ВАЦЛАВ БЛАЖЕК

Університет Масарика

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0002-6797-7188

Галузі досліджень: балтійська та індоєвропейська етимологія й ономастика.

DOI: doi.org/10.35321/all89-02

КАРТОГРАФУВАННЯ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОЇ АНАТОМІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ II: ЛАТИСЬКЕ GAĻA «М’ЯСО»

Картографування індоєвропейської анатомічної термінології II: латиське gaļa «м’ясо»

АНОТАЦІЯ

У цій статті латиське gaļa «м’ясо, плоть» аналізується з погляду індоєвропейської анатомічної термінології; встановлюються його когнати в давньоірландському gaile «шлунок», «парафригійському» γάλλια «кишки» з таким самим суфіксальним утворенням на *-io-/*-ieH₂-, а також у давньомакедонському γόλα «кишки», грецькому χολάδες «нутрощі, кишки» та слов’янському *žěĺǫbъkъ / *žęĺǫb(cь) «шлунок»; усі вони можуть бути виведені з аніт-кореня *gh'elor його аблаутних варіантів. Острівне кельтське *exs-glasso-/ā- «шлунок», якщо його виводити з *eǵʰegʰs-(ǵʰ)(h)l(H)-stH₂o- «той, що виступає з *ǵʰ(h)l(H)-», передбачає, що *ǵʰ(h)l(H)- має належати до іншого внутрішнього органа, ймовірно «жовчі», назва якої, що виводиться з кореня *ǵʰelh₃- «зелений, жовтий», засвідчена в кількох індоєвропейських гілках. Також обговорюється альтернатива, за якої γάλλια «кишки» має грецьке походження.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: латиська мова, індоєвропейська мова, анатомічна термінологія, словотвір, етимологія.

АНОТАЦІЯ

У статті з погляду індоєвропейської анатомічної термінології аналізується латиське gaļa «м’ясо» та встановлюються споріднені відповідники в інших мовах: давньоірландське gaile «шлунок», «парафригійське» γάλλια «кишки» із суфіксом *-io-/-*–ieH₂-, далі воно пов’язується з давньомакедонським γόλα «кишечник»,

Straipsniai / Articles

27

VÁCLAV BLAŽEK

грецьким žoladės «нутрощі, кишки» та слов’янським *želǫdkъ / *želdъ(n)(ь) «шлунок» — усі відповідники виводяться з ані-кореня *gʰel або його аблаутних варіантів. Острівне кельтське *exs-glasso- / ā- «шлунок», якщо його виводити з *eǵʰ s-(ǵʰ)l(H)-stH₂O- «той, що виступає з *ǵʰ(H)-», передбачає, що *ǵʰ(H)- має належати до іншого внутрішнього органа, можливо «жовчі», назва якої, виведена з кореня *ǵʰelH₃- «зелений, жовтий», засвідчена в кількох індоєвропейських мовних групах. Обговорюється також альтернатива, за якої γαλῆια «кишки» вважається словом грецького походження.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: латиська мова, індоєвропейська мова, анатомічна термінологія, словотвір, етимологія.

1. ФІКСАЦІЯ

Латиське gala ж. «Fleisch (zum Essen bestimmt)», тобто «м’ясо, плоть (призначена для їжі)», із такими похідними, як демінутив galīte, прикметники galāns, galīgs «м’ясний», gaļuōts «м’ясний, пухкий, жирний» і складне слово gaļēdis «м’ясоїд» (ME I 598; EH I 381–82), у балтійських мовах залишається ізольованим, можливо, за винятком «наревського» faļa, перекладеного польським mięso «м’ясо, плоть», якщо виправлення *gaļa є прийнятним (пор. Zinkevičius 1984: 12).

2. НАЯВНІ ЕТИМОЛОГІЇ

Дотепер було сформульовано такі етимологічні спроби (у хронологічному порядку): 2.1. Sommer (apud ME I 598) припускав (зі знаком питання) певний зв’язок зі слов’янським *golb «голий», пропонуючи метафору «голе (м’ясо)» = «сире (м’ясо)». У балтійських мовах форми, споріднені зі слов’янським *golb «голий», можна вбачати в литовських gālyti, gāldau, gāldžiau діал. «витирати, терти, шкрябати», nugālyti «витирати, очищати», латиському galdīt «лущити», що являє собою інтенсивне дієслово на –dyti від втраченого дієслова *galyti «знімати шкіру, лущити» (Smoczyński 2018: 307). З іншого боку, як іменниковий когнат до слов’янського *golb «голий» слід згадати латиське gàle «тонкий льодовий покрив, ожеледиця»; пор. російське gólot «льодовий покрив» (ME I 617; Pokorny 1959: 349). 2.2. Stuart E. Mann (1984–1987: 312) пов’язав латиське gala з формально відповідним литовським galià ж. «сила, міць, значення; здоров’я», прозорим віддієслівним абстрактним іменником на –iā– від дієслова galėti, galiù «могти, спромагатися»; пор. латиське galēt, –ēju «закінчувати, долати труднощі, давати собі раду, витримувати» (Smoczyński 2018: 307–308; IE *gelH– «набувати сили, влади» — див. LIV² 185–186). Слідуючи за Holger Pedersen (1909: 51), Mann намагався знайти підтвердження цій семантичній відмінності, зіставляючи грецьке

28

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Mapping Indo-European Anatomical Terminology II: Latvian gala ‘meat’

χῖχυς ж. «сила, міць» із валлійським cig «м’ясо, плоть»; пор. також середньоваллійське (13^th ст.) cic, давньокорнське chic гл. «caro», середньобрєтонське quic, бретонське kig (GPC), але загальноприйнятий когнат бритонських форм, давньоірландське cíchl ж. «жіночі груди» (DIL C-182), свідчить, що первісне значення цього кельтського етимона було радше далеким від «сили» (Matasović 2009: 204).

2.3. Konstantīns Karulis (1992: 285), єдиний, хто після Zigmas Zinkevičius урахував можливий «наревський» когнат, також висловив припущення про зв’язок gala з латиським galēt, –ēju «закінчувати, долати труднощі, давати собі раду, витримувати», а далі з gals «кінець, кінчик, верхівка» та dzelt, dzelu, dzelu «колоти, жалити, кусати, пекти» (ME I 541), яким відповідають литовські gãlas «кінець, завершення, висновок; смерть» і gélti, gẽlia, gélė «жалити, колоти; кусати (про комах, гадюку); сильно жалити, завдавати гострого болю» відповідно (Smoczyński 2018: 327–328: IE *gʷelH– «проколювати, завдавати болю» — див. LIV 207).

3. НОВА ЕТИМОЛОГІЯ

Мета цього дослідження — запропонувати альтернативне рішення, засноване на зіставленні з анатомічними термінами в інших індоєвропейських гілках. Нагадаємо, що латиська мова зберігає деякі терміни, успадковані з індоєвропейської прамови, які не мають продовжень в інших балтійських мовах, наприклад латиське asins «кров» (ME I 143; Pokorny 1959: 343). Є кілька перспективних зовнішніх когнатів:

3.1. Давньоірландське gaile ч. «шлунок; живіт, матка, кишки» (DIL G-22) виводиться з пракельтського *galio і далі з *gl̥io Patrizia De Bernardo Stempel (1987: 32, 50, 131; 1999: 208) або *gl̥Hio Deborah Hayden & David Stifter (2022: § II.5, із посиланням на Zair 2012: 70–77, 89–93). Разом із Julius Pokorny (1959: 365) de Bernardo Stempel виводить gaile від дієслова gelid «пасеться, споживає» (DIL G-60). August F. K. Fick (1881: 211) уже пов’язував gelid із валлійським gele «п’явка», а далі зі давньоверхньонімецьким kela ж. «горло, глотка, стравохід, гортань, глотка; зябра»; латинським gula ж. «горло, глотка»; санскритським gala– ч. «горло»; вірменським klanem «я ковтаю», аорист e–kowl; російським goltát’ «жадібно ковтати». Цей ланцюжок порівнюваних форм більш-менш зберегли Walde & Pokorny I 621; Walde & Hofmann I 625–626; Pokorny 1959: 365.

Нині загальноприйнято, що санскритське gala– «горло» походить від індоєвропейського дієслова *gʷelH₃ «жадібно ковтати» (Pokorny 1959: 474; EWAI I 469–470, 476; Kümmel LIV 211).

Вірменське kłō/°kowl, латинське gula та російське goltát’ виводяться Martin Kümmel (LIV 192) з кореня *gʷel- «жадібно ковтати, ковтати», але в кельтських і германських мовах очікувався б початковий рефлекс *gʷ, а саме *

Straipsniai / Articles

29

VÁCLAV BLAŽEK

*kwu відповідно. Тут Ranko Matasović (2009: 145) віддає перевагу правдоподібнішій реконструкції *gleu-.

Stefan Schumacher (2000: 57, 70; 2004: 271–272), за яким пішли Kümmel (LIV 217–218) та Nicholas Zair (2012: 188–189), пов’язують давньоірландське gelid «пасеться, споживає» з іменником gelt ж. «випасання, живлення», а далі з бритонським позначенням «трави»: давньоваллійське (^9th ст.) guel, середньо- та нововаллійське gwellt ч., корнське gwels те саме, давньобрєтонське gueltiocion гл. «fenosa», реконструюючи пракельтський корінь *gʷel-, що передбачає IE *gʷʰel-, хоча він був би обмежений лише кельтськими мовами. Matasović (2009: 145) висловлює сумніви щодо існування такого кореня. Додамо, що корінь бритонського слова «трава» сумісний із давньонорвезьким vǫllr ч. «рівнина, поле, лука» (De Vries 1977: 673), незалежно від праформи *walþu або *walnu-, а далі з хеттським wellu- «пасовище, лука» < *uelnu- (Kloekhorst 2008: 998).

Давньоверхньонімецьке kela ж. «горло, глотка, стравохід, гортань, глотка; зябра», разом із давньосаксонським kel у складному слові kelgirithi с. «ненаситність», середньонижньонімецьким kēle, давньонижньофранкським kela ж., середньонідерландським kele, давньофризьким kele, давньоанглійським ceole ж. «горло, глотка; яр, ущелина; ніс корабля» відображають прагерманське *kēlōn- (EWAhd V 451–454). Існує також варіант з іншим суфіксальним розширенням: давньоверхньонімецькі kelur ч. (i-основа) «горло, глотка, підгруддя на шиї», kelura ж. (ōn-основа), keluro ч. (an-основа) «підгруддя, звисаюча шкірна складка на шиї; підгрудок»;?давньосаксонське kelur «підгрудок»; давньоанглійське ceolor ч. «горло, глотка», зазвичай виводять із прагерманського *keluz- (EWAhd V 452, 464–465). Проте Guus Kroonen (2013: 284) змінив цю реконструкцію на *kelurōж., узгодивши її з *kelōn-; обидві форми є членами первісної r/n-гетероклітичної парадигми. З іншого боку, його виведення *keluro/*kelōn із гаданого кореня *gʷelH₁ не є необхідним, оскільки корінь *gel цілком задовільний (пор. EWAhd V 452–453). Ця праформа також сумісна з розширеною формою *gleu, якій віддає перевагу Matasović (2009: 145); вони співвідносяться так само, як дієслівні корені *ser- «бігти, поспішати» (EWAI II 705–706) і *sreu- «текти» (LIV 588), або *der- «розривати, розскакуватися» і *dreǵ(H)- «зрізати вниз» (LIV 119, 129), або *dreH₂- «бігти, *drem- «бігти», що передбачає первинний корінь *der-, на противагу *dreu- «бігти» (LIV 127–129) тощо.

3.1.1. Hayden & Stifter (2022) розширюють кельтські матеріали, додаючи давньоірландське eclas (або ā-основа) «шлунок» (DIL E-40), новоірландське eaglais «шлунок птаха» або «воло», з їхніми бритонськими відповідниками: валлійське glasog «воло свійської птиці, зоб, нирка», afu (g)las «воло», буквально «glas-печінка» (GPC); давньокорнське glas гл. «stomachus» (Campanile 1974: 49); середньобрєтонське elas «воло» (Catholicon; Vannetais), «печінка» (Liber Vocabulorum), новобрєтонське elaz «воло» (Deshayes 2003: 212) < спільнокельтське *exs-glasso- /ā- < *eǵʰs «з» + *(ǵ̂)(h)lH-stH₂o-. Проте de Bernardo Stempel (2023: 19) переконливо продемонструвала

30

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Mapping Indo-European Anatomical Terminology II: Latvian gala ‘meat’

що послідовність *CL̥sC розвивається через *CaLsC, імовірно ще збережену в кельтіберській, до метатезованої форми *CLasC у реліктовій спільнокельтській. Тому спільнокельтське *exs-glasso-/ā також можна виводити з *eǵʰs + *gʷʰl̥-stH₂o-. Обидва кельтські анатомічні терміни, *galio та *exs-glasso-/ā-, позначали більш-менш той самий внутрішній орган — «шлунок». Аналізуючи їхні проєкції назад до праіндоєвропейської, *gʷʰl̥(H)io- «належний до *gʷʰl̥(H)-» та *eǵʰs-s-(gʷʰl̥)(H)-stH₂o- «з *(gʷʰl̥)(H)-» відповідно, досить важко зрозуміти, як обидва утворення могли б мати однакове значення, якби *(ǵʷ)(h)l̥- означало те саме. Одна з можливостей — припустити, що *(ǵʷ)(h)l̥(H)- у *eǵʰs-s-(gʷʰl̥)(H)-stH₂o позначало інший внутрішній орган. Добрим кандидатом є «жовч», яку можна вивести з кореня *ǵʰelh₃- «зелений, жовтий» > авестійське zāra ч. «жовч»; грецькі χόλος і χολή «жовч; гірка ненависть, гнів», χολέρα «холера, хвороба шлунка, що спричиняє блювання та діарею»; германське *galla ч., *gallōn ж. «жовч» > давньонорвезьке gall с., давньоанглійське gealla ч., давньосаксонське, давньоверхньонімецьке galla ж. те саме; балтійське *žulti- > литовське tulžìs, tulžẽ «жовч; жовто-коричневий секрет печінки», латиське žũl(k)ts «жовч»; староцерковнослов’янське z̑l̥čь те саме (Pokorny 1959: 429; Beekes 2010: 1641–1642; Kroonen 2013: 165; Boček, ESJS XIX 1131; Smoczyński 2018: 1536). У кельтських мовах немає очевидного продовження кореня *ǵʰelh₃- «зелений, жовтий» у значенні «жовч», є лише назва кольору у валлійському gell «жовтий, коричневий, гнідий», бретонському gell «коричневий». Припущення, що його похідне зі значенням «жовч» приховане в кельтському *exs-glasso-/ā- «той, що виступає з жовчі» = «шлунок», є досить привабливим. Тому кельтське *exs-glasso-/ā не враховуватиметься в подальшому дослідженні.

3.2. Hayden & Stifter (2022: § II.V) доповнюють порівняльний матеріал, додаючи дві глоси з лексикону Гесіха Александрійського, укладеного близько 500 року н. е.:

3.2.1. γόλα · ἔντερα. Македонці (Latte, Cunningham 2018: 516, γ-769; пор. Kalléris 1954: 138–139, § 50 щодо інших тлумачень, а саме †γόδα або †ϝόδα).

3.2.2. γάλλια · ἔντερα (Latte, Cunningham 2018: 485, γ-106). Якщо етнонім відсутній, грецьке походження наведеного слова вважалося неявно приписаним, але це не є твердим правилом. Наприклад, глосу δαλάγχαν · θάλασσαν (Latte, Cunningham 2018: 538, δ-148) було ідентифіковано як македонську (Schmidt 1867: 370) без будь-якого етноніма. З огляду на те, що глосі γάλλια · ἔντερα передує глоса γάλλαρος· Φρυγιακὸν ὄνομα, можна також урахувати таке саме, тобто фригійське, походження слова γάλλια. Використаймо глотонім «парафригійська». Термін «македонська» тут ужито в значенні мови так званих македонських глос, де β, δ, γ відповідають грецьким φ, θ, χ відповідно. Те саме правило діяло у фригійській (за винятком палаталізувального оточення, коли γ переходить у ζ). Македонське та фригійське γ передбачали б як IE *g-/*ǵ̂-, так і *gʰ-/*ǵʰ-, тоді як грецьке γ відображає лише

Straipsniai / Articles

31

VÁCLAV BLAŽEK

IE *g−/*ĝ−. Це означає, що македонське γόλα можна вивести з *(ĝ)ol(H)–eH₂− або *(ĝ̂)hol(H)–eH₂−, якщо це була форма nom.sg.f. Але її можна ідентифікувати як nom.pl.ntr., що передбачає nom.sg.ntr. *γόλ.ov. Складнішим є аналіз глоси γάλια. Беручи до уваги {можливо} фригійське¹ βαλλίον с. «фалос», мн. βαλλία «статеві органи» [Herodas], у перспективі його зв’язку з грецьким φαλλός ч. «чоловічий член», φαλλίων [Suida] = φαλλοφόρος, περιφαλλία · πομπὴ Διονύσω τελουμένη τῶν φαλλῶν [Hesychius] (Beekes 2010: 197, 1550), а далі з давньоірландським ball «член, частина тіла», німецькими діалектними bille «пеніс», bulle «вульва» тощо, що відображають *bʰl̥nᵒ (Pokorny 1959: 120–121), можна проєктувати γάλια до *(ĝ)lnieH₂− або *(ĝ̂)lnieH₂− у разі його фригійського походження та *(ĝ)lieH₂−² або *(ĝ̂)lnieH₂−, якщо воно мало грецьке походження. Звичайно, γάλια могло також являти собою nom.pl.ntr. У такому разі nom. sg. слід реконструювати як (i)o-основу *γάλιον. Аналогічне носове розширення можна виявити в латинських hernia «розрив, грижа» та haruspex «віщун, який передбачав майбутнє за оглядом нутрощів жертовних тварин» (Walde & Hofmann I 643). Цей корінь *gʰerH− із носовим розширенням представлений у литовських žarnà або žárną «тонка кишка», мн. žárnos «кишки, кишечник», латиських zar̃nas ж. мн. «кишки», zarni ч. мн. «нутрощі»; давньонорвезькому gørn ж. «кишка», мн. garnar «нутрощі», давньосаксонському mid-garni ч. «arvina» (Pokorny 1959: 443).

3.3. Якщо глоса γάλια не має грецького походження, а, наприклад, фригійське (парафригійське), початковим звуком прамови міг бути придиховий велярний *(ĝ̂)h−. У цьому разі Hayden & Stifter (2022, § II.V) усе ж додають грецьке κολάδες ж. мн. «нутрощі, кишки» [Iliad] (Beekes 2010: 1641), яке можна вивести з *(ĝʰ)hol−nd−, та слов’янське *žel̨dbъkъ ч. «шлунок» > болгарське želádak; словацьке žalúdok, чеське žaludek, верхньолужицьке й нижньолужицьке žołdk, польське żołądek; українське želúdok, російсько-церковнослов’янське želudъkъ, російське želúdok / *želǫbъ(cb) > македонське želudec, сербсько-хорватське želudac, словенське želǫdec; давньоросійське želudь, яке виводиться з *gʰel−ond− (Vasmer I 416; Derksen 2008: 556; Snoj 2016: 889). Необхідно наголосити, що слов’янський приклад виключає початковий палатальний велярний.

3.4. Латинські helluō, –ōnis ч. «ненажера, марнотратник» [Terentius†], helluor «я ненажерливо їм, пожираю» [Cicero], дають підстави думати також про італійський когнат, якщо його виводити з праформи *gʰelnuᵒ, а не *gʰelsuᵒ, як вважав Johann Knobloch (1973). Привабливо припустити первинний складний іменник *hell(i)-vorus, буквально «пожирач живота», подібно до carni-vorus «м’ясоїдний» [Pliny], пор. vorō «я ковтаю, пожираю, споживаю», зіставний із грецьким γαστερο-πλήξ «ненажера» [Eustathius from Thessalonica], буквально «той, хто гладить живіт». Із гіпотетичного складного слова

¹ Так Haas 1966: 159.

² Пор. грецьке καλός «гарний, шляхетний, добрий» [Iliad], беотійське καλφος те саме, вищий ступінь καλλίων, найвищий κάλιστος, а також κάλλος с. «краса» [Iliad] (Beekes 2010: 626–27).

32

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Mapping Indo-European Anatomical Terminology II: Latvian gaļa ‘meat’

*hell(i)-vorus утворилося б депонентне дієслово helluor і зрештою іменник n-основа helluō, -ōnis.

4. ОБГОВОРЕННЯ ПРАФОРМИ

Деякі приклади можна вивести від кореня *gel-, інші — від *gʰel-, а третя група не дає змоги визначити, чи йдеться про *gel, чи про *gʰel-. Обидва корені, ймовірніше, є aniṭ, а не set. Порівняймо обидві моделі з погляду словотвору.

4.1. *gel−

корінь/суфікс | *−o−/*−eH₂− | *−i̯o−/*−i̯eH₂− | *−n−i̯o−/*−n−i̯eH₂− | *−r−/*−n− *gel− | | | | Гер. *keluro/*kelōn− *gol− | Мак. γόλα | Лат. gala | | *gl̥− | | ДІрл. gaile?Гр. γάλλια |?Гр. γάλλια |

4.2. *gʰel−

корінь/суфікс | *−o−/*−eH₂− | *−i̯o−/*−i̯eH₂− | *−n−i̯o−/*−n−i̯eH₂− | *−n + u° | *−nd−/*−ond− *gʰel− | | | |?Лат. helluō | Сл. *želǫdbъ & *želǫdъ (ch) *gʰol− | Мак. γόλα | Лат. gaļa | | | Гр. χολάδες *gʰl̥− | | ДІрл. gaile |?ПаФр. γάλλια | |

Скорочення: Гер. германська, Гр. грецька, Лат. латинська, Лат. латиська, Мак. {давньо}македонська, ДІрл. давньоірландська, ПаФр. парафригійська, Сл. слов’янська.

4.3. Обговорення.

Давньоірландське дієслово gelid «пасеться, споживає» може відображати як *gel, так і *gʰel-. Семантичний зв’язок цього дієслова з органами травного каналу, починаючи від «горла» або «глотки», через «шлунок» до «кишок», можна

Straipsniai / Articles

33

VÁCLAV BLAŽEK

порівняти зі зв’язком грецького γαστήρ ж. «живіт, черево, матка» [Iliad] із дієсловом γράω «я гризу, їм», санскритським grásate «пожирає», що для грецької передбачає первинну форму *γαστήρ (пор. Buck 1949: 253, § 4.46; Beekes 2010: 262, 286). У будь-якому разі сценарій, заснований на корені *gʰel, дає змогу пояснити більшу кількість анатомічних термінів, і тому це рішення є кращим, незалежно від прийняття первинного виведення від дієслова на кшталт давньоірландського gelid або визнання невиведеного первинного іменника *gʰel в індоєвропейській прамові. З іншого боку, якщо гесіходова глоса γάλλια має грецьке походження, корінь *gel знову вступає в гру, а германське *keluro/*kelōn- «горло, глотка» стає сумісним когнатом. У цьому разі необхідно оперувати двома коренями *gel та *gʰel-, які могли позначати відповідно «травний канал» і «шлунок, кишечник». Латиське gaļa «м’ясо, плоть» та давньоірландське gaile «шлунок; живіт, матка, кишки» можна вивести з обох них.

5. СЕМАНТИЧНА МОТИВАЦІЯ

Семантичний перехід між «м’ясом» і певним внутрішнім органом живота не є тривіальним, але його можна проілюструвати прикладами з афразійських мов (див. Blažek 2020: 46–47, 90):

(a) Північнокушитська: Beja fîʾ m. «живіт, шлунок, нутрощі» (Hudson apud Blench) = f i, fîʾi m. «шлунок; нутрощі» (Roper) = f(i)ʾ m. «нутрощі, середина, шлунок, живіт» (Reinisch) = fį, fe m. «черевна порожнина, внутрішні нутрощі» (Almkvist); східнокушитська: Somali fììʃ «живіт, серце, розум, настрій» (Reinisch); берберська: (північна) Tazerwalt tifí/á/ú «шматок м’яса» (Stumme), Semlal tifiyyi, Ntifa tifiy, Baamrani tifiyi; (західна) Zenaga tfǝ iji (Nicolas) «м’ясо». Спокусливо додати єгипетське fꜣ.t «шматок м’яса» (WPS 437).

(b) Семітське *šir- > аккадське šīru(m) «м’ясо; тіло; віщування за нутрощами» (AHw 1248), фінікійське šʾr «м’ясо, плоть», угаритське šir «плоть», єврейське šəʾēr «плоть, тіло» (DUL 786; SED I 210–211).

REFERENCES

AHw – Akkadisches Handwörterbuch 1–3, unter Benutzung des lexikalischen Nachlasses von B. Meissner, bearb. von W. von Soden, Wiesbaden: Harrassowitz, 1965–1981.

Beekes Robert S. P. 2010: Etymological Dictionary of Greek 1, with the assist. of L. van Beek, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 10, Leiden, Boston: Brill.

34

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Mapping Indo-European Anatomical Terminology II: Latvian gala ‘meat’

Blažek Václav 2020: An Excerpt from the Comparative and Etymological Dictionary of Beja: Anatomical Lexicon. – Folia Orientalia 57, 25–125. Available at: https://journals.pan.pl/dlibra/show-content?id=117169.

Buck Carl D. 1949: A Dictionary of Selected Synonyms in the Principal Indo-European Languages, Chicago, London: University of Chicago Press.

Campanile Enrico 1974: Profilo etimologico del cornico antico, Biblioteca dell’Italia dialettale e di studi e saggi linguistici, 7, Pisa: Pacini.

De Bernardo Stempel Patrizia 1987: Die Vertretung der indogermanischen liquiden und nasalen Sonanten im Keltischen, Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft, 54, Innsbruck: Institut für Sprachwissenschaft der Universität Innsbruck.

De Bernardo Stempel Patrizia 1999: Nominale Wortbildung des älteren Irischen: Stammbildung und Derivation, der Reihe Buchreihe der Zeitschrift für celtische Philologie, 15, Tübingen: Niemeyer.

De Bernardo Stempel Patrizia 2023: The Accents of Celtic: New Light on the Older and Oldest Stages, Heidelberg: Winter.

Derksen Rick 2008: Etymological Dictionary of the Slavic Inherited Lexicon, Leiden, Boston: Brill.

Deshayes Albert 2003: Dictionnaire étymologique du breton, Douarnenez: Le Chasse-Marée.

De Vries Jan 1977: Altnordisches etymologisches Wörterbuch^{, 3rd} ed., Leiden: Brill.

DIL – Dictionary of the Irish Language, Based Mainly on Old and Middle Irish Materials, ed. by E. G. Quin, compact ed., Dublin: Royal Irish Academy, 1990.

DUL – Del Olmo Lete Gregorio, Sanmartín Joaquín. A Dictionary of the Ugaritic Language in the Alphabetic Tradition^{, 2 vols, 2nd} ed., Leiden, Boston: Brill, 2003.

EH – Endzelīns Jānis, Hausenberga Edīte. Papildinājumi un labojumi K. Mūlenbacha Latviešu valodas vārdnīcai (= Ergänzungen und Berichtigungen zu K. Mühlenbachs Lettisch-Deutschem Wörterbuch) 1–2, Rīga: Kultūras fonda izdevums, 1934; Rīga: Grāmatapgāds, 1946.

ESJS XIX – Etymologický slovník jazyka staroslověnského 19, ed. by I. Janyšková, Brno: Tribun EU, 2018.

EWAhd V – Etymologisches Wörterbuch des Althochdeutsch 5 (iba – luzzilo), unter der Leitung von R. Lühr, erarb. von H. Bichlmeier, M. Kozianka, R. Schuhmann mit Beiträg. von A. L. Lloyd unter Mitarb. von K. K. Purdy, Göttingen, Zürich: Vandenhoeck & Ruprecht, 2014.

Straipsniai / Articles

35

VÁCLAV BLAŽEK

EWAI – Mannfred Mayrhofer. Etymologisches Wörterbuch des Altindoarischen 1–3, Heidelberg: Winter, 1986–2001.

Fick August K. F. 1881: Zur lehre vom griechischen β, hrsg. von A. Bezzenberger, Beiträge zur Kunde der indogermanischen Sprachen, 6, 210–215.

GPC – Geiriadur Prifysgol Cymru: a dictionary of the Welsh language online, Cardiff: University of Wales, 1950f. Available at: https://welsh-dictionary.ac.uk/gpc/gpc.html.

Haas Otto 1966: Die phrygischen Sprachdenkmäler, Linguistique balkanique, 10, Sofia: Académie Bulgare des Sciences.

Hayden Deborah, Stifter David 2022: The Lexicography and Etymology of OIr. eclas. – North American Journal of Celtic Studies 6/2, 236–250.

Kalléris Jean N. 1954: Les anciens Macédoniens. Étude linguistique et historique 1, Collection de l’Institut Français d’Athènes, 81, Athénes, xxvi–328.

Karulis Konstantīns 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca (= Dictionary of Latvian Etymology) 1–2, Rīga: Avots.

Kloekhorst Alwin 2008: Etymological Dictionary of the Hittite Inherited Lexicon, Leiden: Brill.

Knobloch Johann 1973: Lat. helluō, –ōnis m. ‘Prasser’. – Die Sprache 19, 63.

Kroonen Guus 2013: Etymological Dictionary of Proto-Germanic, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 11, Leiden, Boston: Brill.

Latte Kurt, Cunningham Ian C. 2018: Hesychii Alexandrini Lexicon 1 (A–Δ), Sammlung griechischer und lateinischer Grammatiker, 11, Berlin, Boston: De Gruyter.

LIV – Rix Helmut, Kümmel Martin, Zehnder Thomas, Lipp Reiner, Schirmer Brigitte. Lexikon der indogermanischen Verben. Die Wurzeln und ihre Primärstammbildungen, Wiesbaden: Reichert, 2001.

Mann Stuart E. 1984–1987: An Indo-European Comparative Dictionary, Hamburg: Buske.

Martirosyan Hrach 2010: Etymological Dictionary of the Armenian Inherited Lexicon, Leiden, Boston: Brill.

Matasović Ranko 2009: Etymological Dictionary of Proto-Celtic, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 9, Leiden, Boston: Brill.

ME – Mühlenbach Karl. Lettisch-deutsches Wörterbuch 1–4, redigiert, ergänzt und fortgesetzt von J. Endzelin, Riga: Lettisches Bildungsministerium, 1923–1932.

36

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX

Mapping Indo-European Anatomical Terminology II: Latvian gala ‘meat’

Pedersen Holger 1909: Vergleichende Grammatik der keltischen Sprachen 1, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Pokorny Julius 1959: Indogermanisches etymologisches Wörterbuch 1, Bern, München: Francke.

Schmidt Mauricius, ed., 1867: Heschychi Alexandrini Lexicon, Jena: Dufft.

Schumacher Stefan 2000: The Historical Morphology of the Welsh Verbal Noun, Maynooth Studies in Celtic Linguistics, 4, Maynooth: Department of Old Irish, National University of Ireland.

Schumacher Stefan 2004: Die keltischen Primärverben: ein vergleichendes, etymologisches und morphologisches Lexikon, unter Mitarb. von B. Schulze-Thulin, C. aan de Wiel, Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft, 110, Innsbruck: Institut für Sprachen und Literaturen der Universität Innsbruck.

SED I – Militarev Aleksander, Kogan Leonid. Semitic Etymological Dictionary 1: Anatomy of Man and Animals, Münster: Ugarit-Verlag, 2000.

Smoczyński Wojciech 2018: Lithuanian Etymological Dictionary, ed. by A. Holvoet, S. Young with the assist. of W. Browne, Berlin, Bern, Bruxelles, New York, Oxford, Warszawa, Wien: Lang.

Snoj Marko 2016: Slovenski etimološki slovar, 3. izd., Ljubljana: Institut za slovenski jezik Frana Ramovša ZRC SAZU.

Vasmer I – Vasmer Max. Ėtimologičeskij slovar’ russkogo jazyka 1, Moskva: Nauka, 1986 (Russian translation of O. N. Trubačev from the original Russisches etymologisches Wörterbuch 1, Heidelberg: Winter, 1950).

Walde & Hofmann I – Walde Alois, Hofmann Johann B. Lateinisches etymologisches Wörterbuch 1 (A–L), Indogermanische Bibliothek: Abteilung 1, Reihe 2, Heidelberg: Winter, 1938.

Walde & Pokorny I – Walde Alois. Vergleichendes Wörterbuch indogermanischen Sprachen 1, hrsg. J. Pokorny, Berlin, Leipzig: De Gruyter, 1927.

WPS – Hannig Rainer, Vomberg Petra. Wortschatz der Pharaonen in Sachgruppen: Kulturhandbuch Ägyptens, Mainz: von Zabern, 1999.

Zair Nicholas 2012: The Reflexes of the Proto-Indo-European Laryngeals in Celtic, Brill’s Studies in Indo-European Languages & Linguistics, 7, Leiden, Boston: Brill.

Zinkevičius Zigmas 1984: Pol’sko-jatvjažskij slovarik? – Balto-Slavjanskie Issledovanija 1983, 3–29.

Straipsniai / Articles

37

VÁCLAV BLAŽEK

Acknowledgement: This contribution originated with the support of the Specific Research Fund at Masaryk University. I am grateful to John D. Bengtson for his correction of English and to an anonymous referee for valuable comments and corrections.

Indoeuropiečių anatomijos terminijos kartografavimas II: latvių gala ‘mėsa’

SANTRAUKA

Straipsnyje aptariama latvių kalbos žodžio gala ‘mėsa’ vidinė sandara, vediniai ir kilmė. Apibendrinus jau žinomas etimologijas, pasiūlomas naujas aiškinimas. Šis žodis patenka į kelių indoeuropiečių kalbų grupių anatomijos terminų rinkinį ir pavadina organą, priklausantį virškinamajam traktui nuo „gerklės“ iki „žarnų“. Diskusija apima istorines fonetikos, žodžių darybos ir semantinės tipologijos aspektus.

Įteikta 2023 m. liepos 10 d.

VÁCLAV BLAŽEK Department of Linguistics and Baltic Studies Masaryk University Nováka 1, CZ-60200 Brno [email protected]

38

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIX