LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXIX (1998)

Saulius AMBRAZAS

Інститут литовської мови, Вільнюс

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ НАЗВ НОСІЇВ ОЗНАКИ З СУФІКСОМ *-no- ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

§ 1. Процес субстантивації прикметників із суфіксом *-no- та їхнього перетворення на назви носіїв ознаки (nomina attributiva, далі — NAttr) розпочався значно раніше, ніж у прикметників із *-io- (пор. авт. 1997). Із *-no- розвинулося близько 40 суфіксів, за допомогою яких у литовській мові утворюють назви носіїв ознаки. З них особливо продуктивним є суфікс -inis(-ė).

Похідні слова із суфіксами -inas, -ina

§ 2. Назв носіїв ознаки із суфіксом -inas є лише кілька. Назва грошової одиниці auksinas — це просто субстантивований прикметник auksinas(-a) «золотий», уживаний у старих писемних пам’ятках; пор. також drōbinas «полотно» A.Baran; J; Sdb; Rm; Pg; Srv; Lnk; Jnšk (LKŽ II² 739) і drōbinas(-a) «лляний» BB 2 Moz 28,42; 3 Moz 6,10; J; Š.

§ 3. Походження інших відповідних похідних із -inas не таке очевидне.

Antai S. Karaliūnas (1974: 201–203) vedinyje ákštinas „spygluot as dyglys; spailis, padaigslis; šakalys; lazdelė rambi ems gyvuliams varyti“, kuris siejasi su akštis „smailas pagaliukas, kartele; virtinė, kibirnė“ (LKŽ I² 85–87), įžiūri het eroklitinę formą balt. *aśti: *aśtṇ, plg. s. ind. ásthi: gen. sing. asthnáḥ, av. asti: asta(n) (žr. dar Hamp 1953).

Невідомо, чи ім’я бога померлих Vėlinas > Vėln̄ias (пор. латис. velns ME IV 532–533) є балтійським похідним із суфіксом *-ino-¹, чи, можливо, воно також розвинулося з якоїсь форми гетероклітного відмінювання, пор. хет. wellu «пасовище, луг померлих» (можливо, походить від *welnu або *welśu), гр. Ἡλύσιος (< *wḷnu-ti yo) «той, хто належить до лугу померлих», давньорус. Velesъ «бог худоби» тощо.²

Можна простежити чергування похідних kirmis: kirmuō: kirminas (усі вони переважно вживаються в жемайтському діалекті, див. LKA III 135–136), пор. латис. cirmis: cirmens, cirmenis: cirminš, cirminis, cirmins (ME I 386; EH I 273); лат. vermis: vermen

¹ Пор. зафіксовану в словнику А. Юшки та зібраних ним піснях давнішу форму слова vėlė — vėlė bei velės «покійник» VoK 121; TS 1898,5–6 (LKŽ XVIII 606, 633), vel(i)uoka «чорт» (авт. 1996: 115), а особливо латис. Vels «бог померлих», velis «душа померлого; День поминання померлих» (ME IV 530; Gimbutienė 1970; 1985: 168 та наст.).

² Пор. Puhvel 1969; Ivanov, Toporov 1973; Ind. 824.

148

(vermina) «черв’як» (Specht 1944: 181; Otkupščikov 1967: 263; 1967a: 125–126).

З i-основою pentìs (про неї див. DaiktvDrR 90) пов’язане й похідне pentìnas (пор. дав.-прус. petъno³), пор. також kūkštinas і kukšnìs.

§ 4. Безсумнівно вторинними є такі назви носіїв ознаки, як kelinai «штани» C I 977 (пор. kelinės, див. § 6), pleperìnas «балакун» Tv; Šts (LKŽ X 146), stipìnas (: stipė «язичок пряжки» Kos 54; Ds; Lkm; «дощечка біля жорен, у яку вставляють млиновий камінь» Užp – LKŽ XIII 793), žirginàs J; Jsv; Krs, žirginai Bsg, žirginai Žr, žirginai «кінські табуни» Ds, žmogìnas «людські екскременти» Prk (LKŽK).

Значна кількість гідронімів і гелонімів із суфіксом -inas (наприклад: Jūdri-nas Tl, Daūsinas Krž, Gardìnas Pn тощо; див. Vanagas 1970: 154–156; Bilkis 1998: 105–106) свідчить, що прикметники із суфіксом -inas(-a) колись мали тенденцію до субстантивації; пор. також дав.-прус. asvìnan «кобиляче молоко» (Kolbmilch) E 694 (PJa A–D 135–138; PKEŽ I 106 із літ.; Eckert 1995: 54–56) і лит. ašvà «кобила». Крім того, від таких субстантивованих прикметників у балтійських мовах утворилися демінутиви та nomina masculina із *-ino-. Згодом суфікс *-ino- почав витіснятися новішою формою суфікса *-injo- (див. §§ 6–8).

Отже, коли складовий індоєвропейський сонант *ṇ перетворився на дифтонг in, у балтійських мовах нерозрізненно змішалися давні залишки гетероклітної відміни з новішими субстантивованими прикметниками із суфіксом *-ino-.

§ 5. Кілька назв носіїв ознаки утворено також із варіантом суфікса -inas -ina, наприклад: auksina «золота монета» BB Ps 56,1; 57,1; 59,1; 60,1, smulkinà «дрібниця» Šlčn (LKŽ XIII 219).

Похідні із суфіксом -inis(-ė)

§ 6. У литовській мові, субстантивуючись, прикметники з цим новішим за формою суфіксом часто набувають значення носія ознаки; так сформувався дуже продуктивний словотвірний тип назв носіїв ознаки (ŽD 257–259; DaiktvDr 344–346).

Похідні цього типу засвідчені вже в писемних пам’ятках XVI–XVII ст. Від початків писемності поширене похідне krūtinė. У старих писемних пам’ятках часто трапляється нині зникле похідне kilpinis «стрілецький лук». Інші засвідчені в окремих текстах.

Частина з них і нині вживається в діалектах, наприклад: bergždinė «ялову корову» SD³ 84, 132, dešimtinė SD³ 38; Ch¹ Mt 23,23, kailiniai SD¹ 62; SD³ 126; Lex 67; SE 224₇, kaklinė «остання» DP 293₄₃, kaktinė «пов’язка на лоб» BB Ekli 45,14; SD¹ 85, kelinės «штани» SD¹ 32, 133, 184; SD³ 65, 301, 452; KlG 70 (пор. також скорочену форму kelnes Ch¹ Mr 28,42), kempinė VlnE 218₁₁–₁₂; SD³ 67, krūminis «корінний зуб» Lex 12a, kruvinis «людина, хвора на проказу» BP I 192, lapinė «намет» BB 3 Moz 23,42; Ps 81,4; BP I 163₂₄; II 136₁₁; Lex 57a, 80a; «лисяча шкура»

³ Trautmann 1923: 214; ŽD 243; GJL II 187–188.

149

«шапка» Lex 38, 63, сорочка SD¹ 17, 62; SD³ 33, 80, 125; Lex 47, постоли Lex 66a, рукавиці SD¹ 154; SD³ 154, 376, ранкова «ранок» VlnE 120₅; BP II 394; MP 325, насіннєва «насіннєва рослина» C II 351, джерело BB Ps 74,15; SP IX, бокова SD¹ 162; SD³ 398, вечірня «вечеря» DP 3X; SD¹ 192; SD³ 477.

§ 7. Інші нині зниклі або рідкісні, наприклад: apskritinė «бульбашка, ґуля» SD³ 66, 69 («земля селянина на одній ділянці» Sut), apskritinis «куля, м’яч» Mž 315₂; BB Išm 11,7; Job 12,14; Ps 97,5; 98,10; BP II 32₂₃ (також B; [K]; «коло, дуга» J), ąžuolinė «дубове поліно» Lex 27, balsinė «голосний звук» Mž 7X (також K II 320), beržinė «березове поліно» Lex 18 (пор. beržinė/beržinė «березовий прут» BM 290; Pln; «ліки з бруньок берези, настояних на горілці» Skr; Ggr; «дев’ятини» Kos 236 – LKŽ I² 727), drebulinė «осикове поліно» Lex 33, dvibalsinė «дифтонг» Mž 13₁₂ (також K I 300), alksninė «вільхове поліно» Lex 30, ypatinė «особа» Mž 23₁₆,₁₇; 76₄; 373₈; BP I 65₁₈; DP 143X («окреме місце; їжа окремо від усіх» J; «грядка для квітів» BŽ 223), kadaginė «ялівцеве поліно» Lex 102a, kelinė «панчоха, гетри» SD¹ 98; «одна штанина» C II 145 (також J), kruopinė «ковбаса з крупи» Lex 44a, medinis «глухар» Lex 18; C I 336, pūkinė «такий пухнастий черв’як» SD³ 679 («пухова постіль» Vaižg; GŠ 351; NdŽ), preskinės (див. § 20), sanbalsinė «приголосний звук» Mž 7X, skroblinė «грабове поліно» Lex 27, smegeninė «ковбаса з мозку» Lex 60a (також NdŽ; «голова» LTR(Gršl); Alv; «розум, кмітливість» VIkv; Mrj – LKŽ XIII 139), svietinis «мирянин» DP 497₁₈, 499₄₉ (також Sut), šiltinė «гарячі джерела» SD³ 34 (також Sut; N; [K]; NdŽ), vakarinė «вечірній вітер» KIG 61; Lex 105 (також Q 618; Bb Sir 43,18), velksninė «праща» BB Job 41,20 (пор. vélksnė «волочіння» BsP III 203(Brt); Pb – LKŽ XVIII 640), viršinė «верхівка» SD¹ 193; SP I 310₂₇ (також KŽ).

Деякі з них є очевидними новотворами, що свідчать про продуктивність цього словотвірного типу вже на початку писемної доби.

§ 8. У латиській мові відповідних похідних із -in(i)s(-inš), -ine дуже мало, наприклад: austrinš «східний вітер»⁴, kaiminš «сусід» (пор. лит. káiminis/kaiminis, -ė «селянин» Alk; Gs; Srv – LKŽ V 56, див. також Skardžius 1963: 316), zlecini «люди зле-ків»⁵, melines «чорниця», zemines «суниця», vecine «стара жінка» (LVG 312–313), celmine «звичайний опеньок» (пор. лит. kelminė/kélminė «т.с.», див. Rėkėna 1995: 96). Адже в латиській мові з цим суфіксом почали часто утворювати демінутиви, які в литовській мові трапляються дуже рідко (авт. 1994: 146).

Назви носіїв ознаки з *-inįo- могли існувати й у прусській мові, пор. лит. drėvinė «діжечка для зберігання жиру» Pkr (LKŽ II² 692) і прус. drevine «(древинний)»

⁴ Цю похідну деякі дослідники (LVG 313; BKGF 78; авт. 1994a: 30) зіставляли з лит. auštrinis «північно-східний вітер» KIp; Plng; Kim (LKŽ I² 515). Однак А. Ґірденіс на конференції, присвяченій Ю. Казлаускасу (1994 11 04), висловив думку, що лит. auštrinis може бути запозиченням із латиської мови.

⁵ У деяких південних і східних говірках литовської мови за допомогою суфікса -inis(-ė) також утворюють назви осіб за місцем проживання або походження, наприклад: adūtiškinis, kauninis, dūkštinis тощо (LKA III Žemėl. Nr. 110, p. 116).

150

«діжа» (Boᵉte) E 393 (PKEŽ I 223–226)⁶, лит. šōninė і прус. gravyne «бокова (дошка воза)» (Tunebret) E 304 (PKEŽ I 404; Eckert 1995: 54). Невідомо, чи належить до цього словотвірного типу й прус. aulinis «халява» (Schaft) E 503 (так вважає BKGF 78), адже це може бути й основа на o, тобто утворення із *-ino-, пор. згадану похідну aswinan (див. § 4). Для прусської мови, здається, характерніший суфікс *-ino-, а не *-inio- (Kaukienė 1994a: 16).

§ 8. Окремі слова, які із синхронічного погляду здаються похідними із суфіксом -inis(-ė), можуть походити від залишків гетероклітичного відмінювання (пор. похідні із суфіксом -inas, див. § 3). С. Каралюнас (1992) вважає, що ožinis/óžinis «південно-східний, південний вітер» не є похідним із суфіксом -inis від слова ožys (так GJL II 192), а, як і лат. āzenis, āzinis, az-aids «полудень», походить із балт. *āź(en/n), пор. давньоінд. áhar-/áhan- «день, денне світло», а також лит. áudinis: áudenis «північно-східний вітер»: áudra чергування (Karaliūnas 1990: 86).

Похідні з суфіксом -inys(-ė)

§ 9. У деяких діалектах (переважно західних) і писемних джерелах утворено кілька назв носіїв ознаки також за допомогою пізнішого варіанта суфікса -inis(-ė) — -inys(-ė):

1) від іменників, наприклад: drobinys «сорочка, одяг» K; Vd (пор. drobiniai/drobiniai/drobiniai «полотняний одяг» Plik; Dov; Klp; Skd, drobinis, -ė «лляний» LKŽ II² 739), galvinys «розумник» Kair; Šauk; «вчена людина» BsP II 74; «дама в картах» Kv (пор. gálvinis «пучечок соломи для даху; дама в картах», galvinis, -ė «головний; у формі голови; важливий» LKŽ III 84), kailinys «хутряний одяг» Užv; Alv (V 52, пор. kailiniai, див. § 6), kūginys «хлів» DP 412₇, 534₈; J; G 93; BM 434; Alz; Pnd; Pkp; Sl; Dkk; Kp (пор. kūginis, -ė «конічної форми» Ggr – LKŽ VI 775), pakulinys «груба тканина, виткана з клоччя» Alk; Raud (пор. pākulinis «те саме» Brs; Snt; Lnkv; Stak; Al; Gs; Žgn, pakulinis/pākulinis, -ė «витканий із клоччя» LKŽ IX 212), pašukinys «тканина, виткана з очосу» Pbs; Srv; Vs; Stak; Al; Srv; Dv; «товсті нитки з очосу» Mrk (пор. pāšukinis/pašukinis «тканина, виткана з очосу» Lnkv; Vgr; Brs; Lkm; Akm; Up; Er; Jrb; Ssk; Jnš; Lš; Ds, pašūkinis, -ė «витканий з очосу» LKŽ IX 588), pieninys «горщик для молока» Krok; Smn; Vs; Pn (ŽD 262, пор. pieninis/pieninis, -ė «той, що дає молоко; призначений для зберігання молока; виготовлений із молока; пов’язаний із молоком; призначений для переробки молока»), ratinys «прядка, куделя» LTR(Žg); Pš; Šl; Skn; Žml; Akm; «кількість, що вміщується у возі для перевезення сіна» Rod (ŽD 262; LKŽ XI 243–244, пор. ratinis «прядка», rātinis/ratinis, -ė), skalinys «поліно для рубання на скіпки» J; Vl (ŽD 262; LKŽ XII 705, пор. skalinis «те саме» Šl; Als; Vkš; «танець зі скіпками» Ggr, skalinis, -ė «сплетений зі скіпок; із дерева, придатного для скіпок; такий, що містить сланець» (LKŽ XII 705–706), skari-

⁶Інакше див. Trautmann 1910: 323; SV 162; Eckert 1993: 227–228.

151

nyš «рушник» Prl (пор. skarinis «те саме» Nč; Mlt; Švnc; Kls; Rod; Lz; SkrT; «шматок тканини» Grv; Dv; Dbč, skarinis, -ė «призначений для зберігання одягу; схожий на хустку» LKŽ XII 757);

2) від прикметників, наприклад: baltinys «білок ока» Lex 104a; C II 942; K; «яєчний білок» Lex 33a; K; «тканина, призначена для вибілювання» J (пор. baltinis, -ė «білий»), bergždžinys(-ė) «ялове, безплідне животне» Brs; «той, хто не має дітей» J; Gl; Trk (LKŽ I² 763, пор. bergždinė, див. § 6, bergždžinis, -ė «яловий, безплідний»), dryžinys «смугаста тканина» M.Valanč; J; Šts; Als; «одяг, зовнішність людини» Slnt (II² 735, пор. dryžinis, -ė «смугастий»), ilginys «висока на зріст людина» Vlk (пор. ilginis «балка, на якій закріплені крокви» Dglš; Grv; Tvr; Dsn; «жердина, щоб щось підвішувати» Lš; «коса з довгим держаком» Ad, ilginis, -ė «прямий, цілий, не зім’ятий» LKŽ IV 50), juodinys «страва з крові» J; Skdv; «домоткана строката тканина» J; Rdm; Bd (IV 403), marginys «те саме» J; Skr; Plv; Pn; Al; Up; Ds; Ob; «візерунок, орнамент» Vl; Bgs; «те, що складається з предметів різних кольорів» Tl (VII 853, пор. marginis, -ė «із строкатої тканини»), ploninys «тонка тканина» J; Als (ŽD 262; LKŽ X 305, пор. ploninis, -ė «тонкий, стрункий»), skaninys «ласощі» S.Dauk; M.Valanč; J; DūnŽ; Plng; Kal; Pp; Vkš; Vvr; Šts (LKŽ XII 737).

Значно частіше за допомогою суфікса -inys утворюються віддієслівні похідні, переважно назви результатів дії (DaiktvDrR 63–64, 96, 195, 214–215).

Похідні із суфіксами -inga, -ingis(-ė); -angas(-a), -engė, -(i)ungis/-ungys(-ė)

§ 10. У литовській мові, як і в інших балтійських мовах, за допомогою суфікса -ingas(-a) широко утворюються прикметники (ŽD 106–120; Būd vDr 556–558). Проте з ними пов’язані лише кілька назв носіїв ознаки. Суфікс -inga має kregždinga «ластівка» (давно вживане в жемайтському діалекті слово, засвідчене у працях D. Poškos, S. Daukanto, див. LKŽ VI 121); можливо, сюди належить і lakštinga «соловей» BzF 132; Pgg (VII 96; про його творення див. LEW 337), а також похідне з частково розширеним суфіксом -ala lakštingala, якщо це не перероблене запозичення з нім. Nachtigall (так вважає Szemerényi 1960: 221 і далі). Цілком неясного походження, але близькими за значенням є слова blėzdinga «ластівка» (засвідчене вже в BB 3 Moz 11,19, нині поширене в жемайтському діалекті, див. LKŽ I² 907–908), kuolinga «пацюк» Ds; Sb; Pnd (VI 912).

§ 11. Парадигматичний варіант суфікса -ingas(-a) -ingis(-ė) мають: blėzdingė/blezdingė «ластівка» K; Klp; Skdv; «братки (квітка)» Yl; Klp (LKŽ I² 908), burlingis «той, хто обливається, коли їсть» LMD(Šlv), burlingė «перекисле молоко; поганий суп» Vlk (I² 1192), klibingis «кривий, кульгавий чоловік або тварина» J; Erž; VšR (VI 75), klivingis «той, хто погойдується з боку в бік» N; [K]; J II 168, kriv ingis «скручений предмет» Br; Slnt (ŽD 121; LKŽ VI 660), kuolingė «пацюк» Nj; Rm (LKŽ VI 912), lakštingė «соловей» LTR(Pnd); Psl; Ad (VII 97), rūsingis «росіянин» Zt (ZtŽ 567), šlivingis «той, у кого криві ноги» N(Rg); [K]; BzBk III 70; KŽ.

152

§ 12. Ще кілька назв носіїв ознаки утворено з такими апофонічними варіантами суфікса -ing-:

-angas (-a): žabángai (широко засвідчене в писемних пам’ятках XVI–XVII ст., уживається й нині в діалектах: Pl; Brst; Užp; Ūd; Mšk; Kair; Ds), žabángos «пастка» VlnE 4; BM 72, 449; Tl; Všn; Pln; Plt; Plv; Tj; Gs; Mrc (LKŽK, пор. прус. slango «вудила, вуздечка» (Gebys) E 452, див. PKEŽ IV 128–130); -engė: juodengė «така синя ягода» Dbč (LKŽ IV 399); -(i)ungis/-ungys (-ė): aklungys «сліпа людина, кінь» J I 9, burliungė «рідкий бруд» Lp; «поганий суп» Dglš; Nmn; Kls; Dg, burliungis «трясовина» Q 401; Krz 158; [K]; «товстун» J; Skr; Gs; Vrn (LKŽ I² 1193), murungis «похмура людина» Smk (VIII 433), pludūngė/plūdungė Ms; Als; Slnt; Dr; Plt, pludūngis/plūdungis/ plūdungys «несерйозна людина, базіка» J; Krp; Tv; Erž; Šv; Slnt; Pln; Užv; Krš (X 322), varliungis «жабеня, мала дитина» Rdm (LKŽ XVIII 275), žaliungis «зелене недозріле жито, плоди» Lkm; Trgn, žaliungė «зелені ягоди, яблука» Klt (LKŽK); сюди, можливо, належать і слова неясної словотвірної будови mešlūngis/mešlūngis/mešlungis K; J; Žem; Skr; Vlky; Lk; Šv; «вовче лико» J; Lnkv; Rm; Pc; «молочай» R; P; K, mešlungė «судома» LC 1878,31; Kv; «вовче лико» Kos 238; Pc (VIII 97).

§ 13. Відповідні похідні дуже рідкісні й у латиській мові, наприклад: teterīga «глушець», lakstīga-la (пор. лит. lakštingala, lakštinga, див. § 10), давньолатис. barīde «сирота» (LVG 371).

У прусській мові прикметники із суфіксом *-ingo- значно частіше субстантивувалися й набували значення носія ознаки, наприклад: nauningas «новоселець» (Newling) III 87, ragingis «олень» (Hircz) E 65, acc. pl. paklusmingins «підданих» (Unterthanen) III 91 (Kaukienė 1994: 9). До цих похідних прилягає й етнонім jotvingiai, який, імовірно, спочатку означав «мешканці Ятвягії» (Būga 1961: 153–156; Salys 1985: 406–407).

Про давність такого словотворення в західнобалтійських мовах свідчать прусські, ятвязькі та куршські топоніми й антропоніми із суфіксом -ing та його варіантами -ang-, -ung-.⁷ Крім того, у місцевостях, заселених пруссами (пор., наприклад, Elbing, Marungen PKEŽ I 248–249; III 149–151), куршами та ятвягами, зафіксовано гідроніми й назви боліт із -ing-, -ang-, -eng-, -ung-, наприклад: Liōlinga Šlv, Alanga Trg (пор. латис. aluōgs «джерело, вир», Drabéngis Prn, Babrūngas Plt (Vanagas 1970: 91, 134, 168–169, 203; Bilkis 1998: 54, 126–127, 159).

Тут слід також мати на увазі, що згадані литовські назви носіїв ознаки із -ing-, -ang-, -ung- теж уживаються переважно в західних і південних діалектах (див. §§ 11–12), які, імовірно, сформувалися на субстраті західнобалтійських мов (пор. Mažiulis 1994; Vidugiris 1996).

⁷ Būga 1961: 136; Gerullis 1922: 247; Trautmann 1925: 174; Savukynas 1966: 172; Zinkevičius 1987: 20, 42; Vanagas 1994; 1996: 113–120.

153

§ 14. У західнобалтійських мовах був також осередок поширення прикметників із суфіксом *-ingo-. Адже в прусській мові прикметники з ним утворювалися не лише від імен (як у литовській і латиській мовах), а й дуже часто від дієслів, наприклад: auschaudwíngin «надійного» (trewe) III 53₄: auschauditey «довіряти» (vertrawen) III 27₁₁, Druwingin «віруючого» (glaubigen) III 119₁₃: druwit «вірити» (gleuben) III 45₁₀ тощо (Kaukienė 1994: 9).

§ 15. K. Būga (1961: 789–796) звернув увагу на особливу подібність словотворення балтійських прикметників із -ingas і німецьких назв носіїв ознаки із суфіксом -ing (він також має варіанти -ang-, -ung-), пор. лит. vargingas, латис. vārdzīgs «бідний» і давньоверхньонім. arming «бідна людина», лит. galingas, латис. varīgs «сильний» і давньоверхньонім. mahting «сильна людина» тощо. A. Vaillant (1970; 1974: 494) схилявся до думки, що балтійський суфікс -ingas є германізмом. Однак це цілком неправдоподібно (Skardžius 1972: 96).

§ 16. Балтійські похідні з *-ingo- органічно вписані в усю словотвірну систему балтійських мов.

1. У балтійських мовах поряд із суфіксом *-ingo- маємо також давній суфікс *-ino- без детермінатива *-g-. Варто зазначити, що в деяких прикметників значення суфіксів *-ingo- і *-ino- цілком збігаються, пор. давн. лит. kruvingas «кривавий» і krūvinas, давньоцерк.-слов. кръвьнъ «кривавий» (ŽD 120). Крім того, у балтійських мовах прикметники із суфіксом *-ino- (особливо новішим різновидом суфікса *-inio-), субстантивуючись, також схильні набувати значення носія ознаки (див. §§ 4–8).

2. У балтійських мовах до суфікса *-ino- приєднався також детермінатив *-d-. Так, від -ind- утворено етнонім galindai, первісне значення якого могло бути «ті, що живуть на краю» (пор. литовські антропоніми Galinis і Galindžius), за словотвором подібний до згаданого вище етноніма jotvingiai (див. § 13). Суфікс -ind- знаходимо в топонімах: прус. Karwinden, Stubunden, лит. Gelind-énai Pln, Ne-rind-aičiai Tl, у литовських прізвищах Dalinda, Dubindys, Tilindys⁸, у гідронімі Kelinda Pln (Vanagas 1970: 167). Суфікс -ind- має варіант -and-, з яким, як і з -ang-, утворено гідроніми, наприклад: Gylánda Pgg, Samándis Smal та ін. (Vanagas 1970: 91), пор. також похідні з -und- (наприклад: klabūndas «дерево з вузлуватими наростами», klabūnda «той, хто спотикається» DaiktvDrR 152) і згадані похідні з -ung-. Деякі похідні із суфіксами -ing-/-ang-/-ung- (відповідно -ind-/-and-/-und-) (особливо гідроніми) можуть походити від залишків розширених форм гетероклітичного відмінювання, пор. лит. Suvìngis, прус. Sawangę і лит. Savėlis, Savėnė, прус. suge «дощ» (Reynen) E 49; або лит. Krūvandà і Krūoja, латис. kràuja «крутий берег річки, обрив» (Karaliūnas 1987: 190–191, пор. також Krahe 1959: 242–243).

§ 17. Тим часом назви носіїв ознаки із -ing у германських мовах не мають такого глибокого коріння, їхнє походження неясне. Крім того, у готській та деяких інших найдавніших писемних пам’ятках германських мов вони трапляються дуже рідко. Майже немає цього типу

⁸ Gerullis 1922: 223; Savukynas 1963: 322; Skardžius 1973: 55–56.

154

Похідних, які мали б відповідники в усіх або багатьох германських мовах і могли б вважатися прагерманськими, А. Баммесбергер (1990) зовсім не згадує у своїй монографії про морфологію прагерманських іменних частин мови. В. Мейд (1967: 198 і далі) вважає, що вони поширилися досить пізно, вже в окремих германських мовах, причому не в усіх одразу й не однаково широко: найбільше їх зафіксовано в давньоісландській мові (Munske 1964: 8–38; Bennett 1966: 657). У Скандинавії зафіксовано також найбільше топонімів із -ing- (Udolph 1994: 149–161). Можливо, саме там і слід шукати осередок їхнього поширення?

Отже, постає питання, чи не могла суфіксація *-ingo- проникнути до германських мов із західнобалтійських мов (чи, можливо, тривале сусідство з мовами цієї групи лише активізувало суфікс *-ingo- у германських мовах і змінило його первісну форму?). Якщо прийняти цю гіпотезу про балтійський вплив, легше пояснити, чому германський суфікс -ing має приголосний g замість очікуваного k. Адже давньому індоєвропейському детермінативу *-g- відповідає герм. -k-. Його часто знаходимо в демінутивах, які можна порівняти з демінутивами із балтійським суфіксом -už- (авт. 1994: 138).

До германських мов із західнобалтійських мов міг потрапити також суфікс *-ōmen-. Можливо, унаслідок контактів західнобалтійських і германських мов (також переважно скандинавських) в обох мовних групах почали утворювати назви носіїв ознаки за допомогою прикметникового суфікса *-isko- (авт. 1994a: 31).

§ 18. Про давність і, очевидно, тривалість контактів західнобалтійських і германських мов свідчать також германізми в прусській мові. Так, від того самого давнього германського слова *xelmaz «шолом; певний головний убір» утворилися два германізми в прусській мові, що різняться часом запозичення. Перший, kelmis «шапка» (Hūt) E 475, було запозичено дуже давно, задовго до н. е., а другий, ilmis «навіс» (Bark) E 234, — імовірно, у перші століття н. е.⁹

V. Mažiulis (1981a: 8) teigė, kad vakarų baltai su germanais išbuvo kaimynais apie tūkstantį metų: nuo VIII a. prieš Kr. ligi III a. po Kr.¹⁰ W. P. Schmidtas (1986) irgi mano, kad germanų kalbos susiformavo baltų kalbų kaimynystėje. Archeologai pastebi nemaža senų bendrų bruožų tarp vakarų baltų ir gotų kultūrų (Žulkus 1995).

Крім того, цілком можливо, що частина західнобалтійських племен рушила разом із германцями проти Римської імперії, а деякі балтійські племена (можливо, змішані з германцями) згодом повернулися назад. Можливо, про той похід свідчать сліди назви галіндів в Іспанії та в деяких інших місцевостях Південної й Західної Європи (PJa E–H 139–140; I–K 380; Toporov 1980; 1983; 1993 з літ.). Ареал, у якому виявлено топоніми й антропоніми, утворені від етноніма, сягає також Моравії, Словаччини та Чехії

⁹ Būga 1961: 85–87; Salys 1985: 274; PJa I–K 42–43, 311–312; PKEŽ II 74, 160–161 з літ.

¹⁰ Beje, dabar V. Mažiulis (1995) iškėlė naują hipotezę, pagal kurią tiek slavų, tiek ir germanų kalbos kilusios iš protobaltų kalbos periferinio dialekto, tik skirtingu metu. Ji primena ir L. Palmai-čio (1995) nuomonę, kad prabaltų kalba esanti paskutinė liltinė ide. prokalbės raidos pakopa.

155

prūsai (Nepokupnyj 1976: 92–103). Antra vertus, archeologiniai duomenys rodo, kad V–VI a. po Kr. Prūsijoje bei Vakarų ir Vidurio Lietuvoje pasirodė naujos politinės klajoklių gentys, savo materialine kultūra labai artimos gotams bei Romos provincijoms (Šimėnas 1992; 1994). Apie panašaus laikotarpio baltų ir gotų santykius rašoma Jordano „Getikoje“, ypač šiuo požiūriu svarbus Teodoriko Didžiojo laiškas aisčiams VI a. (Gudavičius 1982; 1987). Gal kai kurių baltų genčių sugrįžimas iš Romos atsispindi ir legendoje apie lietuvių romėniškąją kilmę bei kunigaikštį Videvutį (plg. Šimėnas 1989; 1994a; Beresnevičius 1995: 77 tt.). Tačiau visa tai reikalauja tolesnių studijų.

Похідні із суфіксами -ienas, -iena

§ 19. Субстантивуючись, деякі прикметники із суфіксом -ienas(-a) (імовірно, це аблаутний варіант суфікса -inas(-a)) набули значення носія ознаки.

Назв носіїв ознаки із суфіксом -ienas є лише кілька, наприклад: beržienas «кастрований баран» Dglš (LKŽ I² 776), kiaulienas «кнур» Jnš; Žg (пор. kiaulienas, -a «як свиня» NS 812; (d.)Rm — LKŽ V 696), rugienai «стерня після зрізаного жита» BB 2 Moz 15,7; Dkš (XI 887). Можливо, сюди належить також kamienas (пор. латв. kams, слов. *komъ «грудка, брила», лит. kām-anos, нім. Ham «кінська упряж»)¹¹.

§ 20. Відповідні похідні жіночого роду із суфіксом -iena трапляються часто й зазвичай є назвами м’яса (DaiktvDr 414–415).

Такі похідні трапляються вже в писемних пам’ятках XVI–XVII ст., наприклад: aviniena DP 294₉, jautiena SD¹ 196; SD³ 484; Lex 71, kuiniena SD³ 436, ožiena Lex 19, paršeliena SD¹ 140, vištiena SD³ 144, žąsiena SD¹ 34, žvėriena SD³ 157; Lex 106.

Дещо інше значення має похідне preškienos «незаквашене тісто» C II 572; Q 516; N; «єврейська Пасха» SD³ 347 (пор. preškinės «те саме» VlnE 155, preškienà «незаквашене тісто» N; «прешка-суп» J).

Назви м’яса із *-eino- мають відповідники також у слов’янських та італійських мовах, пор. лит. žvėriena і слов. *zvěrina, лат. ferīna¹².

Похідні слова із суфіксами -ienis, -ienė, -eina/-einė

§ 21. Значення носія ознаки набувають також субстантивовані прикметники з суфіксом новішої форми -ienis(-ė).

Назв носіїв ознаки з -ienis, як і з -ienas (пор. § 19), небагато. Кілька похідних цього типу позначають стебла рослин, наприклад: bulbienis «картоплиння»

¹¹ Būga 1959: 35–37, 295–296; ŽD 287–288; LEW 213; EŚRJa II 300; EŚSJa X 179–180.

¹² Leskien 1891: 413; Brugmann 1906: 276 tt.; ŽD 288; BKGF 79; GJL II 212; Butler 1971; Sławski 1974: 123; Vaillant 1974: 363 tt.

156

Gg; Dbg; Plš; Nmč (пор. bulbienis,-ė «картопляний» Sb; Sdk; Bb; Slm; Rk; Nmn; Drsk – ŽD 289; LKŽ I² 1149; LKA III 29, 143), bulvienis «картоплиння» Kt; Alk; Smk (пор. bulvienis,-ė «картопляний» Jnšk; Čk – LKŽ I² 1156; LKA III 29, 143), kamienis «картоплиння» Kos 45; J(Ds); Ds; Sdk; Dgl; Zr (LKŽ V 176, пор. kamienas, див. § 19), ropienis «листок ріпи» Dglš; Str; Grv (XI 833).

Значно частіше похідні з цим значенням утворюються за допомогою складного суфікса -ien-ojas (авт. 1997: 125).

§ 22. У говорах трапляється також кілька NAttr з -ienis іншого значення, наприклад: beržienis «березовий кий» Rod (LKŽ I² 770), dryžienis «смугаста груба конопляна тканина» Prng; Vdš (II² 734), karštienis «млинець» Kb (V 325), kelniėnis «товста тканина з клоччя для штанів» Ml; Dg; Ad (V 529), margienis «погана домашня кольорова тканина» Ad; Klt; Prng (VII 852), rugieniai «житня солома» JD 227; Dbg; Ds; Kair; Trgn; Pb (пор. rugienis,-ė «житній» – LKŽ XI 887), saldiėnis «солодка страва» Arm; Grv; Zt; «солодка страва» Vrn; Žln (пор. saldienė, див. § 23, saldiėnis,-ė «незаквашений, із солодкуватим смаком» Ėr; Nč – LKŽ XII 64).

§ 23. На значній території аукштайтського говору за допомогою суфікса -ienė утворюються різноманітні назви страв (ŽD 289–290; DaiktvDr 347–348; LKA III Žemėl. Nr. 125, p. 138–139).

Такі похідні слова вже зафіксовано у словнику К. Ширвіда. NAttr bėralienė «хліб із невіяного жита» SD³ 21, 29, miltienė «борошняна юшка» SD³ 99, pautienė «яєчня» SD¹ 45; SD³ 84 вживаються в говорах. Похідне слово saldienė «солодощі» SD³ 164 (також [K]) нині має в говорах значення «солодка страва» Vdš; Grv; Lz; «солодкий хліб» Knv (LKŽ XII 64), džiovienė «сухар» SD³ 78 – «сухоти» Rd (пор. džiovė «висушений хліб» Alvt; «сухоти» Q 333; Ds; Prng; Dgl; Ktk – LKŽ II² 1022, 1023).

Крім того, похідні із суфіксом -ienė часто позначають дружин і самиць.

§ 24. За допомогою суфікса давнішої форми -eina ar -einė (про його походження див. DaiktvDrR 64–65) утворено ім’я богині лісів Medcina ar Medeinė¹³; пор. прізвище Augš-teinis, назву міста Raseiniai (ŽD 290), а також гідроніми Kulėinis Mrk, Sto-reinis Sem, Kruteinė Klp (Vanagas 1970: 110).

Похідні слова із суфіксами -ainis/-ainys(-ė), -aina

§ 25. Суфікс -ainis(-ė) — це апофонічний варіант суфікса -ienis(-ė). За його допомогою в литовській мові також утворюються назви носіїв ознаки, але рідше, ніж за допомогою -ienė.

У писемних пам’ятках XVI–XVII ст. був дуже поширений нині зниклий похідний іменник tėvainis «спадкоємець, спадкоємець майна» (пор. латис. tėvainis «старий, добре знайомий чоловік» ME IV 179; LVG 328). У писемних пам’ятках Й. Бреткуна часто трапляється похідний іменник gentainis(-ė)

¹³ Skardžius 1954: 221; Gimbutienė 1985: 152; Zinkevičius 1987: 91; Eckert 1992: 3–4; Greimas 1993.

157

«родич, людина того самого роду, друг» BP 13X; BB GG 1,9; 1,15; Pat 8,4; це слово зафіксовано також у сучасних говірках Клайпедського краю (Klp; Pj – LKŽ III 237). У словнику XVII ст. «Clavis Germanico-Lithuana» (II 347) Малої Литви знаходимо похідний іменник apvalainis «округлий шматок дерева» (ще R II 296; Kair; «качалка» Klvr, пор. також apvalainis, -ė «круглий; видовжено-округлий» LKŽ I² 278).

§ 26. Нині за допомогою суфікса -ainis(-ė), як і за допомогою -ienė (пор. § 23), найчастіше утворюються назви страв:

1) зазвичай від іменників, наприклад: aguonainis «макове молоко» Šmk; «пиріг із маком» Rs (LKŽ I² 28), avižainis «вівсяний хліб» Vks (пор. avižainis, -ė «вівсяний» R; K; S.Dauk; J; Skr – LKŽ I² 531), bulvainė «картопляний суп» Plv (пор. bulvainis, -ė «картопляний» J – LKŽ I² 1154), cibulainė «підлива, рідка страва з великою кількістю цибулі» Grš; Snt (II² 19), duonainė «суп із хлібної розмічини, хлібних скоринок або борошна» J; Skr; Erž (II² 870), kravainis «хліб, спечений із кров’ю» Vks (VI 485), kunkulainė «суп із галушками» Skr (VI 900), medainis «медовий пряник» Ši (VII 982), miežainė «ячмінний хліб» R II 169; «простий, грубий хліб» Trkn, miežainiai «ячмінне борошно» Vl, miežainis «ячмінний пиріг» Kos 20; Brs; Skd (пор. miežainis, -ė «ячмінний» R II 169; K; J; S.Dauk; Vl; Šts; Vks – LKŽ VIII 158), padažainis «каша, яку їдять, вмочуючи» Vdk (IX 41), paplotainis «тонка хлібна булочка» J; Als; Šlc (пор. paplotis LKŽ IX 377), uogainė «ягідний суп» Žvr (XVII 478), vyšnainė «страва з хліба та вишень» Nm; Žvr; Snt; Lkš; Šk; Grš; «вишнева каша» Snt (LKŽK).

2) зрідка від прикметників, наприклад: apskritainis «галушка» Up (LKŽ I² 263), juodainis «виріб із крові» Ll (IV 391), saldainis/saldainis/sáldainis (поширене в говірках, особливо жмудських), saldainė/saldainė «цукерка» (поширене у верхньолитовців LKŽ XII 62), sausainis/sausainis «сухар» J; JD 166; (d)Šln; «виріб із тіста» Mšk; «галушка з порожниною всередині» Štk, sausainė «виріб із тіста» Pv (XII 204).

§ 27. У говірках (переважно західних) трапляються й інші назви носіїв ознаки із суфіксом -ainis(-ė):

1) від іменників, наприклад: ausainis «дерев’яна посудина з вушками; роззявка» Yl (LKŽ I² 500), barzdainis «бородань» Grg (I² 674), brólainis «син брата» Skd; «дружба» Jnš (I² 1068), griovainis «роззява» Rd (пор. griovà, griovàs «незграбна, неповоротка людина або тварина» LKŽ III 614–615), kelainis «сарай» Pvn; Al; Gd (V 504), kylainis «той, хто має kyla» Šts; Ms (V 773), lenšainis «розм’якла людина» Vdk (VII 369), meldainis «заросле озеро» Trg (ŽD 286), molainė «глинистий ґрунт» Lš (LKŽ VIII 334), pakelainis/pakelainis/pakelainys «сарай» Smn; Al; Lš; Alv; Mrs; Krok (IX 163), pleperainė «той, хто любить теревенити» Rs, plepetainė «базіка» Alk (ŽD 287), šakainis/šākainis «розгалужене дерево» Tv; End (пор. šakainis, -ė, šakainis, -ė «гіллястий» Tv; Jdr – LKŽ XIV 400), šilainė Prn; Mrj; Lkč; Nm; KrR; Vlkj; Brt; Pkn; Gs, šilainis «піщаний, легкий ґрунт» LTR(Dt); Jsv (пор. šilainis, -ė «сосновий» J; Ss; Žvr – LKŽ XIV 778), žabarainis «викривлена колода» Tv (LKŽK);

158

2) від прикметників, напр.: apskritainis «круглоротий» Lkš; Šk (пор. apskritainis, -ė «довгасто-круглий» Slm – LKŽ I² 263), dryžainis «смугаста тканина, одяг» Sk; Škn (пор. dryžainis/dryžanis, -ė «смугастий» J; Lnkv – LKŽ II² 733), gyvainė «жива істота» Pš, gyvainis «те саме» Prk; Stb; Klov; Brž; Sml; «гнійник» Sdb (III 361);

3) від числівників, напр.: ašmáinė «місткість посудина для відмірювання чи висівання зерна на вісім горців» Grk; Rs; Plt; «така міра сипких речовин (вісім горців)» Erž; Skdv; Vdk, ašmáinis «посудина на вісім горців» Rp; Vdk; Rs; «така міра масла» B; [K]; «одна восьма земельного волока» Kos 216; Šd (пор. ašmáinis, -ė «розміром у вісім горців» J – LKŽ I² 338), ketvirtainis/ketvirtainis «чверть» N; K; J; NT Luk 3,19; A 1884,263; Nm (пор. ketvirtainis/ketvirtainis, -ė «квадратний» LKŽ V 667–668).

§ 28. Старішу форму із суфіксом -aina має NAttr lebedáina «виснажена, незграбна, недбала людина, ледар» Varn (LKŽ VII 218, пор. plepáina DaiktyDrR 128).

§ 29. У латиській мові зафіксовано кілька назв носіїв ознаки із -ainis (-ė), напр.: pirkstaini «рукавички», vilnaine «велика вовняна хустка» (LVG 327–328). Про те, що прикметники з *-oino- у балтійських мовах почали субстантивуватися й перетворюватися на назви носіїв ознаки досить давно, свідчить також прус. deynayno «ранкова зоря, зоряниця» (Morgenstern) E 5 (PJa A–D 318; PKEŽ I 188 su lit.).

Похідні із суфіксами -ynas (-ė), -yna

§ 30. Із суфіксом -ynas (-ė) утворено лише кілька назв носіїв ознаки.

Насамперед слід згадати давнє балтійське похідне kaimýnas/kaimýnas (-ė)¹⁴, пор. прус. acc. sing. kaimīnan «сусіда» (Nachbar) III 69¹⁵, частково також лат. діал. ciemiņš (LVG 319; BKGF 79; PKEŽ II 75–76).

У словнику К. Сирвіда (SD³ 152, 170) вже знаходимо NAttr lazdynas. У писемних джерелах Малої Литви (C II 96; Q 96; N; [K]) та Я. Пабрежі зафіксовано похідне moterýnas «красивоквіткова материнка», у словнику А. Юшки (I 398) — ežerýnas «висохле озеро».

Значення носія ознаки ще мають кілька діалектних похідних із -ynas (-ė), напр.: kojýnas «підставка, підніжка» Dov (LKŽ VI 295), kūlynas «кущ, що виріс із гілля…»

14 Це похідне в писемних джерелах XVI–XVII ст., крім нині звичного значення «людина, що живе поруч» (SD³ 39; Lex 63), мало також значення «підданий, невільна людина» DP 3X; PK 120. Похідне kaimýnas увійшло до писемних джерел Великого князівства Литовського, написаних канцелярською слов’янською та польською мовами, де воно позначало певну категорію селян-кріпаків (Jablonskis 1930; Jurginis 1962). С. Даукантасу також було відоме значення kaimýno «селянин, житель села» (Subačius 1993a: 64; DaukŽ I 511). Отже, похідне kaimýnas, імовірно, є субстантивованим прикметником, який колись мав значення «той, хто живе в селі, належить селу, походить із села» (Mezger 1960: 297–298; Lingys 1970: 297–299).

159

no kelmo“ BM 140; BsMt II 201; LTR(Jnš); Jnšk; Krp (VI 833), lebedýnas «роззява» Trak (VII 218), motynė «стара картоплина, з якої виростають нові» Šts (VIII 369), senýnas «дуже постаріла людина» LMD(Tvr) (LKŽ XII 390), šūpuoklynas «трясовина» Lz (XIV 205), šaltynas «джерело» Rm (XIV 268).

§ 31. Дуже близькими до назв носіїв ознаки є характерні для південноаукштайтського діалекту демінутиви, утворені за допомогою цього суфікса й позначенням пташенят (наприклад: genýnas «дитинча дятла», karvelýnas «дитинча голуба», kranklýnas «дитинча крука» тощо, див. ŽD 267), прізвища патронімічного походження (наприклад: Aleksýnas, Kasulýnas, Vitukýnas тощо), які, очевидно, мають відповідники в прусській мові (наприклад: Antōnyn, Disernyn, Kickenyn тощо, див. Savukynas 1966: 172–173; Zinkevičius 1987: 42), а також деякі терміни спорідненості, зафіксовані переважно в писемних пам’ятках Малої Литви (aut. 1994: 144–145).

Похідне -yna утворення kaimyna «сусідка» Q 356 і ім’я богині Žemyna¹⁵.

§ 32. Прикметники з *-ino- іноді набувають значення назв носіїв ознаки й у деяких інших споріднених мовах. Так, лит. kaimýnas (див. § 30) за словотвором і значенням дуже близьке до латв. vīcinus «той, що перебуває по сусідству» і «сусід», давньобілоруського сл. sěminъ «той, що належить сім’ї» і «раб» (BKGF 79; PJa I–K 149–151). Можливо, лит. svỹnas «свиняче лігво» Trš; Akm; Trk; Lž; Mžk (LKŽ XIV 363) відповідає герм. *svīnam, частково сл. *svinъja «свиня», але пор. латв. svīns «брудний, забруднений», давньобілоруське сл. svinъ, латв. svīnus «свинячий» (Karaliūnas 1994: 128–129; PKEŽ IV 176–177, див. також aut. 1995: 186).

У слов’янських мовах досить поширені сингулятивні похідні з *-ino-, утворені від збірних назв або назв племен, наприклад сл. *bratinъ «брат»: *bratьja «брати», *Rusinъ: *Rusь (Sławski 1974: 120).

Деякі похідні з *-ino- мають значення носія ознаки й у давньогрецькій мові, наприклад: φοξῖνος «така річкова риба»: φοξός «гострий» (Brugmann 1906: 276; Chantraine 1933: 204).

Отже, прикметники з *-ino- здавна були схильні до субстантивації й набували значення назв носіїв ознаки. Однак похідні цього типу не набули поширення в балтійських мовах. У балтійських мовах за допомогою суфікса *-ino- найчастіше утворюють збірні назви (aut. 1995: 184) і демінутиви (aut. 1994: 144–145).

Похідні слова із суфіксами -umynas, -umyna, -umynė

§ 33. У литовській мові дещо більше назв носіїв ознаки утворено за допомогою складного суфікса -um-ynas, наприклад: brangumýnas/brangumýnas «дорога річ» BsP II 261; Vd; Mrj; Alk (LKŽ I² 998, пор. brangùmas), gardumýnai/gar-

¹⁵ ŽD 269, 270; Skardžius 1954: 223; Meid 1957: 125; Gimbutienė 1985: 151–152; Zinkevičius 1987: 90; Greimas 1990: 434 tt.; York 1993: 247.

160

dumynai «смачна їжа» DP 3X; SE 166; K; J; Ldvn; Lp (III 123), gilumynas «глибоке місце» Nč (III 304, пор. gilūmas, gilumā), juodūmynai «бруд, чорна річ» K I 266, 309, 698 (пор. juodūmas), kartumynai/kartumynai/kartumynai «гірка річ» RB Rd 3,15; K; J II 47; Ds (ŽD 268; LKŽ V 346, пор. kartū-mas), klampumynas «болотиста місцевість» Km; Mrs; Rud; Kb (LKŽ V 958, пор. klampūmas), margumynai «різні строкаті речі» K I 269, margumynai «розмальовування, візерунки» Jrb (LKŽ VII 857, пор. margūmas), retumynai «рідкі чагарники й дерева» Škn (XI 495, пор. retūmas, retumā), riebumynai «жирні страви» K.Donel; N; K (пор. riebumas), saldumynai/saldumynai/saldumynai K; Mit I 19(Rg); J; J.Bil; V.Krėv; Zp; Jrb;Sdk; Ds (ŽD 268; LKŽ XII 70, пор. saldūmas), skanumynai/skanumynai «ласощі» Sch 178; Mit I 19(Rg); K; Slnt; Lk (LKŽ XII 738, пор. skanūmas), tankumynas (поширений у багатьох діалектах LKŽ XV 815, пор. tankūmas, tankumā), žalumynai Jdr; PumŽ; Pgg; Graž; Krs; Ut; Mžš; Kair; Alv; Snt (пор. žalūmas, žalumā), žirgumynai/žirgumynai «зернові стручки листяних дерев» Lkm; Dkk; Ds; Švnč; Dbč (LKŽK).

§ 34. Суфікс -umynas має такі рідкісні парадигматичні варіанти:

-umyna, наприклад: lygumyna «рівнина» MŽ II 186; N, tankumyną «зарості» Rdm; Pls; Rod (LKŽ XV 815);

-umynė, наприклад: gardumynės «смачні страви» R (пор. gardumynai), juodumynė «чорна іржа» Ml (LKŽ IV 411, пор. juodumynai), klampumynė «багнистість» Sdk; Ut (V 958), tankumynė «зарості» BsP II 592; LTR(Dkk); DS 66(Rs); Skdt; Ds (XV 815).

Суфіксом -umynas та його варіантом -umyna у деяких литовських діалектах утворюються назви ознак (авт. 1992: 43). Крім того, похідні цього типу пов’язані також зі збірними назвами із суфіксами -ynas, -yna, -ynė (авт. 1995: 184–186).

Похідні із суфіксом -(i)ūnas (-ė)

§ 35. Нині вживається понад півтори сотні назв носіїв ознак із цим суфіксом (DaiktvDr 349–350; DaiktvDrR 148–149).

Тим часом у писемних пам’ятках XVI–XVII ст. їх лише кілька. Уже тоді був широко поширений похідний viršūnė. У діалектах уживається також NAttr dykinas C II 89. Похідні didžiūnas «вельможа» SD³ 56, 99, 248, 478; SP 9X; SIG 7X; SE 19; Ch¹ Apr 6,15, galūnas «силач» SD³ 177, 181; SP II 94₁₆; SE 22₂₆, 63₁₃; Ch¹ 6X; Ch 1 Sam 17, 51; «вельможа» MP 44 («убивця» M.Valanč; S.Dauk), karaliūnas «син короля» (широко поширений у писемних пам’ятках XVI–XVII ст.), žygūnas «посланець» Lex 70a; C II 299 (також Krz 413; R II 81; MŽ II 107; N; [K]; L 523; BŽ 100, 600; M та ін. писемних пам’ятках) уже не властиві сучасній мові. Похідний gerūnas «той, хто віддається розвагам» відомий загалом лише з SD³ 379. Ще кілька похідних зі старих писемних пам’яток із суфіксом -(i)ūnas (-ė) пов’язані як з іменними основами, так і з дієсловами (DaiktvDrR 148).

161

Старі документи та назви населених пунктів свідчать, що в середині XVII ст. у центральній частині Литви за допомогою суфікса -(i)ūnas широко утворювали по батькові, які з часом перетворилися на прізвища, наприклад: Aleksiejūnas, Balčiūnas, Tamošiūnas тощо.¹⁶

§ 36. У прусській мові також було чимало особових імен із -ūn-. Особливо давнє ім’я бога Perkūnas, спільне для литовської, латиської та прусської мов: звідси лит. perkūnas, лат. діал. pērkūns, прус. perkunis (Donner) E 50; пор. також лит. Medūnas і прус. Medun, лит. Norūnas і прус. Norune (а також латиський топонім Nārūni, див. Arumaa 1963: 78), лит. Vilūnas і прус. Willune (Trautmann 1925: 168–169; SV 46).

Натомість у текстах прусської мови, можна сказати, немає загальних назв носіїв ознаки із -ūn-, хіба що, можливо, alkunis (Elboge) E 110 (пор. лит. alkūnė, лат. діал. ēlkūne), яке лише з етимологічного погляду можна вважати похідним із суфіксом -ūn- (PKEŽ I 67–68). На їхню наявність могли б указувати дві назви діячів із -ūn- (DaiktvDrR 149).

У латиській мові похідні з відповідним суфіксом -ūns загалом дуже рідкісні й трапляються лише в деяких діалектах; пор. лит. viršūnė і лат. virsūne (LVG 320; Reķēna 1995: 96).

§ 37. Згадані дані балтійських мов дають підстави припускати, що загальні іменники із -(i)ūnas могли поширитися в сучасній литовській мові нещодавно. Можливо, про це свідчить і їхнє наголошування. Адже власні імена із -(i)ūnas у литовській мові зберегли давнішу циркумфлексну інтонацію, тоді як більшість загальних іменників цього типу почали наголошувати з акутовою інтонацією. Виняток становлять лише кілька похідних, серед них поширені вже в давніх писемних пам’ятках (див. § 35) viršūnė, karaliūnas, а в деяких діалектах також didžiūnas поряд із частотнішим didžiūnas (Pakerys 1994: 93–94, 121; Stundžia 1995: 65–66 із літ.). У литовських діалектах збереглося кілька прикметників, що не субстантивувалися й теж мають акутове наголошення, наприклад: saldūnas «солодкий» (DaiktvDrR 150). Отже, частина загальних іменників литовської мови з акутовою інтонацією могла нещодавно субстантивуватися з прикметників; пор. saldūnas «солодкий» і «солодкий плід». Крім того, очевидно, відбулася контамінація похідних із суфіксами *-ūno- та *-ōn-. Інакше кажучи, похідні із суфіксом *-ūno- почали витісняти давніші похідні з *-ōn-, значна частина яких характеризується окситонічним наголошенням. Можливо, саме так виникли описані К. Бугою (1959: 333 і далі) дублети з -(i)ūnas та -uon- (пор. atskalūnas ir atskaluonis, pasalūnas ir pasaluonis тощо), а також новий суфікс -uonas (DaiktvDrR 151 із літ.). Крім того, значну частину подібних назв носіїв ознаки із -onas теж почали наголошувати з акутовою інтонацією (пор. § 44). На таке наголошення могла вплинути й загальна тенденція наголошувати окситонічно іменники o-основи, пов’язана з колишньою наявністю збірної множини (пор. Stundžia 1994: 20–21; Mikulėnienė 1996). Звичайно, не можна цілком виключити й можливості того, що поширенню похідних із суфіксом -(i)ūnas могли сприяти слов’янські мови, у яких багато подібних похідних із суфіксом ati-

¹⁶ Salys 1930: 138–139; Zinkevičius 1977: 153–155; Maciejauskienė 1977: 162–163.

162

… відповідними похідними із суфіксом подібного походження -unb (див. § 38). Однак цей вплив не міг бути дуже значним, оскільки в литовській мові є лише кілька очевидних слов’янізмів із закінченням -ūnas, наприклад: apiekūnas «опікун».

§ 38. Походження суфікса -ūnas не з’ясоване; висунуто різноманітні гіпотези (про них див. aut. 1991: 30–31; DaiktvDrR 149–150). За формою похідні з цим суфіксом найближчі до лат. tribūnus «голова округу»: tribus «округ», Portūnus «бог порту»: portus «порт»¹⁷, дав.-інд. dāmūnas- «той, що належить до дому; охоронець дому» (пор. лат. domus, дав.-церк.-слов. domb, лит. namūn-aitis)¹⁸. З іншого боку, за своєю функцією суфікс -ūnas (< *-ūno-) дуже тісно пов’язаний зі слов’янським -unъ (< *-ouno-). У слов’янських мовах за допомогою цього суфікса також широко утворюють назви носіїв ознаки¹⁹; пор. лит. saldūnas і серб.-хорв. slàdun «солодкий плід» (Martynov 1973: 39). Однак форми балт. *-ūno- та слов. *-ouno- відрізняються. До речі, у слов’янських мовах є кілька похідних із -unъ, які точно відповідають балт. -ūnas; пор. слов. *Perynъ // *Perunъ «Перкунас», *pehynъ // *pelunъ «полин, м’ята» (Sławski 1974: 134).

§ 39. Ім’я бога балтійських мов Perkūnas порівнюють із давньоісл. Fjorgyn «мати бога грому Тора», гот. fārguni «гора», кельт. Hercynia silva та слов. *Perunъ, хет. perunas «скеля» (останнє може мати й цілком інше походження, див. Watkins 1995: 530). На цій підставі деякі дослідники намагаються реконструювати індоєвропейське ім’я бога *per(kʷ)uno/per(kʷ)ūno-.²⁰ Однак і тут постає проблема, як пояснити різну форму цих похідних (пор. також лат. pērkāns, pērkauns, pērkuons ME III 208, 209). Імовірно, згадані похідні виникли в окремих індоєвропейських мовах, але з подібних семантичних мотивів, можливо, як епітети давнього небесного бога (римовані слова). Крім того, незрозуміло, чи балтійський похідний Perkūnas утворено від індоєвропейської назви дуба *perkʷu-²¹, яка зникла в балтійських мовах, чи від дієслова *per- «бити» (пор. лит. pérti), розширеного детермінативом -k-²². Перша

¹⁷ Kretschmer 1896: 133; Brugmann 1906: 280; Hofmann, Leumann 1928: 223; Schulze 1966: 361; Specht 1932: 215–216 ir kiti.

¹⁸ Specht 1932: 216; Wackernagel, Debrunner 1954: 499; Meid 1957a.

¹⁹ Vondrak 1924: 549 і далі; Sławski 1974: 134; Vaillant 1974: 624–626.

²⁰ Ivanov 1958; Ivanov, Toporov 1974; Ind 615, 792 і далі; Danka, Witczak 1995: 128, пор. також Porzig 1954: 120, 196; Nagy 1974.

²¹ Hirt 1892: 480–481; Güntert 1914: 203 tt.; Brückner 1922; 1974: 414; Specht 1939: 57; ŽD 281; IEW; Meid 1957: 125–126; 1993; Szemérenyi 1964: 307–308; Friedrich 1970: 21; Maher 1973: 457–459; Markey 1986: 256; Dunkel 1988–1990; Bader 1989: 33 tt.; LEV II 38–39; Hamp 1995; PKĖŽ III 265–266.

²² Grienberger 1896; Trautmann 1910: 395–396; ME III 209; LEW 575; Skardžius 1963; Gimbutas 1973 із літ.; Jakobson 1985: 19 і далі; Mayrhofer 1996: 969; Laurinkienė 1996: 23–32. W. Krogmann (1955: 4 і далі) пов’язує Perkūnas з іншим дієсловом кореня *per-, що означало «бризкати, розсипатися, розсипати, дути»; пор. лит. pirškšnis «дрібна жарина в гарячому попелі», дав.-ірл. riches «вуглини», гр. πρηστήρ «спалах блискавки; сильний вітер». Ще менш переконливою є спроба J. Otrebskiego (1962: 64–65) побачити в похідному Perkūnas два корені *per- (пор. лит. pérti) та *ker- (пор. лит. kirsti).

163

Це припущення підтверджувала б та обставина, що за допомогою суфікса -ūnas у балтійських мовах (як і за допомогою споріднених із ним суфіксів в інших індоєвропейських мовах) найчастіше утворюються відсубстантивні, а не віддієслівні похідні (пор. DaiktvDrR 148–150).

§ 40. Підґрунтя для виникнення назв носіїв ознаки із суфіксом -ūnas, імовірно, заклав давній потяг, що, можливо, сягає пізньої індоєвропейської прамови, утворювати за допомогою прикметникового суфікса *-no- соціальні терміни зі значенням «господар, вождь»; крім згаданих лат. tribūnus, староінд. dámūnas- (див. § 38), пор. також лат. dominus «владика», гот. kindins «вождь племені», давньоісл. drottinn, гр. χοίρανος «вождь воїнів», гот. Þiudans «король» тощо.²³ Особливо тісно з ними пов’язане ім’я бога Perkūnas, а також патроніми й інші антропоніми, характерні частково для давньої литовської (можливо, і прусської?) мови, із -(i)ūnas (вони пов’язані із суспільно важливим інститутом успадкування), похідні з наголосом на корені didžiūnas, karaliūnas (див. §§ 35, 37). Однак похідні з -(i)ūnas як окремий тип творення назв носіїв ознаки, ймовірно, сформувалися на балтійському мовному ґрунті (пор. Arumaa 1963: 77–78).

У балтійських мовах поряд із суфіксом *-ū-no- існують також суфікси *-ou-no-, *-u-no-, що походять від того самого давнього суфікса *-no-, приєднаного, однак, до різних основотворчих елементів (див. §§ 42–43).

Похідні із суфіксами -(i)ūna, -ūnis/-ūnys; -aun-, -un-

§ 41. Колись поряд із суфіксом -(i)ūnas могла існувати його жіноча форма -(i)ūna, яка, імовірно, згодом змінилася на -ūnę; пор. ім’я богині лісу Žvėrūna «володарка звірів, мисливиця» (Greimas 1990: 393–395; 1993), жмудські прізвища Stankūna, Girdžiūna (Salys 1985: 196), похідне zvogūna «базіка, балакун» (Senkus 1972: 169), гідроніми Beržūna Шлчн, Martūna Дв, Šerūna Шлл (Vanagas 1970: 202), латис. bricūna «неслухняна дитина» (LVG 150, пор. також DaiktvDrR 150). Адже раніше nomina feminina часто утворювалися за допомогою словотвірного закінчення *-ā-, і лише згодом у балтійських мовах їх почали витісняти відповідні похідні зі словотвірним закінченням *-(i)ē- (авт. 1993: 38–39).

Деякі похідні із суфіксом -ūnas(-ė) мають форми io-основи, наприклад: geležūnys «така хвороба коней» Дглш; Дс (пор. geležūnės Дглш – LKŽ III 214, 217), viršūnis «вершина» C II 990; N, пор. також гідроніми Sykūnė і Sykūnis Ашм (Vanagas 1970: 202), а також прикметники kartūnis «гіркий», saldūnis «солодкий», tankūnis «густо зростаючий» (ŽD 281). У працях С. Даукантаса більш поширений суфікс -ūnis з основою на i (наприклад: atskalūnis, marūnis, palikūnis; див. Būga 1959: 333), імовірно, виник із фонетичних причин із -uonis; пор. atskaluonis, maruonis, palikuonis²⁴.

²³ Plg. Saussure 1965: 309–310; Meid 1957; 1957a; 1966; Watkins 1966: 45t.; 1990: 296–297; Benveniste 1970: 301 tt.; Dunkel 1988–1990: 3–4.

²⁴ Specht 1932: 223–224; Skardžius 1937: 129–130; ŽD 281–282.

164

§ 42. За допомогою суфікса -aunė та його варіанта -aunys утворено NAttr geležau nė?

geležau nės

rōnas «горбатий» B; MŽ; K; J.Jabl; Lkm; Rš (LKŽ VI 934), ligōnas «хворий» R II 231; M. Valanč; J; End; Tk; Slnt (VII 478), mārškonas «лляне, полотняне полотно» Lex 58a; B; MŽ II 323; Vv; Krok; Skr; Dkšt; Vlkv (пор. mārškonas,-a «лляний, полотняний» BB 3 Moz 16,4; B; MŽ II 323; K; S.Dauk; J; Lž; Vkš; Ms – LKŽ VII 881), salakōnas «житель Салака» Slk; Ant; Avl; Ds (XII 60), seilōnas «слиня» Grš (XII 311), tevōnas «дід» Sn (ŽD 273).

§ 45. Відповідники похідних цього типу є в латиській мові (наприклад: nešķi stāns «потвора, виродок», druvāns «цілина» LVG 305), у слов’янських мовах (наприклад: давньоцерк.-слов. brotanъ «син брата», županъ «правитель області», рос. velikan «велетень»²⁶), в італійських мовах (наприклад: лат. Silvānus «божество лісу», Romānus «римлянин», insulānus «житель острова»²⁷). Вони виникли внаслідок субстантивації прикметників (DaiktvDrR 147).

Похідні із суфіксом -(i)onis/-onys(-ė)

§ 46. У XVI–XVII ст. на значній частині ареалу аукштайтського діалекту широко утворювали патроніми з цим суфіксом, наприклад: Janonis, Jurgionis, Petronis тощо.²⁸

Значення належності мають і такі похідні зі старих писемних пам’яток, як dievonis «син Бога» MT XXXV, kiemionis(-ė) «селянин» (характерне для багатьох писемних пам’яток, пор. kiemionas, див. § 44), pilionis «начальник замку» Lex 46; C II 734 (також Q 246; R; MŽ; N 402); «міщанин» BP II 480 (також LC 1883,7; «житель замку» S.Dauk; «житель міста або маєтку» K.Donel; Gmž; K – LKŽ IX 985), tėvyksčionis «місцевий житель» SD¹ 104, tēvonis «спадкоємець» (характерне для багатьох писемних пам’яток, пор. tevōnas, див. § 44), пор. також užgironis «житель-за-лісом» MŽ; N; KŽ; NdŽ, діалектне sodžionis/sodžionis «житель села» S.Dauk; P; J; Vkš; Žd; Pkl (LKŽ XIII 287).

У Малій Литві та в деяких східноаукштайтських говірках уживається кілька подібних назв осіб, утворених від назв міст, наприклад: danckionis «житель Гданська» SapGr 19, karaliaučionis «людина з Кенігсберга» KIG 47; KIC 25; R; MŽ II 305; K; LC 1878,31; Kel 1862,38; StngŽ 27; Rsn (LKŽ V 258; LKA III 116)²⁹, rygionis «житель Риги» Ps; Grž; Lnkv; RdN; Brž (LKŽ XI 594; LKA III 116), tilžionis «житель Тільзита» BzBk XVIII 243; StngŽ 27; Rsn (LKŽ XVI 354; LKA III 117), vilnionis «житель Вільнюса» Arn (LKA III 116).

С. Даукантас утворював також назви народів із -onis, наприклад: norvegionis «норвежець», kitajonis «китаєць» тощо (Subačius 1993: 172).

§ 47. Деякі похідні з -(i)onis/-onys(-ė) мають інше значення, наприклад: gyslōnis «подорожник» Ds (LKŽ III 356, пор. gyslōnas, див. § 44), gyvōnė Pmp, gyvo-

²⁶ Vondrák 1924: 546; Vaillant 1974: 616–618.

²⁷ Brugmann 1906: 280; Hofmann, Leumann 1928: 223–224.

²⁸ Maciejauskienė 1977: 161–162; Zinkevičius 1977.

²⁹ Пор. karaliaučionas (див. § 44). Його, можливо, утворено за польською моделлю królewczianin (Leskien 1891: 395; Skardžius 1931: 96).

166

nìs/gývonis/gyvonys «жива істота» R; K; J; Kč; Lš; Pns; Krok; Vs; Mrk (III 384), gražionis(-ė) «красень» Vlkv; Gs (III 542), kójonis «підставка, щоб ставити на неї хлібну діжу» Prk (VI 206), ligónis(-ė) (широко поширене вже в XVI ст.; пор. ligónas, див. § 44), marškònis «лляна, полотняна тканина» R; K.Donel; Grš; Plv; «черкаський» Srv (пор. marškònis/márškonis, -ė «полотняний, лляний» B; K; Rp; J; LTR(Grk); Jnš; Vkš; Rs; Krš; Grš; Srv – LKŽ VII 882, marškõnas, див. § 44), pirmõnės «перші найкращі плоди» RB 2 Moz 22,29; K.Donel; KGr 190; K I 131, pirmonis «первісток» C I 612; B; H; R; K; «перший серед інших» Bb PvR 16,5; LC 1884,39; Ns 1832,3, šakonė «розвилка гілок» Grž (LKŽ XIV 442), velionis/veliónis Koss 265 (An); J I 326; Ds; Sv; Rk; Jž; Užp; Brž (LKŽ XVIII 633).

§ 48. Відповідники похідних цього типу в інших балтійських мовах не зовсім очевидні; пор. хіба що лит. Bajonis і прус. Bayone (Trautmann 1925: 169) або латгальські діал. baznīcāni «люди, які живуть біля церкви», tirdžāni «люди, які живуть біля ринку» (якщо тільки ці слова належать до основ на -ā або -i̇o; див. LVG 305; BKGF 76; Frenkelis 1969: 62).

Не цілком ясне й походження суфікса -onis. У литовській мові зафіксовано слов’янізми з цим суфіксом, наприклад: dvarionis, krikščionis, miestčionis та ін. (Eckert 1971: 38–40), тоді як похідні з -(j)an- у слов’янських мовах мали форми приголосного відмінювання (пор. староцерковнослов. graždane «міщани», див. Vondrák 1924: 542–543). Тому A. Leskien (1891: 394–395) висловив припущення, що й сам суфікс -onis, який використовують для утворення назв осіб за місцем проживання, міг бути запозичений зі слов’янських мов. Однак P. Skardžius (ŽD 275), J. Prinz (1968: 110), R. Eckert (1971: 40–42), не заперечуючи певного впливу слов’янських мов, вважають, що суфікс -onis має балтійське походження. Заміну суфікса -onas на -onis могла спричинити подібна суфіксація -uonis, пор. gyvonis і gyvuonis, pirmonis і pirmuonis, tėvonis і tėvuonis.

Похідні із суфіксами -enas, -ena

§ 49. Суфікс -enas має похідне gluõdenas «мідянка, веретільниця» S.Dauk; Vp 48; Kv; Ms; Vvr; Slnt; Trk; Šts (LKŽ III 440), що відповідає лат. gluõdens, gluõdena, gluõdene (ME I 631; LEW 158). Подібне за словотвором і прус. glosano «мідянка, веретільниця» (Blintsleche) E 778 (PJa E–I 266; PKEŽ I 383–384 з літ.), пор. також гідроніми Duõbenas Vg, Laukėnas Lp, Laũmenas Dbg (Vanagas 1970: 132).

§ 50. Відсубстантивні похідні із суфіксом -ena найчастіше позначають хутро та шкури (іноді виготовлені з них речі) й утворюються від назв тварин.

Два такі похідні зафіксовано вже в писемних пам’ятках XVII ст.: meškenà «ведмежа шкура» Lex 12a (також Q 66; B; S.Dauk; Jn), oženà «козяча шкура» SD³ 126, 143; Lex 19 (також Q 98; N; J; JV 210, 1061; Vvr – LKŽ VIII 1025).

Інші вживаються переважно в жемайтському діалекті, звідки потрапили й до літературної мови, наприклад: arklenà «кінська шкура» S.Dauk; Grg; Vvr (LKŽ I² 303), ėrenà «шкура ягняти»

167

«хутро» Kltn (II² 1141), ėženà «шкіра їжака» S.Dauk; Šts; Grg (II² 1168), jautenà «шкіра бика» S.Dauk; M.Valanč; J; Vvr (IV 322), katenà «котяче хутро» J; Šts; Vvr; Lš; «гаманець при поясі» Kv (V 407), kiškenà «заяче хутро» J; «лисяча шапка із заячого хутра» Grz (V 884), lapenà «лисяче хутро» Vvr; Plng (VII 147), ožkenà «козяче хутро» J; JD 1345; Žem; LMD(Užv); Sk; Brs; Vvr; Vrd (VIII 1035), šeškenà «хутро тхора» PP 75; LTR(Šv); Lpl; Vvr (XIV 693), šunenà «собаче хутро» JV 310; Vvr; «покривало, накриття із собачих шкур» Kl; Pln; Rt (XV 358), veršenà «теляча шкура» S.Dauk; I; JD 1002; BM 308(Šll); Krž; Ggr; Užv; Šll; Trg, vilkenà «вовче хутро» I; M.Valanč; Žem; PP 28; (d)Vlkš; Vvr; Ši, zuikenà «заяче хутро» Slnt; Ms; Vvr; End; Plng; Als (LKŽK).

§ 51. Шкіру позначає також кілька похідних, утворених від інших іменників, наприклад: galvenà/galvẽna «шкіра, знята з голови тварини» S.Dauk; Žml (має також значення «головка льону з насінням» J; Trgn; Rs; Km; Pš; Vdk; Jnš; Sml; «вилочки льону, на яких ростуть головки» Mrj; Alk – LKŽ III 83), kojenà «шкіра з ніг тварини» J; Škn; Dr (має також значення «плетені постоли з тваринної шкіри» J; Sd; Žr; Brs; Užv; Vkš; KlvrŽ; «дрібна вовна з ніг або голови» Šd – LKŽ VI 295), žandenos «шкіра зі щік» Als; Trš (має також значення «волосся на щоках» I; Štk; Šv; Jdr; Pln; Kltn; Mrj – LKŽK), пор. також прус. nognan (<*nõgenan) «шкіра (вичинене хутро)» (Leder) E 498 (PKEŽ III 194–195).

§ 52. Прикметникових назв носіїв ознаки з іншим значенням на -ena зовсім небагато. Широко поширене похідне sniegena «птах родини в’юркових», зафіксоване вже в Lex 76a.

Інші трапляються в діалектах (переважно аукштайтських), наприклад: aūsenos «зернові остюки, що вилетіли разом із колоссям через вушко решета» Sut; Žvr; Stk; Al; Ūd (LKŽ I² 500), blakenà «простирадло, забруднене клопами» J I 214, dalgenà «найбільше перо в хвості півня або іншого птаха» Ln (LKŽ II² 239), kotenà «частина стебла рослини біля кореня» J(Ilg; Vl), mẽsena «м’ясо» Šts (LKŽ VIII 49), muilenos «мильна вода, мильна піна» Alk (LKŽ VIII 387), rañkena/rankenà (широко поширене, див. LKŽ XI 164; LKA I Žemėl. Nr. 51, 70, p. 112, 117, 129, 137), skanenà «ласощі» GŠ 105; Rt (LKŽ XII 735), skūjenos «опала хвоя» Grž; «риб’яча луска» Sml (XII 1126), šaknẽnos «корінці стебелець льону» J.Jabl(Mrj); Vklv; Gs; Lp (XIV 412).

У литовській мові значно більше дієслівних похідних із суфіксом -ena, особливо тих, що позначають результат дії (DaiktvDrR 60, 95, 126, 194, 213).

Похідні із суфіксами -enis(-ė), -enius

§ 53. Назв носіїв ознаки з новішим суфіксом -enis(-ė) ще менше, ніж із -ena. Похідне kaĩmenė поширене вже в давніх писемних пам’ятках.

За винятком похідного šaltenis «джерело», уживаного на значній частині жемайтського діалекту та в деяких прилеглих аукштайтських говорах і зафіксованого вже у творах D. Poška, S. Daukantas, M. Valančius (LKA I Žemėl. Nr. 104, p. 181; LKŽ XIV 474–475), інші трапляються досить рідко, наприклад: bergždėnis(-ė) «безплідний, нерепродуктивний звір» Ds;

168

Sml; Rod; «той, хто не має дітей» Ds (LKŽ I² 763), garždenis «кормова трава з родини бобових» Dglš (III 132), kartėnė «трава з родини хрестоцвітих» Ps (V 333), margėnis «візерункова, клітчаста тканина» Ds; Rk; Sdk (пор. margėnis, -ė «клітчастий, строкатий» Ds – LKŽ VII 852), mėlenė «чорниця (ягода)» Žem; Vkš; Als; Pj; Ms; Up; Rs; Vž; Krš; Trk; KlvrŽ (пор. mėlenas, -a/mėlenas, -à «синій» Stk; Prk; Krš; Užv; Rdn; Pp; Pvn – LKŽ VII 1029), raudėnė «калина» Trgn (XI 249), sūrėnis(-ė) «той, хто любить їсти солоне» Sml (XIV 211), šaltėnė «водяна м’ята» Trgn; «джерело» Grž (XIV 474), šykštėnis «скнара» SkrT; ŠI (XIV 768), пор. також прізвища Barzdėnis, Kalvėnis, Šakėnis, назви водойм Bliūdenis Dglš, Juodėnis Lkm, Raudėnis Klvr, Skardėnis Šd, Lygenė Jšn (ŽD 235; Vanagas 1970: 132–133), назви озер Juodėnis Sdbr, Saldėnis Št, Palėnis Gdr; Čiubėnė Švnč, Pelkėnė Všt, Pievėnė Glv, Pūkenė Antz; Km; Krns, Rudėnė Kp, Šlapėnė Rd, Žilėnė Dl (Bilkis 1998: 88).

§ 54. У латиській мові похідних цього типу значно більше, наприклад: vecenis «старий», rītenis «східний вітер», gailenes «лисички (гриби)», mēlenes «чорниці», jērene «шапка з овчини» тощо (LVG 298–302; BKGF 74–75).

Можливо, назви носіїв ознаки з *-enio- були й у прусській мові, пор. warene «мідний казан» (Messingkessel) E 356, wissene «рябчик» (Pors) E 622³⁰, особові імена Drutene, Jodenne (SV 44–45).

§ 55. Із суфіксом -enius утворено неологізм К. Сирвіда šakenius «раб, якому перед биттям на спину клали роздвоєну палицю й прив’язували до неї руки» SD¹ 101; «той, хто заслуговує на повішення» SD¹ 101, пор. також назву водойми Kibėnius Trgn (Vanagas 1970: 133)³¹, назву озера Čiuotėnius Kpč і Čiuotėnis Ab (Bilkis 1998: 88).

Похідні із суфіксами -anas, -ana

§ 56. Назв носіїв ознаки з цими суфіксами лише кілька, наприклад: dykana «ледар» Tv (LKŽ II² 534), ratānas «коло, окружність» J; Krš; Užv; Lk; Rdn; «певний замкнений шлях руху» Žem; Ub; Als; Trk; Rs; «гурт» Trk; Žr; Lk (XI 237), snēgana/snieganà «птах родини в’юркових» SD³ 146; D.Pošk; Sut; N; J; JD 219; Lkm; Ktk; Trgn; Krt; Ign; Lb; «сніжинка» Ds; «глибокий сніг» J (LKA I Žemėl. Nr. 76, p. 150; LKŽ XIII 249, пор. sniegena, див. § 52), пор. також kamanas «повід» C II 1069, kāmanos, kamans «кінці основи візерунка» (ME II 148; ŽD 226; PKEŽ II 102–103, див. § 19), назви озер Kamānos, Kamānai Vkš, Mólana Rm, Stāganos Pg, Ilgānis Al (Bilkis 1998: 54).

Із -anas, -ana утворено також окремі назви діячів у литовській мові (DaiktvDrR 126).

³⁰ Apie jo kilmę žr. Būga 1959: 326–327; LEW 1249–1250; PKEŽ IV 255 su lit.

³¹ Tik jis veikiausiai padarytas iš veiksmažodžio kībti (Vanagas 1981: 156).

169

Висновки

1. Субстантивація прикметників із суфіксом *-no- та їх перехід у назви носіїв ознаки розпочалися давно. Можливо, вже в пізній праіндоєвропейській мові за допомогою *-no- почали утворювати соціальні терміни зі значенням «господар, вождь». Із них уже на балтійському мовному ґрунті розвинулися назви носіїв ознаки із суфіксом -ūnas, які набули більшого поширення в литовській мові. У балтійських, слов’янських та італійських мовах утворюються назви носіїв ознаки із суфіксами *-āno-, *-eino-. Паралелі в багатьох споріднених мовах мають і рідкісні назви носіїв ознаки із суфіксом *-īno-.

2. Назви носіїв ознаки з іншими суфіксами, що розвинулися з *-no-, почали утворювати після відокремлення балтійських мов від інших індоєвропейських мовних діалектів. Особливо продуктивні в литовській мові похідні із суфіксом -inis(-ė) мають дуже мало відповідників у латиській та прусській мовах. У західнобалтійських мовах назви носіїв ознаки почали широко утворювати за допомогою іншого суфікса -ing-. Можливо, під їхнім впливом похідні з -ing поширилися й у германських мовах.

Отримано 1998 01 26

СКОРОЧЕННЯ

Arn – Арніоніс, Молетський район.

BKGF – Е н д з е л і н Я. Звуки та форми балтійських мов, Вільнюс: Видавництво державної політичної та наукової літератури, 1957.

BūdvDr – В а л е ц к е н е А. Творення прикметників. – LKG I 550–603.

DaiktvDr – У р б у т і с В. Творення іменників. – LKG I 261–473.

DaiktvDrR – А м б р а з а с С. Розвиток словотворення іменників. Дієслівні деривати литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993.

DaukŽ – Твори Симонаса Даукантаса. Великий польсько-литовський словник 1–3 / Упоряд. Г. С у б а ч ю с, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993–1996.

EH – Е н д з е л і н Я., Х а у з е н б е р г а Е. Доповнення та виправлення до словника латиської мови К. Міленбахса 1–2, Рига, 1934–1946.

ĖSRJa – Ф а с м е р М. Етимологічний словник російської мови 1–4, Москва: Наука, 1986–1987.

ĖSSJa – Етимологічний словник слов’янських мов. Праслав’янський фонд / Ред. О. Н. Т р у б а ч о в, Москва: Наука, 1974–.

GJL II – О т р е м б с к і Я. Граматика литовської мови 2, Варшава: Державне наукове видавництво, 1964.

IEW – P o k o r n y J. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, Bern, 1959.

IF – Індогерманські дослідження, Страсбург та ін.

Ind – Г а м к р е л і д з е Т. В., І в а н о в Вяч. Вс. Індоєвропейська мова та індоєвропейці 1–2, Тбілісі: Видавництво Тбіліського університету, 1984.

JIS – Журнал індоєвропейських студій, Вашингтон.

KZ – Журнал порівняльного мовознавства в галузі індогерманських мов, Берлін та ін.

LEV – К а р у л і с К. Етимологічний словник латиської мови 1–2, Рига: Авотс, 1992.

170

LEW – Fraenkel E. Litauisches etymologisches Wörterbuch, Гайдельберг: Carl Winter, Геттінген: Vandenhoeck u. Ruprecht, 1962.

LgB – Linguistica Baltica, Варшава, Краків.

LKA – Атлас литовської мови 1–3 / Відп. ред. K. Morkūnas, Вільнюс: Mokslas, 1977–1991.

LKG I – Граматика литовської мови 1 / Гол. ред. K. Ulvydas, Вільнюс: Mintis, 1965.

LKK – Питання литовського мовознавства, Вільнюс.

LKŽ – Словник литовської мови, Вільнюс, 1956–.

LKŽK – Картотека словника литовської мови.

LVG – Endzelīns J. Latviešu valodas gramatika, Рига: Latvijas valsts izdevniecība, 1951.

ME – Mūlenbachs K., Endzelīns J. Latviešu valodas vārdnīca 1–4, Рига: Kultūras fonds izdevums, 1923–1932.

PJa – Tororov V. N. Prusskij jazyk. Slovar’, Москва: Наука, 1975–.

PKEŽ – Mažiulis V. Етимологічний словник прусської мови 1–4, Вільнюс: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1988–1997.

SapGr – Граматика Сапуна і Шульца / Упоряд. K. Eigminas, B. Stundžia, Вільнюс: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1997.

SE – SUMMA Abá TRUMPAS įguldimas EWANIELIV SZWENTU [...] KIEDAY-NJSE [...] 1653 (цит. за Jakulis A «Лексика «Knygos Nobažnystės» 1 / Упоряд. D. Jakulytė, Клайпеда: Sauliaus Jokužio leidykla-spaustuvė, 1995).

SV – Endzelīns J. Senprūšu valoda, Рига: Universitātes apgāds.

ZtŽ – Vidugiris A. Словник зиетельських говірок, Вільнюс: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1998.

ŽD – Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius, 1943.

Інші скорочення джерел такі самі, як у великому «Словнику литовської мови».

LITERATŪRA

Ambrazas S. 1991: Baltų ir slavų kalbų vardažodžių daryba (senosios bendrybės ir skirt-ybės). – Baltistica 27(1), 15–34.

Ambrazas S. 1992: Lietuvių kalbos ypatybių pavadinimų darybos raida (2. Kiti darybos tipai). – Lituanistica 4(12), 31–49.

Ambrazas S. 1993: Lietuvių kalbos pavadinimų pagal lyties skirtumą raida. – Lituanistica 3(15), 38–49.

Ambrazas S. 1994: Lietuvių kalbos diminutyvų darybos raida. – LKK 34, 130–157.

Ambrazas S. 1994a: Baltų kalbų priesaga -ingas ir germanų -ing. – Baltistica 29(1), 29–32.

Ambrazas S. 1995: Lietuvių kalbos kuopinių ir vardažodinių vietų pavadinimų darybos raida. – LKK 33, 180–200.

Ambrazas S. 1996: Lietuvių kalbos ypatybės turėtojų pavadinimų su priesaga *-ko- darybos raida. – LKK 36, 101–119.

Ambrazas S. 1997: Lietuvių kalbos ypatybės turėtojų pavadinimų su priesaga *-io- darybos raida. – LKK 38, 122–137.

Arumaa P. 1963: Die baltischen und slawischen Lehnwörter. – Scando-Slavica 9, 70–130.

Bader F. 1989: Pan. – Revue de philologie, de littérature, d’histoire anciennes 63, 7–46.

Bammesberger A. 1990: Morphologie des urgermanischen Nomens, Heidelberg: Carl Winter. Universitätsverlag.

Beck H. (Hrsg.) 1986: Germanenprobleme in heutiger Sicht, Berlin–New-York: Walter de Gruyter.

171

Bennett W. H. 1966: [Rec.]: Munske 1964. – Language 42, 654–657.

Benniste É. 1970: Le vocabulaire des institutions indo-européennes 1, Paris: Les Éditions de Minuit.

Beresnevičius G. 1995: Baltų religinės reformos, Vilnius: Taura.

Bilkis L. 1998: Lietuvių priesaginės darybos helonimai: Hum. m. daktaro disertacija, Vilnius.

Brückner A. 1922: Osteuropäische Götternamen. – KZ 50, 161–197.

Brückner A. 1974: Słownik etymologiczny języka polskiego, Warszawa: Wiedza powszechna.

Brugmann K. 1906: Grundriss der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen Bd. 2, T. 1, Straßburg: Karl J. Trübner.

Būga K. 1958–1961: Rinktiniai raštai 1–3 / Sud. Z. Zinkevičius, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Butler J. L. 1971: Latin -īnus, -īna, -īnus and -īneus, Los Angeles: University of California Press.

Chantraine P. 1933: La formation des noms en grec ancien, Paris: Édouard Champion.

Danka J. R., Witczak K. T. 1995: Some remarks on the Albanian vocabulary in the Paleo-Balcanic and Indo-European view. – Analecta Indoeuropaea Cracoviensia I. Safarewicz memoriae dicata / Ed. W. Smoczyński, Cracoviae: Universitas, 123–135.

Dunkel G. E. 1988–1990: Vaters Himmels Gattin. – Die Sprache 34, 1–26.

Eckert R. 1971: Baltische Studien, Berlin: Akademie Verlag.

Eckert R. 1992: Zu den baltischen und slawischen Bezeichnungen des Waldgeistes. – Journal of Baltic Studies 23(1), 3–13.

Eckert R. 1993: Sprachliche Zeugnisse für die Waldimkerei bei den Preussen. – LgB 2, 221–229.

Eckert R. 1995: Wagen und Pferd in Sprache und Kultur der alten Preussen. – Baltistica 30(1), 49–59.

Fraenkel E. 1938: Beiträge zur indogermanischen Semasiologie (Sonderabdruck der Revue des études indo-européennes 1(2–4), 405–439).

Frenkelis E. 1969: Baltų kalbos, Vilnius: Mintis.

Friedrich P. 1970: Proto-Indo-European trees. – Indo-European and Indo-Europeans / Ed. G. Cardona etc., Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 11–34.

Gercenberg L. G. 1972: Morfologičeskaja struktura slova v drevnich indoiranskich jazykach, Leningrad: Izdatel’stvo Leningradskogo universiteta.

Gerullis G. 1922: Die altpreußische Ortsnamen, Berlin–Leipzig: Vereinigung wissenschaftlicher Verlager, Walter de Gruyter u. Co.

Gimbutas M. 1973: Perkūnas/Perun the thunders god of the Balts and the Slavs. – JIS 1, 466–478.

Gimbutienė M. 1970: Velnio istorija. – Metmenys 20, 137–147.

Gimbutienė M. 1985: Baltai priešistoriniais laikais, Vilnius: Mokslas.

Greimas A. J. 1990: Tautos atminties beieškant, Vilnius–Chicago.

Greimas A. J. 1993: Žvėrūna Medeina. – Baltos lankos 3, 77–111.

Grienberger T. R. 1896: Die Baltica des Libellus Łasicki: Untersuchung zur litauischen Mythologie. – Archiv für slavische Philologie 18, 1–19 (= Lietuvių mitologija 1 / Sud. N. Vėlius, Vilnius: Mintis, 1995, 434–452).

Gudavičius E. 1981: Naujausi duomenys apie gotų santykius su baltais ir slavais. – Lietuvos mokslų akademijos darbai. A serija 3(76), 103–112.

Gudavičius E. 1987: 1. Rašytiniai šaltiniai apie to meto baltus. – Lietuvių etnogenezė, Vilnius: Mokslas, 124–127.

Güntert H. 1914: Über Reimwortbildungen im Arischen und Griechischen, Heidelberg: Carl Winter.

Hamp E. P. 1953: Indo-European nouns with laryngeal suffix. – Word 9, 135–141.

Hamp E. P. 1995: perēndí and perēndón. – LgB 4, 277–278.

172

Hamp E. P. 1997: Lithuanian árškus. – Baltistica 32(1), 24.

Hirt H. 1892: Die Urheimat der Indogermanen. – IF 1, 464–485.

Hofmann J. B., Leumann M. 1928: Lateinische Grammatik, München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung.

Ivanov Vjač. Vs. 1958: K etimologii baltijskogo i slavjanskogo nazvanij boga groma. – Voprosy slavjanskogo jazykoznanija 3, 101–111.

Ivanov V. V., Toporov V. N. 1973: A comparative study of the group of Baltic mythological terms from the root *vel. – Baltistica 9(1), 15–27.

Ivanov Vjač. Vs., Toporov V. N. 1974: Issledovanija v oblasti slavjanskich drevnostej, Moskva: Nauka.

Jablonskis K. 1930: XVI amžiaus belaisviai kaimynai Lietuvoje. – Praeitis 1, 166–213.

Jakobson R. O. 1985: Selected writings 7, Berlin–New-York–Amsterdam: Mouton publishers.

Jurginis J. 1962: Baudžiavos įsigalėjimas Lietuvoje, Vilnius: Mintis.

Karaliūnas S. 1974: Aus der baltischen Etymologie. – Zeitschrift für Slawistik 19(2), 201–206.

Karaliūnas S. 1987: Baltų kalbų struktūrų bendrybės ir jų kilmė, Vilnius: Mokslas.

Karaliūnas S. 1990: Etymological notes on Lithuanian hydronyms. – Beiträge zur Namenforschung 25, 85–88.

Karaliūnas S. 1992: Lit. ožinis „Südostwind“ und lett. azaids „Mahlzeit“. – IF 97, 182–196.

Karaliūnas S. 1994: Kalbotyros pastabos. – LKK 31, 125–130.

Karaliūnas S. 1994a: Lie. árškus ir jo giminaičiai. – Baltistica 29(2), 166–171.

Kaukienė A. 1994: Prūsų kalbos būdvardžiai su priesaga -ing-. – Vakarų baltų kalbų ir kultūrų reliktai. Mokslinės konferencijos medžiaga: pranešimai ir tezės. Skiriama Antanui Jakuliui (1939–1984) paminėti, Klaipėda: Klaipėdos universitetas, 9–10.

Kaukienė A. 1994a: Priesaginės būdvardžių darybos skirtumai baltų kalbose. – Lietuvių kalba: tyrėjai ir tyrimai Pranui Skardžiui (1899 03 26 – 1975 12 18) paminėti. Konferencijos pranešimų tezės 1994 m. spalio 27–28 d., Vilnius, 15–16.

Krahe H. 1959: Beiträge zur illyrischen Wort- und Namenforschung. – IF 64, 245–255.

Kretschmer P. 1896: Einleitung in die Geschichte der griechischen Sprache, Göttingen.

Krogmann W. 1955: Das Buchnerargument. – KZ 73, 1–25.

Laurinkienė N. 1996: Senovės lietuvių dievas Perkūnas, Vilnius.

Leskien A. 1891: Bildung der Nomina im Litauischen, Leipzig: Hirzel.

Lingys J. 1970: Išnykę ir pasikeitę socialinės reikšmės žodžiai lietuvių kalboje. – Rūke-Dravina (ed.) 1970, 291–302.

Maciejauskienė V. 1977: Lietuvių asmenvardžių priesagų paplitimas XVII a. – LKK 17, 159–168.

Maher J. P. 1973: *HₐEk’mon: ‘(stone)axe’ and ‘sky’ in I–E. / Battle-axe culture. – JIS 1, 440–462.

Markey T. L. 1986: Social spheres of national groups in Germania. – Beck (Hrsg.) 1986, 248–266.

Mažiulis V. 1981: Apie vakarų baltus bei jų santykius su slavais, ilirais ir germanais. – Iš lietuvių etnogenezės, Vilnius: Mokslas, 5–11.

Mažiulis V. 1994: Prūsai ir kiti vakarų baltai. – Prūsijos kultūra, Vilnius: Academia, 4–9.

Mažiulis V. 1995: Pastabos dėl baltų, slavų ir germanų etnogenezės. – VII Starptautiskais baltistu kongress 1995. g. 13.–15. jūnijā. Referātu tēzes, Rīga: Latviešu valodas institūts.

Mayrhofer M. 1986–1996: Etymologisches Wörterbuch des Altindischen 1–2, Heidelberg: Carl Winter.

Meid W. 1957: Das Suffix -no- in Gotternamen. – Beiträge zur Namenforschung 8, 72–108, 113–126.

Meid W. 1957a: Zur Bedeutung von altindisch dámūnas-. – IF 63, 150–164.

Meid W. 1966: Die Königbezeichnungen in den germanischen Sprachen. – Die Sprache 12, 182–189.

173

Meid W. 1967: Germanische Sprachwissenschaft. Bd. 3: Wortbildung, Berlin: Walter de Gruyter u. Co.

Meid W. 1993: „Berg“ im Gotischen. – Indogermanica in Italica. Festschrift für Helmut Rix zum 65. Geburtstag / Hrsg. G. Meiser, Innsbruck: Institut für Sprachwissenschaft der Universität Innsbruck, 273–279.

Mezger F. 1960: Oheim und Neffe. – KZ 76, 296–304.

Mikulėnienė D. 1996: Dėl linksniuojamųjų žodžių kirčiavimo variantų pietinėse aukštaičių tarmėse. – LKK 36, 148–155.

Munske H.H. 1964: Das Suffix *-inga/-unga in den germanischen Sprachen, Marburg: N.G. Elwert Verlag.

Nagy G. 1974: Perkūnas and Perunb. – Antiquitates Indogermanicae. Studien zur Indogermanischen Altertumskunde und zur Sprach- und Kulturgeschichte der Indogermanischen Völker. Gedenkschrift H. Güntert / Hrsg. M. Mayrhofer etc., Innsbruck: Institut für Sprachwissenschaft der Universität Innsbruck, 113–131.

Nepokupnyj A. 1976: Balto-severoslavjanskie jazykovye svjazi, Kiev: Naukova Dumka.

Otkupščikov J. V. 1967: Iz istorii indoevropejskogo slovoobrazovanija, Leningrad: Izdatel’stvo leningradskogo universiteta.

Otkupščikov J.V. 1967a: [Rec]: Perrot J. Les dérivés latins en -men et -mentum, Paris, 1961. – Baltistica 3(1), 123–128.

Otrębski J. 1962: Zwei Etymologien. – Die Sprache 8, 63–65.

Pakerys A. 1994: Akcentologija 1, Kaunas: Šviesa.

Palmaitis L. 1995: Kas yra prokalbė? (baltogermaniškoji problema) – Baltistica 30(2), 9–16.

Porzig W. 1954: Die Gliederung des indogermanischen Sprachgebiet, Heidelberg: Carl Winter.

Prinz J. 1968: Die Slavisierung baltischer und die Baltisierung slavischer Ortsnamen im Gebiet des ehemaligen Gouvernement Suwalki, Wiesbaden: Otto Harrassowitz.

Puhvel J. 1969: Meadow of the Otherworld in the Indo-European tradition. – KZ 80, 64–69.

Rėkėna A. 1995: Dienvidlatgales izloksņu un lietuviešu valodas paralēles vārdināšanā. – VII Starptautiskais baltistu kongress 1995. g. 13.–15. jūnijā. Referātu tēzes, Rīga: Latviešu valodas institūts, 96–97.

Rūķe-Draviņa V. (ed.) 1970: Donum Balticum to Professor Christian S. Stang on the occasion of his seventieth birthday 15. March 1970, Stockholm: Almqvist a. Wiksell.

Salys A. 1930: Die žemaitischen Mundarten 1, Kaunas: Akc. „Spindulio“ b-vės spaustuvė.

Salys A. 1985: Rinktiniai raštai 3, Roma: Lietuvių katalikų mokslų akademija.

de Saussure F. 1965: Cours de linguistique générale, Paris: Pagot.

Savukynas B. 1963: Dėl Rudnickio Galindos, Priegliaus ir Sūduvos etimologinių aiškinimų. – LKK 6, 320–325.

Savukynas B. 1966: K probleme zapadnobaltijskogo substrata v jugozapadnoj Litve. – Baltistica 1(2), 165–176.

Schmid W. P. 1986: Alteuropa und das Germanische. – Beck (Hrsg.) 1986, 155–167.

Schulze W. 1966: Kleine Schriften, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

Schwyzer E. 1939: Griechische Grammatik 1, München: C. H. Beck.

Senkus J. 1972: Kapsų-žanavykų tarmių priesaginės darybos vardžodžių darybos bruožai. – LKK 13, 143–187.

Skardžius P. 1931: Die slavischen Lehnwörter im Alt litauischen, Kaunas: Akc. „Spindulio“ b-vės spaustuvė.

Skardžius P. 1937: Šis tas iš žodžių darybos. – Archivum Philologicum 6, 129–132.

Skardžius P. 1954: Lietuvių mitologiniai vardai. – Aidai 5, 218–226.

Skardžius P. 1963: Dievas ir Perkūnas. – Aidai 7, 311–318.

Skardžius P. 1972: [Rec]: Rūķe-Draviņa (ed.) 1970. – Aidai 3, 92–97.

Skardžius P. 1973: Lietuvių vandenvardžiai su -nt-: jų daryba, kilmė, reikšmė. – Lituanistikos darbai 3, 9–70.

174

Sławski F. 1974: Zarys słowotwórstwa prasłowiańskiego. – Słownik prasłowiański 1/ Red. F. Sławski, Wrocław etc.: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 43–141.

Specht F. 1932: Die Flexion der n-Stämme im Baltisch-Slavischen und Verwandtes. – KZ 59, 213–298.

Specht F. 1939: Sprachliches zur Urheimat der Indogermanen. – KZ 66, 1–74.

Specht F. 1944: Der Ursprung der indogermanischen Deklination, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

Stundžia B. 1994: Daiktavardžių kamienų bei giminių variantai baltų kalbose (ide. ir bendroji baltų bei slavų leksika). – Baltistica 27(2), 13–30.

Stundžia B. 1995: Lietuvių bendrinės kalbos kirčiavimo sistema, Vilnius.

Subačius G. 1993: Simono Daukanto Didžiojo lenkų-lietuvių žodyno naujadarai. – Lietuvių atgimimo istorijos studijos 4, Vilnius: Baltoji varnelė, 135–216.

Subačius G. 1993a: Simono Daukanto požiūris į bendrinę kalbą. – Lietuvių atgimimo istorijos studijos 5, Vilnius: Viltis, 63–68.

Szemerényi O. 1960: Etyma Latina I (1–6). – Glotta 28, 216–251.

Szemerényi O. 1964: Syncope in Greek and Indo-European and the nature of Indo-European accent, Naples: Instituto universitario orientale.

Šimėnas V. 1989: Vīdevutis – legenda ar tikrovė? – Vakarų baltų archeologija ir istorija. Tarprespublikinės mokslinės konferencijos medžiaga, Klaipėda: Klaipėdos kraštotyros muziejus, 41–49.

Šimėnas V. 1992: Nauji V a. pab. – VI a. pr. laidojimo papročiai Nemuno žemupyje. – Iki-krikščioniškosios Lietuvos kultūra. Istoriniai ir teoriniai aspektai, Vilnius: Academia, 23–35.

Šimėnas V. 1994: Pajūrio, Nemuno žemupio ir Vidurio Lietuvos kapinynai I m. e. tūkstantmečio pirmojoje pusėje. – Vidurio Lietuvos archeologija. Konferencijos medžiaga, Vilnius: Žalioji Lietuva, 10–20.

Šimėnas V. 1994a: Legenda apie Videvutį ir Brutenį (legendos šaltinių klausimu). – Prūsijos kultūra, Vilnius: Academia, 18–63.

Toporov V. N. 1980: Galíndza-Galindite-goljad’ (Balt. *Galind- v etnologi českoj i areal’noj perspektive). – Etnografičeskie i lingvističeskie aspekty etničeskoj istorii baltiskich narodov, Riga: Zinātne, 124–136.

Toporov V. N. 1983: Galindy v zapadnoj Evrope. – Balto-slavjanskie issledovanija 1982, Moskva: Nauka, 129–140.

Toporov V. N. 1993: Esče raz o baltizmach v česskich zemljach. – Slavia 62, 51–63.

Trautmann R. 1910: Die altpreussische Sprachdenkmäler, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

Trautmann R. 1923: Baltisch-Slavisches Wörterbuch, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

Trautmann R. 1925: Die altpreussischen Personennamen, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

Udolph J. 1994: Namenkundliche Studien zum Germanenproblem, Berlin–New York: Walter de Gruyter.

Vaillant A. 1970: Le suffixe baltique -ingas. – Rūke-Draviņa (ed.) 1970, 553.

Vaillant A. 1974: Grammaire comparée des langues slaves 4, Paris: Editions Klincksieck.

Vanagas A. 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius: Mintis.

Vanagas A. 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas.

Vanagas A. 1994: Miesto vardas Kretingà. – LKK 34, 162–165.

Vanagas A. 1996: Lietuvos miestų vardai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Vidugiris A. 1996: Kai kurie vakarų baltų kalbos reiškiniai pietinėse lietuvių tarmėse. – Baltistica 31(1), 31–38.

Vondrák W. 1924: Vergleichende slavische Grammatik 1, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

175

Wackernagel J., Debrunner A. 1954: Altindische Grammatik Bd. 2, T. 2, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

Watkins C. 1966: Italo-Celtic revisited. – Ancient Indo-European dialects / Ed. H. Birnbaum, J. Puhvel, Berkeley–Los Angeles: University of California Press.

Watkins C. 1990: Etymologies, equations, and comparanda: types and values, and criteria for judgement. – Linguistic change and reconstruction methodology / Ed. Ph. Baldi, Berlin–New York: Mouton de Gruyter, 290–303.

Watkins C. 1995: How to kill a dragon, New York–Oxford: Oxford University Press.

Zinkevičius Z. 1977: Tėvavardinė asmenvardžių sistema Lietuvoje. – Baltistica. 2 priedas, 151–156.

Zinkevičius Z. 1987: Lietuvių kalbos istorija 2, Vilnius: Mokslas.

Žulkus V. 1995: Vakarų baltai gotų-gepidų migracijoje (I–IV a.). – Lietuvininkų kraštas, Vilnius: Litterae Universitatis, 74–107.

York M. 1993: Toward a Proto-Indo-European vocabulary of the sacred. – Word 44(2), 235–253.

THE DEVELOPMENT OF NOMINA ATTRIBUTIVA WITH THE SUFFIX *-no- IN LITHUANIAN

Summary

There are about 20 suffixes of nomina attributiva, originated from Indo-European adjective suffix *-no-, in Lithuanian.

The process of substantivization of adjectives on *-no- is very old. Some social terms on *-no- with the meaning „master, lord, leader“ must have been already used in Late Indo-European, cf. Balt. Perkúnas „the god of thunder“, Lat. tribūnus „lord of district“ and Lat. dominus „master, lord“, Goth. þiudans „king“. The derivative type of nomina attributiva on *-ū-no-, which became very productive in Lithuanian, was formed in the Baltic languages on the basis of such terms.

The suffixes *-ā-no- (cf. Lith. dirvónas, Latv. druvāns „longfallow land“, OLith. kiemionas „countryman“ and OSlav. brotanú „nephew“, Lat. Romānus „Roman“) and *-ei-no- (cf. Lith. žvėriena and Slav. *zvěrina, Lat. ferīna „game“) was used to form nomina attributiva in Baltic, Slavic and Italic languages. Baltic nomina attributiva on *-ī-no- also have equivalents in other related languages, cf. Lith. kaimýnas „neighbour“, OPr. acc. sing. kaimīnan (Nachbar) III 69¹⁵ and Lat. vīcīnus „neighbouring; neighbour“, OSlav. sěmьni „domestic; slave“.

The other Baltic suffixes, originated from *-no-, were introduced into the derivative category of nomina attributiva later. Derivatives on *-inio- are very productive in Lithuanian and much rarer in Latvian and Old Prussian, cf. Lith. káiminis/kaimìnis (-ė) „countryman“ and Latv. kaimiņš „neighbour“, Lith. šóninė and OPr. grawne (Tunebret) E 304. In the West Baltic languages the suffix *-ingo- was widely used to form nomina attributiva, cf. OPr. ragingis (Hircz) E 65, naunings (Newling) III 87. The productivity of corresponding derivatives on -ing in the Germanic languages (cf. OHG mahting „strong man“) can be the result of the influence of the West Baltic languages.

176