LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997)

LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS

Огляди. Рецензії. Примітки

Думки. Рецензії. Спостереження

Огляди. Рецензії. Примітки

ПРО НАГОЛОШУВАННЯ ОДНІЄЇ ГРУПИ ДІЄСЛІВ

Норми наголошування у словниках іноді не приймає і майже не використовує вся спільнота мовців літературної мови. У чому причини, що відбувається? Складність, складність обґрунтування норм?

1. Колись намагалися впорядкувати похідні з суфіксом -tuvas (щоб не доводилося вимовляти puréntuvas, а purintùvas, tintuvai, але tintùvas тощо).

2. Особливо тепер нереальними є норми наголошування форм дієслів CC-ieti та похідних від них. Таких дієслів дев’ять — норми для них такі:

a) líeti, líeja (діал. lėja), líejo (діал. lėjo) «лити воду»

ríeti, ríeja (діал. rėja), ríejo (діал. rėjo)

skriéti, skriéja, skriėjo «летіти»

žviéti, žviéja, žviėjo «рибалити»

Їм відповідають і споріднені форми lýti, rýti «доповнювати, їсти»; skrýti (žviéti такої форми не має). Похідні форми — пасивні дієприкметники — також пристосувалися до цього: nuríetas, -à, sužviétas, -à, aplíetas, -à.

b) Інші дієслова такого типу мають значну варіативність, а узус розвивається зовсім інакше.

У словниках переважно зафіксовано gliéti, -ja, -jo, так зв. gliejáu, gliejái, gliejù, gliejì (у говорах форма 3-ї особи дуже варіюється: теп. ч. glėja, glìena, мин. ч. glìne) LKŽ III 421. У говірках трапляється також glíeti End, форма, пристосована до чотирьох згаданих вище (пор. також gl’íjau, записану в Ґірдішке 1964 р.); форму gliéti подає також DŽ₃. Отже, мовці літературної мови мали б переносити наголос на закінчення в певних формах, але навчити цього неможливо: наприклад, ніхто не чув пасивних дієприкметників àpglìetas, -à, sùglìetas, -à. Форми àpgliejo, añgliejo, išgliejo, записані Ф. Срагісом, — анахронізм у наголошуванні дієслівних форм: нічого подібного немає в усій системі дієслова (можливо, їх сплутали з формами дієслова glìnti, glìna, glìne?).

Подібна ситуація і з дієсловом griéti (LKŽ III 594–595, DŽ₃): griéti, griéja (grėja, griẽna), griéjo (grėjo, griñe, griẽne). Тут змішано форми дієслова grìnti, -a, -ė (LKŽ III 612–613). Форми griejáu, griejái рідко можна почути; наприклад, навіть LKŽ III 594 фіксує форму atgriejái Ktk — це вже аномалія, такого наголошування бути не може. Неможливо почути дієприкметники nùgrietas, -à (лише nugrié-tas, -à Sug). Тут плутанину, очевидно, спричинили ці два змішані дієслова, окремі

263

їхні форми.

c) Форма lėti, -ja, -jo «плавити, формувати», яку подають усі словники й підручники. Циркумфлексний корінь зафіксовано лише на крайньому заході Жемайтії (LKŽ VII 444–445), а всюди в інших місцях лише lėti. Архаїчне або цілком незрозуміле наголошування префіксальних форм: nulėjo, sulėjo, prilėjo тощо. (Можливо, це з šòl’ėję ~ sulėję, pril’ėję ~ prilėję після злиття двоскладового ėi з j, а – ā > e (як і – ē > e) чи ще з чимось. Однак навіть жемайти кажуть дієприкметники nul’ėję, pril’ėję, šol’ėję Krp, Akm, Ub, Eig, Trš, Rdn, nul’ī·c Vn, Grd, Krš тощо. Отже, більша частина литовського мовного ареалу засвідчує, що lėti, -ja, -jo — добрий, правильний варіант, придатний для літературної мови (пор. lýdyti «топити жир, метал», lydinys ^(3ª) тощо.

d) Тривалий час у словниках наводили лише sieti, -ja, -jo (діалектні форми теп. ч. siena, sėja, мин. ч. sėnė, sine, sėjo). Мабуть, за аналогією до дієслова sýti, sýja, sýjo у говорах уживають sieti, sėja, sėjo Rdn,Krš, Šts, Sd, Eig (LKŽ XII 533 nusisieti — це неправда!), Jdr, Vn, Jrb тощо. Навчати молодь форм siejų, sieji, siejau, siejai, susietas, -à ^(3ᵇ), pasietas, -à ^(3ᵇ), а не siejų, sieji, siejau, siejai, susietas, -à (3), pasietas, -à (3) тощо, не дуже вдається; навіть самі мовознавці їх не вживають. Зв’язок sieti – sýti має ознаки архаїчності, тому зрозуміло, чому DŽ₃ подає і другу форму sieti, -ja, -jo для літературної мови. До речі, деякі записи siēt~ можуть бути зумовлені традицією словників літературної мови. Форми Sieti також змішувалися з формами дієслова siñti (sinti?), пор. дієприкметник pasintas Lš, Vs тощо).

e) Дієслово šliėti з циркумфлексним коренем також багато років було нормою літературної мови. Його форми šliėna, šlinė, šliėjo могли походити від дієслова šliñti. За LKŽ XIV 1064–1067, šliėti записано переважно в одному-двох східних і західних говорах, а šliėti — у А. Юшки, Й. Яблонського з Dkš, інших збирачів з Šts, Rt, Kin, Prk, Ds, Bsg, Ar, Bb, Upt тощо. Звідти до літературної мови прийшли atšlėjėju, atšlėjau, atšlėjetas, -à (3), prišliėtas, -à, а не atšlėjų, prišliėjau, atšlėtas, -à (3ᵇ), prišlietas, -à (3ᵇ) тощо (пор. записаний поблизу Eigirdžiai іменник š’ļ’ėie-mûos pri v’īr’es’n’ū·ju | t’ī·ka kuo). Внутрішні зв’язки форм šliėti дали авторам DŽ₃ підстави рекомендувати цю форму й для літературної мови (але пор. і подані там pri-šliėtos, su-šliėji! DŽ₃ 618).

Чимало форм різних дієслів не приймає літературна мова — навіть у науковому й розмовному мовленні самих мовознавців: це nórti, panorsti, panorstù, panorau, panorai, pànortas, pànota, užšinorta; atitòlti, atitolstù, atitolau, atitolai, nùtoltasi тощо. (Так слід було б наголошувати форми від дієслова з циркумфлексною інтонацією.)

Іноді, встановлюючи норми наголошування літературної мови, потрібно розглянути також історію певних слів і систему всіх їхніх форм. Тоді можуть виявитися й не передбачені кодифікаторами або цілком випадкові обставини встановлення та закріплення норм.

Vytautas Vitkauskas

264

LITERATŪRA

DŽ– Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993.

LKŽ III, VII, XII, XIV – Lietuvių kalbos žodynas 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1956; 7: Mintis, 1966; 12: Mokslas, 1981; 14: Mokslas, 1986.

KARYBOS ŽODYNAS

Išleistas lietuviškas karybos žodynas (Smetona 1995). Čia noriu pateikti truputį žodyno priešistorės ir paliesti kelias problemas, su kuriomis susidūriau jį sudarinėdamas.

Lietuviškos karybos terminijos iki šiol į vieną vietą niekas nebuvo sudėjęs, nors mėginimų ir būta. Pirmasis bandymas – berods P.Rusecko parengtas ir 1919 m. išleistas “Lietuviškai-rusiškas ir rusiškai-lietuviškas karybos terminų žodynėlis”. Jis nedidukas, daug abejotinų arba šiuolaikinės kalbotyros požiūriu net visiškai neteiktinų dalykų. Vėliau, aišku, buvo rašomi statutai, įvairūs vadovai, žinynai, instrukcijos. Tačiau dabar jais nebegalima pasinaudoti, nes pasikeitusi ir ginkluotė, ir kariavimo būdai. Pagaliau juose atsispindėjo būtent to meto kalba – bendrinės kalbos kūrimosi meto kalba. Štai keletas pavyzdžių iš to meto artileristams parengto žodynėlio: vertikalusis įkirtimas – nasečka, rintė – vint, bryliai – zakrainy, šėstarnė – šesternia, Perkūno sidabras – gremučaja rtutj. Žinoma, čia buvo ir puikiai sukurtų, ypač bendrųjų techninių terminų, tačiau visa tai apie rusišką 1902 metų patranką, kuri visiškai nebeaktuali.

Prieš karą karybos terminija bene daugiausia domėjosi J.M.Laurinaitis, Krašto apsaugos ministerijos Terminologijos komisijos pirmininkas. Ketvirtajame dešimtmetyje Generalinio štabo kursuose dėstė ir išsamiau karybos terminiją studijavo A.Salys bei Pr.Skardžius. Viename iš savo straipsnių (Laurinaitis 1938) M.J.Laurinaitis teigia, kad rašomas didelis karinės kalbos žodynas, prie kurio, man atrodo, Pr.Skardžius su A.Saliu irgi turėjo prisidėti. Deja, žodyną baigti sutrukdė karas, rankraščiai dingo. Šio darbo nuotrupų galima rasti bendruosiuose žodynuose. Antai prieš pat karą pasirodė nedidukas (apie 15000 žodžių) S.Rozeno Rusų-lietuvių kalbų žodynėlis (Rozen 1941). Pratarmėje už patarimus dėkojama Pr. Skardžiui. O ten parašyta, kad nariad – tarnybos būrys, o ne taryba, kaip teigia visi šiuolaikiniai žodynai, juoba kad šis žodis “grupės žmonių” reikšmės neturi (LKŽ XV), o būtent tokia yra svarbiausia nariad reikšmė. Po karo karybos terminija, kaip žinia, buvo tik rusiška. Suradau 1986 metų kažkodėl agropamoninio komplekso leistą mažytį pasikalbėjimų žodynėlį, skirtą jaunam kariui (Kratkij... 1986). Kaip šios srities įdomybę, galima paminėti Rusijos kariuomenės karo metu išleistą nedidelę pasikalbėjimų knygelę, matyt, skirtą tardyti žmonėms, mokantiems tik lietuviškai (Šebalin 1944). Joje – karinių duomenų rinkimo tematika, reikalinga priešakiniams daliniams, naikinimo batalionams. Knygelė net transkribuota, tačiau žodynui, aišku, nepravertė.

Taigi šiuolaikinės lietuviškos karybos terminijos iki pastarųjų metų lyg ir

265