Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

Daiva Murmulaitytė

doi:10.35321/all89-06

Machine-translated document

This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.

Preparing document pages…

DAIVA MURMULAITYTĖ

Інститут литовської мови

ORCID id: orcid.org/0000-0003-3826-7272

Напрями наукових досліджень: словотвір, морфеміка, лексикографія, лексикологія.

DOI: doi.org/10.35321/all89-06

РЕФОРМА ЖІНОЧИХ ПРІЗВИЩ У ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ З ПОГЛЯДУ СЛОВОТВОРУ

Реформа жіночих прізвищ у литовській мові з погляду словотвору

АНОТАЦІЯ

Словотвір (отже, і творення особових назв, прізвищ) є частиною мовної системи. Тому литовські жіночі прізвища мають відповідати закономірностям, передбаченим цією системою. З огляду на важливі соціокультурні причини (а не лише естетичний мотив), для реформування цієї системи необхідно оцінити перспективи розвитку литовської мови та передбачити можливі наслідки змін. У статті звертається увага на аспекти морфології литовської мови (словотвору), які замовчуються або ігноруються в дискусіях щодо пропозиції легалізувати литовські жіночі прізвища із закінченням −(i)a. Розглядається питання співвідношення традиції та системності. Творення жіночих прізвищ, які не вказують на сімейний стан, із закінченням −ė вважається мотивованим винятком (через збіг форми жіночих і чоловічих прізвищ), але не прецедентом, на який можна спиратися для подальшого реформування системи прізвищ.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: особові назви, жіночі прізвища, словотвір, закінчення, системність.

АНОТАЦІЯ

Творення слів (а отже, і прізвищ) є невід’ємною частиною мовної системи. Тому литовські жіночі прізвища мають відповідати закономірностям цієї системи. З огляду на важливі соціокультурні причини, а не лише естетичні міркування, вкрай необхідно оцінити перспективи розвитку литовської мови

Straipsniai / Articles

123

DAIVA MURMULAITYTĖ

і передбачити потенційні наслідки змін під час реформування мікросистеми прізвищ. У статті акцентовано на конкретних аспектах морфології литовської мови (словотвору), які часто залишаються поза увагою або ігноруються в дискусіях щодо пропозиції легалізувати литовські жіночі прізвища із закінченням –(i)a. Розглянуто взаємозв’язок між традицією та системністю. Використання закінчення -ė для утворення жіночих прізвищ, які не вказують на сімейний стан жінки, вважається мотивованим винятком (через збіг форми жіночих і чоловічих прізвищ), а не прецедентом, на який можна спиратися для подальшого реформування системи прізвищ.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: особові імена, жіночі прізвища, словотвір, закінчення, системність.

ВСТУП

4 травня 2023 р. у Сеймі Литовської Республіки було зареєстровано, а 4 липня після представлення прийнято до розгляду проєкт закону № XIVP-2700 про внесення змін до статті 3 Закону № XIV-903 «Про написання імені та прізвища особи в документах»^¹, яким прагнуть змінити систему жіночих прізвищ так, щоб жінки могли обирати «прізвище із закінченням –a або –ia, утворене від чоловічого прізвища, що має закінчення –a або –ia». До цього відбулося не одне обговорення, пресконференція, виступи в пресі, на радіо й телебаченні, у соціальних мережах (посилання див. у списку джерел і літератури), де було наведено аргументи «за» і «проти» такої пропозиції. Спочатку ініціатори проєкту ніби намагалися прислухатися до зауважень литуаністів: принаймні в офіційних документах запропонована реформа вже не вважається лише питанням написання прізвищ^², але що далі, то більше аргументів фахівців із литовської мови перестають чути. Зрештою почали наголошувати, що ініційована інновація є лише правом людини мати бажане прізвище^³, а до мов-

^¹ Див. https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAP/e557d8a0ea5611eda305cb3bdf2af4d8?jfwid=-bxdpcdur9 [переглянуто 2023-10-01].

^² Певно, дещо вводить в оману сама назва закону, який пропонується змінити, адже в засобах масової інформації словотвір і надалі плутають із написанням: https://www.lrt.lt/naujienos/lietuvoje/2/2022287/moteru-pavardziu-rasymo-projekto-pateikimas-atidetas-kitai-savaitei; https://www.15min.lt/naujiena/aktualu/lietuva/vlkk-i-pakarklytes-iniciatyva-del-moteru-pavardziu-skatina-nedarnia-teisėku-ra-56-2049000; https://www.lrytas.lt/lietuvosdiena/aktualijos/2023/01/26/news/sarkiene-galetu-tapti-sarka-siulymas-keisti-moterisku-pavardziu-rasyba-sulauke-priestaringu-reakciju-25930477 та ін. [переглянуто 2023-08-10].

^³ «[І]м’я є невід’ємною частиною ідентичності людини. Індивід мав би мати право обрати те ім’я та прізвище, з якими почувається комфортно». (https://www.lrytas.lt/lietuvosdiena/aktualijos/2023/01/26/news/sarkiene-galetu-tapti-sarka-siulymas-keisti-moterisku-pavardziu-rasyba-sulauke-priestaringu-reakciju-25930477 [переглянуто 2023-08-10]). Особливо наголошено лише як

124

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

на думці мовознавців у цьому питанні можна не зважати, оскільки це не «граматика». Соціолінгвістка, яка виступала на дискусії за круглим столом «Прізвище особи — вибір особи?», узагалі прирівняла прізвище до емблеми чи етикетки, на які, отже, не поширюються закони мови як системи^⁴. Не продовжуючи дискусій із політиками, фахівцями з прав людини, рівних можливостей, психології, соціолінгвістики та права щодо особових імен як показника й вираження людської ідентичності, усе ж необхідно звернутися до мовознавства, адже цю науку тут оминути не можна. Особові імена, хоч як вони виглядали б з погляду представників згаданих галузей^⁵, є словами, вони утворюють мову. А остання безперечно є системою. Прізвища є складовою мовної системи — не лише граматики, а й вимови та інших галузей. І хто, як не мовні фахівці (у цьому випадку передусім литуаністи, дослідники литовського іменника та словотвору, морфологи), найкраще знає будову цієї системи, закономірності її функціонування, історію і, оцінивши все це, може передбачити перспективи її розвитку та наслідки подібних реформ.

Мета статті полягає в тому, щоб звернути увагу на аспекти словотвору та морфології литовської мови, які замовчуються або ігноруються в суспільних дискусіях щодо пропозиції легалізувати литовські жіночі прізвища із закінченням –(i)a, і на їх підставі обґрунтувати негативну оцінку таких прізвищ^⁶. Для її досягнення поставлено такі завдання: розглянути оприлюднені публічно (у презентаціях законопроєкту, дискусіях, статтях мовознавців, документах і роз’ясненнях Державної комісії литовської мови) аргументи, якими підтримується утворення литовських жіночих прізвищ із закінченням –(i)a від чоловічих прізвищ з аналогічним закінченням або якими це

як частину людської ідентичності (всупереч елементарним знанням мови) трактують прізвища представниця Центру розвитку рівних можливостей (https://www.youtube.com/watch?v=I678BYMkntg, приблизно з 4:30 за часом запису) та значна частина інших учасників дискусії. Те, що «[П]різвища є культурною спадщиною, яка належить не лише власниці прізвища, а й народу, державі, спільноті, роду» (Garšva 2012: 221), загалом ігнорують.

^⁴ «Імена ми взагалі можемо сприймати як емблему. [...] Тут по суті емблема ідентичності, а не граматика. [...] Ми можемо за граматикою взяти незмінюване це ім’я, за принципом, якщо моторам потрібно, з тим чоловічим закінченням, і воно буде як етикетка. Žvirblis. Lina. Viškas. Литовська мова впоралася. Ніхто не взяв». (https://www.youtube.com/watch?v=I678BYMkntg, приблизно з 59:00 за часом запису [переглянуто 2023–08–10]).

^⁵ Див. також висловлене під час презентації проєкту твердження, аналогічне згаданому твердженню соціолінгвістки: «Питання прізвищ не є питанням граматики литовської мови і ніяк не входить до цієї граматики» (https://www.lrs.lt/sip/portal.show?p_r=35826&p_k=1&p_a=media_object_viewer&guid=4B73D31A-AF71-4D4C-8D76-9FC73E0B3717 приблизно на 56:40 за часом запису).

^⁶ Наприкінці підготовки статті було опубліковано негативні висновки Наукової ради Інституту литовської мови та Державної комісії литовської мови щодо цього проєкту, у яких наведено більше вагомих аргументів проти пропозиції легалізувати жіночі прізвища із закінченням –(i)a (посилання див. у списку джерел і літератури).

Straipsniai / Articles

125

DAIVA MURMULAITYTĖ

пропозиції заперечують; розглянуто функціональність закінчень –(i)a та –ė, зосереджуючись на синхронному словотворенні, але водночас висвітлюючи актуальні аспекти історичного творення nomina feminima та тенденції неотворення; розглянуто проблему розмежування традиції й системності під час оцінювання мовних інновацій.

Методи дослідження — морфологічний, словотвірний і семантичний аналіз.

1. СЛОВОТВІРНЕ ЗАКІНЧЕННЯ –(i)a

1.1. Говорячи про загальновживані слова та їхнє творення, слід нагадати, що в сучасній литовській мові є 7 омонімічних закінчень –(i)a^{⁷, за допомогою яких утворюються:}

• назви дій, наприклад: trauka (: traukti), apklausa (: apklausti); apkalta — «парламентська процедура, що застосовується до найвищих посадовців або членів парламенту, які порушили конституцію чи порушили присягу (: apkaltinti), atodėka (: atsidekoti), dreba (: drebėti), perdava (: perduoti), persamda (: persamdyti), prieskyra — «зазначена автором установа, якій призначено публікацію» (: priskirti) та ін. (LKG 1965: 303–304; DLKG 2006: 99; ND);

• назви властивостей, наприклад: drąsa (: drąsus, –i), gausa (: gausus, –i); judra (: judrus, –i), tv ara (: tvarus, –i), nejauka (: nejaukus, –i) та ін. (LKG 1965: 316; DLKG 2006: 104; ND);

• назви діячів або носіїв дієслівної властивості, наприклад: žliumba (: žliumbti); nuokvaka — «той, хто збожеволів, отупів; старий дурень» (: nukvakti), sąžvėra — «запекла людина» (: s užvėrėti), šmeža — «той, хто постійно з’являється та зникає (мерехтить)» (: šmėžuoti) та ін. (LKG 1965: 338; DLKG 2006: 112–113; ND);

• назви носіїв властивості, вираженої іменником, наприклад: bailia — «боягуз» (: bailus, –i) та ін. (LKG 1965: 367; DLKG 2006: 124)^⁸;

• назви місць, наприклад: prieglauda (: pri(si)glausti), pervalka (: pervilkti); nuovaža (: nuvažiuoti), nuožulna — «похиле місце (може бути спеціально облаштоване, наприклад для транспорту)» (: nuožulnus, –i) та ін. (LKG 1965: 405; DLKG 2006: 137; ND);

• назви результатів дії, наприклад, skalda (: skaldyti); išruva — «те, що вливається потоком» (: įsrūti), išdauža — «вибите місце на поверхні (дороги, стіни тощо)» (: išdaužti, išdaužyti), išgirda — «те, що почуто» (: išgirsti), išspauda — «це,

^⁷ Докладніше про омонімію словотвірних засобів див. Murmulaitytė 2022.

^⁸ Новотворів цієї словотвірної категорії, утворених за допомогою розгляданого закінчення, у Базі даних неологізмів (ND), здається, ще не зафіксовано [переглянуто 2023–10–02].

126

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

що стисло подано з наявної інформації’ (: išspausti), nuopūta ‘падіння рівня води у водоймі та оголення берега через напрямок вітру від берега’ (: nupūsti) (LKG 1965: 378–379; DLKG 2006: 128; ND) і • назви інструментів, наприклад: saga (: segti), pakaba (: pakabinti), įmova (: įmauti) та ін. (LKG1965: 395; DLKG 2006: 132–133)⁹.

Слід звернути увагу, що похідні п’яти словотвірних категорій є іменниками жіночого роду, а двох — назвами діячів і носіїв дієслівної ознаки (žliumba) та назвами носіїв іменної ознаки (baila) — спільного роду. Ці substantiva communia можуть називати осіб жіночої або чоловічої статі, тварин, персоніфікованих істот тощо. Якої статі суб’єкт мається на увазі, показує граматичний рід інших слів, із якими похідне на –(i)a синтаксично узгоджується, пор.: Vaikystėje buvau didelė [didelė] žliumba (BLKŽ); Tokis baila, tai ir savo šešėlio bijosi (LKŽė).

Назви за статевою відмінністю в сучасній литовській мові із закінченням –(i)a не утворюються. До цієї словотвірної категорії належать похідні, словотвірне значення яких — ‘особа або інша жива істота протилежної статі порівняно з особою чи істотою, позначеною твірним словом’. Вони утворюються за допомогою кількох суфіксів і єдиного закінчення –ė. Із суфіксів літературній мові властиві лише –ienė, –(i)uvienė, наприклад, karalienė (: karalius), dėdžiuvienė (: dėdžius), sukčiuvienė (: sukčius), і –inas, наприклад, lapinas (: lapė), а також –ėnas, наприклад, tetėnas (: teta); докладніше про цю категорію див. LKG 1965: 416–418; DLKG 2006: 142–143.

1.2. Саулюс Амбразас, який досліджував розвиток словотвірних категорій іменників литовської мови, стверджує, що «іменникових похідних із закінченням –a, які безпосередньо позначають жіночу стать, залишилися лише уламки», і наводить лише кілька прикладів зі старих писемних пам’яток — drauga ‘подруга’, sėbra ‘подруга’, gaida ‘співачка’, а також кілька похідних, утворених на основі суфіксальних іменників: draugala ‘дружина’, paleistuvė (: draugalas ‘друг; коханець; залицяльник; перелюбник, розпусник’), guluova ‘дружина’ (: guluovas ‘чоловік’), kaimyna, patina ‘самка’, tetulėna ‘дочка тітки’ (: tetulėnas ‘син тітки’). Пізніше такі похідні витіснили відповідні похідні із закінченням –ė (draugė, sėbrė, guluovė, kaimynė та ін.), яке в литовській мові є найважливішим словотвірним засобом для назв осіб і тварин жіночої статі (Ambrazas 2000: 71–72, 79). Пранас Скарджюс, який також досліджував словотвір литовської мови в історичному аспекті, говорячи про «голосний суфікс –a», також

⁹ Схоже, у ND також не зафіксовано нових назв інструментів, утворених із закінченням –a [переглянуто 2023-10-22]. Хіба що як назву засобу для запам’ятовування можна було б зрозуміти новотвір atmena ‘пам’ятка — запис із короткою інформацією про якийсь предмет або подію чи з поясненнями, як щось робити’ (: atmintі).

Straipsniai / Articles

127

DAIVA MURMULAITYTĖ

він також згадує деякі з цих прикладів, але не пише, що жіночі назви утворені від чоловічих назв, і графічно не показує, що між ними існує словотвірна опозиція (Skardžius 1996 [1943]: 36–37). Слово tetulėna він вважає похідним із суфіксом –ėna і не пов’язує його безпосереднім словотвірним зв’язком (як похідне з твірним словом) з tetulėnas (Skardžius 1996 [1943]: 238–239). Синхронно остання пара термінів спорідненості в семантичному аспекті видавалася б подібнішою до рухомого іменника (докладніше про substantiva mobilia див. у розд. 3), чоловіча та жіноча форми якого безпосередньо пов’язані з твірним іменником tetulė. Якщо вважати слово tetulėna nominum femininum, тобто похідним із закінченням –a від tetulėnas, важко було б сформулювати його словотвірне значення. Якщо це назва за статевою відмінністю, то від твірного слова tetulėna мало б відрізнятися лише семою жіночої статі, однак ‘дочка’ — це не ‘син жіночої статі’. Натомість очікувана жіночорідна форма рухомого іменника, ймовірно, мала б закінчення –ė (пор. seserėnas ‘син сестри’, seserėnė ‘дочка сестри’ (LKŽe)). З іншого боку, LKŽe не свідчить про живе вживання слова tetulėna; його зафіксовано лише в кількох старих словниках, тому без зв’язних контекстів живої мови складніше оцінювати його семантичні зв’язки зі словами того самого словотвірного гнізда.

У будь-якому разі це лише теоретичні спекуляції; діахронний словотвір не слід плутати із синхронним. Так само не варто використовувати як факт те, що колись у литовській мові nomina feminina утворювалися із закінченням –a, і кількома історичними, уже неактуальними похідними із цим закінченням обґрунтовувати пропоновані реформи сучасної мови¹⁰. Тим більше, що згадані істориками словотвору drauga та інші nomina feminina не спиралися на твірні слова тотожної форми (пор. draugas), отже, не можна було б говорити про відродження такого словотвірного типу.

1.3. Не зафіксовано також новотворів із закінченням –(i)a, які означали б лише особу, тварину, персоніфіковану істоту тощо, що відрізняється тільки жіночою статтю від особи, тварини, персоніфікованої істоти тощо, названої твірним словом. Єдиний неологізм žmoga (Murmulaitytė 2021: 57–58; Aleksaitė 2022: 233; Miliūnaitė 2022: 292–294) із цим закінченням цілеспрямовано створено не стільки для виокремлення жінок із-поміж людей, тобто для надання твірному слову žmogus семи жіночої статі, скільки для створення слова, яке, навпаки, не вказувало б на належність до якоїсь статі. Пор. мотивацію авторки новотвору Дайви Репечкайте̇¹¹:

¹⁰ «На словотвір (конструювання новотворів) [...] не можуть мати жодного впливу генетичні, первісні [...] словотвірні зв’язки, якщо синхронно вони більше не виявляються, тобто вже не збігаються з актуальними словотвірними відношеннями» (Urbutis 2009: 41).

¹¹ Тут і далі цитати та приклади вживання слів подано без виправлень; наявні в них особові імена замінено ініціалами, місця пропущеного тексту позначено [...].

128

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

«Іноді я все думав, як мені підлаштувати свій словник, щоб у ньому відображалися деякі мої цінності. Конкретніше — у мене проблеми зі словом „žmogus“ [людина], адже воно явно чоловічого роду. [...] Однак днями я придумав, що можу просто казати „žmoga“.¹⁰ [...] По суті, це гнучке щодо роду слово, утворене за аналогією до литовських слів „neklaũžda“, „pikčiurna“, „vepla“, „pirdyla“, „nenuorama“, „rašėiva“ (чомусь на думку спали лише негативні). Також іменники чоловічого роду, що відмінюються як іменники жіночого роду, часто трапляються в деяких варіантах аукштайтських діалектів (як і відоме „bratka“). Отже, я сказав би „jis geras žmogа“ [він хороша людина] і „ji gera žmogа^“¹².»

Отже, шукали не форму жіночого роду, а новотвір спільного роду, придатний для називання людей обох статей (substantivum commune), тому žmoga не можна вважати назвою за статевою відмінністю. До цієї словотвірної категорії воно не могло б належати ще й тому, що не відповідає властивому всім її похідним згаданому словотвірному значенню «особа або інша жива істота протилежної статі до тієї, яку позначає твірне слово», оскільки твірне слово žmogus узагалі не має семи статі^¹³

На думку Ritos Miliūnaitė (2022: 293), іноді прагнуть «[...] формами žmogus–žmoga виразити статеву відмінність (žmoga пов’язується з іншими іменниками жіночого роду pilietė, profesionalė, kolegė)», однак у єдиному наведеному прикладі вживання¹⁴ žmoga, здається, вживається якраз для нейтралізації семантики статі, граматичного чоловічого роду вжитого перед цим слова žmonės, уточнюючи, що йдеться про осіб обох статей, і новотвір послідовно вживається як слово спільного роду, яким його й було створено. Звичайно, не можна цілком заперечити, що žmoga може розумітися та вживатися також у значенні «людина жіночої статі», але найчастіше це трапляється лише тоді, коли обурюються самим новотвором і не знають обставин та мотивації його виникнення, а не вживають його природно у власному мовленні. Як би там не було, час покаже, чи вийде цей новотвір за межі своєї вузької та стилістично конотованої

¹² Цитовано з ND (див. https://ekalba.lt/naujazodziai/%C5%BEmoga?paieska=%C5%BEmoga&i=566420fd-308c-4036-8452-0e6f494dc614 [переглянуто 2023-09-03]).

¹³ До речі, не варто дивуватися, що під час пошуку аналогій на думку спадають лише слова з негативними конотаціями — зневажлива семантика є ознакою більшості згаданих у цитаті словотвірних типів (суфіксів -la, -eiva, похідних із закінченням -a, що називають діячів, носіїв дієслівної або іменникової ознаки) (пор. описи цих словотвірних засобів у ŽDV).

¹⁴ «Відповідно до погляду, що нині переважає в Литві, жінки й досі сприймаються та самі себе сприймають передусім як представниці статі — жінки, дружини, потенційні коханки, матері, а не як люди, žmogаs — громадянки, професіоналки, колеги. [...]» (15min.lt, 2015–12–14, цитовано з ND: див. https://ekalba.lt/naujazodziai/%C5%BEmoga?paieska=%C5%BEmoga&i=566420fd-308c-4036-8452-0e6f494dc614 [переглянуто 2023-09-03]).

Straipsniai / Articles

129

DAIVA MURMULAITYTĖ

межі вживання або чи розшириться його семантична структура. Однак очевидно, що žmogą є оказіоналізмом, нетиповим, ненормативним щодо як форми, так і семантики новотвором. Сам по собі він аж ніяк не свідчить про те, що одна зі словотвірних категорій литовської мови — назви за статевою відмінністю — збагатилася новим словотвірним засобом, закінченням -(i)a (пор. Aleksaitė 2022: 231–233, 239). Отже, задум реформувати систему литовських прізвищ із позицій словотвору (неотворення) також не може ґрунтуватися на цьому прикладі.

1.4. Отже, у сучасній литовській мові немає такого словотвірного типу, який складали б похідні із закінченням –(i)a, що називають людей, тварин, персоніфікованих істот тощо жіночої статі й утворені від відповідних назв людей, тварин, персоніфікованих істот тощо чоловічої статі. Це стосується як загальновживаних слів, так і мікросистем прізвищ. Тут слід також звернути увагу на те, що в разі запропонованої реформи прізвищ (принаймні на її початковому етапі, оскільки не приховується намір її розширити) твірне слово й похідне за формою повністю збігатимуться. Закінченням як чоловічих, так і жіночих прізвищ було б –(i)a. Таких випадків, коли закінчення твірного слова замінювалося б аналогічним, словотвірна система литовської мови, здається, також не має. Щодо закінчення -ė у цьому аспекті див. підрозд. 2.2.

2. СЛОВОТВІРНЕ ЗАКІНЧЕННЯ -ė

2.1. Основним засобом творення nomina feminina є закінчення -ė (LKG 1965: 417–418; DLKG 2006: 142–143; пор. Ambrazas 2000: 79). На основі вже наявних словотвірних опозицій¹⁵ vilkė: vilkas, balandė: balandis тощо (раніше до цієї словотвірної категорії належали переважно назви самиць) утворюються нові слова, що відрізняються від твірних семою жіночої статі: budelė (: budelis), piratė (: piratas), popiežė (: popiežius), patrulė (: patrulis). У новотворах robotė (: robotas), kūdikė (: kūdikis), lavonė (: lavonas), elitė (: elitas) твірні іменники, маючи граматичну форму чоловічого роду, семантично навіть не пов’язані з чоловічою статтю. Однак за потреби позначити або підкреслити стать (жіночість) вдаються до звичного для цієї мети словотвірного засобу — закінчення

¹⁵ Принцип аналогії у словотворі є істотним (Urbutis 2009: 327–328). Один словотвірний тип утворюють словотвірно пов’язані слова, створені за допомогою того самого словотвірного форманта від твірних слів, що належать до тієї самої частини мови, і мають те саме словотвірне значення; у розглядуваному випадку за допомогою закінчення –ė від іменників утворюються слова, що означають особу, тварину, персоніфіковану істоту тощо протилежної (жіночої) статі.

130

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

–e¹⁶. Найпослідовніше таким способом, мабуть, утворюються «жіночі» назви професій, титулів тощо, які раніше були властиві лише чоловікам (детальніше про цю та інші семантичні групи таких новотворів див. Miliūnaitė 2022: 290–292). У випадках, коли іменник чоловічого роду, від якого утворюється слово, має закінчення –a (наприклад, viršila), відповідник жіночого роду закономірно утворюється також із закінченням –ė, наприклад:

(1) Наказом начальника Головного комісаріату поліції Утенського повіту знаком поліційної відзнаки третього ступеня «За заслуги» нагороджено старшого слідчого, комісара-інспектора відділу реагування Анікщяйського районного комісаріату поліції R. S., старшу патрульну viršilė відділу реагування Анікщяйського районного комісаріату поліції V. K.;¹⁷

(2) Начальник Головного комісаріату поліції Клайпедського повіту за бездоганне та зразкове виконання службових обов’язків і з нагоди Дня янголів-охоронців — свята поліції — нагородив знаком поліційної відзнаки третього ступеня «За заслуги» старшу постову працівницю відділу кримінальної поліції міського комісаріату поліції Паланги, viršilę A. C. [...]¹⁸.

2.2. Два десятиліття тому було здійснено реформу литовських прізвищ, відповідно до якої узаконено творення жіночих прізвищ, що не вказують на сімейний стан, із закінченням –e¹⁹. Сьогодні цю реформу, мабуть, можна вважати мотивованою соціокультурними причинами та виправданою. Жінки, як і кожна людина, мають право не оприлюднювати свої персональні дані, у цьому випадку — не дозволяти прізвищу вказувати на їхній соціальний статус. Раніше таке бажання здавалося б дивним, нині воно видається природним, і потреба мати такий словотвірний засіб, який дає змогу прізвищу не розкривати сімейного стану, справді існує. 26 червня 2003 р. Державна комісія з литовської мови,

¹⁶Оскільки це типовий і продуктивний nomina feminina словотвірний засіб, що спирається на твірне слово, яке не має семи статі, його можна було б вважати новою словотвірною тенденцією, з якої видно, що функціональність закінчення –ė — показувати, виражати або підкреслювати жіночість позначуваного похідним поняття, його зв’язок із жіночою статтю — зберігається і навіть зростає. Інакше стоїть справа із закінченням –a, яке не має нічого спільного з вираженням статевої відмінності (пор. розд. 1.3).

¹⁷Див. https://www.anyksta.lt/anyksci-policijos-pareigun-veikla-ivertino-ir-policijos-generalinis-komisaris/ [переглянуто 2023-07-10].

¹⁸З нагоди Дня поліції — нагородження службовців. — Palangos tiltas, 2014–10–06; доступ в інтернеті: https://www.palangostiltas.lt/policijos+d dienos+proga++apdovanojimai+pareigunams,7,2,5170.html [переглянуто 2023-07-10].

¹⁹Через десятиліття R. Miliūnaitė кількісно та якісно дослідила мовні настанови суспільства щодо таких прізвищ і підготувала ґрунтовне наукове дослідження, яке показує ставлення суспільства того часу до жіночих прізвищ і зміни в їхньому вживанні (Miliūnaitė 2013).

Straipsniai / Articles

131

DAIVA MURMULAITYTĖ

«розглянувши думки, висловлені громадськістю, і пропозицію Служби контролера рівних можливостей жінок і чоловіків щодо творення жіночих прізвищ», ухвалила, що «в тих випадках, коли бажають мати (надати) форму прізвища, яка не вказувала б на сімейний стан, прізвище від чоловічого прізвища може утворюватися із закінченням –ė, наприклад: Alminė (від Alminas), Talmantė (від Talmantas), Butkė (від Butkus) [...]. Якщо чоловіче прізвище має закінчення –ė, жіноче прізвище залишається незмінним, наприклад: Lapė, Kregždė».²⁰ Це твердження сформульоване неясно, двозначно²¹. Чи слід розуміти, що жіноче прізвище таким і було? Чи що жінка отримує таке саме прізвище, як чоловік? У такому разі виходить, що жінка отримує незмінене чоловіче прізвище, і це не є словотворенням? Таке трактування можна побачити й в огляді чинних правових актів на сайті VLKK, де про цей випадок сказано (підкреслено під час цитування – авт. прим.): «4 травня 2023 р. членкиня Seimas I. P. Riegistravo зареєструвала проєкт закону про внесення змін до статті 3 Закону про написання імені та прізвища особи в документах № XIV-903 [...]. Відповідно до нього передбачається виняток щодо форми литовських жіночих прізвищ – прізвища стали б не похідними і не лише із закінченням –ė, а й із –a, –ia.»²²

Однак Lapė, Kregždė, Paukštė, Dirse, Gaulė та подібних прізвищ із закінченням –ė можна було б побачити також словотвірну опозицію, наприклад, Kregždė (чоловіче прізвище): Kregždė (жіноче прізвище), оскільки в цьому випадку форма закінчень чоловічого й жіночого прізвищ є лише аналогічною. З погляду словотворення закінчення –ė у прізвищі чоловіка та його дружини / доньки не є тим самим. Чоловіче прізвище просто має його, це флексійне закінчення, тоді як жіноче прізвище, можливо, утворюється з ним; це було б словотвірне закінчення, яке додає до твірного слова (чоловічого прізвища) значення протилежної статі. Отже, по суті, це були б два закінчення –ė — флексійне і словотвірне, — тому заміна першого (яке має чоловіче прізвище) другим, щоб надати новотвору, його похідному, сему жіночності та жіночий граматичний рід, була б логічною. Формально начебто нічого не змінюється, але жіноче прізвище разом зі словотвірним закінченням –ė набуває парадигми жіночого граматичного роду: ця пані / панна Kregždė зовсім приємна, давно не бачила старшої Kregždė, слово надається професорці Kregždė, у під’їзді зустрічаємо сусідку Kregždė, з молодшою Kregždė вихователька ще не знайшла спільної мови тощо. Закінчення –(i)a, як уже зазначалося, такої словотвірної функції не виконує і

²⁰ Постанова VLKK від 26 червня 2003 р. № N–2(87). 27 квітня 2023 р. її оновлено (№ N–1 (199)), але той пункт, через який її й було ухвалено, а саме про прізвища із закінченням –ė, залишився без змін.

²¹ На думку Kazimiero Garšvos, сама постанова є поспішною, а те, «що новітнє жіноче прізвище в певних випадках не відрізнятиметься від чоловічого прізвища (коли воно має закінчення –ė: Bložė, Gervė, Kielė, Kregždė, Mitė, Ropė, Skrebė, Vegelė, Žagrė та ін.)», є недоглядом (Garšva 2012: 220).

²² Див. https://vardai.vlkk.lt/teises-aktai-reglamentuojantys-asmenvardziu-klausimus [переглянуто 2023-08-11].

132

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

не надає сему жіночності — не існує групи слів, утворених таким чином, словотвірного типу, за аналогією до якого могли б утворюватися нові слова, отже, її не можна вважати засобом словотворення назв за статевою відмінністю. Природний розвиток мови не свідчить про тенденцію до такого нового словотвірного типу, а його штучне, немотивоване, не зумовлене самою мовою створення може мати непередбачувані наслідки. Отже, якщо закінчення –(i)a не є словотвірним засобом, Šarka (чоловіче прізвище): Šarka (жіноче прізвище) не є словотвірною опозицією. Отже, поява слова, що позначає жінку, не є словотворенням.

3. SUBSTANTIVA MOBILIA

Іноді уявне словотворення слів із семою жіночої статі за допомогою закінчення –a намагаються обґрунтувати прикладами так званих рухомих іменників (substantiva mobilia): mokytojas – mokytoja, veikėjas – veikėja та ін.^²³ Загалом щодо рухомих іменників (на теоретичному рівні) немає повної ясності й одностайної думки — чи це різні слова, чи морфологічні форми одного слова, тобто чи жіночий іменник утворюється від відповідного чоловічого іменника (veikėja – від veikėjo), чи обидва вони спираються на те саме твірне слово (veikėjas, veikėja – від veikti). Від різного тлумачення взаємозв’язку цих слів / форм залежить, чи вважається цей зв’язок словотворенням, чи словозміною (докладніше про це та зазначену літературу див. Murmulaitytė 2021: 60–63). Не можна ігнорувати, що substantiva mobilia є нетиповими іменниками, оскільки мають властивості прикметників та іменників (Judžentis 2012: 34). Водночас у граматиках литовської мови стверджується, що форми двох родів тут утворюють одне слово — іменник, що має форми двох родів (пор. LKG 1965: 416–417; DLKG 2006: 142). Це логічно й зрозуміло, якщо враховувати словотвірне значення (пор. щодо слів із закінченням –ė також див. Urbutis 2009: 200, 202). Як це відбувається (словотвірна мотивація й логіка), можна уявити, скориставшись одним прикладом.

Artojas — це назва діяча, утворена із суфіксом –tojas, –a від дієслова arti (aria, arė). Здавна реалізувалася й широко вживалася лише чоловіча форма цього іменника, оскільки жіноча не була актуальною: оранкою зазвичай

^²³ Частіше це властиво ненауковому дискурсу, однак таке трактування форми жіночого роду — як утвореної від форми чоловічого роду — трапляється і в публікаціях філологів (пор. Jezukevičienė 2023: 21), фахівців із мови (Paulauskienė 1994: 48; 2007: 72; Ambrazas 2000: 79 та ін.). У роз’ясненні експерта щодо можливостей розвитку жіночих прізвищ (див. розд. 4), стверджуючи, що «системним є утворення назв осіб жіночого роду від чоловічого роду за допомогою закінчень і суфіксів: друг / подруга, однокласник / однокласниця, тесть / теща / свекруха, сторож / сторожиха, король / королева [...]», слово однокласниця, очевидно, вважається похідним від твірного слова однокласник, утвореним за допомогою закінчення –ė (див. https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAP/e557d8a0ea5611eda305c-b3bdf2af4d8?jfwid=-bxdpcdur9, 3-й додаток, с. 2 [переглянуто 2023–09–28]).

Straipsniai / Articles

133

DAIVA MURMULAITYTĖ

цим займаються чоловіки. Потенційна, тобто передбачена системою словотворення, форма жіночого роду artoja у картотеці доповнень LKŽ зафіксована зі старих словників (із Lenkškai–lietuviško žodyno Діонізаса Пошки, із Didžiojo lietuvių–lenkų kalbų žodyno Симонаса Даукантаса (1850–1856)). Очевидно, що за відсутності потреби в живому вжитку вона не реалізувалася; LKŽ, DLKŽ та інші словники подають лише форму чоловічого роду artojas. Коли виникла потреба назвати жінку, яка оре, вже в контексті сучасних реалій, з’явилася artoję:

(3) Ті, хто не наважувався змагатися з досвідченими орачами, мали можливість випробувати свої сили на змаганнях із оранки міжміських та сільських парубків. Усі охочі могли зорати борозну й таким чином доторкнутися до давніх традицій використання орних коней. […] Переможницею цих змагань стала названа себе «сільською дівчиною» artoję із Капчяместчя B. S.^²⁴;

(4) Єдина artoje здобула «бронзу». […] Єдина, хто вперше брала участь у змаганнях із оранки artoje N. R. посіла третє місце^²⁵;

(5) Орачка Ž. […] Вона не здобула визначних місць, проте була єдиною artoje жінкою й за це нагороджена призом. […] Уперше за п’ять років свята на змагання в Трампішкішкесі наважилася вийти й artoję, тобто Z. S. з нашого району^²⁶;

(6) Австрія мала команду з 4 осіб, яка допомагала своїм жінкам artojėms^²⁷;

(7) Дуже важливо також не перегнути палицю. Мені подобається дотепність, але не вульгарність. Збалансувати, знайти золоту середину непросто — легко може з’явитися або мовчазна красуня, яка боїться вимовити слово, або ніби artoję від плуга…^²⁸.

²⁴ Свято першої борозни — з традиційними обрядами та весняним ярмарком. – AlytusPlius.lt, 2017–05–03; доступ в інтернеті: https://m.alytusplius.lt/naujienos/pirmosios-vagos-svente-su-tradicinemis-apeigomis-ir-pavasariniu-jomarku [переглянуто 2023–07–09].

²⁵ Найкращі орачі району — молоді фермери. – Šiaulių kraštas, 2007–06–23; доступ в інтернеті: http://old.skrastas.lt/?data=2007–06–23&rub=1144745056&id=1182533319 [переглянуто 2023–07–09].

²⁶ Після свята «Змагань першої борозни». – Rokiškio rajono vietos veiklos grupė, доступ в інтернеті: http://senas.rokiskiovvg.lt/index.php/en/news/67-po-pirmosios-vagos-varytuvi-vents [переглянуто 2023–07–09].

²⁷ Audronė Puišienė, Із Канади — з новим досвідом і враженнями. – Vakarų Lietuva, 2013–08–06; доступ в інтернеті: https://www.pajurionaujienos.com/?act=exp&sid=9890 [переглянуто 2023–07–09].

²⁸ R. Velijevaitė: не хочу кохати сліпо. – Moters savaitė, 2011–11–22; доступ в інтернеті: https://www.tv3.lt/naujiena/zmones/r-velijevaite-nenoriu-myleti-aklai-n566733 [переглянуто 2023–07–09].

134

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

Отже, коли виникла потреба назвати нове поняття — жінку, яка оре, — вдалися не до реалізації потенційної форми artoja, що, як і artojas, спирається на дієслово arti, а до нового слова artoje, утвореного за допомогою словотвірного закінчення -ė, яке надає семантики жіночого роду, за словотвірну основу взято звичайний іменник чоловічого роду artojas. Очевидно (з огляду на різне закінчення), що це не морфологічна форма мобільного іменника artojas, -a, а самостійний похідний іменник, окреме слово artoje, пов’язане зі словом-основою artojas словотвірними зв’язками. Особливо 7-й приклад уживання показує, що з дієсловом arti його семантика пов’язана лише опосередковано й досить віддалено. Видно, що в цьому разі artoje спирається навіть не на основне, а на переносне значення твірного слова artojas, а саме не ‘людина, яка оре, обробляє землю’, а ‘некультурна, неосвічена людина, «селюк»’. Отже, слово жіночого роду безсумнівно слід трактувати як похідне від іменника artojas, а не як похідне словотвірного гнізда від первинного слова — дієслова arti. Artojas поряд з основним значенням ‘людина, яка оре’ у різних контекстах має й інші додаткові семи — пор. їсти, рубати як artojas, тобто багато, досхочу, щоб мати сили, необхідні artojas під час важкої фізичної праці, оранки (8–10); бути втомленим як artojas від важкої праці (11); (на)питися як artojas, тобто багато, без міри (12); загалом мати некультурний вигляд і поводитися некультурно (13) тощо. Як видно з прикладів, у таких більшою чи меншою мірою застиглих словосполученнях навіть щодо жінок значно частіше вживається іменник чоловічого роду:

(8) [...] її сварили за худорлявість. Дівчину це дуже роздратувало, бо вона від природи струнка, хоча їсть як artojas^²⁹;

(9) Міщанин їсть як artojas під час сівби, а спалює не більше калорій, ніж середньовічний пан, який проводив час у ліжку³⁰;

(10) Одна з найчарівніших акторок минулого століття, шведка Ґрета Ґарбо, була непередбачуваною не лише в кіно, а й у побуті: іноді чудова господиня та гурманка, а іноді любила наїдатися як artojas і бути цілковитою нездарою на кухні...³¹;

²⁹ Див. https://books.google.lt/books?id=g8E0DwAAQBAJ&pg=PT66&lpg=PT66&dq=%22kaip+artojas%22&source=bl&ots=Onqxw8zppP&sig=ACfU3U1EI-m2c9PM7FcQZOg11jQKdo-74tA&hl=lt&sa=X&ved=2ahUKEwi-6azXr8-AAxWfhf0HHQ48BJY4HhDoAXoECB4QA-w#v=onepage&q=%22kaip%20artojas%22&f=false [переглянуто 2023–08–09].

³⁰ Див. https://www.savaite.lt/ar-zinai-kad/verta-zinoti/2352-didmiescio-sindromas-arba-kai-miestas-tampa-zudiku.html [переглянуто 2023–08–09].

³¹ Див. https://zmones.15min.lt/naujiena/mitybos-taisykles-pagal-greta-garbo-7y5yYr0A58O [переглянуто 2023–08–09].

Straipsniai / Articles

135

DAIVA MURMULAITYTĖ

(11) [...] сидячи замислено як artojas, змучиться після дня оранки^³²;

(12) [...] кількість складів і рима звивисті. як artojas після чарчини^³³;

(13) [...] до клубу вас ніхто не впустить, якщо виглядатимете як artojas, готовий випити найдешевшу горілку, побитися з іншими [...] відвідувачами^³⁴.

4. ТРАДИЦІЯ VS. СИСТЕМА

Хоча ініціатори проєкту та прихильники пропозиції легалізувати литовські жіночі прізвища із закінченням –(i)a наголошують, що думка мовознавців щодо цього задуму не має значення, під час подання пропозиції все ж таки подбали про експертний висновок (роз’яснення спеціаліста щодо можливостей розвитку жіночих прізвищ) (див. 3-й додаток до проєкту, що розглядається)^³⁵. Оцінивши сучасний стан литовських жіночих прізвищ та перспективи змін їхньої системи, розглянувши природний розвиток мови, потребу в нормуванні й урахуванні соціокультурних обставин, співвідношення традиції та граматики, експерт відходить від теми прізвищ і, підсумовуючи, міркує про парадигми іменників литовської мови та граматичні роди. Складається загальне враження, ніби пропозиції легалізувати в литовській мові жіночі прізвища із закінченням –(i)a не суперечать (ба більше, на с. 2 сказано, що мовній системі не суперечать і жіночі назви, утворені словами із закінченнями –is та –uo (пор. Žuvis, Sesuo); щоправда, у цьому контексті згадуються лише псевдоніми, а не прізвища). Однак деякі твердження можна інтерпретувати або логічно розвинути, дійшовши протилежного висновку. Отже, мабуть, не варто сприймати думку експерта як єдину й беззаперечно правильну; з автором роз’яснення можна і потрібно дискутувати, адже в науці істину прийнято шукати саме таким шляхом.

Наприклад, насамперед можна було б запитати, на яких критеріях ґрунтується експерт, відокремлюючи традицію від граматики (системи). Чи завжди можна / потрібно так категорично їх розмежовувати? Як бути із закінченням –a, яке досі не мало в литовській мові такої функції, яку цим проєктом йому намагаються нав’язати,

^³² Див. https://www.google.com/search?q=%22kaip+artojas%22&rlz=1C1GCEB_enLT1039L-T1039&sxsrf=AB5stBizs2pE9QXHbTN982c4GL0uK4hVjw:1691576208837&ei=kGfTZNHN-MqSM9u8Px4e-2AU&start=30&sa=N&ved=2ahUKEwjR1aa4rM-AAXUkhv0HHceDD1s4FB-Dy0wN6BAgPEAk&biw=1468&bih=783&dpr=1.25 [переглянуто 2023–08–09].

^³³ Див. https://www.rasyk.lt/kuriniai/249099.html [переглянуто 2023–08–09].

^³⁴ Див. https://tomasgluosnistyla.com/2014/09/29/gyvenimas-dar-pries-akis/ [переглянуто 2023–08–09].

^³⁵ Див. https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAP/e557d8a0ea5611eda305cb3bdf2af4d8?jfwid=-bxdpcdur9 [переглянуто 2023–09–28].

136

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

і на чому ґрунтуючись цю функцію їй слід було б штучно прищепити? Чи справді литовські слова «утворюються» лише зміною значення (не говоримо про перенесення значення, наприклад, від galva ‘орган тіла’ до galva ‘начальник’), адже у випадку Šurka (чоловік) – Šurka (жінка — дружина, дочка), при перетворенні першого прізвища на друге формально нічого не змінюється? Навіщо наявне закінчення змінювати на зовсім інше закінчення тієї самої форми, чи справді воно інше, якими прикладами живої мови можна було б обґрунтувати таке словотворення? Якщо не давніше зафіксованими, то, можливо, хоча б новотворами; можливо, залишилася непоміченою якась нова тенденція словотворення? Чи вже узаконені пари прізвищ Kiaunė (чоловік) – Kiaunė (дружина, дочка), Dirsė (чоловік) – Dirsė (дружина, дочка) аналогічні згаданим парам прізвищ із закінченням –(i)а, чи ці випадки, спираючись на словотвірну функцію закінчення –ė, що називає осіб за статевою відмінністю, можна трактувати як словотвірні опозиції? До того ж можна було б уточнити, чи слово klasiokė справді утворене від klasiokas, як зазначено у висновку? Чи не походять обидва від слова klasė? Адже тоді виходило б, що klasiokė — це ‘однокласник жіночого роду’ (саме таку функцію виконує закінчення –ė — називати за статевою відмінністю), а не ‘подруга по класу, учениця, яка навчається в тому самому класі’. Навряд чи можна було б погодитися, що осіб за виконуваною дією називають siuvėju і rašytoju, а не *siūtoju і *rašėju, лише тому, що така традиція, чомусь так склалося. Утім це закономірність словотворення литовської мови: похідні із суфіксами –ėjas, –a спираються на первинні дієслова без суфіксів (siuvėjas, –a: siūti, siuva, siuvo), а суфікси –tojas, –a — на ті, що мають суфікси (rašytojas, –a: rašyti); винятки рідкісні, наприклад, раніше розглянуте artojas (LKG 1965: 320, 317; DLKG 2006: 106, 105). Отже, це система, а не (лише) традиція.

У цьому роз’ясненні стверджується, що «[...] того, що в мові є граматичним і системним, краще не чіпати, бо невідомо, від зрушення якої цеглини розвалиться вся мовна будівля, а те, що є лексичним і лише традиційним, нескладно пристосувати до соціокультурних потреб мінливого життя». Із думкою про (граматичну) системність та небезпеку її руйнування можна лише погодитися. Однак із кількох прикладів (деяких сумнівних і спірних) не кожному зрозуміло, що в цьому випадку є традицією, а що системою, чи можна ці речі суворо розмежувати і що робити, якщо ті самі явища можуть бути і традиційними, і системними^³⁶. Можна погодитися, що традицією є передавання родового прізвища по чоловічій лінії, але литовські

³⁶До традиційних, принаймні частково, мабуть, можна було б віднести питання правопису, які певною мірою є питанням домовленості. Наприклад, тривалий час слова словотвірних гнізд piauti, spjauti, bjaurus писалися з –i–: piauti, spiauti, biaurus. 1976 року запроваджено їх написання з –j– (за вимовою), уже виросло кілька поколінь, для яких це цілком природно, а старші легко це пам’ятають. Однак навіть у цій сфері, щось реформуючи, потрібно добре зважити всі переваги, недоліки та наслідки. Скажімо, спроба реформувати правопис у 1929–1933 роках — відмовитися від традиційних елементів (наприклад, носових літер), уніфікувати позначення довгих голосних, послідовніше зберігати морфологічний принцип — була невдалою (https://www.vle.lt/straipsnis/rasyba/ [переглянуто 2023-08-15]).

Straipsniai / Articles

137

DAIVA MURMULAITYTĖ

словотворення прізвищ є системою, яка історично спирається на закономірності, правила та формальні засоби, а не лише на традицію.

Автори обговорюваного законопроєкту не приховують, що ця ініціатива щодо закінчення -(i)a є лише початком реформи прізвищ. Надалі прагнули б до так званої «англосаксонської» моделі прізвищ, тобто одного й того самого прізвища для всієї сім’ї. У такому разі реформа охопила б не лише невелику частину прізвищ (тих, що мають це закінчення), а вже всю систему прізвищ. Узаконення закінчення -(i)a відкрило б шлях до такої моделі, а наслідки були б такими, що жіночі прізвища, формально не відмінні від чоловічих у називному відмінку (пор. Ragauskas, Petronis, Mackevičius та ін. (чоловіки) — Ragauskas, Petronis, Mackevičius та ін. (відповідні дружини / дочки)), стали б невідмінюваними. Так було б порушено морфологічну й синтаксичну систему литовської мови, не кажучи вже про те, що спілкуватися стало б набагато важче — довелося б шукати додаткові прикладки, означення, займенники чи інші засоби, які сигналізували б стать названої людини: ponas Ragauskas, vyresnioji Petronis, šita Mackevičius тощо. Те, що литовські прізвища вказують на стать людини, є і питанням системи (словотворення, відмінювання, тобто морфології, а також синтаксису), і питанням традиції. Це й виняткова особливість литовської мови, яку, дбаючи про рідну мову, слід плекати, а не знищувати, так порушуючи природний розвиток мови.

ЗАКЛЮЧНІ ЗАУВАГИ

1. Прізвища є словами, тобто частиною лексики, а отже, належать до мовної системи. Тому не можна категорично стверджувати, що їхня реформа (особливо якщо вона істотно ґрунтується на суб’єктивних чинниках, а не зумовлена природним розвитком мови) є лише питанням прав людини, а не мовознавства.

2. Не слід категорично оцінювати зв’язок сучасних литовських жіночих прізвищ із вираженням статі та сімейних відносин як пережиток. Не можна не бачити системності цього лексичного підшару, взаємозв’язків, характерних закономірностей словотворення, морфології, синтаксису тощо.

3. Потреба реформувати систему прізвищ має ґрунтуватися на дуже вагомих мотивах, а засоби її здійснення — бути всебічно обміркованими, із моделюванням можливих змін мовної системи та оцінюванням небезпек для її розвитку. У цьому випадку потреба ґрунтується переважно на естетичних, суб’єктивних критеріях («гарно», «хочу»), а шкода для мови може бути істотною. Передусім через розхитування морфологічної системи, а по-друге, і це ще важливіше, через можливу подальшу реформу системи прізвищ та її «англосаксонську» модель, тобто ототожнення чоловічих і жіночих прізвищ. Ця «потреба» вже відкрито звучить у ще не узаконених закінченнях -(i)a як засобі творення жіночих прізвищ (?)

138

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

засобом, і саме він безсумнівно руйнував би систему литовських прізвищ і знищував би їхню своєрідність.

4. У литовській мові для утворення назв за статевою відмінністю зазвичай використовуються інші словотвірні засоби; у випадку слів, що позначають жіночу стать, якщо не брати до уваги суфікси, це закінчення -ė. Здавна за допомогою цього закінчення утворювалися назви самиць (vilk-ė: vilkas, baland-ė: balandis та ін.), а з досліджень новотворів видно, що семантика твірних слів похідних розширюється (viršil-ė: viršila, kūdik-ė: kūdikis та ін.). Це найуніверсальніший засіб творення назв за жіночою статевою відмінністю, який не виражає нічого, крім належності до цієї статі. У мікросистемі прізвищ до тієї самої словотвірної категорії належать також похідні із суфіксами -ienė, -uvienė; -aitė, -ytė, -(i)utė та ін., однак за їх допомогою, крім статі, позначаються сімейні зв’язки жінки та, здебільшого, її соціальний статус — одружена вона чи неодружена.

5. Реформу литовських прізвищ 2003 року, відповідно до якої було легалізовано творення жіночих прізвищ, що не вказують на сімейний стан, із закінченням –ė, з огляду на ці її соціокультурні причини сьогодні, через 20 років, мабуть, можна вважати виправданою. Однак слід визнати, що вона створила й один виняток: коли чоловічі прізвища мають закінчення –ė (напр., Bložė, Gaulė, Lapė, Paukštė та ін.), жіночі прізвища, що не вказують на сімейний стан, формально з ними збігаються. Навіть якщо вбачати опозицію між творенням чоловічих і жіночих прізвищ, тобто вважати жіночі прізвища похідними із закінченням –ė від чоловічих прізвищ, цей винятковий випадок у системі литовських прізвищ не можна вважати прецедентом, і не слід посилатися на цей виняток, надалі розширюючи реформу жіночих прізвищ.

6. Словотвірну опозицію між формально тотожними чоловічими та жіночими прізвищами з певними застереженнями можна вбачати лише в тих випадках, коли вони мають закінчення –ė. Підстава — згадана робоча функція закінчення –ė: за допомогою цього закінчення в сучасній литовській літературній мові утворюються назви за статевою відмінністю, точніше — nomina feminina. У випадку прізвищ із закінченням -(i)a (Šarka, Dausa, Biekša, Pajeda, Mulia та ін.) такої словотвірної опозиції бути не може, оскільки закінчення -(i)a не виконує цієї словотвірної функції — відрізняти похідне слово від твірного за ознакою (жіночої) статі.

7. Пропозиція легалізувати творення жіночих прізвищ із закінченням –(i)a є ненауковою, не ґрунтується на дослідженнях словотвору та мовного вжитку, не відображає жодних тенденцій новотворення прізвищ і загальновживаних слів та суперечить закономірностям словотвору литовської мови.

Straipsniai / Articles

139

DAIVA MURMULAITYTĖ

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

Актуальні нормативно-правові акти. Доступ в інтернеті: http://vardai.vlkk.lt/teises-aktai-reglamentuojantys-asmenvardziu-klausimus/ [дата звернення: 2023–08–10].

Aleksaitė Agnė 2022: Нові назви за статевою відмінністю. – Acta Linguistica Lithuanica 87, 224–244. Доступ в інтернеті: https://journals.lki.lt/actalinguisticalthuanica/article/view/2193/2297 [дата звернення: 2023–07–29].

Ambrazas Saulius 2000: Розвиток творення іменників 2: Похідні назви в литовській мові, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Дискусія за круглим столом «Прізвище особи — вибір особи?» – Atviras Seimas, 2023–05–31. Доступ в інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=I678BYMkntg [дата звернення: 2023–07–25].

Bilkis Laimutis 2023: Своє чи чуже? Про пропозицію дозволити вживати литовські жіночі прізвища із закінченням -a. – Lrt.lthttps://www.lrt.lt/naujienos/nuomones/3/1920190/laimutis-bilkis-sava-ar-svetima-del-siulymo-leisti-vartoti-lietuviu-moteru-pavardes-su-galune-a, 2023–02–22. Доступ в інтернеті: [дата звернення: 2023–07–10].

BLKŽ – Словник сучасної литовської літературної мови, редколегія D. Liutkevičienė, D. Murmulaitytė, V. Sakalauskienė, A. Gritėnienė, A. Gaidienė, D. Daugirdienė, L. Jonušys, головний редактор D. Liutkevičienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013–2022. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lki.lt/bendrinės-lietuvių-kalbos-žodynas [дата звернення: 2022–08–15].

DLKG – Граматика сучасної литовської мови, ред. V. Ambrazas, 4-те виправлене видання, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2006.

DLKŽ – Словник сучасної литовської мови, головний редактор St. Keinys, 8-ме виправлене й доповнене видання, електронна версія, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/dabartines-lietuviu-kalbos-zodynas/.

Garšva Kazimieras 2012: Непрефіксальні прізвища литовських жінок (латвійського творення). – Культура мови 85, 216–224.

Jezukevičienė Rima 2023: Про жіночі прізвища. – Рідна мова 5, 21–22.

Judžentis Artūras 2012: Граматичні категорії литовської мови, Vilnius: VU leidykla.

Kiseliūnaitė Dalia 2023: Ще раз про міхур жіночих прізвищ. – 15min.lt, 2023–06–06. Доступ в інтернеті: https://www.15min.lt/naujiena/aktualu/nuomones/dalia-kiseliunaite-dar-karta-apie-moteru-pavardziu-burbula-18-2064732 [переглянуто 2023–07–10].

LKG – Граматика литовської мови 1, ред. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1965.

140

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

Висновок Наукової ради Інституту литовської мови «Щодо проєкту закону № XIVP-2700 про внесення змін до статті 3 Закону Литовської Республіки № XIV-903 про написання імені та прізвища особи в документах». Підготувала робоча група: dr. Laimutis Bilkis, akad. prof. habil. dr. Grasilda Blažienė (керівниця групи), prof. dr. Dalia Kiseliūnaitė, dr. Rita Miliūnaitė, dr. Daiva Murmulaitytė. Доступ в інтернеті: http://lki.lt/lietuviu-kalbos-instituto-mokslo-tarybos-nutarimas-del-isvados-lietuvos-respublikos-as-mens-vardo-ir-pavardes-rasymo-dokumentuose-istatymo-nr-xiv-903-3-straips-nio-pakeitimo-istatymo-projekto/ [переглянуто 2023–09–15].

Проєкт закону № XIVP-2700 про внесення змін до статті 3 Закону Литовської Республіки № XIV-903 про написання імені та прізвища особи в документах. Доступ в інтернеті: https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAP/e557d8a0ea5611eda305cb3bdf2af4d8?jfwid=-bxdpcdur9 [переглянуто 2023–06–25].

Засідання Сейму Литовської Республіки 04 липня 2023 р. Доступ в інтернеті: https://www.lrs.lt/sip/portal.show?p_r=35826&p_k=1&p_a=media_object_viewer&gui-d=4B73D31A-AF71-4D4C-8D76-9FC73E0B3717, приблизно з 54:45 за часом запису [переглянуто 2023–08–10].

LKŽe – Словник литовської мови 1–20 (1941–2002), редколегія: G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, гол. ред. G. Naktinienė, електронний варіант, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005 (оновлена версія, 2018). Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/.

Miliūnaitė Rita 2013: Що ви думаєте про безсуфіксні жіночі прізвища? Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Miliūnaitė Rita 2022: Варіативні та нові явища литовської мови на початку XXI ст.: систематика і напрями змін, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Miliūnaitė Rita 2023: Мова — не концерт на замовлення, або Що граматика каже про Шарків? – Respublika.lt, 2023–02–07; передруковано: RaseiniaiTV.lt, 2023–02–10. Доступ в інтернеті: http://raseiniaiTV.lt/kalba-nera-pageidavimu-koncertas-arba-ka-gramatika-sako-apie-sarkas/ [переглянуто 2023–08–01].

Miliūnaitė Rita 2023a: Хочуть так сплутати литовську мову, щоб вона стала відразливою. – Alkas.lt, 2023–07–26. Доступ в інтернеті: https://alkas.lt/2023/07/26/r-miliunaite-norima-sujaukti-lietuviu-kalba-taip-kad-ji-taptu-atgrasi/#comments [переглянуто 2023–08–01].

Murmulaitytė Daiva 2021: Новотвори литовської мови в аспекті вираження роду. – Lietuvių kalba 16, 51–69. Доступ в інтернеті: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/24927/24771 [переглянуто 2023–07–10].

Murmulaitytė Daiva 2022: Омонімічність словотвірних формантів та її позначення у словотвірному довіднику. – Acta Linguistica Lituanica 87, 200–223. Доступ

Straipsniai / Articles

141

DAIVA MURMULAITYTĖ

в інтернеті: https://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/2192/2296 [переглянуто 2023–09–20].

Murmulaitytė Daiva 2023: Virė virė košę, або ще раз про прізвища «із закінченням a». – Delfi.lt, 2023–08–11. Доступ в інтернеті: https://www.delfi.lt/news/ringas/lit/daiva-murmulaityte-vire-vire-kose-arba-dar-syki-apie-pavardes-su-a-pabaigoje.d?i=d=94130745&fbclid=IwAR31vsiw su12YtMt3ASqobpHfJHk2gkrW3wRNFAJgY6cT-ojndAdlWrvNxpk [переглянуто 2023–08–11].

ND – Miliūnaitė Rita, Aleksaitė Agnė. Новотворчий словник литовської мови [постійний онлайн-довідник від 2011 р.], уклад. R. Miliūnaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/naujazodziai/ [переглянуто 2023–07–03].

Paulauskienė Aldona 1994: Морфологія литовської мови: лекції для фахівців з литуаністики, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Paulauskienė Aldona 2007: Основи морфології литовської мови, Kaunas: Technologija.

Пресконференція члена Сейму Stasys Tumėnas «Чи потрібно сваритися з граматикою та змінювати усталені традиції утворення жіночих прізвищ?» – Atviras Seimas, 2023–05–17. Доступ в інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=MxT4yQfp_ds [переглянуто 2023–05–18].

Skardžius Pranas 1996 [1943]: Вибрані праці 1: Словотвір литовської мови, факсимільне видання, підгот. A. Rosinas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Urbutis Vincas 2009: Теорія словотвору, 2-ге видання, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Постанова Державної комісії литовської мови щодо утворення жіночих прізвищ № N–2(87) (26 червня 2003 р.). Доступ в інтернеті: https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAD/TAIS.214783 [переглянуто 2023–09–03].

Висновок Державної комісії литовської мови щодо законопроєкту про внесення змін до Закону про особові імена. Доступ в інтернеті: https://www.vlkk.lt/naujienos/komisijos-posedziai/vlkk-pateike-seimui-isvada-del-asmenvardziu-istatymo-pakeitimo-projekto [переглянуто 2023–09–30].

ŽDV – Murmulaitytė Daiva, Aleksaitė Agnė. Путівник зі словотвору [електронний ресурс], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/zodziu-darybos-vedlys/ [переглянуто 2023–09–03].

142

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Moterų pavardžių reforma lietuvių kalbos žodžių darybos aspektu

Реформа жіночих прізвищ у литовській мові з погляду словотвору

РЕЗЮМЕ

Особові імена охоплюють більше, ніж лише ідентичність окремої людини; прізвище не слід вважати виключною власністю особи. Як лексичний пласт особові імена належать до мовної системи. Отже, реформи прізвищ, особливо зумовлені суб’єктивними причинами, а не природною еволюцією мови, стосуються не лише питань прав людини, а й мовних аспектів. Традиційні литовські жіночі прізвища відображають статеві та сімейні відносини. Однак через це їх не слід категорично вважати застарілою традицією. Не можна нехтувати системністю цього лексичного пласту, взаємозв’язками та притаманними йому закономірностями словотвору, морфології, синтаксису тощо. З огляду на важливі соціокультурні причини, що виходять за межі суто естетичних міркувань, реформуючи цю систему, необхідно оцінити перспективи розвитку литовської мови та передбачити можливі наслідки змін. У статті висвітлено окремі аспекти морфології литовської мови (словотвору), які часто замовчуються або ігноруються в дискусіях щодо пропозиції легалізувати литовські жіночі прізвища із закінченням –(i)ą.

Цю пропозицію вважають ненауковою, такою, що не ґрунтується на дослідженнях словотвору та вживання, і такою, що не відображає жодних нових тенденцій словотвору — ні для прізвищ, ні для загальновживаних слів. Вона суперечить закономірностям литовського словотвору. Потреба в таких прізвищах ґрунтується переважно на суб’єктивних (естетичних тощо) критеріях, однак потенційна шкода, якої ця інновація може завдати литовській мові, є значною. Передусім через порушення морфологічної системи литовської мови. По-друге, і що важливіше, імовірно, це призведе до подальшої реформи системи прізвищ і запровадження «англосаксонської» моделі, тобто зрівняння чоловічих і жіночих прізвищ. Саме ця модель безсумнівно послабила б литовську систему прізвищ і знищила б її унікальність.

У литовській мові для утворення nomina generis традиційно використовуються інші способи деривації. У мікросистемі прізвищ nomina feminina охоплює похідні із суфіксами -ienė, -uvienė; -aitė, -ytė, -(i)utė. Окрім статі, такі прізвища також указують на соціальний статус жінки — чи є вона заміжньою, чи незаміжньою. Якщо говорити не лише про прізвища, універсальним засобом утворення nomina feminina є закінчення -ė. 2003 року було легалізовано використання цього закінчення для жіночих прізвищ, які не вказують на сімейний стан жінки. З перспективи 20 років цю мотивовану реформу, імовірно, можна вважати успішною. Однак вона створила один виняток: коли чоловічі прізвища мають закінчення -ė (наприклад, Bložė, Gaulė, Lapė, Paukštė тощо), жіночі прізвища, які не вказують на сімейний стан жінки, формально з ними збігаються.

Straipsniai / Articles

143

DAIVA MURMULAITYTĖ

Єдиний спосіб, із певними застереженнями, побачити словотвірну опозицію між такими формально тотожними чоловічими та жіночими прізвищами — це словотвірна функція закінчення -ė: саме це закінчення використовується для утворення nomina feminina у стандартній литовській мові. Проте навіть якщо жіночі прізвища вважати похідними від чоловічих, цей винятковий випадок не можна вважати прецедентом і використовувати для подальшого розвитку реформи жіночих прізвищ. У випадку прізвищ із закінченням -(i)a (наприклад, Šarka, Dausa, Biekša, Pajeda, Mulia тощо) такої словотвірної опозиції бути не може, оскільки закінчення -(i)a не виконує цієї словотвірної функції — не відрізняє похідне слово від твірного слова за ознакою (жіночої) статі.

Подано 4 жовтня 2023 р.

DAIVA MURMULAITYTĖ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілейшіо, 5, Вільнюс, LT-10308, Литва

[email protected]

144

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX