LORETA VALČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

Інститут литовської мови

ORCID id: orcid.org/0000-0003-2196-8937

Напрями наукових досліджень: морфосинтаксис, валентність, семантика, типологія.

DOI: doi.org/10.35321/all88-09

PRIERAIŠŪS, PRIERAIŠUMAS ВАЛЕНТНІСТЬ У СУЧАСНІЙ ЛИТОВСЬКІЙ (ПИСЕМНІЙ) МОВІ

Валентність прикметника prieraišus та іменника prieraišumas у сучасній литовській (писемній) мові

АНОТАЦІЯ

Об’єктом цієї статті є прикметник prieraišus та його іменниковий дериват (prieraišumas). Мета – на матеріалі Корпусу сучасної литовської мови (DLKT) з’ясувати сполучуваність цих предикатів з погляду валентності. Дослідження показало, що на вираження непрямого prieraišus, prieraišumas об’єкта в реченні впливають семантика та граматика предикатів із мінімального лексико-семантичного поля. Виявилося, що норма ігнорується і є тенденція позначати непрямий об’єкт prieraišumas давальним відмінком, особливо зі словами, що позначають неживий предмет.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: валентність, прикметник prieraišus, ад’єктивний іменник, лексико-семантичне поле.

АНОТАЦІЯ

Об’єктом статті є прикметник prieraišus та його іменниковий дериват (prieraišumas). Мета – з’ясувати сполучуваність цих предикатів з погляду валентності на матеріалі Корпусу сучасної литовської мови. Дослідження показало, що на вираження непрямого об’єкта prieraišus і prieraišumas впливають семантика та граматика предикатів із мінімального лексико-семантичного поля. Виявилося, що норму ігнорують і є тенденція виражати

Straipsniai / Articles

181

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

непрямий об’єкт priera išumas давальним відмінком, особливо коли він уживається зі словами, що позначають неживий предмет.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: валентність, прикметник priera išus, ад’єктивний іменник, лексико-семантичне поле.

1. ВСТУПНІ ЗАУВАГИ

Мета цієї статті – спираючись на концепцію вербоцентричної моделі речення та принципи теорії валентності, дослідити валентність прикметника prieraišus і його іменникового деривата prieraišumas та встановити, що на неї впливає. Для досягнення мети поставлено такі завдання: на основі прикладів із Корпусу сучасної литовської мови (DLKT) коротко розглянути валентність слів, що входять до мінімального лексико-семантичного поля прикметника prieraišus та його іменникового деривата, у семантичному, синтаксичному й лексичному аспектах (див. частини 2–5); дослідити валентність prieraišus, prieraišumas і поміркувати, (чи) який вплив на неї мають валентності предикатів із лексико-семантичного поля (див. частину 6); узагальнити все сказане (див. частину 7). Наскільки відомо, валентність prieraišus, prieraišumas у такому аспекті не досліджувалася.

Застосовано такі методи дослідження: інтерпретаційний, описово-аналітичний, граматичний і семантичний аналіз.

Приклади з різними формами досліджуваних у статті слів збирали^¹ у DLKT: у поле розширеного пошуку вводили основу слова, наприклад prieraiš, prisiriš, lipšn тощо, і вибирали критерій «починається». За функціональними стилями приклади не класифікували. Конкретну кількість досліджуваних прикладів зазначено далі під час розгляду валентності конкретного предиката.

Обравши prieraišus, prieraišumas для дослідження з погляду валентності, зазначимо, що валентність – це зумовлена значенням слова властивість відкривати певну кількість вільних місць, які в реченні або словосполученні займають слова й форми з певним значенням або їхні відповідники (див. Sližienė 1994: 16; Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 19, 46 та цитовану там літературу).

Валентність пов’язана з трьома рівнями: абстрактним рівнем логічної семантики та двома конкретними рівнями мови – синтаксисом і лексичною семантикою. На рівні логічної семантики встановлюються кількість вільних місць слова та семантичні функції їхніх можливих актантів; на синтаксичному рівні визначаються граматична форма валентних актантів і їхня обов’язковість або факультативність; на рівні лексичної семантики визначається семантика валентних актантів. Крім валентних синтаксичних актантів, обов’язковість і факультативність яких встановлюються в реченні, розрізняють

^¹ Приклади з DLKT для дослідження зібрано в лютому 2023 р.

182

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Prераišus, prераišumas валентність у сучасній литовській (писемній) мові

вільні члени – слова речення, які не зумовлені значенням слова і не належать до його валентності. Вільні члени не заповнюють відкритих предикатом вільних місць; їхній зв’язок із предикатом визначається властивою йому як певній частині мови суто граматичною здатністю приєднувати інші слова та їхні форми (Sližienė 1994: 35). Обов’язкові синтаксичні актанти не можна опускати в реченні, оскільки після їх опускання речення стає неграматичним. Обов’язковими синтаксичними актантами описується та частина ситуації, яка є найважливішою й найактуальнішою для значення слова (там само, 31). Факультативні синтаксичні актанти – це такі актанти, які можна опустити в реченні, і речення залишається граматичним та зрозумілим. Речення без факультативних актантів означають приблизно те саме, що й речення з ними, оскільки факультативні актанти імпліковані в самому значенні слова (там само, 35).

Із Опису валентності прикметників литовської мови випливає, що, спираючись на наявний емпіричний матеріал, прикметник prераišus, –i² «той, хто швидко й легко прив’язується» має дві структури синтаксичної валентності: в одному випадку актант, що відповідає суб’єкту, позначається називним відмінком, а непрямий об’єкт – давальним; в іншому випадку непрямий об’єкт виражається конструкцією з прийменником prie та родовим відмінком, а суб’єкт – згаданим називним відмінком (Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 65, 79, 84). У реченні синтаксичний актант, що функціонує як непрямий об’єкт і позначається варіативно, є факультативним. В обох випадках семантична валентність prераišus однакова: суб’єкт відповідає перципієнту³, а непрямий об’єкт – контентиву⁴ (див. 1, 2). Коротко кажучи, синтаксична валентність двовалентного prераišus – Nom, Dat / prie Gen, а семантична – [Pcp, Con]. У семантичному аспекті цей прикметник (див. 1), подібно до prieplai­kus (див. 3, пор. 4) чи інших (abejingas, jautrus, ištikimas тощо) (див. 5, 6), належить до групи прикметників, які описують ставлення особи до чогось, її психічну налаштованість щодо чогось (Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 79).

1) Він вольовий і був би дуже prераišus сім’ї. (цит. за Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 79)

2) Ця кобила не була такою prераiši⟧ до одного місця, як Bėris. (цит. за Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 84)

3) Martynienė повільна, мовчазна, prieplai­ki до родичів, а найбільше до чоловіка. (цит. за Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 79)

^² Далі в статті, говорячи узагальнено про різні роди цього чи іншого прикметника, подається лише чоловічий рід – немаркований рід прикметника.

^³ Перципієнт [Pcp] – функція переживача психічного стану, властива живим істотам, які сприймають реальні предмети, мають певну налаштованість щодо них і психологічно на них реагують (Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 32; Sližienė 1994: 21).

^⁴ Контентив [Con] – функція змісту стану або властивості, властива різним предметам і явищам (Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 32, пор. Sližienė 1994: 22).

Straipsniai / Articles

183

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

4) Чоловік рідко хто є prieplaukus до хворого. (цит. за Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 84)

5) Людина мовчки дивилася здалеку, здавалося, зовсім байдужа до того, що відбувалося навколо. (цит. за Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 79)

6) А поети, як і повішені, є вірними своїй природі. (цит. за Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 79)

У тих випадках, коли прикметниками prieplaukus, abejingas, ištikimas тощо описується симпатія, прихильність або антипатія однієї особи до іншої, прикметнику приписується інша валентність: суб’єкт перципієнта виражається називним відмінком або іншим відмінком, зумовленим носієм узгодження⁵, а непрямий об’єкт, що відповідає бенефіцієнту⁶, позначається давальним відмінком (див. 7, 8). Щоправда, ця семантична валентність прикметника prieplaukus ([Pcp, B]) ілюструється тим самим прикладом 3 (Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 80). Порівняння прикладів 1–4 із 5–8 показує, що структури семантичної валентності предиката – [Pcp, Con] і [Pcp, B] – розрізняють з огляду на лексичну семантику слова, що виступає непрямим об’єктом (жива істота (людина) відповідно предмет). З огляду на це непрямий об’єкт у прикладах 1, 3, 4 слід інтерпретувати як бенефіцієнт, а в прикладі 2 – як контентив.

7) Kristina і тепер ще не зовсім байдужа панові Петрові. (цит. за Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 80)

8) Чому ви тероризуєте й заарештовуєте вірних нам людей? (цит. за Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 80)

Спираючись на основні словники литовської мови, розглядуваний у статті прикметник prieraišus пов’язаний із дієсловами prisirišti, atsid uoti. Зокрема, у Словнику сучасної литовської мови (DLKŽe) прикметник prieraišus визначається як «той, хто швидко й легко прив’язується», а в академічному Словнику литовської мови (LKŽe) – як «1. той, хто дуже прив’язується, віддається». В ілюстративних прикладах, наведених у словниках, ідеться про прихильну живу істоту (людину, тварину) (див. 1).

Валентність прикметника prieraišus передусім пов’язана зі значеннями ключових слів, згаданих у його значенні, – дієслів pri(si)rišti, atsid uoti – та їхньою

⁵ Докладніше про узгодження, поняття носія та одержувача узгодження, на яке тут спираємося, див. Semėnienė (2003: 38–42).

⁶ Бенефіцієнт [B] – функція адресата, носія, властива переважно живим істотам, особливо особам, на користь або на шкоду яким щось є або стає (Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 32, пор. Sližienė 1994: 21).

184

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Prie raišus, prieraišumas валентність у сучасній литовській (писемній) мові

валентністю⁷. Із Словника сполучуваності дієслів литовської мови (LKVJŽ) (Sližienė 1998: 309) випливає, що транзитивне (pririšti «прикріплювати до чогось» має дві різні валентності: чотиривалентне (pri)rišti вимагає, наприклад, суб’єкта-агента⁸, позначеного називним відмінком, прямого об’єкта-пацієнта⁹, вираженого знахідним відмінком, інструмента, позначеного орудним відмінком, і непрямого об’єкта, що відповідає функції кінцевої точки¹⁰, вираженого конструкцією з прийменником prie. Тривалентне (pri)rišti відкриває в реченні місця для актантів суб’єкта-агента, пацієнта та об’єкта кінцевої точки (див. 10). Авторка LKVJŽ (Sližienė 1998: 309) у примітках пише: «Іноді в цьому значенні дієслово rišti (pririšti) вживається і за моделлю Nom Acc Dat [A₁ P B], напр.: І скільки разів уже казав Kalpokui, щоб він прив’язав їй (свині) дишло Krv. Іноді замість prieGen можлива конструкція antGen, напр.: Вони прив’язали мені до спини шматок м’яса».

9) Розбійники [...] прив’язали нитками павутини Greitute до міцного стебла трави. (цит. за Sližienė 1998: 309)

10) Один хлопчик прив’язував до палиці білу хустинку. (цит. за Sližienė 1998: 309)

Rita Miliūnaitė (2022: 408) звертає увагу на те, що з погляду культури мови непрямий об’єкт із prisirišti, prisirišimas має виражатися конструкцією з прийменником prie, тоді як ненормативний давальний є застарілим (psn.) явищем. Із LKŽe видно, що prisirišti – це «12. причепитися до чогось, чіплятися з претензіями» (Тільки й шукає, до чого б причепитися Alks.) або пов’язане зі значенням транзитивного pririšti «10. привчити, привабити» (Страшенно прив’язаний до мами [дитина] Ėr.). У DLKŽe prisirišti подається як «2. тісно прижитися¹¹, віддатися» (Ця дитина більше прив’язана до батька).

У значенні прикметника prieraišus, наведеному в LKŽe, експліковане atsiduo­ti у DLKŽe визначається як «1. присвятити себе, віддатися» (Він присвятив себе науці). Семантика дієслова atsiduo­ti у LKŽe пов’язана зі значенням транзитивного atiduoti «5. доручити, призначити» (пор. Син помер, [і він] отримає життя, щоб віддати його дочці (господарство) Vvr.; У твої руки

⁷ Про те, як валентність окремої лексеми (може) пов’язана із семантичною та синтаксичною валентністю істотних слів, що називаються в її значенні, і семантичною мережею, див. Vaičiulytė-Semėnienė (2020). ⁸ Агент [A₁] – функція ініціатора або виконавця дії, властива живим істотам (Sližienė 1994: 19). ⁹ Пацієнт [P] – функція одержувача впливу дії або носія стану (Sližienė 1994: 20). ¹⁰ Кінцева точка [Ad] – функція, «властива предмету, що сприймається як кінцева точка, до якої або біля якої рухається діяч або предмет, на який спрямовано дію, і після досягнення якої дія припиняється» (Sližienė 1994: 24). ¹¹ Пор. валентність дієслова pritapti «пристосуватися, адаптуватися» (Sližienė 1998: 265) у реченнях: Він [P] швидко пристосовувався до людей [Con]; Селянин [P] не міг пристосуватися до нашого життя [Con].

Straipsniai / Articles

185

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

atiduome dušias ir kūnus mūsų PK32.) та його відтінками: «покладатися, присвячувати себе, довіряти (Хіба ми в старості віддамося на милість якогось зятя? V.Krėv.), «пожертвувати, присвятити себе (Він дуже відданий науці Sb.). В LKVJŽ немає опису дієслова atsiduoti. Варто згадати подане в LKVJŽ (Sližienė 1994: 128) синонімічне atsidėti «віддатися, присвятити всі сили», семантична функція непрямого об’єкта, позначеного давальним відмінком, якого залежить від лексичної валентності валентного актанта. У тих випадках, коли непрямим об’єктом є слово на позначення абстрактного поняття, давальний відповідає фіналі (Він [Pcp] присвятив себе науці [Fin] (пор. вчитися)); коли непрямим об’єктом названо живу істоту (±Anim), давальний відповідає бенефіцієнту (Вона [Pcp] присвятила себе сім’ї та дому [B]). Варто згадати й те, що, за Словником синонімів Antanas Lyberis (SŽe), прикметник atsidavęs є синонімічним до прикметника ištikimas. Останній вимагає давального відмінка.

Із SŽe також зрозуміло, що прикметники prieraišus і prieplaikus – синоніми. Отже, на валентність prieraišus (prieraišumas) також може впливати семантика й граматика прикметника prieplaikus (prieplaikumas). За DLKŽe прикметник prieplaikus означає «привітний, дружній», а в LKŽe він описується як «привітний, прихильний, дружній». Зв’язок прикметника draugiškas з досліджуваним prieraišus видно і в Системному словнику литовської мови Jono Paulausko (SisŽe): prielai­pus, prieraišus, prieplaikus згадуються в семантичному полі дружелюбності, до якого належить і вже згадане prisirišti. У SisŽe дієслово atsiduoti входить до семантичного поля слухняності. Імовірно, валентність прикметників lipšnus (кому / до чого¹²), draugiškas (кому / з ким¹³) також може мати значення для валентності розглядуваного в статті prieraišus (див. далі).

Валентність абстрактного prieraišumas могла б бути подібною до валентності твірного prieraišus. З іншого боку, Jonas Šukys (1998: 155) стверджує, що «[а]бстрактні деривати прикметників із суфіксом -umas, утворені від прикметників, що не вживаються з давальним, зазвичай не вимагають відмінка (хіба що родового відмінка слабо керованої ознаки або діяча), тому їхні сполучення з давальним неможливі й мають суворо виправлятися – через відмову від відмінка або ад’єктивного іменника чи в якийсь інший спосіб. […] Усе це свідчить про прихильність людей до своєї землі (= прив’язаність до своєї землі; жвавіше як люди прив’язані до своєї землі. Отже, непрямий об’єкт іменника

^¹² Синтаксична валентність двовалентного lipšnus Nᴅ, Dat відповідає семантичній валентності [Pcp, B], напр., Ksaveras рідко був дуже привітним, цілував руки, горнувся, як кошеня Vaižg. (Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 80). Двовалентний lipšnus, що вимагає конструкції prie, поряд із lipnus «привітний», prieplaikus «привітний, дружній» тощо, не згадується через брак ілюстративних прикладів (там само, 84). Пор. валентність дієслова (pri)lipti «відчувати потяг, прив’язуватися, тулитися» у LKVJŽ (Sližienė 1994: 399).

^¹³ В Описі валентності прикметників литовської мови (Vaičiulytė-Semėnienė 2001) валентність прикметника draugiškas не розглядається.

186

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Preraišus, prieraišumas валентність у сучасній литовській (писемній) мові

непрямий об’єкт prieraišumas має позначатися лише конструкцією з прийменником prie. Розглядаючи конструкції з прийменником prie, що позначають об’єкт, із дієсловами звикання, прив’язаності, зближення, належності тощо, J. Šukys (1998: 477) пише: «До priklausyti, priskirti prie схильні вживати, коли prie сполучається з абстрактнішими іменниками. Коли йдеться про належність особі чи особам, державі, обирають лише давальний відмінок, пор. Та земля належала моєму батькові», але «Якщо не належить до жодної організації (пор. жодній організації)».

Із коротко сказаного випливає, що на вираження непрямого об’єкта prieraišus (prieraišumas) як факультативного валентного актанта можуть впливати не лише валентність твірного слова (prisirišti prie ko), а й валентності інших слів, що входять до мінімального лексико-семантичного поля prieraišus (atsiduoti, atsidavęs, draugiškas, lipšnus, prieplaikus). Висунуто кілька припущень: на вираження непрямого об’єкта дивалентних prieraišus, prieraišumas впливають (i) валентність твірного слова, (ii) лексична валентність актанта (жива істота відповідно предмет); (iii) семантика й граматика предикатів із лексико-семантичного поля prieraišus.

З огляду на те, що в DLKT немає прикладів із різними формами синонімічних prieplaikus, prieplaikumas, далі їх не розглядаємо.

2. ВАЛЕНТНІСТЬ РІЗНИХ ФОРМ PRISIRIŠTI І PRISIRIŠIMAS

Із 1200 прикладів DLKT, у яких ужито різні (не)особові форми дієслова prisirišti і в реченні виражено непрямий об’єкт, залишивши осторонь такі, як 11–16 (пор. 9, 10), та дослідивши 500 прикладів такого типу, як 17–21, видно, що в останніх непрямий об’єкт виражається конструкцією з прийменником prie. Приклади 17 і 18, де йдеться про тісний (близький) взаємозв’язок живих істот, показують, що обов’язкові актанти дивалентного prisirišti у реченні виражаються суб’єктом-перципієнтом і непрямим об’єктом-бенефіцієнтом. За аналогією з прикладами 5, 6 у реченнях 19–21 суб’єкт відповідає перципієнту, а непрямий об’єкт, позначений конструкцією prie, – контентиву.

11) [Mykolas прив’язав до передпліч ці вільхові віники, перехрестився й вигукнув: лечу!

12) Професор, щоб не натиснути педаль газу замість гальма, прив’язав одну ногу до сидіння.

13) Потім допомагає молодій королеві прив’язати до грудей немовля [...].

14) Її [жінки] [...] намагалися прив’язати тебе (пор. до себе) на все життя.

15) Мушу прив’язатися (пор. до себе) до стовпа, бо можу впасти на чотири кінцівки.

Straipsniai / Articles

187

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

16) Ще його [дівчинка Метелик] прив’язавши (пор. собі / до себе) крила метелика sparnus – подібні до тих, якими прикрашають ангелів молодші школярі, що грають у шкільних виставах.

17) Приблизно на восьмому місяці життя дитина прив’язується до мами.

18) Він [єнот] дуже грайливий, прив’язаний до сім’ї і лагідний.

19) Ми, литовці, дуже прив’язані до своєї рідної землі.

20) Люди є працьовитими, осілими, прив’язаними до споконвічних цінностей.

21) Найбільше я, мабуть, не прив’язана до кохання, а до думок і розподіленого часу.

У ситуації, описаній у прикладах 22–23, актуалізується інша прив’язаність: двовалентне prisirišti семантично пов’язується із потягом як залежністю (пор. Sližienė 1998: 240). Це впливає на семантичну валентність prisirišti: суб’єкт, позначений називним відмінком, має не стільки семантичну функцію перципієнта, скільки пацієнта, а непрямий об’єкт, виражений конструкцією з прийменником prie, відповідає контентиву. Принаймні тут слід визнати двошарову¹⁴ – перципієнтно-пацієнтну – семантичну функцію суб’єкта. Суб’єкт, що відповідає пацієнту, ілюструють приклади 24, 25, де актант prisirišti виражається не живою істотою, а словом на позначення абстрактного поняття.

22) Але алкоголь через мене може бути, а може й не бути, я [я] до нього прив’язаний. – А до чого ви прив’язані? – Прив’язаність – це дуже погана річ. Це означає, що ти неживий. У цьому житті не слід прив’язуватися ні до чого.

23) Ацтеки вживали шоколад значно різноманітніше, ніж ми, так сильно прив’язані до солодких напоїв.

24) Усвідомлюючи, що природа надто прив’язана до шкідливих сучасних правил, він насамперед вирішив мовчати тиждень.

25) Вона [традиційна філософія] прив’язана до сущого і не порушує питання про умову можливості сущого – бути.

Дослідження 500 прикладів із різними формами віддієслівного іменника prisirišimas показує, що в тих випадках, коли в реченні непрямий об’єкт іменника prisirišimas виражений, зазвичай він позначається конструкцією з прийменником prie (див. 26–28). Траплялося вживання (у чотирьох прикладах) ненормативного з погляду культури мови давального відмінка непрямого об’єкта (Šukys 1998: 155–156) (див. 29–30). Суб’єкт відповідає перципієнту, а непрямий об’єкт відповідає бенефіцієнту (26, пор. 27) або контентиву (27–30).

26) Прив’язаність дитини до матері – це різновид прихильності, що характеризується певною властивістю. Це встановлення близьких зв’язків між матір’ю та новонародженим під час пологів.

^¹⁴ Докладніше про двошарові семантичні функції див. Drukteinis (2009).

188

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Prіeraіšus, prіeraіšumas валентність у сучасній литовській (писемній) мові

27) Але не випускає з поля зору й суті Литви: прив’язаності людей до землі, тварини, миролюбності, спокою.

28) Її [Москву] не задовольняли бездіяльність і прив’язаність до старого.

29) Цінності переоцінюються, і хто з прив’язаності до старого не хоче переоцінити власні, нехай не заплющує очей на те, що вже переоцінено.

30) У їхніх [мешканців сіл] серцях посилилися любов, повага і прив’язаність до землі предків, до способу життя, традицій.

Позначений у реченні давальним відмінком непрямий об’єкт можна інтерпретувати як валентнісно пов’язаний із двома різними предикатами. Наприклад, у реченні 31 може бути пов’язаний як з іменником прив’язаність, так і з дієсловом виразити ^{(кому). Подальший контекст свідчить, що в цьому прикладі помилково позначено непрямий об’єкт прив’язаності як близького зв’язку15}.

31) Але вона не виправилася: е, нехай буде, бо так сказала вона, замріявшись, не бажаючи людині нічого поганого, лише виражаючи прив’язаність до свого чоловіка. Після цього вона ще кілька разів так назвала гостя Костею.

На підставі прикладів 22, 23 можна стверджувати, що в прикладах 32–33 уявлюваний суб’єкт двовалентного прив’язаність має функцію пацієнса, а позначений прийменниковою конструкцією prie непрямий об’єкт — функцію контентиву. Те, що семантично суб’єкт прив’язаності може бути пов’язаний із бенефіцієнтом, показує контекст прикладу 34.

32) Прив’язаність до алкоголю або наркотиків: * поглинає всі твої бажання, * ти стаєш повним рабом цих спокус, * штовхає тебе до бідності.

33) Однак усі ці необхідні речовини містять висівки, а біле просіяне пшеничне борошно їх не має. Тому надмірна прив’язаність до булочок і батонів шкодить здоров’ю.

34) Особливо добре йому вдавалося в будівництві — компанія Р. Стейнкроса входила до десятки найбільших будівельних організацій Нью-Йорка. Прив’язаність процвітаючого підприємця до університету «Штат» була зумовлена радше особистими інтересами, ніж великою любов’ю до установ Alma Mater.

Із сказаного про валентність прив’язатися і прив’язаність видно: коли йдеться про прив’язаність живої істоти як почуття, суб’єкт відповідає перципієнту (Вона розповідає, що, створюючи логотип, найбільше спиралася на емоції: намагалася поєднати такі почуття, як туга, прив’язаність до свого дому та близьких, любов до батьківщини і... (DLKT)), коли ж мається на увазі прив’язаність живої істоти як залежність, звичка, актуалізується суб’єкт-пацієнс (Хто «прив’язується» до екрана,

¹⁵ Пор. приклад DLKT: Близькість до рідної землі для А. Мішкіна — це прив’язаність до народної культури, звичаїв.

Straipsniai / Articles

189

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

цьому бракує руху й активного спілкування з речами та людьми (DLKT)). Іноді поруч можна вбачати й суб’єкт бенефіцієнта. Зазвичай конструкція з прийменником prie, якою позначається непрямий об’єкт, відповідає бенефіцієнту або контенту.

3. ВАЛЕНТНІСТЬ ФОРМ LIPŠNUS IR LIPŠNUMAS, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ

На підставі прикладів, наведених у LKŽ, непрямий об’єкт прикметника lipšnus, ужитого в значенні «ласкавий, приємний, ввічливий», позначається давальним відмінком або конструкцією з прийменником prie (див. 35, 36). Останню форму зумовлює синтаксична валентність базового слова (lipti prie ko), а давальний відмінок, імовірно, добирається відповідно до валентності слів lipšnus, meilus, malonus (kam / su kuo), ужитих у визначенні (пор. DLKŽe).

35) Ксаверас до тітки був ласкавий, цілував руки, тулився, мов кошеня Vaižg.

36) Він був страшенним сперечальником і ні до кого не був ласкавий BsMtII98.

Після перегляду 200 прикладів, наведених у DLKT, у яких уживаються різні форми lipš-nus, з’ясувалося, що непрямий об’єкт у реченні вживається рідко — лише в 10 прикладах. Непрямий об’єкт, виражений давальним відмінком (див. 37, 38) або конструкцією з прийменником su (див. 39, 40), відповідає бенефіцієнту, а суб’єкт, позначений називним відмінком, — перципієнту.

37) Лушюс був надзвичайно дружнім, потрібним для любові й ласкавим до людей.

38) Напідпитку вона досить часто відлупцьовувала Женьку Чюптува, іноді, слово честі, добряче, але, протверезівши, до приятеля з міжніжжя bičiuliui і знову була ласкавою. Де краще знайде? Адже її любові вже ніхто не хоче купувати, а Женька Чюптува, коли йому вдавалося поцупити товстий гаманець, не був скупим.

39) Ось скільки він зробив під час війни, а в мирний час він був справедливим у суді, шляхетним — у дружбі, поступливим — із сусідами, ласкавим — із домашніми, байдужим до власного майна, а щодо державного добра — дбайливим, поблажливим — до винуватців, щедрим — до бідних.

40) Вітаутасу не сподобалося, що Йонас раптом став страшенно ласкавим із тією справді чудово складеною, мабуть, набагато молодшою за свого чоловіка темноволосою й кароокою жінкою, яка, правду кажучи, не здавалася пригніченою домашніми турботами.

50 прикладів із DLKT із різними формами lipšnumas також свідчать про те, що непрямий об’єкт у реченні вживається рідко. У трьох прикладах він виражений давальним відмінком (див. 41–43), в одному — конструкцією з прийменником su (див. 44).

190

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Валентність прикметника prieraišus і його іменникового похідного prieraišumas у сучасній литовській (писемній) мові

Як і в реченнях із lipšnus, семантична валентність становить [Pcp, B], а непрямим об’єктом виступає лексема, що позначає живу істоту (людину).

41) Дівчата жертвували собою — lipšnumas огидному до нудоти росіянину іноді рятувало життя навіть кількох десятків людей.

42) Матері давали трохи грошей, а та витрачала їх разом із Веруте. Акінуоте, здобувши нового спонсора, загордилася, увесь її попередній lipšnumas до нас випарувався, а п’яна вона лізла в очі з’ясовувати стосунки через кожну дрібницю, що виникала в побуті.

43) Несподівано, без попередження приїхавши в гості, дядько Єви Лотос Ейнар своєю надмірною фамільярністю, lipšnumas викликає підозру не лише героям, а й читачеві.

44) А може, як каже Альгірдас Патаккас, і цим, і іншим кандидатам перемогти допомогла просто їхня «lipšnumas» із виборцями. Мовляв, перемогли політики, які зуміли ласкаво переконати своїх виборців, що їм можна довіряти.

Як уже зазначалося, трапляються випадки, коли непрямий об’єкт, позначений давальним відмінком, може бути пов’язаний із двома предикатами в реченні. У прикладі 45 давальним відмінком виражений батько може бути актантом і дієслова neparodė (neparodė kam), і іменника lipšnumas (lipšnumas kam). Подібно слід інтерпретувати й позначений давальним відмінком іменник підлеглий у прикладі 46.

45) Дочки також neparodė батькові більшого lipšnumo, лише коротко розповівши про найближчі життєві прагнення, одразу зникли у своїх справах на весь вечір.

46) Однак нічого дивного: куди подітися чоловікові, якщо його роботодавець виявиться «іншої орієнтації», а підлеглому його lipšnumas буде неприйнятним?

На підставі прикладів DLKT із формами lipšnus, lipšnumas та їхніми контекстами можна говорити про двоїстість lipšnumas: в одному випадку більше актуалізується емоційний аспект lipšnumas — любовність (пор. 47, 48), в іншому — через стан ((не)справжньої) любовності актуалізується lipšnumas, здатний перейти в негатив — підлабузництво, нав’язливість, ненависть тощо (пор. 40, 49–51).

47) Надходить час переступити зачароване коло самотності й зануритися в цілющу спільність, буття удвох, любов. Охоплена lipšnumo, вона запитала, чи знає він, як добре засинати й прокидатися поруч із коханою людиною.

48) Щойно виникла агресія спрямовується або на себе, або кудись убік. Мати, сердячись на немовля, намагається бути надзвичайно lipšni, оскільки добра мати не може сердитися.

49) — Ні, зачекай! — не поступається вона. — Та годі вже! Він різко відштовхнув її руки, але від колишнього її lipšnumo наче й не було. Він чекає, дихання Аушреле стає рівнішим, глибшим.

50) Постійне ігнорування потреб дитини та її спроб спілкуватися. Розлад prieraišumas, що виникає в дитинстві, поведінкові девіації виявляються нав’язливим lipšnumu та неселективним prieraišumas. У міру дорослішання дитини prieraišumas зберігається, а нав’язливе lipšnumą замінюють прагнення до уваги та спілкування без вибору людини.

Straipsniai / Articles

191

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

51) Давно Бузаї вовтузилися біля цуценяти, хоч і досить дорослого, але ще дурного, дуже ласкавого, що всюди ліз, за все чіплявся й падав.

Із коротко сказаного видно, що lipšnus, lipšnumas семантична валентність становить [Pcp, B], а синтаксична — Nom, Dat / su Instr. У прикладах DLKT, де йдеться про близькі стосунки між живими істотами (зазвичай людьми), із цими предикатами конструкція з прийменником prie не вживається.

4. ВАЛЕНТНІСТЬ ФОРМ ATSIDUOTI І ATSIDAVIMAS

У пошуку DLKT, увівши віддатися, присвятити себе, було отримано понад 3000 прикладів із різними формами віддатися (не)особових форм. Розглянуті 500 прикладів показують, що в тих випадках, коли в реченні наявний непрямий об’єкт, позначений давальним відмінком^¹⁶, його семантична функція може бути різною. У тих випадках, коли йдеться про емоційну відданість однієї живої істоти (зазвичай людини)^¹⁷ іншій, розглядуваний предикат має два обов’язкові актанти: суб’єкт-перцепієнт і непрямий об’єкт-бенефіціант (див. 52–54). У прикладах із формами віддатися, коли в описуваній ситуації актуалізується не стільки емоційна, скільки (більшою мірою) діяльнісно реалізована відданість іншому як бенефіціанту, суб’єкт може розумітися як пацієнс (див. 55, 56). Те, що актант суб’єкта семантично двовалентних форм віддатися може бути двошаровим, тобто в ньому можуть переплітатися дві семантичні функції, демонструють також приклади 57, 58, у яких ідеться про відданість людини тілу й душі або навпаки (пор. також 59).

52) Але я все одно впевнена, що вони були віддані (пор. вірні) одне одному і дуже кохали одне одного. Денис збирався одружитися з нею, планував їхнє спільне майбутнє.

53) Ми вже пояснювали, чому Джейн і всі інші матері більш віддані своїм дітям, ніж Джим і всі інші батьки.

54) Незабудки. Це тип дівчат, якому притаманні риси лагідної, незлопам’ятної та люблячої жінки. Єдина мета цих «квіток» — любити, віддатися коханому усім серцем, бажаннями, вчинками, створити затишне оточення, пожертвувати собою.

55) Хоча, звичайно, людина здатна приборкати свій сексуальний потяг і керувати ним. Той самий А. Моліс писав: Жінка, яка віддається чоловікові, щоб завагітніти, може заздалегідь обміркувати всі «за» і «проти», і якщо вона вирішує продовжити рід, — це вільна дія.

^¹⁶ У статті залишилися приклади, де непрямий atsiduoti об’єкт форм позначається орудним відмінком, напр.: Вона сьорбнула кілька ковтків [чаю] і відсунула: чай віддавав для неї оселедцем і цибулею.

^¹⁷ Пор. приклад DLKT: Березове листя тихо віддалося сонцю.

192

Acta Linguistica LXXXVIII

Валентність prieraišus, prieraišumas у сучасній литовській (писемній) мові

56) Ніна не є трагічною постаттю, вона віддається солдатам, бо жадає сексу. Зрозумівши, що роль розпусниці їй не підходить, після смерті Тово Ніна повертається додому.

57) Холодна чи пристрасна й замкнена в собі жінка прирікає чоловіка на самотність: він мусить відштовхнути її. Треба, щоб вони віддали одне одному тіло й душу. Якщо цей акт дарування відбувається, вони навіки залишаються вірними одне одному.

58) Люди кажуть, що жодна людина не зможе бути для іншої всім. Але я цього вимагаю, розумієш, Берито? Хто зі мною зв’язується, той віддається душею і тілом. Душею і тілом я був відданий Саскії. Усі ті роки — ані кроку вбік.

59) Так, це правда, я це зробив, мені соромно, я цілком віддаюся вам. Штовхайте мене ногами, бийте мене, насміхайтеся з мене.

Є приклади, у яких суб’єкт-перципієнт предиката atsiduoti (див., наприклад, 60–62) або суб’єкт-пацієнт (див. 63, 71) поєднується з непрямим об’єктом, що відповідає контенту (див. 60–64) або цілі (див. 65–67) і позначається давальним відмінком. Актант цілі, як видно з прикладів 68, 69, може бути виражений також конструкцією з інфінітивом.

60) Я бачив, як йому було приємно знову й знову згадувати ті щасливі дні, коли про нього дбала дружина, яка віддавалася всьому, подруга й господиня.

61) Цим справам Е. Іруона відданий усім серцем.

62) Чому ми віддалися заціпенінню від страху і переконанню, що «один нічого не змінить, а ніхто не підтримає»?

63) Зрозумівши , що все пішло не так, віддався пияцтву. Жував ковбасу, наливав повні чарки у свій великий живіт і все хвалився.

64) Він не стільки віддається Ніщо, скільки руйнує.

65) Суботи, неділі, «червоні» свята, вечори відряджень були присвячені цій роботі, яка дедалі більше захоплювала, якій я віддався усім серцем.

66) Лише той, хто, будучи надзвичайно відданим власному бажанню жити, переживає внутрішню свободу від життєвих подій, здатен щиро й постійно жертвувати собою заради інших.

67) Я не просто засинав біля комп’ютера, я не спав на роботі за столом... такого не бувало. Важко. І навчання страждає. Не можу так віддаватися навчанню, як хотілося б...

68) Чи може людина, яка ще вчора боролася за комуністичні ідеї, вірно служила окупанту (особливо тут, у Литві), сьогодні вже віддатися служінню нашій державі?

69) Зверніть увагу на цей рядок: «Оскільки вирок за лихі вчинки не виконується негайно, тому серця людей цілком віддані чинити зло» (Екл. 8:11).

Straipsniai / Articles

193

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

Трапляється, що непрямий об’єкт дієслова atsiųduoti виражається застиглою конструкцією į (kieno) rankas, яка семантично пов’язана з давальним відмінком бенефіцієнта (див. 70), контентиву (див. 71) або мети (див. 72) (пор. 73).

70) Наша розмова надто затягнулася... — Думайте, отче, ви... Я більше не можу думати. Atsiduodu [я] į jūsų rankas (пор. jums) тілом і душею. Врятуйте або занапастіть. Мені вже однаково. Тільки не залишайте мене в такій духовній кризі, як я залишив свою матір.

71) І тієї ночі Margarita немов atsidavė į likimo rankas (пор. likimui) — можна сказати, уперше відчула, що означає сп’яніти від алкоголю. Хоча, звісно, запаморочення було подвійним...

72) Переживши сильний душевний шок, який цілком її змінив, вона все ще думала, вагалася, боролася із собою і, інстинктивно опираючись, відклала рішення atsiduoti į daktaro rankas (пор. gydyti).

73) Чому чоловіки сліпо закохуються у своїх перукарок. Vyrai, не боячись atiduoti свої доглянуті plaukus į kirpėjos rankas, дуже швидко й самі joms atsid uoda.

Із того, що, спираючись на наявні приклади DLKT, було сказано, видно, що речення з atsiduoti описують ситуацію, яка подає певні аспекти сприйманої нами ситуації. Останні актуалізуються в реченні різними семантичними структурами предиката речення, тобто семантичною валентністю предиката, де й з’ясовується, як інтерпретується описувана ситуація. Дотримуючись думки, що «актантам предиката відповідають лише ті учасники ситуації, які названі в реченні відповідними формами, потрібними дієслову» (Slįžienė 1994: 27), стає зрозуміло, що в позиції актора двовалентного atsiduoti, позначеного давальним відмінком, актуалізується один із референтів різної семантики (бенефіцієнт, контентив, мета), що різняться своєю лексичною семантикою (жива істота resp. абстрактна річ). Ті референти, які залишаються поза межами тієї чи іншої згаданої atsiduoti структури семантичної валентності, постають на тлі описуваної ситуації як неактуальна її частина, неважлива для значення предиката atsiduoti (пор. приклади 55, 56 із 65, 66, коли в ситуації по-різному актуалізовано мету (вільний член проти валентного актанта)).

Подібна ситуація спостерігається після аналізу 500 прикладів DLKT із різними формами іменника atsidavimas. В одних випадках непрямий об’єкт, позначений давальним відмінком, відповідає бенефіцієнту (див. 74–76), в інших — контентиву (див. 76, 77) або меті (див. 78). Актант суб’єкта має функцію реципієнта (див. 74, 76, 77) або пацієнта (див. 75, 78).

74) Любов і відданість доньки матері безмежні.

75) Оскільки від природи ми егоїсти, упродовж життя маємо йти, як акробати по канату: зберігаючи рівновагу між atsidavimo kitiems, коли не шкодуємо себе,

194

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Валентність прикметника prieraišus і його іменникового похідного prieraišumas у сучасній литовській (писемній) мові

і користування іншими, оскільки необережний крок убік може зменшити потенціал нашого щастя.

76) Вона плекає такі думки, живучи під одним дахом із Вандою та Юзефом, цими двома безкорисливими, сміливими людьми, чия відданість людяності та полякам-співвітчизникам та співчуття переслідуваним євреям заперечили все, що проголошував її батько.

77) Найважливішими [...] є пристрасть і цілковита відданість цій філософії рослин.

78) Твоя відданість кар’єрі приносить свої плоди, але сором’язливий Сатурн залишив тобі одну перешкоду на шляху до успіху.

5. ВАЛЕНТНІСТЬ РІЗНИХ ФОРМ ДРУЖНІЙ І ДРУЖНІСТЬ

DLKT за пошуком draugišką надав понад 4500 прикладів із різними формами прикметника draugiškas. Після аналізу 300 прикладів із непрямим об’єктом цього прикметника, вираженим у реченні, видно різні валентності. У випадках, коли двовалентний draugiškas уживається відповідно до значення ‘2. схильний підтримувати близькі, теплі стосунки, дружити’, виокремленого у Словнику загальнолітовської мови (BLKŽe), актант суб’єкта, виражений називним або іншим узгоджуваним відмінком, відповідає перципієнту, а непрямий об’єкт, позначений давальним відмінком або конструкцією з прийменником su, — бенефіціанту (див. 79–82). Трапляється, що непрямий об’єкт-бенефіціант виражений конструкцією atžvilgiu (див. 83).

79) Саме тому я можу любити себе і бути дружнім до себе.

80) Найважливіше, що всі люди були один до одного дуже дружні й відкриті, чого зазвичай уже не буває.

81) Папійона [собака] дружній з усіма, добре ладнає з іншими собаками та домашніми тваринами, добре ставиться до дітей.

82) В Академії наук теплими й дружніми до молоді були навіть академіки старшого віку академіки.

83) Відтоді її [сусідки] ставлення до нього [хлопчика] суттєво змінилося. Вона дружньо ставиться до нього, за нагоди приносить йому подарунки й час від часу погоджується доглядати за ним.

Двовалентний draugiškas, ужитий у значенні ‘5. безпечний, придатний, сприятливий, пристосований для використання людиною’ (BLKŽe), відкриває в реченні вільне місце для суб’єкта-пацієнта, позначеного узгоджуваним відмінком, і непрямого об’єкта, вираженого давальним відмінком, що відповідає бенефіціанту (див. 84, 85) або контенту (див. 86, 87).

84) Останніми роками вони були особливо сприятливими для виноградарства: природа була особливо прихильною до виноградарів і виноробів.

Straipsniai / Articles

195

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

85) Štai kodėl kavinių ar didžiųjų prekybos centrų tualetuose esantys džiovintuvai mūsų rankoms taip pat nėra „draugiški“.

86) Тому безперечно потрібно шукати способи заохочувати дружнє до природи господарювання.

87) Податковий режим Литви по суті є дружнім для бізнесу.

Двовалентний дружній ‘6. нешкідливий, такий, що не завдає шкоди довкіллю’ (BLKŽe) вимагає суб’єкта-пацієнта та непрямого об’єкта-контентива, вираженого давальним відмінком (див. 88, 89).

88) Отже, той факт, що ми живемо на багатій, але обмеженій ресурсами планеті, є очевидним викликом для світових лідерів, які дискутують про дружній до довкілля збалансований розвиток світу розвиток.

89) Однак найважливіше, що виробляються дружні до довкілля продукти, корисні для нашого здоров’я.

DLKT надав понад 700 прикладів із різними формами іменника дружність. Знайдено 55 прикладів, у яких у реченні, що описує симпатію однієї особи, прихильність до іншої особи, друга — актант непрямого об’єкта — дружність виражається давальним відмінком (див. 90, 91) або конструкцією щодо (див. 92, 93). Після їхнього аналізу з’ясувалося, що так чи інакше позначений непрямий об’єкт-бенефіцієнт узгоджується із суб’єктом-перципієнтом.

90) Франція була поневолена, але у двох випадках таємно зберегла свою дружність до Литви.

91) Антанас прийшов сюди з дружності до Казимира.

92) І відчуття близькості між індивідами, які належать до тієї самої цивілізації (напр., французька ворожість щодо іммігрантів із Північної Африки та дружність щодо польських іммігрантів).

93) За словами Г. Тауянського, Гедріус В. дружності щодо нього не виявляв.

Коли реченням описується прихильне ставлення особи до певного предмета, двовалентна дружність відкриває вільне місце для суб’єкта-перципієнта та непрямого об’єкта-контентива (див. 94).

94) Якщо кожна наука в душі є такою, як у суб’єкті, нероздільно, і істина не може загинути, то чому, питаю, через якесь невідоме дружнє ставлення до смерті ми сумніваємося у вічному житті душі? — нетерпляче вигукує Розум Августина.

У контексті може бути актуалізована й більш дієва дружність. Тоді можна говорити про семантично двошаровий суб’єкт: пацієнта з відтінком перципієнта або навпаки. Те, що дружність може тлумачитися двояко — переходити (бути здатною перейти) від емоції до дії, — засвідчують також приклади 95, 96. Як би там не було, справжня дружність (як і відданість) виникає з почуття (пор. 97, 98).

196

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Валентність прикметника приязний, приязність у сучасній литовській (писемній) мові

95) Його постійно виявлювана приязність до мене. Завжди просимо заходити, завжди просимо позичати в нас, якщо тобі чогось бракуватиме; Генріхаю, у мене в холодильнику є кілька пляшок пива.

96) Вітаючи литовських військових льотчиків, радянська преса з цієї нагоди писала про «постійно зростаючий вияв приязності Литви до неї», зазначаючи, що цей політ стане ще одним серйозним чинником для зміцнення дружніх відносин між обома країнами.

97) Він радісно усміхнувся, а Крюксіс, гадаючи, що ця усмішка виражає його приязність до нього, теж задоволено хихикнув.

98) Почуття приязності Італії до Литви (пор. приязність Італії до Литви) не змінилися, і візит Д. Гранді до Варшави не матиме жодного впливу на відносини між Литвою та Італією.

Траплялися приклади, де іменник приязність пов’язаний із зазначеним 6-м значенням твірного слова (BLKŽė) (див. 99). Тоді валентність субстантивованого прикметника відповідає зазначеній у прикладах 88, 89.

99) Підсумовуючи, можу сказати, що ми прагнемо створити систему, яка «приязність до довкілля» перетворила на привабливу в економічному сенсі, просту й приємну діяльність.

Зі сказаного досі можна припустити, що суб’єктний актант приязний, приязністьприязний, приязність міг би мати не лише функцію перцепієнта, згаданого на початку статті (див. частину 1), а й функцію пацієнта, тоді як об’єктний актант — бенефіціанта та контентіва. Імовірно, на вираження факультативного об’єктного актанта приязного, приязностіприязний, приязність може впливати синтаксична валентність розглянутих предикатів, особливо коли потрібно актуалізувати семантичні відмінності.

6. ВАЛЕНТНІСТЬ ФОРМ ПРИВ’ЯЗАНИЙ І ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ

За запитом приязн DLKT надала 101 приклад із різними формами прикметника приязний. Після розгляду 15 прикладів, поданих у DLKT, де в реченні виражено непрямий об’єкт, з’ясувалося, що він позначається не лише давальним відмінком або конструкцією з прийменником до (див. 100–102), а й конструкцією з прийменником з або щодо (див. 103, 104). Останні дві конструкції з погляду норми слід було б замінювати давальним відмінком (пор. 100) або конструкцією з прийменником до (пор. 101). Водночас зі сказаного раніше стає зрозуміло, що впливає або може впливати на обране мовцем таке позначення непрямого об’єкта. Конструкція з прийменником з або щодо із приязний є семантично

Straipsniai / Articles

197

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

зазначено: «запозичено» із семантики й граматики синонімічного prieplaukus «лагідний, дружній» (див. також нижче).

100) Saliukis [пес] приємний і статечний, тримається осторонь від незнайомих, однак відданий і prieraišus своїм господарям.

101) Тому, за твердженням цього дослідника, належала і до французького, і до польського народів [...]. Важко сказати, до якої країни королева була prieraišesnė (пор. віддана). Вона часто проголошувала себе ištikima Людові XIV [...].

102) Попри таку схильність до циганських мандрів, Ieva каже, що вона дуже prieraiši — не лише prie žmonių, а й prie daiktų.

103) Розумний, пильний і чуйний [пес]. Prieraišus su draugais і обережний з незнайомими людьми.

104) Взаємини батька або матері, які залишилися з дитиною, навіть покращилися — стало менше конфліктів. Vaikai більш prieraišūs šeimos atžvilgiu (пор. šeimai).

Зв’язок двовалентного prieraišus із предикатами з лексико-семантичного поля (atsidavęs, draugiškas, ištikimas, malonus та ін.) також видно з прикладів DLKT, де непрямий об’єкт досліджуваного прикметника зрозумілий із контексту. Із прикладів 105–108 видно, як у розповіді, у конкретній ситуації, актуалізується один із семантичних аспектів prieraišus (пор. 100, 101). З огляду на це й визнаючи варіантні та неясні випадки, можна стверджувати, що в сучасній литовській мові, якщо двовалентний prieraišus уживається для опису близьких взаємин між живими істотами, непрямий об’єкт, що відповідає бенефіцієнту, позначається кількома способами.

105) Людина є prieraiši (пор. prisirišusi) būtybė. Prie ko prisirišą? Це залежить від індивідуальних уподобань, рис характеру.

106) Bladhaundas є особливо prieraišus (пор. meilus, draugiškas), nesivaidija ні з господарями, ні з іншими собаками.

107) Чоловіки дивляться на жінку навіть тоді, коли вона грається з песиком. На їхню думку, пестити тваринок — добрий знак, який свідчить, що жінка prieraiši (пор. lipšni, meili).

108) Вона подружилася з хрещеними батьками (вона завжди вміла затишно зближуватися зі старими людьми, по-народному називаючи їх «бабусями» та «дідусями»). Я не така prieraiši (пор. lipšni, draugiška), навіть трохи «колюча» — я не вступала в довгі розмови з хрещеними батьками. Тим більше, що бабуся була майже глуха¹⁸.

Окрім прикладів 100–104, де суб’єкт двовалентного prieraišus відповідає перципієнту, а непрямий об’єкт — бенефіцієнту, у DLKT наявні випадки, коли суб’єкт-перципієнт узгоджується з непрямим об’єктом-контентом, який варіантно позначається

¹⁸ Ще пор. приклад DLKT із прислівником prieraišiai: — Здоровий, вужику Жалтінелі! Із вужиком Жалтінелем заприятелювали ще з дитинства. Знайомі від самої колиски. Обидва prieraišiai (пор. draugiškai, meiliai) гралися, як дідусь з онуком. Разом вони смоктали молоко. Уже стільки років він годував Жалтінелі з глиняної миски.

198

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Валентність прикметника prieraišus і іменникового похідного prieraišumas у сучасній литовській (писемній) мові

передається давальним відмінком або конструкцією з прийменником prie (див. 109, 110). Також prieaišus суб’єкт може відповідати пацієнсу, а непрямий об’єкт — контентиву (див. 111).

109) У Латвії суспільство ще не стало прихильним до образів.

110) Тетеруки не лише залишаються в нас зимувати, вони генетично прихильні до звичних, уже облюбованих місць.

111) Спочатку хочеться підкреслити, що дволикі прихильні до радянської традиції — це вся наша історія наука (а іноді й наша історична свідомість загалом).

DLKT надав трохи понад 500 прикладів із різними формами іменника prieaišumas. Після аналізу 170 прикладів, у яких непрямий об’єкт цього іменника виражений у реченні, з’ясувалося, що він позначається давальним відмінком або конструкцією з прийменником prie.

Беручи до уваги значно більшу кількість прикладів, ніж із щойно розглянутим прикметником prieaišus, можна говорити про тенденції у вираженні: непрямий об’єкт схильні позначати давальним відмінком (пор. частину 1). Конкретніше, факультативний давальний відмінок із формами prieaišumas обирається у 58 відсотках усіх випадків (або у 98 прикладах із 170). Давальний відмінок непрямого об’єкта найчастіше (73 відсотки, або 72 приклади з 98) передається словом, що позначає неживий (конкретний, абстрактний) предмет, значно рідше (27 відсотків, або 26 прикладів із 98) — словом, що позначає живу істоту (зазвичай людину). Подібні тенденції щодо одухотвореності також демонструють речення, у яких непрямий об’єкт позначається конструкцією з прийменником prie: у 33 відсотках наявних випадків (або у 24 прикладах із 72) непрямий об’єкт виражається словом, що позначає живу істоту, а у 67 відсотках усіх випадків (у 48 прикладах із 72) — словом, що позначає неживий предмет. Отже, з погляду мовної норми непрямий об’єкт іменника prieaišumas, позначений нормативним давальним відмінком або відповідною конструкцією з прийменником prieaišumas, зазвичай (71 відсоток, або 120 прикладів із 170) є словом, що позначає неживий (конкретний, абстрактний) предмет. Важливо зазначити, що ці два способи вираження непрямого об’єкта є (можуть бути) варіантними (див. 112–115).

112) Зв’язність виховання та догляду за дітьми зумовлюють материнська любов, емоції та прихильність до сина чи доньки.

113) Для формування прихильності дитини до матері важливий не лише час, який мати проводить із немовлям, а й спосіб спілкування, характер догляду.

114) Вони [Велінес] нагадують, що прихильність, яка виникла до земного життя, зникне.

¹⁹ Варто також переглянути приклади, наведені в DLKT, із формами множини іменника prieaišumas у різних відмінках (prieaišumai, prieaišumų та ін.).

²⁰ В Інтернеті чимало прикладів, де prieaišumas непрямий об’єкт виражається також конструкцією з прийменником su, наприклад: Прихильність до матері не є пріоритетною порівняно з прихильністю до батька (цитовано з: https://www.dvejinamai.lt/).

Straipsniai / Articles

199

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

115) У людській прихильності до життя є щось сильніше за всі світові негаразди.

Наявні приклади показують, що непрямий об’єкт, який відповідає бенефіцієнту, узгоджується із суб’єктом-перципієнтом (див. 112, 113). Подвійно — як пацієнт і перципієнт — суб’єкт може інтерпретуватися у прикладі 116, де розпізнається і семантичне перенесення прямого прив’язати ‘прикріпити до чогось’ (пор. дитина [P] прив’язана пуповиною [I] до матері [Ad], мати [P] прив’язана до дитини) у прихильний як семантику перцептивного предиката. Семантичний зв’язок із названою вище валентністю прив’язати засвідчує і приклад 117: перенесена дія прийомного батька (схопив, прикував (пор. прив’язав)) є джерелом емоційної прихильності Бланки, тобто на емоційну прихильність і її якість впливають, її формують і створюють дії²¹ (ще пор. 14–16). Коли прихильність зв’язок із прямими значеннями основного дієслова прив’язатися (більшою мірою) перерваний, актуалізується перцептивна прихильність (див. 112, 118). Можна стверджувати, що семантика й граматика прихильності як почуття (до кого/чого) впливають на синтаксичну валентність прихильність (прихильний): під час актуалізації такої прихильності давальний відмінок непрямого об’єкта є (більшою мірою) немаркованим (пор. 118–121). На відміну від прикладів 119–121, де давальний відмінок непрямого об’єкта граматично можна пов’язати і з головним предикатом речення відчувати (кому, що), приклад 122 показує, що життю є не актантом іменника почуття (пор.? почуття Ніліюна до життя), а прихильності (пор. прихильність Ніліюна до життя). Виходячи зі сказаного, можна стверджувати, що у прикладі 123 актуалізується емоційна незалежність суб’єкта — емоційна прихильність, сформована діями в сім’ї, перервана з власної волі (переможена). Можливий зв’язок прихильності й залежності видно також із контекстів прикладів 124–126. Прихильність суб’єкта як емоційний зв’язок, позначена давальним відмінком, очевидна у прикладі 127. Конструкція з прийменником до, імовірно, може обиратися для позначення більш діяльнісно осмисленої прихильності суб’єкта (пор. 128). Звичайно, як уже зазначалося, і один, і інший аспект прихильності може позначатися також варіантно (пор. 122, 129).

116) Дитина розвивається, вислуховуючи думки матері й переживаючи почуття. Завдяки прихильності вагітної жінки до своєї ще не народженої дитини може зменшитися вплив пережитого нею стресу.

117) Піднесеними словами Бланка описує свою прихильність до прийомного батька: вона почувається, наче «сокіл, якого схопили й прикували, прибили до золотого кільця» (пор. Прийомний батько [A₁] прив’язав до себе [B] Бланку [P]).

²¹ Пор. приклад DLKT: Сигнал для відновлення контакту (усміхаючись їй або просячи її взяти на руки), після цього знову гралися, досліджували. Така поведінка дитини свідчить про безпечну прихильність.

200

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Валентність прикметника прихильний і його іменникового похідного прихильність у сучасній литовській (писемній) мові

118) Для формуванняпочуття прихильності особливо важливі висока чутливість до потреб дитини та здатність їх задовольняти.

119) Ми все ж відчували одне до одного якусь прихильність. Так чи інакше, він був моїм батьком…

120) Там вона три роки вивчала тонкощі спеціальності, багато чого, як сама каже, навчилася, однак особливої прихильності до цього етапу свого життя не відчуває.

121) Не сумніваюся, що її принаймні раз чула абсолютна більшість литовців, бо засоби масової інформації відчували, а й сьогодні досі відчувають особливу прихильність до цієї теми.

122) Загалом у творчості Ніліюна є дуже сильне почуття прихильності до життя, якого не знищують жодні нещастя й труднощі, що трапляються.

123) Для американців його покоління автомобіль означав свободу, швидкість, рух і переможену прихильність до дому й минулого, тобто до будь-яких традицій і порядків.

124) Залежність від релігії він усвідомлював як ілюзорну заміну залежності від образу караючого батька. Мета психоаналітика — не посилювати прихильність пацієнта до психоаналітика, а розірвати її, зміцнюючи автономність і зрілість особистості пацієнта, його здатність «стояти на власних ногах».

125) Медики-наркологи вже давно дослідили фізичну й психологічну залежність людей від алкоголю. Психологічну прихильність до алкогольних напоїв лікувати надзвичайно складно, а фізичну — можна подолати.

126) Кайшядорський птахокомбінат був єдиним у країнах Балтії, хто мав виняткове право — близько 80 відсотків продукції постачав до Польщі. Невідомо, скільки тривала б прихильність поляків до (пор. звичка їсти) до нашої курки, якби директор Кястутіс Барткявічюс думав лише про потреби птахокомбінату, а не країни.

127) Засновниці померли — склад монастиря змінювався — а сестра Беатріче й далі жила в родині, присвяченій молитві. Її прихильність до сестер була спокійною і простою.

128) І мстять передусім собі за цю мазохістську прив’язаність до тих, хто завдавав болю, руйнував, нищив…

129) На стадії зрілості групи її учасники переживають почуття прив’язаності до групи, створюють близькі емоційні зв’язки з іншими членами, однак зберігають автономію, усвідомлюють свої відмінності від інших членів групи.

Приклади DLKT показують, що суб’єктний актант іменника прив’язаність відповідає перципієнту, а непрямий об’єкт, виражений двома способами, — контентиву (див. 130). За аналогією з прикладом 111 видно, що в прикладі 131 суб’єктний актант відповідає пацієнту, а непрямий об’єкт — контентиву.

130) Зосередити й утримувати увагу на собі допомагає ще одна властивість: навіюваність і самонавіювання, велика прив’язаність до того, що бажане.

131) На мою думку, прив’язаність історії культури до марксистської традиції є дещо іншою, але ця властивість очевидна і у випадку громадянської, і у випадку історії культури.

Straipsniai / Articles

201

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

7. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ВИСНОВКИ

Розглянуті 600 прикладів DLKT із різними формами prieraišus, prieraišumas показують, що на їхню семантичну й синтаксичну валентність впливають семантика та граматика предикатів (pri(si)rišti, atiduoti, pripleikus, lipšnus, draugiškas та ін.) із лексичного семантичного поля. Через синонімічне pripleikus ‘липкий, дружній’ у вираження непрямого prieraišus, prieraišumas об’єкта «переходить» прийменникова конструкція su. Таке позначення факультативного актанта (нім. markierung) обирається, коли йдеться про близькі стосунки між двома живими істотами (зазвичай людьми) (У сім’ї батьки навчили б безпечної прив’язаності з дитиною?²²). Тоді, коли двовалентний prieraišus уживається у значенні ‘липкий, дружній’, його синтаксичні актанти виражаються підметовим називним (або іншим узгоджуваним відмінком) і давальним непрямого об’єкта або прийменниковою конструкцією su; семантична валентність — [Pcp, B].

Вираження непрямого об’єкта при формах prieraišus ‘той, хто швидко й легко прив’язується; відданий’, prieraišumas у давальному відмінку та прийменниковою конструкцією prie зазвичай є варіантним. Приклади DLKT показують кілька комбінацій семантичної валентності prieraišus, prieraišumas, позначеної варіантно. У випадках, коли суб’єктний перципієнт поєднується з бенефіцієнтом непрямого об’єкта, у ситуації, описаній предикатами prieraišus, prieraišumas, актуалізуються близькі емоційні стосунки між двома живими істотами. Коли в ситуації йдеться про ставлення особи до певної речі, суб’єктний перципієнт поєднується з контентивом непрямого об’єкта. Узгодження пацієнтного суб’єкта з непрямим об’єктом, що відповідає контентиву, спостерігається тоді, коли важлива прив’язаність як певна звичка, залежність.

У випадках, коли непрямий об’єкт prieraišumas виражається словом, що позначає неживий предмет, спостерігається очевидна схильність нехтувати нормою — замість конструкції з прийменником prie уживається давальний відмінок.

Зазвичай предикатами prieraišus, prieraišumas актуалізується емоційний аспект (Режисерка фільмом звертається до досить тонких почуттів — спогадів, прив’язаності до душі міста, вона створює фільм про дрібниці, з яких усе складається (DLKT)). У контекстах розпізнається привнесене із семантики та граматики основного pri(si)rišti значення — прив’язування людини як носія стану, пацієнта, до чогось предметного.

²² Цитовано з: https://www.bernardinai.lt/2014-07-04-diskusija-apie-globa-kokia-aplinka-palankiausia-augti-vaikui-ii/.

202

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Валентність prieraišus, prіеraišumas у сучасній литовській (писемній) мові

ŠALTINIAI

BLKŽe – Bendrinės lietuvių kalbos žodynas, vyr. red. D. Liutkevičienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013–2022. Prieiga internete: https://ekalba.lt/bendrines-lietuviu-kalbos-zodynas/.

DLKT – Dabartinės lietuvių kalbos tekstynas, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Prieiga internete: http://tekstynas.vdu.lt/tekstynas/.

DLKŽe – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, 8-as patais. ir papild. leidimas, vyr. red. St. Keinys, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021. Prieiga internete: https://ekalba.lt/dabartines-lietuviu-kalbos-zodynas/.

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005 (atnaujinta versija 2018). Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/.

SŽe – Lyberis Antanas 2002: Lietuvių kalbos sinonimų žodynas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas; e. variantas 2015. Prieiga internete: https://ekalba.lt/sinonimu-zodynas/.

SisŽe – Paulauskas Jonas 1987: Sisteminis lietuvių kalbos žodynas, Vilnius, Lietuvių kalbos institutas; e. variantas 2015. Prieiga internete: https://ekalba.lt/sisteminis-lietuviu-kalbos-zodynas/perziura.

LITERATŪRA

Drukteinis Albinas 2009: Semantinės sakinių struktūros su sinkretinės reikšmės predikatais. – Res humanitariae 6, 24–41.

Miliūnaitė Rita 2022: Įvairuojantys ir nauji lietuvių kalbos reiškiniai XXI a. pradžioje: sistematika ir pokyčių kryptys, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, DOI: doi.org/10.355321/e-pub.42.lietuviu-kalbos-pokyčiai.

Semėnienė Loreta 2003: Būdvardžių derinimas. – Sintaksinių ryšių tyrimai. Lietuvių kalbos gramatikos darbai 1, red. A. Holvoet, A. Judžentis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 37–66.

Sližienė Nijolė 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Sližienė Nijolė 1998: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 2(1), Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Šukys Jonas 1998: Lietuvių kalbos linksniai ir prielinksniai: vartosena ir normos, Kaunas: Šviesa.

Straipsniai / Articles

203

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

Vaičiulytė-Semėnienė Loreta 2001: Lietuvių kalbos būdvardžių valentingumas: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Vaičiulytė-Semėnienė Loreta 2020: Daiktavardžiai atitiktis, atitikimas administracinėje kalboje. – Bendrinė kalba 93, 1–35. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/bendrinekalba/article/view/2059.

Valency of the Adjective prieraišus and the Noun prieraišumas in Contemporary Lithuanian (Written) Language

SUMMARY

The analysis of 600 examples with different forms of prieraišus and prieraišumas drawn from the Corpus of Contemporary Lithuanian Language reveals that their semantic and syntactic valency is influenced by the semantics and grammar of the predicates from the lexical semantic field (pri(si)rišti, at­siduoti, prieplai­kus, lipšnus, draugiškas, etc.).

The construction of the preposition su has entered the expression of the indirect object of prieraišus and prieraišumas through the synonymous adjective prieplai­kus ‘affectionate, friendly’. Such marking (Ger. markierung) of a facultative actant is chosen when a close relationship of two living beings (usually people) is meant. In cases where bivalent prieraišus is used in the sense ‘affectionate, friendly’, its syntactic actants are expressed in the nominative of the subject (or another case in agreement) and the dative of the indirect object or the construction of the preposition su; the subject percipient is in agreement with the indirect object beneficiary.

The expression of the indirect object with the forms of prieraišus ‘one who gets attached fast and easily; devoted’ and prieraišumas in the dative case and the construction of the preposition prie is usually variable. Several combinations of semantic valency of variably marked prieraišus and prieraišumas are possible. In cases where the subject percipient is in agreement with the indirect object beneficiary, the situation expressed by the predicates prieraišus and prieraišumas conveys a close emotional relationship of two living beings. Where the situation is concerned with the person’s disposition towards something, the subject percipient is in agreement with the indirect object contentive. The agreement of the patient subject and the indirect object corresponding to the contentive can be seen where attachment is highlighted as a certain habit and dependency.

204

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Pr eiraišus, pr eiraišumas valentingumas dabartinėje lietuvių (rašto) kalboje

In cases where the indirect object of pr eiraišumas is expressed in the word denoting an inanimate thing, there is a clear tendency to disregard the established norm – the construction of the preposition prie is replaced by the dative case.

The predicates pr eiraišus and pr eiraišumas usually convey an emotional aspect. The attachment of a person as the conveyor of a certain state, the so called patient, to something tangible, which comes from the semantics and grammar of the base verb pri(si)rišti can be recognized through contexts.

Įteikta 2023 m. gegužės 8 d.

LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

Straipsniai / Articles

205