This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
ВІЛІЯ РАГАЙШЕНЄ
Інститут литовської мови
ORCID id: orcid.org/0000-0002-5026-4667
Напрями наукових досліджень: акцентологія, діалектологія, етнолінгвістика, лексикографія.
DOI: doi.org/10.35321/all89-09
Тенденції наголошування локативних форм у говорах південних аукштайтів
Тенденції акцентуації локативних відмінків у південних аукштайтських говорах
АНОТАЦІЯ
На основі писемних джерел другої половини XX – початку XXI ст. досліджуються тенденції наголошування форм локативних відмінків відмінюваних слів — однини й множини інесива та ілатива — у південноаукштайтському діалекті. Мета статті — синхронно описати особливості наголошування локативних форм, пояснити причини варіювання акцентуації та визначити ареальне поширення форм, що мають акцентні варіанти в тому самому говорі. Дослідження показало, що на наголошування локативних форм у південноаукштайтському діалекті впливають акцентуаційна аналогія, семантика, тенденція до акцентного варіювання та окситонеза. З’ясувалося, що форми локативів із подвійним наголосом частіше фіксуються в південно-західних і південних говорах.
У дослідженні розглянуто моделі акцентуації локативних відмінків — однини й множини інесива та ілативу — у південноаукштайтському говорі. Воно ґрунтується на писемних джерелах, що охоплюють другу половину XXth століття — початок XXIst століття. Мета статті — синхронно описати особливості акцентуації локативних відмінків, пояснити причини акцентуаційного варіювання та визначити ареальне поширення форм з акцентними варіантами в межах того самого підговору. Результати показують, що на акцентуацію локативних форм у
190
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX
Page 2
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
південноаукштайтських говорах впливають акцентуаційна аналогія, семантика, тенденція до акцентного варіювання та окситонеза. Цікаво, що форми локативних відмінків із подвійним наголосом частіше трапляються в південно-західних і південних підговорах.
У науковій літературі значну увагу приділено вживанню місцевих відмінків відмінюваних слів у говірках південних верховинців. Діалектологи досить докладно проаналізували семантику інесива (внутрішнього місцевого відмінка) та ілативу (внутрішнього напрямкового місцевого відмінка), причини нейтралізації значень, граматичні морфеми форм і поширення на території говіркового ареалу (Zinkevičius 1966: 201; 1980: 196–197; 2006: 145–146; LKA III, 48 žml.; Rosinas 1995: 74; Tuomienė 2010: 79–80; Karaciejūtė 2013: 50–51; Leskauskaitė 2016: 242; 2022: 28–32; 77–78; Kardelytė-Grinevičienė 2022: 61–69 та ін.). Найменше досі досліджувалися акцентуаційні тенденції місцевих відмінків. Описуючи систему акцентуації південних верховинців, увагу звертали лише на варіанти наголошування форм цих відмінків¹ та рідші випадки вживання (AukT 31; Ragaišienė 2010: 14, 129; пор. також LKA III 55)².
Мета, методи, новизна й актуальність дослідження. Мета дослідження — синхронно описати особливості наголошування локативних форм у південноаукштайтському діалекті, розглянути тенденції їхньої акцентуації. Завдання дослідження: 1) укласти реєстр форм локативних відмінків відмінюваних слів, виявлених у досліджуваних джерелах; 2) визначити ареали поширення форм із різним наголошуванням; 3) пояснити можливі причини існування акцентуаційних варіантів. Дослідження проведено із застосуванням описового методу та методу внутрішньої реконструкції. За допомогою методу внутрішньої реконструкції встановлено давніші акцентуаційні варіанти й пояснено можливі передумови існування діалектних паралельних форм.
Проведене дослідження є новим і актуальним. У статті, спираючись на матеріал, зібраний на всій території південних верховинців протягом понад 60 років, уперше
¹ У лінгвістичній літературі слова та їхні форми з різним наголошуванням називають акцентуаційними варіантами (Kardelytė 1975: 11; Zinkevičius 1979: 91 ir kt.), акцентними варіантами (Stundžia 1995: 22), акцентуаційними паралельними формами (Pakerys 1994: 7) або акцентуаційними паралельними формами (Mikulėnienė, Pakerys, Stundžia 2007: 8). Авторка у своїх працях дотримується традиції вживати терміни акцентуаційний (акцентний) варіант і акцентуаційна (акцентна) паралельна форма як синоніми (Ragaišienė 2010; plg. dar Stundžia 2009: 66).
² Жанета Маркявічене під час наукових дискусій звернула увагу на те, що, визначаючи акцентний тип слова, не можна спиратися лише на форми локативів, оскільки їхнє наголошування може відрізнятися від форм інших відмінків, тобто не завжди вказувати на акцентну парадигму.
Straipsniai / Articles
191
Page 3
ВІЛ ІЯ РАГА ЙШЕНЄ
описуються тенденції наголошування локативних форм відмінюваних слів, подається карта поширення форм, що мають акцентні варіанти в тому самому говорі. Це дослідження передусім має бути актуальним для дослідників тенденцій наголошування в діалектах і змін акцентуаційних явищ. Імовірно, воно матиме й практичну користь для укладачів діалектних словників — діалектологів і лексикографів.
Джерела та досліджуваний матеріал. У статті аналізуються дані, зібрані з писемних джерел другої половини XX – початку XXI ст. та особистої картотеки. Основу матеріалу становлять описи мовних особливостей говірок цього діалекту, підготовлені в 6–7-му десятиліттях XX ст., докладні діалектні словники (картотеки двотомного Словника говірок південних південних верховинців, Словника друскінінкайського діалекту та укладеного Словника литовських говірок Польщі) і збірників діалектних текстів (дані видань Тексти говірки краю Куцюнай, Тексти говірки Марцинконіса, Тексти говірки Сейріяя, Тексти околиць Лейпалінгіса, Тексти околиць Швендувбре, Тексти литовських діалектів 1. Балатна (Варанавас), Тексти говірки Рамашконіса та Тексти литовських говірок Польщі). До дослідження залучено факти південноверховинських діалектних текстів, опублікованих у хрестоматії Діалекти литовської мови, Хрестоматії діалектів литовської мови та в першій частині видання Жанети Маркевичене Тексти верховинських діалектів. Також використано дані досліджуваних говірок, знайдені в Словнику литовської мови, працях діалектологів та особистій картотеці⁴. Матеріал походить з усієї території діалекту, але переважно із західної частини. Узагальнення зібраних даних дає підстави стверджувати, що їх достатньо для дослідження тенденцій наголошування місцевих відмінків у діалекті південних верховинців. Тим більше що писемні джерела добре відображають особливості акцентуації діалекту.
У досліджуваних джерелах виявлено близько 3300 локативних форм 585 відмінюваних слів (див. таблицю)⁵. Приблизно половина слів зафіксована по кілька або по кілька десятків разів, п’ята частина слів — лише один або два рази, пор. krāutuvė (1), krāutuvėj Dbč (PPŽ I 522), BltT 29, SrjT 170, LLŠT 104, ŠĮk (LLŠŽ K), Rdm, Vs, krāutuvėn DrskŽ 167, Dnv, Kb, Knv (PPŽ I 522), Nmn, Lzd (AukT 184, 196), KčT 165, 168, RamT 135, LpT 166, Dg, Al (LKŽ K), Bd, Rdm, Krkš, krāutuvėsa Mrc (PPŽ I 522), KčT 42, Spg (AukT 205), Krkš, krāutuvėse LpT 114, Šlvn, Vs / krāutuvėsa ŠĮk (LLŠŽ K)⁶, abiesa Lš (AukT 224), atóstogosa Lš (AukT 220),
³ Рукописи зберігаються в Діалектологічному архіві Центру геолінгвістики Інституту литовської мови.
⁴ До дослідження включено факти, записані авторами наукових праць або зібрані ними з аудіозаписів.
⁵ До цього числа не включено часто вживані адвербіалізовані форми інструменталіса laukān / laukā̃, ōran / orañ, šōnan / šonañ та ін. Не включено також кілька адвербіалізованих форм аліатива, виявлених у джерелах: namōpi, namiepi, rudenióp та ін.
⁶ Форми локативів часто вживаних слів у говорі можуть бути засвідчені неодноразово.
192
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX
Page 4
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
brudynañ ‘у бруді, багнюці’ KčT 362, kiškoi ‘у галявині’ Rdm та ін.⁷ Близько двох третин зафіксованих випадків уживання становлять локативи іменників. Досить часто форми цих відмінків уживаються також у займенників kitas, -à, kokis, -ìa / kókis, -ia, tas, -à, tokis, -ìa / tókis, -ia, числівників pirmas, -à, antras, -à.
У говірках південних верховинців тенденції вживання форм місцевих відмінків різні (див. таблицю, пор. Leskauskaitė 2022: 23–24). Найчастіше виявлено форми однини ілативу іменників, що позначають неживі об’єкти, для вираження напрямку та місця (докладніше див. там само, 28–29). Понад третину матеріалу становлять форми однини й множини інесива. Множина ілативу в говірках південних верховинців уживається досить рідко (див. таблицю). Основу досліджуваного матеріалу становлять форми місцевих відмінків відмінюваних слів продуктивних основ a, ia₂, ā та ē.
ТАБЛИЦЯ. Частотність форм локативних відмінків відмінюваних слів
Зібраний матеріал підтверджує встановлені діалектологами ареальні відмінності поширення локативних форм у діалекті (докладніше див. Leskauskaitė 2022: 28–30). На всій території переважають форми однини ілатива; форми інесива, що вживаються поряд із ними, поширені нерівномірно: у південно-західних говорах вони становлять чверть, у південному ареалі — близько шостої частини випадків. Форми множини ілатива, можна сказати, вже не вживаються в південно-західній частині території; лише поодинокі випадки виявлено
⁷ Під час опису наголошування транскрипція не є істотною, тому приклади подано графікою нормативної литовської мови (так уникають повторного подання того самого слова та його форм у різній транскрипції). Інтонації локативних форм наведено без коригування.
Straipsniai / Articles
193
Page 5
ВІЛІЯ РАГАЙШЕНЄ
у південному ареалі; дещо краще ця множина збереглася в північних і східних говорах (пор. там само, 29).
ХАРАКТЕР АКЦЕНТУАЦІЇ ФОРМ ЛОКАТИВІВ
На території південних верховинців місцеві відмінки більш ніж половини відмінюваних слів наголошуються за тією самою акцентною моделлю, що й форми інших відмінків — в основі або в закінченні, наприклад: kilpa (1), kilpoj Kb (PPŽ I 494), Krkš, kilpon Kb, Knv (PPŽ I 494), Rdm, Lzd, Vs, kilpose Pns, Pvl (LLŠŽ K); miškas (4), miškė Knv, Dbč, Pvč (PPŽ I 662), Brč, Nmn, Lš (LKT 370, 382), Dsm (AukT 168), LpT 99, Ožk, Pns (LLŠŽ K), Bd, Rdm, Vs, Krkš, miškarn Knv, Pnč, Kpn, Zrv, Mrc, Dbč, Mst, Knvl, Kb, Mrd (PPŽ I 662–663), Br, Auk, Brč, Prl, Vs, Jvš, Lpl (LKT 361–388), Dsm (AukT 168), SrjT 189, ŠvT 145, Bd, Rdm, Lzd, Vs, Šlvn, Kpč, miškuosa Lš (LKŽė), Dbč, Kb, Kpn, Zrv (PPŽ I 663), KčT 195, ŠvT 90, Pns (PPŠŽ K), miškūose Kb, Knv, Pvč (PPŽ I 663), KčT 330, miškuosà Mrc (PPŽ I 663), miškuosè RamT 239, miškúos Lš (AukT 217), miškúosna Mrc (LKŽė), Rud (PPŽ I 663) та ін.⁸ Баритони найчастіше зберігають наголос основи, наприклад: krūmas (1), krūmė Prl (LKŽ K), krūman Vžn (LKT 378), Vs, Kpč, krūmuosa Pvč, Knvl, Mrc (PPŽ I 528), KčT 349, RamT 117, krūmuose Eg, Pns, Šlk (LLŠŽ K), Rdm, Lzd, krūmuosna Rud (PPŽ I 528), RamT 166; rankà (2), raňkoi Mrc (PPŽ II 319), SrjT 123, Agr, Pns (LLŠŽ K), Mtl, raňkon Drsk, Lp, Mrk (LKŽė), Mrg, Dbn (PPŽ II 318), Kb (LKT 390), Lš (AukT 215), Agr (LLŠŽ K), Vlk, Trak (LKŽ K), Vs, Krkš, raňkosa Rdm, Spg, raňkose Krv, Pns (PPŠŽ K), raňkosna Ktv (LKT 359), Vvs (Leskauskaitė 2022: 29) та ін., окситони наголошуються в закінченні, наприклад: akìs (4), akiñ Škl (LKT 389), Rdm, akýsa Mrc, Kš, Pvč, Kb, Dbč, Drž, Mrg (PPŽ I 7), Lš (AukT 216), ŠvT 80, MrcT 46, Eg, Ožk (LLŠŽ K), akýse Pnč (AukT 207), akysà Pnč (PPŽ I 7), BltT 61, akýsnа Pnr (LKT 360); galvà (3), galvój SrjT 205, Krv, Šlk, Pvl, Pns, Ožk, Žv (LLŠŽ K), Bd, Lzd, Vs, galvón DrskŽ 92, ŠvT 149, Pns, Eg (LLŠŽ K), Krkš, Mtl, Rdm, galvósa Krkš; kañpas (4), kampè Rud (PPŽ I 450), Rdm, kampañ DrskŽ 135, Mst, Dbč, Mrd, Rud, Mnč (PPŽ I 450), Pns, Šlk, Ožk (LLŠŽ K), Kpč, Vs, Lp, kampúosa DrskŽ 135, Mrc (PPŽ I 450) та ін. (пор. LKA III 54).
Акцентуація локативних форм решти слів (найчастіше — іменників) варіює. Приблизно третина з них має подвійне наголошування, як і форми інших відмінків, наприклад: balà (2), bãloj Ožk, Šlk (LLŠŽ K), Bd, Lzd, bãlon Knv (PPŽ I
⁸ Визначаючи акцентні парадигми слів, враховано лише дані південноаукштайтського діалекту.
194
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX
Page 6
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
У частини слів варіює лише наголошування локативних форм (акцентних паралельних форм інших відмінків не зафіксовано). Часто подвійне наголошування мають не всі локативні форми, а лише якась одна з них (однини або множини інесива та/або однини ілатива), пор. також kamarā (4) ‘комора’, kamarōj KčT 78, RamT 130, Vng (LKT 374), Agr (LLŠŽ K), Al, Pr1 (LKŽ K), Rdm, Vs, kamarōn Rud, Mst (PPŽ I 448), Šlk (LLŠŽ K), KčT 167, LpT 85, 164, Dg, Mrk, Trak (LKŽ K), Krkš, Kpč / kamarōn LpT 164, Pns (LLŠŽ K), kamarōsa Mrc (PPŽ I 448), pienas (1), pienė Bd, Rdm (LKŽ K), pienan Kš, Mrc (PPŽ II 214), SrjT 114, Ilg (TA), Mtl, Kpč, Prl / pienan Vs (LKT 381), Čvn (TA), Krkš. Аналогічна тенденція спостерігається в наголошуванні локативних форм слів, що мають акцентні паралельні форми, наприклад: pūodas (1/3), pūode Ožk, Pns (LLŠŽ K), KčT 177, SrjT 116, pūodan DrskŽ 469, Knv, Mrg, Kš, Mst (PPŽ II 301), Spg (AukT 204), Agr (LLŠŽ K), Rdm, Kpč / pūodan DrskŽ 287, Mtl, pūoduosa Žr (PPŽ II 302), KčT 223, Agr (LLŠŽ K), pūduosna DrskŽ 287 та ін. У багатьох випадках більш поширені форми цих відмінків основного акцентного варіанта, наприклад: virtuvė (2), virtuvėj RamT 106t, Pns (LLŠŽ K), Rdm, virtuvėn DrskŽ 25, Mrc (PPŽ II 770), KčT 259, LpT 133, Pr1, Trak (LKŽ K), Rdm, virtuvėse Ožk, Pns (LLŠŽ K) / virtuvė (1), virtuvėj Ožk (LLŠŽ K), virtuvėn Kb, Knv, Dbn, Mrd, Rud (PPŽ II 770), ŠvT 103, virtuvėsa Rdm. Наприклад, у локативних формах давніх баритонів kaktā (2/4) і kuprā (2/4) утвердився кореневий наголос, пор. kāktoj Rdm, Knv (LKT 369, 383), Ožk (LLŠŽ K), kākton DrskŽ 132, Knv, Grb, Kpn, Mrc (PPŽ I 441), Sem, Trak, Dsm, Srj (LKA III 54–55), Mcl, Lpl, Kpč, Dgr, Vvs, Auk (TA), Sn, Šlk (LLŠŽ K), Mtl, Srj, Vrn / kaktōn Sem, Trak, Dsm, Srj (LKA III 54–55). Kūproi LLŠT 202, kūpron Kč, Vlk (TA), Rdm, Krkš, Vs, Kpč / kuprōn B1tT 81⁹. Слід звернути увагу, що описані тенденції акцентуації локативів властиві як двоскладовим, так і багатоскладовим відмінюваним словам.
⁹ Про віднесення цих іменників до парадигми баритонного наголошування див. Būga 1961: 73, 710; Zinkevičius 1975: 19; Ragaišienė 2010: 30 і наведену там літературу.
Straipsniai / Articles
195
Page 7
ВІЛІЯ РАГАЙШЕНЄ
Тенденції наголошування форм інесива однини. У досліджуваних джерелах цих форм виявлено порівняно небагато (близько 20% випадків уживання, див. таблицю)¹⁰. Форми інесива з подвійним наголосом — на основі та в закінченні — фіксуються порівняно рідко, наприклад: pradžia (4), pradžioj / pradžioje LpT 139, Rdm, Bd / pradžioj Vs. Найчастіше вони мають різне наголошування в слів, що мають акцентні паралельні форми, наприклад: skyrius (2), skyriuj Bd, Vs / skyrius (4), skyriuj Ožk (LLŠŽ K), sodžius (4), sodžiui Pls (LKŽe), Šlk (LLŠŽ K) / sodžius (2), sodžiui RamT 195, valščius (2), valščiui / valščius (4), valščiui Ožk (LLŠŽ K)¹¹.
Інші тенденції акцентуації властиві формам інесива основи a другої та/або четвертої акцентуації, один із варіантів яких наголошується в корені, наприклад: kiėmas (4/2), kiemė Rud (PPŽ I 492), Lzd (AukT 198), Dgr (TA), Pns (LLŠŽ K), Krkš / °kiėme¹² Trak (LKŽ K), Pns (LLŠŽ K), Bd, miestąs (2), miestė Žr (PPŽ II 652), LLŠT 149, Ožk, Pns, Sn (LLŠŽ K) / °miėste DrskŽ 39, Pns (LLŠŽ K), Vs, sõdas (2/4), sodė SrjT 132, Agr, Pns (LLŠŽ K) / osõde Kny (PPŽ II 421), Žln (AukT 171), Šlk (LLŠŽ K), Rdm, Lzd (Ragaišienė 2010: 209), šiėnas (4), šiẽnė Bd / °šiėne Mcl (TA), atšlàimas (4) ‘подвір’я’, atšlãmė Al (LKŽ K) / °atšlàime RamT 143, malū́nas (2/4), malūnė Rud (PPŽ I 610), Pns (LLŠŽ K) / °malū́ne Prl (LKŽ K), bliūdas (2) ‘миска’, bliūdė Agr, Ožk, Šlk (LLŠŽ K), Kpč, Krkš / °bliūde LLŠT 135, viėdras (2) ‘відро’, viẽdrė Mtl, Krkš / °viẽdre Onš (LKŽ K). У лінгвістичній літературі кореневий наголос однини локатива цих іменників (а також інструменталіса й множини акузатива) передусім пов’язують із морфонологічним вирівнюванням акцентної парадигми, тобто формуванням моделі двох типів наголошування — колонного та флексійного (докладніше див. Mikulėnienė 1996–1997: 60–61; Tuomienė 2005: 65–69; Urbanavičienė 2005: 106–107). Подвійний наголос розглядуваних форм може бути зумовлений не лише тенденцією вирівнювати парадигму відмінюваних слів за зразком слов’янських мов. Із наведених даних видно, що форми з наголосом на основі фіксуються не тільки в периферійних говорах. Подвійний наголос форм інесива може, хоча й опосередковано, бути пов’язаний також з акцентуацією форм ілатива однини (обидва локативи вживаються для вираження і напрямку, і місця), пор. bliūdas (2), °bliūde / bliūdė і bliūdan / bliūdãn. Збіг місця наголосу та семантичного оточення може бути однією з причин, що зумовлюють відступ інесива з уживання.
¹⁰ Наприклад, в автобіографічних оповідях зафіксовано лише кілька десятків форм часто вживаних двоскладових іменників їхньої основи, що позначають неживі об’єкти, наприклад: ämžiui Mtl, pěčiui SrjT 140, Agr (LLŠŽ K), Krkš та ін. Форми ілатива однини, якими виражаються напрямок і місце, поширеніші.
¹¹ Їхнє акцентуаційне варіювання зумовлене тими самими чинниками, що й у форм інших відмінків (докладніше див. Ragaišienė 2010).
¹² Знаком ° позначено «непарадигматичну» форму.
196
Acta Linguistica LXXXIX
Page 8
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
На акцентуацію інесива розглядуваних слів впливає також переважний наголос основи форм інших відмінків однини, пор. šienas, šieno, šieną, šienu, šiene. Це підтверджують і тенденції наголошування форм цього відмінка в похідних із суфіксами –(i)ukas, –(i)ukė, –utė та –tuvė другої акцентної парадигми. На території південних верховинців можна сказати, що форми інесива узагальнили наголос основи, наприклад: kvajynukė ‘у сосновому лісочку’ Šlk (LLŠŽ K), namukė Trak (LKŽ K), smėliukė Mtl, vežimukė Lzd, Mtl, kamarukė(i)e Al (LKŽ K), dežutė(i)e Dg (LKŽ K), Mtl, parduotuvė(i)e Rdm та ін.; пор. форми ілативу з наголосом на суфіксі kvajynūkan, namūkan, vežimūkan, kamarūkėn, dežūtėn, parduotūvėn¹³. На північних окраїнах території південних верховинців і в литовських говірках Польщі на акцентуацію місцевого відмінка похідних із суфіксом –ukas, хоча й опосередковано, можуть впливати запозичені з основи ia₂ форми з граматичною морфемою –y, пор. kambarūky (і kambarūki), vežimūky (і vežimūki) Pns (пор. Leskauskaitė 2022: 78). Сприятливі умови для закріплення наголосу основи в інесиві іменників основи ė створило поширення скорочених (одноголосних) форм, пор. rankūtė (2), rankutėję / rankutėje → rankūtej Rdm.
У південно-західній частині території виявлено рідко вживані «непарадигматичні» форми інесива продуктивних основ ā та ē, наприклад: liepa, liepōj, karūnā, karūnōj, kālvė, kalvėj, klūmpė, klumpėj, vaistinė, vaistinėj, durpinėj, daržinėj, bačkà, bačkōj, bačkon, liepa, liepōj, liepōj, liepon, liepōn, Liepōj peri kokie mažì paukštukai, Mūs liepōj bitės sėdi, medų ima Bd, karūnā (2), karūnōj Vng, kālvė (1), kalvėj KčT 87, klūmpė (1), klumpėj Mtl, vaistinė (1), vaistinėj Krkš. Їхню появу спочатку пояснювали властивою цим говорам тенденцією до акцентного варіювання та окситонези. У деяких випадках паралельний наголос може бути зумовлений також аналогією з акцентуацією того самого словотвірного типу, пор. durpinėj, daržinėj, або узагальнений за панівною акцентною моделлю форм ілатива однини, пор. bačkà (4) ‘бочка’, bačkōj LLŠT 143, Šlk (LLŠŽ K), Rdm / bačkōj SrjT 113, bačkon Mrc, Rud (PPŽ I 91), KčT 166, RamT 235, SrjT 227tt / bačkon Mrc (PPŽ I 91), liepa (1), liepōj / liepōj Bd, liepon / liepōn Pvč (PPŽ I 578), Bd. Варто зазначити, що варіювання наголосу наведених форм інесива безпосередньо не пов’язане з нейтралізацією значень — вони вживаються для позначення місця, пор. Liepōj peri kokie mažì paukštukai Bd і Mūs liepōj bitės sėdi, medų ima Bd.
Із наявного матеріалу видно дві речі. По-перше, у більшості випадків поширенішими є форми інесива слів із подвійним наголосом, що мають основний акцентуаційний варіант, наприклад: kokìs, –ià, kokiãm, kokiōj, kokìs, –ia, kokiám, kokiōj, pìrkia, pìrkioj, pìrkioj (2/4), pìrkioj Mrc (PPŽ II 226), Dsm (AukT 166), RamT 129tt, Onš, Mrk (LKŽ K), Prl / pìrkioj RamT 157, Vlk (LKŽ K). По-друге, форми цього відмінка слів із циркумфлексною основою зазвичай наголошують постійно, тобто узагальнюють наголос основи за моделлю баритонного наголошування.
¹³ На території південних верховинців у формах однини інесива суфіксів –(i)ukė, –utė та –tuvė повсюдно вживаються скорочені форми. Двоголосні форми цього відмінка як варіанти записуються досить рідко.
Straipsniai / Articles
197
Page 9
ВІЛІЯ РАГАЙШЕНЄ
Тенденції акцентуації форм однини ілативу. У південноавкштайтських говірках особливо часто вживаються скорочені форми однини ілативу для позначення напрямку й місця (вони становлять близько 58% випадків уживання, див. таблицю). Приблизно у третини слів форми цього відмінка мають акцентуаційні варіанти. Понад половина з них мають подвійне наголошення, як і форми інших відмінків, наприклад: dūrpìnė (1), dūrpinen Žv (LLŠŽ K), Rdm, Lzd, Mtl / durpinė (3ᵃ), durpìnen Sn, Pns (LLŠŽ K)¹⁴, raištas (2/4), raištan Rud (PPŽ II 314), raudõnas, -ą (3), raudonãn Rdm, Lzd, Kpč, Vs, raudonõn Kpč / raudónas, -a (1), raudónan Kb (TA), Vs, Rdm, raudonõn Trak (TA). Більшої варіативності зазнає наголос форм слів продуктивних основ a, ia¹, ā та ē. Вторинних форм ілативу іменників непродуктивних основ i, iu та u виявлено мало. Найчастіше їх наголошують за парадигмою основного (нерідко давнішого) варіанта. Наприклад, ілатив баритона tur̃gus (2) / turgùs (4) наголошується лише в корені (виявлено 46 випадків уживання)¹⁵. У говірці форми spiečiūñ і sodžiūñ двоскладових іменників основи iu spiečiùs / spiẽčius та sodžiùs / sõdžius із наголосом на закінченні поширеніші (53 випадки з 68). Подвійний наголос форм ілативу слів, які не мають акцентуаційних варіантів, передусім пояснюється аналогією, тобто його слід пов’язувати з усталеною в південноавкштайтських говірках моделлю сталого та кінцевого наголошення, наприклад: rãtas (2), rãtai, ratãn Prl (LKŽ K), Mtl / ratai, ratañ ŠvT 91¹⁶, lãngas (3), langañ DrskŽ 48, Grb, Rud, Mrc, Kš (PPŽ I 556), Pvl (LLŠŽ K), Rdm, Lzd, Mtl / lãngan Kpč, Krkš, trobà (3), trobõn DrskŽ 419, Kb, Mrc, Mst (PPŽ II 629), Ndz, Lš (AukT 187, 218), SrjT 235, Dg, Nmn (LKŽ K) / trõbon Spg (AukT 204tt), kibiras (3ᵇ), kìbiran Srj, Trak (LKŽ K) / kìbiran SrjT 211¹⁷ та ін. Із наявного матеріалу видно, що, крім аналогії, на наголошення розглядуваних форм можуть впливати й інші чинники. Крім того, вторинні варіанти могли виникнути в різний час. Форма іменника žẽmė із кінцевим наголосом žemėñ Drsk, Rtn (LKŽė), пор. žemės Rtn, Kb, Mrk Drsk (LKŽė), Rtn (AukT 230), Pls (TA), могла бути успадкована з давньої форми (докладніше див. Rinkevičius 2009: 90; Ragaišienė 2010: 90 і наведену там літературу). Кінцевий наголос ілативу баритонів miẽstas та mõkslas, імовірно, зумовив тенденцію наголошувати в кінці слова нові слова, що прийшли в діалекти, пор. miestãn Dbč, Drž, Rud, Mrc, Mst, Žr (PPŽ I 652), SrjT 146tt / miestañ Knv (PPŽ I 652), Pnč (AukT 212), Bd, Kpč, mõkslan Vs / mõkslañ DrskŽ 214, Kb (LKT 391), Nmn,
¹⁴ Пор. форму однини, наголошену на закінченні: durpinė̃ Švn (AukT 193).
¹⁵ Докладніше про варіативність акцентуаційних парадигм слова turgus див. Ragaišienė 2010: 107 і наведену там літературу.
¹⁶ На території південноавкштайтської говірки інших форм множини цього іменника з наголосом на закінченні не виявлено.
¹⁷ Наголос кореня може підтримуватися акцентуацією часто вживаних форм запозичення viėdrasviėdran.
198
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX
Page 10
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
Vlk (LKŽ K), Rdm (Skardžius 1935: 18; Senkus 1960: 214; Ragaišienė 2010: 29, 57 та ін.). Кінцевий або кореневий наголос може бути пов’язаний і з димотією, аналогією наголосу вживаних поруч форм ілативу тощо. У разі зіткнення наголошених складів форм ілативу двох або більше відмінюваних слів наголоси можуть розподілятися, наприклад: Eis̆im pažiūrėt karvės – ji gerä̃n pienan Vs (LKŽe); Nepilk [kruopų] tokiān šaltan pienan Krkš. У деяких випадках на акцентуацію ілативу можуть впливати й кілька чинників, пор. Jis išleido abudu sūnu aukštan mokslan Rdm. Варіативність наголошення форм ілативу може бути пов’язана і з семантикою. Не можна відкидати можливості, що під час нейтралізації значень цього відмінка форми, що позначали місце й напрямок, певний час могли розрізнятися наголосом, пор. šedi vežiman Kb (PPŽ II 747), Rdm, Mtl / į(si)deda (krauna, kelia, susėda) vežiman Švn (LKŽe), Knvl (PPŽ II 747), Sem (AukT 166), RamT 27518. Форми ілативу з подвійним наголосом можуть свідчити про колишню акцентну й семантичну опозицію, пор. Nešė vežiman [Šiaudus] ir dėjo ir Sudedam būlio vežiman DrskŽ 454; Pasikinkom arklį vežiman Mst і Pakinko arklį vežiman Mrc, Parsiveža akmenų vežiman Dbč і Šalta vežiman [Sėdėti] Pnč (PPŽ II 747)19. На те, що семантика може впливати на акцентуацію розглядуваного відмінка, вказує наголошення похідних із суфіксом –ynas. Історично іменники з цим суфіксом є конкретизованими збірними назвами (Skardžius 1943: 192, 266–267; Ambrazas 2000: 54). Помічено, що модель рухомого наголошення, пов’язана зі збірною множиною, впливає і на наголошення форм однини ілативу, пор. beržynas, beržynai: beržynai → beržynan (Ragaišienė 2010: 128–129). На території південноавкштайтської говірки незалежно від акцентуації форм множини ілатив найчастіше наголошують на закінченні, наприклад: dirgelȳnai, dirgelynan Rdm, riesutynai, riesutynan Dbč (LKT 387), samanynai, samanynan Pns (LKŽ K), Rdm, skujynai, skujynan Kb (PPŽ II 409) та ін. (51 форма з 64 наголошується на закінченні). На це вказує і наголошення форм цього відмінка слів, що недавно прийшли в діалекти, пор. skudurynas (1), skudurynai, skudurynan Kb / skudurynan Aš (PPŽ I 409). Наголос основи ілативу може бути пов’язаний і з тенденцією замінювати його прийменниковими конструкціями з прийменниками in, an + знахідний відмінок (пор. Leskauskaitė 2022: 29). На наголошення форм ілативу, що позначають напрямок, може впливати акцентуація форм знахідного відмінка, наприклад: sueina trōbon / į trobą, kamaron / į kamarą, plg. dar pila kibiran / į kibirą, pabeldė langan / į langą. Нейтралізація значень ілативу, тенденція замінювати його прийменниковими конструкціями, аналогія з акцентуацією інших відмінків можуть створювати передумови для виникнення поодиноких вторинних форм, не пов’язаних з акцентною парадигмою слова, пор. dūgnas (4), dūgnan Pnš (LKA III 55), gurklys (3), gurklin Spg, krāštas (4), krāštan Mri (LKA III 55),
18 Тенденції акцентуації прикметників із суфіксом –inis, –ė свідчать, що варіативність наголошення може бути зумовлена диференціацією значень (Ragaišienė 2012: 119).
19 На території південноавкштайтської говірки іменник vežimas наголошується лише за другою акцентною парадигмою.
Straipsniai / Articles
199
Page 11
VILIJA RAGAİŠIENĖ
pãdas (2), padañ SrjT 167, Mtl та ін. З іншого боку, це може зумовлювати й збереження давніших форм наголошення. Наприклад, форми dvùras баритона зі сталим наголосом dvãrai, dvãrų засвідчені лише в окремих говірках, тоді як форми ілативу з наголосом у корені виявлено на всій території говірки, пор. dãran Vrn (LKT 91), Ppr, Smn, Alv, Dg, Ndz, Vrnv, Nč (LKA III 54), Trak, Vlk (LKŽ K), MrcT 208, Lzd, Kč.
У досліджуваних говірках частіше зафіксовано поодинокі випадки наголошення на закінченні, наприклад: jaunimas (2), jauniman / jaunimãn Mrp (LKA III 54), kaštonas (2), kaštónan Nmn, kiaušinis (2), kiaušinín KčT 314²⁰, miestas (2), miestan DrskŽ 16, Knv (PPŽ I 652), pirkià (2), pirkión Zrv (PPŽ II 226)²¹, ver̃pstis, –io (2), verpstiñ Vs та ін. Узагальненню наголосу на закінченні особливо піддаються запозичення зі слов’янських мов, наприклад: blėkė (2) ‘жерсть’, blėkėn Mst, klùmokas (1) ‘в’язка, ноша’, klumokañ Mrc (AukT 229), paduãlas (2) ‘льох’, paduvalañ ŠvT 144, skarvadà (2) ‘сковорода’, skarvadõn RamT 97tt, slòjikas (1) ‘банка’, slojikañ LLŠT 256, stõdas (2) ‘стадо, гурт’, stodañ ŠvT 127, šliùbas (2) ‘церковний шлюбний обряд’, šliubañ Ožk (PPŠŽ K), Ndz (LKŽ K) та ін. Виникнення форм із наголосом на закінченні передусім пов’язане з властивою словам циркумфлексної основи в південноавкштайтських говірках тенденцією до акцентуаційної варіативності та окситонези (Ragaišienė 2010: 38). Деякі з них можуть відображати давнішу парадигму відмінювання, відповідно наголошення слова, пор. klõnis, –io (1), klonìn (пор. klonis, –iẽs) Bd. Принаймні частина розглянутих форм ілативу, ймовірно, виникла недавно й свідчить про процес, що триває в мові, наприклад: svìrtis, –ies (1), svìrtiñ KrkS²².
Не можна відкидати можливості, що на розвиток наголошення розглядуваного відмінка могли вплинути й форми з двовокальними та скороченими (одновокальними) граматичними морфемами, які певний час конкурували в говірках, пор. miškañ: miškanà (Leskauskaitė 2022: 31; пор. Rosinas 2005: 224). У досліджуваних джерелах виявлено лише поодинокі нескорочені форми ілативу, наприклад: laškona ‘на ліжко (у ліжко)’ Prl (TA), pirkìona Kb (LKT 390) та ін.²³ Тому через брак матеріалу немає можливості докладніше розглянути це припущення. На наголошення форм ілативу, хоча й опосередковано, можуть впливати й процеси адвербіалізації. У верхньолитовських діалектах відмінкова форма парадигми та адвербіалізована форма можуть розрізнятися наголосом, пор. laũkas (4), laukañ і laukañ (LKA III 55).
Тенденції акцентуації форм множини інесиву. На території південноавкштайтської говірки поширені форми відмінюваних слів із –sa / –se, як споріднені
²⁰ Пор. уживану поруч форму родового відмінка множини kiaušinių KčT 314.
²¹ У південних південноавкштайтських говірках цей іменник належить до другої акцентуації.
²² Парадигма сталого наголошення похідного із суфіксом –tis svìrtis, який зберіг твердопочатковий корінь твірного дієслова svìrti, є давнішою або давно сформованою (пор. Pakerys 1994: 103).
²³ Про вживання нескорочених форм ілативу на території південноавкштайтської говірки див. LKA III 54; Leskauskaitė 2022: 31, примітка 21–a.
200
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX
Page 12
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
уживаються також морфологічно скорочені форми. Множинний інесив, як і розглянуті форми місцевих відмінків однини, тепер уживається для позначення місця й напрямку (Leskauskaitė 2022: 28, 80tt; пор. LKA III 72–73, карти 67–70; Zinkevičius 2006: 145–146). Форми множини інесиву відмінюваних слів становлять близько 18% випадків уживання (див. таблицю). Понад третина досліджуваних слів має у формах цього відмінка акцентуаційні варіанти. Наприклад, інесив прикметників із суфіксом –inis, –ė, наголошуваних за першою і другою акцентуаціями, також наголошується в корені та суфіксі, наприклад: pakulinis, –ė (2), pakuliniuosa (maišuosa) Vlk, Prl (TA), Lzd, Rdm, Spg / pãkulinis, –ė (1), pãkuliniuosa (maišuosa) Vs (TA), Trak (LKŽ K) та ін. Дещо інші акцентуаційні тенденції властиві словам, що мають варіанти сталого й рухомого наголошення. Найчастіше форми інесиву, як і форми інших відмінків множини, мають подвійне наголошення — в основі та на закінченні, наприклад: geltõnas, –a (1), geltõnuose Nmn, Lš (LKŽ K), geltõnosa Krkš / geltónas, –à (3), geltonúosa Bd, geltonóse Dg, Rtn (LKŽ K), kálnas (3/1), kalnúosa Ožk (LLŠŽ K), Mtl, Vs (LKŽ K), Krkš, kalnuosà Rdm / kalnúosa KčT 206, Drsk (LKŽ K), kálnuose Krv (LLŠŽ K), rẽzgines (3ᵇ/1), rezginésa ŠvT 144, Mtl, Lzd, rezginėse Rdm / rẽzginėse Vlk (LKŽ K) та ін. Із цією моделлю пов’язана й поява поодиноких форм із наголосом на закінченні (рідше — у корені), наприклад: dokùmentas (1), dokùmentiuose LpT 138, liūnas (1), liūnuosa KčT 349, viẽdras (2), viedruosė RamT 130, dróbė (1), drobėsa Vng, pūslė (4), pūslesa Spg. Наголос основи може бути узагальнений і за місцем наголосу часто вживаних форм називного та знахідного відмінків, пор. šẽrmenys (3ᵇ), šermenìs, šẽrmenyse KčT 93, 94. Цю гіпотезу підтверджують і тенденції наголошення іменника kapinės у південно-західних говірках, пор. kãpinės (3ᵇ), kãpinės, kãpinėse / kãpinėsa Rdm, Bd, Vng, Lzd, Mtl, Spg²⁴.
На території південноавкштайтської говірки форми інесиву слів, що мають акцентуаційні варіанти, не завжди наголошуються подвійно. Для частини іменників продуктивних основ a та ia₂ виявлено лише форми, що свідчать про акцентуаційну парадигму основного варіанта, наприклад: miežis (2), miežiuosa Knv (PPŽ I 653), Kpč, Trak (LKŽ K), Bd, Rdm, Mtl / miežys (4), pūodas (1/3), pūduosa DrskŽ 287, KčT 223, Šlvn, Kpč, Auk, Trak (TA), pūduose KčT 120, Rdm, Bd, stõvai (2) ‘ткацький верстат’, stõvuosa Kpč, Švnd (TA), Rdm, stõvuose Nmn (LKŽe), Rtn (TA), stõvuos Mtl / stõvai (1) / stõvai (4) та ін.²⁵ Форми цього відмінка похідних із суфіксом –ynas, що мають споріднені варіанти сталого наголошення, найчастіше наголошуються на закінченні, наприклад: alksnynas (3/1), alksnynúosa Trak, Vrn (LKŽ K), Krkš, kvajūnas (3/1), kvajynúose
²⁴ У південноавкштайтських говірках цей іменник має варіанти третьої, першої та другої акцентуацій (Raga išienė 2012: 121).
²⁵ Про поширення акцентуаційних варіантів цих іменників на території говірки див. Ragaišienė 2010: 208, 210, 219.
Straipsniai / Articles
201
Page 13
VILija RAGAiŠIENĖ
LLŠT 130, kvájynuõsa Drsk, Vs (LKŽ K), Ožk, Šlk (LLŠŽ K) та ін. (38 із 43 випадків). Постає питання, чи в усіх випадках сформувалася вторинна парадигма, чи варіює лише акцентуація окремих відмінків. Особливо це стосується випадків, коли споріднений варіант засвідчений лише одним джерелом, наприклад: kiẽmas (4) DrskŽ 151, Dbč, Rud (PPŽ I 493), Ožk, Pns, Šlk (LLŠŽ K), Al, Dg, Trak, Auk (LKŽ K), Vrn, Kč, Vs (TA), Rdm, Mtl / kiemas (2) DrskŽ 151. Імовірно, після зникнення моделі двох множин — простої та збірної — у одного з членів могли мати подвійне наголошення лише форми деяких відмінків, наприклад називного, родового чи іншого, пор.: kir̃vis, kir̃viais та kirviaĩs Sel (TA), peĩlis, peiliaĩ / peiliaĩ Vng, Rtn (TA). З іншого боку, на території південноавкштайтської говірки найчастіше вживається називний, найрідше — давальний та інесив (Leskauskaitė 2022: 24). У цьому разі не можна робити узагальнювальних висновків, оскільки форми інесиву споріднених варіантів можуть рідко вживатися в окремих говірках.
Різноманітність слів із рухомим наголосом визначає місце наголосу та/або інтонацію форм із наголосом на закінченні, наприклад: laũkas (4), laukúosa Kš, Zrv (PPŽ I 562), Rdm / laukúose SriT 186tt, LLŠT 204, Vng / ląukuõsà Mtl / laukuõsė Mrc, Pnč (PPŽ I 562), RamT 126tt / laukuõs LLŠT 128. Споріднені форми інесиву прикметників, займенників або числівників із рухомим наголосом наголошуються за тією самою моделлю, що й іменники, пор. baltuõsa mar̃škinuosa Gdl (LKT 368), šitúosa miškúosa KčT 330, kitúosa sodžiúosa Mrg (TA), tokiõse balõse Rdm та ін. У південноавкштайтських говірках частіше трапляються форми з наголосом на передостанньому складі (діахронічно — на закінченні знахідного відмінка множини) (близько 64%).26 На такі тенденції акцентуації впливає місце наголосу в коротших закінченнях інших відмінків множини, що мають наголос на закінченні, пор. namaĩ, namų̃, namùs, namaĩs, namuõsa / namuõse, namuõs. У лінгвістичній літературі наголос форм із –sė (постпозиція *-én) пояснюють аналогією з акцентуацією давніх локативів із –su, пор. giesmèsù / giesmèsė (Zinkevičius 1980: 196–197, 212; пор. Kazlauskas 1968: 97). Не можна відкидати можливості, що форми з –se / –sa, наголошувані на останньому складі, мають як історичні передумови існування, так і могли виникнути недавно під впливом літературної мови. Тим більше, що на території південноавкштайтської говірки вони найчастіше вживаються як споріднені. З іншого боку, ці форми можуть бути пов’язані й з властивою досліджуваним говіркам окситонезою, пор. записані в Рамашконській говірці форми kaimuõsė, laukuõsė, akmenyõsė, namuõsė, kiemuõsė та ін. RamT 100, 126, 159, 220, 232tt. У досліджуваних джерелах для більшості скорочених форм інесиву з наголосом на закінченні зазначено циркумфлексну інтонацію, пор. laukuõs. Із акутовою інтонацією виявлено лише поодинокі випадки, пор. miškúos. Подвійна інтонація цих форм може бути успадкована з давнини (пор.
26 Докладніше про розвиток форм множини інесиву див. Morkūnas 1964: 107–146; Kazlauskas 1968: 160–163; Zinkevičius 1980: 196–197.
202
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX
Page 14
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
Zinkevičius 1996: 120). У лінгвістичній літературі циркумфлекс пояснюють перенесенням наголосу із закінчення, пор. laukuosa / laukuose → laukuos (Zinkevičius 1980: 197). Акут пов’язують зі збереженням місця наголосу та інтонації знахідного відмінка множини, пор. miškuosa / miškuose → miškuos.
Тенденції акцентуації форм множини орудного відмінка. Через брак матеріалу немає можливості докладніше розглянути тенденції наголошення цього відмінка. Форми орудного становлять лише 4% випадків уживання (див. таблицю). Акцентуація цих форм не відрізняється від наголошення інших відмінків слова, наприклад: laũkas (4), laukúosna Sem (LKT 361), Dnv (PPŽ I 563), šónas (1), šónuosna Vrn (LKŽė), Mtl. Якщо слово має акцентуаційні варіанти, форми множини орудного наголошуються за акцентуаційною парадигмою основного варіанта, наприклад: klúonas (1/3), klúonuosna Al (LKT 367), Rdm, Drsk, Rtn (LKŽ K) / kluonúosna Pls (LKŽ K).
Поширення акцентуаційних варіантів місцевих відмінків у говірці. У південноавкштайтській говірці місцеві відмінки відмінюваних слів найчастіше наголошуються за парадигмою основного варіанта. Споріднені форми фіксуються рідко, у більшості слів вони засвідчені лише в окремих говірках. Отже, місцеві відмінки, як і інші відмінки, у говірках наголошуються не безсистемно, а за однією з акцентних парадигм. Найкраще це підтверджують тенденції наголошення часто фіксованих форм однини орудного відмінка. Порівняно мало виявлено форм цього відмінка з подвійним наголосом в одній і тій самій говірці, наприклад: dvãran / dvarañ, kãkton / kaktõn, kokian / kõkian Trak (596)27, Pls (IX), dvãran / dvarañ, pir̃kion / pirkió n Dg (646), klúonan / kluonãñ, pir̃kion / pirkió n, raudõnon / raudonõn Gdl (650), dvãran / dvarañ, kiaušinín / kiaušinín Kč (683) та ін.
Форми однини орудного відмінка з подвійним наголосом зафіксовано в більшості південноавкштайтських говірок (див. рисунок). Статистично більше таких випадків виявлено в південно-західній і південній частинах території (близько 60% випадків). Однак досліджуваний матеріал не вказує на суцільну територію, де варіативність як явище порівняно із сусідніми говірками є найінтенсивнішою. Центром акцентуаційної варіативності відмінюваних слів вважаємо територію, де акцентуація форм орудного відмінка не відрізняється від сусідніх говірок (див. рисунок)28. У говірках Рудаміни, Сейріяй, Лейплінґіса, Капчяместіса та ін., що належать до території найбільшої акцентуаційної варіативності, також виявлено лише кілька форм орудного відмінка з подвійним наголосом, наприклад: kãiman / kaimãn, raudõnan / raudonãn, skỹriun / skyriũn, tokian / tókian Rdm (655), kalnãn / kãlnan, kãkton / kaktõn, kibiran / kibìran, sodžiūn / sõdžiun Srj (674), kamarõn / kamãron, kalnãn / kãlnan Lp (686), daiktan /
27 Зазначається скорочення назви населеного пункту та номер пункту «Атласу литовської мови».
28 Центр найбільшої акцентуаційної варіативності встановлено на підставі аналізу великого масиву даних, записаних у південноавкштайтських і східноавкштайтських віленських говірках, див. Ragaišienė 2010: 139, рисунок 7.
Straipsniai / Articles
203
Page 15
VILIJA RAGAIŠIENĖ
dáiktan, piėšton / piestõn, šitõn / šitòn Kpč (693) та ін. Тут частіше, ніж деінде, трапляються рідкісні, не засвідчені в інших говірках, варіанти наголошення, наприклад: stodan ŠvT 127, slojikãnt LLŠT 256, tróbõn Spg (AukT 204) та ін. Аналогічні тенденції поширення форм із подвійним наголосом в одній і тій самій говірці властиві також формам однини та множини інесиву.
РИС. Поширення варіантів наголошення форм однини ілативу відмінюваних слів, виявлених в одній і тій самій говірці
Наявний матеріал свідчить про дещо відмінні тенденції поширення вторинних форм однини інесиву й ілативу та/або множини інесиву. У південно-західній і південній частинах території частіше фіксуються варіанти з окситонічним наголошенням, у східній і північній — форми з баритонічним наголошенням.
204
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX
Page 16
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
ВИСНОВКИ
Після аналізу наголошення місцевих відмінків відмінюваних слів, виявлених у джерелах південноавкштайтської говірки другої половини XX — початку XXI ст., можна зробити такі висновки:
1. У південноавкштайтських говірках місцеві відмінки понад половини відмінюваних слів наголошуються за однією акцентною парадигмою: баритони — в основі, окситони — на закінченні. У решти слів наголошення форм місцевих відмінків варіює. Приблизно третина з них має подвійне наголошення, як і форми інших відмінків. У частини слів варіює лише наголошення місцевих відмінків (акцентуаційних варіантів форм інших відмінків не зафіксовано). У південноавкштайтських говірках нерідко подвійне наголошення мають не всі форми місцевих відмінків, а форми лише одного з них (однини або множини інесиву та/або однини ілативу). Найбільшої варіативності зазнає наголошення форм однини ілативу іменників продуктивних основ.
2. Наголошення форм місцевих відмінків відмінюваних слів зумовлене не однією причиною, а їх комплексом: 1) аналогією з місцем наголосу інших відмінків та/або наголошенням словотвірного типу; 2) семантикою (форми місцевих відмінків тепер уживаються для позначення місця й напрямку); 3) тенденціями наголошення відмінюваних слів у південноавкштайтській говірці (акцентуаційною варіативністю та окситонезою). На акцентуацію форм однини ілативу може впливати тенденція замінювати їх прийменниковими конструкціями з прийменниками in, an + знахідний відмінок, колишня конкуренція форм із двовокальними та скороченими (одновокальними) граматичними морфемами тощо.
3. Форми місцевих відмінків відмінюваних слів із подвійним наголосом поширені на всій території південноавкштайтської говірки. Більше таких форм виявлено в південно-західній і південній частинах території. Однак наявний матеріал не вказує на суцільну територію, де варіативність як явище порівняно із сусідніми говірками є найінтенсивнішою. На території південно-західних південноавкштайтських говірок, яку вважаємо центром акцентуаційної варіативності відмінюваних слів, акцентуація форм місцевих відмінків не відрізняється від сусідніх говірок.
ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА
Ambrazas Saulius 2010: Daiktavardžių darybos raida 2. Lietuvių kalbos vardžodieniai, Vilnius: Інститут науки та видавництва енциклопедій.
Karaciejūtė Vitalija 2013: Varenos šnektos daiktavardžių fleksinės klasės ir jų hierarchija: докторська дисертація, Vilnius: Інститут литовської мови.
Kardelytė Jadvyga 1975: Gervėčių tarmė (fonetika ir morfologija), Vilnius: Mintis.
Kardelytė-Grinevičienė Daiva 2022: Конкуруюче вживання локативних конструкцій у східноаукштайтському вілянському та південноаукштайтському діалектах: причини й тенденції. – Lietuvių kalba 17, 61–69. Доступ в інтернеті: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/31440.
Kazlauskas Jonas 1968: Історична граматика литовської мови (наголос, іменник, дієслово), Vilnius: Mintis.
KčT – Leskauskaitė Asta. Тексти говірки краю Кучюнай, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2006.
Leskauskaitė Asta 2016: Морфологічні структури іменника, займенника та дієслова. – Зміна литовських діалектів на початку XXI ст.: говірки литовців Польщі, авт. D. Mikulėnienė, A. Leskauskaitė, V. Ragaišienė, L. Geržotaitė, N. Birgelienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 205–275.
Leskauskaitė Asta 2022: Граматичні категорії іменників південноаукштайтського діалекту, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
LKA III – Атлас литовської мови 3: Морфологія, відп. ред. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1977.
LKT – Литовські діалекти: хрестоматія, уклад. E. Grinaveckienė, A. Jonaitytė, K. Morkūnas, B. Vanagienė, A. Vidugiris, Vilnius: Mintis, 1970.
LKTCH – Хрестоматія литовських діалектів, уклад. R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2004.
LKŽe – Словник литовської мови 1–20 (1941–2002), редколегія G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, гол. ред. G. Naktinienė, електронний варіант, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008 (оновлена версія, 2018). Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/.
LKŽ K – Картотека словника литовської мови, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
LLŠT – Тексти говірок литовців Польщі, підгот. A. Leskauskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021.
206
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX
Page 18
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
LLŠŽ K – Картотека словника говірок литовців Польщі, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
LpT – Тексти околиць Лейпалінгіса, уклад. A. Leskauskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2018.
Mikulėnienė Danguolė 1996–1997: Вплив слов’янських мов на звукову структуру периферійних литовських діалектів. – Linguistica Baltica 5–6, 57–67.
Mikulėnienė Danguolė, Pakerys Antanas, Stundžia Bonifacas 2007: Довідник нормативної литовської мови, Vilnius: Vilniaus pedagoginio universiteto leidykla.
Morkūnas Kazys 1964: З історії форм множини інесиву східноаукштайтських діалектів. – Питання литовського мовознавства 7, 145–152.
MrcT – Тексти говірки Марцінконіса, уклад. A. Leskauskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2009.
Pakerys Antanas 1994: Акцентологія 1, Kaunas: Šviesa.
PPŽ I – Leskauskaitė Asta, Ragaišienė Vilija. Словник говірок південних південних аукштайтів 1, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2016.
PPŽ II – Leskauskaitė Asta, Ragaišienė Vilija. Словник говірок південних південних аукштайтів 2, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2019.
Ragaišienė Vilija 2010: Варіанти наголошування відмінюваних слів у говірках південних аукштайтів і східних аукштайтів-вілянців: докторська дисертація, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Ragaišienė Vilija 2012: Тенденції наголошування іменників із суфіксами –(t)inis, –(t)inė у говірках південних аукштайтів і східних аукштайтів-вілянців. – Людина і слово 14(1), 116–123.
RamT – Tuomienė Nijolė. Тексти говірки Рамашконіса, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008.
Rinkevičius Vytautas 2009: Система наголошування пруської мови: докторська дисертація, Vilnius: Vilniaus universitetas.
Rosinas Albertas 1995: Займенники балтійських мов: розвиток морфології, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Senkus Juozas 1960: Особливості відмінювання іменників у капському та занавицькому діалектах. – Праці Академії наук Литовської РСР, серія A, 2(9), 157–171.
Skardžius Pranas 1935: Акцентологія Даукші, Kaunas: V.D.U. Humanitarinių Mokslų Fakulteto leidinys.
Skardžius Pranas 1943: Словотвір литовської мови, Vilnius.
SrjT – Тексти говірки Сейрію, уклад. A. Leskauskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2016.
Straipsniai / Articles
207
Page 19
В І Л І Я Р А Ґ А Й Ш І Є Н Е
S t u n d ž i a B o n i f a c a s 1995: Система наголошування нормативної литовської мови, Vilnius: Vilniaus universitetas.
S t u n d ž i a B o n i f a c a s 2009: Акцентологія нормативної литовської мови, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
ŠvT – Тексти околиць Швенду́бре, уклад. A. Leskauskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2020.
TA – Рукописні джерела Архіву діалектів, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
T u o m i e n ė N i j o l ė 2005: Відмінювання іменника в говірці Рамашконіса: соціолінгвістичне дослідження: докторська дисертація, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
T u o m i e n ė N i j o l ė 2010: Іменник у говірці Рамашконіса: соціолінгвістичне дослідження, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
U r b a n a v i č i e n ė J o l i t a 2005: Фонологічна система говірки Свірки (східні аукштайти-вілянці): вокалізм і просодія: докторська дисертація, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1966: Діалектологія литовської мови, Vilnius: Mintis.
Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1975: З литовської історичної акцентології. Наголошування катехізису 1605 р., Vilnius: Vilniaus V. Kapsuko Leidyb inis skyrius.
Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1979: Відтягування наголосу та акцентуаційні парадигми. – Мовознавство 30(1), 90–93.
Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1980: Історична граматика литовської мови 1, Vilnius: Mokslas.
Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1996: Історія литовської мови, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 2006: Походження литовських діалектів, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
СКОРОЧЕННЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
Agr – Agurkiai, Польща Al – Alytus Alv – Ālovė, р-н Алітус Auk – Aukštadvaris, р-н Тракай Bd – Būdvietis, р-н Лаздияй Blt – Balatną, Білорусь Brč – Barčiai, р-н Лаздияй Br – Barčiai, р-н Тракай Čvn – Čivónys, р-н Лаздияй.
Dbč – Dubičiai, р-н Варена Dbn – Dubininkas, р-н Варена Dg – Daugai Dgr – Daugirdiškės, р-н Тракай Dnv – Dainava, р-н Варена Drsk – Druskininkai Drž – Darželiai, р-н Варена Dsm – Dūsmenys, р-н Тракай Dvč – Dvarčėnai, Польща.
208
Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX
Page 20
Vietininkų kirčiavimo polinkiai pietų aukštaičių šnektose
Eg – Eglinė, Польща Gdl – Gudeliai, р-н Шальчинінкай Grb – Grybaulia, р-н Варена Ilg – Ilgininkai, р-н Алітус Jvš – Jovašiai, муніципалітет Друскінінкай Kč – Kuciūnai, р-н Лаздияй Kb – Kabeliai, р-н Варена Knv – Kaniava, р-н Варена Knvl – Kaniavėlė, р-н Варена Kpč – Kаpčiamiestis, р-н Лаздияй Kpn – Kapiniškiai, р-н Варена Krkš – Krikštōnys, р-н Лаздияй Krv – Kreivėnai, Польща Kš – Kašėtos, р-н Варена Ktv – Kietaviškės, муніципалітет Електренай Lp – Leipalingis, муніципалітет Друскінінкай Lpl – Lipliūnai, муніципалітет Друскінінкай Lš – Liškiava, р-н Варена Lzd – Lazdijai Mcl – Maceliai, р-н Варена Mlk – Málkava, Білорусь Mnč – Mánčiagirė, р-н Варена Mrc – M arcinkōnys, р-н Варена Mrd – Mardasavas, р-н Варена Mrg – Márgionys, р-н Варена Mrk – Merkinė, р-н Варена Mrp – Marijámpolis, р-н Вільнюс Mst – Musteika, р-н Варена Mtl – Meteliai, р-н Лаздияй Ndz – Nedzingė, р-н Варена Nmn – Nemunaitis, р-н Алітус Onš – Onuškis, р-н Тракай Ožk – Ožkiniai, Польща Plkn – Paluknys, р-н Тракай.
Pls – Pelėsą, Білорусь Pnč – Panočiai, р-н Варена Pnr – Paneriai, р-н Електренай Pns – Pūnskas, Польща Prl – Perloja, р-н Варена Pvč – Puvōčiai, р-н Варена Pvl – Pievėliai, Польща Ram – Ramaškōnys, Білорусь Rdm – Rudaminà, р-н Лаздияй Rod – Rōdūnia, Білорусь Rtn – Rątnyčia, р-н Варена Rud – Rudnià, р-н Варена Sel – Seiliūnai, р-н Лаздияй Sem – Semeliškės, р-н Тракай Sn – Seinai, Польща Spg – Sapiegìškiai, р-н Лаздияй Srj – Seirijai, р-н Лаздияй Škl – Šklėriai, р-н Варена Šlčn – Šalčininkai Šlk – Šlynakiemis, Польща Šlvn – Šlavanțai, р-н Лаздияй Švn – Šventėžeris, р-н Лаздияй Švnd – Švendūbrė, муніципалітет Друскінінкай Trak – Trakai Vlk – Valkininkai, р-н Варена Vng – Vingrėnai, р-н Лаздияй Vrn – Varėna Vs – Veisiejai, р-н Лаздияй Vvs – Vievis, р-н Електренай Zrv – Zervynos, р-н Варена Žln – Žilinai, р-н Варена Žr – Žiūrai, р-н Варена Žv – Žvikėliai, Польща.
Straipsniai / Articles
209
Page 21
VILIJA RAGAIS̆IENĖ
Тенденції наголошування локативних відмінків у південноаукштайтських діалектах
РЕЗЮМЕ
Після аналізу даних стало очевидно, що понад половина відмінюваних слів у південноаукштайтських діалектах дотримується послідовної акцентуаційної моделі: баритони наголошуються на основі, тоді як окситони мають наголос на закінченні. Проте наголошування форм локативних відмінків решти слів виявляє варіативність. Приблизно третина цих слів має подвійні акцентуаційні моделі, подібні до моделей інших відмінкових форм. У деяких слів варіює лише наголошування локативних відмінків, без подібної варіативності в інших відмінках. Крім того, у південноаукштайтських діалектах поширеним є те, що форма однини або множини ілативу (чи обидві) має подвійні акцентуаційні моделі. Серед продуктивних іменникових основ наголошування форм однини ілативу демонструє найбільшу різноманітність моделей у межах цієї парадигми.
Наголошування локативних форм відмінюваних слів зумовлене не однією причиною, а комплексом чинників: 1) аналогіями місця наголосу інших відмінків та/або акцентуаційною аналогією словотвірного типу; 2) семантикою (формами локативних відмінків, які нині вживаються для позначення місця й напрямку); 3) тенденціями наголошування (акцентуаційною варіативністю та окситонезою) відмінюваних слів у південноаукштайтському діалекті. На наголошування форм однини ілативу можуть впливати кілька чинників, зокрема схильність замінювати їх прийменниковими конструкціями з in, an + знахідний відмінок, колишня конкуренція між формами з двовокальними та скороченими (монокальними) граматичними морфемами тощо.
Локативні форми відмінюваних слів із подвійними моделями наголошування помітно поширені в регіоні Південних височин. Переважно ці форми частіше спостерігалися на південно-західних і південних територіях, приблизно у 60% випадків. Однак наявний матеріал не дає змоги чітко визначити територію, де варіативність як явище є найінтенсивнішою порівняно із сусідніми говірками. У південно-західній частині південного аукштайтського ареалу, яку часто вважають центром акцентуаційної варіативності відмінюваних слів, наголошування локативних форм істотно не відрізняється від сусідніх говірок.
