VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: синтаксичні ієрархії, вільні вторинні предикативи.

МАРКУВАННЯ ДЕПІКТИВІВ У ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ

Маркування депіктивів у литовській мові

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається маркування вільних нерезультативних вторинних предикативів (депіктивів) у литовській мові, коротко оглядається класифікація депіктивів у зарубіжних лінгвістичних працях. У статті депіктиви поділяються на дві групи — синтаксичні та семантичні, докладно розглядаються форми вираження кожної групи. Мета — показати, чим депіктиви литовської мови відрізняються від депіктивів інших мов, і доповнити дані, наведені в граматиках литовської мови та дослідженнях із синтаксису. На підставі частотності укладаються ієрархії форм депіктивів і частин мови, якими вони виражаються.

АНОТАЦІЯ

У статті йдеться про маркування вторинних нерезультативних предикатів (депіктивів) у литовській мові. У цій статті депіктиви поділяються на дві групи: синтаксичні депіктиви та семантичні депіктиви; кожну групу докладно розглянуто з погляду кожної можливої форми депіктивів. У статті я прагнув показати, чим депіктиви литовської мови відрізняються від депіктивів інших мов, і доповнити дані, наведені в граматиках литовської мови та дослідженнях із синтаксису. На підставі частотності вживання певних депіктивів подано дві ієрархії: ієрархію відмінкових форм депіктивів та ієрархію форм депіктивів.

0. ВСТУП

Автори, які представляють структурну й функціональну граматику в литовському мовознавстві (насамперед слід згадати статтю Аделі Валецькене (1967), Граматика литовської мови (1976), Граматика сучасної литовської мови (1996)), уже розглядали вторинні

КЛЮЧОВІ СЛОВА: вторинний предикатив, депіктив, маркування депіктивів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: вторинний предикат, депіктив, маркування депіктивів.

128

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 128

2011.06.17 08:24:08

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbys bruožai

предикативи¹, однак у своїх працях вони не оперували поняттям вторинної предикації: синтаксичне явище на рівні речення — вторинний предикатив — у найкращому разі був для них лише частиною дієслівної фрази (предикативним означенням), а нерідко — просто іменною частиною складеного присудка чи компонентом складеного додатка. Мабуть, найважливішою причиною, що не дозволяла вважати ці предикативи явищем на рівні речення, була концепція двобічного синтаксичного зв’язку, закріплена в литовській граматичній традиції². У найновіших працях із синтаксису (статтях Акселя Холвоета та його співавторів, а також Лоретти Вайчюліте-Семеніене) оперують поняттям вторинної предикації, але

¹ У зарубіжній науковій літературі вторинні предикативи також називають praedicativum, predicative attributes, predicative adjuncts, copredicates, copredicatives, labeled adjuncts, attributes, predicate nominals, predicate modifiers, postnominal and postverbal adjectives (Nichols 1978b: 114; Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 60; Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 4 і зазначену там літературу). У литовському мовознавстві для їх позначення вживаний термін предикативне означення не підходить, оскільки, за словами Акселя Холвоета, предикативним є кожен прикметник, що виступає означенням (предикацію лише перенесено на рівень іменникової групи), а вторинний предикатив не є означенням у тому сенсі, що не утворює іменникової групи з іменником (Holvoet 2003: 74; Holvoet 2009b: 99). Порівняння поняття вторинного предикатива, уживаного в зарубіжній літературі, з поняттям предикативного означення, усталеним у литовській традиції, показує, що перше визначає додаткову предикацію на рівні речення, тоді як друге навіює думку, ніби предикатив є лише невід’ємною частиною дієслівної фрази або навіть присудка речення. Хоча прихильники концепції предикативного означення й говорять про новий окремий член речення, ця назва все ж орієнтує на означення — наче це особливий різновид означення. Насправді цей член речення дуже відрізняється від означення (див. також Labutis 1998: 250–251). Тому в статті вживається термін предикатива.

² Концепцію двобічного синтаксичного зв’язку слід відкинути з кількох причин. По-перше, у попередніх лінгвістичних працях (наприклад, Valeckienė 1967; Ulvydas, ред., 1976; Ambrazas, ред., 1996) предикативними / предикатними / присудковими означеннями вважали не лише означення, узгоджувані за відмінком, а й неузгоджувані за відмінком, що суперечило наведеним визначенням: наголошувалося, що для предикативних / присудкових означень характерні двобічні відношення: одне з дієсловом (прилягання), друге — із підметом чи додатком (узгодження), тоді як предикативні означення, не узгоджені за відмінком, пов’язані в реченні лише одним синтаксичним зв’язком — із дієсловом, тому в зазначених працях їх не мали б вважати предикативними означеннями. По-друге, оскільки в попередніх лінгвістичних працях у розділах про предикативні / присудкові означення розглядали лише вільні вторинні предикативи, а обов’язкові, керовані дієсловом, не розглядали, у цих працях ішлося лише про прилягання. Припускали, що дієслово й предикатив пов’язані синтаксичним зв’язком, а оскільки цей зв’язок не є ні узгодженням, ні керуванням, його визначали як прилягання. Отже, у традиційній граматиці зв’язок між дієсловом і предикативом установлювали без опори на морфосинтаксичну ознаку. У новіших працях (у серії праць із граматики литовської мови) відмовилися від прилягання як зв’язку синтаксичної залежності, оскільки немає жодної морфосинтаксичної ознаки, що вказувала б на синтаксичний зв’язок, і запровадили поняття модифікації, яке дає змогу вважати предикативами як узгоджувані за відмінком, так і неузгоджувані за відмінком предикативи. У цій статті дотримуємося новішого погляду, тобто вважаємо, що вільні вторинні предикативи становлять не предикатне / присудкове означення чи частину додаткового присудка, а окремий член речення на рівні речення; синтаксично вони залежать лише від основного дієслова, а семантично пов’язані з аргументом основного предиката. Тому в статті вживається термін «депіктив», а не «предикатне / присудкове означення».

Straipsniai / Articles

129

ALL_62_63_maketas.indd 129

2011.06.17 08:24:08

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

ці праці не охоплюють усього морфосинтаксису цього явища. У цій статті розглянуто маркування вільних нерезультативних вторинних предикативів³ — депіктивів — у литовській мові. Мета — показати, чим литовські депіктиви відрізняються від депіктивів інших мов, і доповнити дані, наведені в граматиках литовської мови та синтаксичних дослідженнях. На підставі частотності⁴ укладаються ієрархії форм депіктивів і частин мови, якими виражаються депіктиви.

Депіктиви⁵ у реченні мають подвійні зв’язки: синтаксичний зв’язок існує між депіктивом і основним предикатом, семантичний — між депіктивом та аргументом основного предиката, який депіктив характеризує⁶ (пор. Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 74–77). Цей семантичний зв’язок депіктива з аргументом основного предиката є одним із найважливіших критеріїв, що дає змогу відрізняти депіктиви від інших членів речення (граматичних функцій). Ще один дуже важливий критерій, який відрізняє депіктиви (модифікатори дієслова⁷) від аргументів, яких вимагають дієслова (валентних), — необов’язковість депіктива; пор. (1) Сир лежав у холодильнику загорнутий у папір і (2) Сир лежав у холодильнику, (1) Юозас вийшов із вечірки розлючений і (2) Юозас вийшов із вечірки, де зміст других речень такий самий, як і перших, а також речення Луїза здається втомленою і Дитина стане художником, у яких дієприкметник і іменник є обов’язковими предикативами, і без них речення були б неповними: *Луїза від-

³ Про поняття вторинний предикатив, вільний (результативний / нерезультативний) вторинний предикатив див. Veslava Čižik-Prokaševa 2010.

⁴ Було зібрано 991 приклад депіктивів. Їх добирали з праць Jono Jablonskio Lietuvių kalbos sintaksės (1911) та Linksnių ir prielinksnių (1928), Jono Balkevičiaus Dabartinės lietuvių kalbos sintaksės (1963), статті Adelės Valeckienės 1967 року, Lietuvių kalbos gramatikos (1976), праці Vito Labučio Lietuvių kalbos sintaksės (1994) та статті 1992 року, Dabartinės lietuvių kalbos gramatikos (1996), книги Jono Šukio Lietuvių kalbos linksniai ir prielinksniai: vartosena ir normos (1998), статей Holvoeto зі співавторами, Vaičiulytės-Semėnienės та зарубіжних мовознавців, у яких розглядається тематика вторинних предикативів, із корпусу текстів сучасної литовської мови Університету Вітовта Великого в Каунасі (доступ онлайн http://donelaitis.vdu.lt)), а також із вебсайту Google (доступ онлайн http://www.google.lt).

⁵ У статті депіктиви розуміються в широкому сенсі, тобто охоплюють депіктиви у вузькому сенсі та обставинні вторинні предикативи (докладніше див. Čižik-Prokaševa 2010).

⁶ Пор. «...предикативне означення пов’язане подвійними синтаксичними зв’язками з дієсловом із самостійним лексичним значенням, що виконує функцію присудка, з дієслівним словосполученням, що містить таке дієслово, або з іншим словом, яке виконує відповідну функцію, а також із називним відмінком підмета або відмінковими формами додатка» (Valeckienė 1967: 115); «присудкове означення — це член речення, який на одному рівні розгортання речення має подвійні підрядні зв’язки: з присудком і водночас із підметом або додатком» (Ambrazas, red., 1996: 490); «вільні вторинні предикативи — це предикативні слова (прикметники, дієприкметники та іменники), які виконують у реченні функцію модифікатора дієслова й особливим семантичним і морфосинтаксичним зв’язком пов’язані з одним з аргументів основної предикації» (Holvoet, Mikulskas B: 1).

⁷ Керування й модифікація в цій праці розуміються так, як у збірниках серії Lietuvių kalbos gramatikos darbų (докладніше див. Holvoet, Judžentis 2003: 12–15; Holvoet, Judžentis 2005: 16).

130

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 130

2011.06.17 08:24:08

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbo bruožai

показує і *Дитина стане. У мовах, у яких узгодження допомагає пов’язати вторинний предикатив з аргументом основного предиката, узгодження також вважається одним із найважливіших критеріїв — воно вказує, що слово вжито як депіктив (пор. Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 62). У литовській мові відмінок депіктива найчастіше визначається відмінком контролера узгодження⁸. Узгодження депіктива з контролером узгодження відображає семантичний зв’язок контролера в реченні, а не свідчить про те, що депіктив разом із контролером утворює іменникову групу (Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 82). У литовській мові відмінок допомагає уникнути двозначності, чітко показуючи, з яким словом речення пов’язаний депіктив. Наприклад, у реченні Я виберу собі нареченого бадьорого й моторного чітко показано, що депіктиви бадьорого і моторного характеризують прямий додаток, а не підмет⁹.

У зарубіжній науковій літературі депіктиви поділяють на групи залежно від того, яку граматичну функцію в реченні виконує аргумент основної предикації, який характеризує депіктив. Найчастіше зазначають, що депіктивні вторинні предикативи пов’язані з підметом (англ. subject) або прямим додатком (англ. direct object) (Brown, Miller, ed. 1999: 325; Marušič, Marvin, Žaucer 2003: 375; Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 72; Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 54; Holvoet, Mikulskas B; Šarić 2008: 297–298). Мови, у яких депіктиви характеризували б непрямий додаток (англ. indirect object), дальший додаток (англ. oblique) або прийменникову конструкцію, трапляються рідко¹⁰. Зазвичай стверджують, що, наприклад, в англійській мові депіктив не може характеризувати непрямий додаток (речення (3), (5)) і прийменникову конструкцію (речення (4)); можливі лише речення, у яких депіктиви пов’язані з підметом (речення (1), (5)) і прямим додатком (речення (2)):

⁸ Оскільки вторинний предикатив зазвичай узгоджується за відмінком з аргументом основного предиката, останній доречно називати контролером узгодження (англ. agreement controller, agreement trigger), а вторинний предикатив — ціллю узгодження (англ. agreement target). Саме так їх називає Vaičiulytė-Semėnienė (2007b: 116–117). Про розуміння цих термінів див. також Corbett (1998: 1; 2003: 110).

⁹ Поняття підмета, прямого, непрямого та дальшого додатків, ужиті в цій статті, відповідають англійським семантичним термінам subject, direct / indirect / oblique object (див. також Morkūnas, sud., Ambrazas, red., 2008: 378, 515).

¹⁰ Наприклад, у мові валбірі (варлпірі) контролер узгодження може мати форму додатка в давальному відмінку або іншого дальшого додатка. Контролер узгодження у формі додатка в давальному відмінку трапляється і в грузинських мовах. В австралійських мовах контролером узгодження часто є непрямий додаток у пасивному реченні; у фінських мовах також можливе вживання депіктива, що характеризує аргумент, який позначає непрямий додаток (докладніше див. Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 73–74; Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 54 та цитовану там літературу). У хорватській мові депіктив може характеризувати додатки в давальному й орудному відмінках та обставину в місцевому відмінку (Šarić 2008: 298), у словацькій — підмет, прямий і непрямий додатки, прийменникову конструкцію (Šarić 2008: 298–299). Так само і в романських та албанській мовах (див. Irimia 2005). У словенській мові депіктив може характеризувати підмет, прямий і непрямий додатки, додатки в родовому й орудному відмінках, обставину в місцевому відмінку та прийменникову конструкцію (Marušič, Marvin, Žaucer 2003: 373–375).

Straipsniai / Articles

131

ALL_62_63_maketas.indd 131

2011.06.17 08:24:08

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

(1) John_i випив каву втомленим_i. (Marušič, Marvin, Žaucer 2003: 376)

‚Йонас випив каву втомленим‘

(2) John випив каву_i гарячою_i. (Marušič, Marvin, Žaucer 2003: 376)

‚Йонас випив каву гарячою‘

(3) *Я дав Марії_i м’ясо голодною_i. (Irimia 2005: 21)

‚Я дав їжу Марії голодній‘

(4) *Я розмовляв із Сью_i п’яною_i. (Irimia 2005: 21)

‚Я розмовляв із Сью п’яною‘

(5) John_i дав Марії_i каву втомленим_i/*i. (Marušič, Marvin, Žaucer 2003: 376)

‚Йонас дав Марії каву втомленим / *втомленій‘

Те, що в англійській мові депіктив не може вказувати на непрямий об’єкт (об’єкт у давальному відмінку), наприклад, у реченні *The nurse gave John_i the medicine ill_i ‚Медсестра дала ліки хворому Джонові‘, Сюзана Ротштейн (1985) пояснювала тим, що депіктив може вказувати на агенса або пацієнса (експерієнцера), але не на бенефіціанта¹¹. Насправді не один автор наводить винятки (наприклад, Marušič, Marvin, Žaucer 2003; Himmelmann, Schultze-Berndt 2005).

У деяких мовах є певні ознаки, конструкції, засоби, які дають змогу чітко відрізнити депіктиви від інших членів речення (Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 81–94). Чи буде вжито депіктив з іншим носієм узгодження, ніж суб’єкт, прямий чи непрямий об’єкт, може залежати від мовця, контексту, жанру, від того, чи є мовлення писемним або усним, від розподілу теми та реми, порядку слів (пор. Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 54; Nichols 1982: 320). У литовській мові депіктиви можуть бути орієнтовані не лише на суб’єкт і прямий об’єкт, а й на інші непрямі та дальші об’єкти й обставини. Розподіляючи граматичні функції відповідно до традиції зарубіжного мовознавства, можна сказати, що в литовській мові депіктиви можуть бути семантично пов’язані з:

a) суб’єктом, наприклад:

(6) На загальне здивування, через сім діб Тараїла повернувся майже живим. DLKT¹²

b) прямим об’єктом, наприклад:

(7) Коли в березні вже починалася весна, я знову побачив Білайшіса – Перкуніліса, втомленого, але веселого. DLKT

¹¹ Taip buvo aiškinamas depiktyvų tinkamumas ir vokiečių kalboje (Wunderlich 1997). Hubert Haideris (1985) tokius atvejus aiškino tuo, kad vardininkas ir galininkas yra struktūriniai linksniai, o naudininkas – leksinis (daugiau apie tai žr. Müller 2001: 3–4).

¹² Депіктиви у прикладах виділено. Джерела прикладів указано безпосередньо після прикладу (список джерел наведено наприкінці статті разом зі списком літератури). Приклади без посилання на джерело вигадані авторкою; ті, що мають посилання DLKT, узято з корпусу текстів сучасної литовської мови Університету Вітовта Великого в Каунасі, а ті, що мають посилання на певну вебсторінку, — з мережі Google.

132

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63 maketas.indd 132

2011.06.17 08:24:08

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbo bruožai

c) непрямим об’єктом, наприклад:

(8) «Тепер, — каже Елвідій, — я вже не відчуваю страждання, лише малиму мене бували страшні депресії. Тепер цього вже немає. Я маю надію». DLKT

d) дальшими об’єктами, наприклад:

(9) Скульптор зізнався, що йому було нелегко створити скульптуру людини, якої він ніколи не бачив живою¹³. DLKT

(10) Я відповів, дивуючись дитячій цікавості нестримній.

(11) ...багато рослин знають мене особисто, так само як і я їх; я сам їх посіяв або посадив, деякі проросли самі, і я познайомився з ними ще немовлятами¹⁴... (http://toltikkontaktai.blogas.lt/kvieciu-i-svecius-2.html)

e) обставиною, наприклад:

(12) Я так поспішав, що кинувся бігти й одним подихом опинився в передпокої ще теплим¹⁵.»

Оскільки відмінок є одним із головних формальних критеріїв розпізнавання граматичних функцій, депіктиви розглядаються не за граматичною функцією контролера узгодження, а за формальним критерієм — відмінками та формою контролера і цілі узгодження (як, наприклад, у вже згаданих Франца Марушича, Татяни Марвіни та Рока Жауцера (2003), див. примітку 15). У найбільших описах вільних вторинних предикативів литовської мови депіктиви також розглядаються за їхнім відмінком (Valeckienė 1967; Ulvydas, ред.,

¹³ Apie kilmininko linksnio kaip tolimesnio objekto traktavimą žr. Holvoet (2009c).

¹⁴ Депіктив указує на прийменникову конструкцію.

¹⁵ Пор. литовські приклади зі словенськими (Marušič, Marvin, Žaucer 2003: 373–374): підмет: Peteri je dal Meti piškote vse polomljeni. «Петер дав Меті печиво, усе поламане (= із болем у спині)». Прямий об’єкт: Peter je dal Meti piškote vse polomljenei. «Петер дав Меті печивоі, усе поламанеі (= розкришене)». Непрямий об’єкт: Peter je dal Metii piškote vsej polomljenii. «Петер дав Метіі печиво, усе поламанеі (= із болем у спині)». Давальний підмет: Budweiser Vidiu ugaja pijanemu, ne pa tudi treznemu. «Віді може подобатися Budweiser напідпитку, але аж ніяк не тверезому». Локатив: Peter je dal piškote v košarico vso polomljeno. «Петер поклав печиво до кошикаі, усе поламанеі». Родовий: Sliki se je dotaknil še vseh mokrih. «Він торкнувся картині, які й досі були всі мокріі». Орудний: Mučil se je s sekiroi že vso topoi. «Він уже боровся з сокироюі, яка була зовсім тупоюі». Приклади хорватської мови з депіктивами, що характеризують підмет, прямий об’єкт, непрямий об’єкт, об’єкт в орудному відмінку, локативну обставину та прийменникову конструкцію, див. Ljiljana Šarić (2008: 298).

Straipsniai / Articles

133

ALL_62_63_maketas.indd 133

2011.06.17 08:24:08

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

1976). Спочатку за відмінком контролера узгодження буде розглянуто синтаксичні (узгоджувані) депікти́ви (випадки, коли відмінки контролера узгодження та його цілі збігаються), а потім за формою депіктиву — семантичні депіктиви (випадки, коли депіктив орієнтований на один з аргументів головного предиката, у певних випадках узгоджується з ним за родом та/або числом, але морфосинтаксично виражений відмінком, відмінним від відмінка аргументу головного предиката, на який він указує).

1. СИНТАКСИЧНІ ДЕПІКТИВИ

1.1. Називний відмінок

Як уже зазначалося, одним із найпоширеніших і можливих у багатьох мовах депіктивів є вільний вторинний предикатив, пов’язаний із називним відмінком суб’єкта речення. У литовській мові типовою формою суб’єкта є називний відмінок іменника або займенника, а отже, депіктив також набуває називного відмінка внаслідок узгодження. Вільні вторинні предикативи в називному відмінку виражаються різними частинами мови:

• депіктив, виражений прикметником, наприклад:

(13) 100 г насіння льону заливають половиною склянки окропу, дають постояти пів години, потім набрякле насіння ще теплим висипають¹⁶... (http://www.ekopasaulis.com/index.php?cid=591&new_id=833&page_nr=)

Прикметники та прикметникові словосполучення мовознавці визначають як групу, що найчастіше виступає в ролі депіктивних вторинних предикативів, тобто є прототиповими депіктивами; ними виражають фізичний або емоційний стан, стан, положення, поставу, позу, поведінку (пор. Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 95–97; Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 8, 57).

• депіктив, виражений дієприкметником, наприклад:

(14) Залізничного вокзалу, провівши Сонце, Ігнас повернувся сумний і замислений. DLKT

Синтаксичні та семантичні властивості дієприкметникових депіктивів такі самі, як у прикметникових та іменникових вторинних предикативів (Nichols 1978b: 123–124). У литовській мові депіктивами вважаються лише дієприкметники, якими виражено стан, що в часі збігається з дією, вираженою головним предикатом, тоді як дієприкметники, які

¹⁶ Слід згадати, що трапляються випадки, коли контролером узгодження є іменникове словосполучення, а ціллю узгодження — прикметник або дієприкметник. У таких випадках депіктив узгоджується за відмінком із головним словом словосполучення, а за родом та/або числом — із залежним словом словосполучення, наприклад: Більшість дівчат залишилися босими. Я таку череду свиней не зможу годувати замкненим (Jablonskis 1911: 467).

134

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbovės bruožai

означає другорядну дію, що не збігається з дією, вираженою основним предикатом (найчастіше відбувається раніше, ніж дія, виражена основним предикатом), наприклад: Повернувшись додому, я сховала всі солодощі. Він прокинувся, почувши, що хтось увійшов через незамкнені двері, і ліг на диван (DLKT), слід вважати не депіктивами, а обставинами (докладніше див. Valeckienė 1967: 110; Sirtautas, Grenda 1988: 91). Valeckienė не вважає предикативними означеннями, тобто депіктивами, і називні форми пасивних дієприкметників теперішнього часу та напівдієприкметники, оскільки вони «майже завжди мають виразніший відтінок значення не стану, а другорядної дії, що в часі збігається з основною дією речення» (Valeckienė 1967: 111). Наведено кілька речень, наприклад: Старий, не прохаючи (= хоча його й не просили) сів на лаву біля вікна. Юрас побіг від огорожі подивитися, як баба, верещачи, молотить (= верещить і молотить) безбожника. Пасивні дієприкметники теперішнього часу насправді не можна вважати депіктивами, оскільки виражена ними в таких випадках другорядна дія виконується іншою особою / іншими особами. Потрібні додаткові дослідження, щоб з’ясувати, чи слід вважати напівдієприкметники в литовській мові депіктивами. У прикладі, наведеному Valeckienė, Юргіс Мартінайтіс стоїть біля свого воза на ринку, на майдані для свиней, і, нудьгуючи, жує соломинку напівдієприкметник nuobodžiaudamas більше виражає стан (пор. nuobodžiauti «відчувати нудьгу», LKŽ), ніж другорядну дію. Іноземні мовознавці схильні вважати напівдієприкметники депіктивами. Наприклад, Johanna Nichols (1978a: 330–331) вважає форму sidja «сидячи» в реченні On spit sidja «він спить сидячи» вторинним предикативом¹⁷. У литовській мові напівдієприкметники також можна було б вважати депіктивами з кількох причин: діяч основного предиката і напівдієприкметника той самий, два стани збігаються в часі, напівдієприкметник узгоджується з аргументом основного предиката й указує на властиву істоті ознаку, стан під час дії, вираженої основним предикатом (Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 97–99).

• депіктив, виражений числівником, наприклад:

(15) Він не хотів поступатися й погоджуватися, щоб Скіндеріс першим проник до таємної кімнати. DLKT

Такі порядкові числівники, як перший, другий, четвертий тощо, безперечно, орієнтовані на учасника основної дії, узгоджуються з аргументом основного предиката, а виражена ними властивість актуальна під час основної дії. У латинській мові порядкові числівники узгоджуються з аргументами, які вони характеризують, і розглядаються як предикативи. В інших мовах, наприклад у німецькій, порядкові числівники у функції предикатива позначаються так само, як і прототипові функції / ролі

¹⁷ Про можливе трактування конструкцій із напівдієприкметником дієслова būti, наприклад būdamas girtas, vaikas būdamas, як депіктивних див. Vaičiulytė-Semenienė (2010).

Straipsniai / Articles

135

ALL_62_63_maketas.indd 135

2011.06.17 08:24:08

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

та значення життєвого етапу¹⁸ депіктиви (Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 36). Nichols (1981: 137–139) вважає порядкові числівники та прикметник paskutinis депіктивами (вживається термін «предикативний іменник» (англ. predicate nominal)). Вона розрізняє два семантичні типи: часовий (англ. temporal type) і просторовий (англ. spatial type). Депіктиви часового типу вказують на порядок, послідовність, у якій учасники дії долучаються до дії, наприклад Люба первая вскочила в кабину «Люба першою вискочила до кабіни», а депіктиви просторового типу вказують на позицію, якої учасники набувають під час дії, наприклад Наша команда стартовала первой «Наша команда стартувала першою». Порядкові числівники вважаються депіктивами (уживаються терміни «предикативне / присудкове означення», «додатковий присудок», «депіктив») у Valeckienė (1967: 98–99), у Kazys Ulvydas (1976: 447, 449–450), у Vytautas Ambrazas (1996: 627), у Labutis (1998: 250) та у Vaičiulytė-Semenienė (2007b: 124).

депіктив, виражений займенником, наприклад:

(16) Так, усім треба десь жити, але чи може вона сама вистояти перед усім ворожим світом? DLKT

Такі займенники, як один, весь, сам, слід вважати депіктивами, оскільки вони чітко вказують на орієнтацію щодо аргументу основного предиката, узгоджуються зі своїми контролерами узгодження, а також тому, що є вільними модифікаторами й виражена ними властивість актуальна під час основної дії. Займенникові депіктиви вказують на кількість учасників, залучених до дії (про такі депіктиви див. також Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 35; Boeder 2005: 211; Kutscher, Genç 2005: 254–255; McGregor 2005). Займенники вважають депіктивами також Valeckienė (1967: 98–99), Ulvydas (1976: 447–448, 450), Ambrazas (1996: 627), Labutis (1998: 250) та Vaičiulytė-Semenienė (2007b: 124).

депіктив, виражений іменником, наприклад:

(17) Велика, у сірій свиті й із чорною хусткою на голові, вона вийшла у двір, де росла й бігала ще малою дівчинкою. (Ulvydas, ред., 1976: 448)

Широко відомі й депіктиви, виражені іменниками; такі депіктиви позначають життєвий етап або вказують на тимчасову роль, стан чи становище об’єкта (Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 95 далі; Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 57–58). Відрізнити іменники, що виконують функцію депіктивів, від іменників, які виконують інші граматичні функції, допомагають граматичні показники. На думку L. Vaičiulytė-Semenienė, граматичні показники dar, jau також указують на функцію депіктивів і можуть допомогти їх виявити.

¹⁸ Eva Schultze-Berndt ir Nikolaus P. Himmelmannas (2004: 120) nustatė tokią depiktyvo reikšmių hierarchiją: BŪSENA (angl. Condition / State) > KIEKIS (angl. Quantity) > DRAUGĖ (angl. Concomitance) > LYGINIMAS (angl. Comparison) > BŪDAS (angl. Manner) > VIETA (angl. Location) > LAIKAS (angl. Time). Apie visas įmanomas depiktyvo reikšmes žr. Himmelmann, Schultze-Berndt (2005: 29).

136

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

Marijampolės apskrities asmenvardinės kil mės agronimų darbo bruožai

tyvą atskirti nuo kitų gramatinių funkcijų (žr. Vaičiulytė-Semėnienė 2007b: 119 ir ten nurodytą literatūrą). Palyginkite su Nichols (1982: 339) nuomone, jog rusų kalbos esče ‚dar‘ yra tam tikros konstrukcijos gramatinis rodiklis, o ne visavertis semantinis elementas, kad jis traktuotinas kaip predikatinės vardažodinės konstrukcijos gramatinis laiko rodiklis¹⁹.

• депіктив, виражений конструкцією як + іменник / прикметник, наприклад:

(18) Йонішкяйці здавна славилися як край добрих земель, вирощувачів ячменю та чудових пивоварів краєм. DLKT

(19) Справді, півень іноді, як найхоробріший за всіх, злетівши на кіл огорожі, сердито кукурікав. (Žukauskaitė 1961: 251)

Valeckienė straipsnyje (1967) pateikia tik lyginimą reiškiančių konstrukcijų kaip + daiktavardis pavyzdžių. Lietuvių kalbos gramatikoje pateikiami lyginimą reiškiančios ir jo nereiškiančios šios konstrukcijos pavyzdžiai (Ulvy das, red., 1976: 448, 450). Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje požiūris į tokio tipo konstrukcijas su jungtuku kaip skiriasi. Vienoje vietoje rašoma, kad tokio tipo vardažodžių linksnių formos su jungtuku kaip „nereiškia lyginimo, tik žymi subjekto ar objekto būseną veiksmo atžvilgiu“ (Ambrazas, red., 1996: 627), kitoje vietoje tokios konstrukcijos laikomos lyginamaisiais posakiais, „kuriais lyginami dalykai nurodant tapatumą tam tikru atžvilgiu“ (Ambrazas, red., 1996: 634). Vaičiulytė-Semėnienė (2007b: 122–123) mano, kad lyginimo reikšmės konstrukcijos laikytinos (būdo) aplinkybėmis, kadangi jos nenusako tikrosios daiktui ar būtybei būdingos būsenos (požymio) pagrindiniu predikatu reiškiamo vyksmo metu, o tik nusako tos būsenos panašumą (dar žr. Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 112 ir ten nurodytą literatūrą; Šarić 2008: 306–307), plg. sakinį (18) ir sakinį Vienas vargas būdavo tokiomis valandomis su juo: atsisės kaip koks rukata skiedryne, dirvoje, žiūrės į tolį rankas nuleidęs, nebylys lyg akmuo (Valeckienė 1967: 99); sakinį (19) ir sakinį Kiškeliai kaip lapas prikrito, guli ant vietos kaip negyvi (Ulvy das, red., 1976: 445). Depiktyvinėmis konstrukcijomis šiame straipsnyje laikomos tik tokios konstrukcijos su kaip kurios nereiškia lyginimo, ir kurios yra susijusios su sakinio predikatu ir su vienu jo argumentų²⁰.

• депіктив, виражений прикметниковою, дієприкметниковою конструкцією, наприклад:

(20) До Вільнюса вони повернулися сповнені сил, здоров’я та енергії. DLKT

(21) Дитина лежала без ознак життя, зблідла на обличчі, біла, мов павутинна нитка. (Valeckienė 1967: 101)

¹⁹ Dar apie depiktyvų rodiklius žr. Schultze-Berndt, Himmelmann (2004: 91–93).

²⁰ Більше про депіктивні конструкції литовської мови з як див. Vaičiulytė-Semėnienė (2007a) і пор. з Rolandu Mikulsku (2007, 2009).

Straipsniai / Articles

137

ALL_62_63_maketas.indd 137

2011.06.17 08:24:09

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

Такі конструкції слід вважати типовими синтаксичними (узгоджуваними) депіктивами, оскільки головні слова цих конструкцій узгоджуються за числом, родом і відмінком зі своїми узгоджуваними залежними словами.

1.2. Родовий відмінок

Депіктиви, виражені родовим відмінком і узгоджені з аргументом основної предикації, у литовській мові вживаються в реченнях як із заперечними дієсловами, так і з дієсловами, що вимагають родового відмінка. Такі випадки трапляються, наприклад, і в словенській мові (див. примітку 15); Schultze-Berndt і Himmelmann розглядають лише «неузгоджувані» депіктиви в родовому відмінку, оскільки в багатьох мовах, наприклад англійській, родовий відмінок уживається в іменниковій групі та позначає власника ознаки (англ. possessor). Депіктиви в родовому відмінку можуть бути виражені різними частинами мови, наприклад:

• депіктив, виражений прикметником, наприклад:

(22) Відомо, що вони можуть жити навіть на глибині 1500 км, але ніхто не бачив такого великого кальмара живим. DLKT

• депіктив, виражений дієприкметником, наприклад:

(23) Жоден зв’язаний мене не затримає. (Šukys 1998: 119)

• депіктив, виражений числівником, наприклад:

(24) Щойно побачивши мене, він буквально кидався мені в обійми, не тямив себе. Від ревнощів показував страшні зуби, якщо я не до нього першого підбігав. DLKT

• депіктив, виражений займенником, наприклад:

(25) Ровесники не хотіли залишати його самого, але, побачивши, що хлопець завернув у двір свого дому, заспокоїлися. DLKT

• депіктив, виражений іменником, наприклад:

(26)Він уже давно став самостійним: його батьки не бачили його ввечері ще підлітком.

• депіктив, виражений конструкцією з як, наприклад:

(27) Ми боялися Владіміра Івановича як дуже суворого вчителя. (переклад із Křížková 1969: 17)

Депіктиви, що мають форму родового відмінка, можуть також пов’язуватися з прийменниковою конструкцією, що, в принципі, як уже згадувалося, неможливо, наприклад, в англійській та німецькій мовах. Такі депіктиви не виокремлюються ані у статті Valeckienė (1967),

138

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 138

2011.06.17 08:24:09

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbo bruožai

nei Lietuvių kalbos gramatikoje (1976), nei Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje (1996), nei Lietuvių kalbos enciklopedijoje (2008). Kaip ir jau išvardytais atvejais, šie depiktyvai reiškiami skirtingomis kalbos dalimis bei derinami su prielinksninės konstrukcijos vardažodžiu, pvz.:

• депіктив, виражений прикметником, напр.:

(28) Чого ти сердишся на мене невинного?

• депіктив, виражений числівником, напр.:

(29) Ти з нього першого ніколи не насміхайся, можеш пошкодувати.

• депіктив, виражений займенником, напр.:

(30) Усі тільки з мене одного глузують.

1.3. Давальний відмінок

Axelis Holvoetas і Rolandas Mikulskas вважають, що «деяким депіктивам, вираженим давальним відмінком, властиве обставинне значення поступки або часу, яке відсуває їхнє депіктивне значення на другий план», і наводять такі приклади: Йому й малому ніхто доброго слова не сказав і Мені й голодному не захотілося б їсти таку гидоту (Holvoet, Mikulskas B: 6, 3 виноска). Не погодитися з ними дозволяє те, що депіктиви, які вказують на етап життя, виражаються не лише давальним, а й іншими відмінками (див. приклади (17), (26), (47)); у зарубіжній літературі їх згадують як одні з найтиповіших депіктивів (Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 8). За словами Vaičiulytė-Semėnienė, іменні слова, що позначають етап життя, радше вказують на функцію депіктива, ніж обставини (Vaičiulytė-Semėnienė 2007b: 123). Крім того, хоча давальні депіктиви можуть мати відтінки обставинних значень, їхню орієнтацію на носія узгодження очевидно засвідчує їхня функція депіктивів. Депіктиви в давальному відмінку можуть бути пов’язані з давальним суб’єктом (англ. dative subject) та непрямим додатком²¹. Такі депіктиви отримують давальний відмінок через узгодження з аргументом основної предикації й можуть бути виражені різними частинами мови, напр.:

Описує давальний суб’єкт:

• депіктив, виражений прикметником, напр.:

(31) Вдихаю тютюновий дим і повітря в хаті, що пахне затіркою, і так мені любо малому у гнізді обскубаних братів, що аж заколисує. DLKT

²¹ Як, наприклад, у словенській мові, див. виноску 15.

Straipsniai / Articles

139

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

депіктив, виражений дієприкметником, наприклад:

(32) Як добре було тоді стояти засніженим у лісі. (Ul vydas, red., 1976: 451)

депіктив, виражений числівником, наприклад:

(33) Однак, коли до кінця матчу залишалося 15 хвилин, Р. Жалісу в тисняві біля воріт «Жальгіріс-2» першому вдалося встигнути до м’яча й зблизька забити такий жаданий гол. DLKT

депіктив, виражений займенником, наприклад:

(34) – Dabar greta yra nauja pretendentė? – Ne. Man dabar labai gera gyventi vienam. Tuo mėgaujuosi. Gyventi kartu – labai didelis įsipareigojimas. DLKT

депіктив, виражений конструкцією з як, наприклад:

(35) Йому як учневі не годилося так поводитися з директором.

(36) Мені, звісно, як чужому й малому, найбільше діставалося. (Balkevičius 1963: 438)

Характеризує об’єкт у давальному відмінку (непрямий об’єкт):

депіктив, виражений прикметником, наприклад:

(37) Пам’ятаю, Мати мені малому казала: якщо будеш священником, їстимеш білого м’ясця скільки забажаєш. DLKT

депіктив, виражений дієприкметником, наприклад:

(38) Він порадив їй спати не вкрившись.

депіктив, виражений числівником, наприклад:

(39) Його власна теорія дає Соросу можливість першому встигнути у вир фінансових подій і в найвідповідніший момент зірвати стиглі плоди. DLKT

депіктив, виражений займенником, наприклад:

(40) ...і навіть дізнавшись, коли злодії зателефонують знову, В. Чижавскас не дочекався допомоги. Йому запропонували діяти самому. «Мені запропонували діяти самому, а якщо вдасться домовитися зі злодіями, зателефонувати до поліції». DLKT

депіктив, виражений іменником, наприклад:

(41) Йому ще зовсім дитині батьки порадили почати вивчати латинську мову.

депіктив, виражений ¹конструкцією з як, наприклад:

(42) Королеві такі думки, які, мабуть, зовсім їй не личать, як матері. (Ul vydas, ред., 1976: 556)

140

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 140

2011.06.17 08:24:09

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darybos bruožai

1.4. Знахідний відмінок

Як уже зазначалося, депіктив найчастіше орієнтований на суб’єкт і прямий об’єкт. Депіктиви, що внаслідок узгодження мають форму знахідного відмінка, як і депіктиви в інших відмінках, можуть бути виражені різними частинами мови, наприклад:

депіктив, виражений прикметником, наприклад:

(43) Трохи охолодіть воду й іще теплою залийте капусту. (http://gyvenimas.delfi.lt/cooking/article.php?id=11115441)

депіктив, виражений дієприкметником, наприклад:

(44) Утікаючи, спільники Е. Ранцова залишили його лежати непритомним на закривавленому тротуарі. DLKT

депіктив, виражений числівником, наприклад:

(45) Пожалій того, хто стоїть на колінах по той бік калюжі, покайся і ти, не піддавайся пихатості, знаками спонукай його підвестися першим. DLKT

депіктив, виражений займенником, наприклад:

(46) Іноді мені доводилося залишати запряжених собак самих на пів години й довше. (Labutis 1998: 277)

депіктива, виражена іменником, напр.:

(47) Я знав його ще студентом. (Ambrazas, red., 1996: 627)

депіктива, виражена конструкцією як + іменник / прикметник, напр.:

(48) Але що я тепер, коли йду, як заставу, міг би взяти з собою... (Žukauskaitė 1961: 271)

(49) Його повернули до зграї як непотрібного. (переклад із Křížková 1969: 17)

Як і у випадку депіктива в родовому відмінку, депіктив у знахідному відмінку також може вказувати на прийменникову конструкцію; він узгоджується з іменною частиною прийменникової конструкції, напр.: він говорив про нього як про свого найкращого друга. (переклад із Křížková 1969: 17)

1.5. Орудний відмінок

Депіктиви в орудному відмінку також широко вживаються в багатьох мовах, але найчастіше депіктиви набувають такої форми не внаслідок узгодження (у вузькому розумінні)²² з аргументом основної предикації, а з певних семантичних причин (такі депік-

²² Узгодження у вузькому розумінні розуміється як копіювання форми узгоджувального контролера, а узгодження у широкому розумінні — як вибір форми узгоджуваного елемента відповідно до узгоджувального контролера. Пор. повне й неповне узгодження у Labutis (1994 I: 18–19).

Straipsniai / Articles

141

ALL_62_63_maketas.indd 141

2011.06.17 08:24:09

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

(Приклади депіктивів із цими відмінками буде розглянуто пізніше.) Але в литовській мові вживаються не лише «неузгоджені» депіктиви в орудному відмінку, а й узгоджені депіктиви, які отримують орудний відмінок саме внаслідок узгодження з аргументом головного предиката (як, наприклад, у хорватській (див. Šarić 2008: 298) та словенській (див. примітку 15) мовах; такі випадки не згадуються ані у статті Valeckienė (1967), ані в Lietuvių kalbos gramatikoje (1976), ані в Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje (1996), ані в Lietuvių kalbos enciklopedijoje (2008)). Ці депіктиви можуть бути виражені різними частинами мови, наприклад:

депіктив, виражений прикметником, наприклад:

(50) Ріпляна каша схожа на картопляну, її (ще теплою) треба прикласти до хворого місця й тепло перев’язати. Ці засоби допомагають зменшити біль. (http://www.sveikaszmogus.lt/index.php?pa grid=rudens&lid=2&rodyti=str&strid=36585&subtema=118)

депіктив, виражений дієприкметником, наприклад:

(51) Радій сином ще не дорослим. (Labutis 1992: 53)

депіктив, виражений числівником, наприклад:

(52) Йому першому вона повірила.

депіктив, виражений займенником, наприклад:

(53) Мати дух убогого — означає усвідомлювати свою безпорадність і нікчемність перед Богом, довіряти Йому і тільки Йому єдиному. DLKT

депіктив, виражений іменником, наприклад:

(54) Мати пишається сином відмінником.

депіктив, виражений конструкцією з як, наприклад:

(55) Йому як благодійнику вона повірила.

Як і у випадку депіктивів у родовому та знахідному відмінках, депіктив в орудному відмінку також може стосуватися прийменникової конструкції; він також узгоджується з іменною частиною прийменникової конструкції та виражається різними частинами мови, наприклад:

депіктив, виражений прикметником, наприклад:

(56) З ним п’яним не порозумієшся. (Labutis 1992: 53–54)

депіктив, виражений займенником, напр.:

(57) Ісус каже: іди й поговори з ним один. DLKT

депіктив, виражений іменником, напр.:

(58) Зі мною ще зовсім дівчинкою хотіли гратися й діти з подвір’я, які підросли.

142

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 142

2011.06.17 08:24:09

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbo bruožai

1.6. Місцевий відмінок

У деяких мовах трапляються також депіктиви в місцевому відмінку, але, як і у випадку з орудним відмінком, депіктив найчастіше набуває цього відмінка не внаслідок узгодження з аргументом основної предикації (приклади таких депіктивів буде наведено далі). Однак у литовській мові, як і, наприклад, у словенській (див. примітку 15) та хорватській (див. Šarić 2008: 298), можливі й узгоджувані депіктиви в місцевому відмінку (такі випадки не згадуються ні у статті Valeckienė (1967), ні в Lietuvių kalbos gramatikoje (1976), ні в Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje (1996), ні в Lietuvių kalbos enciklopedijoje (2008)). Їх дуже мало: знайдено лише 5 прикладів із депіктивами в місцевому відмінку. Як і в раніше перелічених випадках, вони виражаються різними частинами мови, напр.:

• депіктив, виражений прикметником, напр.:

(59) Бігом кинувся я бігти й лише на одному подиху опинився в сінях ще теплим.

• депіктив, виражений дієприкметником, напр.:

(60) У листі, досі нерозпечатаному, таїлася страшна новина.

• депіктив, виражений конструкцією з як, напр.:

(61) Адже в Литві як у демократичній державі має бути свобода слова.

Такі узгоджувані депіктиви згадує і Vaičiulytė-Semėnienė; з огляду на їхній зв’язок із відмінком обставинного значення вона називає їх обставинними (адвербіальними) (Vaičiulytė-Semėnienė 2007b: 116).

Узагальнені випадки вживання відмінків і форм синтаксичних депіктивів наведено в таблиці 1.

¹ Т А Б Л И Ц Я. Синтаксичні депіктиви

Форма узгоджуваного елемента | Відмінок депіктиву (узгоджуваного елемента) | Усього | Nom. | Gen. | Dat. | Acc. | Instr. | Loc. | Прикметник | 128 | 25 | 28 | 67 | 5 | 2 | 255 | Дієприкметник | 104 | 24 | 11 | 81 | 5 | 2 | 227 | Числівник | 28 | 2 | 6 | 5 | 2 | | 43 | Займенник | 36 | 9 | 15 | 15 | 1 | | 76 | Іменник | 20 | 3 | 11 | 18 | 7 | | 59 | як + іменник | 64 | 9 | 6 | 40 | 6 | 1 | 126 | як + прикметник | 6 | | 1 | 2 | | | 9 | Усього | 386 | 72 | 78 | 228 | 26 | 5 | 795

Straipsniai / Articles

143

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

2. СЕМАНТИЧНІ ДЕПІКТИВИ

Депіктиви не завжди узгоджуються за відмінком з аргументом основної предикації. Такі депіктиви, як і типові (узгоджувані) депіктиви, пов’язані з одним з аргументів основної предикації, але морфосинтаксично маркуються відмінком, відмінним від відмінка аргумента: вони можуть бути виражені іменником або числівником в орудному чи місцевому відмінку, напівдієприкметником, прийменниковою чи іменною конструкцією (орудний або родовий відмінок із залежними словами). Ще одним фактом, що дає змогу вважати такі предикативи депіктивами, є те, що в деяких випадках такі депіктиви узгоджуються з аргументами основної предикації за родом та/або числом (про це йтиметься далі). Якщо розуміти узгодження в широкому сенсі²³, як описано в розділі 2.5, такі депіктиви також можна було б вважати узгоджуваними (синтаксичними). Оскільки не всі депіктиви, що розглядаються тут, виявляють узгодження за родом та/або числом, у цій праці всі депіктиви, орієнтовані на один з аргументів основного предиката, але морфосинтаксично виражені способами, відмінними від типового (узгоджуваного) депіктива, тобто неузгодженням (у вузькому сенсі), називатимуться семантичними депіктивами²⁴. Крім того, такі предикативи суттєво доповнюють основну предикацію і, на відміну від обов’язкових предикативів, можуть бути пропущені, що спонукає вважати їх вільними предикативами²⁵.

2.1. Предикативи, виражені іменником в орудному відмінку і пов’язані з носієм узгодження, що має інший відмінок (зазвичай, як показують зібрані приклади, з підметом речення), вважаються депіктивами як у зарубіжних, так і в найновіших працях з литовського мовознавства, пор.:

(62) 1976 року виїхала до чоловіка у США й поповнила лави литовського ансамблю Бостона. Працює в страховій компанії програмісткою комп’ютерів. Виховує двох синів. DLKT

(63) Дванадцять братів удень чорними воронами літали, уночі людьми на одній горі жили.

(Balkevičius 1963: 109)

(64) Помічників для роботи не повинно бракувати. Приїдеш сам чи гуртом, добре попрацював, записався до книги відбудови Белведері й… до скорої зустрічі. (DLKT)

²³ Пор. також твердження Гіммельмана й Шульце-Берндт: «Agreement, as usually understood, involves the categories of gender, number and / or case» (Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 62).

²⁴ Цей термін Вайчулите-Семенене вживає лише для позначення вторинних предикативів, виражених іменними або прийменниковими конструкціями (Vaičiulytė-Semėnienė 2007b: 116).

²⁵ Голвоет і Мікульскас зазначають, що в певних випадках після пропуску депіктива речення можна було б вважати завершеним лише із серйозними застереженнями, оскільки порядок слів у реченнях «відображає інше, ніж в оригінальних реченнях, актуальне членування» (Holvoet, Mikulskas A: 3). Насправді, визначаючи, чи є депіктив вільним або обов’язковим, брали до уваги, чи залишається речення після пропуску депіктива повноцінним і правильним з погляду структури та змісту. Пор. Nichols (1981: 17): «the removal of non-governed predicate nominals affects the communicative structure and completeness of sense, but does not render the construction ungrammatical».

144

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 144

2011.06.17 08:24:09

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbų bruožai

Предикативи programuotoja, juodvarniais, žmonėmis, būriu у цих реченнях вважалися б депіктивами і в Nichols (1978b: 122), і в Schultze-Berndt з Himmelmann (2004: 87–88), і у Winfried Boeder (2005: 203), і у Vaičiulytė-Semėnienė (2007b: 117), і в Holvoet та Mikulskas (B: 4–5; Holvoet 2008: 126)²⁶. Vaičiulytė-Semėnienė зазначає, що «використання узгоджувального відмінка та/або орудного відмінка є формальним показником того, що іменник, який виступає в реченні модифікатором, може бути депіктивом» (Vaičiulytė-Semėnienė 2007b: 117). Nichols також виокремлює орудний відмінок як особливий засіб маркування вторинних предикативів у російській мові (див. Nichols 1978b, 1981). Holvoet стверджує, що «попри лексичні обмеження, не видно підстав визнавати такі орудні обов’язковими предикативами, керованими дієсловами: хоча з деякими дієсловами цей орудний регулярно вживається, вони його не вимагають» (Holvoet, Tamulionienė 2005: 135). Крім того, і в інших мовах наявні тенденції маркувати вторинні іменникові предикативи орудним відмінком. Nichols (1978b: 124) вважає, що чинник, який визначає, чи буде для вторинного предикатива обрано узгоджувальний або неузгоджувальний відмінок, є семантичним, а не синтаксичним²⁷ (щодо цього питання див. також Filip 2001: 3–4). Вона називає такі чинники, що можуть впливати на узгодження / неузгодження в російській мові²⁸: час і вид дієслова, стверджувальність чи заперечність дієслова, порядок слів, рід, частина мови, якою виражено вторинний предикатив, відмінок основного аргументу, з яким пов’язаний предикатив (про маркування депіктивів орудним відмінком докладніше див. Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 87–88; Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 64–65; Vaičiulytė-Semėnienė 2007b: 121; Heringa 2009: 3–4 і цитовану там літературу). Такі депіктиви трапляються не лише з предикатами, що позначають виконання або доручення різних функцій, наприклад, Мій чоловік працює dak-

²⁶ З визначень і прикладів, наведених Valeckienė, Ulvydas та Ambrazas, випливає припущення, що автори вважають предикативними означеннями — а отже, депіктивами — лише предикативи, виражені орудним відмінком зі структурно обов’язковими залежними словами (див. Valeckienė 1967: 100; Ulvydas, red., 1976: 451; Ambrazas, red., 1996: 490, 627). Незрозуміло, як, на їхню думку, слід трактувати одиничний орудний відмінок без залежних слів.

²⁷ «Чинники, що визначають вибір між узгодженням і неузгоджувальним відмінком, тонкі й передусім семантичні, а не синтаксичні» (Nichols 1978b: 124); «копредикати можуть бути або не бути морфологічно залежними від контролера (слово є морфологічно залежним від іншого, якщо набуває від нього своєї морфологічної форми через керування або узгодження) — залежно від типології мови та морфологічної природи самого копредиката» (Nichols 1978a: 331).

Gerdas Hentschelis (2005) nustatė predikatyvų hierarchiją – PIRMINIS (DAIKTAVARDŽIO) PREDIKATYVAS < ANTRINIS PREDIKATYVAS (< DEPIKTYVAS < KOMPLEMENTAS) – pagal kurią, kuo dešiniau hierarchijoje skiriamas predikatyvas, tuo dažnesnis daiktavardžio įnagininkas. Daugiau žr. Vaičiulytė-Semėnienė (2007a).

²⁸ У російській мові іменникові вторинні предикативи мають форму орудного відмінка або узгоджуються з узгоджувальним контролером.

Straipsniai / Articles

145

ALL_62_63_maketas.indd 145

2011.06.17 08:24:09

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

taru²⁹, але можуть мати й деякі з найпрототиповіших значень депіктивів: етапу життя (речення (65)), функції, ролі (речення (62), (68)), кількості, колективності (речення (64)), розподілу (речення (66)) і певного стану (речення (67))³⁰. Орудні депіктиви можуть стосуватися суб’єкта, а також об’єктів у давальному й знахідному відмінках, наприклад:

• депіктив характеризує суб’єкт:

(65) Пастухиня задовольнялася там лежанкою в кориті. (Šukys 1998: 235)

(66) Першокласники йдуть парами. (переклад із Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 35)³¹

• депіктив характеризує об’єкт у давальному відмінку:

(67) Важко жити в Москві холостяком.

• депіктив характеризує об’єкт у знахідному відмінку:

(68) Директор найняв свою коханку секретаркою. (Holvoet, Mikulskas B: 4)

Такі депіктиви завжди узгоджуються з числом аргументів основного предиката, а найчастіше — і з родом.

2.2. Місцевий відмінок також відомий як один із показників депіктивів (див. Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 88–90, 115–117; Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 38–39). Депіктиви в місцевому відмінку не характеризують місце всієї ситуації, як це роблять обставини, а виражають стан одного з аргументів основної предикації, наприклад, у реченні Кухар приготував курча в кисло-солодкому соусі зазначається стан курчати, а не те, що сама дія відбувається в соусі (докладніше див. Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 38–39, 65; Šarić 2008: 322). Такі предикативи також вважаються предикативними означеннями, а отже, депіктивами, у статті Valeckienė (1967: 100–101) і в Граматиці литовської мови (Ulvidas, red., 1976: 451–452), але не згадуються в Граматиці сучасної литовської мови (1996) і в Енциклопедії литовської мови (2008). Депіктиви в місцевому відмінку можуть виражати найпрототиповіше значення стану (речення (69), (71)), значення кількості (речення (70), (72)), значення етапу життя (речення (73)).

29 Vaičiulytė-Semėnienė (2007a: 86) linkusi manyti, kad su funkcionavimo reikšmės veiksmažodžiais vartojami įnagininkai laikytini tų veiksmažodžių komplementais, vadinasi, būtinaisiais predikatyvais. Jai pritarė ir Mikulskas (2007: 126, 130). Vėliau pasiūlyta tokius predikatyvus laikyti tarpiniais tarp laisvųjų ir būtinųjų antrinių predikatyvų (Holvoet, Mikulskas B: 5). Autorė linkusi šiuos predikatyvus laikyti laisvaisiais, nes juos praleidus sakiniai netampa netaisyklingi ir beprasmiai (dar žr. 25 išnašą), o pavartotas sakinyje predikatyvas papildo, patikslina pagrindinę sakinio mintį (plg. faktą, kad iš 521 sakinio su veiksmažodžiu dirba, pateikto vienoje DLKT dalyje, tik keturiuose sakiniuose buvo pavartotas įnagininko predikatyvas).

30 Ієрархію значень депіктивів наведено в розділі 2.1, у примітці 18.

31 Ад’юнкти розподілу кількості (англ. distributivity) також вважаються депіктивами (див. Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 35; Kutscher, Genç 2005: 254; Vaičiulytė-Semėnienė 2007b: 124–125).

146

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 146

2011.06.17 08:24:09

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darybos bruožai

(69) Стоїть дерево у страх (пор. наляканий) до ранку. (Šukys 1998: 312)

(70) П'ятеро повернулися вони шосе. (Ambrazas, red., 1996: 423)³²

Локативні депіктиви можуть бути пов’язані із суб’єктом, об’єктами в давальному та знахідному відмінках і прийменниковою конструкцією, наприклад:

• депіктив характеризує суб’єкт:

(71) Моніка прокинулася у жарі, насилу вирвавшись зі сну, і кинулася шукати чоловіка. (Ul vydas, red., 1976: 452)

• депіктив характеризує суб’єкт у давальному відмінку:

(72) – Можна удвох, утрьох або уп’ятьох жити гуртом, і будинки будуть порожні, – каже Данеліус. DLKT

• депіктив характеризує об’єкт у знахідному відмінку:

(73) У формуванні ідеалістичного світогляду багато сприяли вчителі, однокласники, словом, ті, хто оточував мене у молодості (пор. молодого)³³. DLKT

• депіктив характеризує прийменникову конструкцію:

(74) Очі дивляться і не надивляться на ті гори у сонячних променях. (Šukys 1998: 320)

2.3. До цих семантичних депіктивів можна віднести й предикативи, виражені напівдієприслівниками. Йонас Яблонскіс і Йонас Балкявічюс розглядають предикативи-напівдієприслівники разом із узгоджуваними предикативами у знахідному та родовому відмінках і вважають їх складеними додатками (див. Jablonskis 1911: 472–474; Balkevičius 1963: 193–195). Valeckienė (1967: 114–115) вважає такі предикативи окремим випадком уживання предикативних означень³⁴. В. Лабутіс вважає їх складеними додатками; він пише: «існують складні складені додатки, що утворюють вторинний предикативний центр. Такий складений об’єкт насамперед утворюється родовим або знахідним відмінком із напівдієприслівником або вживаним замість нього дієприкметником активного стану» (Labutis 1994 II: 57–58, 1998: 276–277).

³² Вважати числівник уп’ятьох депіктивом дає змогу низка фактів: по-перше, орієнтація числівника на аргумент основного предиката (суб’єкт вони), а не на подію (повернулися); по-друге, стан, виражений депіктивом, у часовому відношенні збігається з дією, вираженою основним предикатом; по-третє, числівник не вимагається дієсловом, тобто не є обов’язковим; по-четверте, числівник не утворює з підметом іменникової групи; по-п’яте, характерна для справжніх депіктивів парафраза: Вони повернулися шосе, і їх було п’ятеро; по-шосте, позиція числівника в реченні. Про депіктивні числівники див. також Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 108t; Boeder 2005: 212; McGregor 2005: 178–196; Šarić 2008: 320–321.

³³ У цьому реченні у молодості не є аргументом, якого вимагає дієслово оточував. Цей локатив характеризує займенник мене, указує на його властивість: оточував мене, коли я був молодим.

³⁴ Такі випадки не згадуються ні в Граматиці литовської мови (1976), ні в Граматиці сучасної литовської мови (1996), ні в Енциклопедії литовської мови (2008).

Straipsniai / Articles

147

ALL_62_63_maketas.indd 147

2011.06.17 08:24:09

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

До цих зведених додатків В. Лабутіс пропонує зарахувати й «усі додатки з прикметниковими словами подвійного зв’язку», тобто конструкції з подвійними відмінками. Оскільки авторка статті вважає всі згадані випадки депіктивами, то й предикативи, виражені напівдієприслівниками, вона схильна зараховувати до депіктивів. Те, що напівдієприслівники є необов’язковими, не вимагаються дієсловом, позначають стан предмета чи істоти, який триває одночасно з основною дією, і зорієнтовані на аргумент основного предиката, свідчить про їхню подібність до типових синтаксичних (узгоджуваних) вторинних предикативів. Крім того, їм властиве найпрототиповіше значення стану серед депіктивів. Депіктиви цього типу найчастіше пов’язані з об’єктами в знахідному й родовому відмінках, але можуть указувати й на суб’єкт, наприклад:

депіктив характеризує суб’єкт:

(75) Далеко, майже на протилежному березі затоки, видно пропливаючибільший корабель. (Ul vydas, red., 1971: 395)

депіктив характеризує об’єкт у родовому відмінку:

(76) Ніхто не бачив його помираючи (пор. той, хто помирає). (Šukys 1998: 120)

депіктив характеризує об’єкт у знахідному відмінку:

(77) Побачив вогник мерехтіння (пор. той, що мерехтить). (Labutis 1998: 277) (78) Коли я помітив, що годинник пробив (пор. той, що пробив) зовсім невчасно, мене охопив сміх. (Ul vydas, red., 1971: 392)

2.4. Предикативи, утворені іменниковими (в орудному або родовому відмінку з залежними словами) чи прийменниковими конструкціями, А. Валецкене також вважає предикативними означеннями, а отже, депіктивами (див. Valeckienė 1967: 100–101)³⁵. У граматиках литовської мови такі предикативи зараховують до непе-

³⁵ Валецкене зазначає, що є такі предикативні означення, які виражаються іменниковими та прийменниковими конструкціями й «не пов’язуються з називним відмінком підмета і не виражають стану, а лише вказують, як відбувається дія присудка» (Valeckienė 1967: 112–113). Валецкене пропонує вважати їх обставинами. Наводяться такі приклади: Скручу собі шию, аби тільки він пройшов без коня. Повернувся Дзуґас додому з порожніми руками, віддавши німчурові всю свою денну працю. Здається, в обох випадках розглядувані конструкції слід вважати депіктивними, оскільки вони більше пов’язані з підметами речень, ніж із дієсловами. У першому випадку предикатив не характеризує спосіб повернення, а вказує, що станеться, якщо чоловік повернеться сам, без коня. У другому випадку вказується, що Дзуґас повернувся додому і, крім того, нічого не мав. Пор. приклад, наведений Бьодером, у якому конструкція з порожніми руками узгоджується з узгоджуваним дієприкметником і вважається депіктивом: Tkvenistana pativ­sacem kac-s xel-cariel-s ver gavistumreb ‚Я не можу відпустити такого шанованого чоловіка, як ти, без частування (з порожніми руками)‘ (Boeder 2005: 203), а також речення Col-švil-ian-ad movida ‚Він прийшов із дружиною та дітьми‘ (Boeder 2005: 222), у якому конструкція із дружиною та дітьми також вважається депіктивною конструкцією зі значенням супроводу (див. також Schultze-Berndt, Himmelmann 2004: 110–111; Himmelmann, Schultze-Berndt 2005: 36–37).

148

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 148

2011.06.17 08:24:10

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbo bruožai

rinamųjų predikatinių / tarininių pažyminių (žr. Ulvydas, red., 1976: 451–454; Ambrazas, red., 1996: 490–491)³⁶. Labutis (1994 II: 41–42) veiksnio daiktavardines konstrukcijas laiko papildomu tariniu. Vaičiulytė-Semėnienė (2007b: 116) juos vadina semantiniais depiktyvais, o Holvoetas ir Mikulskas šių predikatyvų depiktyvais nelaiko. Jie tokius junginius siūlo vadinti orientuotomis aplinkybėmis, kadangi jų orientacija pasireiškia tik semantiškai, o ne morfosintaksiškai (Holvoet, Mikulskas B: 3–4). Su jais nesutikti leidžia keli faktai: pirma, tų konstrukcijų reikšmė, antra, kartais įžiūrimas derinimas skaičiumi ir, trečia, jau minėta orientacija į pagrindinio predikato argumentą. Pvz., sakinyje Jau viena bonka stovėjo aplupta galva ir ištraukta kamščiu (Valeckienė 1967: 100) akivaizdu, kad konstrukcijos aplupta galva ir ištraukta kamščiu pažymi sakinio subjektą bonka, o ne nurodo stovėjimo būdą. Jeigu šio sakinio subjekto vienaskaitos formą pakeistume daugiskaitos forma, tai ir daiktavardinės konstrukcijos turėtų būti pavartotos daugiskaita: Jau dvi bonkos stovi apluptomis galvomis ir ištrauktais kamščiais. Daiktavardinės konstrukcijos orientacija į subjektą šiame sakinyje akivaizdi, vadinasi, tokio tipo konstrukcijos laikytinos depiktyvais. Dėl derinimo skaičiumi dar plg.:

(79) Ти дивно виглядаєш із цією бородою (пор. неголений). / Ви дивно виглядаєте з цими бородами.

(80) Потім знову важко підвелася, попленталася до ванної, звідки повернулася у розстебнутому халаті. DLKT / Потім хворі важко підвелися, попленталися до ванної, звідки повернулися у розстебнутих халатах.

(81) Багато хто повернувся додому із розбитими серцями. (переклад із Boeder 2005: 207) / Хлопець повернувся додому із розбитим серцем.

Такі конструкції можуть позначати емоційний або психічний стан (речення (81), (82), (88)), зовнішність (речення (80), (83), (84), (85), (86)), дружбу / ворожнечу (речення (89), (87)). Ці конструкції вважають депіктивами й зарубіжні мовознавці, наприклад Nichols (1978a: 330); Müller (2001: 2); Schultze-Berndt, Himmelmann (2004: 89–90); Enfield (2005: 387, 389); Boeder (2005: 220–223); Šarić (2008: 321–322). Ці депіктиви можуть мати різні форми та співвідноситися із суб’єктом, об’єктами в родовому й знахідному відмінках:

• депіктив характеризує суб’єкт, конструкцію виражено родовим відмінком:

(82) Побувши з дітьми, вона завжди повертається додому у доброму настрої (пор. весела).

• депіктив характеризує суб’єкт, конструкцію виражено орудним відмінком:

(83) З-під ліжка хлопчика витягли голим, зі зв’язаними руками й ногами (пор. скований), із ганчірками із заткнутим ротом. DLKT

³⁶ Lietuvių kalbos enciklopedijoje (2008) (skyrius parašytas Ambrazo) prielinksninės konstrukcijos nelaikomos nederinamaisiais tarininiais pažyminiais (Morkūnas, sud., Ambrazas, red., 2008: 536–537).

Straipsniai / Articles

149

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

депіктив характеризує суб’єкт, конструкцію виражено прийменниковою конструкцією:

(84) Вона без окулярів (пор. усміхнена) виглядає молодшою.

депіктив характеризує об’єкт у знахідному відмінку, конструкцію виражено родовим відмінком:

(85) Приглядаючись і до близького, і до далекого минулого, бачимо і тут, і там таких самих людей, як і ми самі, або, інакше кажучи, там бачимо самих себе, тільки дещо іншої подоби (пор. змінених). (Ul vydas, red., 1976: 452)

депіктив характеризує об’єкт у знахідному відмінку, конструкцію виражено орудним відмінком:

(86) Часто (Моніка) знаходила Казюка заплаканим, із припухлими під очима. (Valeckienė 1967: 100)

депіктив характеризує об’єкт у знахідному відмінку, конструкцію виражено прийменниковою конструкцією:

(87) Тоді всі їли хліб без масла (пор. один). (Ambrazas, red., 1996: 627)

(88) Йому було страшенно боязно, що маму вивозять без свідомості (пор. непритомну), що... А якщо мама помре? DLKT

депіктив характеризує об’єкт у родовому відмінку, конструкцію виражено прийменниковою конструкцією:

(89) Юрас не покинув її з дитиною — не покине й із п’ятьма. (Valeckienė 1967: 100)

Усі узагальнені випадки вживання відмінків і форм семантичних депіктивів наведено в таблиці 2.

ТАБЛИЦЯ 2. Семантичні депіктиви

Відмінок контролера узгодження | Відмінок / форма / конструкція депіктиву (контролера узгодження) | Іменник, орудн. | Іменник, місц. | Іменник, числівник | Дієприслівник | Іменна конструкція, род. орудн. | Прийменникова конструкція, род. знах. орудн. | Усього | Наз. 22 26 3 2 2 29 12 3 17 116 | Родов. 20 1 21 | Дав. 2 2 4 | Знах. 3 6 33 2 8 3 55 | Усього 27 34 3 55 4 37 12 3 21 196

150

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 150

2011.06.17 08:24:10

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbo bruožai

3. ВИСНОВКИ

Із 991 зібраного прикладу вторинних предикатів-депіктивів 795 є прикладами синтаксичних депіктивів, а 196 — семантичних. Отже, у литовській мові найчастіше вживаються типові синтаксичні (узгоджувані) вторинні предикати (див. таблиці 1 і 2).

Узгодження за відмінком слід вважати типовим способом вираження депіктивів, але не необхідною умовою, оскільки трапляються випадки вторинної предикації, виражені без узгодження. І для синтаксичних, і для семантичних депіктивів найважливішим є їхній семантичний зв’язок із суб’єктом, об’єктом або обставиною (іншими словами, концептуальний зв’язок із референтом — тим, що описується: дієсловом або його аргументом), а не узгодження чи неузгодження депіктива за відмінком з аргументом дієслова, що насамперед залежить від семантики.

Встановлено, що депіктиви найчастіше виражаються називним відмінком (386 прикладів), дещо рідше — знахідним (231 приклад), ще рідше — орудним (111 прикладів), а найрідше — іншими відмінками: родовим (88 прикладів), давальним (78 прикладів) і місцевим (42 приклади). Вони можуть виражатися також безвідмінковою формою — дієприслівниками (55 прикладів). Отже, отримуємо таку ієрархію форм депіктивів: НАЗИВНИЙ > ЗНАХІДНИЙ > ОРУДНИЙ > РОДОВИЙ > ДАВАЛЬНИЙ > ДІЄПРИСЛІВНИК > МІСЦЕВИЙ. Отже, найімовірнішими формами депіктива є називний, знахідний або орудний відмінки, а найменш імовірною — місцевий (див. таблицю 3).

Цікавим є також вираження депіктивів частинами мови. Найбільше прикладів було зібрано для депіктивів, виражених прикметниками (255 прикладів) і дієприкметниками (227 прикладів), дещо менше — для депіктивів, виражених конструкцією як + іменник / прикметник (135 прикладів), а також лише іменниками (120 прикладів), ще менше — для депіктивів, виражених займенниками (76 прикладів) і дієприслівниками (55 прикладів), і найменше — числівниками (46 прикладів), іменниковими конструкціями (41 приклад) і прийменниковими конструкціями (36 прикладів). Можна побудувати таку ієрархію частин мови: ПРИКМЕТНИК > ДІЄПРИКМЕТНИК > ЯК + ІМЕННИК / ПРИКМЕТНИК > ІМЕННИК > ЗАЙМЕННИК > ДІЄПРИСЛІВНИК > ЧИСЛІВНИК > ІМЕННИКОВА КОНСТРУКЦІЯ > ПРИЙМЕННИКОВА КОНСТРУКЦІЯ. Отже, у литовській мові депіктиви найчастіше виражаються не лише прикметниками та дієприкметниками, а й іменниками та конструкціями як + іменник.

Литовська мова відрізняється від багатьох мов тим, що в ній уживаються вільні нерезультативні вторинні предикати (депіктиви), виражені не лише різними частинами мови (прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками, іменниками, дієприслівниками), а й різними відмінками (називним, родовим, давальним, знахідним, орудним

Straipsniai / Articles

151

ALL_62_63_maketas.indd 151

2011.06.17 08:24:10

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

і місцевим), а також конструкціями (іменниковими, прийменниковими та як + іменник / прикметник). На відміну від попередніх праць, у яких більшою чи меншою мірою розглядалося маркування депіктивів, встановлено, що:

1. синтаксичні (узгоджувані) депіктиви, хоч і рідко, можуть мати форми орудного та місцевого відмінків (див. розділи 2.5, 2.6);

2. синтаксичними депіктивами слід вважати лише такі конструкції іменника або прикметника з як, які не виражають порівняння;

3. синтаксичні депіктиви в усіх відмінках можуть виражатися різними частинами мови (прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками, іменниками; див. розділ 2 і таблицю 1);

4. семантичними депіктивами слід вважати не лише іменникові (орудний або родовий відмінок із залежним словом), а й прийменникові конструкції, одиничні орудний або місцевий відмінки (не узгоджені за відмінком з аргументом основного предиката, на який вони орієнтовані) та дієприслівники (див. розділ 3);

5. семантичні депіктиви найчастіше виражаються іменниками та дієприслівниками, дещо рідше — іменниковими й прийменниковими конструкціями; вони можуть виражатися також числівниками (див. розділ 3 і таблицю 2).

ТАБЛИЦЯ 3. Відмінки й форми контролерів і мішеней узгодження

Відмінок мішені узгодження | Форма / конструкція мішені узгодження | Наз. | Род. | Дав. | Знах. | Ор. | Місц. | Дієприслівник | як + іменник / прикметник | Іменникова конструкція | Прийменникова конструкція | Усього | Відмінок контролера узгодження | Наз. | 315 | 22 | 29 | 2 | 71 | 2 | 29 | 12 | 3 | 17 | 502 | Род. | 63 | 20 | 9 | 1 | 93 | Дав. | 72 | 2 | 2 | 6 | 82 | Знах. | 186 | 3 | 6 | 33 | 42 | 2 | 8 | 3 | 283 | Ор. | 20 | 6 | 26 | Місц. | 4 | 1 | 5 | Усього | 315 | 63 | 72 | 186 | 47 | 41 | 55 | 71 | 9 | 6 | 42 | 6 | 1 | 4 | 37 | 12 | 3 | 21 | 991 | 135 | 41 | 36

152

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63_maketas.indd 152

2011.06.17 08:24:10

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darybos bruožai

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Ambrazas Vytautas, red., 1996: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Balkevičius Jonas 1963: Dabartinės lietuvių kalbos sintaksė. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Boeder Winfried 2005: Depictives in Kartvelian. – Secondary predication and Adverbial Modification: The typology of depictives, ed. by Nikolaus P. Himmelmann, Eva Schultze-Berndt. Oxford University Press, 2005, 201–236.

Brown Keith, Miller Jim, ed., 1999: Concise encyclopedia of grammatical categories. Elsevier.

Corbett Greville G. 1998: Agreement in Slavic. www.indiana.edu/~slavconf/linguistics/corb.pdf.

Corbett Greville G. 2003: Agreement: Terms and Boundaries. – The Role of Agreement in Natural Language: TLS 5 Proceedings, ed. by William E. Griffin, Texas Linguistics Forum 53, 109–122. www.surrey.ac.uk/LIS/SMG/ projects/ agreement/Papers/texas.pdf.

Čižik-Prokaševa Veslava 2010: Laisvieji antriniai predikatyvai. – Lietuvių kalba 4, 1–19. http://www.lietuviukalba.lt/index.php?id=160.

DLKT – корпус текстів сучасної литовської мови Центру комп’ютерної лінгвістики Університету Вітовта Великого в Каунасі. http://donelaitis.vdu.lt.

Enfield Nicholas J. 2005: Depictive and other secondary predication in Lao. – Secondary predication and Adverbial Modification: The typology of depictives, ed. by Nikolaus P. Himmelmann, Eva Schultze-Berndt. Oxford University Press, 379–391.

Filip Hana 2001: The Semantics of Case in Russian Secondary Predication. – Semantics and Linguistic Theory (SALT) 11. Ithaca: CLC Publications, Department of Linguistics, Cornell University, 192–211.

Griffin William E. 2003: The Role of Agreement in Natural Language: TLS 5 Proceedings. Texas Linguistics Forum 53.

Haider Hubert 1985: The Case of German. – Studies in German Grammar (Studies in Generative Grammar 21), ed. by Jindřich Toman. Dordrecht: Foris Publications Holland, 23–64.

Hentschel Gerd 2005: Morphosyntaktische Markierung sekundärer Prädikate (rankraštis).

Heringa Herman 2009: How depictives and appositive adjectives are different. http://www.let.rug.ne/~heronga/handout_tabu2009.pdf.

Straipsniai / Articles

153

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

Himmelmann Nikolaus P., Schultze-Berndt Eva 2005: Issues in the syntax and semantics of participant-oriented adjuncts: an introduction. – Secondary predication and Adverbial Modification: The typology of depictives, ed. by Nikolaus P. Himmelmann, Eva Schultze-Berndt. Oxford University Press, 1–67.

Himmelmann Nikolaus P., Schultze-Berndt Eva, eds., 2005: Secondary predication and Adverbial Modification: The typology of depictives. Oxford University Press.

Holvoet Axel 2003: Laisvieji predikatyvai ir jų sintaksiniai ryšiai. – Sintaksinių ryšių tyrimai (Lietuvių kalbos gramatikos darbai 1), red. Axel Holvoet, Artūras Judžentis. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 67–78.

Holvoet Axel 2009a: Argumentų hierarchijos ir gramatinės funkcijos. – Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška (Acta Salensia 1), red. Axel Holvoet, Rolandas Mikulskas. Vilnius: Vilniaus Universitetas, Asociacija „Academia Salensis“, 1–36.

Holvoet Axel 2009b: Bendrosios sintaksės pagrindai (Bibliotheca Salensis 4). Vilnius: Vilniaus Universitetas, Asociacija „Academia Salensis“.

Holvoet Axel 2009c: Difuziniai subjektai ir objektai. – Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška (Acta Salensia 1), red. Axel Holvoet, Rolandas Mikulskas. Vilnius: Vilniaus Universitetas, Asociacija „Academia Salensis“, 37–67.

Holvoet Axel, Judžentis Artūras 2003: Sintaksinių ryšių tipai. – Sintaksinių ryšių tyrimai (Lietuvių kalbos gramatikos darbai 1), red. Axel Holvoet, Artūras Judžentis. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 11–35.

Holvoet Axel, Judžentis Artūras 2005: Sintaksinės priklausomybės tipai: papildymai ir patikslinimai. – Gramatinių funkcijų tyrimai (Lietuvių kalbos gramatikos darbai 3), red. Axel Holvoet, Rolandas Mikulskas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 11–38.

Holvoet Axel, Judžentis Artūras, red., 2003: Sintaksinių ryšių tyrimai (Lietuvių kalbos gramatikos darbai 1). Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Holvoet Axel, Mikulskas Rolandas A: Обов’язкові предикативи. www.lki.lt/LKI_LT/images/padaliniai/Gramatikos_skyrius/Būtinieji%20predikatyvai.pdf.

Holvoet Axel, Mikulskas Rolandas B: Вільні вторинні предикативи. www.lki.lt/LKI_LT/images/Padaliniai/Gramatikos_skyrius/Laisvieji%20antriniai%20predikatyvai.pdf.

Holvoet Axel, Mikulskas Rolandas, red., 2005: Gramatinių funkcijų tyrimai (Lietuvių kalbos gramatikos darbai 3). Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Holvoet Axel, Mikulskas Rolandas, red., 2009: Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška (Acta Salensia 1). Vilnius: Vilniaus Universitetas, Asociacija „Academia Salensis“.

154

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63 maketas.indd 154

2011.06.17 08:24:10

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbovėžai

Irimia Monica-Alexandrina 2005: Types of secondary predication. – Toronto Working Papers in Linguistics 25, 20–29.

Jablonskis Jonas 1911: Lietuvių kalbos sintaksė. – Jonas Jablonskis. Rinktiniai raštai 1, sud. Jonas Palionis. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1957, 435–548.

Jablonskis Jonas 1928: Linksniai ir prielinksniai. Jų vartojimas mūsų kalboje. – Jonas Jablonskis. Rinktiniai raštai 1, sud. Jonas Palionis. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1957, 549–672.

Křížková Helena 1969: Предикативное определение и структура предложения в современном русском языке. – Slavia 38, 1–35.

Kutscher Silvia, Genç Sevim N. 2005: On depictive secondary predicates in Laz. – Secondary predication and Adverbial Modification: The typology of depictives, ed. by Nikolaus Himmelmann, Eva Schultze-Berndt. Oxford University Press, 237–258.

Labutis Vitas 1992: Rūpinkimės linksnių ir prielinksnių dėstymu mokykloje. – Lietuvių kalba mokykloje, sud. Adomas Šoblinskas. Kaunas: Šviesa, 40–57.

Labutis Vitas 1994 I–II: Синтаксис литовської мови 1–2. Вільнюс: Видавництво Вільнюського університету.

Labutis Vitas 1998: Lietuvių kalbos sintaksė. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

LKŽe – Словник литовської мови, електронна версія. Редакційна колегія: Gertrūda Naktinienė (головна редакторка), Jonas Paulauskas, Rasutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2008. www.lkz.lt.

Marušič Franc, Marvin Tatjana, Žaucer Rok 2003: Depictive secondary predication in Slovenian. – FASL (Formal Approaches to Slavic Languages) 11. Michigan Slavic Publications, 373–392.

McGregor William B. 2005: Quantifying depictive secondary predicates in Australian languages. – Secondary predication and Adverbial Modification: The typology of depictives, eds. by Nikolaus P. Himmelmann, Eva Schultze-Berndt. Oxford University Press, 173–200.

Mik ulskas Rolandas 2007: Dėl daiktavardinės kaip konstrukcijomis reiškiamos antrinės predikacijos pobūdžio. – Acta Linguistica Lithuanica 57, 123–155.

Mik ulskas Rolandas 2009: Daiktavardinės apozicijos vaidmuo antrinės predikacijos raiškoje. – Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška (Acta Salensia 1), red. Axel Holvoet, Rolandas Mikulskas. Vilnius: Vilniaus Universitetas, Asociacija „Academia Salensis“, 99–124.

Morkūnas Kazys, sud., Ambrazas Vytautas, red., 2008: Lietuvių kalbos enciklopedija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Straipsniai / Articles

155

ALL_62_63_maketas.indd 155

2011.06.17 08:24:10

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

Müller Stefan 2001: An HPSG Analysis of German Depictive Secondary Predicates. – Electronic Notes in Theoretical Computer Science 53.

Nichols Johanna 1978a: Double dependency? – CLS 14, 326–329.

Nichols Johanna 1978b: Secondary predicates. – Berkeley Linguistic Society 4, 114–127.

Nichols Johanna 1981: Predicate Nominals. A partial surface syntax of Russian. – Linguistics 97, California, 1–397.

Nichols Johanna 1982: Prominence, cohesion, and control: object-controlled predicate nominals in Russian. – Syntax and Semantics 15, 319–350.

Palionis Jonas, sud., 1957: Jonas Jablonskis. Rinktiniai raštai 1. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Rothstein Susana D. 1985: The Syntactic Forms of Predication. Bloomington: Indiana University Linguistics Club.

Schroeder Christoph, Hentschel Gerd, Boeder Winfried, eds., 2008: Secondary predicates in Eastern European languages and beyond (Studia Slavica Oldenburgensia 16). Oldenburg: BIS-Verlag.

Schultze-Berndt Eva, Himmelmann Nikolaus P. 2004: Depictive secondary predicates in cross-linguistic perspective. Linguistic Typology 8(1), 59–131.

Sližienė Nijolė 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 1. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Sirtautas Vytautas, Grenda Česys 1988: Lietuvių kalbos sintaksė. Vilnius: Mokslas.

Šarić Ljiljana 2008: Secondary predicates in Croatian. – Secondary predicates in Eastern European languages and beyond (Studia Slavica Oldenburgensia 16), ed. by Christoph Schroeder, Gerd Hentschel, Boeder Winfried. Oldenburg: BIS-Verlag, 295–326.

Šukys Jonas 1980: Dvejbiniai linksniai ir jų varžovas įnagininkas. – Kalba ir mintis. Vilnius: Mokslas, 22–29.

Šukys Jonas 1998: Lietuvių kalbos linksniai ir prielinksniai: vartosena ir normos. Kaunas: Šviesa.

Toman Jindřich, ed., 1985: Studies in German Grammar (Studies in Generative Grammar 21). Dordrecht: Foris Publications Holland.

Ul vydas Kazys, red., 1971: Lietuvių kalbos gramatika 2. Morfologija. Vilnius: Mintis.

156

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII

ALL_62_63 maketas.indd 156

2011.06.17 08:24:10

Marijampolės apskrities asmenvardinės kilmės agronomų darbo bruožai

Ul vydas Kazys, red., 1976: Lietuvių kalbos gramatika 3. Sintaksė. Vilnius: Mintis.

Vaičiulytė-Semėnienė Loreta 2007a: Daiktavardinės kaip konstrukcijos kaip analitinis predikatyvų žymėjimo rodiklis. – Acta Linguistica Lithuanica 56, 73–101.

Vaičiulytė-Semėnienė Loreta 2007b: Depiktyvų semantiniai tipai ir jų morfosintaksinis žymėjimas. – Baltų Filologija 16(1/2), 113–131.

Vaičiulytė-Semėnienė Loreta 2010: Konstrukcijų su būdama semantika ir morfosintaksės raiškos polinkiai. – Lietuvių kalba 4 (spausdinamas).

Valeckienė Adelė 1967: Predikatyvinis pažyminys kaip atskira sakinio dalis. – Lietuvių kalbotyros klausimai 9, 97–116.

Wunderlich Dieter 1997: Cause and the structure of verbs. – Linguistic Inquiry 28, 27–68.

Позначення депікти́вів у литовській мові

РЕЗЮМЕ

У статті розглядається маркування вторинних нерезультативних предикатів (депіктивів) у литовській мові. У цій статті депіктиви поділено на дві групи: синтаксичні депіктиви (депіктив узгоджується зі своїм контролером за відмінком) і семантичні депіктиви (депіктив не узгоджується зі своїм контролером за відмінком, але іноді узгоджується з ним за родом та/або числом). У цій статті я прагнула показати, чим депіктиви в литовській мові відрізняються від депіктивів в інших мовах, а також доповнити дані, наведені в граматиках литовської мови та синтаксичних дослідженнях. Наприкінці статті я подаю дві ієрархії: ієрархію відмінків депіктивів та ієрархію форм депіктивів.

У литовській мові депіктиви можуть виражатися різними частинами мови (прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками, іменниками та дієприслівниками (незмінюваними активними дієприкметниками)), вживатися в різних відмінках (називному, родовому, давальному, знахідному, орудному та місцевому) і виражатися іменниковими та прийменниковими словосполученнями або конструкціями «kaip» + іменник / прикметник. Було встановлено, що:

1. у литовській мові найчастіше вживаються синтаксичні (узгоджувані) депіктиви;

2. синтаксичні депіктиви можуть уживатися в орудному та місцевому відмінках (узгоджуючись із контролером);

3. синтаксичні депіктиви можуть виражатися прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками та іменниками;

4. семантичні депіктиви можуть виражатися іменниками (в орудному або родовому відмінку) та іменниковими словосполученнями, прийменниковими словосполученнями, орудним і місцевим відмінками (не узгоджуючись із контролером), а також дієприслівниками;

Straipsniai / Articles

157

ALL_62_63_maketas.indd 157

2011.06.17 08:24:11

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

5. депіктиви (синтаксичні й семантичні) переважно мають форми називного та знахідного відмінків, рідше — орудного і найрідше — місцевого. Це можна подати у вигляді такої ієрархії: НАЗ > ЗН > ОР > РОД > ДАВ > НЕВІДМІНЮВАНА ФОРМА (ДІЄПРИСЛІВНИК) > МІС;

6. депіктиви розташовуються за формою так: ПРИКМЕТНИК > ДІЄПРИКМЕТНИК > KAIP + ІМЕННИК > ІМЕННИК > ЗАЙМЕННИК > ДІЄПРИСЛІВНИК > ЧИСЛІВНИК > ІМЕННИКОВЕ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ > ПРИЙМЕННИКОВЕ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ. Отже, у литовській мові депіктиви переважно виражаються прикметниками, дієприкметниками та конструкціями з іменником або as + іменником.

Подано 2 грудня 2010 р.

VESLAVA ČIŽIK-PROKAŠEVA

Інститут литовської мови

вул. П. Вілейшіо, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва

Ел. пошта — [email protected]

158

Acta Linguistica Lithuanica LXII–LXIII