INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

Інститут литовської мови

ORCID iD: orcid.org/0000-0003-1949-0874

Напрями наукових досліджень: писемна спадщина моравського руху пієтистів і литуаністів, культурний та конфесійний контекст Прусської Литви XVIII–XIX ст., історія пієтизму.

DOI: doi.org/10.35321/all87-05

ПІДТРИМКА ПРОТЕСТАНТСЬКИХ МІСІЙ У ПРУСЬКІЙ ЛИТВІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.: РОЛЬ ПРИВАТНИХ ІНІЦІАТИВ І ПРЕСИ

Підтримка протестантських місій у першій половині XIX століття: роль приватних ініціатив і преси

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються форми фінансової підтримки протестантських місій у першій половині XIX ст. у Прусській Литві. Досліджується роль прихильника місій, інспектора маєтку Бахмана поблизу Клайпеди, послідовника Моравської церкви (гернгутера) Вільгельма Андреаса Реніуса у збиранні підтримки для місій у південно-східній Індії. Розглядається литовське періодичне видання, призначене для підтримки місій, Nufidawimai apie Ewangelios Prafilplatinimą tarp Žydų ir Pagonų (редактор Фердинандас Келкіс, від 1832 року). У статті звертається увага на переклад євангелічно-лютеранського пастора, майбутнього професора Кенігсберзького університету й автора граматики литовської мови Фридриха Куршайтіса — проповідь Ернста Фридриха Балла Tekel, tai yr: Swėre tawę Swarcžeis ir per längwąjį įžrądo (Кенігсберг, 1843).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: місіонерська література литовською мовою, підтримка місій, пієтисти, Карл Готліб Евальд Реніус, Вільгельм Андреас Реніус, Фридрих Куршайтіс, Прусська Литва XIX ст.

Straipsniai / Articles

101

INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються форми фінансової підтримки, зібраної для протестантських місій у Прусській Литві в першій половині XIX століття. Досліджується роль прихильника місій, інспектора маєтку Бахмана поблизу Клайпеди (колишнього Мемеля) та члена Моравської церкви Вільгельма Андреаса Ренія у зборі пожертв для місій у південно-східній Індії. Також розглядається литовське періодичне видання Nufidawimai apie Ewangelios Prapiplatinimą tarp Žydų ir Pagonų (редактор Йоганн Фердинанд Кельх, видається з 1832 року). У статті аналізується переклад проповіді Ернста Фрідріха Балла Tekel, tai yr: Swēre tawę Swārčɛis ir perlēngwą įbrādo (Кенігсберг, 1843), виконаний євангельсько-лютеранським священником, майбутнім професором Кенігсберзького університету та автором литовської граматики Фрідріхом Куршайтісом (Frydrichas Kuršaitis).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: місійна література литовською мовою, підтримка місій, surinkimininkai, Карл Готліб Евальд Реніус, Вільгельм Андреас Реніус, Фрідріх Куршайтіс, Прусська Литва в XIX столітті.

ВСТУП

Теолог і культурний історик Вілюс Гайгалайтіс (1870–1945) у виданому ним дослідженні Ewangelįški Surinkimai Lietuvoje (Прекуле, 1905), присвяченому висвітленню минулого та сучасності зібрань, згадав про значну підтримку місій з боку керівників зібрань (проповідників): «[albelnai Sakytojеi didždes Bažmas¹ (= aibes) Piningų ant Reikmenių Pafiuntynyctės (= misijų) furenka“ (Gaigalaitis 1905: 40). Він подав інформацію про візити Германа Теодора Вангеманна (Hermann Theodor Wangemann, 1818–1894), керівника місійного товариства, до Прусської Литви, а також про зібрання, які проводилися для місцевих жителів (Gaigalatis 1905: 40). Про пожертви, що збиралися для місій, у своїх спогадах Surinkimai Prūsų Lietuvoj [1948] коротко констатував проповідник Анусіс Пе̇терайтіс (1967–1957): «mes surinkime surinkdavome tūkstančius dovanų pasiuntinystei» (Pėteraitis [1948]: 29). На значну фінансову підтримку місій звернув увагу також дослідник литовської книги й культури Прусської Литви Домас Каунас у книзі Lietuvių periodikos pirmtakas (1991). Книгознавець розглянув роль пастора Калнінкаї Натане́ля Фрідріха Остермейєра (Nataniel Friedrich Oster­meyer, 1784–1846), активного прихильника місій, у зборі пожертв для місій. Каунас виявив інформацію, що Остермейєр заснував у Калнінкаї одне з відділень Кенігсберзького місійного товариства (нім. Königsberger Missionsverein), яке почало діяти 2 вересня 1822 року. Відділення, опікуване активним пастором, мало 93 члени та 150 прихильників,

¹ Зазначаючи значення слів тут і далі, ми спиралися на LKŽe.

102

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Parama protestantų misijoms Prūsijos Lietuvoje XIX a. 1-oje pusėje: privačios iniciatyvos ir spaudos vaidmuo

які разом склали для місій 120 талерів (Kaunas 1991: 23, 26). Книгознавець у дещо пізніше виданій монографії Mažosios Lietuvos knyga: lietuviškos knygos raida 1547–1940 (1996), розглядаючи місійну літературу, згадав про фінансування місій. Постійную та активну підтримку місій литовцями на початку XX століття він проілюстрував інформацією з огляду, опублікованого місійним товариством Вангеманна 1914 року, Metinis pasiuntinystės laiškelis. У цьому огляді зазначалося, що 1913 року в Прусській Литві для місій було зібрано аж 30 796 марок. Гроші збирали парафіяльні пастори, учасники зібрань, проповідники та інші прихильники місій (Kaunas 1996: 404).

Мета цієї статті — розкрити досвід підтримки протестантських місій у Прусській Литві в першій половині XIX століття. Тут увагу зосереджено на формах підтримки, що поширювалися завдяки ініціативам мирян. Засобом мобілізації коштів були як періодична преса, що видавалася литовською мовою, так і книги. Стаття має на меті відповісти на питання, коли фінансова підтримка місій почала виникати в литовській протестантській громаді та яким було походження цієї підтримки. Передбачено такі завдання: встановити, чи була фінансова підтримка місій активною до заснування Кенігсберзького місійного товариства 1822 року; розкрити репертуар друкованих видань литовською мовою, прибуток від яких спрямовувався на фінансування місій; розглянути, як за допомогою преси формувався образ місій, декларувалися надійність і репутація місіонерів. Дослідження має міждисциплінарний характер. Для оцінювання місця та внеску осіб, які діяли на території Прусської Литви, в історію місій застосовується метод історизму. Під час розгляду друкованих видань застосовуються характерні для книгознавства методи — функціональний (цільовий) і комунікаційний.

ПІДТРИМКА МІСІЙ У ПІВДЕННО-СХІДНІЙ ІНДІЇ ПРИВАТНИМИ ОСОБАМИ

Фінансова підтримка місійних товариств і закладів підготовки місіонерів надходила з різних джерел. Протестантські місії опікував прусський король Фрідріх Вільгельм III, який щороку надавав Берлінській місійній семінарії підтримку в розмірі 500 талерів. Вважається, що на короля справили враження результати, досягнуті посланцем Лондонського товариства церковних місій Карлом Реніусом (про нього див. далі), — організовані церкви в Індії. Під впливом успіху з 1820 року король ухвалив рішення фінансувати Берлінську семінарію (Kloes 2016: 240). Як буде показано далі, початок підтримки, що надавалася литовцями, також пов’язаний із місіями в південно-східній Індії та діяльністю згаданого Карла Реніуса.

Карл Готліб Евальд Реніус (Karl Gottlieb Ewald Rhenius, 1790–1838), один із найвідоміших німецьких місіонерів в Індії, перекладач і автор граматики тамільської мови, народився 1790 року в Західній Пруссії, у Грауденці (нині

Straipsniai / Articles

103

INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

Грудзьондз, Польща), навчався в семінарії підготовки місіонерів Йоганна Єніке (Johannes Jänicke, 1748–1827) у Берліні. 1814 року Лондонське товариство церковної місії (англ. The Church Missionary Society) відправило його до Мадраса (нині Ченнаї, Південно-Східна Індія), де він вивчив тамільську мову. 1820 року він переїхав до Тірунелвелі, місцевості на півдні Індії (Gensichen 1999: 566). Карл Реніус рано втратив батька. Деякий час жив у маєтку Бахмана поблизу Клайпеди^², під опікою дядька по батькові, інспектора (нім. Wirtschaftsinspektor) Вільгельма Андреаса Реніуса (Wilhelm Andreas Rhenius, 1753–1833). Після того як племінник 1814 року виїхав працювати місіонером до Індії, Вільгельм Реніус дбав про фінансову підтримку. Зібрані пожертви інспектор Бахмана надсилав до Галле, а через нього кошти доходили до індійських місіонерів^³. Такі дані зафіксовано в періодичному виданні про протестантські місії Neuere Geschichte der Evangelischen Missions-Anstalten (1821), виданому німецьким теологом, директором Галльського сиротинця Георгом Крістіаном Кнаппом (Georg Christian Knapp, 1753–1825) . У цій праці Кнапп опублікував звіт за 1820–1821 роки про зібрані кошти. У звіті зазначено, що в червні до місійної каси Галле (нім. zur Missionscasse in Halle) надійшла зібрана Вільгельмом Реніусом із різних джерел допомога — 112 талерів, із яких 34 пожертвували мешканці краю на поширення євангелія серед язичників.

Пожертви від литовських селян: «які охоче й з великою радістю склали ці гроші для проповіді Євангелія серед язичників […]» 34 [талери] 4 [гроші] (Knapp 1821: 1057–1058).

(Переклад) Пожертви від литовських мешканців краю: «які охоче й з великою радістю склали цей внесок для проповіді Євангелія серед язичників […]» 34 [талери] 4 [гроші].

Кнапп у своєму звіті зазначив, що того самого місяця за посередництвом інспектора маєтку Бахмана касу було поповнено ще на 34 талери. Серед жертводавців згадано вчителя та пробуджених литовців (нім. erweckte Litthauern), від яких зібрані 30 талерів якийсь збирач податків передав на будівництво церкви, імовірно в Індії:

^² У XIX ст. Бахман (або Бакманішкяй, Баксєджяй, Паупіс, нім. Bachmann, Bachmannischen) був маєтковим поселенням поблизу Клайпеди. Нині територія маєтку належить місту Клайпеда (Juška 2000: 115).

^³ Інспектор Вільгельм Реніус, як вважають, був одним із керівників руху зібрань (Barasa 2018: 272, 308), за конфесійною належністю — послідовником Моравської церкви (нім. Herrnhuter Brüdergemeine, англ. Moravian Church, Moravian Movement), гернгутером (Zembrickis 2011: 236–239). У другому десятилітті XIX ст. Реніус брав участь у просвітницькій діяльності в Клайпедському краї. Він представляв засноване тут Товариство релігійних писань, дбав про переклади англійських релігійних книжечок литовською мовою. Інспектор Бахмана був одним з ініціаторів діяльності Біблійного товариства в Клайпеді (докладніше див. Strungytė-Liugienė 2021; Strungytė-Liugienė 2021a).

104

Acta Linguistica LXXXVII

Parama protestantų misijoms Prūsijos Lietuvoje XIX a. 1-oje pusėje: privačios iniciatyvos ir spaudos vaidmuo

Через пана інспектора Реніуса в Бахмані поблизу Мемеля знову надійшло: 34 талери 60 прусських грошів; а саме: від пана вчителя Гр. з Дев. 4 талери 60 прусських грошів і від пана збирача податків Р. 30 талерів, «які пробуджені литовці з особливою радістю зібрали й пожертвували на будівництво храму для язичників» (Knapp 1821: 1058–1590; corr. 1059).

(Переклад) Через п[ана] інсп[ектора] Реніуса з Бахмана поблизу Клайпеди знову надійшло: 34 т[алери] 60 прус[ських] грошів; а саме від учителя п[ана] Гр. з Дев. 4 т[алери] 60 пр[уських] гр[ошів] і від п[ана] збирача податків Р. 30 т[алерів], «які пробуджені литовці з особливою радістю зібрали та пожертвували на будівництво церкви для язичників».

Директор сиротинця в Галле у звіті згадує про двічі додатково отриману в липні того самого року допомогу від Реніуса. Загалом Реніус переслав до місійної каси Галле 6 талерів: 5 — від «добрих литовців» (нім. guten Litthauern), які передав один учитель. До допомоги долучився також якийсь прусський солдат-литовець (1 альберталер), який після повернення зі служби хотів підготуватися до роботи вчителем.

Пан інспектор Реніус у Бахмані переказав: 5 талерів, зібраних паном учителем Г. від добрих литовців; і 1 альбертський талер від молодого литовця, який ще є солдатом, але хоче підготуватися до шкільної служби, на ім’я Л. (Knapp 1821: 1590; corr. 1059).

(Переклад) П[ан] інспектор Реніус із Бахмана переказав: 5 т[алерів], зібраних від добрих литовців через п[ана] вчителя Г.; і 1 альбертський талер від одного молодого литовця, який ще є солдатом, але хоче готуватися до роботи в школі, на ім’я Л.

До місійної каси Галле надійшла допомога, надіслана священником Кальнінків Натанаелем Фрідріхом Остермейєром (так можна припустити з ініціалів, зазначених у звіті), а також чимала пожертва литовської громади, що становила понад 60 талерів.

Пан інспектор Реніус у Бахмані знову надіслав: 2 альбертські талери, які він отримав від пана пастора Ост. у К., разом із 60 талерами 64 прусськими грошами, зібраними панами Руд. і Міх. Д. у кількох литовських громадах [...]. (Knapp 1821: 1590; corr. 1059–1060).

(Переклад) П[ан] інспектор Реніус із Бахмана надіслав ще раз: 2 альбертські т[алери], які він отримав від п[ана] п[астора] Ост[ермейєра] в К[альнінках], разом із 60 т[алерами] 64 пр[уськими] гр[ошами], зібраними п[анами] Руд. і Міх. Д. у деяких литовських громадах [...].

Судячи зі звіту, Вільгельм Реніус був поінформований оточенням короля Фрідріха Вільгельма III і знав, яка частина фінансування з боку держави

Straipsniai / Articles

105

INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

Частина коштів скарбниці спрямовувалася на підтримку місій в Індії, зокрема місіонера Карла Реніуса в Мадрасі^⁴. Надсилаючи вексель, він повідомив про це Галле:

Один шляхетний доброчинець, який не бажає, щоб його називали, через пана інспектора Rhenius у Bachmann біля Memel передав державну боргову розписку Королівської Пруссії на 500 Thlr., із поясненням, що з цієї суми пан місіонер Carl Rhenius у Madras має отримати 100 Thlr. без жодних відрахувань (Knapp 1821: 1056).

(Переклад) Благодійник, який не бажає, щоб його називали, надіслав через пана інспектора Реніуса з Бахмана поблизу Клайпеди державний вексель Прусського королівства на суму 500 талерів із поясненням, що з них пан місіонер Карл Реніус у Мадрасі має отримати 100 талерів без відрахувань.

Про підтримку литовцями діяльності місіонера Карла Реніуса згадується ще до 1822 року і в литовській пресі. Зазначається, що пожертви з Прусської Литви досягали також далеко розташованих товариств, а «при відправленні пана Реніуса вже чимало хто разом допомагав» (Iß Eyŕopôs 1854: 13).

Реніус підтримував особисті зв’язки з Кнаппом, тодішнім директором Сирітського будинку в Галле. Вони спілкувалися не лише з фінансових питань. Реніус ділився з ним новинами з Мадрасу, прагнучи висвітлити повсякденну працю та господарські справи свого родича Карла Реніуса. У листі від 11 липня 1820 року він розповідав про придбаний небожем будинок із садом, про переклади біблійної історії тамільською мовою, про помічників, серед яких були як лютерани, так і римо-католики, з якими вранці та ввечері він знаходив час для читання релігійних книг англійською й тамільською мовами (Knapp 1821: 1010–1011).

Варто зупинитися на понятті erweckten Litthauern «пробуджені литовці», ужитому у звіті Кнаппа. Є підстави вважати, що в цьому документі так названо молільників — учасників руху зборів, який поширювався територією Прусської Литви. Характеристика Erweckte «пробуджений» уживається і в іншому джерелі — у звіті Кенігсберзької консисторії від 10 червня 1823 року про релігійні товариства, що діяли поза межами Церкви в Кенігсберзькому та Гумбінненському округах. У цьому звіті подано інформацію про

^⁴ Вільгельм Реніус підтримував контакти з родиною прусського короля Фрідріха Вільгельма III. Королівська родина відвідала маєток Бахмана та Реніусів ще 29 січня 1807 року під час однієї з поїздок (Zembrickis 2011: 145). Варто нагадати, що через політичні події та війну Прусського королівства з Францією Клайпеда стала тимчасовою резиденцією королівської родини.

106

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Parama protestantų misijoms Prūsijos Lietuvoje XIX a. 1-oje pusėje: privačios iniciatyvos ir spaudos vaidmuo

поширення та масовість пієтистського руху зборів^⁵. Припущення, що прихильниками місій були учасники руху зборів, підтверджує і опублікований дещо пізніше, у березні 1824 року, у періодичному виданні Königsberger Missionsblatt уривок із листа священника Остермейєра з Калнінінкаю, у якому він зазначив, що жертводавцями були учасники руху зборів. За його словами, пожертви, зібрані учасниками зборів парафій Калнінінкая, Прекуле, Гіляї, Каукеная, Науйої, Катичяю, Мальвішкію, Скайсгіряю та інших, становили 2/3 внесків до місцевої місійної каси (Kaunas 1991: 27). Отже, благодійна допомога литовців виявилася під час релігійного відродження і була пов’язана з відвідувачами зборів — людьми переважно з нижчих верств суспільства. У 1830-х роках рух зборів не мав легалізованого статусу релігійного товариства, не був інституціоналізований; частина пасторів Євангелічно-лютеранської церкви вважала його нелегальним релігійним народним рухом, учасників якого об’єднували євангелізація, ідея тверезості, ревна побожність і потреба спільних зібрань за межами церкви — домашніх богослужінь.

Підсумовуючи, слід сказати, що пожертви на місії збиралися ще до заснування Кенігсберзького місійного товариства (1822)^⁶. У 1820–1821 роках значну допомогу було спрямовано до місійної каси Галле. Допомогу надавали литовці — мешканці Прусської Литви, учасники релігійного відродження — руху зборів, учителі («шульмістри»). Серед жертводавців був і євангелічно-лютеранський священник Остермейєр із Калнінінкая. Судячи з інформації, наведеної у звіті Кнаппа за 1820–1821 роки, рання допомога литовського населення спрямовувалася до південно-східної Індії на підтримку діяльності німецького місіонера Карла Реніуса. Пожертви збирав і виконував роль посередника інспектор маєтку Бахмана поблизу Клайпеди Вільгельм Реніус. Важливо звернути увагу, що прихильник місій Вільгельм Реніус не належав до духовенства, однак був мирянином, який активно займався просвітницькою діяльністю, брав участь у різних тогочасних релігійних організаціях, біблійних товариствах і товариствах релігійної літератури, послідовником Моравської церкви.

^⁵ Транскрипція документа, факсиміле та переклад литовською мовою: Barasa 2018: 262. Учасників руху зборів у звіті Кенігсберзької консисторії також називають лютеранськими maldeninker «молільниками», а домашні богослужіння, збори — Privatandacht, Betversammlungen (Barasa 2018: 258, 262).

^⁶ Установчі збори товариства відбулися 11 січня 1822 року. Керівником було обрано генерального суперинтендента Прусської євангелічно-лютеранської церкви Людвіга Ернста фон Боровського (Ludwig Ernst von Borowski, 1740–1831). До складу правління увійшов і професор Кенігсберзького університету Мартін Людвіг Реза (Martin Ludwig Rhesa, 1776–1840) (Kaunas 1991: 22).

Straipsniai / Articles

107

INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

РОЛЬ ПРЕСИ ДЛЯ МІСІЙНИХ ТОВАРИСТВ

Дещо пізніше почали виразніше проявлятися й інші форми фінансової підтримки. Прикладом підтримки протестантських місій стало періодичне видання, що виходило від 1832 р. Nufidavimai apie Ewangelios Pripla­tinima tarp Žydų ir Pagonu (далі – NEP)^⁷, у якому литовською мовою поширювалися новини, кореспонденція від місіонерів з Індії, Китаю, Північної Америки, африканського Мадагаскару, екзотичного острова Моореа у Французькій Полінезії та інших країн. Уже в першому номері 1832 р. було опубліковано емоційне звернення до литовців із закликом не залишатися осторонь і разом із німцями долучатися до підтримки місіонерської діяльності.

Отже, любі литовці! коли інші жертвують на вічну Жниву (= врожай, жнива), чи ми самі відступимо? коли інші трудяться, щоб для Господа Ісуса здобувати душі, чи ми самі ліни́тимемося? (Pakājus t’effie fu jummis 1832: 5).

Після продажу цього видання частину коштів спрямовували на доповнення допомоги, призначеної для місій. У номері за лютий 1832 р. зазначено, що на підтримку (так звану «[p]afiuntinu Skrynei») залишилося 6 талерів^⁸ ([Suvestinė] 1832–03: {48}). У номері за березень того самого року вже зазначалося, що від продажу примірників газети було зібрано 27 талерів ([Suvestinė] 1832–04: 64). На підставі коротких фінансових звітів, які зазвичай містилися наприкінці кожного номера NEP, підраховано, що 1832 р. від продажу періодичного видання на місії було виділено 65 талерів і 100 гульденів.

Слід зазначити, що такий спосіб підтримки протестантських місій, коли кошти збирали з продажу періодичних видань, практикувався й в інших місцях Прусського королівства. Наприклад, такої самої стратегії дотримувався і Johannesas Evangelista Gossneris (Johannes Evangelista Gossner, 1773–1858), засновник місійного товариства (нім. Gossnersche Missionsgesellschaft), яке діяло в Берліні. Після продажу примірників періодичного видання, що готувалося, Die Biene auf dem Missionsfeld für Missionsfreunde und Missionsvereine^⁹ кошти розподілялися на потреби товариства (Iß Berlyno 1844: 31).

^⁷ Редактором періодичного видання в той час було призначено проповідника Johannas Ferdinandas Kelchis (Johann Ferdinand Kelch, від 1832 до 1867? р.), Kaunas 1991: 40, 48. Видання започаткувало Кеніґсберзьке місійне товариство («Karalau­cz̧aus Pafuntinyf­tės Draugytė»). Попередником NEP вважається періодичне видання Nusìdavimai Dievo karalystėje, що виходило у 1823, 1824 і 1825 рр.; редактором був Натанаеліс Фрідріхас Остермеєріс (Kaunas 1991: 39). На жаль, досі не знайдено жодного примірника цього видання; його описано за джерелами (Kaunas 1991: 7–8, 26). На думку Vaclovas Biržiška, коректуру й мову NEP нібито виправляв Frydrichas Kuršaitis (BržA III: 174). Kaunas уточнив, що Kuršaitis приблизно від 1843 р., № 1, розпочав роботу з редагування видання (Kaunas 1991: 21, 31).

^⁸ Литовці Прусської Литви талери називали доларами. Долари вживаються і в NEP.

^⁹ Періодичне видання видавалося від 1834 р. німецькою мовою.

108

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Parama protestantų misijoms Prūsijos Lietuvoje XIX a. 1-oje pusėje: privačios iniciatyvos ir spaudos vaidmuo

^¹ РИС. Періодичне видання литовською мовою Nufidavimai apie Evangelios Prafiplatinimą tarp Žydų ir Pagonių (1-й номер за 1832 р.), після продажу якого частина прибутку спрямовувалася на підтримку місій

Straipsniai / Articles

109

INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

Фінансову підтримку місій отримували, реалізуючи не лише періодичну пресу, а й книги. Варто згадати проповідь редактора видання Missionsblattes, яке поширювали священник і Барменське місійне товариство, Ернста Фрідріха Балла (Ernst Friedrich Ball, 1799–1885), Tėkel, tai yr: Swēre tawę Swārčzeis ir perlēngwą įbrādo¹⁰ (Кенігсберг, 1843), яку литовською мовою переклав євангелічно-лютеранський священник Фрідріх Куршайтіс (Friedrich Kurschat, 1806–1884), майбутній професор Кенігсберзького університету й автор граматики литовської мови¹¹. У передмові до книжечки (написаній 6 вересня 1843 р.) Куршайтіс зазначає, що перекласти проповідь литовською його спонукав якийсь «німецький брат». Він згадує, що кошти, зібрані від продажу перекладу проповіді Балла, буде спрямовано на підтримку місійних і тверезницьких товариств. Планувалося надрукувати примірники «тисячократно».

Гроші, зібрані від продажу цього листа, не для того, щоб підтримувати його власну вигоду, прибуток (= користь, прибуток), а щоб пожертвувати їх товариствам для поширення Євангелія серед язичників і проти рабства [...]. Той німецький брат попросив мене перекласти цей твір литовською мовою, і я охоче виконав це щирим серцем (Kurßátis 1843: II).

5 липня 1847 р. Куршайтіс став членом Кенігсберзького місійного товариства (Kaunas 1991: 22). Отже, книгу Балла він переклав ще до вступу до релігійної організації. Священник узявся до перекладацької роботи 1843 року — того самого року, коли здійснював й іншу діяльність: виправляв мову та коректуру NEP.

У 3-му номері NEP за 1843 р. з’явилося оголошення, у якому пропонувалося придбати переклад Куршайтіса Tėkel, tai yr: Swēre tawę Swārčzeis ir perlēngwą įbrādo за 2 срібні гроші¹². Тут же зазначалося, що кошти від продажу цієї книжечки надійдуть товариствам: «Гроші за ту Mißėlę належать Товариствам, які працюють заради Божого Царства» ([Skelbimas] 1843: 48). І надалі в згаданому періодичному виданні з’являлися короткі повідомлення, у яких зазначалося, скільки коштів було зібрано для релігійних організацій за продану місійну літературу. Наприклад, 1854 року було повідомлено, що «За писання або (corr. або) книжечки Місійного товариства» Кенігсберзькому місійному товариству було відраховано 70 талерів і 13 срібних грошей (Iß Eyropôs 1854: 15).

¹⁰ Оригінальна назва проповіді Tekel, das ist: Man hat dich gewogen in einer Waage und zu leicht gefunden. Predigt am Todtenfeste. У передмові Куршайтіс зазначає, що проповідь німецькою мовою вже тричі видавалася. Спочатку видання цієї проповіді задумали для того, щоб, продавши її, можна було підтримати французькі релігійні товариства (Kurßátis 1843: II).

¹¹ LBП 41, Nr. 606. Примірник цієї книги зберігається у відділі рідкісних видань бібліотеки Вільнюського університету (VUB RSS Lₐ 6895).

¹² Гроші були монетами меншої вартості: 1 талер відповідав 30 срібним грошам.

110

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Parama protestantų misijoms Prūsijos Lietuvoje XIX a. 1-oje pusėje: privačios iniciatyvos ir spaudos vaidmuo

РИС. 2. Титульна сторінка проповіді Ернста Фрідріха Балла Tėkel, tai yr: Swėrę tawę Swąrcžeis ir perlęngwą ißrado (Кенігсберг, 1843). Проповідь переклав Фридрих Куршайтіс. VUB RSS L_R 6895

Straipsniai / Articles

111

INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

Місійні книги та періодику поширювали місцеві пастори, яких, як зазначалося, було чимало: «У Литві майже найбільше число пасторів спільно працює над поширенням цих книжечок серед людей» (Penkioliktafis kas Metą dū́dams 1838: 5). Серед них був Куршайтіс, а також редактор NEP Келкіс (Kaunas 1991: 32). Куршайтіс активно виступав і як посередник між надавачами та отримувачами підтримки. Він брав участь у зборі пожертв (грошима та речами) для релігійних організацій. Пастор передавав дари й пожертви отримувачам — місійним товариствам (Eingegangene Geſchenke 1851: 224).

Слід зазначити, що NEP приділяв значну увагу репутації та іміджу місій, які ретельно конструювалися за допомогою комунікації. Уже в першому номері NEP за 1832 рік поспішили повідомити, що частина коштів¹³ від продажу видання буде спрямована на підготовку та відправлення місіонерів — «butent ant Prigatãwijimo bey Ißruntimo Pafuntinių» (Pakãjus t’effje Ju jummis 1832: 6), і що прибутку від продажу друкованого видання не зможуть отримати ні друкар, ні редактор газети («писар»).

Підтримці іміджу та заохоченню мотивації до пожертв частково сприяло й листування місіонерів, яке NEP охоче публікував. Через листування місіонери прагнули зворотного зв’язку з литовськомовною читацькою аудиторією, потенційними прихильниками місій і надавачами фінансової підтримки. У шостому номері за 1832 рік було опубліковано лист місіонера Карла Реніуса, написаний 1831 року з Palayampkottos (англ. Palayamkottai, південна Індія). У листі місіонер зазначив, з якою метою закликає жертвувати кошти: для освіти населення Індії, заснування шкіл, підготовки вчителів з-поміж індійців, друку Біблії та релігійних книг місцевими мовами.

[...] складайте кожен відповідно до своїх можливостей для вже посланих місіонерів на заснування шко=л і церков, на навчання вчителів з-поміж самих тих людей, на друкування Святого Письма та інших християнських книг і так далі (Gromat[a] Pafuntinio Rėniaus 1832: 94).

У листі Реніус також наголошував на результатах багаторічної праці, на зміні соціального та освітнього становища в тих місцевостях, де він працював. У листі він говорить, що до його прибуття як місіонера там було лише 6 або 7 шкіл. Однак через десять років кількість шкіл зросла приблизно до 70¹⁴.

Що я справді маю дивитися навколо цього нашого краю, то мушу дивуватися. Десять років тому я знайшов тут шість або сім шкіл, які якийсь англійський пастор (= англійський) заснував серед тих язичників; але й ті не були тоді цілком належно...

¹³ Іншу частину зібраних коштів призначали на друк та оправлення номерів NEP.

¹⁴ Про створення сучасної системи освіти в Індії та внесок місіонера Карла Реніуса див. Frykenberg 1986.

112

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Parama protestantų misijoms Prūsijos Lietuvoje XIX a. 1-oje pusėje: privačios iniciatyvos ir spaudos vaidmuo

навчати християнських Книг або читати їх тут. Тепер маємо серед селян сімдесят сім Шкіл тут, де Євангелію навчають передусім усього. [...] тут тепер не лише чужинці, але люди з усіляких станів просять Шкіл, щоб їхні діти, доки вони живуть, були навчені християнської Мудрості (Gromat[a] Pafuntinio Rėniaus 1832: 91–92).

Створенню бездоганного образу мав посприяти й сам спосіб представлення місіонерів у литовській пресі, прагнення показати, що серед тих, хто вирушив на місії, є свої, «з нашого краю», «пруссаки». Наголошуючи на відомості, близькості та географічному зв’язку з Прусською Литвою, так створювався портрет Карла Rheniaus:

На Схід лежить великий Земний Край, Азією (= Азією) званий, а далеко на Південний Схід є Oftindia (східна Індія), куди один із нашого Краю до Місіонерів вирушив, а саме якийсь Rėnius, про якого багато хто з наших знає (Taigi jau pradėdu! 1832: 10).

Прозорості діяльності та створенню образу сприяло й щорічне згадування місійних свят (нім. Missionsfest), про яке широко повідомляла редакція NEP. На цьому святі увагу приділяли й фінансовим питанням. Під час свята публічно оголошували кошти та їхній розподіл між конкретними місійними товариствами або закладами підготовки місіонерів. У публікації литовською мовою, опублікованій 1847 року головою Кенігсберзької консисторії (нім. Oberkonsistorialrat) Georgo Bernhardo Weisso (Georg Bernhard Weiß, 1798–1873), стверджується, що Кенігсберзьке місійне товариство спромоглося щедро підтримати місійне товариство Rheino (800 талерів), місійне товариство Gossnerio (100 талерів), а також місіонерів, посланих Моравською церквою, так званих henhuterus (100 талерів). Фінансову підтримку розподілили між Базельським товариством (200 талерів) та іншими місійними товариствами, які поширювали християнство серед юдеїв (Weiss 1847: 38). Отже, товариства тісно співпрацювали між собою, підтримували зв’язки та за потреби допомагали одне одному.

Тому кенігсбержці¹⁶ щороку розподіляють значно більшу Справу й між іншими такими Товариствами та Місіонерськими Школами на допомогу, наприклад до Ернгута (= Herrnhut), до Берліна, до Алле (Halle), до міста Базеля у Швейцарській землі (= Базеля у швейцарській землі) і так далі, і невідомо куди ще якийсь Край іншого Краю чи якогось іншого Кутка вирушить, і там Господу язики зложить [...] (Apie Sufidraugawojimą 1832: 137).

Під час Кенігсберзького місійного свята публічно згадували осіб, які робили пожертви на місії. Наприклад, у 9-му номері NEP за 1832 рік написано, що згадали «давців», серед яких була й одна «литовська вдова», яка «своє багатство Господнє, не шкодуючи свого майна = (не заощаджуючи, не шкодуючи), одним Разом (=

¹⁵ Стан може означати «суспільний прошарок за походженням, професією, заняттям, “станову”».

¹⁶ Мається на увазі Кенігсберзьке місійне товариство.

Straipsniai / Articles

113

INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

разом, одночасно) 150 D0лерів (= талерів) тому Ісусовому ділу пожертвував» (Apie Sufidraugawojimą 1832: 137–138).

Слід зазначити, що було створено таку модель підтримки місіонерських товариств, яка мала зняти турботу з державних плечей. Фінансовий тягар розподіляли заможні або спроможні громадяни Прусського королівства. З іншого боку, з друкованих видань поширювалася звістка, що підтримувати ідею поширення християнства в нехристиянських краях, піклуватися про бідних і їхню освіту, підтримувати місіонерів є також справою звичайних жителів Прусського королівства. Той, хто жертвував на місії, мав розуміти, що підтримка місій була явищем не географічно локальним, а таким, що охоплювало Європу та інші країни світу, об’єднані християнством і зацікавлені в християнських цінностях. Те, що робив кожен надавач підтримки, було спільною справою протестантів усього світу. Надавач підтримки мав зрозуміти, що він не самотній, а один із численної спільноти християн, які підтримують, фінансують і схвалюють ідею християнізації.

ПІДСУМКИ

Встановлено, що фінансовою підтримкою місій почали опікуватися ще до заснування Кенігсберзького місіонерського товариства (1822). Значне фінансування з Прусської Литви надійшло до Галльської місіонерської каси вже у 1820–1821 рр. Підтримка пов’язана з діяльністю місіонера Лондонського церковного місіонерського товариства Карла Готліба Евальда Реніуса (Karl Gottlieb Ewald Rhеnius, 1790–1838) у південно-східній Індії. Посередницьку роль у збиранні коштів відігравав інспектор маєтку Бахмана поблизу Клайпеди, керівник зібрань і послідовник Моравської Церкви Вільгельм Андреас Реніус (Wilhelm Andreas Rhenius, 1753–1833). Встановлено, що на місії жертвували учасники релігійного руху зібрань, учителі. Серед жертводавців був і пастор Кальнікену Натанаель Фрідріх Остермаєр.

Місії також підтримувалися з прибутку, отриманого від продажу періодичних видань і книжок. Частково з цією метою у Прусській Литві видавалося литовське періодичне видання Nufidawimai apie Ewangelios Prafiplatinimą tarp Żydų ir Pagonių (від 1832 р., редактор Йоганн Фердинанд Келкіс). Редактор дбав про імідж і престиж місій, прозоре фінансування та добру репутацію місіонерів. У виданні публікувалося листування місіонерів, у якому описувалися результати діяльності, читачів знайомили із соціальними та освітніми змінами в тих землях, куди призначали місіонерів.

Місії пропагував і брав участь в агітаціях зі збирання підтримки євангелічно-лютеранський пастор Фрідріх Куршайтіс, майбутній професор Кенігсберзького університету, автор граматики литовської мови. Він переклав литовською мовою проповідь Ернста Фрідріха Балла Tekel, tai yr: Swēre tawę Swārčzeis ir perlengwą įbrėdo

114

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Підтримка протестантських місій у Прусській Литві в першій половині XIX ст.: приватні ініціативи та роль преси

(Кенігсберг, 1843), від продажу якого планували спрямувати кошти на підтримку місіонерських і товариств тверезості. Куршайтіс виконав переклад ще до того, як став членом Кенігсберзького місіонерського товариства.

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Apie Sufidraugawojimą 1832: Apie Sufidraugawojimą ant Ewangēlios Praplātinimą Karalauczjuje. – Nufidāwim{ąi} apie Ewangēlios Prafiplātinimą tarp Žydų ir Pagonų, Nr. 9, September, 135–142.

Barasa Darius 2018: Звіт Кенігсберзької консисторії про релігійні товариства, що діяли поза Церквою в Кенігсберзькому та Гумбінненському округах (1823). – Senoji Lietuvos literatūra. Pietizmo idėjos ir surinkimininkų raštija Prūsijos Lietuvoje 46, 253–319.

BržA III – Вацловас Біржишка, Aleksandrynas. Senųjų lietuvių rašytojų, rašiusių prieš 1865 m., biografijos, bibliografijos, biobibliografijos 3. XIX століття, Чикаго: JAV kultūros fondas, 1965; Vilnius: Sietynas, 1990.

Eingegangene Geschenke 1851: Отримані подарунки. – Berichte der Rheinischen Missionsgesellschaft 14, 224.

Frykenberg Robert E. 1986: Сучасна освіта в Південній Індії, 1784–1854: її витоки та роль як засобу інтеграції за часів правління Компанії. – The American Historical Review 91(1), 37–65. Доступ в інтернеті: https://doi.org/10.2307/1867234.

Gaigalaitis Vilius 1905: Ewangeliški Surinkimai Lietuvoje. ĮBtyrinėjimai apie jų Pradžią, Augimą bey dabartinį Buwį, уклав пастор д-р W. Gaigalatis, Priekulė.

Gensichen Hans W. 1999: Реніус, Карл Теофілус Евальд. Biographical Dictionary of Christian Missions, за редакцією G. H. Anderson, Grand Rapids, Michigan; Cambridge, U. K.: William B. Eerdmans Publishing Company, 565–566.

Gromat[a] Pafuntinio Rēniaus 1832: Gromat[a] Pafuntinio Rēniaus iš Oftindiôs [1831–06–13]. – Nufidāwim{ąi} apie Ewangēlios Prafiplātinimą tarp Žydų ir Pagonų, № 6, Junius, 89–95.

Iß Berlyno 1844: Iß Berlyno. – Nufidāwimai apie Ewangēlios Praplātinimą tarp Žydų ir Pagonų, № 2, 30–32.

Iß Eyrōpôs 1854: Iß Eyrōpôs. – Nufidāwimai apie Ewangēlios Praplātinimą tarp Žydų ir Pagonų, № 1, 11–16.

Juška Albertas 2000: Bakmaniškiai, Baksėdžiai, Pāupis. – Mažosios Lietuvos enciklopedija 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 115.

Straipsniai / Articles

115

INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

Kloes Andrew A. 2016: «Awakening movement» in early nineteenth-century German: the making of a modern and ortodox Protestantism: докторська дисертація, Единбург: Единбурзький університет.

Kaunas Domas 1991: Lietuvių periodikos pirmtakas, Vilnius: Lietuvių knygos draugija; Martyno Mažvydo fondas.

Kaunas Domas 1996: Mažosios Lietuvos knyga: lietuviškos knygos raida 1547–1940, Vilnius: Baltos lankos.

[Knapp Georg Christian] 1821: Neuere Geschichte der Evangelischen Missions-Anstalten zu Bekehrung der Heiden in Ostindien, aus den eigenhändigen Aufsätzen und Briefen der Missionarien, hrsg. von D. G. Ch. Knapp, [...]. Siebzigstes Stück, Halle: Verlag des Waisenhauses.

Kuršaitis Fridrikis 1843: [Prakalba]. Tėkel, tai yr: Swēre tawę Swàrčzeis ir perlēngwą įbrądo. Mižģia Miriųjų Szwentėje wókįkay laikyta Kúnigo E. F. Ball, kurę lietuwišką Kàlbą išwerte Fridrikis Kuršaitis, Kunigų Ūredo išmokitas, Lietuwininkams Karaliaučiuje žodį apłakašis. [...], Karaliaučiuje: Szyłco Knygdruk kawonėje, [I]–IV.

LBP – Lietuvos bibliografija, Serija A. Knygos lietuvių kalba 1, 1547–1861. Papildymai, Vilnius: Mintis, 1990.

LKŽe – Словник литовської мови 1–20 (1941–2002), ред. колегія G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, гол. ред. G. Naktinienė, електронний варіант, Vilnius: Інститут литовської мови, 2005 (оновлена версія, 2018). Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas.

Pakājus t’effie łu jummis 1832: Pakājus t’effie łu jummis [...]. – Nufidawimai apie Ewangelios Prafiplatinimą tarp Žydų ir Paganų, № 1, Januar, [1]–8.

Penkioliktạffis kas Metų düdams 1838: Penkioliktạffis kas Metų düdams Apfiłakimas ant Ewangelios Prapłatinimo Karaliaučiuje Sudidraugawojufju, kaip łu jū Draugyftę bey tôs Draugyftės Darbų dėfiti. – Nufidāwimai apie Ewangelios Praplātinimą tarp Žydų ir Paganų, № 1, 2–16.

Pėteraitis, Anusis 1948: Surinkimai Prūsų Lietuvoj, Lietuvių evangelikų liuteronų vyr. bažnyčios taryba, įvado žodį parašė ir spaudai parengė M. Kavolis.

[Skelbimas] 1843: [Skelbimas]. – Nufidāwimai apie Ewangelios Praplātinimą tarp Žydų ir Paganų, № 3, 48.

Strungytė-Liugienė 2021: Wilhelmo Andrejaus Rheniaus (1753–1833) šviečiamoji veikla Klaipėdoje ir pirmieji lietuviški anglų religinės literatūros vertimai. – Knygotyra 76, 93–113. Prieiga internete: https://doi.org/10.15388/Knygotyra.2021.76.77.

116

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Parama protestantų misijoms Prūsijos Lietuvoje XIX a. 1-oje pusėje: privačios iniciatyvos ir spaudos vaidmuo

Strungytė-Liugienė Inga 2021a: Листи Вільгельма Андреаса Реніуса (1818) з маєтку Бахмана поблизу Клайпеди до Лондонського товариства релігійних писань. – Knygotyra 76, 294–302. Доступ в інтернеті: https://doi.org/10.15388/Knygotyra.2021.76.84.

[Зведення] 1832–03: [Зведення]. – Nufidawimai apie Ewangelios Praplėtinima tarp Žydų ir Pagonų, № 3, März, {48}.

[Зведення] 1832–04: [Зведення]. – Nufidåwimai apie Ewangelios Praplātinimą tarp Žydų ir Pagonų, № 4, April, 64.

Отже, я вже починаю! 1832: Отже, я вже починаю! – Nufidåwim{ąi} apie Ewangelios Praplātinimą tarp Žydų ir Pagonų, № 1, Januar, 8–15.

[Weiss Georg B.] 1847: Liāupinkint Pôną Diewą wįli Pagônai [...]. – Nufidåwimai apie Ewangelios Praplātinimą tarp Žydų ir Pagonų, № 2, 19–40.

Zembrickis Johanas 2011: Історія Клайпедського повіту 3, переклад R. Adomavičius, Клайпеда: Libra Memelensis.

Підтримка протестантських місій у Прусській Литві в першій половині XIX^th століття: роль приватних ініціатив і преси

РЕЗЮМЕ

Мета цієї статті — розкрити досвід підтримки протестантських місій у Прусській Литві в першій половині XIX^th століття. У статті зосереджено увагу на формах підтримки, що поширювалися з приватної ініціативи мирян. Литовська періодична преса та книжки, видані в Прусській Литві, також слугували засобом збору коштів. У статті з’ясовується, коли в литовській протестантській громаді розпочався збір фінансової підтримки місій і з якого джерела ця підтримка надходила.

Встановлено, що пожертви на місії збирали в Прусській Литві ще до заснування Кенігсберзького місіонерського товариства (1822). У 1820–1821 роках Галльська місія отримала значну підтримку від литовських мешканців Прусської Литви — учасників руху релігійного пробудження (лит. surinkimai), який посилювався протягом ³rd десятиліття століття, — і вчителів (лит. šulmistai). Пожертви збирав інспектор маєтку Бахмана поблизу Клайпеди (колишнього Мемеля), член Моравської церкви Вільгельм Андреас Реніус (1753–1833), який виступав посередником

Straipsniai / Articles

117

INGA STRUNGYTĖ-LIUGIENĖ

між литовцями та Галльськими місіями. Перші пожертви, зроблені мешканцями Литви, були спрямовані до Південно-Східної Індії, до Мадраса (нині Ченнаї), на підтримку діяльності німецького місіонера Карла Ґотліба Евальда Реніуса (1790–1838).

Іншою формою підтримки місій був продаж місіонерської преси. Частково з цією метою в Прусській Литві видавалося литовське періодичне видання Nufidauwimai apie Ewangelios Prafiplatinima tarp 3ydų ir Pagonių (від 1832 року; редактор — Йоганн Фердинанд Кельх). Місцеві євангелічно-лютеранські пастори пропагували місії та брали участь у зборі пожертв; серед них був пастор Фрідріх Куршат (Frydrichas Kuršaitis, 1806–1884), майбутній професор теології Кенігсберзького університету й автор литовської граматики. Куршат переклав проповідь Tekel, tai yr. Swėrė tawę Swårčzeis ir perlėngwą ąbrdo лютеранського пастора Ернста Фрідріха Балла (опубліковану в Кенігсберзі 1843 року), а кошти, отримані від її продажу, мали бути спрямовані місіонерським товариствам і товариствам тверезості.

Підсумовуючи, слід зазначити, що модель підтримки місій була розроблена для зменшення тягаря держави. Фінансовий тягар розподілявся між заможними або забезпеченими релігійними мешканцями Прусського королівства. З іншого боку, публікації пропагували думку, що обов’язок поширювати християнство в нехристиянських країнах, підтримувати бідних та їхню освіту мають брати на себе не лише король і пастори, а й звичайні литовські мешканці Прусської провінції. Людина, яка жертвувала на місії, мала розуміти, що підтримка місій — це не локальна подія, а явище, яке охоплює Європу та інші країни світу, об’єднані християнством і християнськими цінностями. Кожна людина, яка робила внесок, служила спільній справі протестантів усього світу. Жертводавець міг відчувати, що він чи вона не самотні, а є частиною великої спільноти християн, які підтримували, фінансували й схвалювали ідею християнізації.

Подано 25 жовтня 2022 р.

ІНГА СТРУНҐИТЕ-ЛЮҐІЄНЕ Інститут литовської мови, вул. Петраса Вілейшіса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва [email protected]

118

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII