PIETRO U. DINI

Пізанський університет

ORCID id: orcid.org/0000-0002-9063-1783

Сфери досліджень: діахронна лінгвістика, лінгвістична історіографія, історія балтійських мов, прусська, литовська та латвійська філологія й лінгвістика.

DOI: doi.org/10.35321/all86-01

ЩОДО ТЕКСТУАЛЬНОЇ ОСНОВИ СТАРОПРУСЬКОГО ENCHIRIDIONS У ВАТЕРА (1821) АБО ЩОДО ВТРАЧЕНОГО «VH»-ПРИМІРНИКА^*

Щодо первісного тексту прусського Enchiridiono Ватера (1821), або втраченого «HV»-примірника

З нагоди двохсотлітньої річниці виходу видання Йоганна Северина Ватера: 1821–2021

АНОТАЦІЯ

Важливі аспекти, пов’язані з виданням «Enchiridions» Ватера (1821), і досі висвітлено недостатньо. Це стосується передусім співвідношення між опублікованим Ватером текстом і досі невідомою рукописною копією цієї мовної пам’ятки, що міститься в томі

^* Я дуже вдячний проф. д-ру, д-ру honoris causa Вернеру Лефельдту (Геттінгену) як за обмін думками щодо розглянутої тут теми, так і за його допомогу в розшифруванні деяких уривків, а також за перегляд німецького тексту цієї статті.

Straipsniai / Articles

11

PIETRO U. DINI

Ms. boruss. fol. 462. (Берлін) містить рукописну копію цієї мовної пам’ятки. А. Е. Генніг виготовив цю копію на основі неповного оригінального друку «Енхіридіона», який належав йому як приватна власність. Від часів Нессельмана (1845) цей примірник вважається зниклим. Саме цей друкований примірник був покладений в основу копії Генніга, а отже, і видання Ватера, про що свідчать як внутрішньотекстові, так і зовнішньотекстові аргументи. У ньому бракувало сторінок 126–134. Дивно, але текст у виданні Ватера майже на дві сторінки коротший, ніж текст копії. На підставі зіставлення різних матеріалів можна встановити певні особливості зниклого примірника. Я запропонував би називати цей примірник давньопрусського «Енхіридіона» примірником «HV».

КЛЮЧОВІ СЛОВА: давньопрусська мова, «Енхіридіон», Йоганн Северін Ватер, Абрагам Ернст Генніг, Карл Фабер.

АНОТАЦІЯ

Деякі важливі аспекти видання Ватера (1821) досі залишаються недостатньо з’ясованими, зокрема співвідношення між текстом, опублікованим Ватером, і рукописною копією давньопрусського «Енхіридіона», що зберігається в томі Ms. boruss. fol. 462. (Берлін) і досі була невідомою. Копію виконав А. Е. Генніг на основі неповного друкованого примірника «Енхіридіона», що був його власністю. Від часів Нессельмана (1845) цей примірник давньопрусського «Енхіридіона» вважається втраченим. Внутрішні й зовнішні аргументи свідчать, що втрачений неповний друкований примірник був вихідною основою для рукопису Генніга, а отже, і для видання Ватера. У неповному примірнику бракувало сторінок 126–134. Дивно, але текст, опублікований Ватером, на дві сторінки коротший за рукописну копію Генніга. Порівняння різних даних також дає змогу відновити деякі особливості втраченого примірника. Я запропонував би називати цей примірник примірником «HV».

КЛЮЧОВІ СЛОВА: давньопрусська мова, «Енхіридіон», Йоганн Северін Ватер, Абрагам Ернст Генніг, Карл Фабер.

ВСТУП

Прусисти досі приділяли лише незначну увагу виданню третього давньопрусського катехізису, так званого «Енхіридіона», Йоганна Северіна Ватера, опублікованому 1821 року. У кращому разі сьогодні його розглядають як суто історіографічну рідкість. Натомість його значення для дослідження давньопрусської мови досі майже не було належно оцінене.

Із подальшого викладу стане очевидно, що видання Ватера являє собою особливий випадок у давньопрусській філології. Деякі важливі аспекти, пов’язані з цим виданням, досі залишаються недостатньо з’ясованими

12

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

…стали відомими, зокрема й особливо співвідношення між опублікованим Ватером текстом і копією Enchiridions, яку докторка Марі-Луїзе Гекманн 2019 року повторно знайшла в Берліні й тим самим ніби заново відкрила. Головна мета цієї праці — докладніше дослідити це співвідношення.

Тут не йдеться про оцінювання значення Ватера як пруссиста. Крім того, не ставиться за мету дослідити співвідношення між опублікованим Ватером текстом Enchiridions та іншими відомими примірниками^¹ цієї мовної пам’ятки. Цієї теми тут буде лише побіжно торкнутося, оскільки вона заслуговує стати предметом окремого, ґрунтовнішого аналізу (див. 7.). Натомість я маю намір зосередитися на виникненні видання Ватера, приділяючи особливу увагу його співвідношенню з наведеною вище копією. Цей крок є необхідним, якщо прагнути якомога повніше й вичерпніше реконструювати філологічну передачу найважливішої давньопрусської мовної пам’ятки.

1. ГЕННІГ І ВАТЕР У КЕНІҐСБЕРЗІ

На початку XIX століття в Кеніґсберзі познайомилися двоє вчених-ровесників — Йоганн Северін Ватер і Абрагам Ернст Генніґ. Їхня дружба та співпраця мали дати важливий результат для дослідження давньопрусської мови — перше видання давньопрусського Enchiridions на основі оригінального друку XVI століття.

1.1. Йоганн Северін Ватер

Йоганна Северіна Ватера часто зображували як ученого, який працював у різних галузях і розвивав різноманітні наукові дисципліни. Ґьотц фон Зелле (1965) подає влучне визначення: »Ватер має виразні риси полігістора старого стилю.« Зелле також посилається на деякі судження про Ватера,

^¹ На підставі власних розвідок (пор. Verf. 2019) можу констатувати, що нині в німецьких бібліотеках зберігаються такі примірники давньопрусського «Enchiridions»: примірник «B1», Берлінська державна бібліотека — Прусська культурна спадщина (будинок № 1, Унтер-ден-Лінден), шифр: Lib. impr. rar. Quart. 182; примірник «B2», Таємний державний архів Прусської культурної спадщини (будинок № 2, Берлін-Далем), шифр: 60, 17; примірник «D», Державна та університетська бібліотека Дрездена, шифр: Lit. Slav. 51.

Straipsniai / Articles

13

PIETRO U. DINI

so auf dasjenige Wilhelm von Humboldts (Haym 1894), der Vater zwar für einen guten Bibliothekar, hingegen für einen schlechten Linguisten hielt. Zu diesem Punkt vertrat Kuhn (1895) noch eine andere Meinung, die ich auch für angemessener halte. Kuhn schreibt: »Seine [Vaters] linguistische Werke verdienen, vom Standpunkt ihrer Zeit betrachtet, alles Lob.« Tatsächlich gilt es hier daran zu erinnern, dass das berühmte linguistische Werk Franz Bobps erst 1816 und dessen Beitrag zur Erforschung des Altpreußischen, die Abhandlung „Über die Sprache der alten Preußen“, erst 1853 veröffentlicht wurden.

Як би не оцінювали Ватера, безперечно одне: його праця „Die Sprache der alten Preußen: Einleitung, Ueberreste, Sprachlehre, Wörterbuch“ (надрукована в Галле, але опублікована в Брауншвейзі 1821 року), попри всі її недоліки, є новаторською^²

Й. С. Ватер народився 1771 року в Альтенбурзі. Найважливіші етапи його навчання та кар’єри такі: 1790–1794 — навчання в Єні та Галле; здобуття venia legendi 1795 року в Галле і 1796 року в Єні; 1799 року — призначення ординарним професором теології та східних мов у Галле; 1809 року — переселення до Кеніґсберга, де він перебував до 1820 року. У цей період співпраця з А. Е. Генніґом, який, найімовірніше, пробудив інтерес Ватера до давньопрусської мови.

Ватер також займався семітськими мовами, особливо івритом, продовжив працю Й. К. Аделунга „Mithridates“, урахувавши при цьому відкриття Александра фон Гумбольдта щодо баскської та кантабрійської мов. У 1820/1821 роках він повернувся до Галле, і саме в ці роки з’явилося його дослідження давньопрусської мови. У Галле Ватер інтенсивно займався історією церкви та слов’янськими мовами. На думку деяких дослідників, він був засновником і першим представником галльської славістики (Bernhagen 1964; Fleckenstein 1997).

1.2. Абрагам Ернст Генніґ

Форштройтер (1955: с. 48) демонструє свою високу оцінку Абрагама Ернста Генніґа, коли називає його »справжнім організатором Кеніґсберзького державного архіву«. Він підкреслює: »Генніґ користувався, як у державних установах, так і в науковому світі, високою повагою« (ibid., с. 50). Крім того, він зазначає: »[д]о його покровителів належав Й. С. Ватер,

^² Свідченням цього є рецензії на цю книгу не лише в Німеччині (пор. Mone 1821; Grimm 1822), а й у Варшаві (пор. Linde 1822).

14

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

видатний дослідник давньопрусської мови та історик А. Гульманн« (ibid., с. 50).

А. Е. Генніг народився 1771 року в Тарау (Східна Пруссія). Він студіював теологію, а потім історію в Кенігсберзі та інших німецьких університетах. Основні етапи його кар’єри були такими: 1799 року — учитель у Фрідріхсколегіумі в Кенігсберзі; 1800 року — пастор у Шмауху; 1805 року — здобув ступінь Doctor philologiae в університеті Кенігсберга; 1806–1808 роки — учитель окружної школи в Ґольдінґені [латис. Kuldig̦a], Курляндія; 1810 року — директор Таємного Прусського державного архіву в Кенігсберзі; 1811 року — професор історичних допоміжних наук і бібліотекар Королівської та Валленродтської бібліотеки³.

Генніг дуже цікавився історією Балтії, особливо старожитностями давньої Лівонії та Курляндії. Він опублікував Топографічно-історичний опис міста Інстербурга (Кенігсберг, Кантер), Статути Німецького ордену (Кенігсберг, 1806), історію міста Ґольдінґена (Мітава [латис. Cēsis], 1809), а також Прусську хроніку Лукаса Давида (Кенігсберг, 1812–1817; до 7-го тому включно). У 1796–1797 роках він також написав численні історичні, статистичні та мовознавчі праці, особливо про латиську мову.

Тут слід зазначити, що Генніг також був бібліофілом. Vater зазначає, що Генніг пишався тим, що міг зберігати у своїй приватній бібліотеці унікум, а саме оригінальне друковане видання Enchiridions давньопрусською мовою.

1.3. Примітка в Mithridates Аделунга (1809)

Ім’я Генніга вперше зустрічається у зв’язку з давньопрусським Enchiridion у Mithridates або загальному мовознавстві Йоганна Крістофа Аделунга та Йоганна Северина Vaters (1806–1817). Як відомо, автори в цій багатотомній і знаменитій праці опублікували текст молитви «Отче наш» багатьма мовами світу. Генніг згадується в наведеному нижче уривку з другої частини книги⁴:

»Правильна формула [молитви «Отче наш»] є останньою з надзвичайно рідкісного Enchiridion або Церковного аґенда давньопрусською мовою, Кенігсберг, 1561,

³ Докладніше див. Forstreuter (1955: с. 47–61); Lehnert (1974: с. 296).

⁴ Adelung (1809: с. 702). Мені незрозуміло, чому тут Enchiridion названо «Церковним аґендом».

Straipsniai / Articles

15

PIETRO U. DINI

4°, яким володіє пан проповідник Генніґ. Це та Катехізис, імовірно, єдині справжні залишки цієї мови».

Таким чином, можна дізнатися цікаві відомості, які в іншому місці мають бути розглянуті докладніше. Для нинішньої мети ми можемо обмежитися тими відомостями, що стосуються Абрагама Ернста Генніґа та його примірника «Енхіридіона». З’ясовується, що:

(1) цей примірник «Енхіридіона» перебував у власності проповідника Генніґа;

(2) уже 1809 року «Енхіридіон» вважався «надзвичайно рідкісним»;

(3) авторам Mithridates на той час був відомий лише оригінальний друкований примірник.

1.4. Давньопрусська мова в Index (1815) Ватера

Стан знань Ватера про балтійські мови до і включно з періодом його співпраці з Генніґом добре видно з його праці Linguarum totius orbis Index alphabeticus, quarum Grammaticae, Lexica, collectiones vocabulorum recensentur, patria significatur, historia adumbratur, або «Література граматик, лексиконів і збірок слів усіх мов Землі в алфавітному порядку мов, із стислим оглядом їхньої батьківщини, доль і спорідненості» (1815) (див. 8. ілюстрацію № 33).

Там німецькою та латинською мовами міститься коротка інформація про латиську й литовську мови. Щодо генеалогічної належності цих мов, то Ватер вважав їх сумішшю елементів, що походять переважно зі слов’янського, а значною мірою також із германського джерела. Тут давньопрусська мова коротко розглядається у зв’язку з литовською, а саме в контексті литовських діалектів, тож неможливо позбутися враження, що автор вважав давньопрусську саме діалектом литовської, хоча прямо цього не говорить. Щодо давньопрусської мови зокрема сказано^⁵:

»...і давньопрусська мова, від якої збереглося мало, але частково чистіших і ближчих за спільною природою до цих споріднених мов залишків.

…tum veteris Prussicae, cujus pauca, quae etiamnum extant, monumenta ad communem harum dialectorum formam propius accedere videntur».

^⁵ Ватер (1815: с. 133–134).

16

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

У цьому уривку Vater говорить лише про туманні залишки давньопрусської мови, наче він ще не мав жодного уявлення про існування примірника Enchiridions. Звичайно, так бути не могло, оскільки про цей примірник уже згадувалося в Mithridates (1809). Привертає увагу, що Vater тут уживає те саме слово — «Ueberbleibsel», — що й у Mithridates. Отже, це слід розуміти так, що цим висловом він позначав також більшу пам’ятку давньопрусської мови, а саме Enchiridion.

2. ПЕРЕДМОВА VATER (1821)

Дослідженню Vater передує передмова, написана чудовою старовинною німецькою мовою з численними складними синтаксичними конструкціями. Наприкінці зазначено: »Halle, den 15. Oct.[ober] 1820«.

Щоб з’ясувати співвідношення між виданням Vater і нещодавно виявленою Abschrift Enchiridions, буде корисно виокремити й прокоментувати кілька уривків із передмови.

2.1. Лише один Originaldruck?

У передмові Hennig відведено важливу роль. Спочатку його представлено як дослідника й друга історії Північної Європи, а також описано його інтерес до давньопрусської мови:

»[...] збереженням єдиного ще вцілілого джерела докладнішого знайомства з цією давньою мовою, [...], ми завдячуємо тому дослідникові й другові історії Півночі, Hennig. Уже в Mithridates Bd. II: S. 702. він звернув увагу на той докладніший катехізис, яким володів тоді лише він; він також запевняв, що, попри багаторічні пошуки та свої зв’язки по всій Пруссії, не знайшов другого примірника, з якого можна було б доповнити відсутнє в тому катехізисі завершення цілого. (Пізніші спроби такого роду я так само здійснював безуспішно.)« (S. VIII–IX).

Тут Vater наголошує, що Hennig був визнаним знавцем давньопрусських старожитностей і що він долучився до Mithridates редакцією відомостей про apr. Enchiridion (див. 1.3.). Далі він наводить найважливішу інформацію про оригінальне друковане видання apr. Enchiridions XVI століття:

Straipsniai / Articles

17

PIETRO U. DINI

По-перше. Hennig мав оригінальний друк Enchiridions у своїй приватній власності. Інформація «den er allein noch beſaß» тісно пов’язана з формулюванням відповідного місця в Mithridates і була відома вже близько 1809 року.

По-друге. Hennig «запевняє», що йому не відомий жоден інший оригінальний друк — «не другий примірник», — хоча він довго й цілеспрямовано шукав такий примірник. У дужковому реченні Vater повідомляє, що й він безуспішно шукав інший оригінальний друк Enchiridions.

По-третє. На завершення Vater висловлює своїм читачам побажання: якщо колись усе-таки буде знайдено ще один примірник Enchiridions, то, хочеться сподіватися, стане можливим заповнити прогалину, що виникла через відсутність завершальної частини в примірнику Hennig — тоді визнаному єдиним.

Далі зі звіту Vater (1821: S. IX) ми дізнаємося, що Hennig настільки дорожив своїм оригінальним друком Enchiridions, що взяв його із собою в подорож із Königsberg до Bad Pyrmont, маючи намір вивчати його в дорозі:

»Але саме цьому єдиному пам’ятникові найбільша небезпека знищення загрожувала навіть з боку його сумлінного охоронця. У надії, яку породжує виснажливе схуднення, він узяв його із собою в подорож до Pyrmont, щоб, як він мені сказав, ґрунтовно дослідити звідси давньопрусську мову, однак невдовзі залишився лежати в одному селі при поштовій станції й там помер«.

Потім Vater висловлює свою радість з приводу того, що примірник Enchiridions Hennig було врятовано. Оскільки Hennig, очевидно, подорожував без супроводу і 23 травня 1815 року несподівано помер у Zanzhausen (у окрузі Landsberg an der Warthe), існувала небезпека, що така «книжечка» загубиться.

»Як легко могло в такій, не захищеній рукою жодного друга спадщині непомітно загубитися маленькій, непримітній, неповній книжечці, а разом із нею — і вся ближча інформація про мову давніх пруссів.«

18

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

2.2. Виникнення Abschrift Hennig

Очевидно, до від’їзду Hennig до Bad Pyrmont між двома вченими друзями відбулася розмова, під час якої Vater висловив Hennig застереження, що мало виявитися вирішальним для долі «книжечки».

Vater (1821: S. IX–X) повідомляє про це такими словами:

»Коли власник говорив зі мною, своїм другом, про ту далеку подорож і свій план занять під час неї та показав мені при цьому той пам’ятник, я благав його, в ім’я науки, щоб він аж ніяк не брав із собою в цю, таку небезпечну з огляду на його немічність подорож цього, як він запевняв, цілком єдиного пам’ятника інакше, ніж попередньо виготовивши цілком точну Abschrift і залишивши її«.

У цьому уривку ще раз повторюється переконання обох, що Hennig володіє єдиним існуючим примірником Enchiridions apr. Крім того, ми дізнаємося, що перед від’їздом Hennig мав виготовити або доручити виготовити «цілком точну Abschrift». Далі Vater (ibid.) продовжує:

»Серйозність, з якою я говорив при цьому як дослідник мови, поєднана з моєю сердечною турботою про характер його подорожі, мусила справити на нього таке враження, що він, як я згодом довідався від пана таємного архіваріуса Faber, залишив у руках F. таку Abschrift: уже [...] написану, точну Abschrift того катехізису, причому запечатану з написом: якщо він не повернеться з подорожі, я маю отримати її на пам’ять і у власність«.

Отже, Hennig послухав поради свого друга і перед від’їздом виготовив Abschrift зі свого власного примірника Enchiridions. Так було створено Abschrift оригінального друку й залишено її в Königsberg у руках архіваріуса Karl Faber, причому з умовою, що в найгіршому випадку той мав виступити на користь Vater як виконавець заповіту.

Straipsniai / Articles

19

PIETRO U. DINI

2.3. Виникнення видання Vater (1821)

Так рукописна Abschrift Hennigs примірника апр. Enchiridions потрапила до рук Vater. Про обставини передачі читаємо у Vater (1821: S. X):

»Так я отримав її як найкращу винагороду за мою турботу про знання давньопрусської мови. Але оригінал через це ще не був убезпечений; і щоб це сталося, я мусив неодноразово звертатися до вищих органів. Минув понад рік після смерті H’s, перш ніж він потрапив до бібліотеки Geheime Archiv, де тепер зберігається назавжди; а оскільки тим часом вона придбала літературну спадщину H’s, ця найголовніша рідкісність, узагалі не зазначена серед неї, належала їй«.

Тут ми дізнаємося, що «найголовніша рідкісність» — тобто Originaldruck Enchiridions із власності Hennigs — приблизно в 1816/1817 році потрапила до фондів бібліотеки Geheime Archiv у Königsberg. Тут слід виокремити два аспекти: по-перше, ще раз підкреслюється, що «найголовніша рідкісність» була унікальним примірником, а по-друге, що Originaldruck було передано названій бібліотеці «назавжди».

Однак перше твердження не відповідає дійсності. Уже тоді в Königsberg існувало більше одного Originaldruck Enchiridions (див. 5.). Що ж до другого пункту, то примірник, переданий Geheime Archiv, на жаль, не залишився там «назавжди». Його доля мала скластися вельми пригодницьки.

У будь-якому разі від моменту передачі до Geheime Archiv «книжечка» була в розпорядженні Vater, і він міг користуватися нею там. Ще в Königsberg Vater розпочав роботу над своєю студією з давньопруської мови, тим більше що там він міг знайти також чимало іншого матеріалу^⁶.

Про редакційний метод, якого він дотримувався, Vater (1821: S. X–XI) повідомляє таке:

»Цього року я ще раз докладно звірив із нею Abschrift з оригіналом, а потім наказав надрукувати її тут під моїм наглядом і отримав від мого доброго друга, пана таємного архіваріуса Faber, повторне точне порівняння мого відбитка з первинним друком (з чого випливає, що

6 Крім того, Vater (1821: S. XVII–XXI) у вступі до своєї студії також подає першу вказівку на апр. мовний корпус: (a) два Kleine Katechismen з 1545 року; (b) один примірник Enchiridions з 1561 року; (c) інші окремі залишки; див. Verf. (2014: S. 92).

20

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

зазначеними наприкінці цього письма виправленнями); а той список, який, особливо після такого повторного перегляду, може замінити оригінал, було передано до Королівської бібліотеки в Берліні разом із кількома іншими мовознавчими рідкісностями, що раніше належали мені й нині зберігаються там».

До цього уривка додано кілька коментарів, оскільки не всі згадані в ньому подробиці одразу цілком зрозумілі.

Початок із формулюванням «Aus derſelben» стосується згаданої перед цим «Hauptſeltenheit», тобто оригінального друку Enchiridions із власності Hennigs (також названого «Büchlein»).

Зміст вислову «in dieſem Jahre» можна визначити точніше: це має бути 1820 рік, причому раніше за 15 жовтня, оскільки (1) Vater тоді ще жив у Königsberg і міг користуватися «Hauptſeltenheit» у Таємному архіві, а (2) він завершив своє Vorwort (див. Vater 1821: S. XI) 15 жовтня 1820 року і на той час уже перебрався до Halle.

До чого саме стосується прийменник «daraus» у формулюванні: «und daraus hier unter meinen Augen abdrucken laſſen»? Із чого було здійснено друк?

Можемо уявити таку ситуацію: спочатку Vater порівняв Abschrift, виготовлений Hennig, з оригінальним друком Enchiridions. Потім він розпорядився надрукувати його під своїм наглядом, а насамкінець порівняв результат порівняння, проведеного Karl Faber, — свій друк з оригінальним друком, «Urdruck», Enchiridions (див. 3.4.).

Коли завдяки цьому порівнянню було встановлено, що «Urdruck» і новий друк цілком збігаються, Abschrift Hennigs — «jene Abſchrift» — передали до Берліна, певною мірою як заміну «Urdruck», якщо з ним станеться якесь лихо.

Vater завершує свій звіт такими словами (1821: S. XI):

»Лише цього року я зміг подумати про те, щоб зайнятися цим пам’ятником давньопрусської мови; але оскільки я, як це водиться за мною, заздалегідь ретельно подбав принаймні про засоби для такого заняття, то, на мою радість, уже зміг повідомити результати його дослідження, не чекаючи при цьому чогось істотного, що могло б і надалі сприяти цій справі«.^⁷

^⁷ Решта з Vorwort (див. Vater 1821: S. XI–XII) уже не стосується передання Enchiridions, і тому тут далі не розглядається.

Straipsniai / Articles

21

PIETRO U. DINI

Отже, «[в]перше цього року», тобто 1820 року — як уже зазначалося вище, — Фатер почав досліджувати й опрацьовувати давньопрусський Enchiridion. Уже через рік він зміг опублікувати результати своїх досліджень давньопрусської мови у вже неодноразово згадуваній Studie (див. 8. ABBILDUNG N. 34).

2.4. Структура та характеристика Ausgabe Фатера

Studie Фатера 1821 року складається з численних різноманітних частин:

(1) з Vorwort (пор. 2.1–2.3);

(2) з Einleitung;

(3) з тексту Enchiridions;

(4) з граматики давньопрусської мови;

(5) зі словника давньопрусської мови;

(6) із трьох додатків: I. імена давньопрусських чоловіків Самбії, II. частини з Preußischen Schaubühne М. Преторіуса про фрагменти Enchiridions, III. зіставлення давньопрусського, давньолитовського та давньолатиського перекладів;

(7) з Verbesserungen und Zusätzen (2.5; див. 8. ABBILDUNG N. 35).

Нижче буде докладніше розглянуто деякі аспекти Ausgabe. У Einleitung Фатер (1821: S. XIX) наводить — із помилками — Abschrift єдиного відомого йому друкованого видання Enchiridions:

»Euchiridion: der kleine Catechismus Dr. Martin Luthers, Teutsch und Preußisch (gedruckt zu Königsperg in Preußen durch Johann Deubnern, MDLXII)«.

З огляду на грубі помилки — такі як Euchiridion замість Enchiridion і Deubnern замість Daubman(n) — постає питання, чи справді Фатер бачив Originaldruck.

Якщо порівняти Ausgabe Фатера з пізнішими виданнями цього самого мовного пам’ятника (наприклад, Nesselmann 1845; Trautmann 1910; Mažiulis 1966), виявляється чимало дрібних і значних відмінностей. Особливо багато особливостей спостерігається в графічному оформленні тексту та у відтворенні довгих голосних графем. Я виявив щонайменше 755 мікровідмінностей, які можна розподілити на певні групи:

22

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

a) Спочатку у Vater <i> регулярно передається як <y> (напр.: dygi, mylan, powyštin, Rikǝyan тощо). Іноді у Vater відсутні знаки довготи при <ā> та <ē>, які чітко наявні у пізніших видавців. Випадки перестановки знаків довготи (напр.: gürins замість gurins або ſchλαits замість ſchλαits) трапляються дуже рідко;

b) Особливим випадком у Vater є відмінне трактування <i ~ ī> порівняно з пізнішими виданнями. Це дивує, оскільки Vater (1821: S. X) запевняє, що він «ще раз зіставив точну копію з оригіналом». Насправді встановити <i> або <ī> часто неможливо або довільно, і в цьому відношенні рішення видавців Enchiridions досить сильно відрізняються одне від одного. Особливо важко читати написання <ī> після <∫>;

c) Привертають увагу злиті написання, як-от madlinkai замість madlin kai, eʃʃetennan замість eʃʃe tennan, neiʃmuʃubʃai замість ne iʃmu ʃubʃai, rikinpo замість rikin po тощо, а також неправильні поділи, напр.: Jum praw an, panʃadau mannien, praka wīdans тощо) є показовими.

Загальна властивість видання Vater полягає в тому, що видавець поводиться дуже «вільно» як із німецьким, так і з апр. текстом.

У німецькому тексті Vater дуже сильно відхиляється від зразка. Очевидно, його метою було подати цей текст у формі, зрозумілій читачам. Тому він істотно переробив і модернізував оригінальний лютерівський текст. Насправді відмінності між поданим ним текстом і супровідним текстом Enchiridions настільки численні й разючі, що тут немає потреби наводити бодай один приклад. На жаль, у поводженні з апр. текстом Vater був не менш ненадійним. Тут він використовує власну систему письма, яку часто доводиться оцінювати як сумнівну або проблематичну. З огляду на це обидва тексти можна використовувати для філологічних і мовознавчих цілей лише із застереженнями та великою обережністю.

2.5. Удосконалення та доповнення

Згідно з Передмовою (пор. Vater 1821: S. X) після друку свого дослідження видавець доручив провести остаточне звіряння. Справді, під час виготовлення друкарського оригіналу могли виникнути (друкарські) помилки. Щоб виключити цю можливість, видавець доручив Vater додатково зіставити свій відбиток із «першодруком» (пор. 3.4.). Цим остаточним звірянням ми, найімовірніше, завдячуємо

Straipsniai / Articles

23

PIETRO U. DINI

Karl Faber, який працював у Königsberg, де також зберігався Originaldruck із власності Hennig. Vater (1821: S. XI) нагадує, що:

»від мого доброзичливого друга, пана таємного архіваріуса Faber, я отримав повторне точне зіставлення мого відбитка з першодруком (звідки походять виправлення, наведені наприкінці цього твору)«.

Фактично наприкінці Vater (1821: S. 183) містяться зібрані видавцем Удосконалення та доповнення (див. 8. Abbildung N. 35).

3. MS. BORUSS. FOL. 462

Тепер варто залучити до обговорення цього питання також Ms. boruss. fol. 462.. Йдеться про том, повторно відкритий у Берліні лише кілька років тому Marie-Luise Heckman (2019), який описується таким чином (Heckman 2019: S. 31–33):

Ms. boruss. fol. 462: Johann Severin Vater: Enchiridion. Der kleine Catechismus Doctor Martin Luthers, Teutsch und Preussisch. Gedruckt zu Königsberg in Preussen durch Johann Daubmann. M. D. LXI (Abschrift) Faber: Collatio der Abschrift an Druck, 64 Bl., Halle, um 1821.

Коричнево-мелірований картонний блокнот, на корінці зелена етикетка з написом Ms. Boruss. fol. 462. Preussischer Catechismus. Abschrift des gedruckten v. 1561. Під нею червона етикетка з чинним шифром, 30 x 20. Папір, BR 32,5 x 19,5. Два зошити: I: Bl. 1r–62v, пагінація аркушів з орнаментованою рамкою, чорнилом, кількість рядків змінюється, скоропис, одна рука, рекламант. II: Bl. 63r–64v. Більший формат: 36,5 x 22, складений, описаний з обох боків. Інша рука.

Том складається з трьох частин загальним обсягом 64 аркуші: 1. Від карти 2a до 61b — копія з титульним аркушем на карті 2a (див. 8. Abbildung N. 36). 2. Карта 62a — примітка Vater (див. 8. Abbildung N. 37). 3. Від карти 63a до 64b — укладений Karl Faber Verzeichnis форм Enchiridions (див. 8. Abbildung N. 38).

Схоже, що копія невизначеного Exemplars (або Originaldruck) апр. Enchiridions, яка міститься в Ms. boruss. fol. 462., приписується Vater. Однак таке авторство видається цілком сумнівним.

24

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

Проведений вище (див. 2.) аналіз передмови до Vater (1821), як мені здається, дає підстави для такого висновку:

(a) В Abschrift, що міститься в Ms. boruss. fol. 462., є саме «тією Abschrift», яку Hennig виготовив, дотримуючись поради Vater, перед своїм від’їздом із Königsberg до Bad Pyrmont (див. 2.2.);

(b) На основі Abschrift Hennigs і з урахуванням певних виправлень у Verzeichnis Faber (пор. 3.4.) Vater підготував свою Studie, а потім опублікував її 1821 року.

3.1. Vermerk

Для атрибуції авторства Abschrift Hennig’у Vermerk на звороті кришки палітурки (Karte 1b) не становить справжньої перешкоди:

ABBILDUNG N. 1

Ms. Bor. In Fol. N. 462. P. Joh. Severin Vater’s die Sprache der alten Preußen Braunschweig 1821. Vorr. S. X. XI.

Імовірно, цей Vermerk було додано бібліотекарем — за Heckmann (2019: S. 33), S. Josef Sauer — у пізніший час, який, на жаль, неможливо точно визначити.

Можна уявити собі таку ситуацію: усі матеріали, нині об’єднані в Ms. Bor. In Fol. N. 462., — Abschrift Hennigs, Bemerkung Vater і Verzeichnis Faber — були передані Vater у Берліні. Незабаром потому Vater опублікував свою Studie про Altpreußische. Тому не дивно, що йому приписали авторство всього тому Ms. Bor. In Fol. N. 462..

Аналіз Vater (1821) передмови тепер уможливлює точне визначення авторства Abschrift (як і Verzeichnis).

Straipsniai / Articles

25

PIETRO U. DINI

3.2. Власницький штамп

Як на початку (на карті 2b), так і в кінці (на карті 62b) тому Ms. Bor. In Fol. N. 462., а також у Verzeichnis, проставлено червоний власницький штамп із подвійною зовнішньою лінією.

Цей штамп позначає ті томи, які в період між 1795 і 1840 роками надійшли до фондів Королівської бібліотеки в Berlin⁸. Із Vorwort до Vater (1821) ми вже знаємо (пор. 2.3.), що передача Abschrift Hennigs разом з іншими матеріалами до Berlin відбулася приблизно 1820 року.

Abschrift 2b

Abschrift 62b

Verzeichnis 64.

ABBILDUNG N. 2

^⁸ Пор. Verf. (2020a: S. 327–328) з Bibliographie.

26

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

3.3. Зауваження Ватера

Рукописний том Ms. boruss. fol. 462. містить також недатовану примітку Ватера (див. 8. ілюстрацію N. 37). Її було оправлено в тому самому томі безпосередньо після Abschrift разом із нею. Для повноти наведемо тут її текст:

Примітка пана доктора Ватера з Галле.

Ось межа, якої сягає оригінал, що зберігається в, наскільки відомо, єдиному примірнику, надрукованому в таємному архіві в Кенігсберзі, і повторно надрукованому у виданні Vaters «Мови давніх пруссів». У наведеній вище Abschrift на кожній сторінці міститься стільки ж тексту, скільки й в оригіналі. Той передрук було ще раз звірено з оригіналом, а відхилення в акцентах і пунктуації зазначено в наступному Verzeichnis пана таємного архіваріуса⁹^⁹ Faber zu Königsberg; так що порівняння наведеної вище Abschrift із ним і з передруком могло б замінити оригінал.

У цьому зауваженні Vater описує стан своїх знань про altpreußisches Enchiridion, якого він досяг разом із Hennig і про який уже йшлося в цій статті. Отже, існував лише один Originaldruck apr. Enchiridions.

(a) Цей Exemplar зберігався в Geheimes Archiv у Кенігсберзі. (b) Його було надруковано й опубліковано у Vater (1821). (c) Abschrift було створено сторінка за сторінкою, буквально за Originaldruck. (d) Її ще раз зіставили з Originaldruck. (e) Деякі — передусім графічні — відхилення було зібрано в так званому Verzeichnis Fabers. (f) Ці матеріали — Abschrift, Verzeichnis і Abdruck — можуть замінити Originaldruck.

^⁹ Неоднозначно прочитується «Archivar»; на цьому місці, ймовірно, стоїть «Archivon» або «Archivan», що, мабуть, є помилкою переписувача.

Straipsniai / Articles

27

PIETRO U. DINI

У зауваженні міститься уточнення «zu Halle», яке слід розуміти як зазначення основного місця роботи автора зауваження. На жаль, дата не вказана. Але оскільки Hennig вирушив у подорож лише 1815 року, а свою Abschrift створив і передав Faber ще раніше, можна припустити, що Vater записав це зауваження лише після цієї дати, а саме між 1815 і 1820 роками, коли він іще працював також у Кенігсберзі.

Якщо повірити також вислову «in Vater’s Sprache der alten Preußen wieder abgedruckt ist», це означало б, що Vater додав зауваження не раніше публікації своєї Studie, тобто 1821 року. У будь-якому разі неважко зрозуміти, що Vater не стверджує, ніби був автором Abschrift.

3.4. Das Verzeichnis Fabers

Наприкінці Ms. boruss. fol. 462. ще підшито три багаторазово складені карти (63a–64b) більшого формату без заголовка. Ці карти відомі як Зміст Фабера (див. 8. Abbildung N. 38).

Від 1808 року Karl Faber працював у Кенігсберзі як архіваріус. Там він народився 1773 року і там же помер 1853 року. Його численні публікації свідчать про жвавий інтерес до історичних тем¹⁰.

На прохання Ватера — як уже було зазначено в 2.5. — Фабер здійснив перевірку Abschrift на підставі Königsberger Originaldruck. Результатом цієї перевірки є саме цей Verzeichnis, у якому наведено відхилення Abschrift Hennigs від Originaldruck. Тут наведено приблизно 90 відхилень. Цікаво, що серед іншого підкреслено саме всі ті випадки, які пізніше мали бути зібрані у Виправленнях і додатках Ватера (1821: S. 183). Неважко припустити, що автором цих підкреслень був сам Ватер: саме на них він згодом спирався в розділі Виправлення і додатки у своїй Studie.

Безперечно, завдяки ґрунтовнішому дослідженню Verzeichnis Fabers можна встановити додаткові форми й особливості Кенігсберзького Originaldruck apr. Enchiridions. Проте це також завдання, до виконання якого слід буде приступити пізніше.

Про Faber див. Krollman (1974); Forstreuter (1955: S. 47–48).

28

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

4. ЗБІРКИ ДАНИХ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Щоб отримати конкретніше уявлення про текстову основу видання Vater, можна звернутися до різних типів свідчень. На мою думку, особливо варто здійснити порівняльний аналіз трьох об’єднаних у один блок збірок даних, а саме Abschrift Hennigs, Verbesserungen und Zusätzen Vater та Verzeichnis Fabers. У результаті виявляються 23 виправлення (до них додаються ще два інші, які, однак, стосуються лише модернізованого німецького тексту Vater), наведені тут відповідно до послідовності Vater:¹¹

1. (Abschr. 12a,5: Vater 2,12: Verz. 63).

ABBILDUNG 3

Хоча в Abschr. Hennig уже написав форму як <dinkauimai>, Vater наказав надрукувати її як <dinkauma>. Проте у Verbess. він знову відновив виправлений правопис <dinkauimai>, саме так, як він засвідчений у Verz. (і, ймовірно, також в Originaldruck).

¹¹ У наступних коротких коментарях я використовую такі скорочення: Abschr. — рукописна Abschrift апр. Enchiridions, виконана Hennig; Vater — його видання 1821 року; Verz. — виправлення, укладені Faber; Verbess. — Verbesserungen und Zusätze Vater (1821: S. 183; siehe 8. Abbildung 35). Originaldruck (bzw. Urdruck) я називаю невідомим, нині втраченим примірником апр. Enchiridions, який належав Hennig і який той використав для остаточного порівняння.

Straipsniai / Articles

29

PIETRO U. DINI

2. (Abschr. 12a,7: Vater 2,16: Verz. 63).

ABBILDUNG N. 4

Цей випадок складний. Уже в Abschr. форму було виправлено на <Länkina> із <n> у кінці. Vater спочатку наказав надрукувати її як <Länkina>, але пізніше, у Verbess., виправив її на <Länkinan>. Натомість Verz. подає <Länkinan> без знака довготи, тож виправлення на <Länkinan> зі знаком довготи можна було здійснити лише на підставі Originaldruck.

3. (Abschr. 13a,12: Vater 4,2: Verz. 63).

ABBILDUNG N. 5

30

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

У випадку <ſeggen> Vater спочатку прочитав, як у Abschr., але згодом виправив форму на <ſeggē>. У випадку <ſejſma> у Vater уже була інша форма, ніж у Abschr., де, очевидно, стоїть <ſejſmu>. Обидві форми, <ſeggē> і <ſejſmu>, правильно засвідчені як у Verbess., так і в Verz. (так, як це мало б бути й у Originaldruck).

4. (Abschr. 17a,8: Vater 9,2: Verz. 63).

ABBILDUNG 6

Vater надрукував <Criſtianikas>. Якщо розглянути <Criſtianijſkas> у Abschr., можна помітити, що форма другої <ſ> відрізняється від форми першої; так само є й в аналогічних формах у Abschr., наприклад у таких:

Abschrift 55a, 13: <Crixtianiſkun>.

Abschrift 60a, 1: <Crixtianiſkan>.

Abschrift 60a, 3: <Krixtianiſkan>.

ABBILDUNG 7

Straipsniai / Articles

31

PIETRO U. DINI

Тому слід дійти висновку, що в розглянутому випадку в Abschr. друге <> є результатом пізнішого додавання цієї літери. Натомість форма <Crijtanjkas> була цілком виразно подана в Verbess. і в Verz. (так, як вона мала бути і в Originaldruck).

5. (Abschr. 17a,9: Vater 9,6: Verz. 63).

ABBILDUNG N. 8

У Abschr. наведено <lakut>, і спочатку Vater також писав саме так. У Verbess. він виправив своє написання на <laikut> двома виправленнями, які вніс за зразком Verz. (і, ймовірно, після порівняння з Originaldruck).

6. (Abschr. 21a,1: Vater 13,24: Verz. 63).

ABBILDUNG N. 9

32

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

У Abschr. маємо <Butta>. Тут Vater спочатку наказав надрукувати форму як <Buta> помилково, але після порівняння з Verz. (або з Originaldruck) виправив її на <Butta>; так само її наведено і в Verbess.

7. (Abschr. 24a,13: Vater 17,26: Verz. 63).

ABBILDUNG N. 10

На підставі написання, наявного в Abschr., Vater наказав надрукувати <Taukan>. Проте видно, що різниця між <L> і <T> у Verz. є чіткою. Пізніше Vater у Verbess. виправив форму на <Laukan>, відповідно до Verz. (і, ймовірно, також до Originaldruck).

8. (Abschr. 25a,17–18: Vater 19,19–20: Verz. 63).

ABBILDUNG N. 11

Straipsniai / Articles

33

PIETRO U. DINI

У цьому місці і Abschr., і Vater подають один і той самий неправильний напис: <epkieckan ikai>. Пізніше, у Verbess., Vater виправив форми на <epkiekan. Beh ikai>, тобто з <k> замість <ck> і з додаванням <Beh> за зразком Verz. (і, ймовірно, також оригінального друку).

9. (Abschr. 26a,13: Vater 20,22: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ № 12

І в Abschr., і у Vater читаємо <titet>, тому виправлення на <titat> у Verbess. могло відбутися лише після зіставлення з Verz. (і, ймовірно, з оригінальним друком).

10. (Abschr. 27a,11: Vater 21,26: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ № 13

Спочатку Vater помилково прочитав <m> замість <n>. Пізніше, у Verbess., він виправив форму на <pogūnans>, як у Verz. (і, ймовірно, також в оригінальному друку).

34

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

11. (Abschr. 29a,11: Vater 24,8: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ № 14

Унаслідок неправильного прочитання — <r> замість <e> — Vater спочатку надрукував <turri>, але пізніше в Verbess. виправив форму на <turei>, засвідчену в Verz. (і, ймовірно, також в оригінальному друку).

12. (Abschr. 31a,5: Vater 26,14: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ № 15

Vater спочатку надрукував напис <feggūns>, як у Abschr.. Однак у Verbess. він усунув знак довготи й виправив форму на <feggiuns>. У цьому випадку це могло статися лише після зіставлення з оригінальним друком, оскільки в Verz. відповідне місце інше. Насправді там форму Faber спочатку неправильно прочитав як <feggin[n]s>, а потім виправив на <feggūns>.

Straipsniai / Articles

35

PIETRO U. DINI

13. (Abschr. 32a,18: Vater 28,34: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ № 16

Також і в цьому випадку Vater помилково прочитав <m> замість <n> і лише пізніше, у Verbess., виправив на <pertenniums>. Це, ймовірно, сталося після порівняння з оригінальним друком, адже в Verz. <pertenniūns> позначено знаком довготи.

14. (Abschr. 32a,19: Vater 28,36: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ № 17

Спочатку Vater прочитав <guit> і залишив цю форму також у друці. У Verbess. він потім виправив форму на <zuit>, як у Verz., і обґрунтував свій підхід так: »(яке, однак, в оригіналі, очевидно, є друкарською помилкою замість guit, оскільки інакше z ніде не трапляється)«. Насправді вже в Abschr. чітко розпізнається <zuit>.

36

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

15. (Abschr. 33a,12: Vater 29,30: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ № 18

Vater помилково прочитав <n> замість <u> і надрукував <andaſei>. У Verbess. він виправив форму на <audasaɪ>, частково наслідуючи Verz., де <audaſai> позначено <ʃ> (і, ймовірно, так само було й в оригінальному друці).

16. (Abschr. 35a,12: Vater 32,6: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ № 19

В Abschr., як і у Vater, бачимо написання <etwerpſenniem>, яке лише пізніше, у Verbess., було виправлено на <etwerpſenniem>. Тут знову слід констатувати неправильне написання у Vater, адже в Verz. (і, ймовірно, також в оригінальному друці) явно зафіксовано <etwerpſenniŋn>.

Straipsniai / Articles

37

PIETRO U. DINI

17. (Abschr. 35a,12: Vater 32,8: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ N. 20

Тут Vater спочатку надрукував <Iſprettinge>, як у Abschr.. Потім у Verbess. він виправив форму на <Iſprettingi> без знака довготи. Однак у Verz., очевидно, стоїть <i>, чого Vater не врахував.

18. (Abschr. 38a,8: Vater 36,4: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ N. 21

Vater спочатку надрукував <eſſei>, як у Abschr.. Потім у Verbess. він виправив форму на <aſſei>, як у Verz. (і, ймовірно, також у первісному друці).

38

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

19. (Abschr. 43a,3: Vater 42,32: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ N. 22

На відміну від <feititentiis>, як у Abschr., у Verbess. Vater запропонував виправити форму на «<feititēntis> (поділено саме так)». Ця форма засвідчена в Verz., і, ймовірно, такий поділ відповідав також первісному друку.

20. (Abschr. 43a,5: Vater 43,6: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ N. 23

Тут Vater неправильно прочитав <-u> замість <-n> і спочатку надрукував форму <abſergiſnau>. Однак у Verbess. він виправив її на <abſergiſnan>. У Abschr. стоїть <abſergīnan>. Однак у Verz. (і, ймовірно, також у первісному друці) стоїть <abſergīnan> без знака довготи та двічі з <ſ>.

Straipsniai / Articles

39

PIETRO U. DINI

21. (Abschr. 48a,14: Vater 51,12: Verz. 63).

через це буде ein steffe paggan wirft ains

ІЛЮСТРАЦІЯ N. 24

Vater виправив тут типовий випадок saut du même au même, який уже наявний у Abschr. Hennig: переписуючи Enchiridions, Hennig — а за ним і Vater — пропустив ціле речення, а саме між двома повтореннями <ſteffe paggan>. Vater пояснює це в Verbess.: «<ſteffe paggan> слід додати: <kai tenna eſſe wyrau imta aſt, ſteffe paggan>». Цей випадок уже було також помічено в Verz., де читаємо: «Там після paggan бракує: / kai tenna eſſe wyrau imta aſt, / Steffe paggan / Німецькою: darum daß ſie vom / Manne gewesen iſt».

40

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

22. (Abschr. 50a,7: Vater 53,26: Verz. 63).

ІЛЮСТРАЦІЯ N. 25

Vater помилково прочитав <r> замість <e> і надрукував форму <niturri>. В Verbess. він, однак, виправив її на <niturei>, як це, очевидно, було в Verz. (і, ймовірно, також в Originaldruck).

23. (Abschr. 57a,20: Vater 65,24: Verz. 64).

ІЛЮСТРАЦІЯ N. 26

Спочатку Vater, як і в Abschr., надрукував <Nofeilin>. Пізніше, у Verbess., він виправив форму на <Nofeilien>, за зразком Verz. (і, ймовірно, також Originaldruck).

4.1. Синопсис I

Якщо узагальнити всі спостереження щодо зібраних матеріалів, постає така синопсис:

Straipsniai / Articles

41

PIETRO U. DINI

У семи випадках можна встановити важливу відмінність між Verbess. і Verz.. У порівнянні з Verzeichnis Vaters Verbesserungen und Zusätze виявляються такі відмінності: в одному випадку наявність знака довготи (див. 2), натомість у трьох випадках його відсутність (див. 12, 13, 17, 21), і, нарешті, два різні написання (див. 15, 20). Зокрема:

До 2: <Länkinan> дає змогу побачити, що виправлення зі знаком довготи могло бути здійснене не лише за зразком Originaldruck, а й на підставі Abschrift.

42

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

До 12: <ʃeggiuns>. Виправлення — тобто усунення знака довготи — могло бути здійснене лише після порівняння з Originaldruck.

До 13: <pertenniuns>. Виправлення — тобто усунення знака довготи — могло бути здійснене лише після порівняння з Originaldruck.

До 15: <audafai>. Замість <ʃ> помітно <s>; цю зміну можна пояснити вже як неправильне переписування форми в Verz. (див. вище, 4).

До 17: <lʃprettingi>. Виправлення — тобто усунення знака довготи — могло бути здійснене лише після порівняння з Originaldruck.

До 20: <abſergiʃnan>. Усунення знака довготи, а також наявність <ʃ...s> замість <ʃ...ʃ> могли відбутися лише після порівняння з Originaldruck.

До 21: У цьому випадку слід підкреслити <y> замість <ÿ>.

Нечисленні випадки, коли те чи інше Verbesserung або Zusatz Vaters не знаходить підтвердження у Verzeichnis Fabers, логічно можна зрозуміти лише так: Herausgeber безпосередньо переглянув Originaldruck. Однак я вже звертав увагу на те, що (1) Originaldruck зберігався в Königsberg і (2) остаточне порівняння здійснював не Herausgeber, а Faber. Крім того, (3) не можна з упевненістю виключити, що Vater не припустився нових помилок. Нова Zusammenstellung у 4.2 могла б послужити для виявлення можливих контрдоказів.

4.2. Синопсис II

Якщо припустити, що форми у Vaters Verbesserungen und Zusätze походять від форм, які справді були наявні в Originaldruck, тоді для обґрунтування цієї гіпотези було б доцільно залучити також три інші Exemplare des Enchiridions до порівняльного аналізу відповідних випадків. Підсумовуючи, отримуємо таку синопсису:

Vater (1821) Exemplare des Enchiridions Verbess. B1 B2 D 2. <Länkinan> <Länkinan> <Länkinan> <Länkinan> 8. <epkjekan. Beh ikai> <epkjеckan. Bhe ikai> <epkjеckan. Bhe ikai> <epkjеckan. Bhe ikai> 12. <ʃeggiuns> <ʃeggiuns> <ʃeggiuns> <ʃeggiuns> 13. <pertenniuns> <pertenniuns> <pertenniuns> <pertenniuns>

Straipsniai / Articles

43

PIETRO U. DINI

Vater (1821) | Примірники Enchiridions | Verbess. | B1 | B2 | D 15. | <audəsai> | <audaʃei> | <audaʃei> | <audaʃei> 20. | <abʃergiʃnan> | <abʃergiʃnan> | <abʃergiʃnan> | <abʃergiʃnan> 21. | <kaj tenna eʃʃe wyrau imtā aʃt, ʃteʃʃe paggan> | <kaj tenna eʃʃe wijrau imtā aʃt, Steʃʃe paggan> | <kaj tenna eʃʃe wijrau imtā aʃt, Steʃʃe paggan> | <kaj tenna eʃʃe wijrau imtā aʃt, Steʃʃe paggan>

На підставі порівняння з іншими примірниками Enchiridions випливають такі висновки: До 2.: Verbess. <Lānkīnan> із рискою довготи над першою <a> відповідає B1, B2 і D. До 8.: Verbess. <epkiekan. Beh ikai> відповідає B1, B2 і D <epkiečkan. Bhe ikai> — ні. До 12.: Verbess. <ʃeggiuns> відповідає B1, B2 і D. До 13.: Verbess. <pertenniuns> відповідає B1, B2 і D. До 15.: Verbess. <audəsai> відповідає B1, B2 і D, <audaʃei> — ні. До 20.: Verbess. <abʃergiʃnan> без знака довготи над <i> не відповідає B1, B2 і D. До 21.: Із <wyrau> Vater дотримується свого типового написання з <y> замість <ii>, як у B1, B2 і D. Крім того, у Vater стоїть <wijrau>, як і в інших примірниках Enchiridions. Однак цю форму всюди слід виправити на <wijran>. Лише у трьох випадках (2., 12., 13.) Vater у виправленнях і додатках збігається з B1, B2 і D, тоді як у трьох випадках (8., 15., 20.) — ні. Один випадок (21.) є нез’ясованим. Тому не можна припускати, що Vater виправляв форми лише після ознайомлення з оригінальним друком. Отже, залишається припущення, що саме в розділі виправлення і додатки Vater припустився нових помилок.

4.3. Помилки переписування

Певні місця в тексті Abschrift і у Vater є безсумнівними провідними помилками, які чітко показують, наскільки точно Vater дотримувався Abschrift Hennigs. Це випадки неправильних прочитань, що збереглися навіть після останнього порівняння з оригінальним друком, здійсненого Faber.

44

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

Для увиразнення цього факту достатньо буде одного макроскопічного прикладу:

(Absch. 21a,1: Verz. Ø: Vater 13,23).

ІЛЮСТРАЦІЯ N. 27

Випадок очевидний: слід констатувати неправильне прочитання як у Abschr., так і у Vater, які обидва тут читають <Wou̯ſon> або <Vou̯ſon> замість Nou̯ſon «наш». Порівняння з іншими примірниками Enchiridions безсумнівно показує, що засвідчено лише Nou̯ſon:

B1, S. 24a.

B2, S. 236.

D, S. 19a.

ІЛЮСТРАЦІЯ N. 28

Straipsniai / Articles

45

PIETRO U. DINI

Порівняння показує, крім того, не лише те, що, як відомо, Noūfon є правильною формою (це відповідає нашим знанням давньопрусської мови), а й те, що між списком і публікацією Vater (1821) слід констатувати очевидну помилку переписувача.

4.4. Проміжний висновок

Після повторного укладання та порівняння загальна картина, що постає, аж ніяк не є однозначною. Замість того щоб розсіяти туман, аналіз порушує нові питання. Чи взагалі можна, наприклад, припустити, що така велика кількість відмінностей пояснюється виключно недбалістю Vater? Якщо взяти до уваги (друкарські) помилки, встановлені вище в 2.4, таке припущення, однак, видається цілком правдоподібним.

У зв’язку з цим висновком можна також припустити: у 1820/1821 роках Vater завершив своє дослідження в Галле та Berlin, і в Berlin йому був доступний лише матеріал тому Ms. boruss. fol. 462., оскільки «книжечка», тобто Originaldruck, залишилася в Königsberg.

На підставі як внутрішньотекстових, так і зовнішньотекстових доказів ми можемо обґрунтовано припустити, що Vater не лише фактично не ознайомився з Originaldruck, а й дуже недбало скористався Verzeichnis Faber.

5. ДОЛЯ «HENNIG-VATER»-EXEMPLARS

Після всього сказаного я переконаний, що вдалося належним чином оцінити зусилля Hennig і Vater, спрямовані на порятунок одного примірника давньопрусського Enchiridion.

Крім того, з’ясувалося, що той Exemplars, на основі якого були укладені як Abschrift Hennig, так і дослідження Vater (1821), був неповним Originalurdruck, який на той час зберігався в Geheimes Archiv у Königsberg.

Ситуацію можна схематично подати так:

46

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

ІЛЮСТРАЦІЯ № 29

Майже через 25 років після публікації дослідження Vater (1821) цей примірник був згаданий Nesselmann (1845: с. XIX) у такому контексті:

»Від цього також дуже рідкісного й тривалий час вважаного втраченим перекладу [«Малого катехізису» M. Luthers старопрусською мовою] два повні примірники є в тутешній Королівській бібліотеці, а один неповний, у якому бракує трьох останніх аркушів, наявний у бібліотеці тутешнього Таємного архіву«.

У цій цитаті особливо слід виокремити такі слова:

»один неповний [примірник], у якому бракує трьох останніх аркушів, [є] у бібліотеці тутешнього Таємного архіву«.

Далі Nesselmann (1845: с. XX) наводить ще одне важливе повідомлення:

»Цей катехізис було надруковано лише одного разу, але за неповним примірником, який раніше належав професорові й директорові Таємного архіву в Königsberg, A. E. Hennig, а після його смерті перейшов до Таємного архіву, — у творі Vater, що буде докладніше описаний нижче«.

Фактично видання Vater (1821) — як відомо — було першим виданням примірника Enchiridions взагалі. Проте лише частково правильно, услід за Nesselmann, стверджувати, що Vater безпосередньо спирався на Originaldruck Hennig. Сподіваюся, вище мені вдалося показати

Straipsniai / Articles

47

PIETRO U. DINI

(пор. 3.), що видання Vater насправді ґрунтувалося на Abschrift Hennigs з Originaldrucks.

Ще раз слід підкреслити, що і Hennig, і Vater були твердо переконані, ніби «їхній» Exemplar Enchiridions був єдиним наявним Originaldruck, тобто унікальним примірником. Натомість Nesselmann уже знав, що в Königsberg зберігалися ще два інші Exemplare, через що закинув Vater, що той недостатньо ретельно обстежив Königsberg^¹².

Через тридцять років після згадки Nesselmann — тобто через пів століття після Vater (1821), — знаходимо ще одне подібне свідчення. Adalbert Bezzenberger (1874: S. 1231) тоді писав:

»Третій, неповний Exemplar «Enchiridions» і далі зберігався в Geheimen Archiv у Königsberg«.

Тут особливо примітно, що, згідно з формулюванням Bezzenberger, цей Exemplar на той час, коли він писав свою працю, «був» у Geheimen Archiv у Königsberg, що, мабуть, означає: у 1874 році його там уже не було.

Ще в довоєнний час у Trautmann (1910: S. XXVII) читаємо:

»один [тобто Exemplar] у Kgl. Staatsarchiv у Königsberg, якому наприкінці бракує 3 аркушів (S. 129–134)^¹³ (згідно із запискою наприкінці, так було вже 1823 року)«^¹⁴.

Натомість у післявоєнний час усі сліди цього Exemplars поступово загубилися. Про його колишнє існування ще знав Mažiulis (1966: S. 38). Він згадує про неповний Originaldruck Enchiridions із Geheimen Königlichen Archiv у Königsberg лише мимохідь — саме той Exemplar, у якому не було останніх сторінок

^¹² Про це див. Verf. (2021).

^¹³ Це, найімовірніше, слід виправити на 126–134; див. нижче останню примітку до цієї статті.

^¹⁴ Оскільки Trautmann згадує «записку наприкінці», можна навіть припустити, що він іще бачив Originaldruck. На жаль, він прямо цього не стверджує, і тому це питання має залишатися відкритим. З іншого боку, Trautmann не міг отримати цю інформацію від попередніх Herausgeber, оскільки ніхто з них нічого про це не писав.

48

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

слід¹⁵. Тоді йому вже більше нічого не вдалося дізнатися про долю цього примірника.

5.1. In cauda venenum...

Хай там як було, у всякому разі, видавці довоєнного періоду одностайні у твердженні, що «книжечці» Генніга, тобто оригінальному друкові Enchiridions, бракувало трьох останніх аркушів.

Щодо Ausgabe Фатера, то це питання залишається неясним і важким для розв’язання.

Якщо порівняти опубліковану у Фатера (1821: S. 68) заключну частину тексту з останніми картами в Abschrift Генніга, то виявляється така макроскопічна відмінність: сторінка 68 у Фатера (див. 8. Abbildung N. 39) не відповідає кінцеві Abschrift Генніга (див. 8. Abbildung N. 40).

Якщо розглянути сторінку 68 у Фатера ще уважніше, то можна помітити, що вона містить текст карти 60a у Abschrift, а також початковий фрагмент карт 60b (давньопруська) і 61a (німецька). Ще конкретніше: сторінка 68 закінчується «твердженням заперечення»:

ABBILDUNG N. 30. Кінець сторінки 68 у Фатера (1821)

Видно, що останнє слово (Atträiti.) із третього з кінця рядка сторінки 68 і два останні рядки загалом відповідають початковій частині наступної карти 60b (німецької) і 61a (давньопруської) у Abschrift:

¹⁵ Див. Mažiulis (1966: S. 38): buvusio Karaliaučiaus Valstybiniame archyve egzemplioriaus (be 129–134 p.), likimas nėra man žinomas »Але доля цього примірника, як і примірника в [Geheimen] Staatsarchiv Königsberg (без сторінок 129–134), мені невідома»; див. Verf. (2020a: S. 319–320); див. нижче передостанню примітку до цієї статті.

Straipsniai / Articles

49

PIETRO U. DINI

ІЛЮСТРАЦІЯ № 31. Початок картки 60b (німецькою мовою) у копії

ІЛЮСТРАЦІЯ № 32. Початок картки 61a (давньопруською мовою) у копії

Як могло статися, що Vater (1821) наприкінці своєї сторінки 68 зміг відтворити саме початкову частину, а не решту тексту на картках 60b і 61a, нині залишається без будь-якого правдоподібного пояснення.

Але ще важливіше те, що текст копії майже на дві сторінки довший за той, що засвідчений у Vater (1821). Я підкреслюю слово «майже», оскільки перші два рядки — як уже було показано — також увійшли до видання Vater. Насправді три наступні картки в копії (тобто 60b — німецькою мовою, 61a — давньопруською мовою і 61b — німецькою мовою) у Vater не мають відповідників (див. 8. Ілюстрації № 41, 42, 43).

На жаль, питання про причини пропуску заключної частини тексту (майже двох карток) у копії Hennig, яка не була опублікована у Vater (1821), залишається без відповіді. Усі ці спостереження й міркування знову приводять до питання, наскільки і за якими критеріями Vater використовував копію Hennig, а також чи взагалі коли-небудь він переглядав оригінальний друк.

50

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

6. ВТРАЧЕНИЙ НЕПОВНИЙ «VH»-ПРИМІРНИК

Сподіваюся, що наприкінці цих міркувань наші знання про історію передачі тексту примірника давньопрусського «Enchiridion», який нині вважається втраченим, дещо розширилися й поглибилися. Завдяки цьому «книжечка» Hennigs дещо збагатилася текстуальною substanciją і більше не є лише беззмістовною бібліографічною довідкою.

Я пропоную називати четвертий, неповний, нині втрачений примірник давньопруського «Enchiridion» примірником «HV». Нині цей примірник відомий у двох варіантах:

(1) як рукописний, довший варіант, що зберігається в Берлінській державній бібліотеці — Прусська культурна спадщина (будинок № 1, Unter den Linden) під шифром: Ms. boruss. fol. 462. —, і

(2) як друкований, коротший варіант, опублікований Vater (1821).

Однак тут слід ще раз підкреслити, що текст довшого варіанта, тобто копії Hennig, загалом на дев’ять карток коротший — включно з прусським гербом із заголовком, якого також бракує наприкінці: IVSTVS EX FIDE VIVIT — за текст, наявний в інших відомих примірниках (B1, B2 і D), а також у пізніших видавців давньопруського «Enchiridion». Якщо сказати точніше: текст у копії закінчується карткою 60b, яка відповідає сторінці 240 видання Mažiulis 1966¹⁶.

(і відповідає сторінці 77.27 видання Trautmann 1910)¹⁷.

7. ВИСНОВКИ У ФОРМІ ТЕЗ

Насамкінець я хотів би спробувати, хоча б тезово, представити деякі висновки.

Цілком можна стверджувати, що без попередньої обробки Hennig видання Vater ніколи не побачило б світ. На мою думку, воно містить

¹⁶ За Mažiulis (1966), у примірнику III бракує сторінок 126–134, а у примірнику D — сторінок 110–118.

¹⁷Згідно з Trautmann (1910), у примірнику K відсутні сторінки 126–134, а в примірнику D — сторінки 111–118. Тут слід констатувати неточність у спостереженні Trautmann (1910: S. XXVII–XXVIII, де вказано сторінки 129–134) (пор. Verf. 2020).

Straipsniai / Articles

51

PIETRO U. DINI

переписаний у Heckmann (2019: S. 31–33) том Ms. boruss. fol. 462. містить Abschrift Hennig — а не Abschrift Vater! — разом з іншими матеріалами.

Інакше, ймовірно, точніше кажучи: Ausgabe Vater ґрунтується на Abschrift Enchiridions, виконаній Hennig. Це можна з упевненістю стверджувати на підставі як внутрішньотекстових (передусім Zusammenstellungen von Datensammlungen), так і зовнішньотекстових (передусім аналізу Vorwortes Vater 1821) доказів.

Водночас Ausgabe Vater демонструє макроскопічне пропущення, або скорочення, наприкінці тексту Enchiridions обсягом майже у дві сторінки, причини якого ні очевидні, ні зрозумілі. Цей факт, як і наявність багатьох інших дрібніших і більших неточностей різного характеру, дає підстави вважати Ausgabe Vater не надто надійною.

Originaldruck XVI століття неповного Exemplars Enchiridions, яким володів Hennig і який він письмово відтворив, завжди був відомий прусистам, але вже від Nesselmann (1845) вважався зниклим, і такою є ситуація й сьогодні. Неповнота цього Exemplars полягала в тому, що в ньому бракувало сторінок 126–134 (включно з прусським гербом наприкінці).

Цей зниклий Exemplar Enchiridions був Originaldruck, покладеним в основу Abschrift Hennig і, відповідно, Ausgabe Vater.

Зрештою, необхідно також і надалі досліджувати співвідношення між «HV»-Exemplar та іншими відомими Exemplaren Enchiridions (B1, B2, D). Розв’язання цього завдання слід залишити для іншої статті. Тут я дослідив це співвідношення лише тією мірою, якою це було необхідно для головної мети цієї статті. Крім того, вдалося встановити певні особливості зниклого Enchiridions на підставі порівняння Abschrift, Ausgabe Vater з його Verbesserungen und Zusätze[n] та Verzeichnis Faber.

Теоретично все ще існує можливість, що одного дня Originaldruck з’явиться серед давніх Borussica-фондів із Кенігсберзьких бібліотек. У зв’язку з цим ми ще сподіваємося на подальшу статтю з-під пера пані Heckmann.

52

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

8. ДОДАТОК. ІЛЮСТРАЦІЇ

Ілюстрація N. 33. Титульний аркуш Vater 1815 року.

Ілюстрація N. 34. Титульний аркуш Vater 1821 року.

Ілюстрація N. 35. Удосконалення та додатки із Vater (1821: S. 183).

Ілюстрація N. 36. Титульний аркуш Abschrift (Karte 2).

Ілюстрація N. 37. Рукописна недатована примітка Vater (Karte 62a).

Ілюстрація N. 38. Verzeichnis Faber (Karte 63 und 64).

Ілюстрація N. 39. Остання сторінка Vater (1821: S. 68).

Ілюстрація N. 40. Аркуш 60a Abschrift.

Ілюстрація N. 41. Аркуш 60b Abschrift.

Ілюстрація N. 42. Аркуш 61a Abschrift.

Ілюстрація N. 43. Аркуш 61b Abschrift. Праворуч також видно частину недатованої примітки Vater (Karte 62a).

Straipsniai / Articles

53

ІЛЮСТРАЦІЯ № 33. Титульна сторінка Ватера 1815 року

54

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

Die

Мова давніх пруссів

Вступ, перекладені тексти, граматика; словник,

укладено

Іоганном

Johann Severin Vater,

професором у Галле, членом академій наук і вчених товариств у Берліні, Мюнхені, Філадельфії, Варшаві та ін.

Брауншвейг, у шкільній книгарні. 1821.

ІЛЮСТРАЦІЯ № 34. Титульна сторінка Ватера 1821 року

Straipsniai / Articles

55

PIETRO U. DINI

ЗОБРАЖЕННЯ № 35. Виправлення та доповнення із Vater (1821: с. 183)

56

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

ЗОБРАЖЕННЯ № 36. Титульний аркуш Abschrift (карта 2a)

Straipsniai / Articles

57

PIETRO U. DINI

ЗОБРАЖЕННЯ № 37. Рукописна недатована Bemerkung від Vater (карта 62a)

58

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

ЗОБРАЖЕННЯ № 38. Verzeichnis від Faber (багаторазово складені карти 63a–64b)

Straipsniai / Articles

59

PIETRO U. DINI

ЗОБРАЖЕННЯ № 39. Остання сторінка від Vater (1821: с. 68)

60

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

ЗОБРАЖЕННЯ № 40. Аркуш 60a Abschrift

Straipsniai / Articles

61

PIETRO U. DINI

ЗОБРАЖЕННЯ № 41. Аркуш 60b Abschrift

62

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

ЗОБРАЖЕННЯ № 42. Аркуш 61a Abschrift

Straipsniai / Articles

63

PIETRO U. DINI

ІЛЮСТРАЦІЯ № 43. Аркуш 61b копії. Праворуч також видно частину недатованої примітки Vater (карта 62a).

64

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

ДЖЕРЕЛА ТА ВТОРИННА ЛІТЕРАТУРА

Adelung Johann Christoph, Vater Johann Severin 1809: Mithridates oder allgemeine Sprachenkunde: mit dem Vater Unser als Sprachprobe in bey nahe fünfhundert Sprachen und Mundarten, Teil 2, Європейські мови, Berlin: Voss.

Bernhagen Wolfgang 1964: Johann Severin Vater, забутий славіст XIX століття. – Beiträge zur Geschichte der Slawistik, за редакцією H. H. Belfieldt, K. Horálek, Berlin: Akademie-Verlag, 162–170.

Bezzenberger Adalbert 1874: Рецензія на Nesselmann 1873. – Göttingische Gelehrte Anzeigen 39, 1221–1250.

Bopp Franz 1853: Über die Sprache der alten Preußen, прочитано в Академії наук 24 травня 1849 року, 25 липня 1850 року та 24 лютого 1853 року. – Abhandlungen der Königlichen Akademie der Wissenschaften zu Berlin aus dem Jahre 1853, Berlin: F. Dümmler’s Verlags-Buchhandlung.

Fleckenstein Christa 1997: Johann Severin Vater — представник раннього етапу гальської славістики. – Beiträge zur Geschichte der Slawistik an der Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg, Teil 1 (= Slavica Varia Halensia 2), за редакцією Chr. Fleckenstein, H. Schmidt, Halle-Wittenberg: Universitätsverlag, 34–38.

Forstreuter Kurt Hermann 1955: Das Preußische Staatsarchiv in Königsberg. Ein geschichtlicher Rückblick mit einer Übersicht über seine Bestände, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Grimm Jacob 1822: Рецензія на Vater 1821. – Göttingische gelehrte Anzeigen 121, 1201–1207.

Götz von Selle 1965: Vater, Johann Severin. – Altpreußische Biografie 2, за редакцією Chr. Krollmann, Marburg: Elwert, 755.

Haym Rudolf, редактор, 1894: Briefe von Wilhelm von Humboldt an Georg Heinrich Ludwig Nicolovius, Berlin: Verlag von Emil Felber.

Heckmann Marie-Luise 2019: Prussica та Lithuanica у Державній бібліотеці в Berlin–Preußischer Kulturbesitz. – Acta Linguistica Lithuanica 81, 22–51.

Krollmann Christian 1974: Faber, Karl. – Altpreußische Biographie 2, за редакцією Chr. Krollmann, Marburg: Elwert, 172.

Kuhn Ernst 1895: Vater, Johann Severin. – Allgemeine Deutsche Biographie 39, 503–508.

Lehn erdt Joh. Max 1974: Hennig, Abraham Ernst. – Altpreußische Biografie 2, за редакцією Chr. Krollmann, Marburg: Elwert, 286.

Straipsniai / Articles

65

PIETRO U. DINI

Linde Samuel B. 1822: O języku dawnych prusaków. Rozbior dzieła professora Vatera, w Warszawie w drukarne Xięży Pharów.

Mažiulis Vytautas 1966: Prūsų kalbos paminklai 1, Vilnius: Mintis.

Mažiulis Vytautas 1981: Prūsų kalbos paminklai 2, Vilnius: Mokslas.

Mone Franz J. 1821: Рецензія на Vater 1821. – Heidelberger Jahrbücher der Literatur 5(31), 489–495.

Ms. boruss. fol. 462: Johann Severin Vater: Enchiridion. Der kleine Catechismus Doctor Martin Luthers, Teutsch und Preussisch. Gedruckt zu Königsberg in Preussen durch Johann Daubmann. M. D. LXI (Abschrift) Faber: Collatio der Abschrift an Druck, 64 Bl., Halle, um 1821.

Nesselmann G. H. Ferdinand 1845: Die Sprache der alten Preußen an ihren Überresten erläutert, Berlin: Reimer.

Nesselmann G. H. Ferdinand 1873: Thesaurus Linguae Prussicae. Der preussische Vocabel-vorrath soweit derselbe bis jetzt ermittelt worden ist, nebst Zugabe einer Sammlung urkundlich beglaubigter Localnamen, gesichtet und zusammengestellt, Berlin: Dümmlers Verlagsbuchhandlung, Harrwitz & Gossmann.

Trautmann Reinhold 1910: Die altpreußischen Sprachdenkmäler. Einleitung, Texte, Grammatik, Wörterbuch, Göttingen: Vandenhoeck und Ruprecht.

Vater Severin Johann 1815: Linguarum totius orbis Index alphabeticus, quarum Grammaticae, Lexica, collectiones vocabulorum recensentur, patria significatur, historia adumbratur oder Litteratur der Grammatiken, Lexica und Wörtersammlungen aller Sprachen der Erde nach alphabetischer Ordnung der Sprachen, mit einer gedrängten Uebersicht des Vaterlandes, der Schicksale und Verwandtschaft derselben, Berlin: in der Nicolaischen Buchhandlung.

Vater Severin Johann 1821: Die Sprache der alten Preußen: Einleitung, Ueberreste, Sprachlehre, Wörterbuch, Braun(schweig: in der Schul-Buchhandlung Halle, gedruckt in der Gebauer schen Buchdruckerei.

Verf. 2014: Dėl prūsų kalbos tekstų švado susidarymo, eds. by T. Civjan, M. Zavjalova, A. Judžentis. – Baltai ir slavai: dvasinių kultūrų sankirtos, Vilnius: Versmė, 89–100.

Verf. 2019: К вопросу о дошедших до нас сведениях о древне-прусском «Энхиридионе» [К voprosu o doshedshykh do nas svedeniyakh o drevne-prusskom «Enkhyridione»] (1561). – Славянское и балканское языкознание. Славистика, индоевропеистика, культурология. К 90-летию со дня рождения Владимира Николаевича Топорова [Slavianskoe i balkanskoe iazykoznanye. Slavistika, indoevropeistika, kul’turologia. K 90-letiyu so dnia rozhdeniya Vladimira Nikolaievicha Toporova], Москва:

66

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI

Zur textuellen Grundlage des altpreußischen Enchiridions bei Vater (1821) oder zu dem verschollenen „VH“-Exemplar

Російська академія наук. Інститут слов’янознавства [Moskva: Rossiyskaia akademiya nauk. Institut Slavianovedeniya], 238–263.

Verf. 2020: До текстуальної основи давньопрусського Enchiridions у Trautmann (1910). – Baltistica 55(1), 105–118.

Verf. 2020a: До текстуальної основи давньопрусського Enchiridions у Mažiulis (1966). – Baltistica 55(2), 315–328.

Verf. 2021: До текстуальної основи давньопрусського Enchiridions у Nesselmann (1845) та його наступників Uhlenbeck (1889) і Berneker (1896). – Baltistica 56(1), 107–120.

Питання первісного тексту пруського Enchiridiono Vater (1821), або втраченого примірника «HV»

РЕЗЮМЕ

Деякі важливі аспекти видання Vater (1821) досі залишаються нез’ясованими. Особливо багато питань викликає зв’язок між надрукованим Vater текстом і рукописною копією пруського Enchiridiono, що зберігається в томі Ms. boruss. fol. 462 (у Берліні) і до цього часу не була відома. Автор цієї копії A. E. Hennig виготовив її на основі неповного друкованого примірника Enchiridiono, що належав йому. Цей примірник пруського Enchiridiono вважався втраченим уже за часів Nesselmann (1845). Як внутрішні, так і зовнішні аргументи свідчать, що втрачений неповний друкований примірник був основою рукопису Hennig, а згодом і видання Vater. У цьому примірнику бракувало сторінок 126–134. Цікаво, що надрукований Vater текст на дві сторінки коротший за рукописну копію Hennig. Порівняння різних матеріалів дає змогу відновити деякі ознаки втраченого примірника. Я пропоную називати цей примірник примірником «HV».

Надійшло 9 жовтня 2021 р.

PIETRO U. DINI Pizos universitetas Via S. Maria 36, I–56126 Pisa, Italija [email protected]

Straipsniai / Articles

67