This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
PAVEL SKORUPA
Lietuvių kalbos institutas
ORCID id: orcid.org/0000–0003–3903–7006
Галузі досліджень: топонімія, когнітивна ономастика, когнітивна семантика.
DOI: doi.org/10.35321/all84–12
МОТИВАЦІЯ ТА СЕМАНТИКА СУЧАСНИХ ТОПОНІМНИХ ОПОЗИЦІЙ ВІЛЬНЮСЬКОГО ПОВІТУ: КОНЦЕПЦІЯ ПОЛОЖЕННЯ ОБ’ЄКТА В ПРОСТОРІ
Мотивація та семантика опозицій топонімів сучасного Вільнюського повіту: концепція положення об’єкта в просторі
АНОТАЦІЯ
У статті представлено синхронний і діахронний аналіз мотивації та семантики лексичних топонімних опозицій сучасного Вільнюського повіту, що ґрунтується на концепції положення в просторі, особливо їхнього взаємозв’язку з іншими об’єктами. Відносне положення об’єктів у просторі характерне практично для будь-якого класу топонімів: ойконімів, потамонімів, лімнонімів тощо. На лексичному рівні як у повних, так і в неповних лексичних топонімних опозиціях «верхнє» або «нижнє» положення об’єктів виражається антонімічною кореляцією займенникових прикметників лит. aukštãsis «високий; вищий» – žemãsis «низький; нижчий», простих прикметників лит. áukštas «високий» – žẽmas «низький», а також лит. kalnìnis «гірський/пагорбовий» – klõninis «долинний».
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
АНОТАЦІЯ
У статті подано синхронний і діахронний аналіз мотивації та семантики топонімів сучасної Віленської округи, що утворюють лексичні антонімічні опозиції, з погляду положення названих об’єктів у просторі, тобто їхнього співвідношення з іншими об’єктами. Відносне положення об’єктів у просторі властиве будь-якому класу топонімів: ойконімам, потамонімам, лімнонімам та ін. На лексичному рівні як у повних, так і в неповних топонімічних опозиціях відносне положення об’єктів виражається антонімічною кореляцією займенникових форм прикметника aukštasis – žemasis і простих форм прикметника aukštas – žemas, а також kalninis – kloninis.
Від часу виникнення топонімів їхньою основною природною функцією було позначення місця (адреси), тобто вони мали надавати інформацію про сам об’єкт і його взаємозв’язок з іншими об’єктами. Тому представники багатьох ономастичних шкіл звертали увагу на численні топоніми, засновані на кореляціях, таких як верхній – нижній, ближчий – дальший (близький – далекий), старий – новий, великий – малий, вологий – сухий тощо, а також на безліч «кольорових» або «чорно-білих» назв місцевостей у різних топонімічних класах. Проблему антонімії та опозиції в топонімії досліджували багато ономастів (див. Superanskaja 1970; Korepanova 1973; Kondrashina 1980; Štěpán 2009; Ahundova 2011; Tkachenko 2003, 2013, 2014; Hontsa 2014; Bukharova et al. 2016; Ilchenko, Isachuk 2016; Gataullin, Fatykhova 2018; Stachowski 2018), які стверджують, що антонімічні відношення між назвами місцевостей різних класів є типовими для більшості територій. У Литві, однак, топонімічні опозиції досі не отримують належної уваги. Перші спроби розглянути проблему опозиції та антонімії в регіональній топонімії здійснив Pavel Skorupa (2019). Це підвищує актуальність цього дослідження, оскільки дослідження мотивації та семантики литовської регіональної топонімії, особливо топонімії сучасної Віленської округи, досі є неповними.
Згадані вище науковці вважають, що такі моделі номінації не лише мають велике значення для позначення географічних об’єктів, а й відіграють ключову роль у формуванні національного ономастикону, оскільки такі формальні та семантичні ряди топонімів утворюються з урахуванням як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних умов досліджуваної території. Отже,
Straipsniai / Articles
255
Page 3
PAVEL SKORUPA
аналіз структурно-семантичних опозицій у топонімії може принаймні певною мірою допомогти виявити й пояснити численні мотиваційні чинники, що зумовили виникнення топонімів, а також встановити принципи номінації топонімічних одиниць на литовських землях. Однак перед зануренням у величезне розмаїття простих, похідних, складних і складених назв місцевостей Віленської округи постає чимало логічних запитань: чи можуть топоніми загалом виражати антонімічні відношення? Які елементи в назвах географічних об’єктів створюють протилежне семантичне значення? Які категорії утворюють такі топоніми? Які лінгвістичні чи екстралінгвістичні чинники визначили виникнення таких назв? тощо.
Об’єктом цього дослідження є топонімічні опозиції сучасної Віленської округи (як назви поселень, так і назви непоселенських об’єктів), засновані на понятті відносного положення названого об’єкта в просторі.
Мета цієї статті полягає в дослідженні мотивації та семантики складових частин топонімів з однорідними лексемами назв і антонімічними диференційними маркерами.
Дослідницький матеріал і джерела. Основний корпус дослідження становлять топонімічні опозиції, засновані на понятті відносного положення названого об’єкта в просторі, відібрані з корпусу 5126 топонімів сучасної Віленської округи1, зібраних автором у період від 2018 до 2020 року. Дослідження ґрунтується на топонімах і фактичних даних, зібраних із різноманітних сучасних електронних, друкованих і рукописних (архівних) джерел (див. «Джерела та бібліографію топонімів»). Ці матеріали доповнюють один одного, допомагають вивести й обґрунтувати переконливі етимологічні (зокрема мотиваційні) версії топонімів і становлять основу дослідження. Топоніми досліджуються як синхронно, так і діахронно.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
1.1. Поняття опозиції в топонімії
Антонімічні відношення існують практично в кожному класі топонімів – ойконімах, гідронімах, мікротопонімах (назвах ярів, заплав, хребтів, урочищ, мисів,
1 3900 назв поселень (міст, містечок, сіл, залізничних станцій із поселеннями), 718 назв озер, 362 назви річок і струмків та 146 назв ставків.
256
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 4
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
островами тощо) — і виражаються за допомогою бінарних опозицій², тобто пар споріднених топонімів, протилежних за значенням. За Наталією Подольською (1978: 40), бінарна опозиція в топонімії — це протиставлення або контраст двох споріднених об’єктів, що дає змогу розрізняти їх за допомогою назв з однаковими базовими лексемами та антонімічними диференційними маркерами (елементами). Як зазначає Вера Кондрашина (1980: 29), іноді опозиція може утворюватися більш ніж двома членами, один або кілька з яких можуть не мати диференційного маркера, тобто можуть мати непохідну основу. Отже, виявлення антонімів або (бінарних) опозицій у топонімії — це виявлення залежних уживань топонімів, які становлять найпростішу мікросистему (Tkachenko 2014: 68). Це означає, що антонімічні топоніми (топонімічні антоніми) зазвичай досліджують у топонімічному контексті й пояснюють співвідношенням об’єктів, обмежених як лінгвістично, так і географічно, тобто просторово.
Найчастіше топоніми, що утворюють опозиційне (антонімічне) відношення, розташовані в межах певної території, тобто в безпосередній близькості один до одного, відображаючи відносність розташування позначуваних ними об’єктів і, таким чином, створюючи певну (мікро)систему (пор. Štĕpán 2009; Tkachenko 2003, 2013, 2014; Ilchenko, Isachuk 2016). Тому антонімічні пари в регіональній топонімії (гідронімії, ойконімії тощо) є суто контекстуальними й обмежені тією гідронімічною, ойконімічною або будь-якою іншою (мікро)системою, яку вони утворюють у межах власного класу³: limnonym × lymnonym, potamonym × potamonym, oikonym × oikonym, oronym × oronym, drimonym × drimonym, тощо.
Як зазначається в ономастичній літературі (Kondrashina 1980: 29–35; Štĕpán 2009: 915–919; Tkachenko 2003: 58–60; 2013: 399–404; 2014: 67–69; Ilchenko, Isachuk 2016: 100–101 та ін.), антонімічні відношення в топонімії створюються як складеними (комплексними), так і складними назвами⁴,
² Поняття бінарних опозицій у мові вперше було запропоноване в межах теорії структуралізму Фердинанда де Соссюра, згідно з якою бінарна опозиція — це пара споріднених термінів або понять, протилежних за значенням. За де Соссюром (1959: 53ff.), (бінарна) опозиція є засобом, завдяки якому мовні одиниці мають цінність або значення, тобто кожна мовна одиниця визначається у співвідношенні з іншою одиницею. Це аж ніяк не суперечливе (тобто відношення заперечень), а радше структурне, комплементарне відношення. Отже, значення мовної одиниці не є абсолютним, а радше відносним (контекстуальним) і може виводитися як із синтагматичних (контекстуальних), так і з парадигматичних (групових) відношень одиниці.
³ Надалі співвідношення онімів, що утворюють опозицію, позначатиметься знаком «×».
⁴ У литовській топономастиці дослідження складених і складних топонімів здійснювалися у працях Renata Endzelytė (2005), Nerija Bartkutė (2008), Dalia Kačinaitė (2008), Marija Razmukaitė (1998, 2002, 2003, 2009), Dalia Sviderskienė (2006, 2006a, 2007), Aleksandras Vanagas (1970) та інших. Основну увагу в цих дослідженнях зосереджено на моделях деривації топонімів різних класів з погляду топонімотворення та походження. Певні
Straipsniai / Articles
257
Page 5
PAVEL SKORUPA
на основі співвідношення лексичних та/або граматичних диференційних ознак або диференційних маркерів⁵, які використовуються як препозитивні або постпозитивні модифікатори для розрізнення двох однакових лексем назв. У складених топонімах протилежне відношення формується тоді, коли спільний компонент членів опозиції (ідентична частина назв) модифікується автономним DM, зазвичай якісними прикметниками на позначення розміру, віку, горизонтального або вертикального положення у просторі, кольору тощо, що перебувають в антонімічних відношеннях, наприклад big – small (також, great – small), old – new, upper – lower (іноді — middle), further – closer, black – white тощо. У складних топонімах протилежне відношення створюється назвами, які мають спільну лексему, та лексемою (зазвичай першим елементом складної назви), роль якої подібна до DM, що створює протилежний (антонімічний) зв’язок між членами опозиції. DM як у складених, так і в складних топонімах, за Pavel Štěpán (2009: 915–917), створюють антонімічні семантичні відношення, що належать до категорій, заснованих на поняттях протяжності, положення, віку, власника, кольору тощо позначуваного об’єкта.
У більшості випадків опозиції в топонімії мотивовані різноманітними екстралінгвістичними чинниками, зумовленими потребами суспільства на певному етапі його розвитку, а саме потребою виражати відношення нових назв до вже наявних за допомогою мовних засобів (Ilchenko, Isachuk 2016: 101). Крім того, вони відображають різні сфери людської діяльності, зокрема, але не обмежуючись ними, територіальні та природно-географічні особливості людського життя, а також пізнання (Ilchenko, Isachuk 2016; Gataullin, Fatykhova 2018). Отже, можна стверджувати, що такі конструкції в найширшому розумінні є продуктом як історичного, так і культурного розвитку нації.
Yevgeniy Tkachenko (2014: 68) зазначає, що не всі ономасти визнають існування антонімів на рівні власних назв через те, що назви з етимологічно антонімічними лексемами утворюють єдиний ономастичний ряд, а об’єктивне співвідношення назв важливіше за їхній поняттєвий аспект, тоді як у апелятивних антонімах це явище має суто поняттєвий характер, оскільки співвідношення апелятивів відновлюється лише через співвідношення понять. Проте можна виокремити дві різні категорії топонімічних антонімів, відповідно опозицій, структурно подібних до апелятивних антонімів,
аспекти антонімії в класі гідронімів були розглянуті у Vanagas (1981a). Різноманіття литовських назв місцевостей із займенниковими формами прикметників Lith. áukštas, aukšta ‘high’ було обговорено в Razmukaitė (2003a).
⁵ Терміни «диференційна ознака» та «диференційний маркер» уживаються згаданими дослідниками опозицій у топонімії як синонімічні. Тому задля мовної економії та уникнення використання численних синонімічних термінів надалі ми вживатимемо термін «диференційний маркер» (далі — DM).
258
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 6
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
зазначені, тобто лексичні та граматичні топонімічні антоніми. Лексичні топонімічні антоніми утворюються однорідними номінативними лексемами (коренями; надалі — HNL) як у складених, так і в композитних назвах6. Граматичні топонімічні антоніми утворюються HNL, маркованими різними афіксами, протилежними за значенням.
І лексичні, і граматичні топонімічні опозиції, відповідно до їхніх типів, можуть бути повними або неповними, як зазначено в ономастичній літературі (пор. Korepanova 1973: 31; Kondrashina 1980: 30–32; Tkachenko 2013: 400–404; 2014: 68–69; Ilchenko, Isachuk 2016: 100–102 та ін.). Повна опозиція являє собою повне антонімічне вираження складників у всіх назвах, що формують опозицію, тобто ідентичні номінативні лексеми марковані певним DM (суфіксом, префіксом або будь-яким іншим композитним елементом). Неповна опозиція являє собою неповне антонімічне вираження складників в одній із назв опозиції, тобто одна з назв є немаркованою щодо DM (суфікса, префікса, автономного слова тощо).
1.2. Методи та обмеження дослідження
Методи дослідження. З огляду на теорії когнітивної лінгвістики та когнітивної ономастики, а також традиційні моделі ономастичних досліджень, лінгвістичне дослідження й семантична класифікація мотивувальних концептів топонімічних опозицій Віленського повіту ґрунтуються на етимологічному, словотвірному та семантичному аналізі як DM, так і HNL топонімів. Етимологічний аналіз базується на працях Kazimieras Būga (1958, 1959, 1961), Jonas Jurkštas (1985), Marija Razmukaitė (1998, 2002, 2003, 2009 тощо), Aleksandras Vanagas (1970, 1981, 1981a, 1996) та інших, а також на різних лексикографічних джерелах (литовських, російських, польських тощо словниках). Аналіз композиції топонімічних опозицій ґрунтується на структурно-граматичній класифікації назв водойм, запропонованій Vanagas (1970: 21–27). Для визначення мотивації вибраних топонімів застосовано семантичну класифікацію гідронімів, запропоновану Vanagas (1981b: 19–120). Вважається, що обидві класифікації Vanagas легко адаптувати до вивчення різних класів топонімів (не лише гідронімів).
6 Це також можна спостерігати в литовській топонімії серед складених назв, пор.: ойконіми Senādvaris × Naujàdvaris, і композитних назв, пор.: лімноніми Ílma Didžióji × Ílma Mažóji або ойконіми Seniẽji Miežionys × Naujíeji Miežionys тощо. У складених ойконімах антонімічний зв’язок утворюється семантикою лексем (коренів назв) у препозиції: лит. sėnas ‘старий’ і naujas ‘новий’, тоді як у композитних назвах антонімія виражається DM (автономними словами) у препозиції або постпозиції щодо однорідних номінативних лексем.
Straipsniai / Articles
259
Page 7
PAVEL SKORUPA
Відповідно до відомих теорій когнітивної ономастики (Coates 2006, 2012, 2015, 2016; Van Langend...
На додаток до лінгвістичного аналізу, для розуміння семантики та мотивації DM у лексичних топонімічних опозиціях було враховано екстралінгвістичні (географічні, історичні, соціокультурні) дані, особливо зв’язок названого об’єкта із сусіднім об’єктом (пагорбами, долинами, річками, поселеннями тощо) та його положення на місцевості (включно з висотою над рівнем моря — MSL7).
Обмеження дослідження. Це дослідження обмежене аналізом 21 топоніма, що формують 10 топонімічних опозицій (див. Додаток), заснованих на кореляції автономних слів як DM топонімів із HNL, з урахуванням мотивації та семантики складників топонімів і зосередженням на відносному «верхньому» — «нижньому» положенні названого об’єкта в просторі. Вибір таких топонімічних опозицій обмежувався чинником відстані. Дослідники опозицій у регіональній топонімії (пор. Korepanova, 1973; Štěpán, 2009; Ahundova, 2011; Tkachenko, 2003, 2013, 2014; Stachowski, 2018 та ін.) зазначають, що топонімічні опозиції, кореляція додаткових ознак яких є семантично антонімічною або ні, можливі лише в
7 MSL — метрів над рівнем моря. У цьому дослідженні ці відомості отримано за допомогою інструментів вимірювання висоти об’єктів на вебсайтах GP та UETK. Звичайно, малоймовірно, що на момент номінації була відома інформація про положення об’єкта над рівнем моря. Найімовірніше, люди просто враховували положення об’єкта щодо інших сусідніх об’єктів у конкретній місцевості, беручи до уваги рельєф відповідної території.
260
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 8
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
певну (мікро)систему, тобто на певній території, оскільки такі назви фактично співвідносяться між собою. Отже, ми вважаємо, що відстань до 20 ± 5 км є максимальною відстанню, за якої два або більше співвідносних топонімів можна вважати опозицією⁸. У цьому дослідженні відстань між об’єктами (ойконімом, потамонімом, лімнонімом тощо) вимірювали за допомогою інструментів вимірювання відстані (по прямій) на вебсайтах GP та UETK (див. «Джерела топонімів»). Усі топоніми, що утворюють опозиції, розташовані в межах Віленського повіту.
2. МОТИВАЦІЯ ТА СЕМАНТИКА ЛЕКСИЧНИХ ТОПОНІМІЧНИХ ОПОЗИЦІЙ
У дослідженнях топоніміки зазначається, що диференційні прикметники, які вказують на «верхнє» – «нижнє» положення топоніма в просторі, особливо в ойконімії, зазвичай позначають або 1) положення названого об’єкта щодо течії річки зі значенням або «розташований у нижній частині річки», тобто нижче за течією — поблизу гирла річки, або «розташований у верхній частині річки», тобто вище за течією — поблизу витоку річки, або 2) розташування об’єкта на пагорбі/горі чи біля підніжжя пагорба/гори (пор. Kondrashina 1980, Tkachenko 2013, Ilchenko, Isachuk 2016).
У литовській топоніміці положення об’єктів у просторі найчастіше виражається: 1) кореляцією простих прикметників лит. m s aukštas, f s aukšta «високий» – m s žemas, f s žemà «низький»; лит. m pl kalniniai «гірський» – klóniniai «долинний»⁹; 2) кореляцією займенникових прикметників¹⁰ лит. m s aukštàsis, f s aukštóji «високий; вищий» – žemàsis, žemóji «низький; нижчий»; лит. m
⁸ Це узгоджується зі спостереженням Каміля Стаховського (2018: 201) щодо відстані, яку людина може регулярно долати, особливо пішки, від одного місця до іншого й назад протягом одного дня.
⁹ Прості прикметники лит. klõninis і kalnìnis відповідно походять від номенклатурних термінів лит. klõnis / klõnis «долина, западина, низовина, яр» і kálnas «високе природне підвищення земної поверхні; пагорб, гора» (LKŽe).
¹⁰ У сучасній литовській мові займенникові форми прикметників виражають категорію означеності й тому іноді можуть розглядатися як еквівалент англійського означеного артикля. Ці прикметники мають різноманітні функції, однією з яких є розрізнення відомих об’єктів за просторовими, часовими, фізичними та іншими ознаками шляхом: а) порівняння вищого ступеня відомої ознаки, б) будь-якої властивості одного об’єкта, протилежної іншому (типово, хоча й не завжди, коли протиставлено не більше двох об’єктів), і в) певної своєрідної, індивідуальної ознаки, не властивої іншим об’єктам цього виду. Ті самі функції займенникових прикметників використовуються для розрізнення об’єктів у межах класу власних назв (DLKG 174–177). Слід зазначити, що майже в усіх випадках є можливість ужити простий прикметник для означення об’єкта, однак значення буде цілком іншим.
Straipsniai / Articles
261
Page 9
PAVEL SKORUPA
pl aukštieji – žemieji, f pl aukštosios – žemosios. Такі опозиції типові для гірських районів, що межують із низовинами, і передають певну інформацію про рельєф відповідної місцевості.
У наступних розділах топоніми подано в алфавітному порядку; наведено як лінгвістичні, так і екстралінгвістичні дані (клас топоніма, локалізацію, історичні форми назви), доступні на момент написання праці, після чого подано аналіз (етимологію та мотивацію) і обговорення опозиції. Сучасні форми аналізованих топонімів виділено курсивом і, де можливо, наголошено.
2.1. Bezdónystn × Bezdōnysv × Aukštieji Bezdónysv
Bezdónys – Bezdōnys eld, V D; розташований на висоті 138 MSL, біля підніжжя пагорба в долині правого берега Бездене (притоки Нериса), за 6 км на південний схід від Немежина; GSD1974 728 Bezdonystn, GI1905 58 Rus. ст.[анция] Безданы, д.[еревня] Безданы, REM1872 Rus. Безданы.
Bezdónys – Bezdōnys eld, V D; 137 MSL, біля підніжжя пагорба в долині лівого берега Бездоне, за 1 км від містечка; GSD1974 728 Bezdonysv, GI1905 58 Rus. с.[еление] Безданы, им.[ение] Безданы, REM1872 Rus. Госп. [одский] д.[вор] Безданы.
Aukštieji Bezdónys – Bezdōnys eld, V D; 143 MSL, на пагорбах у лісі Рокантішкеса, за 6 км на схід від Bezdónys; GSD1974 728 Aukštieji Bezdonysv, GI1905 58 Rus. з.[астенок] Безданолтьсве, Безданольтьс, REM1872 Rus. з.[астенок] Безданайцы.
Ойконім Bezdónys є похідним із суфіксом лит. -onys від потоку Бездоне¹¹. Ця словотвірна модель наведених вище ойконімів від гідроніма
¹¹ Потамонім Bezdonė (LKIVK Bezdonė, Bezdanka; притока Вільні) найімовірніше має слов’янське походження і може бути пов’язаний із рос. бездонный, - ая «бездонний; (переносно) надзвичайно глибокий (← рос. бездна)» (Slovar.cc, SRYAe), або пол. bezdenny «глибокий, бездонний», bezdeń «вир» — маса води в річці, що швидко обертається, затягуючи в себе предмети» (PSPR 34), біл. безадань, бяздонне «безодня, глибоке місце» (Skarnik.by). За Юркштасом (1985: 19), назва річки Bezdonė не є автентичною. Учений вважає, що автентичною формою Bezdónys могла бути *Bedugniai, утворена від подібного гідроніма: у джерелі 1516 року потамонім записано як Besdenayta, Besdanayta, Besdonayta, суфікс якого відповідає лит. –ait(i)e, отже, назва могла мати форму *Bedugnaitė, утворену від гідроніма (озера або болота) *Bedugnis, -ė і пов’язану з лит. bedugnė «велика глибина» (LKŽe) (також пор. LVŽ I 466). За Вікінтасом Вайтке́вічюсом, раніше потік називався Юдупіс: «z Bezdan – Jodupis, 1784 m., TVD 382» (Vaitkevičius 2012: 111). Беручи початок на вологих луках між лісами Паскінай і Рокантішкес, потік впадає в болотистий рибальський ставок Бездоніс і протікає через ліси Бездоніса, зберігаючи первісну долину, сповнену трясовин, канав, уламків, повалених дерев і природних загат. Чи автентична
262
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 10
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
є правдоподібним, оскільки, за словами Marija Razmukaitė (1998: 28), можливим є зв’язок назви поселення з гідронімом, коли поселення розташоване біля річки або озера з такою назвою. Усі ойконіми, представлені в цьому розділі, а також ті, що нині не існують (GI1905 58 д.[деревня] Безданейцы, з.[застенок] Безданцы, з. Безданцы, з. Безданы Новые, з. Безданы), були мотивовані своїм розташуванням поблизу згаданого водотоку, отже, виражають концепт належності (локалізації): Bezdó̄nys ← поселення на/біля Bezdonė. За словами Jonas Jurkštas (1985: 19), форма Bezdó̄nys не є автентичною, і в минулому, ймовірно, це була форма *Bedugniai, утворена від подібного гідроніма (пор. LVŽ I 466). ДМ Aukštieji (← лит. aukštieji ‘верхні’) в Aukštieji Bezdó̄nys¹² мотивований розташуванням села на пагорбах поблизу Bezdó̄nys та Bezdonė, отже, його можна вважати метонімічним перенесенням концепту місця: Aukštieji + Bezdó̄nys ← поселення на пагорбах поблизу Bezdó̄nys/Bezdonė.
2.2. Jagelōnysᵥ × Klōniniai Jagelōnysᵥ
Jagelōnys – Kietāviškės eld, El D; by the lake Švenčius, 135 MSL, in the hills above the Spengłà valley, 5 km southwest of Kietāviškės; GSD1974 202 Kalniniai Jagelōnysᵥ, GI1905 339 Rus. з.[астенок] Ягеляны-Горные, REM1872 Rus. Ягеляны Гурные.
або в перекладі, можна стверджувати, що потамонім є радше метафоричним, а водотік, можливо, асоціювався з концептом безодні та був мотивований ним: лит. bedugnė, рус. бездна, пол. bezdeń, біл. бездань, бяздонне → безодня, велика глибина → Бездоня.
12Як видно з історичних форм, сучасна офіційна назва Aukštieji Bezdó̄nys є досить новою (відомою приблизно від середини 20ᵗʰ ст.) і є результатом перейменування поселення. Найдавніша форма REM1872 Rus. з.[застенок] Безданайцы, найімовірніше, була транслітерацією лит. *Bezdonaiciai (лит. демінутивний суф. –aitis, похідне у множині (пор. DLKG 91)), що позначала поселення меншого розміру, ніж Bezdó̄nys, від назви якого вона була утворена, найімовірніше, людьми, які відокремилися від основного поселення (Bezdó̄nys). Зменшена форма також була мотивована типом поселення – рус. застенок ‘хутір’ (лит. vienšėdis (užusienis) ← пол. zaścianek, рус. застенок, давньорус. застѣнокъ – невелике сільське поселення. На історичних картах і в джерелах (див. Toponym Sources) позначене як пол. zaścianek, рус. застенок. Варто зазначити, що у Великому князівстві Литовському, Речі Посполитій (пізніше, у деяких частинах Польщі), а згодом у Російській імперії рус. застенок (← від пол. ← sciana, рус. стена ‘стіна, перешкода, кордон’ → пол. zaścianek, біл. засценак, лит. užusienis) позначав невелике сільське поселення, яке зазвичай складалося з одного господарства (садиби, хутора), розташованого окремо, з господарськими будівлями та належною йому землею (пор. SSP2 243; LKŽe). Пізніше назву Безданайцы було змінено, і вона, найімовірніше, відображала найхарактернішу рису поселення, тобто його розташування в лісі GI1905 58 рус. з. Безданольце, Безданолѣсь (рус. лѣсъ: лес ‘ліс’).
Straipsniai / Articles
263
Page 11
PAVEL SKORUPA
Klōniniai Jagelōnys – Kietäviškės eld, E1 D; 121 MSL, біля підніжжя пагорба в долині Spenglā, за 0,6 км на північний захід від Jagelōnys; GSD1974 202 Klonininiai Jagelōnysᵥ, GI1905 339 Rus. д.[еревня] Ягеляны–Дальние, REM1872 Rus. Ягеляны.
Однорідні лексеми назв, що є pluralia tantum, обох ойконімів, найімовірніше, мають антропонімне походження й утворені за допомогою лит. суф. -onys від лит. Jagela (→ лит. Jōgelas (Jāgelas, Jagēlas), Jagelōnis) (пор. Zinkevičius 2008: 208, 347; PDB). Отже, ойконім може бути мотивований концептом посесивності: (Klōniniai) Jagelōnys ← поселення, що належить Jagelōnis/родині Jagelōnys ← лит. Jagela/родина Jagelōnys. Отже, множинне закінчення -ys може стосуватися членів родини як сукупності. ДМ Klōniniai ← лит. klōninis ‘долинний’ ← лит. klōnis ‘долина, западина, низовина, яр’ (LKŽe) у Klōniniai Jagelōnys мотивований розташуванням села в долині. Нульовий ДМ у Jagelōnys, можливо, передавав значення того, що це було головне поселення.
2.3. Aukštieji Karklėnaiᵥ × Žemieji Karklėnaiᵥ
Aukštieji Karklėnai – Šatrininkai eld, V D; 163 MSL, на пагорбах на правому березі вище за течією Šeterninkų upėlis, приблизно за 0,8 км від місця впадіння водотоку у Vilnia (притоку Nėris); GSD1974 737 Aukštieji Karklėnaiᵥ, GI1905 53 Rus. д.[деревня] Лознишки, REM1872 Rus. Гаравыя Лозники.
Žemieji Karklėnai – Šatrininkai eld, V D; 148 MSL, за 0,7 км на схід на протилежному березі долини нижче за течією Šeterninkų upėlis; GSD1974 737 Žemieji Karklėnaiᵥ, GI1905 53 Rus. з.[застенок] Лознишки, REM1872 Rus. Лозовня.
HNL Karklėnai в обох ойконімах — це лит. суф. -ėnai, похідне pluralia tantum, яке часто використовується для утворення ойконімів від апелятивів і гідронімів (пор. Razmukaitė 1998: 12 і далі, 27 і далі). Найімовірніше, ойконім був пов’язаний із фітонімною лексемою лит. kar̃klas ‘дерево або кущ родини вербових (Salix cinerea, S. aurita, S. nigricans або S. pantandra)’ (LKŽe) і був мотивований розташуванням поселення в місці, зарослому деревами або кущами згаданих видів, а отже, може бути утворений від лит. karklynė ‘місце, заросле вербами, верболози’ (LKŽe)¹³. Суф. -ėnai (← -ėnas, -ė) є досить частотним і передає значення загальної назви місця проживання або, можливо,
¹³ Значення такого місця також відображене в давніших, перекладених (?) формах ойконімів GI1905, REM1872 Rus. Лознишки, Лозники, Лозовня (← рус. лозняк ‘вербовий кущ; зарості цього куща’ (SRY 291; SRYAe)), усі пов’язані з рус. лоз– (← лоза) ‘назва різних видів верб’ (SRY 291; SRYAe).
264
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 12
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
позначають людей, які живуть у такому місці (пор. DLKG 140). Ойконім може бути метонімічним перенесенням поняття місця (номенклатурного терміна) у назву поселення: 1) Lith. karklynė + –ėnai → місце, поросле вербами, кущами → Karklėnai; або метафоричним перенесенням поняття, що стосується людей, які живуть у такому місці (різновид прізвиська), в ойконім: karklynė + –ėnai → karklėnai (люди, які живуть у karklynė) → Karklėnai. ДМ Aukštieji (← Lith. aukštieji ‘верхні’) і Žemieji (← Lith. žemieji ‘нижні’) обох ойконімів мотивовані не лише вертикальним положенням поселень у просторі, а й їхнім положенням щодо течії річки.
Kalniniai Mijáugonys – волость Gilùčiai, E1 D; 92 MSL, у долині нижче за течією Prakusa, неподалік від озера Ilgis, за 4 км на північний захід від Elektrėnai; GSD1974 210 Kalniniai Mijaugonysᵥ, GI1905 324 Рус. д.[еревня] Милейганы–Горные, REM1872 Рус. Милейганы гурные. Klóniniai Mijáugonys – волость Kietàviškės, E1 D; 121 MSL, вище за течією струмка Prakusa, за 2 км на північний схід, на височині Klóniniai Mijáugonys; GSD1974 202 Kloniniai Mijaugonysᵥ, GI1905 324 Рус. д.[еревня] Милейганы–Дольние, REM1872 Рус. Дальн.[ие] Милейганы.
Однорідні лексеми-основи pluralia tantum обох ойконімів, найімовірніше, мають антропонімне походження, утворені за допомогою Lith. суф. –onys від злиття двох антропонімів Lith. Migónis (що стосується духовних якостей і походить від Lith. miẽgas (сон) ‘фізіологічний стан спокою, коли багато фізіологічних процесів послаблені, а свідомість не зазнає повного або часткового впливу’ (LKŽe; також пор. Zinkevičius 2008: 584)), або Lith. Mìgis, Migỹs (імовірно, від литовського прізвиська, утвореного від Lith. mìgis, mìgius ‘сонько’ (PDB)), і Lith. Jáuga (Jaugà), Jaugas (пор. Zinkevičius 2008: 310) → *Mijáugonis, *Mijáugas. Отже, ойконіми можуть бути мотивовані поняттям посесивності: (Kalniniai, Klóniniai) Mijáugonys ← поселення, що належить *Mijáugonis/родині *Mijáugonys, *Mijáugas/родині *Mijáugai або засноване ними. Плюральна флексія –ys може стосуватися членів родини як сукупності. Історична форма Rus. Милейганы може пов’язувати ойконім зі старим литовським двоосновним антропонімом Milagáinis/Mìl-a-gainas (пор. Zinkevičius 2008: 88, 115, 221). Просторове положення сіл (рельєф) мотивує й пояснює семантику ДМ (Klóniniai and Kalniniai)¹⁴.
¹⁴ Відповідне положення поселень на пагорбах або в долині також відображене в історичних формах назв за допомогою ДМ Rus. – Горные, гурные (← Rus. горный, Pol. górny ‘розташований
Straipsniai / Articles
265
Page 13
PAVEL SKORUPA
2.5. Nevardas Aukštasₗ × Nevardas Žemasₗ
Nevardas Aukštas – волость Paberžė, V D; 164 MSL, на природній височині (плато), за 10,5 км на північний схід від Paberžė; високі, сухі береги, переважно вкриті деревами та луками; REM1872–.
Nevardas Žemas – волость Paberžė, V D; 157 MSL, у Vilkiškių болоті, біля підніжжя пагорба, за 0,08 км на південь від Nevardas Aukštas; низькі й заболочені береги; REM1872–.
Назва Nevardas є дериватом із негативним Lith. преф. ne, найімовірніше, від основи vard-, яка, за Vanagas (1981: 362), має бути пов’язана з гідронімами з основами verd і vird-. Vanagas (ibid.) вважає, що всі вони становлять три варіанти етимологічно єдиного кореня – vard-, verd і vird-. Такі гідроніми можуть походити від Lith. verdėnė, verdėnis ‘джерело, витік’ (LKŽe), virduklis ‘джерело, вир’ (LKŽe) ← Lith. virti (vėrda, vire) або veřstis ‘вирувати або вистрибувати з надр (про джерело)’ (LKŽe). Отже, лінгвокогнітивну мотивацію назв Nevardas Aukštas і Nevardas Žemas можна інтерпретувати як метафоричне перенесення поняття джерела/витоку: Lith. ne + vardas (verdėnis, verduklis) → водойма, яка не є джерелом, витоком → Nevardas (Aukštas і Žemas). Це єдині гідроніми у Vilnius County, ДМ яких (Lith. aukštas ‘високий’ – žemas ‘низький’) вказують на їхнє фактичне вертикальне положення у просторі. Nevardas Aukštas розташований дещо вище в просторі.
2.6. Pamerkysᵥ × Aukštasis Pamerkysᵥ
Pamerkys – волость Turgėliai, Šlčn D; GSD1974 527 Pamerkysᵥ, GI1905 43 Rus. 3.[астенок] Подмеречье, им.[ение] Меречь-Юльяново або Бѣлый-Дворъ, REM1872 Rus. Подмереч (186 MSL, на лівому березі нижче за течією Merkỹs)
Aukštasis Pamerkys – волость Turgėliai, Šlčn D; GSD1974 525 Aukštasis Pamerkysᵥ, GI1905 43 Rus. ф.[ольварк] Подмеречье, им.[ение] Меречь-Михновский, REM1872– (194 MSL, на правом березі вище за течією Merkỹs)
Pamerkys і Aukštasis Pamerkys розташовані на відстані 2 км одне від одного й мотивовані своїм розташуванням поблизу Merkỹs (притоки Němunas), на що вказує Lith. преф. pa-. Отже, однорідні лексеми Pamerkỹs передають значення поселення біля Merkỹs, що виражає the
у горах; верхній’ (SRYAe; PSPR 145)) і –Дольние (← Rus. дольный, Pol. dolny, Bel. дольны ‘нижній’ (SRYAe; PSPR 95; Skarnik.by)).
266
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 14
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
поняття належності (локалізація): (Aukštąsis) Pamerkÿs ← pa- + Merkÿs ← поселення на/над або поблизу Merkÿs ← річки Merkÿs. Займенниковий прикметник лит. aukštasis у назві Aukštasis Pamerkÿs також може вказувати на розташування поселення відносно Pamerkÿs. Aukštāsis Pamerkÿs розташований вище за течією річки, ніж Pamerkÿs. Отже, кореляція aukštāsis ‘high’ – žemāsis ‘low’ може також стосуватися положення обох поселень щодо течії річки, на якій вони розташовані (вище та нижче за течією).
Aukštieji Rusŏkai – с. Авіжєняй, Віленський пов.; на висоті 163 MSL, на правому березі вище за течією Ріше (притоки Неріс), за 8 км від Авіжєняя; GSD1974 725 Aukštieji Rusŏkaistead, GI1905 72 Rus. д.[еревня] Русаки Горные, REM1872 Rus. Гурне-русаки (163 MSL, на правому березі вище за течією Ріше).
Žemieji Rusŏkai – с. Авіжєняй, Віленський пов.; 152 MSL, на лівому березі нижче за течією Ріше, за 2 км на схід від Aukštieji Rusŏkai; GSD1974 726 Žemieji Rusŏkai, GI1905 72 Rus. д.[еревня] Русаки Дольные, REM1872 Rus. Дольна-русаки.
Лексема назви Rusŏkai має не цілком зрозуміле походження і, найімовірніше, пов’язана з антропонімом *Rusokas та утворена від нього зі stem Rus-(Rusas, Rusakas, etc.), який досить часто трапляється в прізвищах Віленського краю та прилеглих територій як у Литві, так і в сусідніх країнах (cf. Zinkevičius 2012: 165), але, найімовірніше, пов’язана з діалектним (розмовним) рус./біл. pycaк «росіянин; людина з рисами російського народу, добрий простий росіянин» і є похідним із флексією pl лит. -ai (Skarnik.by; Slovar.cc; SRYAe)15. Отже, ойконіми можуть бути метонімічним перенесенням прізвища на ойконім і мотивуватися поняттям посесивності: (Aukštieji / Žemieji) Rusokai ← поселення, що належить *Rusokas/the *Rusokai (← Rusakas/the Rusokai зі зміною голосного: a → o). З іншого боку, ойконім Rusokai міг уживатися на позначення поселення, де жили люди російського походження (від рос. pycaky ← pycaк). Отже, ойконім може бути метафоричним перенесенням поняття, що стосується людей, які жили в поселенні (своєрідного прізвиська), на ойконім: рос. pycaky → люди російського походження/росіяни → (Aukštieji / Žemieji) Rusokai. ДМ обох ойконімів Aukštieji (← лит. aukštieji «верхні») і Žemieji (← лит. žemieji «нижні») мотивовані не лише вертикальним положенням поселень у просторі, а й їхнім положенням щодо течії Riešė.
15 Ця етимологія є дуже ймовірною з огляду на написання давніх форм назв поселень, у яких HNLs написано малими літерами (Rus. pycакu ← pycaк).
Straipsniai / Articles
267
Page 15
PAVEL SKORUPA
2.8. Aukštieji Semeniūkaiᵥ × Žemieji Semeniūkaiᵥ
Aukštieji Semeniūkai – с. Лентваріс, Тракайський пов.; 130 MSL, на пагорбах над долинами Вілси та Неріс; GSD1974 648 Aukštieji Semeniūkaiᵥ, GI1905 341 Rus. д.[еревня] Семенюки-Горные, REM1872 Rus. Сойзе Мал.[ыые]. Žemieji Semeniūkai – с. Лентваріс, Тракайський пов.; 110 MSL, біля підніжжя пагорба, на лівому березі Неріс, у долині струмка Вілса, за 0,5 км від Aukštieji Semeniūkai; GSD1974 649 Žemieji Semeniūkaiᵥ, GI1905 341 Rus. д.[еревня] Семенюки-Дольние, REM1872 Rus. Сойзе Бол.[ьшие].
Однорідні базові лексеми обох ойконімів, що вживаються лише в множині, найімовірніше, мають антропонімічне походження й утворені за допомогою лит. суф. –iuk– від лит. Sẽ-menas, Sẽ-me-nas, Semẽnis (cf. Zinkevičius 2008: 114, 132, 239), або слов. Sem-en-iuk/Sem-en-iukas (cf. Zinkevičius 2012: 269), Semẽnas, Semė́nas, Semẽnas, Sẽmenis (← біл. Сямён: Симеон, рос. Семён: Симеон) (cf. PDB) ← євр. Simeon. Отже, ойконім може мати метонімічний характер і мотивуватися поняттям посесивності: (Aukštieji, Žemieji) Semeniūkai ← поселення, що належить або засноване Sẽ-menas, Sẽ-me-nas, Semẽnis, Sem-en-iuk/Sem-en-iukas. ДМ обох ойконімів мотивовані вертикальним положенням поселень у просторі, тобто на пагорбах і біля підніжжя пагорба.
Aukštieji Suirnai̇ – с. Відішкіс, Укмергський пов.; 93 MSL, на лівому березі вище за течією Сике (притоки Швянтої), за 7 км від Відішкіса; GSD1974 675 Aukštieji Suirnaiсадиба, KGS1903 152 Rus. ф.[ольварк] Свирны, REM1872 Rus. Госп. [одский] д.[вор] Свирны Верх.[ние]. Žemieji Suirnai̇ – с. Відішкіс, Укмергський пов.; 87 MSL, на лівому березі нижче за течією Сике, за 0,5 км на схід від Aukštieji Suirnai̇; GSD1974 677 Žemieji Suirnaiсадиба, KGS1903 151 Rus. им.[ение] Свирны, REM1872 Rus. Госп.[одский] д.[вор] Свирны Нижние.
Suirnai̇ — це ойконім, пов’язаний із лит. svi̇rnas ‘хлів, куди насипають зерно; більший амбар’ (LKŽe), і утворений від нього за допомогою литовської флексії множини –ai. Отже, назва мотивована господарськими будівлями й, найімовірніше, позначає поселення (в обох випадках аналізованих тут ойконімів), яке виникло на місці, де розташовувалися (великі) амбари. З огляду на історичні типи поселень, це могли бути амбари, що належали поміщикові, і тому вони, ймовірно, слугували найпомітнішою ознакою місцевості, від якої розвинулися поселення. Отже, ойконім(и) Suirnai̇ можна вважати метафоричним перенесенням поняття місця (локалізації)
268
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 16
Мотивація та семантика опозицій топонімів сучасного Вільнюського повіту: поняття розташування об’єкта в просторі біля хліва(ів) в ойконімі: svi̇r̃nas, –ai → місце біля хліва(ів) або місце, де хлів(и) розташований(і)/був(ли) розташований(і) → (Aukštėji̇ / Žemėji̇) Svirnaĩ. ДМ обох ойконімів мотивовані не лише вертикальним положенням поселень у просторі, а й їхнім положенням щодо течії річки16.
2.10. Áukštosios Viẽsosᵥ × Žẽmosios Viẽsosᵥ
Áukštosios Viẽsos – староство Ширвінтоса, район Шр; 111 MSL, на лівому березі вище за течією Ширвінти (притоки Швянтої) при її злитті з Вієсою, за 6,5 км від Ширвінтоса; GSD1974 587 Aukštosios Viesosᵥ, GI1905 78 Rus. д.[еревня] Въсы–Горные, REM1872 Rus. з.[астенок] Весы.
Žẽmosios Viẽsos – староство Ширвінтоса, район Шр; 108 MSL, нижче за течією Ширвінти, у долині правого берега за 0,8 км від Áukštosios Viẽsos; GSD1974 589 Žẽmosios Viesosᵥ, GI1905 78 Rus. з.[астенок] Въсы–Дольные, REM1872 Rus. з.[астенок] Новые Весы.
Однорідні назви Viẽsos двох сіл завдячують своїми назвами the Viesà – потоку, на берегах якого розташовані обидва поселення, і є pl відмінковою формою похідного від потамоніма17. Отже, ойконім можна вважати метонімічною транспозицією потамоніма (трансономізацією) (поняття місця): Viẽsos ← Vies- + -os ← поселення на/біля Вієси. ДМ Áukštosios і Žẽmosios обох ойконімів мотивовані не лише вертикальним положенням поселень у просторі, а й їхнім положенням щодо течії річки.
16Досить цікавою є зміна розташування ДМ із постпозиції до HNLs (REM1872 Rus. Свирны Верх.[ние], Свирны Нижние: Верхние та Нижние ← Rus. верхний ‘верхній’, нижний ‘нижній’) до препозиції в обох ойконімах (Aukštieji Suirnai, Žemieji Suirnai). Однак причини такої зміни незрозумілі.
17 Потамонім Viesà має нез’ясоване походження. Його джерело міститься в околицях заболочених берегів озера Viesỹs. Однак нині незрозуміло, чи то озеро, чи то річка дали назви одна одній. Vanagas (1981: 378) пов’язує ці два гідроніми з лит. viẽsulas ‘сильний вихор’ (LKŽe), яке, імовірно, походить від індоєвроп. *u̯ei̯- ‘гнути, скручувати’, і зараховує їх до гідронімів фізіографічного значення (Vanagas 1981a: 63). Частково це може бути правдою з огляду на звивисте русло річки, особливо від середньої течії до місця впадіння її вод у Ширвінту; або з огляду на звивисту берегову лінію боліт навколо озера Viesỹs. Отже, обидва гідроніми можуть мати метафоричну природу й бути транспозиціями поняття вирів, вигинів і закрутів звивистого русла річки та звивистої берегової лінії відповідно: 1) viẽsulas → звивисте русло річки → Вієса, 2) viẽsulas → звивиста берегова лінія → Viesỹs.
Straipsniai / Articles
269
Page 17
PAVEL SKORUPA
***
Повна антонімічна кореляція ДМ у препозиції або постпозиції до HNLs спостерігається у 7 випадках (1 лімнонім і 6 опозицій ойконімів). Неповна кореляція ДМ у препозиції до модифікованих HNLs спостерігається у 3 опозиціях із класу ойконімів. Проаналізовані опозиції, засновані на кореляції простих і займенникових прикметників та їхніх форм лит. áukštas, -à (aukštàsis, aukštíeji, aukštósios) ‘високий’ (‘верхній’) – žẽmas, -à (žemàsis, žemíeji, žẽmosios) ‘низький’ (‘нижній’) та лит. kalnìnis (kalnìniai) ‘гірський’ – лит. klõninis (klõniniai) ‘долинний’ становлять лише невелику частину — 10 випадків (утворених 21 топонімом), тобто 0,251% із 251 опозиції, що нині функціонують у межах Вільнюського повіту.
Як показав лінгвістичний та екстралінгвістичний аналіз ДМ, вибір як займенникових, так і простих якісних прикметників у процесі номінації ґрунтувався на відносному положенні названого об’єкта (горизонтальному або вертикальному) у просторі (на рельєфі):
2) Кореляція лит. áukštas ‘високий’ – žẽmas ‘низький’ ґрунтується на вертикальному положенні об’єкта в просторі (на пагорбі/горі, на відміну від положення іншого об’єкта біля підніжжя пагорба/гори): Aukštíeji Bezdõnysv × Bezdõnysv × Bezdõnystн, Nẽvardas ÁukštasL × Nẽvardas ŽẽmasL, Aukštíeji Semeníūkaiv × Žemíeji Semeníūkaiv;
3) Кореляція лит. kalnìnis ‘гірський’ – klõninis ‘долинний’ ґрунтується на вертикальному положенні об’єкта в просторі (на пагорбах, на відміну від положення іншого об’єкта в долині сусідньої річки): Jagėlõnysv × Klõniniai Jagėlõnysv, Kalnìniai Mijáugonysv × Klõniniai Mijáugonysv.
З огляду на наведене вище можна зробити висновок, що кореляція простих і займенникових прикметників у топонімії Вільнюського повіту є досить чіткою, оскільки ці ДМ несуть таке семантичне навантаження: 1) лит. áukštas, -à (aukštàsis, aukštíeji, aukštósios) — ‘розташований на пагорбі/горі’ (вертикальне верхнє положення), лит. žẽmas, -à (žemàsis, žemíeji, žẽmosios) — ‘розташований біля підніжжя пагорба/гори’ (вертикальне нижнє положення); 2) лит. áukštas, -à (aukštàsis, aukštíeji, aukštósios) — ‘розташований у верхній частині річки (вище за течією)’ (горизонтальне положення вгору/назад), лит. žẽmas, -à (žemàsis, žemíeji, žẽmosios) — ‘розташований у нижній частині річки (нижче за течією)’ (горизонтальне положення вниз); 3) лит. kalnìnis (kalnìniai) — ‘розташований
270
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 18
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
на пагорбі/горі» (вертикальне верхнє положення), лит. klōninis (klōniniai) – «розташований у долині» (вертикальне нижнє положення).
Аналіз HNL показав, що вони можуть поділятися на дві категорії залежно від різноманітності мотивувальних концептів: 1) лексеми назв із прозорою мотивацією та семантикою: а) мотивовані топонімом (концепт місця/розташування) – Bezdōnysₜₙ, Bezdōnysᵥ, Aukštieji Bezdōnysᵥ, Pamerkÿsᵥ, Aukštasis Pamerkÿsᵥ, Aukštosios Viēsosᵥ, Žemosios Viēsosᵥ; б) мотивовані антропонімом (концепт посесивності, належності) – Jagėlōnysᵥ, Klōniniai Jagėlōnysᵥ, Kalniniai Miјаūgonysᵥ, Klōniniai Miјаūgonysᵥ, Aukštieji Semeniūkaiᵥ, Žemieji Semeniūkaiᵥ; в) мотивовані апелятивом – (концепт джерела/витоку) Nẽvardas Áukštasₗ, Nẽvardas Žẽmasₗ, (концепт місця) Aukštieji Suirnaiₛₜₑₐd, Žemieji Suirnaiₛₜₑₐd; 2) лексеми назв із непрозорою мотивацією та семантикою: а) мотивовані апелятивом або прізвиськом (концепт місця чи людей) – Aukštieji Karklėnaiᵥ, Žemieji Karklėnaiᵥ; б) мотивовані антропонімом (концепт посесивності чи людей) – Aukštieji Rusōkaiₛₜₑₐd, Žemieji Rusōkaiₛₜₑₐd.
3. ВИСНОВКИ
1. Опозиції, основані на кореляції простих і займенникових прикметників та їхніх форм, лит. áukštas, –à (aukštàsis, aukštieji, aukštosios) «високий» («верхній») – žẽmas, –à (žemàsis, žemieji, žemosios) «низький» («нижній») та лит. kalninis (kalniniai) «гірський» – лит. klōninis (klōniniai) «долинний» становлять лише невелику частину – 10 випадків (утворених 21 топонімом), тобто 0,251% із 251 опозиції, що нині функціонують у межах Вільнюського повіту. Усі відібрані топонімічні опозиції існують у межах від 0,08 до 6 км одна від одної.
2. Повна антонімічна кореляція DM, що стоять перед HNL або після них, спостерігається у 7 випадках (1 лімнонімна та 6 ойконімних опозицій, утворених відповідно 2 і 12 назвами). Неповна кореляція DM у препозиції до модифікованих HNL спостерігається у 3 опозиціях класу ойконімів, утворених 7 назвами.
3. Для розуміння семантики DM було проаналізовано як лінгвістичні, так і екстралінгвістичні дані. Аналіз DM (простих і займенникових прикметників та їхніх форм) показав, що вибір DM у процесі номінації визначався відносним положенням названого об’єкта (горизонтальним або вертикальним) у просторі (рельєфі). Мотивація DM є достатньо прозорою, і вони несуть таке семантичне навантаження: 1) лит. áukštas, –à (aukštàsis, aukštieji, aukštosios) – «розташований на пагорбі/горі» (вертикальне
Page 19
PAVEL SKORUPA
верхнє положення), лит. žemas, -à (žemàsis, žemíeji, žemõsios) – «розташований біля підніжжя пагорба/гори» (вертикальне нижнє положення); 2) лит. áukštas, -à (aukštàsis, aukštíeji, aukštõsios) – «розташований у верхній частині річки (вище за течією)» (горизонтальне положення вгору/назад), лит. žemas, -à (žemàsis, žemíeji, žemõsios) – «розташований у нижній частині річки (нижче за течією)» (горизонтальне положення вниз); 3) лит. kalnìnis (kalnìnìai) – «розташований на пагорбі/горі» (вертикальне верхнє положення), лит. klõnìnis (klõnìnìai) – «розташований у долині» (вертикальне нижнє положення).
4. Аналіз HNL показав, що вони можуть поділятися на дві категорії залежно від різноманітності мотивувальних концептів: 1) лексеми назв із прозорою мотивацією та семантикою: а) мотивовані топонімом (концепт місця/розташування) – 7 однорідних лексем ойконімів; б) мотивовані антропонімом (концепт посесивності, належності) – 6 однорідних лексем ойконімів; в) мотивовані апелятивом – (концепт джерела/витоку) 2 однорідні лексеми лімнонімів, (концепт місця) 2 лексеми ойконімів; 2) лексеми назв із непрозорою мотивацією та семантикою: а) мотивовані апелятивом або прізвиськом (концепт місця чи людей) – 2 однорідні лексеми ойконімів; б) мотивовані антропонімом (концепт посесивності чи людей) – 2 однорідні лексеми ойконімів.
СКОРОЧЕННЯ
Bel. – білоруська; cf. – порівн.; coll. – розм.; D – район; DM – диференційний маркер; dial. – діалектний; El – Електренай; eld – староство; et al. – та ін.; f – жіночий рід; Heb. – іврит; HNL – однорідна лексема назви; InE. – індоєвропейський; km – кілометр; ʟ – озеро; Lith. – литовська; m – чоловічий рід; MSL – метри над рівнем моря; Pol. – польська; pl – множина; Rus. – російська; s – однина; stead – садиба; Ščn – Шальчининкай; Šr – Ширвінтос; tn – місто; Trak – Тракай; trib. – притока; Ūkm – Укмерге; V – Вільнюс; v – село.
ДЖЕРЕЛА ТОПОНІМІВ
GI1905 – Гошкевич Йосип І. 1905: Гошкевич Iосиф I. Віленська губернія. Повний список населених мѣсть зі статистичними даними про кожне поселення, Вільна: Губернська друкарня. Доступно за адресою: https://rusneb.ru/catalog/000199_000009_003727513/.
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
GP – Geoportal.lt – Портал просторової інформації Литви. Доступно за адресою: https://www.geoportal.lt/geoportal/.
GSD1974 – Центральне статистичне управління при Раді міністрів Литовської РСР 1974: Сільські населені пункти Литовської РСР у 1959 і 1970 роках (Дані Всесоюзних переписів населення), Вільнюс. Доступно за адресою: https://knyga.lietuvai.lt/w/images/7/79/Lietuvos_gyventojų_surašymas_1959_ir_1970.pdf.
IVDB – Інформаційна система ресурсів литовської мови Інституту литовської мови: База даних історичних назв місцевостей (Інформаційна система ресурсів литовської мови Інституту литовської мови: база даних історичних назв місцевостей). Доступно за адресою: https://ekalba.lt/istoriniu-vietovardziu-duomenu-baze.
KA1861 – Korevo Anton K. 1861: Корево Антон К. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба. Виленская губернія, Санктпетербургъ: типографія Иосафата Оргизко. Доступно за адресою: https://www.prlib.ru/item/426806.
LKIVA – Архів довоєнних анкет земських назв Віленського краю відділу ономастики Інституту литовської мови (Архів анкет назв земель Віленського краю Дослідницького центру балтійських мов та ономастики при Інституті литовської мови).
LKIVK – Картотека назв місцевостей, зібраних із живої мови, відділу ономастики Інституту литовської мови (Каталог литовських назв місцевостей, записаних із живої мови, Дослідницького центру балтійських мов та ономастики при Інституті литовської мови).
REM1872 – Карта Російської імперії 1872 року. MAPIRE – Історичні карти онлайн. Доступно за адресою: https://mapire.eu/en/map/russia-1872/.
UETK – Кадастр річок, озер і ставків Литви (Кадастр річок, озер і ставків Литовської Республіки). Доступно за адресою: https://uetk.am.lt.
Карти Віленського краю – Карта Литовської Республіки. Доступно за адресою: https://www.geoportal.lt.
Вебсайти муніципалітетів Віленського краю:
Вебсайт муніципалітету Електренай за адресою: https://www.elektrenai.lt/
Straipsniai / Articles
273
Page 21
PAVEL SKORUPA
вебсайт муніципалітету Шальчінінкайського району за адресою: http://www.salcininkai.lt/
вебсайт муніципалітету Ширвінтоського району за адресою: https://www.sirvintos.lt/lt
вебсайт муніципалітету Швенчоніського району за адресою: http://www.svencionys.lt/lit/I_pradzia
вебсайт муніципалітету Тракайського району за адресою: https://www.trakai.lt/; http://old.trakai.lt/
вебсайт муніципалітету Укмергеського району за адресою: https://www.ukmerge.lt/
вебсайт муніципалітету міста Вільнюса за адресою: https://vilnius.lt/lt/
вебсайт муніципалітету Вільнюського району за адресою: https://www.vrsa.lt/
REFERENCES
Ahundova Gjulshen 2011: Ахундова Гюльшен. Психолингвистические основы функционирования тюркской топонимии (на материале географических названий Азербайджана, Дагестана и других сопредельных регионов). – Türkologiya 3, 45–51.
Bartkutė Nerija 2008: Joniškio rajono teritorijos toponimija: daryba ir raidos polinkiai: daktaro disertacija, Šiauliai: Vytauto Didžiojo universitetas, Šiaulių universitetas.
Brendler Silvio (ed.) 2016: Cognitive Onomastics. A Reader, Hamburg: Baar.
Bukharova Gulnur Kh., Samitova Luiza Kh., Tagirova Salima A., Davletkulova Akhmet Kh., Davletbajeva Raisa G., Usmanova Minsilu G. 2016: Color Symbolism in the Bashkir Toponymy. – International Journal of Environmental and Science Education 11(18), 12281–12288.
Būga Kazimieras 1958: Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.
Būga Kazimieras 1959: Rinktiniai raštai 2, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.
Būga Kazimieras 1961: Rinktiniai raštai 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.
Coates Richard 2006: Properhood. – Language 82(2), 356–382. Available at: http://sro.sussex.ac.uk/196/.
Coates Richard 2012: Eight Issues in the Pragmatic Theory of Properhood. – Acta Linguistica Lithuanica 66, 119–140.
Coates Richard 2015: A concise theory of meaningfulness in literary naming within the framework of The Pragmatic Theory of Properhood. – Journal of Literary Onomastics 4(1), 31–34. Available at: http://digitalcommons.brockport.edu/jlo/vol4/iss1/3.
274
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 22
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
Coates Richard 2016: On the theoretical possibility of proper verbs. – Linguistics 54(2), 411–431. Available at: http://eprints.uwe.ac.uk/27187.
DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mintis, 1994.
Dobrić Nikola 2010: Theory of Names and Cognitive Linguistics – the Case of the Metaphor. – Filozofija i društvo 21, 135–147.
Endzelytė Renata 2005: Šiaurės vidurio Lietuvos vietovardžiai: daktaro disertacija, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas.
Gataullin Ravil G., Fatykhova Lija A. 2018: Гатауллин Равиль Г., Фатыхова Лия А. „Цветные“ топонимы и их особенности. – Вестник Башкирского университета 23(1), 211–219.
Hontsa Irina S. 2014: Гонца Ирина С. Структурно-граматичні особливості двочленних ойконімів Черкащини. – Вісник Черкаського університету: Філологічні науки 7, 86–90. Available at: https://dspace.udpu.edu.ua/xmlui/handle/6789/3361?show=full.
Ilchenko Irina I., Isachuk Nastasiya V. 2016: Ільченко Ірина І., Ісачук Настасія В. Бінарні опозиції в топонімії Надвеликолужжя. – Перспективи розвитку філологічних наук (м. Київ, 13–14 травня 2016 р.), Херсон: Видавничий дім „Гельветика“, 99–102. Available at: http://visnyk-filologia.mddu.in.ua/publ/2019/ilchenko_irina_ivanivna_isachuk_nastasija_viktorivna/1-1-0-23.
Jurkštas Jonas 1985: Vilniaus vietovardžiai, Vilnius: Mokslas.
Kačinaitė Dalia 2008: Lietuvių sudurtinių oronimų darybos bruožai. – Baltistica 2, 275–288.
Kondrashina Vera V. 1980: Кондрашина Вера В. Соотносительный ряд «верхний» – «нижний» в русской топонимии. – Вопросы ономастики 14, 29–35.
Kohеranova Anna P. 1973: Корепанова Анна П. Противоставлення як засіб утворення слов’янських ойконімів. – Мовознавство 4, 30–33.
Kövecses Zoltan 2002: Metaphor: a practical introduction, New York: Oxford University Press.
Lakoff George, Johnson Mark 2003: Metaphors we live by, Chicago: The University of Chicago Press.
LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas I–XX (1941–2002), e. variantas, red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005 (atnaujinta versija, 2008 ir 2018). Available at: http://www.lkz.lt/.
Straipsniai / Articles
275
Page 23
PAVEL SKORUPA
LVŽ I – Lietuvos vietovardžių žodynas I (A–B), red. kolegija L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008.
PDB – Lietuvių kalbos instituto lietuvių kalbos išteklių informacinė sistema: Pavardžių duomenų bazė (The Institute of the Lithuanian Language Informational System of the Lithuanian Language Resources: The Surnames Database). Available at: https://ekalba.lt/pavardziu-duomenu-baze.
Podolskaja Nataliya V. 1978: Подольская Наталия В. Словарь русской ономастической терминологии, Москва: Наука.
Razmukaitė Marija 1998: Lietuvos priesaginiai oikonimai: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Vytauto Didžiojo universitetas.
Razmukaitė Marija 2002: Lietuvos sudėtinių oikonimų darybos bruožai. – Acta Linguistica Lituanica 46, 123–130.
Razmukaitė Marija 2003: Sudėtiniai Lietuvos oikonimai. – Baltu Filoloģija XII (2), 63–80.
Razmukaitė Marija 2003a: Būdvardžio aukštas, aukšta įvardžiuotines formos vietovardžiuose. – Kalbos kultūra 76, 63–66.
Razmukaitė Marija 2009: Apie kai kuriuos Vakarų Lietuvos priesaginius oikonimus. – Kalbos kultūra 82, 34–40.
Saussure Ferdinand de 1959: Course in General Linguistics, Ch. Bally, A. Sechehaye (eds.), W. Baskin (trans.), New York: The Philosophical Society.
Sjöblom Paula 2011: A Cognitive Approach to the Semantics of Proper Names. – Onoma: Journal of the International Council of Onomastic Sciences 41, 63–82.
Skarnik.by – Мазок Алер, Літ Серж (comp.) 2015: Белорусско-русский словарь (на основе академического словаря под редакцией Я. Коласа, К. Крапивы и П. Глебки 1953: Русско-белорусский Слоўнік, I–III, Мінск: Інстытут Мовазнаўства АН БССР), e-version. Available at: https://www.skarnik.by/.
Skorupa Pavel 2019: Semantic oppositions in Vilnius county toponyms. – Acta Linguistica Lituanica 81, 139–159.
Slíz Mariann 2017: Personal Names in Medieval Hungary, Hamburg: Baar.
Slovar.cc – Большой современный толковый словарь русского языка, e-version, 2010–2020. Available at: https://slovar.cc/rus/tolk.html.
276
Acta Linguistica Lituanica LXXXIV
Page 24
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
SSP2 – Krasiński Adam S. 1885: Słownik synonimów polskich 2, Kraków: Wyd. Akademii Umiejętności; w druk. “Czasu” F. Kluczyckiego.
SRY – Ožegov Sergej I. 1984: Ожегов Сергей И. Словарь русского языка, Москва: „Русский Язык“.
SRYAe – Yevgenyeva Anastasiiya (ed.) 1999: Евгенъева Анастасия П. Словарь русского языка: В 4-х т., Москва: Полиграфресурсы. Available at: http://feb-web.ru/feb/mas/mas-abc/default.asp.
Stachowski Kamil 2018: O opozycjach kolorystycznych w ojkonimii Polski. – Acta onomastica LIX, 197–214.
Superanskaja Aleksandra V. 1970: Суперанская Александра В. Терминологичные цветовые названия рек? – Местные географические термины, 120–127, Москва: Мысль.
Sviderskienė Dalia 2006: Marijampolės apskrities sudurtiniai oronimai. – Lituanistica 4(68), 47–59.
Sviderskienė Dalia 2006a: Marijampolės apskrities drimonimų darybos ir kilmės polinkiai. – Acta Linguistica Lithuanica / Lietuvių kalbotyros klausimai 54, 49–62.
Sviderskienė Dalia 2007: Marijampolės apskrities gyvenamųjų vietų vardai. – Acta Linguistica Lithuanica / Lietuvių kalbotyros klausimai 57, 99–122.
Tkachenko Yevgeniy N. 2003: Ткаченко, Евгений Н. Взаимодействие гидронимов и ойконимов (в бассейне реки Казенный Торец). – Филологічні студії, 58–62.
Tkachenko Yevgeniy N. 2013: Ткаченко, Євген М. Бурлук – Бурлучок: формально незмінні та граматично переоформлені імена (у басейні річки Великий Бурлук). – Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, 399–406. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PhSt_2013_9_59.
Tkachenko Yevgeniy N. 2014: Ткаченко, Евгений Н. Явление бинарной оппозиции в региональной топонимии (на примере географических названий Слобожанщины). – Вестник Воронежского государственного университета 3, 67–70.
Štěpán Pavel 2009: Oppositions in Toponymy. – Names in Multi-Lingual, Multi-Cultural and Multi-Ethnic Contact, Proceedings of the 23rd International Congress of Onomastic Sciences. August 17–22, 2008, York University, Toronto, Canada, 915–920. Available at: https://workspace.library.yorku.ca/xmlui/handle/10315/4034.
Vaitkevičius Vykintas 2012: Neris. 2007 metų ekspedicija, antra knyga, Vilnius: Mintis.
Straipsniai / Articles
277
Page 25
PAVEL SKORUPA
Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius: Mintis.
Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mintis.
Vanagas Aleksandras 1981a: Lietuvių hidronimų semantika. – Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 4–153.
Vanagas Aleksandras 1996: Lietuvos miestų vardai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Van Langendonck Willy 2007: Theory and Typology of Proper Names, Berlin: de Gruyter.
Van Langendonck Willy 2013: A Semantic-Pragmatic Theory of Proper Names. – Acta Linguistica Lithuanica 69, 99–129.
Van Langendonck Willy, Van de Velde Mark 2016: Names and grammar. – The Oxford Handbook of Names and Naming, C. Hough (ed.), Oxford: Oxford University Press. DOI 10.1093/oxfordhb/9780199656431.013.21.
Van Langendonck Willy 2017: A Dichotomy in the Diachronic Structure of Family Names. – Proceedings of iconn 4, O. Felecan (ed.), Cluj-Napoca: Editura Mega, Editura Argonaut, 45–50. DOI 10.30816/ICONN4/2017.
Zinkevičius Zigmas 2008: Lietuvių asmenvardžiai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Zinkevičius Zigmas 2012: Vilnijos lenkakalbių pavardės. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras.
278
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV
Page 26
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
APPENDIX. Analyzed Oppositions. Presented in the Order of Corresponding Sections in the Paper. Source: UETK, GP web sites.
Motivation and semantics of the present-day Vilnius county toponym oppositions: the concept of the object’s position in space
Dabartinės Vilniaus apskrities toponimų opozicijų motyvacija ir semantika: objekto padėties erdvėje samprata
S A N T R A U K A
Remiantis kognityvinės lingvistikos ir kognityvinės onomastikos teorijomis, straipsnyje tradiciniais onomastikos tyrimų modeliais analizuojami dabartinėje Vilniaus apskrityje funkcionuojantys toponimai (21 vnt.), sudarantys 10 opozicijų (t. y. 0,251% iš visų 251 kitų nustatytų opozicijų), motyvuotų įvardijamo objekto santykine padėtimi erdvėje, išreiškiama paprastu ir įvardžiuotiniu būdvardžių formomis: aukštas – žemas ir kalninis – klōninis. Analizė apima tiek toponimus diferencijuojančių žymiklių (DŽ), tiek homogeninių toponimų leksemų (HTL) kilmę, motyvaciją ir semantiką. Toponimai analizuojami pagal jų kilmę motyvuojančias sąvokas, remiantis konceptualiu metaforos modeliu, t. y. ryškiausių ypatybių (sąvokų) perkėlimu iš vienos srities į kitą (iš apeliatyvų / į onimų (toponimų) sritį): šaltinis (apeliatyvas / vardas) → konceptuali struktūra (ypatybė) → tikslas (toponimas) (žr. Kövecses 2002; Lakoff, Johnson 2003; Dobrić 2010). Manoma, kad toks semantinių ir konceptualių struktūrų perkėlimas iš vienos konceptualios srities į kitą yra labai svarbus kuriant oniminius prototipus (dar žr. Dobrić 2010: 139–141). Pažymėtina, kad onimų analizė pagal konceptualiąją metaforą yra ne etimologinė analizė, bet bandymas nustatyti, kaip žodžių konceptuali struktūra motyvavo ir vis dar motyvuoja jų kūrimą.
Antoniminiai santykiai toponimijoje egzistuoja kiekvienoje toponimų klasėje (oikonimuose, hidronimuose, mikrotoponimuose ir kt.) ir yra išreiškiami binarinėmis opozicijomis (Podolskaja 1978: 40). Opozicija toponimijoje – dviejų susijusių objektų priešprieša, siekiant juos atskirti vardais, turinčiais homogenines leksemas ir antoniminius žymiklius. Tokie antoniminiai toponimų santykiai kontekstiniai ir yra įmanomi tik hidroniminėje, oikoniminėje ir kitose (mikro)sistemose, kuriose jie radosi ir neįmanomi už tokios sistemos ribų (žr. Kondrashina 1980; Štěpán 2009; Tkachenko 2003, 2013, 2014; Ilchenko, Isachuk 2016). Todėl toponimai šiam tyrimui buvo atrenkami remiantis šiais principais: 1) jų DŽ turi išreikšti antoniminį santykį aukštas – žemas ir kalninis – klōninis; 2) atstumas tarp antoniminiais santykiais susijusių vietovardžių neturi būti didesnis nei 20 ± 5 km (toks atstumas pasirinktas neatsitiktinai – tiek žmogus gali pėsčiomis nukeliauti iš vienos vietos į kitą per vieną dieną). Atstumui tarp atrinktų vietovardžių matuoti buvo naudojami GP ir UETK tinklapių įrankiai. Siekiant suprasti leksinių toponimų opozicijų semantiką ir motyvaciją, be kalbinės analizės, buvo analizuojami ir ekstralingvistiniai duomenys.
Pilna antoniminė koreliacija tarp DŽ pastebėta 7 atvejais (1 limnonimų ir 6 oikonimų opozicijose). Nepilna antoniminė DŽ koreliacija pastebėta 3 opozicijose oikonimų klasėje. Kalbinė ir ekstralingvistinė analizė parodė, kad DŽ pasirinkimą nominacijos procese lėmė įvardijamo objekto santykinė (horizontali arba vertikali) padėtis erdvėje. DŽ motyvacija
Straipsniai / Articles
281
Page 29
PAVEL SKORUPA
yra gana aiški ir perteikia tokią jų semantinę apkrovą: 1) aukštas, –ą (aukštasis / aukštieji / aukštosios) – „įsikūręs ant kalno“ (vertikali padėtis į viršų), žemas, –ą (žemasis, žemieji, žemosios) – „esantis kalvos / kalno papėdėje“ (vertikali padėtis į apačią); 2) aukštas, –ą (aukštasis / aukštieji / aukštosios) – „esantis viršutinėje upės dalyje (prieš srovę)“ (horizontali padėtis kylanti aukštyn / atgal), žemas, –ą (žemasis, žemieji, žemosios) – „esantis žemutinėje upės dalyje (pasroviui)“ (horizontali padėtis besileidžianti žemyn); 3) kalninis (kalniniai) – „įsikūręs ant kalno“ (vertikali padėtis viršuje (vertikali padėtis, viršus), klõninis (klõniniai) – „įsikūręs slėnyje“ (vertikali padėtis apačioje) (vertikali padėtis, apačia).
HTL analizė parodė, kad, remiantis motyvuojančių sąvokų įvairove, jos gali būti suskirstytos į dvi kategorijas: 1) aiškios motyvacijos ir semantikos HTL: a) motyvuotos vietovardžių (vietos samprata) – 7 oikonimų leksemos; b) motyvuotos antroponimų (posesyvumo sąvoka) – 6 oikonimų leksemos; c) motyvuotos apeliatyvais – (šaltinio samprata) 2 limnonimų leksemos, (vietos samprata) 2 oikonimų leksemos; 2) neaiškios motyvacijos ir semantikos HTL: a) motyvuotos apelatyvu ar pravardiniu asmenvardžiu (vietos ar žmonių samprata) – 2 oikonimų leksemos; b) motyvuotos antroponimu (posesyvumo ar žmonių samprata) – 2 oikonimų leksemos.
