ДОВІЛЕ ТАМУЛАЙТЕНЕ Інститут литовської мови ORCID iD: orcid.org/0000-0002-7990-2968 Напрями наукових досліджень: топоніміка, акцентологія. DOI: doi.org/10.35321/all85-11

МІРКУВАННЯ ЩОДО ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ КІЛЬКОХ ЛИТОВСЬКИХ РІЧОК І ОЗЕР

Міркування щодо походження назв кількох литовських річок і озер

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються нові або уточнюються наявні в працях із топоніміки припущення щодо походження вже проаналізованих гідронімів Mìrglonas || Mìrglius, Mùmelis, Pasõdgiris, Pãtyralis, Pìršėnas, Rūvelỹs, Skérdynas, Skérdžia, Skerdumà || Skerdùmė, Skerdyksnà || Skerdiksnà || Skirdyksnà, Šėkštis, Šėkštė, Šėkštỹs || Šėkštis, Švìlpynė, Ùršulis, Žadãlis, Žãdikė || Žadìkė || Žãdĩkis || Žadìkỹs, Žadupỹs. Альтернативні пояснення походження запропоновано на підставі аналізу наголошення гідронімів, їхньої мотивації, топонімічного контексту та інших лінгвістичних даних.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ономастика, топоніміка, походження гідронімів, мотивація гідронімів, наголошення гідронімів.

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються нові або переглядаються наявні припущення щодо походження гідронімів Mìrglonas || Mìrglius, Mùmelis, Pasõdgiris, Pãtyralis, Pìršėnas, Rūvelỹs, Skérdynas, Skérdžia, Skerdumà || Skerdùmė, Skerdyksnà || Skerdiksnà || Skirdyksnà, Šėkštis, Šėkštė, Šėkštỹs || Šėkštis, Švìlpynė, Ùršulis, Žadãlis, Žãdikė || Žadìkė || Žãdĩkis || Žadìkỹs, Žadupỹs, які вже аналізувалися в попередніх топонімічних дослідженнях. Альтернативні тлумачення їхнього походження запропоновано на основі аналізу наголошення та мотивації гідронімів, топонімічного контексту й інших лінгвістичних даних.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ономастика, топоніміка, походження гідронімів, мотивація гідронімів, наголошення гідронімів.

200

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Pasvarstymai dėl kelių lietuvių upių ir ežerų vardų kilmės

Походження назв литовських річок і озер привертало значну увагу як литовських, так і зарубіжних мовознавців і досить ґрунтовно досліджене. Для литовської гідроніміки важливі етимологічні дослідження водних назв Казимераса Буґи, Пранаса Скарджюса, Бронюса Савукінаса та інших мовознавців, проте найповніше гідроніми (їхню словотвірну структуру, семантику, походження) проаналізовано у працях ономаста Александраса Ванаґаса (1970; 1981; 1981a). У підготовленому цим мовознавцем «Етимологічному словнику литовських гідронімів» (1981) досліджено походження більшості назв литовських річок і озер, узагальнено попередні дослідження.

У сучасних топонімічних працях попередні пояснення походження окремих водних назв коригуються, розглядаються інші можливості їхнього походження, оскільки з’являються нові дані про формування гідронімів, їхній зв’язок з іншими топонімами тощо (Bilkis 2006, 2011, 2014; Garliаuskas 2013 та ін.).

Під час дослідження закономірностей наголошування суфіксальних гідронімів і чинників, що їх зумовили, було ретельно оцінено гіпотези щодо словотвірної структури та походження водних назв, подані в топонімічних працях. Розглядаючи гідроніми в різних аспектах, було помічено, що походження деяких назв річок і озер можна пояснювати інакше, ніж це робили інші дослідники (див. Tamulaitienė 2020).

Мета статті — висунути нові та уточнити наявні припущення щодо походження назв кількох річок і озер, уже розглянутих у топонімічних працях. Після оцінювання попередніх гіпотез про походження водних назв альтернативні пояснення розглядаються на підставі аналізу наголошування гідронімів (і його співвідношення з акцентуацією твірних слів), мотивації, структури, топонімічного контексту, геолінгвістичних та інших мовних даних. Деякі дані раніше не фіксувалися дослідниками (наприклад, частина топонімів зі спільним коренем) або не привертали достатньої уваги (наприклад, наголошування водних назв). До досліджуваного матеріалу застосовано описово-аналітичний, структурно-аналітичний, порівняльний, геолінгвістичний методи. Аналіз наголошування гідронімів ґрунтується на принципах морфонологічної акцентології.

Mirglonas || Mirglius річка. NmŽ (На картах Пруссії XVI ст. (1584 та 1595 рр.¹), укладених C. Hennenbergerio², зазначено форму Mirgla^3⁾⁴. Там само Mirglonai мн. (VK⁵). Назви річок виводять від лит. mirgėti «світити, сяяти мерехтливим світлом;

¹ У статті використано карти Пруссії 1584 року та пізніші карти, укладені за картами C. Hennenbergerio, доступні в інтернеті (див. Hennenberger 1584, 1634, 1638).

² Докладніше див. https://www.mlimuziejus.lt/lt/mazosios-lietuvos-istorijos-muziejus/mazoji-lietuva-ir-prusija-senuosiuose-zemelapiuose/; https://www.vle.lt/straipsnis/hennenbergerio-zemelapiai/.

³ Vanagas (1981: 218) як джерело зазначає (можливо, помилково) карту Hartnocho II.

⁴ Pėteraitis (1992: 126) зазначає, що вона також називається Mirglonė. У PKK та Prano Skardžiaus (1943: 282) наведено форму Mirgluonas.

⁵ Записано в селі Palendriai (1960 р.) та селі Degučiai (1981 р.).

Straipsniai / Articles

201

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

рухатися, тремтіти, мерехтіти, змінюватися кольорами або світлом і тінями’⁶. Їхня мотивація пов’язана з мерехтінням води, світлістю тощо (Vanagas 1981: 218; 1981a: 99; Pėteraitis 1992: 126, 203; див. також LVvGDB). Така можливість походження цілком імовірна; щодо мотивації пор. лит. Marã річка. Kpč (: балт. *marā– ‘мерехтлива’) (Mažiulis 2013: 611–612 [=1996: 149–151])⁷, Žibà || Žibãlė річка Plng, Žibùlė річка Lbv, Žìbilas річка Lb (: лит. žibėti ‘світитися відбитим світлом, блищати, сяяти’, лит. žibus ‘блискучий, сяйливий’) (Vanagas 1981: 400; 1981a: 100).

Однак розширений корінь mirgl–⁸ дає підстави вважати, що гідроніми передусім слід зіставляти з лит. mirgla ‘той, хто погано бачить, мружиться’, лит. mirglinėti ‘змикати, примружуватися (про очі)’, лит. mir̃glinti: «Mir̃glinti — це йти, примружившись» (LKŽe)⁹, а також пор. mirglius¹⁰: «Дивлячись на людину, він дуже часто кліпав» (Juška 2020), які далі вже пов’язані з mirgėti. Щодо аналогії іменникових форм пор. лит. mir̃kla ‘той, хто часто, хворобливо кліпає, кліпун, моргун’, лит. mirklõnas, -ė ‘той, хто постійно кліпає, кліпун, моргун’. У такому разі мотивація назв річок Mir̃glonas || Mir̃glius могла б бути пов’язана з особливостями течії води, тобто річка зі слабкою течією тощо; пор. Pãs­pitris річка Šd (: лит. paspitróti ‘трохи недобачати’, лит. paspitrỹs ‘досить примружений, той, хто недобачає’) (Bilkis 2014: 151)¹¹, Kurtinỹs річка Rgv (: лит. kurtìnas ‘глухий’, лит. kurtinãi ‘наглухо, цілком’) (там само)¹², Ãklė річки Dbg, Imbr, Krš (: лит. ãklas, -à ‘темний; замкнений, глухий’) (Vanagas 1981: 37; LVŽ I: 34–36). Щодо наголосу кореня та акутової інтонації (1-й акцентний тип) розглядуваних гідронімів (LUEV: 104¹³) пор. mirgla (1-й акцентний тип) (LKŽe) (див. також Tamulaitienė 2020: 92).

Варто також звернути увагу на можливий зв’язок розглядуваних гідронімів із лит. mir̃glyti ‘дрібно дощити, мрячити’ Šll (див. LKŽe), зафіксованим у ареалі тієї самої говірки¹⁴, де розташована річка. Генетично це дієслово також пов’язане з лит. mirgė-

⁶ Якщо не зазначено інше, значення слів наведено за електронною версією Lietuvių kalbos žodyno (далі LKŽe).

⁷ Vanagas (1981: 204) пов’язує назву водойми з лит. mãrės, mãrios ‘море’.

⁸ Vanagas відносить гідронім Mir̃glonas до похідних із суфіксом –onas, але ширше не коментує появу приголосного l у корені (див. Vanagas 1970: 188; див. також LVvGDB; Skardžius 1943: 282 (тут виділено суфікс –uonas)).

⁹ Дієслово mir̃glinti ‘іти, примружившись < рухатися, мерехтячи’, а також mir̃glyti ‘дрібно дощити, мрячити’ для порівняння щодо кореня mirg-lnurodo і Pėteraitis (1992: 126).

¹⁰ Прізвиськовий опис людини.

¹¹ Vanagas (1981: 247) вважає гідронім похідним із префіксом pa– від особового прізвиська Spitris, Spitrỹs.

¹² Vanagas (1981: 175) пов’язує його з лит. kurtinỹs ‘птах родини глухаревих’.

¹³ Варіант Mir̃glius тут не зафіксований.

¹⁴ У статті межі говірок визначаються на підставі карт, поданих у Lietuvių kalbos tarmių chrestomatijoje (2004).

202

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Pasvarstymai dėl kelių lietuvių upių ir ežerų vardų kilmės

пор., лат. mirgot ‘мерехтіти, поблискувати, переливатися, сяяти, виблискувати, миготіти; мрячити, накрапати, сіяти, мрячити’, лат. mirdzināt ‘мерехтіти, виблискувати, блищати; мрячити, накрапати’ (LLKŽė). За аналогією пор. назву річки Murgālis Klp, яку поряд із зв’язками з лат. murga ‘брудна вода, калюжа’ (ME 2: 669), лит. murglà ‘густий туман; дуже дрібний дощ’, лит. murglõtas, –a ‘покритий дрібним дощем, туманний’ тощо (Kiseliūnaitė 2020: 48; Pėteraitis 1992: 127)¹⁵ можна зіставити з лит. murmėti, mùrga ‘дрібно дощити, мрячити’ Grg. Проте сумніви щодо зв’язку назв водойм Mìrglonas || Mìrglius і дієслова mirglyti викликає відмінність наголосу їхнього кореня.

Mùmelis оз. Gl. Там само і Mùmelis лн.¹⁶ (PKK). Aleksandras Vanagas (1981: 221), висловлюючи сумнів, пов’язує назву водойми з лит. mùmelis ‘тиха, небагатослівна людина, мовчун; млява, незграбна людина’, лит. mùmas ‘страховисько; німий’; можливо, пор. Mumėlė б. Ps (Bilkis 2008: 114). Інші оніми з коренем mum — Mumiai ліс. Rt (і Mūmiškė пот. Rt¹⁷), Mumiškis пот. Šl¹⁸ (VK) — є більше підстав пов’язувати з особовим ім’ям Mùmas (Zinkevičius 2008: 119), *Mumis тощо, пор. істор. особове ім’я Christophori Mumis Ad 1657 m. (IAK), прус. Mumā Dt (Butkus 1995: 317), хоча не можна відкидати й можливість апелятивного походження.

Зв’язок як гідроніма Mùmelis, так і гелоніма Mumėlė з mùmas, mùmelis сумнівний з погляду мотивації¹⁹, хоча аналогії є, пор. Savėlis р. Pkr (: лит. savėlis ‘той, хто не сповна розуму, неуважний, роззява’), Lebedà р. Dbk, Pbrd (: лит. lebedà ‘млява, незграбна, недбала людина, телепень, нездара’) (Vanagas 1981: 292, 184; 1981a: 87, 86). Можливо, більш імовірним є зв’язок (особливо назви болота) з апелятивом mùmas, якщо зважити на його значення ‘дитяче опудало, бабай’. Це було б місце (болото, озеро), де водяться мумы або щось подібне, пор. гелоніми Vaidùlė б. Sug, б., rst. Skm, rst. An, Čln і гідроніми Vaidùlė р. Dbk, Vaidùlis р. Šd, Vaidėnis р. Sd (: лит. vaĩdas ‘привид, примара, мара’) (Bilkis 2008: 101; Vanagas 1981: 358; див. також Vanagas 1981a: 110–111).

Зіставлення назви водойми Mùmelis із mùmas, mùmelis викликає певні сумніви також через ареал поширення апелятивів. Згідно з даними LKŽė, ці іменники поширені в діалектах східних верхніх литовців — утенішків і паневежішків. Також пор. тієї самої

¹⁵ Vanagas (1981: 221–222) вважає гідронім похідним від германізму mùrgas ‘строкатий, міра землі’.

¹⁶ Найімовірніше, той самий об’єкт 1983 року (VK) зафіксовано як болото.

¹⁷ Гідронім не зафіксований у LUEV та працях Vanagas. Записаний в анкеті земельного реєстру села Стирбішкес Рієтавської волості Тельшяйського повіту міжвоєнного періоду (1937 р.).

¹⁸ Назву водойми не зафіксовано в LUEV і працях Vanagas. Її записано в анкеті земельного словника села Žadžiūnai Шяуляйського повіту та волості міжвоєнного періоду (1935 р.). В анкеті об’єкт зазначено як текме; одним зі значень цього слова є ‘річка, струмок’ (див. LKŽė).

¹⁹ Назву водойми віднесено до гідронімів зі значенням, що характеризує фізичний стан води (Vanagas 1981a: 83–86).

Straipsniai / Articles

203

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

Корінь maumas, maumė «опудало для дітей, бабай; тихий, небалакучий чоловік, мовчун», maumelis, maumė, maumys, maumužas, maumokas «опудало для дітей, бабай» широко вживаються серед східних і південних аукштайтів, відомі також західним жемайтам на периферії (LKŽe; див. також Jasiūnaitė 2000: 176–177). Гідронім розташований у межах діалекту каунаських західних аукштайтів²⁰ (Унемуні). Не можна відкидати можливості, що відповідні апелятиви могли вживатися і в цьому ареалі Литви.

З іншого боку, варто розглянути іншу гіпотезу походження гідроніма Mūmelis. Назву озера можна зіставити з назвою водної рослини лит. mūmelė (нім. Mummel) «латаття (Nuphar)», яка зафіксована в писемних пам’ятках Східної Пруссії та Клайпедського краю, у словниках Ф. Куршайтіса, Г. Г. Ф. Несельмана (див. LKŽe; див. також AK 2: 1438). Германізм міг бути відомим і в Унемуні (в околицях Гелґаудішкіса²¹), яка у XVIII ст. відійшла до Пруссії (детальніше див. VLEe; MLEe). З погляду мотивації це було б озеро, у якому росте багато мумелів або чогось подібного. Водних назв, пов’язаних із назвами рослин, у Литві чимало (див. Vanagas 1981a: 90–94), пор. назви озер Indrailis оз. Ds (: лит. indrė «очерет»), Lūkštinis оз. Mlt, Smal (: лит. lūkštas «водяна лілія»), Švóginas оз. Ign (: лит. švógės «такі болотні трави, очерет») (Vanagas 1981: 130, 198, 338). Щодо структури гідроніма пор. Žiežul-is оз. Ktk, Sem, Vrn (: лит. žiežulė «плітка, головень»), Lapūk-is оз. Rdm (: лит. lapūkas «лопух; водяна лілія; жовтець; латаття; болотний білокрильник») (див. Vanagas 1970: 65–66). Можливості походження від mūmelė (1 акц. тип) не суперечить і сталий наголос початкового складу гідроніма Mūmelis (1 акц. тип) (LUEV: 106).

Pasódgiris (Pasódgiris²²) річка KzR. Вважають, що назва річки походить від гаданої складної назви якогось іншого місця (лісу тощо) *Pasod-giris, перший компонент якої походив би від Pasóda, пор. < лит. pasóda «земельна ділянка в лісі, яку надають лісникові; земля, на якій стоїть садиба» (Vanagas 1981: 247). Аналіз топонімів, зібраних на основі даних живої мови, показує, що гідронім слід виводити з назви луки або болота Pasódgiris. Назву луки записано в анкеті земельних назв села Марацкай Казлувської волості (1935 р.)²³, а гелонім

^²⁰ У Західній Литві трапляються іменники близького значення: лит. mēmē «тихий, повільний, небалакучий чоловік, невдаха, телепень, простак», лит. mēmėlis, mēmėlis «той, хто невиразно говорить, бурмоче, бурмотун» Jrb, Rs та ін. (див. LKŽe).

^²¹ Варто зазначити, що маєток Гелґаудішкіс у XVIII ст. придбав рід баронів фон Койделлів, і в околиці переселилося багато німців (детальніше див. https://www.gelgaudiskis.lt/istorija; https://www.mle.lt/straipsniai/papruse).

^²² Так наголошено у Vanagas (1981: 247) (мабуть, на підставі наголосу назви луки Pasóda та апелятива pasóda), однак автентичність акутової інтонації сумнівна. У LUEV: 119 зазначено форму Pasódgiris. На такий наголос указують і дані живої мови.

^²³ Записала вчителька Petronėlė Pajaujytė.

204

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Pasvarstymai dėl kelių lietuvių upių ir ežerų vardų kilmės

Записано в анкеті Юреського лісництва тієї самої волості (1936 р.)²⁴, у якій зазначено, що болото²⁵ розташоване неподалік села Юре (VK; див. також LVvGDB). Дещо ймовірніше, що струмок перейняв назву луки, розташованої в тому самому селі. Однак села Марацкай і Юре межують, тому не можна відкидати зв’язку з назвою болота. З погляду мотивації це був би струмок, що тече через (уздовж) луку або болото P asōdgiris або подібне. Варто зазначити, що в графі приміток анкети земельних назв записувачка назви луки зазначила, що там «раніше була pasoda (лісова сторожа)». Отже, можна стверджувати, що перший компонент оніма P asōdgiris походить від апелятива pasodà, а не від назви луки Pasóda, як вважав Vanagas. До речі, авторці статті не вдалося зафіксувати даних, які свідчили б, що в зазначених селах або сусідніх поселеннях була чи є лука з такою назвою²⁶.

Pātyralis річка. Див. Гідронім вважають префіксальним pa-похідним від *Tyralis, утвореним за допомогою зменшувального суфікса -alis від назви луки Týrai arba Týras (Vanagas 1981: 249). В анкеті земельних назв маєтку Медінгенай Жаренської волості Тельшяйського повіту (1935 р.)²⁷ наведені дані про локалізацію річки (точніше, струмка²⁸) та інших об’єктів дають змогу вважати, що гідронім походить від назви розташованого неподалік лісу Tyralis. Це був би струмок, який тече через ліс або витікає з нього. Див. також Pātyralis річка та струмок Žr (VK; див. також LVvGDB).

Piršėnas²⁹ оз. Blnk³⁰. Гідронім зіставляють із гідронімами Peršas оз. Srj, Peršėkė річка Brb, Peršokšna річка Švnčl, Parsvėtas оз. Dkšt та ін., які далі пов’язують із лит. pra–parsas, pra–peršà, pró–perša «незамерзле місце в льоду; рідше місце в лісі», пор. дав.-інд. párś–āna– «ущелина, безодня, провалля» < індоєвроп. *perḱ–/*pr̥ḱ–. Корінь pirš– слід розглядати як результат балтійської аблаутної чергованості pars–/perš–/pirš– (Сабукинас 1966: 169–170; Vanagas 1981: 260, 245–246; 1981a: 70).

Однак не можна відкидати можливості, що назва озера Piršėnas споріднена з лит. (мн.) piršys, piršės, piršiai «кінська грудна клітка», пор. дав.-церк.-слов. (мн.) prьsi, польськ. piersi «груди», які виводять із балт.-слов. *pirši– «груди; протилежність» < індоєвроп. *perḱ– «ребро, груди» < *perk– «те саме» (пор. дав.-інд. pṛṣṭi «ребро» тощо); далі

24 Записав лісник Juozas Jurkėnas зі слів Antanas Mitkus. 25 Очевидно, той самий об’єкт зазначено як болото в картці VK, записаній 1982 р. (записала A. Medžiūtė). 26 Найближчу до цієї території луку зафіксовано в селі Купрелішікіс (околиця Пільвішкіса) (VK; 1981 р., записав K. Eigminas). Також зафіксовано садиби в селах Гуліонішкіс і Каралішке (VK; 1982 р., записала O. Arminienė). Але все ж лука й садиби розташовані (були розташовані) досить далеко від об’єктів у селах Марацкай і Юре. 27 Записала вчителька Anelė Laurusevičiūtė зі слів інформатора Petras Vitkus. 28 Записано, що «Тече посеред маєтку». 29 Kazimieras Būga (Būga RR 3: 537) зафіксував форму Piršėnas. 30 В анкеті Жемайткіємського лісництва Укмергеського повіту міжвоєнного періоду записано спотворену форму назви озера Piršanka. Записав лісник Antanas Lukošiūnas.

Straipsniai / Articles

205

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

пор. лит. pirštas, ла. pir(k)sts (Mažiulis 2013: 715 [=1996: 286–287]; Smoczyński 1982: 222–223; див. також BEŽK). Ці назви-апелятиви поширені в західних діалектах (жемайтському та західноавкштайтському каунаському), але іменник piršys зафіксований і в ареалі східноавкштайтського паневезького діалекту (поблизу Смільгяй (Паневезький р.)) (див. LKŽe). Апелятиви могли бути відомі й у східній частині Литви, де розташоване озеро. Мотивація гідроніма Piršėnas ґрунтувалася б на його конфігурації, тобто на озері, що виступає, розташоване спереду, має форму, подібну до грудей, тощо. Відомі й інші назви водойм, зіставлювані з назвами частин тіла, пор. назви озер Pãpis Rdš (: лит. pãpas ‘груди; сосок; якась нерівність, виступ’), Pãkalas Lkm (: лит. pãkalas ‘спина, сідниці’), Pakalỹs Šv (: лит. pakalỹs ‘сідниці’) (Vanagas 1981: 244, 239; див. також 1981a: 65). Можливо, пор. також Piršatis pv. Kpč (VK). На це припущення щодо походження вказує і сталий наголос кореня гідроніма Piršėnas (1 акцентний клас) (LUEV: 125), який можна пов’язати з баритонічним наголошуванням piršys, piršės, piršiai (1 акцентний клас) (LKŽe; щодо наголосу див. також Tamulaitienė 2020: 117).

Rūvelỹs річка Krš. Там само Rūveliaĩ село (ATSŽ: 269; VŽe) (раніше також маєток). Гідронім порівнюють з онімами Rūveliaĩ (або Rūveliai?) ліс Krš, Rūvelė ліс Lnk, Rūvelio kálnas гора Žr, Rūveliškė ліс, болото Žr, Rūvel̃kas (або Ruzvel̃kos) ліс Tt, дав. Ruwewange (Vanagas 1981: 285). Принаймні деякі з наведених топонімів (напр., Rūvelio kálnas) можна пов’язати з особовим ім’ям Rūvelis (LPDB), Ruvėlis, Rūvelas (Zinkevičius 2008: 237, 130) або лит. rūvelis ‘зла людина, шахрай; плакса’. Vanagas (1981: 285), висловлюючи сумнів, пов’язує назву річки з останнім словом-апелятивом, указуючи також на не зафіксоване в LKŽe його значення ‘товста, огрядна людина’^³¹. Зв’язок з апелятивом видається сумнівним через мотивацію (гідронім вважається конфігураційним) (Vanagas 1981a: 61). Цьому припущенню щодо походження суперечить і рухомий наголос гідроніма (3ᵇ акцентний клас) (LUEV: 140), оскільки слово-апелятив rūvelis має сталий кореневий наголос (1 акцентний клас) (LKŽe). З тих самих причин походження від особового імені Rūvelis також дуже сумнівне. З погляду мотивації та структури (а також наголосу) обґрунтованішим видається зв’язок гідроніма з ла. ruvēties ‘заспокоюватися, замовкати, затихати’ (ME 3: 565), пор. Ruvesỹs річка Tj (Vanagas 1981: 285).

Обережно можна припустити, що гідронім відображає аферезу приголосного s і походить від лит. srūti, srūva ‘струмувати, текти’, пор. також srūvis ‘течія, плин’. Зникнення приголосного s у цьому випадку слід вважати спорадичним, пор. лит. tangùs, –ì ‘такий, що не піддається згинанню, негнучкий; твердий, жорсткий; та ін.’ < stangùs, –ì (див. Zinkevičius 1966: 178; LKŽe). Для гідронімів надзвичайно характерна мотивація, пов’язана з фізичним станом води (її течією тощо) (див. Vanagas 1981a: 83–90), пор. Almajà річка Lkm, Ãlmajas оз. Lkm, Ãlmenas оз. Lkm (: лит. almėti

^³¹ Джерелом указано картотеку «Словника литовської мови».

206

Acta Linguistica Lith uanica LXXXV

Pasvarstymai dėl kelių lietuvių upių ir ežerų vardų kilmės

‘повільно просочуватися, капати, гноїтися; повільно текти’), Sálva || Salvùkas річка Bsg, Sálvis річка Pkr (: лит. salvėti ‘повільно текти, просочуватися’) (Vanagas 1981: 39, 289; Savukynas 1960: 294; LVŽ 1: 75–76). Щодо структури гідроніма та рухомого наголосу пор. Metelỹs 3ᵇ оз. Srj, Temelỹs 3ᵇ річка Gdž (Vanagas 1970: 124; LUEV: 102, 172; щодо наголосу див. також Tamulaitienė 2020: 61).

Skérdynas річка Kv, Skérdžia річка Mlt, Skerdumà || Skerdùmė річка Krk, Skerdeksnà || Skerdiksnà || Skirdyksnà річка Pbrd. Походження гідроніма Skérdynas (там само Skérdynai с.³² (ATŠŽ: 279; VŽe)) вважається не цілком ясним. З огляду на поширеність похідних від skerdyn, пор. Skerdýnas бол. Pkr, Skerdýnbalė бол. Rk, Skerdýnė бол., луг. PŠl, Plk, Pn, ліс Dj, Skerdýnės пасов. Vdk, бол. Rd³³, Vanagas (1981: 302) припускає, що існував фізіографічний термін *skerdynas ‘вирубка’ або подібне, пор. skerdimas ‘вирубане місце в лісі, просіка’, який далі пов’язується з литовським дієсловом skęrsti *‘рубати дерева, зрізати кущі або подібне’ (див. також Kazlauskas 1968: 61). Така гіпотеза походження видається ймовірною, однак питання викликають різні інтонації кореня гідроніма та дієслова. Можна припустити, що акут у корені гідроніма Skérdynas виник під впливом аналогії з наголосом лит. skérdėti, -ėja (-i), -ėjo ‘ставати шорстким, тріскатися, розколюватися, вкриватися щілинами; розколюватися, розщеплюватися (про шкіру)’, зафіксованого також у Кведайняй (див. LKŽe). Не можна також відкидати можливість, що це дієслово взагалі слід вважати твірним словом назви річки Skérdynas; пор. також skerdynas ‘сильно потріскане місце’ (див. також Tamulaitienė 2020: 47). З дієсловом skęrsti (Vanagas 1981: 302–303; 1981a: 71; Kazlauskas 1968: 61), а не з skérdėti, можна було б пов’язувати й назви річок (або принаймні деякі з них) Skérdžia, Skerdumà || Skerdùmė, Skerdeksnà || Skerdiksnà || Skirdyksnà. Таку можливість походження останнього гідроніма підтверджує форма Skirdyksnà, щодо кореня skird пор. лит. skírsti, skírdo ‘ставати шорстким, тріскатися, розколюватися, вкриватися щілинами; розколюватися, тріскатися (про шкіру)’, лит. skirdýnas ‘сильно потріскане місце’, лит. skirdùs, -ì ‘той, що тріскається, крихкий’, лит. skirdà ‘потріскане місце на шкірі; вертикальна тріщина в буханці хліба’. За такого походження щодо мотивації гідронімів пор. назви водойм Skírstupis річка Prnv, Skírštupelis річка Škn, Skirziùs оз. Lp (: лит. skírsti, skírdo) (Vanagas 1981: 304; 1981a: 61).

Vanagas (1981: 328) назви водойм Šėkštis оз. Als, Šėkštė річка Stlp, Šėkštys || Šėkštis річка Krš, висловлюючи сумнів, насамперед пов’язує з лит. šėkštis ‘виделка з загнутими зубцями для черпання полови’³⁴ (див. також Būga RR 2: 314). Таку можливість походження дає змогу

32 У реєстраційній картці земельних назв цього села (1935 р.; записала вчителька Marija Jagminaitė) складену форму назви водойми Skerdynų upelis слід вважати вторинною, що виникла від назви села Skerdynai.

33 Щодо гелонімів див. також Bilkis 2008: 183, 184.

34 З іншого боку, далі її зіставлено з Šiekštas оз. JnšM (там само).

Straipsniai / Articles

207

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

більше підстав для нефіксованого Ванаґасом значення апелятива³⁵ ‘розгалужена палиця; роздвоєна палиця, щоб на щось спертися; підпора’, ще пор. šėkštė ‘довга жердина’. Мотивація ґрунтувалася б на конфігурації озера та річок (розгалуженні тощо), пор. Šakarnė р. Brž, Šakarnis р. Ps (: лит. šakarnis ‘розгалужений’), Luknà р. Kl, Rdš, Skm, Vžns, Lūknis оз. Al та ін. (: лит. lùknas ‘той, чиї роги розходяться в боки’) (Vanagas 1981: 324, 197; 1981a: 62, 59).

Švilpynė р. Erž. У картотеці топонімів, зібраних із живої мови, зафіксовано понад 70 назв місцевостей із коренем švilp, наприклад Švilpa ур. Brž, лук. Brž, Švilpinė ур. Šauk, паг. Tt, Švilpynė бол. Rs, с. Jrb, п. Klm, ліс. Stč, Šil та ін. Принаймні частину з них (особливо назви земель) можна пов’язати з лит. švilpti ‘видавати звук губами, свистком або чимось іншим; протяжно цвірінькати; летіти, ширяти в повітрі з дзижчанням’. У топонімічних працях від цього дієслова виводять назви місцевостей Švilpė р. Kv (Vanagas 1970: 61; пор. Vanagas 1981: 338) та Švilpiškė³⁶ с. Slk (Bilkis 2008: 86; див. також LVvGDB), не сумніваючись у такій можливості походження. Мотивацію гідроніма Švilpė підтверджують інші гідроніми тієї самої структури, пов’язані з дієсловами на позначення видавання звуку, пор. Kliùkė р. Nmk (: лит. kliùkėti ‘кричати, волати’), Kniaukė р. Trš (: лит. kniaukti ‘нявкати, кричати’), Krokštė р. Onš (: лит. krõkšti ‘ревіти’) тощо (Vanagas 1970: 60–61; 1981: 160, 161, 167). Про можливий зв’язок назв місцевостей із švilpti свідчать і дані живої мови, наприклад, на картці VK (1978 р.) поряд із назвою гори Švilpiakalnis Dbg записано: «нічого не росте, вітер свистить»³⁷. Проте походження гідроніма Švilpynė р. Erž (пор. Švilpė р. Kv) (Vanagas 1981: 338; 1970: 167) та гелоніма Švilpynė бол. Kž (пор. Švilpa с. Žml) (Bilkis 2008: 189) вважають не цілком ясним, а зв’язок із švilpti оцінюють обережно.

Зіставлення назви річки Švilpynė із švilpti викликає сумніви через розбіжність акцентуації кореня дієслова та гідроніма. Оніми Švilpė р. Kv (LUEV, 170; Vanagas 1981: 338), Švilpa с. Žml, ур. Brž, лук. Rgy (Vanagas 1981: 338) також мають у корені гострий наголос, однак, імовірно, його спричинила метатонія, властива похідним із суфіксами, пор. švilpa ‘свисток; той, хто свистить, свистун’. Для похідних із суфіксом –ynė зміна акцентуації кореня нехарактерна. Можливо, гострий наголос у назві річки Švilpynė виник за аналогією до наголосу похідних дієслів švilpauti, švilpuoti, švilpiuoti ‘свистіти з перервами (зазвичай виконуючи якусь мелодію); протяжно, з перервами цвірінькати’, іменника švilpa тощо. Гідронім також можна зіставити з дієсловом лит. švilpti, –sta (?,) –o ‘видавати високий, пронизливий звук’, але ареал його вживання неясний, у LKŽe наведено

^³⁵ Можливо, про них не було даних.

^³⁶ Назву болота можна зіставити також із авд. Švilpa, Švilpà (Bilkis 2008: 86; див. також LVvGDB).

^³⁷ Картку записали Petkutė і Pėstiniakaitė.

208

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Pasvarstymai dėl kelių lietuvių upių ir ežerų vardų kilmės

лише sužvilpti приклади зі східної Литви. Гідронім розташований у ареалі південно-жемайтського расейняйського говору.

Однак найімовірніше, що назва річки Šuilpynė пов’язана не з дієсловом švilpti, а з назвами рослин лит. švilpas ‘хвощ’ або лит. švilpis, švilpis ‘рогіз (Typha)’, ще пор. švilpūkas ‘хвощ’. За даними LKŽe, ці апелятиви відомі в західнолитовських говорах (поблизу Alksnėnai, Geistarai (р-н Vilkaviškis), Rusnė, Kintai (р-н Šilutė)). У німецькому клайпедському говорі зафіксовано також литуанізм die Schwilp (лит. švilpas): die Schwilp wächst am Haf­frand [швілпи ростуть у заплаві] (див. MLEe). Цю гіпотезу походження значно підсилює й мотивація гідроніма — це була б річка, у якій росте багато швілпів (швілпісів). Гідроніми із суфіксом -ynė часто пов’язують із назвами рослин³⁸, пор. назви річок Ajerynė Jsv (: лит. ajeras ‘болотяна рослина з довгим, сильно запашним листям’, пор. ajerynė), Lendrynė Vnd (: лит. lėndrė ‘водяна рослина з родини злакових із довгим порожнистим стеблом, звичайний очерет’, пор. lendrynė), Traušynė Krp (: лит. traušis, traušys ‘хвощ’) (див. Vanagas 1981: 36, 186, 347; 1970: 43–44; див. також Vanagas 1981a: 90–94; LVŽ 1: 29–30). Зв’язок із апелятивами (особливо з švilpas) підтверджують також постійний наголос кореня гідроніма та гостра інтонація (див. також Tamulaitienė 2020: 70).

Uršulis р. Skm. Гідронім Uršulis вважають порівняно новою назвою та пов’язують з авд. Uršulė, пор. Uršulės kėlnės — русло висохлого струмка (Vanagas 1981: 355; див. також Vanagas 1981a: 33)³⁹. Однак можливий зв’язок назви річки Uršulis з лит. uršti (urščia, uršia) ‘злобно гарчати; дзижчати, гудіти; сердитися, бурчати, ремствувати; здіймати шум, гудіти, гриміти’, зафіксованим також у східній Литві (див. LKŽe), ще пор. лит. uršus, -i ‘злий, сильний, лютий; швидкий’. Із цим дієсловом пов’язують оронім Uršė паг. Jnš (Bartkutė 2007: 35–36)⁴⁰. Імовірно, до такого самого походження належать і назви місцевостей Urša ліс., пот.⁴¹ Žl (VK). Мотивація гідронімів була б пов’язана зі швидкою, шумною течією води тощо, пор. гідроніми Ūrka р. Vnd, Ūrkis оз. Mrk, Ūrkupis р. Mrs, Ūrkupis р. Tl (: лит. urkioti ‘постійно докучливо лаяти, сварити, ганьбити’, лат. urkt ‘гарчати’), Trinkulis р., оз. Nmč (: лит. trinkėti ‘гуркотіти, гудіти’) (Vanagas 1981: 355, 348; 1981a: 115).

Вважають, що гідроніми Žadalis р. Šil, Žadikė || Žadikė || Žadikis || Žadikýš р. Pšš, Žadupys р. Al за значенням жвавості, рухливості течії можуть бути пов’язані з лит. žadinti ‘велі́ти вставати (зазвичай зі сну), будити’ (Vanagas 1981: 395–396;

³⁸ Vanagas (1970: 43) вважає більшість гідронімів із суфіксом –ynė первинними, такими, що походять від суфіксальних апелятивів. ³⁹ У попередній праці виводиться від авд. Uršulis (Vanagas 1970: 48). ⁴⁰ Renata Endzelytė (2005: 140) пов’язує ороніми з нефіксованим авд. *Uršys. ⁴¹ Назва струмка не зафіксована в LUEV та працях A. Vanagas.

Straipsniai / Articles

209

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

1981a: 90). Однак з огляду на структуру гідронімів більше підстав пов’язувати їх не з вищезгаданим суфіксальним дієсловом, а з литовським žadas ‘голос, шум, звук’ (див. також Tamulaitienė 2020: 87). У такому разі мотивація була б пов’язана із гучністю течії, шумністю тощо, пор. значення апелятива žadas ‘шум моря’ Plng, назву річки Girstupỹs || Girstupis Kn (: литовське gīrdas ‘звістка, чутка’, литовське gerdas ‘звук, звістка, чутка’, литовське iš-girsti) (Vanagas 1981: 117; LVŽ 3: 209).

ВИСНОВКИ

Гідроніми Mirglonas || Mirglius річки NmŽ пов’язують із литовським mirgėti ‘світити, сяяти мерехтливим світлом; рухатися, тремтіти, переливатися, змінюючись кольорами або світлом і тінями’, однак розширений корінь mirgl дає змогу розглядати зіставлення з литовським mirgla ‘той, хто погано бачить, мружиться’, литовським mirglinėti ‘кліпати, мружитися (про очі)’, литовським mir̃glinti: «Mirglinti — це йти примружившись». Не можна відкидати й зв’язок назв річок із литовським mir̃glyti ‘дрібно дощити, мрячити’.

Зв’язок назви озера Mūmelis G1 з литовським mūmelis ‘тиха, небагатослівна людина, мовчун; млява, незграбна людина’, литовським mūmas ‘гидка людина; німий’ викликає сумніви з огляду на мотивацію та ареал поширення апелятивів. Можна припустити, що гідронім зіставний із литовським mūmelė (нім. Mummel) ‘латаття (Nuphar)’.

Припускають, що гідронім Pasōdgiris річки KzR походить від іншої назви місцевості *Pasod-giris. Дані, зібрані в міжвоєнний період, дають змогу уточнити це припущення й виводити назву річки від назви луки або болота Pasōdgiris.

Дані анкет земельної топонімії показують, що назва струмка Pātyralis Žr походить не від назви луки Týrai або Týras, демінутивної форми *Tyralis, а від назви розташованого неподалік лісу Tyralis.

Переконливим є зіставлення назви озера Piršėnas Blnk з литовськими prā–paršas, pra–peršà, pró–perša ‘незамерзле місце в кризі; рідше місце в лісі’ (< праіндоєвроп. *perḱ–/*pr̥ḱ–). Однак можна розглядати й можливість зв’язку з литовськими (мн.) piršys, piršės ‘кінські груди’< балт.-слов. *piršī– ‘груди; передня частина’ < праіндоєвроп. *perḱ– ‘ребро, груди’ < *perk– ‘т. с.’.

Зв’язок гідроніма Rūvelỹs річки Krš із литовським rūvelis ‘зла людина, шахрай; плакса’ або антропонімом Rūvelis сумнівний. Більш обґрунтованою є можливість походження назви річки від латиського ru-vēties ‘заспокоюватися, замовкати, стихати’. Обережно можна припустити, що гідронім походить від литовського srūti, srūva ‘струменіти, текти’.

Гідронім Skėrdynas річки Kv виводять із литовського *skerdynas ‘різанина’ <, литовського sker̃sti ‘рубати дерева, вирубувати кущі тощо’, однак наголос назви річки дає змогу припустити, що основним словом слід вважати литовське дієслово skerdėti, –ėja (–i), –ėjo ‘тріщати, розколюватися, гуркотіти, розщеплюватися; лущитися, тріскатися (про шкіру)’. Гідроніми Skėrdžia річки Mlt, Skerdumà || Skerdūmė річки Krk, Skerdyksnà || Skerdiksnà || Skirdyksnà річки Pbrd також можуть бути пов’язані з цим дієсловом.

210

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Pasvarstymai dėl kelių lietuvių upių ir ežerų vardų kilmės

Можливість раніше висунутої гіпотези про походження гідронімів Šeškėtis оз. Als, Šeškėtė р. Stlp, Šeškėtys || Šeškėtis р. Krš від лит. šeškatis ‘вила з загнутими зубцями для зачерпування полови’ дає змогу краще обґрунтувати значення іменникової назви ‘розгалужена жердина; роздвоєна жердина для підпирання чогось; spyrýs’.

Зв’язок назви річки Švilpynė Erž з лит. švilpti ‘видавати звук губами, свистулькою або чимось іншим; протяжно щебетати; дзижчачи летіти, ширяти в повітрі’ викликає сумніви через відмінність акцентуації кореня дієслова й гідроніма. Імовірніше, що гідронім походить від лит. švilpas ‘хвощ’ або лит. švilpis, švilpis ‘рогіз (Typha)’.

Гідронім Uršulis р. Skm пов’язують з особовим ім’ям Uršulė. Однак можливий також зв’язок назви річки з лит. uršti ‘злобно гарчати; дзижчати, бурчати; сердитися, буркотіти, ремствувати; здіймати шум, гудіти, гриміти’.

Гідроніми Žadalis р. Šll, Žadikė || Žadikė || Žadikis || Žadikỹs р. Pšš, Žadupỹs р. Aln через їхню структуру більш обґрунтовано пов’язувати не з префіксальним дієсловом лит. žadinti ‘веліти вставати (зазвичай зі сну), будити’, а з лит. žadas ‘голос, звук, шум’.

ПОКАЖЧИКИ ОБ’ЄКТІВ ТА ІНШІ СКОРОЧЕННЯ

a. – вік a. p. – акцентна парадигма ar. – рілля, орна земля avd. – особове ім’я b. – болото balt. – балтійський balt.-sl. – балтійсько-слов’янський dr. – поле drp. – торфовище ež. – озеро gn. – пасовище ide. – індоєвропейський ist. avd. – історичне особове ім’я k. – село kln. – гора kt. – інше, інші l. – поле la. – латиський le. – польський liet. – литовський ln. – трясовина

m. – роки mš. – ліс pan. – подібно pl. – pluralis (множина) plg. – порівняй plk. – болото ppr. – зазвичай pr. – прусський prvd. – прізвисько pv. – лука pvz. – наприклад r. – район rst. – мочар s. i. – давньоіндійський s. sl. – давньослов’янський t. p. – також up. – річка upl. – струмок vo. – німецький žr. – дивись

Straipsniai / Articles

211

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

СКОРОЧЕННЯ ПОКАЖЧИКІВ ЛОКАЛІЗАЦІЇ

Ad – Adutiškis (Швенчёнський р.) Al – Alytus Aln – Alantà (Молетський р.) Als – Alsėdžiai (Плунгеський р.) An – Anykščiai Blnk – Balninkai (Молетський р.) Brb – Balbieriškis (Пренайський р.) Brž – Biržai Bsg – Baisógala (Радвілішкіський р.) Čln – Čiulėnai (Молетський р.) Dbg – Dubingiai (Молетський р.) Dbk – Debeikiai (Анікщяйський р.) Di – Daujėnai (Пасвальський р.) Dkšt – Dūkštas (Ігналінський р.) Ds – Dusetos (Зарасайський р.) Dt – Dotnuvà (Кедайняйський р.) Erž – Eržvilkas (Юрбаркський р.) Gdž – Gudžiūnai (Кедайняйський р.) Gl – Gelgaudiškis (Шакяйський р.) Grg – Gargždai (Клайпедський р.) Ign – Ignalina Imbr – Imbradas (Зарасайський р.) Jnš – Joniškis JnšM – Joniškis (Молетський р.) Jrb – Jurbarkas Jsv – Josvainiai (Кедайняйський р.) Kl – Kuliai (Плунгеський р.) Kln – Kel̃mė Klp – Klaipėda Kn – Kaunas Kpč – Kápčiamies­tis (Лаздійський р.) Krk – Krãkės (Кедайняйський р.) Krp – Kruopiai (Акменеський р.) Krš – Kuršėnai (Шяуляйський р.) Ktk – Kukt̃iškės (Утенський р.) Kv – Kvėdarna (Шилальський р.) KzR – Kazlų Rūdà Kž – Kužiai (Шяуляйський р.) Lb – Labguvà (Полєськ; Калінінградська область)

Lbv – Liubãvas (територія самоврядування Калварії) Lkm – Liñkmenys (Ігналінський р.) Lnkv – Linkuvà (Пакруойський р.) Lp – Lėipalingis (територія самоврядування Друскінінкая) Mlt – Molėtai Mrk – Merkinė (Варенський р.) Mrs – Mirõslavas (Алітуський р.) Nmč – Nemenčinė (Вільнюський р.) Nmk – Nemãkščiai (Расейняйський р.) NmŽ – Žemaičių Naũmiestis (Шилутський р.) Onš – Õnuškis (Тракайський р.) Pbrd – Pabradė (Швенчёнський р.) Pkr – Pakruojis Plk – Plõkščiai (Шакяйський р.) Pln – Plungė Plng – Palangà Pn – Panevežys Prnv – Pérnarava (Кедайняйський р.) Ps – Pasvalys Pšl – Pūšalotas (Пасвальський р.) Pšš – Pašùšvys (Радвілішкіський р.) Rd – Radviliškis Rdm – Rudaminà (Лаздійський р.) Rdš – Rūdiškės (Тракайський р.) Rgv – Raguva (Паневежиський р.) Rk – Rõkiškis Rs – Raseiniai Rt – Rietãvas (Мажейкяйський р.) Sd – Sedà (Мажейкяйський р.) Sem – Semeliškės (територія самоврядування Електреная) Skm – Skiemõnys (Анікщяйський р.) Slk – Sãlakas (Зарасайський р.) Smal – Smãlvos (Зарасайський р.) Srj – Seirijai (Лаздійський р.) Stč – Staciūnai (Пакруойський р.) Stlp – Stãlupėnai (Нестеров; Калінінградська область)

212

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Pasvarstymai dėl kelių lietuvių upių ir ežerų vardų kilmės

Sug – Сугінчяй (Молетайський р.) Šauk – Шаукенай (Кельмеський р.) Šd – Шедува (Радвілішкіський р.) Škn – Шакіна (Шяуляйський р.) Šl – Шяуляй Šll – Шилале Šv – Швекшна (Шилутський р.) Švnčl – Швенчонеляй (Швенчоніський р.) Tj – Тауєнай (Укмерзький р.)

Tl – Тельшяй Trš – Тришкяй (Тельшяйський р.) Tt – Титувенай (Кельмеський р.) Vdk – Відукле (Расейняйський р.) Vnd – Ванджіогала (Каунаський р.) Vrn – Варена Vžns – Вижуонос (Утенський р.) Žl – Желва (Укмерзький р.) Žml – Жеймеліс (Пакруойський р.) Žr – Жаренай (Тельшяйський р.)

LITERATŪRA

AK – Alexander Kurschat, Litauisch-Deutsches Wörterbuch 1–4, Göttingen: hoeck & Ruprecht, 1968–1973.

ATSŽ – Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 2, Vilnius: Mintis, 1976.

Bartkutė Nerija 2007: Kalnuotų vietų įvardijimas nekalnuotoje Lietuvos teritorijoje (remiantis Joniškio rajono vietovardžiais). – Acta Linguistica Lithuanica 56, 23–40.

BEŽK – Kazimiero Būgos etimologinio žodyno kartoteka: skaitmeninis leidimas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021. Prieiga internete: https://ekalba.lt/BugosEtimologinioZodynoKartoteka/ [žiūrėta 2021-10-27].

Bilkis Laimutis 2008: Lietuvių helonimų daryba: priesaginiai ir priesagėtieji helonimai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

Bilkis Laimutis 2006: Dėl kai kurių lietuvių vandenvardžių kilmės. – Baltų onomastikos tyrimai: Aleksandrui Vanagui atminti, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 47–62.

Bilkis Laimutis 2011: Dar kartą dėl kai kurių lietuvių vandenvardžių kilmės. – Baltų onomastikos tyrimai 2, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 9–25.

Bilkis Laimutis 2014: Dėl kai kurių lietuvių vandenvardžių kilmės (II). – Acta Linguistica Lithuanica 71, 147–157.

Būga RR – Kazimieras Būga 1958–1961: Rinktiniai raštai 1–3, sud. Z. Zinkevičius, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Butkus Alvydas 1995: Lietuvių pravardės, Kaunas: Æsti.

Endzelytė Renata 2005: Šiaurės vidurio Lietuvos vietovardžiai: daktaro disertacija, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

Straipsniai / Articles

213

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

Gar­liaus­kas Vi­das 2013: Kai ku­rie Sei­ri­jų kraš­to hi­dro­ni­mai. – Sei­ri­jų pra­ei­tis ir da­bar­tis I, sud. L. La­pin­skie­nė, Vil­nius: Gim­ta­sis žo­dis, 477–490.

Gel­gau­diš­kio mies­te­lio tin­kla­la­pis. Prieiga interne­te: https://www.gelgaudiskis.lt/ [žiūrėta 2021-10-01].

H e n n e n b e r g e r C a s p a r 1584: Prussiae regionis Sarmatiae Europaeae nobiliss. Vera et nova descriptio, auctore Gasparo Hennenbergo Erlichensi Pastore Mulhausensi. Prieiga interne­te: http://www.lithuanianmaps.com/images/1584_A_Ortelius_Prussiae_Regionis_Sarmatiae_18x14_inches.jpg.

H e n n e n b e r g e r C a s p a r 1634: Prussiae Nova Tabula, auctor Casparo Henneberg Erlichensi. Prieiga interne­te: http://www.lithuanianmaps.com/images/1634_Blaeu_Prussia_Nova_Tabula_raremaps.jpg.

H e n n e n b e r g e r C a s p a r 1638: Hennenberger Kaspar, Segebade Lorenz, Prussiae: Das ist des Landes zu Preussen Welches das herrlichste Theil ist Sarmatiae Europae, Eigentliche vnd Warhafftige Beschreibung [...] [Königsberg]: [s.n.], [1638], (Gedruckt zu Königsberg in Preussen: bey Segebaden Erben, im Jahr 1638). Prieiga interne­te: https://polona.pl/item/prvssiae-das-ist-des-landes-zu-preussen-welches-das-herrlichste-theil-ist-sarmatiae,NDg5ODg0Nw/0/#info:metadata.

IAK – Istorinių asmenvardžių kartoteka, Lietuvos kalbos instituto Baltų kalbų ir vardyno tyrimų centro fondas.

Jasiūnaitė Birutė 2000: Iš lietuvių mitologinės leksikos: baūbas bei jo pader­mė. – Baltistica 35(2), 171–191.

Juška Albertas 2020: Ištrauka iš spaudai rengiamos knygos „Miestelis prie Lendros, Vanagio ir Šusties“. – Šilo karčema: internetinė laikraščio versija, 2020-05-13. Prieiga internete: https://www.silokarcema.lt/naujiena/12283_is­trauka-is-spaudai-rengia­mos-knygos-miestelis-prie-lendros-vanagio-ir-susties-.html.

Kazlauskas Jonas 1968: Dėl kuršių vardo etimologijos. – Baltistica 4(1), 59–63.

Kiseliūnaitė Dalia 2020: Klaipėdos krašto toponimai. Istorinis ir etimologinis registras: elektroninis leidinys, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: http://prussia.online/Data/Book/kl/klaipdos-krato-toponimai/Kiseli%C5%ABnait%C4%97%20D.%20Klaip%C4%97dos%20kra%C5%A1to%20toponimai%20(2020),%20OCR.pdf.

Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, sud. R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2004.

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė,

214

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Pasvarstymai dėl kelių lietuvių upių ir ežerų vardų kilmės

e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008 (atnaujinta versija, 2017). Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas.

LLKŽ – Didysis lietuvių–latvių kalbų žodynas: skaitmeninis leidimas, par. J. Balkevičius, J. Kabelka, E. Švageris, A. Navickaitė-Klišauskienė, G. Nešpore. Prieiga internete: https://ekalba.lt/latviu-lietuviu-kalbu-zodynas/.

LVvGDB – Lietuvos vietovardžių geoinformacinė duomenų bazė. Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuvos-vietovardziu-geoinformacine-duomenu-baze/.

LPDB – Lietuvos pavardžių duomenų bazė. Prieiga internete: https://ekalba.lt/pavardziu-duomenu-baze/.

LUEV – Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1963.

LVŽ 1 – Lietuvos vietovardžių žodynas 1, redaktorių kolegija: L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2008.

LVŽ 3 – Lietuvos vietovardžių žodynas 3, autoriai V. Adamonytė, L. Bilkis, G. Blažienė, D. Kačinaitė-Vrubliauskienė, M. Norkaitienė, A. Ragauskaitė, M. Razmukaitė, D. Sviderskienė, atsak. red. L. Bilkis, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2018.

Mažiulis Vytautas 2013: Prūsų kalbos etimologijos žodynas, 2-asis pataisytas ir papildytas leidimas, par. V. Rinkevičius, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras [= Prūsų kalbos etimologijos žodynas 1–4, Vilnius: Mokslas (t. 1), Mokslo ir enciklopedijų leidykla (t. 2–3), Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas (t. 4), 1988–1996].

Mažosios Lietuvos istorijos muziejaus tinklalapis. Prieiga internete: https://www.mlimuziejus.lt [žiūrėta 2021-10-15].

ME – Kārlis Mūlenbachs, Latviešu valodas vārdnīca 1–4, rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns, Rīgā, 1923–1932.

MLE – Mažosios Lietuvos enciklopedija: elektroninis leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2021. Prieiga internete: https://www.mle.lt/ [žiūrėta 2021-10-01].

Pėteraitis 1992: Mažoji Lietuva ir Tvan­ksta prabaltų ir pralietuvių laikais, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

PKK – Pavardžių ir vietovardžių komisijos surinktų vietovardžių kartoteka, Lietuvių kalbos instituto Baltų kalbų ir vardyno tyrimų centro fondas.

Savukynas Bronys 1960: Ežerų vardai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 3, 289–300.

Straipsniai / Articles

215

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

Skardžiūnas Pranas 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Lietuvos mokslų akademija, Lietuvių kalbos institutas.

Smoczyński Wojciech 1982: Indoeuropiėskie podstavwy słownictwa bałtyckiego. – Acta Baltico-Slavica 14, 211–240.

Tamulaitienė Dovilė 2020: Lietuvių priesaginių hidronimų kirčiavimas: daktaro disertacija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius: Mintis.

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas.

Vanagas Aleksandras 1981a: Lietuvių hidronimų semantika. – Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 4–153.

Vanagas Aleksandras 1992: Įvadas. – Lietuvos vietovardžių žodynas 1, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008, XI–XXXI.

VK – Vietovardžių iš gyvosios kalbos kartoteka, Lietuvių kalbos instituto Baltų kalbų ir vardyno tyrimų centro fondas.

VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija (2001–2015): e. variantas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2021. Prieiga internete: https://www.vle.lt/ [žiūrėta 2021–10–01].

VŽe – Vietovardžių žodynas: internetinis leidimas, sud. M. Razmukaitė, A. Pupkis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2007. Prieiga internete: http://www.vietovardziai.lki.lt.

Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis.

Zinkevičius Zigmas 2008: Lietuvių asmenvardžiai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Žemės vardyno anketos (1935–1940 m.), Lietuvių kalbos instituto Baltų kalbų ir vardyno tyrimų centro fondas.

Савукинас Бронис 1966: К проблеме западнобалтийского субстрата в югозападной Литве. – Baltistica 1(2), 165–176.

216

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Pasvarstymai dėl kelių lietuvių upių ir ežerų vardų kilmės

Considerations on the Origin of Several Names of Lithuanian Rivers and Lakes

SUMMARY

Based on the analysis of the accentuation and motivation of hydronyms as well as their links with other toponyms, the article considers new or revises existing possibilities concerning the origin of several hydronyms, which have already been addressed in toponymic studies.

The hydronyms Mìrglonas || Mir̃glius (a river in Žemaičių Naumiestis) are linked with Lith. mirgėti ‘to shine, twinkle; to move, vibrate, sparkle with changing colours or light and shadows’, but the expanded root mirglentails a possibility of comparison with Lith. mir̃gla ‘someone who does not see well, a weak-sighted person’, Lith. mir̃glinėti ‘to look with the eyes partly closed, squint’, Lith. mir̃glinti ‘to go with the eyes partly closed’. The link between the river names and Lith. mir̃glyti ‘to rain lightly, drizzle’ should not be rejected as well.

The etymological connection between the lake name Mùmelis (Gelgaudiškis) and Lith. mùmelis ‘a silent, incommunicative, reserved person; a lazy, clumsy person’, Lith. mùmas ‘a silent, dumb person’ raises certain doubts as to the motivation and the distribution area of the appellatives. It is considered whether the hydronym could be related to Lith. mùmelė (Ger. Mummel) ‘Nuphar’.

Presumably, the hydronym Pasõdgiris (a river in Kazlų Rūda) derives from the name of another place *Pasod-giris. The data on proper names collected during the interwar period enable us to revise this assumption and to trace the river name to the meadow or marsh name Pasõdgiris.

The data from the Land Names Questionnaires show that the river name Pātyralis (Žarėnai) does not derive from the diminutive form *Tyralis of the meadow name Týrai or Týras but from the name of the nearby forest Tyralis.

The etymological link between the lake name Pir̃šenas (Balninkai) and Lith. prā-paršas, pra-peršà, pró-perša ‘an unfrozen crack in the ice; an open place in a forest’ (< IE *perḱ-/*pr̥ḱ-) is convincing. However, the possible link with Lith. (pl.) pir̃šys, pir̃šės ‘a horse’s chest’ < Balt.-Slav. *pirši- ‘chest; front’ < IE *perḱ- ‘rib, chest’ < *perḱ- ‘idem’ is worthy of consideration.

The connection between the hydronym Rūvel̃ys (a river in Kuršėnai) and Lith. rūvelis ‘an angry person, cheat; weeper’ or the personal name Rūvelis is doubtful. The possibility of tracing it to Lat. ruvēties ‘to calm down, become quiet’ is more likely. We can carefully consider that the hydronym may have originated from Lith. srūti, srūva ‘to trickle, flow’.

The hydronym Skérdynas (a river in Kvėdarna) is traced to Lith. *skerdynas ‘slaughter’ < Lith. sker̃sti ‘to slaughter, disembowel’, but the accentuation of the river name allows us to consider the Lithuanian verb skerdėti, -ėja (–i), -ėjo ‘to crack, chap; to get chapped (about

Straipsniai / Articles

217

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

skin)’ to be the base word. The hydronyms Skėrdžia (a river in Molėtai), Skerdumà || Skerdùmė (a river in Krakės), Skerdyksnà || Skerdiksnà || Skirdyksnà (a river in Pabradė) may also be etymologically related to the latter verb.

The possibility of tracing the hydronyms Šėkštis (a lake in Alsėdžiai), Šėkštė (a river in Stalūpėnai), Šėkštỹs || Šėkštis (a river in Kuršėnai) to Lith. šėkštis ‘a fork with hooked prongs for raising chaff’, which has previously been raised, is further supported by the meanings of the proper name ‘a branched pole; a forked pole for propping up something; prop’.

The link between the river name Šuilpynė (Eržvilkas) and Lith. šuil̃pti ‘to produce sound by lips, a whistle or in another way; to chirp continuously; to move quickly through the air with a whistling sound’ raises doubts as to the difference between the root accent of the verb and the hydronym. It is more likely that the hydronym derives from Lith. šuil̃pas ‘horsetail’ or Lith. šuil̃pis, šuil̃pis ‘Typha’.

The hydronym Uršùlis (a river in Skiemonys) is associated with the personal name Uršūlė. However, the link between the river name and Lith. ur̃šti ‘to growl angrily; to buzz, hum; to be angry, grumble; to raise noise, bluster, din’ is also possible.

Due to their structure, there are more grounds to associate the hydronyms Žadãlis (a river in Šilalė), Žãdikė || Žãdikė || Žãdikis || Žãdikỹs (a river in Pašusvys), Žadupỹs (a river in Alanta) with Lith. žãdas ‘voice, speech, sound’ rather than the prefixed Lithuanian verb žadinti ‘to wake someone up’.

Įteikta 2021 m. spalio 18 d.

DOVILĖ TAMULAITIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

218

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV