Йонаса Яблонскіса

Виправлення релігійної лексики

АУШРА РІМКУТЕ

Інститут литовської мови

До 150-річчя від дня народження Й. Яблонскіса

30 грудня 2010 року виповнюється 150 років від дня народження батька сучасної літературної литовської мови Йонаса Яблонскіса (1860–1930). Мовознавця можна назвати також батьком термінології литовської мови (Keinys 2000: 70). Він не лише творив, розвивав і унормовував літературну мову, а й допомагав створювати та впорядковувати термінологію багатьох галузей науки, техніки та інших сфер, зокрема релігії. У цій статті розглянуто думку мовознавця щодо деяких слів, уживаних у релігійних текстах початку XX століття.

Спадщина Й. Яблонскіса багата й дуже різноманітна. Це видно з його праць. Мовознавець багато писав із різних актуальних питань суспільного життя. Він приділяв значну увагу мові, літературі, здоров’ю народу, освіті, свободі преси, культурі, науці та іншим питанням. Хоча окремих праць про релігійну лексику (а також про релігійні терміни) він не написав, мові релігійних видань приділяв чимало уваги. Це видно зі статей мовознавця про релігію, викладання релігії та мову підручників з релігії в пресі початку XX століття (Viltyje, Santaroje, Nepriklausomojoje Lietuvoje, Lietuvoje, Lietuvos Mokykloje, Švietimo darbe та ін.)¹: Викладання релігії в початкових школах (1909), Школа, політика і релігія (1917), Методика викладання релігії (1920), Методика викладання релігії (1921), а також із рецензій: Д. Мартіна Лютера Малий катехізис² і Д. Йонаса Якуба Рамбака Проповідьпро вчення про спасіння, спочатку стисло викладене у 24 питаннях, а потім докладно розглянуте у 237 питаннях (1917), Катехізис віри євангелістів-реформатів для дітей (1917), Підручники з релігієзнавства (1917), Катехізис католицької віри (1919), Уч. Сіма Таутвіли «Мала наука віри, або Катехізис. Подарунок народній школі» (1921)

¹ Статті та рецензії опубліковано в працях Яблонскіса у томах II і IV; у дужках зазначено роки видання.

² Виділено курсивом Й. Яблонскісом.

Terminologija | 2010 | 17 9 3

та ін. На увагу заслуговує Відповідь Й. Яблонскіса на «Пояснення М. Янкаса щодо «Малого катехізису» доктора Мартіна Лютера», опублікована 1917 року в «Сантарі». Мовознавець пише: «Я хочу, щоб і підручники з релігії лютеран були написані зрозуміло, доступно й повчально — так, як видаються або пишуться підручники для серйозного навчального предмета дітей у всіх культурних народів» (Jablonskis II 1934: 92)³. Ці слова чудово свідчать про те, що мовні питання були надзвичайно важливими для Й. Яблонскіса і що він прагнув, аби від самого дитинства суспільство вивчало правильну й красиву рідну мову.

МОВА РЕЛІГІЙНИХ ПИСАНЬ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Наприкінці XIX — на початку XX століття в релігійних текстах уживалося багато чужомовних слів, тож їхню мову неодмінно потрібно було впорядкувати й оновити. Про це почали говорити в пресі: «Авшрі» (1883–1886), «Варпасі» (1889–1906), «Тевинес сарге» (1896–1904), «Жинічёє» (1900–1902), «Вільняус жініосе» (1904–1909) та ін. Досить широко про релігійну термінологію писав Йонас Герутіс (Йонас Балвочюс) у статті «Помилки церковної термінології», надрукованій 1 (14) червня 1905 р. у «Вільняус жініосе» (№ 134). Про важливість упорядкування термінології цієї галузі писав і священник Юозас Лаукайтіс, один із найважливіших плекальників литовської церковної мови та нормувальників релігійної термінології початку XX століття, у статті «Наша церковна мова», опублікованій у 178-му номері «Вільняус жініос» 23 липня (5 серпня) того самого року: «Останніми кількома роками той чи той священник спробував очистити церковну мову, але через розбіжності в термінології виникло невдоволення і серед духовенства, і серед людей»⁴ (Laukaitis 1905: 4).

Упорядкування мови релігійних текстів особливо активізувалося на початку XX століття, коли розпочалася реформа молитов. Хоча старі священники консервативних поглядів обурювалися тим, що зазіхають на, на їхню думку, священні слова, як-от душя, ані уолас, грєкас, спавєдне, пакута, мука, і пропонували «ці форми, вживані п’ятсот років, залишити недоторканими, адже, якщо добре придивитися, наші форми виявляються зовсім не такими, що суперечать духу й правилам мови» (Jurgaitis 1907: 389), мова Церкви й релігійних писань не задовольняла інтелігенцію того часу. На священницьку нараду щодо церковної термінології, що відбулася 9 лютого 1909 року в Пунську, запросили й мовознавця Й. Яблонскіса. Того ж ро-

³ Слід зазначити, що католика Й. Яблонскіса цікавили не лише католицькі, а й протестантські (лютеранські, євангельсько-реформатські) видання — можливо, тому, що його дружина Констанція Скетерьте-Яблонскене була євангельською реформаткою (докладніше див. книжку Егле Лукенайте-Ґріцювене «Родина Констанції та Йонаса Яблонскісів» (Вільнюс: Національний музей Литви, 2009)).

⁴ Мову цитат не виправляють.

94 A. Rimkutė | Jono Jablonskio religijos leksikos taisymai

того літа він разом із Юргісом Шлапелісом, Казимерасом Бугою та Юозасом Балчиконісом узяв участь у нараді мовознавців, організованій Юозасом Лаукайтісом у Сейнах. Тут комісія мовознавців і священників (А. Дамбраускас-Якштас, А. Петруліс і Й. Лаукайтіс), яку також називали Комісією молитов, остаточно відредагувала текст молитов. Молитви опублікували 1910 року в журналі «Ваду́вас». Зігмас Зінкявічюс пише: «По суті, це перший з’їзд литовських мовознавців. Тоді було впорядковано мову найважливіших молитов, а отже, і молитовних формул, визначено найнеобхіднішу церковну термінологію. Молитви, можна сказати, були наново перекладені правильною, чистою і красивою литовською мовою» (Zinkevičius 2000: 179).

Розпочату 1909 року реформу молитов продовжили пізніше — 1922 року, як пише Зігмас Зінкявічюс, вона активізувалася: «Схоже, що значною мірою завдяки священникам Юозасу Лаукайтісу, Александрасу Дамбраускасу-Адому Якштасу, можливо, й іншим, до молитов було внесено чимало тих висловів, які мовознавці пропонували 1909 року, але комісія молитов відкинула через компроміс зі старим духовенством. Дещо було змінено й удосконалено» (Zinkevičius 2000: 185).

ВИПРАВЛЕННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ЛЕКСИКИ

Перш ніж говорити про виправлення, зауваження й рекомендації Й. Яблонського щодо релігійних термінів, слід сказати, що мовознавець не наполягав на них. Він хотів, щоб «газети й письменники й надалі користувалися тими спостереженнями-виправленнями, з якими погоджуються» (Jablonskis II 1934: 79).

Уживання слів з інших мов та виправлення

Найчастіше Й. Яблонський замінював ужиті в релігійних текстах нелитовські слова (зазвичай чужомовні запозичення), які мали відповідники в литовській мові, наприклад, полонізм abrozas (пол. obrazek) він замінив словом paveikslas, замість dūšios (пол. dusza) пропонував уживати sielą⁵. Знайдено й інші виправлення: griekas (білор. грехъ, пол. grech) – nuodėmė⁶, kielikas (пол. kielich, нім. Kelch) – taurė, koronė (пол. karanie, рос. каранне) – bausmė, mislis (білор. мысль, пол. myśl⁷) – mintis, nabašnikas (пол. nieboszczyk, білор. небощык) – velionis, prietelius (білор. прыяцель) – bičiulis, smertis (білор. смерць) – mirtis, soodba (пор. рос. свадьба) – vestuvės, viera (рос. вера, пол. wiara) –

⁵ Й. Яблонський 1921 року в Lietuvos mokykloje (№ 1, с. 36–41) зазначив, що треба обрати, яке слово – sielą ar vėlę – уживати, тож замість словосполучення vėlės nemirtingumas пропонував говорити sielos nemirtingumas (Jablonskis IV 1935: 247–248).

⁶ Nuodėmė – слово, уживане в писаннях М. Дауґші.

⁷ Виправленням підлягають і такі дієслова: mislyti (білор. мыслить, пол. myśleć) – svarstyti, venčia votis (пол. wieńcować, білор. віншаваць) – tuoktis, jungtis, а також прикметник svietiškas (пор. пол. świecki) – pasaulietiškas.

Terminologija | 2010 | 17

95

tikėjimas⁸, zakonas (пол. zakon, рос. зокон) – įstatymas⁹ тощо. Як видно з виправлень, чужомовні запозичення замінювалися литовськими словами, які вживалися в писемних пам’ятках XVI–XVII ст. або в діалектах.

Й. Яблонський не уникав уживання нелитовських слів, особливо коли вони були широко поширені в мові або були міжнародними словами. Про це писав і Арнольдас Піро́чкінас у праці Jono Jablonskio kalbos taisymuose: «Якщо чуже слово було дуже поширеним, укорінилося в різних сферах, то його не відкидали» (Piročkinas 1986: 10). Тому Й. Яблонський не виправляв таких давніх запозичень, як kunigas, bažnyčia¹⁰ та ін. Цікаво, що він не виправляв і давнього запозичення зі слов’янської мови grabas (білор. гроб, пол. grób), замість якого нині вживають karstas – теж запозичення (пор. білор. копма). Мабуть, не виправляв, бо grabas у значенні «місце для поховання померлого, могила» вживалося вже в писаннях Мартінаса Мажвідаса.

Думку Й. Яблонського про слова з інших мов добре ілюструє виправлення слова pastorius¹¹. У статті Rašomosios kalbos dalykai, надрукованій 1912 року у «Viltyje», мовознавець, зауваживши, що це слово почало поширюватися у вжитку, писав: «“Пасторами” ні пруські литовці (лютерани), ні наші євангеліки-реформати (кальвіністи) своїх священників не називають; усі вони називають своїх духовних пастирів священниками. Так само називають своїх духовних наставників і литовці-католики, сусіди тих протестантів. <...>. Ніяк не можу зрозуміти, чому деякі наші газети тепер почали називати священників литовських лютеран і кальвіністів “пасторами”» (Jablonskis 1959: 105). Нині слово pastorius вживають на позначення священника протестантів-євангеліків.

Проблеми словотворення

Якщо в литовській мові (а також у діалектах чи давніх писемних пам’ятках) Й. Яблонскіс не знаходив відповідного слова чи заміни, він, спираючись на закономірності литовської мови, утворював його сам, тому сьогодні замість старих слов’янських назв днів тижня, поширених у тогочасних релігійних текстах, ми вживаємо створені ним прозорі за будовою назви: понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя. Так замість sūdas (білор. суд), sūdyti (білор. судзіць) з’явилися teismas, teisti.

⁸ Слово tikėti знаходимо у працях М. Мажвідаса.

⁹ У яких статтях подано ці виправлення, не зазначено. Це можна з’ясувати за «Списком мовних помилок, які виправляв Яблонскіс» у працях Яблонскіса Raštų (Jablonskis V 1936: 259–280) та алфавітним покажчиком виправлених мовних питань у другому томі вибраних праць Яблонскіса (Jablonskis 1959: 533–553).

¹⁰ Vietoj bažnyčios J. Jablonskis yra siūlęs vartoti maldykla, šventovė (Piročkinas 1970: 7).

¹¹ Пор. нім. Pastor < лат. pastor – пастух і пастир, а також польськ. pastor, рос. пастор.

96 A. Rimkutė | Jono Jablonskio religijos leksikos taisymai

У статтях мовознавця чимало виправлень слів із невдалим словотворенням. Насамперед слід згадати слово ypata, поширене в релігійних текстах кінця XIX — початку XX століття, щодо вживання якого Й. Яблонскіс висловив свою думку. У статті «Потреби сучасної писемної мови», опублікованій 1914 року у Viltyje (№ 86 (1034)), мовознавець, прагнучи викрити «мовні помилки й закликати газетярів, <...>, щоб у наших газетах надалі не було помилок такого типу»¹², пропонував уживати замість ypatos слова людина, особа (Jablonskis 1959: 153).

Й. Яблонскіс замінив полонізм ambona (польськ. ambona), що походить із грецької мови (гр. ambōn «підвищення»), словом sakykla. Цікаво, що запропоноване ним слово pamokslinė (замість невдало утвореного гібрида pamokslinyčia з нелитовським суфіксом –inyčia)¹³ не прижилося. Замість згаданого гібрида стали вживати слово sakykla (Jablonskis 1959: 62).

Мовознавець виправляв також абстрактні іменники з суфіксом –ybė, особливо утворені від іменників: bedievybę на bedievystę (bedieviškumą), girtuoklybę на gir̃tybę. Коли у статті 1926 року «Мова літературного предмета» він запропонував уживати слово būtybė (Jablonskis 1959: 340–341) замість іменника esybė із незвичним словотворенням (пор. лат. essentia), його пропозиція не знайшла підтримки. У Švietimo darbe 1927 року мовознавець Пранас Скарджюс обстоював уживання цього слова — опублікував статтю «Esybė ir būtybė» (Skardžius III 1998: 60–61).

Слово tikyba (і його форма tikybe) Й. Яблонскіс замінював словом tikėjimas (Jablonskis I 1933: 56), однак і сьогодні слово tikyba вживаємо як синонім слів віра, релігія.

Замість dvasiškis Й. Яблонскіс пропонував уживати dvasininkas, kunigas. Цю пропозицію досить широко обговорювали 1914 року у Viltyje (Jablonskis 1959: 155–178)¹⁴. Варто зазначити, що мовознавець замінював не лише слово dvasiškis, а й dvasionis (=dvasininkas). Про це він писав 1926 року у Švietimo darbe, розглядаючи мову літературних предметів (Jablonskis 1959: 359). Чимало дискусій у пресі спричинила пропозиція Й. Яблонскіса вживати слово religininkas. 1914 року мовознавець писав у Viltyje, що це слово йому відоме «з народної мови» (Jablonskis 1959: 159).

Мовознавець пропонував не вживати деяких похідних із суфіксом –ija, що позначають назви сукупностей, наприклад dvasiškija (=dvasininkai), kunigija (=kunigai) тощо. У чотиричастинній статті Kalbos dalykai, опублікованій у додатку до Vilties 1914 року, він писав: «Литовці, якщо вони “не плутають понять”, гадаю, ніде не скажуть так: “Інші пішли, залишилися самі чоловіки, самі священики, самі діти,”

¹² Яблонскіс 1959: 149.

¹³ Докладніше див. Jablonskis IV 1935: 55.

¹⁴ Див. також Skardžius II 1997: 553, Klimavičius 2006: 3–4.

Terminologija | 2010 | 17 97

саме жіноцтво; <...>.“ Наскільки я здогадуюся, <...>, мої співвітчизники, «не зрозумівши», могли б сказати лише так: «Інші пішли, залишилися самі чоловіки, самі священники, самі діти, самі жінки; <...>» (Jablonskis 1959: 166).

У 1914 р. у надрукованій у «Вільті» статті «Питання сучасної писемної мови»]. Яблонскіс виправляв слово giedorius через слов’янський суфікс –orius. Замість нього пропонував уживати giedotojas, giesmininkas (Jablonskis 1959: 153–154).

Мовознавець виправляв також невдало утворені складні слова, уживані в тогочасній пресі та релігійних текстах; наприклад, замість dievmelystės досі вживається запропоноване ним слово pamaldos. Були й інші пропозиції: 1914 року в Viltyje (№ 154) Й. Яблонскіс писав, що в Паневежиському повіті подекуди «швентіму» називають «диевмелісте» (Jablonskis 1959: 152). Однак слово šventimas не прижилося.

Виправлення кальок і значень слів

Зі статей Й. Яблонскіса з мовних питань, рецензій і різноманітних виправлень видно, що він уникав сліпо перекладати терміни. Сліпі кальки виправляв. У рецензії 1921 року на Religijos mokymo metodikos він писав: «Не треба все перекладати дослівно й навмання, конче вигадуючи нові слова — обов’язково такі, які інші люди, люди інших народів, створили для власних потреб: перекладаючи, треба передусім дбати про чітке вираження певної думки, а не ловити вітер і всіляко кувати слова тексту — не так, як їх самі люди кують для мови народу» (Jablonskis IV 1935: 247).

J. Jablonskis у 1920 р. У праці з освіти (№ 4) у надрукованій статті Про появу «Початкового підручника з природознавства» (Мовні питання), обговорюючи мовні помилки підручника, згадує дієслово творити. Мовознавець не сумнівався, що творити не можна вживати у значенні «створювати», і вважав, що таке значення виникло під впливом польської мови — значення польського слова tworzyć (Jablonskis IV 1935: 223, 1959: 230). Він пропонував уживати слова створювати, робити тощо. Саме тому J. Jablonskis виправляв іменники творець¹⁵ (польськ. stworzyciel), творіння (польськ. stworzenie), творчість (польськ. twórczość, замінюючи їх словами творець і твір (Jablonskis 1959: 247), творчість (Jablonskis 1959: 504).

Слід згадати, що Й. Яблонскіс розрізняв значення слів dausa ir dausos. Dausa означає «рай», а dausos — «теплі краї» (Jablonskis 1935 IV: 326). Також він розрізняв значення слів gerybė ir gerumas (докладніше див. Jablonskis V 1936: 50).

¹⁵ За словами К. Бюги, «наше tverti у значенні „tworzyć, schaffen“ — слово власного походження. <...>, коли tverti вживається у значенні польського слова „tworzyć“, тоді вживається не sutvertojas, а sutvėrėjas» (Būga II 1959: 132). На думку З. Зінкявічюса, sutvertójas «не був новотвором Мажвідаса. Мабуть, це слово, яким литовці послуговувалися здавна» (Zinkevičius 2000: 76, 123), однак LKŽE цього не підтверджує — з живої мови (діалектів) не наводить ані sutvertojo, ані sutvėrėjo.

98 A. Rimkutė | Jono Jablonskio religijos leksikos taisymai

Інші виправлення

У статті «Освітня праця», опублікованій 1925 року, «Мова і література», Й. Яблонскіс пропонував виправити вживані у «Скиргайлі» В. Креве слова, непотрібні для мови, зокрема служби поховання. Замість неї він радив уживати слова похорон, поховання (Jablonskis IV 1935: 327; 1959: 305). У статті «Мова літературного предмета», опублікованій 1926 року в Литві, мовознавець пропонував замість уживаного в діалектах слова апвейзда говорити апвайзда (Jablonskis 1959: 344).

Окремо варто згадати поширені в тогочасних релігійних текстах дієслова атнашауті, ганитояуті, які Й. Яблонскіс вважав «лексичними й частково етимологічними помилками» (Jablonskis 1959: 357) і пропонував уживати аукоті, піменауті, виконувати роботу пастиря, бути пастирем (Jablonskis V 1936: 42). Він також виправляв дієслова аукауті, атгайлоти на аукоті, атгайлауті (Jablonskis 1959: 153, 359)¹⁶ тощо.

Короткий огляд виправлень Й. Яблонскіса, надзвичайно важливих для мови релігійних текстів початку XX століття, виразно показує головний принцип виправлень — чистота, а також напрям литуанізації: для чужомовних слів добирали литовські відповідники, пропонували новотвори. Доля релігійних термінів мовознавця зрозуміла — майже всі вони вживаються й сьогодні.

ВИСНОВКИ

1. Внесок Йонаса Яблонскіса в мову релігійних текстів початку XX століття надзвичайно важливий. Він брав участь у роботі Комісії з молитов (1909 р.) і разом із мовознавцями Й. Шлапелісом, К. Бугою, Й. Балчиконісом та священниками А. Дамбраускасом-Якштасом, А. Петрулісом і Й. Лаукайтісом відредагував найважливіші молитви.

2. Виправлення релігійної лексики Й. Яблонскіса, опубліковані в пресі початку XX століття, свідчать, що мовознавець замінював чужомовні слова литовськими словами, уживаними авторами давніх писемних пам’яток (nuodėmė, tikėjimas тощо) або в діалектах (bičiulis тощо), а за потреби сам створював литовські терміни (teismas, pirmadienis, antradienis тощо), приділяв значну увагу словам із неправильним словотвором: dievmeldystę замінював на pamal domis; pamokslinyčia — на sakyklą; dvasionį, dvasiškį — dvasininku тощо. Мовознавець не уникав уживання й нелитовських слів — давніх запозичень (bažnyčia, kunigas тощо) та інтернаціоналізмів. Й. Яблонскіс виправляв кальки: sutvėrėjas — kūrėjas, tvarinys — kūrinys тощо; пропонував розрізняти значення деяких слів (dausa «рай» і dausos «теплі краї» тощо).

¹⁶ Звісно, мовознавець виправляв і іменники, утворені від цих дієслів. — Примітка автора.

Terminologija | 2010 | 17

99

LITERATŪRA

Būga K. I–II 1958–1959: Rinktiniai raštai I–II. Red. V. Mažiulis, Vilnius.

Jablonskis J. I–II 1933–1934: Jablonskio raštai I–II. Red. J. Balčikonis, Kaunas.

Jablonskis J. IV–V 1935–1936: Jablonskio raštai IV–V: Kalbos dalykai. Red. J. Balčikonis, Kaunas.

Jablonskis J. 1959: Rinktiniai raštai II. Sud. J. Palionis, Vilnius.

Jurgaitis M. 1907: Apie kalbos gryninimą ir poterių reformą. – Draugija 8, 386–389.

Keinys S. 2000: Pr. Skardžiaus terminologijos srities veikla ir jos reikšmė. – Terminologija 6, Vilnius, 69–77.

Klimavičius J. 2006: Kodėl dvasiškis taisomas, o kariškis – ne? – Gimtoji kalba 10, 3–4.

Laukaitis J. 1905: Mūsų bažnytinė kalba. – Vilniaus žinios 178, 4.

LKŽe I–XX 2005: Lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. – www.lkz.lt.

Piročkinas A. 1970: Jono Jablonskio leksiniai taisymai: apybraiža, Kaunas.

Piročkinas A. 1986: Jono Jablonskio kalbos taisymai, Kaunas.

Skardžius P. II–III 1997–1998: Rinktiniai raštai II–III, Vilnius.

Zinkevičius Z. 2000: Lietuvių poteriai: kalbos mokslo studija, Vilnius.

JONAS JABLONSKIS’ CORRECTIONS OF RELIGIOUS VOCABULARY. ON THE OCCASION OF 150 YEARS OF JABLONSKIS’ BIRTH

30 December 2010 was the 150^th anniversary of the birth of the father of standard Lithuanian Jonas Jablonskis (1860–1930). The article overviews his opinion about some words used in religious writings at the beginning of 20^th century. The material for this article was collected from articles about religion, religious education and language of religion textbooks and reviews published in the press of this period (Viltis, Santara, Nepriklausomoji Lietuva, Lietuva, Lietuvos Mokykla, Švietimo darbas, etc.).

At the beginning of the 20^th century the need to regularise and renew the language of Lithuanian religious writings arose. There were various amendments of religious vocabulary suggested by Jablonskis. He corrected loan-words (abrazas (Pol. obrazek) – paveikslas (image), dūšia (Pol. dusza) – siela (soul), griekas (Belor. грехъ, Pol. grech) – nuodėmė (sin), nabašninkas (Pol. nieboszczyk, Belor. небощук) – velionis (deceased), viera (Rus. вера, Pol. wiara) – tikėjimas (faith)), borrowings of meaning (sutvėrėjas (Pol. stworzyciel) – kūrėjas (creator), tvarinys (Pol. stworzenie) – kūrinys (creation)), badly formed words (he suggested pamal dos instead of dievm eldystė, saky kla instead of pamokslinyčia, dvasininkas instead of dv asionis or dvasiškis), dialectisms (pakasynos – laidotuvės, pakastuvės) and other. Jablonskis did not try to avoid using non-Lithuanian words, especially if they were commonly used (old borrowings bažnyčia (church), kunigas (priest), etc.) or international words. Jablonskis suggested differentiating the meanings of some words (dausa ‘rojus’ (heaven) and dausos ‘šil tieji kraštai’ (warm countries)).

Gauta 2010-12-13

Aušra Rimkutė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas: [email protected]

100 A. Rimkutė | Jono Jablonskio religijos leksikos taisymai