Konstrukcijos „tai yra / to jest“ semantika religiniame tekste (remiantis Konstantino Sirvydo „Punktais sakymų“ (1629, 1644))

Kristina Rutkovska

doi:10.35321/all87-03

Machine-translated document

This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.

Preparing document pages…

КРИСТІНА РУТКОВСЬКА Вільнюський університет ORCID id: orcid.org/0000-0002-5789-9972 Напрями наукових досліджень: мовні контакти в синхронному та діахронному аспектах, текстологічні й лінгвістичні дослідження давніх писемних пам’яток, дослідження мовної картини світу. DOI: doi.org/10.35321/all87-03

КОНСТРУКЦІЙ TAI YRA / TO JEST У РЕЛІГІЙНОМУ ТЕКСТІ: СЕМАНТИКА (НА МАТЕРІАЛІ PUNKTAIS SAKYMŲ КОНСТАНТИНА СИРВІДАСА (1629, 1644))^¹

Семантика конструкції tai yra / to jest у релігійному тексті (на матеріалі Punktai sakymų Костянтина Сирвідаса (1629, 1644))^²

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються конструкції tai yra / to jest у тексті проповідей Сирвідаса. У сучасних дослідженнях синтаксичної семантики ці одиниці характеризують як висновкові компоненти й зараховують до групи, що позначає еквівалентність, а їхню семантичну репрезентацію подають у вигляді схеми TR1 tai yra R2. У схемі R1 і R2 пов’язує відкрита еквівалентність, що ґрунтується на істинності висловлювання, тоді як R2 може бути висновком, узагальненням, уточненням. Метатекстові фрагменти, ужиті в релігійному тексті та введені за допомогою сполучення tai yra,

^¹ Статтю підготовлено в межах проєкту Tekst religijny jako narzędzie komunikacji międzykulturowej [Релігійний текст як інструмент міжкультурної комунікації]. NAWA, Польща, Програма POLONISTA, номер проєкту PJP/PON/2021/1/00005.

^² Стаття є частиною проєкту Tekst religijny jako narzędzie komunikacji międzykulturowej [Релігійний текст як інструмент міжкультурної комунікації]. NAWA, Польща, програма POLONISTA, номер проєкту: PJP/PON/2021/1/00005.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Konstrukcijos tai yra / to jest semantika religiniame tekste (remiantis Konstantino Sirvydo Punktais sakymų (1629, 1644))

мають багато спільного з лексичними паралелізмами, але вирізняються більшою образністю та змістовим багатством і виконують важливу стилістичну функцію. Метатекстові вставки, що починаються конструкцією tai yra, у «Постилі» Сирвідаса трапляються досить часто (близько 1000 уживань), тому припускають, що це характерна риса стилістичної манери цього автора бароко. Вони повторюються в одному реченні або в довшому фрагменті тексту, що складається з кількох складних речень. Їхні функції дуже різноманітні: а) відновлювальна, допоміжна щодо інформації; б) пояснювальна; в) риторична. У тексті Сирвідаса домінує алегоричне пояснення понять і явищ. Прагнучи до образності, автор майстерно поєднує слово з образом, а метатекстові вставки вносять прозорість і стають потужною риторичною фігурою в процесі навчання віруючих і формування моральних настанов.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: метатекст, лексичні паралелізми, алегореза, проповіді, Костянтин Сирвідас.

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена конструкціям tai yra/to jest у тексті проповідей Костянтина Сирвідаса. У сучасних дослідженнях синтаксичної семантики ці одиниці називають «висновковими компонентами» й зараховують до групи, що позначає еквівалентність. Водночас їхню семантичну репрезентацію виражають схемою TR1 tai yra R2 (TR1 тобто R2). У схемі R1 і R2 пов’язані відношенням відкритої еквівалентності, що ґрунтується на правильності висловлювання, тоді як R2 може виражати висновок, узагальнення або уточнення. Метатекстові фрагменти, ужиті в релігійному тексті й уведені за допомогою фрази tai yra, мають багато спільного з лексичними паралелізмами. Однак вони вирізняються більшою образністю та змістовим багатством і виконують важливу стилістичну функцію. Метатекстові вставки, що починаються конструкцією tai yra, досить поширені в «Постилі» Сирвідаса (близько 1000 випадків). Тому можна припустити, що це характерна риса барокового стилю Сирвідаса. Вони повторюються в одному реченні або в довшому фрагменті, що складається з кількох складних речень. Їхні функції різноманітні: а) відновлення інформації, допоміжна; б) пояснювальна; в) риторична. У тексті Сирвідаса домінує алегоричне тлумачення понять і явищ. Для досягнення образності автор майстерно поєднує слово й образ, тоді як метатекстові вставки додають прозорості й стають потужним стилістичним засобом у процесі навчання віруючих і формування їхніх моральних цінностей.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: метатекст, лексичні паралелізми, алегореза, проповіді, Костянтин Сирвідас.

ВСТУП

Аналіз, здійснений у цій статті, вважається міждисциплінарним і пов’язаний із кількома методологічними рішеннями, що належать до царини семантичного синтаксису, стилістики,

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

галузі біблістики (алегоричної інтерпретації) та етнотеології^³, а її головна мета — розкрити роль метатексту в релігійному тексті (обмежуючись семантикою лише одного типу сполучень — конструкцій зі сполученнями tai yra / to jest). Водночас прагнемо показати важливість алегоричної інтерпретації у структурі релігійного тексту й обговорити засади її формування. Поставлені завдання є багатоплановими: а) спираючись на вже проведені дослідження, подати принципи введення в текст конструкцій зі сполученнями tai yra / to jest та дослідити їхню семантику в сучасній литовській^⁴ і польській мовах; б) розкрити їхні функції в перекладах Біблії (досі на проведені дослідження можна було спиратися лише фрагментарно); в) на матеріалі конкретного тексту виокремити основні функції досліджуваних конструкцій (розглядається Постила Сирвида); г) за можливості простежити індивідуальні біблійні пояснення понять у Сирвида, зумовлені етнічною традицією та культурним контекстом.

1. ДОСЛІДЖЕННЯ УТОЧНЮВАЛЬНИХ (ЕКВАТИВНИХ) КОНСТРУКЦІЙ У ЛИТОВСЬКІЙ І ПОЛЬСЬКІЙ МОВАХ

Різноманітні метатекстові елементи, зокрема й сполучення tai yra, уже привертали увагу науковців. У «Граматиці сучасної литовської мови» подібні конструкції називаються уточнювальними словами або висловами, які в реченні уточнюють або пояснюють значення слів, що виконують ту саму функцію. Вони приєднуються до іменників, прислівників, прикметників, числівників або займенників (DLKG 1997: 633). Дослідники синтаксису сучасної литовської мови для позначення конструкцій такого типу вживають термін еквація. Йонас Балкявічюс у праці «Синтаксис предикативних конструкцій» (1998: 102) пише: «оскільки між двома антецедентами того самого денотата, тобто між адпозиціями, можна поставити знак рівності, то ці конструкції [можна назвати] екваційними конструкціями». Подібно їх характеризує й Роландас Мікулскас: «[...] ця конструкція, як і лат. id est, вводить уточнення попереднього речення, фрази або слова. З погляду логіки всю фразу з уставленим tai yra можна було б аналізувати як своєрідний різновид екваційної конструкції, у якому цей синтаксичний елемент виконував би функцію зв’язки. Наприклад, у реченні Прелат Йонас Мачюліс, тобто поет Майроніс, був цікавою

^³ Термін є дуже новим; його пропонує вживати Anna Werzbicka, прагнучи розкрити етнічні елементи в релігійному тексті (2021: 254–261).

^⁴ Авторка статті щиро дякує д-рці Лореті Вайчюліте-Семеніене та д-ру Роландасу Мікулскасу за дискусії й цінні консультації щодо сучасного стану дослідження конструкцій tai yra у сучасній литовській мові.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Konstrukcijos tai yra / to jest semantika religiniame tekste (remiantis Konstantino Sirvydo Punktais sakymų (1629, 1644))

особистість таку екваційну зв’язкову конструкцію можна спробувати побачити в складеному його підметі Прелат Йонас Мачюліс, тобто поет Майроніс, але суто синтаксично фраза tai yra poetas Maironis перебуває в адпозиційному положенні й не утворює з фінітним реченням фразу Прелат Йонас Мачюліс, як це буває у випадку типової зв’язкової конструкції»⁵.

Науковці досі вживають також термін вставні конструкції, що потрапив до граматик литовської мови з граматик Йонаса Яблонскіса⁶, а їхню функцію описують досить конкретно: «вставні конструкції [...] входять у різні рівні речення і навіть тексту — це і засіб формування модальності, і елементи вираження дискурсивності речення, а в тексті — також засіб когезії речення, тобто граматичної зв’язності» (Akelaitis 2010: 57). Ґінтаутас Акелайтіс у своїх статтях уживає також термін вислови, а, розглядаючи стилістичні функції таких утворень, характеризує їх як парентезні конструкції⁷ і спирається на «Риторику» Регіни Коженяускене Retorika, у якій розглядаються закони стилістики красномовства. Тут авторка пропонує застосовувати парентезу як спосіб уточнення, пояснення складних риторичних фігур, таких як метафора, катахреза, гіпербола або ліценція, задля ясності й простоти (Koženiauskienė 2001: 176–178, 189–190, 209, 219, 240, 341). Досягнуті в тексті таким способом ясність і точність особливо підкреслює також Юозас Пікчілінґіс як «загальновизнані та ціновані всіма особливості стилю» (Pikčilingis 1971: 43).

Про те, що дослідження конструкцій подібного типу є актуальними й необхідними, а водночас і складними, йдеться також під час розв’язання проблем пунктуації. Албінас Друктейніс (2021) у статті, опублікованій на сайті VLK, стверджує, що межі між, скажімо, конструкціями tai yra як пояснювальними, уточнювальними частинами речення (означеннями, присудками тощо) і як вставними конструкціями можуть бути нечіткими: «Співвідношення та ознаки певних вставних конструкцій і пояснювальних частин речення не завжди легко розпізнати й розмежувати, оскільки вони мають близьке комунікативне призначення. І ті, й інші виникають із бажань і спонукань автора тексту — у разі сумніву щодо успішності комунікації доповнити висловлений зміст іншим, зрозумілішим змістом або втрутитися зі своїм особистим ставленням, оцінкою висловленого тощо. Така близька спільна основа їхньої присутності в мові створює труднощі під час віднесення конкретного випадку до того чи іншого пунктуаційного правила».

^⁵ Послідовно дякую д-ру Р. Мікулскасу за висловлену думку та письмово подані міркування.

^⁶ Ґінтаутас Акелайтіс (2010: 63), дослідивши опис вставних конструкцій Й. Яблонскіса, доходить висновку, що той подав два розуміння цих утворень: а) вузьке, викладене в академічних описах синтаксису литовської мови (LKG III 1976: 701–713; DLKG 1997: 641–644), у якому вставні конструкції вважаються усталеними, стандартними словами та висловами (DLKG 1977: 645), і б) широке розуміння вставних конструкцій, до якого він зараховує також конструкції, граматично пов’язані зі словами речення (пор. дослідження Balkevičius (1963: 267–281), Labutis (2002: 343–353)).

^⁷ Цей термін здавна використовується також дослідниками польського синтаксису, пор. Pisarkowa (1984: 130–137).

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

Детальний огляд стану дослідження еквативних конструкцій у литовській мові та спектра термінів, уживаних для їх характеристики, дає підстави констатувати, що досі ці мовні явища досліджувалися загалом, а саме метатекстовим уточнювальним конструкціям із сполученням tai yra або синонімним із сполученням išmanyk уваги не приділяли. Ґрунтовніших досліджень цієї теми, заснованих на історичних текстах литовської мови, загалом не проводилося.

Дещо докладніше конструкції, що вводяться сполученням tai yra, розглядалися в працях польських учених. Аналізувалися синтаксичні функції цих елементів, обговорювалося, до якого граматичного класу їх віднести (Wiśniewski 1990: 91–119). Дослідники аналізували тексти різних типів: сучасні, давні й лише частково — релігійні. Anna Wierzbicka, одна з перших дослідниць цих явищ у польській мові, у статті, присвяченій «тексту другого плану» — метатексту, представляє ці елементи як одиниці, «які в тексті вказують на еквівалентність або квазіеквівалентність, а введені ними вставки можна описати як такі, що мають модальну структуру „те саме скажу інакше“» (Wierzbicka 1971: 117–118).

У сучасних дослідженнях синтаксичної семантики ці одиниці характеризуються як висновкові компоненти й зараховуються до групи, що позначає еквівалентність, а їхню семантичну репрезентацію подано схемою TR1 tai yra R2. У схемі R1 і R2 поєднані відкритою еквівалентністю, заснованою на істинності висловлювання, а R2 може бути висновком, узагальненням, уточненням. Для таких одиниць характерний незмінний внутрішній зв’язок, що виявляється в постпозиції щодо R1 і препозиції щодо R2 (Grochowski et al., 2014: 163–164; Kisiel 2013: 73–82).

Можна вважати, що в релігійному тексті, заснованому на інтерпретаціях біблійних тверджень або інших джерел (отців Церкви, письменників Античності), такі сполучення мають своєрідну семантику й своєрідні функції, і ці аспекти можна визначити точніше. Коментарі до перекладів Біблії Jakubo Wujeko, Simono Budno і Stanisławo Murzynowskio допомогли виявити найхарактерніші риси наукового стилю, що формувався в мові польської гуманістики золотого віку. Joanna Sobczykowa, аналізуючи уточнювальні конструкції, ужиті в коментарях цих трьох відомих перекладачів, прагнула розкрити авторські інтенції, охарактеризувати риси стилю коментарів і навести їхні приклади. У коментарях до Біблії багато пояснень і уточнень понять безпосередньо починаються сполученнями to jest, to się rozumie, to się znaczy, mianowicie, а сполучення to jest найчастіше вживається під час цитування або перекладу польською мовою певних латинських фрагментів. Авторка стверджує, що згадані сполучення не мають у тексті жодної виразнішої стилістичної функції (Sobczykowa 2012: 172, 265).

Повертаючись до першого дослідження функцій метатексту в польській мові та до деяких тверджень Annos Wierzbickos, звернімо увагу на думку цієї авторки. Вона пише: «Наші висловлювання, гетерогенні в різних аспектах, є гетерогенними й у тому сенсі, що в них постійно переплітаються авторський текст і метатекст. Нитки метатексту можуть виконувати найрізноманітніші функції, пожвавлюючи авторський

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Семантика конструкцій tai yra / to jest у релігійному тексті (на матеріалі Punktai sakymų Konstantino Sirvydo (1629, 1644))

текстове «семантичне полотно», поєднуючи, підкреслюючи, зв’язуючи різні його елементи. Іноді їх можна вилучити, не руйнуючи цілісності. Іноді — ні. [...] Імовірно, кількісний і якісний «внесок» метатексту в текст є одним із основних маркерів стилістичної диференціації» (Wierzbicka 1971: 121).

Метатекстові фрагменти, уживані в релігійному тексті й уставлені за допомогою сполучення tai yra, мають багато спільного з лексичними паралелізмами, про які писали польські (Bieńkowska 1994: 5–17; Kuraszkiewicz 1986: 619; Zarębski 2015: 281–296) і литовські (Kruopas 1960: 223–254; Rutkovska 2016; Vasiliauskienė 2016) дослідники, але вирізняються більшою образністю, різноманітнішим змістом і виконують важливу стилістичну функцію. Сполучення цього типу можна вважати одним з елементів так званої розмовної риторики, характерної для проповідей, за допомогою яких прагнули пояснити простим слухачам складні речі. Про це писали на матеріалі давньопольських текстів (Hrabeс 1960: 409; Bieńkowska 1998: 291–298; Umińska-Tytoń 2021: 225–230), такі ознаки виявлено в тексті Postilės Mikalojаus Daukšos (1599) (Lebedys 1963; Rutkovska, Jachimovič 2022), і вони характерні також для проповідей Sirvydo.

2. АНАЛІЗ КОНСТРУКЦІЙ, ЩО ПОЗНАЧАЮТЬ КВАЗІЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ, У POSTILĖ KONSTANTINO SIRVYDO

Щоб розкрити семантику й функції досліджуваних конструкцій у релігійному тексті, обрано текст проповідей Konstantino Sirvydo (Punktai sakymų nuo advento iki Gavenios, 1629 — PS/PK I, Punktai sakymų Gaveniai, 1644 — PS/PK II). Метатекстові вставки, що починаються конструкцією tai yra / to jest, у Postilė досить часті (їх ужито близько 1000 разів, дещо рідше трапляються синонімні — išmanyk / rozumiej⁸), тому можна стверджувати, що це характерна риса стилю цього барокового автора. Вони повторюються в одному реченні або в довших відрізках тексту, що складаються з кількох складних речень. Функції метатекстових вставок дуже різноманітні: а) відновлювальна щодо інформації — вставлена інформація відновлює фрагменти, ужиті в попередньому реченні; б) пояснювальна — образно пояснюються значення понять, найчастіше біблійні імена, мікротопоніми та складніші богословські терміни; в) риторична — посилюється риторична виразність тексту, щоб висунути на перший план і підкреслити певний зміст. Через статті

^⁸Точніші кількісні дані можна подати, використовуючи нещодавно опублікований K. Sirvydo Punktų sakymų Indeksą (див. http://seniejirastai.lki.lt/db.php?source=91). У статті наведено приблизні підрахунки, оскільки основною в цій роботі вважається якісна аналіз цих сполучень.

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

через обмежений обсяг найбільше місця приділено прикладам другої та третьої груп^⁹

Метатекстові вставки в тексті Sirvydo використовуються для пояснення незнайомих слів і біблійних термінів, представлення тверджень Отців Церкви, створення образних порівнянь. Це також спосіб навчання віри, що узгоджується з настановами Святого Письма, наближає його зміст і риторику, ґрунтується на вірності вірі, прагненні її виховувати й зміцнювати. Важливо згадати й про позицію самого Sirvydo, його особисті інтерпретації. Представляючи основні біблійні положення, важливо було враховувати постанови Тридентського собору (1545–1563), їм мали відповідати й усі проповідники, щоправда, обираючи прийнятний для кожного особисто спосіб аргументації.

Розгляньмо кілька сполучень цього типу, зважаючи на те, як їхній зміст і форма були зумовлені намірами проповідника. Вони, безперечно, були пов’язані з тим культурно-історичним контекстом, у якому формувалися його твори, призначені для слухачів і священників, для розв’язання їхніх актуальних життєвих питань, пристосовані до рівня їхньої освіти та підготовки, щоб вони могли зрозуміти й надалі інтерпретувати слово Dievo^¹⁰

2.1. Пояснення значень власних іменників

У Postilėje Sirvydo, як і в багатьох інших параболічних творах, пояснюються власні іменники. Це характерна риса текстів цього типу, широко поширена ще в середньовіччі та згодом укорінена в давньому польському релігійному письменстві (пор. Pisarkowa 1984: 130–131). Поняття, незрозумілі простим людям, які не мали спеціальної богословської освіти, різні автори пояснювали по-своєму. Sirvydas, пояснюючи, спирається на Святе Письмо або на власне розуміння образності власного імені. Наприклад, пояснюючи топонім

Babiloniją

, він спирається на Апокаліпсис, у якому Babelė^¹¹ — один із найбільш вражаючих біблійних образів, суворе покарання на Божому суді за безбожність, пиху та розпусту цього міста (Słownik symboliki biblijnej – SSB 27–28). У тексті Sirvydo пояснення ґрунтується на метафоричному узагальненні всіх засуджених, а призначене їм покарання називається «морем страждань», пор.:

^⁹ Можливо, доречно навести тут лише кілька ілюстративних прикладів першої групи: Per kuri (tay ira Iezu Chriſtu) łabay didžius ir brungius mumus žadeimus dowanojo // Prʒe3 ktorego (to ieft Chriſtu sà) naweikſbę y koßtowne obietnice nam darował (PS I 89–90); Kurigi wayſiu tureiote tuo metu iuofe (tay ira nu ſidideimuofe) įzkuriu dabar giedites? // Któryžėsićie pożytek mieli w nich (to ieft w grzechách) ʒá ktore się teraz widʒićie? (PS I 153).

^¹⁰ Про важливість культурного контексту див. докладніше Rutkovska 2020; 2022.

^¹¹ У перекладі Rubšio ir Kavaliausko Biblijos вжито форму „Babelė“ (Apr 18, 1–21).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Konstrukcijos tai yra / to jest semantika religiniame tekste (remiantis Konstantino Sirvydo Punktais sakymų (1629, 1644))

‹Ангел в «Об’явленні Йоана святого показав, коли» підняв великий камінь, наче великий жорновий, і кинув у море, кажучи: Таким рухом буде вкинуте Вавилонське місто, те велике (Одкр. 18,21)». Вавилон, тобто велика кількість усіх засуджених, буде вкинута в море нескінченних мук (PS I 53).

‹Ангел у «Об’явленні Йоана Святого виразив, коли» підняв міцний камінь, наче великий жорновий, і кинув у море, кажучи: Цим рухом буде вкинуте Вавилонське місто, те велике (Одкр. 18,21)». Вавилон, тобто велика кількість усіх засуджених буде вкинута в море нескінченних мук (PK I 53).

В іншій проповіді Вавилон названо сумішшю гріхів. Таку характеристику автор уживає, спираючись на Біблію та проповіді св. Гуго¹², у яких ідеться про вічне засудження, пор.:

Вийдіть із Вавилону / тобто / вийдіть із поневолення гріха / і від нагоди до зла (PS I 168).

Виходьте з Вавилону / тобто / із поневолення гріхами / і з нагоди до них, близьких (PK I 168).

Як видно з прикладів, тут немає конкретних історичних чи географічних пояснень власної назви, переважає символічне розуміння. Вавилон постає як символ безладу, гріха й падіння. Його протилежність — Єрусалим, названий в Апокаліпсисі Христовою улюбленицею (SSB 26–27). Отже, тут очевидне спирання на біблійну символіку та її традиційну інтерпретацію — явище, характерне й для інших проповідників.

2.2. Пояснення слів іншомовного походження

Коли в текст проповідей уводяться запозичення, Сирвид не обмежується буквальним перекладом, а подає їхню інтерпретацію. Наприклад, уживши в тексті арамейський вислів Maranatha, що означає ‘Наш Господь приходить’ або ‘Прийди, наш Господи!’ (BT, 1 Кор 16,22), він пояснює його за допомогою конструкції тобто, після чого розгортає міркування синонімічним реченням із зрозумій / розумій. Так автор поєднує пояснення вислову іншомовного походження з усім пунктом проповіді, у якому йдеться про справжню причину приходу Господа — засудження невіруючих. Тут бачимо двошарове пояснення вислову іншомовного походження, віддалене від значення вислову, закладеного в процитованому реченні з 1 Кор 16,22, пор.:

¹² Широко відомий і цитований проповідниками твір XV ст., пор. Hugon de Sancto Caro. In Postillam super Ieremiam Prophetam, Cap. L.

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

‹Якщо «хтось» не любить Господа нашого Ісуса Христа, нехай буде проклятий, Маран ата (1 Кор 16,22)› / так є Господь приходить / зрозумій на суд, на якому виголошується прокляття [...] (PS I 66). ‹Якщо хтось не любить Господа нашого Ісуса Христа, нехай буде проклятий, Мараната (1 Кор 16,22)› / тобто Господь приходить / зрозумій на суд / на якому виголошується прокляття [...] (PK I 66).

Подальші приклади показують, що слова іншомовного походження можуть перекладатися і вільніше. Для автора вони слугують своєрідними риторичними фігурами, стаючи опорою для образних міркувань. Обравши образ мирри для передавання тяжкості Христових страждань, Sirvydas нагадує і про первинне значення цього слова в семітських та арамейських мовах — ‘гіркі’ (Klein 1987: 380), пор.:

‹Руки мої капають миррою (Пп 5,5)› / так є у моїх ділах багато гіркоти (PS I 225). ‹Руки мої капають миррою (Пп 5,5)› / тобто у моїх справах багато гіркоти (PK I 225).

Пояснюється слово echo, яким він характеризує значення вчення св. Йона. Sirvydas не перекладає його буквально (пор. Echo гр. Ἠχώ Ēchō, лат. Echo ‘відлуння’, ‘відгомін’, ‘звук’), а подає розгорнуте пояснення, у якому echo постає як риторична фігура, що означає голос, який лунає в пустелі й повертається до тих, хто кличе на допомогу та шукає спасіння, пор.:

Як глухий / і в пустелі до добра озивається Echo / так є інший глухий / відскакуючи / і наче повертаючись до того, хто кличе, від тих дерев або скель, на які падає (PS I 139). Із глухого / у пустелі до того, хто кличе, оживає Echo / тобто інший голос / відлунюючи й наче повертаючись до того, хто кличе, від тих дерев або скель, на які падає (PK I 139).

Латинський вислів nervus belli ‘нерв війни’, узятий із промови Марка Тулія Цицерона проти Марка Антонія¹³ (Cyceron 2002) і такий, що означає ‘невизначені грошові ресурси, призначені для війни’, пов’язується з людьми, найманими для війни й щедро винагороджуваними; у тексті їм протиставляються люди, які відкидають блага цього світу й перемагають лукавого. Автор використовує символіку римських текстів, надає їй релігійного відтінку, а війна осмислюється як боротьба з духовним злом, пор.:

¹³ Цитується за Filipika V, 5 (Cyceron 2002).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Konstrukcijos tai yra / to jest semantika religiniame tekste (remiantis Konstantino Sirvydo Punktais sakymų (1629, 1644))

Потрібно багато грошей на війну з людьми, які називаються Neruus belli, так є сила війни, які міцно утримують воїнів, щоб, отримуючи свою плату, вони не залишали війни й не розбігалися (PS II 20).

Потрібно багато грошей на війну з людьми, які називаються Neruus belli, тобто сила й могутність війни, які міцно утримують солдата, щоб, отримуючи свою плату, він не залишав війни й не розпорошувався (PK II 20).

Як видно з наведених прикладів, у текстах проповідей Sirvydas слова іншомовного походження, іноді слабо адаптовані, можуть перекладатися буквально, але далі вільніше інтерпретуватися. Це дає змогу говорити про освіченість автора, а ще більше — про його здатність, використовуючи іншомовні елементи, творити символічні образи.

2.3. Пояснення окремих понять, що виконують символічну функцію

У своїх проповідях Sirvydas часто пояснює біблійні оповіді, засновані на повсякденних подіях, водночас розкриваючи багатошарову символіку, передану за допомогою повсякденних предметів і дій. Наприклад, це демонструє уривок із пісні книги Ісаї про невдячний виноградник (Із 5,2–6), який у цьому епізоді Святого Письма символізує Ізраїль. Автор пояснює конкретні поняття абстрактно, прагнучи показати їхній релігійний відтінок. Часто метатекст охоплює всю цитату. Так, камені виноградника стають богами, яким поклонялися язичники, огорожа навколо ділянки — законом, Божим правом, а дощ, що падає на виноградник, — наукою віри, Божим словом, пор.:

‹Викинув із неї каміння (Із 5,2)› / так є ідолів та інші створені речі, які Синагога вважала богами й яким поклонялася. ‹Огородив плотом (Із 5,2)› так є своїми заповідями й законами їх оберігав; ‹Вежу посеред неї збудував (Із 5,2)› / так є церкву через Соломона або сторожу святих ангелів для них поставив. Дав хмари й ‹дощі (Із 5,6)› / які б її скроплювали й поливали, так є своє вчення й слово, яким навчав їх через пророків, наче з хмар, проливаючи на них дощ науки (PS I 332–333). ‹Вибрав із неї каміння (Із 5,2)› / тобто ідолів та інші створені речі, які Синагога вважала Богами й прославляла. ‹Огородив (Із 5,2)› плотами / тобто своїми заповідями й правом їх оберігав. ‹Вежу посеред неї збудував (Із 5,2)› / тобто церкву через Соломона або поставив їм варту ангелів; дав хмари й <дощі (Із 5,6)>, які б її кропили й поливали, тобто свою науку й слово, яким частково через пророків на небі науки навчав їх (PK I 332–333).

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

Конкретні поняття в проповідях пояснюються й самостійно. Це не метатекстове пояснення, вставлене в цитату зі Святого Письма. Сполука це є, ужита для введення в текст певного пояснення, стає своєрідною преамбулою, твердженням, а цитата використовується як аргумент для підтвердження поданого раніше пояснення. Наприклад, фраза будити Господа пояснюється досить просто — це означає палко молитися, просячи благодаті й допомоги, пор.:

Коли сильні вітри й морські хвилі нападають на човен: тоді треба будити Господа: тобто молитися Йому гаряче й щиро: як робили Апостоли, кликали до Господа й будили Його, просячи: Господи, спаси нас, гинемо (Mt 8,25)› якщо не врятуєш (PS I 278). Коли вітри й морські бурі нападають на човен: у цей час треба будити Господа, тобто молитися Йому гаряче й сердечно: як робили Апостоли, кликали до Господа й будили Його, просячи: Господи, спаси нас, гинемо (Mt 8,25)› якщо не врятуєш (PK I 278).

Для Святого Письма властиве непряме мовлення, із використанням різноманітних фігур, могло спонукати по-різному пояснювати той самий вислів залежно від контексту й намірів проповідника. Наприклад, куколями Сирвид називає гріх, християн-єретиків, які повстали проти віри, і все це не суперечить традиційному розумінню цієї рослини. Так називали різні шкідливі або отруйні рослини, метафорично — злочинну бездіяльність, гідну Божої кари, як і гріх (SSB 875–877), пор.:

[...] а куколів, тобто єретиків (PS I 289). [...] а всякий тобто єретик (PK I 289). Чотири особливі куколі, тобто причини відступництва (PK I 293). Чотири особливі куколі, тобто причини гріхів (PK I 293).

Слово терен пояснюється двояко: як тілесні насолоди або розпуста і як тіло, що страждає, голодує, працює. Шипшина та її колючки викликають неприємні асоціації в людей, які працюють у полях, але цілком відповідають абстрактнішим поняттям, пов’язаним із вірою. Терен у Святому Письмі невіддільний від страждання, кари чи катувань, суду та вигнання. Автори Святого Письма — від Книги Буття до Нового Завіту — використовували образ терну, говорячи про послану кару, занедбані цінності (SSB 112–113), пор.:

Інша країна, повна терну / це є тілесні насолоди й ганебна розпуста (PS I 345). Inne kraie pełne čiernia / to ieƒt čiełnych roƒkołu / y rozpułt brzydkich (PK I 345).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Konstrukcijos tai yra / to jest semantika religiniame tekste (remiantis Konstantino Sirvydo Punktais sakymų (1629, 1644))

У тексті Сирвида часто вживаний образ «болісного тіла» — людини, яка страждає, приймає страждання, підкоряється йому (пор. LKŽ: sopulingas ‘охоплений болями, болісний’; sopulys ‘біль, болючість’), тому біблійний символ терну набуває дещо іншого значення, охоплюючи також турботи повсякденного життя. У Святому Письмі люди у св. Луки названі терням — «це ті, хто почув, але, йдучи далі, залишилися пригніченими турботами, багатством і життєвими насолодами та не приносять плоду» (Лк 8,14), пор.:

‹Посіяне на терні (Лк 8,7)› це є тілесно болісні / або ті, що багато страждають / голодують / спраглі / пітніють / працюють [et]c. (PS I 342).

‹Посіяне було на терні (Лк 8,7)› / це є у стражденному тілі / або в тому, яке багато страждало / голодувало / прагнуло / пітніло, працювало [et]c. (PK I 342).

2.4. Пояснення теологічних понять

У текстах Сирвида трапляється і явище, протилежне щойно розглянутому, коли теологічні поняття пояснюються конкретними поняттями повсякденного життя. Так автор, прагнучи, щоб віруючі краще зрозуміли складну біблійну термінологію, використовує метафоричну образність, характерну для творців тогочасних релігійних текстів. Наприклад, у наступних прикладах церкву можна інтерпретувати двояко — як кохану і як людство, що голодує за вірою:

Церква / тобто Христова наречена була бідною / не мала нічого доброго / без маєтку / убогою (PS I 230)^¹⁴.

Церква була чистою / не мала нічого доброго / без добра / без багатства / убогою (PK I 230).

Але Христос Господь не тому церкву / тобто душі людей прийняв (PS I 229).

Але Христос Господь не церкву прийняв / тобто людські душі прийняв (PK I 229).

Автор часто вставляє таке пояснення в біблійні цитати: фразу не введи нас у спокусу описує цілком точно, використовуючи й інші релігійні поняття — як уникнення гріха, до якого спокушають вороги духу (диявол); ворота пекла — як сили людських тиранів і диявола; Слово Боже — як його Сина, його вічну мудрість. Навіть поясненнями, вставленими в цитати, Сирвид намагається не лише наблизити

¹⁴ У литовському тексті конструкція tai yra не вживалася, тому пропонується розглянути польський приклад. Водночас з’являється можливість оцінити перевагу тексту з металінгвістичним уточненням, ступінь його більшої виразності.

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

не лише складніші слова Біблії, а й прагнуть виразності, оскільки вони сповнені експресії, їхній зміст не має суто пояснювального характеру, пор.:

‹Не welk mułu pagundiman (Mt 6,13)› / tay ira / ne perleyłk mumus impult griekan / vnt kurio gundžia mus dušių neprietelus (PS II 57).

‹Не вводь нас у спокусу (Mt 6,13).› / to ieft / nie dopułćzay nam wpaść w grzech / ná który nas kuší dubny nieprzyáićiel (PK II 57).

‹Ворота пекла› «tay ira galibes wiłokios ne tiktay žmonių tyranu / bet ir pačiu welinu» «ne pergałes ios (Mt 16,18)› (PS I 275).

‹Брами пекельними› / «to ieft šiły wzėłakie nie tylko ludzkie / ale y czartowskie» / «nie zwycięża go (Mt 16,18)› (PK I 275).

‹Палета тоді є слово Боже (Лк 8,11)› тобто Син його / який є мудрість його вічна (PS I 341).

‹Тож сіється слово Боже (Лк 8,11)› / to ieft Syn iego / ktory ieft mądrość iego wieczna (PK I 341).

2.5. Навчання істин віри

До тексту Постилі зі сполученням tai yra включено елементи — це також докладніші пояснення основних істин віри, що розкривають моральні та дидактичні настанови автора. Маємо справу не лише з метафразами, а й із цілісними розгорнутими конструкціями, що охоплюють по кілька речень, найчастіше — рядами однотипних речень, які уточнюють твердження, викладене в першому реченні після tai yra, пор.:

Кожна душа тепер має віддатися за Христа / тобто через істинну віру до нього пристати / і до церкви його ввійти / охреститися / та інші таїнства прийняти / тобто віддатися за Христа / після смерті цього ніхто не зможе зробити (PS I 228). Кожна душа тепер має йти за Христом / тобто через правдиву віру до нього пристати / і до його церкви ввійти / охреститися та інші таїнства прийняти / тобто йти за Христом / після смерті цього ніхто не зможе чинити (PK I 228).

Nuog tu futwerimu mokikimes kłaufit Diewo pagal prijimimo mułu tay ira išpildidami dešimti priſakimu io / kuris ira pagal naturos mułu / ir wadinafi tieſa prigimta / arba łu mumis gimęs / kuriu turime irašitu ißmoniou fawo (PS I 265). Відтоді навчімося слухати Бога згідно з природним законом, to ieft виконуючи десять його заповідей, які відповідають нашій природі й називаються природним законом, що є записаним у нашому розумі (PK I 265).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Семантика конструкцій tai yra / to jest у релігійному тексті (на матеріалі Punktai sakymų Костянтина Сирвіда (1629, 1644))

2.6. Своєрідний підхід до біблійної символіки

Пояснюючи біблійну символіку, автор часто по-своєму інтерпретує текст Святого Письма. Це видно і в кількох уже розглянутих тут прикладах. Іноді ці своєрідні риси дуже виразні. Починаючи по-новому пояснювати певний символ, паралельно з новою інтерпретацією створюється і новий текст, концептуально інший зміст. Це явище дуже цікаве й варте уваги дослідників; тут буде згадано лише два приклади. Використовуючи образ веселки / лука, який у Книзі Буття означає новий союз Бога з людьми, Сирвід говорить і про розп’яття Христа. У біблійному тексті такого образу немає. У Святому Письмі веселка з’являється на небі після потопу, коли Ной та його родина висаджуються на берег. Єврейське слово qe_et, що означає «веселка», вживалося також у значенні зброї. В основі цього образу лежить думка, що Бог повісив на небі лук, яким скористається, судячи людство. У цьому фрагменті веселка символізує Боже милосердя та мир, що настають після суду — бурі (SSB 1010). Для Сирвіда таким знаком примирення є Христос. Безперечно, це нова й досить оригінальна інтерпретація біблійного символу, пор.:

‹Anie kurie skirta nuo gtwanu piktibes / turetu weyzdeti vnt kilpInio / kuri Diewas vnt debesiu ižtiefe (Pr 9,13)› / тай іра на розп’ятого Христа / чиї муки та смерть у ці дні Церква виставляє перед ними / щоб вони стримувалися й відмовилися від розпусти (PS I 370). ‹Oni ktorży toną od potopu złości mieliby pátrzyć ná tęczę (Rdz 9,13)› / ktorą Bog ná obłokach rozciągnął / to ieft на розп’ятого Христа / чию муку й смерть у ці дні їм показує церква / аби вони стримувалися й припинили розпусту (PK I 370).

Інше розуміння образу Христа розкриває також інтерпретація цитати з Книги Ісаї (Із 53, 1–12), де перелічено його заслуги перед людством, його ув’язнення та суд, смерть за людські гріхи — усе те, чого слухачі самі могли не збагнути. Тут Сирвід подає дуже конкретну картину приниження, катувань і страждань Христа. Імовірно, очікувалося, що така конкретна розповідь про страждання й самопожертву буде не лише зрозумілішою, а й сильніше вплине на людські почуття, пор.:

‹Regieiome ii / ir ne buvo pawayzdos (Iz 53,2)› / тай іра так жорстоко був понівечений / що через страшні рани не можна було розпізнати, чи це людина, чи щось інше; здавалося, що в той час він уже не був людиною. Бо не видно було людського обличчя на ньому / через огидні плювки / через страшне його побиття й поранення. Не видно було і його очей, залитих кров’ю та сльозами. Так само й інших частин його найсвятішого тіла (PS II 220). ‹Widźielifmy go á nie było ná co pouzřzeć (Iz 53,2)› / to ieft так жорстоко поранений / що через страшні рани не можна було зрозуміти, чи він людина, чи щось інше? Він уже не здавався людиною: бо його обличчя не здавалося людським / через огидні плювки / через страшне його побиття й поранення. Не здавалися людськими й очі / бо були залиті кров’ю та сльозами / Так само й інші частини його найсвятішого тіла (PK II 220).

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

бо вже не здавалося, що в той час він був людиною: адже його обличчя не здавалося людським / через огидні плювки / через страшне його побиття та поранення[.] Не здавалися людськими й очі / бо були залиті кров’ю та сльозами / Так само й інші частини його найсвятішого тіла (PK II 220).

3. ПІДСУМОК

Як видно з кількох десятків розглянутих прикладів зі сполуками tai yra / to jest, išmanyk / rozumiej, у текстах проповідей Сирвіда це найчастіше мовні фігури, що безпосередньо підкреслюють і посилюють істотні аспекти біблійного та релігійного змісту. Оскільки сполуки цього типу в проповідях часто є надлишковими, вони стають певною ознакою авторського стилю. Пояснення біблійних імен та понять — це образні інтерпретації символічних і переносних значень біблійних висловів і тверджень. Вони часто безпосередньо не пов’язані з поясненням біблійних вставок або слів, а вживаються вільніше в процесі аргументації. Такі пояснення надають релігійному наративу простоти й належно наближають авторську думку проповідника до віруючих. З іншого боку, автор часто використовує алегорезу, прагнучи до образності, майстерно поєднуючи слово з образом. Подібних фігур чимало в біблійному тексті, тому багато авторів використовували їх у своїх творах, надаючи їм численних значень і поєднуючи у вигадані конструкції, які значно перевищують пояснення, закодовані біблійним агіографом у книгах Біблії (Bardski 2006: 19), а в Біблії переносний зміст є первиннішим, «сильнішим» за буквальний (Ališauskas 2011: 21). Трапляються такі фігури й у поезії цього періоду; образно їх передав видатний поет бароко Сарбевій, у творах якого «біблійне джерело обростає шарами нових інтертекстів, а об’єктом наслідування іноді стає вже не первинне джерело, а його значно ближчі з погляду часової дистанції інтерпретації (пор. Daukšienė 2014: 128).

Усвідомлюючи масштаби взаємодії культурних кодів у Постилії Сирвіда та розглядаючи їхні шари, можна стверджувати, що проповідник прагнув дотримуватися вчення Святого Письма і отців Церкви та пояснювати його. Це відображає і обраний ним метод написання проповідей. Відповідно до єзуїтських настанов, основою цих текстів мали бути Святе Письмо та праці отців Церкви (Panus 2001: 188–198); також потрібно було спиратися на джерела, що повторювалися в багатьох інших творах, — про це свідчать додані до текстів «реєстри» праць (щодо реєстрів Малої постилії та Католицької постилії Wujeka див. Cybulski 2014: 99–119; 2019: 303–317). Ще одна причина повторюваності мотивів та інтерпретації біблійних символів — так звана однорідність стану проповідників. Цьому сприяли тісно інтегрована освітня, особливо єзуїтська, мережа, навчання за тими самими підручниками та публічні заяви Церкви. Тоді можна помітити, що барокові проповіді

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Konstrukcijos tai yra / to jest semantika religiniame tekste (remiantis Konstantino Sirvydo Punktais sakymų (1629, 1644))

має безліч подібностей, що доводять єдність культури значної частини Європи (Pawłak 2005: 27; 2012: 316–334). Однак, якщо розглядати проповідників індивідуально, можна виявити й оригінальність їхніх інтерпретацій. Навіть будучи обмеженими ригористичною вимогою наслідувати авторитети, проповідники вміли подавати власні інтерпретації. Безперечно, ці невеликі відхилення від вимог і традицій зумовлювало бажання досягти віруючих і вплинути на них.

Ця стаття є лише початком ґрунтовніших досліджень, присвячених розгляду вираження авторської думки та особливостей стилю Сирвидової Постилі. Уже проведений аналіз його текстів чітко свідчить про те, що литовський проповідник прагнув пояснювати Святе Письмо по-іншому, шукав спосіб ясно й доступно передати важливі догми віри. Порівняння його текстів із Постиллю Даукші (пор. Rutkovska 2020; 2022), за якою він міг наслідувати, лише посилює переконання в самостійності його мислення та оригінальності релігійної думки, а одним із найважливіших інструментів цього вираження стають простота й алегореза, принципи творення яких частково розкрилися під час дослідження синтаксичних конструкцій із tai yra / to jest.

Проведений у цій статті аналіз текстів Постилі Константина Сирвида може стати надійним методологічним інструментом для розкриття ролі метатексту у формуванні біблійного стилю в литовській і польській мовах; ці підходи можуть застосовуватися й у дослідженнях інших важливих релігійних творів. Метатекстові вставки не трактуються як недосконалість, радше як певна зрілість синтаксису мови (пор. Pisarkowa 1984: 136), тому актуальність їхнього дослідження не викликає сумнівів і стає важливим завданням для дослідників давніх писемних пам’яток.

ŠALTINIAI

BF – Biblia w przekładzie ks. Jakuba Wujka z 1599, transkrypcja typu „B”, opracował ks. J. Frankowski, Warszawa: Oficyna wydawnicza „Vocatio”, 2013.

BRK – Biblija, arba Šventasis Raštas: ekumeninis leidimas, Senąjį Testamentą iš hebrajų, aramėjų ir graikų kalbų vertė prel. prof. A. Rubšys, Naująjį Testamentą iš graikų kalbos vertė kun. Č. Kavaliauskas, Vilnius: Lietuvos Biblijos draugija, 1999.

BT – Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu w przekł. z jęz. oryg., oprac. zespół biblistów polskich z inicjatywy Benedyktynów Tynieckich, red. nauk. A. Jankowski et al., tł. ksiąg W. Borowski et al., wyd. 3 na nowo wydane i popr., Poznań: Wydawnictwo Pallottinum, 1997.

Hugo de Sancto Caro 1482: Postilla super evangelia, Basel: Bernhard Richel.

Klein Ernest 1987: A Comprehensive Etymological Dictionary of the Hebrew Language for Readers of English, Carta, Jerusalem: The University of Haifa.

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas 1–20, 1941–2002, red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008 (atnaujinta versija, 2018). Prieiga internete: www.lkz.lt.

PS/PK I: Konstantinas Sirvydas, Punktai sakymų nuo advento iki Gavėnios = Konstanty Szyrwid, Punkty kazań od Adwentu do Postu: kritinis leidimas, par. V. Vasiliauskienė, K. Rutkovska, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2015.

PS/PK II: Konstantinas Sirvydas, Punktai sakymų Gavėniai = Konstanty Szyrwid, Punkty kazań na Wielki Post: kritinis leidimas, par. V. Vasiliauskienė, K. Rutkovska, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2015.

PSI – Konstantino Sirvydo Punktų sakymų Indeksas [Index of Konstantinas Sirvydas Punktai sakymų]. Prieiga internete: http://seniejirastai.lki.lt/db.php?source=91.

SSB – Leland Ryken, James C. Wilhoit, Tremper Longman III: Słownik symboliki biblijnej. Obrazy, symbole, motywy, metafory, figury stylistyczne i gatunki literackie w Piśmie Świętym. Prymasowska Seria Biblijna, Tłumaczenie: Zbigniew Kościuk, Warszawa: Oficyna Wydawnicza Vocatio, 2017.

LITERATŪRA

Akelaitis Gintautas 2005: Parentėzė poezijoje. – Žmogus ir žodis 1, 29–34.

Akelaitis Gintautas 2010: Įterpiniai, jų aiškinimas Jono Jablonskio gramatikos darbuose. – Kalbos kultūra 83, 57–65.

Ališauskas Vytautas 2011: „Išgirsk Giesmių giesmę, skubėk ją suprasti...“ – Giesmių giesmės homilijos. Origenas, iš lotynų kalbos vertė G. Žukas, tekstus par., įvadą ir komentarus parašė V. Ališauskas, Vilnius: Aidai, 18–19.

Balkevičius Jonas 1963: Dabartinės lietuvių kalbos sintaksė, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Balkevičius Jonas 1998: Lietuvių kalbos predikatinių konstrukcijų sintaksė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Bardski Krzysztof 2006: Słowooczyma Gołę̨bicy. Metodologia symboliczno-alegorycznej interpretacji Biblii oraz jej teologiczne i duszpasterskie zastosowanie, Warszawa: Wydawnictwo Archidiecezji Warszawskiej.

Bieńkowska Danuta 1994: Szeregi wyrazowe w przekładzie Biblii Leopolicy (z problemów kształtowania się synonimii staropolskiej). – Rozprawy Komisji Językowej 39, 5–18.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Konstrukcijos tai yra / to jest semantika religiniame tekste (remiantis Konstantino Sirvydo Punktais sakymų (1629, 1644))

Bieńkowska Danuta 1998: O pewnej metodzie przybliżania tekstów świętych przez Jakuba Wujka. – Funkcja słowa w ewangelizacji. Materiały z konferencji 6–8 maja 1998 r., red. M. Kamińska, E. Umińska-Tytoń, Łódź: Archidiecezjalne Wydawnictwo Łódzkie, 291–298.

Cybulski Łukasz 2014: Kilka uwag o technice tworzenia kazań na marginesie postylli Jakuba Wujka. – Retoryka Towarzystwa Jezusowego i jej konteksty, ed. K. Koehler, Ł. Cybulski, Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Kardynała Stefana Wyszyńskiego, 99–119.

Cybulski Łukasz 2019: Interpretation in the 16^th century Polish Bible Exegesis. – Word of God, Words of Men: Translations, Inspirations, Transmissions of the Bible in the Polish-Lithuanian Commonwealth in the Renaissance, ed. by J. Pietrzak-Thébault, Gottingen: Vandenhoeck & Ruprecht Verlage, 303–317.

Cyceron Mark Aureliusz 2002: Mowy przeciwko Markowi Aureliuszowi, tłum. K. Ekes, Warszawa: Prószyński i S-ka.

Daukšienė Ona 2014: Biblinių šaltinių transformacijos Sarbievijaus religinėje poezijoje. – Senoji Lietuvos literatūra 38, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 95–134.

DLKG 1997: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas, 3-iasis patais. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Drukteiṅis Albinas 2021: Keblesni skyrybos ir sintaksinės interpretacijos atvejai (1): įterpiniai ir aiškinamosios sakinio dalys. Prieiga internete: https://vlkk.lt/naujienos/pakomisiu-naujienos/albinas-drukteinis-keblesni-skyrybos-ir-sintaksines-interpretacijos-atvejai-1-įterpiniai-ir-aiškinamosios-sakinio-dalys [žiūrėta 2022–07–19].

Grochowski Maciej, Kisiel Anna, Żabowska Magdalena 2014: Słownik gniazdowy partykuł polskich, Kraków: PAU.

Hrabec Stefan 1960: O języku Bazylikowego przekładu De republica emendanda Andrzeja Frycza Modrzewskiego. – Odrodzenie w Polsce. Historia języka, t. 3, cz. 1, Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 396–424.

Kisiel Anna 2013: O ekwiwalencji: to jest, znaczy się. – Przegląd Humanistyczny 5, 73–82.

Koženiauskienė Regina 2001: Retorika: iškalbos stilistika, 2-asis patais. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Kruopas Jonas 1960: Leksiniai paralelizmai Daukšos Katekizmo (1595) kalboje. – Lietuvių kalbotyros klausimai 3, red. R. Mironas ir kt., Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 223–254.

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

Kuraszkiewicz Władysław 1986: Uwagi o języku Mikołaja Reja. – Polski język literacki. Studia nad historią i strukturą, Warszawa, Poznań: PWN.

Labutis Vitas 2002: Lietuvių kalbos sintaksė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Lebedys Jurgis 1963: Mikalojus Daukša, Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla.

LKG III – Lietuvių kalbos gramatika 3: Sintaksė, vyr. red. K. Ulvydas, Vilnius: Mokslas, 1976.

Panuš Kazimierz 2001: Zarys historii kaznodziejstwa w kościele katolickim 2: Kaznodziejstwo w Polsce. Od średniowiecza do baroku, Kraków: Wydawnictwo „M”.

Pawlak Wiesław 2005: Koncept w polskich kazaniach barokowych, Lublin: Towarzystwo Naukowe KUL, 2005.

Pawlak Wiesław 2012: De eruditione comparanda in humanioribus. Studia z dziejów erudycji humanistycznej w XVII wieku, Lublin: Wydawnictwo KUL.

Pikčilingis Juozas 1971: Lietuvių kalbos stilistika 1, Vilnius: Mokslas.

Pisarkowa Krystyna 1984: Historia składni języka polskiego, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.

Rutkovska Kristina 2016: Konstantino Sirvydo Punktai sakymų – XVII amžiaus pirmosios pusės lietuvių ir lenkų kultūros paminklas = Punkty kazań Konstantego Szyrwida – zabytek piśmiennictwa litewskiego i polskiego z pierwszej połowy XVII wieku, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Rutkovska Kristina 2020: Švč. Mergelės Marijos kulto atspindžiai Konstantino Sirvydo Punktuose sakymų. – Senoji Lietuvos literatūra 49, sud. O. Dilytė-Čiurinskienė, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 15–45.

Rutkovska Kristina 2022: On creating the images of biblical characters in sermons from the turn of the 17th century. Cultural contexts versus the authors’ personalities. – Beyond Devotion: Religious and Literary Communities in the 16th and 17th Century Polish–Lithuanian Commonwealth, eds. by Ł. Cybulski, K. Rutkovska, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 65–101.

Rutkovska Kristina, Jachimovič Katažyna 2022: Imiona, tytuły i deskrypcje określające Chrystusa w Postylli Mniejszej (1590) Jakuba Wujka i Postylli (1599) Mikołaja Daukszy. – Etnolingwistyka 34 [ręgiema spaudai].

Sobczykowa Joanna 2012: O naukowej polszczyźnie humanistycznej złotego wieku. Wujek–Budny–Murzynowski, Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Konstrukcijos tai yra / to jest semantika religiniame tekste (remiantis Konstantino Sirvydo Punktų sakymų (1629, 1644))

Umińska-Tytoń Elżbieta 2001: Kadź czyli zolnica. Z zagadnień stylu prozy użytkowej. – Studia z historii języka polskiego i stylistyki historycznej ofiarowane Profesor Halinie Wiśniewskiej na 50-lecie Jej pracy naukowo-dydaktycznej, red. Cz. Kosyl, Lublin, Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 225–230.

Vasiliauskienė Virginija 2016: Konstantino Sirvydo Punktų sakymų struktūra, turinys ir šaltiniai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Wajszczuk Jadwiga 2005: O metatekście, Warszawa: Katedra Lingwistyki Formalnej UW.

Wierzbicka Anna 1971: Metatekst w tekście. – O spójności tekstu, red. M. R. Mayenowa, Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 105–121.

Wierzbicka Anna 2021: Ethno-theology, ethno-Christianity: Differences in the ways of relating to God, Jesus and Mary in Polish and in English, identified through NSM. – I Międzynarodowy Kongres Etnolingwistyczny. Etnolingwistyka – bilans dyscypliny: stan badań, metody i postulaty badawcze, Lublin / Polska, 20 June–24 June, 2021 r., 254–261.

Wiśniewski Marek 1990: Formalnogramatyczny opis leksemów TO. 2. Słowo TO w funkcji spójnika, partykuły lub czasownika niewłaściwego. – Acta Universitatis Nicolai Copernici. Filologia polska 31, 91–119.

Zarębski Rafał 2015: Nagromadzenia leksemów współfunkcyjnych jako element stylu XVI-wiecznej prozy pamiętnikarskiej (na materiale diariusza Mikołaja Krzysztofa Radziwiłła). – Rozprawy Komisji Językowej ŁTN 61, 281–296.

Župerka Kazimieras 2012: Metalingvistika: nekalbininkų kalbotyra, Šiauliai: Šiaulių universitetо leidykla.

Straipsniai / Articles

KRISTINA RUTKOVSKA

Semantics of the Construction tai yra / to jest in a Religious Text (Based on Punktai sakymų by Konstantinas Sirvydas (1629, 1644))

SUMMARY

Various metatextual elements, including the phrase tai yra, have already drawn the attention of researchers. The syntactic functions of these elements have been analysed; the grammatical class they should be attributed to has already become the subject of discussion. In the texts of standard language, these elements designate equivalence or quasi-equivalence, whereas the inserts introduced by them can be described as having the modal structure “I will tell the same in different words”. The study revealed that they play a slightly different function in a religious text; they manifest greater vividness and content richness and perform an important stylistic function. The sermons by Konstantinas Sirvydas (1629, 1644) constituted the empirical basis of the research. As illustrated by a dozen examples with the phrases tai yra/to jest, išmanyk/rozumiej analysed in the study, in Sirvydas’ sermons they are mainly stylistic devices helping to highlight and strengthen the major aspects of biblical and religious content in a direct manner. The clarifications of biblical names and concepts are vivid interpretations of the symbolic and figurative meanings of biblical phrases and statements. They are often not directly linked with the interpretation of biblical inserts or words but are more freely used in the process of reasoning. The phrases of this type can be considered a stylistic device of the colloquial language, which is characteristic of the sermons that intended to explain complex matters to the general public. It was previously discussed by referring to the examples from the texts in Old Polish: such features were also found in the 1599 Postil by Mikalojus Daukšta; it is also a characteristic feature of Sirvydas’ sermons. The interpretations of such type convey simplicity to the religious narrative and appropriately render the preacher’s original thought to believers.

Įteikta 2022 m. liepos 10 d.

KRISTINA RUTKOVSKA

Vilniaus universitetas, Polonistikos centras Universiteto g. 3, LT-01513 Vilnius, Lietuva [email protected]

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII