ЖИДРУНАС ШИДЛАУСКАС

Інститут литовської мови

ORCID id: orcid.org/0000-0001-5763-6921

Напрями наукових досліджень: геолінгвістика, діалектологія литовської мови.

DOI: doi.org/10.35321/all89-10

РЕКОНСТРУКЦІЯ ДІАЛЕКТНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРИЄДЗУКІСА В ГОРИЗОНТАЛЬНОМУ ТА ВЕРТИКАЛЬНОМУ КОНТИНУУМІ: ВИПАДОК ДНА КАУНАСЬКОЇ ЛАГУНИ

Реконструкція діалектних особливостей прієдзукіса в горизонтальному та вертикальному континуумі: випадок дна Каунаської лагуни

АНОТАЦІЯ

У статті досліджується горизонтальний і вертикальний континуум затопленої території Каунаської лагуни та прибережної діалектної зони. Досліджуваний матеріал зібрано в Румшишкес (LKA536) та Шленаві (пункт Маргінінкай (LKA553)). Опитано інформантів, які походять із дна Каунаської лагуни, і зіставлено мовлення двох родин (мешканців різних поколінь).

Досліджувана територія — це ареал західноавкштайтського каунаського говору, де очікувалося виявити діалектні особливості прієдзукіса. Це припущення підтвердилося: хоча теоретично прояви прієдзукіса найвиразніші на правому березі лагуни та в околицях Німану в південному напрямку, з’ясовано, що вони зберігаються на обох берегах, безпосередньо біля лагуни. Водночас це передбачає й своєрідність діалектного ареалу.

У статті також висвітлено значення вертикального континууму: встановлено очевидну кореляцію між діалектними особливостями та віком інформантів. По-новому розглянувши типологію віку — без дотримання звичного поділу на три покоління, — у глибших зрізах виявлено вертикальну фрагментарність.

Straipsniai / Articles

211

ŽYDŪNAS ŠIDLAUSKAS

Старші інформанти (які, відповідно до традиційного поділу на три покоління, належали б до того самого покоління, що й молодші) зберегли більше особливостей прієдзукіса.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: західноавкштайтський каунаський говір, південноавкштайтський говір, горизонтальний континуум, вертикальний континуум, Каунаська лагуна.

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується горизонтальний і вертикальний континуум території, затопленої Каунаською лагуною, та прибережних діалектних зон. Досліджуваний матеріал зібрано в Румшишкес (LKA536) та Шленаві (пункт Маргінінкай (LKA553)). Інформанти раніше жили на дні Каунаської лагуни; зіставлено мовлення двох родин (мешканців різних поколінь).

Досліджувана територія — західноавкштайтський каунаський говір, де очікувалося виявити діалектні особливості прієдзукіса. Це припущення підтвердилося: хоча теоретично прояви прієдзукіса найвиразніші на правому березі лагуни та в околицях Німану на південь, результати показують, що ці прояви трапляються по обидва боки лагуни, поблизу самої лагуни. Водночас це свідчить про своєрідність ареалу.

У статті також підкреслено значення вертикального континууму: встановлено чітку кореляцію між діалектними характеристиками та віком інформантів. Новий підхід до типології віку, що відходить від звичного поділу на три покоління, виявляє у глибших зрізах вертикальну фрагментарність. Старші інформанти (які, за традиційного поділу на три покоління, належали б до того самого покоління, що й молодші) зберегли більше особливостей прієдзукіса.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: західноавкштайтський каунаський говір, південноавкштайтський говір, горизонтальний континуум, вертикальний континуум, Каунаська лагуна.

ВСТУП

У діалектології другої половини XX ст. зазвичай обмежувалися горизонтальним континуумом. Дотримувалися думки, що мовні явища поширені на певній території. Дослідження мали на меті окреслити пункти «Атласу литовської мови» (далі — LKA). На початку XXI ст., коли в Литві почали розвивати геолінгвістику й визнали, що між діалектами та літературною мовою «існує багато перехідних варіантів», до методологічного інструментарію мовного аналізу було включено також соціолінгвістичну змінну покоління. Ця та інші соціолінгвістичні змінні уможливлюють дослідження вертикального континууму — поступового розташування змінних, що характеризують інформантів

212

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Реконструкція діалектних особливостей прієдзукіса в горизонтальному та вертикальному континуумі: випадок дна Каунаської лагуни

— (Willemyns, Bister 1989: 541; Berruto 2010: 235–236; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 39).

Взаємодія місцевих діалектних варіантів і літературної мови актуалізувалася у 2018–2020 рр., коли мовну ситуацію Каунаського району досліджували науковці Центру геолінгвістики Інституту литовської мови^¹, а також у 2020–2021 рр., коли збирали й доповнювали дані для майбутнього Тармину^². Тоді геолінгвістичними методами було розглянуто фрагментарність Пакаунського ареалу в горизонтальному й вертикальному вимірах (Bakšienė 2021: 73).

Під час цих досліджень увагу приділено околицям Каунаської лагуни, де 2020 року, збираючи термінологічний матеріал, побував і автор цієї статті: розшукували людей, які до шостого десятиліття XX ст. жили в долині Німану; після її затоплення 1959 року було утворено Каунаську лагуну (докладніше див. Šidlauskas 2021: 37–57 і наведену там літературу). Виселені зі своїх поселень мешканці дна^³ здебільшого переселялися до близьких околиць, тому ймовірно, що вони та їхні нащадки могли зберегти автентичні місцеві мовні особливості, характерні й для сіл, затоплених Каунаською лагуною. У Литві це перше діалектологічно-реконструктивне дослідження, що охоплює знищення житлової території та примусове виселення.

2020 року було опитано 53 інформантів і записано близько 50 годин розмов. Досліджуваний матеріал цієї статті — аудіозаписи тривалістю 2 год 34 хв, на яких розмовляють по два інформанти різних поколінь з однієї родини — батьки й діти. У статті використано матеріал чотирьох інформантів віком від 66 до 100 років; обрано дві родини, старші представники яких є найстаршими серед усіх опитаних інформантів. На основі чотирьох мовців створено теоретичну модель, яку згодом (у подальших дослідженнях) буде застосовано до всіх респондентів.

Отже, об’єкт цієї статті — мовлення людей, які походять із дна Каунаської лагуни (та їхніх нащадків); див. таблицю 1.

^¹ Дослідження частково фінансувала муніципалітет Каунаського району. Керівниця дослідження — проф. habil. dr. Danguolė Mikulėnienė.

^² Проєкт «Створення моделі бази даних місцевих варіантів литовської мови», керівниця — dr. Agnė Čepaitienė. Фінансовано Державною комісією литовської мови (програма використання, нормування та поширення державної мови). Доступ в інтернеті: https://tarmynas.lki.lt/ (за умови входу до облікового запису).

^³ Це усталена назва людей, які жили в долині Німану до затоплення (на сучасному дні Каунаської лагуни) (інформація головної спеціалістки Центру відвідувачів регіонального парку Каунаської лагуни Ramunė Mikitiejėva; інтерв’ю з автором 2020–09–14, запис зберігається в Діалектному архіві Центру геолінгвістики Інституту литовської мови).

Straipsniai / Articles

213

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

ТАБЛИЦЯ 1. Родини інформантів та місце їхнього проживання^⁴

Інформанти | Тривалість аудіозапису | Місце походження | Теп. місце проживання Перша родина | Rumš_M_1930 | 1 год 11 хв 0 с | Румшишкес | Румшишкес | Rumš_V_1954 | Друга родина | Šlie_V_1920 | 1 год 23 хв 19 с | Дварелішкес | Шленава | Šlie_M_1951 |

Інформанти живуть на різних берегах лагуни. Нинішні (переселені) мешканці Румшишкес до затоплення жили в старому містечку Румшишкес, а мешканці Шленави походять із Дварелішкес (села, що було розташоване між Румшишкес (і старими, і сучасними) та Шленавою)^⁵. Нині Румшишкес належить до староства Румшишкес Кайшядориського району, а Шленава — до староства Самілу Каунаського району. Це два пункти LKA — Румшишкеський (LKA536) і Маргінінкайський (LKA553) (див. рис. 1)^⁶

Склад інформантів відповідає дзеркальному принципу: опитано матір (Rumš_M_1930) і сина (Rumš_V_1954), а також батька (Šlie_V_1920) і доньку (Šlie_M_1951). Їх можна схарактеризувати як осілих; лише син Rumš_V_1954 працює в місті Каунасі. Мовну (діалектну) характеристику інформантів див. у розділі 4 «Характеристика мовлення респондентів».

Аналіз матеріалу, обраного для цієї статті, допомагає досягти й поставленої мети — розкрити своєрідність горизонтального та вертикального вимірів мовлення дна Каунаської лагуни й прибережної діалектної зони. Оскільки різниця у віці між найстаршим і наймолодшим інформантом становить 36 років (див. рис. 2), зібраний діалектний матеріал відображає не лише тенденції мовлення в реальному, а й у спостережуваному часі, що ще більше посилює вертикальну вісь дослідження.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

(1) дослідити мовні особливості старших і молодших мешканців, опитаних 2020 року та належних до двох родин; (2) схарактеризувати діалектну зону дна Каунаської лагуни й узбережжя у вертикальному (поколіннєвому) вимірі.

^⁴ Інформантів закодовано за таким принципом: скорочення назви місцевості, стать, рік народження. Наприклад, жінка, яка живе в Румшишкес і народилася 1930 року: Rumš_M_1930.

⁵ Розташування поселень на дні Каунаської лагуни див. у картографічній розповіді Валдаса Урбана­вічюса. Доступ в інтернеті: https://www.arcgis.com/home/item.html?id=c55688a269934e1f95d90bee099467c5.

^⁶ За даними Тармину, Шленава належить до двох пунктів: більша частина — до пункту Армалішкес (LKA534), менша — до Маргінінкайського (LKA553). Інформанти цієї статті живуть у пункті Маргінінкай (LKA553).

214

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Реконструкція діалектних особливостей прієдзукіса в горизонтальному та вертикальному континуумі: випадок дна Каунаської лагуни

РИС. 1. Досліджувані пункти LKA

Методологія дослідження. Як уже зазначалося, для мовного аналізу обрано інформантів різних поколінь. Отже, традиційного критерію NORM не дотримано^⁷. Такої практики в Литві дотримувалися й раніше, щоправда, застосовуючи її до досліджень багатомовних родин (докладніше див. Mikulėnienė, Pocevičiūtė 2018).

Вибір інформантів з однієї родини дає змогу не лише ідентифікувати мовні особливості інформантів, а й уникнути випадкових (або індивідуалізованих) випадків їх уживання. Від них особливо прагнуть абстрагуватися, намагаючись реконструювати місцевий мовний варіант. Порівняно невелика кількість респондентів дає змогу моделювати особливості місцевої мови, а цю модель згодом можна доповнювати даними інших інформантів.

1. СПЕЦИФІКА ТИПОЛОГІЇ ВІКУ ДОСЛІДЖУВАНИХ

Як уже зазначалося у Вступі, горизонтальний і вертикальний вимір щодо інформанта дає змогу не лише фіксувати мовні факти реального часу, а й

⁷ Англ. non-mobile older rural male. Цей критерій пов’язаний зі статичним образом діалекту. З погляду NORM, належний інформант — літній, осілий сільський чоловік (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 32).

Straipsniai / Articles

215

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

отримати доступ до даних спостережуваного часу, тобто до діалектних особливостей різних вікових груп.

Перспективу спостережуваного часу посилює те, що реальний час дослідження (опитування інформантів) — 2020 рік, тобто через століття після народження найстаршого інформанта і через 61 рік після виселення із затопленої долини Німану (див. рис. 2).

РИС. 2. Роки народження інформантів із перспективи реального та спостережуваного часу

Відповідно до типології проєкту 2011–2014 рр., під час затоплення долини Німану (1959 р.) інформанти належали до середнього й молодшого поколінь (або ще не народилися)^⁸. У 2020 році, на час опитування, усі (також кілька опитаних нащадків мешканців дна) уже стали представниками старшого покоління — тобто старшими за 50 років. Людей, які 1959 року належали до старшого покоління, що залишилися живими, вже немає. Однак, як зазначалося, різниця у віці між найстаршими й наймолодшими інформантами достатня для виявлення можливих діалектних відмінностей (або подібностей) між батьками й дітьми^⁹.

Батьків (незалежно від віку) віднесено до старшого покоління, а дітей — до молодшого. Така типологія відображає покоління не лише із соціолінгвістичного, а й із демографічного погляду, отже, дає змогу, аналізуючи дані спостережуваного часу, з’ясувати можливу зміну місцевого піддіалектного варіанта — його посилення або послаблення.

^⁸ «Сучасні геолінгвістичні дослідження в Литві: оптимізація мережі пунктів та інтерактивне поширення діалектної інформації» (VP1-3.1-ŠMM-07-K-01-028). Керівниця — проф. dr. (HP) D. Mikulėnienė. Фінансовано за програмою ЄС «Підтримка наукової діяльності науковців та інших дослідників (глобальний грант)».

^⁹ Типологія віку в дослідженнях може варіюватися залежно від демографічних та інших чинників (Bakšienė 2021: 74). Під час створення моделі Тармину, яку в майбутньому планують застосовувати до досліджень усього ареалу литовської мови, віковий компонент покоління також скориговано: до старшого покоління віднесено інформантів віком понад 60 років (замість 50), а до середнього — віком 31–59 років (Bakšienė 2021: 74).

216

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Реконструкція діалектних особливостей прієдзукіса в горизонтальному та вертикальному континуумі: випадок дна Каунаської лагуни

2. ДОСЛІДЖУВАНА ТЕРИТОРІЯ

Поява Каунаської лагуни перетворила частину Пакауніса на специфічне поле досліджень. Через будівництво гідроелектростанції у 1950-х роках XX ст. місцевих жителів виселили з долини Німану (майбутнього дна Каунаської лагуни), тому 2020 року найбільшу їхню концентрацію зафіксовано в прибережній зоні.

Як зазначалося, двоє досліджуваних у статті мешканців дна живуть у Шленаві (староство Самілу, на лівому березі лагуни), що належить до ареалу Пілюонас—Самілус (цей ареал називають осередком літературної та діалектної мови (Bakšienė 2021: 81). Ще двоє живуть у Румшишкес — на правому березі лагуни (див. рис. 3).

РИС. 3. Локалізація інформантів і напрямки виселення

З огляду на всі класифікації литовських діалектів, можна очікувати територіальної цілісності (див. розділ 3). Водночас у матеріалі різних періодів

Straipsniai / Articles

217

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

виявляються розбіжності деяких діалектних особливостей і прієдзукіс, що передбачає можливу перехідність.

Отже, у горизонтальному вимірі територія не є цілком однорідною: це ареал західноавкштайтського говору, у якому наявні діалектні особливості, характерні для південноавкштайтського говору.

3. ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛЕКТУ ДОСЛІДЖУВАНОГО АРЕАЛУ

Діалектна характеристика досліджуваного ареалу зберегла властивий молодограматикам поділ діалектів за фонетичними ознаками: наприкінці XIX ст. Антанас Баранаускас відніс цей ареал до східних перших південних говорів (Baranovskij 1898: 49–51; див. також Geržotaitė 2016: 48), у першій половині XX ст. Антанас Салис — до середніх авкштайтських говорів (Salys 1933: 21–34; Salys 1992: 109–114), а в другій половині XX ст. Зиґмас Зінкявічюс та Александрас Ґірденіс — до західноавкштайтського каунаського говору (Zinkevičius, Girdenis 1966: 139–147).

Особливості прієдзукіса мовознавці зафіксували по обидва боки Німану — це перехідна зона між західноавкштайтським каунаським і південноавкштайтським говорами. Основними центрами прієдзукіса називають Балбєришкіс, Пренай, Бірштонас, Кайшядорис (Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 114–116).

Представників цього ареалу вирізняють досить виразні фонетичні особливості:

(1) як окраїнні західні авкштайти, замість голосного e (колишнього носового ę) іноді вимовляють i (i:•) (напр., teñ — ti-, išsigandęs — isigãndis) (Salys 1933: 31; 1992: 113; Zinkevičius 1966: 82 та ін.; Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 116);

(2) замість ą — ų (напр., ąžuolas — ūž́uolas, grąžtas — grū́štas) (Salys 1992: 113; Morkūnas 1994: 85–86 та ін.);

(3) початкове e у слові відповідає як a (напр., eketė — aketė, ešerys — ašerì·s) (Zinkevičius 1966: 121–122, 449; Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 114);

(4) як і у значній частині авкштайтського говору, часто подовжують перші наголошені складові двоголосних i, u (напр., dirbti — dìrpt, stumti — stūm·t) (Zinkevičius 1966: 107 та ін.; Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 114);

(5) твердіше вимовляють приголосний l (напр., lėdas — lạ̄das, lėisti — lái·st) (Zinkevičius 1966: 160–161; Salys 1992: 109–111; Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 116);

218

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Реконструкція діалектних особливостей прієдзукіса в горизонтальному та вертикальному континуумі: випадок дна Каунаської лагуни

(6) можуть вимовляти відкритіші голосні ė, o (bėga — bė́ga, tóks — tks) (Zinkevičius 1966: 71, 74–75; Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 116)¹⁰.

Серед морфологічних особливостей варто згадати:

(7) закінчення давального відмінка однини іменників чоловічого роду може бути -u (напр., pónui — pó­nu) (Zinkevičius 1966: 248; Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 116);

(8) у прийменникових конструкціях — іноді закінчення -i (iki dangi̇̀ — iki dangui̇̃ (iki dangaũs), iki kreigi̇̀ — iki kraigui̇̃ (iki kraigo) (Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 116);

(9) може вживатися ілатив (напр., viduñ, šliūbañ) (Zinkevičius 1966: 200, 209–210; Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 116);

(10) ще одна особливість прієдзукіса — заміна закінчення іменника -uo на -uva (напр., sesuõ — sesuvà, vanduõ — vanduvà) (Zinkevičius 1966: 86–87; Salys 1992: 113; Morkūnas 1994: 87); докладніше про прієдзукіс див. (Salys 1933: 28–32; 1992: 113; Morkūnas 1994: 84–92; Bacevičiūtė, Mikulenienė, Salienė 2005: 114; 116).

У цій статті на основі теоретичної моделі, що ґрунтується на десяти діалектних особливостях прієдзукіса, схарактеризовано мовлення мешканців дна.

4. ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЯ РЕСПОНДЕНТІВ

Після аналізу мовлення чотирьох інформантів, опитаних 2020 року, з’ясовано, що в прибережній зоні наявні особливості прієдзукіса.

Матеріал — записані розмови тривалістю 2 год 34 хв із двома інформантами з Румшішкес (пункт LKA536) і двома інформантами зі Шленави (пункт Маргінінкай (LKA553)) — зіставлено з картами «Фонетика» «Атласу литовської мови» (LKA) 1982 року та їхніми коментарями. Так використання особливостей прієдзукіса перевірено з перспективи спостережуваного часу. За даними Діалектного архіву Центру геолінгвістики Інституту литовської мови, у Румшішкес

^{¹⁰ Ці приклади подано так, як зазначено в цитованих джерелах (у литовській діалектології поширена копенгагенська транскрипція). Характеризуючи мовлення інформантів, приклади буде записано знаками міжнародного фонетичного алфавіту (МФА), який поступово входить у вжиток. Докладніше про МФА див. Bakšienė, Čepaitienė 2017; Bakšienė 2018.}

Straipsniai / Articles

219

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

у пункті (LKA536) дані зібрано 1953 року, а в пункті Маргінінкай (LKA553) — 1954 року^¹¹, тобто ще до затоплення долини Німану^¹².

Із матеріалом, зібраним 2020 року, корелює порівняно небагато карт LKA. Оскільки прієдзукіс з погляду класифікацій діалектів називають перехідним, або нішевим, ареалом, його не прагнули широко описувати й у колективній монографії (Mikulėnienė, Meiliūnaitė, sud., 2014).

Насамперед варто згадати дві розрізнювальні особливості — реалізацію голосного e (ę) як į (į) і реалізацію голосного ą як u (ų).

4.1. Реалізація голосних e (ę) та ą

2020 року голосний e (ę) як į (į) реалізується нечасто й пов’язаний із віком інформантів: обидва найстарші інформанти (Šlie_V_1920 і Rumš_M_1930) реалізували голосний e (ę) як į — вимовили ²tʲį (у значенні te(n). Інформантка, народжена 1951 року (Šlie_M_1951), тричі e вимовила як i в інших словах: žmõnes, sóduose, namuose (¹³monʲis, ²sodʲusʲi, na¹muosʲi). У мовленні наймолодшого інформанта (Rumš_V_1954) цих рис не виявлено.

Отже, у вертикальному континуумі наявні відмінності. У територіальному вимірі (горизонтальному континуумі) фрагментарності немає — e (ę) реалізується як į (į) на обох берегах Каунаської лагуни.

Карти «Фонетика» LKA 1982 року демонструють іншу картину. У прибережній зоні реалізацію голосного e (ę) як i (į) картографовано, однак різні слова відображають неоднакові тенденції. Так, на карті № 17 зафіксовано відкритість голосного e у закінченнях однини місцевого й орудного відмінків та у формах прислівника (LKA II 35). Як видно, на великій території навколо лагуни переважає голосний e — як у літературній мові (див. рис. 4), але далі від Румшишкес (LKA536), у Кайшядорисі, ненаголошене ę відкритого закінчення вже реалізується як į; див. рис. 5 (LKA II 66–67).

¹¹ Том «Фонетика» LKA опубліковано 1982 року, однак матеріал для нього почали збирати 1950 року (LKASMRK — книга зберігається в Діалектному архіві Центру геолінгвістики Інституту литовської мови) — «1950 року було організовано першу діалектологічну експедицію, а 1951 року опубліковано і перше видання “Програми збирання матеріалів для Атласу литовської мови”» (Mikulėnienė 2022: 126).

¹² На картах «Фонетика» LKA 1982 року відображено весь ареал Литви на момент завершення збирання матеріалу.

220

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Priedžūkio tarminių ypatybių rekonstrukcija horizontaliajame ir vertikaliajame kontinuume: Kauno marių dugno atvejis

РИС. 4. Фрагмент карти № 17 «Фонетика» LKA 1982 року: e відкритого закінчення

РИС. 5. Фрагмент карти № 50 «Фонетика» LKA 1982 року: ненаголошене ę відкритого закінчення

Другу розрізнювальну особливість — реалізацію голосного ą як u̯ — у мовленні інформантів 2020 року не виявлено. На картах «Фонетика» LKA 1982 року в прибережній зоні та принаймні в частині Кайшядориського району також зафіксовано вимову ą, ę, характерну для літературної мови (LKA II 61–63).

Straipsniai / Articles

221

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

З обома розрізнювальними особливостями — згаданою реалізацією голосного e (ε) як į (iː) і реалізацією голосного a як y (uː) — пов’язані карти «Фонетика» LKA 1982 року № 44 і № 45 (див. рис. 6 і 7).

РИС. 6. Фрагмент карти № 44 «Фонетика» LKA 1982 року: наголошені ą, ę в основі

РИС. 7. Фрагмент карти № 45 «Фонетика» LKA 1982 року: ненаголошені ą, ę в основі

2 2 2

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Реконструкція діалектних особливостей прієдзукіса в горизонтальному та вертикальному континуумі: випадок дна Каунаської лагуни

Є й інші карти «Фонетика» LKA 1982 року (№ 46, 47, 48, 68, 69), на яких картографовано реалізацію голосного q (не) як (u:); на всіх видно згадану тенденцію — q не реалізується як (LKA II 63–65, 83–86).

Зіставлення даних, зібраних 2020 року, з даними карт «Фонетика» LKA 1982 року засвідчує очевидну цілісність: в обидва періоди й на обох берегах Каунаської лагуни вимовляють однаково (голосний q як не реалізується).

4.2. Реалізація початкового e слова

Протилежна тенденція — реалізація голосного e як a на початку слова. У прибережній зоні, пунктах LKA553 і LKA536, зафіксовано варіанти вимови дієслова ito (LKA II 28). 2020 року цю особливість (у слові ėlė та різних формах ito) виявлено у трьох із чотирьох випадків: її вживали двоє мешканців у Шленаві (пункті Маргінінкай (LKA553)) і одна мешканка в Румшишкес (LKA536). Лише наймолодший інформант вимовив у своїй мові нелітературно: einant (див. таблицю 2).

^{8 LENTELE.} Реалізація початкового e слова як a

Респонденти | +/− | Приклади elie_V_1920 | + | rdavo (x 5);  rt (x 2); ne padina;   ros Rum_M_1930 | + | r s (x 2) elie_M_1951 | + | rdavo; rna; rnent Rum_V_1954 | − |

Це вже другий випадок, коли діалектну особливість виявлено в мовленні всіх інформантів, крім Rumš_V_1954. Дані вертикального (вікового) континууму відрізняються більше, ніж дані горизонтального (територіального). Крім того, з реалізації голосних можна зробити висновок, що діалектні риси батьків і дітей можуть не збігатися — тобто в одній родині можуть говорити по-різному.

Реалізацію u зафіксовано і на картах «Фонетика» LKA № 9 і № 10 (див. рис. 8 і 9), і в мовленні опитаних мешканців дна, по обидва боки Німану (хоча карта № 10 (рис. 9) показує іншу ситуацію поблизу аналізованого пункту Маргінінкай (LKA553)).

Straipsniai / Articles

223

ŽYDŪNAS ŠIDLAUSKAS

РИС. 8. Фрагмент карти № 9 «Фонетика» LKA 1982 року: початкове e слова

РИС. 9. Фрагмент карти № 10 «Фонетика» LKA 1982 року: початкове ei слова

Дані карти № 9 «Фонетика» LKA 1982 року переважно репрезентують слова élnias, éngti, érkė, erškėtis, erzinti (LKA II 27). 2020 року виявлено один випадок реалізації eu: у Шленаві (у пункті Маргінінкай (LKA553) e реалізується як a у слові eurūš (напр.^¹ rūs). На карті № 10 «Фонетика» LKA 1982 року

224

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

(див. рис. 9) також репрезентовано слова eiti та eilė — тобто дифтонг ei реалізується як ai.

Слід звернути увагу, що на карті «Фонетика» LKA 1982 року на лівому березі зафіксовано подвійний вимовний варіант: голосні як із відповідниками, так і без відповідників. За даними 2020 року, на лівому березі, у Шлєнаві, у пункті Марґінінкай (LKA553), ei із відповідником як ai трапляються навіть частіше, ніж на правому березі. Крім того, сусідні пункти (наприклад, Армалішкіс, LKA534) не вплинули.

4.3. Подовження першого компонента твердопочаткових дифтонгів i, u

Перші компоненти твердопочаткових дифтонгів подовжують усі інформанти. Найбільше прикладів виявлено в мовленні інформантки Шлє_M_1951 (за винятком дієслова умовного способу nedirbtų, один раз вимовленого з коротким i); див. таблицю 3.

ТАБЛИЦЯ 3. Подовження першого компонента твердопочаткових дифтонгів i, u

Цей випадок свідчить про сильну вертикальну й горизонтальну цілісність. Імовірно, що і до переселення, і після нього жителі належали (і належать) до тієї самої діалектної території. З іншого боку, цей приклад послаблює раніше виявлений зв’язок між діалектністю та поколінням.

На картах «Фонетика» LKA 1982 року видно, що на обох берегах лагуни також подовжують перші компоненти твердопочаткових дифтонгів; див. рис. 10 (LKA II 38–39).

Straipsniai / Articles

225

ŽYDŪNAS ŠIDLAUSKAS

РИС. 10. Фрагмент карти № 20 «Фонетика» LKA 1982 року: i, u в твердопочаткових дифтонгах основи

Карта № 20 «Фонетика» LKA 1982 року по суті відображає два горизонтальні рівні: цілісність території в синхронному аспекті, а в зіставленні з даними 2020 року — і в діахронному (з перспективи досліджуваного часу).

4.4. Твердіння приголосного l

У прибережній зоні досить виразною є ще одна особливість — твердіння приголосного l. У 2020 році цю особливість виявлено на обох берегах лагуни; див. таблицю 4.

ТАБЛИЦЯ 4. Твердіння приголосного l

Інформанти | +/− | Приклади Шлє_V_1920 | +/(−) | ṅɛpaˈlaɪdoː; paˈlaɪdoː (x 2); nʊˈlaɪdʲi; ɪˈlaɪdʑe; paˈlaɪdʊ (шювюс); ṅɛpaˈlaɪdʊ; leɪˈdʲɪma; leɪˈdʲimoː; ˈlasʲnɛm (курку) Румш_M_1930 | + | ɪˈlʲɛːləs (x 2); kʲɛˈʊslas; ɛʊˈɛlas; lɛnʲˈtʲɪnoːs; ˈlɛnʲtʲɪnʊ Шлє_M_1951 | | – Румш_V_1954 | +/− | bʊˈlʲaɛːləs

226

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Priedžūkio tarminių ypatybių rekonstrukcija horizontaliajame ir vertikaliajame kontinuume: Kauno marių dugno atvejis

Опитані 2020 року мешканці дна лагуни ствердили приголосний l у різних позиціях. Приголосний l ствердять троє з чотирьох інформантів, однак не зовсім послідовно (трапляються винятки). За кількістю прикладів найбільше l стверджується в мовленні інформанта Шлє_V_1920, однак у словах iškėlė, neįskėlė, atkėlė вимовлено також м’який l. Лише інформантка Румш_M_1930 постійно стверджає приголосний.

Як і у випадках відповідників голосних, знову виразно проступає значення покоління: варто зазначити, що інформантка, народжена 1951 року, зовсім не стверджувала приголосного l, а інформант, народжений 1954 року, — лише один раз.

Твердіння приголосного l картографовано не на одній карті «Фонетика» LKA 1982 року. Так, на карті № 15 — e, ei основи після приголосного l (наприклад, lėdas, léisti); див. рис. 11, а на карті № 72 — n основи після l; див. рис. 12.

На лівому березі (отже, і в Шлєнаві — пункті Марґінінкай (LKA553)) зафіксовано і e(i), і a(i), а на правому (у Румшишкісі, LKA536) — лише a(i) (LKA II 33–34). Отже, у Румшишкісі l перед e(i) завжди вимовлявся твердо. Тенденції 2020 року збереглися: у Шлєнаві (у пункті Марґінінкай (LKA553)) ствердіння відбувається рідше, ніж у Румшишкісі (LKA536).

Варто розглянути ще один випадок твердіння приголосного l — карту № 72 «Фонетика» LKA 1982 року (див. рис. 12). На відміну від карти № 15 (рис. 11), тут зафіксовано en основи після l (LKA II 88–89). На карті 1982 року очевидне твердіння картографовано на обох берегах, однак Шлєнаву (пункт Марґінінкай (LKA553)) слід вважати межею, від якої починають стверджувати приголосний l після en. У 2020 році цю особливість виявлено лише в мовленні інформантки Румш_M_1930, у слові lentýnos: l̇n¹ʲᵃ¹ti̇ṅȯs; ˈl̇n¹ʲᵃ¹ti̇nu̇ (див. таблицю 4). Тому висунуто припущення, що варіант літературної мови (м’який приголосний l перед en) міг утвердитися на лівому березі аж до самої лагуни.

Твердіння приголосного l картографовано не лише на картах «Фонетика» LKA 1982 року, а й у монографії 2014 року (Mikulėnienė, Meiliūnaitė, sud., 2014); див. рис. 13.

Матеріал 2014 року ґрунтується на картах «Фонетика» LKA 1982 року № 15 і № 28; зазначено, що «територія вживання приголосного l залишилася такою самою, якою була в другій половині XX століття», однак цю фонетичну особливість названо такою, що занепадає й найкраще зберігається в мовленні найстаршого покоління (Bakšienė, Geržotaitė, Leskauskaitė 2014: 255).

Ще однієї діалектної особливості прєдзюкіса — відкритішої вимови голосних ė, o — у мовленні опитаних 2020 року інформантів не виявлено. Карти «Фонетика» LKA 1982 року в Румшишкісі (LKA536) і Шлєнаві (пункт Марґінінкай (LKA553)) також не репрезентують відкритішої вимови голосних ė та o (докладніше про вимову голосних ė та o див.: LKA II 44–58).

Straipsniai / Articles

227

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

РИС. 11. Фрагмент карти № 15 «Фонетика» LKA 1982 року: e, ei основи після приголосного 1

РИС. 12. Фрагмент карти № 72 «Фонетика» LKA 1982 року: en основи після 1

2 2 8

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Реконструкція діалектних особливостей прєдзюкіса в горизонтальному й вертикальному континуумі: випадок дна Каунаської лагуни

РИС. 13. Фрагмент карти X: e, ei, ė основи після приголосного l

4.5. Морфологічні особливості

З огляду на фонетичні особливості можна стверджувати, що місцевий діалектний варіант не зник повністю, однак морфологічні дані свідчать про радикальну зміну у вертикальному континуумі, або на шкалі досліджуваного часу.

Морфологічні приклади особливо пов’язані з віком інформантів. Хоча обох найстарших інформантів теоретично можна віднести до одного покоління (різниця у віці — десятиліття), діалектні дані не є однорідними. У мовленні найстаршого інформанта почуто три морфологічні особливості, у мовленні інформантки, молодшої на десять років, — одну, а в мовленні молодших інформантів морфологічних особливостей прєдзюкіса взагалі не виявлено; див. таблицю 5.

Straipsniai / Articles

229

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

ТАБЛИЦЯ 5. Морфологічні особливості мовлення інформантів

Інформанти

Закінчення давального відмінка однини іменників чоловічого роду —u

Іліатив

Закінчення іменника –uo замінюється на –uva

Шлє_V_1920

u'ie¹'nɑm ¹'suːnɔ

mʲ'ʃ'kʲæʎ'in

s'ęsʋa

Румш_M_1930

j'ęʋ'nɪmʊ

-

-

Із морфологічною особливістю — закінченням іменника –uva замість –uo — можна пов’язати одну карту «Фонетика» LKA 1982 року — № 67 (LKA II 82–83); див. рис. 14. Із таблиці 5 видно, що особливість виявлено в Шєнаві (у пункті Марґінінкай (LKA553)).

РИС. 14. Фрагмент карти LKA № 67: наголошене uo у відкритому закінченні

Оскільки на карті «Фонетика» LKA 1982 року № 67 закінчення –uva зафіксовано часто, цю особливість слід вважати такою, що занепадає^¹³. Під час опитування жителів 2020 року закінчення –i у прийменникових конструкціях зовсім не виявлено, однак це не здивувало, оскільки інші дослідники також зазначають, що воно трапляється лише іноді (Bacevičiūtė, Mikulėnienė, Salienė 2005: 116).

^¹³ На карті «Фонетика» LKA № 67 закінчення –uva картографовано на обох берегах лагуни, однак у пункті Марґінінкай (LKA553) зафіксовано лише слово šuva.

230

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Priedžūkio tarminių ypatybių rekonstrukcija horizontaliajame ir vertikaliajame kontinuume: Kauno marių dugno atvejis

Як і вживання фонетичних особливостей, уживання морфологічних особливостей не можна пов’язувати з конкретним населеним пунктом.

4.6. Розподіл діалектних особливостей у вертикальному континуумі

Розподіл виявлених діалектних особливостей за частотністю у вертикальному континуумі див. на рис. 15.

РИС. 15. (Не)наявність діалектних особливостей

Рисунок 15 показує занепад диференційних особливостей прєдзюкіса: голосний e на початку слова має відповідник a у трьох випадках із чотирьох, тоді як другого диференційного явища — відповідника голосного ą як y (ų) — не почуто.

В основі мовлення найстарших інформантів прєдзюкіс найміцніший. У мовленні їхніх дітей, народжених у 1950-х роках, особливості трапляються рідше, уживаються впереміш із варіантами літературної мови; найменше особливостей — у мовленні наймолодшого інформанта (Румш_V_1954). Водночас варто зазначити, що він іще стверджає приголосний l, на відміну від інформантки Шлє_M_1951, старшої на три роки. Оскільки виразні особливості в мовленні інформантів варіюють (інколи незалежно ні від місцевості, ні від покоління), замість діалектних ознак, імовірно, уже утверджуються діалектні маркери (про поняття діалектного маркера див.: Mikulėnienė 2019: 60).

Straipsniai / Articles

231

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

На територіальному рівні (у горизонтальному континуумі) немає тенденційних фонетичних відмінностей. Отже, жителі двох місцевостей на дні Каунаської лагуни — Дварелішіса та Румшишкіса — мали говорити однаково.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

У статті актуалізовано два геолінгвістичні рівні — місцевості (горизонтальний) і покоління (вертикальний). На цих рівнях, спираючись на теоретичну модель, засновану на десяти діалектних особливостях прєдзюкіса, досліджено мовні особливості інформантів.

У горизонтальному континуумі фонетичні особливості прєдзюкіса вживаються досить рівномірно — на лівому й правому берегах Каунаської лагуни — у Шлєнаві (пункті Марґінінкай (LKA553) і в Румшишкісі (LKA536) не виявлено значних (або тенденційних) діалектних відмінностей. На обох берегах голосний e (ę) має відповідник į (įː), голосний e на початку слова має відповідник a, перші компоненти твердопочаткових дифтонгів i, u часто подовжуються, приголосний l стверджається. Фрагментарність могли б припускати морфологічні особливості (їх більше виявлено на правому березі), однак їхнє вживання радше пов’язане з віком інформантів.

Якщо оцінювати з перспективи досліджуваного часу, дані (особливості, які ще трапляються в мовленні інформантів) загалом збігаються з картами «Фонетика» LKA 1982 року (у 2020 році діалектні особливості трапляються (і) в інших словах, ніж ті, що зазначені на картах «Фонетика» LKA 1982 року).

У вертикальному континуумі наявна різноманітність. Усі мешканці дна лагуни подовжують перші компоненти твердопочаткових дифтонгів i, u. Голосний e на початку слова має відповідник a у трьох із чотирьох інформантів (крім наймолодшого). Приголосний l стверджують усі, крім другого за віком інформанта. Голосний i (iː) замість e (колишнього носового ę) вимовляють троє найстарших. Частини особливостей не виявлено (можна припустити, що вони зникли або зникають): не трапилося жодного випадку ą із відповідником ų (uː); жоден респондент не вимовляє голосні ė, o відкритіше.

Зазвичай старші жителі зберегли більше діалектних рис — цю тенденцію особливо виявлено у вживанні морфологічних особливостей: у мовленні найстаршого інформанта (нар. 1920 року) виявлено три морфологічні особливості: закінчення однини іменників чоловічого роду -u (dʼi̯eˈnamˈsuːno), іліатив (mˈi̯ˈkʲeˈlʲin), закінчення іменника -uva (sˈe̯soˈva). У мовленні інформантки, молодшої на десять років, почуто лише закінчення однини іменників чоловічого роду -u (jˈe̯s nʲimʲu). У мовленні інформантів, народжених 1951 і 1954 років, діалектних морфологічних особливостей не виявлено.

Можна стверджувати, що Дварелішіса та Румшишкіс до переселення належали до тієї самої діалектної території — прєдзюкіса. Місцевості, до яких мешканців дна лагуни було переселено

232

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Реконструкція діалектних особливостей прєдзюкіса в горизонтальному й вертикальному континуумі: випадок дна Каунаської лагуни

(Шлєнава — пункт Марґінінкай (LKA553) і Румшишкіс (пункт LKA536), а також слід вважати єдиною діалектною територією прєдзюкіса. Створивши теоретичну модель, засновану на особливостях прєдзюкіса, у статті проаналізовано мовлення двох сімей. Надалі на основі цієї моделі буде здійснено реконструкцію місцевого мовного варіанта досліджуваної території.

LITERATŪRA

Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Geolingvistika: ideologija, teorija ir metodai. Pagrindinės sąvokos. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 29–47.

Bacevičiūtė Rima, Mikulėnienė Danguolė, Salienė Vilija 2005: Vakarų aukštaičiai kauniškiai ir Klaipėdos krašto aukštaičiai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Bakšienė Rima, Čepaitienė Agnė 2017: Tarptautinės fonetinės abecelės taikymo lietuvių tarmių garsams galimybės. – Baltistica 52(1), 105–135. Prieiga internete: https://www.baltistica.lt/index.php/baltistica/article/view/2303/2270 [žiūrėta 2023-05-29].

Bakšienė Rima, Geržotaitė Laura, Leskauskaitė Asta 2014: X žemėlapis ir komentaras. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 255.

Bakšienė Rima 2021: Kauno rajono kalbinis variantiškumas – „Tarmyno“ modelio kūrimo pagrindas. – Respectus Philologicus 39(44), 73–88. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/respectus-philologicus/article/view/21920/23210 [žiūrėta 2023-05-30].

Bakšienė Rima 2017: Lietuvių patarmių transkripcija TFA simboliais: vakarų aukštaičiai šiauliškiai. – Acta Linguistica Lithuanica 77, 237–254. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/837/928 [žiūrėta 2023-06-08].

Baranovskij Antonij J. 1898: Барановскій, Антоній Я. Замѣтки о литовскомъ языкѣ и словарѣ [Zamětki o litovskom’ jazyke i slovarė], Санктпетербургъ: Типографія Императорской Академіи Наукъ [Sanktpeterburg’: Tipografija Imperatorskoj Akademii Nauk’].

Berruto Gaetano 2010: Structure and Dynamics of a Language Space: 13. Identifying dimensions of linguistic variation in a language space. – Language and Space. An International Handbook of Linguistic Variation, vol. 1: Theories and Methods,

Straipsniai / Articles

233

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

Handbücher zur Sprach Handbücher zur Sprachund Kommunikationswissenschaft, ed. by P. Auer, J. E. Schmidt, Berlin, New York: Walter de Gruyter, 226–241.

Geržotaitė Laura 2016: Lietuvos tarmių klasifikacijos tyrimas geolingvistiniu aspektu: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

LKA II – Lietuvių kalbos atlasas 2: Fonetika, aut. E. Grinaveckienė, A. Jonaitytė, J. Lipskienė, K. Morkūnas, M. Razmukaitė, B. Vanagienė, A. Vidugiris, atsak. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1982.

LKASMRK – Lietuvos TSR MA Lietuvių kalbos institutas, Lietuvių kalbos atlasui surinktos medžiagos registracijos knyga (pradėta 1952 m.). Saugoma Lietuvių kalbos instituto Geolingvistikos centro Tarmių archyve.

Mikulėnienė Danguolė 2019: Tarmiškumo bruožų nomenklatūra: nuo tarminių požymių prie tarmiškumo žymenų. – Respectus Philologicus 35(40), 51–62. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/respectus-philologicus/article/view/12716/11395 žiūrėta [žiūrėta 2023-05-30].

Mikulėnienė Danguolė 2022: Lietuvių kalbos instituto istorija 2: kalbotyros aneksija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Mikulėnienė Danguolė, Meiliūnaitė Violeta, sud., 2014: XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), Vilnius: Briedis.

Morkūnas Kazys 1994: Dėl priedužkio ir jo ribų. – Lietuvių kalbotyros klausimai 34, 84–92. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/actalinguisticalthuanica/article/view/1465/1559 [žiūrėta 2023-06-07].

Salys Antanas 1933: Kelios pastabos tarmių istorijai. – Archivum Philologicum 4, 21–34.

Salys Antanas 1992: Raštai 4: Lietuvių kalbos tarmės, Roma: Lietuvių katalikų mokslo akademija.

Šidlauskas Žydrūnas 2021: Rekonstrukciniai Kauno marių dugno tarminio ploto aspektai. – Lietuvių dialektologijos profiliai: XXI amžiaus pradžios regioniniai variantai, jų santykiai ir perspektyvos, sud. V. Meiliūnaitė, A. Čepaitienė, D. Dambrauskienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 45–70. Prieiga internete: http://lki.lt/wp-content/uploads/2022/01/Lietuviu-dialektologijos-profiliai-1.pdf [žiūrėta 2023-05-30].

Urbanavičius Valdas 2020: Žemėlapio pasakojimas. Kauno marių dugno šimtmečio istorija. Prieiga internete: https://www.arcgis.com/home/item.html?id=c55688a-269934e1f95d90bee099467c5 [žiūrėta 2023-05-30].

234

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Priedžūkio tarminių ypatybių rekonstrukcija horizontaliajame ir vertikaliajame kontinuu­me: Kauno marių dugno atvejis

Willemyns Roland, Bister Helga 1989: The Language Continuum as a Pluridimensional Concept. – Status and Function of Languages and Language Varieties, Berlin, New York: Walter de Gruyter, 541–551.

Zinkevičius Zigmas, Girdenis Aleksas 1966: Dėl lietuvių kalbos tarmių klasifikacijos. – Kalbotyra 14, 139–147.

Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija: lyginamoji tarmių fonetika ir morfologija, Vilnius: Mintis.

The Reconstruction of the Priedžukis Dialectal Features in Horizontal and Vertical Continuum: the Case of the Bottom of the Kaunas Lagoon

SUMMARY

The article presents the specifics of the age typology of the subjects from the perspective of apparent time. Generational issues are introduced.

The residential area of the informants is contextualised, and directions of migration of the population evicted from the bottom of Kaunas Lagoon are provided.

The dialectal characteristics of the study area are discussed. Taking into consideration that the study area is a transitional area between the Western Aukštaitian subdialect of Kaunas and the Southern Aukštaitian subdialect (and is to be considered to be Priedžukis subdialect area), a theoretical model based on ten Priedžukis dialectal features is developed.

Based on the developed theoretical model, the language of the informants (two families) is characterised. Dissemination of dialectal data in the horizontal and vertical continuum is shown. Data, collected in 2020, is compared to the linguistic facts of the maps in Phonetics (LKA 1982). The material from different periods is homogenous in most cases – the shifts in the use of dialectal (phonetic) features are small.

Based on the data at the time of apparent, a reconstructive framework to understand the local variation of the subdialect at the bottom of the Kaunas Lagoon is created.

Įteikta 2023 m. rugpjūčio 9 d.

ŽYDRŪNAS ŠIDLAUSKAS

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

Straipsniai / Articles

235