DAIVA MURMULAITYTĖ Інститут литовської мови ORCID id: orcid.org/0000-0003-3826-7272 Напрями наукових досліджень: словотвір, морфеміка, лексикографія, лексикологія. DOI: doi.org/10.35321/all87-10

ОМОНІМІЧНІСТЬ СЛОВОТВІРНИХ ФОРМАНТІВ І ЇЇ ПОЗНАЧЕННЯ У ДОВІДНИКУ СЛОВОТВОРУ

Омонімія словотвірних формантів і її позначення в довіднику словотвору

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається омонімія засобів словотвору литовської мови, актуальність якої виявилася під час створення Довідника словотвору, цифрового довідника словотвору іменників литовської мови. Мета дослідження – обґрунтувати необхідність позначення омонімічних словотвірних формантів у словотвірних словниках, словниках морфем, словниках морфемної будови, довідниках тощо та обговорити проблеми, з якими на практиці стикаються під час подання омонімічних засобів словотвору в цих лексикографічних виданнях. Дотримуємося думки, що про омонімію слід говорити на рівні словотвірних формантів, а не морфем (афіксів). Безсумнівними критеріями встановлення омонімічних словотвірних формантів вважаються відмінність словотвірного значення похідних і різне походження засобів словотвору, тоді як відмінність частини мови похідних і відмінність частини мови їхніх твірних слів самі собою, імовірно, не зумовлюють омонімічності засобів словотвору. Омонімічними вважаються лише афікси (форманти) одного виду. Розглянуто проблему позначення омонімічності словотвірних формантів, за допомогою яких утворюються мобільні іменники (substantiva mobilia). Попереднє позначення омонімів у Довіднику словотвору не лише виявило актуальність і проблеми питання омонімії засобів словотвору, а й показало її масштаб – омонімічними є близько половини суфіксів іменників литовської мови та майже всі закінчення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: словотвір, словотвірний формант, афікс, морфема, омонімія, семантика.

200

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається омонімія засобів словотвору литовської мови, актуальність якої стала очевидною під час розроблення Довідника словотвору, цифрового довідника словотвору литовських слів (іменників). Метою дослідження є обґрунтування необхідності позначення омонімічних словотвірних формантів у словотвірних словниках, словниках морфем, словниках морфемної будови, довідниках словотвору тощо, а також обговорення проблем, що виникають на практиці під час подання омонімічних засобів словотвору в цих виданнях. Вважається, що омонімію слід розглядати на рівні словотвірних формантів, а не на рівні морфем (афіксів). Безсумнівними критеріями виявлення омонімічних словотвірних формантів вважаються відмінність словотвірного значення похідних і походження засобів словотвору, тоді як відмінність частини мови похідних і відмінність частини мови їхніх твірних слів сама собою, імовірно, не спричиняє омонімії словотвірних засобів. Омонімічними є лише афікси (форманти) одного типу. Обговорено проблему позначення омонімії словотвірних формантів, за допомогою яких утворюються мобільні іменники (substantiva mobilia). Попереднє позначення омонімів у Довіднику словотвору не лише підкреслило актуальність і проблеми омонімії словотвірних формантів, а й показало її масштаб – омонімічними є близько половини суфіксів литовських іменників і майже всі закінчення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: словотвір, словотвірний формант, афікс, морфема, омонімія, семантика.

ВСТУП

Омоніми – це двобічні (значущі) мовні елементи, що мають однакове вираження. Суть явища омонімії полягає в однаковому вираженні (фонетичному та / або графічному) кількох, найчастіше двох, мовних елементів і цілком різному значенні. Про різні види омонімів за фонетичним / графічним вираженням слів (омоформи, морфологічні, часткові омоніми, омографи тощо), а також про їхнє різне трактування в різних джерелах див. Rimkutė 2003: 34–38 і зазначену там літературу. Пор. в англійській мові омонімами можуть називатися слова трьох різних класів – 1) слова, що однаково вимовляються (напр., to, too, two); 2) слова, що однаково вимовляються й пишуться (напр., quail ‘перепілка’ і quail ‘здригнутися, (за)тремтіти’) або 3) слова, що однаково лише пишуться (напр., bow [baʊ] ‘ніс корабля, форштевень’ і bow [bəʊ] [‘лук для стрільби стрілами’). У всіх випадках слова, зрозуміло, відрізняються значенням. Слова першого й другого типів іноді називають омофонами, другого й третього – омографами. Деякі дослідники схильні вважати омонімами лише слова третього класу¹.

^¹ https://www.merriam-webster.com/dictionary/homonym [переглянуто 2022–08–08]; https://www.merriam-webster.com/dictionary/bow [переглянуто 2022–09–08].

Straipsniai / Articles

201

DAIVA MURMULAITYTĖ

Ознака значення з визначення омоніма (зазвичай слова) у литовському мовознавстві іноді навмисно вилучається як надлишкова, недиференційна, оскільки «зазвичай усі двобічні елементи відрізняються значенням, виняток становлять хіба що синоніми» (Urbutis 2008: 214; plg. Gaivenis, Keinys 1990: 80)^². Крім того, відмінність значень двох мовних елементів має бути повною, тобто їхні значення мають бути настільки далекими, щоб не можна було говорити про багатозначність того самого мовного елемента. Найчастіше омонімію розглядають на лексичному рівні, однак вона властива не лише словам, а й їхнім формам, морфемам. Гомоморфемами можуть бути не тільки корені (наприклад, dor¹-as, -a, dor²-oti, -oja, -ojo, san-dor³-is), а й суфікси³ (наприклад, stip-ena¹, rank-ena², iškas-ena³, smeig-ena⁴, zuik-ena⁵), префікси (be¹-norėti, be²-dugnė), закінчення (skund-as¹, nars-as² ‘narsumas’, sarg-as², įdar-as⁴, apav-as⁵, atbrad-as⁶) (пор. Urbutis 2008: 2014–2015; 2009: 116; Jakaitienė 2009: 101–111). Саме омонімія елементів цього мовного рівня — морфем, точніше афіксів, словотвірних формантів — стала актуальною під час створення цифрового довідника словотвору іменників литовської мови — Žodžių darybos vedlį (далі — ŽDV, Vedlys, доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/zodziu-darybos-vedlys/).

Цей довідник — одна з послуг інформаційної системи ресурсів литовської мови E. kalba, точніше, ŽDV разом із Kalbos patarimais (KP) утворюють послугу E. patarimai. Він «призначений для того, щоб радити, як утворювати нові слова литовської мови,

^² У тлумаченнях термінів «омоніми» й «омонімія» в джерелах з мовознавства, лексикографії та ін. інших мов ознака різного значення все ж найчастіше згадується, пор.: «Vardus ar vienadų skanėjimų un vienādu rakstījumu, bet ar dažādām, savstarpēji nesastatītām nozīmēm sauc par homonīmiem.“ (http://valoda.ailab.lv/latval/vidusskolai/leksikologija/leksikolog/leks5.htm [переглянуто 2022-08-08]); „Homonīmi ir vārdi ar atšķirīgu nozīmi, kas izrunājami un rakstāmi vienādi.“ (https://lv.wikipedia.org/wiki/Homon%C4%ABms [переглянуто 2022-08-08]); „[...] one of two or more words spelled and pronounced alike but different in meaning (such as the noun quail and the verb quail)“ (https://www.merriam-webster.com/dictionary/homonym [переглянуто 2022-08-08]); „ОМОНИМЫ [...] Слова, одинакови за звучаннем, але зовсім різні за значенням, наприклад: коса (волосся), коса (мис), коса (сільськогосподарське знаряддя), ОМОНІМІЯ [...] Звуковий збіг різних за значенням слів або їх форм.“ (SUM-11, http://sum.in.ua/p/5/695/1 [переглянуто 2022-08-11]); „ОМОНИМИ [...] Слова, а також інші мовні одиниці, однакові за звучанням, але цілковито відмінні за значенням [...], ОМОНІМІЯ [...] Звуковий збіг різних за значенням слів або їх форм – омонімів“ (SUM-20, https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=66229&page=2094 [переглянуто 2022-08-11]); „Омонимы [...] — разные по значению, но одинаковые по звучанию и написанию единицы языка (слова, морфемы и др.)“ (https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/2024 [переглянуто 2022-08-10]); „Омонимия – звуковое совпадение различных языковых единиц, значение к-рых не связаны друг с другом.“ (LES 344).

^³ У літературі з литовського словотвору суфікси зазвичай зазначаються разом із закінченнями. Про їхню омонімію див. також 3.1.

202

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

спираючись на правила словотвору»^⁴. Vedlyje структуровано інформацію, подану в розділах про словотвір іменників двох граматик литовської мови — академічної (LKG) та Dabartinės lietuvių kalbos (DLKG) (автор Vincas Urbutis). Не відкидається думка в майбутньому пристосувати ŽDV і до даних словотвору інших частин мови, відповідно скоригувавши структуру бази даних. Однак на першому етапі його створення, розуміючи ŽDV як частину послуги E. patarimai, передусім орієнтувалися на іменники, уявляючи, що саме закономірностями їхнього словотвору цікавитимуться під час створення нових назв або перевірки правильності вже створених. Оскільки цей цифровий інструмент більше призначений для широкої громадськості, його структуру даних спрощено. (У базі даних, призначеній для професійних досліджень словотвору литовської мови, інформацію слід було б більше розчленувати як у семантичному, так і у формальному аспектах, що надало б більше можливостей для пошуку й класифікації даних.) Проте в деяких аспектах спрощувати подання даних не можна, навпаки, порівняно з поданням у граматиках його потрібно уточнити, хоча воно й стане складнішим. Один із таких аспектів — омонімія словотвірних засобів, яку необхідно позначати навіть у простішій базі даних.

У зарубіжних словниках морфем і словотвору, яких є чимало й різноманітних — особливо російською мовою (див. список літератури), а також латиською (Metuzālė–Kangere 1985), англійською (DPSCF) тощо — омонімія морфем позначається не завжди. Lietuvių kalbos morfemų duomenų bazėje (LKMDB) та укладених на її основі Atgaliniame, Abėcėliniame ir Dažniniame lietuvių kalbos morfemų žodynuose (Rimkutė, Kazlauskienė, Raškinis 2011; 2011a; 2011b) омонімія морфем також не відображена.

Мета цієї статті — обґрунтувати необхідність позначення омонімії словотвірних формантів (і морфем загалом) у працях лексикографічного характеру та порушити проблеми, що виникають під час практичного подання омонімічних словотвірних засобів. Її було спрямовано на розв’язання таких завдань: зареєструвати омонімічні засоби словотвору іменників литовської мови — суфікси, префікси та закінчення; на підставі наукової літератури розглянути критерії омонімії словотвірних засобів; зазначити проблемні аспекти методики позначення. У дослідженні використано синхронний словотвірний, морфемний і семантичний аналізи, аналітичний та описовий методи дослідження.

⁴ «У литовській мові багато словотвірних засобів, і для появи нового слова іноді недостатньо натхнення, потрібен невеликий поштовх — озирнутися на словотвірні засоби, подивитися приклади» (Rita Miliūnaitė, https://www.delfi.lt/projektai/suprasti-interneta/lietuviu-kalbanetrukus-taps-lengvesne-internete-kuria-patogia-sistema.?id=78879667 [žiūrėta 2022-08-04]).

Straipsniai / Articles

203

DAIVA MURMULAITYTĖ

1. ДОСЛІДЖЕННЯ ГОМОНІМІЧНИХ МОРФЕМ І ЇХНІ ПРАКТИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Теоретично омонімія словотвірних засобів — суфіксів, префіксів — є відомим і зрозумілим явищем (хоча раніше існували й протилежні думки, наприклад, омонімію формантів не визнавали Н. Янко-Триницька, М. Бродовська-Хоновська (Urbutis 2009: 180)). У російськомовній лексикографії, що вирізняється великою кількістю словотвірних словників і словників морфем та морфемної будови (Cyганenko 1982; Kuznecova, Efremova 1986; Bardovič, Šakun 1989; Efremova 1996; Efremova 2000; Tichonov 1990; Tichonov 1996; Širšov 2004; Efremova 2005; Raciburskaja 2009; Lopatin, Uluсhanov 2016 та ін., не згадуючи раніше виданих праць), теоретично розглядаються й практично розв’язуються різні питання омонімії словотвірних засобів: співвідношення омонімії та полісемії афіксів, критерії розмежування цього різновиду омонімів, розрізнення морфеми й словотвірного форманта щодо омонімії, омонімія питомих і чужомовних (інтернаціональних) морфем, подання омонімічного морфемного членування слів у словнику морфемної будови тощо.

Актуальність позначення омонімії морфем найвиразніше виявляється в їхніх реєстрах, покажчиках, списках. У словотвірних словниках, де похідні подаються гніздами, або в словниках морфемної будови слів, де їх подають розчленованими на морфеми, це не настільки актуально. Наприклад, У словнику морфем білоруської мови (Bardovič, Šakun 1989) намагаються показати омонімію морфем не нумерацією, а іншими способами. У словниках такого типу важливо розрізняти лише морфемно відмінні словотвірні омоніми, а якщо розчленовані на морфеми слова повністю збігаються, їхня омонімія ніяк не показується. У словниках морфемної будови, а не самих морфем, така інформація, мабуть, є зайвою і недоцільною. Інакше стоїть справа зі словниками, довідниками чи іншими реєстрами самих морфем, де морфеми подаються не в словах, а як окремі одиниці, і випадки їхньої омонімії мають позначатися, щоб виокремити й показати всі морфеми.

Тлумачення значень морфем, особливо трактування їхньої полісемії, завжди було складним завданням для лексикографів (Osilbekova 2017: 334). Наприклад, пропонується вважати морфеми з тотожною звуковою формою омонімічними, якщо вони належать до слів різних частин мови (1) або різних семантичних груп тієї самої частини мови (2), наприклад: 1) за-nemo (дієслово) – за-речье (іменник), 2) бо-ец – руб-ец. У другому випадку морфеми виражають різні значення (інакше кажучи, афікси надають похідним різних словотвірних значень). Якщо значення взаємопов’язані, то це не гомоморфеми, а одна

204

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

полісемічна морфема (Cyganenko 1982: 102, 15)^⁵. Полісемія словотвірних афіксів у широкому значенні, тобто полісемія та омонімія, має бути одним із принципів укладання словника таких афіксів (Osilbekova 2017: 335)^⁶.

У литовському мовознавстві омонімія словотвірних засобів або морфем побіжно згадується під час розгляду інших тем (найчастіше пов’язаних із лексичною омонімією), наприклад, (морфологічної) полісемії (Rimkutė 2003: 38; 2003a: 63). Спеціально, здається, її не досліджували.

2. ПОТРЕБА ПОЗНАЧЕННЯ ОМОНІМІЇ СЛОВОТВІРНИХ ЗАСОБІВ

2.1. В академічній граматиці, одному з джерел ŽDV, написано: «Переважна в розділах словотвору іменників і прикметників семантична класифікація словотвірних типів є незручною для читача в тих випадках, коли він хоче отримати інформацію про якийсь один словотвірний афікс (суфікс, префікс або закінчення). Щоб уникнути цієї незручності, наприкінці тому I додається „Покажчик афіксів словотвору іменників і прикметників“, за яким легко знайти той параграф граматики (або ті параграфи), де розглядаються слова з потрібним афіксом» (LKG I 5–6). Покажчик (LKG I 722–728) справді необхідний: без нього цією граматикою не можна було б користуватися як довідником, однак подання інформації в ньому могло б бути точнішим і зручнішим для читача. Наприклад, ті, хто цікавиться демінутивами й шукає інформацію про їхній суфікс –ukas, у покажчику бачать такі посилання:

–ukas § 652 –ukas, –ė §§ 385, 521, 558; див. –iukas, –ė –iukas, –ė §§ 385, 521, 558; див. –ukas, –ė (LKG I 727, 725).

Про демінутиви, напр., valandžiukė, pragiedruliukas; varneniukas, йдеться лише в § 385 (LKG I 265–269). В інших випадках це суфікси інших словотвірних категорій, за допомогою яких утворюються назви діячів і носіїв дієслівної ознаки, напр., krapštukas, –ė 1. ‘той, хто довго порається, працює повільно’; 2. ‘людина, яка любить поратися з дрібною роботою, копітка людина’, žindukas ‘сисуне порося, сисунець’ (§ 521,

^⁵ У цьому тлумачно-порівняльному словнику афіксів російської мови подано найпоширеніші словотвірні та словозмінні афікси російської й української мов, різні значення тієї самої морфеми, омонімічні морфеми (тієї самої та різних частин мови), а також міжнародні гомоморфеми.

^⁶ Інші принципи: має бути показано варіантність морфем; суфікси слід подавати разом із закінченнями; потрібно зазначати компоненти семантики словотвірних афіксів; потрібно зазначати функції морфем у похідних (idem).

Straipsniai / Articles

205

DAIVA MURMULAITYTĖ

LKG I 328), назви носіїв ознаки, вираженої іменником, напр., kavinukas, musinukė, atvirukas, pirštukas «швейне кільце, яке надягають на палець» (§ 558, LKG I 348–349), назви знарядь, напр., krapštukas «знаряддя для чухання, чесальник», šluputas, žindukas «невеликий виріб з еластичною частиною у формі соска, який дають смоктати немовляті; син. čiulptukas» (§ 652, LKG 393; BLKŽ), із новотворів – migdukas «іграшка, музика й вогники якої допомагають дитині заснути» (ND). Отже, у цьому випадку можна було б говорити не про один, а про чотири омонімічні суфікси, похідні яких відрізняються словотвірними значеннями.

Після створення початкової бази даних ŽDV до неї спочатку внесли дані DLKG, а потім доповнили їх інформацією з LKG. Суфікси вводилися в тому вигляді, у якому вони подані у відповідних параграфах граматик, а не в зазначеному покажчику LKG, де в деяких випадках їх написано дещо інакше, ніж у відповідному параграфі. Конкретно в розглядуваному випадку суфікс назв носіїв дієслівної ознаки в LKG I § 521 записано як –(i)ukas (ė), а в DLKG § 251 –(i)ukas, (ė), причому можливе закінчення жіночого роду взято в дужки й відокремлено комою. (Докладніше про чергування чоловічої та жіночої форм словотвірних засобів див. 3.3. Тут лише хочемо звернути увагу на відмінність формального подання, що впливає на позначення омонімії Vedlyje.) Отже, суфікс цієї словотвірної категорії за формою відрізняється від суфікса демінутивів і назв носіїв ознаки, вираженої іменником, –(i)ukas, –ė, а також від суфікса назв знарядь –ukas, що має лише форму чоловічого роду. Номерами омонімів Vedlyje позначалися лише цілком аналогічні послідовності знаків. Тому автоматично впорядкований список суфіксів –ukas до редагування даних ŽDV мав такий вигляд:

–(i)ukas, (–ė) –(i)ukas, –ė^¹ –(i)ukas, –ė^² –ukas.

Очевидно, що порівняно з покажчиком LKG окремі словотвірні засоби подано правильніше в змістовому плані: одразу видно, що це не один суфікс, однак позначення їхньої омонімії ще не є послідовним. Крім того, нумерація омонімів вводить в оману, оскільки створює враження, ніби омонімічних суфіксів лише два.

2.2. V. Urbutis Lietuvių kalbos enciklopedijoje (2008: 215), говорячи про омонімічні морфеми, стверджує, що вони можуть бути різних видів: «корені (напр., apsi-rik-ti – su-rik-ti), суфікси (напр., berž-yn-as – pelėd-yn-as «совеня»),

^⁷ Пор. у написаному ним розділі про словотвір іменників у LKG та DLKG щодо суфікса –(i)ukas, –ė стверджується: «[з] цим суфіксом частіше утворюються деякі інші похідні (особливо демінутиви), однак і назви носіїв ознаки, вираженої іменником,

206

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

префікси (напр., be-norėti – be-nāmis), закінчення (напр., rank-os, одн. род. в. – rank-os, мн. наз. в.).» Останні приклади ілюструють омонімію словозмінних закінчень, однак структуровані дані граматик показують, що це явище властиве й словотвірним закінченням. Так, Vedlyje не мають омонімів лише закінчення множини –ai, –ės і –os, за допомогою яких утворюються назви свят та обрядів. Усі інші словотвірні закінчення належать до груп із двох, трьох, чотирьох, шести або семи омонімів. Отже, Vedlyje подано сім омонімів закінчення –ė, тобто сім закінчень –ė, які в словотвірному процесі виконують різні функції. За їхньою допомогою утворюються:

1) назви дій (віддієслівні абстрактні іменники), наприклад, pergalė (: pergalėti);

2) назви ознак (відносні абстрактні іменники), наприклад: vertė (: vertas, –a), kaltė (: kaltas, –a);

3) назви носіїв ознаки, вираженої іменником, наприклад: plikė (: plikas, –a), lekštė (: lekštas, –a), strukė (: strukas, –a);

4) назви результатів дії, наприклад: riekė (: riekti, riekia, riekė), brydė (: bristi, brido), pynė (: pinti, pynė);

5) назви знарядь, наприклад: dildė (: dildyti, dildo, dildė), pašluostė (: pašluostyti, pašluostyti, pašluostė), sklendė (: sklęsti, sklendė);

6) назви місць, наприклад: nuošalė (: nuošalus, –i), plynė (: plynas, –a);

7) назви за статевою відмінністю, наприклад: vilkė (: vilkas), liūtė (: liūtas), kalakutė (: kalakutas).

Видається доцільним упорядковувати й нумерувати омоніми за регулярністю та продуктивністю словотвірного засобу, можливо, з урахуванням також частотності вживання похідних, однак перед цим потрібні докладніші дослідження сучасного вжитку, які з цього питання підтвердили б або скоригували описаний у граматиках переважно в другій половині XX ст. стан словотвору іменників. Крім того, необхідно враховувати й тенденції творення неологізмів. Скажімо, у випадку згаданих закінчень –ė дуже ймовірно, що закінчення, за допомогою якого утворюються назви за статевою відмінністю, вживається найчастіше і цей словотвір є найрегулярнішим порівняно з іншими омонімічними закінченнями –ė. Варто також звернути увагу, що за допомогою цього закінчення не лише регулярно, коли виникає потреба, від будь-якої назви тварини легко утворюються нові слова на позначення їхніх самиць. Lietuvių kalbos naujažodžių duomenyne зафіксовано й чимало новотворів, що позначають назви носіїв ознаки, вираженої іменником, які утворено за його допомогою [...] (LKG I 348; DLKG 117), тобто можна зрозуміти, що похідні різних словотвірних категорій утворюються за допомогою того самого суфікса.

В іншому місці ця думка сформульована однозначно: «Термін полісемія вживається не лише під час аналізу омографічних форм, що відрізняються морфологічними ознаками, а й коли йдеться про словотвірну (напр., išvirtėlis – dobilėlis: той самий словотвірний формант надає різних значень) [...] полісемію» (Rimkutė 2003: 38).

Straipsniai / Articles

207

DAIVA MURMULAITYTĖ

жіночність людини, іншої живої або персоніфікованої істоти, напр.: авторитете̇, суб’єкте̇, kūdikė, urėdė, robotė, narcizė та ін. (докладніше див. Murmulaitytė 2021: 58–59). Така «активність» суфікса свідчить, що в списку омонімів його можна було б позначити першим номером. Під час створення Vedlį ще не було вичерпних результатів сучасних досліджень словотвору та вживання, тому омоніми передбачалося нумерувати переважно з урахуванням інформації, поданої в граматиках, про продуктивність суфіксів, префіксів і закінчень (кількість похідних), тобто номери омонімів рідкісних, діалектних, ненормативних словотвірних засобів будуть наступними.

Отже, з’ясувавши, що кожен словотвірний засіб має подаватися в списку окремо, потрібно ще відповісти на такі запитання: 1) як трактувати суфікси, похідні яких є рухомими іменниками (substantiva mobilia), тобто можуть мати форми як чоловічого, так і жіночого роду, наприклад: -inis, -ė (miškinis, mišk inė), пор. формально тотожні суфікси -inis (vat-inis, šalt-inis) і -inė (skard-inė¹, palaid-inė¹, šimt-inė¹; malk-inė²); 2) що вважати основною одиницею — морфеми (афікси) чи словотвірні форманти (утворені з основних і другорядних словотвірних афіксів); 3) якими мають бути критерії розмежування омонімів; 4) як поводитися з формально аналогічними питомими та іншомовними (неокласичними, міжнародними) словотвірними афіксами (формантами); 5) на підставі чого ще, крім уже переліченого, має встановлюватися порядковість омонімічних словотвірних засобів тощо.

3. ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ ОМОНІМІЇ СЛОВОТВІРНИХ ЗАСОБІВ

3.1. Афікс / словотвірний формант

У Словнику унікальних морфем сучасної російської мови (Raciburskaja 2009) подано не омонімію словотвірних формантів, а саме омонімію морфем, афіксів. У випадку суфіксальних словотвірних формантів це означає, що другорядний словотвірний засіб (закінчення), якщо слово його має, не береться до уваги, а розглядається лише омонімія самих суфіксів — різні значення за тотожної форми. Отже, наприклад, -ин у словах баранин-а і сахар-ин вважається омонімічним суфіксом. На думку данської Осилбекової, така інтерпретація неоднозначності морфем є сумнівною, і одним із принципів укладання словника словотвірних афіксів має бути подання суфіксів разом із закінченнями (2017: 335, 336). Із цією думкою, мабуть, слід погодитися також щодо словотвірних формантів литовської мови.

208

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

Рідкісні термінологічні словотвірні форманти ŽDV –esas, –a (демінутиви vaik–esas, merg–esa (LKG I 286)) і –esas, –ė (назви діячів і носіїв дієслівної ознаки švelp–esas, švelp–esė ‘той, хто švelpia, švelpys’ (LKG I 335)), хоча й мають суфікс –es– тотожної форми, не вважаються омонімічними; зокрема, відрізняються також парадигми їхніх похідних. Ось ще кілька прикладів.

• –ykla (kirp–ykla), –yklas (sal–yklas¹, vyst–yklas²) і –yklė (rod–yklė¹, gul–yklė² ‘gulykla, guolis’, bob–yklė³ ‘menka boba’);

• –tuvas (laisty–tuvas¹, paleis–tuvas² ‘pasileidėlis, ištvirkėlis’) і –tuvė (kep–tuvė¹, spaus–tuvė², gyven–tuvė³ ‘gyvenimas’), –tuvis, –ė (paleis–tuvis, –ė), –tuvis (–tuvys) (prikais–tuvis, grūs–tuvys), –tuvės (sužadė–tuvės);

• словотвірні форманти із суфіксом –al– (див. таблицю 1), з якої видно, що суфікс –al– як основний словотвірний засіб входить до складу дванадцяти словотвірних формантів; деякі з них утворюють дві групи омонімів (–alas і –alius, –ė).

^{¹ LENTELĖ.} Словотвірні форманти із суфіксом –al–

Словотвірні форманти | Словотвірні категорії | Характеристика словотвірного форманта | Приклади –ala | nom. attributiva⁸ | термінологічний, рідкісний | sniegala ‘sniegena’ –alas¹ | nom. actionis | | pliurpalas, paistalas –alas² | nom. agentis | | strakalас, čiauškalas –alas³ | nom. attributiva | рідкісний | gaivalas, riebalai –alas⁴ | nom. resultativa | | tirpalas, pakaitalas –alas⁵ | nom. instrumenti | | papuošalas, ryškalas –alė | nom. resultativa | термінологічний, рідкісний | raugalė ‘tokį girą’ –alis | nom. agentis | термінологічний, рідкісний | smirdalis, sargalis –alys | nom. attributiva | рідкісний | šakalys –alis, –ė | deminutiva | термінологічний, продуктивний | brolalis, kelalis –alius, –ė¹ | nom. agentis | | čiaudalius, –ė, miegalė bot. –alius, –ė² | nom. attributiva | рідкісний | nuogalius, –ė

^⁸ Nomina attributiva — назви носіїв предметної ознаки, nomina actionis — назви дій, nomina agentis — назви діячів, nomina resultativa — назви результатів дії, nomina instrumenti — назви інструментів, deminutiva — демінутиви.

Straipsniai / Articles

209

DAIVA MURMULAITYTĖ

3.2. Критерії омонімії морфем

Про критерії омонімічності морфем уже трохи йшлося під час представлення вивченості теми (розд. 1). Найважливішим критерієм, звичайно, є семантичний — омоніми повинні суттєво відрізнятися значенням. Стверджувати, що їхні значення не можуть мати спільних сем (пор. Osilbekova 2017: 337), мабуть, було б надто категорично, однак очевидно, що їхня відмінність має бути істотною. Крім того, саме цим критерієм, мабуть, слід керуватися не лише під час установлення омонімічності конкретних засобів словотвору, а й під час оцінювання інших критеріїв.

3.2.1. Безсумнівні критерії

3.2.1.1. Відмінне словотвірне значення. Зазвичай воно є категорійним, отже, цей критерій найчастіше є також критерієм різних словотвірних категорій. Наприклад, у згаданих похідних dobilėlis і ištvirdėlis суфікси –ėlis є омонімічними через цілком різні словотвірні значення (Jakaitienė 1980: 42): перше слово є демінутивом, а друге належить до словотвірної категорії назв діячів і носіїв дієслівної ознаки (іншу інтерпретацію багатозначності цих слів див. Rimkutė 2003: 38).

Омоніми можуть розрізнятися і конкретнішим, груповим, словотвірним значенням. Це можна проілюструвати на прикладі одного термінологічного суфікса.

У литовській мові омонімами не вважаються такі мовні елементи, які, збігаючись в іншому, відрізняються місцем наголосу, інтонацією, довготою якогось голосного або м’якістю приголосного (Urbutis 2008: 214). Найчастіше це стосується слів, пор. perėjimas – perėjimas, aušti – aušti, kąsti – kąsti, sušti – sušti. Щодо словотвірних засобів ці критерії не надто актуальні, хіба що можна згадати термінологічний суфікс –ėlis, –ė, про який у LKG сказано, що з погляду «сучасного словотвору» [1965 р. — прим. авт.] його радше слід вважати окремим, самостійним суфіксом, а не простим фонетичним варіантом демінутивного суфікса –ėlis, –ė, оскільки він відрізняється від останнього не лише вимовою, а й значенням. Крім того, він відомий лише деяким західним дзукам, які вживають обидва ці суфікси — і –ėlis, –ė, і –ėlis, –ė. «Демінутиви з цим суфіксом утворюються від назв живих істот і неживих предметів та мають значення величини (ця величина може розумітися і як численність позначуваних предметів), наприклад, kojelė „груба, велика нога“, langelis „величезне вікно“ [...], rugeliai „дуже багато (великі площі) жита“ [...] (LKG I 284). На цій (відмінне значення) підставі у Vedlyje ці суфікси демінутивів подано як омоніми –ėlis, –ė¹ (наприклад, звичайні демінутиви kojelė, langelis, rugeliai та ін.) і –ėlis, –ė² (згадані kojelė, langelis, rugeliai); другий суфікс додатково має позначку термінологічного вживання. Словотвірна категорія обох суфіксів, а отже, і категорійне словотвірне значення, є однаковою: з ними утворюються демінутиви. Однак

210

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

термін демінутивів, якщо судити з визначення категорійного значення⁹, розуміється в найширшому сенсі, оскільки демінутивами вважаються похідні і зі значенням зменшеності, пестливості, і з аугментативним (збільшувальним) або пейоративним (зневажливим) значенням. У литовській мові аугментативів і пейоративів порівняно небагато, і їхнє творення тісно пов’язане з творенням похідних зі значенням зменшеності та / або пестливості («справжніх») демінутивів; іноді важко відрізнити похідні з тим чи тим значенням, трапляються похідні з перехідними значеннями (між малим і великим, між пестливістю та зневажливістю) (LKG I 253–254). Отже, похідні з такою різноманітною семантикою вміщуються в одну словотвірну категорію демінутивів. Проте якщо семи зменшеності-пестливості недостатні для розрізнення омонімів (є чимало випадків, коли вони обидві наявні в одному слові, наприклад: Lovoj, pasieny, sėdėjo trys vaikai... papurusiosiomis galvelėmis, rankelėmis ir nosimis raudonomis nuo šalčio ŽemR I 58 (LKG I 258), то відмінність між зменшеністю та / або пестливістю і збільшеністю є діаметральною та достатньою, щоб на неї як на критерій можна було спиратися, констатуючи омонімічність похідних і засобів їхнього словотвору. Отже, у цьому випадку критерієм розмежування омонімів є не категорійне, а групове словотвірне значення.

3.2.1.2. Відмінне походження афікса. За цим критерієм у міжнародних словах виділюваний суфікс –ija³, наприклад, garant-ija, amnest-ija, reviz-ija (DLKG 99; LKG I 303)¹⁰, є омонімічним щодо литовських суфіксів -ija¹ (назви місць, наприклад, vyskup-ija) і -ija² (збірні назви, наприклад, gyvūn-ija). Пор. російської мови машин–ицм і волк–ист–ый (Efremova 1996: 12; про співвідношення словотвірного афікса й форманта див. 3.1.), прокурaт–ура і пестливе ім’я Саш–ура (Osilbekova 2017: 337). Відрізнятися може не лише мова походження словотвірного форманта. Як такі, що мають різне походження, сприймаються і префікси be– — частковий (be¹-daryti) та прийменниковий (be²-kelė (: be kelio), be²-globis, -ė (: be globos)). Оскільки в словотворі іменників уживається лише прийменниковий префікс be–, то

⁹ Демінутиви (іменники) — це «суфіксальні похідні, утворені від іменників і такі, що позначають той самий або принаймні такий самий за видом предмет, як і твірне слово, однак зазвичай іншого розміру (найчастіше — меншого, рідше — більшого) або принаймні описаний так, щоб було видно оцінювання цього предмета та пов’язані з ним емоції, які можуть бути найрізноманітнішими (від захоплення до огиди)» (LKG I 253). Визначення словотвірного значення похідного, сформульоване для широкої громадськості, є простішим: «зазвичай менший (рідше — більший) або емоційно оцінюваний предмет, позначений твірним словом».

¹⁰ З погляду походження garantija, amnestija, revizija, далі згадувані asimetrija та інші, безперечно, є запозиченнями, однак у литовській мові їх відносять до кореляційних утворень. Такі слова функціонують як похідні «через словотвірні відношення, що склалися з іншими словами чужого походження з тими самими коренями» (Urbutis 2009: 292–293). Детальніше про кореляційний словотвір див. Marchand 1969: 216–219; Pakerys 2013: 2; Inčiuraitė, Stundžia 2015: 32–33.

Straipsniai / Articles

211

DAIVA MURMULAITYTĖ

У ЖСВ він не має свого омоніма, і його омонімічність щодо всіх префіксів литовської мови не показується.

3.3.2. Дискусійні критерії

3.3.2.1. Вид словотвірних афіксів. У деяких працях з російського мовознавства відмінність виду словотворення вважається безсумнівним критерієм омонімічності, пор. рос. префікси й суфікси а–мунч ы й і ч и т–а–т ь, ин–вариант і равн–ин–а, об–нести і жал–об–а, от–бросить і ик–от–а (Osilbekova 2017: 336). Однак це суперечить раніше розглянутому принципу оцінювати суфікси в аспекті омонімічності разом із закінченнями, якого, як уже зазначалося, дотримується та сама авторка (idem, див. також 3.1.). Перегляд переліку словотвірних засобів, поданих у ЖСВ, показує, що в литовській мові цей критерій міг би бути актуальним хіба що для міжнародного префікса a– (a–tipinis, a–simetrija) і литовських закінчень –a. Слід також мати на увазі, що таких закінчень не одне: вони збігаються за формою, але різняться значенням, тому вважаються омонімічними, пор. назву дії trauk–a¹, назву ознаки gaus–a², назву діяча žliumb–a³, назву місця prieplauk–a⁴, назву результату дії skald–a⁵, назву знаряддя pakab–a⁶ тощо. Визнаючи омонімічність префікса a– і закінчень –a, довелося б говорити про кілька рівнів омонімії та створювати багаторівневу систему позначення омонімів. Принаймні у Vedlyje, призначеному насамперед для широкої громадськості, це, мабуть, було б недоцільно. Тут про омонімію йдеться лише в межах групи афіксів одного виду, тобто омонім суфікса є суфіксом, омонім префікса — префіксом, омонім закінчення — закінченням.

3.3.2.2. Частиномовна належність твірного слова. В одних випадках це може бути неважливим. Наприклад, демінутиви šv ar utėl is staltiesėlė відрізняються і частиномовною належністю твірних слів (švarus, –i, staltiesė), і частиномовною належністю самих похідних, однак їхній суфікс –ėl is, –ė є тим самим, оскільки і прикметнику šv ar utėl is, –ė, і іменнику staltiesėlė надає те саме значення зменшеності–пестливості. Іменник, прикметник і дієслово nemalonė, nemalonus, –i, nemylėti, утворені відповідно від іменника (malonė), прикметника (malonus, –i) і дієслова (mylėti), також утворені за допомогою того самого префікса ne–, уживаного для заперечення висловленого в твірному слові. З іншого боку, відмінність частиномовної належності твірного слова може зумовити відмінність словотвірного значення, і тоді вже можна говорити про омонімію словотвірних засобів (про можливу омонімічність префікса in– див. розд. 4). Основний семантичний (тотожність або відмінність значення) критерій має допомогти визначити омонімічність словотвірного форманта в конкретних випадках, однак така можливість подвійної інтерпретації показує, що критерій відмінності частиномовної належності твірного слова не слід вважати необхідним.

212

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Омонімічність словотвірних формантів та її позначення в словотвірному довіднику

3.3.2.3. Частиномовна належність похідного. У деяких переглянутих словниках морфем російської мови (Efremova 1996; Cyganenko 1982) морфеми, виокремлені в словах, що належать до різних частин мови, вважаються омонімічними, наприклад, префікси bez в іменнику без-участие і в прикметнику без-нравственный. В інших джерелах, з огляду на те саме значення, яке надає префікс, цей критерій ставиться під сумнів (Osilbekova 2017: 335). Згадані раніше (у розд. 3.3.2.2) префікс ne і суфікс демінутивів -ėlis, -ė також можуть підтвердити думку, що частиномовна належність похідного не є необхідним критерієм омонімії словотвірного засобу; пор. також похідні інших формантів, що належать до різних частин мови: smulk-utė moč-iutė, maž-ukas kač-iukas, plon-ytė rank-ytė, į-mušti į-vartį тощо. У цих випадках знову переважає семантичний критерій — тотожність словотвірних значень, яких похідним надають словотвірні засоби однакової форми, не дає змоги вбачати омонімію цих засобів.

3.3. «Мобільні» словотвірні засоби

Ще одна проблема — чи завжди словотвірний формант, що має закінчення обох родів (чоловічого й жіночого), слід вважати одним словотвірним засобом, за допомогою якого утворюються мобільні іменники (substantiva mobilia), чи, принаймні формально, це можна було б вважати двома засобами, якщо похідні мають лише чоловічий або лише жіночий рід?

В академічній граматиці немає повної послідовності в цьому аспекті. Відрізняється й подання по суті тієї самої інформації в LKG і DLKG. Згадувалося, що суфікс категорії назв носіїв дієслівної ознаки –(i)ukas, (–ė) на початку відповідного підрозділу в академічній граматиці пишеться без коми між формами чоловічого й жіночого роду, тобто –(i)ukas (–ė), а в Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje — з комою, пор. LKG I 328 і DLKG 110. Наведені приклади показують, що похідні цього суфікса можуть бути чоловічого роду (bildukas ‘поганка, каукас, кі́пшукас’, žindukas) або substantiva mobilia (slapukas, –ė, krapštukas, –ė); похідних, що мають лише форму жіночого роду, у граматиках не наведено. Інакше є із суфіксом категорії назв носіїв ознаки, вираженої іменем, який обидві граматики подають аналогічно —(i)ukas, –ė, і пишуть, що його «похідні позначають дуже різноманітні предмети дійсності й можуть мати або тільки форму чоловічого роду (найчастіше), або тільки жіночого, або, за потреби, і одну, і другу» (LKG I 348–349; DLKG 118), наприклад: rankinukas, raudonukė ‘така заразна дитяча хвороба з висипанням дрібних червоних плям’, rastinukas, –ė. Може виникнути питання, чи у випадках rankinuko і raudonukės не можна було б вбачати суфікси –ukas і –ukė (пор. –inis (vat-inis) і –inė (skard-inė))? Або ж словотвірний формант слід подавати принаймні у написанні повних форм обох родів –ukas, –ukė,

Straipsniai / Articles

213

DAIVA MURMULAITYTĖ

оскільки теперішній спосіб подання, коли комою відокремлюється лише закінчення жіночого роду, є звичним для мобільних іменників? Похідні з демінутивним суфіксом -elis, -ė закономірно мають форму чоловічого роду, якщо мотивуються іменником чоловічого роду, і жіночого — якщо основний іменник має жіночий рід, наприклад: vejelis (: vėjas), lapelis (: lapas), gatvelė (: gatvė), duonelė (: duona) та ін., винятки рідкісні — upelis, upelė (: upė) ^{(DLKG 90)}¹¹. Суть такого розподілу, безперечно, полягає в тому, що похідне позначає ту саму реалію, лише меншу, оцінену прихильніше або менш прихильно, або його значення має інші семи, властиві демінутивам, отже, цілком зрозумілим є і збереження морфологічного роду. Коли назва нової реалії належить до іншої словотвірної категорії, рід похідного не є настільки закономірно передбачуваним. Постає те саме питання: можливо, у таких випадках, як у згаданих демінутивах, форми суфікса слід подавати окремо (–elis, –elė), щоб вони відрізнялися від мобільних іменників, належних до інших словотвірних категорій, пор.: –tojas, –a, наприклад, rašytojas, –a (: rašyti); –ėjas, –a, наприклад, gerbėjas, –a (: gerbti, gerbia, gerbė); –ininkas, –ė, наприклад, mokslininkas, –ė (: mokslas)? Тоді, можливо, слід було б окремо позначати й омонімію кожної форми (форми жіночого роду мобільних іменників, імовірно, доцільно подавати звичайно, записуючи лише закінчення, і тим самим показуючи, що це словотвірний формант, який має обидві форми — чоловічого та жіночого роду). Vedlyje технічно передбачено можливість позначати знак омоніма як після форми чоловічого, так і після форми жіночого роду, отже, у згаданих випадках демінутивів та інших випадках, коли похідні мають лише один із родів, можна було б позначати, наприклад, –elis¹, –elė¹, (vej–elis¹, gatv–elė¹), –elis², –elė² (термінові демінутиви зі значенням величини lang–elės¹, koj–elė²), пор. –elis, –ė³ або –elis³, –ė (назва носія дієслівної ознаки čiup–elis, čiup–elė ‘čiupa, čiupna’), –elis, –ė⁴ або –elis⁴, –ė (назва носія відсубстантивної ознаки jaun–elis, jaun–elė ‘jaunėlis, jaunylis’). Проте тут знову постала б проблема кількох рівнів омонімії, пор. –ikė як окремий суфікс (3 омоніми: демінутиви mergi–ikė¹, voland–ikė¹, varl–ikė¹, рідкісна діалектна назва знаряддя kas–ikė² ‘машина для копання картоплі’, діалектні назви місць žas–ikė³ ‘місце, де водяться гуси’, avi–ikė³); –ikė як форма словотвірних формантів –ikas, –ė, яких у ŽDV також 3 омоніми (назва діяча neš–ikė поряд із neš–ikas¹, назва носія відсубстантивної ознаки did–ikė поряд із did–ikas²), корелятивне похідне matematik–ikė поряд із matematik–ikas³); –ikė як форма словотвірного форманта –ikis, –ė (назва носія відсубстантивної ознаки raudon–ikis, raudon–ikė ‘людина з червоним, здоровим обличчям’). Якщо також пригадати можливість того, що похідні того самого словотвірного форманта можуть мати форму лише чоловічого або лише жіночого роду, або і ту

¹¹ В академічній граматиці також згадуються дуже рідкісні похідні від іменників спільного роду, які можуть мати форми обох родів або бути іменниками спільного роду: dvasnelis, –ė (: dvasna), blūselė (: blūsa ‘сонько’) (LKGI 260–261).

214

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

і другу (згадані rankin-ukas, raudon-ukė та rastin-ukas, -ė), стає очевидним, що за прагнення врахувати морфологічний рід похідних позначення омонімів стало б надто складним для неспеціалістів зі словотвору. Тому принаймні в Vedlyje, фактично призначеному для широкої громадськості, така методика неприйнятна.

4. ОМОНІМІЯ СЛОВОТВІРНИХ ЗАСОБІВ ЗА ВИДАМИ У ЖОВОТВІРНОМУ ПОСІБНИКУ (ПОПЕРЕДНЯ СТАТИСТИКА)

Після первинного опрацювання даних з’ясувалося, що 364 суфікси іменників із 770 (близько 47 відсотків) є омонімічними: 202 з них утворюють пари омонімів, у 33 випадках омонімів три, у 8 — чотири, груп із п’яти та шести омонімів є по 2. Однак це лише попередні орієнтовні числа, на підставі яких можна скласти приблизне уявлення про масштаб омонімії суфіксів іменників і порівняти її з омонімією інших словотвірних засобів. Закінчення, як зазначалося, майже суцільно є омонімічними. Це, звичайно, можна пояснити тим, що сам інвентар закінчень (якщо брати до уваги лише вираження) майже в сто разів менший за інвентар суфіксів, отже, однакові за формою закінчення виконують більше функцій, надають похідним більше різних словотвірних значень, ніж значно різноманітніші за формою суфікси.

На першому етапі опрацювання даних було виокремлено 5 пар омонімів префіксів, позначених номерами (in-, pa-, prie-, prieš-, pro-), що становить близько 21 відсотка всіх префіксів. Однак слід мати на увазі, що в Vedlyje омонімічність префіксів поки що, без проведення ґрунтовного дослідження та порівняння з подібними явищами в інших мовах, є радше формальною. Зазначимо, що в науковій літературі омонімія литовських префіксів зазвичай ілюструється єдиним прикладом префіксів be-¹ і be-² різного — часткового та прийменникового — походження, пор.: be-norėti – be-namis (Urbutis 2008: 215), be-norėti – be-darbis (Jakaitienė 2009: 111). Усі інші префікси, імовірно, трактуються як полісемічні, тобто значення, яких надають їхні похідні, якщо й відрізняються, то не суттєво, а пов’язані між собою. Наприклад, термінологічний варіант префікса į — in — використовується для творення слів, які позначають 1) місце, що проходить, втискається в предмет, позначений мотивувальним іменником, утворює початок цього предмета, наприклад: inklonis (: klonis), або 2) предмет, призначений для перебування в предметі (місці), позначеному мотивувальним іменником, або такий, що перебуває в ньому, наприклад: inlopsis ‘внутрішня частина колиски’ (: lopšys), inlūpis ‘внутрішня частина губи’ (: lūpa). У цьому разі можна говорити не про омонімію префіксів, а про полісемію того самого префікса, оскільки обидва значення, надані його похідним, мають спільну сему — проникнення всередину предмета, позначеного мотивувальним

Straipsniai / Articles

215

DAIVA MURMULAITYTĖ

іменником. (Те саме стосується префікса po-, який вважається полісемічним, оскільки всі його словотвірні значення (див. таблицю 2) вказують на зв’язок із семантикою прийменника po і в усіх випадках мотивувальним словом є іменник.) Інша річ — inkiauris ‘щілина в стіні’ (: kiauras, -a), insiauris ‘вузьке місце (між двома болотами, між горами)’ (: siauras, -a), які мотивуються прикметниками й істотно відрізняються словотвірним значенням від раніше згаданих похідних із префіксом in (насамперед тому, що мотивувальним словом є прикметник, тобто воно позначає не предмет, а ознаку) (пор. DLKG 147,149; LKG 429, 435; ŽDV). На цій підставі (відмінності словотвірного значення, зумовленої відмінністю частини мови мотивувального слова) у Vedlyje розрізняються два омоніми ⁱⁿ⁻¹ (inklonis) і ⁱⁿ⁻² (inkiauris)¹². Пор. згаданий раніше випадок демінутивів, який показує, що відмінність частин мови мотивувальних слів не слід вважати критерієм омонімічності, оскільки вона не зумовлює такого значного семантичного розходження, щоб похідні від іменників і прикметників (а разом із ними й їхні словотвірні форманти) вважалися омонімами. Отже, частина мови мотивувального слова під час визначення омонімічності словотвірних формантів важлива лише настільки, наскільки від неї залежить словотвірне значення, а не сама по собі (див. також 3.3.2.2.).

² ТАБЛИЦЯ. Полісемія префікса po (ŽDV)

Опис | Словотвірне значення | Приклади похідних 1. | ‘місце під предметом, позначеним мотивувальним словом’ | pokis, pogrindis, požemis, požievis 2. | ‘предмет, що перебуває або призначений для перебування під предметом, позначеним мотивувальним словом’ | poeržlė, pogalvis 3. | ‘дрібніша одиниця системи або просто підрозділ, що входить до складу більшої одиниці або підрозділу, позначеного мотивувальним словом’ | pobūris, pogrupis, poklasis, porūšis, poskyris, pošeimis 4. | ‘час, що настає одразу після часу, позначеного мотивувальним словом, або дещо передує йому’ | pokaris, popietė, porytis, povakaris 5. | ‘несправжня дитина’ | podukra, posūnis, povaikis 6. | індивідуальне | požodis ‘непотрібне слово, яке постійно вживається під час мовлення, виг... слово-паразит’

¹² Пор. у Funkcinėje lietuvių kalbos gramatikoje відмінність частин мови і мотивувальних слів, і самих похідних не є підставою вбачати омонімію префікса į- (in-). У ній і дієслово į-mesti (: mesti), і прикметник į-saulus, -i (: saulė), і іменник į-nagis (: nagas) вважаються похідними того самого префікса į (пор. Ambrazas (red.) 1998: 314). Додамо, що в цій граматиці такі назви вважаються утвореними за допомогою префікса į- від прийменникових конструкцій. Однак, визнаючи прийменникову конструкцію į saulę словотвірною основою, прикметник įsaulus, -i, очевидно, слід вважати похідним із закінченням, а не з префіксом, оскільки į належало б до словотвірної основи (пор. https://www.smetona.lt/bdv-daryba/ [переглянуто 2022–08–12]).

216

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

У граматиках, описах префіксального творення іменників, виокремлено невелику кількість іменників, які не утворені від іменників, однак усе ж могли б вважатися префіксальними pa-, prieš-, prieпохідними, наприклад, pa-sukos, prieš-gina, prie-kalas. Майже всі такі похідні спираються на відповідні безпрефіксні дієслова (на відміну від іменників суфіксального творення, які також часто мають префікси, проте отримали їх від префіксальних дієслів, пор. pamok-a (: pamokyti, pamoko, pamokė), priepuol-is (: pripulti, pripuola, pripuolė). Однак це ще не дає змоги говорити про якусь чітку тенденцію сучасної литовської мови утворювати за допомогою префіксів іменники від дієслів, оскільки: 1) таких іменників зовсім небагато, 2) вони можуть бути індивідуальними аналогійними утвореннями; 3) частково можуть навіть сприйматися як флексійні похідні (DLKG 149; LKG 435). Такі випадки у Vedlyje подано окремо від звичайних випадків префіксального pa-, prieš-, prieтворення від іменників (пор. pa-jūris, pa-stalė, pa-brolys, pa-vasaris, pa-tarmė, pa-muilės, pa-dūmė (іст.) ‘податок, що стягується з селянського двору (диму)’; prieš-aušris, prieš-kambaris; prie-angis, prie-linksnis), позначено як омоніми цих префіксів. Очевидно, що омонімію префіксів у ŽDV ще не позначають послідовно, дотримуючись у всіх випадках однакових критеріїв та єдиної методики, оскільки після структурування даних граматик проблема омонімних префіксів лише виявилася, а для її розв’язання потрібні ґрунтовніші дослідження префіксального творення (особливо неологізмів).

УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ ЗАУВАГИ

1. Žodžių darybos vedlys створювався для широкої громадськості як інструмент, що допомагає перевірити свої знання зі словотвору, створити правильний неологізм тощо, але він корисний і для дослідників словотвору чи морфеміки. Так, під час його створення, структурування даних про творення іменників і переіндексації покажчика словотвірних засобів (суфіксів і префіксів) виявилася актуальність питання омонімії словотвірних засобів. За попередніми підрахунками, близько половини суфіксів іменників литовської мови є омонімними, а флексії є такими майже всі. До цього омонімію афіксів і морфем загалом ґрунтовно не досліджували.

2. У Žodžių darybos vedlyje здійснено попереднє позначення омонімії словотвірних засобів. Переконалися, що в довідниках такого типу та подібних лексикографічних джерелах омонімію позначати необхідно. Залежно від поставлених цілей і застосовуваних лексикографічних методик, омонімію слід або принаймні було б корисно позначати і в словниках словотвору та морфеміки (морфем, морфемної будови). Словники морфем мають

Straipsniai / Articles

217

DAIVA MURMULAITYTĖ

відображати омонімію морфем усіх видів — як словотвірних афіксів, так і коренів. Омонімними слід вважати лише морфеми одного виду.

3. Про омонімію слід говорити на рівні словотвірних формантів (у разі суфіксації це був би суфікс разом із флексією, напр., -ikas, -ikis, -ikė), а не окремих морфем (напр., окремо взятих суфіксів -ik-).

4. Однозначно й надійно встановити критерії омонімії словотвірних засобів у ŽDV, серед іншого, складно й тому, що цей довідник охоплює інформацію про словотворення лише однієї частини мови. Інша картина омонімії постала б у загальному контексті словотвірних засобів, а не лише іменників. На цьому етапі, оцінюючи лише форманти творення іменників, критеріями розмежування омонімів слід вважати різне словотвірне (зазвичай категоріальне, рідше групове) значення похідних і різне походження словотвірних засобів. Відмінність частин мови похідних і відмінність частин мови їхніх твірних слів (якщо це не пов’язано суттєво з іншою словотвірною семантикою) самі собою не зумовлюють омонімії словотвірних засобів і, найімовірніше, не повинні вважатися її критеріями.

5. Поки що не цілком зрозуміло, як трактувати деякі словотвірні форманти, похідні яких можуть мати форми обох родів (чоловічого й жіночого) або / і форми лише одного з них. Це важливо, оскільки від цього значною мірою залежить і позначення омонімії, особливо в тих випадках, коли форма одного роду формально збігається з окремим суфіксом, пор. merg-ikė (суфікс -ikė), neš-ikas, neš-ikė (суфікс -ikas, -ikė), raudon-ikis, raudon-ikė (суфікс -ikis, -ikė).

6. Для встановлення омонімії префіксів потрібні подальші дослідження, особливо неологізмів. Безсумнівними омонімами є префікси часткової та прийменникової природи be- (у творенні іменників уживається лише останній, тому в ŽDV його подано без другого омоніма, без нумерації). У деяких випадках (pa-, prieš-, prie-) префікси позначаються як омоніми через різне словотворення, частина їхніх похідних може спиратися не на іменники.

7. На основі доповненого Žodžių darybos vedlio у майбутньому можна було б укласти тлумачний словник словотвірних формантів литовської мови. У ньому, крім уже поданої в Žodžių darybos vedlyje і уточненої з погляду омонімії інформації про творення іменників, мають подаватися також словотвірні засоби інших частин мови та більше неокласичних (міжнародних) формантів — не лише початкових, а й кінцевих. Їхню омонімію, як щодо питомих словотвірних засобів, так і взаємну, безперечно, також потрібно дослідити й позначити.

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

Bardovič Anatolij M., Šakun Leu M. 1989: Бардовіч, Анатолій М., Шакун, Леў М. Марфемны слоўнік беларускай мовы [Marfemny slovnik belaruskaj movy],

218

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

2-е вид., переробл. і доп. [2-е vyd., peraprac. і dap.], Мінськ: Вышэйшая школа [Minsk: Vyšeiša škola].

BLKŽ – Bendrinės lietuvių kalbos žodynas, гол. ред. D. Liutkevičienė. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lki.lt/bendrinės-lietuvių-kalbos-zodynas [переглянуто 2022–08–15].

Cyганенко Galina P. 1982: Цыганенко, Галина П. Словарь служебных морфем русского языка [Slovar’ služebnyx morfem russkogo jazyka], Київ: Радянська школа [Kiev: Radjans’ka škola].

DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, ред. V. Ambrazas, 4-е виправл. видання, Вільнюс: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2006.

DPSCF – A Dictionary of Prefixes, Suffixes, and Combining Forms from Webster’s Third New International Dictionary, Unabridged 2002. Доступ в інтернеті: https://secure.spellingbee.com/forms/M_W_pre_suf_comb.pdf [переглянуто 2022–07–30].

Efremova Tatjana F. 1996: Ефремова, Татьяна Ф. Толковый словарь словообразовательных единиц русского языка [Tolkovyj slovar’ slovoobrazovatel’nyx edinic russkogo jazyka], Москва: Русский язык [Moskva: Russkij jazyk].

Efremova Tatjana F. 2000: Ефремова, Татьяна Ф. Новый словарь русского языка: толково-словообразовательный [Novyj slovar’ russkogo jazyka: tolkovо-slovoobrazovatel’nyj] 1–2, Москва: Русский язык, Дрофа [Moskva: Russkij jazyk, Drofa].

Efremova Tatjana F. 2005: Ефремова, Татьяна Ф. Толковый словарь словообразовательных единиц русского языка [Tolkovyj slovar’ slovoobrazovatel’nyx edinic russkogo jazyka], 2-е издание, исправленное [2-е izdanie, ispravlennoe], Москва: Lingua, Астрель, ACT [Moskva: Lingua, Astrel’, AST].

Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Каунас: Šviesa.

Inčiuraitė-Noreikienė Lina, Stundžia Bonifacas 2015: On word formation patterns of hybrid neoclassical nouns and adjectives in Lithuanian. – Contributions to Morphology and Syntax. Proceedings of the Fourth Greifswald University Conference on Baltic Languages, ed. by A. Judžentis and St. Kessler, Berlin: Logos Verlag, 27–50.

Jakaitienė Evalda 1980: Lietuvių kalbos leksikologija, Вільнюс: Mokslas.

Jakaitienė Evalda 2009: Leksikologija, Вільнюс: Vilniaus universiteto leidykla.

Kuznecova Ariadna I., Efremova Tatjana F. 1986: Кузнецова, Ариадна И., Ефремова, Татьяна Ф. Словарь морфем русского языка [Slovar’ morfem russkogo jazyka], Москва: Русский язык [Moskva: Russkij jazyk].

Straipsniai / Articles

219

DAIVA MURMULAITYTĖ

LES – Лингвистический энциклопедический словарь [Лінгвістичний енциклопедичний словник], гол. ред. В. Н. Ярцева [гол. ред. В. Н. Ярцева], Москва: Советская энциклопедия [Москва: Радянська енциклопедія], 1990.

Литовська мова незабаром стане легшою: в інтернеті створюють зручну систему. – delfi.lt, 24 серпня 2018 р. Доступ в інтернеті: https://www.delfi.lt/projektai/suprasti-interneta/lietuviu-kalba-netrukus-taps-lengvesne-internete-kuria-patogia-sistema.d?id=78879667 [дата звернення: 2022–08–04].

LKG – Граматика литовської мови 1, ред. K. Ulvydas, Вільнюс: Mintis, 1965.

LKMDB – База даних морфеміки литовської мови, уклад. E. Rimkutė, A. Kazlauskienė, G. Raškinis, I. Markevicz. Доступ в інтернеті: https://klc.vdu.lt/morfema/ [дата звернення: серпень 2022 р.].

Lopatin Vladimir V., Uluchanov Igor’ S. 2016: Лопатин, Владимир В., Улуханов, Игорь С. Словарь словообразовательных аффиксов современного русского языка [Словник словотвірних афіксів сучасної російської мови], Москва: Азбуковник [Москва: Азбуковник].

Marchand Hans 1969: The Categories and Types of Present-day English Word Formation: a Synchronic–Diachronic Approach, 2ⁿᵈ edition, München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung.

Metuzāle–Kangere Baiba 1985: A Derivational Dictionary of Latvian / Latviešu valodas atvasinājumu vārdnīca, Hamburg: Helmut Buske Verlag.

MW – Merriam-Webster Dictionary. Доступ в інтернеті: https://www.merriam-webster.com/ [дата звернення: 2022–08–08].

Murmulaitytė Daiva 2021: Неологізми литовської мови в аспекті вираження статі. – Литовська мова 16, 51–59. Доступ в інтернеті: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/24927/24771 [дата звернення: 2022–08–15].

ND – Miliūnaitė Rita, Aleksaitė Agnė. База даних неологізмів литовської мови [тестовий онлайн-довідник від 2011 р.], уклад. R. Miliūnaitė, Вільнюс: Інститут литовської мови. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/naujazodziai/ [дата звернення: 2022 07 26].

Pakerys Jurgis 2013–2014: Морфологія дієслів у базі даних нових запозичень. – Прикладна лінгвістика 3, 1–26. Доступ в інтернеті: http://nsdb.sociolingvistika.lt/failai/files/PDF/Pakerys_2013_Nauj%C5%B3j%C5%B3%20skolinių%20duomenų%20bazės%20veiksmažodžių%20morfologija.pdf [дата звернення: 2022–09–12].

Rimkutė Erika 2003: Омоніми, омоформи й омографи з погляду корпусної лінгвістики. – Термінологія 10, 33–41.

220

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

Rimkutė Erika 2003a. Типологія морфологічної багатозначності. – Lituanistica 4 (56), 60–78. Доступ в інтернеті: https://www.lituanistika.lt/content/13209 [переглянуто 2022-08-12].

Rimkutė Erika, Kazlauskienė Asta, Raškinis Gailius 2011: Зворотний словник морфеміки литовської мови 1–3, Каунас: Університет Вітовта Великого.

Rimkutė Erika, Kazlauskienė Asta, Raškinis Gailius 2011a: Абетковий словник морфеміки литовської мови 1–3, Каунас: Університет Вітовта Великого. Доступ в інтернеті: http://donelaitis.vdu.lt/lkk/pdf/AbcI.pdf, http://donelaitis.vdu.lt/lkk/pdf/AbcII.pdf, http://donelaitis.vdu.lt/lkk/pdf/AbcIII.pdf [переглянуто 2022-08-08].

Rimkutė Erika, Kazlauskienė Asta, Raškinis Gailius 2011b: Частотний словник морфеміки литовської мови 1–3, Каунас: Університет Вітовта Великого.

Osilbekova Danija A. 2017: Осильбекова, Дания А. Про принципи укладання словника словотвірних морфем [O principų sostavlenija slovarja svoobrazovatel’nyx morfem]. – Преподаватель XXI век [Prepodavatel’ XXI vek] 3(2), 333–341. Доступ в інтернеті: https://cyberleninka.ru/article/n/o-printsipah-sostavleniya-slovarya-slovooobrazovatelnyh-morfem [переглянуто 2020-08-14].

Raciburskaja Larisa V. 2009: Рацибурская, Лариса В. Словник унікальних морфем сучасної російської мови [Slovar’ unikal’nyx morfem sovremennogo russkogo jazyka], Москва: Флінта, Наука [Moskva: Flinta, Nauka].

Smetona.lt. Литовська мова та мовознавство. Доступ в інтернеті: https://www.smetona.lt/ [переглянуто 2022-08-10].

Širšov Ivan A. 2004: Ширшов, Иван А. Тлумачний словотвірний словник російської мови [Tolkovyj slovoobrazovatel’nyj slovar’ russkogo jazyka], Москва: АСТ [та ін.] [Moskva: AST [i dr.]].

Tichonov Aleksandr N. 1990: Тихонов, Александр Н. Словотвірний словник російської мови [Slovoobrazovatel’nyj slovar’ russkogo jazyka] 1–2, 2-е видання, стер. [2-е izdanie, ster.], Москва: Російська мова [Moskva: Russkij jazyk].

Tichonov Aleksandr N. 1996: Тихонов, Александр Н. Морфемно-орфографічний словник російської мови. Російська морфеміка [Morfemno-orfografičeskij slovar’ russkogo jazyka. Russkaja morfemika], Москва: Школа-Прес [Moskva: Škola-Press].

Urbutis Vincas 2008: Омофони, омоформи, омографи, омоніми. – Енциклопедія литовської мови. Вільнюс: Інститут наукового та енциклопедичного видавництва.

Urbutis Vincas 2009: Теорія словотвору, 2-е видання, Вільнюс: Інститут наукового та енциклопедичного видавництва.

Straipsniai / Articles

221

DAIVA MURMULAITYTĖ

Valeckienė Adelė 1998: Функціональна граматика литовської мови, Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій.

ŽDV – Murmulaitytė Daiva, Aleksaitė Agnė 2021: Посібник зі словотвору [електронний ресурс], Вільнюс: Інститут литовської мови. Доступ в інтернеті: ekalba.lt/zodziu-darybos-vedlys/ [дата звернення: 2022–07-08].

Омонімія словотвірних формантів і її позначення в посібнику зі словотвору

РЕЗЮМЕ

Лексична омонімія є найпоширенішим досліджуваним типом омонімії, однак це явище стосується не лише слів, а й їхніх форм, а також морфем. Саме омонімія елементів цього рівня мови — морфем, або, точніше, афіксів, формантів — стала актуальною під час розроблення Посібника зі словотвору (WFG, https://ekalba.lt/zodziu-darybos-vedlys/), цифрового посібника зі словотвору литовських іменників, призначеного переважно для широкої громадськості.

Мета дослідження — обґрунтувати необхідність позначення омонімії словотвірних формантів (і морфем загалом) у лексикографічних виданнях та окреслити проблеми, що виникають під час практичного подання омонімних засобів словотвору. Для досягнення цієї мети було зареєстровано омонімні засоби творення іменників у литовській мові — суфікси, закінчення, (частково) префікси, — обговорено критерії омонімії словотвірних засобів і висвітлено проблемні аспекти позначення омонімії.

Посібник зі словотвору містить попереднє позначення омонімії словотвірних формантів іменників, поданих у литовській граматиці. Стало очевидно, що позначати омонімію в таких посібниках та інших лексикографічних джерелах (словниках словотвору, морфем і морфемної структури) корисно або навіть необхідно. Такі словники мають відображати омонімію всіх типів морфем — словотвірних афіксів і коренів. Омонімними слід вважати лише морфеми одного типу. Крім того, омонімію слід розглядати на рівні формантів, а не на рівні морфем (наприклад, у разі суфіксації це був би суфікс разом із закінченням –-ikas, –ikis, –ikė, а не лише –ik–).

Також складно чітко й однозначно встановити критерії омонімії словотвірних засобів у WFG, зокрема тому, що посібник охоплює лише іменники. Інша картина омонімії була б очевидною в контексті словотвірних засобів усіх

222

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Darybos formantų homonimiškumas ir jo žymėjimas žodžių darybos žinyne

частин мови. Що стосується іменників, критеріями розмежування омонімії є різні словотвірні значення похідних і різне походження словотвірних засобів. Відмінність частин мови похідних і відмінність частин мови їхніх твірних слів (якщо це також принципово не пов’язано з різною словотвірною семантикою) сама собою не спричиняє омонімії словотвірних засобів і навряд чи може бути її критерієм.

Ще не цілком зрозуміло, як позначати омонімію словотвірних формантів, похідні від яких можуть мати форми і чоловічого, і жіночого роду та/або лише одну з них. Пор. merg-ikė «маленька, мила дівчинка» (демінутив, суфікс -ikė), neš-ikas, neš-ikė «носій» (суфікс -ikas, -ė), raudon-ikis, raudon-ikė «людина з червоним, багряним обличчям» (суфікс -ikis, -ė).

Для встановлення омонімії префіксів потрібні подальші дослідження. Префікси be, що походять від частки be, і від прийменника be, безсумнівно, є омонімами (в іменниках уживається лише останній, наприклад be-dugnė «безодня» — пор. be dugno «без дна»). У деяких випадках (pa-, prieš-, prie-) префікси позначено у WFG як омоніми через їхнє різне походження, а деякі їхні похідні можуть належати не до іменників.

У майбутньому на основі доповненого WFG можна було б укласти тлумачний словник литовських словотвірних формантів. Окрім уже поданої у WFG інформації з виправленим позначенням омонімії, він мав би містити також словотвірні форманти інших частин мови та більше неокласичних формантів — не лише початкових, а й кінцевих. Їхню омонімію — як стосовно питомих словотвірних засобів, так і між собою — звичайно, також слід було б дослідити й позначити.

Подано 12 вересня 2022 р.

DAIVA MURMULAITYTĖ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілеїсіо, 5, Вільнюс, LT-10308, Литва

[email protected]

Straipsniai / Articles

223