КАЗИМЄРАС ГАРШВА

Інститут литовської мови

ВЛАСНІ НАЗВИ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ ТА ЇХНЄ НАПИСАННЯ

КЛЮЧОВІ СЛОВА: державна мова, власні назви, особові імена, географічні назви, написання.

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються особові імена південно-східної Литви (їхнє походження, структура, розвиток, місце в системі ономастики), а також написання литовських власних назв. Це дає змогу з’ясувати нові відомості про литовські власні назви та сприяє вдосконаленню пов’язаних із ними законопроєктів. Власні назви, що протягом 1 000 років надходили з інших мов, ставали частиною литовської мови й фонетично та граматично вже не відрізнялися від інших слів. Як і в інших народів, географічні назви спершу потрапляли до письмових джерел від місцевих жителів, а особові імена — від писарів, які писали іншими мовами, тому серед них більше назв нелитовського походження. Литовський ономастикон є культурною спадщиною Литовської Республіки.

АНОТАЦІЯ АНГЛІЙСЬКОЮ

Автор цієї статті брав участь в аналізі особових власних імен Південно-Східної Литви. У Литві більшість географічних назв мають литовське походження, оскільки їх дали місцеві жителі, і лише згодом ці назви потрапили до письмових джерел різними мовами. Більшість особових імен у Литві (як і в інших мовах) не є цілком місцевого походження, оскільки багато християнських та подібних імен, а також прізвищ походять з інших мов і зазвичай уперше фіксувалися іншими мовами нелитовськими писарями. Однак навіть ці особові імена нині мають литовські голосні, приголосні, відмінкові закінчення та суфікси й вважаються місцевими литовськими власними назвами.

ВСТУП

Мета статті — розглянути нові проблемні дані про антропоніми державної мови Литовської Республіки та їх написання в документах особи. Аналізуються тенденції творення антропонімів південно-східної Литви. Завдання статті — коротко розглянути важливіші проблеми вживання сучасних антропонімів і деяких інших власних назв,

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 2

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

їх написання та зв’язок із системою і функціонуванням державної мови. Нині найбільше дискутують про ономастику південно-східної Литви, тому саме її тут і розглянуто найдокладніше.

Автор зібрав багато даних про ономастику південно-східної Литви й готує на цю тему наукову монографію. У цій статті переважно досліджуються антропоніми; застосовано ареальний (геолінгвістичний), зіставний, порівняльний, описовий, соціолінгвістичний і статистичний наукові методи.

Державна мова була й залишається однією з найважливіших умов відновлення, існування та збереження національної держави, тому вже з 1988 року це питання активно обговорювали. У Східній Литві створювали територіальну автономію з трьома державними мовами (див. LR 9–314), і від цієї ідеї досі не хочуть відмовлятися, готуючи закони про національні меншини та написання антропонімів у документах особи й відповідно намагаючись змінити Закон про державну мову та Цивільний кодекс Литовської Республіки. Уже ухвалено постанови Уряду й самоврядувань південно-східної Литви, які додатково звужують функції державної мови та різними способами заохочують і запроваджують багатомовність.

1. ОНОМАСТИКА ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЛИТВИ: ПОХОДЖЕННЯ, СТРУКТУРА, РОЗВИТОК

В ономастиці південно-східної Литви, що зазнала слов’янського впливу, автор розпізнав до 99% колишніх литовських гідронімів, 90% назв населених пунктів (ойконімів) і до 40% антропонімів. Назви струмків і озер Вільнюського району, який дуже давно зазнав слов’янізації, були такими самими литовськими, як і в будь-якому іншому районі Литви. Їх утворено з литовських слів. Це були похідні з флексіями й суфіксами, що мають відповідники й в інших місцевостях Литви: Akmenė, Giraitė, Kuosinė, Plynis, Raudonė, Ringė, Veržuva, Vingris (гідроніми, відновлені тут за іншомовними джерелами, не мають наголосу й уже зникли, див. Jurkštas 1985: 46–51). Є також багато складених назв річок із другим компонентом -upis: Juodupis, Rudupis, Šaltupis, Verdenupė, Viršupis. Серед ойконімів Вільнюського району, записаних польською та офіційно вживаних паралельно, форму литовського походження зберегли 65,5% назв населених пунктів; у Шальчинінкському районі — 59,6%, а навіть у місті Вільнюсі — 45,5%.

У сучасних антропонімах Литовської Республіки відображено минуле не якогось іншого, а самого литовського народу. У писемних пам’ятках ВКЛ використовували латинську, білоруську та польську мови, тому вони

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 3

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

відображали литовський іменник не зовсім точно й полонізували його. Проф. Зігмас Зінкявічюс зауважив, що вимога писати польськими літерами полонізовані литовські прізвища слов’янськомовних і литовців південно-східної Литви є некоректною і має полонізаційну мету — остаточно денаціоналізувати колишню окуповану частину Литви (Zinkevičius 2012: 351).

Особові імена південно-східної Литви вперше було зібрано, унормовано й опубліковано у словнику за редакцією Антанаса Саліса (Salys 1983: 305–488). Редактор словника обґрунтовано відновив первісні форми прізвищ, полонізованих імен, і написав: «мені здається, що для справжнього литовця його прізвище, спотворене в часи національного гноблення й злиднів, не може бути чимось глибоко рідним і тому дорогим» (Salys 1983: 64–65).

Після закінчення дії польського ультиматуму, не очікуючи підступного ультиматуму Росії, литовські мовознавці й законодавці могли найчіткіше висловити свою думку щодо написання особових імен громадян Литви в незалежній державі. Усі особові імена в згаданому словнику записано литовськими літерами, а для так званих «польських» прізвищ не зроблено жодних винятків. Наприклад, написання часів польської окупації Donowagis виправлено на Duonavagis, Dwilewicz — на Dvylis, Dziadulewicz — на Diedulis, Dziatłowski — на Genys, Dziedzziukiewicz — на Diedžiukas, Dziedziul — на Didžiulis, Dzienowagis — на Dienovagis, Dziewałtowski–Gintowt — на Deltuva–Gintautas, Dziewieragis — на Dievaragis (Salys 1983: 340–344). І прізвище керівника КДБ Росії Dzeržinskio (родом із Вільнюського району) у відповідному розділі словника рекомендовано писати литовською як Diržys, Diržius, Diržaitis, Diržiūnas, Diržionis, Diržėnas чи Diržynas (власник прізвища міг вибрати форму, яка йому до вподоби, із семи запропонованих).

Характерний спосіб полонізації литовських особових імен — відкидання закінчень слів. У науковій праці всі ці прізвища та їхні закінчення було відновлено до колишніх форм: Aleksin < Aleks-ynas, Alksnin < Alksn-inis, Antul < Ant-ulis, Awgul < Aug-ulis, Augun < Aug-ūnas, Babul < Bab-ulis, Baczul < Bač-iulis, Bruzgul < Bruzg-ulis, Bumbul < Bumb-ulis, Biczel < Bič-elis, Czerniel < Čern-elis, Banel / Baniel < Ban-ėlis, Banul < Ban-iulis, Balul < Bal-iulis, Bil < Bìlius, Bit < Bitė, Blus < Blùsius, Dvil < Dvylýs, Gil < Gìlys, Gir < Girà, Gryn < Grìnius, Grodz < Grúodis, Guž < Gùžas, Hruzd < Grùždas, Kern < Kernà, Kerýs, Kiek < Kekýs, Kiel < Kiẽlė, Kìelm < Kélmas, Kien < Kenà, Kodz < Kuodýs, Kois < Kójis, Kust < Kustà, Naus < Náuša, Rodz < Radýs, Sak < Sãkas, Saul < Sáulis, Szer < Šerỹs¹.

¹ У статті власні назви акцентовано лише тоді, коли в джерелі позначено наголос і коли важливо на цьому наголосити.

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 4

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

Голосні, дифтонги та приголосні в прізвищах у словнику також правильно записано за литовським алфавітом і відповідно до правил литовського правопису. У литовській мові розрізняють довгі й короткі голосні, тому полонізовані форми прізвищ (Alejunas, Aleksiejunas, Aleksiunas, Bajorunas, Gasiunas тощо) записували литовською: Aliejūnas, Aleksiejūnas, Aleksiūnas, Bajorūnas, Gasiūnas (приголосні r і ž слов’яни вимовляють твердо, тому Bajoriūnas тут могли ототожнити з Bajorūnu). Avižėn та подібні прізвища виправлено на Avižienį тощо, а дифтонгізоване e відновлено до автентичного: Gieczys записували як Gečys, Aszkielojc — Ožkelaitis тощо.

Приголосні t, d перед i у деяких місцях східних литовських говірок могли переходити в c, dz, але могли так передаватися й унаслідок полонізації. Ці зміни також закономірно відновлено до форм літовської літературної мови, пор.: Ciesiul – Tiesiulis, Ciesiun – Tiesiūnas, Ciuksza – Čiūkša, Cipko – Čipkus, Civ il – Čiovylis, Ciunaitis – Tijūnaitis; Dziedz iul – Didžiulis, Dzi augis – Džiaugys, Dzieguc – Degutis.

Укладачі словника намагалися обходитися без нових слов’янських суфіксів (деяких із них уникали й у розмовній мові), тому рекомендували вживати полонізовані прізвища так: Biciulewicz – Bičiulis, Blusiewicz – Blusius, Czepulkowski – Čepulis, Czesnulewicz – Česnulis, Cycynski – Cicinas, Dwilewicz – Dvylis. Маючи дані про те, що прізвище могло бути повністю перекладене польською, вони рекомендували первісну (автентичну) форму особового імені: Brzeski – Beržinis, Drozd – Strazdas тощо.

Тепер, маючи значно більше знань із мовознавства, ми могли б уточнити написання лише деяких прізвищ: Biedulski – Bėdiulis (Bėdiulis живе у Вільнюському районі біля Паберже й досі розмовляє литовською), Dziewulski – Dievulis (не Devulis), Smilgin – Smilginis (литовець із села Вігоніс у околиці Родуні — не Smilginas), Stanul (не Stanulis, а Staniūlis живе в околиці Дівенішкес), Szarejko – Šereika (не Šareika), Szawarejko – Švareika (не Šavareika), Szykuc – Šikutis (не Šakutis), Trabszo – Trepšys (у селі Римджюнай в околиці Гервечяй вимовляли лише діалектне Trapšys), Traszko – Treškà (не Traška). Автори словника пропонували змінити деякі привнесені прізвища, що звучать образливо (Kiaũličius, Visokogòrskis), але не встигли врахувати їхні зауваження.

У словнику спершу подано прізвища, переписані з документів окупаційного польського режиму; особи, яким вони належали, не ідентифіковані: однакові прізвища могли мати литовці, білоруси, поляки, тутейші чи представники інших національностей, адже всі вони були полонізовані. У словнику понад 6 000 прізвищ — перлина литовської мови. Закономірно відновивши їх до первісного стану (усунувши нову й штучну полонізацію), багато з цих прізвищ можна зіставити з тими, що вживаються нині

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 5

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

прізвищами, а частина з них навіть зникла. Деякі з цих прізвищ працівники Інституту литуаністики не встигли внести до картотеки прізвищ, уживаних у Литві до 1940 року, тому згодом вони не потрапили до Литовського словника прізвищ і тепер мають особливу цінність.

Прізвища для словника, редагованого Антанасом Салісом, поспішали підготувати для паспортних відділів повернутої східної Литви, щоб громадяни могли швидше отримати документи, обравши відповідний для себе варіант прізвища. До словника не висували додаткових наукових вимог, які ускладнили б його використання. Цей словник прізвищ відрізняється від редагованого Антанасом Салісом словника ойконімів Вільнюського краю (Salys 1983) тим, що в ньому прізвища записані в алфавітному порядку, а не за волостями, де вживалися ці особові імена.

Наше дослідження вводить словник і в науковий обіг: ми починаємо ставити наголоси у прізвищах (коли точно відомо, як це робити), зазначаємо їхню словотвірну структуру, мотивацію (етимологію), походження та поширення.

Прізвища з розглядуваного словника є однокореневими (Āšaka, Balsỹs, Daukšà), двокореневими (Bùi-vydas, Dár-vydas) або їхніми скороченнями, префіксальними (Pa-kerys, Pa-pinigis), суфіксальними (Bumb-ulis, Burn-eikà, Deg-utis, Drūt-elis, Dūd-aitis тощо). Суфіксальних прізвищ найбільше (у мові їх так само утворювали для дітей та онуків). Із самого лише литуанізованого хрестильного імені Mātas за допомогою литовських суфіксів утворені такі прізвища (але полонізатори записували їх польськими літерами): Mat-ejko, Mat-uc, Mat-uk, Mat-ul-aniec, Mat-ul.

У південно-східній Литві були найбільш поширені прізвища із суфіксами -elis, -ulis, -ūnas та іншими, наприклад:

-ėlis: Brasel < Bras-ėlis, Bujel < Buj-ėlis, Bukiel < Bùkelis, Grygiel < Grig-elis, Gryszel < Griš-ėlis, Jutel < Jut-elis, Kordel < Kard-ėlis, Kukiel < Kuk-ėlis (< Kùkis), Kurmiel < Kurm-ėlis, Kuszel < Kuš-ėlis, Lawcel < Lauč-ėlis, Mackalo < Mack-ėlė, Masal < Mas-ėlis, Paszkel < Pašk-ėlis, Pural < Pūri-ėlis, Szymiel < Šim-elis;

-(i)ùlis: Kadziul < Kadz-ìulis, Kaziul < Kaz-ìulis, Kerul < Ker-ùlis, Kurkul < Kurk-ùlis, Labul < Lab-ùlis, Masiul < Mas-ìulis, Mažul < Maž-(i)ùlis, Pieczul < Peč-ìulis, Stanul < Stan-ìulis;

-(i)únas: Brasiun < Bras-iúnas, Česun < Čes-iúnas, Gasiul < Gas-iùlis, Gilun < Gil-iúnas, Gryszun < Griš-iúnas, Jackun < Jack-únas, Jaczun < Jač-iúnas, Jankun < Jank-únas, Karalun < Karal-iúnas, Kiežun < Kež-iúnas, Matejun < Motiej-iúnas, Mejhun < Meil-únas, Mieldun < Meld-únas, Mikolajun < Mikalaj-iúnas, Narkun < Nork-únas, Paciun < Poc-iúnas, Pawlun < Paul-iúnas, Pieczun < Peč-iúnas, Pietkun < Petk-únas, Radziun < Radž-iúnas;

BENDRINĖ KALBA 94 (2021) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 6

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

-ùkas: Braziuk < Braz-iùkas, Daniuk < Dan-iùkas, Grysiuk < Gris-iùkas, Macuk < Mac-iùkas, Masiuk < Mas-iùkas, Misiuk < Mis-iùkas;

-áitis: Grygojc < Grig-áitis, Jankojc < Jank-áitis, Janukojc < Jan-uk-áitis, Jurkojc < Jurk-áitis, Klukojc < Kluk-áitis, Masojc < Mas-áitis, Wincelojc < Vinc-el-áitis;

-ùtis: Giruc < Gir-ùtis, Labuc / Łabudz < Lab-ùtis, Matuc < Mat-ùtis, Pietruc < Petr-ùtis, Siekut < Sek-ùtis;

-ė́nas, -ónis: Grygianiec < Grig-ėnas, Masiulaniec < Mas-iul-ionis (ir Masiulanis), Mieżaniec < Mież-iónis, Oszkielaniec < Ožk-el-iónis, Pietrukaniec < Petr-uk-ónis, Szymaniec < Šim-onis;

-eikà: Masiejko < Mas-eikà, Matejko < Mat-eikà, Sudejko < Sud-eikà, Szadejko < Šad-eikà, Szawejko < Šao-eikà.

2. ПРАВОПИС ЛИТОВСЬКОГО ІМЕННИКА

Топоніми, особові імена, назви вулиць і юридичних осіб незалежної демократичної Литовської Республіки заведено писати зрозумілою всім державною литовською мовою. Річку Нямунас, яка має балтійську назву і протікає територією зменшеної Литовської держави, у Білорусі офіційно називають не литовською, а білоруською мовою, а в сучасній Калінінградській області — російською. Подібна ситуація і з Nerimi, яку в Білорусі називають Vilija. І ніхто не скаржиться, що литовські назви річок там пишуть нелитовськими літерами й в інших формах, що змінили «ідентифікаційні маркери» гідронімів, які нині голова Сейму зараховує до особових імен (пор. Rašimaitė 2021: 6).

Частина чиновників різними способами дедалі наполегливіше прагне спотворювати литовський іменник (особливо особові імена) і не зважає на аргументи фахівців із мови. Колишній секретар мовної комісії д-р Pranas Kniūkšta ще у 2009 і 2010 роках писав, що особове ім’я є частиною мови, а не «унікальним ідентифікаційним маркером конкретної особи» (Kniūkšta 2013: 159–169). На громадян Литовської Республіки поширюється також загальний законодавчий принцип: особові імена в документах слід писати литовськими літерами. Це аж ніяк не заважає відображати сімейні та інші пов’язані з ними відносини між подружжям: їх визначає не тотожність прізвищ, а правові акти та документи, що їх засвідчують

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 7

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

документи. Литовка, яка вийшла заміж за іноземця, може залишити собі своє литовське прізвище, і через це її зв’язок із чоловіком аж ніяк не змінюється й не слабшає.

Якщо прізвище громадянина Литовської Республіки в документах нашої держави записане літерами чужої держави, ця мова використовується як державна. Так намагаються повернути становище, яке було у 1920–1939 роках, коли Польща окупувала східну Литву. Використання польської та російської мов на околицях Литви відокремило б їх від усієї Литви й послабило б цілісність держави. Пранас Кнюкшта наголосив, що, нав’язуючи полонізовані топоніми поряд із полонізованими особовими іменами, назвами вулиць і публічними написами, «поляки відкрито й свідомо привласнюють Віленський край. За мовою тут виразно проглядає політика» (Kniūkšta 2013: 157). Посадовці південно-східної Литви постійно й настирливо поширюють такий ономастикон в офіційному вжитку, прагнучи представити Віленський край як нібито «споконвіку польську територію», якій необхідно надати особливий статус. Написання імен і прізвищ громадян Литви в документах польською орфографією — не така проста й невинна справа, як запевняють деякі наші політики та журналісти (Kniūkšta 2013: 165).

Для подолання наслідків окупацій і звуження функціонування державної литовської мови в Литві, для руйнування системи державної мови було вжито дуже планомірних і скоординованих заходів. Не витримала тиску й Державна комісія з литовської мови (далі — VLKK): вона зважила не лише на мовну систему, а й на формулювання голови Комітету Сейму з питань права та правопорядку 2009 року — нібито «змінену геополітичну, економічну й соціальну ситуацію Литви» (пор. Kniūkšta 2013: 150, 152), яка змушує неофіційно скасовувати статус державної литовської мови.

VLKK була змушена сформулювати цей виняток, не обґрунтований системою мови, приблизно так: «з огляду на потреби сучасного суспільства», ніби можна більше не дотримуватися Конституції, змінювати мовну політику державних установ, перешкоджати передаванню рідної мови від покоління до покоління, змінювати ставлення членів спільноти до своєї мови й таким чином порушувати третину критеріїв життєздатності мови, затверджених ЮНЕСКО 24 березня 2009 року в Атласі мов світу, що перебувають під загрозою зникнення. Для досягнення цілей, що суперечать Конституції, поширюють також близько 20 наукових фальсифікацій: нібито ім’я та прізвище належать не до мови, а до ідентичності особи й є її головним маркером; нібито литовські прізвища — лише литовські, а нелитовські — виключно іноземні; нібито особові імена є лише частиною приватного життя і щодо їхнього «оригінального» написання та вимови має право вирішувати не суспільство, а «власник» особового імені, тощо. Про ці помилки давно попереджали (Garšva 2014), але про це не хочуть чути й ці помилки постійно повторюють. Литву хочуть перетворити на

BENDRINĖ KALBA 94 (2021) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 8

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

острів світу, де більше не дотримуються державної мови й лише тут використовують, можливо, навіть з усього світу «оригінальні» прізвища з діакритичними знаками, написані латинкою.

У граматиці сучасної литовської мови не передбачено жодних орфографічних винятків. Примітку щодо цитування іноземних авторів (DLKG 1994: 19) було дописано без відома авторів цього розділу, не схвалено на жодному засіданні фахівців із мови, і вона жодним чином не стосується написання особових імен громадян Литовської Республіки в документах. Досі про написання особових імен переважно некомпетентно й поверхово публічно говорять особи, які погано орієнтуються в цих питаннях і висловлюють лише необґрунтовану суб’єктивну думку. Наприклад, на вебсайті Міністерства юстиції досі опубліковано промову колишнього міністра юстиції Ремігіюса Шімашюса на дискусії щодо написання особових імен 24 листопада 2011 року, де він стверджував: «жінка виходить заміж за іноземця, данця чи англійця, і їй доводиться вибирати, кого любити більше: Литву чи чоловіка, якщо при виборі прізвища чоловіка його не можна вписати в документи, видані в Литві, без спотворення»². Насправді це прізвище було б записано точно за звучанням, відповідно до вимови (як роблять уже 500 років), і прізвище гостя жодним чином не було б спотворене. А якщо йому потрібні також іноземні літери, прізвище можна вказати ними в дужках. Крім того, гість міг би дозволити литовці в Литві залишити дівоче прізвище або сам записати її прізвище. Гостеві слід поважати право багатьох місцевих жителів у Литві користуватися державною мовою, граматикою та законами країни й уміти інтегруватися.

Будь-який виняток у правописі, точніше, перенесення правил правопису й вимови чужих мов до традиційного литовського правопису означав би його руйнування. Таких винятків ставало б дедалі більше й більше. Не безпідставно Пранас Кнюкшта писав про законопроєкт щодо переписування літер в особових іменах: «законопроєкт є адміністративно упередженим, антигромадянським, не корисним для суспільства і, що найважливіше, антиконституційним. Такий закон не можна ухвалювати <...>. Прикро, що тиску не витримала й Державна комісія з литовської мови, погодившись із законопроєктом, який поширює такий погляд» (Kniūkšta 2013: 150–151).

Найкраще досі підготовлено законопроєкт Talkos щодо написання особових імен у документах; його підтримали 50 професійних мовознавців, понад 300 інших дипломованих фахівців із литуаністики, 100 000 активних громадян Литовської Республіки та Інститут литовської мови. У висновку від 29 лютого 2016 року щодо законопроєкту № XIIP-3796, підготовленого представниками Talkos, Інститут писав:

² Доступ в інтернеті: www.tm.lt.

BENDRINĖ KALBA 94 (2021) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 9

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

«Ім’я (імена) та прізвище (прізвища) громадянина Литовської Республіки в документах особи мають записуватися державною мовою — 32 літерами литовського алфавіту відповідно до вимови <...>. Додаткові записи іншою мовою можна було б вносити: 1) у паспорті — на першій сторінці розділу інших записів; 2) в посвідченні особи — на зворотному боці посвідчення»³.

Це узгоджувалося з висновками ґрунтовної наукової дискусії щодо написання особових імен у документах особи, проведеної в Інституті 25 квітня 2014 року: мовного аргументу на користь зміни чинних положень щодо написання особових імен у документах громадян Литовської Республіки немає; написання в них особових імен літерами, не властивими литовській мові, змінило б литовський алфавіт і дестабілізувало систему правопису. Водночас це заперечило б конституційний статус литовської мови як державної, порушило б своєрідність її правопису та порушило б традиції її вживання. У дискусії взяли участь понад 30 мовознавців; її висновки до Сейму та VLKK підписали голови дискусії: габ. д-р Она Алєкнавічене, проф. габ. д-р Лайма Калєдієне, габ. д-р Ріта Мілюнайте, проф. габ. д-р Сергєй Темчінас⁴.

Згідно з Конституцією, усі особові імена громадян Литовської Республіки в документах мають записуватися правильною державною мовою: офіційним алфавітом стандартної литовської мови та з дотриманням граматичних правил (у називному відмінку однини імена й прізвища не скорочуються). Свою національність та особові імена іноземною мовою можна зазначити в додаткових записах документів.

Інвентар Віленської економії за 1622 рік свідчить, що іменами тодішніх місцевих жителів були Jonas, Jurgis (LVIŠ 70, 88), а прізвищами — Drutelaytis, Gudaycis, Katelaytis, Szermuksztaytis, Lukasztelis, Rugielis, Storelis, Kuktonis, Kिबilda тощо (LVIŠ 128, 122, 88, 128, 102, 114, 60, 56, 118). Нині вимагають записувати в документах не автентичні, а змінені прізвища Druteloic, Gudoic, Kateloic, Szermukszoic (не Šermukštaitis), Łuksztełło, Rugiel, Starel, Kukłan, Kिबildo, оскільки в такий спосіб ці прізвища насильницьки полонізували в XIX–XX століттях. Які висновки щодо написання цих та подібних прізвищ у документах VLKK подасть Сейму та судам, якщо з таким проханням звернуться громадяни Литовської Республіки та їхні родичі-іноземці з Польщі, Білорусі тощо? Досі Комісія, здається, цьому не заперечувала (Pangonytė 2019).

У 2021 році суд Клайпедського району відхилив скаргу громадянина Литви, який вимагав «повернути» в його прізвищі замість літери v літеру w, оскільки цю літеру 1940 року в «Мемельському» (тобто Клайпедському) повіті отримав

³ Доступ в інтернеті: www.lrs.lt.

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 10

doi.org/10.35321/b kalba.2021.94.03

прадід заявника, а його дідусь і батьки замінили літеру w на v. Суд не знав, що міжнародне право також не визнає змін, примусово здійснених унаслідок воєн та окупацій. 12 травня 2011 року Суд Європейського Союзу у справі Wardyn/Vardyn prieš Lietuvą відхилив скаргу громадянки Литви, нинішньої голови так званого Європейського фонду прав людини, щодо написання цього прізвища та нібито порушення права Європейського Союзу (далі — ЄС) на вільне пересування, а також щодо гаданого конфлікту між нормами права Литовської Республіки та ЄС, і зазначив, що відповідно до права ЄС правове регулювання внесення імен і прізвищ до актів цивільного стану належить до компетенції держав-членів ЄС (Kuzborska 2012: 174–176; див. також Urbutis 2007: 85–100).

Понад 2000 років тому римський історик Кассій Діон (Lucius Cassius Cocceianus) писав, що їхньому імператорові сказали: «Ти, Цезарю, можеш дарувати римське громадянство людям, а не словам» (Cassius, LVII 17). Відтоді з’явився вислів «Цезар не стоїть вище за граматиків (лат. Caesar non supra grammaticos)». 27 лютого 2014 року Конституційний Суд Литовської Республіки повторив це: «коли законодавець встановлює правове регулювання написання імені та прізвища особи в паспорті громадянина Литовської Республіки, потрібні спеціальні знання; він має отримати від осіб (установ), які володіють професійними знаннями, офіційний висновок, чітко викладену позицію та конкретні пропозиції»⁴ (виділено автором). Автор розділу «Правопис і транскрипція» у «Граматиці сучасної литовської мови» подає такий цілком чіткий висновок, повторюючи постанову Конституційного Суду від 6 листопада 2009 року: якщо в паспорті громадянина Литовської Республіки ім’я та прізвище особи записано державною мовою, у розділі інших записів того самого паспорта й посвідчення особи можна записати ім’я та прізвище іншими, нелитовськими літерами, якщо особа цього бажає і якщо VLKK та Інститут литовської мови не заперечують. Ніхто не уповноважував так званих політиків змінювати алфавіт литовської мови, принципи вимови та правопису.

Багато аргументів, наведених на користь написання особових імен державною мовою, стосуються також написання назв географічних об’єктів, вулиць та юридичних осіб. Таке написання гарантують статті 4, 14, 15 і 17 Закону про державну мову.

⁴ Доступ в інтернеті: www.lrs.lt.

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 11

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Власні слова, як і загальні, є частиною мови: вони пишуться тими самими літерами, мають такі самі закінчення, суфікси, префікси, корені слів і роди, що й інші слова, наголошуються та відмінюються за тими самими правилами й однаково підпорядковуються системі мови.

Литовський алфавіт, як і алфавіти багатьох інших західноєвропейських мов, створено на основі латинського алфавіту. У класичній латині було 23 літери, у литовській мові їх 32. У литовській мові для позначення кожного звука використовується одна літера, тому немає літер x, q, що позначають два звуки. Немає також літери w, яку в новіші часи латинська мова запозичила з германських мов. Літери v і w позначають той самий звук, тому немає сенсу позначати в мові один звук двома різними літерами.

У Литві (і багатьох інших державах) традиційними вважаються такі топоніми й особові імена, які здавна вживаються місцевими жителями та цілком прижилися в місцевій мові (діалекті). У Литві більшість топонімів має литовське походження, адже назви місцям дали місцеві жителі, і лише потім топоніми потрапили до письмових джерел різними мовами. Значна частина особових імен (як і в інших мовах) у Литві не має цілком місцевого походження, адже багато християнських та подібних імен і прізвищ походять з інших мов, а нелитовські писарі зазвичай спочатку заносили їх до документів іншими мовами. Але й ці особові імена тепер мають литовські голосні, приголосні, закінчення та суфікси, і місцеві жителі вважають їх литовськими власними словами.

Неправильно пропонувати записувати нібито «нелитовські» імена та прізвища громадян Литовської Республіки й іноземних громадян у документах Литовської Республіки «нелитовськими латинськими літерами». Тоді в литовській мові з’явилися б не три нові літери, а, якщо записувати літери, утворені на основі латинського алфавіту всіх держав, — близько 150 нових літер, і так було б змінено литовський алфавіт. Ті, хто бажає «іноземних літер», могли б знайти їх у додаткових записах документів, не порушуючи статтю 14 Конституції Литовської Республіки, систему державної мови та права більшості громадян прочитати й точно вимовити незвичне особове ім’я. Це корисно й носієві «іноземного» особового імені, адже його ім’я було б правильно вимовлене й не спотворене. Крім того, так не порушувалися б права тих литовців, які живуть у Литві, отримали незвичні особові імена й хочуть зберегти свою національність, бути добре зрозумілими та залишатися лояльними громадянами Литовської Республіки.

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 12

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

Безпідставно вимагати забезпечити в Литві особливий (привілейований) правовий захист «іноземних» імен і прізвищ «як основних ідентифікаторів особи». Особові імена, що потрапляли до Литви протягом тисячі років, приживалися в литовській мові й ставали її частиною. Основним ідентифікатором особи є персональний код, а однакових імен і прізвищ налічуються тисячі. Їх можна змінювати, записувати алфавітами інших мов, але від цього особистість жодної людини не змінюється. Особове ім’я є частиною мови, а не приватною власністю будь-якої особи. Так само неправильно вважати, що за кордоном немає литовських (балтійських) особових імен. Литовці жили й живуть у багатьох країнах світу, а між Берліном і Москвою трапляються балтизми, адже раніше тут жили балти, від яких походять литовці.

Немає жодних підстав офіційно писати литовські особові імена, топоніми та назви вулиць алфавітами іноземних мов і в спотворених формах. Власні слова не перекладаються іншими мовами.

Також безпідставно вимагати, щоб у Литві назви юридичних осіб писали нелитовською мовою, і через це змінювати закони. Це також порушує право більшості громадян отримувати точну інформацію, а відповідні установи втратили б частину відвідувачів. Ніщо не заважає литовським юридичним особам рекламуватися за кордоном бажаною мовою.

LITERATŪRA

DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1994, 1996, 2006.

Garšva Kazimieras 2014: Asmenvardžių rašymas Lietuvos Respublikos dokumentuose ir valstybinės kalbos funkcijos. – Bendrinė kalba 87.

Jurkštas Jonas 1985: Vilniaus vietovardžiai. Vilnius: Mokslas.

Kniūkšta Pranas 2013: Tarp gramatikos ir politikos. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Kuzborska Elžbieta 2012: Teisinė tautinių mažumų padėtis Lietuvoje. Vilnius: UAB „Artprint“.

LKE – Lietuvių kalbos enciklopedija, sud. K. Morkūnas, red. V. Ambrazas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2008.

LR – Lietuvos rytai, sud. K. Garšva, L. Grumadienė. Vilnius: Valstybinis leidybos centras, 1993.

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 13

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

LVIŠ – XVII a. pradžios Lietuvos vietovių istoriniai šaltiniai. Parengė D. Vilimas. Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 2014.

Pangonytė Aistė 2019: VLKK pritaria Europos Komisijos nuostatai dėl judžių piliečių asmenvardžių. Prieiga internete: www.vlkk.lt.

Rašimaitė Teodora 2021: Seimo sesijoje – įstatymų šuoras ir dideli užmojai. – Savaitė, Nr. 11, 2021 03 18, p. 6.

Salys Antanas 1983: Raštai 2. Tikriniai vardai. Roma: Lietuvių katalikų mokslo akademija.

Urbutis Vincas 2007: Lietuvių kalbos išdavystė. Vilnius: Margi raštai.

Zinkevičius Zigmas 2008: Lietuvių asmenvardžiai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Zinkevičius Zigmas 2012: Vilnijos lenkakalbių pavardės. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Gauta 2021 07 21

Priimta 2021 09 02

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 14

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

PROPER NOUNS OF THE STATE LANGUAGE AND THEIR SPELLING

Summary

Proper nouns, like common nouns, are a part of speech written in the same letters, with the same inflections, suffixes, prefixes, roots, genders, according to the same rules accentuated, inflected and equally subject to the language system.

The Lithuanian alphabet, like the alphabet of many other Western European languages, is based on the Latin alphabet. There were 23 letters in classical Latin and 32 letters in Lithuanian. In Lithuanian, there is one separate letter for each sound in the language, so there are no letters x and q denoting two sounds. There is also no letter w, which in recent times has been taken over from Germanic languages by Latin. The letters v and w denote the same sound, so it makes no sense to denote one sound in speech by two different letters.

In Lithuania (and in many other countries) traditional place names and personal names are considered to be those that have been used for a very long time by the local population and are completely rooted in the local language. In Lithuania, most place names are of the Lithuanian origin, as they were named by the locals and only after that the place names came into writing in various languages. The majority of personal names (as in other languages) in Lithuania are not entirely of local origin, as many Christian and similar names and surnames originated from other languages and by non-Lithuanian scribes were usually first recorded in other languages. But even those personal names now have Lithuanian vowels, consonants, inflections, suffixes and are considered Lithuanian proper nouns by the locals.

It is incorrect to suggest that the supposedly “non-Lithuanian” names and surnames of the citizens of the Republic of Lithuania and foreign countries would be written in the documents of the Republic of Lithuania in “non-Lithuanian Latin characters”. Then three new letters would appear in the Lithuanian language, and by writing letters based on the Latin alphabet of all countries – about 150 new letters, and thus the Lithuanian alphabet would be changed. For those who wish to use “foreign letters”, this can be entered in additional document records, without violating Article 14 of the Constitution of the Republic of Lithuania, the state language system and the rights of the majority of citizens to read and pronounce an unusual personal name accurately. It is also useful for anyone with a personal

BENDRINĖ KALBA 94 (2021) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

KAZIMIERAS GARŠVA. Valstybinės kalbos tikriniai žodžiai ir jų rašyba | 15

doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.03

name written "foreign", as it would be spoken correctly and not distorted in this case. In addition, then the rights of those Lithuanians, who live in Lithuania, received unusual names and want to maintain their nationality, to be well-understood and loyal citizens of the Republic of Lithuania, are inviolable.

It is unreasonable to demand the provision of special (privileged) legal protection of “foreign” names and surnames “as the main signs of personal identity” in Lithuania. Personal names who came to Lithuania during a thousand years used to take roots in the Lithuanian language and to become a part of it. The main personal identifier is the personal code, and there are thousands of many identical names and surnames. They can also be changed, written in the alphabets of other languages, but no person's identity changes from then on. A personal name is part of a language, not the private property of any person. It is wrong to think that there are no Lithuanian (Baltic) personal names abroad. Lithuanians have lived and are living in many countries of the world, and the Baltisms are found between Berlin and Moscow, because the Balts, from whom Lithuanians originated, lived there before.

There is no reason to officially write Lithuanian personal names, place names, street names in foreign language alphabets and in distorted forms. Proper nouns are not translated into other languages.

It is unreasonable to require the names of juridical persons in Lithuania to be written in non-Lithuanian and therefore to change the laws. This would also violate the rights of most citizens to accurate information, and would deprive these bodies of some of their interest. Nothing prevents Lithuanian juridical entities from advertising in the desired language abroad.

KEYWORDS: state language, proper nouns, personal names, place names, spelling.

KAZIMIERAS GARŠVA

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308, Vilnius

[email protected]

BENDRINĖ KALBA 94 (2021)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204