ЮРҐЕН УДОЛЬФ

Центр дослідження імен — Геттінген

Геттінгенська академія наук

ORCID iD: orcid.org/0000-0002-8475-7857

Наукові напрями досліджень: історична лінгвістика, назви водойм, Ortsnamen, прізвища.

DOI: doi.org/10.35321/all87-16

ТОПОНІМИ МІЖ РЕЙНОМ І ЕЛЬБОЮ — ОНОМАСТИКА В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ. ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ПРОЄКТ ГЕТТІНГЕНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК

Топоніми між Рейном та Ельбою — ономастика в європейському просторі.

Науково-дослідницький проєкт Геттінгенської академії наук

АНОТАЦІЯ

Топоніми німецьких федеральних земель Нижньої Саксонії та Вестфалії (частини землі Північний Рейн-Вестфалія), засвідчені до 1600 року, включно з назвами спустошених міст і сіл, критично досліджуються на основі їхніх історичних свідчень і лінгвістично аналізуються з погляду походження та інтерпретації — етимологічно, морфологічно й типологічно; прикладом слугують томи NOB (Niedersächsisches Ortsnamenbuch). Після завершення роботи карти й узагальнювальні матеріали дадуть змогу оцінити питання походження, етимологічні зв’язки та історію заселення. Результати також матимуть значення для Скандинавії, Англії, Східної Європи (включно з Балтійськими державами) та частин Центральної Європи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: топоніми, назви спустошених поселень, історія заселення, германські народи, сакси.

326

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im Europäischen Raum. Ein Forschungsprojekt der Göttinger Akademie der Wissenschaften

ПЕРЕДІСТОРІЯ

Передісторія проєкту Геттінгенської академії наук, про який тут ітиметься, бере початок 18.10.1990 у приміщеннях семінару мовознавства Геттінгенського університету. Цього дня відбулося перше заняття просемінару Ortsnamen als Geschichtsquelle із додатком Die Ortsnamen des Kreises Wolfenbüttel під керівництвом Юрґена Удольфа. У ньому взяли участь кілька студентів, серед них уже тоді Кірстін Каземір та Уве Охайнскі, які відтоді не лише супроводжували проєкт, а й безперервно та вирішальним чином сприяли його розвитку.

План полягав у тому, щоб разом із районом Вольфенбюттель започаткувати проєкт, присвячений назвам населених пунктів і покинутих поселень землі Нижня Саксонія. В інших федеральних землях Німеччини вже частково розпочалися масштабні дослідження назв поселень і було отримано важливі результати. Для Нижньої Саксонії відповідні дослідження майже повністю були відсутні.

Розпочатий семінар у наступні роки безперервно тривав до 2000 року. Досліджувалися назви населених пунктів районів Вольфенбюттель, Геттінген, Остероде/Гарц, Гослар, Нортгайм, Гольцмінден, Гільдесгайм, Гамельн-Пірмонт, Ганновер (включно з містом Ганновер), Пайне, Целле, Гельмштедт, Ґіфгорн, а також міст Брауншвейг і Ганновер.

Однак заходи в Геттінгенському університеті були перервані у 1999–2000 роках, оскільки Ю. Удольф отримав запрошення обійняти професорську посаду з ономастики в Лейпцизькому університеті й після семестру заміщення у 1999–2000 навчальному році прийняв його в зимовому семестрі.

Однак роботи над назвами населених пунктів Нижньої Саксонії не припинилися. Нам вдалося зацікавити міста й райони Нижньої Саксонії цими дослідженнями та залучити їх до фінансової підтримки. Особливо зацікавленими виявилися місто й район Ганновер, тому приблизно від 1996–1997 років дослідження назв населених пунктів і покинутих поселень цієї території можна було інтенсифікувати, а результати роботи 1998 року опублікувати як перший том Niedersächsischen Ortsnamenbuches (= NOB I). Через два роки вийшли назви населених пунктів району Остероде (= NOB II).

Кількома роками раніше вийшло масштабне дослідження Namenkundliche Untersuchungen zum Germanenproblem Ю. Удольфа (1994), у якому розглядалися низка основ і суфіксів германського походження та їхня наявність у назвах населених пунктів давньогерманської території розселення; їх також вдалося точніше визначити за допомогою картографування. З’ясувалося, що землі Нижня Саксонія, частини Саксонії-Ангальт,

Įžvalgos / Insights

327

JÜRGEN UDOLPH

Тюрингія, Гессен і Вестфалія особливо значною мірою представлені в цих ареалах поширення. Це зміцнило авторів NOB у рішенні продовжити роботу над назвами населених пунктів Північної та Центральної Німеччини.

У тісному зв’язку з цими міркуваннями перебувало дослідження К. Каземір, виконане 2003 року як дисертація, про назви населених пунктів району Вольфенбюттель і міста Зальцгіттер (= NOB III), у якому авторка, за що їй слід висловити вдячність, пов’язала з назвами населених пунктів також археологічні аспекти та аспекти історії розселення. Її магістерська робота про -büttel-Namen (Casemir 1997) також була важливим внеском у дослідження назв населених пунктів, зокрема Нижньої Саксонії.

Після свого призначення до Лейпцига Ю. Удольф у розмові з президентом Геттінгенської академії переконав його, що укладання книги назв населених пунктів Нижньої Саксонії було б важливим і необхідним завданням для Академії. Якщо стисло: після тривалих дискусій і розмов у межах Союзу німецьких академій наук проєкт, розширений на території Саксонії-Ангальт і Вестфалії, було включено до академічної програми Німеччини — найбільшої німецької програми досліджень у галузі гуманітарних і соціальних наук. Опіку над ним здійснювала Геттінгенська академія наук, робочий центр було створено при Мюнстерському університеті, а дослідження розпочалися 2005 року.

ПРОЄКТ

Спочатку під керівництвом Ю. Удольфа над проєктом працювали Гендрік Давідс, Міхаель Фльор, Клаудія Марія Корсмаєр, Бріґіт Майнека та Ютта Шредер. Дещо пізніше до них приєдналися К. Каземір як керівниця робочого центру, а згодом також У. Охайнскі, Йозеф Долле й час від часу Єнс Керстінґ.

Спочатку проєкт було розраховано на 32 1/2 роки; він охоплював дослідження назв населених пунктів земель Нижня Саксонія (включно з Бременом і Бремергафеном), Вестфалія та Саксонія-Ангальт. Через внутрішні рішення академій термін було скорочено до 25 років, що змусило нас відмовитися від Саксонії-Ангальт. Ми дуже шкодували про це.

Докладний опис проєкту, стану роботи, його цілей та інших пов’язаних із ним аспектів тут наводити не потрібно. Його можна знайти на вебсторінці Геттінгенської академії наук за адресою https://adw-goe.de/forschung/forschungsprojekte-akademienprogramm/ortsnamen-zwischen-rhein-und-elbe/ та за посиланням Ortsnamen.net.

328

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im Europäischen Raum. Ein Forschungsprojekt der Göttinger Akademie der Wissenschaften

Стисло мету проєкту можна сформулювати так: топоніми досліджуваної території, засвідчені до 1600 року, включно з назвами спустошених поселень, критично опрацьовуються на основі їхніх історичних свідчень і досліджуються мовознавчо — за походженням та інтерпретацією, етимологічно, морфологічно й типологічно, причому томи Niedersächsisches Ortsnamenbuch слугують взірцем. Після завершення опрацювання картографічні матеріали та узагальнювальні праці дадуть змогу оцінити питання походження, етимологічних зв’язків та історії заселення.

Сучасний стан робіт відображають дві карти, які ми тут передруковуємо:

КАРТА 1: Westfälisches Ortsnamenbuch — стан опрацювання на жовтень 2022 року

Įžvalgos / Insights

329

JÜRGEN UDOLPH

КАРТА 2: Niedersachsen­isches Ortsnamenbuch — стан опрацювання на жовтень 2022 року

Від початку досліджень ми намагалися подати матеріал у формі, зрозумілій також зацікавленим неспеціалістам. Дискусія про так звану «вежу зі слонової кістки», у якій нібито відбувається академічна наука, виникла, не в останню чергу, й тому, що в наукових публікаціях частково культивувалася (і культивується) така мовна форма, яка створювала дистанцію між наукою та зацікавленою громадськістю. У галузі індоєвропеїстики ця дистанція значною мірою посилилася через запровадження так званих «ларингалів» та їхнього графічного позначення, що увійшли також до топоніміки. І в цьому випадку ми прагнемо подолати цю дистанцію під час розгляду топонімів. Топоніми значною мірою цікавлять і широку громадськість, тому необхідно обирати зрозумілу мову та форму викладу.

Частину проєкту Westfälisches Ortsnamenbuch буде завершено 2022 року томом 20, тоді як запланований у 28 томах Niedersächsisches Ortsnamenbuch ще перебуває в процесі опрацювання.

330

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im Europäischen Raum. Ein Forschungsprojekt der Göttinger Akademie der Wissenschaften

Тут ми не наводимо переліку всіх томів, що вийшли дотепер. Про це інформує вебсторінка ortsnamen.net у рубриках Niedersächsisches Ortsnamenbuch та Westfälisches Ortsnamenbuch, де також можна знайти оглядові карти відповідних територій опрацювання.

Опубліковані томи спочатку доступні в книгарнях, але через три роки після їхнього виходу (після завершення терміну обмеження доступу) вони доступні на res doctae — сервері документів Академії наук у Геттінгені, де пошукова форма також полегшує пошук потрібних топонімів (https://rep.adw-goe.de/).

ОСНОВИ, ЦІЛІ ТА ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРОЄКТУ

1. Значення дослідження топонімів полягає не лише в питанні про значення окремої назви. Хоча непрозорість географічних назв знову й знову спонукає запитувати: «Що насправді означає ця назва?», самі по собі такі запитання дають лише фрагментарне уявлення про історію мови або заселення. Ґрунтовніші висновки стають можливими лише тоді, коли більшу територію досліджено з ономастичного погляду. Тільки тоді вдається в загальних рисах осягнути первісне значення окремої назви. Тому узагальнювальне оцінювання результатів ономастичних досліджень цілком слушно щоразу прагне картографічно зафіксувати зібраний матеріал і різні рівні, з якими пов’язані назви.

2. Дослідження топонімного фонду земель Вестфалії, Нижньої Саксонії, Бремена, а також Саксонії-Ангальт має особливе значення для передісторії та ранньої історії Європи, оскільки до початку цього проєкту існувала істотна прогалина в дослідженнях, і саме ця досі не досліджена територія не лише перебуває в найтіснішому контакті із сусідніми німецькими землями — Рейнландом, Шлезвіг-Гольштейном, Мекленбургом — Передньою Померанією, Бранденбургом, Саксонією, Тюрингією та Гессеном, — а й, за результатами досліджень останніх років, уражає своїми зв’язками з великими частинами Germania, а також із західнослов’янською мовною територією і, у своїх найдавніших слідах, із Балтією та давньослов’янською територією поселення в Південній Польщі й Україні.

Įžvalgos / Insights

331

JÜRGEN UDOLPH

3. На підставі томів, опублікованих дотепер, та інших новіших досліджень можна провести такі лінії взаємозв’язків, значення яких ще належить докладніше дослідити:

a) від Нижньої Саксонії та Вестфалії до Англії, причому Бельгія, Нідерланди й Фландрія утворюють сполучні ланки (перша спроба картографування: Udolph 1994: 775 [Karte 55]). Те, що між фондом топонімів Північної та Західної Німеччини й фондом топонімів Англії існують тісні зв’язки, які мають бути давніми, дуже рано, зокрема, усвідомив H. Jellinghaus (1898, 1902); також E. Schröder (1933: 22), говорячи про основний компонент -horst, на підставі проведеного ним дослідження висловив відповідну думку: це «слово, пов’язане із заселенням, властиве винятково саксам, які самі принесли його до Англії; воно трапляється також у дуже віддалених місцевостях» (щодо подальшого опрацювання -horst див. Udolph 1994: 776–796, пор. також карту 3). Однак це стосується й інших апелятивів. Так, у Hessmann 1985: 199 сказано: «Давньоанглійські елементи, якщо їх не було запозичено з британської або скандинавської мов, майже завжди мають відповідники в галузі давньосаксонської мови» (тобто передусім у Нижній Саксонії). Кілька років тому ми змогли підтвердити це за допомогою дещо ширшого переліку апелятивів (Udolph 2006). До цього він у кількох публікаціях добирав окремі апелятиви й на підставі утворених від них топонімів намагався простежити переселення західногерманських племен до Англії (Udolph 1994: 765–830; 1995). Із цього походить наведена нижче карта 3, яка містить германське horst, наприклад середньоверхньонімецьке hurst, також hürste, давньоверхньонімецьке hurst, давньосаксонське hurst ‘чагарник, зарості’, середньонижньонімецьке, середньонідерландське hurst, horst, нідерландське horst, а також давньоанглійське hyrst, англійське hurst, що здебільшого містять значення ‘чагарниковий ліс, зарості, гай, чагарник, підлісок, низькорослий ліс’, ‘невелике заросле підвищення на болоті та торфовищі’ тощо.

Під час роботи над топонімією Вестфалії та Нижньої Саксонії ми зіткнулися з іншим явищем, пов’язаним з Англією, якого досі ніколи не помічали: вони частково містять апелятиви, наявні лише в давньоанглійській або англійській лексиці. Наслідок цього істотний: це означає, що відповідне слово, яке збереглося лише в англійській мові, раніше було живим також у германських діалектах Північної Німеччини.

Ось лише один приклад. В англійській мові від давньоанглійського періоду добре засвідчені: grif(e), grāf, grove ‘гай, гайок’, споріднені зі слав. grabъ, grabь ‘граб’ та іншими словами. Цим словом утворено різні англійські топоніми, як-от Grafton або Grovehurst. Це слово трапляється тепер і в німецьких топонімах, таких як Grastrup, Kr. Lippe, Grafhorst, Kr. Helmstedt, Grasdorf, Region Hannover, і, можливо, також у Greven, Kr. Steinfurt (щодо цього востаннє WOB 13: 123f.).

332

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im Europäischen Raum. Ein Forschungsprojekt der Göttinger Akademie der Wissenschaften

КАРТА 3: horst/hurst у топонімах

Звідси проливається також нове світло на давнє й нібито вже вирішене питання про те, звідки прийшли західногерманські поселенці Англії. Майже загальноприйнято вважають, що вони прийшли зі Шлезвіг-Гольштейну та Данії; відомі речення Беди й досі впливають на цю думку: «Adven­erunt autem de tribus Germaniae populis fortioribus, id est Saxonibus, Anglis, Jutis» [сакси, англи, юти]». Однак дослідження, які намагалися підтвердити це твердження за допомогою топонімів Шлезвіг-Гольштейну (наприклад, Laur 1964), результатів не дали. Звідси зроблено висновок, що для цього питання не можна залучати ономастику. Проте перші Anzeichen свідчать про те, що щодо Нижньої Саксонії ці погляди, очевидно, не відповідають дійсності. Після завершення дослідження ми напевно отримаємо відповідь на це питання: топоніми є найнадійнішими свідками міграційних рухів, що виявляється під час перенесення назв на німецький схід, з Європи за океан, з російських прабатьківських земель до Сибіру та в інших випадках.

Подібне стосується батьківщини та походження саксів. Досі ці питання розглядалися майже винятково з археологічного та історичного погляду. Новіші дослідження показують, що нібито згадка Saxones у Птолемея, яку зазвичай пов’язують зі Шлезвіг-Гольштейном, імовірно, є помилкою читання (Springer 2002; 2004: 27–29). Отже, з попередньої теорії про те, що сакси спочатку походили зі Шлезвіг-Гольштейну, випадає важливий камінь. Питання залишається цілком відкритим. Якщо зважити,

Įžvalgos / Insights

333

JÜRGEN UDOLPH

що першими надійними свідченнями про саксів з ономастичного погляду є англійські графства Essex, Middlesex, Sussex, Wessex тощо, то й тут топоніми мають важливе свідчувальне значення: чи можна на підставі зіставлення англійських і континентальногерманських назв сказати щось про походження поселенців Англії?

b) Опрацювання топонімів Нижньої Саксонії та Вестфалії дало змогу також виявити зв’язки зі словниковим і топонімічним фондом Шлезвіг-Гольштейну, Данії та Скандинавії. До них належать назви поселень і спустошених поселень, в основі яких лежать такі апелятиви, як haugaz ‘пагорб, курган’, *hlaiwaz ‘(могильний) пагорб’, klint ‘узвишшя, гора’, malm- (також гот. malma ‘пісок’), wedel ‘мілке місце у воді, брід’ та багато інших. Чимало з цих апелятивів опрацював J. Udolph (1994: 830–918). Із цієї збірки наведемо лише одне картографування (карта 4):

КАРТА 4: wedel у топонімах

c) Опрацювання топонімів досліджуваної території виявило також відповідності як у лексиці, так і у фонді топонімів із балтійськими та слов’янськими територіями розселення, тобто з відповідним словниковим і топонімічним фондом. Вони підтверджують висловлені ще раніше припущення W. P. Schmid, згідно з якими в Балтії містився центр давньоєвропейської

334

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im Europäischen Raum. Ein Forschungsprojekt der Göttinger Akademie der Wissenschaften

як це видно з гідронімії (Schmid 1994: 175–192, також 226–247), тож слід очікувати зв’язків Північної Німеччини з Балтією. У ширшому контексті слід розглядати апелятивні відповідності між балтійським, слов’янським і германським мовними масивами та їхнє відображення в складі назв населених пунктів; див. щодо цього Udolph (1994: 16–50; 2005). Ідеї W. P. Schmid, зокрема, були розвинуті далі P. U. Dini та J. Udolph (Dini, Udolph 2005).

Особливо виразними є зв’язки з балтійським мовним масивом у складі топонімів Північної Німеччини. Приклади цих особливостей наведено в Udolph (1999) та Casemir, Udolph (2006). Робота над топонімами Нижньої Саксонії та Вестфалії виявить додатковий матеріал. До нього належить, як цікавий випадок, топонім Dransfeld поблизу Геттінгена (докладно розглянутий у NOB IV: 104–107), засвідчений від X ст.: 960 Threnesfelde, 1022 (фальсифікація першої половини XII ст.) Dransuelt, Dransvelt, під 1078 роком (копія XII ст.) Thransfellensem тощо. Для назви, утвореної за допомогою основи -feld, слід реконструювати праформу *Thranas-/*Thranes-feld. Цей компонент слід тлумачити як похідне із суфіксом -s і пов’язувати з фракійським топонімом Tran upara, латиською мікротопонімічною назвою Trani, Tranaua та литовськими назвами річок Tranỹs, Tron is, які належать до лит. trenkti ‘гнити, трухнути’, лат. trenēt (treñu oder trenu) ‘гнити, псуватися’.

d) Територія дослідження є також вихідним регіоном для перенесення топонімів, що відбувалося в ході німецької колонізації Сходу, яка поступово розпочалася в XI столітті. У кожному томі Brandenburgisches Namenbuch (Bd. 1–12, Weimar, пізніше Stuttgart 1967–2005) є розділ, присвячений цьому явищу, здебільшого названому «перенесенням назв». Дослідження топонімів Нижньої Саксонії та Вестфалії є важливою опорою для з’ясування питання, чи справді має місце перенесення назви, адже для цього необхідне точне знання топоніма, який, як вважається, було перенесено. Вирішальним є те, чи відповідають історичні свідчення цієї назви на час її перенесення свідченням топоніма на сході — саме в цьому пункті іноді необхідні виправлення. Лише побіжно зазначимо, що завдяки точнішому спостереженню за топонімами можна наблизитися до розв’язання навіть дуже спірних питань, наприклад чи можна всесвітньо відому легенду про Гамельнського щуролова розглядати як відображення німецької колонізації Сходу (підходи до цього див. у Udolph 1997).

4. Дослідження топонімів також приведе до нових висновків в інших галузях. Майже вся досліджувана територія належить

Įžvalgos / Insights

335

JÜRGEN UDOLPH

до нижньонімецькомовної зони. Дослідження численних топонімів відкриє для нижньонімецької філології новий і ґрунтовний матеріал. Це стосується лексики, словотвору, діалектології та історії мови загалом. Недостатню писемну засвідченість давньосаксонської мови можна буде істотно поліпшити завдяки здобуттю цього матеріалу.

На підставі топонімів та їхньої традиції передавання можна взірцево простежити проникнення верхньонімецької мови на нижньонімецьку територію. Топоніми як неупереджені свідки місцевих мов і діалектів у своєму розвитку безпосередньо вказують на витіснення мов у певному регіоні та є індикаторами тенденцій мовних змін.

Однак дослідження топонімів не лише значною мірою поглибить знання нижньонімецької лексики. Назви як «цвинтар слів» зберігають давні елементи донині, унаочнюють давнє поширення назв і вирішальним чином сприяють етимології не тільки нижньонімецької мови, а й усіх окремих германських мов, передусім нідерландської, фризької, англійської та зрештою також верхньонімецької. Сучасна лексика аж ніяк не збігається за своїм поширенням із первісним розподілом. Окреслити його якомога точніше можна лише із залученням назв.

5. Східна частина досліджуваної території перемежована слов’янськими топонімами. Топоніми демонструють різноманітні контакти між германським, давньосаксонським і середньонижньонімецьким елементами, з одного боку, та слов’янським матеріалом — з другого. Змішані назви, назви спустошених поселень, онімечені назви тощо відображають процес заселення. Сучасні дослідження поселень уже не обходяться без результатів ономастики. Топоніми також дають змогу розпізнати давні й ще давніші ареали розселення слов’янських племен (питання прабатьківщини, міграційні рухи).

6. Значну роль у німецькій ономастиці відігравала й досі відіграє теза про франконізацію німецького топонімічного фонду, яка передусім завдяки прийняттю її A. Bach (Bach 1954: 157–174) набула широкого поширення. Це засвідчує також монографія C. Jochum-Godglück (1995). Згідно з цією тезою, у широких регіонах Німеччини топоніми надавалися під франкським впливом із централізованого, добре організованого осередку, наприклад Nordhausen, Südheim, Westendorf, Ostfeld. Однак із вестфальської, нижньосаксонської та франкської перспективи ця теза

336

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im Europäischen Raum. Ein Forschungsprojekt der Göttinger Akademie der Wissenschaften

майже не дістала схвалення (див. Müller 1970: 244–270; Schuh 1980; Udolph 1998). Остаточно з’ясувати це питання може лише всебічний перегляд матеріалу Ortsnamen досліджуваної території.

7. Ortsnamen є важливими свідками історії заселення. До них можна звертатися під час розгляду питань, пов’язаних із батьківщиною та міграціями носіїв мов, а отже, і народів. Існують і навіть існували погляди, згідно з якими Ortsnamen наділяють винятковою компетенцією у питаннях колишніх і давніх територій розселення народів. Відповідні висловлювання трапляються вже у Jacob Grimm, коли читаємо в нього: «Немає живішого свідчення про народи, ніж кістки, зброя та могили, і цим свідченням є їхні мови» (Grimm 1845: 5), а в іншому місці: «Без власних назв упродовж цілих ранніх століть вичерпалося б кожне джерело німецької мови; навіть найдавніші свідчення, які ми взагалі можемо навести на її підтвердження, ґрунтуються саме на них... саме тому їхнє дослідження проливає світло на мову, звичаї та історію наших предків» (Grimm 1871: 297).

Ця рання думка цілком узгоджується з висловлюваннями минулого століття, якщо прочитати у Hans Krahe (1949: 9): «Ortsnamen є укоріненими в землі, пов’язаними з простором... і це факт досвіду, правило, яке майже дорівнює закону: Ortsnamen — причому Ortsnamen у найширшому сенсі, тобто назви річок і гір, ландшафтів і поселень — навіть у разі зміни населення часто зберігалися з надзвичайною стійкістю. За такої зміни вони не зникають, а здебільшого переймаються новими господарями країни й ними — хоча іноді й без розуміння — зберігаються та включаються до їхньої власної мови. Так вони продовжують жити, немов скам’янілості». Далі H. Krahe зазначає: «Де у великій кількості трапляються Ortsnamen певної мови, там, безперечно, мала звучати й сама відповідна мова, там мали жити представники народу, який цією мовою розмовляв» (Krahe 1949: 9f.).

Це важлива підстава звернутися до Ortsnamen певної території та дослідити їх якомога повніше.

8. Дослідження Ortsnamen більшого регіону, який, наскільки відомо, майже повністю був і є заселений носіями германських діалектів, передусім нижньонімецького (при цьому слід ураховувати фризькі, верхньонімецькі та слов’янські сліди в Ortsnamen), майже автоматично порушує питання, якою мірою цю територію можна зарахувати до найдавніших місць проживання германців.

Įžvalgos / Insights

337

JÜRGEN UDOLPH

Навіть у сучасних історичних книгах припускають, що ця територія могла бути причетною до цього щонайбільше периферійно; здебільшого й досі називають Скандинавію, Данію та Schleswig-Holstein батьківщиною германських племен, хоча останнім часом до точнішого визначення ставляться дещо стриманіше.

Давно висунута теза, згідно з якою мало відбутися германське переселення зі скандинавської півночі на німецький південь, по суті (хоча сьогодні це вже майже не усвідомлюють) ґрунтується на археологічних твердженнях 30-х років XX ст. (Gustaf Kossinna), які, змішавшись із націонал-соціалістичною ідеологією, привели до твердження про «нордичну» батьківщину германців (див. з цього приводу, наприклад, Brylla 2009).

Слід поставити просте питання: чи витримує ця теза перевірку Ortsnamen. Із цим пов’язані питання можливих субстратів, так званої «первісної батьківщини», доісторичних міграцій і тісніших споріднених зв’язків германської мови.

Однак на підставі спостережень, наведених у пункті 4., слід припустити, що саме дослідження географічних назв більшого географічного простору може дати точніші відомості про те, чи була ця територія раніше або пізніше досягнута носіями певної мови, або, інакше кажучи, чи можна розраховувати на тривалий період заселення, чи ні.

Завдяки запланованому опрацюванню кількох десятків тисяч Ortsnamen і назв спустошених поселень із високою ймовірністю можна буде — а передусім навіть доведеться — отримати точніші та, що найважливіше, надійніші відомості щодо послідовності заселення; конкретніше: чи свідчать назви про переселення германських племен з іншого напрямку до досліджуваної території, чи слід виходити з безперервного заселення від часу відокремлення індоєвропейської предкової мови.

9. Ще один важливий аспект можна буде, імовірно, наблизити до з’ясування завдяки опрацюванню Ortsnamen досліджуваної території: не в останню чергу завдяки відкриттю «давньоєвропейської гідронімії» H. Krahe та W.P. Schmid — мережі дороздільномовних назв водойм, що охоплює значні частини Європи, — стало зрозуміло, що германська мова лише поступово розвинулася з догерманського, але індоєвропейського мовного й ономастичного фонду. Це стосується не лише германської мови, а й усіх інших окремих індоєвропейських мов.

Із цим пов’язане питання, чи можна простежити це відокремлення — якщо говорити про германську мову — за допомогою Ortsnamen.

338

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im Europäischen Raum. Ein Forschungsprojekt der Göttinger Akademie der Wissenschaften

Чи не слід очікувати існування назв поселень, а передусім також назв водойм, які можна віднести до своєрідної «проміжної стадії»? Інакше кажучи: чи містять ці назви індоєвропейську основу, але водночас уже й особливості окремої мови — у нашому випадку германські? Якщо такі назви існують, то частково це, мабуть, назви поселень, що також ґрунтуються на назвах водойм і тому можуть сприяти подальшому опрацюванню давньоєвропейської гідронімії.

ЗАВЕРШЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ПРОЄКТУ

Після завершення роботи приблизно над 50 ономастичними словниками назв поселень планується подати узагальнений аналіз результатів. При цьому, зокрема на підставі картографування, якому ми надаємо особливого значення, буде розглянуто питання походження назв поселень, етимологічних зв’язків та історії заселення, тим більше що

ономастика є дисципліною, яка в різноманітний спосіб пов’язана з іншими галузями науки. Її результати, серед іншого, використовуються та розвиваються далі в таких наукових галузях:

• Історична географія та історія заселення • Археологія поселень • Історія племен і народів • Історія мови та культури • Історична етнографія • Історія права, суспільства та економіки • Історія сільського господарства та міст • Історія конституцій, панування й територій • Історія церкви • Історія особи.

Водночас необхідно буде піддати ретельній перевірці все ще подекуди прийняте уявлення про так званий «Північно-Західний блок» (H. Kuhn), який майже повністю збігається з територією дослідження. Однією з головних тез тут є те, що назви поселень цього регіону не виявляють слідів першого, або германського, пересуву приголосних, а тому германські поселенці досягли цього простору лише після завершення цих змін. У дотеперішніх томах ми не знайшли надійних підтверджень цієї тези.

Įžvalgos / Insights

339

JÜRGEN UDOLPH

У цьому зв’язку певну роль, можливо, відіграватиме також відома тісна мовна спорідненість між фризькою та англійською як стала величина (англ. church ~ фриз. tsiritse та ін.). Необхідно перевірити, як ці спільні риси розвинулися з ономастичного погляду. За Hans Kuhn, можливо також, що відповідності можуть поширюватися й через море. Тут назви поселень слід розглядати як важливі свідки.

Це стосується також тенденції, яка останнім часом знову значно посилилася, — пояснювати назви водойм Німеччини кельтським походженням. До цього шляху охоче вдаються, коли назву важко пояснити. Щодо незрозумілих і складних назв останнім часом знову дуже швидко говорять про «кельтські релікти». І тут наприкінці проєкту можна буде отримати обґрунтовані висновки.

Із цим можна поєднати дедалі поширеніше усвідомлення того, що в поясненні спірних давніх назв Німеччині може допомогти не кельтська, а радше балтійська та слов’янська мови. Як уже зазначалося вище, у Нижній Саксонії, Саксонії-Ангальт і Тюрингії дуже давні назви поселень подекуди можна пояснити лише за допомогою балтійської та слов’янської мов. Вони засвідчують тісні зв’язки зі Східною Європою й показують, що так звані «чужі східноєвропейські мови» є близькими родичами германської.

Насамкінець звернімо увагу на аспект, який під час опрацювання назв поселень, можливо, не завжди беруть до уваги: генеалогія та дослідження родоводу, що завдяки Інтернету по-новому й рішуче активізувалися, залежать від ґрунтовного та ретельного дослідження назв поселень. У випадку прізвищ, утворених від назв місцевостей, питання про те, яке поселення є вихідним для прізвища, залежить від точного дослідження історичних свідчень. Ця проблематика стосується також позаєвропейських досліджень, зокрема генеалогії у США, Канаді чи Австралії. Численні запити з-за океану нині можна відповідати лише нерішуче, оскільки важливі регіони, звідки походили емігранти, зокрема Вестфалія та Нижня Саксонія, ще не досліджені в топонімічному аспекті.

Як уже зазначалося, наприкінці дослідження слід і, ймовірно, буде можливо подати узагальнений аналіз історії заселення трьох земель — Вестфалії, Бремена та Нижньої Саксонії — у світлі назв. Це також стосується генетичного дослідження заселення, яке інтенсивно розвивалося протягом останніх десятиліть, і рішуче наближає до нього висновки, що випливають із назв.

340

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im Europäischen Raum. Ein Forschungsprojekt der Göttinger Akademie der Wissenschaften

ЛІТЕРАТУРА

Bach Adolf 1954: Die deutschen Ortsnamen, Bd. 2, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

Brylla Charlotte 2009: Семантична боротьба за поняття Півночі у Швеції в добу націонал-соціалізму. – Facetten des Nordens. Räume – Konstruktionen – Identitäten, Berliner Beiträge zur Skandinavistik, Bd. 17, за ред. J. Hecker-Stampehl, H. Kliemann-Geisinger, Berlin: Nordeuropa-Institut.

Casemir Kirstin 1997: Топоніми на –büttel. (Namenkundliche Informationen, додаток 19), Leipziger Universitätsverlag.

Casemir Kirstin, Udolph Jürgen 2006: Значення балтійських мов для дослідження топонімів Нижньої Саксонії. – Baltų onomastikos tyrimai – Aleksandru i Vanagui atminti, sud. L. Bilkis, A. Ragauskaitė, D. Sinkevičiūtė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 114–136.

Dini Pietru U., Udolph Jürgen 2005: Слов’янсько-балтійсько-германські мовні зв’язки. – Reallexikon der Germanischen Altertumskunde 29, 59–78.

Grimm Jacob 1845: Geschichte der deutschen Sprache, Leipzig: S. Hirzel.

Grimm Jacob 1871: Kleinere Schriften, Bd. 5, Berlin: Dümmler.

Hessmann Pierre 1984: Значення та поширення деяких північно-західнонімецьких назв боліт. – Gießener Flurnamen-Kolloquium, за ред. R. Schützeichel, Heidelberg: Winter, 190–200.

Jellinghaus Hermann 1898: Англійські та нижньонімецькі топоніми. – Anglia 20, 257–334.

Jellinghaus Hermann 1902: Означальні компоненти західносаксонських та англійських топонімів. – Jahrbuch des Vereins für niederdeutsche Sprachforschung 28, 31–52.

Krahe Hans 1949: Ortsnamen als Geschichtsquelle, Heidelberg: Quelle & Meyer.

Laur Wolfgang 1964: Перенесення назв у ході англосаксонських переселень. – Beiträge zur Namenforschung 15, 287–297.

Müller Gunter 1970: Проблема франкських впливів на вестфальську топонімію. – Frühmittelalterliche Studien 4, 244–270.

NOB – Niedersächsisches Ortsnamenbuch, за ред. K. Casemir, J. Udolph, Bd. 1ff. Bielefeld 1998ff.

NOB I – Ohainski Uwe, Udolph Jürgen 1998: Die Ortsnamen des Landkreises und der Stadt Hannover, Bielefeld: Verlag für Regionalgeschichte.

Įžvalgos / Insights

341

JÜRGEN UDOLPH

NOB II – Ohainski Uwe, Udolph Jürgen 2000: Назви населених пунктів району Остероде, Білефельд: Verlag für Regionalgeschichte.

NOB III – Casemir Kirsten 2003: Назви населених пунктів району Вольфенбюттель і міста Зальцгіттер, Білефельд: Verlag für Regionalgeschichte.

NOB IV – Casemir Kirsten, Ohainski Uwe, Udolph Jürgen 2003: Назви населених пунктів району Геттінген, Білефельд: Verlag für Regionalgeschichte.

Schmid P. Wolfgang 1994: Linguisticae Scientiae Collectanea, за редакцією J. Becker, Berlin, New York: de Gruyter.

Schröder Edward 1993: Сакси та херуски. – Niedersächsisches Jahrbuch für Landesgeschichte 10, 5–28.

Schuh Robert 1980: Назви на -heim у Східній Франконії. Вияв франконського панування? – Ortsnamen als Ausdruck von Kultur und Herrschaft. Erlanger Ortsnamenkolloquium, за редакцією R. Schützeichel, Heidelberg: Winter, 33–47.

Springer Matthias 2002: Saxones und Saxonia у давнину та ранньому Середньовіччі. – Namenkundliche Informationen 81/82, 155–177.

Springer Matthias 2004: Сакси, Stuttgart: Kohlhammer.

Udolph Jürgen 1994: Намензнавчі студії з германської проблематики, Berlin: de Gruyter.

Udolph Jürgen 1995: Заселення Англії германськими племенами у світлі назв населених пунктів. – Nordwestgermanisch (Reallexikon der Germanischen Altertumskunde, Ergänzungsband 13), Berlin, New York: de Gruyter, 223–270.

Udolph Jürgen 1997: Zogen die Hamelner Aussiedler nach Mähren? Die Rattenfängersage aus namenkundlicher Sicht. – Niedersächsisches Jahrbuch für Landesgeschichte 69, 125–183.

Udolph Jürgen 1998: Франконські назви населених пунктів у Нижній Саксонії? – Festgabe für Dieter Neitzert zum 65. Geburtstag, за редакцією P. Aufgebauer, U. Ohainski, E. Schubert (Göttinger Forschungen zur Landesgeschichte, Bd. 1), Білефельд: Verlag für Regionalgeschichte, 1–70.

Udolph Jürgen 1999: Балтійське в Нижній Саксонії? – Florilegium Linguisticum. Festschrift für Wolfgang P. Schmid zum 70. Geburtstag, за редакцією E. Eggers, J. Becker, J. Udolph, D. Weber, Frankfurt, Main: Peter Lang, 493–508.

Udolph Jürgen 2005: Слов’янсько-балтійсько-германські відповідності в топонімії та гідронімії. – Reallexikon der Germanischen Altertumskunde 29, 64–67.

342

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im Europäischen Raum. Ein Forschungsprojekt der Göttinger Akademie der Wissenschaften

Udolph Jürgen 2006: Англія та континент: паралелі топонімів (звіт про стан справ). – Language and Text. Current Perspectives on English and Germanic Historical Linguistics and Philology, Heidelberg: Winter, 317–343.

WOB – Westfälisches Ortsnamenbuch, за ред. K. Casemir, J. Udolph, т. 1 і далі, Bielefeld: Verlag für Regionalgeschichte, 2009 і далі.

WOB 13 – Korsmeier Claudia Maria 2009: Die Ortsnamen des Landkreises und der Stadt Hannover, Bielefeld: Verlag für Regionalgeschichte.

Vietovardžiai tarp Reino ir Elbės – Onomastika Europos erdvėje. Дослідницький проєкт Академії наук у Геттінгені

Р Е З Ю М Е

На основі історичних даних у статті критично аналізуються топоніми німецьких земель Нижня Саксонія та Вестфалія (частина землі Північний Рейн-Вестфалія), засвідчені до 1600 року, включно з назвами спустошених міст і сіл. У дослідженні також здійснено лінгвістичний аналіз цих топонімів з огляду на їхнє походження та етимологічну, морфологічну й типологічну інтерпретацію; прикладом слугує Книга топонімів Нижньої Саксонії. Після завершення дослідження на картах і в узагальнювальних матеріалах оцінюються питання походження, етимологічні зв’язки та історія заселення місцевостей.

Результати дослідження будуть корисними для вивчення Скандинавії, Англії, Східної Європи (включно з країнами Балтії) та окремих регіонів Центральної Європи.

Подано 21 серпня 2022 року.

JŪRGEN UDOLPH Zentrum für Namenforschung – Göttingen / Rosdorf, Steinbreite 9, D–37124 Rosdorf bei Göttingen Akademie der Wissenschaften zu Göttingen Arbeitsstelle Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im europäischen Raum Robert-Koch-Str. 29, D–48149 Münster [email protected]

Įžvalgos / Insights

343