CARLO MARIA PERTICA Університет Ка’ Фоскарі у Венеції ORCID id: orcid.org/0009-0001-3385-5828 Галузі досліджень: індоєвропейська та грецька іменна система й етимологія. DOI: doi.org/10.35321/all88-13

τέργαχα: ІНДОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРИВИД?

τέργαχα: індоєвропейське слово-привид?

АНОТАЦІЯ

У цій нотатці має бути показано, чому гесіходієве τέργαχα ‘стебло артишоку’, попри помітну близькість до інших індоєвропейських форм, слід радше вважати простою опискою первісного знахідного відмінка однини πτέρνικα з Historia Plantarum Теофраста. Водночас не можна цілком виключити можливість, що в тексті Теофраста насправді було засвідчено τέρναξ — грецьку адаптацію іранського фітоніма.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: індоєвропейська етимологія, Гесіходій, текстуальна критика, іранські мови.

АНОТАЦІЯ

Мета цього тексту — пояснити, чому гесіходієве τέργαχα ‘стебло колючого артишоку’, попри очевидну подібність до інших індоєвропейських форм, слід вважати простою опискою первісної форми знахідного відмінка однини πτέρνικα з твору Теофраста Historia Plantarum. Водночас не слід відкидати можливість, що у творі Теофраста насправді була засвідчена форма τέρναξ — адаптація іранського фітоніма в грецькій мові.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: індоєвропейська етимологія, Гесіходій, текстуальна критика, іранські мови.

У Lexicon Гесіходія, під літерою τ (545), міститься лема τέργαχα: τῆς χάκτου τοῦ φυτοῦ καυλός ‘(букв.) стебло рослини артишоку’.

Алоїс Вальде та Юліус Покорний (1927: 641) першими пов’язали цей hapax із санскр. tr̥ṇa- [с.] ‘трава, солома’, гот. paurnus [ч.] ‘колючка, давньоскандинав. born [ч.]’

Įžvalgos / Insights

291

CARLO MARIA PERTICA

‘те саме’, давньоверхньонім. dorn [ч.] ‘те саме’, давньоцерк.-слов. trnъ [ч.] ‘те саме’ тощо. У семантичному плані зв’язок здавався очевидним через колючість рослини артишоку, хоча у формальному плані доводилося припускати досить складний розвиток.

Г’ялмар Фріск (1970: 881) намагався розв’язати цю проблему, припустивши, що фітонім τέϱναξ виник унаслідок перебудови за моделлю δόναξ, –ακος [ч.] ‘очерет’ первісного *τέϱνον / τέϱνος, результату повноступеневої форми *tṛnos (або *tṛnom) ‘колючка’.¹ Натомість П’єр Шантрен (1968: 1107) і Роберт Бекес (2010: 1470) вирішили залишатися обережними щодо справжнього індоєвропейського походження цього слова.²

Однак імовірніше розв’язання цієї невеликої лінгвістичної загадки запропонували Пітер А. Гансен та Ян К. Каннінгем у своєму виданні гесіходієвого тексту (2009: 30). “Походження” цього слова насправді слід радше пов’язувати з опискою первісного знахідного відмінка однини πτέϱνιχα ‘стебло будяка’ з Historia Plantarum Теофраста (4^th–3^rd ст. до н. е.; Thphr. HP 6.4.11):

«Інше ж випускає пряме стебло, яке вони називають πτέϱνιχα»

‘Існує ще один вид, який випускає прямостояче стебло, що називається pternix’.

Подібність двох форм, знахідний відмінок разом із текстуальним контекстом переконливо свідчать на користь того, щоб вважати τέϱνακα monstrum, що походить від πτέϱνιχα, дериватом πτέϱνη [ж.] ‘п’ята’.³ Наявність πτέϱνιχα в цьому уривку, крім того, підтверджується Deipnosophistae Афінея (3^rd ст. н. е.; 2.70e). Те, що це слово наведене під літерою τ, не створює проблеми, оскільки цілком можливо, що Гесіходій (5^{th or 6th} ст. н. е.), якщо не раніший лексикограф, якого він використовував, знайшов це слово в уже зіпсованому тексті Теофраста або Афінея (зверніть увагу, що πτέϱνιχα більше ніде в Lexicon не трапляється).

Однак задля повноти слід взяти до уваги альтернативний сценарій. Суфіксальне розширення –ακ– дуже нагадує розширення *–aka в іранських мовах; крім того, сліди гіпотетичної іранської праформи *trn-aka виявляються в деяких середньоіранських мовах: пор. хотаносакське tarra ‘трава, зілля’, зор. пехлевійське tlk /tarrak/ ‘городня зелень’, а також класичноперське tarrah ‘зелена цибуля’ (Bailey 1979: 123; Mayrhofer 1992: 664). На жаль, це слово невідоме в авестійській, де в послідовності CR_₂nV

¹ Гіпотезу приймають, наприклад, у Mallory & Adams 1997: 575.

² Додаткову бібліографію див. у Lloyd, et al. 1998: s. v. dorn¹.

³ Очевидно, за моделлю інших фітонімів на –ιξ, таких як ἄρπιξ / ἄϱπιξ ‘різновид колючого чагарнику’ тощо. Пор. Rigobianco 2021: 18 щодо випадку моделювання фітонімів за лексичними зв’язками в давньогрецькій мові.

292

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

τέϱναχα: індоєвропейський привид?

сонанти rn зберігаються без будь-якої асиміляції (пор. varanā- ‘тваринна шерсть’ < *(h₂)ulh₁-neh₂-).

З огляду на цю інформацію (а також на той факт, що πτέρυχα більше ніде не засвідчене), можна, безперечно, також припустити, що в Historia Plantarum 6.4.11 спочатку було подано τέϱναχα — грецьку адаптацію певної давньоперської або мідської форми, що походить від PIr. *tṛn-aka-.⁴ Отже, гесіходієвий Lexicon був би єдиним свідченням правильного читання.

На завершення: реконструкція основної праіндоєвропейської *tṛ̥nos / *tṛ̥nom ‘колючка’ не зазнає істотних змін у світлі наведених тут міркувань: більше немає потреби якось припускати невпорядковане грецьке утворення повного ступеня.

PIE *tṛ̥nos [ч.] / *tṛ̥nom [с.] ‘колючка’ PIIr. *tṛ̥nam [с.] ‘колючка; травинка’ (запозичене до прауральської, пор. *tarna у Holopainen 2019: 273–274) PNur. (Strand 2011) Західна та північно-східна кате tâ'i ‘колючка; ожина’ Південно-східна кате tâṉi ‘те саме’ PIAr. *tṛ̥nam Санскр. tṛ̥na- [с.] ‘трава, зілля’ тощо. PIr. *trn-(aka-) Хотаносакське tarra- ‘зілля, трава’ тощо. BSl. *tírnas [ч.] ‘колючка’ PSl. *tъ̄rnъ [ч.] ‘те саме’ (Derksen 2008: 505) Давньоцерк.-слов. trъnъ ‘ἄκανθα’ тощо. PGm. *burna- [ч.] ‘колючка, терен’ (Kroonen 2013: 552–553) Гот. þaurnus [ч.] ‘колючка’ (< *þurnu-), давньоскандинав. þorn [ч.] ‘те саме’ тощо.

⁴ OP kārataka- ‘мандрівник; іноземний найманець’ ~ гр. κάδδαξ, -ηος ‘перський термін на позначення іноземних найманців’ (Hinz 1975: 148) був би добрим аналогічним випадком. Збереження кластера rn і велярного суфікса підтверджується еламітськими транскрипціями давньоперських і мідських слів та антропонімів: пор., серед іншого, šī-ra-bar-na /čīra-farnah-/, тобто ‘чия Фортуна прекрасна’ (Hinz 1975: 76), щодо кластера rn і šī-ra-ak-qa /čīrakā/ (Hinz 1975: 77) щодо велярного суфікса.

Įžvalgos / Insights

293

CARLO MARIA PERTICA

REFERENCES

Bailey Harold W. 1979: Dictionary of Khotan Saka, Cambridge: Cambridge University Press.

Beekes Robert 2010: Etymological Dictionary of Greek, with the assistance of L. van Beek, Leiden, Boston: Brill.

Chantraine Pierre 1968: Dictionnaire étymologique de la langue grecque, Paris: Klincksieck.

Derksen Rick 2008: Etymological Dictionary of the Slavic Inherited Lexicon, Leiden, Boston: Brill.

Frisk Hjalmar 1970: Griechisches etymologisches Wörterbuch, Bd. 2, Heidelberg: Carl Winter.

Hansen Peter A., Cunningham Ian C. 2009: Hesychii Alexandrini Lexicon, vol. 4 (T–Ω), Berlin: De Gruyter.

Hinz Walther 1975: Altiranisches Sprachgut der Nebenüberlieferungen, Wiesbaden: Harrassowitz.

Holopainen Sampsa 2019: Indo-Iranians borrowings in Uralic, Helsinki: Faculty of Arts, University of Helsinki: PhD dissertation.

Kroonen Guus 2013: Etymological Dictionary of Proto-Germanic, Leiden, Boston: Brill.

Lloyd Albert L., Lühr Rosemarie, Springer Otto 1998: Etymologisches Wörterbuch des Althochdeutschen 2, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Mallory James P., Adams Douglas Q. 1997: Encyclopedia of Indo-European culture, London: Fitzroy Dearborn.

Mayrhofer Manfred 1992: Etymologisches Wörterbuch des Altindoarischen 1, Heidelberg: Carl Winter.

Rigobianco Luca 2021: I fitonimi φέως, ἱππόφεως, ἱπποφαές e ἱππόφαιστον: una histoire des mots. – Archivio Glottologico Italiano 106, 195–221.

Strand Richard 2011: Lexicons of the Hindu-Kush: Kâmvîri, Kâtʽa-vari, Kalasa-alâ, Sañu-vi:ri, Ačarêtâ, Bhaṭesa-zib, and Paxtó, on-line version. Available at: http://nuristan.info/lngFrameL.html [retrieved 2023-04-09].

Walde Alois, Pokorny Julius 1927: Vergleichendes Wörterbuch der indogermanischen Sprachen, Berlin, Leipzig: De Gruyter.

294

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

τέϝναχα: An Indo-European Ghost?

Acknowledgments: I am greatly indebted to the anonymous Indo-Europeanist reviewer(s) for pointing out a possible Iranian solution, as well as to Dr. Luca Rigobianco and Simone Marcazzan for their extremely helpful feedback.

τέϝναχα: indoeuropietiškas žodis vaiduoklis?

SANTRAUKA

Graikų kalbos žodis τέϝναχα (gal.) ‘dygiojo artišoko stiebas’, Hesichijaus hapax, anksčiau buvo įvairiai siejamas su indoeuropiečių prokalbės pamatinio šaknies balsių kaitos laipsnio variantu *tr̥nos / *tr̥nom ‘spyglis’, paliudytu indoiranėnų, slavų ir germanų kalbose. Šio palyginimo reikėtų atsisakyti, nes tikėtina, kad τέϝναχα reikėtų sieti su tekstu, kuriame buvo padaryta πτέρνιχα (gal.) ‘usnies stiebas’ (vedinys iš Teofrasto πτέρνη ‘kulnas’) rašybos klaida. Vis dėlto, negalima atmesti galimybės, kad Teofrasto tekste originali forma buvo τέϝναχα — iranėnų fitonimo, kilusio iš iranėnų prokalbės žodžio *tr̥n-aka- ‘žolė’ (kurio pėdsakai randami kai kuriose vidurio iranėnų kalbose), adaptacija graikų kalboje. Tai reikštų, kad Hesichijus buvo vienintelis originalios formos liudininkas.

Įteikta 2023 m. balandžio 11 d.

CARLO MARIA PERTICA

1 Traversa XXIV Vill. Prealpino, 25136 Brescia (BS), Italy [email protected]

Įžvalgos / Insights

295