RITA MILIŪNAITĖ Інститут литовської мови ORCID id: orcid.org/0000-0002-2292-1818 Напрями наукових досліджень: неологія, нормативна лінгвістика, соціолінгвістика. DOI: doi.org/10.35321/all85-15

СЛОВОТВІРНІ СУФІКСИ –IETIS, –Ė В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ СЬОГОДНІ: НОРМА ТА ЗМІНИ У ВЖИВАННІ

Похідні із суфіксом –ietis, –ė у литовській мові: норма та зміни у вживанні

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто похідні із суфіксом –ietis, –ė, що створюють проблеми для кодифікації літовської літературної мови, розкрито співвідношення кодифікованих норм із тенденціями сучасного вживання цих похідних. За формальними та семантичними ознаками твірної основи розглянуто п’ять груп похідних із суфіксом –ietis, –ė. Висвітлено найважливіші моменти розвитку кодифікації похідних із суфіксом –ietis, –ė та зазначено чинники, що зумовлюють нестабільність норм цих похідних і напрями змін. Запропоновано можливі рішення щодо зміни кодифікації, які дали б змогу зменшити виявлені суперечності між кодифікованою нормою та вживанням. Стаття створює підґрунтя для подальшого поглиблення досліджень на основі систематизованих особливостей похідних із суфіксом –ietis, –ė та окресленої проблематики їхньої кодифікації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: літературна мова, словотвір, суфікс, кодифікація, дестандартизація.

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто проблемні (з погляду кодифікації літовської літературної мови) похідні із суфіксом –ietis, –ė, розкрито співвідношення між кодифікованими нормами та тенденціями сучасного вживання цих похідних. П’ять

Straipsniai / Articles

293

RITA MILIŪNAITĖ

Групи похідних із суфіксом -ietis, -ė розглянуто на підставі формальних і семантичних характеристик їхньої словотвірної основи. Визначено ключові моменти розвитку кодифікації похідних із суфіксом -ietis, -ė та встановлено чинники, що зумовлюють нестабільність норм цих похідних і перебіг їхньої трансформації. Запропоновано низку можливих рішень щодо зміни кодифікації, щоб мінімізувати розбіжність між кодифікованою нормою та вживанням, яка виникає внаслідок цього. Стаття закладає підґрунтя для подальших ґрунтовних досліджень, заснованих на структурованих характеристиках похідних із суфіксом -ietis, -ė та окреслених проблемах кодифікації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: стандартна мова, словотвір, суфікс, кодифікація, дестандартизація.

ВСТУП

В останні десятиліття процеси постстандартизації загальновживаних європейських мов, зумовлені глобалізацією (див. Coupland, Kristiansen 2011: 161–176; Ghyselen et al. 2016: 75–91; Ayres-Bennett 2021: 49–50), помітні й у литовській мові (див. Miliūnaitė 2019: 1–29). Межі між стандартною мовою та нестандартними різновидами не завжди чіткі. Незалежно від того, який варіант змін — «народнення» (демотизація) стандартних мов, формування нового стандарту (рестандартизація) чи звуження меж стандартних мов і поширення нестандартних різновидів (дестандартизація) — характерний для різних мов, публічне вживання зазнає значних змін.

Унаслідок взаємодії стандартної литовської мови та субстандарту (див. Miliūnaitė 2019: 8–16) у публічному вживанні, зокрема в засобах масової інформації, побільшало явищ розмовного стилю або явищ, не визнаних нормою стандартної мови. Водночас це підвищило варіативність публічного вживання, яка, будучи природною властивістю живої мови та рушієм змін (пор. Aitchison 2013: 99), своєю чергою порушує питання зміни норм. Через властиву кодифікації інерційність нерідко виникають суперечності між нею та реальним уживанням, тому іноді кодифікацію потрібно переглядати й заново зважувати аргументи, що визначають межу норм. Деякі рішення мовних нормувальників свідчать, що кодифікація стає гнучкішою, легітимуючи більше варіантів, які раніше вважалися ненормативними, але були надзвичайно поширені у вільних стилях. Їх прийняття до стандартної мови можна обґрунтувати функціональною доцільністю і частково — внутрішнім розвитком литовської мовної системи^¹

¹ Пор. зміни в кодифікації суфікса –iokas, –ė, який вважався жаргонним (у похідних klasiokas, –ė, grupiokas, –ė тощо) (EKP: Žodžių sandara, префікс –iokas, –ė). Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/kalbos-patarimai/II.%20C5%BDod%C5%BEi%C5%BE%20sudarymas:%2055.%20-iokas,%20-%C4%97?paieska=-iokas*&i=484ab071-33d3-4ed0-8a33-bf687c91e12f [переглянуто 2021-09-30].

294

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

Систематичний перегляд норм литовського словотвору по суті було здійснено ще в другій половині XX ст. під час підготовки Kalbos praktikos patarimus (KPP₁ 1976; KPP₂ 1985). Державна комісія литовської мови (далі — VLKK) постійно розглядає норми наголошування, лексики, граматики, правопису, пунктуації та оновлює рекомендації щодо їх уживання. Питання словотвору останнім часом послідовніше не переглядалися.

У статті поставлено за мету розглянути кодифікацію похідних із суфіксом –ietis, –ė, що є однією з найпроблемніших щодо норм, і дослідити співвідношення кодифікованих норм із тенденціями сучасного вживання. Для досягнення цієї мети передбачено такі завдання:

1) охарактеризувати похідні із суфіксом –ietis, –ė, що перебувають за межами норми або на її периферії, і розкрити найважливіші особливості їхнього словотворення, функціонування та кодифікації;

2) висвітлити чинники, що зумовлюють нестабільність норм похідних із суфіксом –ietis, –ė та напрями змін;

3) окреслити найважливіші проблеми кодифікації похідних із суфіксом –ietis, –ė та обговорити можливості її зміни.

У цьому випадку важливо системно охопити всю сукупність похідних із суфіксом –ietis, –ė, тому тема дослідження є широкою; усвідомлюючи це, у статті обмежено розгляд лише основними питаннями, які в подальших дослідженнях можна розширювати й конкретизувати.

Застосовано метод якісного дослідження: дослідження випадку (реального вживання та стану кодифікації похідних із суфіксом –ietis, –ė) з метою подати проблематику, що випливає з аналізу ситуації. Це дослідження охоплює контент-аналіз трьох складників — даних уживання, основних описових праць і змісту мовних рекомендацій. Порівнюються такі змінні: структурні та функціональні ознаки похідних із суфіксом –ietis, –ė, співвідношення зі стандартною мовною нормою й аргументація нормативної цінності; встановлюються взаємозв’язки між ними та можливі напрями змін.

Дані зібрано з різноманітних цифрових джерел і баз даних: DVK, RekB, ND, eKP, VLKK KB^², а також для перевірки фактів уживання використано пошуковий інструмент «Google». Із надзвичайно численних джерел даних уживання та книжної нормативної літератури для цієї статті відібрано лише найістотніші факти й твердження мовних рекомендацій.

² Проаналізовано інформацію про похідні із суфіксом –ietis, –ė, накопичену в таких джерелах: DVK — близько 100 вибраних фактів публічного вживання з 1998 року, що мають значущі для кодифікації ознаки; RekB — 152 мовні рекомендації з 1983 року; ND — 25 новотворів; eKP — 16 лексикалізованих і 5 загальних рекомендацій із двох кодифікаційних праць. Принципи укладання конкретних джерел подано в описах самих джерел.

Straipsniai / Articles

295

RITA MILIŪNAITĖ

1. НОРМАТИВНІ ПОХІДНІ ПРЕФІКСА –IETIS, –Ė

Межі норм уживання похідних префікса –ietis, –ė визначають дві лінії: твердження описових граматик, що характеризують нормативне вживання, і оцінка ненормативних випадків, наведена в мовних рекомендаціях.

В основних граматиках литовської мови похідні префікса –ietis, –ė зараховують до словотвірної категорії назв осіб за місцем їхнього походження та проживання (LKG 1965: 411–412; DLKG 2006: 139–140). Розглянувши реєстри кількох основних словників литовської мови (LKŽᵉ, DLKŽ, BŽ), бачимо, що твірними словами цих похідних можуть бути назви міст (Kaunas → kaunietis, –ė), містечок (Zapyškis → zapyškietis, –ė), сіл (Gudiškiai → gudiškietis, –ė) або назви більших об’єктів — адміністративних одиниць (kaimas → kaimietis, –ė; miestas → mietietis, –ė), регіонів (Suvalkija → suvalkietis, –ė), держав (Kanada → kanadietis, –ė), континентів (Europa → europietis, –ė), назв інших місцевостей або місць (kalnas → kalnietis, –ė; šiaurė – šiaurietis, –ė; užsienis – užsienietis, –ė). Отже, твірними словами є семантично досить чітко окреслена група власних і загальних іменників — назв походження особи або місця її проживання.

У невимушених стилях трапляються також поодинокі, не цілком звичні похідні, що зберігають семантичний зв’язок твірного слова з назвою місця, наприклад:

А відсидівши п’ять років за поцуплений мішок борошна, чоловічок уже проходить такі «^{užgrotiečių} академії країни», що аж сверблять руки взятися за «серйозний бізнес»! (Jurgis Kunčinas, Lietuvos aidas, 1999–02–12)

У згаданих граматиках також зазначено, що існують досить рідкісні інші похідні цього префікса:

Тут можна згадати й порівняно рідкісні похідні префікса –ietis, –ė (зазвичай неологізми), які позначають не зв’язок особи з місцем (вираженим здебільшого власним, рідше загальним твірним іменником), а її належність (свою ідеологію, діяльність, кровну спорідненість...) до якогось колективу, групи людей тощо, напр.: ansambletis, –ė, giminietis, –ė, gvardietis, –ė, leninietis, –ė, pasaulietis, –ė, spartakietis, –ė, šeimynietis, –ė, tautietis, –ė. (LKG 1965: 412)

^³ Тобто тих, хто тимчасово живе за ґратами (у в’язниці). Твірним словом може бути сполучення už grotų або užgrotis, хоча в цьому LKŽ воно пов’язується лише з церковним середовищем (пор. 1. вівтар; 2. місце, відгороджене ґратами: Bobnyčios užgrotis).

296

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

Окрему групу становлять похідні (зазвичай новотвори), які позначають не зв’язок особи з місцем, а її належність (свою ідеологію, діяльність, кровну спорідненість...) до певного об’єднання людей тощо, наприклад: ansamblietis, –ė, šeimynietis, –ė, tautietis, –ė. (DLKG 2006: 140)

Отже, граматики по суті фіксують і можливість іншої словотвірної категорії, лише чітко її не визначають, наголошуючи на новизні та «відокремленості» таких похідних. У сучасному вжитку вони значно різноманітніші й уже не нові чи малопоширені, а, навпаки, численні.

2. ПОЗА МЕЖАМИ НОРМИ АБО НА ЇЇ ПЕРИФЕРІЇ: ПОХІДНІ СУФІКСА –IETIS, –Ė ^⁴

В описових і нормативних працях щодо творення похідних із суфіксом –ietis, –ė ^{зазначено кілька обмежень⁵} з урахуванням формальних і семантичних ознак словотвірної основи та належності до словотвірної категорії. За цими особливостями, а також з огляду на проблематичне співвідношення із нормами літературної мови, похідні із суфіксом –ietis, –ė, що функціонують у вжитку, можна поділити на кілька груп.

2.1. Похідні із суфіксом –ietis, –ė від прикметників — назви осіб за внутрішньою ознакою

Наприкінці XX ст. у вжитку литовської мови з’явилися похідні із суфіксом –ietis, –ė, словотвірною основою яких є не іменник, зазначений у граматиках, а прикметник. Таких похідних фактично функціонує лише кілька, але у вжитку — не тільки в повсякденній мові, а й у засобах масової інформації — вони дуже поширені: gerietis, –ė (geras + –ietis) ‘той, хто робить добро, добре поводиться’ і blogietis, –ė (blogas + –ietis) ‘той, хто чинить зло, поводиться погано’. Наприклад:

⁴ У статті вжито термін похідні, оскільки більшість слів із суфіксом –ietis, –ė становлять нові слова, утворені словотвірним способом. Термін похідні утворення уживається лише для позначення слів, утворених змішаним способом, які розглядаються в розділі 2.2.

⁵ З будовою словотвірної основи та семантичними обмеженнями пов’язані не лише похідні із суфіксом –ietis, –ė. Це нерідке явище литовського словотвору. Наприклад, чимало таких обмежень має надзвичайно продуктивний суфікс творення прикметників –inis, –ė (докладніше див. Kniūkšta 1976: 7–55).

Straipsniai / Articles

297

RITA MILIŪNAITĖ

[...] письменник, використовуючи традиції чарівної казки, поступово стирає дидактичну схему «добрих і поганих». (Lietuvos aidas, 1998–10–17, DVK)

«Він добрий чи поганий? – запитувала мама. (Literatūra ir menas, 2007–05–25, DVK)

Ця фобія особливо часто трапляється серед тих чоловіків, які не хочуть здаватися поганими в очах тієї жінки, з якою спочатку вступають в інтимний контакт, а потім залишають її й повертаються до своєї колишньої. (lrytas.lt, 2011–11–10, DVK)

«Але не всі віруси є поганими. Без вірусів певного типу ми не могли б вижити, оскільки деякі з них використовують у біотехнології для створення вакцин», – пояснює вчителька біології. (delfi.lt, 2020–04–19, DVK)

Основа творення в цьому випадку визначає також належність таких похідних до іншої словотвірної категорії – назв носіїв називної ознаки, а не назв осіб за походженням і належністю. Отже, називатися можуть не лише особи, а й інші живі або персоніфіковані істоти. У словотвірному відношенні ці похідні із суфіксом -ietis, -ė подібні до нормативних похідних із суфіксом -uolis, -ė (пор. geruolis, -ė; smarkuolis, -ė, baikštuolis, -ė тощо).

Не пізніше ніж від 1992 року такі похідні із суфіксом –ietis, –ė почали виправляти в різних виданнях і статтях із мовної практики (у KPP₂ 1985 таких виправлень ще не було). Це мотивують тим, що за допомогою суфікса -ietis, -ė утворюють назви осіб за місцем проживання або походження, а для підкреслення значної міри ознаки доброти чи поганості людини похідні з цим суфіксом непридатні (RekB 1992, 1999). Згадується також обмеження словотвірної основи: у літературній мові за допомогою суфікса –ietis, –ė не утворюють похідних від прикметників (VLKK KB). Пропонуються такі відповідники:

blogietis, -ė ntk. = blogasis, -oji; blogiukas, -ė; bloguolis, -ė; blogutis, -ė; gerietis, -ė ntk. = gerasis, -oji; geruolis, -ė; gerutis, -ė; geriukas, -ė.

Дані про вживання свідчать, що в мові редагованих видань намагаються впроваджувати ці відповідники, але не завжди системно. Варіації трапляються навіть в одному й тому самому тексті:

[...] [...] менеджерка студії від розпачу підписує контракт із майже класикою анімації й тим самим вмикає зелене світло не лише добрим Рокові та Булвінклю, а й поганим, без яких не було б і цього фільму. (Respublika, priedas Plius TV, 2021–03–23, DVK)

298

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

У вільних стилях (у повсякденному мовленні, електронній комунікації тощо) ненормативні похідні й досі поширені. Одна з причин їхньої чисельності полягає в тому, що рекомендовані відповідники, особливо blogiečio, –ės, не завжди здаються мовцям придатними, звучать дещо штучно, наприклад:

У житті ви добряк чи лиходій? (Lietuvos žinios, 2001–08–18, DVK)

Тест для передплатників: чи впізнаєте ви принаймні 9 із 12 найвідоміших кінематографічних «лиходіїв»? (15min.lt, 2021–06–30, DVK)

Похідне blogietis, –ė часто має сильне негативне семантичне навантаження (наприклад, для позначення персонажів творів для дорослих), а відповідники blogiukas, –ė, blogutis, –ė утворені за допомогою демінутивних суфіксів; похідні із суфіксом –uolis, –ė часто означають позитивні якості (пор. darbštuolis, šaunuolis, gražuolis тощо). Субстантивовані означені прикметники blogasis, –oji, gerasis, –oji також не завжди доречні в реченні. Отже, вживання показує, що запропонована норма не дуже стійка. Який вихід із цього для кодифікації? Щоб зберегти системність між основою розглядуваних похідних і словотвірним значенням, у літературній мові такі похідні, тим більше семантично дуже обмежені, і надалі не слід визнавати нормативними — їх варто залишити в субстандарті. Шукаючи адекватних відповідників, слід ширше використовувати словотвірні можливості литовської мови. Суфіксів із принизливим відтінком можна знайти чимало (див. ŽDV): blogūnas, –ė, blogišius, –ė (ND) та ін.

2.2. Похідні із суфіксом –ietis, –ė від багатослівних сполучень — назви осіб за місцем проживання або належністю до спільноти

У вжитку є назви осіб із суфіксом –ietis, –ė, утворені змішаним — словоскладанням і суфіксацією (Keinys 1999: 23), або способом композиції–суфіксації, коли «формантом є суфікс разом із формою словоскладання (сполученням)» (Urbutis 2009: 341). Наприклад, до ND включено неологізм laisvarinkietis, –ė (‘пропагандист вільного ринку’), утворений від словосполучення laisvoji rinka і суфікса –ietis, –ė⁶ (див. також Murmulaitytė 2020: 4). В описах словотвору литовської мови зазначається, що живих слів такого способу словотворення «взагалі зовсім небагато»,

⁶ До речі, у ND є також словотвірний варіант із тим самим значенням, із суфіксом –ininkas, –ė: laisvarinkininkas, –ė. Див. також plokščiažemininkas, –ė «прихильник теорії, що Земля плоска», утворене від сполучення plokščia žemė і суфікса –ininkas, –ė (ND).

Straipsniai / Articles

299

RITA MILIŪNAITĖ

наприклад, keturvėjininkas, –ė, pelėkautai тощо (Keinys 1999: 23), і його «роль у словотворі литовської мови зовсім незначна» (Urbutis: 2009: 341). У цих описах відображено нормативне вживання литовської мови кінця XX ст. Однак насправді в той час такі похідні поширювалися — не без впливу російської мови^⁷, тому в посібниках із мовної практики радянського періоду численні їхні виправлення.

KPP_₁ містило одну рекомендацію, що обмежувала вживання: «для утворення назв осіб від двослівних назв місць проживання, місць роботи». Виправлялися типові приклади радянського періоду — naujagyvenimietis і raudonžvaigždietis (KPP_₁ 1976: 88). Ту саму рекомендацію повторено й у статті про складні слова, лише визначення дещо розширено (KPP_₁ 1976: 255):

[Nevart.] 1. Складні слова — назви осіб, утворені від двослівних і багатослівних назв місць проживання або роботи, установ, підприємств чи організацій».

У KPP_₂ цю рекомендацію дещо скориговано й також подано у двох місцях (у статтях про суфікс –ietis і складні слова), до попередніх прикладів додано metalokonstrukcijietis (KPP_₂ 1985: 89; 283):

1) -ietis — невж. для назв осіб від двослівних назв колективів або місць проживання: naujagyvenimietis (= член колгоспу «Naujojo gyvenimo»), raudonžvaigždietis (= робітник фабрики «Raudonosios žvaigždės»).

2) Складні слова. III. Суфікси. 3. Складні слова на позначення осіб, утворені від двослівних або багатослівних назв місць проживання чи роботи, установ, підприємств або організацій: naujavilnietis (= житель Нової Вільні), naujagyvenimietis (= колгоспник «Naujojo gyvenimo», член колгоспу «Naujojo gyvenimo»), raudonžvaigždietis (= робітник артілі «Raudonosios žvaigždės»), metalokonstrukcijietis (= працівник заводу металоконструкцій).

У виправлюваних прикладах переважають похідні із суфіксом –ietis, –ė від назв місць роботи та колективів. Із багатослівних назв місць проживання виправляється лише одне похідне — naujavilnietis.

У DKKS (1997) перейнято такий самий оцінний підхід до цих похідних: рекомендація подібна, лише, крім naujavilniečio, додано ще два похідні — від двослівної назви місця проживання та від словосполучення varikų namai, яке означає і місце проживання, і належність до конкретної спільноти:

^⁷ У головних словниках на той час були узаконені кальки з російської мови jaunagvardietis, –ė (Jaunoji gvardija) і raudonarmietis, –ė (Raudonoji Armija) (Simonaitytė 1979: 44).

300

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, -ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

2.3. Нерекомендовані складні слова

2.3.1. Слова із суфіксом –ietis, –ietė на позначення осіб, утворені від дво- або багатослівних назв місць проживання, роботи, установ, підприємств чи організацій, наприклад: naujavilnietis (= житель Нової Вільнії), kazlūrūdietis (= житель Казлу-Руди, kazlinis), vaiknamietis (= вихованець дитячого будинку).

У сучасному вжитку наявні різні похідні цього словотвірного типу.

1) Назви осіб із суфіксом –ietis, –ė утворюються від багатослівних назв місць проживання як у Литві, так і в інших країнах (докладніше див. Liutkevičienė 2008: 80–102). Зазвичай використовуються два способи:

а) назви осіб утворюються лише від другого слова, отже, похідне із суфіксом –ietis, –ė у такому разі не порушує норми, наприклад:

Kudirkos Naumiestis – naumiestietis, –ė^⁸ (RekB, DLKŽ); Maršalo salos – maršalietis, –ė (VGP); Rytų Timoras – timorietis, –ė (VGP);

б) межі кодифікованої норми порушуються, коли назви осіб утворюються від коренів обох слів сполучення або іноді від першого повного слова^⁹. У DVK зафіксовано:

Kazlų Rūda – kazlūrūdietis, –ė^¹⁰, Naujoji Akmenė – naujaakmenietis, –ė, Naujoji Vilnia – naujavilnietis, –ė Naujasis Orleanas – naujaorleanietis, –ė, Naujoji Zelandija – naujazelandietis, –ė^¹¹.

^⁸ Для позначення жителів Жемайтського Наумієстіса або його околиць уживається похідне із суфіксом –iškis, –ė: naumiestiškis, –ė (DLKŽ).

⁹ Цей випадок не охоплює похідних, утворених від багатослівних назв місць проживання, перший компонент яких є невідмінюваним, оскільки така складена назва умовно трактується як однослівна, пор.: Burkina Fasas – burkinafasietis, –ė; Kosta Rika – kostarikietis, –ė, San Marinas – sanmarinietis, –ė та ін. (VGP).

¹⁰ Щоправда, VLK K KB щодо цього слова робить застереження: «запропонований kazlinis (у вжитку часто виникає потреба в однослівному позначенні) не прижився, жителі Казлу-Руди вживають kazlūrūdietį, отже kazlūrūdietis можна було б оцінювати як виняток із правила». [переглянуто 2021–08–27].

¹¹ У списку VGP узаконено лише складену назву Naujosios Zelandijos gyventojas, проте до реєстру заголовних слів BŽ включено також naujazelandietis (поки що без статті), тож можна очікувати змін у кодифікації.

Straipsniai / Articles

301

RITA MILIŪNAITĖ

Отже, і вживання, і поки що поодинокі винятки кодифікації свідчать про чіткий напрям змін – регулярність похідних із суфіксом -ietis, -ė, незалежно від словотвірної основи. Інакше кажучи, якщо розглядати багатослівні назви населених пунктів як лексичні одиниці, що являють собою сталі тісно пов’язані слова (Kazlų Rūda, Naujoji Zelandija), то можливість утворювати з них назви осіб за допомогою суфікса -ietis, -ė закономірно переважає над формальними обмеженнями словотвірної основи таких утворень.

2) Похідні від багатослівних назв, що позначають різні спільноти – робочі місця чи підприємства, організації, партії, соціальні групи тощо, – у вживанні не дуже часті. Щоправда, зазвичай вони й не довговічні, оскільки змінюються життєві реалії. У цьому разі важлива сама словотвірна модель, що функціонує у вживанні. Наприклад:

liberalsąjūdiečiai – члени Руху лібералів Литовської Республіки (ND); socialdarbiečiai – члени Литовської соціал-демократичної партії праці (ND); lietrytiečiai – 1. працівники щоденної газети „Lietuvos rytas“; 2. колишні гравці баскетбольної команди „Lietuvos rytas“ (DVK); šiaurvasariečiai – учасники міжнародного літературного форуму „Šiaurės vasara“ (DVK).

Що визначає життєздатність розглянутих похідних із суфіксом –ietis, –ė, основою яких є багатослівні назви? Безперечно, у цьому разі реальну (не кодифіковану) норму регулює принцип мовної економії. Запропоновані в рекомендаціях багатослівні відповідники зі словами gyventojas, darbuotojas, darbininkas, narys тощо для повсякденного вжитку незручні. Через згадане розкріпачення публічної мови та «розмовність» літературної мови однослівні варіанти із суфіксом –ietis, –ė стають реальною нормою й створюють подвійне протиріччя кодифікації (через словотвірну основу та належність до словотвірної категорії), а водночас – необхідність його усунення.

2.3. Похідні із суфіксом –ietis, –ė – назви жителів, утворені від назв держав, що мають суфікс –ija

У литовській мові сформувалася сильна тенденція поряд із назвами держав, які закінчуються на –ija, уживати традиційні назви їхніх жителів (часто

302

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

такі, що збігаються з етнонімами¹²) із закінченнями –as, –ė або –is, –ė – без суфікса –ietis, –ė. Наприклад:

albanas, –ė (Albanija), australas, –ė (Australija), brazilas, –ė (Brazilija), graikas, –ė (Graikija), kinas, –ė (Kinija), latvis, –ė (Latvija), siras, –ė (Sirija), turkas, –ė (Turkija).

Цю тенденцію часто згадують у виданнях із мовної практики радянського періоду. У KPP₁ (1979) розрізняють традиційні та новіші назви: «тепер зазвичай ужив. суфікс –ietis, незалежно від того, чи має назва цієї держави суфікс –ija, чи не має його». У KPP₂ (1985) також радять не вживати суфікс –ietis, –ė «для давніших традиційних назв, утворених від назв держав із суфіксом –ija» і виправляють чотири похідні: australietis, brazilietis, kinietis, portugalietis.

У вживанні помітна протилежна тенденція: деякі традиційні безсуфіксні варіанти досі конкурують із похідними із суфіксом –ietis, –ė. Особливо часто виправляють, мабуть, найпоширеніше похідне kinietis, –ė. Бували випадки, коли виправляли навіть уживані albanietis, –ė (RekB 2000); belgietis, –ė (Piročkinas 1990: 56); нині реальна норма цих слів усталилася й збігається з кодифікованою – albanas, –ė; belgas, –ė. До речі, від суфікса –ietis, –ė пропонували відмовитися ще в кількох поодиноких випадках, однак безсуфіксні варіанти не закріпилися, наприклад: замість indonezas, –ė, melanezas, –ė (RekB 1993) узаконено indonezietis, –ė; melanezietis, –ė.

Не залишено поза увагою й те, що усталилися також безсуфіксні похідні (Azija – azijietis, –ė, Suvalkija – suvalkietis, –ė) (Piročkinas 1990: 56). У найновіших дослідженнях, після опрацювання більшої та різноманітнішої кількості даних, також зазначають, що така словотвірна тенденція властива лише давнішим (традиційним) назвам жителів держав: «правило має надто багато винятків, щоб його можна було дотримуватися в усіх випадках» (Liutkevičienė 2008: 83). Новіші та рідше вживані назви жителів, зберігаючи регулярність цього словотвірного типу, утворюються із суфіксом –ietis, –ė, наприклад:

Gambija – gambietis, –ė,

¹² Докладніше про співвідношення назв жителів держав і етнонімів див. Liutkevičienė 2001: 61–62. Загалом тенденція словотвірно розрізняти назви жителів держав (утворювати їх із суфіксом –ietis, –ė) та етноніми (без суфікса –ietis, –ė, лише із закінченнями –as, –ė; –is, –ė) не є особливо виразною (див. Liutkevičienė 2001: 61).

Straipsniai / Articles

303

RITA MILIŪNAITĖ

Кенія — кенійець, -ка. Намібія — намібієць, -ка.

Коли почали виправляти назви жителів цієї групи з суфіксом –ietis, –ė, точних даних немає. Юозас Бальчіконіс у доповіді на міжнародній конференції з лексикології, лексикографії та термінології, що відбувалася 1952 р. російською мовою в залі Академії наук Литовської РСР, говорячи про підготовлюваний новий нормативний словник загальнолітературної (на той час — літературної) мови¹³, згадав про виправлення Йонаса Яблонскіса. Раніше замість слова kumaeų писали kinietis, а Яблонскіс пояснив у пресі, що має бути kinas (Balčikonis 1978: 2013). Однак у власних працях Яблонскіса (як у п’ятитомному, так і у двотомному виданні) цього факту виявити не вдалося; його не згадує і дослідник праць Яблонскіса Арнольдас Пірочкінас (1986).

Отже, кодифікована норма зазнає тиску з двох боків: традиції вживання безсуфіксальних похідних і прагнення зберегти регулярність словотвірного типу суфікса –ietis, –ė. Щоправда, в окремих випадках у рекомендаціях долучається і критерій розрізнювальності: деякі безсуфіксальні похідні, серед них і назви жителів, що позначають історичні реалії, можуть збігатися з іншими словами, а похідні із суфіксом –ietis, –ė допомагають уникнути двозначності. Наприклад, обстоюючи форму kinietis, зазначають, що вживання безсуфіксального слова kinas (чол. р.) може спричинити двозначність із омонімом kinas (с. р. «1. мистецтво кінематографа; 2. кінематографічна техніка», LKŽ). Проте зазвичай контекст допомагає зрозуміти, про що йдеться, тому варіювання цих словотвірних варіантів навіть в одному тексті радше свідчить лише про недоліки редагування, пор.:.

Китаєць розгорнув карту, у яку було вкладено 1000 літів, і почав пояснювати одній із дівчат, що шукає. Ледве глянувши, дівчина схопила карту з грошима й утекла. Тим часом її подруга вихопила два поставлені на землю китайські рюкзаки. (Lietuvos rytas, 2000-08-30, DVK)

UAB «V[...]» китайський ресторан КИТАЙСЬКИЙ ДРАКОН (rekvizitai.lt, 2021-08-18, DVK)

У рекомендаціях зазначено й інші випадки, здатні спричинити двозначність (однак рідковживані):

^{¹³ Згаданий словник —} Dabartinės lietuvių kalbos žodynas — був виданий 1954 р. Дотепер вийшло 8 його видань (серед них і електронні, інтернетні). У 1-му виданні відповідний похідний іменник подано з посиланням: kiniečiai žr. kinai, а в найновіших його вже немає як ненормативного.

304

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

Вавилонія — вавилонієць, –ка (не вавилон, –ка), Каліфорнія — каліфорнієць, –ка (не каліфорніс¹⁴, –ка), Колумбія — колумбієць, –ка (не колумб, –ка).

VLKK 2008 р. затвердила рекомендацію «Щодо назв жителів держав» (VGP), у якій збережено традиційну норму, водночас узаконено згадані винятки. Вона значно стабілізувала кодифікацію і, безперечно, впливає на офіційне вживання. З огляду на досить обмежену в лексичному та словотвірному плані кількість основних слів, що позначають різні населені місця й мають суфікс –ija, можна прогнозувати відносну стабільність норм, хоча через різноманітні винятки та велику кількість традиційних варіантів у вживанні, особливо в невимушеному, варіювання неминуче.

2.4. Похідні із суфіксом –ietis, –ė — назви осіб за об’єднанням на певній підставі (за професією, сферою діяльності, організацією, колективом тощо)

Ця група похідних із суфіксом –ietis, –ė є найчисленнішою і постійно поповнюється. Семантика основних слів, що позначають різні групи осіб, які об’єднуються на певній підставі, надзвичайно строката. Є дані, що вже на початку XX ст. Й. Яблонскіс почав виправляти деякі похідні із суфіксом –ietis, –ė — саме ті, що належать до цієї групи. Як зазначає Арнольдас Пірочкінас, у записах 1905 р. Людаса Гіри, який слухав лекції Яблонскіса, зафіксовано, що Яблонскіс рекомендував виправляти назви членів товариств із цим суфіксом (Piročkinas 1986: 68). Наприклад, зазначено, що виправлення потребують juozapiečiai, а зі знаком питання наведено відповідник — похідне із суфіксом –ininkas, –ė juozapininkai (тобто члени товариства св. Йосипа).

1914 р. Яблонскіс ширше обґрунтував виправлення похідних із суфіксом –ietis, –ė, зазначивши, що іменники цього виду «людину, до чогось прихильну, її улюблену працю, її колір — явно не викликали» (Jablonskis 1914: 88–89):

Людину, яка прилучилася до «товариства науки, господарства, Aušros, Ryto» і опікується їхніми справами [...] ми, як на мене, повинні називати так само н а у к о в ц е м, г о с п о д а р н и к о м, а у ш р и н ц е м, р и т и н ц е м (так тепер пише більшість газет). [...] називати членів певних товариств, швидко говорячи, а у ш р и н ц я м и, м о л д и н ц я м и, н а у к о в ц я м и, р и т и н ц я м и, г о с п о д а р н и ц я м и, в а р п и н ц я м и» — народна мова не дає нам жодного права.

¹⁴ Пор. kalifornis — радіоактивний хімічний елемент — штучний метал, що повільно розпадається (Cf) (Bž).

Straipsniai / Articles

305

RITA MILIŪNAITĖ

Арнольдас Пірочкінас, навівши ще кілька пізніших виправлень Яблонскіса щодо цього суфікса, серед них pasaulietį, замість якого було запропоновано pasaulininkas, пише: «Подальше вживання суфікса –ietis у літературній мові пішло не в указаному Яблонскісом напрямі: сьогодні нормативними вважаються похідні žalgirietis, tiesietis, pasaulietis, leninietis, partietis (KPP 8915). Таке вживання цього суфікса, між іншим, уже закладене в запропонованому Яблонскісом слові tautietis» (Piročkinas 1986: 68).

Отже, головний аргумент Яблонскіса — «мова народу не дає нам жодного права». Як видно з Kalbos patarėjo (KP 1939), рекомендацій щодо вживання похідних із суфіксом -ietis, -ė у післяяблонскісівський період було небагато: до цього мовного посібника їх уміщено лише кілька. Наприклад, виправлялося похідне darbietis, -ė у сполученні darbiečių partija – darbo partija (малася на увазі британська Лейбористська партія).

Рекомендацій особливо побільшало за радянських часів — виправлення публікувалися в періодичній пресі та спеціальних мовних журналах, а також у KPP₂:

–ietis [...] краще не вживати: 1. для найменування осіб за професією, характером роботи, місцем відвідування: švietimietis (– švietimo darbuotojas, pedagogas), būre lietis (– būrelio narys), geležinkelietis (– geležinkelininkas), darželietis (– darželinukas).

Зміст і численність цих рекомендацій свідчать про велику потребу називати осіб за об’єднанням на певній підставі, і суфікс -ietis, -ė виявився дуже придатним для утворення таких назв. Вибір не найсуворішого ступеня оцінки «не рекомендовано», а лише «краще не вживати» дає підстави вважати, що існували аргументи, які не дозволяли чітко розмежувати норму та її порушення. Найімовірніше, це пов’язано зі згаданими в 1-му розділі статті твердженнями LKG, які не заперечують можливості утворювати назви осіб цієї групи. Отже, у KPP₁ один із пунктів щодо вживаних похідних із суфіксом -ietis, -ė сформульовано так:

[Вжив.:] 2. для найменування осіб за належністю до якогось колективу, організації, течії: spartakietis, žalgirietis, kolūkietis, ansamblietis, tautietis, pasaulietis, leninietis.

До KPP₂ деякі слова з попереднього видання вже не включали як рекомендовані до вживання, а формулювання дещо звузили:

¹⁵ наведені Арнольдасом Пірочкінасом приклади не цілком збігаються ні з прикладами KPP₁, ні з прикладами KPP₂, хоча в списку скорочень книги (с. 238) зазначено видане на той час щойно 2-е видання (KPP₂).

306

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

[Вжив.] 2. за належністю до деяких колективів, команд: kibirkštietės (: «Kibirkštis»), kolūkietis (: kolūkis), žalgiriečiai (: «Žalgiris»).

Межа між рекомендацією KPP₂ «краще не вживати» та рекомендацією «вживати» стала невизначеною, оскільки на протилежних позиціях опинилися семантично частково співвідносні групи: норма пов’язується з належністю осіб до «деяких колективів», а рекомендація «краще не вживати» — із професією та характером роботи або місцем відвідування. Наприклад, būreliečiai або darž eliečiai семантично можна було б віднести і до групи рекомендованих до вживання — за належністю до колективів.

1975 року Стасис Кайнис у статті «Суфіксальне творення литовських термінів», розглядаючи похідні, подані в термінологічних словниках, відніс суфікс –ietis, –ė до розділу «Назви носіїв іменникової ознаки та професійні назви осіб» і навів такі приклади: kolūkietis, olimpietis, pasienietis, pilietis, užsienietis, valstietis. До них додано примітку (Keinys 1975: 45):

Значна частина похідних цього типу називає осіб за місцем їхнього походження та проживання, однак такі похідні, як olimpietis тощо, тісно пов’язані з назвами носіїв іменникової ознаки.

Отже, визнається, що навіть у такій суворо регульованій галузі, як термінологія, похідні із суфіксом –ietis, –ė не вкладаються в межі однієї словотвірної категорії.

Віда Сімонайтіте 1976 року докладно дослідила особливості твірних слів похідних цієї суфіксальної групи –ietis, –ė, які почастішали у вживанні, і на підставі цього поділила похідні на кілька підгруп (Simonaitytė 1976: 38–44). З огляду на ці особливості далі стисло розглядаються також зміни сучасного вживання¹⁶.

1) Назви осіб за належністю до колективу, утворені від назв населених пунктів. У радянський період їх утворювали «за належністю до колгоспу, радянського господарства чи іншого господарства, виробничого підприємства, школи» тощо, напр.: butrimonietis, –ė (колгосп Бутримоніса); arvydietis, –ė (рибне господарство Арвідаса), skiemonietis, –ė (середня школа Скіемоніса). У цьому випадку семантичний перехід від назви жителя, пов’язаного з місцевістю, до назви особи, яка належить до колективу, що має назву місцевості, є природним, хоча, як зазначає В. Сімонайтіте, він нібито неприродний, якщо назви жителів місцевості усталилися з іншими суфіксами (напр., salantiškiai), а назви колективів із тих

¹⁶ Слід зазначити, що зібрати дані про назви осіб, які належать до невеликих колективів, складно, оскільки до публічного вжитку, особливо до основних засобів масової інформації, їх потрапляє небагато. Такі назви функціонують досить обмежено й частіше трапляються в регіональній пресі або в текстах, створених конкретними спільнотами.

Straipsniai / Articles

307

RITA MILIŪNAITĖ

від самих топонімів утворюються з суфіксом –ietis, –ė (напр., šalantiečiai) (Simonaitytė 1979: 40). Із виходом із радянської системи та початком створення приватних господарств семантичне поле похідних цього підгрупи на початку XXI ст. помітно змінилося. Наскільки сьогодні актуальним є творення назв осіб, що належать до колективів, із суфіксом –ietis, –ė від топонімів, очевидно, ширше не досліджувалося.

2) Назви осіб, утворені від колективів (спортивних, мистецьких, видавничих, видавництв тощо) символічних назв. Ця підгрупа назв осіб надзвичайно численна й постійно оновлюється. У радянський період такі похідні стимулювали також кальки з російської мови, де вони мають суфікс –еу, а в литовській мові утворені за цим зразком похідні «затьмарюють інші форми, передусім іменники із суфіксом –ininkas (Simonaitytė 1979: 41). На ранньому пострадянському етапі в DVK зафіксовано безліч подібних прикладів (часто як збірні назви), напр.: plekšniečiai (члени мистецького клубу «Plekšnė»), hermiečiai (працівники банку «Hermis»), respublikiečiai – працівники щоденної газети «Respublika», santariečiai (члени організації «Santara–Šviesa»), vaidiliečiai (актори театру «Vaidila») та ін. Їх чимало й у сучасному вжитку, напр.: pegasiečiai (члени клубу мережі книжкової торгівлі «Pegasus», ND), bohemiečiai (оперна мистецька трупа — за першою поставленою оперою «Bohema», ND) та ін.

3) Назви осіб, утворені від іменників (рідше — прикметників), які входять до складених назв підприємств і вказують на продукцію, яку вони виробляють; такі похідні й у радянський період були «рідкісними, незвичними й здебільшого невиправданими», напр.: hidraulietis, –ė (завод гідравлічних приводів) (Simonaitytė 1979: 42–43). У радянський період виправляли autokompresorietis (завод автокомпресорів), grąžtietis (завод бурів), metalietis (завод металевих виробів) (RekB 1983) та ін. Після відновлення незалежності в Литві з’явилися підприємства з нелитовськими або гібридними назвами. Як називають працівників цих підприємств, потребує окремих досліджень, заснованих на опитуваннях.

4) Назви осіб, утворені від особових імен, іменами яких називають колективи, рухи тощо, напр.: čiurlioniečiai (вихованці середньої художньої школи Чюрльоніса), janoniečiai (працівники паперової фабрики Яноніса). За словами V. Simonaitytė, це «нове, незвичне мовне явище; його поширенню може сприяти російська мова» (Simonaitytė 1979: 42). У рекомендаціях радянського періоду виправляли kudirietis, –ė (= kudirkaitis, –ė; kudirkininkas, –ė; kudirkinukas, –ė), maironietis, –ė (= maironaitis, –ė) (RekB 1989) та ін., а також назви прихильників або послідовників філософських шкіл, утворені від особових імен, напр., berklietis (= berklininkas) (RekB 1987). Після відновлення незалежності було відроджено різні релігійні товариства, виправляли й їхні назви: birutietės (= birutininkės), ursulietės (= ursulininkės), zitietės (= zitininkės) (RekB 1994, 1996). У сучасному вжитку також трапляються назви осіб, утворені від особових імен, напр. (DVK): daukantiečiai (1. вихованці Вільнюської гімназії імені Сімонаса Даукантаса,

308

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, -ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

2. члени бібліофільського клубу Сімонаса Даукантаса та ін.), vydūniečiai (1. члени товариства Відунаса, 2. вихованці Шилутської гімназії імені Відунаса) тощо. Вони також схильні конкурувати з похідними від інших суфіксів. У DVK зафіксовано čiurlioniukai (вихованці школи мистецтв Чюрльоніса), naujaliukai (вихованці Каунаської музичної гімназії імені Юозаса Науяліса).

5) Назви осіб, утворені від загальних назв різних колективів та організацій, напр.: darželietis, -ė (вихованець дитячого садка), leidyklietis, -ė (працівник видавництва), švietimietis, -ė (працівник народної освіти) тощо (Simonaitytė 1979: 43). Darželiečiai (поряд із варіантом darželinukai) і švietimiečiai широко вживаються й сьогодні, хоча в рекомендаціях пояснювалося, що останнє є калькою російського просвещенец (RekB 1990). Визнається наявність правильних винятків (ansamblietis, tautietis), але «множити такі виняткові утворення недоцільно» (RekB 1992). У вжитку ansambliečiai і досі конкурують із запровадженим варіантом ansamblininkai.

Тривала сильна нормативна боротьба точилася через термін на позначення працівників залізничного транспорту: geležinkelietis, -ė чи geležinkelininkas, -ė. Як зазначає S. Keinys, нормативний варіант geležinkelininkas, -ė уже подавався державною Комісією з термінології, яка діяла в 1921–1926 рр., а його конкурент geležinkelietis, -ė був відхилений, оскільки в литовській мові для позначення осіб за їхньою сферою праці чи діяльності, а також за місцем роботи, засобом, об’єктом праці тощо вживаються похідні із суфіксом -ininkas, -ė (Keinys 2000). Основні словники литовської мови подають похідне із суфіксом -ininkas, -ė як основний варіант (LKŽₑ) або як єдиний нормативний¹⁷; у термінології подається до вживання лише воно, однак у вільних стилях мовлення ці два похідні й надалі конкурують.

Безуспішно намагалися виправити слова olimpietis, -ė (= olimpininkas, -ė, olimpiadininkas, -ė), pasienietis, -ė (= pasienininkas, -ė; pasientukas, -ė) (RekB 1993, 1996, 2000). Olimpietis, -ė не включали до DLKŽ, подавали лише olimpiadininkas, -ė, однак у сучасному вжитку значення цих слів розмежувалися: olimpiadininkas, -ė означає «учня або студента, учасника наукової олімпіади», а olimpietis, -ė — «учасника Олімпійських ігор» і жителя грецької гори Олімп, одного з богів у давньогрецькій міфології (BŽ). Pasienietį, -ę спочатку рекомендували залишити лише для позначення мешканців прикордоння, однак в основних словниках помітна конкуренція обох варіантів і усталюється рекомендація вживати це похідне у значенні «воїн прикордонної варти країни» (DLKŽ₇). Пор. також: klubietis, -ė «член клубу» у вжитку частіше за варіант klubininkas, -ė (ND). Це свідчить, що похідні із суфіксом -ietis, -ė для позначення членів різних колективів часто посідають позицію сильнішого конкурента.

¹⁷ Пор.: у DLKŽ від 3-го видання (1993) подається: geležinkelietis, -ėntk. = g e l e ž i n k e l i n i n k a s.

Straipsniai / Articles

309

RITA MILIŪNAITĖ

6) Окрему підгрупу, яка в радянський період відійшла до пасивного вжитку, становлять назви членів партій, до них прилягають також назви членів громадських рухів. У головних словниках зафіксовано лише слово partietis, –ė із відсиланням «див.» і кращий варіант partinis, –ė. Учасників громадського руху — Литовського руху перебудови «Саюдіс», що виник напередодні відновлення незалежності Литви, — досі часто називають sąjūdiečiais, хоча цей похідний іменник часто виправляли, і він конкурує з варіантом sąjūdininkai, рекомендованішим для офіційного вжитку, а іноді — і з похідним іменником sąjūdistai^¹⁸., що має негативний відтінок.

Після відновлення незалежності Литви й одночасного початку відродження партій, що існували до війни, а також заснування нових, для називання їхніх членів найчастіше обирають похідні слова із суфіксом –ietis, –ė, утворені від назв партій або окремих їхніх слів, напр.¹⁹: darbiečiai (члени Литовської демократичної трудової партії, згодом — члени Партії праці); prisikėliečiai (члени Партії національного воскресіння); tvarkiečiai (члени партії «Порядок і справедливість»); laisviečiai (члени партії «Свобода»)²⁰ та ін. Також пор.: maršiečiai — учасники заходу «Великий марш захисників сім’ї» і руху, що розгортається на його основі²¹. Загалом утворення назв партій та конкуренція їхніх варіантів — перспективна тема для окремих досліджень.

Уся розглянута група похідних — назви осіб за об’єднанням на якійсь спільній підставі — є найскладнішою з погляду норм як через усталені винятки, так і через стирання меж між нормою та помилкою, а також через постійну й численну появу нових похідних.

Як зазначено в одній із рекомендацій, у суфіксів –ietis, –ė і –ininkas, –ė «система значень зруйнована» (RekB 1996). Отже, сучасне вживання засвідчує тривалий процес — зростання продуктивності²² суфікса –ietis, –ė та розширення словотвірних можливостей, що водночас віддаляє його від кодифікованої норми. За понад сто років розвитку норм літературної мови в деяких випадках кодифікація пом’якшилася, однак кілька виразних тенденцій уживання й досі їй суперечать. Кодифікація має відображати лише загальні тенденції реальної норми, а конкретні похідні слід оцінювати з урахуванням конкурентних ознак кожного з них.

^¹⁸ Докладніше про словотвір і частотність уживання похідних від цього кореня див. Čižik-Prokaševa 2018: 149–150; 161–162.

^¹⁹ Наводяться також назви таких партій, які зафіксовані в DVK і ND, але згодом самих партій не стало.

^²⁰ У ND зафіксовано також більше варіантів для називання членів цієї партії: laisvistai, laisvūnai, laisvininkai.

^²¹ У ND зафіксовано також більше варіантів для називання членів цього руху: maršininkai, maršistai, šeimamar­šininkai, šeimamaršiai.

^²² Про поняття продуктивності у словотворі див. Urbutis 2009: 309–314. Для досліджуваного випадку важлива можливість утворювати за допомогою цього суфікса нові похідні.

310

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

(частотність, традицію нормування, виокремлення нового значення або його стилістично-функціонального відтінку тощо).

2.5. Похідні суфікса –ietis, –ė для творення деяких назв осіб за місцем проживання або походження

Нормативні похідні суфікса –ietis, –ė якраз придатні для називання осіб за місцем проживання або походження. У деяких північно-східних і прилеглих говірках східноаукштайтського діалекту традиційно вживаються pasvaliečiai, pakruojiečiai, joniškiečiai тощо. Однак цей суфікс, на відміну від літературної мови, не дуже властивий діалектам (Norkaitienė, Girdenis 1987: 13). У різних регіонах Литви звичними є інші суфікси, наприклад, –ėnas, –ė; –iškis, –ė; –ininkas, –ė; –uvis, –ė; –inis, –ė та ін. Наприклад, для жемайтів особливо характерні похідні суфікса –iškis, –ė (telšiškis, –ė; salantiškis, –ė; tauragiškis, –ė та ін.), у Східній Литві поширений суфікс –ėnas, –ė (Anykštėnas, –ė; kupiškėnas, –ė; užpalėnas, –ė тощо).

Через продуктивність суфікса –ietis, –ė та зовнішній чинник — поширення міграції це різноманіття суфіксів разом із традиційними діалектами занепадає. Тепер найчастіше саме за допомогою цього суфікса схильні творити такі назви (обходячи й формальне обмеження, розглянуте в розділі 2.3). Тому в ужитку з’являються конкуруючі варіанти, наприклад, linkuvis, –ė – linkuvietis, –ė, telšiškis, –ė – telšietis, –ė тощо. І в мовних рекомендаціях радянського періоду, і в рекомендаціях останніх десятиліть радять зберігати в літературній мові автентичні похідні з різними суфіксами або закінченнями, характерні для різних регіонів Литви, які зазвичай означають також представника відповідної говірки, наприклад:

1) –ėnas, –ė: anykštėnas, –ė «житель Анікщяю або його околиць»; biržėnas, –ė «житель Біржай або його околиць»; ratnyčėnas, –ė «житель села Ратніча»; 2) –iškis, –ė: kelmiškis, –ė «житель Кельме або її околиць»; skuodiškis, –ė «житель Скуодаса або його околиць»; skaudviliškis, –ė «житель Скаудвіле або її околиць»; 3) –ininkas, –ė: nidininkas, –ė «давній житель Ніди»; ventininkas, –ė «житель села Венте»; 4) –uvis, –ė:

Straipsniai / Articles

311

RITA MILIŪNAITĖ

linkuvis, –ė «житель Лінкуви або її околиць»; šeduvis, –ė «житель Шедуви або її околиць»; 5) –inis, –ė: давн. marijampolinis, –ė | marijampolietis, –ė «житель Маріямполе або його околиць»; давн. šakinis, –ė | šakietis, –ė «житель Шакяя або його околиць»; f) –is, –ė: baisogalis, –ė «житель Байсогали або її околиць».

У мовних рекомендаціях другої половини XX ст. згадується тенденція вживання розрізняти наведені традиційні назви жителів і назви жителів міст та інших більших населених пунктів. Інакше кажучи, якщо йдеться про жителів міста або містечка, можуть уживатися похідні суфікса –ietis, –ė, а якщо потрібно підкреслити походження з певної місцевості та діалект або говірку, уживаються, якщо вони є, традиційні похідні з іншими суфіксами. Пор.: kupiškietis, –ė «житель міста Купішкіс, –ка» і kupiškėnas, –ė «житель Купішкіса та його околиць, який володіє місцевою говіркою», у 1987 р. у журналі Mūsų kalba Мілда Норкайтене та Алексас Ґірденіс писали (Norkaitienė, Girdenis 1987: 13–15):

У тих говірках, які мають не один суфікс, їхні похідні схильні розрізняти за значенням. Наприклад, у деяких місцевостях аукштайтів похідні суфікса –ėnas, –ė можуть означати людину з певної околиці або говірки, а похідні –iškis, –ė або –ietis, –ė — жителя відповідного містечка або міста [...]. Що робити з тенденцією до семантичного розмежування подвійних похідних, нині важко сказати. Нам здається, що поки що це розмежування було б досить штучним, нав’язаним мові силоміць, — його можна було б обґрунтувати лише в тих випадках, коли один із похідних є спеціальним науковим терміном.

Отже, ці відношення між похідними суфікса –ietis, –ė та їхніми варіантами не є сталими; це тривалий процес, який продовжується і в наші дні. Чіткої системи не видно й у нормативних словниках (DLKŽ, BŽ). Напрям змін свідчить про нівеляцію засобів вираження і може певною мірою коригуватися кодифікацією, зберігаючи як автентичні назви місцевих жителів, так і закріплюючи назви говірок як терміни мовознавства.

ВИСНОВКИ

1. Нормативні похідні суфікса –ietis, –ė в основних граматиках литовської мови відносять до назв осіб за їхнім походженням і місцем проживання

312

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

до словотвірної категорії, а джерела кодифікації вказують на наявність певних обмежень щодо словотвірної основи. Дані сучасного вживання литовської мови та мовних рекомендацій свідчать, що реально функціонують похідні із суфіксом –ietis, –ė не завжди відповідають кодифікованій нормі, тому виникають суперечності між кодифікацією та вживанням.

2. Сучасне різноманіття похідних із суфіксом –ietis, –ė відображає тривалий процес — розширення словотвірних можливостей цього суфікса, тобто регулярність і збільшення кількості похідних, попри норми, закріплені в граматиках. Цей процес посилила особливо виразна в останнє десятиліття в європейських країнах хвиля постстандартизації, що зумовлює «розмовизацію» літературних мов, стирання меж між стандартом і нестандартними різновидами.

2.1. У вживанні словотвірна основа похідних із суфіксом –ietis, –ė стає складнішою та різноманітнішою, ніж зазначено в описових граматиках: ці похідні утворюються не лише від слів із простою словотвірною структурою, а й від основ складніших похідних слів, а в окремих випадках — не тільки від іменників, а й від прикметників.

2.2. Частина похідних із суфіксом –ietis, –ė належить не до зазначеної граматиками словотвірної категорії назв осіб за їхнім походженням і місцем проживання, а до іншої — словотвірної категорії назв носіїв виявленої в іменній основі ознаки.

2.3. Цей процес супроводжується активною конкуренцією варіантних похідних, у якій похідні із суфіксом –ietis, –ė зазвичай схильні посідати сильнішу позицію та закріплюватися у вживанні. Це зумовлюють продуктивність суфікса –ietis, –ė, принцип мовної економії (kazlūrūdietis, –ė зручніше, ніж Kazlų Rūdos gyventojas, –a), а в деяких випадках — дистинктивність (olimpiadininkas, –ė не те саме, що olimpietis, –ė).

3. На підставі формальних ознак і семантики твірних слів, а також належності похідних до різних словотвірних категорій можна виокремити п’ять груп похідних із суфіксом –ietis, –ė, проблемних з погляду кодифікації. Водночас, зважаючи на закономірності словотвірної системи, тенденції вживання (частотність уживання похідних) і напрями змін, можна запропонувати кілька рішень щодо перегляду кодифікації.

3.1. Кодифікації суперечить утворення назв осіб від багатослівних сполучень — за місцем проживання особи або її належністю до спільноти (наприклад, kazlūrūdietis, –ė, naujazelandietis, –ė). Кодифікацію слід пом’якшити (і це вже почали робити шляхом винятків), оскільки зміна у вживанні є природною та функціонально доцільною з огляду на мовну економію.

3.2. Кодифікації суперечить утворення назв жителів від назв держав на –ija (kinietis, –ė), коли існує традиційна безсуфіксна назва (kinas, –ė). Сучасний стан кодифікації слід зберегти, спираючись на принцип стабільності норм.

3.3. Проблемним, без чітких меж норми є утворення назв осіб за їхнім об’єднанням на певній підставі (за професією, сферою діяльності, організацією, колективом тощо)

Straipsniai / Articles

313

RITA MILIŪNAITĖ

творення назв (švietimietis, –ė; darž­elietis, –ė; maironietis, –ė; laisvietis, –ė). Оскільки кодифікація визнає деякі застереження та винятки, а в ужитку таких похідних надзвичайно багато, слід шукати чіткіших критеріїв, як розширити й точніше окреслити межі норм.

3.4. Похідні з суфіксом –ietis, –ė нівелюють творення традиційних назв осіб за місцем проживання, що відображають регіональні відмінності (salantietis, –ė – salantiškis, –ė). Похідні з іншими традиційно усталеними суфіксами (–ėnas, –ė; –iškis, –ė; –ininkas, –ė; –uvis, –ė; –inis, –ė та ін.) слід підтримувати в кодифікації.

4. Кодифікація похідних із суфіксом –ietis, –ė, що сформувалася за понад сто років розвитку норм літературної мови, мала б краще відповідати природним тенденціям словотворення, які виявляються в ужитку. Стабільність кодифікації слід зберігати там, де зміни в ужитку виникли під впливом інших мов і не мають системного та функціонального підґрунтя в самій литовській мові.

ŠALTINIAI

BŽ – Bendrinės lietuvių kalbos žodynas, red. kolegija D. Liutkevičienė, D. Murmulaitytė, V. Sakalauskienė, A. Gritėnienė, A. Gaidienė, D. Daugirdienė, L. Jonušys, vyr. red. D. Liutkevičienė. Prieiga internete: https://ekalba.ikl.lt/bendrinės-lietuvių-kalbos-žodynas [žiūrėta 2021–09–01–09–30].

DKKS – Didžiųjų kalbos klaidų sąrašas. Valstybinės lietuvių kalbos komisijos patvirtintas 1997–12–18. Nr. 68. 2019–01–31 nutarimas atšauktas. Prieiga internete: https://www.e-tar.lt/portal/lt/legalAct/TAR.E6FA99389109.

DLKG 2006 – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, 4-oji pataisyta laida, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

_DLKŽ₆ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, vyr. red. S. Keinys, 6-asis (3-iasis e.) leidimas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2006.

_DLKŽ₇ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, vyr. red. S. Keinys, 7-asis (4-asis e.) leidimas, atnaujinta versija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2017. Prieiga internete: ekalba.ikl.lt/dabartinės-lietuvių-kalbos-žodynas.

DVK – Dabartinės vartosenos kartoteka, asmeninis e. išteklius.

eKP – Kalbos patarimai. Kalbos rekomendacijų duomenynas, sud. R. Miliūnaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021. Prieiga internete: https://ekalba.lt/kalbos-patarimai/ [žiūrėta 2021–09–16].

314

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

KP 1939 – Kalbos patarėjas, par. L. Dambrauskas, red. A. Salys, P. Skardžius, Kaunas: Lietuvių kalbos draugija.

KPP_₁ 1976 – Kalbos praktikos patarimai, sud. A. Pupkis, aut. A. Paulauskienė, V. Labutis, A. Pupkis, J. Šukys, A. Vanagas, J. Žemaitis, Vilnius: Mokslas.

KPP_₂ 1985 – Kalbos praktikos patarimai, sud. A. Pupkis, vyr. red. Z. Zinkevičius, aut. A. Paulauskienė, V. Labutis, A. Pupkis, J. Šukys, A. Vanagas, J. Žemaitis, Vilnius: Mokslas.

LKG – Lietuvių kalbos gramatika 2, vyr. red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1965.

LKŽ_ₑ – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008 (atnaujinta versija, 2017). Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas.

ND – Miliūnaitė R., Aleksaitė A. Lietuvių kalbos naujažodžių duomenynas [Tęstinis internetinis žinynas nuo 2011 m.], sud. R. Miliūnaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: https://ekalba.lt/naujažodžiai [žiūrėta 2021-10-02].

RekB – Kalbos rekomendacijų kompiuterinė bazė. [Netiražuota kompaktinė plokštelė], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2006.

VGP – Rekomendacija „Dėl valstybių gyventojų pavadinimų“. Patvirtinta Valstybinės lietuvių kalbos komisijos 2008-10-02 protokoliniu nutarimu Nr. PN-6; paskutinį kartą keista 20201221, Nr. PN11. Prieiga internete: http://www.vlkk.lt/aktualiausios-temos/svetimvardziai/valstybiu-gyventoju-pavadinimai [žiūrėta 2021-09-01].

VLKK KB – Valstybinės lietuvių kalbos komisijos kalbos konsultacijų bankas. Prieiga internete: http://www.vlkk.lt/konsultacijos.

ŽDV – Murmulaitytė D., Aleksaitė A. Žodžių darybos vedlys. [Elektroninis išteklius], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021. Prieiga internete: ekalba.lt/zodziu-darybos-vedlys/ [žiūrėta 2021-09-10].

Straipsniai / Articles

315

RITA MILIŪNAITĖ

LITERATŪRA

Aitchison Jean 2013: Language Change: Progress or Decay? 4th ed., Cambridge: Cambridge University Press.

Ayres-Bennett Wendy 2021: Modeling Language Standardization. The Cambridge Handbook of Language Standardization (Cambridge Handbooks in Language and Linguistics), eds. by W. Ayres-Bennett, J. Bellamy, Cambridge: Cambridge University Press, 27–64.

Balčikonis Juozas 1978: Rinktiniai raštai 1, sud. A. Pupkis, Vilnius: Mokslas.

Coupland Nikolas, Kristiansen Tore 2011: SLICE: Critical Perspectives on Language (De)standardization. Standard Languages and Language Standards in a Changing Europe, eds. by T. Kristiansen, N. Coupland, Oslo: Novus Press, 161–176.

Čižik-Prokaševa Veslava 2018: Sąvokos sąjūdis išaškinimas lietuvių kalboje. – Acta Linguistica Lituanica 79, 144–176.

Ghyselen et al. 2016: Ghyselen Anne-Sophie, Delarue Steven, Lybaert Chloé. Studying Standard Language Dynamics in Europe. – Taal en Tongval 68(2), 75–91.

Jablonskis Jonas 1914: Rygiškių Jonas. Kalbos dalykai. – Vilties priedas 3, 81–94; 4 118–128. Taip pat: Jablonskio raštai 4. Kalbos dalykai, red. J. Balčikonis, Kaunas: Akcinė „Ryto“ bendrovė, 1935, 147–173.

Keinys Stasys 1975: Priesaginė lietuviškų terminų daryba. – Lietuvių kalbotyros klausimai 16: Lietuvių terminologija, 7–56.

Keinys Stasys 1999: Bendrinės lietuvių kalbos žodžių daryba, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

Keinys Stasys 2000: Keletas atsakymų į klausimus. – Geležinkelininkas, spalio 16 d.

Kniūkšta Pranas 1976: Priesagos –inis būdvardžiai. Daryba, reikšmės, gramatiniai sinonimai, Vilnius: Mokslas.

Liutkevičienė Danutė 2001: Apie tautybių ir gyventojų pavadinimus su priesaga -ietis, -ė. – Kalbos kultūra 74, 60–64. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/Straipsniai/74/Liutkeviciene_KK_74_straipsnis.pdf.

Liutkevičienė Danutė 2008: Valstybių gyventojų pavadinimai ir tautovardžiai. – Kalbos kultūra 81, 80–102. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/Straipsniai/81/Liutkeviciene_KK_81_straipsnis.pdf.

Miliūnaitė Rita 2019: Bendrinė lietuvių kalba Europos kalbų postandartizacijos kontekste. – Bendrinė kalba 92, 1–29. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/Straipsniai/92/Miliūnaitė_BK_92_straipsnis.pdf. DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.10.

316

Acta Linguistica Lituanica LXXXV

Priesagos –ietis, –ė vediniai dabartinėje lietuvių kalboje: norma ir vartosenos pokyčiai

Murmulaitytė Daiva 2016: Naujieji asmenų pavadinimai darybos ir semantiniu aspektu. – Lietuvių kalba 10, 1–22. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22591/21824.

Norkaitienė Milda, Girdenis Aleksas 1987: Dėl asmenų pavadinimo pagal gyvenamąją vietą. – Mūsų kalba 1, 13–15.

Piročkinas Arnoldas 1986: Jono Jablonskio kalbos taisymai, Kaunas: Šviesa.

Piročkinas Arnoldas 1990: Administracinės kalbos kultūra, Vilnius: Mintis.

Simonaitytė Vida 1979: Priesagos –ietis, –ė daiktavardžiai tarybinių metų raštų kalboje. – Kalbos kultūra 36, 38–44. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/Straipsniai/36/Simonaityte_KK_36_straipsnis.pdf.

Urbutis Vincas 2009: Žodžių darybos teorija, 2-rasis leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Derivatives with the Suffix –ietis, –ė in the Lithuanian Language: Norm and Changes in Usage

SUMMARY

The object of the article is the derivatives with the suffix –ietis, –ė, which are problematic from the point of view of the codification of the standard Lithuanian language. As far as their formation is concerned, normative derivatives with this suffix in the mainstream grammars of the Lithuanian language are classed as personal names based on the person’s place of origin or residence. Codification sources also point to certain restrictions of the derivational base. The derivatives with the suffix –ietis, –ė that are actually in use in the contemporary Lithuanian language do not always conform to the codified norm.

Based on the formal and the semantic attributes of the derivational base, there are five groups of derivatives with the suffix –ietis, –ė that fall outside or exist in the margins of the codified norm. The key moments in the development of the codification of the derivatives are highlighted and the factors that determine the instability of the norms of these derivatives and the course of their transformation are specified. The usage data have been collected in the databases and other digital resources listed among the references.

The variety of derivatives with the suffix –ietis, –ė in usage reflects the expansion of the derivational potential of this suffix – the regularity of derivatives and the increase in their number regardless of the traditional norms rooted in grammars – a process that has been taking place for years. The derivational base of the derivatives with the suffix

Straipsniai / Articles

317

RITA MILIŪNAITĖ

–ietis, –ė is becoming more intricate and variegated compared to descriptive grammars, with derivatives being made from both nouns and adjectives; both from structurally simple and more complex stems of underlying words. Some derivatives with the suffix –ietis, –ė fall within the formational category of the bearers of a nominal attribute rather than the one that is specified in grammars. This level of productivity of the suffix –ietis, –ė is driven both by the internal laws of language development and external factors.

This process is followed by a vibrant rivalry among varied derivatives, in which the derivatives with the suffix –ietis, –ė usually tend to come out on top and become prevalent in usage. It is the product of the principle of language efficiency (the derivatives are shorter and easier to use than phrases), the means of linguistic expression becoming increasingly productive, and the general course of language transformation: over the past decade, European states have been seeing a highly distinct wave of post-standardisation that brings substandard elements into public usage and erases the boundaries between standard languages and their non-standard variants.

Established after more than a hundred years of development, the codification of the derivatives with the suffix –ietis, –ė ought to respond to the natural trends in word formation that are emerging in usage with a higher degree of accuracy. The stability of codification should be preserved where changes are driven by the impact from other languages and are pushing the traditional derivatives with other suffixes out of usage and do not have a systemic and functional foundation in the Lithuanian language as such.

Įteikta 2021 m. spalio 11 d.

RITA MILIŪNAITĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected]

318

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV