення) (з огляду на ці обставини форма Neria ≈ Nerige у документах Ордену, як на мене, була менш захищена від відповідних фонетико-морфологічних змін).

Nergien-, щоправда, у складному слові Nergienort? 1258 р. US II 27), що, здається, ще полегшило б згадане перетворення форми Nerige на Neringe(n); адже -igen (*Ner-igen) у німецьких діалектах могло вимовлятися також як -iṇ, але в діалектах приблизно так само (тобто як -iṇ) могло вимовлятися й -ing(e) (пор. *Nerigen = Nering(e)); пор. H. Paul, op. cit., 1, 305 (Anm. 4), 300; пор. також A. Weller, Die Sprache in den ältesten deutschen Urkunden des deutschen Ordens, 81, Breslau, 1911. Можливо, так співвідносяться написання форм Nedighen у латинському документі (1253 р. LU I 321) і Nedingen у німецькому (паралельному) документі (1253 р. LU I 322).

⁴⁷ Співвідношення цих німецьких назв ґрунтується на випадінні носового звука, відповідно, його збереженні; див. H. Paul, op. cit. 1, 370—372; 5, 64.

⁴⁸ Такої форми, тобто прус. *Neringā, мовознавці також не реконструюють.

⁴⁹ Крім того, той самий топонімічний об’єкт у прусів (як і в інших балтів) не називають спочатку похідною із суфіксом -ij-, а згодом — похідною із суфіксом -(i)ng- (і навпаки).

⁵⁰ Див. G. Gerullis, op. cit. 155.

⁵¹ Там само, 197.

⁵² Там само, 201.

⁵³ Там само, 20.

⁵⁴ Там само, 50.

⁵⁵ Там само, 155—156.

311

Отже, важко повірити, що пруси (тобто саме вони), які з XIII ст. називали «Нерінґою Віслинської затоки» у формі Neria (форма з тогочасних документів Ордену), із середини XV ст. почали б називати ці місця формою Neringe (: Nerunge). Отже, слід вважати, що форма Neria співвідноситься з формою Neringe [:Nerung(e)] як давніша форма з новішою [очевидно, переробленою німецькою, можливо, з Nerige (≈ Neria…)].

§ 15. Сама етимологія назви Неринги, тобто Neria тощо, досі не з’ясована. Варто згадати дві основні думки: одні мовознавці вважають цей топонім балтійського, тобто прусського, походження, інші — германського⁵⁵. Найсерйознішими прихильниками першої думки слід вважати К. Бюгу та Г. Геруліса⁵⁶, другої, очевидно, — Р. Екблома⁵⁷. К. Бюга та Г. Геруліс вважали, що написання форми Neria тощо в документах Ордену [NB не Neringe чи Nerung(e)!] передбачає прусську форму *Nerijō, яку можна зіставити з балтійською топонімікою, а також із загальною назвою лит. nérti⁵⁸. На зв’язок назви Неринги з лит. nérti вже вказував Г. Г. Ф. Нессельман⁵⁹. Відомий шведський мовознавець Р. Екблом також вважає, що форма *Nerijō була відома прусам, однак стверджує, що пруси нібито запозичили *Nerijō у скандинавських германців, тобто у вікінгів: *neri (<сканд. *narja) < герм. *ner- «вузький»⁶⁰; крім того, на думку Р. Екблома, скандинавське походження мають також назви Гданська й Ельблонга⁶¹, щодо походження яких теж немає одностайної думки⁶². Скандинавське походження прусської форми *Nerijō Р. Екблом, зокрема, обґрунтовує тим, що місця, названі цим ім’ям, були відомі скандинавам ще раніше, ніж німцям-новоприбульцям з Ордену⁶³. Однак довести, що ці чинники справді мали більше значення для виникнення назви Неринги — прус. *Nerijō, ніж той факт, що Неринга здавна є куточком прусського краю (див. § 1), не так уже й легко. Одним із найважливіших аргументів на користь своєї гіпотези Р. Екблом вважає те, що прусську форму *Nerijō етимологічно не можна пов’язати з балтійською лексикою, відповідно з лит. nérti «пірнати» (як вважали Г. Г. Ф. Нессельман, а згодом К. Бюга та Г. Геруліс, див. вище), оскільки цьому нібито суперечить семантика: Неринга

55 Огляд літератури з цього питання див. R. Ekblom, op. cit., 133—136; щодо германського походження назви Неринги див. також F. Kluge—W. Mitzka, Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, 506 (пор. наведену там літературу), Berlin, 1957. Варто згадати також думку П. Шмітса (щоправда, нічим не обґрунтовану), за якою назва Неринги пов’язана з неврами (οι Νευροί), згаданими Геродотом: P. Šmits, Kuršu kāpu folklora, 4, Rīgā, 1933.

56 К. Būga, Вибрані твори, 1, 508, Вільнюс, 1958; G. Gerullis, op. cit., 107.

57 R. Ekblom, op. cit., 133—160; R. Ekblom, Balt. gudas und schw. Gute «готландці». — Збірник статей (присвячений академіку, професору, доктору Янісу Ендзелінсу з нагоди 85 років життя і 65 років наукової діяльності), 96, Рига, 1959.

58 Див. K. Būga, l. c., G. Gerulis, l. c.

59 G. H. F. Nesselmann, Thesaurus linguae Prussicae, 111, Berlin, 1873.

60 R. Ekblom, Німецька назва місцевості Nerge «Nehrung» часів Ордену — запозичене слово з північногерманської мови. — op. cit., 143—150.

61 R. Ekblom, op. cit., 159—160; R. Ekblom, Balt. gudas und schw. Gute „Gotländer“. — op. cit., 96 і далі.

62 Пор., наприклад, В. Н. Топоров, О балтийских следах в топонимике русских территорий. — Питання литовського мовознавства, 2, 59 (там само література), Vilnius, 1959; G. Gerullis, op. cit., 48—49; К. Бюга припускав, що назва Ельблонга має готське походження, див. Švietimo darbas, 5/6, 19, Kaunas, 1921.

63 Див. R. Ekblom, Німецька назва місцевості Nerge «Nerung» часів Ордену — запозичене слово з північногерманської мови, — op. cit., 143—150, 157.

312

яка нібито не є «Tauchland»⁶⁴. Так чи інакше, семантика тут може бути цілком ні до чого: адже лит. nerti означає не лише «untertauchen», а й «auftauchen»⁶⁵. З огляду на все це навряд чи можна вважати, що доводи Р. Екблома переконливіші за думку К. Бюги та Г. Герулліса, згідно з якою прусський топонім *Nerijā слід вважати словом балтійського походження.

ВИСНОВКИ

1. Діалекти литовської (а також латиської) мов і давні писемні пам’ятки, наскільки мені відомо, не знають форми Neringa, що вживається в сучасній літературній литовській мові, або (рідше) Nerijā; у прусських писемних пам’ятках назва Нерінги взагалі не засвідчена. Литовська мова знає або знала лише такі назви Куршської коси: Kopos (Kopai), Kalnai, Pajūriai (Pajūrės), Randavos (див. § 2) тощо.

2. Назва Нерінга, або Нерія, запозичена з писемних джерел: її першоджерелом є документи Тевтонського ордену XIII–XV ст. У них від першої половини XIII ст. з’являється форма Neria, яка, можливо, має балтійське походження, = прус. *Nerijā.

3. Назвою Neria (форма з латиномовних документів Ордену) спочатку, мабуть, називалася лише Нерінга на Віслинській косі. Назву Куршської коси — Neria Curoniensis (:Kürische Nerge тощо) — наприкінці XIII ст., найімовірніше, вигадали самі писарі Ордену, взявши за зразок Neria («Нерінга айстів») і додавши означення Curoniensis (Kürische); це означення слід вважати запозиченим із назви Курляндського єпископства (diocesis Curoniensis).

4. Лише від середини XV ст. у документах Ордену з’являються форми Neringe (відповідна сучасній формі Neringą, уживаній у литовській писемній мові): Nerunge: Nerung. Ці варіантні форми, можливо, є не чим іншим, як германізованою (щодо формантів -ing-: -ung-) формою Neringe (≈ Nerie = Neria).

С к о р о ч е н н я

B Лексикон німецько-литовської та литовсько-німецької мов... Якоба Бродовського [рукопис у відділі рукописів Центральної бібліотеки Литовської академії наук, шифр 15 LR – IV].

Biel. Gr. A. Bielenstein, Die Grenzen des lettischen Volksstammes, St. Petersburg. 1892.

CDP Дипломатичний кодекс Пруссії, за ред. J. Voigt, Königsberg, 1836 і наст.

CBV Епістолярний кодекс Вітовта Великого, великого князя литовського, Cracoviae, 1882.

CGL Ключ до німецько-литовської мови [рукопис у відділі рукописів Центральної бібліотеки Литовської академії наук, шифр 13–14. LR – III].

⁶⁴ R. Ekblom, op. cit., 141–142.

⁶⁵ Пор. ržtį «зав’язати↔розв’язати», vesti «відвести↔привести»; про це див. K. Būga, Rinktiniai raštai, 1, 476–478, Vilnius, 1958. Якби зіставленню прус. *Nerijā з лит. nerti заважала лише семантика, це була б невелика проблема: знаючи, що лит. nerti означає не лише «untertauchen», а й «auftauchen», ми легко могли б пояснити форму прус. *Nerijā як «земля, що виринула з води, — острів» (у такому разі нам допомогли б і документи Тевтонського ордену, у яких Нерінгу нерідко називають «insula»; пор., наприклад, insula que Nerie vocatur 1248 m. PU I, 148, terra Sambie, que inhabitatur, et insula, que Nergia vulgaritur appellatur, secundum ordinationem sedis apostolice dividatur 1258 m. US II 23).

313

KraŽ Так званий рукописний німецько-литовський словник Краузе (Krause) [Інститут литовської мови та літератури Литовської академії наук, шифр N 135].

KršŽ(II) Fr. Kurschat, Словник литовської мови. Частина друга: Литовсько-німецький словник. Галле, 1883.

KžŽ Так званий рукописний німецько-литовський словник Кунцмана (Kunzmann) [Інститут литовської мови та літератури Литовської академії наук, шифр N 134].

LR Livländische Reimchronik, hrsg. von Franz Pfeiffer, Stuttgart, 1844.

LU Liv- Esth- und Curländisches Urkundenbuch, Band I. Reval, 1853.

MHW Monumenta historiae Warmiensis, том I, Майнц, 1860.

NsŽ G. H. F. Nesselmann, Wörterbuch der Littauischen Sprache, Königsberg, 1851.

PoU Померельський збірник документів, 1882.

PU Preussisches Urkundenbuch I. II., Königsberg, 1909.

PUrk.(II) = PU (лише видання 1932 р.).

SRP «Письменники історії Пруссії».

US Збірник документів Самландського єпископства, Лейпциг, 1891—1905.

Про назву лит. NERINGA «Куршська коса»

В. П. МАЖЮЛИС

Резюме

Офіційною назвою Куршської коси (Kurische Nehrung) у сучасній литовській мові є (Kuršių) Neringa або (рідше вживане) Nerijà. Однак литовські говірки й давні писемні пам’ятки литовської мови, наскільки нам відомо, назв (Kuršių) Neringà resp. Nerijà не знають. Подібна назва невідома й латиській мові. У давньопрусських писемних пам’ятках назву Куршської коси взагалі не засвідчено. Ми вважаємо, що лит. Neringà resp. Nerijà запозичено з книжної мови: першоджерелами цієї назви є документи Тевтонського ордену XIII–XV ст. У цих документах, починаючи з першої половини XIII ст., знаходимо топонім Neria «Frische Nehrung» (та інші документальні варіанти), який, можливо, має балтійське походження, тобто давньопрус. *Nerijà. Назвою Neria спочатку, ймовірно, називали лише Гданську косу (Frische Nehrung). Назву ж Neria Curoniensis (= Kurische Nerge тощо) «Куршська коса», здається, запровадила сама канцелярія Тевтонського ордену наприкінці XIII ст., тобто Neria («Frische Nehrung») +Curoniensis = Neria Curoniensis (Kurische Nerge тощо) «Куршська коса»; на підставі цієї ж форми створено й сучасну літературну лит. (Kuršių) Nerijà «Куршська коса». Починаючи із середини XV ст. у тих самих документах з’являються нові форми: Neringe (від якої походить сучасна літературна лит. Neringà): Nerunge, Nərng; ці форми, ймовірно, є германізованим (щодо -ing-: -ung-) варіантом Nerige (≈ Ne-rie = Neria).

До назви лит. NERINGA «Куршська коса»

V. MAŽIULIS

Підсумок

Для позначення (Куршської) коси в сучасній литовській літературній мові вживається назва (Kuršių) Neringą або, рідше, Neriją. Однак, наскільки нам відомо, цієї назви не знають ані давні пам’ятки литовської мови, ані литовські говірки (так само як і латиська мова). Назву коси (як Фриської, так і Куршської) у давньопрусських мовних залишках узагалі не засвідчено. Тому слід припустити, що ця писемнолитовська назва (Куршської) коси виникла лише нещодавно в литовській літературній мові. Джерело цієї писемнолитовської назви шукали в латинських і німецьких орденських документах XIII–XV ст. У цих орденських документах (спочатку латинських) топонім Neria (та інші варіанти написання) зі значенням «Фриська коса» засвідчений уже від початку XIII ст. Тут слід зауважити, що назву Neria, імовірно, треба вважати балтійського походження (давньопрус. *Nerijá). Ми вважаємо ймовірним, що назва Neria спочатку позначала лише Фриську косу; наприкінці XIII ст. у канцелярії Тевтонського ордену слово Neria («Фриська коса») почали вживати також для позначення Куршської коси у формі Neria («Фриська коса») + Curoniensis (останнє утворено від назви єпископства Curonia = Курляндія) = Neria Curoniensis (Kurische Nerge тощо). Із орденськонімецької Neria Curoniensis (Kurische Nerge тощо) нещодавно виникло як новотвір писемнолитовське Neriją. Інша форма назви Фриської та Куршської кіс з’являється лише в середині XV ст. — Neringe (основа писемнолитовського Neringą): Nerunge? Nerung. У зв’язку з цим припускаємо, що форма Neringe (: Nerunge: Nerung), яка трапляється в німецьких документах, можливо, є подальшою германізацією форми Nerige (≈ Neria тощо).