ROLANDAS KREGŽDYS

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: порівняльна граматика балтійських та інших індоєвропейських мов, балтійська релігія та міфологія, джерелознавство.

ОСОБЛИВОСТІ МОРФЕМНОГО ЧЛЕНУВАННЯ ФІТОНІМІВ СХІДНИХ БАЛТІЙСЬКИХ МОВ (ПРОБЛЕМАТИКА ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СЛІВ)

Особливості морфологічного членування фітонімів східних балтійських мов (проблематика етнічної ідентифікації лексем)

На пошану пам’яті професора-балтиста та індоєвропеїста АЛЬБЕРТА РОСІНА (1938–2010):

huic versatīle ingenium sic pariter ad omnia fuit, ut natum ad id unum diceres, quodcunque ageret

(Titus Livius).

А Н О Т А Ц І Я

Статтю присвячено аналізу особливостей морфемного членування східнобалтійських фітонімів — виокремлення субморфів — та розгляду їхнього етимологічного розвитку. Визначення найменшої значущої частини слова розглядається як основний чинник, що визначає напрям етимологічного аналізу лексем. Структуру морфеми аналізують, спираючись не на атомістичний, а на реконструктивно-прагматичний метод. Реконструйована найменша узагальнена частина слова, відповідно формальний альтернат, відновлюється з огляду на узус чинника, що її зумовлює, — значення семантем.

Подано морфологічний (відповідно етимологічний) аналіз таких фітонімів: лит. pastēnis «рослина з родини гвоздикових (Malachium)», лит. núokana «отруйна рослина з родини зонтичних (Cicuta)», лит.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: фітонім, субморф, семантема, омонім, кармадгарая композит, асоціатив, апелятив.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: фітонім, субморф, семантема, омонім, кармадгарая складне слово, асоціативний, апелятив.

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

137

ROLANDAS KREGŽDYS

padaukas «підосичник (Leccinum aurantiacum)», лит. pasienis «рослина з родини айстрових, кульбаба свиняча (Hypochoeris)» / лит. posaūnis «кульбаба свиняча (Hypochoeris)», лит. póminis «костриця (Festuca)», лит. pamienis «пажитниця (Dactylis glomerata)», лит. palėpštis / palepštis «багаторічна декоративна рослина з родини бобових (Cytisus)», лит. діал. paliepa «настурція велика (Tropaeolum majus)», лит. padraika «повитиця (Cuscuta), плаун (Lycopodium), гірчак пташиний (Polygonum aviculare)», лит. pãtaisas «багаторічна спорова лісова рослина з родини плаунових, із розгалуженим стебельцем і голчастими листками (Lycopodium)», лат. діал. apdzīras / apdziras, apdzires, apdzirenes, apdzīru- / apdzīru-zāles «плаун (Lycopodium)».

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто особливості морфологічного членування лексем, тобто методику виокремлення субморфів. Також подано етимологічну оцінку східнобалтійських фітонімів. Визначення структурних меж морфеми розглядається як істотний елемент, що має найбільше значення для етимологічного аналізу слів. Структуру морфеми досліджено відповідно до реконструктивно-прагматичного, на противагу атомістичному, методу. Реконструкція морфеми як формального альтернативного структурного елемента ґрунтується на значущій цінності семантеми.

Проаналізовано такі фітоніми: лит. pastēnis «рослина з роду десятитичинкових двостовпчикових (Malachium)», лит. núokana «віх отруйний (Cicuta)», лит. padaukas «підосичник (Leccinum aurantiacum)», лит. pasienis «кульбаба свиняча (Hypochoeris)» / лит. posaūnis «те саме», лит. póminis «костриця (Festuca)», лит. pamienis «пажитниця (Dactylis glomerata)», лит. palēpštis / palepštis «зіновать (Cytisus)», лит. діал. paliepa «настурція велика (Tropaeolum majus)», лит. padraika «повитиця (Cuscuta), плаун (Lycopodium), гірчак пташиний (Polygonum aviculare)», лит. pãtaisas «плаун (Lycopodium)», лат. діал. apdzīras / apdziras, apdzires, apdzirenes, apdzīru- / apdzīru-zāles «плаун (Lycopodium)».

0. ВСТУП

Визначення етнічної належності слів зазвичай ґрунтується на синергетичному принципі лінгвістичного дослідження, тобто здійснюється на підставі результатів порівняльного аналізу формального (визначення належності лексико-семантичних гнізд різних індоєвропейських мов) і прагматичного, або словотвірного (існування елементів з ідентичною чи подібною морфологічною структурою), методів. Тому під час дослідження лексем різних морфологічно-семантичних груп (зокрема й фітонімів) їх часто визначають за робочим підкласом (первинне слово, похідне (префіксальне, суфіксальне, флексійне), складне слово) (детальніше див. Urbutis 1978: 181–183, 188–194, 249–262, 279–291).

Визначення словотвірного підкласу має вирішальне значення для встановлення походження слова (незалежно від того, до якого хронологічного шару лексики воно належить), адже морфологічний та етимологічний рівні в деяких мовознавчих працях часто тлумачаться як визначальні (пор. PEŽ III 13; Откупщиков 2006: 216).

138

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Особливості морфемного поділу східнобалтійських фітонімів (проблематика етнічної ідентифікації слів)

Pastaruoju metu publikuota nemaža rašinių (plg. Gliwa 2002, 2009; Gliwa, Stukonis 2008), skirtų baltų fitonimų etimologijai aprašyti, kuriuose leksemų darybinės analizės principai interpretuojami taikant logorėjos principą, mat vietoj detalios struktūrinės žodžio sklaidos pateikiami itin menkai argumentuoti, asociatyvinėmis fonetinių homofonų lyginimo prielaidomis (suponuotomis atomistinio metodo) grįsti lietuvių ir latvių augalų pavadinimų aprašai.

1. LIE. PASTĖNIS ‘РОСЛИНА РОДИНИ ГВОЗДИКОВИХ (MALACHIUM)’

Фітонім lie. pastėnis ² ‘рослина родини гвоздикових (Malachium)’ NdŽ, Mt¹, LBŽ (LKŽe) інтерпретується як культурне запозичення з італійських мов, тому його виводять зі «spätlat. / it. pasta ‘Teig, Nudeln’» (Gliwa 2009: 87). Така гіпотеза була б цілком прийнятною, якби іт. pasta ‘тісто, макарони, тістечка; паста; манера, характер; (мед.) пульпа’ відбивало фітонімічну конотацію. Крім того, твердження Бернда Гліви, буцімто сліди цього запозичення слід шукати в пам’ятках пізньої латини, також було б правильним, якби середньовічне лат. pasta можна було пов’язати з розглядуваним ботанічним референтом, однак це не так; пор. пізньолат. pasta (pastum) 108^b ‘тісто (польськ. cyasto)’ (див. Erzepki 1900: 73), ‘тісто, тістова маса; паста; фарширована курка’ (Niermeyer 1976: 770). Денотативне значення з узуальною конотацією не можна пов’язувати з зірочником (Stellaria), адже ця рослина з родини гвоздикових є отруйною, тому як харчовий продукт ніколи не використовувалася (див. LTE XII 540; БСЭ IX 422); щоправда, у східних слов’ян (росіян) її дуже рідко використовували (S. graminea) як лікувальний напій від грижі (Анненковъ 1878: 343), однак найчастіше цією назвою позначають отруйні рослини: рос. коньский вех (Анненковъ ibd.) ↔ рос. вех ‘віх (Cicuta)’, рос. конобой (← рос. конь ‘кінь’ + рос. убой ‘забій, різання’), рос. курья / курячья слѣпота ‘куряча сліпота’ (Анненковъ ibd.). Фармакодинамічний вплив цієї трави дуже чітко описує російський вислів: Уверяют, что коровы траву едят безвредно, пока не коснутся сладкого её корня, от которого одуревают и вскоре околевают Тверь (СРНГ IV 207), тобто Запевняють, що коровам трава не шкодить, доки вони не скуштують її солодкого кореня, від якого дуріють і невдовзі здихають. Наркотизувальний вплив цієї рослини зумовив появу синтагматичної назви рос. пьянная трава ‘дурманна трава, або зірочник вузьколистий (S. graminea)’ (Анненковъ ibd.; БСЭ ibd.).

¹ Уперше такий ботанічний термін у праці Žolynas. Dalis II. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas (Вільнюс, 1906) навів купішкенас Повілас Матуліоніс (докладніше про нього див. LE XVII 527–529), тобто можна припустити, що така лексема могла вживатися на території східноавкштайтського купішкенського говору.

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

139

ROLANDAS KREGŽDYS

Трави з нейродинамічним впливом у литовських говорах часто називають складними словами типу karmad-hāraya: у литовському купішкенському підговорі лит. діал. siùtžolė ‘польова м’ята (Mentha arvensis^’² Mt — її препарати використовували для заспокоєння нервів і зняття спазмів (Gritėnienė 2006: 136); лит. діал. pasiùtžolė 1 ‘(бот.) стеблова рослина родини повитицевих, повитиця (Cuscuta)’ J; LBŽ, Lnkv; ‘стеблова рослина родини плакунових, плакун верболистий (Lythrum salicaria)’ Mt (LKŽe); ‘галінсога (Galinsoga (остання є занесеною рослиною з Латинської Америки — докладніше див. Кернеръ фонъ-Марилаунъ II 660; LE VI 495))’ (Gliwa ibd.) (← лит. діал. pàsiutas ‘скаженість, шаленство, буйство’ Pš ↔ лит. діал. pasiutỹs ^3ᵇ, pasiutìs ^3ᵇ ‘те саме’ Jnšk, Šd, Rm або лит. siùtas 2 ‘великий гнів, лють’ NdŽ, Ds, Ps, Vl, Klov, Ll, Žsl, Adm^³; ‘шал, буйство’ Trgn; ‘витівки, пустування’ Jd, Kn; ‘сильне бажання’ Slm; ‘сказ’ Ds; ‘шалена, людина, що швидко діє’ NdŽ, Kp (LKŽe) + лит. žolė 4 ‘рослина, надземна частина якої не дерев’яніє і відмирає взимку; кормові рослини, які їсть худоба; рослини, що вкривають певну ділянку, їхній покрив; різновид цієї рослини як корму; рослина, що має певне практичне значення; насіння різних рослин; квітка; бур’ян; лікарська рослина; (мн.) настій або відвар цих лікарських рослин; (мн.) чарівне зілля; (мн.) придатні для їжі рослини; (мн.) рослини, призначені для обрядів (LKŽe⁴), конотацію якого, очевидно, хибно тлумачить Aurelia Gritėnienė (2006: 172)⁵, адже морфолого-семантична структура фітоніма зумовлена не функціональною властивістю «дуже плодючий бур’ян, що швидко поширюється і його важко знищити» (Gritėnienė ibd.), а фармакодинамічними властивостями справляти нейрофізіологічний вплив, оскільки худоба, поївши його, отруювалася (LTE II 250), а з дрібної повитиці ‘C. epithymum’ виготовляли засіб від меланхолії (Анненковъ 1878: 118). Фітонім такої морфологічної структури вживається також на території західноавкштайтського каунасського говору: лит. діал. pasiùtžolė ‘така трава, схожа на кропиву, але не жалка; галінсога (?)’ Guobai (KRŽ II 56).

Тому можна обережно припустити, що лит. pastėnis ‘рослина родини гвоздикових (Malachium)’ можна тлумачити як литовське утворення, похідне від *pas-iu-t-enis (з поглинанням кореневого -iu-, пор. лит. діал. gyvenà ^3ᵃ ‘життя, буття’ A 1883,

² Пор. іменник лит. siùtžolė 1 ‘(бот.) польова м’ята (Mentha arvensis)’ Mt, NdŽ; ‘блекота (Hyoscyamus)’ rš. (LKŽe).

³ Виділені посилання на ареальні пункти та письмові джерела (скорочення) є невід’ємними (з погляду локалізації) для визначення поширення розглядуваних лексем у діалектній зоні, тобто слова з різною морфологічною структурою передбачають словотвірно первинну та вторинну форми.

⁴ Визначення ареального семантичного екстенсіоналу слів, діалектна локалізація яких неінформативна для розглядуваної проблеми, див. у LKŽe.

⁵ Пор. лит. діал. p a s i ù t dagis ‘звичайний дурман (Datura stramonium)’ Krp, p a s i ù t rope ‘те саме’ Akm; словотвірно-семантична структура зумовлена впливом рослини на організм людини чи тварини, тобто в разі отруєння нею «с и л ь н о з б у д ж у є т ь с я ц е н т р а л ь н а н е р в о в а с и с т е м а, л ю д и н а м о в п-к б о в к а» (Gritėnienė 2006: 170–171).

140

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

15, BŽ 142, Ll, Rt, J, Žem; «спосіб життя, стан» Vdk, Up, Pvn, J; «опис життя, біографія» rš. (LKŽe; DünŽ 95) ← лит. gyvén-sen-a 1 «спосіб життя» BŽ 305, Skd, Šts (LKŽe))⁶ ← лит. діал. pasiutas «шаленство, нестямність, буйство» Pš (↔ лит. діал. pasiutỹs 3ᵇ, pasiutìs 3ᵇ «т. с.») + (вторинний) суф. *-enjo- (про нього докладніше див. Skardžius I 234–237), а не назва італійської пасти — тому таке припущення Gliwa, очевидно, потребує докорінного перегляду.

2. ЛИТ. NÚOKANA «(БОТ.) ОТРУЙНА РОСЛИНА З РОДИНИ ЗОНТИЧНИХ (CICUTA)»

Назва лит. niúokana 1 «(бот.) отруйна рослина з родини зонтичних (Cicuta)» BŽ 99; Mt, rš, LBŽ (LKŽe) — рослини з роду багаторічних отруйних трав родини зонтичних — не згадується ні в литовських етимологічних словниках Ернста Френкеля (LEW) і Войцеха Смоцинського (LEŽ), а Gliwa (2002: 3) пояснює її як похідне від преф. nuo- і кореня -kan-, який, на думку автора припущення, передбачає дієсл. лит. kanóti/kãnōti Brs «нищити, убивати; мучити, катувати» G 89, Arch XVI 395, Jn, J; «чахнути, заходити, помирати» Pns, Lzd; «голодуючи, погано вдягаючись, бідувати, мучитися» M, Rmš; «їсти з апетитом, ласувати» Lnkv (LKŽe). Реконструйовані автором гіпотези семеми *«від чого страждає», *«що катує», звісно, семантично правдоподібно ілюструють конотацію отруйної рослини. Проте такому припущенню не можна довіряти через відсутність морфологічного аналізу (Gliwa (2002: 3–5) подає аж три пояснення походження цього фітоніма: 1) преф. nuo- + -kan-; 2) преф. nuo- + -kand- (останнє припущення ґрунтується на вкрай невдалій спробі Френкеля (LEW 216) обґрунтувати походження дієсл. лит. kanóti (див. далі)); 3) *nuok- + суф. -an-), що й зумовлює пошук прозорої етимології цього слова).

⁶ Досі прийнято вважати, що лит. діал. gyvenà є первинним девербативом від дієсл. лит. gyvénti «бути живим, існувати; переживати, зазнавати; бути в певному місці; мати житло, прихисток» (LKŽe) (див. Būga II 68; Skardžius I 229); щоправда, Pranas Skardžius (I 548) висунув слабко аргументовану гіпотезу, нібито це дієслово є деномінативом від лит. діал. gyvenà. Довіряти таким міркуванням не можна з дуже простої причини — надзвичайно вузького ареалу лит. діал. gyvenà і надзвичайно широкого ареалу вживання дієсл. лит. gyvénti (тобто в усіх литовських говорах і підговорах (!!!)). Тому достовірніше стверджувати, що лит. діал. gyvenà ← лит. gyvénsena — рефлекс зворотної форми *gyvenā-si (пор. лит. діал. mùšenos «биття одне одного» < *mušenā-si (Skardžius I 229)), абсорбційна форма якої — лит. діал. gyvenà — аж ніяк не може пояснюватися як основа дієсл. лит. gyvénti, адже остання форма є деномінативом від прикм. лит. gývas, -à 3 «той, хто має життя, живий, не померлий; той, хто не спить, не спав, прокинувся, встав» (LKŽe; докладніше про його походження див. LEW 154–155), тобто слід припускати деномінативну семему дієслова «бути живим»; пор. приклади тотожної словотвірної моделі: прикм. лит. graudùs, -ì 4 «зворушливий, убогий, сумний, жалісний; сильний, злий; неприємний, суворий; жорстокий» (LKŽe) → дієсл. лит. graudénti «засмучувати, зубожіти; жаліти, шкодувати; погрожувати, залякувати; скаржитися, нарікати, бідкатися, жалкувати; погрожувати; трохи гриміти, погримувати; загартовувати, зміцнювати» та ін. (див. Skardžius I 549).

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

141

ROLANDAS KREGŽDYS

На підставі реконструкції робочої категорії структурної основи лексеми можна припустити, що цей іменник є віддієслівним абстрактом (nomen actionis), який з часом унаслідок семантичної конкретизації набув властивого nomen abstractum значеннєвого відтінку; пор. лит. діал. kānas 2, 4 «той, хто жалить; скупа, жадібна людина; кінець» (LKŽe) → лит. nuo-kana *«те, що спричиняє смерть» (як лит. діал. núo-maras 1 «(мед.) така нервова хвороба, епілепсія» (LKŽe) ↔ лит. māras 4 «дуже заразна епідемічна хвороба (pestis); епідемія цієї хвороби; с м е р т ь, п о м и р а н н я» (LKŽe; Skardžius I 442, 454)), тобто структурний компонент утворення, відповідно преф. nuo-, зумовив зміну робочого значення. Згаданий іменник лит. kanas «кінець, смерть», що передбачає іменник лит. kanybà «виснажена, худа людина» J II 28 (Skardžius (I 92) не був певен щодо його походження), очевидно, не можна пов’язувати ні з дієсл. лит. kąsti «хапати, стискати, ранити зубами; різати; жалити; їсти, кусати; жерти; щипати; гризти» (LKŽe), ні з дієсл. лит. kęsti «відчувати, зазнавати болю, неприємності, скрути, страждати; мати терпіння, чекати; витримувати, зносити, терпіти» (LKŽe) (LEW 214–215; Gliwa ibd.), оскільки він відбиває дефективну форму з абсорбованим кореневим -pa-: іменник лит. kāpas 4 «місце, де поховано померлого; насипаний над цим місцем земляний горб; верх ями, горб» (LKŽe; докладніше про його походження див. PEŽ I 270–271) + суф. -ana- > → лит. діал. kāpana «загибель, вимирання» Ls (LKŽe) / лит. діал. kāpanos «смерть, страх» Rumbonys (район Alytus) (див. Skardžius I 228); пор. дієсл. лит. kâpanoti / kapanóti «рухати руками й ногами лежачи, намагаючись звільнитися, врятуватися; тріпатися; тяжко працювати; важко йти, пробиратися; бути дуже хворим, ледве животіти; помирати, гинути, здихати» (LKŽe; Skardžius I 505). Отже, лит. núokana (< преф. nuo- + ka-pa-na «кінець, смерть») є не девербативом, а деномінативом, що передбачає протосему *«те, що зумовлює смерть, тобто рослина смерті».

3. ЛИТ. PADUKAS «ЧЕРВОНОГОЛОВЕЦЬ (LECCINUM AURANTIACUM)»

Іменник лит. padaukas «червоноголовець (Leccinum aurantiacum)» (LBŽ 466) Gliwa (2009: 87) виводить від дієсл. лит. padūkti, хоча й констатує: «Die Übertragung des Begriffs auf den Pilz ist nicht sonderlich plausibel [...]». Під час пояснення походження пізніх новотворів литовської мови — таким, очевидно, є розглядувана назва гриба — одним із чинників, що визначають аргументацію, має бути семантичне обґрунтування; без нього будь-яке, навіть найвишуканіше припущення можна трактувати як приклад казуїстичного аналізу.

Назва цього фітоніма має цілком прозору мотивацію від робочої основи, тобто лит. (запоз.) padálka (< лит. podolek, білорус. надалак) 1 «нижній край одягу, поділ, фалди (↔ «падуркас» (Skardžius I 161)); нижня частина старовинної жіночої сорочки, поли; дошка, прикріплена похило біля стіни будівлі» (відп. лит.

142

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

діал. padálkas 1 ‘нижній край одягу, поділ, обшивка’ ↔ *padauka⁷ (з -al- > -au-; така зміна особливо характерна для запозичень, пор. лит. kalniėrius (< 1e. kol-nierz) 2 [K], J, kalniėrius 1 ‘комір’ ↔ лит. діал. kauniėrius 2 ‘те саме’ (LKŽe; Zinkevičius 1966: 164) < балт.-слов. кауне́р; лит. kaldrà (< 1e. kołdra) 4 Krok, 2 NdŽ ‘покривало на ліжко, укривало, ковдра’ (відповідно kaldra) ↔ лит. діал. kaudrà ‘укривало, ватяна ковдра’ < балт.-слов. кой́дра, але трапляється й у давніх реліктових формах: лит. alka ‘жертва’ / alkas ‘святилище, порослий деревами пагорб’ ↔ лит. aukà, aukas ‘те саме’ (більше прикладів див. Zinkevičius 1966: 102, 164) (щодо лит. aukà див. Mažiulis 2008: 92) ↔ прикм. лит. діал. padurkìnis, -ė 2 ‘з підрубленим краєм, подовжений підрубленою частиною’ K I 608 (LKŽe), ім. лит. діал. padurkìniai ‘короткі, а потім подовжені сорочки’ Nč (Skardžius I 252), тобто слід реконструювати форму прикм. лит. діал. (запозич.) *padalkinis ‘нерівний (зморшкуватий, бо зшитий із клаптів), як підрублена частина одягу’ > ім. лит. діал. (запозич.) *padaukas ‘гриб із нерівною, зморшкуватою ніжкою’, адже ніжка підосичника «кошлата» (LTE IX 343). Отже, можна обережно припустити, що цей фітонім належить до лексичної групи запозичень зі слов’янських мов і до словотвірної групи деномінативів.

4. ЛИТ. PASIENIS ‘(БОТ.) РОСЛИНА З РОДИНИ СКЛАДНОЦВІТИХ, ДЖУГУНЬ (HYPOCHOERIS)’, ЛИТ. POSAĪNIS ‘(БОТ.) ДЖУГУНЬ (HYPOCHOERIS)’

Лінгвістичним курйозом можна назвати спробу з’ясувати походження фітонімів лит. pasienis, posainis (див. Gliwa 2009: 87–88), адже слова аналізують за допомогою атомістичного методу аналізу. Тому помилки укладачів LKŽ не виправляють, натомість подають казуїстичні описи лексем не лише балтійської, а й грецької мови. І навіть неспеціалістові зрозуміло, що

⁷ Пор. лит. діал. padaukas ‘онуча’ (< лит. діал. padalkas ‘нижній край одягу, поділ, обшивка’), який укладачі LKŽ, очевидно, помилково пов’язали з лит. діал. padaukas ‘пустун, бешкетник’ (девербатив від дієсл. лит. padūkti ‘збожеволіти, розлютитися’), адже семантично його не можна зіставити з останнім — денотативна й конотативна цінність цих лексем не збігаються; вторинне -au- замість первинного -al- у запозиченні лит. діал. padaukas ілюструється численними фразеологічними прикладами, наведеними в LKŽe: į padaukùs eiti ‘перетворюватися на ніщо, закінчуватися, зникати’; nè padauko (nebeliko, neberado) ‘ані сліду, ані запаху’; padaukais eiti (išeiti, nueiti) ‘перетворюватися на ніщо’; padaukais nueiti (išeiti) ‘зникнути, піти’; padaukais nunešti ‘знести, знищити’; po padaukais ‘(лайка) під три чорти’, тобто словосполучення лит. діал. padalkais išeiti ‘збідніти’ (відповідно синонімічний фразеологізм ubagais išeiti) передбачає, що лит. діал. padáuka 1 ‘волоцюга, бурлака’ є словотвірно-семантичним контамінантом двох литовських слів: лит. діал. padalkas ‘онуча’, відповідно ‘нижня частина одягу’, і лит. діал. padaukas ‘пустун, бешкетник’. Отже, пейоративна конотація лит. діал. padáuka 1 ‘волоцюга’ зумовлена не особливостями характеру референта (відповідно бешкетуванням, шаленством, адже той, хто бешкетує, не є волоцюгою), а соціальним становищем, одним із десигнатів якого є старий, зшитий із клаптів одяг.

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

143

ROLANDAS KREGŽDYS

ім. лит. pasienis ‘(бот.) рослина з родини складноцвітих, джугунь (Hypochoeris)’ LBŽ, Mt (LKŽe), очевидно, не можна пов’язувати з ім. лит. pasienis 1, pãsienis 1 ‘місце біля стіни всередині приміщення або зовні; окраїна якоїсь країни, прикордоння’ (LKŽe), хоч саме так зазначено в LKŽ, оскільки їхня референтна конотація різниться: ця рослина не була цінною кормовою, тобто соковитою, густою, чи схожою на сукупність щільно розрослих рослин (стіну⁸), а була травою сухих лісів із родини складноцвітих (Compositae) — плямистою (H. maculata) або кульбабоподібною джугунею (H. radicata), жовтоквіткою високих лук, узлісь і чагарників (див. LE V 317). Отже, очевидно, не можна пов’язувати суху траву зі стіною чи якимось предметом, що позначає межу. Походження назви цієї рослини — асоціатива (щодо терміна див. Bussmann 2006: 101; Crystal 2008: 41, 349) — очевидно, не надто складне, воно мотивоване її гіперонімічним фітонімом, тобто ім. лит. džiugūnė ‘(бот.) рід рослин із родини складноцвітих (Hypochoeris)’ P, LBŽ (LKŽe), який слід виводити не від дієсл. лит. džiaugtis ‘радіти, веселитися’ тощо (LKŽe) (відповідно лит. діал. džiūgas ‘той, хто швидко чимось радіє’ ↔ džiugà ‘радість; той, хто швидко чимось радіє’ (LKŽe)), як стверджує Gliwa (там само), наводячи хибну семантичну словотвірну відповідність гр. ὑποχαίρειν ‘помірно радіти, тішитися’, гр. ὑποχολoίς ‘рослина з роду цикорію (Cichorium)’ (LS 1644), які генетично не пов’язані, всупереч твердженню Gliwa (див. далі), а від ім. лит. діал. džiūgas ‘загороджена жердинами жемайтська огорожа, зроблена з гіллястих ялинок’ (LE V 316) ← лит. *džiu-ža-gas ‘те саме’ (з поглинанням кореневого -ža- другого компонента; -ū- скоротилося через випадіння -ža- або внаслідок семантичної словотвірної нейтралізації компонентів) < *džiūt-žagas ‘те саме’ (щодо словотвірної відповідності пор. ім. лит. mėšla-minỹs ‘кінь (який багато топче гною)’ — див. Skardžius I 435) ← дієсл. лит. džiūti ‘ставати сухим, висихати; тверднути через втрату соків; зникати через випаровування; в’янути, хиріти, зникати, гинути (про рослини); худнути, слабшати; хворіти на сухоти’ (LKŽe) + ім. лит. žãgas 4 ‘велика складена просто неба купа сіна, соломи чи збіжжя, стіг, копиця; (мн.) велика кількість чогось; піднятий на жердинах дах, під яким складають сіно, солому тощо; стос дров, прутів тощо; скирта; копиця; з’єднання крокв; товста хворостина, лозина, суха гілка; загорожа з дерев і гілок; чимала хворостина, хмизина’ (LKŽe) (пор. лит. діал. žãgaras 3ᵇ ‘безлиста гілочка, хмизина’ (KRŽ II 524), тобто лит. džiugūnė передбачає семему ‘суха, висохла (або схильна висихати) трава’ (тому її й називають травою сухих лісів (згадано вище)), а не ‘весела трава’ — саме таку конотацію цій рослині приписує Gliwa.

Отже, можна обережно припустити, що й лит. pasienis відображає гіперонімічний референт та його конотацію: *pasie-ty-nis ‘такий (-а), як сінник’ або ‘суха, висохла трава = džiugūnė’ < преф. pa- + ім. лит. sietýnas 1 ‘прикраса із соломи;

⁸ Пор. семантичний екстенсіонал лит. siena 1: ‘вертикальна частина будівлі; її поверхня зсередини або зовні; (перен., мн.) про будівлю, установу; висока огорожа, перегородка; вертикальна бічна поверхня чого-небудь; основна частина; щільний, тісний ряд чого-небудь; міра довжини полотна (чотири стовпи основи); довжина полотна; знак, що позначає стіни ткацького верстата; межа поля, кордон; межа держави, країни, краю’ (LKŽe).

144

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

«така трава, що росте на берегах річок», що передбачає конотат с у х о ї р о с л и н и, відповідно с у х о ї т р а в и, пор. Reikia, kaip ažušals upė, prišienaut s i e t y n o, tai žiemą bus kuom po keltuom klot Btrm (LKŽe), тобто слід припустити семему «підстилки»: лит. діал. kél­tuoas 1 «велика рогата худоба, тварина» ↔ kél­tuva 1, keltuõ 3ᵃ «велика рогата худоба, тварина» (sing. collect.) стадо великої рогатої худоби, череда, худоба; робоча худоба; (лайка) худоба» (LKŽe). Іменник лит. posainis 2 «(бот.) дюгуне̇ (Hypochoeris)’ NdŽ; LBŽ (LKŽe), також, очевидно, асоціативно, словотвірно й семантично пов’язаний з іменником лит. džiugūnė, гіперонімічним референтом якого є іменник лит. діал. džiugas «жердинний жмудський з а п л і т, зроблений із гіллястих ялинок», тобто слід припустити семему «огороджування, плетіння», тому реконструюється форма *p o - s u - k a i n i s «той, кого встромляють, плетуть, огороджують» (< преф. po- + дієсл. лит. діал. sukáinoti «сплутати, переплести» Brž, Ppl, J ↔ дієсл. лит. діал. káinioti «встромляти, плести, огороджувати (як-небудь, тимчасово, погано)» Er, Bsg; «забивати щілини між колодами мохом, клоччям або чимось іншим» BŽ 208; «плутатися, сплітатися» Brž; «дружити, товаришувати» J; «хворіти, нездужати» Grg (LKŽe) — словотвірний зв’язок цього дієслова з ботанічною номенклатурою засвідчений у LKŽ, пор. іменник лит. k a i n ė «(бот.) Coremium» Mt (LKŽe), тобто частина гриба, що його живить, утворена скупченням конідієносців) → *po-sainis «те саме» (з -uk- а б с о р б ц і я).

Щодо етимологічного співвідношення гр. ὑποχαίρειν «помірно радіти, тішитися» і гр. ὑποχοιρίς «рослина роду цикорієвих (Cichorium)» (LS 1644) можна констатувати, що між цими лексемами немає нічого спільного, крім преф. ὑπο-, адже гр. ὑποχοιρίς походить не від дієсл. гр. χαίρειν «радіти, веселитися; бути задоволеним», а від іменника гр. χόιρος «свиня; порося», оскільки тварини живляться коренеплодами й листям цикорію (дикого цикорію) (LS 1732) (LE IV 29).

Слов’яни, переклавши цей грецький термін поморфемно, вживають кілька слів, що відображають зоонімну морфолого-семантичну структуру фітоніма: рос. діал. рыло свиное трава ‘Cichorium Intybus L.’ (Анненковъ 1878: 98), тому рос. діал. свинникъ, поросятникъ ‘Hypochoeris’ слід трактувати не як узуальні, а як гібридні культурні запозичення, що відображають морфолого-семантичну структуру гр. ὑποχοιρίς (← преф. ὑπο- «для вираження посесивної конотації» + гр. χόιρος «свиня; порося»).

5. LIE. ПО́МІНІС «(БОТ.) КОСТРИЦЯ (FESTUCA)»

Лит. по́мініс 1 «(бот.) костриця (Festuca)» NdŽ; Mt, LBŽ (LKŽe) пояснюється (Gliwa 2009: 83) як девербатив (від дієсл. лит. minti «тиснути ногами, топтати; ставити ногу, ставати, спиратися на ноги; відділяти волокно від костриці; обробляти, розм’якшувати; натискати на підніжку, педаль; іти, крокувати» (DLKŽ⁵), латис. mīt «топтати, ступати, чавити»); припускається узема «р о с л и н а, с т і й к а д о т о п т у в а н н я». Таке пояснення Gliwa було б переконливішим, якби автор припущення навів відповідне словотворення (пре-

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

145

ROLANDAS KREGŽDYS

прикладів фітонімів фіктивних дієслівних утворень (!!!)), які, згідно з аналізом префіксальних утворень, здійсненим Скардіусом (I 442, 446), мали б відображати один із трьох семантичних типів: 1) nomina resultati (acti); 2) nomina actionis; 3) nomina agentia. На жаль, нібито споріднені литовські девербативи, наведені Глівою, передбачають або nomen resultati (acti) із каузативною конотацією «те, що топчуть (те, що треба топтати) / витоптане, втоптане / розтоптане, розм’якшене тощо рослина» (пор. лит. mỹnė «льон, призначений для м’яття»), тобто реконструюється семема *«те, що треба витоптати, розм’якшити», або nomina actionis: лит. mỹnė «м’яття льону»; linamynis «те саме», pa-myna / pamina «дерев’яна деталь, що з’єднує ніжки лави, табурет, сходинка; витоптане худобою місце», а не семему з протилежною конотацією, реконструйовану автором здогаду, *«рослина, стійка до витоптування»; тобто рослину слід пов’язувати не з конотатом «стійка до витоптування», а зі значенням «легко витоптувана».

Гліва зовсім не пояснює походження флексійного форманта –is, яке не є настільки несуттєвим, щоб ним можна було знехтувати. Якби пояснення походження слова, наведене автором згаданого здогаду, було правильним, то формант -is мав би відображати конотацію nomina loci, пор. лит. mỹnė «болото, Schwingrasen» (див. також Skardžius I 450; про співвідношення основ на ē та i̯ō докладніше див. Endzelīns 1957: 64–65; Endzelīns 1951: 425–426; PEŽ II 17; Kregždys 2010a: 65). Ще більше сумнівів викликає інтерпретація голосного кореня, тобто Гліва (Gliwa, Stukonis 2008: 66; Gliwa 2009: 83) реконструює форму *pa-mynis, нібито кореневий *-y- первинний і стояв на місці вторинного скороченого -i-.

Недолік гіпотези Гліви — відсутність фонологічного аналізу форм південно-жмудських варнішків (представником цієї діалектної зони був Лаурінас Івінскіс, який народився в с. Бімбали, Ужвенчеській волості, неподалік Кловайняй (LE IX 198)) із префіксом po-, хоча Вітаутас Віткаускас уклав словник близької північно-східної говірки жмудських дунинінків — східних варнішків (DūnŽ). Для цієї діалектної території характерна протилежна зміна, ніж та, про яку твердить Гліва, а саме подовження голосного (радіального елемента, що йде після префікса po-) у ненаголошеній позиції — слід припускати якісну дефонологізацію — подовження голосного⁹ (X) або збереження довгого (Y) чи короткого (Z) голосного в ненаголошеній позиції: лит. діал. (жмуд.) pódūkraY «несправжня дочка» (DūnŽ 273), пор. іменник лит. pód ukrė «несправжня донька» (DūnŽ ibd.) ↔ лит. dukrà 2/4, dūkrà 2 «дочка» тощо (LKŽe), pópūtisX «дуже чутлива до хвороб, квола людина» (DūnŽ 275) ← іменник лит. діал. (жмуд.) pópa «рана» (DūnŽ ibd.) + суф. (демін.) лит. -ūtjō- > іменник лит. pópūtis «квола людина, яка швидко мерзне й швидко зігрівається» (див. Skardžius I 362–363, 451)¹⁰; іменник лит.

⁹ Не слід пов’язувати з такими змінами форми з чергуванням голосних: прикм. лит. діал. (жмуд.) póbùgštis, -ė «трохи боязкий, досить лякливий» (DūnŽ 273) ↔ дієсл. лит. діал. (жмуд.) baugšténti «лякати» (DūnŽ 43) ↔ лит. діал. (жмуд.) pabūgimas «переляк» (DūnŽ 55).

¹⁰ Упорядники LKŽ, мабуть, помилково трактують форму з довгим голосним кореня як первинну, подаючи її першою поряд із варіантами з коротким вокалізмом радіціального типу; пор. іменники лит. діал. pópūtis 1, pópūtis 1, poputỹs 3ᵃ «нарив, чиряк; фурункул, болячка; квола, вразлива людина» (LKŽe).

146

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

діал. (жм.) póbėgis^Y «швидка хода, біг тощо» (DūnŽ 272) ↔ лит. діал. (жм.) bė́gimas «те саме» (DūnŽ 44); прикм. лит. діал. (жм.) pódrūktis, –ė^Y «досить огрядний, товстий» (DūnŽ 273) ↔ прикм. лит. діал. (жм.) drūktas «товстий, здоровий, сильний тощо» (DūnŽ 76); прикм. лит. діал. (жм.) pógudris, –ė^Z «досить хитрий» (DūnŽ 273) ↔ прикм. лит. діал. (жм.) gùdras «розумний, хитрий» (DūnŽ 104); прикм. лит. діал. (жм.) póilgis, –ė^Z «довгуватий (про довжину предмета); досить тривалий» (DūnŽ 273) ↔ ім. лит. діал. (жм.) ilg-liežùvis «той, хто пліткує» (DūnŽ 107); прикм. лит. діал. (жм.) pólytotas, –a^Y «досить дощовий» (DūnŽ 274) ↔ прикм. лит. діал. (жм.) lýtotas «дощовий», ім. лит. діал. (жм.) lytùs «дощ» (DūnŽ 179); прикм. лит. діал. (жм.) pósūris, –ė^Y «досить солоний» (DūnŽ 276), pósūrokas, –a^Y «те саме» ↔ ім. лит. діал. (жм.) sūrimas «солона страва» (DūnŽ 359). Отже, можна зробити висновок, що в цій діалектній зоні в ненаголошеному складі є тенденція подовжувати короткі голосні, а не скорочувати довгі¹¹. Тому реконструйована Gliwa (Gliwa, Stukonis 2008: 66; Gliwa 2009: 83) праформа *pamynis, очевидно, ніколи не існувала. З цієї причини не можна вбачати жодних генетичних зв’язків зі вживаними східними варнинськими іменними формами mynė «льон, який мнуть; торф, який мнуть і пресують», mynėjas, –a «той, хто розминає, мне (глину); той, хто мне льон», mýnimas «тупцювання, топтання; ламання (льону)» та дієсловом mýnioti «топтати» (DūnŽ 200–201).

Через невідповідність словотвірної та семантичної моделей (якщо спиратися на гіпотезу Gliwa) ці слова, мабуть, слід виводити не з дієслівної, а з іменникової праформи (див. також Kregždys 2010a: 55–56). Не варто також ігнорувати надзвичайно важливий фізіологічний факт щодо багаторічних трав родини злакових, позначуваних фітонімом Festuca: ці рослини ростуть лише у вологих місцях (у LTE III 367 зазначено, що вони Festucetum sabulosae, Hieracio-Festucetum arenariae тощо трапляються навіть на литовському узбережжі, хоча нині дуже рідкісні (Balevičienė 1995: 52–53)), а посухи не переносять (БСЭ XVIII 278). Можливі два способи етимологізації (перший годиться для пояснення новотвору, утвореного Ivinskis, другий — для обґрунтування давнього успадкованого слова), хоча між ними є генетичний зв’язок:

1) від топ. лит. (жм.) Pomerie (= Pamirinijes) Rt «6 місцевостей біля річки Minija, на захід від Žarėnai і на північ від Rietavas» (див. Būga I 232), тобто топ. *Paminijys «місцевість біля річки Minija» > *Paminys «те саме» (з абсорбцією –ij–, пор. гідронім лит. Paneržys < *Pa-ne-ve-ržys (Vanagas 1981: 244); див. також Крегждис 2009: 280–281) > топ. лит. діал. (жм.) *Pominys, пор. лит. pa-ežerys «місце біля озера» ↔ топ. лит. (жм.) Póžerė «село неподалік Tauragė» (див. Otręb ski 1966: 327–328; Zinkevičius 1966: 130; Kregždys 2010: 209) → (апелятив) лит. діал. (жм.) pominis *«рослина, що росте на березі річки або у вологих місцях»;

¹¹ Конвергентний процес ǔ:ū або ī:ī у цій діалектній області відбувався в складі перед наголосом (див. Zinkevičius 1966: 491).

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

147

ROLANDAS KREGŽDYS

2) лит. діал. (жм.) póminis *«рослина, що росте у вологих місцях» < лит. *po-ne-minis «те саме» (з абсорбцією -ne- унаслідок повторення фонологічно тотожних складів, тобто -ne-…-ni-; -i- < -u- унаслідок регресивної асиміляції; пор. етимологію гідроніма, походження якого досі вважають неясним: лит. Minià річка Skdv, Minija «права притока Nemunas», Minė річка Grg та ін. < *Ne-mun-ija (афереза¹² через повторення ne…ni (очевидно, унаслідок дії закону мовної економії); -u-…-i- > -i-…-i- (регрес. асиміляц.) < гідронім лит. Nẽmunas річка Kn + суф. лит. -ija (такий тип творення гідронімів надзвичайно поширений у литовському мовному ареалі, пор. Káln-ija струмок Ds ← лит. kálnas; Kaltān-ija струмок Klm ← лит. особове ім’я Káltanas та ін. (Bilkis 2008: 204–205))¹³⁾¹⁴ < ім. лит. *po-ne-munis «те саме» (субстантивація) < прикм. балт. *nemuna- «такий, якому властиве вологе місце» (див. PEŽ III 177) > лит. nemùnė 2 Ds, nemunė 3b Pn, Lkm, nẽmunė 1 Gdr, Vdšk; LBŽ «(бот.) опеньок (Anmillaria mellea)» Grv, Brsl, Pbs, Dglš, Slk, Ut, Ds (LKŽe) ↔ «будис, що росте у вологих місцях» (PEŽ III 177) (щодо семантичної мотивації пор. лит. особові імена Nẽmunis Vkš, Nemùnis Jnš, Pš, Žg, Nemunis V (LPŽ II: 319) ← гідронім лит. Nẽmunas річка Kn, тобто реконструюється семема *«той, хто живе біля Nemunas», пор. лит. особові імена Nemunėlis Zp / Nemunáitis Luk «те саме» (Butkus 1995: 322)¹⁵).

Можна припустити, що на появу флексійного -is міг вплинути чинник аналогії, тобто зближення з лит. діал. (жм.) upìs «річка» Als, Slnt, уживаним у північножмудських тельшяйському та кретингському ареалах (див. Skardžius I 54), з якими межує ареал південних жмудських варнинських говірок, звідки походить Ivinskis. Саме йому Gliwa приписує авторство цього слова.

Спроба Gliwa пов’язати лит. póminis 1 «(бот.) костриця (Festuca)» NdŽ; Mt, LBŽ (LKŽe) та наведений Йонасом Стаугайтісом, західноавкштайтом (народженим у селі Štratai (інакше — Omentiškiai) (LE XXVIII 474–475)), фітонім лит. pamienis «(бот.) грястиця збірна (Dactylis glomerata)» LBŽ, P. Snar (LKŽe), вкрай сумнівна не лише через ботанічну відмінність, адже костриця росте у дуже вологих місцях, а грястиця, навпаки, — лише в помірно вологих (див. далі), тобто цими словами названі цілком

¹² Очевидно, таку саму зміну відображає й лит. особове ім’я Vėžinis V <? *Ne-vėžinis «той, хто жив або походив з-над Nevėžis», тобто його слід трактувати як гідронімний апелятив (інакше його походження пояснено в LPŽ II 1201); Ulìnskas/Ulìnskas Šl, Alvt та ін. <? *Šia-ulinskas «той, хто походить із Šiauliai або живе там» (інакше LPŽ II 1100); Pedìšius Šmn / Pedìšius Skp <? *Klai-pedìšius «той, хто походить із Klaipėda», пор. лит. особове ім’я Klaipėdùkas «те саме» (Butkus 1995: 265)

¹³ Цілком інше й семантично немотивоване пояснення походження цього гідроніма подає Vanagas (1981: 217).

¹⁴ Пор. також (прогресивна асиміляція) лит. особове ім’я Nemenìūnas Snt ↔ лит. особове ім’я Nemanìūnas Šln, Tt (LPŽ II 317–318).

¹⁵ Тому й литовські особові імена Minìotas, Miniótas, Minìotas, Miniotas та ін. (LPŽ II: 251), очевидно, мають апелятивне походження, тобто їх слід пов’язувати з литовськими гідронімами Minià — річка у Skdv, Mìnija, Minė — річка у Grg та ін. (щодо них див. Vanagas 1981: 217), а не з литовським дієсловом miñti «мати на думці, вважати тощо» (докладніше див. LPŽ II 249); пор. також литовське особове ім’я Giniõtas < з литовськими гідронімами Gin- (-upis — річка у Gdž), (Prieš-) -ginis — річка у Kbr (щодо них див. Vanagas 1981: 116), Gin-auka — озеро у Dūk (Bilkis 2008: 252) + литовський суфікс -ot- (див. Skardžius I 344).

148

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

різні види трав’янистих рослин, а й через етимологію — їхнє походження цілком різне: лит. pamienis «собача трава» < *pa-ka-mienis (з абсорбцією радикального -ka-, пор. лит. lajà «сукупність гілок і листя дерева, крона» DŽ, rš, P. Snar (LKŽe) < лит. la-pi-jà «листя дерев, рослин, сукупність листя» K; R 213, K I 96, J, rš, Šv, Vrb, V. Piet, «місце, де є багато листя» Tv (LKŽe) — докладніше див. Kregždys 2009: 120–122; Крэгждис 2009: 280–281; Kregždys 2010b: 100, 106), тобто преф. pa- + ім. лит. kamiẽnas 1 «стовбур, стебло рослини, дерева» Š; M, S. Dauk., Mair., A. Vien., J, Sdk, Vv, BsP IV 143, BsMt I 71; «товстий кінець, товстий край» J; «(анат.) тулуб (Truncus arteriosus)» NdŽ ↔ kamiẽna 1 «стовбур, стебло рослини, дерева» J; C II 1152, K. Būg (Ds) (LKŽe).

Назви собачої трави з ідентичним семантичним значенням уживаються у східнослов’янських мовах: рос. діал. купкова ‘Dactylis glomerata L.’ (Анненковъ 1878: 121) <? *куп-ин-кова-я, пор. рос. діал. ку́пуна «горбок, порослий мохом або травою» Псков, Смоленськ (СРНГ XVI 101); рос. діал. палочник «собача трава» (Анненковъ 1878: 122), пор. рос. діал. па́лочник «молодий лісок, який вирубують на палиці, жердини» (СРНГ XXV 175) ↔ рос. діал. палочная трава «собача трава» (Анненковъ 1878: 121). Виникнення таких конотацій зумовили місце зростання собачої трави та її симбіотичні особливості — ця трава росте лише в затінених місцях, на узліссях, у гущавинах, на вирубках, тобто там, де є дерева (БСЭ XV 486).

Гідролокаційне походження цього фітоніма можна обґрунтувати асоціативами східнослов’янських мов, які досі не розглядалися й не порівнювалися з відповідниками в балтійських мовах (пор. Меркулова 1967; Преображенский I 568; ЭССЯ XX 191–193). Справжню кострицю (Festuca pratensis Huds.) ↔ eraičìnas, eraičýnas «(бот.) така кормова трава родини злакових (Festuca)» (LKŽe)) у Могильовській області Росії називали рос. діал. мурогъ (Анненковъ 1878: 144). В інших російських говорах цим словом називають інші рослини й ботанічні об’єкти: рос. діал. му́рог / муро́г / муро́к «спориш (Polygonum aviculare L.); рослина родини гречкових» Брянськ; мург полевой «льнянка (Linaria vulgaris Mill.)» (цю рослину не можна пов’язувати з льоном і його обробленням, адже це бур’ян, що росте при дорогах (БСЭ XVIII 278; з цієї причини, очевидно, її й названо так (див. далі))) Воронеж; муро́к «мох, яким конопатять щілини в хатах» Тамбов; муро́к «трава» (пор. Весь мурок пожелтел, все вытоптали) Свердловськ; муро́г «густа трава, що рясно росте по краях сільських вуличок» Брянськ; мурог «низька дрібна трава; молода трава» Тобольськ, Брянськ, муро́к «соковита молода трава» Архангельськ; муро́г «дернина» Псков та ін., му́рог «зелена галявинка» Брянськ, муро́г «т. с.» Тюмень, «лугове місце» Архангельськ, «луг, стерня» південні та західні області Росії (СРНГ XVIII 358). Ці слова виводять із гідролексеми — іменника балто-слов. *mãura- «бруд» (чол. р. (Reinholdas Trautmannas (1923: 172) поділяє цю форму на дві окремі балто-слов. *mãura- «бруд» і балто-слов. *mãurā- «трава, дернина»)) > лит. mãuras 3, 1, mãuras 4 «(бот.) водяна рослина, ряска (Lemna); намул, бруд» та ін., прикм. лит. mūras,

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

149

ROLANDAS KREGŽDYS

–à 4 «мокрий, розмоклий», ім. лит. mùras «просочена водою, розмокла земля» (LKŽe), латв. murît «бруднити, мастити» (ME II 670), пол. muł «в’язкий, липкий шар гірських порід та органічних залишків на дні або березі водойми; намул; болото» (SPW XV 173; Brückner 1957: 348) (< зах. слов. *maula- (Trautmann ibd.)) < прикм. діал. індоєвр. *měu-l / rō- «слизький; розмоклий» < дієсл. індоєвр. *meu- / *meų̯ə- (*mū-) «стерти, змити (водою)» (IEW 741–742), споріднене з дієсл. індоєвр. *mer- / *mṛ- «намочити (водою)» (див. PEŽ III 134; IEW 735–736) → дієсл. індоєвр. *merk- (із детермінативом *-k-) «т. с.» > балто-слов. *měŕk- / *mìŕk- «т. с.» (PEŽ ibd.; IEW 739–740; див. також Urbutis 1972: 212; Фасмер III 10–11; ЭССЯ XX 191–193)).

Інший, надзвичайно важливий приклад, що ілюструє це припущення, — рос. діал. вожец ‘Festuca pratensis’ Архангельськ (Анненковъ ibd.) ~ «Festuca Fenas Lag.» (СРНГ V 12) < рос. діал. *вож-[i]-(н)ец «т. с.» < прикм. давньоцерк.-слов. воднъ «водний, водяний» (про нього див. Miklosich 1977: 70) + суф. (імен.) слов. -ъу- (про нього див. Селищев 1952: 60; Хабургаев 1974: 199–200) (щодо абсорбції -n-: рос. діал. -д- + -и- /i/ + -ец (за слов. *di > сх.-слов. /ж/ (< *d’ž) (див. Хабургаев 1974: 153; Пивторак 1988: 134)), пор. прикм. рос. діал. вожанный «? водянистий» (Вожаный горох. Холодный гороховый суп, разведенный квасом) (СРНГ V 9–10).

Отже, можна обережно припустити, що гідронімний асоціатив, який відображає місце зростання рослини, є найдавнішим (безсумнівний аргумент на користь такого припущення — рос. діал. мур «пліснява» Воронеж (Даль II 359), що передбачає субстратну гідрофорну референцію, адже пліснява росте лише в дуже вологих місцях (LE XXII 263)). Пізніше з’явилися інші назви цієї рослини за способом її росту, структурою, узуальним значенням та іншими ознаками: рос. діал. метла «мітла (Festuca elatior, rubra)», манна луговая «т. с.» та ін. (докладніше див. Анненковъ ibd.).

5.1. Семантико-словотвірна мотивація фітонімів із преф. pa- / po-

Такий спосіб словотворення, за якого назви рослин із преф. pa- / po- мотивуються місцем їхнього зростання, є звичним для литовських фітонімів (особливо міконімів) (це не штучні ботанічні терміни, а слова, уживані в говорах); його слід поділити на дві підгрупи — первинної локалізаційної референції (1 — семантична мотивація передбачає місце зростання первинного референта, тобто парагенетичний зв’язок) та асоціативної, тобто вторинної локалізаційної референції (2 — семантична мотивація передбачає місце зростання на первинному референті або його абесивне уявлення): 1) лит. paálksnė 2 «(бот.) молочник пухнастий, вовнянка (Lactarius torminosus); молочник звичайний, свинушка (Lactarius trivialis)» ↔ «місце під вільхою» (LKŽe); лит. paąžuolis 2 «(бот.) гриб родини павутинникових, що росте під дубами (Boletus

150

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

luridus); гірчак жовчний (Boletus felleus); гірчак червоноголовий, червоноголовець (Boletus versipellus’ (= лит. paąžuolė 2 ‘так само’), тобто ‘гриб, що росте біля дуба’; лит. pabėržis 1 ‘(бот.) підберезник звичайний (Boletus scaber’ (= лит. діал. pabėržė 1, paberžė 3b ‘так само; кульбаба, сироїжка’), тобто ‘гриб, що росте біля беріз’; лит. paliępė 1 ‘(бот.) їстівний гриб родини сироїжкових (Lactarius vellereus)’ (= лит. діал. paliepis 1 ‘так само’), тобто ‘гриб, що росте біля лип’; лит. pakalnutė 2 ‘(бот.) запашна, отруйна, лікарська лісова та садова квітка родини лілійних (Convallaria: C. majalis, C. latifolia)’ (LKŽe), тобто ‘рослина долин, узлісь’ (див. BCЭ XIV 146), лит. pienažolė pajūrinė ‘трава родини первоцвітих (Primulaceae), що трапляється у вологих засолених місцях зростання (Glaux maritima)’ (LE XXI 447), пор. лит. pajūrinis pelėžirnis (Lathyrus maritimus), лит. pajūrinis kadagys (Juniperus conferta) ↔ прикм. лит. pajūrinis, -ė 1, pajūrinis 2 ‘розташований, мешканець або той, що росте на узбережжі’ (LKŽe); лит. palazdė 3ᵇ, palazdė 2, pālazdė 1 ‘(бот.) копитняк європейський (Asarum europaeum); анемона печінкова (Anemone hepatica)’ ⇦ Більше палазделей росте по узліссях (на крутих схилах, відкосах) Trgn (LKŽe) ↔ ліщина (Corylus), кущ і дерево родини березових (Betulaceae), росте в улоговинах (LE XIV 304), а також на схилах (див. також Gritėnienė 2006: 59);

2) лит. paalksnė 2 ‘(бот.) гриб, що росте на потрісканій корі стовбура вільхи, звичайний щілинник (Schizophyllum commune)’ (LKŽe); лит. palazdė ‘чешуйчатка звичайна (Lathraea squamaria)’ (KLŽe) – рід багаторічних трав родини вовчкових, паразитує на коренях інших рослин (особливо ліщини, вільхи й липи) (LTE XII 564), ‘пісочний боровик (Boletus castaneus)’ (LKŽe) ↔ лит. smiltė 2 ‘(бот.) рослина піщаних місць родини гвоздикових (Arenaria)’ (LKŽe), росте на піщаних дюнах, де сухо (LE XXVIII 185).

Другий семантичний словотвірний тип назв рослин із префіксом pa- / po- мотивований формальними ознаками — зовнішніми (фізичними) властивостями або узуальною (утилітарною) цінністю:

1) лит. pabėržis ‘ірга (Rhamnus (у LTE VII 361 (як і в BCЭ X 430) та LE XVIII 99 цією фітонімічною назвою (тобто лит. medlieva) названо рослини різних родин, тобто Amelanchier vulgaris (лит. paprastoji medlieva, тобто рід кущів і невисоких дерев родини розових) ≠ Rhamnus cathartica (лит. dygioji šunobelė, тобто рід рослин родини жостерових (LTE XI 15)))’ Mt (= лит. діал. pabėržė ‘так само’ Trak); ‘конвалія (Convallaria majalis)’ Rt; першу рослину, очевидно, так названо через однакову пігментацію листків обох цих медоносних рослин (тобто поверхня листка темна, а нижній бік світло-білуватий (див. BCЭ X 430); навесні листки ірги (якщо це Amelanchier vulgaris) бувають укриті пушком (Кепнеръ фонъ-Марилаунъ I 345), як і листки берези (Betula) (LE II 442), а також через дуже подібну форму (A. rotundi-folia); можливо, зіставлення цих рослин зумовила їхня узуальна цінність (якщо medlieva = — це жостер проносний), адже і з листків та бруньок берези (LE II 443), і з ягід жостеру

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

151

ROLANDAS KREGŽDYS

(Кернеръ фонъ-Марилаунъ II 699) виготовляли барвники; семема ‘конвалія’, очевидно, пов’язана з розташуванням суцвіть цієї трав’янистої рослини родини лілійних (Liliaceae) (LE XXI 367), тобто з їхнім вертикальним нахилом, що нагадує звисання березових гілок; через цю особливість дерева родини березових (Betulaceae) у народних піснях, де згадуються їхні «звислі, омиті росою гілочки», зіставляються з бідністю та злиднями (LE II 443);

2) лит. palėpštis 2 LBŽ, palepštis Mt ‘(бот.) багаторічна декоративна рослина родини бобових (Cytisus)’ (LKŽe) < преф. лит. pa- + прикм. лит. lėkštas, -à 4 ‘плоский, рівний, гладкий’ (LKŽe) (із p-k- > p-p- внаслідок подальшої асиміляції), адже плід цієї рослини родини бобових — плоский стручок (LTE VIII 426);

3) лит. paliepsnis ‘(бот.) така рослина’ < преф. лит. pa- + ім. лит. liepsnà 4 ‘вогонь, що здіймається від предмета, який горить’ тощо (LKŽe), пор. лит. liepsnėlė 2 ‘(зоол.) невеликий співочий птах із червоними грудьми, червоногрудка, вільшанка (Erithacus rubecula); (бот.) рослина родини гвоздикових із яскраво забарвленими квітками, гвоздика (Lychnis)’ (LKŽe; LE XIV 540–541);

4) лит. діал. paliepa ‘(бот.) настурція велика (Tropaeolum majus)’ (LKŽe), яку укладачі LKŽ помилково віднесли до лексико-семантичного гнізда лит. paliepà^3b, pãliepa 1 ‘(бот.) пагін, паросток, приріст’ (LKŽe) (< дієсл. лит. 1. palipti ‘трохи, небагато підніматися; могти піднятися’; 2. palipti ‘прилипнути знизу’ > ім. лит. liẽptas 2 ‘дошка або колода, покладена впоперек канави чи струмка для переходу; дошка, пристосована біля берега річки чи озера для стояння під час прання або набирання води’ (LKŽe)) так: лит. діал. paliepa ‘настурція велика’ ← *paliep-sn-a (поглинання –sn– (про такі зміни докладніше див. Креждис 2009: 281)) < преф. лит. pa- + ім. лит. liepsnà (див. попередній текст), адже квіти цієї рослини «нерідко червоно-рябі, немов забризкані кров’ю» (LE XX 23);

5) лит. pósmilgė 1 ‘(бот.) щучник (Deschampsia)’; ‘метлюг (Apera)’; ‘Eragrostis (Eragrostis); куничник (Calamagrostis)’ ↔ pasmilgė ‘(бот.) щучник дернистий (Deschampsia caespitosa)’ (LKŽe; див. також LE XXIII 339; XIV 385–386) < преф. лит. po- (про нього див. Kregždys 2010: 222) + ім. лит. smìlga 1, smilga 4, smilgà 3 ‘(бот.) трава родини тонконогових із волотеподібним суцвіттям (Agrostis); хтось високий і худий; тонконіг (Poa); куничник (Calamagrostis); куничник сіруватий (C. canescens); перлівка (Melica)’ (LKŽe);

6) лит. palazdė ‘рябчик порожнистий (Corydalis cava)’ (LKŽe) ⇦ плід цієї рослини — коробочка (LTE IX: 595), очевидно, його пов’язували з ліщиновим горіхом.

Ці приклади також дуже важливі для визначення словотвірної моделі назв рослин із префіксом па- / по-: відображено дедієктивний і деномінативний типи, а не постульований Gliwa, не проілюстрований жодним прикладом девербативний тип (!!!). Таке формулювання можна обґрунтувати й морфологічним аналізом назв литовських і латвійських фітонімів, які нібито відображають дієслівну словотвірну основу (див. Gliwa 2009: 84) (див. далі).

152

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

6. LIE. PADRAIKA «(БОТ.) БРАНТАС (CUSCUTA); ПАТАЙСАС (LYCOPODIUM); РУГТІС ТАКАЖОЛЕ (POLYGONUM AVICULARE)»

Лит. padraika «(бот.) брантас (Cuscuta); pataisas (Lycopodium); rūgtis takažolė (Polygonum aviculare)» LBŽ (LKŽe) (субстантивація) < преф. лит. pa- + прикм. лит. draĩkas, -à 4 «розпростертий, стрункий» (LKŽe) (як прикм. лит. діал. (жмуд.) paimlùs, -ì «з доброю головою, здібний до навчання» (DūnŽ 232) (↔ прикм. лит. imlùs, -ì 4 «здатний сприймати, перейматися, рецептивний; місткий» (LKŽe)), прикм. лит. діал. (жмуд.) paplókščias, -ia «плоский» (DūnŽ 239) та ін.), а не безпосередньо пов’язувати з дієсл. лит. driė̃kti «тягнути, волочити, натягувати (щось довге, міцне, безформне); бути витягнутим; витягуватися; летіти, розтріпавшись; скуйовджувати, розкидати; іти, волочитися; здирати кору», відповідно, дієсл. лит. padriė̃kti «розкидати; струсити; покласти безладно, кинути; лежати розпростертим; бути витягнутим, простягатися; розповсюдитися, поширитися; падаючи, простягтися, випростатися; вирости, витягнутися» (LKŽe), як пропонує Gliwa (там само); лит. šùn-d r a i k a 1, šundraika 1 «патайсас (Lycopodium)» ↔ šundraikas 1 «те саме» як складне слово з двох іменників (!!) пояснював ще Казімерас Буга (RR I 219)).

7. ЛИТ. PĀTAISAS «(БОТ.) БАГАТОРІЧНА СПОРОВА ЛІСОВА РОСЛИНА РОДИНИ ПЛАУНОВИХ ІЗ ГІЛКУВАТИМ СТЕБЛОМ І ГОЛЧАСТИМИ ЛИСТОЧКАМИ (LYCOPODIUM)»

Лит. pãtaisas³ᵇ «(бот.) багаторічна спорова лісова рослина родини плаунових із гілкуватим стеблом і голчастими листочками (Lycopodium)» Lkm, Kp, Pn, Sv, Brž, Srj, LBŽ, Mlt, Dglš, Trgn, Grl, A. Vien., Ln; «(бот.) будра плющоподібна (Glechoma hederacea)» Jrb, J (LKŽe)¹⁶ досі виводять від полісемантичного дієсл. лит. tiẽsti¹⁷ (продовж-

¹⁶ Див. також варіант ō/ā чергування основ на subst. лит. pataisà^3ᵇ «Lycopodium» (LKŽe), уживаного на території утенського говору східноавкштайтського діалекту.

¹⁷ Пор. семантичний екстенсіонал дієсл. лит. tiẽsti: «робити прямим, випрямляти, вирівнювати; тягнути, подовжувати; просовувати, наближати; давати, всовувати; робити (зазвичай довге), вести, стелити; робити прямо або прямим, вести, креслити; розчепірювати, розширювати, розкидати, тягнути; протягувати через щось, з’єднуючи дві частини; стелити на поверхні; лагодити, давати постіль, стелити (ліжко); розгорнувши, накривати, огортати; струшувати, розстеляти; накривати шаром чогось, стелити; тягнутися, простягатися» (пор. (рефл.) P a t a i s a i p a r ž e m e t i e s i a s Klt); «бути розпростертим, простягнутим, лежати»; сажею покривати, стругати, рубати, різати, бити; класти, валити, гепати (на землю); падати, валитися, руйнуватися, кидатися; швидко рости, тягнутися вгору; тривати, продовжуватися; тягнутися, повзти; швидко йти, бігти, їхати; напружено працювати, братися до роботи; тягнути, рвати, співати; бути в тічці, паруватися» (LKŽe).

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

153

ROLANDAS KREGŽDYS

далі — дієсл. лит. patiẽsti¹⁸), як стверджує Gliwa (там само), хоча всі литовські похідні з коренем -tais- утворені від дієсл. лит. з іншим ступенем чергування голосних у корені taisýti¹⁹ (див. також Smoczyński 2007: 675–676), яке передбачає 4 семеми, придатні для обґрунтування семантичної конотації фітоніма (див. примітку 19): 1. «лікувати», адже з спор плауна звичайного (Lycopodium clavatum) виготовляють присипки для лікування попрілостей (див. LE XXII 150; також KŠŽ 205); 2. «розкидатися, простягатися» — за морфологією рослини, тобто стебло спорофіта лежить на землі, а його гілочки спрямовані вгору (LE там само); 3. «падати вздовж, простягатися» = 2 семема; 4. «прикрашати, оздоблювати чимось», адже рослина декоративна, її використовують для плетіння вінків (LE там само), і лише дві з цих семем (1, 4) передбачаються іменником лит. pãtaisas, оскільки семеми 2 і 3 не властиві дієсл. лит. pataisýti²⁰,

¹⁸ Пор. семантичний екстенсіонал дієсл. лит. patiẽsti: «зробити трохи рівнішим, вирівняти; відпочити після роботи, розігнутися, перевести подих; виставити, підняти, простягнути; зробити щось довгим, постелити, облаштувати; перекласти, протягнути, перекинути через щось, з’єднавши дві частини; п о с т е л и т и, р о з с т е л и т и, р о з л я г т и с я; покласти, розгорнувши; постелити (постіль); накрити, огорнути, розгорнувши; струсити, розкинути, розкидати; розтріпатися, розпростертися; лежати, простягатися, бути розпростертим; покласти, повалити, звалити; лягти, розвалитися, випростатися, впасти; покінчити, зарізати, убити, застрелити, зарізати; витягнутися, підрости; нахилитися, повернутися, поступитися» (LKŽe).

¹⁹ Пор. семантичний екстенсіонал дієсл. лит. taisýti: «усувати несправності, знову робити щось придатним до використання; робити придатним до їзди, усуваючи нерівності; вирівнювати; усувати щілини й отвори, латати; виправляти помилки, неточності, похибки, неполадки; замінювати діалектне слово словом літературної мови; усувати, викорінювати (вади); поліпшувати щось погане, зіпсоване; робити кращим, удосконалювати; робити родючішим, урожайнішим; л і к у в а т и; пломбувати (зуб); одужувати, загоюватися; вправляти (вивих); масажувати, розтирати (шию); гладшати, повніти; упорядковувати, вирівнювати, приводити до ладу; (вирівнювати), чистити; певним способом розчісувати, завивати, робити зачіску, а далі — простягати, розкидати; р о з к и д а т и с я, п р о с т я г а т и с я; п а д а т и в з д о в ж, п р о с т я г а т и с я; упорядковувати, доглядати; піднімати в завантажений вагон; обробляти, потрошити, чистити; закріплювати, встановлювати; оправляти (книгу); ставити обкладинки; вставляти в рами, обрамляти; стелити (ліжко, постіль)» NdŽ, Brs, Trkn, Žr, Slnt, Mžš, Kair, N 123, LLD III 275 (Grz), Mžš, Rm; «одягати, убирати (в одяг); носити; забезпечувати одягом; накривати, стелити; одягати в гарний, ошатний одяг; п р и к р а ш а т и, о з д о б л ю в а т и ч и м о с ь; надавати зовнішності привабливості; робити, виготовляти якусь річ; прокладати (дорогу); ставити (паркан); вити, складати (гніздо, лігво тощо); надавати чомусь певної форми, формувати; складати, вирощувати; утворювати зі звуків певну цілість; будувати, зводити (споруду); облаштовувати інтер’єр; засновувати, створювати, організовувати; готувати, постачати (їжу, напій, корм); готувати для певної роботи чи потреби; робити відповідно до передбаченої мети, намагатися пристосувати; пробувати; поводитися; удавати, видаватися; вигадувати (жарти, витівки, неприємності тощо); обмовляти, пліткувати; готувати, споряджати (до подорожі, певної діяльності, події); мати намір, хотіти, думати, планувати (щось зробити); наближатися до початку, виявлятися через відчутні ознаки майбутнього явища; упорядковувати, готувати (знаряддя, інструмент чи інший засіб), щоб ним можна було користуватися; тренувати, вправляти; узгоджувати; заряджати патрон у патронник вогнепальної зброї; готувати до сівби, обробляти (землю); дбати, клопотатися; забезпечувати, здобувати, купувати; накопичувати, складати, класти; дбати про те, щоб кудись потрапити або бути прийнятим; влаштовувати (весілля, бенкет); організовувати, проводити; збиратися, сходитися; наводити (на ціль); спрямовувати в потрібний бік; наближатися, збираючись щось зробити; підступатися, прилаштовуватися, горнутися (до чогось бажаного); з’являтися, проявлятися, починатися (про хворобу, біль); жадібно їсти, пожирати; бити, товкти; нищити; дорого брати, грабувати, обдирати» (LKŽe).

²⁰ Пор. семантичний екстенсіонал дієсл. лит. pataisýti: «усунути несправності, зробити придатним до використання; зробити придатним до їзди, усуваючи нерівності; залатати; переробити, виправити; усунути або вказати на помилки, похибки, неполадки; усунути вади; поліпшити щось зіпсоване, непридатне; удосконалити, перевиховати; прояснитися; п о л і к у в а т и; з а п л о м б у в а т и (з у б); о д у ж а т и, в и л і к у в а т и с я; в п р а в и т и (в и в и х); розмасажувати, розтерти; відгодувати; погладшати; н а б р а т и с я с и л, в і д н о в и т и с я; да-

154

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

з якого могло б походити згадане утворення на ō-основу (якщо це девербатив) (див. примітку 20). Однак узуалізація терапевтичної функції передбачала б реконструкцію гіпероніма «лікувальна рослина», що малоймовірно з огляду на низьку фармакотерапевтичну цінність рослини: нею лікували лише шкірні порушення екзогенного походження, які не загрожували біологічному існуванню людини, тоді як плауном булавоподібним (L. annotinum) лікували лишай (LE ibd.). Утім, саме назва цього останнього виду плауна лит. šundraika «те саме» вказує на важливість морфології рослини (пор. Gritėnienė 2006: 183), а не її утилітарної конотативної цінності; отже, слід припускати конотації «повзання, волочіння по землі», адже основне стебло плауна (Lycopodium) — це горизонтальне кореневище (LE XXII 150); пор. лит. діал. valkata šniūrininkė, яка через повзуче стебло подібна до «[...] плауна — лікарської лісової рослини з довгим розлогим стеблом» (Gritėnienė ibd.).

Відновлення значення «прикраса» для uzema також сумнівне, оскільки семантичний екстенсіонал лексеми такого значення не відображає. Гіпотеза, нібито це девербатив на ō-основу від дієслова лит. pataisyti (про цей тип словотворення докладніше див. Skardžius I 26–36), сумнівна через зв’язок між словотвірною моделлю похідних цього дієслова та їхнім семантичним значенням: відображено назви nomen instrumenti: лит. діал. pãtaisas «інструмент, пристрій» (DūnŽ 249) ↔ (похідне із суфіксом *-lō-) лит. діал. pãtaisalas чол. р. (3⁴ᵇ) «інструмент, пристрій» Trš; «(збірн.) виправити, подати страви» J. Balt. (LKŽŽe).

Загадку походження розглядуваної фітонімічної назви можна легко пояснити, спираючись на вже згаданий неасоціатив лит. діал. ²¹ valkata šniūrininkė «будра плющоподібна (Glechoma)», що припускає—

—ти охайним, рівним, відповідним; зробити прямим, випрямити; витягнутися на всю довжину; упорядкувати, очистити, засадити; застелити (ліжко, постіль); одягнутися, вбратися (в одяг); переодягнутися в щось; прикрасити; зробити якийсь предмет; утворитися, виникнути; прокласти (дорогу); поставити (паркан, загорожу тощо); звити, збудувати (гніздо); надати чомусь певної форми, сформувати; звести (споруду); обладнати, улаштувати; заснувати, створити; підготувати, скласти; приготувати (їжу, напій, корм тощо), подати; виготовити для якоїсь роботи, потреби; зробити штучно, удаючи; зробитися якимось; прикидатися кимось, видаватися якимось, удавати; завдати неприємності; трапитися; влучити, потрапити кудись; статися; підготувати (до дії, діяльності, події); налаштуватися, наміритися (щось зробити); упорядкувати, підготувати, щоб було придатним до вжитку, користування; підготувати до роботи (знаряддя, інструмент, посуд тощо); обробити; обробити (землю); забезпечити, придбати; вибрати, заощадити; призначити, вказати, що кому робити, ким бути; влаштувати (весілля, бенкет); спричинити якесь явище; накликати (лихо); спрямувати в певний бік; перекусити, хапнути; побити; забити, убити; звабити, спокусити (дівчину); украсти; витратити, змарнувати (LKŽŽe).

²¹ Пор. конотації, зумовлені морфологічною будовою рослини: іменник лит. drieka 1 «частина рослини, придатна для ткання тканин, волокно; сітчаста тканина; певна (волокниста) кількість, щіпка; (бот.) плаун, driekana, rietena, šarkakojis (Lycopodium)» / driekana 1 «(бот.) бур’ян на городах, що стелиться» та згадана раніше лит. padraika іншого ступеня аблаута «(бот.) повитиця (Cuscuta); плаун (Lycopodium); спориш звичайний (Polygonum aviculare)’ LBŽ (LKŽŽe), а також їхні генетичні асоціативи: іменник лит. padraika 1 «розпусна жінка, повія» / padráika 1, pãdraika 1, «несерйозна людина, легковажник; довготелесий, витягнутий» (LKŽŽe).

Розрізнення цих семантичних рівнів надзвичайно важливе, адже деякі дослідники інтерпретують асоціативи як первинні девербативи, хоча їх слід трактувати як деномінативи; пор. лит. patárška / patérš-ka ‘Briza media’ Gritėnienė (2006: 61) пов’язує зі звуком, який вітер спричиняє, коли хитає похилені колоски (пор. лит. patárška

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

155

ROLANDAS KREGŽDYS

—є другий семантичний дериваційний тип назв рослин із преф. pa- / po-, мотивований формальними ознаками — значенням зовнішніх (фізичних) властивостей: стебло трав цієї родини губоцвітих (Labiatae) — будри плющоподібної (G. hederaceae)²² подібне до плауна (Gritėnienė ibd.); тобто горизонтальне розташування основної надземної частини рослини та відповідна будова листків зумовлюють зіставлення назв двох різних видів рослин, відповідно, передбачаючи паралельні семантичні одиниці й морфологічні структури (пор. існування абстрактного nomen agentis прикметникового походження лит. válkata «волоцюга» (Skardžius I 336) ← прикметник лит. valkùs, -i 4 «т я ж к и й, т я г у ч и й, м’який, в’язкий, пружний; г н у ч к и й, е л а с т и ч н и й, міцний, г н у ч к и й, е л а с т и ч н и й; гнучкий, податливий (здебільшого про людину, частини тіла); негнучкий, нерозщеплюваний, твердий, жилистий; ламкий, крихкий; лінивий, неповороткий; слизький, липкий, густий; міцний, витривалий (про людину, тварину); яка довго не припиняє давати молоко (про корову)» (LKŽe) + суф. -at-).

Отже, можна впевнено стверджувати, що лит. pãtaisas ‘Lycopodium’ — не девербатив, а деномінатив, який слід трактувати як гіпернормалізм (із коренем -ai- замість етимологічного -ą- (про походження таких форм докладніше див. Urbutis 1998: 55–56)), пов’язаний з іменником лит. p a t ą s a i множ. 3^b «(бот.) багаторічна лісова спорова рослина родини плаунових із розгалуженим стебельцем і голчастими листочками (Lycopodium)» Švnč, Kli (LKŽe) < преф. лит. pa- + прикм. лит. діал. *taisus «гнучкий, пружний» (гіпернормалізм) ↔ прикм. лит. tąsùs, -i 4 «т а к и й, щ о р о з т я г у є т ь с я, т я г н е т ь с я, не ламається; е л а с т и ч н и й, г н у ч к и й, жилистий, нерозщеплюваний; твердий; липкий; довготривалий, тривалий» (LKŽe) або іменник лит. tąsà 4 «(п р о т е с а м е) п р о д о в ж е н н я д а л і, п р о д о в ж е н н я; виконання, здійснення або перебіг чогось, продовження чи подальший перебіг» (LKŽe) ~ іменник лит. patąsa (scom.) 1, patąsà^3b «в о л о ц ю г а, бродяга, гульвіса; г н у ч к а, гнучкий» (пор. фітонімічну конотацію: Батько patąsa, мати pamplė, діти čiūčiurukai (г о р о х) Kos 84) (LKŽe), іменник лит. діал. patąsai множ. 2 «клоччя з кострицею, що утворюється під час обминання льону» Prng, Dv (LKŽe)²³. Отже, можна реконструювати семему «рослина, яка при розтягуванні тягнеться, розтягується».

1 «той, хто багато теревенить, тарахкотить» ↔ patérška 1 «те саме» (LKŽe)), а Gliwa (2009: 84) пояснює її також як дієслівне похідне від дієслова лит. tarškìti «видавати тарахкотливий звук, брязкотіти; їхати з тарахкотінням; ударити, гупнути; теревенити, патякати; дзвеніти» або дієслова лит. patarkštì «постукотіти, постріляти; побалакати, патякати» (LKŽe), а також як деномінатив від іменника лит. tárška 1 «балакун, тарахкотун» ↔ teršà 4 «те саме» (LKŽe), хоча й відносить лексему до підкласу девербативів.

²² Пор. іменник лит. pataisiniai 2 «(бот.) клас стеблових спорових рослин (Lycopodineae)’ LBŽ (LKŽe).

²³ Ці девербативи походять від дієслова лит. tąsýti «смикати, взявши за щось; тягнути, щоб волочилося, повзло, волочити; штовханням змушувати рухатися в певному напрямку, переміщати, штовхати, смикати; чіпати, штовхати, шарпати, мучити; виснажувати роботою; смикати, тягти предмет, що міцно тримається або до якого важко дістатися; розтягуючи, простилати, стелити; важко носити, піднімати; важко возити; продовжувати, зволікати, затягувати; тривати» тощо (LKŽe) ↔ дієсл. лит. patąsýti «трохи посмикати, потягнути, взявши за щось; трохи подоїти; поборсатися, побитися; трохи потягнути, поволочити; посувати; порвати; зруйнувати; розтягуючи, простелити, вистелити; витягнутися, розпростертися; трохи протяжно вимовити; покритися, укритися» тощо (LKŽe).

156

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

8. ЛАТИСЬКІ ДІАЛЕКТНІ ФОРМИ. APDŽIRAS, APDŽIRAS, APDŽIRES, APDŽIRENES, APDŽIRŲ- / APDŽIRŲ-ŽALĖS «плаун (LYCOPODIUM)»

Лат. діал. apdžiras, apdžiras, apdžires, apdžirenes Jaungulbene (410), apdžirų- / apdžirų-žales Lielauce (112) «патаісас (Lycopodium)» досі не має з’ясованого походження (пор. Gliwa 2009: 83–84). На підставі матеріалу, наведеного у словнику Карліса Мюленбахса (ME I 84), можна припустити, що в латвійських говірках відбулася фітонімічна панміксія (лінгвістична) назви цієї рослини, властива також литовським говіркам. З огляду на наведений Мюленбахсом литовський відповідник цієї лексеми apgirios «чемериця (Veratrum)», можна припустити гіперонімізацію назв рослин різних видів (за першим словотвірно-семантичним типом — локалізаційним); пор. лит. діал. atgirė «така лісова рослина (Lycopodium selago)» (DūnŽ 34), тобто «атгірський або болотний плаун» (LE XXII 150), хоча наведені Віткаускасом (DūnŽ ibd.) ілюстративні приклади лексеми передбачають конотацію чемериці (Veratrum): соком цієї рослини («водою чемеричок») знищують вошей (!!!). Змішування фітонімів, очевидно, зумовили локалізаційна тотожність, тобто місце зростання — ліс (плауна), узлісся — чемериці (пор. apdžiras aug(u)ot priežu mežuos un esuot lidzigas staipekļiem (ME ibd.), тобто «чемериця росте в узліссях і дуже схожа на плаун»), — а також узуальна цінність, адже обидві рослини лікарські, але використовуються для лікування різних хвороб. Отже, етимологічний аналіз цього слова нескладний: лат. apdžiras *«рослини з-за лісу, з узлісся, тобто узлісні» < преф. лат. ap- «(позначає предмет, розташований навколо чогось)» + лат. іменник dzira (dzīre) «ліс» (див. ME I 555). Тому твердження Gliwa (ibd.), нібито цей деномінатив є дієслівним похідним, слід розглядати як приклад народної етимології.

9. ПІДСУМОК

На підставі короткого аналізу розглянутих фітонімів можна беззастережно погодитися з Альбертасом Росінасом, який сформулював методологічну тезу про необхідність уникати фантазмагоричних інтерпретацій, або казуїстичних аргументів (1997: 73): «[...] розв’язуючи складні питання розвитку морфології, необхідно відмовитися від випадкових методів дослідження та випадкового зіставлення з іншими індоєвропейськими мовами, дані яких, якщо не дослідити мотивів їхнього внутрішнього розвитку, часто можуть завести на манівці. Факт кожної мови слід досліджувати з погляду системних зв’язків цієї мови (або говірки), а внутрішні мотиви його змін шукати в системі самої мови (або говірки), зважаючи на контексти його вживання та прагматику».

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

157

ROLANDAS KREGŽDYS

10. ВИСНОВКИ

10.1. Ключовий чинник, що визначає напрям етимологічного аналізу лексем, — встановлення найменшої значущої частини слова, виокремленої реконструктивно-прагматичним методом.

10.2. Відсутність найменшої узагальненої частини слова, або формальний альтернант, реконструюється на підставі узусу семантичної цінності семантем.

10.3. Установлено такий морфологічний (або етимологічний) розвиток литовських і латиських фітонімів:

10.3.1. лит. pastēnis «рослина родини гвоздикових (Malachium)» ← *pas-iu-t-enis (з поглинанням радіального –iu-) ← лит. діал. pāsiutas «шаленство, безумство, буяння» (↔ лит. діал. pasiutýs, pasiutìs «те саме») + (вторинний) суф. *-eniō-;

10.3.2. лит. но́кана «отруйна рослина родини зонтичних (Cicuta)» ← преф. nuo- + ім. лит. діал. ка̃нас «кінець» (< лит. діал. kāpana «згасання, в’янення») < преф. nuo- + лит. ka-pa-na «кінець, смерть» (← *«те, що спричиняє смерть, тобто рослина смерті»);

10.3.3. ім. лит. padaukas «підосичник (Leccinum aurantiacum)» < ім. лит. діал. (запозич.) *padaukas «гриб із нерівною, зморшкуватою (“кошлатою”) ніжкою» < прикм. лит. діал. (запозич.) *padalkinis «нерівний (зморшкуватий, бо зшитий із клаптів), як поділ» ← лит. (запозич.) padálka «нижній край одягу, поділ, обшивка» (із –al- > -au-, характерним для запозичень);

10.3.4. лит. пасієніс «рослина з родини складноцвітих, джюгуне (Hypochoeris)» < *пасіетініс «такий (–а), як сітянас» або «суха, висохла трава = джюгуне» < преф. па- + ім. лит. сієтінас «прикраса із соломи; така трава, що росте на берегах річок»;

10.3.5. лит. посайніс «джюгуне (Hypochoeris)» ← *по-су-кайніс «той, кого встромляють, вплітають, встановлюють» (з абсорбцією –ук-) < преф. по- + дієсл. лит. діал. сукайніоти «сплутати, заплутати» ↔ дієсл. лит. діал. кайніоти «встромляти, плести, встановлювати (сяк-так, на той раз, погано)»; «затикати щілини між стінами мохом, клоччям чи чимось іншим» тощо (~ ім. лит. кайне «(бот.) Coremium, тобто частина, що живить гриб і складається зі скупчення конідієносців»);

10.3.6. лит. póminis «костриця (Festuca)» ← a) (апелятив) лит. діал. (жмуд.) pominis *«рослина, що росте біля річки, або у вологих місцях» < топонім. лит. діал. (жмуд.) *Pominys (< *Paminys «те саме» (із поглинанням –ij- та –a- > -o-; пор. лит. pa-ežerys «місце біля озера» ↔ топонім. лит. (жмуд.) Pó-žerė «село неподалік від Таураге») < топонім. *Paminijys «місцевість біля річки Міня» < топонім. лит. (жмуд.) Pomenie (= Paminijės) «6 місцевостей біля річки Міня, на захід від Жареная та на північ від Рієтава»; b) лит. діал. (жмуд.) póminis *«рослина, що росте у вологих місцях» < лит. *po-ne-mìnis «те саме» (із поглинанням –ne- внаслідок повторення фонологічно тотожних складів, тобто –ne-...-ni-; -i- < -u- через регресивну асиміляцію) < ім.

158

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

лит. *po-ne-munis «те саме» (субстантивація) < прикм. бл. *nemuna- «те, для чого характерне вологе місце»;

10.3.7. лит. pamenis «пажитниця (Dactylis glomerata)» ← *pa-ka-mienis «трава, що росте лише в затінених місцях, на узліссях, на лісових галявинах, на вирубках, тобто там, де є дерева» (з поглинанням кореневого -ka-) < преф. pa- + іменник лит. kamiėnas «стовбур, стебло рослини, дерева» тощо;

10.3.8. лит. palėpštis / palepštis «багаторічна декоративна рослина родини бобових (Cytisus)» ← *palėkštis «рослина, що дає пласкі стручки» (з p-k- > p-p- через дистанційну асиміляцію) < преф. лит. pa- + прикм. лит. lėkštas, -à «плаский, рівний, гладкий»;

10.3.9. лит. діал. paliepa «настурція велика (Tropaeolum majus)» < ← *paliep-sn-a «рослина з квітами, вкритими червоними плямами, наче оббризканими кров’ю» (поглинання -sn-) < преф. лит. pa- + іменник лит. liepsnà «вогонь, що виривається з палаючого предмета» ↔ лит. liepsnėlė «(бот.) рослина родини гвоздикових із яскраво забарвленими квітами, смілка (Lychnis)»;

10.3.10. лит. padraika «повитиця (Cuscuta); плаун (Lycopodium); гірчак пташиний (Polygonum aviculare)» < преф. лит. pa- + прикм. лит. draīkas, -à «розпростертий, стрункий»;

10.3.11. лит. pãtaisas «спорова багаторічна лісова рослина родини плаунових із розгалуженим стебельцем і голчастими листочками (Lycopodium)» — гіпернормалізм (з кореневим -ai- замість етимологічного -ą-), пов’язаний з іменником лит. patašai «(бот.) спорова багаторічна лісова рослина родини плаунових із розгалуженим стебельцем і голчастими листочками (Lycopodium)» < преф. лит. pa- + прикм. лит. діал. *taisus «гнучкий, еластичний» (гіпернормалізм) ↔ прикм. лит. tąsùs, -ì «який під час натягування видовжується, розтягується, не рветься; еластичний, гнучкий, ремінчастий, не ламкий» тощо;

10.3.12. лат. діал. apdžiras, apdziras, apdzires, apdzirenes, apdziru-/apdziru-zāles «плаун (Lycopodium)» < преф. лат. ap- «(позначає предмет, що розташований навколо чогось)» + іменник лат. dzira (dzīre) «ліс».

ŠALTINIAI

Būga I–III – Būga Kazimieras. Rinktiniai raštai 1–3, sudarė Z. Zinkevičius. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1958–1961.

DunŽ – Vitkauskas Vytautas. Šiaurės rytų dunininkų šnektų žodynas. Vilnius: Mokslas, 1976.

IEW – Pokorny Julius. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch 1–2. Bern und München: Francke Verlag, 1959–1969.

KRŽ I–II – Pupkis Aldonas. Kazlų Rūdos šnektos žodynas 1–2. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008–2009.

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

159

ROLANDAS KREGŽDYS

KŠŽ – V i l u t y t ė A n g e l ė. Kaltanėnų šnektos žodynas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008.

LATŽ – Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 2. Vilnius: Mintis, 1976.

LE I–XXXVII – Lietuvių enciklopedija 1–37. Bostonas: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1953–1985.

LEW – F r a e n k e l E r n s t. Litauisches etymologisches Wörterbuch, 1–2. Heidelberg: Vandenhoeck & Ruprecht, 1962–1965.

LEŽ – S m o c z y ń s k i W o j c i e c h. Słownik etymologiczny języka litewskiego. Wilno: Printer Polyglott, 2007.

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas (t. 1–20, 1941–2002). Prieiga internete: www.lkz.lt.

LPŽ I–II – Lietuvių pavardžių žodynas 1–2. Vilnius: Mokslas, 1985–1989.

LS – L i d d e l l H e n r y G e o r g e, S c o t t R o b e r t. A Greek-English lexicon. New York & Cincinnati: American Book Company, 1882 (eighth edition).

LTE I–XIII – Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 1–13. Vilnius: Mokslas, 1976–1985.

ME I–IV – M ū l e n b a c h s K ā r l i s. Latviešu valodas vārdnīca 1–4, red. Jānis Endzelīns. Rīga: Izglītības ministerija (t. 1), Kultūras fonds (t. 2–4), 1923–1932.

PEŽ I–IV – M a ž i u l i s V y t a u t a s. Prūsų kalbos etimologijos žodynas 1–4. Vilnius: Moks-las (t. 1), Mokslo ir enciklopedijų leidykla (t. 2, 3), Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas (t. 4), 1988–1997.

Skardžius I–V – S k a r d ž i u s P r a n a s. Rinktiniai raštai 1–5, parengė Albertas Rosinas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996–1999.

SPW XV – Słownik Polszczyzny XVI wieku 15. Wrocław & Łódź: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984.

БСЭ I–XXXI – Большая советская энциклопедия, ред. Б. А. Введенский. Москва: Большая советская энциклопедия, 1969–1981.

Даль I–IV – Д а л ь В л а д и м и р. Толковый словарь живого великорусского языка 1–4. Москва: Русский язык, 1989–1991.

Кернеръ фонъ-Марилаунъ I–II – К е р н е р ъ ф о н ъ - М а р и л а у н ъ А. Жизнь растений. С.-Петербургъ: Просвѣщение, 1896.

Преображенский I–IV – П р е о б р а ж е н с к и й А л е к с а н д р Г р и г о р ь е в и ч. Этимологический словарь русского языка. Москва: Типография Г. Лисснера и Д. Совко, 1910–1914 (т. 1–2); Москва & Ленинград: Издательство академии наук СССР, 1949 (т. 3).

160

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

СРНГ I–XLIII – Словарь русских народных говоров 1–43. Ленинград (Санкт Петербург): Наука, 1965–2009.

Фасмер I–IV – Фасмер Макс. Этимологический словарь русского языка 1–4. Москва: Прогресс, 1986–1987.

ЭССЯ I–XXXII – Этимологический словарь славянских языков 1–32, отв. ред. О. Н. Трубачёв. Москва: Наука, 1974–2005.

LITERATŪRA

Balevičienė Janina 1995: Flora ir fauna. – Lietuvininkų kraštas. Kaunas: Litterae universitatis, 45–63.

Bilkis Laimutis 2008: Lietuvių helonimų daryba. Priesaginiai ir priesagėtieji helonimai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Brückner Alexander 1957: Słownik etymologiczny języka polskiego. Warszawa: Wiedza powszechna.

Bussmann Hadumod 2006: Routledge Dictionary of Language and Linguistics. London & New York: Routledge.

Butkus Alvydas 1995: Lietuvių pravardės. Kaunas: Æsti.

Crystal David 2008: A Dictionary of Linguistics and Phonetics. Oxford: Blackwell Publishing.

Endzelīns Janis 1957: Baltų kalbų garsai ir formos. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Endzelīns Jānis 1951: Latviešu valodas gramatika. Rīga: Latvijas valsts izdevniecība.

Erzepki Bolesław 1900: Słownik Łacińsko-Polski Bartłomieja z Bydgoszczy. Poznań: Drukarnia dziennika Poznańskiego.

Gliwa Berndas 2002: Nuodingų augalų nuokana ‘Cicuta Virosa L.’ bei nuokanis ‘toks grybas, Lactarius Turpis Weinm.’ pavadinimai lietuvių kalboje. – Onomasiology Online 3, 1–7.

Gliwa Bernd 2009: Pflanzennamen mit Präfix pa- und Angrenzendes im Litauischen und Lettischen. – Baltistica 44(1), 77–90.

Gliwa Bernd, Stukonis Vaclovas 2008: Etymologisches zu den Namen der Schwingel (Festuca spp.). – Baltu filoloģija 17(1/2), 61–72.

Gritėnienė Aurelija 2006: Augalų pavadinimų motyvacija šiaurės panevėžiškių patarmėje. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Kregždys Rolandas 2009: Ide. suff. *-ko- semantinė sklaida baltų kalbose. – Res humanitariae 6, 112–132.

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

161

ROLANDAS KREGŽDYS

Kregždys Rolandas 2010: Baltų kalbų leksinės semantinės gretýbės (paveldėtieji ō/ā kamienų kūno dalių pavadinimai). Vilnius: Lietuvos kultūros tyrimų institutas.

Kregždys Rolandas 2010a: M. Stryjkowskio veikalo Kronika Polska, Litewska, Żmódzka i wszystkiej Rusi teonimai: Chaurirari. – Acta Linguistica Lithuanica 42–43, 50–81.

Kregždys Rolandas 2010b: Prūsų dievybė Curche. – Kultūrologija. Istorinės vietos, atmin-tys, tapatumai. Vilnius: Lietuvos kultūros tyrimų institutas, 90–106.

Mažulis Vytautas 2008: Dėl kuršių kalbos palikimo. – Baltistica 43(1), 91–99.

Miklosich Franz von 1977: Lexicon palaeoslovенico-graeco-latinum. Darmstadt: Scientia Verlag Aalen.

Niermeyer J. F. 1976: Mediae Latinitatis lexicon minus. Leiden: E. J. Brill.

Otrębski Jan 1966: Lit. Žārasas, Zarasaĩ (pl.). – Beiträge zur Namenforschung. Band 1, Heft 3. Heidelberg, 327–330.

Rosinas Albertas 1997: Dėl Latgalės „giliųjų šnektų“ daugiskaitos kilmininko su -ūs kilmės. – Baltistica 32(1), 71–75.

Smoczyński Wojciech 2001: Język litewski w perspektywie porównawczej. Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego.

Trautmann Reinhold 1923: Baltisch-Slavisches Wörterbuch. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Urbutis Vincas 1972: (rec.) Этимология 1968... – Baltistica 8(2), 207–213.

Urbutis Vincas 1978: Žodžių darybos teorija. Vilnius: Mokslas.

Urbutis Vincas 1998: Lie. pãšinas ir (trm.) pašãiza – bendrašakniai sinonimai. – Baltistica 33(1), 49–57.

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. Vilnius: Mokslas.

Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis.

Анненковъ Николай 1878: Ботаническій словарь. Санкт Петербургъ: Типографія императорской академіи наукъ.

Креждис Роландас 2009: Прусс. Curche: этимология теонима, функции божества; проблематика установления культовых соответствий на почве обрядовой традиции восточно-балтийских, славянских и других индоевропейских народов. – Studia Mythologica Slavica 12, 249–320.

Меркулова Валентина Антоновна 1967: Очерки по русской народной номенклатуре растений. Москва: Наука.

162

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV

Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika)

Откупщиков Юрий Владимирович 2006: Об этимологии гидронима Ловать. – Индоевропейское языкознание и классическая филология – X. Материалы чтений, посвященных памяти профессора Иосифа Моисеевича Тронского. 19–21 июня 2006 г. Санкт-Петербург: Наука, 215–219.

Півторак Г. П. 1988: Формування і діалектна диференціація давньоруської мови. Київ: Наукова думка.

Селищев Афанасий Матвеевич 1952: Старославянский язык. Тексты. Словарь. Очерки морфологии. Москва: Государственное учебно-педагогическое издательство министерства просвещения РСФСР.

Хабургаев Георгий Александрович 1974: Старославянский язык. Москва: Просвещение.

Morphological segmentation peculiarities of Eastern Baltic Phytonymes (ethnical identification topics of the lexemes)

S U M M A R Y

The article deals with the analysis of lexemes’ morphological segmentation peculiarities, i.e. methodology of the submorphs discernment. Determination of the structural verges of morpheme is handled as the essential element, which is of the most importance of the etymological analysis of the words. The morpheme structure is tested in accordance with reconstruction-pragmatic method in opposition to atomistic. Reconstruction of morpheme as formal alternative structural element is based on the semanteme significant value.

Due to the etymological analysis of the Phytonymes, these conclusions are drawn:

1) Lith. pastēnis ‘a plant of a genus decandria digynia (Malachium)’ ← *pas-iu-t-enis (with the absorption of radical -iu-) ← Lith. dial. pāsiutas ‘fury, rabidity, tear’ (↔ Lith. dial. pasiutȳs, pasiutìs ‘ditto’) + (secondary) suff. *-enìō-;

2) Lith. núokana ‘cowbane (Cicuta)’ ← pref. nuo- + subst. Lith. dial. kānas ‘death’ (< Lith. dial. kāpana ‘dying’) < pref. nuo- + ka-pa-na ‘death, passing’ (← *‘that, which fates to die resp. plant of dissolution’);

3) Lith. padaukas ‘orange-cap boletus (Leccinum aurantiacum)’ < subst. Lith. dial. (loan) *padaukas ‘fungus of uneven, crinkly, shabby stipe’ < adj. Lith. dial. (loan) *padaukinis ‘uneven (crinkly be cause of being crappy) as a skirt’ ← Lith. (loan) padálka ‘tuck’ (with the shift of -al- to -au-, which is characteristic feature of borrowings);

4) Lith. pasienis ‘cat’s ear (Hypochoeris)’ < *pasie-ty-nis ‘the same as Lith. sietýnas’ resp. ‘dry, sear grass = cat’s ear’ < pref. pa- + subst. Lith. sietýnas ‘straw decoration; riverbank growing grass’;

Diskusinės publikacijos / Discussion papers

163

ROLANDAS KREGŽDYS

5) Lith. posāinis ‘cat’s ear (Hypochoeris)’ ← *po-su-kainis ‘used for wattling, pleatching’ (with the absorption of -ūk-) < pref. po- + v. Lith. dial. sukáin(i)oti ‘tangle, snarl’ ↔ v. Lith. dial. káinioti ‘to pop, fence, wattle (tol-lol; fair-to-middling)’; ‘to caulk interstice of walls with moss, gasket’ etc. (~ subst. Lith. kainė ‘(bot.) Coremium’);

6) Lith. póminis ‘fescue (Festuca)’ ← a) (appellative) Lith. dial. (Samogitian) pominis *‘riverbank and soaks growing plant’ < Toponym Lith. dial. (Samogitian) *Pominys (< *Pam-inys ‘ditto’ (with the absorption of -ij- and -a- shift to -o-, cf. Lith. pa-ežerys ‘lakeside’ ↔ Toponym Lith. dial. (Samogitian) Pó-žerė ‘village near Tauragė’) < Toponym *Pamin-ijys ‘terrene near river Minija’ < Toponym Lith. dial. (Samogitian) Pomenie (= Paminijės) ‘6 terrenes near river Minija (westward from Žarėnai and northward from Rietavas’; b) Lith. dial. (Samogitian) póminis *‘soaks growing plant’ < Lith. *po-ne-minis ‘ditto’ (with absorption of -ne- due to repetition of phonologically identical clusters, i.e. -ne-…-ni-; -i- < -u- by virtue of regressive assimilation) < subst. Lith. *po-ne-munis ‘ditto’ (substantivisation) < adj. Balt. *nemuna- ‘appropriate to soak’;

7) Lith. pamienis ‘orchard grass (Dactylis glomerata)’ ← *pa-ka-mienis ‘outskirts, shady places and slash growing grass, i.e. arboreal terrenes plant’ (with absorption of radical -ka-) < pref. pa- + subst. Lith. karnėnas ‘shaft, stem’ etc.;

8) Lith. palėpštis / palepštis ‘bean-trefoil (Cytisus)’ ← *palėkštis ‘legume with a tabular pod’ (with a shift of p-k- to p-p- due to incontiguous assimilation) < pref. Lith. pa- + adj. Lith. lėkštas, -à ‘tabular, smooth, equal’;

9) Lith. dial. paliepa ‘great Indian cress (Tropaeolum majus)’ ← *paliep-sn-a ‘freckled in red (like blood sloppy) blooming plant’ (with absorption of -sn-) < pref. Lith. pa- + subst. Lith. liepsnà ‘blaze’ ↔ Lith. liepsnėlė ‘(bot.) a plant with gaily colored blossom of a genus decandria digynia (Lychnis)’;

10) Lith. padraika ‘dodder (Cuscuta); club-moss (Lycopodium); knotgrass (Polygonum aviculare)’ < pref. Lith. pa- + adj. Lith. draikas, -à ‘sprawling, slender’;

11) Lith. pãtaisās ‘club-moss (Lycopodium)’ is to be interpreted as an atypical formation (with a radical -ai- instead of inherited -ą-), correlative with subst. Lith. patąsai ‘(bot.) club-moss (Lycopodium)’ < pref. Lith. pa- + adj. Lith. dial. *taisus ‘supple, ductile’ (atypical formation) ↔ adj. Lith. tąsus, -ì ‘supple, ductile; resilient, tough’ etc;

12) Latv. dial. apdziras, apdziras, apdzires, apdzirenes, apdzīru- / apdzīru-zāles ‘club-moss (Lycopodium)’ < pref. Latv. ap- ‘(used for denotation ‘to be around of smth.’)’ + subst. Latv. dzīra (dzire) ‘wood’.

Įteikta 2011 m. spalio 20 d.

ROLANDAS KREGŽDYS

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, Vilnius LT-10308, Lietuva

[email protected]

164

Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV