Альбіна АУКСОРЮТЕ

КІЛЬКА БОТАНІЧНИХ ТЕРМІНІВ С. ДАУКАНТА

Atšventėme vieno žymiausių Žemaičių mokslininkų ir rašytojų Simono Daukanto (1793–1864) 200-ąsias gimimo metines. Geriausiai žinomi jo istorijos veikalai „Darbas senųjų lietuvių ir žemaičių“, „Istorija žemaitiška“, „Būdas senovės lietuvių ir žemaičių“ ir kt. S. Daukantas rinko tautosaką, išleido „Pasakas masių“, „Daines žemaičių“, parašė keletą vadovėlių, išleido skaitinių knygelių vaikams. Be minėtų darbų, S. Daukantas dar parengė ir keletą knygelių, kuriose pateikiama praktiškų patarimų valstiečiams. 1847 m. buvo išleisti „Parodymas, kaip apynius auginti“, S. Daukanto verstas iš B. A. Grunardo vokiško leidimo, ir „Pamokymas apie auginimą taboko“, verstas iš D. Strukovo rusiško leidimo. 1848 m., pertvarkęs kalbą, S. Daukantas parengė spaudai Gotlybo Danieliaus Zetegasto „Bičių knygelės“ trečiąjį leidimą. 1849 m. išleistas Hermano Cigros knygelės „Pamokslas apie sodnus, arba daigynus vaisingų medžių“ S. Daukanto vertimas. Tais pačiais metais išėjo jo iš rusų kalbos versta knygelė „Pamokymas, kaip rinkti medines sėklas“ ir „Ugnies knygelė“, kuri buvo išėjusi anksčiau, o S. Daukantas parengė naują leidimą. 1854 m. pasirodė „Sėjamosios pašaro žolės“. S. Daukantas buvo išvertęs dar dvi knygeles, bet jų nepavyko išspausdinti, tai „Pamokslas, kaip girias kirsti, sėti ir diegti dėl al vieno ūkininko“ ir „Gaspadorius“.

У своїх книжечках С. Даукантас давав селянам практичні поради. Пишучи про сільське господарство, різні рослини та їх вирощування, він уживав чимало ботанічних термінів. У цій статті розглянуто кілька назв рослин, уживаних С. Даукантасом у таких книжечках: «Показ, як вирощувати хміль» (далі скорочено DAA), «Повчання, як збирати насіння дерев» (DMS) і «Повчання про сади, або розсадники плодових дерев» (DSD). Багато назв рослин, що трапляються в цих книжечках, уживаються здавна, наприклад: дуб (ąžuolas) DMS, верба (karklas) DSD, клен (klevas) DMS, липа (liepa) DMS, чорна вільха (juodalksnis) DMS, а яблуня (obelis) DMS тощо. Деякі назви, уживані С. Даукантасом, відрізняються від сучасних ботанічних термінів. Переважно це назви видів рослин.

56

У назвах видів рослин С. Даукантас уживає слова visurtinis, -ė, ir visurtinasis, наприклад: kaštan's wissórtīnesis (Aesculus hippocastanum; kaštanas visurtin(i)asis) DMS 33; ousis wissórtinis (Fraxinus excelsior; uosis visurtinis) DMS 34; skrobla wissórtīnī (Carpinus betulus; skrobla visurtinė) DMS 36; lazda wissórtīne (Corylus avellana; lazda visurtinė) DMS 41. У всіх цих випадках С. Даукантас уживає згадане слово замість нині звичного прикметника paprastasis, -oji. У «Флорі Литовської РСР» (LF) ці види рослин називаються так: paprastasis kaštonas (Aesculus hippocastanum L.) IV 621; paprastasis uosis (Fraxinus excelsior L.) V 158; paprastasis skroblas (Carpinus betulus L.) III 105; paprastasis lazdynas (Corylus avellana L.) III 108. Однак, обговорюючи види клена, С. Даукантас згадує klevą paprastąjį: klevas paprastasis (Acer platanoides) DSD 166. На склад термінів С. Даукантаса з компонентами visurtinis, visurtinasis міг вплинути і його сучасник Й. А. Пабрежа.

Jurgis Ambroziejus Pabrėža (1771–1849) buvo žemaitis, gimęs dab. Skuodo raj. Večių km. Jo, kaip ir S. Daukanto, gimtasis kaimas buvo netoli Lenkimų miestelio. J. A. Pabrėža domėjosi gamtos mokslais, ypač botanika, medicina. Jo mokslo darbai liko rankraščiuose, tačiau jo veikla buvo reikšminga to meto mokslo raidai. S. Daukantas buvo pažįstamas ir susirašinėjo su J. A. Pabrėža, tad gali būti, kad jis buvo susipažinęs ir su J. A. Pabrėžos botanikos darbais. Viename stambiausių botanikos darbų „Tayslós augumyynis“ J. A. Pabrėža augalų rūšims vadinti vartoja sudėtinių terminų dėmenis visurtinis, -ė ir visurtinasis, -ioji, pvz.: kasztans wysórtyynesis (Aésculus hippocastanum; kaštanas visurtinasis); apynis wysórtyynesis (Húmulus lúpułus; apynis visurtin(i)asis); myžis wysórtyynis (Hórdeum vúlgare; miežis visurtinis); óusis wysórtyynis (Fráximus excelsior; uosis visurtinis); tazda wysórtyynoji (Córýlus avellana; lazda visurtinioji); skrobla wysórtyynoji (Carpinus betulus; skrobla visurtinioji) ir kt. terminai. Terminai su pažyminiu visurtinis, -ė, visurtinasis, -ioji gana dažni J. A. Pabrėžos darbe „Taislius auguminis“, bet ir čia retkarčiais pasitaiko terminų su dėmeniu paprastasis, -oji, pvz.: žalwy paprastooji (Póa trivialis; žalvė paprastoji); bódie paprastooji (Agaricus trivialis; budė paprastoji).

У календарях та інших працях жмудина Лауринаса Івінскіса (1810–1881) ботанічних термінів видів із компонентами visurtinis, -ė ir visur-

57

tiniasis, -ioji не виявлено. У своїх працях Л. Івінскіс уживає складені ботанічні терміни лише з компонентом paprastasis, -oji. У картотеці «Словника литовської мови» приклади зі словами visurtinis, -ė ir visurtinis, -ioji також виписані лише з праць Й. А. Пабрежі та С. Даукантаса, отже, очевидно, тільки ці два автори вживали такі терміни. Можна припустити, що це слово утворене для опису рослин, «які ростуть усюди».

Слід трохи обговорити й основні компоненти термінів skrobla visurtinė та lazda visurtinė. У LF III як основний компонент уживається форма чоловічого роду skroblas, наводяться також синоніми skrobla, skoblė, skuoblas, skroblus, džiūsna ir jovaras. У «Словнику сучасної литовської мови» нормативною подано форму skroblas. LKŽ XII засвідчує, що це дерево skrobla називають у районах Кретинги, Расейняй, Скуодаса, Тельшяй і Шакяй. Форму skrobla знаходимо в граматиці М. Акелайтіса; її у своїх працях уживали не лише С. Даукантас, а й Й. А. Пабрежа та Л. Івінскіс, хоча останній указував як синонім і skroblas. У «Литовському ботанічному словнику» (LBŽ), виданому 1938 року, вживається термін paprastasis skroblas і наводяться вже згадані синоніми.

Medis Corylus avellana LBŽ vadinamas riešutiniu lazdynu, pateikiami jo sinonimai lazda, lazdenis, lazdų medis, riešutlazda, lazdų krūmai. Taip pat šį augalą vadina ir P. Matulionis „Žolyne“ (1907). LF III vartojamas terminas paprastasis lazdynas ir pateikiami tie patys sinonimai kaip LBŽ. S. Daukanto vartotas terminas lazda randamas senuosiuose raštuose – K. Sirvydo, P. Ruigio, F. Kuršaičio žodynuose, J. A. Pabrėžos darbuose. L. Ivinskis savo raštuose pateikia ne tik lazda, lazdos medis, bet ir terminą lazdynas. Dabartiniu metu bendrinėje kalboje vartojamas terminas lazdynas, tačiau tarmėse dar gana plačiai tam reikalui vartojamas ir žodis lazda. „Druskininkų tarmės žodyne“ (1988) yra abu šie terminai, o „Šiaurės rytų dünininkų šnektų žodyne“ (1976) (ŠR Dün. Ž) pateikiami pavadinimai laza, lazynas ir lazdynas. LKŽ VII prie termino lazda yra pavyzdžių iš Kelmės, Trakų rajonų ir iš Baltarusijos Varenavo rajono. Tad pavadinimai lazda ir skrobla, matyt, į senuosius raštus atėjo iš gyvosios kalbos ir šiandien dar gana plačiai vartojami.

У книжечці «Показ, як вирощувати хміль» С. Даукантас досить докладно описує хміль і його вирощування. Цю рослину він називає так само, як і нині, — apinius (DAA), але подає іншу латинську назву — Dioeca pentandria. У LBŽ і LF III описано лише один вид хмелю

58

що росте в Литві, — звичайний хміль (Humulus lupulus). Цікаво, що С. Даукантас розрізняє лісовий і городній хміль — «Хміль (Dioecia pentandria) буває двох видів: лісовий і городній, тобто той, що росте в лісі, або той, що вирощують у городі» (DAA 11). С. Даукантас розрізняє два різновиди городнього хмелю: часниковий, або пізній, і серпневий, або ранній. Він пояснює також, чому ці різновиди хмелю так називаються. «Перші різновиди хмелю називаються часниковими <->, через часниковий запах. <-> У місяці липні дозрівають, тому їх і називають липневими. Другий різновид хмелю називають раннім, або серпневим, бо він дозріває разом із житом...» (DAA 13). С. Даукантас пише, що ці різновиди поділяються ще дрібніше — за кольором і формою стебел та шишок. Він згадує також третій різновид хмелю, який вирощують в Англії, — «<-> є різновид, який називають Cirundo-хміль <->» (DAA 13), але докладніше його не розглядає. Оскільки немає німецької книжечки Б. А. Грунарда, яку перекладав С. Даукантас, незрозуміло, чи сам він виокремив такі різновиди хмелю, чи просто переклав і навів класифікацію Б. А. Грунарда. Й. А. Пабрежа наводить лише один різновид хмелю — aapiniis wysórtyynesis (Humulus lúpulus; хміль висуртинський), лише в описі згадуючи, що хміль може бути диким і садженим.

С. Даукантас розрізняє два види клена: klewas paprastasis (Acer platonoides; клен звичайний) DSD 166 і klewas jowarinis (Acer Pseudo-Platanus; клен яворовий) DSD 166. Вид клена Acer platanoides і нині називається звичайним кленом (див. LF IV 608). Інакше називається другий вид клена, згаданий С. Даукантасом, — клен несправжньоплатановий (Acer pseudoplatanus) (див. LF IV 612 і LBŽ 5). У LF IV наведено такі синоніми клена несправжньоплатанового: клен гірський, білий, явір, а в LBŽ — javoras, jievaras, jovaras, jovarklevis, paklevis. Й. А. Пабрежа у «Taisliuje auguminame» розрізняє п’ять видів клена, а для назви виду, про який ідеться, вживає термін klaus (klewas) neteysyoowars (Acer Pseudoplatánus; клен неправдивоявір). У цьому випадку терміни, вживані С. Даукантасом і Й. А. Пабрежею, уже різняться. У LBŽ пояснюється, що листя клена несправжньоплатанового подібне до листя платана, тому зрозуміло, чому цей вид клена отримав таку назву. Словом jovaras називають не лише клен несправжньоплатановий, а й платан (див. LKŽ IV 364), отже, С. Даукантас, очевидно, вживав синонім платана jovaras, тому й назвав клен яворовим кленом.

59

С. Даукантас уживає термін bókas girinis (Fagus sylvatica; бук лісовий) DMS 31. Так він називає звичайний бук (Fagus sylvatica) (див. LF III 112 і LBŽ 141). У рукописах Й. А. Пабрежі цей вид бука також називається bóks gyrrynis (Fagus sylvatica; бук лісовий).

Один вид дерев, що належить до родини букових (Fagaceae), С. Даукантас назвав bókas-kasztan's (Fagus castanea; бук-каштан DMS 32). Очевидно, він просто дослівно переклав латинську назву цього дерева і поєднав назви дерев із двох різних родин — бук належить до родини букових, а каштан — до родини каштанових (Hippocestanaceae). Це дерево має кілька латинських назв; Й. А. Пабрежа у «Taisliuje auguminame» наводить дві його латинські назви: Castānea vesca і Fagus Castanea, а саме дерево називає kasztans waalgomasis (каштан їстівний). У LBŽ наведено той самий литовський термін, що й у Й. А. Пабрежі, — valgomásis kaštanas (LBŽ 75). У LF подано чотири латинські синоніми (Castanea sativa Mill., Fagus castanea L., Castanea vulgaris Lam., Castanea vesca Gaertn.) і вже новий литовський термін — valgomásis kaštainis (див. LF III 113).

С. Даукантас уживає термін winkszna ganiklinė (Ulmus campestris; в’яз пасовищний) DMS 33; так він називає звичайний шорстколист (Ulmus foliacea Gilib., Ulmus campestris L., Ulmus glabra Mill.) LF III 125–126, що належить до родини в’язових. Й. А. Пабрежа вживає такий самий термін — winkszna ganiklyyny (Ulmus campestris; в’яз пасовищний). У LBŽ це дерево називається guoba skirpstas (Ulmus campestris). І С. Даукантас, і Й. А. Пабрежа, імовірно, вживають слово vinkšna, а не «скірпстас», тому що в Жемайтії це дерево називають vinkšna, а скірпстасом називають інше дерево — крушину ламку (Frangula) (пор. LKŽ XII 917, ŠR Dūn. Ž 329).

У книжечках С. Даукантаса знаходимо також такі терміни, як жірмедіс, або меджірніс (Robinia; жірмедіс, меджірніс) DMS 40, а також білу акацію (біла акація) DSD 135. Лише в одному місці С. Даукантас згадує обидва варіанти жірмедіс і меджірніс, а в інших місцях пише лише жірмедіс. Цікава його спроба переставити компоненти складного слова, щоб утворити інше слово. Термін жірмедіс трапляється і в працях Й. А. Пабрежі: žyr'medis (Robinia). Й. А. Пабрежа згадує кілька різновидів жірмедіса, один із них називає neteys-akacyje (Robinia Pseudoacacia; неправильна акація), нині цю рослину з родини бобових називають робінією звичайною (Robinia pseudoacacia) LF IV 362; вживається її синонім біла акація. Інший

60

рослина з родини бобових — жовта карагана (Caragana arborescens) LF IV 368; її синонім — жовта акація. С. Даукантас, як і Й. А. Пабрежа, для назви рослини, латинська назва якої Robinia, уживає термін жірнмедіс, а не вікілмедіс, отже, С. Даукантас, можливо, вживав термін біла акація (DSD 135) як синонім жірнмедіса.

У цій статті розглянуто лише частину ботанічних термінів, уживаних С. Даукантасом. У своїх книжечках письменник намагався вживати вже усталені литовські терміни або створювати нові ботанічні терміни, часто подаючи поруч також латинські назви рослин.

Як уже зазначалося, можливо, С. Даукантас був знайомий із ботанічними працями Й. А. Пабрежі або навіть спілкувався з ним щодо того чи іншого терміна, тому, очевидно, трапляється чимало термінів, які вживали і С. Даукантас, і Й. А. Пабрежа. Проте є й такі назви, що різняться: наприклад, Й. А. Пабрежа вживає термін neteisjovaras klevas, а С. Даукантас — jovarinis klevas. Термін, уживаний С. Даукантасом для назви цього виду клена, кращий за термін Й. А. Пабрежі. Є й протилежні випадки: Й. А. Пабрежа вживав доречніший термін valgomásis kaštanas, а в працях С. Даукантаса трапляється дослівно перекладена назва bukas-kaštanas.

Деякі рослини нині називають інакше, ніж їх називав С. Даукантас, однак уживані ним терміни досить цікаві й правильні, наприклад: в’яз пасовищний, бук лісовий тощо. Відомий жемайт Сімонас Даукантас прагнув допомогти селянам не лише порадами з різних питань сільського господарства, а й намагався навчити їх уживати правильні терміни: даючи у своїх книжечках різноманітні практичні поради, він не забував і про мовні питання.

61