LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, II

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКА В ЛІНКМЕНСЬКІЙ ГОВІРЦІ

J. KARDELYTĖ

Лінкменська (лінкменеська; далі Lkm) говіркова територія охоплює північну частину Швенчонельського району. До цієї говірки належать 50 сіл. Найбільший центр — Лінкмяни. На північ говіркова територія Lkm простягається приблизно на 12 км, на південь — на 8 км, на схід і захід — по 7 км. Розмір говіркової території намагалися визначити з огляду на два основні фонетичні критерії: 1. *tj, *dj > c, dž, наприклад: mažai, svėčas¹, džaukšmas, medžei; 2. давній довгий балтійський (і індоєвропейський) a без наголосу зберігся, лише скоротившись до напівдовгого; під наголосом ā > o, наприклад: na.rėjau, але nūru, sta.vėjau, але stóvju (у говірці o значно ширше, ніж у літературній мові).

§ 1. Рід іменників.

Іменники в лінкменській говірці бувають чоловічого, жіночого та спільного роду. Рід зазвичай визначається морфологічно, проте іноді морфологічна ознака (основа, закінчення, відміна) вказує на рід протилежний. Означуване слово найчастіше також узгоджується за родом з означенням. Наприклад: pamergi·s (tóks jaunas pamergi·s, bet ir — nū, ir graži pamergi·s); darbin·kas (tóks ti iš jos ir darbini·kas; baizd darbin·kas tó ju. mergą; bet ir — anā tai darbini·ke., nė sedi runku. sudėjus).

Деякі чоловічі прізвища за своєю формою мають закінчення, як у літературній мові властиве жіночому роду, наприклад: daili·de., dru.teikà, maceikà, mažèikà.

§ 2. Ще деякі іменники без зміни значення паралельно вживаються і в чоловічому, і в жіночому роді, наприклад: gi.slõnas || gi.slõnė. «Plantago», paũkšti.s || paũkštė., pũ.srubli.s || pũ.srubla., pilnatis || pilnatė. || pilnati.s «повня», varnalėša || varnalėšas. Так само деякі іменники з префіксами ažũ-, api-, api-, pa-, наприклад: ažũ.lunkė. || ažũ.lunki.s «обхід», ažũ.stala. || ažũ.stali.s, ažũ.peče. || ažũ.peči.s, ažũ.ve.ja || ažũ.ve.ji.s, ažũ.kumpe. || ažũ.kumpi.s, api'tumsa. || api'tumsi.s || apitumsi·s «сутінки», api'jausra. || api'jausri.s || apijausri·s; pastalė || pastali·s, pasiola. || pasioli.s, pamiškė || pamiški·s, pabałė || pabałi·s, але лише panõsa., paaki·s, paausi·s.

§ 3. Спільний рід

у говірці досить поширений. Більшість іменників цього роду мають основу на -o, наприклад: api.kula «обидвокрай», dilba, «довгий і неповороткий», drimbaila, džusna, i.šjuoka «той, хто всіх висміює», kerešpla, kėrpla.ša,

¹ Крім трьох позначок інтонації, що вживаються в літературній мові, в описі говірки використовується також знак середньої інтонації (ˇ), який указує або на напівдовгий звук, або на наголошений склад слова, наприклад: bu.va, vi.sas, du'mai, šuolas.

165

kevėša, kevėrža, klėiva, klipsà «той, хто вийшов із ладу», kramūila, kramėžà «той, хто часто кашляє», kvaiša, lepsà, lėrva, liūpauka «невдаха», meletà «той, хто багато й швидко говорить», meketà, mikšà, naktipóva «нічний волоцюга», pakaràila «шибайголова», pakusà «той, хто спокушає інших, підмовляє», pašàipa «той, хто насміхається з інших», pešėna «розтріпаний», pečėlinda «замурзаний, закіптюжений», rógla, sanatà «той, хто всім цікавиться, допитливий, поважний; уживається про молодих», sti.pena «висохлий», šū.kata «висохлий, кволий», šaukola «той, хто голосно говорить, кричить», šepetà «розкуйовджений», škabálda «незграбний», tepsà, vepsà, ža.pli.nà.

основи на -io: muklà, šuplà «беззубий», truklà «огрядний, незграбний».

основи на -a: lūšas, taiškalas.

основи на -ė: mėme. «тихий, неговіркий», kėve. «поганий кінь», klabáte. «той, хто вийшов із ладу», žiuobra. ~ žiuobrė «чорний, брудний».

§ 4. Число.

Окрім однини й множини, з числівником du «два» та займенником abu «обидва» вживається також чоловічий двоїнний. Він трапляється лише у знахідному відмінку, наприклад: dù baišoni «дуже великі» klūonu jau iškū.la.; dù kupstelìu supì.la, ir ganà; abù laukù šū.ves «звезли»; abù bernokù išlaide., tai šì.ka kai pirštas. У жіночому роді засвідчено такий вислів: abì akì išdū.ra., ir ganà.

Іменники, що вживаються лише в однині та лише в множині, такі самі, як і в литовській літературній мові. Однак часто, коли хочуть сказати про кількість або велику кількість матеріалу, іменники однини в діалекті вживаються також у множині, наприклад: kėturaz duonas iškèpiau; žėri kaip devìna. saula.s; tri saulalàs pralàisi ir grìšk namò; par jùos tai baisu. sme.lė; tokì plòtai ažùsėta, kadù jùos apkùokna.sma «обійдемо, впораємося». Іменники множини в таких висловах, де мається на увазі частина матеріалу, іноді вживаються в однині, наприклад: š.šeigai ir márškina. netù.ri; kruòpu. iñmetei pūòdan, tai vǐs tirščài; raìka mìlta. acinėšt; màlka sausà, tai nàta «дуже» dèga; nei táuka., nei làšina. vì.su. žiēm nemàtė.

§ 5. Відмінок.

Окрім семи відмінків литовської літературної мови, у діалекті вживається також ілатив (трапляється по всій східній Литві), наприклад: miškan, pieva.n, laukùosna, -an, -nan, dirva.sna, -an, -nan.

У діалекті трапляються іменники з основами та наголосовими парадигмами, відмінними від литовської літературної мови. Такі форми наводяться після парадигм.

§ 6. a-, ia-основа

Однина

V. krū̀mas, mi̇̀škas, piršlìs, mèdis, kė̀las, vagìs

K. krū̀ma., mi̇̀ška., piršlà.

N. krū̀mui, mi̇̀škui, piršlìui

G. krū̀mu., mi̇̀šku., piršlì., kė̀lu.

Įn. krū̀mu, miškù, piršlù

Vt. krū̀mi, miškì, mèdi., kė̀li.

Š. bernè, apùoke, piršlì, piršlì', vagìe

Il. krū̀man, miškàn, mèdin, kė̀lan

166

Множина

Наз. крӯ'май, ліса́й, сва́тів, де́рев

Род. крӯ'мів, лісі́в, сва́тів, дерев.

Дав. крӯ'мам, ліса́м, сва́там, деревам

Г. крушумус, міскус, піршлус

Оруд. крӯ'мами, лісами, сва́тами, деревами

Місц. крӯ'мах(у), лісах(у), деревах(у), дорогах(у)

Напр. крӯ'махна, -сан, -снам; деревахна, -сан, -снам

лісахна, -сан, -снам; дорогахна, -сан, -снам

a-, ai-відміна. Особливості відмінкових закінчень іменників

§ 7. У називному відмінку однини a-відміна рухомий голосний a у закінченні ніколи не випадає. ia-відміна має два закінчення: -i’s (наголошене), -i.s (ненаголошене) і -(i)as. -i.s — це скорочене давнє ненаголошене закінчення, пор. прусське rikijs, балтійське запозичення в естонській tagijas. Таке закінчення мають також іменники всіх ia-відмін. Ті східнолитовські говірки, де закінчення не скорочують (Купішкіс, Свядасай, Дусетос, Рокішкіс, Зарасай, Таурангай, усі східні дзукі), також мають таке закінчення. Із закінченням is є лише одне слово — vagis, яке відмінюється як piršl’is, лише в однині кличний відмінок має i-відміну.

Поряд із mėdi.s у говірці є також medžas. Останній рід уживається у значенні зрубаного дерева (наприклад: при́везено такого гарного дерева; такому дереву добре буде рости; гарне дерево росте навколо — тут мається на увазі будівельний матеріал). medžas у цьому значенні вживається лише в однині; множина означатиме вже не зрубані дерева, а ті, що ростуть. У такому значенні цей рід мають також усі східні дзуки, а також жалінинки й жадінінки. У краї Гервечяй і Пелесоси слово вживається у значенні «ліс» (наприклад: корова забігла в ліс; гарний ліс росте). Рід medžas, мабуть, давніший, ніж medis.

§ 8. Місцевий відмінок однини ia-відміна має нульове закінчення -je: -i. (баритонів) і -i’ (окситонів). Таке закінчення мають також i-відміна та відміна з приголосною основою (див. §§ 34, 37, 41, 44).

§ 9. Знахідний відмінок однини a-відміна має закінчення -an (<-*ama); ia-відміна — -in (<-*ina). Такий знахідний відмінок із відповідними голосними на кінці основи мають також усі інші основи.

§ 10. У кличному відмінку однини багатьох іменників a-відміна вживається форма як із кінцевим голосним основи -e-, так і із закінченням -ai, наприклад: apušoke || -ai, baravì.ke || -ai, baròne || -ai, kàtine || -ai, kèrpla.še || -ai, kelmè || -ai, pirmìni.ke || -ai, pašè || -ai, ragè || -ai, tèvai || -e.

Деякі іменники a-відміна мають лише кінцевий голосний основи -e, наприклад: diẽve, vaikė, vargè, vĩ.re; інші — лише із закінченням -ai, наприклад, krūmai.

Власні імена та слова, що їх замінюють, у кличному відмінку однини мають закінчення -ai, багатоскладові можуть уживатися і без цього закінчення, наприклад: adòmai || àda.m, jarūonimai || jarūonim, juòzupai || juòzup, mĩ.kai, pėtrai, untā.nai || unta.n, ta.tū.kai || tātuk, sanèlū.kai || sànèluk, de.dūlù.kai || de.dùluk.

У прізвищах та іменах із суфіксами -(i)okas, -(i)u.kas кличний відмінок має лише чисту основу, наприклад: àlekna.k, blàiša.k, kàrdela.k, kàza.k, unā.tana.k, mažèikuk, bìn-da.ruk, pėtruk, stàsuk. У форм із суфіксами -ojas, -ėjas закінчення кличного відмінка однини — за iu-відміною, наприклад: artòjau, pja.vėjau. Кличний відмінок слова bròlis в однині має форми bròli і bra.lū. Ця форма вживається також у скороченому вигляді й має лише значення частки — brò і brà (куди ти, brà || brò, ходив; ось brà життя, був).

167

§ 11. Форми дав. відм. мн. не мають кінцевого s.

§ 12. Форми місц. відм. мн. бувають двох типів: із закінченням -su та фонетично скорочена форма (без -u). Частіше вживається повніша форма, тобто з -su. Таке закінчення є й в інших основах. У жіночому роді вживається лише форма з -su, у чоловічому роді вже спостерігається тенденція до скорочення. Це закінчення трапляється в давніх писемних пам’ятках та інших індоєвропейських мовах (пор. санскр. ášveṣu, старослов. dušexo); також у околицях Швенчонеляй і Швенчоніса форми з цим закінченням досі вживають усі представники говірки.

§ 13. Форми знах. відм. мн. мають три типи закінчень.² -uosna, -uosan, -uosnan.

§ 14. У говірці до основ на a-, ia- належать також такі слова: atósta.gai, balãnas, brūnduolas, kùlnas «п’ята», nũ.maras, pėdas «ступня»; ave.ti’s, jurgi.mi.s «жоржина», dugni’s, ludakaĩti.s «щука», pagãlvi.s «подушка», pažašti’s, pažãuni.s, ramū.ni.s, skrì.beli.s, ungli.s (див. також § 2).

§ 15. Двоскладові слова IV акцентної парадигми у клич. відм. одн. можуть мати наголос як на корені, так і на закінченні, наприклад: maišė || -ė, vargė || -ė, vaikė || -ė. Лише слово dievė завжди має наголос на корені.

Коротші форми власних імен та слів, що їх замінюють, у клич. відм. одн. мають наголос на корені, наприклад: kažuk, pėtruk, unt.a.n, tãuk, sãneluk. Лише під час вимовляння цих слів із певною інтонацією (коли кличуть здалеку) наголос іноді падає й на кінець слова, наприклад: kažù.k, untãn, saneliũ.k.

У всіх інших відмінках місце наголосу збігається з місцем наголосу в lk.

§ 16. У говірці, на відміну від lk., інакше наголошуються такі слова з основами на a-, ia-:

I акцентна парадигма. Основа на a-: amãtin.kas, dvarìni.kas, gi.slõnas, kálnas, kùodas, skùndas, težas (у всіх відмінках однини й множини збережено давнє місце наголосу); іменники з суфіксом -unas: bastũnas «той, хто блукає», keikũnas «той, хто лається», raudũnas «той, хто плаче», sailũnas «слинявий», snibždũnas «буркотун, чаклун». Основа на ia-: gi.vaplaukis, giõli.s, gurũli.s «твердий грудок землі», пор.: dirva.j vienì gurvòlei, šì.vis neìšakėta, stiobri.s.

II акцентна парадигма. Основа на a-: kūolas, kmĩnas, lauštùvas, plėntas. Основа на ia-: aple.paiši.s, gra.blãdu.ni.s «зуб граблів», vürži.s, žvagũ.li.s «дзвіночок».

III акцентна парадигма. Основа на a-: grãbe.stas, ágrastas, akūotas (одн. I), ìnkstas, ìntapas, jãžminas, kãimas (одн. I), kūodas, pãvi.das, pu.dìmas, šãutùvas (одн. I). Основа на ia-: api.-vakarì.s, rũ.pesti.s, terpežì.s, ve.škelì.s, va.ke.ti’s; іменники із суфіксами: -ėjas³, наприклад: a.rėjas, pja.vėjas, kirtejas, rišėjas, ša.kėjas; -ìnas, наприклад: alksmì.nas, berã.nas, kimsmì.nas, u.žuolì.nas.

§ 17. основи на -o-, -io-

Однина

V. pieva, šakà, gĩrà, martì K. pievà.s, šakõs, gĩ.ra.s, marcõs N. pievài, gi.rei G. pievù., gi.rù. Įn. pievù, šakù, gĩrù Vt. pievà.j, šakõj, gi.ra.j, vilnõj Š. šãka, mũ.sa Il. pievà.n, šakõn, gi.ra.n, vilnõn

² Žr. A. Laigonaitė, Vietininkai dabartinėje lietuvių kalboje, Filologijos mokslų kandidato laipsnio disertacija, rankraštis, 31-35, Vilnius, 1956.

³Форми з суфіксом -ėjas в однині мають наголос на I складі.

168

Множина

Називний pieva,s, gi.fa,s

Родовий pievu., šakū., gi.fu., marcū.

Давальний pieva.m, šakōm, gi.fa.m, marcōm

Знахідний pievās, šakās, gi.fās

Орудний pieva.m, šakōm, gi.fa.m, marcōm

Місцевий pieva.su, šakōsū, gi.fa.su, ailōsū

Ш. gālva.s, gi.fa.s

Іл. pieva.sna, -san, -snan; gi.fa.sna, -san, -snan; šakōsna, -san, -snan; ailōsna, -san, -snan

Особливості відмінкових закінчень іменників о-, io-основ

§ 18. Місцевий відмінок однини не має кінцевого -e; -e.j (баритонів), -oi (окситонів).

§ 19. Закінчення давального й орудного відмінків множини є двоїнними: -a.m (баритонів) і -om (окситонів). Про знахідний відмінок однини, місцевий і знахідний відмінки множини див. §§ 9, 12, 13.

§ 20. У говірці до о-, io-основ належать також такі слова: api.va.ra, akī.zara, bailà «страх», bùlba, gáilista «жаль», gírsa «пирій», lirdà, mãsala, nagà «ніготь», pãgra.psta.s «пагребштай», pôva «павич», strėlà «стріла», sù.plaukas «гойдало», šli.na, tirštuma.s, vėžà, u.škunda «закуска»; ailà, bruknà, dalà «1. доля 2. частина», ladaunà «льодовня», meškerà, mušà, stãlaka.ja «ніжка столу», salà «зала», špulà, tarpū.ka.ja, u.žėnà «затишшя».

§ 21. Жіночі імена з основою на e у говірці перейшли до основ на ia (імовірно, під впливом білоруської мови), напр.: genà, janà, marà, stašà, vilà. Ці форми завжди мають наголос на закінченні.

§ 22. На відміну від говірки lk., у говірці наголошуються такі слова о-, io-основ: I наголосова парадигма. о-основа: išrù.ga.s, pãma.ka, vãlunda, šãrna (також III), žãuna (також III); іменники із суфіксами: -i.kla, напр.: gan'i.kla, gird'i.kla, mu.k'i.kla, skerd'i.kla; -i.na⁴, напр.: ba.bi'na, bulbi'na, karvi'na, višti'na.

io-основа: atãsaja «частина упряжі», ažū.ve.ja, а також іменники із суфіксом -i'ča, напр.: alekni'ča «дочка Алекні», dru.teik'i'ča «дочка Друтейкі», kardel'i'ča.

II наголосова парадигма. a-основа: lū.ba.s, meškà; ia-основа: eidã.s.

III наголосова парадигма. о-основа: kãmana.s (також I), su.sparà; іменники із суфіксом -iena, напр.: avižienà «скошене поле вівса», me.žienà «те саме», rugienà; io-основа: akėča.s (також I).

IV наголосова парадигма. a-основа: du dà, ošrà, valkšnà «одне протягування невода». ia-основа: pirkà, а також іменники із суфіксом -ėjā, напр.: pja.vējā, rišējā, siuvējā.

§ 23. е-основа

У говірці майже всі іменники з основою на e належать до жіночого роду. Лише dėdė., tėtė. (нов.), dail.dė. (прізвище) належать до чоловічого роду; також є пара прикладів спільного роду (див. § 3).

⁴ Суфікс -i'na має збільшувальне та зневажливе значення.

169

Однина

Множина

Н. ū.pæ., katė ū.pæ.s

Р. ū.pæ.s, katės ū.pju., kačių

Д. ū.pei ū.pæ.m, katėm

Зн. ū.pi. upės

Ор. upi ū.pæ.m, katėm

М. ū.pæ.j, duobėj ū.pæ.su, duobėsu

Кл. lāpe lāpe.s

Іл. ū.pæ.n, duobėn ū.pæ.sna, -san, -sman

до западин, -сан, -сман

Особливості закінчень відмінків іменників на -ė.

§ 24. Місцевий відмінок однини не має кінцевого -e., -ėj (баритонів), -ėj (окститонів). Закінчення давального й орудного відмінків множини є двоїнними: -æ.m (баритонів), -ėm (окститонів). Див. родовий однини, місцевий і родовий множини §§ 9, 12, 13.

Слово ž.e.vė ~ žievė в орудному відмінку однини має два закінчення: -i (< -en) — žievį і -u — žievju. Друге закінчення узагальнене за зразком основ на -io.

§ 25. У кличному відмінку однини іменники із суфіксами -otæ., -u.tæ., -ėlu.tæ. здебільшого мають лише чисту основу, наприклад: galva.t (į) «голівко», mergā.t (į), aušca.t (į), māru(t) «Марійко», stāsu(t), sānėlu(t), runėkelu(t). Кінцевий приголосний здебільшого твердий, рідше м’який. У цих формах наголос завжди падає на корінь. Дуже рідко вживаються форми з кінцевим -e, наприклад: mergōte, danū.te, skaralū.te. У таких формах наголос завжди падає на суфікс.

Іменники із суфіксом -ėlote. у кличному відмінку однини частіше вживаються з -e, рідше — із чистою основою, наприклад: avelėte, galvelėte, ka.jelote. У цих формах наголос падає на суфікс.

§ 26. Усі іменники на -ė, перед кінцевою частиною основи яких стоять приголосні l, r, s (рідше n, t), наприклад: sāula., kepū.ra., pū.sa. відмінюються за наведеною вище парадигмою, лише голосні закінчень зазнали якісних змін відповідно до фонетичних законів діалекту.

§ 27. У діалекті до основ на -ė належать також такі слова: atvirū.tæ., aukšlė «в’язь (риба)», dālgæ., darbīmetæ., kasāpine. «краватка», krikštāšuola. «найпочесніше місце за столом», kū.late. «молотьба», lāive. «корабель», mālate. «мелення», mušōmira. «мухомор», saldaine., tarpū.kalna., tōšæ., ug nākura., ver pate. «прядіння», žibinkšte. (див. також § 2).

Про слова типу pū.snis, ū.snis див. § 42.

§ 28. На відміну від лк. діалекту, наголос падає на такі іменники на -ė:

I наголосова парадигма: gārbe. «честь», me.li.ne. (ягода), žū.kla.~žūklė; іменники із суфіксами -eli.tæ., -elu.tæ., -u.tæ., наприклад: galve.l'tæ., mergeli.tæ., ba.be.lū.tæ., sukne.lū.tæ., kašū.tæ., runkū.tæ..

II наголосова парадигма: kāla.~kalė, lėla.~lėlė, mī.sla., rupū.že., skrāgždæ.~skregždė, žvaigždæ.

III наголосова парадигма: buožė, duobė, indrė «очерет», ri.kštė, sailė, starblė; іменники із суфіксом -i.kle, наприклад: baidi.kle, šaudi.kle, ve.ti.kle..

IV наголосова парадигма: blizgė, gnū.štė, gri.štė, ke.lė~kielė, žlu.gė.

170

§ 29. u-, iu-основи

Усі u-, iu-основні іменники в діалекті чоловічого роду.

Однина

Н. turgus, medùs, pūodžus

Р. turgaus, medaũs, pūodžiaus

Д. turgui, pūodžiui

Зн. turgų, pūodžų;

Ор. turgum || turgù, medum, pūodžum || pūodžiu

М. turgùj, medùj, pakraũšu || pakraũši.

Тв. su.nau, pūodžau

Місц. turgun, medun, pakraũšun || pakraũšin

Множина

Зн. торги, горщики

Р. торгів, горщиків

Д. торгам, горщикам

Зн. торги, горщики

Ор. торгами, горщиками

М. торг(у)ос(у), окраїн(а)ос(у)

Місц. торгами, горщиками

Напр. до торг(у)осна, -сан, -снан; до окраїн(а)осна, -сан, -снан.

§ 30. Двоскладові іменники основи на u-, iu- у однині в усіх відмінках зберегли закінчення своїх основ, лише в орудному відмінку спостерігається схильність переходити до основи на a-, ia- (не для всіх слів, наприклад: medum вживається лише форма основи на u-), хоча закінчення основ на u-, iu- вживаються частіше.

§ 31. Багатоскладові іменники поряд із закінченнями своїх основ мають також закінчення основи на ia-, наприклад: vasarõjus || vasarõjas, vasarõjaus || vasarõja, vasarõjum || vasarõjan || vasarõjin.

§ 32. У множині і двоскладові, і багатоскладові іменники в усіх відмінках мають закінчення основи на a-, ia-. Лише слово pietus (значення — полуденна їжа) в усіх відмінках зберегло закінчення основи на u-, лише в орудному відмінку — основу на a-:

Зн. pietus

Р. pe.tū

Д. pe.tūm

Зн. pietūs

Ін. pe.tūm || pe.tais

Форми дав. та ін. відмінків є двоїнними:

171

Випадки змішування основ

§ 33. У говірці Lkm. основи на i- та приголосні змішалися (у тих самих слів одні закінчення належать до i-основи, інші — до приголосної). Також часто вживаються ті самі форми із закінченнями інших основ (a-, ia-, o-, io-, ē-). Такі слова, основи яких у різних відмінках змішані, поділяються на 5 груп за більш або менш однаковими відмінковими закінченнями (переважно враховано род. в. одн. та наз. і род. в. мн.). До першої групи віднесено чисті іменники з основою на i-. Таких іменників у говірці виявлено мало.

I

§ 34.

Однина

Множина

V.

akìs

akì.s

K.

akìes, nòses

akũ', nòšù.

N.

ákei

akìm

G.

áki.

akìs

Ін.

akù~akia

akìm

Vt.

akì', nòši.

aki'sù || aki'sù || aki'su

Š.

naktìe, nòse

áki.s

Il.

akìn, nòsin

aki'san, -sna, -snan

§ 35. Як akìs відмінюються і dalìs, márštis, naktìs, nòsis, páltis, šàlis. Більшість відмінкових форм цих слів зберегла закінчення i-основи, проте найчастіше вони зазнали впливу фонетичних законів говірки.

§ 36. Місцевий відмінок однини має таку саму форму, як у літературній мові, лише без закінчення -je. Давальний відмінок однини й ілюатив множини див. §§ 9, 13. Орудний відмінок однини всіх цих слів має закінчення io-основи: akù, nòšu, nakù, dalù. Слово makštìs в орудному відмінку однини поряд із закінченням io-основи має також закінчення i-основи: makščiu || makš-tìm; слово šàlis в орудному відмінку однини має лише закінчення i-основи: šalìm (у говірці це слово нове). Давальний та орудний відмінки множини — форми двоїни (баритонічні форми не розрізняються також за інтонацією, наприклад: nòšim). У місцевому відмінку множини вживаються три форми. Форма aki'sù має давнє закінчення (пор. § 12) і вживається частіше. Форми із закінченнями -i'sù та -i'su є контамінаційними (пор. літ. akyše). Важко сказати про наголос форм aki'su, naktì'su та ін., чи це давнє наголошування, чи наголос перенесено із закінчення, оскільки в говірці не розрізняють, яка інтонація наголошеного складу в цих формах — гостра чи циркумфлексна.

II

§ 37.

Однина

Множина

V.

pìrtis

pìrtes || pìrtì.s

K.

pìrtès

pìrcù.

N.

pìrtei || pìrtei

pìrtìm

G.

pìrtì.

pìrtìs, svìrtis

Місц.

pìrcù || pìrtì

pìrtìm

Зн.

pìrtì', svìrtì.

pìrtìsù || pìrtì'sù || pìrtì'su

Š.

širdìe, svìrte

žvèras || žvèri.s

Інстр.

pìrtìn

pìrtì'san, -sna, -snan

172

§ 38. Як pirtìs відмінюються також širdìs, šùtis (IV наголосу) «площа, охоплена одним помахом коси або серпа», a.belės, akalūnės, ašìs, atajūnės, atlikūnės, ausìs, blužnìs, dū.ras, gelazìs, geluonìs, grūndìs, ligōnìs, lū.tìs, me.scōnìs, mōterìs, perajūnìs, prāpultìs, ru.šìs, ru.kštìs, skauturìs, svìrtìs, šaknìs, šerdìs, tūlzìs, votìs, žvėrìs, žuvìs.

§ 39. У род. відм. одн. усі слова цієї групи зберегли закінчення приголосної основи -es. Під впливом літературної мови деякі молодші представники говірки вже починають (рідко) вживати також форми із закінченням основи на i: ausìes, pirtìes, žuvìes. Деякі слова, основа яких закінчується на приголосні z, d, у наз. відм. одн. мають закінчення як основи на ē (уживається частіше), так і основи на io, наприклад: prāpultei || prāpulcei, ru.kšteì || ru.kšcei, svìrtei || svìrcei, vōtei || vōcei, хоча слова grūndìs, kūndìs, lū.tìs, šerdìs вживаються лише із закінченням основи на ē: grūndei, kūndei, lū.tei, šērei. Іменники із суфіксами -uonis, -onis у дав. відм. одн. мають лише закінчення основи на ia, наприклад: atajūniui, atlikūniui, ligōniui, me.scōniui, хоча gēluoniu || gēluonei. Форми оруд. відм. одн. вживаються з двома різновидами закінчень: основи на io і основи на ē, наприклад: gēlažu || gēlaži, svìrcu || svìrti, tūlžu || tūlži. Інколи (і лише в окремих словах) уживаються також форми із закінченням основи на i, наприклад: širdìm, tūlžìm. Найчастіше вживаються форми із закінченням основи на io. У наз. відм. мн. збережено закінчення приголосної основи -es: gēlažes, me.scōnes, žū.ves. Форми із закінченням основи на i інколи вживають лише молодші представники говірки. У род. відм. мн. одні слова цієї групи мають лише закінчення приголосної основи, наприклад: dū.ru, mōteru, žuvì; інші слова однаковою мірою вживаються як із закінченням приголосної основи, так і із закінченням основи на i, наприклад: a.belū || a.belū, ausū || ausū, gelazū || gelazū, skauturū || skauturū, žu.sū || žu.sū, žve.rū || žve.rū, šaknū || šaknū. Слова ašìs, grūndìs, kūndìs, pirtìs, prāpultìs, ru.kštìs, šu.tìs, svìrtìs, širdìs, tūlzìs та іменники із суфіксами -uonis, -onis у род. відм. мн. мають лише закінчення основи на i.

§ 40. Форми кличного відм. одн. окситонів такі, як у літературній мові, баритони мають закінчення основи на ē. Іменники із суфіксами -uonis, -onis у кличному відм. одн. мають закінчення основи на ia: atajūni, ligōni.

III

§ 41.

Однина Множина

V. ū.gnis ū.gnes || ū.gne.s || ū.gni.s K. ū.gnes || ū.gne.s ū.gnū. N. ū.gnei ū.gnim || ū.gne.m G. ū.gni. ū.gnis Įn. ū.gnū || ūgnì ū.gnim, ū.gne.m Vt. ū.gne.i || ū.gni. || ūgnì ū.gni.su, ū.gne.su Š. kārte || va.verìe vōveras Il. ū.gne.n || ū.gnin ū.gni.sna, -san, -snan ū.gne.sna, -san, -snan

§ 42. Як ū.gnis відмінюються також ìltis, kārtis, kì.birštìs, krōsnìs, krū.snis, kūlšìs, pìntìs, pū.snis, skìltìs, svìrtìs, šū.snis, ūnkštìs, va.verìs, vērpstìs. У род. відм. одн. слова цієї групи вживаються із закінченням приголосної основи та основи на ē. Дуже рідко, лише молодші мовці вимовляють також із закінченням основи на i: ugniès. В оруд. відм. здебільшого

173

Частіше вживається закінчення io-основи, закінчення ė-основи трапляється рідше. Ще рідше вживається закінчення i-основи: ū.gnim, pūntim (так, як у 1к., тільки без закінчення -i); форми місцевого відмінка однини мають подвійне закінчення: ė-основи та i-основи. Обидва закінчення вживаються паралельно. Кличний відмінок однини має закінчення ė-основи, але іноді слова з наголосом на закінченні вживаються також із закінченням i-основи. Поряд із закінченням i-основи місцевий внутрішній відмінок однини має також закінчення ė-основи.

§ 43. У називному відмінку множини частіше вживається форма із закінченням приголосної основи -es, хоча вже помітна тенденція вживати також закінчення ė-основи. Форми із закінченням i-основи вживаються дуже рідко. Давальний, орудний, місцевий і місцевий внутрішній відмінки множини поряд із закінченням i-основи мають також закінчення ė-основи. Із прикладів видно, що в говірці ще збереглися двоскладові баритони з подовженим складом кореня: ū.gnis, pū.snis, ūnkštis та ін. Такі баритони є у східних дзуків, а також є кілька прикладів поблизу Дусетаса, Купішкіса й Паневежиса. В інших говірках прикладів такого давнього наголошування вже немає.

IV

§ 44.

Однина

Множина

Н. duntis duntes || dunčei

Р. duntės || dunča. duntų || dunčų

Д. dunčui duntim || dunčam

Зн. duntį. duntis || dunčūs

Ор. dunču duntim || dunčęis

М. duntį. duntisū || dunti·sū || dunčuosū

Кл. dūnti, dunti. dūntes || dunčei

М.в. duntīn dunti·sna, -sam, -snan

дунчюосна, -сан, -снан

§ 45. Як відмінюється dunti’s, так відмінюються також ave.ti’s, debesī’s, de.veris,

§ 46. Закінчення називного відмінка однини належить до ia-основи, лише de.veris — до i-основи. У родовому відмінку однини паралельно вживаються форми як із закінченнями приголосної основи (-es), так і з закінченнями ia-основи. Усі інші відмінки однини слів цієї групи вже перейшли до ia-основи. Закінчення такі, як у 1к., або з фонетичними змінами.

§ 47. Форми називного, родового та кличного відмінків множини мають закінчення як приголосної основи, так і ia-основи. Форми приголосної основи вживаються частіше. Форми давального, знахідного, орудного, місцевого та місцевого внутрішнього відмінків множини вживаються із закінченнями i- та io-основ. Форми i-основи вживаються частіше.

§ 48. Форми давального й орудного відмінків множини і-основ є двоскладовими.

§ 49. До цієї групи слів належать також rięšutas || re.šuti’s, ąšutas || ašuti’s. Поряд із закінченнями ia- та приголосної основ у всіх відмінках однини й множини ці слова мають також закінчення а-основи, наприклад: род. одн. rięšuta., ąšuta.; дав. одн. rięšutui, ąšutui; знах. одн. rięšutu., ąšutu.; ор. одн. rięšuta || rięšucu, ąšutu; місц. одн. rięšuti, ašuti; іл. одн. re.šutan, ašutan; наз. мн. re.šutai, ašutai; дав. мн. re.šutam, ašutam тощо.

174

§ 50.

V

Однина

Наз. pe.muo, sasū, duk­tė

Род. pe.menės, piemenė., sasarās, dukterās, duktes

Дав. piemeniui, sā­sarai, dū.kterai, sāsarei, dū.kterei

Знах. piemenį, sāsarb.(-i.), dū.kterb.(-i.)

Ор. piemenų, sāsarų || sasarim, dū.kterų || dukterim

Місц. akmenī

Іл. pe.menī, sāse, dū.kte

Іл. akmeninī

Множина

V. piemenes, piemenīs, pe.menai, pe.menei, sāsaras, dū.kteras

K. pe.menų, pe.menū, sasarū, dukterū

N. pe.menim, pe.menām, pe.menām, sasarim, dukterīm

G. piemenius, (piemenus ret.), sāsaris, dū.kteris

Įn. pe.menīm, pe.menais, pe.meneis, sasarim, dukterim

Vt. akmenīšu, akmeniuos(ù), akmeniuos(ù)

Š. piemenes, -i.s, -ai, dū.kteras, -i.s

Il. akmeni-sna, -san, -snan, akmeniuosna, -san, -snan akmenuosna, -san, -snan

§ 51. Як pe.muo відмінюється, так і ruduo, unduo, akmuo, skė.muo, želmūo, ešmūo, ā.šmenės, gelāžūnes, audmenės, mā.žmenės «меншість», mė.tmenės, raūmenės, šemenės, smāgenes, stōmenės.

§ 52. Основи іменників цієї групи в усіх відмінках однини й множини є суголосними. Дещо послідовніше вживаються форми називного, родового та кличного відмінків однини й множини.

У родовому відмінку однини частіше трапляється закінчення приголосної основи, а форма sasarās уживається всіма носіями говірки лише з приголосним закінченням. Форма dukterās частіша, ніж duktės.

У давальному, знахідному й орудному відмінках однини чоловічого роду маємо ia-kam, у давальному відмінку жіночого роду — io- та ė-kam. Обидві форми вживаються однаково часто. В орудному відмінку маємо io- та i-kam. Частіше вживається закінчення -io-kam.

§ 53. Клична форма однини іменника duktė має лише вигляд dū.kte. Така форма трапляється і в давніх писемних пам’ятках (Daukšos Postilė 2₄₆, 368₁₀). Найімовірніше, за аналогією до dū.kte узагальнено також sāse (форми sėšė у говірці немає). Поряд із sāse вживаються лише зменшувальні форми — sasēla, sasarāla. Форми seseriet у говірці немає.

§ 54. Називний відмінок множини чоловічого роду має закінчення приголосної основи, i-, a- та ia- основи. Частіше вживається закінчення приголосної основи. Жіночий рід має закінчення приголосної основи (частіше) та i- основи. У родовому відмінку множини чоловічого роду частіше трапляється закінчення приголосної основи, жіночий рід уживається лише з приголосним закінченням. Давальний відмінок множини чоловічого роду має форми i-, a- та ia- основи. Частіше вживається форма i- основи. Жіночий рід має форму i- основи. Знахідний відмінок множини чоловічого роду має форми ia- та i- основи, які вживаються однаково часто; жіночий рід має форму i- основи. Орудний відмінок множини чоловічого роду має форми i-, a-, ia- основи. Усі три форми вживаються паралельно. Жіночий рід має форму i- основи. Місцевий відмінок множини має форми i-, a-, ia- основи. У кличному відмінку множини частіше

175

приголосного типу основи. У множині в ілативі вживаються основи на -i, -a, -ia — усі три роди нарівні.

Примітка. Центр описуваного говору місцеві мешканці називають liṅk-menes, тобто з закінченням основи на приголосний; так само й інші назви місцевостей, які в літературній мові в називному відмінку множини мають закінчення основи на -i, у говорі мають основу на приголосний, наприклад krati̇́ones–krėtuones. Лише зрідка (під впливом літературної мови) молодші носії говору вживають форми із закінченням основи на -i (liṅkmeni.s, krati̇́omi.s).

Зворотні іменники

§ 55. На відміну від літературної мови, у говорі зворотні іменники утворюються додаванням частки -ei до звичайних іменників, наприклад: bȧṙi̇.masei, drȧṡki̇-masei, mu̇ši̇.masei, šukȧ́vimaṡei. Частка -ei у зворотних іменниках спільна з часткою прикметників чоловічого роду з означеним закінченням (наприклад: bȧltasei, grȧžusei, пор. також: ašėi, tū.jėi, ȧtėina.s «йти»). Найчастіше у зворотних іменників уживається лише називний відмінок, іноді — родовий і давальний. Наприклад: bȧisus ba-ṙi̇.masei tu.bōbu.; ta.kō mu̇ši̇.ma.s tai sȧva. gi.vėnimi da. negirdėjau; ar būz gālas tam tūva. šukȧ́vimais. Інші відмінки вживаються дуже рідко або й зовсім не вживаються. Приклади показують, що частка -ei є лише у називному відмінку.

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ У ЛІНКМЕНСЬКОМУ ГОВОРІ

Я. И. КАРДЕЛИТЕ

Р е з ю м е

У статті розглядається відмінювання іменників в одному з говорів північно-східної Литви: характеризуються рід, число й відмінок; наводяться парадигми окремих основ, з’ясовуються флексії, що відрізняються від флексій літературної мови, визначається місце наголосу. Далі наводяться форми основ і вказується місце наголосу, що розходяться з літературними нормами.

Крім іменників чоловічого й жіночого родів, у описуваному говорі широко вживаються також іменники спільного роду. У говорі, як і в усій східній Литві, трапляється ілатив однини й множини. Форми всіх основ у місцевому відмінку множини вживаються зі старовинним закінченням -su, що трапляється в давній литовській писемності та в інших індоєвропейських мовах. У лінкменському говорі збереглися основи на приголосний у родовому відмінку однини та в називному й родовому відмінках множини. Іменники, що виникли на основі зворотних дієслів, утворюються за допомогою частки -еи.