HARALD BICHLMEIER

Sächsische Akademie der Wissenschaften zu Leipzig Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg

Напрями досліджень: топономастика (германська, кельтська), давньоіранознавство, мікенологія, індоєвропеїстика, етимологія.

DOI: doi.org/10.35321/all83–17

Peter Wiesinger, Albrecht Greule

БАВАРИ ТА РОМАНИ. ЩОДО СПІВВІДНОШЕННЯ РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНИХ ЕТНІЧНИХ ГРУП З ПОГЛЯДУ МОВОЗНАВСТВА Й ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСНИХ НАЗВ

Kartographie: Michael Schefbäck. Tübingen: Narr Francke Attempto, 2019, 250 Seiten. ISBN: 978–3–7720–8659–5 (Print); 978–3–7720–5659–8 (E-book)

Топономастика давніших мовних шарів (Середньої–)Європи з боку індоєвропеїстики вже десятиліттями не досліджується систематично, а передусім майже не розглядається в монографічних працях. Винятками є окремі праці, як-от Scheungraber, Grünzweig (2014), які, однак, значною мірою передусім лише узагальнюють наявний стан знань, не подаючи справді нових результатів. Отже, систематичне дослідження цього мовного матеріалу на сучасному рівні індоєвропеїстики й надалі залишається нагальною потребою науки. Ґрунтовні дослідження передусім стосувалися кельтського ономастичного матеріалу, який, імовірно, можна вважати найкраще дослідженим (Falileyev, Gohil, Ward 2010; Anreiter 1996, 2016; Sims-Williams 2006; Raybould, Sims-Williams 2007–2009, а також численні інші праці з особових імен, як-от Meid 2005). На сучасному індоєвропеїстичному рівні було

360

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Peter Wiesinger Albrecht Greule. Baiern und Romanen. Zum Verhältnis der frühmittelalterlichen Ethnien aus der Sicht der Sprachwissenschaft und Namenforschung

auch die Untersuchung der antik überlieferten Namen Pannoniens durch Anreiter (2001). Hervorzuheben ist hinsichtlich der Gewässernamen das DGNB (2014), das trotz seiner Schwächen im Detail und seiner übermäßigen Kürze (vgl. Bichlmeier 2015, 2015a) als ein Werk gelten darf, das einen guten Überblick liefert. Aus dieser Perspektive weniger gelungen ist das DONB (2012), was ebenfalls an der übermäßigen Kürze der Artikel und mehr noch an der fachlichen Disparatheit der fast 90 Bearbeiter der Artikel liegt.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КНИГУ

Ця спільна праця двох відомих германістів, яку тут представляємо, за їхнім власним твердженням, передусім написана для спростування (для рецензента досі взагалі не відомої й, імовірно, уже щонайменше десятиліття неактуальної гіпо-)тези, яка, здається, була поширена близько 2000 року та після нього, особливо серед археологів: що бавари зрештою мають романське походження (с. 21–25, задня обкладинка). Як і авторам, рецензентові також, з огляду на той факт, що баварська мова є різновидом німецької, тобто в Баварії та Австрії передусім розмовляють німецькою, незрозуміло, як можна дійти такого погляду.

2. ЩОДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ КНИГИ (С. 11–98)

Отже, у першій частині книги розглядається саме ця теорія археологів і переконливо спростовується. Після огляду досліджень зразково, хоча подекуди й досить стисло, викладено історію баварської мови, а разом із нею — також історію інтеграції імен до баварської мови. Прикро, що загалом, безперечно, цілком правильні датування функціонування, наприклад, першого й другого пересуву приголосних, i-умлауту, a-умлауту, пізніших процесів монофтонгізації та дифтонгізації тощо здебільшого подано без посилань на подальшу літературу. У менш обізнаних із предметом читачів це подекуди може створити хибне враження, ніби йдеться про висновки, щойно здобуті автором (тут Wiesinger). Насправді це майже ніколи не так.

Зміст книги щодо датування фонетичних процесів у германсько-німецькій мові подано тут у вигляді таблиці, завдяки чому стають видимими також окремі датування, що відрізняються одне від одного:

Rezensions / Reviews

361

HARALD BICHLMEIER

Процес | Датування | Сторінка

Нелабіалізація перед-/ранньопрагерм. *o > прагерм. *a в наголошеному складі | «ймовірно, завершена щонайпізніше близько Р. Х.» «германська зміна голосних o > a, здійснена близько Р. Х.» | 61 84

Нелабіалізація перед-/ранньопрагерм. *o > прагерм. *a у сполучній морфемі імен | після 1-го ст. н. е.? (Chariovalda у Тацита) | 61

перед-/ранньопрагерм. *ā > прагерм. *ō | «завершена щонайпізніше в 1-му ст. н. е.» | 61

давніший i-умлаут прагерм. *e > i | «від 2-го ст. н. е.», «завершений близько 600 р.» «приблизно від 150 р. і щонайдовше до 700 р.» перед «кінцем 7-го ст.» | 62 95 124

a-умлаут *i > *e | 2-ге ст. н. е. — 600 р. (одночасно з i-умлаутом) «приблизно від 150 р. і щонайдовше до 700 р.» | 62 95

давніші етапи 2-го пересуву приголосних (t, p, k > ss/z, ff/pf, <ch> [χχ] (отже k лише в інтервокальній позиції) | «початок близько 600 р.», «початок не раніше 565 р.» «прибл. 600–650» «завершений щонайпізніше близько 650 р.» | 49, 55, 60, 63, 64 65 66

2-га фаза 2-го пересуву приголосних (d > t) | (щонайпізніше) 1-ша половина 8-го ст. «прибл. 700–760 рр.» | 62, 64 65

3-тя фаза 2-го пересуву приголосних (b > p) | «приблизно 740–780 рр.» | 64, 66

бавар., алем. k > «ch» > [kχ] на початку слова, у гемінаті, після носового приголосного» | «приблизно 740–780 рр.» | 65

4-та фаза 2-го пересуву приголосних (g > k) | 2-га половина 8-го ст. «приблизно від 760 р. до часу перед 800 р.» | 62 65, 66

Підвищення o > u /_ NK | 2-га половина 8-го ст. | 62

молодший i-умлаут | 2-га половина 8-го ст. — 12-те ст. «від 9-го ст. до пізньодавньоверхньонімецького періоду 11-го ст.» | 67–69 126

Перенесення наголосу на перший склад під час інтеграції до давньоверхньонімецької мови | «до середини 11-го ст.» | 70

362

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Peter Wiesinger Albrecht Greule. Baiern und Romanen. Zum Verhältnis der frühmittelalterlichen Ethnien aus der Sicht der Sprachwissenschaft und Namenforschung

Процес

Датування

Сторінка

так звана «нововерхньонімецька» дифтонгізація середньоверхньонімецьких ī – ū – iü

«вже з 2-ї чверті XII ст., починаючи із середньобаварського дунайського регіону»

70f.

3. ДО ДРУГОЇ ЧАСТИНИ КНИГИ

3.1. Структура

Другу частину книги (с. 99–218) становлять упорядковані за регіонами (Південна Баварія: Greule; Австрія: Wiesinger) каталоги назв (при цьому назви було пронумеровано для відповідних перехресних посилань): 175 назв в антично-романській традиції (с. 99–186), 73 романсько-німецькі змішані назви (с. 186–203), 20 назв валахів (тобто назви, утворені з компонентом walch- ‘роман’; с. 203–208), 15 назв паршалків (с. 208–211). Далі наведено перелік романсько-німецьких назв, які слід вилучити (с. 213–218; лише з коментарями до етимології обсягом не більше двох рядків), тобто таких назв, які раніше вважалися змішаними, але тепер пояснюються інакше.

Далі йдуть ще дев’ять карт (на ненумерованих сторінках 221–229); на с. 54, прим. 64 читач дізнається, що карти 6–9 (тобто с. 226–229) запозичено з Wiesinger 1994. У самому картографічному розділі про це не згадується. Книгу завершують список скорочень (с. 231), бібліографія (с. 233–246), а також покажчик розглянутих назв романсько-античного та змішаного походження, назв валахів і паршалків (247–250 [у дві колонки]).

3.2. Про індогерманістику, використану в книзі, та написання реконструктів

Друга основна частина є проблемнішою частиною книги. Тут обговорюються окремі назви, а також проводиться їхній етимологічний аналіз. Наведено добірку засвідчень (звісно, переважно давніших), після чого подається етимологія. Ці статті про назви можуть складатися з кількох рядків, але нерідко сягати понад половину сторінки у Greule і навіть понад сторінку у Wiesinger. Це призводить до певної нерівномірності в

Rezensionen / Reviews

363

HARALD BICHLMEIER

Виклад, оскільки Візінґер у своїх статтях про назви залучає також істотно більше історичної та географічної інформації, ніж це робить Ґройле.

Обговорення відмінних думок щодо певної назви здебільшого не відбувається; іноді наводяться два варіанти — ймовірно, дещо частіше у статтях Візінґера про назви, ніж у статтях Ґройле. Ще одна відмінність між обома авторами полягає в тому, що Візінґер, здається, ще менше, ніж Ґройле, здатен коректно застосовувати методи й способи написання, звичні в індоєвропеїстиці протягом останніх півстоліття. Так, у Візінґера майже повсюдно некритично запозичено з IEW підходи з двома голосними, як-от «ід. *bherem-» (с. 129); аспірація (як і в щойно наведеному прикладі) практично повсюди не позначається верхнім індексом (на відміну від Ґройле, де це здебільшого робиться), те саме стосується лабіалізованої вторинної артикуляції (там само: *gurem замість правильного *gᵘrem- — отже, тут IEW відтворено неправильно). Впадає в око непослідовність, спричинена тим, що іноді замість *u або *ʷ вживається написання з *w або *ʷ, поширеніше в англомовній сфері; пор. щодо цього, наприклад, статтю про Lech: «ід. *wilikwō- ‘зволожувач’ від ід. *wleikw- ‘зволожувати’» (с. 107; Ґройле) тощо. Не лише такі непослідовності робили бажаним ще один перегляд книги (обома авторами).

З погляду індоєвропеїстики слід зазначити, що германська ономастика протягом десятиліть ігнорувала сучасний рівень знань індоєвропеїстики й фактично лише трохи більше десяти років тому почала поступово його наздоганяти. Тут варто наголосити, що місця роботи обох авторів — Відень і Реґенсбурґ — були також місцями діяльності Йохема Шіндлера та Ґерта Клінґеншмітта відповідно, двох видатних представників індоєвропеїстики, які суттєво просунули цю дисципліну вперед і вже з 1970-х років послідовно та виключно працювали з тією фонологічною системою, яка використовується також у LIV² та NIL.

Слід також зазначити, що з боку германістики (не лише в царині ономастики, а й загалом в історичному мовознавстві [давньо-]германських мов) не було й значною мірою досі не здійснюється рецепції не тільки сучасної індоєвропеїстики (навіть коли вона прямо стосується германської мови, як-от Müller 2007 або EWAhd та EDPG), а й важливих для баварсько-австрійського регіону досліджень кельтології, зокрема французькою та англійською мовами; вони практично не залучені до поданих тут досліджень (у формі цитування) — це стосується як окремих ономастичних досліджень, так і етимологічних праць (наприклад, EDPC, яке, мабуть, завдяки зручності користування досить регулярно цитував принаймні Ґройле в DGNB, але тут воно вже відсутнє). У цій книзі (як і вже в DGNB і в

364

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Peter Wiesinger Albrecht Greule. Bauern und Romanen. Zum Verhältnis der frühmittelalterlichen Ethnien aus der Sicht der Sprachwissenschaft und Namenforschung

багатьох інших працях обох авторів) бракує, наприклад, праць Деламарра (2007, 2012, 2017, DLG^², DLG^³, DTNG [останню, щоправда, в обох працях неможливо було б процитувати, оскільки том 1 вийшов лише 2019 року]), а також праць Фалілєєва (Falileyev, Gohil, Ward 2010; Falileyev 2013, 2014), Lambert 2003, McCone 1996, Repanšek 2016, Sims-Williams 2006; Raybould, Sims-Williams 2007, 2009, Zair 2012 тощо, а також LEIA — на жаль, незавершеного, але дотепер найґрунтовнішого етимологічного словника окремої давньокельтської мови.

Зрештою, у бібліографії цієї книги серед етимологічних праць, схоже, наявні лише IEW, LIV^² та NIL, що з огляду на численні слова з різних мов, які далі використовуються також в аргументації, є цілком недостатнім. Особливо серйозні наслідки часом має те, що, попри численні кельтські підходи, не процитовано ані ACS [Holderl, ані LEIA чи EDPC (не кажучи вже про праці Деламарра, Ламберта чи Репаншека). Іноді, безперечно, варто було б також зазирнути до EWAhd або EDPG.

Оскільки так триває вже давно, це призводить до того, що в германському мовознавстві (відповідно ономастиці) та кельтології іноді протягом десятиліть паралельно існують (або існували) різні класифікації тієї самої назви, без жодного обговорення: назва Ізар, наприклад, для кельтологів щонайменше століття вважається безсумнівно кельтською^¹ (і за фонетичними критеріями нею, безперечно, є; див. щодо цього Bichlmeier 2016), — тут її знову класифіковано як «ід.-передгерм.» тощо.

Крім того, і щодо цієї книги слід зазначити, що наукова думка стосовно окремих назв аж ніяк не є такою одностайною, як це тут навіюється: ту саму проблему вже доводилося відзначати щодо DGNB (див. Bichlmeier 2015, 2015a). Для цієї книги, яка, безперечно, мала менші обмеження щодо обсягу, ніж DGNB, було б нескладно опрацювати принаймні всю релевантну літературу щодо окремих назв і коротко обговорити також різні етимологічні пропозиції. Книга від цього істотно виграла б і цілком могла б стати довідником з догерманських назв (Південної) Баварії та (Центральної) Австрії. Однак цю можливість було змарновано, оскільки літературу останніх двох десятиліть, що пропонує нові підходи (тобто етимології) та проливає світло на ці питання, досить послідовно не залучали. Ця

^¹ Vgl. etwa Pokorny 1914: 293, wo er die bayerische Isar als keltisch bezeichnet oder DLG^² 191, Falileyev, Gohil, Ward 2010: 136; Delamarre 2012: 165; DLG^³ 192; DTNG 1: 390, wo *isarāebenfalls selbstverständlich als keltisch gilt. – Beide Positionen referiert Bach 1954: 21f., ohne eine Entscheidung zu treffen.

Recenzijos / Reviews

365

HARALD BICHLMEIER

Ознайомлення з цими працями, опублікованими в цілком поширених серіях і журналах (загалом ідеться щонайменше про три десятки назв праць різних авторів), у багатьох випадках могло б сприяти уникненню повторного відтворення застарілих або подекуди навіть хибних / неможливих рішень чи, у разі викладу, що відповідає науковим звичаям і обговорює різні запропоновані рішення, їх відхиленню.

Не в останню чергу як наслідок неврахування частин сучасної наукової літератури щодо цитованої літератури в статтях про назви виявляється певна тенденція до автореферентності (Greule часом цитує лише самого себе, Wiesinger віддає перевагу самому собі); ще одним автором, якого часто цитують (для Bayern), є von Reitzenstein (особливо Reitzenstein 2006 [щодо Altbayerns], 2013 [щодо Bayerisch Schwabens], подекуди також Reitzenstein 1991). Загалом Greule ощадніше використовує літературу: він рідко цитує понад три назви праць, тоді як Wiesinger у середньому вдвічі більше; так само загалом статті Wiesinger про назви в середньому помітно довші, оскільки часто містять ще чимало відомостей про історію названого об’єкта (див. вище).

Продемонструвати тепер ці спостереження на вибраних прикладах означало б вийти за межі можливого й перевищити обсяг цього журналу. Тут відсилаємо до докладного викладу в Bichlmeier 2020, де все це детально розглянуто на понад трьох десятках прикладів.

Загалом вимальовується така картина:

Наскільки переконливою — хоч і бідною на бібліографічні посилання — є перша частина книги, настільки мало переконує друга частина зі статтями про назви. Статті про назви значною мірою характеризуються такими рисами:

• Щодо способу транскрибування (пра-)індогерманських реконструкцій (*w vs. *u, *bhvs. *bh⁻ тощо) вони є непослідовними.

• Релевантну літературу останніх двох десятиліть не цитують (хоча часом складається враження, що її все ж таки читали), а отже, вона не з’являється і в бібліографії. Загалом слід було б додати щонайменше ще три десятки назв праць кількох авторів. Із неврахування цієї літератури, яка подекуди істотно вдосконалює або спростовує давніші рішення, зрештою випливає, що книга загалом рідко виходить за межі рівня знань 2000 року й практично ніколи — 2010 року.

• Бібліографічні посилання, наведені особливо в другій частині, є сильно автореферентними, передусім щодо назв водойм. Література, що не походить від двох авторів, імовірно, становить менш ніж половину, через що в читача може виникнути хибне враження, ніби етимології походять від тих цитованих авторів, хоча вони

366

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Peter Wiesinger Albrecht Greule. Bayern und Romanen. Zum Verhältnis der frühmittelalterlichen Ethnien aus der Sicht der Sprachwissenschaft und Namenforschung

але, як правило, цього не роблять. «Відкривачів» відповідних етимологій у будь-якому разі цілеспрямовано не називають; іноді розв’язок уже має вікову давність.

• Лише в окремих випадках згадуються конкуруючі пропозиції, і лише зрідка вони обговорюються. Здебільшого наводиться лише один розв’язок, причому не завжди той, що є (на загальну думку або з погляду мовознавчого розуміння) правильним.

• Отже, у численних випадках подається давно застаріла або вже давно визнана неправильною етимологія; крім того, запропоновані розв’язки нерідко являють собою крок назад порівняно з уже досягнутим раніше, а іноді й порівняно з тим, що обидва автори вже колись писали у власній цитованій літературі.

• Неодноразово без обговорення як єдиний подається розв’язок, який у цитованій щодо відповідної назви літературі взагалі не зустрічається; отже, цитована література не обов’язково підтверджує представлену етимологію.

Приємно, що було спростовано абсурдну тезу про (мовне) романське походження баварів і що тепер (переважно) весь² дорімський ономастичний фонд Старої Баварії та Центральної Австрії зібрано в одному переліку — однак як довідник з етимології цих назв ця праця непридатна: хоча, очевидно, наведено всі найдавніші свідчення, етимології не можна вважати повсюдно правильними — особливо коли йдеться про кельтські або навіть докельтські утворення. Спроба залучити сучасну індогерманістику до опису й пояснення назв, безперечно, заслуговує схвалення, але зрештою її слід визнати невдалою. У цьому сенсі книжка є типовим представником праць про найдавніші ономастичні шари (Центральної) Європи, написаних авторами, чиї знання індогерманістики не відповідають цій темі.

Отже, опрацювання всього давнього ономастичного фонду Центральної Європи на ґрунтовній індогерманістичній основі й надалі залишається нагальною потребою. Однак воно — хоча з германського боку часто не засвоюється або не розуміється — цілком здійснюється, назва за назвою, у довільній послідовності, у статтях журналів і збірників.

² Зокрема, варто вказати на відсутність статей про (Bad) Ischl, Iller, Ilz, Vils / Fils; імовірно, бракує й інших назв.

Rezensionen / Reviews

367

HARALD BICHLMEIER

ЛІТЕРАТУРА

1. СЛОВНИКИ

ACS – Holder Alfred 1896, 1904, 1907: Alt-celtischer Sprachschatz. 3 Bde., Leipzig: Teubner.

Delamarre Xavier 2007: Noms de personnes celtiques dans l’épigraphie classique. Nomina Celtica antiqua selecta inscriptionum, Paris: Edition Errance.

Delamarre Xavier 2012: Noms de lieux celtiques de l’Europe ancienne. (– 500 / + 500). Dictionnaire. (Collection les Hesperides), Paris: Éditions Errance.

DGNB – Greule Albrecht 2014: Deutsches Gewässernamenbuch. Etymologie der Gewässernamen und der zugehörigen Gebiets-, Siedlungsund Flurnamen. Unter Mitarbeit von S. Hackl-Rößler, Berlin, Boston: de Gruyter.

DLG^² – Delamarre Xavier 2003: Словник галльської мови. Лінгвістичний підхід до континентальної давньокельтської мови, передмова P.-Y. Lambert, 2^ᵉ-ге переглянуте й значно доповнене видання, Париж: Edition Errance.

DLG^³ – Delamarre Xavier 2018: Словник галльської мови. Лінгвістичний підхід до континентальної давньокельтської мови, передмова P.-Y. Lambert, третє видання, Париж: Edition Errance.

DONB – Niemeyer Manfred (Hrsg.) 2012: Deutsches Ortsnamenbuch, Berlin, Boston: de Gruyter.

DTNG – Delamarre Xavier 2019–2021: Dictionnaire des thèmes nominaux du gaulois. A Dictionary of Gaulish Nominal Stems, Volume I: Ab–/Ixs(o)–, Volume II: Lab–/Uxs–pero– (Collection Linguistique 5, 6), Paris: Éditions Les Cent Chemins.

EDPC – Matasović Ranko 2009: An Etymological Dictionary of Proto-Celtic. (Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series 9), Leiden, Boston: Brill.

EDPG – Kroonen Guus 2013: Etymological Dictionary of Proto-Germanic. (Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series 11), Leiden, Boston: Brill.

EWAhd – Etymologisches Wörterbuch des Althochdeutschen.

Band I: -a – bezzisto, von Albert L. Lloyd und Otto Springer, Göttingen, Zürich: Vandenhoeck & Ruprecht, 1988.

Band II: bi – ezzo, von Albert L. Lloyd, Rosemarie Lühr und Otto Springer † unter Mitwirkung von Karen R. Purdy, Göttingen, Zürich: Vandenhoeck & Ruprecht, 1998.

368

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Peter Wiesinger Albrecht Greule. Баварці та романці. Про співвідношення ранньосередньовічних етносів з погляду мовознавства та дослідження назв

Band III: fadum – fūstslag, von Albert L. Lloyd und Rosemarie Lühr unter Mitarbeit von Gerlinde Kohlrusch, Maria Kozianka, Karen R. Purdy und Roland Schuhmann, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2007.

Band IV: gāba – hylare, von Albert L. Lloyd und Rosemarie Lühr unter Mitarbeit von Gerlinde Schuhmann, Maria Kozianka, Karen R. Purdy und Roland Schuhmann, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2009.

Band V: iba – luzzilo, Hrsgg. von Rosemarie Lühr, erarbeitet von Harald Bichlmeier, Maria Kozianka und Roland Schuhmann mit Beiträgen von Albert L. Lloyd unter Mitarbeit von Karen K. Purdy, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2014.

Band VI: māda – pūzza, Hrsgg. von Rosemarie Lühr, erarbeitet von Harald Bichlmeier, Maria Kozianka, Roland Schuhmann und Laura Sturm, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2017.

Band VII: quaderna – skazzōn, Hrsgg. von Rosemarie Lühr, erarbeitet von Dagmar S. Wodtko (Arbeitsstellenleitung), Harald Bichlmeier, Maria Kozianka und Roland Schuhmann, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2020.

Falileyev Aleksander, Gohil E. Ashwin, Ward Naomi 2010: Dictionary of Continental Celtic Place-Names. A Celtic Companion to the Barrington Atlas of the Greek and Roman World, Aberystwyth: CMCS.

IEW – Pokorny Julius 1959: Indogermanisches etymologisches Wörterbuch I, Band, München, Bern: Francke.

LEIA – Vendryes Joseph: Етимологічний словник давньоірландської мови. – A: Dublin: School of Celtic Studies, Dublin Inst. for Advanced Studies, 1959 (ND 1981). – B: Dublin: School of Celtic Studies, Dublin Inst. for Advanced Studies, Paris: Centre National de la Recherche Scientifique, 1981. – C: Dublin: School of Celtic Studies, Dublin Inst. for Advanced Studies, Paris: Centre National de la Recherche Scientifique, 1987. – D: Dublin: School of Celtic Studies, Dublin Inst. for Advanced Studies, Paris: Centre National de la Recherche Scientifique, 1983. – R, S: Dublin: School of Celtic Studies, Dublin Inst. for Advanced Studies, Paris: Centre National de la Recherche Scientifique, 1974. – T, U: Dublin: School of Celtic Studies, Dublin Inst. for Advanced Studies, Paris: Centre National de la Recherche Scientifique, 1978.

_LIV^² – Rix Helmut et al. 2001: Лексикон індоєвропейських дієслів. Корені та їхні первинні основи. Друге, виправлене й доповнене видання, Вісбаден.

NIL – Wodtko Dagmar S., Irslinger Britta, Schneider Carolin 2008: Іменники в індоєвропейському лексиконі, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag.

Reitzenstein Wolf-Armin Frhr. von 1991: Лексикон баварських топонімів. Походження та значення. Друге, виправлене й доповнене видання, Мюнхен: C. H. Beck.

Recenzijos / Reviews

369

HARALD BICHLMEIER

Reitzenstein Wolf-Armin Frhr. von 2006: Лексикон баварських топонімів. Походження та значення. Верхня Баварія, Нижня Баварія, Верхній Пфальц, Мюнхен: C. H. Beck.

Reitzenstein Wolf-Armin Frhr. von 2013: Лексикон швабських топонімів. Походження та значення. Баварська Швабія, Мюнхен: C. H. Beck.

2. ІНША ЛІТЕРАТУРА

Anreiter Peter 1996: Кельтські топоніми Північного Тіролю. (Інсбрукські внески до мовознавства, доповіді та невеликі праці 65), Інсбрук: Інститут мовознавства.

Anreiter Peter 2001: Доримські назви Паннонії. (Archaeolingua: Series minor 16), Будапешт: Archaeolingua.

Anreiter Peter 2016: Назви Північного Тіролю кельтського походження, Відень: Praesens.

Anreiter Peter, Chapman Christian, Rampl Gerhard 2009: Назви громад Тіролю: походження та значення. (Публікації Тірольського земельного архіву 17), Інсбрук: Universitätsverlag Wagner.

Bach Adolf 1954: Німецька ономастика. Том II: Німецькі топоніми. Частина 2: Німецькі топоніми в історичному, географічному, соціологічному та психологічному розгляді. Дослідження топонімів на службі інших наук, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag.

Bichlmeier Harald 2015: [Рец. на:] Greule, Albrecht: Німецький гідронімічний словник. Етимологія назв водойм і пов’язаних із ними назв територій, поселень та урочищ. За участю S. Hackl-Rößler, Берлін, Бостон: de Gruyter, 2014. – Acta Linguistica Lithuanica 72, 269–276.

Bichlmeier Harald 2015a: [Рец. на:] Greule, Albrecht: Німецький гідронімічний словник. Етимологія назв водойм і пов’язаних із ними назв територій, поселень та урочищ. За участю Sabine Hackl-Rößler, Берлін, Бостон: de Gruyter 2014. – Kratylos 60, 82–89.

Bichlmeier Harald 2016: Ізар, Ізель, Ізен, Ізер, Ізні – Рефлекси кельтської гідронімної групи в Баварії та Австрії з додатком про Isura (Баварсько-австрійські назви поселень і водойм з індоєвропеїстичного погляду 8). – Österreichische Namenforschung 42, 35–61.

Bichlmeier Harald 2020: Огляд досліджень топономастики давніших мовних шарів (Центральної) Європи. Частина I: Рецензійна стаття на: Wiesinger Peter, Greule

370

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Peter Wiesinger Albrecht Greule. Baiern und Romanen. Zum Verhältnis der frühmittelalterlichen Ethnien aus der Sicht der Sprachwissenschaft und Namenforschung

Albrecht: Бавари та романці. Про співвідношення ранньосередньовічних етносів з погляду мовознавства та дослідження імен. Тюбінген: Narr Francke Attempto 2019. – Kratylos 65, 1–85.

Falileyev Alexander 2013: Кельтські Балкани, Aberystwyth: CMCS.

Falileyev Alexander 2014: У пошуках східних кельтів. Дослідження географічних назв, їхнього поширення та морфології. (Archaeolingua, Series Minor 34), Будапешт: Archaeolingua Alapítvány.

Lambert Pierre-Yves 2003: Галльська мова. Лінгвістичний опис, коментар до вибраних написів. Переглянуте й доповнене видання. (Collection des Hesperides), Париж: Éditions Errance.

McCone Kim 1996: До відносної хронології давніх і середньовічних кельтських звукових змін. (Maynooth Studies in Celtic Linguistics 1), Мейнут: The Department of Old Irish, St. Patrick’s College.

Meid Wolfgang 2005: Кельтські особові імена в Паннонії. (Archaeolingua, Series Minor 20), Будапешт: Archaeolingua Alapítvány.

Müller Stefan 2007: Про германську мову з погляду ларингальної теорії. Зі вступом до основ ларингальної теорії. (Studia Linguistica Germanica 88), Берлін, Нью-Йорк: de Gruyter.

Pokorny Julius 1914: Походження та етимологія слова Eisen. – Kuhns Zeit-schrift 46, 292–294.

Raybould Marilynne E., Sims-Williams Patrick 2007: Корпус латинських написів Римської імперії, що містять кельтські особові імена, Aberystwyth: CMCS.

Raybould Marilynne E., Sims-Williams Patrick 2009: Вступ і додаток до корпусу латинських написів Римської імперії, що містять кельтські особові імена, Aberystwyth: CMCS.

Repanšek Luka 2016: Кельтська спадщина в топонімії південно-східного альпійського простору. (Linguistica & Philologica 33), Любляна: Založba ZRC.

Scheungraber Corinna, Grünzweig Friedrich E. 2014: Давньогерманські топоніми, а також негерманські топоніми Германії. Довідник з їхньої етимології. За використанням бібліографії Robert Nedoma, під редакцією Hermann Reichert. (Philologica Germanica 34), Відень: Fassbaender.

Sims-Williams Patrick 2006: Давні кельтські топоніми в Європі та Малій Азії. (Publications of the Philological Society 39), Оксфорд, Бостон: Blackwell Publishing.

Recenzijos / Reviews

371

HARALD BICHLMEIER

Zair Nicholas 2012: Рефлекси протоіндоєвропейських ларингалів у кельтських мовах. (Brill’s Studies in Indo-European Languages and Linguistics 7), Лейден, Бостон: Brill.

Подано 15 вересня 2020 р.

HARALD BICHLMEIER Університет імені Мартіна Лютера Галле-Віттенберг, Східний інститут, Семінар індоєвропеїстики та загального мовознавства, Ludwig-Wucherer-Str. 2, D-06099 Галле (Заале), [email protected]

Саксонська академія наук у Лейпцигу, робоча група в Єні: Етимологічний словник давньоверхньонімецької мови, Zwätzengasse 12a, D-07743 Єна, [email protected]

372

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII