Термін до терміна. IX

JONAS KLIMAVIČIUS

Спочивають старі польові знаряддя: плуг, коса, ручні знаряддя та борони

Justinas Marcinkevičius

ЗНАРЯДДЯ: СИНОНІМИ ТА ТЕРМІНОЛОГІЗАЦІЯ

Знаряддя та його численні синоніми з різними значеннями широко поширені в живій мові. Їхнє ареальне поширення доповнюють дані старих писемних пам’яток (і словників). Мотивація більшості з них зрозуміла, а деяких навіть подібна. Етимологічного пояснення потребує небагато. Інша подібність їхньої мотивації — її недиференційованість, а зумовлена цим недостатня диференційованість значень також досить характерна для живої мови. У нових писемних пам’ятках у цій мікросистемі теж почалася певна семантична диференціація лексики літературної мови, але відбувалася мляво й уривчасто, а метафоризація значень, що її супроводжувала, знову дещо нівелювала відмінності. Словники синонімів і нормативні словники мало сприяли цьому. Лише досить пізня термінологізація, хоч і не цілком завершена та не позбавлена суперечностей, позитивно вплинула й на загальне вживання.

1. Спритна людина (умілець) — образно, а не термінологічно (не homo faber) кажучи, — лише взяла в пазурі, у руку (: rinkti «брати»; хоча давно існує й інша етимологія) якийсь зручний, придатний для рук природний предмет (камінь, кістку, мушлю, гілку чи палицю) — знаряддя або інструмент (для збирання, рибальства, полювання, боротьби, праці, гри чи музики). За своєю природою обидва, мабуть, цілком повні синоніми, хоча за походженням, можливо, різночасові або й різновікові. Знаряддя 1. (і знаряддя) LKŽ IV 1957 — «предмет, за допомогою якого щось роблять; інструмент; зброя». Але вже в живій мові з потреби — передусім те, чим щось роблять, а не працюють, — палиця, кий, прут, лозина, різка, батіг, канчук,... Однак: І майстер без знаряддя дурний (— нерозумний) Каркленай. Усі мої знаряддя затупилися Скряуджяй. Інструмент 1. (і інструмент) навіть не потрудилися визначити — пояснюють цілком хибно, тобто синонімами «знаряддя, пристрій, інструмент, обладнання». Хоча й — від собак...

202 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

Aiškinimo ydos nevengta ir norminiame DŽ₁ 1954: įnagis 1. „įrankis, padargas, instrumentas“ (2. šnek. „botagas, rimbas“), įrankis 1. – kiek geriau – „įnagis, prietaisas, su kuriuo kas dirbama“, bet DŽ₂ 1972 – dar prasčiau: „prietaisas, su kuriuo dirbama (paprastai rankomis); įnagis“; vos geriau SinŽ 1980 – įrankis 1. „p r i e t a i s a s, kuriuo kas dirbama“ (nors prietaisas ten yra kitos sinonimų eilės dominantė!..). Trūksta tikslumo ir DŽ₃ 1993: įnagis – 1. „paprastas įrankis“, o įrankis – „darbo priemonė (ppr. imama į rankas)“. Nors jau prieš 40 metų būta ir specialių norminamųjų pastabų (Grinaveckienė 1972: 43; Klimavičius 1973: 25–26), ir DŽe 2006 įnagis – be pažymos tarm. – 1. „paprastas įrankis“ [2. „mušamas daiktas (...)“]. Spaudoje, klestint metaforizacijos pastangoms (beveik lenktynėms), įnagis tampa ir nepaprastu įrankiu: Parkeris ir paprastutis peiliukas tapo jo svarbiausiais k ū r y b o s į n a g i a i s MkslL 2006 5 14. O įrankis 2. prk. „priemonė kuriam nors tikslui pasiekti“ tikrai per siaurai – pasenusiais! – suprasta – tai jau ir „įvairiausiam darbui, veiksmui, veiklai atlikti“: SNO – tarptautinės taikos ir saugumo palaikymo įrankis T 1975 217 3; politikos įrankiai Vd 2004 19 22, menas suvoktas kaip įrankis NŽA 2010 7–8 276, valtis – mano darbo įrankis Sav su TV 2012 39 18, balsas – mano darbo įrankis Sav su TV 2012 3 21, jo darbo įrankis – kūnas IQ 2011 4 118. Ar čia tiesioginė reikšmė, ar metafora: K o m p i u t e r i s nebera izo-liuotas į r a n k i s Vd 2005 43 19.

У 1895 р. Вінцас П'ятаріс у спогадах згадує іграшкові інструменти: З іграшкових інструментів у Гуделяй-Жіурай уживали канклес, ретук (— рєтук) (бубон — бубнеліс), дудку з ріжком V. PietRR 1973 417. К. Буга намагався вживати духове музичне знаряддя, а А. Сабаляускас-Жаля Рута — музичний інструмент (народний). Однак уже у словнику К. Сирвіда є інструмент музикантів і співців. STŽŽ 1923 i n s t r u m e n t a s пояснюється (навряд чи замінюється) як інструмент. TŽŽ 1936 так само: інструмент — знаряддя, засіб і інструментальна сталь. Усталилися музичний і медичний (хірургічний тощо) інструмент. LKŽ IV 1957 інструмент 1. «знаряддя, засіб» наводиться також із творів М. Дауґши та С. Вайшнора. DŽ₂ 1972 інструмент 1. «робоче знаряддя»; хірургічний, ковальський і. PolŽ 1984 инструмент — лише інструмент. DŽ₃ 1993 інструмент 1. «робоче знаряддя», але лише хірургічний, DŽe 2006 — хірурга. Для салонів краси звучить витонченіше (і салонніше) не знаряддя, а вишукані інструменти Sav з TV 2009 11 10. Із сучасного вжитку в пресі насамперед слід зазначити не рекомендоване й неприпустиме вживання слова інструмент у значенні знаряддя: столярні інструменти Vd 2007 35 16 (підпис: майбутній

Terminologija | 2013 | 20

203

Президент Литви — студент Гарвардського ун-ту Гінтарас Гавенас!), інструменти дизайнера: пензель, олівець, косинець тощо. Vd 2005 35 47, діти привчаються працювати з інструментами KV 1988 20 14. Тріо столових інструментів характеризують музично — інструментальний ансамбль Sav su TV 2007 36 20. Реклама ллється потоком: інструменти для обробки деревини та електромонтажу. Міжнародні франти пишуть: інструменти ката LA 1992 56 2, інструмент для куріння Vd 2006 26 23. Навіть поет: Закінчилися бої / І страшні, і святі. / І сокира біля ліжка — / Лише інструмент / То для збивання труни, / То для видовбування дупла LA 1992 27 14. Про скульптора — надзвичайно: Найкращий інструмент — руки KV 1983 51 7. Поетові тут і руки, і голова — ще вистачило знаряддя: Рука моя, який же ти добрий інструмент для мене! / – – – мій великий інструмент, моя голова, <...> J. RainL 1975 178. А інструменти письменника — ментальні Vd 2005 41 56. І дедалі частіше жіночу красу підкреслюють як інструмент Sav su TV 2006 9 18.

Чимала група інструментів особливо почастішала: газова труба — звичайний політичний інструмент Vd 2006 13 3, вексель — особливо добрий інструмент для фінансування оборотних коштів Vd 2005 39 37, інтернет-зв’язок — чудовий інструмент NŽA 2005 9 418; інструменти накопичення пенсій LTV 2007–08–10, правові та інституційні інструменти NŽA 2007 8–9 419. Це — найсправжнісінький засіб, пор. instrument — 3. перен. засіб, спосіб PONS. ALKŽ 2004. Чому замість того, щоб сказати просто і ясно — перекласти як «засіб», вдаються до інструменталізації, хоча далі висловлюються литовською: Amor concupiscentiae інструменталізує іншого: інший стає частиною мене, благо іншого я привласнюю собі, перетворюючи його на засіб для власного блага NŽA 2007 11–12 555. Найприродніша метафоризація інструмента — музична, наприклад: Люди, які обіймають керівні посади, <...>, можуть реалізувати лише те, що закладене в мисленні епохи. Інструмент, на якому вони мають грати, зроблений не ними — їх лише саджають за нього. Так само й твір, <...>, пишуть не вони — їм дають лише ноти A. Šveick ir E 1989 81. Дуже неприродна: Людині допомогти вибратися з убогості поведінки іншими інструментами неможливо, <...> Vd 2004 41 24. Зовсім дивне поєднання інструмента з механізмом: Чудовим прикладом міг би бути Європейський Союз. Він мав стати місцем, куди всі приносять свої найкращі інструменти й створюють досконалий механізм. На думку С. Рувійюа, наразі ми маємо лише важкокеровану громіздку купу інструментів, а не злагоджено функціонуючий механізм Vd 2004 22 19. Просто дивуєшся мовній тупості, коли редактор сварить справді тямущого перекладача, який нім. Instrumentarium переклав

204 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

засоби: «Переклад втрачає <...> інструменти, за допомогою яких можна вловити, що робить автор, відтворюючи хронотоп» NŽA 2013 4 300.

Окрім міжнародного інструмента, є й чужомовне слово — музичний stramentas LKŽ XIII 1984 і štremenas LKŽ XV 1991, strūmēntas «інструмент» LKŽ XIII 1984. Це слова з чужомовних маєтків — як і господарське ventoris «інвентар» LKT 1970 328 (Suginčiai).

Розумна людина (наче homo habilis) уже сама обробила, переробила, тобто (зро)била (собі). Це її п а д а р г а (с) (: зробити Skardžius 1943: 102; Sabaliauskas 1990: 207) 1. «інструмент, пристрій, обладнання (зазвичай використовуване для сільськогосподарських робіт або в домашньому господарстві)» LKŽ IX 1973. Відоме вже від Йонаса Бреткунаса, Міколаса Даукши, найхарактерніше для жмудів. Є й збірне значення: Деревина для коліс, плугів, столів, саней (– саней), діжок, ліжок, печей, шаф (– шаф) зі словника А. Юшки. Широту значення, помітну тут, розширюють також інші джерела, наприклад: З іншими знаряддями обходитися не вмію, але (– проте) звик користуватися сокирою казки К. Юркшайтіса. Padargas 3. «дошка-подразник у пастці» (Біржай, Купішкіс), безперечно, не полісемія, а омонім (: padirg(in)ti). Нерідкий також жмудський варіант pádárga, а pa-dargas — єдиний похідний із суфіксом -gas, хоча серед численніших похідних на -ga padarga — єдиний із граматичним значенням знаряддя, інші ж є назвами дії (LKG I 1965: § 451; і padargas, ir padarga в «Словотворі іменників» обійшли увагою).

Для аукштайтів характерніше p a d a r a s 4.: Господарські знаряддя: плуг, борона, сокира, ціп словник А. Юшки. Вживається і в збірному значенні: Поганий господар (– хазяїн), якщо всі знаряддя восени припадають пилом на подвір’ї Родунія. Він мав багато гарного одягу й знарядь V. Krėvė.

У жмудів, литовників та аукштайтів західної частини є ще й p ă d a r ỹ n ė: Padarynių medis словник Й. Бродовського. Воно також має збірне значення. І худобу, і все домашнє начиння віддав Рамигала. Тут розкривається широта його значення: Восени й узимку хатнє начиння (– речі), або меблі, та інше домашнє начиння, до речі: плуги, борони <...> у часи С. Даукантас.

Ще рідкісніше p a d a r i n y s 2: Його комора повна всяких начинь Шяуляй.

Рідкісне й синкоповане p ã d a r n ē (Шедува, Паневежиський р-н, Смільгяй).

Надлишок словотвірних синонімів у тій самій говірці або навіть діалектному різновиді виявляється в їхньому суміжному вживанні: Усі господарські з н а р я д д я т а д о м а ш н є н а ч и н н я згоріли у вогні Гружяй. У кожному разі знайшов би там потрібний тобі матеріал для з н а р я д д я т а д о м а ш н ь о г о н а ч и н н я С. Даукантас.

Terminologija | 2013 | 20

205

Відокремлене значення західних діалектів — знаряддя 5. і радивілішкське padarynė 3. — «упряж», хоча жмудське ²padargai «упряж» вилучено зі статті padargo. Прикметник південних західноаукштайтських говорів padarinis означає «придатний для виготовлення padarynė, padargai», але ілюстрація засвідчує лише padarinius (на противагу дров’яним) дерева у Ігляуці (padarginiai medžiai наведено лише за творами Й. А. Пабрежі). Це підтверджують і іменники: Тесля робить знаряддя: вози, санчата — словник А. Юшки. Було вдосталь дерев’яних знарядь для господарства й опалення — М. Валанчюс. Подібно до medžiaga (: medis, medžias), яке поширилося і на тканини, і на залізо, розширилося й коло значень padargo (з варіантами). Уже в давніх барокових творах трапляються яскраві метафори: Відбирає з-перед очей їхніх знаряддя смерті — М. Дауґша. Є рабами й знаряддями (засобами, посередниками) диявола — С. Вайшнорас. Наче продовження Святого Письма: Виходять із домів гурт за гуртом люди з усім церковним начинням (прапорами, ліхтарями тощо), з усією пишністю — Жемайте. Так само й у давній війні: Коні, зброя, військове спорядження й вози — усе дісталося литовцям — С. Дауґантас. Альберт, захопивши знаряддя для руйнування замку, вирушає до замку — С. Дауґантас. <...> непомітно пошкоджували тарани, розбирали машини й лише чекали, щоб під їхнім прикриттям вивезти з міста гармати, гаубиці та скинути в Няріс зіпсоване спорядження — A. VienR III 1986 322 (Kryžkelės). Це слово сягає навіть життя первісної людини: <...> у період неоліту <...> людина ховалася, маючи кам’яні знаряддя — LT II 4 1919 511–512 (Й. Басановичюс). Нарешті, слово підхоплює й новинки промисловості: Господарські знаряддя все виготовляють на фабриках, пристосовуючи їх до кращого обробітку землі — Varpas (1895). Triebwerk — наприклад, varoma padarynė, mašynė K II. Automat — padarynė, що діє сама K I.

У літературній мові вже закріпився варіант padargas, однак його значення не має чітко окреслених меж. Іноді сфери вужче чи ширше визначаються контекстом: Поезія А. Камінскаса обертається між сільськогосподарськими та домашніми знаряддями — L ir M 1981 37 4. <...> для оранки, сівби, молотьби й випікання потрібна сила-силенна найрізноманітніших знарядь — LP 1981 74 2. Справді: Жорна, як і інші знаряддя, <...> — T 1983 123 4. Та що саме є знаряддям для випікання — піч, плита чи сковорода? Не цілком чітке значення виявляє й доповнення та інше: коваль робив сошники, ножі, долота, серпи, коси, сокири, різні гаки та інше домашнє приладдя — P. TarasPab 1972 25. У возі бачили скриню, залізні вовчі й лисячі пастки, казан, а в казані — дві дубові тарілки, черпак, сім ложок та інше кухонне начиння — A. KivSBr 1968 96. Чи справді перелічені тут знаряддя (крім гачків) — це знаряддя?! Чому тут зовсім різні речі названо знаряддями:

206 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

Продаю фікус, гараж, піаніно, дитячий візочок та інше сімейне начиння — ŠlKal 1975 20. Дослідник давніх казок теж дещо дивує незвичним розумінням цього слова: Чому цей корабель на колесах? Якщо знати призначення воза й корабля, ці знаряддя не пасують одне до одного — V. J. BagdKGPas 1992 162. Padargas стає модним і частіше вживаним словом, нерідко з відтінком гумору чи іронії: Отже — театр <...> — один із одягів світового обману. Добре, якщо це хоча б хустинка, але може бути й бікіні (...) аж до неминучого г і г і є н і ч н о г о н а ч и н н я — L ir M 1990 42 6. «Якщо злодіїв ми караємо шибеницями, розбійників — ешафотом, а єретиків — вогнищем, то чи не краще було б засипати всіма цими знаряддями покарання й тих творців загибелі <...>» (Лютер) — S. Mark NN 1969 207. <...> ми позбулися таких знарядь виховання, як палиця, ремінь і жменя гороху, розсипана в кутку кімнати — Šl 1976 5 4. Але трапляється й серйозне, вишукане метафоричне вживання: Індивідуальними знаряддями обробляють семантичні поля таких слів, як осінь, двері, глина, день — L ir M 1982 51 5.

Отже, значення padargas 1. «знаряддя для сільськогосподарської праці або домашнього господарства» не лише потребує уточнення (дефініції), а й має бути зафіксоване переносне значення, що від нього утворилося.

Від музичного знаряддя (яке Адольфас Сабаляускас називав знаряддям радості — A. KivSBr 1968 56) залишився лише спогад: Просили їх під час канікул поцікавитися народними музичними знаряддями — так тоді ми називали народні інструменти — GKr 1978 41 6.

Оскільки людина теж є, хоч і жива, знаряддям, зовсім не дивно, що знаряддя 2. — це «орган тіла» LKŽ IX 1973. Без речення вказано й джерело живого мовлення — Шедува, але це, мабуть, дещо фольклорне, гумористичне, адже для цього є запозичення шлункас 1. LKŽ XV 1991 (імовірно, витіснивши питомий відповідник член¹член 2. і 3. «щиколотка, гомілковостопний суглоб» LKŽ VIII 1970). Але саме далекоглядний Йонас Яблонскіс узявся впроваджувати тут знаряддя. Крило кажана — найкраще, найдосконаліше дотикове знаряддя LKŽ IX 1973. Як термін це слово не стало навіть відповідником чи синонімом слова «орган», але стежкою Яблонскіса йде не один письменник, перекладач чи журналіст, який послуговується живою мовою: Як і в авіації, літальні знаряддя мають бути чудово підготовлені: пір’я просочують жиром, змащуючи його виділеннями куприкової залози MG 1975 9 23. <...> знаряддя сприйняття краси є зовнішніми чуттями — зором і слухом GrožKont 1980 341. Голова, очі, ніс, щоки, вуха — найцінніші знаряддя людської істоти — не захищені законами [кулачного бою], які (=який) натомість захищають шию, груди й усе решту тіла J. Par OD 1984 255. «Моє горде страждання

Terminologija | 2013 | 20

207

так довго гнана й прошита, й порубана! Ах, якби божественна єдність, той узор болю, поєднала ці відчужені знаряддя й члени, з яких я складаюся» (Оскар Мілаш) I ir B 1988 258. Знаряддя сприйняття — L ir I 1980 209. Трохи гумористично, але без іронії: <...> приклавши тремтливу руку до найважливішого знаряддя людського тіла, оспіваного поетами, — серця — ŠI 1978 15 8.

Терміни Казимераса Яунюса ¹padarga 2. і padarynė 2.: Дві частини мовного органа: голосові зв’язки у вузлі горла та резонатор мали вирішальне значення для мовознавчої термінології. Заслуга Яблонскіса в тому, що він віддав перевагу звичнішому варіантові й закріпив знаряддя мовлення. Невідомо звідки часом постає якась новація, наприклад язик як головний засіб мовлення — J. LipskSomP 1979 15. Звісно, у DŽe 2006 padargas 2. тлумачиться як «орган тіла» — це невиправдано широке визначення.

Pabūklas 1. «знаряддя, пристрій, інструмент, апарат» LKŽ IX 1973 — жмудське слово, також засвідчене у словнику П. Ругіса. Краще проілюстрований варіант pabūklė: Полагодив знаряддя: ціпи, плуги, сокири, свердла, пера [відвал плуга] — словник А. Юшки. Немає нічого потрібнішого теслі та ремісникові, ніж його знаряддя й інструменти ремесла — С. Дауґантас. Мотивацію пояснює лише етимологія: «;бути; давніше корінь bū- міг мати також значення дієслова на -uoti, пор. нім. bauen, давньоверхньонім. būan „жити, обробляти, садити“ від *bhū-“ (Skardžius 1943: 193). Та чому тут не додано найважливішого значення bauen — «будувати»? Переважно новіші джерела — словники й твори — показують інший бік значення: Старовинні музичні інструменти — Л. Івінскіс. Маємо і ноти, і інструменти — скажи тільки, як нам сісти? — Й. Балвочюс-Ґерутіс. Гармати піднімають — словник Й. Бродовскіса. Підзорна труба — Л. Івінскіс. Невдовзі з’явилися два лікарі (– медики) зі своїми приладами — Tiesos prietelius (1880). Знаряддя є смертоносні — С. Дауґантас, смерті (– смерті) — М. Валанчюс, тортур — С. Ґімжаускас, розкоші — С. Ґімжаускас. Рідкісне похідне значення — «складова частина розібраного предмета»: Усі деталі жорен розібрав — Куршенай.

Подібне, але зовсім рідкісне būklas — цілком відмінне від також рідкісного 1. «місце перебування, житло, осідок» у словнику К. Сірвідаса, у Паневежисі та у Вайжґантаса — 2. (частіше būkla 3., būkle 7.) «пристрій, апарат» LKŽ I₁ 1941: Годинник (– годинник) морський — būklas, корисний у морі; курс показує морякам, як керувати кораблем — Л. Івінскіс. Парасоля — būklas, яким ми вкриваємося від дощу або сонця — Л. Івінскіс.

208

Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

У новіших текстах pabūklas уживається цілком випадково, але досить різноманітно, напр.: <...> класний керівник сказав, щоб ми купили зошити для малювання, олівці й гумки. <...>. Смуток так пронизав моє серце, що всі речі випали з рук NŽA 2013 5 357 (J. Aistis). Гей, трійко (– трійко, трійко), <...>! <...>? <...>. Родос, і не хитрий дорожній засіб, <...> N. GogR V 1954 288 (пер. M. Miškinis). <...> часто траплялися катастрофи транспортних засобів B. RailKA 1991 405.

Отже, у DŽe 2006 знаряддя 1. «знаряддя, пристрій, інструмент» — не справжнє слово, а діалектне скорочення

Військові pabūklai — це великі види зброї S. Šalkauskis. Дивно, що в KarŽ 1919 pabūklas ще не означає цього: pabūklai, padargai – орудия, приспособления, инструменты, pabūklas deng­tukui pakelti – приборъ для подъема клапана. Але вже в RLŽ 1924 орудие — це не лише знаряддя, pabūklas, rykas; įnagis, įrankis; а вже й гармата, мортира.

Хоча в SinŽ 1980 домінанта įrankis 1 тлумачиться як «пристрій, за допомогою якого працюють», але prietaisas там є домінантою іншого синонімічного ряду й тлумачиться зовсім недоречно — «спеціальне пристосування». Краще визначення подано в LKŽ X 1976 — 1. «певне складніше знаряддя, пристрій, апарат». Prietaisas і prietaisa, а також prita(s)ymas 2. переважно у верхніх литовців: Ajagi, koki dabar prietaisai: prieina traktorius in baisų akmenį, kumšterėja ir varo prekin Kuktiškės. Kur mano kalukai – visos prietaisos dalgiui kalti? Veliuona. Tai prietaisos – pakabina [laikrodį], ir eina sau Pilviškiai. Perkelk, berneli, per Nemunėlį, be ir klo, luoto, be prietaiselės Zapyškis. Neturiu nė jokių prita(is)ymų dešroms kimšt Skirsnemunė. Нібито очевидна мотивація — «пристосувати щось до чогось» — з прикладів не підтверджується. Насправді вона зовсім інша — пор. prita(i)syti 8. «влаштувати, обладнати»: Pritaisyk tu vaikam kokius ratelius Sudeikiai. In to ravo (– griovio) malūnas buvo pritaisytas Vepriai. Meškėriot tur prisitaise lazdas su rateliais – ir meta Degučiai, taisyti 11. «закріпити, вставити»: Dalges taiso trumpan kotan Čedasai і 17. «робити, виготовляти якусь річ»: Beržinius šaukštus iš pašaknės berželio taisydavo Biržai (LKŽ XV 1991). Prietaiso має таку саму справжню мотивацію, як і наше злощасне запозичення nočna «знаряддя, інструмент», джерелом якого є польське naczynie: naczynić «зробити». Уже в живій мові починається перемотивація — 1. ‖ «те, що до чогось пристосоване»: Prytaisai drobulėms arba užgaliai pagalvėms yra beveik tas pats Palanga.

Тому й було потрібне слово įtaisas, мотивоване без сучасної двозначності: 1. «те, що встановлено; пристрій, апарат» (а також įtaisa, у текстах — і įtais(is),

Terminologija | 2013 | 20

209

įtaisynys) LKŽ IV 1957: Medui košti įtaisų neturiu Ėriškiai. Neturim nė įtaisų audimui Kairiai. Tai geras įtaisas, kad rašant nereikia į rašalą vilgyt Marijampolė. Anksti bandyta terminizuoti: Bėgių kelias ir visi jo įtaisai VĮ 1924. Ėmusis po pusšimčio metų plačiau ir konkrečiau pasižvalgyti skirt ybės apyčiuopom gan netiksliai pagautos: „Prietaisas yra sudėtingesnė už įrankį priemonė <...>.“ „Nuo prietaisų reikia skirti įtaisus, kitaip sakant, mašinų ar prietaisų detales“ (Lukšys 1973: 70,71). Ir užsimojus sistemiškai norminti prietaiso sąvokos ribų nerasta (Dragūnevičius, Klementavičius 1984: 11). Dar po 15 metų prietaisas – angl. ir pranc. instrument – apibrėžiamas tiksliai, nors sąvoka sudėtinga: „vientisas įtaisas dažniausiai kartu su kitais įtaisais ir energijos šaltiniu, naudojamas matavimams atlikti ir jų rezultatams apdoroti“ (Valiukėnas, Smilgevičius 1999: 8). MetrŽ 2006 pabaiga pakeista – vietoj „naudojamas <...>“ – „atliekantis tam tikras funkcijas“. Ir kai kurie aparatai (aparatas – „tam tikras technologines, technines ar kitokias funkcijas atliekantis vientisas kompaktiškas įtaisas, dažniausiai naudojamas buityje, namų ūkyje, medicinos ar kitoje srityje“) vadinami prietaisais, pvz., buitiniai elektriniai prietaisai (dulkių siurbliai, keptuvai, orkaitės, lygintuvai ir kt.) (Valiukėnas, Smilgevičius 1999: 7–8). Toks prietaisas gana artimas įtaisui – angl. device, unit, pranc. dispositif, unité – „užbaigtas gaminys (– priemonė) tam tikrai technologinei, techninei ar kitokiai funkcijai atlikti“(Valiukėnas, Smilgevičius 1999: 7; MetrŽ 2006). Po viso šito DŽe 2006 aiškinimai – prietaisas – tech. „įtaisymas, veikiantis sudėtingų fizinių reiškinių pagrindu, aparatas“; įtaisas – tech. „kas įtaisyta; koks įrenginys (ppr. nesudėtingas)“ – atrodo paklydę tarp mokslo ir aiškumo siekio.

Prietaisas 1. ‖ «частина тіла, орган» — Skirsnemunė; також prietaisa 1. ‖ частини тіла — Vydūnas, внутрішні органи — J. Balvočius–Gerutis, įtaisas 1. / рослинні прилади або органи: квіти, плоди, стебла, листя, корені LT II 3 1914 431 (K. Grinius) не ввійшло до загальновживаної лексики, тим більше до термінології, як і таке слово, як padargas.

У живій мові основне значення įrengti — 1. «облаштувати, обладнати (будинок, хату, кімнату)» — розширилося в писемній мові, а į r e n g i m a s уже від VĮ 1924 має також значення 3. «пристрій, механізм» у LKŽ X 1976. Для живої мови не чужа властива абстрактним іменникам предметність суфікса –imas (ув’язнення, клунювання, ткання, орання, місіння; одягання, взування, їжа, питво, збирання, насипання) або просто конкретного предмета, а не дії (з’їзд, збори, зустріч, побачення); а в писемній мові цьому властиве значення наукового терміна —

210

Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

nijai kaip galinti būti nedistinktyvi netinka, todėl įrengimas, buvęs PolŽ 1959, likęs PolŽ 1984, gana seniai keistas, pvz., riedmenų įrengties daiktai, paskui įsitvirtino du skirtingi – įrenginys „kas įrengta; įrengtas mechanizmas ar šiaip kas“ (!) LKŽ IV 1957, „tam tikros paskirties, dažniausiai stacionariai įrengtas, sudėtingas aparatas“ ir įranga „įrenginių, aparatų, prietaisų, įtaisų ir kitokių techninių priemonių visuma, laiduojanti <...> funkcijų atlikimą“(Valiukėnas, Smilgevičius 1999: 8). TechEnc II 2003 įrenginio nėra (kaip ir instrumento, įtaiso; III 2006 nėra padargo, IV 2010 – prietaiso, nors yra prietaisų skydelis!..), yra įranga –1. „technologinio proceso pagalbinės priemonės (įtaisai, įrankiai, štampai, modeliai, presavimo formos) apdirbimo, surinkimo ir kontrolės operacijoms atlikti“ ir 2. „vieno gamybinio ar technologinio proceso visi įrankiai, prietaisai, įtaisai“ TechEnc II 2003, dar ir kompiuterio techninė įranga IV 2010. DŽe 2006 įrenginys (ko be tech.?) ir įranga tech. aiškinama gana tiksliai ir suprantamai. SinŽ 1980 kaip šnek. (iš tikrųjų tarm.!) minėtas niekada neįsiteriminės, nors apibūdintas „galėtų tikti“ (Dragūnevičius, Klementavičius 1984: 7) žem. įkaboklis „įrankis, įnagis; prastas įrankis; prietaisas“, t. p. įkabuklis Ariogala (LKŽ IV 1957, t. p. LKG I 1965: §649), čia nepraleistinas dėl sisteminio priešdėlio į- (in-). Juoba kad SinŽ 1980 nepateiktas, tik A. Dragūnevičiaus ir A. Klementavičiaus susirastas įstrakalas „įrankis, instrumentas“ Seda, Mažeikiai (LKŽ IV 1957), t. p. variantai įstrakalis Veliuona, Subačius į- (in-) turi ne iš kilmės, o iš analogijos – yra perdirbiniai iš vak. dz. strakuolis, strakuòlas, strakòlis, strakòlas, ¹stràkalas, žem. stràkalis „tvoros lentelė, pagalys“ (kai kurių naujesnių žodynų strakuoliai „statinių tvora“) LKŽ XIII 1984, štrakuõlis, štrakuõliai, štrakìėlai LKŽ XV 1991, šie – iš astrakòlas / aštrakòlas, astrakõlai, astrakuõliai, astrakòlina, taip pat aštrakuõlė, aštrakuõliai „kuolų tvora“, o tai yra slavybės – plg. brus. астрако́ліна (LKA I 1977: 60). Ernsto Fraenkelio lietuviška jų etimologija –: straigti, straigyti „smeigti, besti, sreigti“ (LEW 1955–1965) yra netikra, tinka tik žodžiui straigas 1. „tvoros virbas iš eglėšakio, žiogrìs, statinis“, 2. „plonas pagalys, kartelė, smaigas“ LKŽ XIII 1984. LKŽ visos šios svetimybės nepažymėtos (beje, svetur šaknis dyge, tik labiausiai sulietuvinti raštu aštrakuolis „aštrus kuolas“, aštriatuorė² 1968). Tokios pat kilmės kaip įstrakalas ir gausūs kitų reikšmių perdirbiniai – ištrikulis „pagalys žabų vežimui ar kam kitam (pvz., perdžiūvusiai statinei) sveržti“ Pabaiskas, Taujėnai, ištrikolis „ratelis, ant kurio kabinamos nytys“ Rietavas, ištrakuolis „virvelė, ant kurios suvertos nyčių kilpos; srūstis“ Dauk-

Terminologija | 2013 | 20

2 1 1

також instrakuõlis — Marijampolė, instrakolis — Stakliškės, Seirijai, instrakojis — S. Gimžauskas, ištrikuolis — Švėkšna, ištraukulas — словник K. Milkaus), ištrakas «шнурок, на який нанизують нитки ремізок» — Alytus, istrakulas — просто «певна частина ткацького верстата» у старих словниках Малої Литви (також istrakulas — A. Kašarauskas), навіть istradlȧkas «погане знаряддя, одяг» — Šatės (LKŽ IV 1957).

Даремно вважають синонімами всіх цих технічних термінів p r i e r e n g m ė і p r i k y š l a i (Dragūnevičius, Klementavičius 1984: 11). Pr ierengmė стосується хати (Daugai), prikyslai — одягу (Šakyna, Joniškis, Kupiškis), LKŽ X 1976.

До жодного синонімічного ряду й жодного обговорення не потрапило kibyklas 3. переважно мн. «різні частини якогось знаряддя, обладнання; безладно складені речі; мотлох» LKŽ V 1959 (також kibinklas 3. переважно мн. «мотлох, хатнє начиння» LKŽ V 1959, Pakruojis, pakib yklai «непотрібні речі, що лише займають місце» LKŽ IX 1973, Lukšiai): Stakles inešiau, o visų kibyklų (t. y. pakojų, velenų, muš­tuvų, kylių...) nerandu Gelgaudiškis. Dabar čia visus kibyklus ant tako sugriozdėi! Gelgaudiškis [пор. 4. «зламана, зіпсована річ»: Iš to tilto tik kibyklas, vos galima pervažiuoti Gižai (також kibykla «зламана річ, мотлох» Bartninkai)], 5. переважно мн. «сходинки під час будівництва будинку» — Žvirgždaičiai, Raseiniai (також kibyklė — Skriaudžiai), LKŽ V 1959. Схоже, була спроба термінологізувати значення 2. «механізм»: Диференціальні блоки дуже часто використовуються в різних механізмах Raštai.

P a d e r m ė s 7. Значення «знаряддя» (Skirsnemunė, Ramygala) у реченнях LKŽ IX 1973 виразно не виявляється.

У SinŽ 1980 p r i e m o n ė подано в переносному значенні! — «спосіб, дія для досягнення певної мети» (синоніми įrankis, įnagis, instrumentas). Priemonės має зрозумілішу мотивацію у значенні 4. «обізнаність, мудрість, розум» (також priemonia 2., priemoni s 4.), пор. також priemone «розуміння, міркування» (також priem onis), priemanus «добре обізнаний, здібний» LKŽ X 1976. Найпоширеніше значення priemonė 1. «знаряддя, пристрій або будь-яка річ, потрібна для виконання чогось»: Ніякого знаряддя не привіз для сіна — Akmenė. Немає засобу, щоб іти молодим Biržai. У Jablonskis подано жемайтське prymonis: Vagis buvo su prymoniais, par stogą įlindo trobon. Сам Jablonskis має засіб навчання. Значення priemonės у живій мові не має чітких обрисів. Тому й переносне значення 2. «спосіб, шлях, дія, за допомогою якої досягають певної мети» є широким: словотвірні засоби, засоби художнього вираження... У техніці priemonė через широту значення не термінологізувалося (не було й

2 1 2 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

конкретних потреб). Саме тому воно може бути ідеальним словом для визначень і характеристик усіх інших термінологізованих синонімів, а також узагальнювальним словом: засоби техніки, засоби праці. Шкода, але нині таким словом — зовсім безпідставно й неправильно — є įrankis: Svarbiausia – padaryti mašiną našiu ir patogiu žmogaus darbo įrankiu M і G 1977 11 17. Mašina, aparatas gydytojo rankose šiandien darosi toks pat kasdieniškas, būtinas ir nepamainomas įrankis, koks iki šiol stetofonendoskopas ar skalpelis T 1981 209 4.

SinŽ 1980 як синоніми до įrankio із позначкою розм. (насправді діал.) подає раканда̨ і рика̨. Обидва слова нетермінологізовані.

Рикас 1. «посудина» LKŽ XI 1978 (переважно з Малої Литви) у літературній мові є лише етнографічним синонімом до посудини. Рикас 2. «знаряддя, інструмент; предмет необхідності»: Борона й плуг — це господарські знаряддя Смалінінкай. Відоме з творів К. Донелайтіса: Тож хапай знаряддя, що для цього створені, / і швидко та весело вигрібай пахучий скарб. Часто трапляється в лексикографії Малої Литви: польове начиння, життєві знаряддя, знаряддя праці, речі та знаряддя табору (— військові, армійські), знаряддя для гасіння словник Ф. Куршайтіса. Домашнє начиння словник П. Ругіса. Священні знаряддя, несвященні речі словник Й. Бродовського. До віддалених значень належать у словнику Ф. Куршайтіса духовий інструмент, письмове приладдя. У тій самій лексикографії є підзначення «зброя», у Й. Бреткуна — «вітрило», 3. «речі». У DŽe 2006 рикас 1. «посудина» мало б бути з позначкою етногр., а 2. «інструмент, знаряддя, предмет необхідності» — діал.

Ракандас 1. «кухонне начиння, посудина; інструмент» LKŽ XI 1978, але чіткої ілюстрації значення «інструмент» немає. Однак є ракамаңдай «інструменти, пристрої» Гірджяй, Велюона, а також жм. ракиболас, ракиболас 1.: Столяр зібрав свої інструменти й поїхав Плунге. У літературній мові не вживається. Ракандас 2. «меблі» Наумієстіс, Векшняй, 3. «стара, непотрібна річ, мотлох». У DŽe 2006 ці значення об’єднано в одне — «меблі (часто старі, зламані, непотрібні)».

2. Мабуть, найскладніше питання цієї мікросистеми — термінологізація padargo та занепад цього терміна. Взявши «назви машин, обладнання, пристроїв» за «один із найчисленніших пластів технічної термінології» (Dragūnevičius, Klementavičius 1984: 3), padargo навіть не згадують.

Термінологізація padargo відбувалася у двох сферах — етнографії та техніці. В етнографічній літературі згадується стаття А. Вітаускаса Старовинні землеробські знаряддя та їх виготовлення (журнал Рідний край, 1939 р., № 1). Дві фундаментальні праці і через 25, і через 43 роки некритично прийняли й повторили його

Terminologija | 2013 | 20

213

термін: знаряддя для оранки — плуг, рало, жуобрис, різокас LEtn 1964 52, 53, 54, знаряддя для обробітку землі — дерев’яна рамна борона LEtn 1964 56. Своєму справжньому значенню відповідають тут спеціальні знаряддя для вивезення гною — дерев’яні двозубі вила із залізними зубцями, вила із загнутими кінцями для викидання гною з воза (жм. вертекліс, капс. канабекас), двозубі вила для розкидання гною (жм. капстиклес) LEtn 1964 67, знаряддя для збирання врожаю — серп, напівкоса й коса LEtn 1964 67, знаряддя для молотьби — ціп, або молотило LEtn 1964 80, хоча сівалка — не знаряддя для сівби LEtn 1964 62, а рикас. Пристрій новішого часу з кінною тягою, що має різні назви: руліс, блюкіс, блукіс, трикуліс, валенас, волас тут же називається знаряддям для молотьби LEtn 1964 82. Завершують перелік традиційні примітивні знаряддя для обробітку землі — однолемішний плуг, дерев’яна борона, звичайні граблі, коса або серп, <...> дерев’яна молотарка або простий ціп, дерев’яне сито чи навіть примітивна старовинна решітка-віялка LEtn 1964 86. У навчальному посібнику Пране̇ Дундулиене Литовська етнографія, де застосовано також ретроспективно-реконструктивний метод і додатково використано археологічний матеріал, виклад починається так: Найдавнішими знаряддями обробітку землі<...> були <...> мотики LEtn 1982 37. Але жодного поступу — так само й у випадку кінних (або волових) знарядь: Литовські знаряддя для оранки поділяються на дві групи. Одну становлять <...> однозубі рала, другу — <...> однозубі жуобри, двозубі плуги, <...> плуги LEtn 1982 37. І про обидва типи разом: Основними знаряддями підсічного землеробства були кам’яні, а згодом металеві сокири, ножі із загнутим вістрям, мотики, борони з ялинового гілля, серпи LEtn 1982 33. Тут ідеться не лише про знаряддя для обробітку землі: дерев’яні молотильні котки — проміжні знаряддя між ціпами й машинами LEtn 1982 53. Проміжні — це, безперечно, padargai, але й далі їх немає: машини й досконаліші знаряддя LEtn 1982 36, сільськогосподарські машини й знаряддя LEtn 1982 55, навіть важкі новітні знаряддя та машини, що їх тягнули важкі коні LEtn 1982 57. Padargai трапляються лише разом (як рівноправні?) з імпортними сільськогосподарськими знаряддями й машинами LEtn 1982 53, сільськогосподарськими машинами й знаряддями LEtn 1982 55.

Таке викривлене вживання įrankio відоме також із періодичної преси того часу: знаряддя праці в землеробстві NKn 1978 11 20, знаряддя для оранки NKn 1978 11 21, лущення лемішними знаряддями або плугами T 1981 200 1.

В етнографії padargas, довго утискуваний, зрештою утвердився. У техніці ж — навпаки: із поширенням машин кафедри сільськогосподарських машин перетворювали padargai на машини.

1954 року вийшла перекладна книга К. А. Польовицького та А. Н. Карпенка (перекладачі С. Луке́нас, М. Луко́шюс, редактор А. Чи́жас) Сільськогосподарські машини та знаряддя.

214 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

Знаряддя тут, безперечно, було збережено відповідно до оригіналу — Сельскохозяйственные машины и орудия. Розд. I — Машини й знаряддя для обробітку ґрунту 7 (порядок уже змінюється!) починається з Огляд плугів та інших знарядь для обробітку ґрунту 7, але далі вже йде Класифікація сучасних машин і знарядь для обробітку ґрунту 11. Плуги 11, культиватори 11, борони й культиватори 12, волокуші 12 і котки 12 тут визначено як «тобто знаряддя <...>», вирізняються лише фрези та інші машини 12, хоча в іншому місці й фрези названо «цими знаряддями» 70. В інших розділах — майже самі машини (серед них навіть кінна поперечна грабарка 213), хоча трапляються й зерноочисник 402, зерноочисні пристрої 399. Хоча розділ має назву Спеціальні машини й знаряддя 419, знарядь там мало — лише підрозд. Машини й знаряддя для створення захисних лісонасаджень у полях 501 (наприклад, копальні плуги 507) та Машини й знаряддя для облаштування ставків і басейнів 515. Наприкінці додано короткий російсько-литовський Короткий словничок термінів сільськогосподарської механізації (611–644), але орудие немає.

А в PolŽ 1959 орудие — знаряддя, гармата, засіб: робоче знаряддя, засіб виробництва, зенітна гармата, а в додатку — знаряддя для обробітку ґрунту.

ALŽŪTŽ 1977 implements і agricultural implements — сільськогосподарські знаряддя. До речі, в ALKŽ 1975 implement — 1. знаряддя; засіб, здебільшого у множині знаряддя, реманент, а agricultural implements — сільськогосподарський інвентар, у LAKŽ₂ 1991 padargas — 1. instrument; implement, сільськогосподарські знаряддя — agricultural implements / equipment.

У ŽŪMechŽ 1983 орудие — знаряддя; інструмент: знаряддя для обробітку ґрунту; кінне знаряддя, дискове знаряддя, але ручний інструмент.

PolŽ 1984 орудие — 1. знаряддя: для обробітку ґрунту, кінне, дискове; 2. інструмент: ручний; 3. гармата: <...>; 4. засіб: рибальства, виробництва, а орган — орган, пристрій, знаряддя: робоче знаряддя, робочий пристрій; виконавчий орган, виконавчий пристрій; регулювальний пристрій, пристрій керування. До речі, RLKŽ II 1983 орудие — 1. інструмент, знаряддя, реманент: сельскохозяйственные орудия — сільськогосподарські знаряддя (а в LRKŽ 1988 ūkio padargai — хозяйственная утварь).

Двомовні словники не пристосовані до розмежування значень. Енциклопедії неодмінно мали б це робити, але й вони все змішують. У статті Обробіток ґрунту не розрізняють: Землю обробляють Δ знаряддями й машинами: плугами, культиваторами, боронами, волокушами, котками, фрезами LTE XII 1984. Тут хіба що фреза могла б бути машиною, але за таким порядком і вона виявилася б знаряддям, адже Δ знаряддя тягнуть коні, воли, буйволи, трактори. Далі в статті про покривний Δ згадано спеціальні сільськогосподарські знаряддя: плосколапі розпушувачі, ротаційні борони, сівалки для висівання в стерню. Є тут і стаття сільськогосподарські машини з нічого не промовистим

Terminologija | 2013 | 20

215

визначенням — «машини, якими виконують сільськогосподарські роботи», а в наведеному переліку — для обробітку ґрунту (борони, фрези, культиватор, вирівнювач, плуг, волокуші, коток), захисту рослин (пилувальник, обприскувач), збирання врожаю (<...>, зернозбиральна машина, <...>, граблі, <...>, косарка, волокуша) — аж ніяк не все тут є машинами, але статей сільськогосподарські чи знаряддя для обробітку ґрунту немає. Інша енциклопедія намагається провести розмежування, але плутає ще більше. Пункт прокату м а ш и н і з н а р я д ь, що з’явився 1941 року, — «<...> сільськогосподарське підприємство, <...> яке здавало господарствам в оренду к о н е й і з н а р я д д я» — кінні плуги, борони, сівалки, жатки, кінні граблі TLE III 1987. Стаття про обробіток ґрунту у TLE IV 1988 починається з палиць і мотик; найдавніші знаряддя для оранки — рала, далі згадано ялинкові борони, які називали šakočiai, smuikai; пізніше — знаряддя для оранки — плуг, але все це — не знаряддя (навіть залізні фабричні борони, культиватори), проте й машин тут немає. Зате є стаття сільськогосподарські машини — серед них і плуги, волокуші, грабарки, кінні граблі, ручні молотарки!.. Тут же стаття виробництво сільськогосподарських машин, де серед вироблених у другій половині XIX ст. соломорізок, молотарок, фухтелів, плугів згадано й справжні машини — манежі, молотарки, а наприкінці все змішано — нескладні сільськогосподарські машини й знаряддя (кінні молотарки, манежі, плуги, кінні граблі, молотарки, фухтелі, gyvatukai), а потім до них зараховано навіть плужні картоплесаджалки. Стаття сільськогосподарська механізація знову обходиться без знарядь — це заміна наявних ручних засобів сільськогосподарської праці машинами й механізмами.

У регіональній MLE II 2003 машини призначені й «для сільськогосподарських робіт», а статті знаряддя у MLE III 2006 немає; лише в статті металообробна промисловість і машинобудування згадано сільськогосподарські машини й знаряддя (молотарки, жатки, віялки, котки, плуги), а також сільськогосподарські з н а р я д д я[,] вироблені на машинобудівних заводах Східної Пруссії: двокорпусний плуг, кормоподрібнювач, молотарка; подібно й у статті металеві вироби та їхні виробники згадано різні машини (для обмолоту й очищення зерна, жниварки та косарки, сінні граблі, віялки, плуги, залізні борони та інші польові машини).

Спеціальна енциклопедія мала обов’язково висловитися чітко; вона намагалася це зробити, але несміливо, компромісно, та ще й відступила вбік — знаряддя зробила двозначним: знаряддя 2. «частина, вузол або деталь машини, що безпосередньо виконує технологічну операцію» ŽŪE II 2003 (Vytautas Gerulaitis). Це антитермінологічно, до того ж незрозуміло, кому це потрібно й що означає: невже, скажімо, колесо, кермо, гальмо, піввісь були б знаряддями? До речі, вузла (узел) немає у ŽŪMechŽ 1983 В. Гераулайтіса й С. Лукшаса, навіть у PolŽ 1984; він є лише в TechEnc III 2006 — 1. «(у машинобудуванні) група деталей, з’єдн

216 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

…перетворюється на один вузол для виконання певних функцій (наприклад, редуктори, муфти, підшипники, передачі)»; хоча значно раніше з’явилося в нормативному словнику – ¹вузол 4. техн. «частина механізму, складена з деталей» DŽ₃, 1993.

Знаряддя у першому визначенні має один відомий недолік — «знаряддя для обробітку землі й ведення домашнього господарства, віз, сани», а також, хоч і з добрими намірами, невизначене компромісне твердження: «За традицією Δ іноді називають простими землеробськими машинами, що не мають обертових частин, наприклад плуг, борона» ŽŪE II 2003. Насправді в цій енциклопедії плуг — «металеве орне знаряддя <...>» ŽŪE III 2007, борона — «знаряддя <...>» ŽŪE I 1998. Сільськогосподарських машин визначення тут по суті тавтологічне — «машини, за допомогою яких виконують сільськогосподарські роботи», проте перелічені типи ходової частини — колісна, гусенична, напівгусенична ŽŪE III 2007 (Antanas Sakalauskas) підтверджують лише виокремлення плуга й борони з-поміж машин — визнання їх знаряддями.

Оце вже щось. І це не єдиний випадок. Досить важливі рекомендації щодо вживання, які мають певну адміністративну нормативну силу: (сільськогосподарські) знаряддя – англ. agricultural implement – фр. outil agricole – нім. landwirtschaftliches Gerät EurŽ 2004; тракторний плуг — «машина (знаряддя) для оранки ґрунту» LietRTermB, хоча рекомендоване визначення культиватора — «сільськогосподарське знаряддя для розпушування й вирівнювання ґрунту, знищення бур’янів і внесення мінеральних добрив» — замінено затвердженим: «машина для розпушування ґрунту й знищення бур’янів. Може мати пристрої для внесення добрив» LietRTermB.

Принцип розрізнення — наявність або відсутність обертових частин — нечіткий, оскільки сам термін ніде не визначено: його не наводять ані ŽŪMechŽ 1983 і PolŽ 1984 (орган і частина), ані TechEnc IV 2010. І мовознавець може розрізнити, що двигун потрібен для рушіїв — коліс, гусениць тощо — щоб їх обертати; що лопаті рушія гелікоптера обертає двигун — через гвинт, тоді як у автожира лопаті обертаються самі під дією повітря (отже, перший можна характеризувати як такий, що працює за обертовим, а другий — за обертальним принципом); що ротор гідравлічних турбін є обертовою, а в електричних машин — обертальною частиною; що обертова піч — це «циліндрична піч, що обертається навколо горизонтальної осі, для переробки рідкого чавуну <...> на сталь і переробки кольорових металів» — у TechEnc IV 2010 обертається не для того, щоб відбувалася ця переробка, а лише для рівномірного нагрівання циліндра (і шихти в ньому).

Хоч і дивно, що для визначення того, що таке знаряддя, потрібно розуміти, що таке машина, але цього не уникнути.

Хоч наведене в LKŽ вживання живої мови не є термінологічним, а в писемних джерелах нерідко є таким або детермінованим, краще почати з нього. Машина,

Terminologija | 2013 | 20

217

mãšina, діал. mãšyna, також mašinas, mašinas LKŽ VII 1966 1. «механізм, що виконує якусь роботу»: Молотильна машина Druskininkai. Мали машини для різання Kybartai. Мають у себе механічну машину для чесання вовни Šatės. На ножній швейній машині шити легше, ніж на ручній Alsėdžiai. Коров доять машинами Pumpėnai. Для розбивання грудок потрібна була машина Darbėnai; 2. «механізований засіб пересування (автомобіль, мотоцикл тощо)»; 3. «поїзд» Eišiškės, Obeliai. Pasvalys (пор. машиніст), навіть 4. «плита» Švėkšna, Veiviržėnai, Pagramantis, Čekiškė, Jurbarkas, Naumiestis, Vilkaviškis, Šunskai, Kalvarija, Sasnava, Ūdrija, Krokialaukis. Тут слід додати mašinėlė – 1. друкарська, для перемелювання м’яса Raštai, 2. «запальничка» Tilžė, Klaipėda (mašinka Daugailiai), 3. «легковий автомобіль»; подекуди навіть «блискавка» — mašinka. Дуже поширене називання манежу (кінного, тяглового) і молотарки словом mašina; звідси mašinbūdė — «сарай для зберігання машин (переважно манежу)» Krosna, mašinkūlė 1. «молотильна машина» Raštai (mašinkūlis Tryškiai, Kairiai, Papilė), 2. «час молотьби, молотьба» Žagarė, Gruzdžiai (mašinlaikis Klykoli ai); mašinierius — «той, хто доглядає за молотаркою» Laižuva, Žemaičių Kalvarija; mašinuoti, mažynu o ti 1. «молотити машиною» Šatės, Kretingalė, Tauragė, Sintautai (mašinėti 2. Šatės, mašinavoti, mažynavoti 1. Kvė darna, Salantai, Židikai), mašin autė, mažynautė 1. «молотьба машиною, молотити» Judrėnai, Vainutas, Skaudvilė, Pagramantis, 2. «час роботи молотарки» Kaltinėnai, Žvingiai [mašinuoti 2. «відокремлювати вершки сепаратором, сепарувати» Seredžius, Priekulė (mašinavoti 2. Alsėdžiai, Židikai), 3. «перемелювати м’ясо м’ясорубкою» Jurbarkas, išmašinuoti 2. ‖ «відкачати (мед)» Smalininkai].

У SNŽŽ 1907 машини немає (можливо, вважалося, що це само собою зрозуміло), натомість механізм — «увесь машинний пристрій, його будова» (подібна ситуація в SNŽŽ 1924). У TŽŽ 1936 машина — «кожен механічний пристрій, за допомогою якого енергія, сила застосовується для виконання будь-якої корисної роботи»; схоже тут і механізм — 1. «засоби, потрібні для передавання сили й спричинення дії»; 2. «обладнання машини й сукупність її частин». Жодної науки тут немає.

Наукові визначення термінів досить чіткі: машина — «пристрій для перетворення енергії, матеріалів та інформації» — енергетична, робоча й інформаційна LTE VII 1981 (дуже подібно також у VLE XIV 2008, TechEnc III 2006), однак у LTE IV, VLE VIII 2005, TechEnc II 2003 пристрою немає, а в історичній частині про машини згадано блоки, гвинт Архімеда, важіль, ворот (навіть вітряк), які на сучасний погляд не схожі на пристрої, а тим паче на машини. Важіль, можливо, є важільним механізмом (механізм — «система тіл, у якій рух одного або кількох твердих тіл перетворюється на певний рух інших твердих

218 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

kūnų judesiu“ LTE VII 1981) – dalbos judesys paverčiamas akmens ar rašto judesiu. Bet tada t e o r i š k a i visos aptartos technikos priemonės yra mechanizmai, o juos su mašinomis subendrina mechanizmų ir mašinų teo-rija ir jos šaka – mechanizmų ir mašinų dinamika LTE VII 1981, TechEnc III 2006. Pramonėje bendrinasi mašinų ir prietaisų pramonė, kurios „įmonės konstruoja, gamina, parengia eksploatacijai ir remontuoja įv. m a š i n a s, į r e n g i n i u s, p r i e t a i s u s“ VLE XIV 2008, tarp jų – „ž. ū. ir energetikos mašinos“, čia minima ir (1912 m.) N. Vilnios d a l g i ų gamykla, nesudėtingos ž. ū. mašinos ir p a d a r g a i. Technikos – „žmonijos veiklos medžiaginių priemonių“ rūšyje gamybos technika pirmiausia minimos mašinos ir mechanizmai, bet toliau skirstomos smulkiau tik mašinos, vienos iš jų – žemės ūkio mašinos LTE XI 1983. Šiame technikos straipsnyje teigiama: „Universali Δ klasifikacija dar nesukurta.“ Pats straipsnis rodo, kad tai, kas sukurta, yra labai netobula. Kiek paguodžia visai ne naujausio rusiško žodyno apibrėžtis: машина – 1) „м е х а н и з м или сочетания механизмов, осуществляющие определенные целесообразные движения для преобразования энергии (м а ш и н ы–д в и г а т е л и), изменения формы, свойств, состояния или положения предмета труда (м а ш и н ы–о р у д и я, рабочие машины), сбора, передачи, хранения, обработки и использования информации (напр., вычислительные машины)“ СИС 1979. Tačiau ir naujasis TŽŽ 2013 tik kartoja TŽŽ 2001 mašinos 1. apibrėžtį – „iš vieno ar kelių mechanizmų sudarytas įrenginys energijai, medžiagoms arba informacijai transformuoti, mech. darbui atlikti“.

Отже, машини — це не різновид пристроїв, а механізмів. Найсправжніші машини — це машини перетворення енергії: двигуни (двигун, мотор — «м а ш и н а, що перетворює енергію якогось виду на механічну роботу» LTE XII 1984) або механізми з двигунами. Цю думку підтверджує і друге значення слова машина — «автомобіль». Дозволю собі додати, що механізми перетворення енергії живих істот — людини чи тварини — теоретично не належать до механізмів машин, бо у фізиці про такий вид енергії не йдеться. Навіть досить громіздкий механізм — велосипед — тому й не називають машиною з двигуном — мотором. Машины-орудия — це механізми, або знаряддя — не лише кінні, а й тракторні. Віяння а р п а й (машини) LEtn 1982 54, а р п а с — машина первинного очищення зерна TechEnc I 2000 теоретично є лише знаряддям, або механізмом. Механізація сільського господарства, а не машинізація. Назвати механізм, або знаряддя машиною — це те саме, що дуб — деревом: можна, але лише обмежено — не скажеш же, що жолуді ростуть на дереві.

Terminologija | 2013 | 20

2 1 9

Lietuvių technikos mokslininkai – terminologai ir terminografai, taip pat kalbininkai, redaktoriai įžvalgiai mažino tokių „mašinų“ paprastų būdų – terminizavo lietuviškus žodžius ir kūrėsi naujadaru, pvz.: šienapjovė, žoliapjovė, javapjovė, lapapjovė, šiaudapjovė,... bulviasodė, daigasodė,... linarovė, kelmarovė,... poliakalė, poliatraukė,... angliakasė, žemkasė, žemsemė,... smėliapūtė, šratasrautė, šratasvaidė, šeivatrynė,... (net garvežys, nors garo mašina); kuliamoja, sėjamoja, sodinamoja, tręšiamoji, siuvamoja,... grūdų valomoji, sėklų valomoji, runkelių kasamoja, linų brukamoja, kalkių barstomoji,...; mestuval, karštuval, zeltuval, šiauštuval,...; verptuvas, temptuvas, maišytuvas, plūktuvoas, rietuvas,... vamzdžių klotuvas, sniego valytuvas, šakų genet(u)vas, vandens keltuvas, akmenų rinktuvas,...; kedentuvė, šukuotuvė, pašytuvė, pluoštintuvė, dulkin tuvė,...; rūšiuoklė, kratykle. Mūsų terminiją visaip veikusioje rusų kalboje čia yra машина PolŽ 1984, ŽŪMechTŽ 1983. Daugiau „mašinų“ turi ir anglų kalba: machine – 1) – ir talking machine – fonografas, 3) dviratis; <...>; lėktuvas, 4) siuvamoji mašina, machine-gun – kulkosvaidis, machine-tool – staklės [net ir tool – 3) staklės – 1) įrankis, instrumentas, 2) įnagis, 4) režtuvas], t. p. machinist – 1) šaltkalvis; kvalifikuotas darbininkas (metal ininkas ar staklininkas, 4) siuvąs siuvamąją mašiną; siuvėjas ALKŽ 1975.

Слід гадати, що надмірне вживання нами термінів машина, механізм значною мірою зумовлене їхнім метафоричним уживанням, яке, без сумніву, легко запозичити з великих мов-контактів. Наприклад: телебачення — це пекельна машина Vd 2008 4 26, машина державних установ Vd 2008 4 70; ринкові механізми NŽA 2007 8–9 418, механізми терору NŽA 2007 11–12 566, механізми маніпулювання свідомістю Vd 2008 4 57, організаційний механізм L ir M 2005 26 2, «механізми» функціонування та застосування влади: правовий механізм, механізм дисциплінування, механізм безпеки NŽA 2007 11–12 548, механізм самозбереження виду Vd 2008 4 57, механізм зміцнення сімейного інституту Vd 2004 41 24, кухня ралі — складний механізм Vd 2005 3 54. Це не сприяє ясності й простоті мови та точності понять, а радше навпаки.

Визначення DŽe 2006 потребують доповнення й навіть мають вади: машина — 1. техн. «механізм, що виконує якусь роботу»: парова м., а це якраз не машина для виконання роботи, а енергетична машина; механізм — 1. «пристрій для передавання й перетворення рухів», а насправді — «технічний засіб для перетворення руху сили на робочий рух або дію», 3. перен. «внутрішня будова, система»: м. мови, м. держави, а це — «спосіб / характер функціонування системи»; техніка —

220

Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

1. «засоби матеріальної діяльності людей (машини, пристрої тощо)»; а інше — істотні складники: «виробничі будівлі, дороги, мости, канали, засоби транспорту й зв’язку» LTE XI 1983, тож їх не можна пропускати.

ВИСНОВКИ

Широкі синонімічні групи — знаряддя, інструмент; прилад; сільськогосподарське знаряддя (знаряддя, знарядність, знаряддя), гарматна установка, установка, пристрій, пристосування, устаткування, обладнання; підвішувач, причіплювач, зачіп, підвіс — більшість членів походить із живої мови. Мотивація здебільшого зрозуміла або її неважко пояснити етимологічно, проте є й дискусійні тлумачення. Майже кожне слово має кілька значень, спектр значень синонімів досить широкий і не цілком визначений. Полісемія та синонімія трапляються навіть у межах того самого діалекту. Більшість слів увійшла до літературної мови, лише підвішувач, причіплювач, (під)віс залишилися наче без значення. Надмір варіантів досить легко відпав. Нормативна лексикографія не впоралася з потребою диференціації. Термінологізація відбувалася мляво й тривала довго — зрозуміло, з огляду на поступ техніки, — але й запізнювалася, хоча, можливо, наближається до остаточного результату (який, однак, залежить і від незавершеності наукової класифікації понять цієї галузі). Семантично виокремилися інструмент — у музиці й медичній техніці, гарматна установка — у військовій справі. Рико й раканда, значенням яких властива чимала строкатість (контрастність), можливо, лише частково стали термінами. У вжитку дуже довго зберігалося невизначене устаткування (переважно збірне мн. устаткування) — замість пристрою (також не зовсім ясного) та обладнання. Дуже незадовільне, хоча не всі це помічають, явище у вжитку — інструмент замість сільськогосподарського знаряддя. З іншого боку, сільськогосподарське знаряддя безпідставно витісняє машина, а її недостатньо чітко відмежовано від механізму. Тут слід спиратися на теорію, а не на прагматичні назви навчальних предметів (чи кафедр!...) і не на практику живої мови, яка, до речі, впливає й на інші мови (у загальному, а не термінологічному вжитку), але теорією не регламентується. Загалом у литовській термінології машину цілком обґрунтовано скорочено — конкретними литовськими словами з чіткою мотивацією (переважно новотворами). Не використано слово найзагальнішого значення засіб — як узагальнювальне слово у лексикографічних і термінографічних визначеннях та описах, — можливо, тому, що засіб був настирливим знаряддям нескінченного комуністичного виховання, індоктринації й організації, а також «заходом» корекції, та це вже давно в минулому. Детермінізація й метафоризація термінів — здебільшого публіцистична, особливо щодо інструмента, дещо меншою мірою щодо інструмента, механізму, — переважно космополітична й нетворча, шаблонна.

Terminologija | 2013 | 20

221

ŠALTINIAI

ALKŽ 1975 – Anglų–lietuvių kalbų žodynas. Sudarė A. Laučka, B. Piesarskas, E. Stasiulevičiūtė, Vilnius: Mintis.

ALŽŪTŽ 1977 – Anglų–lietuvių kalbų žemės ūkio terminų žodynas. Sudarė D. Čep onienė, R. Gelūnienė, J. Kazėnas, R. Kelbauskienė (ats. red.), Vilnius: Mokslas.

J. V. BagdKGPas 1992 – Bagdanavičius V. J. Kultūrinės gelmės pasakose, Vilnius: Taura.

DŽ₁ 1954 – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Ats. red. J. Kruopas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

DŽ₂ 1972 – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Ats. red. J. Kruopas, Vilnius: Mintis.

DŽ₃ 1993 – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. S. Keinys, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

DŽe 2006 – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. VI (III e.) leid., vyr. red. S. Keinys, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

EurŽ 2004 – Europos žodynas. Eurovoc 1 – Abėcėlinė dalis, 2 – Teminė dalis, 3 – Daugiakalbė dalis, Vilnius: Lietuvos Respublikos Seimo kanceliarija.

GKr – Gimtasis kraštas (laikraštis).

N. GogR V 1954 – Gogolis N. Raštai 5, Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla.

GrožKont 1980 – Grožio kontūrai, Vilnius: Mintis.

I ir B 1988 – Istorija ir būtis, Vilnius: Mintis.

IQ – IQ (žurnalas).

K I 1870 – Wörterbuch der littauischen Sprache von Friedrich Kurschat 1, Halle: Verlag der Buchhandlung des Waisenhauses.

K II 1874 – Wörterbuch der littauischen Sprache von Friedrich Kurschat 2, Halle: Verlag der Buchhandlung des Waisenhauses.

KarŽ 1919 – Kariškas lietuviškai-rusiškas ir rusiškai-lietuviškas žodynėlis, Kaunas: Krašto apsaugos ministerija.

A. KivSBr 1968 – Kivis A. Septyni broliai. Vert. A. Sabaliauskas, red. D. Urbas, Vilnius: Vaga.

KV – Kalba Vilnius (laikraštis).

LA – Lietuvos aidas (laikraštis).

LAKŽ₂ 1991 – Piesarskas B., Svecevičius B. Lietuvių–anglų kalbų žodynas, Vilnius: Mokslas.

LEtn 1964 – Lietuvių etnografijos bruožai. Red. A. Vyšniauskaitė, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

LEtn 1982 – Dundulienė P. Lietuvių etnografija, Vilnius: Mokslas.

LietRTermB – Lietuvos Respublikos terminų bankas. – http://terminai.vlkk.lt.

J. LipskSomP 1979 – Lipskienė J. Lietuvių kalbos somatiniai posakiai, Vilnius: Mintis.

L ir I 1980 – Laikas ir idėjos, Vilnius: Mintis.

L ir M – Literatūra ir menas (laikraštis).

LKT 1970 – Lietuvių kalbos tarmės. Chrestomatija, Vilnius: Mintis.

LKŽ₁ 1941 – Lietuvių kalbos žodynas 1, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

LKŽ₂ 2 1968 – Lietuvių kalbos žodynas 2, Vilnius: Mintis.

LKŽ IV 1957 – Lietuvių kalbos žodynas 4, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

LKŽ V 1959 – Lietuvių kalbos žodynas 5, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

LKŽ VII 1966 – Lietuvių kalbos žodynas 7, Vilnius: Mintis.

LKŽ VIII 1970 – Lietuvių kalbos žodynas 8, Vilnius: Mintis.

LKŽ IX 1973 – Lietuvių kalbos žodynas 9, Vilnius: Mintis.

LKŽ X 1976 – Lietuvių kalbos žodynas 10, Vilnius: Mokslas.

LKŽ XI 1978 – Lietuvių kalbos žodynas 11, Vilnius: Mokslas.

LKŽ XII 1984 – Lietuvių kalbos žodynas 12, Vilnius: Mokslas.

LKŽ XV 1991 – Lietuvių kalbos žodynas 15, Vilnius: Mokslas.

LP – Lietuvos pionierius (laikraštis).

LRKŽ 1988 – Lyberis A. Lietuvių–rusų kalbų žodynas, Vilnius: Mokslas.

LT II 3 1914 – Lietuvių tauta 2 3, Vilnius.

222 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX

LT II 4 1919 – Lietuvių tauta 2 4, Vilnius.

LTE IV 1978 – Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 4, Vilnius: Mokslas.

LTE VII 1981 – Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 7, Vilnius: Mokslas.

LTE XI 1983 – Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 11, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija.

LTE XII 1984 – Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 12, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija.

LTV – Lietuvos televizija.

S. MarkNN 1969 – Markišas S. Niekam nenusileisiu. Vert. M. Žilionienė, red. A. Kašinskaitė, Vilnius: Vaga.

MetrŽ 2006 – Valiukėnas V., Žilinskas P. J. Penkiakalbis aiškinamasis metrologijos terminų žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

MG – Mūsų gamta (žurnalas).

M ir G – Mokslas ir gyvenimas (žurnalas).

MkslL – Mokslo Lietuva (laikraštis).

MLE II 2003 – Mažosios Lietuvos enciklopedija 2, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

MLE III 2006 – Mažosios Lietuvos enciklopedija 3, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

NKn – Naujos knygos (žurnalas).

NŽA – Naujasis židinys–Aidai (žurnalas).

J. Par OD 1984 – Parandovskis J. Olimpijos diskas. Vert. D. Urbas, red. A. Gailius, Vilnius: Vaga.

V. PietRR 1973 – Pietaris V. Rinktiniai raštai, Vilnius: Vaga.

PolŽ 1959 – Rusų–lietuvių kalbų politechninis žodynas. Red. kol. p-kas A. Novodvorskis, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

PolŽ 1984 – Rusų–lietuvių kalbų politechnikos žodynas. Sudarė G. Daugėla, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija.

PONS. ALKŽ 2004 – PONS. Anglų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Šviesa.

PrekŽ 1996 – Pričinauskas J. Rusų–lietuvių kalbų prekių žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

B. RailKA 1991 – Raila B. Kodėl antraip?, Vilnius: Vaga.

J. RainL 1975 – Rainis J. Lyrika. Vert. K. Korsakas, Vilnius: Vaga.

RLKŽ II 1983 – Rusų–lietuvių kalbų žodynas 2. Sudarė Ch. Lemchenas, Vilnius: Mokslas.

RLŽ 1924 – Baronas J. Rusiškai lietuviškas žodynas, Kaunas: Spindulys.

Sav su TV – Savaitė (su TV) (žurnalas).

SinŽ 1980 – Lyberis A. Sinonimų žodynas, Vilnius: Mokslas.

SNŽŽ 1907 – Svetimų ir nesuprantamų žodžių žodynėlis. Sudarė J. Šlapelis, Tilžė.

SNŽŽ 1924 – Norkus J. Svetimų ir nesuprantamų žodžių žodynėlis, Kaunas: „Vaivos“ b-vė.

STŽŽ 1923 – M. ir S. Svetimų ir tarptautiškų žodžių žodynėlis, Šiauliai: „Vilties“ dr-ja.

Šl – Šluota (žurnalas).

ŠlKal 1975 – „Šluotos“ kalendorius, Vilnius: Lietuvos TSR žurnalistų sąjunga.

A. ŠveicK ir E 1989 – Šveiceris A. Kultūra ir etika, Vilnius: Mintis.

T – Tiesa (laikraštis).

P. TarasPab 1972 – Tarasenka P. Pabėgimas, Vilnius: Vaga.

TechEnc I 2000 – Technikos enciklopedija 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

TechEnc II 2003 – Technikos enciklopedija 2, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

TechEnc III 2006 – Technikos enciklopedija 3, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

TechEnc IV 2010 – Technikos enciklopedija 4, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras.

TLE III 1987 – Tarybų Lietuvos enciklopedija 3, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija.

TLE IV 1988 – Tarybų Lietuvos enciklopedija 4, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija.

TŽŽ 1936 – Tarptautinių žodžių žodynas, Kaunas: Spaudos fondas.

TŽŽ 2001 – Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Alma littera.

TŽŽ 2013 – Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Alma littera.

Vd – Veidas (žurnalas).

VĮ 1924 – Vireliūnas A. Įvardai, arba terminal, priimti Terminologijos komisijos, Kaunas: Sakalas.

A. VienR III 1986 – Vienuolis A. Raštai 3, Vilnius: Vaga.

VLE VIII 2005 – Visuotinė lietuvių enciklopedija 8, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Terminologija | 2013 | 20

223

VLE XIV 2008 – Visuotinė lietuvių enciklopedija 14, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

ŽŪE I 1998 – Žemės ūkio enciklopedija 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

ŽŪE II 2003 – Žemės ūkio enciklopedija 2, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

ŽŪE III 2007 – Žemės ūkio enciklopedija 3, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

ŽŪMechŽ 1983 – Rusų–lietuvių kalbų žemės ūkio mechanizacijos terminų žodynas. Parengė V. Gerulaitis, S. Lukėnas, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija.

СИС 1979 – Словарь иностранных слов, Москва: Русский язык.

LITERATŪRA

Dragūnevičius A., Klementavičius A. 1984: Technikos terminų sisteminimo klausimu. – Mūsų kalba 2, 3–12.

Grinaveckienė E. 1972: Įrankis ir įnagis. – Mūsų kalba 9, 43.

Klimavičius J. 1973: Ne tik įdomiai. – Mūsų kalba 8, 19–28.

LEW 1955–1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch von Ernst Fraenkel, Heidelberg: Carl Winter. Universitätsverlag, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

LKA I 1977: Lietuvių kalbos atlasas 1. Leksika, Vilnius: Mokslas.

LKG I 1965: Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius: Mintis.

Lukšys D. 1973: Prietaisų ir įtaisų pavadinimai. – Kalbos kultūra 25, 70–72.

Sabaliauskas A. 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius: Mokslas.

Skardžius P. 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius.

Valiukėnas V., Smilgevičius A. 1999: Dėl technikos priemonių pavadinimų. – Gimtoji kalba 2, 7–9.

Gauta 2013-10-03

Jonas Klimavičius

Erfurto g. 56-14

LT-04107 Vilnius, Lietuva

2 2 4 Jonas Klimavičius | Terminas prie termino. IX