ŽODŽIŲ FORMOS IR JŲ VARTOSENA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

N. SLIŽIENĖ

ЗНАЧЕННЯ ТА ВЖИВАННЯ СКЛАДЕНИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА ПАСИВНОГО СТАНУ

Особові форми пасивного стану дієслова в литовській мові є лише складеними: вони утворюються з дієприкметника теперішнього або минулого часу дієслова із самостійним лексичним значенням і особових форм допоміжного дієслова бути, наприклад: я є покараний, був би покараний, був вилаяний. За значеннями часів і способів вони відповідають певним особовим формам активного стану, наприклад: його поважають — поважає; його поважали — поважав; його зазвичай поважали — зазвичай поважав; його поважатимуть — поважатиме; його поважали б — поважав би; будь шанований — поважай; нехай буде шанований — нехай поважає; його вшановано — він ушанував; його було вшановано — він ушанував, ушанував; його зазвичай вшановували — він зазвичай ушановував, ушановував; його буде вшановано — він ушанує, ушанує; його було б ушановано — він ушанував би, ушанував би; будь ушанований — ушануй, ушанувавши; нехай буде вшанований — нехай буде ушанував, нехай ушанує. Між одними й іншими формами є лише відмінність стану. Форми активного стану показують, що особа чи предмет, виражені підметом речення, самі виконують позначену ними дію, тоді як форми пасивного стану означають дію, виконувану іншим діячем і спрямовану на предмет чи особу, виражені підметом речення (далі така дія називатиметься пасивною). Крім того, описуючи предмет як такий, що зазнає чужої дії, пасивні форми водночас указують і на певний його стан.

Як видно з наведених вище прикладів, пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу за значеннями часів відповідають простим формам дієслова, а форми з дієприкметником минулого часу — як простим, так і складеним перфектним формам активного стану. Про пасивні форми зі значенням складених перфектних форм уже писали¹, тому в цій статті йтиметься лише про ті пасивні форми, які за значеннями часів і способів відповідають простим формам активного стану².

Пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу

§ 1. Складені пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу означають пасивну дію, одночасну з моментом мовлення, попередню або наступну щодо нього. Поряд зі значенням дії зазвичай досить виразним є і значення стану.

¹ Žr. N. Sližienė, Sudurtinių atliktinių veiksmažodžio laikų reikšmės ir vartojimas, kn.: Lietuvių kalbos gramatikos tyrinėjimai (toliau — LKGT), Vilnius, 1969, p. 17—40.

² Оскільки складені пасивні форми з дієприкметником минулого часу як за своєю структурою, так і за значеннями часів і способів відповідають складеним перфектним формам активного стану, їх зазвичай також називають перфектними. Однак у тих випадках, коли за згаданими значеннями вони відповідають простим формам активного стану, перфектними їх можна було б називати лише умовно.

77

Дійсний спосіб:

Теперішній час: Бери сміливо собі ту частину, яку тобі залишено. DaukRR 305. Вони (пташенята) одразу ховаються в материному пір’ї й вигодовуються батьком. IvanLP II 25. Біля печер усюди додаються загадкові перекази. LKŽ II 232.

Минулий одноразовий час: 8 квітня спостерігалися шлюбні ігри гоголів. IvanLP II 97. Не один сивочолий селянин розповідав про гору шибениць, назву якої пов’язували з походами шляхтича. CvR VIII 129. Крім того, кількох робітників, які повернулися з в’язниці, знову прийняли на роботу, а надбавку до платні протягом кількох місяців усім справно виплачували. VienR V 410.

Минулий багатократний час: Тут часто згадували й Скляного Чоловічка. BalčHP₁ 253. Лежанку ворушили лише навесні, коли з потеплінням Зайчик переселявся до комори, на сіно. CvR III 66.

Майбутній час: Він знає, що їх (коней) невдовзі мобілізують, і королі з Шалтейків їздитимуть лише на шкапах, непридатних до війни… SimonVK II 28. Який же тут рай, якщо в одних відбиратимуть, а іншим віддаватимуть! VienR V 201. На старість там і відраховуватимуть якісь відсотки через розм’якшення мозку. ČiulRR III 50.

Непрямий спосіб: Але тут мало не кожен сварить, пече очима, мовляв, це гроші даремно витрачаються. ŽemR I 49. А молотили паровою машиною. SimonVK II 205. Бувало, почне розповідати, до яких робіт його приставляли. ŽemR II 374. І вони, мабуть, не подумали б про те, що біля житла прокладатимуть дорогу… SimonVK I 46.

Трапляються форми непрямого способу, утворені за допомогою дієприкметників пасивного стану середнього роду допоміжного дієслова. Ними позначають дії, про які стало відомо з певних обставин або які лише припускаються.

Замість «біжить поспішаючи», «біжить стрімголов» колись казали також: «мчить щодуху». BūgKS 92.

Форми умовного способу, у яких форма допоміжного дієслова проста, виражають уявні теперішні або майбутні дії; їхнє часове значення, як і в простих формах активного стану умовного способу, не диференційоване й з’ясовується лише з ширшого контексту.

У нашому краї було б набагато більше качок, якби про них дбали. IvanLP II 73. Не судімо, щоб нас самих не судили. SimonVK II 327.

Форми умовного способу, у яких форма допоміжного дієслова складена, виражають уявну минулу дію, спрямовану на предмет або особу, виражені підметом речення, і за значеннями часу та способу відповідають складеним перфектним формам активного стану умовного способу, які також виражають уявну минулу дію, пор.: я був би караний — я покарав би.

Якби його краще утримували, він не втік би звідти шукати хліба. JabIRR I 319. Коли Грете Королеві відчинила двері кухні, гамір раптово вщух, запала така незручна тиша, що Ґрете захотілося повернутися до своєї кімнати, ніби її сварили. О, вона знає, що тут пройшлися по її шкурі, що тут — найімовірніше — з неї сміялися. SimonVK II 218–219.

Через специфічне значення пасивного стану форми наказового та бажального способів дуже рідкісні: наказ або побажання зазвичай адресують предметові чи особі, вираженим підметом речення, тоді як у цьому разі виконання дії

78

від нього не залежить. Тому неактивні форми цих способів, якщо й трапляються, то означають радше стан предмета, ніж спрямовану на цей предмет дію (за винятком безособових форм).

Будь усіма люблений, але не шукай цієї любові. JablRR I 314. Так нехай буде сказано. SchG 303. Якщо ти вже й заплямував своє сумління, лицеміре, то принаймні нехай ім’я Шимонів не тягатимуть по в’язницях. SimonR I 154.

У значенні складених пасивних форм теперішнього часу, особливо третьої особи, часто вживаються самі пасивні дієприкметники теперішнього часу³. З погляду сучасної мови їх можна було б вважати також складеними формами з нульовою формою допоміжного дієслова теперішнього часу.

Пізні ярі культури навмисно й досі залишають у ґрунті; тільки, бідолахи, вже не достигнуть під негарячим сонцем. VaižgDD 59. Воли аж надто добре зрозуміли, що всі ті страшні крики й ляскання адресовані не їм. VaižgDD 70. Панів із моєї рідні теж приймають із пошаною. SimonVK II 20. Мені здалося, що мене кличуть... SruogR III 408.

Оскільки складені форми теперішнього часу вживаються порівняно рідко, для ілюстрації їхніх значень подекуди наводитимуться також самі пасивні дієприкметники теперішнього часу.

§ 2. Пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу, як і прості форми активного стану, можуть мати або конкретне, або узагальнене значення. У першому випадку ними позначають конкретні пасивні дії, що тривають у момент мовлення, тривали в минулому або триватимуть у майбутньому.

Коли він запитав, хто уповноважив їх позбавляти невинну людину свободи, вони відповіли, що це робиться від імені поліції та його господаря Калум-Бека. BalčHP₁ 310. Дангуте негайно видають заміж за нелюбого їй князя мажирів. MairRR II 176. Казюлі видали ту свою єдину доньку заміж за наймита-батрака, якого також мобілізували. VienR I 285. Каральний загін уже майже закінчив свою справу: на площі біля ратуші розстрілювали останніх голландців, яких відважні вояки поспіхом схопили — одних ще в ліжку, інших уже тоді, коли ті прийшли до крамниць та установ. VenclR III 246. Тому він вирішив сьогодні дійти принаймні до Шміта, де показуватимуть світлові картини. SimonVK II 300. Вона теж майже хотіла б, щоб її відхід із цього дому супроводжувався молитвою. SimonVK I 243.

У значенні конкретної пасивної дії вживаються майже виключно пасивні форми дієслів недоконаного виду. Лише тоді, коли формами теперішнього часу образно описують події минулого (значення praesens historicum), вживаються також форми дієслів доконаного виду.

Було вже пізно, точніше, ранній ранок, коли він вирушив із Пагіря додому. Аж раптом — стриб, стриб! — з-під містка вискочили чоловіки, троє чи четверо. Вілюса вже повалили на землю й добряче відшмагали батогами. А тоді йому розпростерли руки та міцно прив’язали до кінців однієї й другої білої дошки. — А тепер біжи, хлопче! — порадили переодягнені парубки. SimonVK I 152—153.

В інших випадках пасивні форми дієслів доконаного виду в конкретному значенні дії трапляються лише зрідка й досить близькі до форм дієслів доконаного виду з дієприкметником минулого часу (пор. § 6).

Потім облаштовували кімнату для гостей із двома ліжками, мармуровим умивальником і шафою з дзеркалом. SimonVK II 168.

³ Докладніше про це див.: N. Slįžienė, Lietuvių literatūrinės kalbos sudurtinių veiksmažodžio formų struktūrą, kn.: Lietuvių kalbos gramatinė sandara (toliau — LKGS), Vilnius, 1967, p. 78—79.

79

§ 3. Форми пасиву з дієприкметником теперішнього часу загалом уживаються нечасто у конкретному значенні пасивної дії. Найчастіше вони мають узагальнене значення: ними позначають постійні або такі, що за певних обставин завжди відбуваються, пасивні дії теперішнього, минулого або майбутнього часу.

Немає важеля: як не старайся, воду черпають жалюгідно. ŽemR I 56. У нас їх (широконосок) трапляється всюди, але ніде не знаходять удосталь. IvanLP II 85. Як кажуть — собака собаку, собака собаку, собачий хвіст виляє, так і тут. ŽemR II 457. Усе те збіжжя зжинають, обмолочують і зсипають у засіки, щоб зерно зі стебла за 10, а іноді за 8 тижнів, залежно від погоди, повернулося до зерна й принесло ближньому стократний урожай. DaukRR 213. А синів усіх так само пильно наглядали, щоб вони не заплуталися й не задивлялися на якесь гарне личко. SimonVK II 173. Довгим був той проміжок дня, який треба було перечекати і старому, і малому, а їм обом нічого не залишали. VaižgDD 107. Він (брат) щоразу наново дарувався їй. SimonVK I 201. Коли приходила осінь, пора надій, урожай збирали до останньої зернини. CvR VIII 111. Ах, коли ж настане той день, коли повісять тих, хто ще захоче війни? SimonVK II 262. Рядових повідомили, що їхні посилки прийматимуть не раніше ніж через три дні. VenclR III 248. Люба, ні я, ні Віліус не хочемо, щоб про нас говорили так, як про ваші гостини в Памарі під час весілля. SimonVK II 15.

В узагальненому значенні вживаються форми пасиву як дієслів процесуальної, так і граничної семантики, але перші трапляються значно частіше.

§ 4. Форми пасиву теперішнього часу з узагальненим значенням часто позначають звичайні теперішні дії як необхідні або можливі. У першому випадку вони означають такі пасивні дії, які за певних обставин завжди виконуються і мають виконуватися.

Дістали тобі місце, але ти маєш заплатити йому рубль… зараз відведе… у місті за кожен крок платять… ŽemR II 219. Гудська огорожа не плетена, а поставлена по-гудському — тинина йде просто від землі. Vrn (LKŽ III 694). Залізо кують, поки воно червоне… SimonVK II 276. Частини слів переносять за складами: у наступний рядок переносять цілий склад слова і наступні за ним склади цього слова. JablRR I 398. Щоб дощ не намочив жита, ставлять криуклас (шапку). Vdš (LKŽ VI 561). Чого ти тут сиплеш, як із носа табакою — сип, як сиплють! Skd (LKŽ I 692). Крісло для воза роблять із товстої дошки. Klov (LKŽ V 480).

У другому випадку звичайні пасивні дії теперішнього часу описуються як можливі й тому такі, що за певних обставин завжди виконуються.

Зазвичай будують тільки будівлю (хату), корабель і місто (замок). BūgKS 109. Якщо всі хвороби — лише нерви, і це так швидко встановлюється, то навіщо ще потрібні різні лікарі? SimonVK II 181. Мембрану у формі мішечка легко виготовити з колодію. MatKCh 48. Не треба було роздавати клоччя, сама бачиш, як його дістають. CvR VIII 32.

§ 5. Іноді форми пасиву з дієприкметником теперішнього часу позначають не тривалу, а вже завершену дію. У таких випадках вони вживаються подібно до складених перфектних форм, що мають відносно-результативне значення⁴.

Його поділено (пор. його поділено навпіл) на дві частини. На одній частині картини зображено яскраво-блакитне небо із золотавим сонцем… На решті зображено

⁴ Див. N. Sližienė, Sudurtinių atliktinių veiksmažodžio laikų reikšmės ir vartojimas, LKGT, p. 17–40.

80

той сірий, блискавка виблискувала в небі. SimonVK I 175—176. За домовленістю з Граужинісом Ігнотасу виділяли землю (пор. було виділено) лише пуравієте. Gud-GuzKIT 279. Кожен із тих Тизенгаузів привіз із Лівонії написану своїм предком Гансом Генріхом Тизенгаузом родинну хроніку та пергамент із копією послання ризького архієпископа, за яким лен Тизенгаузів перетворювався на вічну власність. (пор. було перетворено) Gud-GuzKIT 338. Усе, що накопичилося в ній за ті ласки, вона (Северія) тепер принесла тому, кому була призначена провидінням, щоб він побачив (пор. було призначено). VaizgDD 56. Схід — Захід, глибока Північ і Південь будуть поєднуватися (пор. будуть поєднані) працею злагоджено. SNėrP₁ 156.

Результат дії в цих випадках мовець вважає продовженням описуваної дії, її частиною, тому вживаються форми з дієприкметником теперішнього часу⁵.

Пасивні форми з дієприкметником минулого часу

§ 6. Пасивні форми з дієприкметником минулого часу означають пасивну дію, що відбулася в минулому або відбудеться в майбутньому. Для опису теперішніх дій вони не вживаються.

Дійсний спосіб:

Минулий одноразовий час: Невдовзі все золото було розлито в стільки мішечків, скільки було ченців. VienR I 30. Крізь схлипування було розказано життя маленької людини від самої колиски. CvR VIII 179. Довгу бороду Адама спочатку обрізали машинкою для стрижки, а потім, коли Александрас узяв до рук бритву, вона й зовсім зникла, наче замет, знесений вітром. VencIR III 93. Загинули маленькі соколині виводки, а їхнє гніздо було розтрощене, розкидане, розвіяне вітром на всі боки… KrėvP 206. Однієї середи, саме під час виборчої кампанії, в залі Елізайтіса було скликано збори. SimonVK I 81.

Пасивні форми минулого одноразового часу з дієприкметником минулого часу, подібно до простих активних форм минулого одноразового часу, у певному контексті можуть означати минулу дію, наслідки якої актуальні в теперішньому. Це значення близьке до значення теперішнього перфекта. Різниця між ними така сама, лише ще виразніша, як між значеннями складених перфектних форм теперішнього часу активного стану та простих форм минулого одноразового часу: пасивні форми минулого одноразового часу, порівняно з перфектними формами теперішнього часу, мають значно виразніше значення минулої дії і значно слабше значення теперішнього стану⁶.

Наш могутній володар пропонує тобі по-доброму віддати людину й усіх тих, хто був захоплений разом із нею (пор. захоплені), якщо ти пообіцяєш відійти від замку й мирно залишити нашу країну. KrėvP 165. — — Уже розвиднілося, володарю, — відповів старий Вайшнора. — Але пішки в лісі не знайдеш, верхи не наздоженеш: мало надії, що боги отримають те, що їм було обіцяно. — Боги мають отримати те, що їм обіцяно! — сказав суворим голосом

⁵ Пор. вживання простих форм теперішнього часу для опису остаточно завершеної дії, напр.: Та ти вже зовсім збожеволів: удома немає ані крихти хліба, а ти тепер привозиш описаний шматок дерева (BsRP 28) (дружина сварить чоловіка, який повернувся з базару й замість хліба купив вивіску лікаря), див. Z. Dumašiūtė, Išplėsto esamojo laiko vartojimas dabartinėje lietuvių literatūrinėje kalboje, Lietuvos TSR mokslų akademijos darbai, serija A 1(8), Vilnius, 1960, p. 178—179.

⁶ Пор. N. Sližienė, Sudurtinių atliktinių veiksmažodžio laikų reikšmės ir vartojimas, LKGT p. 23—26.

6. 520

81

сивоволосий верховний жрець могутніх богів. KrėvP 187. Скільки вже було сказано, скільки разів гукали до пана; і через лісничого я сам кілька разів казав Балтарагасу. А коли ви не слухаєтеся, пан наказав згрібати худобу. ŽemR II 69. Дізнавшись у відповідь, що це літери, що з цих літер складаються слова і що таким чином той, хто бере листа, дізнається, що в тому листі хотіли йому сказати, дитина лише з більшою цікавістю та увагою почала дивитися на розсипані на папері літери. PtR I 238. Петрас вклоняється, як було показано, і виходить. BinkRn 293.

Для вираження одиничної минулої дії, крім складених пасивних форм минулого одноразового часу, вживаються також окремі пасивні дієприкметники минулого часу. Це їхнє значення виявляється в певному контексті.

Нарешті досягнуто компромісу. Переговори закінчилися, звісно, «гусем». SimonVK I 269. Обід влаштували в містечку, у кількох місцях: у шпиталі, у родинній кімнаті при плебанії та в інших місцях. Нагодовано кілька сотень людей, почастовано всіх жебраків околиці, а їхні рештки навантажено так, що вони ледве могли нести. VaižgRR I 375. Навесні 1955 року пролетіло 36 (лебедів), а восени було помічено лише 4. IvanLPII 34. За кордоном цей метод почали застосовувати лише під час Другої світової війни, тоді як у Радянському Союзі його використовували ще до війни. BaršF 161.

Пасивні дієприкметники минулого часу в цьому значенні вживаються нечасто. Дещо частіше вони трапляються в мові наукової літератури та публіцистики⁷.

Давноминулий частотний час: «Квасу вже немає, то хоч, ось, ковтни медівки — але ж треба серце підкріпити». І гостя частували. VaižgRR I 183. Він кроїв одяг, робив для них перший стібок, і голка далі працювала сама, не зупиняючись, аж поки одяг не був пошитий. BalčHP₁ 119–120.

Майбутній час: Може, той, хто не вб’є мене, буде вбитий моєю рукою... SimonVK II 318. Еге ж, можеш померти, будеш одягнений. Mlt (LKŽ I 40). Сподіваюся, нас гарно зустрінуть. SNėrP₁ 442. Іди додому, це не твоя справа, а якщо втручатимешся, куди не треба, то за кожне слово будеш оштрафований на десять золотих. BalčHP₁ 311. — Усе буде зроблено, — відказала Маре й хотіла вийти. ŽemR II 302.

⁷Значення минулої дії властиве також пасивним дієприкметникам минулого часу в деяких слов’янських мовах, щоправда, переважно лише формам середнього роду. Нині в цьому значенні вони вживаються тільки в польській та українській мовах, а також у деяких російських говорах, проте раніше, особливо у XVIII ст., були поширені в російській літературній мові, крім того, трапляються в давніх пам’ятках білоруської мови. У слов’янських мовах, як і в литовській, вони вживаються також паралельно зі складеними формами, утвореними з пасивних дієприкметників минулого часу та форм минулого часу допоміжного дієслова бути; див. Б. А. Матвеенко, Временное значение главного члена страдательно-безличного оборота (на материале украинского и белорусского языков), кн.: Историческая грамматика и лексикология русского языка, Москва, 1962; П. С. Кузнецов, К вопросу о сказуемостном употреблении страдательных причастий в русском литературном языке XVIII и начала XIX века, кн.: Труды Института русского языка АН СССР, т. II, Москва, 1950; П. С. Кузнецов, К вопросу о сказуемостном употреблении причастий и деепричастий в русских говорах, кн.: Материалы и исследования по русской диалектологии, т. III, Москва—Ленинград, 1949. П. Кузнецов пояснює таке вживання дієприкметників минулого часу в російській літературній мові XVIII — початку XIX ст. впливом польської та латинської мов, але водночас зазначає, що воно мало певне підґрунтя і в живій народній мові.

У давніх пам’ятках литовської мови під впливом латинської мови для вираження минулої дії іноді вживаються відповідні пасивні форми теперішнього часу (наприклад: O teip’ W. Iėsus, kad’ iiėmus tatái passākė, imtas yra (пор. assumtus est Mr 16, 19; wžiėty jest WjP 379) ing’ dagu. DP 225). Паралельно трапляються й окремі пасивні дієприкметники минулого часу, наприклад: Bei kad’ ne maž patārpt ne norėjo, numirė wel’ ir didžiuris, ir palaidotas pekloi. DP 271; останнє вживання, здається, не слід пояснювати впливом чужих мов, оскільки, як ми вже зазначали, вони продовжують уживатися й нині.

82

Непрякий спосіб: Селіма всі називають найстрашнішим і найжорстокішим розбійником, а ти насмілюєшся казати, що вбив його сина й не був одразу розрубаний на шматки. BalčHP₁ 295. І йому — тому ворогові — буде показано, хто такий німець і що з ним, мовляв, не жартують. SimonVK II 43. Один із вартових увійшов до намету сказати, що на них ось-ось нападуть. BalčHP₁ 59.

Форми умовного способу з дієприкметником минулого часу виражають уявну пасивну дію, що належить до минулого або майбутнього. У першому випадку вони позначають можливу або бажану, але не здійснену в минулому пасивну дію й за часовим значенням відповідають складеним перфектним формам умовного способу активного стану, які виражають уявну дію в минулому, пор.: була б наздогнана — наздогнав би.

Якби я хоч першою добігла! Може, ще й допомогли б! ŽemR I 333. Якби хтось із великих був там, дитину було б урятовано... ŽemR I 371.

Особливо виразне значення минулої дії мають пасивні форми зі складеними формами допоміжного дієслова.

Я б набагато охочіше торкався того корму, якби не було зарізано того, хто ним відгодовувався. DaukRR 327. На якийсь час навіть прикро стало Пивидаві, що він узявся працювати постійним робітником, а не виконувати окремі завдання: скільки ж тут було б зароблено грошей VaizgRR I 284.

У другому випадку пасивними формами умовного способу з дієприкметником минулого часу називаються можливі або бажані пасивні дії, які могли б відбуватися в майбутньому; за часовим значенням вони відповідають ужитим у певному контексті простим формам умовного способу активного стану, пор.: був би спійманий — спійма-в би. Лише активними формами можна виражати не тільки уявні дії в майбутньому, а й уявні дії в теперішньому, тоді як пасивні форми з дієприкметником минулого часу взагалі не вживаються для вираження дій у теперішньому — ні реальних, ні уявних.

Якби ти знайшов ту саму травичку, на яку тебе перетворила фея, то був би визволений. BalčHP₁ 163—164. Крім того, сам учений провів його бібліотекою, показав усі шафи й дав чимало корисних порад, як слід працювати, щоб швидше досягти мети. VienR I 300. Йому надзвичайно важливо було, щоб усе було зроблено вчасно й добре. VaizgDD 97. Трудящі нашого району докладуть усіх зусиль, щоб завдання, поставлені XXII з’їздом КПРС, були успішно виконані. T 1963, 10.

Пасивні форми умовного способу, вжиті з часткою щоб або зі сполученням часток щоб мені, виражають наказ, розпорядження, вимогу виконати названу дію.

Дивіться, щоб до вечора було зроблено! BilR I 106. Нехай буде проклятий той, хто, знайшовши цей скарб, не поверне його моєму синові. BalčHP₁ 95. Нехай слово буде дотримане! SruogR III 516. Нехай мені це негайно полагодять як слід! LzPR I 381.

Пасивні форми наказового способу з дієприкметником минулого часу виражають бажану, спрямовану на когось пасивну дію й за значенням близькі до форм бажального способу.

Будь привітаний, Вільнюсе! Будь привітаний, наше давнє місто! GirR II 13. Будьте, убивці, прокляті ранньої пори! Будьте прокляті прокляттям, ви, що переступили наш поріг! Будьте прокляті матерями за невинну кров! Нехай чума, прокляті, вирве вас із землі! SNėrP₁ 422.

Бажальний спосіб:— Юначе, — сказав він, — мій володар халіф може зробити тебе ким завгодно, ким захоче, навіть моїм спадкоємцем, а я небагато можу зробити, і

6 *

83

те, що я можу зробити, нехай буде зроблено краще сьогодні, ніж завтра. BalčHP₁ 309. Битися? Ні. Нехай вона буде здивована, приголомшена. Він судитиме, не попередивши. VencIR III 255.

Пасивні форми наказового й бажального способу вживаються дуже рідко.

§ 7. У значенні пасивної дії в минулому або майбутньому вживаються майже виключно пасивні форми дієслів доконаного виду з дієприкметником минулого часу. У цих випадках форми дієслів недоконаного виду трапляються рідко, і за своїм значенням вони близькі до складених пасивних форм із дієприкметником теперішнього часу.

Спочатку вважали, що тут відкрито невичерпне джерело енергії. BaršF 164. [Ейніукас] виріс так, як, мабуть, сама Грете була вирощена вдома. SimonVK II 351. Так, як і хотілося, — кравець (= швець) став управителем. BinkRn 171. Широко відомі й високо оцінені твори скульптора Й. Мікенаса, які торік експонувалися в Москві та на всесвітній виставці у Венеції. T 1963, 10.

Пор.: Давно, ще до війни, гадали збудувати нове житло, але грошей усе не було й не було. SimonVK II 171.

§ 8. Пасивні форми дієслів доконаного виду з дієприкметником минулого часу означають лише конкретну пасивну дію. Форми дієслів недоконаного виду можуть мати й узагальнене значення, проте вживаються дуже рідко. Отже, якщо говорити загалом, пасивні форми з дієприкметником минулого часу вживаються для вираження конкретних минулих або майбутніх дій.

Оскільки пасивні форми з дієприкметником минулого часу властиві переважно лише дієсловам доконаного виду й означають конкретну дію, їх не можна вживати для опису теперішніх дій: останні формами дієслів доконаного виду здебільшого передаються узагальнено.

Співвідношення значень пасивних форм із дієприкметником теперішнього часу та з дієприкметником минулого часу

§ 9. Складені пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу та з дієприкметником минулого часу тісно пов’язані за своїм значенням і утворюють цілісну систему відмінювання пасивного стану. Для вираження конкретної пасивної дії вживаються форми дієслів недоконаного виду з дієприкметником теперішнього часу та форми дієслів доконаного виду з дієприкметником минулого часу. Перші означають дію, що триває в певний момент, другі — дію, що відбулася або відбувається в певний момент. В узагальненому значенні вживаються форми дієслів і недоконаного, і доконаного виду з дієприкметником теперішнього часу, а форми з дієприкметником минулого часу в цьому значенні майже не вживаються.

Такий розподіл пасивних форм зумовлений значенням дієприкметників, з яких вони утворюються. Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюються переважно від дієслів недоконаного виду й передають пасивну дію як процес. Дієприкметники теперішнього часу дієслів доконаного виду зазвичай вживаються лише для опису повторюваної дії, коли тривалість дії не може виявитися. Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються переважно від дієслів доконаного виду й передають пасивну дію як доконаний факт. Отже, значення пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу відображаються і в значеннях складених форм, утворених із цими дієприкметниками.

Можна сказати, що пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу, які мають конкретне значення, охоплюють лише перехідні дієслова недоконаного виду, а форми з дієприкметником минулого часу —

84

дієприкметники минулого часу — лише дієслова перфективного виду з перехідним значенням. Форми узагальненого значення з дієприкметником теперішнього часу охоплюють і дієслова імперфективного, і перфективного виду, тоді як формам із дієприкметником минулого часу це значення не властиве. Отже, лише взяті разом, пасивні форми з дієприкметниками теперішнього і минулого часу охоплюють усі перехідні дієслова й у такий спосіб утворюють єдину систему особових форм пасивного стану.

Співвідношення значення складених пасивних форм зі значенням пасивних дієприкметників теперішнього та минулого часу

§ 10. Складені пасивні форми як із дієприкметником теперішнього часу, так і з дієприкметником минулого часу походять від складених конструкцій, що виступали присудком, із дієприкметниками теперішнього або минулого часу⁸. Дієприкметники виражали ознаку, що випливає з дії, позначеної дієслівною основою дієприкметника; таким чином, конструкції з дієприкметником теперішнього часу виражали ознаку предмета, зумовлену пасивною дією, що відбувається в час, указаний зв’язкою, а конструкції з дієприкметником минулого часу виражали ознаку предмета, зумовлену пасивною дією, що відбулася раніше. Такі конструкції складеного присудка існують і досі, наприклад: Його ніс був вигнутий, мов гачок; Письмо було просто нерозбірливим. Це дерево буде придатним для полозів.

Найбільше віддалені від цих конструкцій пасивні форми з дієприкметником минулого часу. У них уже не виокремлюється часове значення дієприкметника, окреме від допоміжного дієслова, тобто значення відносної попередності (тут дієприкметник утратив часове значення). Часове значення складених форм указують лише форми допоміжного дієслова, а пасивний дієприкметник минулого часу виражає лише ідею дії, крім того, визначає значення стану й виду всієї складеної форми. Не маючи власного часового значення, дієприкметник минулого часу дуже тісно пов’язаний із допоміжним дієсловом; водночас він ізольований від атрибутивних пасивних дієприкметників минулого часу та дієприкметників, що позначають супровідну дію. Втрата дієприкметником часового значення зумовила також відмінність значення пасивних форм із дієприкметником минулого часу від значення ателічних форм (тобто відносно-результативного значення), пор. Бідолаха… тут його схопили за лацкани: він був поранений, не володів рукою — вовк потрапив у добру пастку! (TilvU 162); тут складена форма buvo sučiup­tas позначає минулу дію, що тривала одночасно з діями, позначеними простими формами nevaldė, papuolė, а складена форма buvo sužeistas означає результативний стан, що тривав у той самий минулий час і виник унаслідок попередньої дії.

§ 11. Пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу не так чітко відмежовані від конструкцій складеного присудка, як форми з дієприкметником минулого часу.

⁸А. Потебня вважав складені пасивні форми литовської мови, як і відповідні форми російської мови, лише конструкціями, що виступають складеним присудком. На його думку, вони виражають дві події й два часи (отже, обидва компоненти мають самостійне і лексичне, і граматичне значення), а тому не можуть вважатися однією граматичною формою; див. А. А. Потебня, Из записок по русской грамматике, т. I–II, Москва, 1958, p. 146–154. Однак П. Кузнецов сполучення пасивних дієприкметників і дієслова быть в російській мові, аналогічні пасивним формам литовської мови як за структурою, так і за значенням, вважає складеними формами, хоча й зазначає, що не претендує на остаточне розв’язання цього питання; див. П. С. Кузнецов, Из истории сказуемостного употребления страдательных причастий в русском языке, докт. диссертация (машинопись), Москва, 1947, p. VI–VIII. Ці сполучення вважаються складеними формами й в академічній граматиці російської мови; див. Грамматика русского языка, т. I, Москва, 1960, p. 502–504.

85

Від конструкцій складеного присудка ці форми відрізняє насамперед те, що за значенням часу й способу вони дорівнюють простим активним дієслівним формам і утворюють із ними кореляції особових форм активного та пасивного стану: б’ю — мене б’ють, бив — мене били тощо. Таким чином, вони входять до системи дієвідмінювання дієслова й відмежовуються від конструкцій, що виступають складеним присудком.

Хоча якісне значення дієприкметників теперішнього часу, що утворюють пасивні форми, значно послабилося (інакше ці форми не могли б за значенням дорівнювати простим дієслівним формам), воно все ж певною мірою відбивається в значенні складених пасивних форм: позначаючи дію, спрямовану на предмет, виражений у реченні дієсловом, вони водночас позначають і певний стан цього предмета. Наприклад, мене б’ють означає не лише те, що хтось мене б’є, а й те, в якому стані я перебуваю через те, що мене б’ють. Значення стану ще пов’язує ці форми з конструкціями, що виступають складеним присудком, і свідчить, що вони не цілком відмежувалися від останніх.

Отже, складені пасивні форми з дієприкметниками теперішнього й минулого часу, більшою чи меншою мірою змінивши значення дієприкметників, що їх утворюють⁹, відокремилися від аналогічних конструкцій, що виступають складеним присудком, і тепер посідають певне визначене місце в системі дієвідмінювання дієслів.

Складені пасивні форми з дієприкметниками теперішнього і минулого часу в писемних пам’ятках XVI–XVII ст.

§ 12. Пасивні форми з дієприкметниками теперішнього й минулого часу, що трапляються в писемних пам’ятках XVI–XVII ст., за значенням і вживанням мало чим відрізняються від сучасних форм. Форми з дієприкметником теперішнього часу найчастіше мають узагальнене значення (а), рідше позначають конкретну пасивну дію, що триває в певний момент теперішнього, минулого або майбутнього часу (б).

а) Цю пісню співай так, як її співають латиною. Mž 318. Змилується мені син Давидів: донька моя, кажуть, від диявола мучена. DP 113. Часом і інший чоловічок добрий буває стражденний у цьому світі. Щодня ми впадаємо в гріхи й гидоти, іноді нас уводить у них диявол, іноді зла людина, іноді наше власне тіло. BrP II 53.

б) Досі він ще веселиться, а ти вже наче ув’язнений. DP 272. І благословив їх, і назвав їхнє ім’я Людина, в той час, коли вони були створені BrB 1 Moz 5, 2.

Для позначення узагальненої дії вживаються форми дієслів як недоконаного, так і доконаного виду, а для конкретної дії — майже лише недоконаного виду. Форм дієслів доконаного виду, що виражають конкретну дію, трохи трапляється у творах Й. Бреткуна.

І всі, хто того дня був убитий, як чоловіки, так і жінки, становили дванадцять тисяч, усі мешканці Ая. BrB Joz 8, 25. Якщо сьогодні ми побачимо

⁹ Допоміжне дієслово тут, як і в усіх інших складених формах, утратило лексичне значення й має лише значення граматичних категорій; докладніше про це див. N. Slizienė, Lietuvių literatūrinės kalbos sudurtinių veiksmažodžio formų struktūra, LKGS, p. 65–66.

86

хтось помер і був похований. А через три дні він до нас прийшов би… Тоді ми справді повірили б, що той чоловік воскрес із мертвих і живий. BrP1124.

§ 13. Пасивними формами з дієприкметником минулого часу зазвичай виражають конкретні пасивні дії в минулому або майбутньому.

І коли вони дивилися, його підняло, і хмара прийняла його з їхніх очей. DP 228. Так були мідіяни підкорені перед очима синів Ізраїля, і більше не підводили голови своєї. BrB Teis 8, 28. Стукайте, і вам відчинять. Mž 102. Кожен, хто слухає ці мої слова, буде уподібнений до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. SP 50. Тож пильнуй, щоб не бути вбитим. DP 199. Кожна долина буде наповнена: кожна гора й пагорб будуть знижені. DP 29. А що мені робити з Ісусом, якого називають Христом? Усі сказали: «Нехай буде розіп’ятий, розіпни, розіпни його!» DP 168.

Як і в сучасній літературній мові, так і в писемних пам’ятках XVI–XVII ст. для вираження минулої або майбутньої дії вживаються переважно лише форми дієслів доконаного виду з дієприкметником минулого часу. Проте трапляється дещо більше, ніж тепер, форм дієслів недоконаного виду з дієприкметником минулого часу, що позначають тривалу дію і, мабуть, мають значення недоконаного виду.

Петничіс ходив по вулицях і домах зі своїм великим вихвалянням і галасом. SP 363. Божа справедливість віддала їх, щоб їх без упину били залізними ланцюгами протягом століть найсильніші й найзапекліші дияволи. SP 161. Та, що виходить заміж за чоловіка, не повинна показуватися іншим, щоб вони її взяли й полюбили, але має дбати про те, щоб її взяв за дружину справжній чоловік і щоб вона була ним кохана. SP 223. Щоб через нас і через наші вчинки, які справді суперечать нашій вірі, не зневажали більше Слова Господнього серед жидів, поган, турків і відступників. DP 168. Це місце було назване Ґілґалом аж до цього дня. BrB Joz 5, 9.

Як бачимо, у цих реченнях ужиті пасивні форми з дієприкметником минулого часу за значенням дуже близькі до форм із дієприкметником теперішнього часу. Саме останні ми вжили б у цих випадках і тепер. Часом і в давніх писемних пам’ятках форми з дієприкметником минулого часу вживаються поряд із формами з дієприкметником теперішнього часу.

Знай же: твоє потомство буде чужинцем у землі, що не належить йому, і там його примушуватимуть до рабської праці та мучитимуть чотириста років. BrB 1 Moz 15, 13.

Отже, уживання складених пасивних форм із дієприкметниками теперішнього й минулого часу в писемних пам’ятках XVI–XVII ст. було дещо менш усталеним, ніж у сучасній літературній мові.

Висновки

1. Прості особові форми дієслів активного стану відповідають за значеннями часу й способу складеним особовим формам пасивного стану з дієприкметниками теперішнього та минулого часу. Форми з дієприкметником теперішнього часу, властиві дієсловам недоконаного й доконаного виду, відповідають активним формам дієслів недоконаного виду з конкретним значенням і активним формам дієслів недоконаного та доконаного виду з узагальненим значенням; форми ж із дієприкметником минулого часу, властиві переважно лише дієсловам доконаного виду, відповідають активним формам дієслів доконаного виду з конкретним значенням. Відхилень є

87

порівняно дуже мало; дещо більше їх лише в писемній мові XVI—XVII ст. Отже, лише взяті разом пасивні форми з дієприкметниками теперішнього й минулого часу охоплюють усі перехідні дієслова й утворюють кореляції з простими особовими формами активного стану.

2. Складені пасивні форми з дієприкметниками теперішнього й минулого часу неоднаково віддалені від конструкцій зі складеним присудком, від яких вони колись розвинулися. У складених формах пасивні дієприкметники минулого часу втратили часове значення й відокремилися від дієприкметників минулого часу, уживаних в усіх інших випадках; через це з дієсловом būti вони утворюють дуже тісну єдність. Пасивні дієприкметники теперішнього часу, що утворюють складені форми, не зазнали такого значного семантичного зсуву: послабилися лише їхні прикметникові властивості й виразніше виявилися дієслівні, однак і цього було достатньо, щоб сполука такого дієприкметника з допоміжним дієсловом būti за своїм граматичним значенням дорівнювала простим особовим формам активного стану. Із конструкціями складеного присудка ці форми пов’язує ще відчутне поряд зі значенням дії значення стану, що свідчить про те, що вони не є цілком відокремленими.

3. Уживання складених пасивних форм у писемних пам’ятках XVI—XVII ст. загалом таке саме, як і в сучасній літературній мові; лише поряд із формами з дієприкметником теперішнього часу дещо частіше, ніж нині, уживаються форми дієслів недоконаного виду з дієприкметником минулого часу, близькі за значенням.

Отримано 1971. X. 5

Н. СЛИЖЕНЕ

ЗНАЧЕННЯ Й УЖИВАННЯ СКЛАДЕНИХ ПАСИВНИХ ЧАСОВИХ ФОРМ

Резюме

У статті висвітлено значення й уживання складених пасивних часових форм із дієприкметниками теперішнього та минулого часу, які за своїм часовим значенням відповідають простим часовим формам активного стану.

Складені пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу позначають дію, спрямовану на предмет, виражений підметом, яка відбувається одночасно з моментом мовлення, передує йому або настає після нього. Від відповідних простих часових форм активного стану вони відрізняються лише пасивним значенням, пор.: esu baramas — baru, buvau baramas — bariau тощо. Форми дієслів недоконаного виду мають як конкретне, так і узагальнене значення, а форми дієслів доконаного виду зазвичай мають лише узагальнене значення, напр.: Sužiėdovuvės buvo švenčiamos linksmai, bet Grėtei džiaugsmo nebuvo. — Заручини святкувалися (досл.: були святковані) весело, але Грете не мала радості (І. Сімонайте). Svirties nėra: kaip norint vargingai yra semiamas vanduo. — Журавля немає: сяк-так, із труднощами черпається (досл.: є черпана) вода (Жемайте). Kai ateidavo ruduo, vilčių metas, derlius būdavo nuimamas iki grūdelio. —

88

Коли приходила осінь, пора надій, урожай збирали (досл.: був збираний) до останньої зернини (П. Цвірка).

Складні пасивні форми з дієприкметником минулого часу позначають конкретну пасивну дію, що відбулася в минулому або передбачається в майбутньому, і утворюють співвідношення активного й пасивного стану з відповідними простими часовими формами: buvau pavytas – pavijau, būdavau pavytas – pavydavau, būsiu pavytas – pavysiu тощо¹⁰. Напр.: Pro kukčiojimus buvo papasakotas mažojo žmogaus gyvenimas nuo pat lopšio. Крізь схлипування було розказано життя маленької людини від самої колиски (П. Цвірка). Taigi žiūrėk, neužmiršk, girtas pas mergas ne jok, nes būsi išjuoktas ir pažemintas. – Так дивись, не забудь, п’яним до дівчат не їдь, бо будеш висміяний і принижений (Вайжгантас). Значення пасивної дії властиве майже лише формам дієслів доконаного виду. Складні форми дієслів недоконаного виду з цим значенням трапляються рідко.

Оскільки складні пасивні форми з дієприкметником минулого часу властиві майже лише дієсловам доконаного виду й мають тільки конкретне значення, їх не вживають для позначення дій, що відбуваються в теперішньому часі, які форми дієслів доконаного виду зазвичай виражають узагальнено.

Складні пасивні форми з дієприкметниками теперішнього й минулого часу становлять єдину систему відмінювання пасивного стану, оскільки лише разом вони цілком відповідають за своїм значенням простим часовим формам активного стану й охоплюють усі перехідні дієслова. Форми з дієприкметником теперішнього часу, властиві дієсловам як доконаного, так і недоконаного виду, відповідають простим часовим формам активного стану, що позначають конкретну дію, яка відбувається, або мають узагальнене значення, а форми з дієприкметником минулого часу, властиві дієсловам доконаного виду, відповідають формам активного стану, що позначають конкретну дію, яка відбулася, або дію, що відбудеться в майбутньому.

У литовських пам’ятках XVI—XVII століть складні пасивні форми вживалися переважно так само, як і в сучасній мові, лише пасивні форми з дієприкметником минулого часу дієслів недоконаного виду траплялися частіше.

Надійшло

5.X.1971

¹⁰Це друге їхнє значення. Про перше, відносно-результативне, їхнє значення йдеться в іншій статті, див. N. Slizienė, Sudurtinių atliktinių veiksmažodžio laikų reikšmės ir vartojimas, зб. Lietuvių kalbos gramatikos tyrinėjimai, Vilnius, 1969, с. 17-40.